Страница:
журавлi", муштруються солдати перед городом. Рано, коли поет огляда
город, йому найперш усього показуються "вбогi, поспiшаючi на труд",
показуються "заспанi дiвчата, що йдуть додому, а не з дому; бач, посилала
мати на цiлу нiч працювати, на хлiб заробляти". Шiстнадцять лiт пiзнiше, в
падолистi 1860 р., поет так само ходив по Петербурзi вночi, кашляючи,
надламаний довголiтньою неволею, визнавши на собi весь страшний тиск
"темного царства", i знов йому показався той самий образ:
Дивлюсь: неначе тi ягнята,
Iдуть задрипанi дiвчата,
А дiд, сердешний iнвалiд,
За ними гнеться, шкандиба ,
Мов у кошару заганя
Чужу худобу.
Всi головнi неправди "темного царства": опутання думок i слова,
висисання робучого люду податками, солдатчиною, самовiльними судами та
каторгою, крiпацтво, бiднiсть i проституцiя,- все те безконечною, важкою
хмарою переходить перед душею поета, збiльшуючи його бiль i душевну муку.
А в додатку до всього того треба ж iще, аби поет, лiтаючи понад
Петербургом, зупинився перед величезною стату ю Петра Великого, де все -
сама мосяжова статуя, i твердиня та церква (Петропавловська) насупроти на
островi, i гранiтом мощенi береги Неви, все нагаду поетовi: скiльки то
горя людського, скiльки мук i кровi коштували всi тi цяцьки та блискучки,
скiльки то кiсток укра©нських лягло тут у тiм болотi, поки на ©х пiдвалинi
не здвигнулися тi церкви та палати. I пригаду ться йому, як то Петро
Великий слав тисячi укра©нських козакiв - копати тi канали та сушити тi
болота, як вiн замучив голодом у тюрмi останнього укра©нського гетьмана
Павла Полуботка; пригаду ться йому, як то i "Вторая" (Катерина) доконала
свободу Укра©ни, зруйнувавши Сiч Запорозьку та закрiпостивши укра©нський
люд - i в iм'я то© сумно© минувшини, в iм'я тих тисячiв вiльних людей,
закатованих тиранами, в iм'я всiх нужд i терпiнь укра©нського народу вiн
кида страшне прокляття на тих розпинателiв народних, на тих
катiв-людо©дiв, на тих чистокровних представникiв, а в значнiй частинi й
творцiв "темного царства". 4_
Храми, каплицi i iкони,
I ставники, i мiрри дим,
I перед образом тво©м
Неутомленнi© поклони
За кражу, за вiйну, за кров...
Щоб братню кров пролити, просять,
А потiм в дар тобi приносять
З пожару вкрадений покров.
Т. Шевченко.
Та що ж се за машина така, котра може виконувати на многомiльйонну масу
народу такий страшенний гнiт? Певна рiч, та маса безвладна, оглушена й
опутана, не свiдома сво © сили, безоружна та роз' днана, значиться, давити
©© невелика штука. Та все ж таки цiкаво побачити, як змалював Шевченко
того сторукого полiпа, що кормиться соками, кров'ю й потом то© маси, як
змалював те "чудище обло, огромно, озорно, стозевно и лаяй"*,- пiдпори i
дiячiв "темного царства"? Хто вони? Якi ©х бажання? Яка ©х сила? А знаючи
те, ми чей же зможемо хоч у приближенню вiдповiсти на питання: "Чи довго
ще на сiм свiтi катам панувати?"
Зачнiмо вiд найменших колiсцiв то© велико© машини i пробираймося чимраз
далi догори, до найвищо© та всевладно© пружини. Тi найменшi колiсця - то
"братiя", дрiбнi чиновники та писарi, що "киснуть у чорнилi", не знаючи
нiчого крiм московсько© мови, та проклинають батькiв, що ©х не вчили
замолоду "цвенькати по-нiмецьки". Вони давно забули про те, що "може,
батько останню корову жидам продав, поки вивчив московсько© мови",-
забули, чи© вони дiти i чий хлiб ©х годував i году , забули, що вони не
бiльше, як дрiбнi колiсця в машинi, що вони "рабiв раби". Все забулося,
скоро ©м вiльнi руки - драти останн добро з бiдного народу. Перед вищими
вони звикли гнутися аж до землi, малiти в порошиночку, зате супроти нижчих
вони всевладнi пани, вони надуваються вище слона. "Мы, браты,
просвещенны",- тичуть вони гордо в очi всякому нижчому сво зарозумiле
неуцтво, i розумi ться, на конто того, що ми просвiщенi,- "не поскупись
полтинкою!" Се тi дрiбнi п'явки, з котрих кожна, бачиться, й не багато
кровi людсько© потребу , аби наповнитися, але яких тисячi живо виссуть усю
кров навiть iз велетня.
Поет з обридженням згаду про них, як вони вранцi йдуть "у сенат писати
та пiдписувать, та драти iз батька та брата". Але вiн не забува , що й тi
нужденнi п'явки - такi ж невiльники "темного царства" та його
недобровiльнi витвори. Вiн не проклина ©х, але оплаку . Сльози жалю
стають в його гнiвнiм оцi, особливо тодi, коли мiж тою чередою бачить
землякiв-укра©нцiв. "Плач, Вкра©но, бездiтна вдовице!",зiтха вiн.- "Тво©
дiти, квiти молодi©, чорнилом политi, московською блекотою!" Не будь то©
"блекоти", того одурюючого та отупляючого вару, то й вони не були би тим,
чим стали, не були би п'явками, а вийшли би на чесних, трудящих i корисних
для громади людей. Високе, чисте гуманне чуття Шевченка i тут ясно, мов
зiрка, виблиску серед пiтьми "темного царства".
Над тою верствою дрiбних п'явок i хробаччя тяготить друга верства
великих п'явок, "превосходительних" та "високоблагородних". "У срiблi та
златi, мов кабани годованi, пикатi, пузатi", вони стоять довкола царя, "аж
потiють, та товпляться, щоб то ближче стати коло самих_". Те саме явище,
що й усподi: лакейство та самоуниження перед вищими,- високомiрна гордiсть
супроти нижчих; фальш i облуда супроти рiвних. "Отечество" у кожного раз у
раз на язицi,- та тiльки ж пiд отечеством вони розумiють "новi петлицi та
муштри ще новiшi", а з люду сердешного точать кров, як воду. А дрiбна
"братiя", розумi ться, не хоче й не смi навiть забороняти ©м се, "мовчить
собi, витрiщивши очi, як ягнята... Нехай,- каже,- може так i треба!" Воно
й конечно. "Змея,- як каже Некрасов,родит змеенышей",- неволя й самоволя
родить до себе подiбнi дiти. Де найвища власть, найвищий законодавець
топче пiд ноги всяке право, а властиво становить права тiльки для iнших, а
не для себе, там i iншi, меншi панки, "княжата недорослi", зумiють кожний
в сво©м ширшiм чи тiснiшiм окрузi поставити й себе вище закону. Вiдоме
схiдне оповiдання, зда ться, про перського царя Хозроя Новшiрвана, який
самовiльно велiв у бiдного взяти яйце, а слуги похапали всi кури, а коли
велiв зiрвати одно яблуко, слуги зрубали й яблуньку.
