землю бився до кровi й чув - примiшався ще запах ©© до запаху гнило©
картоплi й мокро© землi. В голову прилила кров i чути, як дзвенiла в жилах
у головi. Ось-ось, здавалося: ще трохи, ще одним перебо м пульс - i од
тиснення кровi лусне череп. А, хоч би швидше!
...Блиснули ще перед очима пiдковами копита. По мерзлiй голiй землi
вiтер - сипнув у лице снiгом колючим iз землею. Це ще вiн пам'ятав, а далi
- нi. Як у провалля. I перше, що вiдчув,- у плечi заболiло, мов шмат
залiза червоного хто приклав, а голос жiночий стиха:
- Товаришу, обережнiш. У нього ж плече.
Одкрив очi - в автомобiлi ранений вiн, сестра бiла й строга поправила
на ньому будьонiвку. Шофер хрокнув рiжком, i з дороги шарахнулись убiк
червоноармiйцi - пiхота, колона за колоною.
- На Перекоп?-хтось iз ранених з автомобiля крикнув.
- Дайош Перекоп!
В кудлатiй шапцi червоноармi ць, iз забинтованою головою, витяг кисет,
червоний, шовковий, i закурив.
Давид хитнув головою. Той скрутив цигарку й подав йому.
- Першого кiнного?
Хитнув головою Давид. I став розповiдати червоноармi ць, як же й
рубались вони. Довго розповiдав, iз запалом. Говорили iншi раненi. Сестра
бiла тихо, немов, iз журою, хиталась постаттю в автомобiлi. А Давидовi в
плечi такий бiль! Заплющив очi.
...I вже десь у госпiталi. Бiло й так тихо. Хiба застогне хто. Але то
бiльш уночi - i гарячкове белькотiння, i стогiн. А Давид тодi довго не
спить, згаду про далеке село, вгаду -дума , що зараз там, як живуть.
Потiм згадаються зорянi лiтнi ночi та буйнi жита... аж поки прийде нечутно
бiла сестра з тонким профiлем i покладе руки на гаряче чоло.
- Спiть уже!
Склепить Давид очi, а не спить. Дума - як вона схожа, як отак боком, у
профiль... I попливуть спогади. Потiм - тьмянiшi, потiм - мла.
Давид кинувся, розплющив очi й ворухнув посмаглими губами. I в ротi
сухо, i горить. Втяг повiтря вогке жадiбно ротом, а в темряву з болем
обличчя й тихо покликав:
- Сестро!
Тихо. Шурхнув, видно, пацюк десь у кутку. Дихнув, а в нiздрi - запах
гнило© картоплi й сиро© землi. Ворухнувся - зв'язано руки. Усе згадав. I в
плечi так болiло невитерпно. I хоч би води ковтнути. Згадав, що бляха на
дверях холодна ж уночi. З стогнанням ледве зрушився з мiсця й довго по
сходах лiз. Дверi холоднi - припав устами гарячими й лизав язиком, як
шматок залiза, розпеченого дочервона.
А за дверима тиха нiч i, мабуть, зоряна. Десь здаля глухо бовкнуло -
раз, два. Двi години. I шум десь голосiв здаля, мов звiдки виливався.
Пiсню завели - далi, далi. А голоси ближче, i жiночий дзвiнкий смiх. Ось
зовсiм близько в саду, з-за льоху. Повз самi дверi пройшли шумливою юрбою.
Бряжчали шпори. Жiнка писнула i, мабуть, вирвалась од когось, бо
засмiялась дзвiнко й хвилююче. На ганку вже тупали ногами, ще смiх. Потiм
дверi грюкнули - i все стихло.
Нiч. I десь iще далi, як-як чути, видно, аж на Подолi, двiчi, як
вiдгук:
- Бо-у... Бо-у...
