Страница:
яснiсть суспiльних iдеалiв, народних симпатiй i антипатiй, як се зробив на
Укра©нi Шевченко; вона ж не дозволила йому й практично, в зносинах з
живими людьми, використати для добра загалу те високе становище, яке зараз
першi його твори одразу здобули йому були серед галицько© молодiжi.
Та, пiдносячи тут слабi сторони нашого буковинського Кобзаря, ми не
хочемо кидати темно© тiнi в свiтлий празник його 25-лiтньо© лiтературно©
дiяльностi. Нам зда ться, що вказання слабих сторiн для всякого писателя
не менше, коли й не бiльше важне, як вказання добрих,- а по-друге, що
слабi сторони у Федьковича далеко не переважають його добрих сторiн, а
противно, не раз i самi стаються добрими сторонами, дають осiбний якийсь
блиск його творам. Як музика, владаючий по-майстерськи хоч i невеликим
засобом звукiв, та все-таки звукiв чистих i глибоких, Федькович займа в
нашiй лiтературi важне мiсце. Особливо болi, тугу, надi© й розчарування
рекрутського та вояцького життя оспiвував вiн так, як нiхто другий. Менi
зда ться, що вiршовi й прозовi твори, котрi вiдносяться до сього круга
сюжетiв (а в вiршових i прозових Федькович тут однаково великий поет),
зiбранi докупи, дали б нашiй лiтературi правдиву перлу й вказали б нам
творчiсть Федьковича в ©© найкращiм моментi. Сюди увiйшла б найбiльша
часть його повiстей, увiйшли б найкращi його поезi©.
Федькович - се талант переважно лiричний; всi його повiстi, всi
найкращi його поезi© навiянi теплим, iндивiдуальним чуттям самого автора,-
всi похожi на частки його автобiографi© - так i зда ться, що автор спiва
i розказу всюди про те, що сам бачив, сам найглибшими нервами душi
прочув. I в тiм iменно й лежить чаруюча сила його поезi©, в тiм лежить
порука ©© живучостi, доки живе наша мова. Федькович вложив в свою поезiю
найкращу частину сво © душi, а така поезiя не вмира , не пропада , як се
перед кiлькома роками здавалось одному критиковi, котрий, не можучи сам
вложити в свою поезiю анi крихiтки сво © душi, не вмiв i в поезi©
Федьковича найти нiчого, крiм неправильних ритмiв та синтакси, не
вiдповiдаючо© шкiльним правилам. Нi, поезiя буковинського Кобзаря жива,
правдива поезiя; вона буде порушувати серця людськi й тодi, коли про стихи
його критика свiт давно забуде.
Про життя Федьковича не багато що можемо сказати: головнi дати знають
нашi читателi з власно© автобiографi© поета, помiщено© в передмовi
Дiдицького до першого видання його поезiй2, а також i з переднього слова
п. Драгоманова до ки©вського видання повiстей Федьковича3.
ЛЕСЯ УКРА НКА
Роздивляючися лiтературну фiзiономiю Лесi Укра©нки, ми бачимо, що вона
тiльки що закiнчила першу добу свого розвою, ©© талант тiльки що отрясся з
повивачiв то© несамостiйностi, що пута кожного поета при перших його
кроках. Вiн тiльки що уперше широко i смiло розмахнув крилами до власного
лету, тiльки що показав себе в повнiй силi i показав нам, чого ми можемо
ждати в будущинi вiд се© писательки. Зда ться, в такiм разi критиковi
найлiпше б було пiдождати, поки той талант пройде бiльший шмат дороги,
зазначить себе яркiше, зачеркне, що так скажемо, свою власну лiнiю на
нашiй лiтературнiй нивi. Певна рiч, ми дуже радо пiдождали б зi сво ю
студi ю, якби знали, що доля позволить сьому талантовi промiрити все те
поле, яке вiн зазначив собi. Та, на лихо, умови нашо© лiтературно© працi
такi важкi, а особистi вiдносини авторки зложилися так сумно, що ми ледве
чи дiждемося вiд Лесi Укра©нки всього того, що вона могла б дати нашому
письменству. Розумi ться, ми гаряче бажа мо, щоб вона дала якнайбiльше;
кожний новий твiр, який в останнiх часах виходить з-пiд ©© пера, збагачу
наше письменство новою перлиною. Та, на горе, останнi ©© твори, се такий
голосний та страшний стогiн примучено© душi, якого не чулося у нас ще вiд
часу киргизьких думок Шевченкових1. Сей стогiн тим страшнiший, що вiн не
пливе з якогось песимiстичного свiтогляду, не доктриною, а тiльки
виразом безмiрно болючих обставин, серед яких живе авторка i серед яких
знаходиться укра©нське слово та всяка вiльна, гуманна думка в Росi©. Такий
стан для iсторика - одна хвилина, переходова доба, але для людини,
обдаровано© гарячим чуттям i палкою фантазi ю, вiн страшенно небезпечний.
В такiм подвiйно безрадiснiм станi не раз дуже сильнi, навiть генiальнi
натури ламаються i падуть. Критика може тут не раз зробити добре дiло:
пiддержати писателя, загрiти його, впевняючи, що його важких ридань не
зрозумiли хибно i що його слово збудило в серцях власне таку луну, яко©
вiн бажав собi. Ми бажали б, щоб i наша студiйка про дотеперiшню поетичну
дiяльнiсть Лесi Укра©нки була не тiльки iнтерпретацi ю ©© таланту для
ширшо© громади, але також словом щирого признання i заохоти для авторки,
пiддержкою на ©© важкому шляху. I_
Нема нiчого цiкавiшого для критика, як слiдити крок за кроком розвiй
автора, прислухуючися, як в його словi звiльна мiцнiють, доходять до
переваги, а далi до повного, гармонiйного панування тони, властивi його
талантовi. Бувають автори, у котрих такий дослiд неможливий; вони почали
писати вже дозрiлими людьми i вiдразу виявили вповнi свою лiтературну
фiзiономiю. Бувають iншi, також талановитi люди, у котрих розвiй не йде
мов по ступнях угору, а якимись зигзагами: раз, два рази такому авторовi
удасться написати щось добре i гарне, а перед тим i по тiм тягнуться довгi
облоги, вкритi пустоцвiтом. Бувають, вкiнцi, й такi таланти, що спочатку
сво © кар' ри блиснуть, мов метеор, а вся дальша ©х дiяльнiсть, то
повiльне догасання, не раз повне диму i чаду. Леся Укра©нка належить до
тих талантiв, що виробляються звiльна, що важкою, iнтенсивною працею
доходять до панування над формою i змiстом, над мовою й iдеями.
Десятилiття, що пройшло вiд опублiкування ©© перших творiв, позволяе нам
слiдити той розвiй вiд перших, майже дитячих поривiв аж до повного
майстерства, вiд дитинячо-примiтивних форм до блискучих i вповнi
гармонiйних, вiд дитинячо© iмпресiонiстики до широко© iдейностi i
могутнього пристрасного огню. I коли ми рiвночасно будемо тямити про важкi
обставини, серед яких вiдбувався той розвiй i до крайностi сумний стан
того суспiльного i духовного грунту, на якiм вироста наша писателька, то
сам факт ©© постiйного розвою i то власне такого_ розвою будемо вважати
доказом незвичайно© сили ©© таланту i при тiм одною з найцiкавiших появ
нашо© ново© лiтератури. Скiльки ж то молодих писательських сил на Укра©нi
в тих 10 лiтах заблисло i пропало, скiльки ©х зламалося або зiйшло на такi
стежки, що не приносять велико© честi Укра©нi!