Та щоби наглядно показати слiпу самоволю найвищо© голови "темного
царства", Шевченко веде нас на "парад" у царську палату. Окружений
блюдолизами, облитими золотом, цар походжа та цвенька , розумi ться, "об
отечествi", а блюдолизи-холопи товпляться довкола нього, аж потiють. Вони
знають, який буде кiнець то© паради, а царську пощочину, царську "дулю"
(штовшок у нiс) уважають найбiльшою ласкою для себе. "Може, вдарять або
дулю дати благоволять, хоч маленьку, хоч пiвдулi, аби тльки пiд самую
пику!" Досаднiше не можна було схарактеризувати та осмiяти те, "правдиво
московське" холопство, якого прадiди навчилися в татар, i якого не забули
i внуки, невважаючи на Петрову реформу та прорубане буцiмто вiкно в
вропу. I ось "цар пiдходить до найстаршого, та в пику його як затопить!
Облизався неборака та меншого в пузо, аж загуло! А той собi меншого туза
межи плечi. Той меншого, а менший малого, а той дрiбних"... На всiх
розлилася царська благодать! "Гуля, наш батюшка, гуля!",- кричать радiсно
крiзь сльози "недобитки православнi". Гуля батюшка, i щасливий той, на
чи©х вилицях опинилася "височайшая" рука. Тiльки "найстарший" доступив то©
честi, яко© колись "удосто©вся" Тредьяковський. Меншi, а тим паче
"дрiбнота", мусять приймати стусани та позавушники вiд "своих
безпосредственных настоятелей", i безперечна рiч, що чим нижче по тiй
драбинi, чим далi вiд "самих", а ближче до "недобиткiв православних", тим
i удари та стусани дужчi, болючiшi. Адже й камiнь, спадаючи з гори, чим
нижче паде, тим швидше i з бiльшою силою летить.
У такiй наполовину тiльки фантастичнiй картинi змалював Шевченко
безграничну самоволю царя, не в'язану нiякими правилами, а найменше
правилами здорового розуму. Тою картиною генерального мордобитiя Шевченко
дуже вдачно заклеймив пануючу за царя Николая систему, при якiй царська
воля та брутальна сила були всiм, а людське чуття та справедливiсть
уважалися нiчим.
Оце та машина, що давить Росiю, давить i Укра©ну. Духовна нiкчемнiсть,
моральна погань попри брутальну силу - се вся суть то© машини, се й
одинокi умови ©© iснування. Не будь хоч одно© з тих умов, i вся машина
заскрипить i розпадеться. Тому-то зрiст просвiти, розширення почуття
справедливостi й гуманностi i вменшення панування брутально© сили та
темноти, се основнi вороги ©©. Хто ©й служить, мусить служити ©й властивим
©й способом, а нi, то замiсть услуги принесе ©й шкоду. Адже вся
лiтература, хоч, може, й не мала на думцi валити "темного царства",
все-таки раз у раз наносила йому удари вже самим сво©м iснуванням i сво©м
вiльним словом. За те ж вона й мусила визнати вiд нього немало,- за те ж
то й уся вона - великий ряд мученикiв за волю слова й думки. Навпаки,
церков, хоч i призна ться iнодi до свобiдних думок, тут стала вся на
услуги "темного царства", зробилася розсадником темноти й пiдпорою все©
поганi iснуючих у Росi© порядкiв.
У нас
Святую бiблiю чита
Святий чернець, i науча ,
Що цар якийсь-то свинi пас,
Та дружню жiнку взяв за себе,
А друга вбив,- тепер на небi,
От бачите, якi у нас
Сидять на небi!*
Виходило би з того, що й небо сприя розпинателям народним та
кривдникам, що й на небi - так навча "святий чернець" у службi "темного
царства" - сидять убiйцi. Небо вислуху молитов тиранiв "за кражу, за
вiйну, за кров", прийма вiд них дари, "з пожару крадений покров". От
таких-то вчителiв посила "темне царство", аби "просвiчали" народ, аби
вчили його, що "дери та дай, та прямо в рай, хоч i рiдню всю забери!" А
поруч iз тими "духовними" вчителями iдуть i iншi вчителi-цивiлiзатори,
iдуть "ташкентцi" всяких розрядiв. Тi вже навчать темний народ, "як тюрми
мурувати, кайдани кувати, як ©х носить, i як плести кнути узловатi". А
бiльше чого ж треба для мирного "цивiлiзованого" життя в "темнiм царствi"?
Отак скрiплене i змiцнене само в собi "темне царство" сто©ть на краю
вропи, як пiдпора полiтичного гнiту та темноти. Кров'ю тисячiв людей,
кров'ю всiх, що бажають свободи i щастя, воно пiддержу гнiт i неволю, ©х
кров'ю злива воно широкi поля, аби загарбати пiд себе пограничнi, вiльнi
чи невiльнi, землi. В сорокових роках XIX в. гнало воно тисячi воякiв на
Кавказ, аби загарбати тi вiльнi гори, останн пристановище черкесiв,
чеченцiв, грузин i iнших гiрських, напiвдиких, а то й високоосвiчених та
свобiдних народiв. Туди погнали й приятеля Шевченкового, офiцера Якова
де-Бальмена11, що погиб у битвi з черкесами. Смерть того чоловiка зробила
на поета велике враження i спонукала його написати поему "Кавказ". Бальмен
погиб, як жертва московсько© захланностi та неситостi, випив до дна "з
московсько© чашi московську отруту", а проте смерть його не збудила в
Шевченка ненавистi до його вбивцiв - черкесiв. Навпаки, вiн бачить добре,
що вони вбили його друга з конечностi, в оправданiй оборонi сво © свободи.
Вiн ста навiть у один ряд iз ними: адже ненависть до спiльного ворога -
"темного царства" - в'яже його з ними сильним, дружнiм вузлом. Вiн назива
тих убiйцiв свого друга "лицарями великими, богом незабутими", заохочу ©х
до дальшо© боротьби i прирiка ©м остаточну побiду. Не вони виннi в смертi
його друга, а "темне царство", що силою погнало його до несправедливого
бою. В тiм явнiм i гарячiм виступi на сторону напастованих черкесiв
Шевченко зложив найкращий доказ свого високого гуманного чуття, сво ©
любовi до свободи й справедливостi, тим бiльше, що смерть щирого друга,
який погиб iз рук черкесiв, i природний iз то© причини жаль не звернули
його проти них, але змiцнили його ненависть до "темного царства"... 5__
Заворушилася пустиня!
Мов iз тiсно© домовини
На той останнiй страшний суд
Мерцi за правдою встають_.
Т. Шевченко.
Ми бачили склад то© машини, що верховодить темним царством, бачили ©©
дiлання: назверх - розбо©, грабування та пiдпирання дикого автократизму
внутрi - неволя, темнота, бiднiсть та деморалiзацiя. Нема в тiм царствi
мiсця для вiльного, чесного i розумного чоловiка. Йому приходиться мовчати
i каменiти, та хiба надiятися_. Але чого i по кiм надiятися, коли "темне
царство", мов те море, землю кри , ба, зда ться, вже й небо зуймило i
"бога в шкатулку сховало"? Чого надiятися, коли, бачиться, свiт навiки
дошками забитий? Та нi! "Не вмира воля!" Коли не стане живих, то й мерцi
встануть за правдою. Але сього чуда зовсiм навiть не потрiбно. Машина
"темного царства", на щастя людськостi, так збудована, що швидше чи
пiзнiше мусить сама в собi зiпсуватися, сама власною силою розпастися. На
той важкий, але неминучий процес iсторичного самовбiйства вся надiя чесних
i розумних людей. Аби прискорити його, вони посвячують сво особисте
щастя, свою кров i сво життя, бо знають, що се не марна жертва, що кожна
крапелька ©х кровi заважить на вазi, поки не наповниться чарка добра, а
неправда й неволя не полетить догори.
Машина "темного царства" так i збудована, що мусить швидше чи пiзнiше
сама розпастися. Адже головнi ©© пружини: несправедливiсть, деморалiзацiя,
облуда та самоволя,се не жоднi закони природи, вiчнi та незмiннi,- се
тiльки часовi недуги людськостi, по яких мусить наступити й виздоровлення.
