Страница:
Wintermärchen"*, формою та напрямом багато де в чiм подiбною до
Шевченкового "Сну", сильно та дотепно вдарив на передрухнiлий полiтичний
лад Нiмеччини.
Твори тих вропейських письменникiв, а особливо Жорж Занда, Бальзака,
Сю, Дiккенса, перекладалися та читалися многими в Росi© i мусили показати
також немалий вплив*.
Та не тiльки в надобнiй лiтературi, але також у фiлософi© та iнших
науках iз початком сорокових рокiв завважу мо загальне змагання до
реалiзму, до опирання загальних висновкiв на фактах, на досвiдi, на
статистицi. Рiвнобiжне зi зростом реалiзму в штуцi й науцi iде зрiст
демократизму, республiканiзму та соцiалiзму в питаннях полiтичних i
суспiльних. Ся велика хвиля вропейського духовного руху захапу також
чiльних людей у Росi©, будить ©х до нового життя. Перед тим уже Пушкiн у
"Он гiнi" та Лермонтов у "Геро© нашого часу" в ярких картинах показали
були цiлу духовну та моральну нiкчемнiсть пануючо© верстви в Росi©. Тi
твори враз iз Гоголевими сатирами розбили слiпе самозадоволення росiйсько©
iнтелiгентно© громади, збудили глибшу застанову над собою i над iснуючим
ладом. Усе те вкупi мусило викликати новий поворот у лiтературi. Швидко
появляться на свiт "Мертвi душi" Гоголя, а за ними пiдуть "Записки
охотника" Турген ва - перший прилюдний удар на велику, наболiлу рану
росiйсько© суспiльностi, на крiпацтво.
Неможлива рiч, аби Шевченко, живучи пiд той час у Петербурзi, не мав
також захопитися тою великою хвилею поступового руху, аби його гаряча,
молода душа не повернулася також у новiм напрямi, тим бiльше, що й власнi
його мужицькi симпатi© вiддавна тягли його в той бiк. Тому не дивно, що
супроти напливу тих нових iдей давнiшi його старокозацькi iдеали блiднуть,
що його вузький укра©нський нацiоналiзм4 звiльна перетворю ться сам у
собi, перероджу ться в любов до всiх слов'ян, тиснених чужими, а далi в
любов до всiх людей, тиснених путами суспiльно© нерiвнотi, неправди й
неволi. Вiд початку сорокових рокiв Шевченко чимраз виразнiше та смiлiше
вступа на нову дорогу. Майже кожний новий його твiр, се крок наперед по
тiй дорозi. Велике нещастя, що мов грiм ударило в нього в хвилi найкращого
розцвiту його поетично© сили (його арештування та засудження до смертi на
службу в солдатах 1847 р.), не тiльки не могло змiнити того напряму, але,
навпаки, утвердило в нiм поета; по увiльненню з десятилiтньо© страшно©
неволi вiн творить сво© безсмертнi поеми "Царi", "Неофiти" та "Марiю", в
яких, покинувши рамки укра©нського нацiоналiзму, на загальнолюдськiй канвi
рису картини тиранства та боротьби за правду, рису високий, аж до наших
днiв ледве достижимий iдеал жiнки-матерi.
Дуже цiкава рiч - слiдити крок за кроком розвиток нашого поета в тiй,
другiй добi його поетично© творчостi. Задумавши зробити се в сво©х
"Причинках", я певний, що тiльки таким способом, роздивляючи уважно кожний
крок, не закриваючи хиб i не прибiльшуючи заслуг (такого прибiльшування
Шевченко зовсiм не потребу ), ми матимемо змогу вiдповiдно зрозумiти
значення творiв нашого генiального Кобзаря, а також зрозумiти той напрям
думок, що завiв його в неволю, розширити та прояснити тi iде©, за якi вiн
терпiв, i причинитися до осущення тих iдеалiв, якi йому, хоч, може, ще i в
невиразних нарисах, показувалися в хвилях вiтхнення.
В "Гайдамаках", написаних у р. 1841, я показав перший, несмiлий i майже
несвiдомий крок нашого поета на тiй новiй дорозi. Правда, козацький
патрiотизм переважа ще, але з невиразного закiнчення, з частих вибухiв
чисто людського, нацiонального рамками незатiсненого чуття, з непевностi i
несмiлостi в рисуваннi страшних картин рiзнi та вiйни, якi поет то сяк, то
так старався залагодити, немов прозiрчастим серпанком закинути, з усього
того видно було, що вузький нацiоналiзм, шукання iдеалу в минувщинi,
доспiву тут останню свою пiсню i що вiдтепер пiдуть у поета iншi пiснi.
Воно так i сталося. Вже в передмовi, писанiй по скiнченню поеми ("По мовi
передмова"), поет зовсiм недвозначно проща ться з давнiм,
козацько-патрiотичним напрямом, з давнiми героями-войовниками.
"Весело послухать слiпого кобзаря, як вiн заспiву думу про те, що
давно дiялось, як боролися ляхи з козаками. Весело, а все-таки скажеш:
"слава богу, що минуло!" - а надто як згада ш, що ми одно© матерi дiти, що
ми всi слов'яни. Серце болить, а розказувать треба. Нехай бачать сини i
внуки, що батьки ©х помилялись_, нехай братаються знову зi сво©ми
ворогами, нехай житом-пшеницею, як золотом покрита, нерозмежованою
останеться навiк од моря i до моря слов'янськая земля". Як бачимо, поет
виразно вказу тут, що йому противнi всi тi вiйни та рiзанини, в яких вiн
колись бачив славу Укра©ни, що всi тi кривавi подi© вiн уважа великою
помилкою предкiв5, а не боротьбою за правду. I хоч iще пiзнiше (1845 р.) в
поемi "Холодний Яр" вiн боронить гайдамаччину вiд закиду, буцiмто
"Гайдамаки - не во©ни,- розбiйники, вори",- то все-таки, поминувши те, що
такий закид iз iсторичного становища зовсiм пустий та неважний, Шевченкова
оборона дуже слаба та безосновна. "За святую правду-волю розбiйник не
стане",- каже вiн, хоч сам уперед назвав гайдамаччину помилкою. "Не зарiже
(розбiйник) лукавого сина, не розiб' живе серце за свою Вкра©ну". Тут
поперед усього Шевченко боронить гайдамаччину не iсторичну, а ту, яку вiн
списав у сво©й поемi, а його доказ про те, що Гонта вбив власних синiв,
iсторично нестiйний, бо нiяких сво©х синiв Гонта направду не зарiзав, а
вбивство синiв за те тiльки, що вони без сво © вини були католиками, не
можна назвати дiлом патрiотичним. Такi вчинки родить тiльки фанатичне
заслiплення. I не треба бути геро м на те, аби "розбити живе серце". В
часах великого фанатичного заслiплення людей бачимо багато таких випадкiв,
вiд котрих здрига ться серце потомних поколiнь, а котрi, проте, нiхто не
дума зачислювати до дiл геройських. Геро©змом можна назвати тiльки таке
дiло, де мука i терпiння одиницi здобува або окупляе добро цiлого народу,
цiло© людськостi.