Видана в 1893 роцi збiрка вiршiв Лесi Укра©нки п. з. "На крилах пiсень"
мiстить у собi все те, що до того часу понаписувала наша авторка. Вона не
лишила на боцi тих перших проб свого пера, що були написанi ще перед 1887
роком i виглядають мов примiтивно звiршованi дитячi враження:
На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати
Чи не вийде ©© мати.
I до бiло© хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвiтило,
I хатинку звеселило.
В тiм самiм дитинячо-на©внiм тонi держаться вiршики "Лiто красне
минуло", "Мамо, iде вже зима", "Тiшся, дитино, поки ще маленька". тут,
звичайно, одна якась, хоч не нова та досить поетична обсервацiйка, але
визискання ©©, писательська технiка, мова - ще зовсiм примiтивнi та
конвенцiональнi2. Гострий критик, що призна тiльки викiнченим i вповнi
характерним творам право iснування, мусив би протестувати проти
помiшування тих паперових квiток у букетi; iсторик лiтератури вдячний за
се авторцi, бо вони позволяють йому бачити той скромний початок, з якого
вийшла вона.
Наскрiзь конвенцiональна, не в народному стилi, як сказано в титулi, а
в старому романтичному шаблонi зложена поемка "Русалка", що була
первiсне надрукована в жiночому альманаху "Перший вiнок"3. Козак любить
дiвчину Ксеню i хоче з нею одружитися, але пiд осiнь забува про не© i
жениться з iншою. Молода просить Ксеню за дружку, але Ксеня, замiсть на
весiлля, iде до рiчки i топиться. Вона зробилася русалкою, але i в водi не
втопила свого горя. Ночами вона приманю до себе козака; сей зачина
тужити i сохнути, аж коли раз хотiв зблизитися до любо© русалки,
вискакують iншi русалки i залоскотують його на смерть. Поема кiнчиться
плачем русалки над трупом бувшого ©© коханця. Слабенький вiдгомiн
Шевченкiвських балад без ©х широко© мелодi©, без того твердого пiдкладу
житт во© обсервацi© i соцiальних контрастiв, що нада тим романтичним
баладам вагу i принаду вiчно живих творiв. У Лесинiй "Русалцi" подi© не
мотивованi, соцiальних контрастiв нема, психологiчнi конфлiкти ледве
натякненi невмiлою, ще дитячою рукою. Та в тiй поемцi один уступ, де
чути якiсь новi, нешаблоновi, хоч дуже ще несмiлi тони; се пiсня русалки
(стор. 100-101), котрою вона приваблю до себе козака:
Любий козаче, чого ти ходиш
Смутний по темному гаю?
Слухай, козаче, пiсню русалки!
Тож я для тебе спiваю.
Вона пригаду йому себе, що його щиро кохала.
Як не забув ти, ходи до мене,
Я твоя першая мила!
Зраду забуду, любити буду
Тебе, як перше любила.
В мене палати кращi од царських
Iз дорогого кришталю,
В мене вiночок з чистого злота,
З перлiв дрiбних i коралю.
Хоч i тут ще нема нiякого особливого майстерства, та все ж таки в тiй
пiсеньцi видно перший розмах крил свiжого лiричного таланту.
Наскрiзь конвенцiональна i несамостiйна й друга поемка, помiчена 1888
роком - "Самсон". В половинi 80-х рокiв у росiйському письменствi зайшла
була мода на переспiвування бiблiйних тем. Вiдгуком то© моди був також
дуже слабий вiрш Олени Пчiлки "Дебора", написаний 1887 р. i надрукований в
"Першому вiнку". За прикладом матерi взялася й Леся вiршувати бiблiйне
оповiдання про Самсона. Порiвняння тих двох творiв мiж собою i з
бiблiйними первовзорами було би дуже цiкаве. Обi нашi авторки поводяться з
бiблiйним текстом дуже вiльно, а властиво мовби й зовсiм не дивляться на
нього, а беруть тiльки деякi мотиви, обскубанi з тих мiцних паросткiв, що
в'яжуть ©х iз старожидiвським життям i дають ©м безсмертну силу. Пчiлчина
Дебора - се якась тiнь, а не жива людина; Лесин Самсон - се шаблоновий
вояка i патрiот з чудесною силою, а зовсiм не той напiвгумористичний, а
напiвтрагiчний герой, змальований у книзi Судi©в4. I в оповiданнi про
Дебору, i в оповiданнi про Самсона бiблiйнi первовзори безмiрно поетичнiшi
i живiшi вiд того, що з них зробили нашi авторки. Леся, нпр., силку ться
поглибити бiблiйне оповiдання, аналiзуючи психологiю Самсона i Далiли, але
сей аналiз вiдбира оповiданню його геро©чний характер. Самсон верта з
бою, в котрiм вiн поборов фiлiстимлян; його вiтають "квiтками та вiнками",
мов римського трiумфатора; серед iнших жiнок йому назустрiч iде й його
жiнка Далiла, котру вiн силою взяв iз краю фiлiстимлян. Вона хвалить гову
за побiду свого мужа, а на його питання, чи ©й не жаль рiдного люду, вона
вiдповiда :
Чужа для мене мого люду доля,
Тво© для мене стали рiднi люде,
Твоя, Самсоне, лиш дина воля
Для мене завжди наймилiша буде,
Для тебе вiдцуралась я родини.
Самсон хоче ©й вiддячити за таке безмежне кохання, i вона випиту його,
вiдки у нього така сила, що мiг колись роздерти льва i побити багато
ворогiв ослячими щелепами. Самсон не хоче сказати ©й се© тайни, вона
блага , далi плаче, i ось Самсон виявля ©й усю правду: вiн назорей, його
волос ма велику силу, а якби хтось обтяв його, вiн був би слабий, як мала
дитина. Далiла в снi обтина йому волосся i кличе фiлiстимлян. Тi в'яжуть
його - а Далiла кличе:
Прощай, Самсоне! - крикнула зрадлива:
- Ти думав, що для тебе я забуду
Родину? Нi. Ти гинеш,- дяка се правдива
Вiд мене за погибель мого люду.
Значить, Далiла не менша, а навiть бiльша патрiотка вiд Самсона.
Оригiнал нiчого про се не зна . Там Самсон зовсiм не во вода врейський,
вiн б' ться з фiлiстимлянами одинцем, щось таке, як у староруських билинах
"поляница удалая". На честь його нiхто не справля трiумфу. Далiла не
його жiнка, а припадкова коханка, правдоподiбно не фiлiстимлянка, а
врейка. Знаючи, що Самсон бува у не©, фiлiстимськi во води пiдкуплюють
©© великою сумою грошей, щоб випитала, в чiм лежить його сила. Самсон три
рази дурить ©©, а тiльки четвертий раз говорить ©й правду. Як бачимо, анi
герой, анi обставини, виведенi в бiблiйному оповiданнi, не надавалися до
патрiотично© поеми в нашiм сучаснiм стилi; замiсть поглибляти тi факти,
якi да первовзiр, авторка мусила обкроювати, перемiнювати, ослаблювати ©х
i замiсть живого змiсту наповнювати сво© вiршi досить рiденькою
фразеологi ю. Конець поемки ще слабший. Сцена смертi Самсоново© в книзi
Судi©в описана ось як: "Та ось князi фiлiстимськi зiбралися, щоби принести
велику жертву сво му богу Дагоновi, серед забав, мовлячи: "Наш бог дав нам
у руки нашого ворога Самсона". А коли се побачили люди з ©х народу, вони
величали свого бога, мовлячи:
Наш бог дав нам у руки
Нашого ворога,
Що нiвечив наш край
I вбив так много люду.