При тiм вони, хоч i творять огнива одного ланцюга, хоч усi скованi з собою
путами причин i наслiдкiв, проте стоять ворожо проти себе й самi в собi
з'©даються. Самоволя, посунена до тако© крайностi, як у "темнiм царствi",
не терпить обiк себе нiчого i змiта все, що могло би стати на завадi ©©
необмеженому летовi. Тим самим вона iзолю себе i позбавля сама себе
сво © пiдстави, пiдрубу сво власне корiння. Деморалiзацiя також нищить
сво© власнi сили. Облуда й несправедливiсть не здужають пiддержати машини,
позбавлено© головних сво©х пружин, i настане день по ночi "темного
царства". Розумi ться, не без тяжких забурень, не без великих жертв!
Те саморуйнування й показав нам Шевченко в кiнцевiм уступi "Сну".
Пани-блюдолизи знов стоять смирно перед дверима царсько© спальнi. "Аж ось
i с_ам_, неначе з берлога ведмiдь вилiз, ледве-ледве переносить ноги. Та
одутий, аж посинiв: похмiлля прокляте його мучило! Як крикне на самих
пузатих,- всi пузатi до одного в землю провалились. Вiн вилупив баньки з
лоба, i всi затрусились, що остались. Мов скажений, на менших гука ,- i тi
в землю! Вiн до дрiбних,- i тi пропадають. Вiн до челядi сунеться,- i
челядь пропала. До москалiв12, i москалi тiльки застогнали, пiшли в
землю". Катастрофа наступила. © причини, крiм царського безпричинного
крику, ми й не бачимо, але власне той безпричинний крик да нам поруку, що
причиною катастрофи була та сама безмежна царська самоволя. Всi пропадають
вiд царя, щезають iзперед нього, покидають його. Вiн, необмежений
самодержець, сто©ть тепер справдi сам серед необмеженого простору. Але тут
i в нiм самiм мусить наступити рiшучий переворот. Тепер вiн мусить
добачити, що сам, без тих сво©х рабiв-блюдолизiв, скованих iз ним
кайданами неволi i прокляття,що сам вiн без них нiщо, що разом iз ними, з
тими гидкими знарядами його самоволi, щезла його сила. "Сто©ть собi,
голову понурив, сiромаха! Де ж дiлася ведмежа натура? Мов кошеня, такий
чудний!.." I поет не може здержати себе, аби не зареготатися над тою
перемiною. Цар вiдзива ться окриком на той регiт, i на тiм кiнчиться
поема.
Але який же кiнець "темного царства"? Що сталося з царем-медведем?
Про кiнець "темного царства" не може вже бути й сумнiву, коли поет у
останнiм уступi "Сну" розкусив найбiльшу його загадку - всевладнiсть царя.
Вiдки пливе та всевладнiсть? Чи з правдiшньо© сили самодержця? Зовсiм нi.
Його сила власне в тих, котрi в нiм бачать свою силу, в його рабах i
знарядах! Без них вiн безсильний; без нього вони безсильнi. Отже, де ж
лежить ©х спiльна сила? Власне в тих путах, що сковують ©х одних з
другими! Вони сильнi тим, що вони невiльники й нелюди_. А скоро i в ©х
серцях защемить людське почуття, збудиться бажання волi, тодi й страшна ©х
сила розвi ться, тодi настане кiнець "темного царства", не стане "нi
властi, нi кари", розпочнеться нове царство, царство братолюбiя мiж
людьми.
_
_ МАРIЯ МАРКОВИЧ (МАРКО ВОВЧОК) Посмертна згадка
Зламалася велика сила. Закотилася ясна зоря нашого письменства. Умерла
Марiя Маркович, по другому мужу Лобач. Дехто здивувався на сю вiсть.
Як-то, "Марко Вовчок" ще й досi була жива? Здавна ми привикли вважати ©©
якоюсь кометою, що з великим блиском явилася на нашiм духовнiм обрi©, щоб
швидко вiдвернутися вiд нас i тiльки десь-колись, мов iз-за хмари, iз-за
туману кинути на нас промiнчик свого свiтла. А тепер приходить вiсть, що
вона, жива людина, вiд многих лiт жiнка укра©нського помiщика Жученка,
жила й досi, i тiльки в останнiй хвилi д. 10 серпня (28)1 липня (с. с.)
невблаганна смерть скосила сю велику силу.
Чи треба пригадувати деталi ©© житт пису?
Вони не скрiзь такi яснi й повнi, щоб ми могли гаразд розумiти ©© життя
й лiтературну появу. З дому Вiлiнська, вона походила з укра©нсько© чи,
може, в польсько-укра©нсько© сiм'©, про яку не зна мо нiчого ближче.
Правдоподiбно, й знання укра©нсько© мови вона винесла з рiдного дому*.
Вчилася в пансiонi в Москвi2, жила потiм у якихось своякiв у Орлi, де з
нею познайомився засланий сюди член укр. братства Кирила й Мефодiя, Панас
Маркович, за якого вона й вийшла замуж. В р. 1857 вона посила П. Кулiшу
два сво© твори для надрукування ©х у його "Записках о Южной Руси";
прочитавши ©х, Кулiш наповнився захвату i просив ©© не покидати й надалi
пера й укра©нсько© мови. В р. 1858 вийшов накладом Кулiша перший том ©©
"Укра©нських народних оповiдань"3, яким зараз же припала незвичайна
почесть, що один iз першорядних майстрiв росiйсько© лiтератури, Iв.
Турен в, переклав ©х на росiйську мову i видав зi сво ю передмовою4.
Славний росiйський критик Добролюбов присвятив сим оповiданням простору
статтю5, i iм'я "Марко Вовчок" - бо такий був псевдонiм нашо© авторки,
сталося голосним на всю Росiю.
Шевченко ще на вигнаннi в киргизьких степах познайомився з ©© творами i
також був у захватi вiд ©© творiв, а особливо вiд ©© поетично© мови. "Вона
одна зна укра©нську мову,- писав вiн у однiм листi, - зна так, як нiхто
з нас не зна ". Подiбно висловлявся й Кулiш, що "Марко Вовчок випив весь
сок i запах iз цвiтiв укра©нсько© мови". Та Шевченко вiдчув надто високу
суспiльну вартiсть ©© оповiдань i у вiршi "Марку Вовчку" з 1859 р. писав
до не©:
Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
I обличителя жестоких
Людей неситих.
Вiн жде вiд не© оживлення й сво © музи i готов свою вiльну думу назвати
також ©© думою. Соцiально-полiтичний бiк ©© оповiдань, ©© глибока i чиста,
мов сльоза, любов до всiх покривджених i гноблених, особливо до жiнок,
заiмпонували i Турен ву.
В р. 1859, коли Шевченко прибув до Петербурга, Марiя Марковичка була
вже одною iз звiзд петербурзьких салонiв, покинувши чоловiка, до якого не
верталася бiльше. Побувши якийсь час у Петербурзi, ви©хала за границю6,
жила декiлька лiт у Парижi, звiдки написала два листи по-укра©нськи до
одного з галицьких часописiв7 та прегарне iсторичне оповiдання "Маруся",
видане зразу по-французьки, а потiм по-росiйськи*, а в половинi 60-х рокiв
осiла на довший час у Петербурзi8. Тут вiддалася живiй лiтературнiй
дiяльностi на росiйськiй мовi.
Вона друкувала в "Отечественных записках" свiй роман "Живая душа" в р.