"Гайдамаки" показуються нам, немов широкий ставок на скрутi степово©
рiки. Вода, бачиться, та сама, що вплила до нього, та й виплива : тiльки
по смаку чу ш, по ©© свiжостi мiрку ш, що вона не зовсiм та сама, що
змiнилася, освiжилася невидимими пiдземними норами. Та й виплива вона вже
в iншiм напрямi, нiж вплила, виплива бистрiшими, дужчими хвилями. З
"Гайдамакiв" виплили двi такi стру©, що породили найкращi Шевченковi
твори. Зда ться, немов складники, змiшанi ще в "Гайдамаках", дедалi
розкладаються, дiляться та очищаються. З одного боку, укра©нський
нацiоналiзм, позбувшися старокозацько© закраски, розширя ться та
поглиблю ться в правдивий укра©нський патрiотизм, у правдиву "гражданську
скорбь" над теперiшньою сумною долею Укра©ни, в могутнiй гнiв на ©©
гнобителiв. Але се вже не той формальний патрiотизм, який ми бачили в
першiй добi Шевченково© творчостi. Сей новий патрiотизм нашого поета не
поляга вже на споминах "славно© бувальщини", гетьманських булав, жупанiв
та вiйн. Вiн основу ться свiдомо та твердо на любовi до всiх людей, на
бажаннi загальнолюдського братерства, на прихильностi до всiх пригноблених
i покривджених, мiж котрими перша i найближча серцю поета його рiдна
Укра©на. Той високий патрiотизм вилився огненним словом у поемах "Сон"
(1844) i "Кавказ" (1845), котрих розборовi я й присвячую оцю статтю. А
друга струя, що вилилася з того спiльного збiрника i йшла рiвнобiжне з
першою, а також рiзнобiжно з загальним у вропi зворотом до реалiзму, се
було змагання вказати в правдивих картинах життя укра©нського люду та його
кривди. Ся струя породила такi прегарнi перли нашо© лiтератури, як
"Катерину", "Наймичку", "Вiдьму", "Марину", "Петруся" та "Княжну". Але в
обох тих струях течiя спiльна i дно спiльне: протест проти поганi
сучасного ладу, опертий на сильнiм та незаслiпленiм почуттi гуманностi.
Статтi, присвяченiй розборовi "Сну" та "Кавказу", я дав наголовок
"Темне царство". Сей наголовок виплива з само© сутi дiла. Бо й справдi в
тих двох поемах списав поет картину великого царства - росiйського, того
царства тьми_, що давить Укра©ну, що абсолютизмом i самоволею царства та
чиновникiв давить i пута не тiльки дiла, але навiть думки та змагання
кожно© вiльно© одиницi. Читачам, знакомим iз росiйською лiтературою,
вiдома буде стаття Добролюбова6 пiд таким самим наголовком, присвячена
розборовi побутових драм Островського. Приймаючи такий самий наголовок для
се© статтi, я зовсiм не хочу йти в супiр з найкращою працею найбiльшого
росiйського критика. Така думка, поминаючи нерiвнiсть сил, тим дальша вiд
мене, що й предмет обох статей принципiально рiзний. Бо коли Добролюбов
пiд назвою темного царства змалював на основi побутових драм Островського
велику неправду й погань не цiлого суспiльного ладу, а головно родинного
життя одно© верстви великоруського народу, купецтва,- я хочу на основi
Шевченкових поем вiдмалювати погань i неправду, що лежить переважно в
полiтичнiм устро© росiйсько© держави, розумi ться, не без екскурсiй i на
суспiльне поле.
Але чи склада ться з тих двох поем така цiлiсть, аби можна було
розглядати ©х разом, не мiшаючи з собою рiзнорiдного? Адже писанi вони не
в один час, то чи ж нема мiж ними рiзниць щодо настро©в i поглядiв поета?
Розумi ться, рiзницi видно, але, на мою думку, рiзницi тi досить
поверховi, не тикають самого основного погляду поета на представлене ним
"темне царство". Ось чим, на мою думку, вiдрiзня ться "Сон" вiд "Кавказу".
В "Снi" Шевченко сто©ть ще бiльше на нацiональнiм укра©нськiм грунтi
(поема писана вчаснiше). Укра©на нагаду ться йому все i всюди; ©© горем
наболiла вся його душа; тих, хто кату i катував ©©, вiн проклина з цiлим
жаром болючого серця. "Сон" - се велике оскарження "темного царства" за
всi теперiшнi й минувшi кривди Укра©ни, оскарження, пiднесене збiльше, хоч
не виключно партикулярного становища - укра©нства. Натомiсть "Кавказ"
побудований уже на ширшiй, можна сказати, загальнолюдськiй основi. Всяка
боротьба за волю, всяке змагання проти "темного царства" знаходить
прихильника в нашiм поетi; "Кавказ" - се огниста iнвектива проти "темного
царства" зi становища загальнолюдського, се, може, найкраще свiдоцтво
могутнього, всеобiймаючого щиролюдського почуття нашого поета. Кожний
побачить пiсля сього, що вказана тут рiзниця мiж обома поемами не то що не
спиня нас складати ©х у одну цiлiсть, але, навпаки, спонука до того.
Адже власне задля того вiдмiнного становища в освiтленню одно© речi обi
поеми вза©мно доповняють себе_.
Ще менше важна рiзниця, яка заходить мiж обома поемами щодо
артистичного оброблення. З того погляду "Сон" - один з слабших творiв
Шевченка7. Сама основа поеми,- поет у снi перелiта Росiю, а особливо
Петербург, i спису картину за картиною так, як вони насуваються йому на
вид,- грiшить недостачею внутрiшнього логiчного зв'язку, так як узагалi
кожний опис подорожi, де картини припадково чергуються та мiняються, нiчим
або мало чим в'яжучися з собою. Певна рiч, у Шевченка, так само як i в
аналогiчнiй поемi Генрiха Гейне, де описана дiйсна подорож поета з Парижа
до Гамбурга, пiд тим припадковим чергуванням картин лежить у основi
глибший iдейний зв'язок, i се вповнi вирiвню недостачу композицi©.
Натомiсть "Кавказ", що явля ться немов один величезний вибух чуття, також
щодо форми мусимо вважати одним iз найкращих творiв Шевченка. Та, як кажу,
рiзниця у виконаннi тут мало важна. Одну й другу поему треба вважати
творами переважно лiричними та оцiнювати ©х значення не мiрою бiльш або
менше реального змiсту, але мiрою вилитого в них високогуманного чуття. Те
могутн чуття поета, мов блискавка, розсвiчу густий, вiковий суморок
"темного царства", пише огняним пальцем та мнi слова над розкошуючими
тиранами, а дiло критики - обняти в цiлостi й показати ясно той образ,
вiдчитати та витолкувати тi слова. 2_
Од молдаванина до фiнна
На всiх язиках все мовчить!
Т. Шевченко.