А коли були навеселi, мовили: "Покличте Самсона, нехай забавля нас!" I
покликано Самсона з тюрми, i вiн мусив танцювати перед ними. Отож його
поставили мiж стовпами, а Самсон мовив до хлопця, що держав його за руку:
"Постав мене так, щоб я мiг доторкатися до стовпiв, на котрих опира ться
дiм, i щоб я оперся об них". А дiм був повний чоловiкiв i жiнок, тут були
й усi князi фiлiстимлян, а на плоскому дасi було коло 3000 чоловiк i
жiнок, що дивилися, як танцював Самсон. А Самсон покликав Ягве i мовив :
"Господи Ягве! Згадай про мене i дай менi силу лиш сей раз, о боже, щоб я
помстився на фiлiстимлянах хоч за одне сво око"! Тодi Самсон обняв два
середнi стовпи, на котрих держався будинок, один правою рукою, а другий
лiвою, i оперся на них. I скрикнув Самсон: "Нехай згину я сам з
фiлiстимлянами!" I силою вiн похилив тi стовпи, i дiм завалився на князiв
i на всю купу народу, що була там, i, вмираючи, вiн побив бiльше народу,
нiж побив у сво му життю.
Нема сумнiву, що се безмiрно трудно - перероблювати стару поезiю на
нову; переробка дуже легко виходить водяниста i замазу характернi деталi
оригiналу. Так сталось i тут. Авторка без потреби перенесла сей празник на
во нний час - буцiмто фiлiстимляни знов напали на Палестiну; в бiблi©
катастрофа дi ться в Газi, однiм iз головних фiлiстимських мiст. Далi
ослабила авторка сцену наруги над Самсоном; у поемi вiн тiльки сто©ть i
сво©м понурим видом тiшить ворогiв. Власнiстю нашо© авторки також наруга
Далiли, наруга млява, так як i всi фiлiстимськi промови, зверненi в поемi
до Самсона.
Хоч i як невисоко ми ставимо сього Самсона, то все ж таки мусимо
сказати, що, порiвнюючи його з Деборою Олени Пчiлки, видно вже тут
перевагу таланту дочки над талантом матерi. Дiя в "Самсонi" розвива ться
досить драматично, а лiричнi мiсця (Самсон у тюрмi) декуди виявляють силу
i пластику виразу.
У тiм самiм 1888 роцi написаний також цикл лiричних i описових вiршiв
п. з. "Подорiж до моря". Талант авторки очевидячки дужча , пiднiма ться,
вона попада в свiй природний тон, менше в'яжеться чужими взiрцями, i ми
стрiча мо в тiм циклi першi проблиски сильного, самостiйного таланту,
першi такi картини i поетичнi звороти, що виявляють руку майстра. Зразу
йдуть легесенько начеркненi кра види, ще трохи конвенцiональнi i блiдi (I,
III, IV), та мiж ними прориваються новi, незвичайнi риси.
Далi, все далi! Он латанi ниви,
Наче плахти навкруги розляглись,
Потiм укрили все хмари тi сивi
Густого диму, з очей скрився лiс,
Гори веселi й зеленi долини
Згинули раптом як любi© сни.
Ще за годину i ще за хвилину
Будуть далеко, далеко вони!
Зовсiм так, як хвилi колишнього щастя! - озива ться щось у душi авторки
при тiм видi. Рефлексiя, ще несмiла, буде вертати дедалi все частiше,
мiцнiше, поки сво©м вогнем не перетопить усiх вражень, усiх почувань
авторки, поки фiзичне око i фiзичне вухо не зробиться вповнi органом ©©
поетично© душi.
Ось вона в великiм мiстi над морем - у Одесi.
I все чужина! Ох, бiда самотному
У мiстi широкiм
Себе почувать одиноким!
I добре, хто ма к багаттю чийому
Склонитися слухом i оком.
Авторка знаходить собi тут приятельку; обi вони вечорами дивляться на
море, думками шукають щастя. Та де воно? Чи в небi, чи в морi?
Нi, думко! даремне в свiтовiм просторi
Притулку шукати,
В безодню дарма поринати;
Любов i надiя не в зорях, не в морi!
Мiж людьми поради питати!
Се перший раз у поезi© Лесi Укра©нки вiдзива ться соцiальна нота. Досi
вона любувалася природою, витала в сферi якихсь абстрактних людських
вiдносин i абстрактного патрiотизму; вiдтепер вона почне пильнiше
придивлятися дiйсному життю i тим реальним вiдносинам людсько©
суспiльностi, на яких вироста i щоденне горе i великi iдеальнi змагання
до свободи i рiвностi. Правда, обставини, серед яких жила авторка, не були
прихильнi такому зворотовi ©© музи. Забезпечене економiчне та соцiальне
становище не змушувало ©© поринати в бурхливе море соцiальних контрастiв,
а, з другого боку, слабе здоров'я потребувало лiчення в теплiм клiматi,
серед гарно© природи Криму. I ось вона пливе з Одеси в Крим.
Далi, далi вiд душного мiста!
Серце прагне буять на просторi.
Бачу здалека - хвиля iскриста
Гра вiльно по синьому морi.
Цiла та п' ска (VI, стор. 52-53)- то правдива перлина. Майстерна форма
якнайкраще гармонiю зi змiстом,- опис морського плавання при погiднiм,
радiснiм настрою. Авторка щосили гонить вiд себе всякi прикрi спомини.
Я жадаю на час, на годину,
Щоб не бачить нiчого на свiтi,
Тiлько бачить осяйну долину
I губитись в прозорiй блакитi.
Тут нема анi одного зайвого слова, анi одного шаблонового та
маневрованого звороту,- все тут просте, ясне та сильне, перший раз блиска
талант авторки в повнiй красi. Дальша п' са (VII) в цiлому слабша: вона
занадто многословна, опис Акерманських веж замало пластичний, рефлексi©
про козацьку славу занадто вже пережованi, та й тут деякi рядки, киненi
рукою великого майстра. Особливо гарна оця строфа:
Виросла там квiтка у темницi, в ямi.
Ми ©© зiрвали, нехай буде з нами.
Квiтка тая, може, виросла з якого
Козацького серця щирого, палкого.
Чи гадав той козаченько, йдучи на чужину,
Що вернеться з його серця квiтка на Вкра©ну?
Як бачимо, розвiй нашо© авторки йшов дуже швидко. Ми не зна мо часу, з
якого походять ©© першi вiршованi проби, але в 1888 роцi вона вже в деяких
п' сах доходить до повного майстерства. Нема сумнiву, що се було здобутком
дуже iнтенсивно© духовно© працi над власною освiтою, над опануванням мови
i вiршово© технiки, та певна рiч, що й само життя i постороннi впливи
сильно гнали ©© наперед. Не знаю напевно, але зда ться, що не помилюся,
коли мiж тими впливами на першому мiсцi поставлю вплив ©© дядька5,
незабутнього сiвача живих i широких iдей серед нашо© суспiльностi, Михайла
Драгоманова. Леся вела з ним оживлену переписку, i покiйник уже тодi з
великою надi ю дивився на ©© талант i, певно, не залишив нiяко© нагоди
прояснювати i наводити його на кращу дорогу, до щораз вищих мет. II_
Життя Лесi Укра©нки складалося так, що про безпереривний, так сказати,
простолiнiйний розвiй не можна у не© говорити. По хвилях мiцного розмаху,
гармонiйного настрою, самостiйного лету наступа ослаблення, занепад,
перемага знов шаблон i манера. На се були, зда ться менi, двi причини:
дух авторки не був ще вповнi вироблений i загартований, а в станi здоров'я
набiгали важкi кризи. Так виясняю я собi той факт, що по 1888 р. вона
продуку чимало творiв досить слабих i зманерованих. На першiм мiсцi мiж
тими творами я поклав би "Мiсячну легенду", найдовшу i - найслабшу з п' с,
помiщених у збiрцi "На крилах пiсень". Авторка присвятила ©© сво©й мамi,
може, знехотя даючи свiдоцтво, пiд чи©м впливом постала ся поема. се
iсторiя артиста, не то спiвака, не то поета. Ще дитиною вiн чув у снi
ангельськi спiви i вирiс на спiвака. Та швидко слава вiдвернулася вiд
нього; не зна мо, чи вiн стратив голос, чи що сталося з ним, досить, що
вiн живе самотнiй у рiднiй хатi i нарiка на долю i на людей. Аж ось раз,
проходжуючися селом, вiн почув пiснi лiрника про панщину, про сирiтку та
про правду i побачив, як люди плакали вiд тих пiсень. Вiн iде до лiсу;
йому хочеться ще раз заспiвати "на цiлу кра©ну" i "домовити гiрку тугу".