1868, "Записки причетника", 1869, "Теплое гнездо", 1873, "В глуши", 1875,
а крiм того написала цiлий ряд коротеньких оповiдань iз крiпацького
побуту, зовсiм схожих i духом, i тенденцi ю, i стилем з тими, що помiщенi
в укра©нських "Нар. оповiданнях", тут вона, мiж iншим, малю дуже
iнтересний тип дiвчини Катерини, укра©нки, завезено© в Московщину, де
звiльна лама ться улюблений нею образ Укра©ни з ©© звичаями й мовою, i се
ламання доводить ©© до тяжко© хвороби, пiсля яко© вона робиться знахаркою.
© романи загалом слабi i вкучнi, з ви мком першо© частi "Записок
причетника", де живо хоч i без бiльшого артизму змальовано побут
духовенства в такiй околицi, де великоруський елемент мiша ться з
укра©нським, де спiвають укр. пiсень, уживають укр. приказок, де попiвна
назива ться Настя, а симпатичний дяк Софронiй - гарний тип укра©нця. Потiм
вона кинулася перекладати з французько© на росiйську мову i переклала, мiж
iншим, бiльшiсть фантастичних романiв Жюля Верна, казки Андерсена i т. i.
У досить уже пiзнiм вiцi вона вдруге вийшла замуж за помiщика Лобача.
Останнiй ©© твiр, виданий по-укра©нськи, появився в "Киевской старине"
1902 р.9 п. з. "Чортова пригода". Сей твiр, писаний гарною мовою, хоч i не
такою поетично блискучою, як давнiшi оповiдання, гра одначе
щироукра©нським дотепом i гумором i творить зовсiм доладне закiнчення ©©
укра©нського писання.
Найкраще в ©© писаннях, то без сумнiву ©© мова. При всiй сво©й простотi
й популярностi вона дуже багата лексиконом i незрiвнянно мелодiйна.
Росiйський критик Венгеров пише10 навiть, що се "мова" нереальна, взята не
з уст справжнього народу, а бiльше спiвуча, черпана з укр. народних
пiсень". Осуд парадоксальний, тим бiльше, що й змiст ©© укр. оповiдань той
сам критик уважа так само нереальним. Певно, сть деяка
конвенцiональнiсть у ©© способi малювання панiв i пань крiпосникiв, але
малюнки жiнок i дiвчат крiпачок, як укра©нськi, так i московськi, се
стараннi i глибоко правдивi психологiчнi й соцiальнi студi©. З простою
красою й нiжнiстю ©© мови й стилю в'яжеться нерозривно ©© нiжна любов до
всiх нещасних i страждущих, а особливо до найбiднiших мiж бiдними, до
жiнок. Вона вмi не лише сама вiдчути ©х горе, але також вiднайти його
основу i дати ©й простий i ясний вислiв, що сильно хапа за серце читача.
Та в тiм чисто лiтературнiм впливi, що сяга широко поза межi Укра©ни й
Росi© i вiдбився, прим., у ентузiастичнiй передмовi до англiйського
перекладу ©© "Марусi", лежить менша половина ©© вартостi як письменницi.
Друга, бiльша половина, що ставить iм'я Марка Вовчка в рядi борцiв за волю
й людськi права поневолених народних мас, се те iсторичне значення, яке
мали ©© оповiдання, особливо ж ©© укра©нськi оповiдання в Росi©. Росiйська
критика згiдно ставить тi оповiдання обiк найкращих творiв таких
росiйських пропагаторiв еманципацiйно© полiтики, як Турен в ("Записки
охотника"), Григорович ("Антон Горемыка", "Деревня") та ©х наступники в
50-х роках. I можна сказати, що в рядi тих творiв оповiдання Марка Вовчка
найяснiше i найпростiше зазначують еманципацiйну тенденцiю - не
абстрактними мудруваннями, не зворушливими покликами, а простим, скромним
та сердечним змалюванням щоденних фактiв життя, вiд якого тiльки по довшiм
вчитуванню морозиться кров у жилах.
Ще одна рiзниця заходить мiж ©© укра©нськими i росiйськими творами. Хто
читав укра©нського Марка Вовчка, той хоч би який запеклий теоретик,
напевно стоятиме пiд впливом чару й розкiшностi його чудово© мови. В
московських творах Марка Вовчка, на дивне диво, зовсiм навпаки: мова
ординарна, безбарвна, неорганiчна мiшанина людово© великорусько© з мовою
канцелярi© та школи, густо пiдсипана укра©нiзмами, укра©нськими
поговiрками та пiснями. Так i чу ш, читаючи тi оповiдання, що вони неначе
переклади з яко©сь iншо© мови, рiдно© i натурально© мови авторки. Тут у
не© i горренднi партиципiальнi конструкцi©, яких нiколи не побачите в ©©
укра©нських писаннях, i безбарвнi та шаблоновi розмови панiв, а навiть
розмови властивих ©© геро©нь, крiпачок, не мають того блиску i
колоритностi, що в укра©нських оповiданнях. Московський стиль ©© сто©ть
значно ближче до стилю розмазано© письменницi Кохановсько©11, нiж, прим.,
до стилю Турен ва. Значить, ©© росiйськi оповiдання дають доказ, що
по-московськи вона вмiла гiрше, нiж по-укра©нськи. Се пiдтверджують i тi
немногi свiдки, якi досi сказали сво слово про не©. Появившися 1902 р. в
редакцi© "Киевской старины", вона просто здивувала спiвробiтникiв сього
журналу красою й чистотою сво © укра©нсько© мови.
_
_ ОСИП-ЮРIЙ ФЕДЬКОВИЧ
(Кiлька слiв по поводу 25-лiтнього ювiлею його лiтературно©
дiяльностi)_
Осип-Юрiй Федькович - се безперечно одна з найоригiнальнiших
лiтературних фiзiономiй в нашiй лiтературi. Так i зда ться, що природа
гуцульсько© землi i гуцульсько© породи зложила в ньому що мала
найнiжнiшого i найсердечнiшого: чаруючу простоту й мелодiйнiсть слова,
теплоту чуття i той погiдний, сердечний та неколючий гумор, котрий так i
липне до серця кожного слухача, а особливо того, хто привик до
меланхолiйно© вдачi i ©дкого сарказму наших пiдгiрських та долинянських
селян. Типовий гуцул, Федькович i в лiтературнiй сво©й дiяльностi
вiдзначу ться всiма добрими й слабими прикметами гуцульсько© вдачi. До
слабих сторiн його таланту мусимо зачислити поперед усього його невеликий
обшир. Федькович бiльше, нiж усякий iнший з наших писателiв, поет одного
закутка - розкiшного та принадного, але все-таки тiсного. В тiм сво©м
закутку вiн вповнi у себе дома, але де лише сягне поза його границi, де
дiткнеться сюжетiв ширших, загальнолюдських, iсторичних та
загальнонародних, впада в манеру, в наслiдування, тратить те почуття
естетично© й поетично© правди, без котрого нема й поезi©. Друга слаба
сторона його поезi©, се властивий трохи чи не всiм гуцулам нахил до
мiстики. Нахил той найвиразнiше проявився в першiм опрацюваннi його драми
"Довбуш", в котру вiн вплiв багато мiфологiчних осiб i дiйшов навiть до
того, що й образи, висячi на стiнi, почали було говорити. Драма "Довбуш" у
другiй переробцi (в "Рускiй хатi"1) най-нагляднiше явля нам iменно слабi
сторони таланту Федьковича помимо многих безперечно гарних i з талантом
написаних уступiв. Вкiнцi, третя його слаба сторона, се iменно те, що
робить його в iншiм мiсцi таким симпатичним - його м'якiсть та переважно
лiрична, суб' ктивна вдача. Вдача та не дозволила йому сконцентрувати сво©
сили до якого бiльшого дiла, котре б спосiбне потрясти, розбудити й
повести за собою нашу суспiльнiсть, тривко вплинути на склад, силу й
город, йому найперш усього показуються "вбогi, поспiшаючi на труд",
показуються "заспанi дiвчата, що йдуть додому, а не з дому; бач, посилала
мати на цiлу нiч працювати, на хлiб заробляти". Шiстнадцять лiт пiзнiше, в
падолистi 1860 р., поет так само ходив по Петербурзi вночi, кашляючи,
надламаний довголiтньою неволею, визнавши на собi весь страшний тиск
"темного царства", i знов йому показався той самий образ:
Дивлюсь: неначе тi ягнята,
Iдуть задрипанi дiвчата,
А дiд, сердешний iнвалiд,
За ними гнеться, шкандиба ,
Мов у кошару заганя
Чужу худобу.