Полiтикою в Росi© займатися не вiльно, коли пiд словами "займатися
полiтикою" схочемо розумiти свобiдний обсуд дiлань i розпоряджень уряду,
свобiдну критику державного устрою та публiчного життя. В абсолютнiй
державi, де воля царя - закон, i де тим самим закон угрунтований не на
якихось, для кожного ясних i зрозумiлих принципах, але на волi одно©,
всевладно© одиницi, нема нiяко© пiдстави анi можностi - критикувати
закони, критикувати будову та хiд державно© машини. Коли правда те, що
сказав Щедрiн про росiйську свободу слова взагалi, що в Росi© вiльно
тiльки "молоть пустяки", то подвiйно правдивий буде такий суд про критику
полiтичного устрою та дiлань властi, а особливо дино©, всемогущо© властi
- царя. А де нема свободи слова, там нiщо й говорити про полiтичну
поезiю_, нiщо й говорити про свобiдний вислов почувань, якi будяться в
серцi вiльного та мислячого чоловiка пiд тиском полiтично© самоволi. Тож i
досi великоруська лiтература не ма того, що назива ться полiтичною
поезi ю8, окрiм хiба двох-трьох невеличких нiби iсторичних поем Рил ва:
хiба би хто хотiв назвати тим iменем шумнi, в основi царофiльськi та
панславiстичнi вигуки поетичнi слов'янофiлiв вродi Хомякова... З усiх тих
росiйських нiби полiтичних поезiй, крiм Рил вих, так i вi глухим
петербурзько-московським централiзмом, котрий не зна нiяких прав вiльно©
людини, крiм права фiзично© сили, котрий i чути нiчого не хоче про
природне право кожно© народностi до свобiдного розвою i вважа братнi
слов'янськi землi не бiльш як теперiшнiми або будущими провiнцiями Росi©,
обов'язаними якнайшвидше позбутися сво © народно© iндивiдуальностi та
розплистися цiлком у "руськiм морi". Перший Шевченко, син одно© з таких
провiнцiй - Укра©ни, в сво©х поемах "Сон" i "Кавказ" показав у Росi©
образцi полiтично© поезi©, показав також для всiх будущих поетiв полiтичну
дорогу, якою слiд ступати на тiм полi, та основу, з яко© треба виходити.
Знав наш поет, що, виливаючи на папiр сво наболiле чуття, сво©
полiтичнi погляди та бажання, вiн не тiльки не верне тим волi Укра©ни -
Не жди сподiвано© волi!
Вона заснула, цар Микола
©© приспав -
але навiть не зможе сказати того свого слова прилюдно, в печатi, i що
його поеми в найлiпшiм разi можуть дiйти до громади тiльки в рукописних
вiдписах. Ба вiн знав i те, що за само написання подiбних поезiй, за сам
прояв подiбних "неблагонамеренных" почувань жде його така сама доля, як
майже всiх передових поетiв та письменникiв Росi©, як того вiльнодумця,
котрого вiн такими гарячими та страшними словами описав у сво©м "Снi":
Отде злодiй штемпований
Кайдани волочить,
От розбiйник катований
Зубами скрегоче,
Недобитка товариша
Зарiзати хоче.
А мiж ними, запеклими,
В кайдани убраний
Цар, всесвiтнiй цар, волi цар
Штемпом увiнчаний.
В муцi, в каторзi - не просить,
Не плаче, не стогне...
Раз добром налите серце
Ввiк не прохолоне.
Бачив ясно поет, яка доля жде його,вона його й справдi не минула,- а
таки не захотiв мовчати i "присипляти в собi" сво© думи, не захотiв
коритися перед самоволею, пiдлягати "темному царству", i не тiльки сам
кидав на нього громами сво© дум ("Лети ж, моя думо, моя люта муко!"), але
й iнших завзивав до боротьби з ним. "А де ж тво© думи, рожевi© квiти?",-
говорить вiн до катованого вiльнодумця. "Ой не ховай, брате,- розсип ©х,
розкидай!"
Погляньмо ж тепер, що повернуло думку поетову до написання тих
полiтичних поем? Який внутрiшнiй процес - окрiм побiчних впливiв - виробив
у нiм той гарячий протест проти "темного царства"?.. Се й змалку вщеплений
i в довгих лiтах неволi скрiплюваний дух опозицiйний да нам заразом
вказiвку, для чого протест вилився у Шевченка з такою, безпримiрною в
Росi©, силою. А з другого боку, його прихильнiсть до мужикiв, до
покривджених i обiдраних велiла йому поставити дiло просто на
загальнолюдське становище, пiднiмати протест не зi становища виключного
укра©нства, а зi становища покривджено© людськостi. А тодiшнi обставини в
Росi© ще й дужче перли поета на таке становище. "Од молдаванина до фiнна
на всiх язиках все мовчить!" - говорить досадно поет, висказуючи тими
словами, що не тiльки Укра©на в Росi© пригнетена i що вiн бажа волi та
вiльного слова не тiльки для Укра©ни, але також для всiх народiв, глушених
слiпою царською самоволею. Ся глуха, мертва мовчанка - не з благоденства,
як iронiчно дода поет, а з мусу - се перша i головна признака "темного
царства". Аби з усiх людей поробити "холопiв" та "лаке©в" або бездушнi,
робучi та покiрнi машини,- бо тiльки тi два роди творiв земних мають мiсце
в "темнiм царствi",- треба поперед усього не дати людям думати по-людськи
та обмiнюватися тими думками, треба не дати ©м висловлятися свобiдно, а
радше-треба заставити ©х "молоть пустяки". А особливо треба не допустити
до голосу людей, що кличуть iншим: "Схаменiться, будьте люди!"
А серед то© мовчанки, серед того загального отупiння людського чуття -
що ж дiяти чоловiковi, в якого чуття гаряче й серце повне любовi? Що дiяти
поетовi, живому серед мерцiв? Нудьга i розпука бере його. Сидячи в
Петербурзi, в самiм осередку полiтичного гнiту i полiтично© темноти, око в
око з тою величезною машиною, що давить Укра©ну i всю Росiю, поет
силку ться, як каже сам про себе, заглушити в собi бiль, забути про сво i
людське горе. "Я гуляю, бенкетую в недiлю i в будень", звiсно, аби не чути
людського стогону. "А вам нудно, жалу тесь? й-богу, не чую. I не
кричiть!" Вiн зна , що таким робом не втишить болю в серцi, а навпаки,
такою силуваною мовчанкою, таким самооглушенням сам у собi з'©да ться, сам
п' свою кров. Але нехай i так! вiн гордиться хоч тим, що "я свою п'ю, а
не кров людськую", коли про бiльшiсть окружаючих його людей та про цiле
"темне царство" треба би сказати якраз навпаки.
Страшно ста , коли вдуматися в значення тих немногих слiв у заспiвi
"Сну", де поет, кинувши загальний погляд на змагання та порядки "темного
царства", виткнувши коротко й досадно головнi його болячки, показу нам
сво власне нутро, розкрива психологiчнi причини, для яких вiн береться
спiвати пiсню про "темне царство". "Кругом неправда i неволя, народ
катований мовчить". Немногi чеснi та смiлi борцi вiльного слова або
страждають мiж злодiями з клеймом на чолi, або п'ють свою кров, нидiючи та
гризучися в силуванiй мовчанцi. Вернули та вiджили в повнiй силi часи
Нерона, про котрi писав Тацiт: "Часи, котрi ми пережива м, такi нiкчемно
жорстокi, що нашi потомки не схотять повiрити, аби жили колись люди, що
могли пережити ©х". Але дарма, що "щодень Нерони розпинають, морозять,
шкварять на огнi"; дарма, що Промете вi-людськостi орел-тиранство "щодень
божий довбе ребра, серце розбива ". "Розбива , та не вип' живущо© кровi,
не ску душi живо© i слова живого_". Воно мусить вирватися на волю, мусить
хоч у снi висказати себе, проламати кригу силувано© мовчанки.
В такiм настро© душi наш поет ляга спати пiдпилий, ледве доплентавшися
до сво © хатини. А в хатинi, звiсно, "божа благодать" - се значить пусто,
тихо, мертво. Нема нi жiнки, нi дiток, нема кому розважити i розрадити,
нема друга щирого, i нi з ким подiлити накипiле в серцi горе.
Та скоро заснув поет, скоро дух його увiльнився з пут гнiтучого суму й
забуття, вiн зараз рветься летiти геть, рветься з землi i, прощаючися з
нею, кида ©й у очi всiми муками, якими вона кормила його. Жаль йому
тiльки рiдно© неньки - Укра©ни, вдови безталанно©, котру лиша без потiхи
i поради. Але ж i вiн не може помогти ©й, а може тiльки з нею сумувати та
додавати ©й надi©, що настане колись i для не© день правди, що ©© малi
дiти доростуть i стануть на ворога, аби вибороти ©й волю та самостiйний
розвиток.