Мiсячне свiтло запада в його серце, i йому верта ться голос, вiн знов
спiва чудово i верта ться в свiт. Кiнчиться поема описом концерту, на
котрiм наш спiвак спiва не так гарну, як довгу пiсню власного укладу. Яке
враження зробила вона на слухачiв - авторка не говорить. Як бачимо,
композицiя зовсiм не особлива, поодинокi роздiли порозриванi, мотивування
©х слабе або зовсiм нiяке, оброблення многословне, вiршова форма млява i
монотонна. Леся Укра©нка, мабуть, i сама не була вдоволена сею поемкою,
коли пiзнiше вернулася до се© теми i в поемi "Давня казка" змалювала нам
артиста-спiвака, але вже зовсiм iншими фарбами i на зовсiм iншому,
широкому, суспiльному тлi.
Бiльшина поезiй у збiрцi "На крилах пiсень" не ма дат, отим-то ми не
можемо зовсiм напевно сказати, коли творчiсть авторки пiднiмалася вище, а
коли вона опускала крила. Та нам досить сказати, що мiж 1888 i 1893 роками
у не© йшло вагання, поставали п' си такi слабi, як "Мiсячна легенда",
"Зоряне небо", "Зоря", "До мого фортеп'яна", "В магазинi квiток", "Сон
лiтньо© ночi", "На давнiй мотив", а обiк них такi сконцентрованi, сильнi i
характернi, як "Пiсня" Brioso"*, "Rondeau"*, "Contra Spem Spero"*, "Сльози
- перли". Ми коротко схарактеризу мо перший гурток названих тут вiршiв.
Про ©х змiст можна би з невеличкою змiною сказати те, що говорить Кальхас
у "Прекраснiй ленi"6: "Trop des fleurs! Trop des fleurs!"*. Цвiти i зорi,
зорi i цвiти - оце й весь змiст тих поезiй. А коли додати до того досить
монотонну форму, многословнiсть i брак пластичних картин та брак
виразного, сильного чуття, то не здиву мо, що тi вiршi не будять у нас
нiякого настрою i читаються без смаку, як ремiсницька робота, не раз добра
i старанна, але все-таки без душi. Обiк них знаходимо декiлька талановито
задуманих, але слабо виконаних п' с, як ось "В'язень", "Коли втомлюся я
життям щоденним", "Досвiтнi огнi". в тiй останнiй п' сi деякi дуже гарнi
строфи, як ось:
Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для працi настала.
Не бiйся досвiтньо© мли,
Досвiтнiй огонь запали,
Коли ще зоря не заграла.
У поемцi "В'язень" трохи загусто наложено чорних красок: муж сидить у
тюрмi, жiнка з дитинкою терпить голод. врей за довг продав останню
корову,- але контраст запертого в тюрмi батька i дитини, що знадвору кличе
до нього: "Куку! Куку! А де ти? Тут, татусю?" справдi хапа за серце, так
само як i та рисочка, що
Татусь, цiлуючи свою дитину,
Невольничого хлiба дав скоринку.
Розволiкла також i декуди солодкувато-сентиментальна п' ска "Спiвець",
але в нiй прекраснi строфи:
Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б та щира, гарячая мова
Зломила зиму!
Загалом треба сказати, що серед того вагання в творчостi нашо© авторки
чимраз частiше прориваються свiтлi ноти, охота до життя i до боротьби, а
разом з тим розширя ться ©© свiтогляд, поглибля ться розумiння життя i
його глибоких антагонiзмiв. Мов чудовий заспiв, пiд музику народно© пiснi,
озива ться й пiсня нашо© авторки:
Реве-гуде негодонька,
Негодоньки не боюся.
Хоч на мене пригодонька,
То я нею не журюся.
Гей ви, грiзнi, чорнi хмари,
Я на вас збираю чари,
Чарiвну добуду зброю
I пiснi сво© узброю.
Дощi вашi дрiбненькi©
Обернуться в перли дрiбнi,
Поломляться ясненькi©
Блискавицi вашi срiбнi.
Я ж пущу свою пригоду
Геть на тую бистру воду,
Я розвiю свою тугу
Вiльним спiвом в темнiм лугу.
Той самий мужнiй бадьорий настрiй видно i в прекраснiм вiршi "Contra
Spem Spero":
Нi, я хочу крiзь сльози смiятись,
Серед лиха спiвати пiснi,
Без надi© таки сподiватись,
Хочу жити. Геть, думи сумнi!
Та ба, не так зложилося життя нашо© авторки, щоб вона могла зовсiм
вiдiгнати сумнi думи. Навпаки, чим глибше входять тi думи в життя, тим
сумнiшi робляться вони, але серце авторки вiд них уже не вiдверта ться i
не м'якне, не пiдда ться песимiзмовi. Вона помалу доходить до того, що
може виспiвувати найтяжчi, розпучливi ридання i тим спiвом не будити в
серцях розпуки та зневiри, бо у само© в душi горить могуче полум'я любовi
до людей, до рiдного краю i широких людських iдеалiв, яснi сильна вiра в
кращу будущину. Соловейковi пiснi, веснянi квiти тепер тратять для не©
свою принаду.
Вiльнi спiви гучнi, голоснi
В рiднiм краю я чути бажаю,-
Чую скрiзь голосiння сумнi.
Ох, невже в тобi, рiдний мiй краю,
Тiльки й чуються вiльнi пiснi
У снi?
("Rondeau").
Авторка не встида ться плакати, особливо з такими, що плачуть, але коли
почу вiльну пiсню, то одгукнеться й на не©:
Сховаю я тодi журбу свою
I пiснi вольно© жалем не отрую.
("Мiй шлях").
I в прекраснiм циклi "Сльози - перли" вона пiднiма важке голосiння -
вже не над сво ю долею, не над долею якогось героя або примховатого
артиста, але над цiлим рiдним кра м, над тим народом, забитим у кайдани.
Подiбних голосiнь було багато в нашiй поезi©, особливо пiсля Шевченка.
Леся Укра©нка перша i одинока вмi опанувати тут широку скалю почувань вiд
тихого суму до скажено© розпуки i мужнього, гордого прокляття, що
явля ться природною реакцi ю проти холодно© зневiри.
Коли ж се минеться?
Чи згинем без долi?
Прокляття рукам, що спадають без сили!
Навiщо родитись i жити в могилi?
Як ма мо жити в ганебнiй неволi,
Хай смертна темнота нам очi застеле!
Авторка запиту себе, пощо тi сльози, що палять душу, а не мають сили
допомогти рiдному краю, i вiдповiда чудовим вiршем:
Всi нашi сльози тугою палкою
Спадуть на серце, серце запала ...
Нехай пала , не да спокою,
Поки душа терпiти силу ма .
Коли ж не стане сили, коли туга
Вразить украй те серденько замлiле,
Тодi душа повстане недолуга,
© розбудить серденько зболiле.
Як же повстане - ©й не буде впину,
Заснути знов, як перш, вона не зможе,
Вона боротись буде до загину:
Або загине, або переможе.