Всi головнi неправди "темного царства": опутання думок i слова,
висисання робучого люду податками, солдатчиною, самовiльними судами та
каторгою, крiпацтво, бiднiсть i проституцiя,- все те безконечною, важкою
хмарою переходить перед душею поета, збiльшуючи його бiль i душевну муку.
А в додатку до всього того треба ж iще, аби поет, лiтаючи понад
Петербургом, зупинився перед величезною стату ю Петра Великого, де все -
сама мосяжова статуя, i твердиня та церква (Петропавловська) насупроти на
островi, i гранiтом мощенi береги Неви, все нагаду поетовi: скiльки то
горя людського, скiльки мук i кровi коштували всi тi цяцьки та блискучки,
скiльки то кiсток укра©нських лягло тут у тiм болотi, поки на ©х пiдвалинi
не здвигнулися тi церкви та палати. I пригаду ться йому, як то Петро
Великий слав тисячi укра©нських козакiв - копати тi канали та сушити тi
болота, як вiн замучив голодом у тюрмi останнього укра©нського гетьмана
Павла Полуботка; пригаду ться йому, як то i "Вторая" (Катерина) доконала
свободу Укра©ни, зруйнувавши Сiч Запорозьку та закрiпостивши укра©нський
люд - i в iм'я то© сумно© минувшини, в iм'я тих тисячiв вiльних людей,
закатованих тиранами, в iм'я всiх нужд i терпiнь укра©нського народу вiн
кида страшне прокляття на тих розпинателiв народних, на тих
катiв-людо©дiв, на тих чистокровних представникiв, а в значнiй частинi й
творцiв "темного царства". 4_
Храми, каплицi i iкони,
I ставники, i мiрри дим,
I перед образом тво©м
Неутомленнi© поклони
За кражу, за вiйну, за кров...
Щоб братню кров пролити, просять,
А потiм в дар тобi приносять
З пожару вкрадений покров.
Т. Шевченко.
Та що ж се за машина така, котра може виконувати на многомiльйонну масу
народу такий страшенний гнiт? Певна рiч, та маса безвладна, оглушена й
опутана, не свiдома сво © сили, безоружна та роз' днана, значиться, давити
©© невелика штука. Та все ж таки цiкаво побачити, як змалював Шевченко
того сторукого полiпа, що кормиться соками, кров'ю й потом то© маси, як
змалював те "чудище обло, огромно, озорно, стозевно и лаяй"*,- пiдпори i
дiячiв "темного царства"? Хто вони? Якi ©х бажання? Яка ©х сила? А знаючи
те, ми чей же зможемо хоч у приближенню вiдповiсти на питання: "Чи довго
ще на сiм свiтi катам панувати?"
Зачнiмо вiд найменших колiсцiв то© велико© машини i пробираймося чимраз
далi догори, до найвищо© та всевладно© пружини. Тi найменшi колiсця - то
"братiя", дрiбнi чиновники та писарi, що "киснуть у чорнилi", не знаючи
нiчого крiм московсько© мови, та проклинають батькiв, що ©х не вчили
замолоду "цвенькати по-нiмецьки". Вони давно забули про те, що "може,
батько останню корову жидам продав, поки вивчив московсько© мови",-
забули, чи© вони дiти i чий хлiб ©х годував i году , забули, що вони не
бiльше, як дрiбнi колiсця в машинi, що вони "рабiв раби". Все забулося,
скоро ©м вiльнi руки - драти останн добро з бiдного народу. Перед вищими
вони звикли гнутися аж до землi, малiти в порошиночку, зате супроти нижчих
вони всевладнi пани, вони надуваються вище слона. "Мы, браты,
просвещенны",- тичуть вони гордо в очi всякому нижчому сво зарозумiле
неуцтво, i розумi ться, на конто того, що ми просвiщенi,- "не поскупись
полтинкою!" Се тi дрiбнi п'явки, з котрих кожна, бачиться, й не багато
кровi людсько© потребу , аби наповнитися, але яких тисячi живо виссуть усю
кров навiть iз велетня.
Поет з обридженням згаду про них, як вони вранцi йдуть "у сенат писати
та пiдписувать, та драти iз батька та брата". Але вiн не забува , що й тi
нужденнi п'явки - такi ж невiльники "темного царства" та його
недобровiльнi витвори. Вiн не проклина ©х, але оплаку . Сльози жалю
стають в його гнiвнiм оцi, особливо тодi, коли мiж тою чередою бачить
землякiв-укра©нцiв. "Плач, Вкра©но, бездiтна вдовице!",зiтха вiн.- "Тво©
дiти, квiти молодi©, чорнилом политi, московською блекотою!" Не будь то©
"блекоти", того одурюючого та отупляючого вару, то й вони не були би тим,
чим стали, не були би п'явками, а вийшли би на чесних, трудящих i корисних
для громади людей. Високе, чисте гуманне чуття Шевченка i тут ясно, мов
зiрка, виблиску серед пiтьми "темного царства".
Над тою верствою дрiбних п'явок i хробаччя тяготить друга верства
великих п'явок, "превосходительних" та "високоблагородних". "У срiблi та
златi, мов кабани годованi, пикатi, пузатi", вони стоять довкола царя, "аж
потiють, та товпляться, щоб то ближче стати коло самих_". Те саме явище,
що й усподi: лакейство та самоуниження перед вищими,- високомiрна гордiсть
супроти нижчих; фальш i облуда супроти рiвних. "Отечество" у кожного раз у
раз на язицi,- та тiльки ж пiд отечеством вони розумiють "новi петлицi та
муштри ще новiшi", а з люду сердешного точать кров, як воду. А дрiбна
"братiя", розумi ться, не хоче й не смi навiть забороняти ©м се, "мовчить
собi, витрiщивши очi, як ягнята... Нехай,- каже,- може так i треба!" Воно
й конечно. "Змея,- як каже Некрасов,родит змеенышей",- неволя й самоволя
родить до себе подiбнi дiти. Де найвища власть, найвищий законодавець
топче пiд ноги всяке право, а властиво становить права тiльки для iнших, а
не для себе, там i iншi, меншi панки, "княжата недорослi", зумiють кожний
в сво©м ширшiм чи тiснiшiм окрузi поставити й себе вище закону. Вiдоме
схiдне оповiдання, зда ться, про перського царя Хозроя Новшiрвана, який
самовiльно велiв у бiдного взяти яйце, а слуги похапали всi кури, а коли
велiв зiрвати одно яблуко, слуги зрубали й яблуньку.
Та щоби наглядно показати слiпу самоволю найвищо© голови "темного
царства", Шевченко веде нас на "парад" у царську палату. Окружений
блюдолизами, облитими золотом, цар походжа та цвенька , розумi ться, "об
отечествi", а блюдолизи-холопи товпляться довкола нього, аж потiють. Вони
знають, який буде кiнець то© паради, а царську пощочину, царську "дулю"
(штовшок у нiс) уважають найбiльшою ласкою для себе. "Може, вдарять або
дулю дати благоволять, хоч маленьку, хоч пiвдулi, аби тльки пiд самую
пику!" Досаднiше не можна було схарактеризувати та осмiяти те, "правдиво
московське" холопство, якого прадiди навчилися в татар, i якого не забули
i внуки, невважаючи на Петрову реформу та прорубане буцiмто вiкно в
вропу. I ось "цар пiдходить до найстаршого, та в пику його як затопить!