Ось вихiдна точка Шевченково© полiтично© поезi©, i нею вiн рiзко
визначу ться з-помiж iнших росiйських поетiв, що виступали на тiм полi.
Праведний гнiв проти "темного царства", якого погань вiдома йому в цiлiй
повнотi, довго здержуване чуття, що насильно рветься на волю, хоч поет
ясно зна , що жде його за се,- з того становища i в таких обставинах
виспiвана полiтична пiсня ста ться вже не естетичною або якою-будь iншою
забавкою, але поважним горожанським дiлом, смiлим манiфестом вiльного
слова проти "темного царства". Я не знаю нi в однiй вропейськiй
лiтературi подiбно© поезi©, написано© в подiбних обставинах. Адже
"Нiмеччина" Гейне писана в Парижi, 1844, та "Бичування" ("Les
chàtiments") Вiктора Гюго писанi в Брюсселi, 1853, постали - перша
пiд впливом свобiдного паризького повiтря, а другi на вигнаннi, у вiльнiм
краю, коли поетам самим не грозило нiчого з боку тих властей, на якi вони
кидали сво© громи. 3_
Ось глянь...
Латану свитину з калiки знiмають,
З шкурою знiмають, бо нiчим обуть
Княжат недорослих. А он розпинають
Вдову за подушне, а сина кують,
диного сина, дину дитину,
дину надiю в вiйсько оддають,
Бо його, бач, трохи!.. А онде пiд тином
Опухла дитина голодная мре,
А мати пшеницю на панщинi жне.
А он... покритка попiдтинню
З байстрям шкандиба ;
Батько й мати одцурались,
Й чужi не приймають,-
Старцi навiть цураються,
А панич не зна ,
З двадцятою, недолюдок,
Душi пропива .
Т. Шевченко.
I сниться поетовi його рiдна Укра©на, уквiтчана садами, обмита росою,
сяючи непорочною красою. Жаль йому покидати неньку, але тут йому
насуваються на вид страшеннi картини життя укра©нського народу. "Темне
царство" - се паразит, що живе соками й кров'ю народу. Аби пiддержати сво
iснування, мусить воно здирати останн з бiдного робочого люду, мусить
розпинати за подушне, мусить для сво © оборони кувати дiтей людських i
навчати ©х убивати людей, проливати кров. "Нагодованi, обутi i кайданами
окутi", вони "муштруються" - привчаються до слiпого послуху, аби тим легше
могли статися бездушним i могутнiм знарядом гнiту i притиску, аби могли
статися величезною шрубою, що по волi царя-самодержця та його
пiдручникiв-блюдолизiв давить i чужих i сво©х.
Але на тiм не кiнчиться тиск. Рука темного царства простяга ться ще
далi над народом. Воно, приспавши кров'ю здобуту волю укра©нського народу,
вiддало його з землею на власнiсть нiкчемним панам-недолюдкам, котрi
знущаються над ним, "землею всiм даною i сердешним людом" торгують,
"продають або у карти програють людей - не негрiв, а таких, таки хрещених,
но простих", котрi висисають його працю, затоптують у болото його
найсвятiшi чуття. Дитина мре пiд плотом iз голоду, а мати, сердешна, не
смi й поглянути на не©, бо жне пшеницю на панщинi. Не тiльки земля, "всiм
дана", не тiльки праця й зароблене добро, але також особа i честь людини
вiдданi в безмежну власть навiжених панiв. Вони програють людей у карти,
без сорому беруть найкращих дiвчат у сво© поко©, для задоволення сво©х
звiрячих жадоб, а потiм насмiхаються над обезчещеними. Все вiддано на
самоволю панiв! Воно й зовсiм природно, бо самоволя найвищо© голови того
"темного царства", царя, що ж iнше може породити, як не самоволю його
пiдвладних, його блюдолизiв, "княжат недорослих", котрi, по слову поета,
"з калiки останню свитину з шкурою знiмають", аби мати в що обутися.
Уступ Шевченково© поеми наведений у епiграфi сього роздiлу, а також
пiзнiшi поеми, де поет ширше розвива ту саму тему ("Вiдьма", "Марина",
"Княжна"), се безперечно перший у Росi© смiлий i прямий удар на гниль i
неправду крiпацтва. В полiтичних, а також у названих тут епiчних поемах,
виступаючи проти крiпацтва, поет старався досадним словом показати i
досадними, хоч, може, подекуди й ви©мковими, а не типовими фактами
ствердити, що всяка неволя робить шкiдний, деморалiзуючий i вбiйчий вплив
не тiльки на пригнетених, але також, i то навiть у далеко бiльшiй мiрi, на
гнобителiв. Росiйськi пани-крiпосники змальованi в поемах Шевченка в
найогиднiшiй постатi, як нелюди, тирани та п'яницi, i коли порiвня мо його
описи з дiйснiстю, наскiльки вона вiдома нам iз iнших, не поетичних
джерел, то перекона мося, що поет справдi небагато пересадив, малюючи ©х
такими барвами, а схибив хiба тим, що малював випадки ви©мковi,
збиткування поодиноких недолюдкiв, а не щоденний, пересiчний, та зате
ненастанний нагнiт, для маси народу далеко тяжчий i згубнiший вiд тих
одиничних, надзвичайних вибрикiв звiрства та самоволi. Правда, в тiм часi,
коли Шевченко писав сво© поеми, поняття реалiзму в поезi© не було ще так
утвердилося, аби поет мiг узятися представляти вiршами щоденне життя з
його на вид дрiбними та малозначущими пригодами, якi не поодиноко, але в
загальнiй сумi складаються на ту невдержиму ваготу, пiд котрою стогне
робучий люд. Таке представлення бачимо аж геть пiзнiше, в майстерських
картинах Марка Вовчка ("Iнститутка", "Ледащиця").
Тi страшнi картини народно© недолi та полiтичного тиску знов доводять
поета до розпуки. Вiн рад би "упитися отрутою", заснути в кризi, аби
позбутися тих страшних дум. Тому летить далi, летить у пустиню, в снiги та
гори, аби заховатися вiд людей. Та дарма! Серед снiгiв i болот загули
кайдани, i в нутрi поета знов будиться люта дума, знов перед ним око в око
ста нова погань "темного царства". "Забитi в кайдани люди виносять iз нор
золото, аби залити пельку неситому..." Се каторжнi! Се злодi© та
розбiйники, котрих суспiльнiсть гнiтом сво © нерiвностi, сво©х внутрiшнiх
суперечностей витрутила з просто©, чесно© дороги; котрих вона сама
поставила проти себе, а потiм сама ж за те супротивлення страшенно
покарала. Се каторжнi! Мiж злодiями й розбiйниками в кайданах i муках
також смiлi борцi за свободу, невтомнi сiячi широких, ясних дум,
найзавзятiшi, природнi вороги "темного царства"*. Жертви неправди
суспiльно© i неправди полiтично© поруч себе, скованi одним залiзом,
втоптанi в безодню -недолi одною важкою ногою самоволi та тиранства.
Хто вони? Як жили? Що кохали?
I яка лиха доля нараз
Тут ©х пхнула в снiжнi© завали?
Годi знать! Пута всiх порiвняли,
Порiвняв "височайший указ".*
А коли поет долiта до великого города московського (Петербурга), то й
тут його очам поперед усього показуються картини гнiту й неправди. "Мов
Шевченкового "Сну", сильно та дотепно вдарив на передрухнiлий полiтичний
лад Нiмеччини.