Вiд часу Шевченкового "Поховайте та вставайте, кайдани порвiте" Укра©на
не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як iз уст се©
Укра©нi Шевченко; вона ж не дозволила йому й практично, в зносинах з
живими людьми, використати для добра загалу те високе становище, яке зараз
першi його твори одразу здобули йому були серед галицько© молодiжi.
Та, пiдносячи тут слабi сторони нашого буковинського Кобзаря, ми не
хочемо кидати темно© тiнi в свiтлий празник його 25-лiтньо© лiтературно©
дiяльностi. Нам зда ться, що вказання слабих сторiн для всякого писателя
не менше, коли й не бiльше важне, як вказання добрих,- а по-друге, що
слабi сторони у Федьковича далеко не переважають його добрих сторiн, а
противно, не раз i самi стаються добрими сторонами, дають осiбний якийсь
блиск його творам. Як музика, владаючий по-майстерськи хоч i невеликим
засобом звукiв, та все-таки звукiв чистих i глибоких, Федькович займа в
нашiй лiтературi важне мiсце. Особливо болi, тугу, надi© й розчарування
рекрутського та вояцького життя оспiвував вiн так, як нiхто другий. Менi
зда ться, що вiршовi й прозовi твори, котрi вiдносяться до сього круга
сюжетiв (а в вiршових i прозових Федькович тут однаково великий поет),
зiбранi докупи, дали б нашiй лiтературi правдиву перлу й вказали б нам
творчiсть Федьковича в ©© найкращiм моментi. Сюди увiйшла б найбiльша
часть його повiстей, увiйшли б найкращi його поезi©.
Федькович - се талант переважно лiричний; всi його повiстi, всi
найкращi його поезi© навiянi теплим, iндивiдуальним чуттям самого автора,-
всi похожi на частки його автобiографi© - так i зда ться, що автор спiва
i розказу всюди про те, що сам бачив, сам найглибшими нервами душi
прочув. I в тiм iменно й лежить чаруюча сила його поезi©, в тiм лежить
порука ©© живучостi, доки живе наша мова. Федькович вложив в свою поезiю
найкращу частину сво © душi, а така поезiя не вмира , не пропада , як се
перед кiлькома роками здавалось одному критиковi, котрий, не можучи сам
вложити в свою поезiю анi крихiтки сво © душi, не вмiв i в поезi©
Федьковича найти нiчого, крiм неправильних ритмiв та синтакси, не
вiдповiдаючо© шкiльним правилам. Нi, поезiя буковинського Кобзаря жива,
правдива поезiя; вона буде порушувати серця людськi й тодi, коли про стихи
його критика свiт давно забуде.
Про життя Федьковича не багато що можемо сказати: головнi дати знають
нашi читателi з власно© автобiографi© поета, помiщено© в передмовi
Дiдицького до першого видання його поезiй2, а також i з переднього слова
п. Драгоманова до ки©вського видання повiстей Федьковича3.
ЛЕСЯ УКРА НКА
Роздивляючися лiтературну фiзiономiю Лесi Укра©нки, ми бачимо, що вона
тiльки що закiнчила першу добу свого розвою, ©© талант тiльки що отрясся з
повивачiв то© несамостiйностi, що пута кожного поета при перших його
кроках. Вiн тiльки що уперше широко i смiло розмахнув крилами до власного
лету, тiльки що показав себе в повнiй силi i показав нам, чого ми можемо
ждати в будущинi вiд се© писательки. Зда ться, в такiм разi критиковi
найлiпше б було пiдождати, поки той талант пройде бiльший шмат дороги,
зазначить себе яркiше, зачеркне, що так скажемо, свою власну лiнiю на
нашiй лiтературнiй нивi. Певна рiч, ми дуже радо пiдождали б зi сво ю
студi ю, якби знали, що доля позволить сьому талантовi промiрити все те
поле, яке вiн зазначив собi. Та, на лихо, умови нашо© лiтературно© працi
такi важкi, а особистi вiдносини авторки зложилися так сумно, що ми ледве
чи дiждемося вiд Лесi Укра©нки всього того, що вона могла б дати нашому
письменству. Розумi ться, ми гаряче бажа мо, щоб вона дала якнайбiльше;
кожний новий твiр, який в останнiх часах виходить з-пiд ©© пера, збагачу
наше письменство новою перлиною. Та, на горе, останнi ©© твори, се такий
голосний та страшний стогiн примучено© душi, якого не чулося у нас ще вiд
часу киргизьких думок Шевченкових1. Сей стогiн тим страшнiший, що вiн не
пливе з якогось песимiстичного свiтогляду, не доктриною, а тiльки
виразом безмiрно болючих обставин, серед яких живе авторка i серед яких
знаходиться укра©нське слово та всяка вiльна, гуманна думка в Росi©. Такий
стан для iсторика - одна хвилина, переходова доба, але для людини,
обдаровано© гарячим чуттям i палкою фантазi ю, вiн страшенно небезпечний.
В такiм подвiйно безрадiснiм станi не раз дуже сильнi, навiть генiальнi
натури ламаються i падуть. Критика може тут не раз зробити добре дiло:
пiддержати писателя, загрiти його, впевняючи, що його важких ридань не
зрозумiли хибно i що його слово збудило в серцях власне таку луну, яко©
вiн бажав собi. Ми бажали б, щоб i наша студiйка про дотеперiшню поетичну
дiяльнiсть Лесi Укра©нки була не тiльки iнтерпретацi ю ©© таланту для
ширшо© громади, але також словом щирого признання i заохоти для авторки,
пiддержкою на ©© важкому шляху. I_
Нема нiчого цiкавiшого для критика, як слiдити крок за кроком розвiй
автора, прислухуючися, як в його словi звiльна мiцнiють, доходять до
переваги, а далi до повного, гармонiйного панування тони, властивi його
талантовi. Бувають автори, у котрих такий дослiд неможливий; вони почали
писати вже дозрiлими людьми i вiдразу виявили вповнi свою лiтературну
фiзiономiю. Бувають iншi, також талановитi люди, у котрих розвiй не йде
мов по ступнях угору, а якимись зигзагами: раз, два рази такому авторовi
удасться написати щось добре i гарне, а перед тим i по тiм тягнуться довгi
облоги, вкритi пустоцвiтом. Бувають, вкiнцi, й такi таланти, що спочатку
сво © кар' ри блиснуть, мов метеор, а вся дальша ©х дiяльнiсть, то
повiльне догасання, не раз повне диму i чаду. Леся Укра©нка належить до
тих талантiв, що виробляються звiльна, що важкою, iнтенсивною працею
доходять до панування над формою i змiстом, над мовою й iдеями.
Десятилiття, що пройшло вiд опублiкування ©© перших творiв, позволяе нам
слiдити той розвiй вiд перших, майже дитячих поривiв аж до повного
майстерства, вiд дитинячо-примiтивних форм до блискучих i вповнi
гармонiйних, вiд дитинячо© iмпресiонiстики до широко© iдейностi i
могутнього пристрасного огню. I коли ми рiвночасно будемо тямити про важкi
обставини, серед яких вiдбувався той розвiй i до крайностi сумний стан
того суспiльного i духовного грунту, на якiм вироста наша писателька, то
сам факт ©© постiйного розвою i то власне такого_ розвою будемо вважати
доказом незвичайно© сили ©© таланту i при тiм одною з найцiкавiших появ
нашо© ново© лiтератури. Скiльки ж то молодих писательських сил на Укра©нi
в тих 10 лiтах заблисло i пропало, скiльки ©х зламалося або зiйшло на такi
стежки, що не приносять велико© честi Укра©нi!
Видана в 1893 роцi збiрка вiршiв Лесi Укра©нки п. з. "На крилах пiсень"
мiстить у собi все те, що до того часу понаписувала наша авторка. Вона не
лишила на боцi тих перших проб свого пера, що були написанi ще перед 1887
роком i виглядають мов примiтивно звiршованi дитячi враження:
На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати
Чи не вийде ©© мати.