Облизався неборака та меншого в пузо, аж загуло! А той собi меншого туза
межи плечi. Той меншого, а менший малого, а той дрiбних"... На всiх
розлилася царська благодать! "Гуля, наш батюшка, гуля!",- кричать радiсно
крiзь сльози "недобитки православнi". Гуля батюшка, i щасливий той, на
чи©х вилицях опинилася "височайшая" рука. Тiльки "найстарший" доступив то©
честi, яко© колись "удосто©вся" Тредьяковський. Меншi, а тим паче
"дрiбнота", мусять приймати стусани та позавушники вiд "своих
безпосредственных настоятелей", i безперечна рiч, що чим нижче по тiй
драбинi, чим далi вiд "самих", а ближче до "недобиткiв православних", тим
i удари та стусани дужчi, болючiшi. Адже й камiнь, спадаючи з гори, чим
нижче паде, тим швидше i з бiльшою силою летить.
У такiй наполовину тiльки фантастичнiй картинi змалював Шевченко
безграничну самоволю царя, не в'язану нiякими правилами, а найменше
правилами здорового розуму. Тою картиною генерального мордобитiя Шевченко
дуже вдачно заклеймив пануючу за царя Николая систему, при якiй царська
воля та брутальна сила були всiм, а людське чуття та справедливiсть
уважалися нiчим.
Оце та машина, що давить Росiю, давить i Укра©ну. Духовна нiкчемнiсть,
моральна погань попри брутальну силу - се вся суть то© машини, се й
одинокi умови ©© iснування. Не будь хоч одно© з тих умов, i вся машина
заскрипить i розпадеться. Тому-то зрiст просвiти, розширення почуття
справедливостi й гуманностi i вменшення панування брутально© сили та
темноти, се основнi вороги ©©. Хто ©й служить, мусить служити ©й властивим
©й способом, а нi, то замiсть услуги принесе ©й шкоду. Адже вся
лiтература, хоч, може, й не мала на думцi валити "темного царства",
все-таки раз у раз наносила йому удари вже самим сво©м iснуванням i сво©м
вiльним словом. За те ж вона й мусила визнати вiд нього немало,- за те ж
то й уся вона - великий ряд мученикiв за волю слова й думки. Навпаки,
церков, хоч i призна ться iнодi до свобiдних думок, тут стала вся на
услуги "темного царства", зробилася розсадником темноти й пiдпорою все©
поганi iснуючих у Росi© порядкiв.
У нас
Святую бiблiю чита
Святий чернець, i науча ,
Що цар якийсь-то свинi пас,
Та дружню жiнку взяв за себе,
А друга вбив,- тепер на небi,
От бачите, якi у нас
Сидять на небi!*
Виходило би з того, що й небо сприя розпинателям народним та
кривдникам, що й на небi - так навча "святий чернець" у службi "темного
царства" - сидять убiйцi. Небо вислуху молитов тиранiв "за кражу, за
вiйну, за кров", прийма вiд них дари, "з пожару крадений покров". От
таких-то вчителiв посила "темне царство", аби "просвiчали" народ, аби
вчили його, що "дери та дай, та прямо в рай, хоч i рiдню всю забери!" А
поруч iз тими "духовними" вчителями iдуть i iншi вчителi-цивiлiзатори,
iдуть "ташкентцi" всяких розрядiв. Тi вже навчать темний народ, "як тюрми
мурувати, кайдани кувати, як ©х носить, i як плести кнути узловатi". А
бiльше чого ж треба для мирного "цивiлiзованого" життя в "темнiм царствi"?
Отак скрiплене i змiцнене само в собi "темне царство" сто©ть на краю
вропи, як пiдпора полiтичного гнiту та темноти. Кров'ю тисячiв людей,
кров'ю всiх, що бажають свободи i щастя, воно пiддержу гнiт i неволю, ©х
кров'ю злива воно широкi поля, аби загарбати пiд себе пограничнi, вiльнi
чи невiльнi, землi. В сорокових роках XIX в. гнало воно тисячi воякiв на
Кавказ, аби загарбати тi вiльнi гори, останн пристановище черкесiв,
чеченцiв, грузин i iнших гiрських, напiвдиких, а то й високоосвiчених та
свобiдних народiв. Туди погнали й приятеля Шевченкового, офiцера Якова
де-Бальмена11, що погиб у битвi з черкесами. Смерть того чоловiка зробила
на поета велике враження i спонукала його написати поему "Кавказ". Бальмен
погиб, як жертва московсько© захланностi та неситостi, випив до дна "з
московсько© чашi московську отруту", а проте смерть його не збудила в
Шевченка ненавистi до його вбивцiв - черкесiв. Навпаки, вiн бачить добре,
що вони вбили його друга з конечностi, в оправданiй оборонi сво © свободи.
Вiн ста навiть у один ряд iз ними: адже ненависть до спiльного ворога -
"темного царства" - в'яже його з ними сильним, дружнiм вузлом. Вiн назива
тих убiйцiв свого друга "лицарями великими, богом незабутими", заохочу ©х
до дальшо© боротьби i прирiка ©м остаточну побiду. Не вони виннi в смертi
його друга, а "темне царство", що силою погнало його до несправедливого
бою. В тiм явнiм i гарячiм виступi на сторону напастованих черкесiв
Шевченко зложив найкращий доказ свого високого гуманного чуття, сво ©
любовi до свободи й справедливостi, тим бiльше, що смерть щирого друга,
який погиб iз рук черкесiв, i природний iз то© причини жаль не звернули
його проти них, але змiцнили його ненависть до "темного царства"... 5__
Заворушилася пустиня!
Мов iз тiсно© домовини
На той останнiй страшний суд
Мерцi за правдою встають_.
Т. Шевченко.
Ми бачили склад то© машини, що верховодить темним царством, бачили ©©
дiлання: назверх - розбо©, грабування та пiдпирання дикого автократизму
внутрi - неволя, темнота, бiднiсть та деморалiзацiя. Нема в тiм царствi
мiсця для вiльного, чесного i розумного чоловiка. Йому приходиться мовчати
i каменiти, та хiба надiятися_. Але чого i по кiм надiятися, коли "темне
царство", мов те море, землю кри , ба, зда ться, вже й небо зуймило i
"бога в шкатулку сховало"? Чого надiятися, коли, бачиться, свiт навiки
дошками забитий? Та нi! "Не вмира воля!" Коли не стане живих, то й мерцi
встануть за правдою. Але сього чуда зовсiм навiть не потрiбно. Машина
"темного царства", на щастя людськостi, так збудована, що швидше чи
пiзнiше мусить сама в собi зiпсуватися, сама власною силою розпастися. На
той важкий, але неминучий процес iсторичного самовбiйства вся надiя чесних
i розумних людей. Аби прискорити його, вони посвячують сво особисте
щастя, свою кров i сво життя, бо знають, що се не марна жертва, що кожна
крапелька ©х кровi заважить на вазi, поки не наповниться чарка добра, а
неправда й неволя не полетить догори.
Машина "темного царства" так i збудована, що мусить швидше чи пiзнiше
сама розпастися. Адже головнi ©© пружини: несправедливiсть, деморалiзацiя,
облуда та самоволя,се не жоднi закони природи, вiчнi та незмiннi,- се
тiльки часовi недуги людськостi, по яких мусить наступити й виздоровлення.