Твори тих вропейських письменникiв, а особливо Жорж Занда, Бальзака,
Сю, Дiккенса, перекладалися та читалися многими в Росi© i мусили показати
також немалий вплив*.
Та не тiльки в надобнiй лiтературi, але також у фiлософi© та iнших
науках iз початком сорокових рокiв завважу мо загальне змагання до
реалiзму, до опирання загальних висновкiв на фактах, на досвiдi, на
статистицi. Рiвнобiжне зi зростом реалiзму в штуцi й науцi iде зрiст
демократизму, республiканiзму та соцiалiзму в питаннях полiтичних i
суспiльних. Ся велика хвиля вропейського духовного руху захапу також
чiльних людей у Росi©, будить ©х до нового життя. Перед тим уже Пушкiн у
"Он гiнi" та Лермонтов у "Геро© нашого часу" в ярких картинах показали
були цiлу духовну та моральну нiкчемнiсть пануючо© верстви в Росi©. Тi
твори враз iз Гоголевими сатирами розбили слiпе самозадоволення росiйсько©
iнтелiгентно© громади, збудили глибшу застанову над собою i над iснуючим
ладом. Усе те вкупi мусило викликати новий поворот у лiтературi. Швидко
появляться на свiт "Мертвi душi" Гоголя, а за ними пiдуть "Записки
охотника" Турген ва - перший прилюдний удар на велику, наболiлу рану
росiйсько© суспiльностi, на крiпацтво.
Неможлива рiч, аби Шевченко, живучи пiд той час у Петербурзi, не мав
також захопитися тою великою хвилею поступового руху, аби його гаряча,
молода душа не повернулася також у новiм напрямi, тим бiльше, що й власнi
його мужицькi симпатi© вiддавна тягли його в той бiк. Тому не дивно, що
супроти напливу тих нових iдей давнiшi його старокозацькi iдеали блiднуть,
що його вузький укра©нський нацiоналiзм4 звiльна перетворю ться сам у
собi, перероджу ться в любов до всiх слов'ян, тиснених чужими, а далi в
любов до всiх людей, тиснених путами суспiльно© нерiвнотi, неправди й
неволi. Вiд початку сорокових рокiв Шевченко чимраз виразнiше та смiлiше
вступа на нову дорогу. Майже кожний новий його твiр, се крок наперед по
тiй дорозi. Велике нещастя, що мов грiм ударило в нього в хвилi найкращого
розцвiту його поетично© сили (його арештування та засудження до смертi на
службу в солдатах 1847 р.), не тiльки не могло змiнити того напряму, але,
навпаки, утвердило в нiм поета; по увiльненню з десятилiтньо© страшно©
неволi вiн творить сво© безсмертнi поеми "Царi", "Неофiти" та "Марiю", в
яких, покинувши рамки укра©нського нацiоналiзму, на загальнолюдськiй канвi
рису картини тиранства та боротьби за правду, рису високий, аж до наших
днiв ледве достижимий iдеал жiнки-матерi.
Дуже цiкава рiч - слiдити крок за кроком розвиток нашого поета в тiй,
другiй добi його поетично© творчостi. Задумавши зробити се в сво©х
"Причинках", я певний, що тiльки таким способом, роздивляючи уважно кожний
крок, не закриваючи хиб i не прибiльшуючи заслуг (такого прибiльшування
Шевченко зовсiм не потребу ), ми матимемо змогу вiдповiдно зрозумiти
значення творiв нашого генiального Кобзаря, а також зрозумiти той напрям
думок, що завiв його в неволю, розширити та прояснити тi iде©, за якi вiн
терпiв, i причинитися до осущення тих iдеалiв, якi йому, хоч, може, ще i в
невиразних нарисах, показувалися в хвилях вiтхнення.
В "Гайдамаках", написаних у р. 1841, я показав перший, несмiлий i майже
несвiдомий крок нашого поета на тiй новiй дорозi. Правда, козацький
патрiотизм переважа ще, але з невиразного закiнчення, з частих вибухiв
чисто людського, нацiонального рамками незатiсненого чуття, з непевностi i
несмiлостi в рисуваннi страшних картин рiзнi та вiйни, якi поет то сяк, то
так старався залагодити, немов прозiрчастим серпанком закинути, з усього
того видно було, що вузький нацiоналiзм, шукання iдеалу в минувщинi,
доспiву тут останню свою пiсню i що вiдтепер пiдуть у поета iншi пiснi.
Воно так i сталося. Вже в передмовi, писанiй по скiнченню поеми ("По мовi
передмова"), поет зовсiм недвозначно проща ться з давнiм,
козацько-патрiотичним напрямом, з давнiми героями-войовниками.
"Весело послухать слiпого кобзаря, як вiн заспiву думу про те, що
давно дiялось, як боролися ляхи з козаками. Весело, а все-таки скажеш:
"слава богу, що минуло!" - а надто як згада ш, що ми одно© матерi дiти, що
ми всi слов'яни. Серце болить, а розказувать треба. Нехай бачать сини i
внуки, що батьки ©х помилялись_, нехай братаються знову зi сво©ми
ворогами, нехай житом-пшеницею, як золотом покрита, нерозмежованою
останеться навiк од моря i до моря слов'янськая земля". Як бачимо, поет
виразно вказу тут, що йому противнi всi тi вiйни та рiзанини, в яких вiн
колись бачив славу Укра©ни, що всi тi кривавi подi© вiн уважа великою
помилкою предкiв5, а не боротьбою за правду. I хоч iще пiзнiше (1845 р.) в
поемi "Холодний Яр" вiн боронить гайдамаччину вiд закиду, буцiмто
"Гайдамаки - не во©ни,- розбiйники, вори",- то все-таки, поминувши те, що
такий закид iз iсторичного становища зовсiм пустий та неважний, Шевченкова
оборона дуже слаба та безосновна. "За святую правду-волю розбiйник не
стане",- каже вiн, хоч сам уперед назвав гайдамаччину помилкою. "Не зарiже
(розбiйник) лукавого сина, не розiб' живе серце за свою Вкра©ну". Тут
поперед усього Шевченко боронить гайдамаччину не iсторичну, а ту, яку вiн
списав у сво©й поемi, а його доказ про те, що Гонта вбив власних синiв,
iсторично нестiйний, бо нiяких сво©х синiв Гонта направду не зарiзав, а
вбивство синiв за те тiльки, що вони без сво © вини були католиками, не
можна назвати дiлом патрiотичним. Такi вчинки родить тiльки фанатичне
заслiплення. I не треба бути геро м на те, аби "розбити живе серце". В
часах великого фанатичного заслiплення людей бачимо багато таких випадкiв,
вiд котрих здрига ться серце потомних поколiнь, а котрi, проте, нiхто не
дума зачислювати до дiл геройських. Геро©змом можна назвати тiльки таке
дiло, де мука i терпiння одиницi здобува або окупляе добро цiлого народу,
цiло© людськостi.