I до бiло© хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвiтило,
I хатинку звеселило.
В тiм самiм дитинячо-на©внiм тонi держаться вiршики "Лiто красне
минуло", "Мамо, iде вже зима", "Тiшся, дитино, поки ще маленька". тут,
звичайно, одна якась, хоч не нова та досить поетична обсервацiйка, але
визискання ©©, писательська технiка, мова - ще зовсiм примiтивнi та
конвенцiональнi2. Гострий критик, що призна тiльки викiнченим i вповнi
характерним творам право iснування, мусив би протестувати проти
помiшування тих паперових квiток у букетi; iсторик лiтератури вдячний за
се авторцi, бо вони позволяють йому бачити той скромний початок, з якого
вийшла вона.
Наскрiзь конвенцiональна, не в народному стилi, як сказано в титулi, а
в старому романтичному шаблонi зложена поемка "Русалка", що була
первiсне надрукована в жiночому альманаху "Перший вiнок"3. Козак любить
дiвчину Ксеню i хоче з нею одружитися, але пiд осiнь забува про не© i
жениться з iншою. Молода просить Ксеню за дружку, але Ксеня, замiсть на
весiлля, iде до рiчки i топиться. Вона зробилася русалкою, але i в водi не
втопила свого горя. Ночами вона приманю до себе козака; сей зачина
тужити i сохнути, аж коли раз хотiв зблизитися до любо© русалки,
вискакують iншi русалки i залоскотують його на смерть. Поема кiнчиться
плачем русалки над трупом бувшого ©© коханця. Слабенький вiдгомiн
Шевченкiвських балад без ©х широко© мелодi©, без того твердого пiдкладу
житт во© обсервацi© i соцiальних контрастiв, що нада тим романтичним
баладам вагу i принаду вiчно живих творiв. У Лесинiй "Русалцi" подi© не
мотивованi, соцiальних контрастiв нема, психологiчнi конфлiкти ледве
натякненi невмiлою, ще дитячою рукою. Та в тiй поемцi один уступ, де
чути якiсь новi, нешаблоновi, хоч дуже ще несмiлi тони; се пiсня русалки
(стор. 100-101), котрою вона приваблю до себе козака:
Любий козаче, чого ти ходиш
Смутний по темному гаю?
Слухай, козаче, пiсню русалки!
Тож я для тебе спiваю.
Вона пригаду йому себе, що його щиро кохала.
Як не забув ти, ходи до мене,
Я твоя першая мила!
Зраду забуду, любити буду
Тебе, як перше любила.
В мене палати кращi од царських
Iз дорогого кришталю,
В мене вiночок з чистого злота,
З перлiв дрiбних i коралю.
Хоч i тут ще нема нiякого особливого майстерства, та все ж таки в тiй
пiсеньцi видно перший розмах крил свiжого лiричного таланту.
Наскрiзь конвенцiональна i несамостiйна й друга поемка, помiчена 1888
роком - "Самсон". В половинi 80-х рокiв у росiйському письменствi зайшла
була мода на переспiвування бiблiйних тем. Вiдгуком то© моди був також
дуже слабий вiрш Олени Пчiлки "Дебора", написаний 1887 р. i надрукований в
"Першому вiнку". За прикладом матерi взялася й Леся вiршувати бiблiйне
оповiдання про Самсона. Порiвняння тих двох творiв мiж собою i з
бiблiйними первовзорами було би дуже цiкаве. Обi нашi авторки поводяться з
бiблiйним текстом дуже вiльно, а властиво мовби й зовсiм не дивляться на
нього, а беруть тiльки деякi мотиви, обскубанi з тих мiцних паросткiв, що
в'яжуть ©х iз старожидiвським життям i дають ©м безсмертну силу. Пчiлчина
Дебора - се якась тiнь, а не жива людина; Лесин Самсон - се шаблоновий
вояка i патрiот з чудесною силою, а зовсiм не той напiвгумористичний, а
напiвтрагiчний герой, змальований у книзi Судi©в4. I в оповiданнi про
Дебору, i в оповiданнi про Самсона бiблiйнi первовзори безмiрно поетичнiшi
i живiшi вiд того, що з них зробили нашi авторки. Леся, нпр., силку ться
поглибити бiблiйне оповiдання, аналiзуючи психологiю Самсона i Далiли, але
сей аналiз вiдбира оповiданню його геро©чний характер. Самсон верта з
бою, в котрiм вiн поборов фiлiстимлян; його вiтають "квiтками та вiнками",
мов римського трiумфатора; серед iнших жiнок йому назустрiч iде й його
жiнка Далiла, котру вiн силою взяв iз краю фiлiстимлян. Вона хвалить гову
за побiду свого мужа, а на його питання, чи ©й не жаль рiдного люду, вона
вiдповiда :
Чужа для мене мого люду доля,
Тво© для мене стали рiднi люде,
Твоя, Самсоне, лиш дина воля
Для мене завжди наймилiша буде,
Для тебе вiдцуралась я родини.
Самсон хоче ©й вiддячити за таке безмежне кохання, i вона випиту його,
вiдки у нього така сила, що мiг колись роздерти льва i побити багато
ворогiв ослячими щелепами. Самсон не хоче сказати ©й се© тайни, вона
блага , далi плаче, i ось Самсон виявля ©й усю правду: вiн назорей, його
волос ма велику силу, а якби хтось обтяв його, вiн був би слабий, як мала
дитина. Далiла в снi обтина йому волосся i кличе фiлiстимлян. Тi в'яжуть
його - а Далiла кличе:
Прощай, Самсоне! - крикнула зрадлива:
- Ти думав, що для тебе я забуду
Родину? Нi. Ти гинеш,- дяка се правдива
Вiд мене за погибель мого люду.
Значить, Далiла не менша, а навiть бiльша патрiотка вiд Самсона.
Оригiнал нiчого про се не зна . Там Самсон зовсiм не во вода врейський,
вiн б' ться з фiлiстимлянами одинцем, щось таке, як у староруських билинах
"поляница удалая". На честь його нiхто не справля трiумфу. Далiла не
його жiнка, а припадкова коханка, правдоподiбно не фiлiстимлянка, а
врейка. Знаючи, що Самсон бува у не©, фiлiстимськi во води пiдкуплюють
©© великою сумою грошей, щоб випитала, в чiм лежить його сила. Самсон три
рази дурить ©©, а тiльки четвертий раз говорить ©й правду. Як бачимо, анi
герой, анi обставини, виведенi в бiблiйному оповiданнi, не надавалися до
патрiотично© поеми в нашiм сучаснiм стилi; замiсть поглибляти тi факти,
якi да первовзiр, авторка мусила обкроювати, перемiнювати, ослаблювати ©х
i замiсть живого змiсту наповнювати сво© вiршi досить рiденькою
фразеологi ю. Конець поемки ще слабший. Сцена смертi Самсоново© в книзi
Судi©в описана ось як: "Та ось князi фiлiстимськi зiбралися, щоби принести
велику жертву сво му богу Дагоновi, серед забав, мовлячи: "Наш бог дав нам
у руки нашого ворога Самсона". А коли се побачили люди з ©х народу, вони
величали свого бога, мовлячи:
Наш бог дав нам у руки
Нашого ворога,
Що нiвечив наш край
I вбив так много люду.