XXX
Зiнька знала все. Ще того ж дня, як заарештованих погнали в Щербанiвку,
увечерi пiдслухала - Матюха жiнку заспокоював:
- Цить, Лiзо, все буде гаразд. Льонька - той чисто обработа . Цих
тiльки нажаха , а завтра й випустить. Тих двох у тюрму спровадить - без
Давида вони не страшнi. Ну, а Давидовi... Далi, як за шелюги, не поведуть:
"тiкати буде". Сю нiч ще нi, допит буде. Ну, а на ту нiч напевне. Цить,
Лiзо!
Того ж вечора й пiшла од Матюхи.
Спала нiч... Хiба спала? У Мотузки в хатi й свiтла в той вечiр не
свiтили. Сидiв старий i ще якiсь чоловiки в темрявi на лавi, похнюпившись,
i говорили стиха й в'яло. Мати вже не тужила, сидiла пiд комином, упавши
головою на руки, i тiльки час од часу зводила голову й дивилась тупо перед
собою великими од жаху та болю очима. Похита тихо головою: "Ой горе,
горе!" I знов упаде на заломленi руки. Дiти на полу й не шерхнуть. Бiля
матерi Докiйка притулилась маленьким тiльцем до ©© колiн. Христя бiля
припiчка стояла похилена.
Коли Зiнька зайшла в хату, нiхто, хоч поночi, а й не спитав, хто це. I
мовчки Зiнька в темрявi пiдiйшла до Христi й стала - журна. Потiм головою
до ©© голови притулилась i гiрко удвох затужили.
Так минула й нiч. Не стелившись, полягали спати, але чи склепив хто очi
на часинку? Може, дiти. А всi дивились у темряву, чи, може, хто й закрив
повiки, i слухали, як тихо дзвенiла жура в хатi, як хтось зiтхне, а хтось
у тишi хрупне заломленими руками.
...А вранцi йшли в Щербанiвку жiнки до чоловiкiв. I Зiнька пiшла з
ними.
Усi з клуночками маленькими; хлiбину та бiлу сорочку й Христя несла. Не
було тiльки Марi© з ними. Пiвнiвська й забiгала, либонь, та лежить хвора,
i Лукiя в не© - не вста Марiя. Журились: "I таки ж можна жiнцi отаке -
вернулась i помирилися, а на ранок забрали чоловiка". Пiвнiвська такнула
була якось значливе. I довго йшли мовчки. Вже й шелюги пройшли. Аж у
хуторах зайшли до колодязя напитись та вже там розбалакались iз
михайлiвськими жiнками. Потiм i самi вже йшли - балакали.
У Щербанiвку прибули - ще тiльки базар почав розходитись. У раймiлiцiю
просто пiшли, але рудий мiлiцiонер i в двiр не впустив - прогнав. Другий,
чорнявий, саме гнiй викидав з конюшнi,- хоч гукнув:
- Пiзнiш заходьте! Начальник iще спить! А рудий тодi:
- Все одно: свiданiй нiкоторих! Ще допиту не було.
Жiнки пiшли. I вгледiла якась - на ру©нах бiля водокачки люди ходили,
гурт. Один щось оглядав i записував. Може, комiсiя якась.
По бур'яну пiдiйшли вони ближче й стали несмiливо. Все незнайомi люди.
Дво селян-таки, а то мiськi. В одного на кашкетi два молоточки, i з
папкою вiн. На жiнок не звертали уваги, а пильно обдивлялись водокачку i в
якусь трубку на тринiжку - на не© дивилися.
Перша Химка й ступила до них.
- Товаришу начальник! -звернулась вона до того, що з молоточками.
- До вас ми! - хором усi сказали й теж пiдступилися.
I заговорили всi одразу, то перебиваючи одна одну, то сплiтаючи в
благаннi сво© голоси, як у пiснi хоровiй тужливiй.
Отой мiський зняв пенсне i, витягши хустку, протирав скельця. Мружив
очi на жiнок. Потiм надiв пенсне i знов пильно дивився.
- Що ви хочете?