"Гайдамаки" показуються нам, немов широкий ставок на скрутi степово©
рiки. Вода, бачиться, та сама, що вплила до нього, та й виплива : тiльки
по смаку чу ш, по ©© свiжостi мiрку ш, що вона не зовсiм та сама, що
змiнилася, освiжилася невидимими пiдземними норами. Та й виплива вона вже
в iншiм напрямi, нiж вплила, виплива бистрiшими, дужчими хвилями. З
"Гайдамакiв" виплили двi такi стру©, що породили найкращi Шевченковi
твори. Зда ться, немов складники, змiшанi ще в "Гайдамаках", дедалi
розкладаються, дiляться та очищаються. З одного боку, укра©нський
нацiоналiзм, позбувшися старокозацько© закраски, розширя ться та
поглиблю ться в правдивий укра©нський патрiотизм, у правдиву "гражданську
скорбь" над теперiшньою сумною долею Укра©ни, в могутнiй гнiв на ©©
гнобителiв. Але се вже не той формальний патрiотизм, який ми бачили в
першiй добi Шевченково© творчостi. Сей новий патрiотизм нашого поета не
поляга вже на споминах "славно© бувальщини", гетьманських булав, жупанiв
та вiйн. Вiн основу ться свiдомо та твердо на любовi до всiх людей, на
бажаннi загальнолюдського братерства, на прихильностi до всiх пригноблених
i покривджених, мiж котрими перша i найближча серцю поета його рiдна
Укра©на. Той високий патрiотизм вилився огненним словом у поемах "Сон"
(1844) i "Кавказ" (1845), котрих розборовi я й присвячую оцю статтю. А
друга струя, що вилилася з того спiльного збiрника i йшла рiвнобiжне з
першою, а також рiзнобiжно з загальним у вропi зворотом до реалiзму, се
було змагання вказати в правдивих картинах життя укра©нського люду та його
кривди. Ся струя породила такi прегарнi перли нашо© лiтератури, як
"Катерину", "Наймичку", "Вiдьму", "Марину", "Петруся" та "Княжну". Але в
обох тих струях течiя спiльна i дно спiльне: протест проти поганi
сучасного ладу, опертий на сильнiм та незаслiпленiм почуттi гуманностi.
Статтi, присвяченiй розборовi "Сну" та "Кавказу", я дав наголовок
"Темне царство". Сей наголовок виплива з само© сутi дiла. Бо й справдi в
тих двох поемах списав поет картину великого царства - росiйського, того
царства тьми_, що давить Укра©ну, що абсолютизмом i самоволею царства та
чиновникiв давить i пута не тiльки дiла, але навiть думки та змагання
кожно© вiльно© одиницi. Читачам, знакомим iз росiйською лiтературою,
вiдома буде стаття Добролюбова6 пiд таким самим наголовком, присвячена
розборовi побутових драм Островського. Приймаючи такий самий наголовок для
се© статтi, я зовсiм не хочу йти в супiр з найкращою працею найбiльшого
росiйського критика. Така думка, поминаючи нерiвнiсть сил, тим дальша вiд
мене, що й предмет обох статей принципiально рiзний. Бо коли Добролюбов
пiд назвою темного царства змалював на основi побутових драм Островського
велику неправду й погань не цiлого суспiльного ладу, а головно родинного
життя одно© верстви великоруського народу, купецтва,- я хочу на основi
Шевченкових поем вiдмалювати погань i неправду, що лежить переважно в
полiтичнiм устро© росiйсько© держави, розумi ться, не без екскурсiй i на
суспiльне поле.
Але чи склада ться з тих двох поем така цiлiсть, аби можна було
розглядати ©х разом, не мiшаючи з собою рiзнорiдного? Адже писанi вони не
в один час, то чи ж нема мiж ними рiзниць щодо настро©в i поглядiв поета?
Розумi ться, рiзницi видно, але, на мою думку, рiзницi тi досить
поверховi, не тикають самого основного погляду поета на представлене ним
"темне царство". Ось чим, на мою думку, вiдрiзня ться "Сон" вiд "Кавказу".
В "Снi" Шевченко сто©ть ще бiльше на нацiональнiм укра©нськiм грунтi
(поема писана вчаснiше). Укра©на нагаду ться йому все i всюди; ©© горем
наболiла вся його душа; тих, хто кату i катував ©©, вiн проклина з цiлим
жаром болючого серця. "Сон" - се велике оскарження "темного царства" за
всi теперiшнi й минувшi кривди Укра©ни, оскарження, пiднесене збiльше, хоч
не виключно партикулярного становища - укра©нства. Натомiсть "Кавказ"
побудований уже на ширшiй, можна сказати, загальнолюдськiй основi. Всяка
боротьба за волю, всяке змагання проти "темного царства" знаходить
прихильника в нашiм поетi; "Кавказ" - се огниста iнвектива проти "темного
царства" зi становища загальнолюдського, се, може, найкраще свiдоцтво
могутнього, всеобiймаючого щиролюдського почуття нашого поета. Кожний
побачить пiсля сього, що вказана тут рiзниця мiж обома поемами не то що не
спиня нас складати ©х у одну цiлiсть, але, навпаки, спонука до того.
Адже власне задля того вiдмiнного становища в освiтленню одно© речi обi
поеми вза©мно доповняють себе_.
Ще менше важна рiзниця, яка заходить мiж обома поемами щодо
артистичного оброблення. З того погляду "Сон" - один з слабших творiв
Шевченка7. Сама основа поеми,- поет у снi перелiта Росiю, а особливо
Петербург, i спису картину за картиною так, як вони насуваються йому на
вид,- грiшить недостачею внутрiшнього логiчного зв'язку, так як узагалi
кожний опис подорожi, де картини припадково чергуються та мiняються, нiчим
або мало чим в'яжучися з собою. Певна рiч, у Шевченка, так само як i в
аналогiчнiй поемi Генрiха Гейне, де описана дiйсна подорож поета з Парижа
до Гамбурга, пiд тим припадковим чергуванням картин лежить у основi
глибший iдейний зв'язок, i се вповнi вирiвню недостачу композицi©.
Натомiсть "Кавказ", що явля ться немов один величезний вибух чуття, також
щодо форми мусимо вважати одним iз найкращих творiв Шевченка. Та, як кажу,
рiзниця у виконаннi тут мало важна. Одну й другу поему треба вважати
творами переважно лiричними та оцiнювати ©х значення не мiрою бiльш або
менше реального змiсту, але мiрою вилитого в них високогуманного чуття. Те
могутн чуття поета, мов блискавка, розсвiчу густий, вiковий суморок
"темного царства", пише огняним пальцем та мнi слова над розкошуючими
тиранами, а дiло критики - обняти в цiлостi й показати ясно той образ,
вiдчитати та витолкувати тi слова. 2_
Од молдаванина до фiнна
На всiх язиках все мовчить!
Т. Шевченко.
Полiтикою в Росi© займатися не вiльно, коли пiд словами "займатися
полiтикою" схочемо розумiти свобiдний обсуд дiлань i розпоряджень уряду,
свобiдну критику державного устрою та публiчного життя. В абсолютнiй
державi, де воля царя - закон, i де тим самим закон угрунтований не на
якихось, для кожного ясних i зрозумiлих принципах, але на волi одно©,
всевладно© одиницi, нема нiяко© пiдстави анi можностi - критикувати
закони, критикувати будову та хiд державно© машини. Коли правда те, що
сказав Щедрiн про росiйську свободу слова взагалi, що в Росi© вiльно
тiльки "молоть пустяки", то подвiйно правдивий буде такий суд про критику
полiтичного устрою та дiлань властi, а особливо дино©, всемогущо© властi
- царя. А де нема свободи слова, там нiщо й говорити про полiтичну
поезiю_, нiщо й говорити про свобiдний вислов почувань, якi будяться в
серцi вiльного та мислячого чоловiка пiд тиском полiтично© самоволi. Тож i
досi великоруська лiтература не ма того, що назива ться полiтичною
поезi ю8, окрiм хiба двох-трьох невеличких нiби iсторичних поем Рил ва:
хiба би хто хотiв назвати тим iменем шумнi, в основi царофiльськi та
панславiстичнi вигуки поетичнi слов'янофiлiв вродi Хомякова... З усiх тих
росiйських нiби полiтичних поезiй, крiм Рил вих, так i вi глухим
петербурзько-московським централiзмом, котрий не зна нiяких прав вiльно©
людини, крiм права фiзично© сили, котрий i чути нiчого не хоче про
природне право кожно© народностi до свобiдного розвою i вважа братнi
слов'янськi землi не бiльш як теперiшнiми або будущими провiнцiями Росi©,
обов'язаними якнайшвидше позбутися сво © народно© iндивiдуальностi та
розплистися цiлком у "руськiм морi". Перший Шевченко, син одно© з таких
провiнцiй - Укра©ни, в сво©х поемах "Сон" i "Кавказ" показав у Росi©
образцi полiтично© поезi©, показав також для всiх будущих поетiв полiтичну
дорогу, якою слiд ступати на тiм полi, та основу, з яко© треба виходити.