А коли були навеселi, мовили: "Покличте Самсона, нехай забавля нас!" I
покликано Самсона з тюрми, i вiн мусив танцювати перед ними. Отож його
поставили мiж стовпами, а Самсон мовив до хлопця, що держав його за руку:
"Постав мене так, щоб я мiг доторкатися до стовпiв, на котрих опира ться
дiм, i щоб я оперся об них". А дiм був повний чоловiкiв i жiнок, тут були
й усi князi фiлiстимлян, а на плоскому дасi було коло 3000 чоловiк i
жiнок, що дивилися, як танцював Самсон. А Самсон покликав Ягве i мовив :
"Господи Ягве! Згадай про мене i дай менi силу лиш сей раз, о боже, щоб я
помстився на фiлiстимлянах хоч за одне сво око"! Тодi Самсон обняв два
середнi стовпи, на котрих держався будинок, один правою рукою, а другий
лiвою, i оперся на них. I скрикнув Самсон: "Нехай згину я сам з
фiлiстимлянами!" I силою вiн похилив тi стовпи, i дiм завалився на князiв
i на всю купу народу, що була там, i, вмираючи, вiн побив бiльше народу,
нiж побив у сво му життю.
Нема сумнiву, що се безмiрно трудно - перероблювати стару поезiю на
нову; переробка дуже легко виходить водяниста i замазу характернi деталi
оригiналу. Так сталось i тут. Авторка без потреби перенесла сей празник на
во нний час - буцiмто фiлiстимляни знов напали на Палестiну; в бiблi©
катастрофа дi ться в Газi, однiм iз головних фiлiстимських мiст. Далi
ослабила авторка сцену наруги над Самсоном; у поемi вiн тiльки сто©ть i
сво©м понурим видом тiшить ворогiв. Власнiстю нашо© авторки також наруга
Далiли, наруга млява, так як i всi фiлiстимськi промови, зверненi в поемi
до Самсона.
Хоч i як невисоко ми ставимо сього Самсона, то все ж таки мусимо
сказати, що, порiвнюючи його з Деборою Олени Пчiлки, видно вже тут
перевагу таланту дочки над талантом матерi. Дiя в "Самсонi" розвива ться
досить драматично, а лiричнi мiсця (Самсон у тюрмi) декуди виявляють силу
i пластику виразу.
У тiм самiм 1888 роцi написаний також цикл лiричних i описових вiршiв
п. з. "Подорiж до моря". Талант авторки очевидячки дужча , пiднiма ться,
вона попада в свiй природний тон, менше в'яжеться чужими взiрцями, i ми
стрiча мо в тiм циклi першi проблиски сильного, самостiйного таланту,
першi такi картини i поетичнi звороти, що виявляють руку майстра. Зразу
йдуть легесенько начеркненi кра види, ще трохи конвенцiональнi i блiдi (I,
III, IV), та мiж ними прориваються новi, незвичайнi риси.
Далi, все далi! Он латанi ниви,
Наче плахти навкруги розляглись,
Потiм укрили все хмари тi сивi
Густого диму, з очей скрився лiс,
Гори веселi й зеленi долини
Згинули раптом як любi© сни.
Ще за годину i ще за хвилину
Будуть далеко, далеко вони!
Зовсiм так, як хвилi колишнього щастя! - озива ться щось у душi авторки
при тiм видi. Рефлексiя, ще несмiла, буде вертати дедалi все частiше,
мiцнiше, поки сво©м вогнем не перетопить усiх вражень, усiх почувань
авторки, поки фiзичне око i фiзичне вухо не зробиться вповнi органом ©©
поетично© душi.
Ось вона в великiм мiстi над морем - у Одесi.
I все чужина! Ох, бiда самотному
У мiстi широкiм
Себе почувать одиноким!
I добре, хто ма к багаттю чийому
Склонитися слухом i оком.
Авторка знаходить собi тут приятельку; обi вони вечорами дивляться на
море, думками шукають щастя. Та де воно? Чи в небi, чи в морi?
Нi, думко! даремне в свiтовiм просторi
Притулку шукати,
В безодню дарма поринати;
Любов i надiя не в зорях, не в морi!
Мiж людьми поради питати!
Се перший раз у поезi© Лесi Укра©нки вiдзива ться соцiальна нота. Досi
вона любувалася природою, витала в сферi якихсь абстрактних людських
вiдносин i абстрактного патрiотизму; вiдтепер вона почне пильнiше
придивлятися дiйсному життю i тим реальним вiдносинам людсько©
суспiльностi, на яких вироста i щоденне горе i великi iдеальнi змагання
до свободи i рiвностi. Правда, обставини, серед яких жила авторка, не були
прихильнi такому зворотовi ©© музи. Забезпечене економiчне та соцiальне
становище не змушувало ©© поринати в бурхливе море соцiальних контрастiв,
а, з другого боку, слабе здоров'я потребувало лiчення в теплiм клiматi,
серед гарно© природи Криму. I ось вона пливе з Одеси в Крим.
Далi, далi вiд душного мiста!
Серце прагне буять на просторi.
Бачу здалека - хвиля iскриста
Гра вiльно по синьому морi.
Цiла та п' ска (VI, стор. 52-53)- то правдива перлина. Майстерна форма
якнайкраще гармонiю зi змiстом,- опис морського плавання при погiднiм,
радiснiм настрою. Авторка щосили гонить вiд себе всякi прикрi спомини.
Я жадаю на час, на годину,
Щоб не бачить нiчого на свiтi,
Тiлько бачить осяйну долину
I губитись в прозорiй блакитi.
Тут нема анi одного зайвого слова, анi одного шаблонового та
маневрованого звороту,- все тут просте, ясне та сильне, перший раз блиска
талант авторки в повнiй красi. Дальша п' са (VII) в цiлому слабша: вона
занадто многословна, опис Акерманських веж замало пластичний, рефлексi©
про козацьку славу занадто вже пережованi, та й тут деякi рядки, киненi
рукою великого майстра. Особливо гарна оця строфа:
Виросла там квiтка у темницi, в ямi.
Ми ©© зiрвали, нехай буде з нами.
Квiтка тая, може, виросла з якого
Козацького серця щирого, палкого.
Чи гадав той козаченько, йдучи на чужину,
Що вернеться з його серця квiтка на Вкра©ну?
Як бачимо, розвiй нашо© авторки йшов дуже швидко. Ми не зна мо часу, з
якого походять ©© першi вiршованi проби, але в 1888 роцi вона вже в деяких
п' сах доходить до повного майстерства. Нема сумнiву, що се було здобутком
дуже iнтенсивно© духовно© працi над власною освiтою, над опануванням мови
i вiршово© технiки, та певна рiч, що й само життя i постороннi впливи
сильно гнали ©© наперед. Не знаю напевно, але зда ться, що не помилюся,
коли мiж тими впливами на першому мiсцi поставлю вплив ©© дядька5,
незабутнього сiвача живих i широких iдей серед нашо© суспiльностi, Михайла
Драгоманова. Леся вела з ним оживлену переписку, i покiйник уже тодi з
великою надi ю дивився на ©© талант i, певно, не залишив нiяко© нагоди
прояснювати i наводити його на кращу дорогу, до щораз вищих мет. II_
Життя Лесi Укра©нки складалося так, що про безпереривний, так сказати,
простолiнiйний розвiй не можна у не© говорити. По хвилях мiцного розмаху,
гармонiйного настрою, самостiйного лету наступа ослаблення, занепад,
перемага знов шаблон i манера. На се були, зда ться менi, двi причини:
дух авторки не був ще вповнi вироблений i загартований, а в станi здоров'я
набiгали важкi кризи. Так виясняю я собi той факт, що по 1888 р. вона
продуку чимало творiв досить слабих i зманерованих. На першiм мiсцi мiж
тими творами я поклав би "Мiсячну легенду", найдовшу i - найслабшу з п' с,
помiщених у збiрцi "На крилах пiсень". Авторка присвятила ©© сво©й мамi,
може, знехотя даючи свiдоцтво, пiд чи©м впливом постала ся поема. се
iсторiя артиста, не то спiвака, не то поета. Ще дитиною вiн чув у снi
ангельськi спiви i вирiс на спiвака. Та швидко слава вiдвернулася вiд
нього; не зна мо, чи вiн стратив голос, чи що сталося з ним, досить, що
вiн живе самотнiй у рiднiй хатi i нарiка на долю i на людей. Аж ось раз,
проходжуючися селом, вiн почув пiснi лiрника про панщину, про сирiтку та
про правду i побачив, як люди плакали вiд тих пiсень. Вiн iде до лiсу;
йому хочеться ще раз заспiвати "на цiлу кра©ну" i "домовити гiрку тугу".