Знов хор. А чоловiк огрядний, у синiй суконнiй чумарцi, в чорнiй шапцi,
сказав тодi мiському:
- Це вчора пiймали злодi©в, кооператив обiбрали. Так, мабуть, до них
оце.- До жiнок повернувся: - Вам не сюди. Вам до начмiлiцi© треба, он у
флiгелi,- показав вiн рукою. Нiчого чоловiк, хороший. Ще й услiд гукнув
жiнкам: - Та не туди ж ви.
Махнула тiльки якась рукою, а Чумачиха оглянулася i сказала:
- Та ми вже були в нього,- не пускають.
У райвиконком зайшли. Товпились селяни на ганку i в коридорi. Шкрябали
перами писарi за столами, i друкарка вицокувала тонкими бiлими пальцями на
старенькiй розхлябанiй машинцi. Знати, стомилася, бо спустила руки з
клавiшiв i закурила. Потiм голосно другiй, що сидiла за iншим столом,
розповiдати стала, як весело вчора було пiсля вистави; до ранку майже
гуляла в Льонi цiла компанiя.
З жiнок Зiнька пiдiйшла до не© й питала щось. Та невдоволено спинила
мову й нервно хитнула головою на дверi. На них i напис був: "Голова РВК".
Але зайти туди довго нi одна не наважувалась. Врештi пiшли Зiнька з
пiвнiвською молодицею. Голови не було, а секретар сказав, що вiн у комiсi©
зараз по огляду будiвель, i радив iти туди до нього, як дiло важне. Але
потiм сам, вислухавши ©х, теж руками розвiв - нiчого не поробиш, мовляв:
справа це начмiлiцi©.
Жiнки сумнi й зовсiм безнадiйнi вийшли в коридор. Чоловiки до них
жартували: "Чи не делегацiя, бува, яка бабська звiдки при©хала, що з
клунками". А якийсь догадався:
- Може, не делегацiя, а кооперацiя! -сказав iз притиском на останньому
словi.
Хто вгадав його натяк, а кому хтось сказав уже, а загомонiли всi одразу
в коридорi про Обухiвку. Без серця, iз глумливим смiшком: кооперацiя - це
не коня з конюшнi, не з комори хлiб. Тодi наливаються кров'ю очi мужичi. А
кооператив десь... все 'дно - не хтось обiкрав, самi заправили проп'ють та
розтягнуть. Хiба не один чорт! Хiба й отам...
- Либонь, i партiйний один попався,хтось у кутку не дуже голосно.
- Та не один, а всi, можна сказати, з отих розумних, балакунiв. Кажуть,
самосуд хотiли над ними селяни чинити, та голова й стрiляв нiбито, не дав.
- I дурний!
- Не можна! Вiдповiдатиме: як же,влада на те!
- Та повбивав би ©х на мiсцi! - аж скинув шапку один i змахнув руками.-
Сьогоднi кооператив, а завтра останню здохляку з конюшнi виведе. А в тюрму
що ж - як амнiстi© щомiсяця. А вбив - чорта з два!.. Так i оцих!
З порога Карпенчиха стара:
- Не зна те нiчого, то й не ляпали б язиками. Зiнька з жiнками не
вийшла надвiр. Ще як тiльки через порiг ступила в коридор, упало, в очi на
дверях:
"Партком КП(б)У". У головi думки, мов рiй: чи зайти? Як i тут нi, тодi
вже нiкуди. Це ж партiя. Саме хтось вийшов звiдти, а в дверi побачила:
просто на стiнi Ленiн i пiд ним за столом чоловiк сидить. Вона рiшуче
взялась за дверну ручку i ступила в хату.
- Що тобi, дiвчино? - спинив ©© голос, а очi той чоловiк iз-за стола
звiв од аркуша, нетерпляче чекаючи на вiдповiдь.