Знав наш поет, що, виливаючи на папiр сво наболiле чуття, сво©
полiтичнi погляди та бажання, вiн не тiльки не верне тим волi Укра©ни -
Не жди сподiвано© волi!
Вона заснула, цар Микола
©© приспав -
але навiть не зможе сказати того свого слова прилюдно, в печатi, i що
його поеми в найлiпшiм разi можуть дiйти до громади тiльки в рукописних
вiдписах. Ба вiн знав i те, що за само написання подiбних поезiй, за сам
прояв подiбних "неблагонамеренных" почувань жде його така сама доля, як
майже всiх передових поетiв та письменникiв Росi©, як того вiльнодумця,
котрого вiн такими гарячими та страшними словами описав у сво©м "Снi":
Отде злодiй штемпований
Кайдани волочить,
От розбiйник катований
Зубами скрегоче,
Недобитка товариша
Зарiзати хоче.
А мiж ними, запеклими,
В кайдани убраний
Цар, всесвiтнiй цар, волi цар
Штемпом увiнчаний.
В муцi, в каторзi - не просить,
Не плаче, не стогне...
Раз добром налите серце
Ввiк не прохолоне.
Бачив ясно поет, яка доля жде його,вона його й справдi не минула,- а
таки не захотiв мовчати i "присипляти в собi" сво© думи, не захотiв
коритися перед самоволею, пiдлягати "темному царству", i не тiльки сам
кидав на нього громами сво© дум ("Лети ж, моя думо, моя люта муко!"), але
й iнших завзивав до боротьби з ним. "А де ж тво© думи, рожевi© квiти?",-
говорить вiн до катованого вiльнодумця. "Ой не ховай, брате,- розсип ©х,
розкидай!"
Погляньмо ж тепер, що повернуло думку поетову до написання тих
полiтичних поем? Який внутрiшнiй процес - окрiм побiчних впливiв - виробив
у нiм той гарячий протест проти "темного царства"?.. Се й змалку вщеплений
i в довгих лiтах неволi скрiплюваний дух опозицiйний да нам заразом
вказiвку, для чого протест вилився у Шевченка з такою, безпримiрною в
Росi©, силою. А з другого боку, його прихильнiсть до мужикiв, до
покривджених i обiдраних велiла йому поставити дiло просто на
загальнолюдське становище, пiднiмати протест не зi становища виключного
укра©нства, а зi становища покривджено© людськостi. А тодiшнi обставини в
Росi© ще й дужче перли поета на таке становище. "Од молдаванина до фiнна
на всiх язиках все мовчить!" - говорить досадно поет, висказуючи тими
словами, що не тiльки Укра©на в Росi© пригнетена i що вiн бажа волi та
вiльного слова не тiльки для Укра©ни, але також для всiх народiв, глушених
слiпою царською самоволею. Ся глуха, мертва мовчанка - не з благоденства,
як iронiчно дода поет, а з мусу - се перша i головна признака "темного
царства". Аби з усiх людей поробити "холопiв" та "лаке©в" або бездушнi,
робучi та покiрнi машини,- бо тiльки тi два роди творiв земних мають мiсце
в "темнiм царствi",- треба поперед усього не дати людям думати по-людськи
та обмiнюватися тими думками, треба не дати ©м висловлятися свобiдно, а
радше-треба заставити ©х "молоть пустяки". А особливо треба не допустити
до голосу людей, що кличуть iншим: "Схаменiться, будьте люди!"
А серед то© мовчанки, серед того загального отупiння людського чуття -
що ж дiяти чоловiковi, в якого чуття гаряче й серце повне любовi? Що дiяти
поетовi, живому серед мерцiв? Нудьга i розпука бере його. Сидячи в
Петербурзi, в самiм осередку полiтичного гнiту i полiтично© темноти, око в
око з тою величезною машиною, що давить Укра©ну i всю Росiю, поет
силку ться, як каже сам про себе, заглушити в собi бiль, забути про сво i
людське горе. "Я гуляю, бенкетую в недiлю i в будень", звiсно, аби не чути
людського стогону. "А вам нудно, жалу тесь? й-богу, не чую. I не
кричiть!" Вiн зна , що таким робом не втишить болю в серцi, а навпаки,
такою силуваною мовчанкою, таким самооглушенням сам у собi з'©да ться, сам
п' свою кров. Але нехай i так! вiн гордиться хоч тим, що "я свою п'ю, а
не кров людськую", коли про бiльшiсть окружаючих його людей та про цiле
"темне царство" треба би сказати якраз навпаки.
Страшно ста , коли вдуматися в значення тих немногих слiв у заспiвi
"Сну", де поет, кинувши загальний погляд на змагання та порядки "темного
царства", виткнувши коротко й досадно головнi його болячки, показу нам
сво власне нутро, розкрива психологiчнi причини, для яких вiн береться
спiвати пiсню про "темне царство". "Кругом неправда i неволя, народ
катований мовчить". Немногi чеснi та смiлi борцi вiльного слова або
страждають мiж злодiями з клеймом на чолi, або п'ють свою кров, нидiючи та
гризучися в силуванiй мовчанцi. Вернули та вiджили в повнiй силi часи
Нерона, про котрi писав Тацiт: "Часи, котрi ми пережива м, такi нiкчемно
жорстокi, що нашi потомки не схотять повiрити, аби жили колись люди, що
могли пережити ©х". Але дарма, що "щодень Нерони розпинають, морозять,
шкварять на огнi"; дарма, що Промете вi-людськостi орел-тиранство "щодень
божий довбе ребра, серце розбива ". "Розбива , та не вип' живущо© кровi,
не ску душi живо© i слова живого_". Воно мусить вирватися на волю, мусить
хоч у снi висказати себе, проламати кригу силувано© мовчанки.
В такiм настро© душi наш поет ляга спати пiдпилий, ледве доплентавшися
до сво © хатини. А в хатинi, звiсно, "божа благодать" - се значить пусто,
тихо, мертво. Нема нi жiнки, нi дiток, нема кому розважити i розрадити,
нема друга щирого, i нi з ким подiлити накипiле в серцi горе.
Та скоро заснув поет, скоро дух його увiльнився з пут гнiтучого суму й
забуття, вiн зараз рветься летiти геть, рветься з землi i, прощаючися з
нею, кида ©й у очi всiми муками, якими вона кормила його. Жаль йому
тiльки рiдно© неньки - Укра©ни, вдови безталанно©, котру лиша без потiхи
i поради. Але ж i вiн не може помогти ©й, а може тiльки з нею сумувати та
додавати ©й надi©, що настане колись i для не© день правди, що ©© малi
дiти доростуть i стануть на ворога, аби вибороти ©й волю та самостiйний
розвиток.