Мiсячне свiтло запада в його серце, i йому верта ться голос, вiн знов
спiва чудово i верта ться в свiт. Кiнчиться поема описом концерту, на
котрiм наш спiвак спiва не так гарну, як довгу пiсню власного укладу. Яке
враження зробила вона на слухачiв - авторка не говорить. Як бачимо,
композицiя зовсiм не особлива, поодинокi роздiли порозриванi, мотивування
©х слабе або зовсiм нiяке, оброблення многословне, вiршова форма млява i
монотонна. Леся Укра©нка, мабуть, i сама не була вдоволена сею поемкою,
коли пiзнiше вернулася до се© теми i в поемi "Давня казка" змалювала нам
артиста-спiвака, але вже зовсiм iншими фарбами i на зовсiм iншому,
широкому, суспiльному тлi.
Бiльшина поезiй у збiрцi "На крилах пiсень" не ма дат, отим-то ми не
можемо зовсiм напевно сказати, коли творчiсть авторки пiднiмалася вище, а
коли вона опускала крила. Та нам досить сказати, що мiж 1888 i 1893 роками
у не© йшло вагання, поставали п' си такi слабi, як "Мiсячна легенда",
"Зоряне небо", "Зоря", "До мого фортеп'яна", "В магазинi квiток", "Сон
лiтньо© ночi", "На давнiй мотив", а обiк них такi сконцентрованi, сильнi i
характернi, як "Пiсня" Brioso"*, "Rondeau"*, "Contra Spem Spero"*, "Сльози
- перли". Ми коротко схарактеризу мо перший гурток названих тут вiршiв.
Про ©х змiст можна би з невеличкою змiною сказати те, що говорить Кальхас
у "Прекраснiй ленi"6: "Trop des fleurs! Trop des fleurs!"*. Цвiти i зорi,
зорi i цвiти - оце й весь змiст тих поезiй. А коли додати до того досить
монотонну форму, многословнiсть i брак пластичних картин та брак
виразного, сильного чуття, то не здиву мо, що тi вiршi не будять у нас
нiякого настрою i читаються без смаку, як ремiсницька робота, не раз добра
i старанна, але все-таки без душi. Обiк них знаходимо декiлька талановито
задуманих, але слабо виконаних п' с, як ось "В'язень", "Коли втомлюся я
життям щоденним", "Досвiтнi огнi". в тiй останнiй п' сi деякi дуже гарнi
строфи, як ось:
Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для працi настала.
Не бiйся досвiтньо© мли,
Досвiтнiй огонь запали,
Коли ще зоря не заграла.
У поемцi "В'язень" трохи загусто наложено чорних красок: муж сидить у
тюрмi, жiнка з дитинкою терпить голод. врей за довг продав останню
корову,- але контраст запертого в тюрмi батька i дитини, що знадвору кличе
до нього: "Куку! Куку! А де ти? Тут, татусю?" справдi хапа за серце, так
само як i та рисочка, що
Татусь, цiлуючи свою дитину,
Невольничого хлiба дав скоринку.
Розволiкла також i декуди солодкувато-сентиментальна п' ска "Спiвець",
але в нiй прекраснi строфи:
Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б та щира, гарячая мова
Зломила зиму!
Загалом треба сказати, що серед того вагання в творчостi нашо© авторки
чимраз частiше прориваються свiтлi ноти, охота до життя i до боротьби, а
разом з тим розширя ться ©© свiтогляд, поглибля ться розумiння життя i
його глибоких антагонiзмiв. Мов чудовий заспiв, пiд музику народно© пiснi,
озива ться й пiсня нашо© авторки:
Реве-гуде негодонька,
Негодоньки не боюся.
Хоч на мене пригодонька,
То я нею не журюся.
Гей ви, грiзнi, чорнi хмари,
Я на вас збираю чари,
Чарiвну добуду зброю
I пiснi сво© узброю.
Дощi вашi дрiбненькi©
Обернуться в перли дрiбнi,
Поломляться ясненькi©
Блискавицi вашi срiбнi.
Я ж пущу свою пригоду
Геть на тую бистру воду,
Я розвiю свою тугу
Вiльним спiвом в темнiм лугу.
Той самий мужнiй бадьорий настрiй видно i в прекраснiм вiршi "Contra
Spem Spero":
Нi, я хочу крiзь сльози смiятись,
Серед лиха спiвати пiснi,
Без надi© таки сподiватись,
Хочу жити. Геть, думи сумнi!
Та ба, не так зложилося життя нашо© авторки, щоб вона могла зовсiм
вiдiгнати сумнi думи. Навпаки, чим глибше входять тi думи в життя, тим
сумнiшi робляться вони, але серце авторки вiд них уже не вiдверта ться i
не м'якне, не пiдда ться песимiзмовi. Вона помалу доходить до того, що
може виспiвувати найтяжчi, розпучливi ридання i тим спiвом не будити в
серцях розпуки та зневiри, бо у само© в душi горить могуче полум'я любовi
до людей, до рiдного краю i широких людських iдеалiв, яснi сильна вiра в
кращу будущину. Соловейковi пiснi, веснянi квiти тепер тратять для не©
свою принаду.
Вiльнi спiви гучнi, голоснi
В рiднiм краю я чути бажаю,-
Чую скрiзь голосiння сумнi.
Ох, невже в тобi, рiдний мiй краю,
Тiльки й чуються вiльнi пiснi
У снi?
("Rondeau").
Авторка не встида ться плакати, особливо з такими, що плачуть, але коли
почу вiльну пiсню, то одгукнеться й на не©:
Сховаю я тодi журбу свою
I пiснi вольно© жалем не отрую.
("Мiй шлях").
I в прекраснiм циклi "Сльози - перли" вона пiднiма важке голосiння -
вже не над сво ю долею, не над долею якогось героя або примховатого
артиста, але над цiлим рiдним кра м, над тим народом, забитим у кайдани.
Подiбних голосiнь було багато в нашiй поезi©, особливо пiсля Шевченка.
Леся Укра©нка перша i одинока вмi опанувати тут широку скалю почувань вiд
тихого суму до скажено© розпуки i мужнього, гордого прокляття, що
явля ться природною реакцi ю проти холодно© зневiри.
Коли ж се минеться?
Чи згинем без долi?
Прокляття рукам, що спадають без сили!
Навiщо родитись i жити в могилi?
Як ма мо жити в ганебнiй неволi,
Хай смертна темнота нам очi застеле!
Авторка запиту себе, пощо тi сльози, що палять душу, а не мають сили
допомогти рiдному краю, i вiдповiда чудовим вiршем:
Всi нашi сльози тугою палкою
Спадуть на серце, серце запала ...
Нехай пала , не да спокою,
Поки душа терпiти силу ма .
Коли ж не стане сили, коли туга
Вразить украй те серденько замлiле,
Тодi душа повстане недолуга,
© розбудить серденько зболiле.
Як же повстане - ©й не буде впину,
Заснути знов, як перш, вона не зможе,
Вона боротись буде до загину:
Або загине, або переможе.
Вiд часу Шевченкового "Поховайте та вставайте, кайдани порвiте" Укра©на
не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як iз уст се©