При тiм вони, хоч i творять огнива одного ланцюга, хоч усi скованi з собою
путами причин i наслiдкiв, проте стоять ворожо проти себе й самi в собi
з'©даються. Самоволя, посунена до тако© крайностi, як у "темнiм царствi",
не терпить обiк себе нiчого i змiта все, що могло би стати на завадi ©©
необмеженому летовi. Тим самим вона iзолю себе i позбавля сама себе
сво © пiдстави, пiдрубу сво власне корiння. Деморалiзацiя також нищить
сво© власнi сили. Облуда й несправедливiсть не здужають пiддержати машини,
позбавлено© головних сво©х пружин, i настане день по ночi "темного
царства". Розумi ться, не без тяжких забурень, не без великих жертв!
Те саморуйнування й показав нам Шевченко в кiнцевiм уступi "Сну".
Пани-блюдолизи знов стоять смирно перед дверима царсько© спальнi. "Аж ось
i с_ам_, неначе з берлога ведмiдь вилiз, ледве-ледве переносить ноги. Та
одутий, аж посинiв: похмiлля прокляте його мучило! Як крикне на самих
пузатих,- всi пузатi до одного в землю провалились. Вiн вилупив баньки з
лоба, i всi затрусились, що остались. Мов скажений, на менших гука ,- i тi
в землю! Вiн до дрiбних,- i тi пропадають. Вiн до челядi сунеться,- i
челядь пропала. До москалiв12, i москалi тiльки застогнали, пiшли в
землю". Катастрофа наступила. © причини, крiм царського безпричинного
крику, ми й не бачимо, але власне той безпричинний крик да нам поруку, що
причиною катастрофи була та сама безмежна царська самоволя. Всi пропадають
вiд царя, щезають iзперед нього, покидають його. Вiн, необмежений
самодержець, сто©ть тепер справдi сам серед необмеженого простору. Але тут
i в нiм самiм мусить наступити рiшучий переворот. Тепер вiн мусить
добачити, що сам, без тих сво©х рабiв-блюдолизiв, скованих iз ним
кайданами неволi i прокляття,що сам вiн без них нiщо, що разом iз ними, з
тими гидкими знарядами його самоволi, щезла його сила. "Сто©ть собi,
голову понурив, сiромаха! Де ж дiлася ведмежа натура? Мов кошеня, такий
чудний!.." I поет не може здержати себе, аби не зареготатися над тою
перемiною. Цар вiдзива ться окриком на той регiт, i на тiм кiнчиться
поема.
Але який же кiнець "темного царства"? Що сталося з царем-медведем?
Про кiнець "темного царства" не може вже бути й сумнiву, коли поет у
останнiм уступi "Сну" розкусив найбiльшу його загадку - всевладнiсть царя.
Вiдки пливе та всевладнiсть? Чи з правдiшньо© сили самодержця? Зовсiм нi.
Його сила власне в тих, котрi в нiм бачать свою силу, в його рабах i
знарядах! Без них вiн безсильний; без нього вони безсильнi. Отже, де ж
лежить ©х спiльна сила? Власне в тих путах, що сковують ©х одних з
другими! Вони сильнi тим, що вони невiльники й нелюди_. А скоро i в ©х
серцях защемить людське почуття, збудиться бажання волi, тодi й страшна ©х
сила розвi ться, тодi настане кiнець "темного царства", не стане "нi
властi, нi кари", розпочнеться нове царство, царство братолюбiя мiж
людьми.
_
_ МАРIЯ МАРКОВИЧ (МАРКО ВОВЧОК) Посмертна згадка
Зламалася велика сила. Закотилася ясна зоря нашого письменства. Умерла
Марiя Маркович, по другому мужу Лобач. Дехто здивувався на сю вiсть.
Як-то, "Марко Вовчок" ще й досi була жива? Здавна ми привикли вважати ©©
якоюсь кометою, що з великим блиском явилася на нашiм духовнiм обрi©, щоб
швидко вiдвернутися вiд нас i тiльки десь-колись, мов iз-за хмари, iз-за
туману кинути на нас промiнчик свого свiтла. А тепер приходить вiсть, що
вона, жива людина, вiд многих лiт жiнка укра©нського помiщика Жученка,
жила й досi, i тiльки в останнiй хвилi д. 10 серпня (28)1 липня (с. с.)
невблаганна смерть скосила сю велику силу.
Чи треба пригадувати деталi ©© житт пису?
Вони не скрiзь такi яснi й повнi, щоб ми могли гаразд розумiти ©© життя
й лiтературну появу. З дому Вiлiнська, вона походила з укра©нсько© чи,
може, в польсько-укра©нсько© сiм'©, про яку не зна мо нiчого ближче.
Правдоподiбно, й знання укра©нсько© мови вона винесла з рiдного дому*.
Вчилася в пансiонi в Москвi2, жила потiм у якихось своякiв у Орлi, де з
нею познайомився засланий сюди член укр. братства Кирила й Мефодiя, Панас
Маркович, за якого вона й вийшла замуж. В р. 1857 вона посила П. Кулiшу
два сво© твори для надрукування ©х у його "Записках о Южной Руси";
прочитавши ©х, Кулiш наповнився захвату i просив ©© не покидати й надалi
пера й укра©нсько© мови. В р. 1858 вийшов накладом Кулiша перший том ©©
"Укра©нських народних оповiдань"3, яким зараз же припала незвичайна
почесть, що один iз першорядних майстрiв росiйсько© лiтератури, Iв.
Турен в, переклав ©х на росiйську мову i видав зi сво ю передмовою4.
Славний росiйський критик Добролюбов присвятив сим оповiданням простору
статтю5, i iм'я "Марко Вовчок" - бо такий був псевдонiм нашо© авторки,
сталося голосним на всю Росiю.
Шевченко ще на вигнаннi в киргизьких степах познайомився з ©© творами i
також був у захватi вiд ©© творiв, а особливо вiд ©© поетично© мови. "Вона
одна зна укра©нську мову,- писав вiн у однiм листi, - зна так, як нiхто
з нас не зна ". Подiбно висловлявся й Кулiш, що "Марко Вовчок випив весь
сок i запах iз цвiтiв укра©нсько© мови". Та Шевченко вiдчув надто високу
суспiльну вартiсть ©© оповiдань i у вiршi "Марку Вовчку" з 1859 р. писав
до не©:
Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
I обличителя жестоких
Людей неситих.
Вiн жде вiд не© оживлення й сво © музи i готов свою вiльну думу назвати
також ©© думою. Соцiально-полiтичний бiк ©© оповiдань, ©© глибока i чиста,
мов сльоза, любов до всiх покривджених i гноблених, особливо до жiнок,
заiмпонували i Турен ву.
В р. 1859, коли Шевченко прибув до Петербурга, Марiя Марковичка була
вже одною iз звiзд петербурзьких салонiв, покинувши чоловiка, до якого не
верталася бiльше. Побувши якийсь час у Петербурзi, ви©хала за границю6,
жила декiлька лiт у Парижi, звiдки написала два листи по-укра©нськи до
одного з галицьких часописiв7 та прегарне iсторичне оповiдання "Маруся",
видане зразу по-французьки, а потiм по-росiйськи*, а в половинi 60-х рокiв
осiла на довший час у Петербурзi8. Тут вiддалася живiй лiтературнiй
дiяльностi на росiйськiй мовi.
Вона друкувала в "Отечественных записках" свiй роман "Живая душа" в р.