Ось вихiдна точка Шевченково© полiтично© поезi©, i нею вiн рiзко
визначу ться з-помiж iнших росiйських поетiв, що виступали на тiм полi.
Праведний гнiв проти "темного царства", якого погань вiдома йому в цiлiй
повнотi, довго здержуване чуття, що насильно рветься на волю, хоч поет
ясно зна , що жде його за се,- з того становища i в таких обставинах
виспiвана полiтична пiсня ста ться вже не естетичною або якою-будь iншою
забавкою, але поважним горожанським дiлом, смiлим манiфестом вiльного
слова проти "темного царства". Я не знаю нi в однiй вропейськiй
лiтературi подiбно© поезi©, написано© в подiбних обставинах. Адже
"Нiмеччина" Гейне писана в Парижi, 1844, та "Бичування" ("Les
chàtiments") Вiктора Гюго писанi в Брюсселi, 1853, постали - перша
пiд впливом свобiдного паризького повiтря, а другi на вигнаннi, у вiльнiм
краю, коли поетам самим не грозило нiчого з боку тих властей, на якi вони
кидали сво© громи. 3_
Ось глянь...
Латану свитину з калiки знiмають,
З шкурою знiмають, бо нiчим обуть
Княжат недорослих. А он розпинають
Вдову за подушне, а сина кують,
диного сина, дину дитину,
дину надiю в вiйсько оддають,
Бо його, бач, трохи!.. А онде пiд тином
Опухла дитина голодная мре,
А мати пшеницю на панщинi жне.
А он... покритка попiдтинню
З байстрям шкандиба ;
Батько й мати одцурались,
Й чужi не приймають,-
Старцi навiть цураються,
А панич не зна ,
З двадцятою, недолюдок,
Душi пропива .
Т. Шевченко.
I сниться поетовi його рiдна Укра©на, уквiтчана садами, обмита росою,
сяючи непорочною красою. Жаль йому покидати неньку, але тут йому
насуваються на вид страшеннi картини життя укра©нського народу. "Темне
царство" - се паразит, що живе соками й кров'ю народу. Аби пiддержати сво
iснування, мусить воно здирати останн з бiдного робочого люду, мусить
розпинати за подушне, мусить для сво © оборони кувати дiтей людських i
навчати ©х убивати людей, проливати кров. "Нагодованi, обутi i кайданами
окутi", вони "муштруються" - привчаються до слiпого послуху, аби тим легше
могли статися бездушним i могутнiм знарядом гнiту i притиску, аби могли
статися величезною шрубою, що по волi царя-самодержця та його
пiдручникiв-блюдолизiв давить i чужих i сво©х.
Але на тiм не кiнчиться тиск. Рука темного царства простяга ться ще
далi над народом. Воно, приспавши кров'ю здобуту волю укра©нського народу,
вiддало його з землею на власнiсть нiкчемним панам-недолюдкам, котрi
знущаються над ним, "землею всiм даною i сердешним людом" торгують,
"продають або у карти програють людей - не негрiв, а таких, таки хрещених,
но простих", котрi висисають його працю, затоптують у болото його
найсвятiшi чуття. Дитина мре пiд плотом iз голоду, а мати, сердешна, не
смi й поглянути на не©, бо жне пшеницю на панщинi. Не тiльки земля, "всiм
дана", не тiльки праця й зароблене добро, але також особа i честь людини
вiдданi в безмежну власть навiжених панiв. Вони програють людей у карти,
без сорому беруть найкращих дiвчат у сво© поко©, для задоволення сво©х
звiрячих жадоб, а потiм насмiхаються над обезчещеними. Все вiддано на
самоволю панiв! Воно й зовсiм природно, бо самоволя найвищо© голови того
"темного царства", царя, що ж iнше може породити, як не самоволю його
пiдвладних, його блюдолизiв, "княжат недорослих", котрi, по слову поета,
"з калiки останню свитину з шкурою знiмають", аби мати в що обутися.
Уступ Шевченково© поеми наведений у епiграфi сього роздiлу, а також
пiзнiшi поеми, де поет ширше розвива ту саму тему ("Вiдьма", "Марина",
"Княжна"), се безперечно перший у Росi© смiлий i прямий удар на гниль i
неправду крiпацтва. В полiтичних, а також у названих тут епiчних поемах,
виступаючи проти крiпацтва, поет старався досадним словом показати i
досадними, хоч, може, подекуди й ви©мковими, а не типовими фактами
ствердити, що всяка неволя робить шкiдний, деморалiзуючий i вбiйчий вплив
не тiльки на пригнетених, але також, i то навiть у далеко бiльшiй мiрi, на
гнобителiв. Росiйськi пани-крiпосники змальованi в поемах Шевченка в
найогиднiшiй постатi, як нелюди, тирани та п'яницi, i коли порiвня мо його
описи з дiйснiстю, наскiльки вона вiдома нам iз iнших, не поетичних
джерел, то перекона мося, що поет справдi небагато пересадив, малюючи ©х
такими барвами, а схибив хiба тим, що малював випадки ви©мковi,
збиткування поодиноких недолюдкiв, а не щоденний, пересiчний, та зате
ненастанний нагнiт, для маси народу далеко тяжчий i згубнiший вiд тих
одиничних, надзвичайних вибрикiв звiрства та самоволi. Правда, в тiм часi,
коли Шевченко писав сво© поеми, поняття реалiзму в поезi© не було ще так
утвердилося, аби поет мiг узятися представляти вiршами щоденне життя з
його на вид дрiбними та малозначущими пригодами, якi не поодиноко, але в
загальнiй сумi складаються на ту невдержиму ваготу, пiд котрою стогне
робучий люд. Таке представлення бачимо аж геть пiзнiше, в майстерських
картинах Марка Вовчка ("Iнститутка", "Ледащиця").
Тi страшнi картини народно© недолi та полiтичного тиску знов доводять
поета до розпуки. Вiн рад би "упитися отрутою", заснути в кризi, аби
позбутися тих страшних дум. Тому летить далi, летить у пустиню, в снiги та
гори, аби заховатися вiд людей. Та дарма! Серед снiгiв i болот загули
кайдани, i в нутрi поета знов будиться люта дума, знов перед ним око в око
ста нова погань "темного царства". "Забитi в кайдани люди виносять iз нор
золото, аби залити пельку неситому..." Се каторжнi! Се злодi© та
розбiйники, котрих суспiльнiсть гнiтом сво © нерiвностi, сво©х внутрiшнiх
суперечностей витрутила з просто©, чесно© дороги; котрих вона сама
поставила проти себе, а потiм сама ж за те супротивлення страшенно
покарала. Се каторжнi! Мiж злодiями й розбiйниками в кайданах i муках
також смiлi борцi за свободу, невтомнi сiячi широких, ясних дум,
найзавзятiшi, природнi вороги "темного царства"*. Жертви неправди
суспiльно© i неправди полiтично© поруч себе, скованi одним залiзом,
втоптанi в безодню -недолi одною важкою ногою самоволi та тиранства.
Хто вони? Як жили? Що кохали?
I яка лиха доля нараз
Тут ©х пхнула в снiжнi© завали?
Годi знать! Пута всiх порiвняли,
Порiвняв "височайший указ".*
А коли поет долiта до великого города московського (Петербурга), то й
тут його очам поперед усього показуються картини гнiту й неправди. "Мов