1868, "Записки причетника", 1869, "Теплое гнездо", 1873, "В глуши", 1875,
а крiм того написала цiлий ряд коротеньких оповiдань iз крiпацького
побуту, зовсiм схожих i духом, i тенденцi ю, i стилем з тими, що помiщенi
в укра©нських "Нар. оповiданнях", тут вона, мiж iншим, малю дуже
iнтересний тип дiвчини Катерини, укра©нки, завезено© в Московщину, де
звiльна лама ться улюблений нею образ Укра©ни з ©© звичаями й мовою, i се
ламання доводить ©© до тяжко© хвороби, пiсля яко© вона робиться знахаркою.
© романи загалом слабi i вкучнi, з ви мком першо© частi "Записок
причетника", де живо хоч i без бiльшого артизму змальовано побут
духовенства в такiй околицi, де великоруський елемент мiша ться з
укра©нським, де спiвають укр. пiсень, уживають укр. приказок, де попiвна
назива ться Настя, а симпатичний дяк Софронiй - гарний тип укра©нця. Потiм
вона кинулася перекладати з французько© на росiйську мову i переклала, мiж
iншим, бiльшiсть фантастичних романiв Жюля Верна, казки Андерсена i т. i.
У досить уже пiзнiм вiцi вона вдруге вийшла замуж за помiщика Лобача.
Останнiй ©© твiр, виданий по-укра©нськи, появився в "Киевской старине"
1902 р.9 п. з. "Чортова пригода". Сей твiр, писаний гарною мовою, хоч i не
такою поетично блискучою, як давнiшi оповiдання, гра одначе
щироукра©нським дотепом i гумором i творить зовсiм доладне закiнчення ©©
укра©нського писання.
Найкраще в ©© писаннях, то без сумнiву ©© мова. При всiй сво©й простотi
й популярностi вона дуже багата лексиконом i незрiвнянно мелодiйна.
Росiйський критик Венгеров пише10 навiть, що се "мова" нереальна, взята не
з уст справжнього народу, а бiльше спiвуча, черпана з укр. народних
пiсень". Осуд парадоксальний, тим бiльше, що й змiст ©© укр. оповiдань той
сам критик уважа так само нереальним. Певно, сть деяка
конвенцiональнiсть у ©© способi малювання панiв i пань крiпосникiв, але
малюнки жiнок i дiвчат крiпачок, як укра©нськi, так i московськi, се
стараннi i глибоко правдивi психологiчнi й соцiальнi студi©. З простою
красою й нiжнiстю ©© мови й стилю в'яжеться нерозривно ©© нiжна любов до
всiх нещасних i страждущих, а особливо до найбiднiших мiж бiдними, до
жiнок. Вона вмi не лише сама вiдчути ©х горе, але також вiднайти його
основу i дати ©й простий i ясний вислiв, що сильно хапа за серце читача.
Та в тiм чисто лiтературнiм впливi, що сяга широко поза межi Укра©ни й
Росi© i вiдбився, прим., у ентузiастичнiй передмовi до англiйського
перекладу ©© "Марусi", лежить менша половина ©© вартостi як письменницi.
Друга, бiльша половина, що ставить iм'я Марка Вовчка в рядi борцiв за волю
й людськi права поневолених народних мас, се те iсторичне значення, яке
мали ©© оповiдання, особливо ж ©© укра©нськi оповiдання в Росi©. Росiйська
критика згiдно ставить тi оповiдання обiк найкращих творiв таких
росiйських пропагаторiв еманципацiйно© полiтики, як Турен в ("Записки
охотника"), Григорович ("Антон Горемыка", "Деревня") та ©х наступники в
50-х роках. I можна сказати, що в рядi тих творiв оповiдання Марка Вовчка
найяснiше i найпростiше зазначують еманципацiйну тенденцiю - не
абстрактними мудруваннями, не зворушливими покликами, а простим, скромним
та сердечним змалюванням щоденних фактiв життя, вiд якого тiльки по довшiм
вчитуванню морозиться кров у жилах.
Ще одна рiзниця заходить мiж ©© укра©нськими i росiйськими творами. Хто
читав укра©нського Марка Вовчка, той хоч би який запеклий теоретик,
напевно стоятиме пiд впливом чару й розкiшностi його чудово© мови. В
московських творах Марка Вовчка, на дивне диво, зовсiм навпаки: мова
ординарна, безбарвна, неорганiчна мiшанина людово© великорусько© з мовою
канцелярi© та школи, густо пiдсипана укра©нiзмами, укра©нськими
поговiрками та пiснями. Так i чу ш, читаючи тi оповiдання, що вони неначе
переклади з яко©сь iншо© мови, рiдно© i натурально© мови авторки. Тут у
не© i горренднi партиципiальнi конструкцi©, яких нiколи не побачите в ©©
укра©нських писаннях, i безбарвнi та шаблоновi розмови панiв, а навiть
розмови властивих ©© геро©нь, крiпачок, не мають того блиску i
колоритностi, що в укра©нських оповiданнях. Московський стиль ©© сто©ть
значно ближче до стилю розмазано© письменницi Кохановсько©11, нiж, прим.,
до стилю Турен ва. Значить, ©© росiйськi оповiдання дають доказ, що
по-московськи вона вмiла гiрше, нiж по-укра©нськи. Се пiдтверджують i тi
немногi свiдки, якi досi сказали сво слово про не©. Появившися 1902 р. в
редакцi© "Киевской старины", вона просто здивувала спiвробiтникiв сього
журналу красою й чистотою сво © укра©нсько© мови.
_
_ ОСИП-ЮРIЙ ФЕДЬКОВИЧ
(Кiлька слiв по поводу 25-лiтнього ювiлею його лiтературно©
дiяльностi)_
Осип-Юрiй Федькович - се безперечно одна з найоригiнальнiших
лiтературних фiзiономiй в нашiй лiтературi. Так i зда ться, що природа
гуцульсько© землi i гуцульсько© породи зложила в ньому що мала
найнiжнiшого i найсердечнiшого: чаруючу простоту й мелодiйнiсть слова,
теплоту чуття i той погiдний, сердечний та неколючий гумор, котрий так i
липне до серця кожного слухача, а особливо того, хто привик до
меланхолiйно© вдачi i ©дкого сарказму наших пiдгiрських та долинянських
селян. Типовий гуцул, Федькович i в лiтературнiй сво©й дiяльностi
вiдзначу ться всiма добрими й слабими прикметами гуцульсько© вдачi. До
слабих сторiн його таланту мусимо зачислити поперед усього його невеликий
обшир. Федькович бiльше, нiж усякий iнший з наших писателiв, поет одного
закутка - розкiшного та принадного, але все-таки тiсного. В тiм сво©м
закутку вiн вповнi у себе дома, але де лише сягне поза його границi, де
дiткнеться сюжетiв ширших, загальнолюдських, iсторичних та
загальнонародних, впада в манеру, в наслiдування, тратить те почуття
естетично© й поетично© правди, без котрого нема й поезi©. Друга слаба
сторона його поезi©, се властивий трохи чи не всiм гуцулам нахил до
мiстики. Нахил той найвиразнiше проявився в першiм опрацюваннi його драми
"Довбуш", в котру вiн вплiв багато мiфологiчних осiб i дiйшов навiть до
того, що й образи, висячi на стiнi, почали було говорити. Драма "Довбуш" у
другiй переробцi (в "Рускiй хатi"1) най-нагляднiше явля нам iменно слабi
сторони таланту Федьковича помимо многих безперечно гарних i з талантом
написаних уступiв. Вкiнцi, третя його слаба сторона, се iменно те, що
робить його в iншiм мiсцi таким симпатичним - його м'якiсть та переважно
лiрична, суб' ктивна вдача. Вдача та не дозволила йому сконцентрувати сво©
сили до якого бiльшого дiла, котре б спосiбне потрясти, розбудити й
повести за собою нашу суспiльнiсть, тривко вплинути на склад, силу й