Зiнька не знала - що ж йому сказати, як? Хвильку мовчала схвильована i
чула, як стукало серце. Той чоловiк ворухнув бровами, пiдтяг ©х на лоб i
тiльки хотiв сказати щось, як дiвчина поривне пiдступила до стола, стала й
розпачливо заговорила, хапаючись, гублячи й не знаходячи слiв:
- Товаришу, просю вас, ну, порятуйте хоч ви! Уб'ють, може, й сю нiч! У
шелюгах. Ви ж -комунiст! Хiба ж ви не зна те? Та весь народ обурений -
пiдкинули ©м! А вб'ють! Я чула! Я чула: може, й сю нiч! Ну, поможiть! - це
палко й швидко, обриваючи слова й дихаючи важко, а руки в довгих рукавах
свити тисла в одча© до грудей.
Секретар одкинувся на стiльцi й дивився на не© оторопiлий. Що вона
каже? Кого вб'ють у шелюгах?
- х, ©х! Сидять вони зараз!
Та звiдки вона зна ? Що за дурницю меле? I подивився на не© холодно.
Дiвчина змовкла i зiщулилась. Але - ну хто ж тодi? Ще крок - подалась уся
постаттю, обличчям блiдим i гарячими очима. Була, мабуть, страшна, бо з
стiльця раптом, мов крадучись, сковзнув i тихо боком вилiз iз-за стола, не
зводячи з не© очей i насторожений. Швидко вийшов. А за мить iз чоловiком
вернувся.
- ...Оцю дiвчину. Скажеш, нехай огляне,- i хитнув чоловiковi на Зiньку.
Потiм щось коротенько написав i теж йому дав. Зiнька нiмо дивилась
великими очима на них обох. Чоловiк пiдiйшов i взяв ©© за руку. А дiвчина
як онiмiла, мов сама не своя - хоч би слово. Хлипнула тiльки грудьми i як
не сво©ми ногами пiшла за чоловiком iз кiмнати. Тiльки на вулицi вже, як
побачила, що чоловiк веде ©© до лiкарнi, зрозумiла все, мовчки вирвала
руку i, не глянувши на нього, пiшла собi.
I було так потiм: сонце сiдало червоно на заходi; а по вигонi, як
привид, блукала поза садом, сюди до гамазе©в доходила. Тодi ж iшли жiнки
смутнi з клунками в руках - не допустили ©х. Але Зiнька до них не
пiдходила. Хай iдуть. А ©й тут треба. I очi, позападалi на блiдому,
змарнiлому, як пiсля тяжко© хвороби, обличчi, зiрко дивились на ру©ни, на
загратоване вiкно з причiлка в арештантськiй.
А коли сутенiло, од вигону пiдкрадалась вона до крайнього гамазею й
прилипала спиною до сiро© стiни - в сiрiй хустцi суконнiй домотканiй, у
сiрiй юпцi. Тут не побачать. А ©й усе видно - свiтло вже горить у
канцелярi©, видно буде, чи хоч чути вночi, як ©х виводитимуть з
арештантсько©, може, на допит. I вже отут не пропустить вона, як, може,
вестимуть уночi в шелюги.
Власне, вона ще й сама не знала гаразд, як воно буде. Знала одне
тiльки: що б там не було, а треба не дати ©м. А як? Голова гаряча в
дiвчини, i в головi такi божевiльнi складалися плани. Ще добре хоч Iлько
дома,- покинув служити в Огиря,- а що б же вона та сама вдiяла?!
Iз-за гамазе©в, у темрявi, тихо шерхнуло. Дiвчина кинулась i
насторожилась - Iлько пiдiйшов. I вiн, як вона, мовчки став, сiрий, спиною
до сiро© стiни й мовчав. Аж не скоро сказав Зiньцi - хай уже додому до них
iде, а вiн вартуватиме. Зiнька хитнула головою - нi. Але ж така була
втома: другу ж нiч не спить, за цi два днi в ротi й росинки не було. А йти
страшно: немов Iлько або прогавить абощо. I ноги в колiнах ламаються вiд
утоми. Вона тихо опустилась на землю й головою Iльковi до колiн
притулилася.
А нiч осiння - де ©й край!
XXXI
На ранок з двору два вершники мiлiцiонери - чорнявий i ще один, а
рудого не було - вивели двох: Якима й Тихона - i погнали по дорозi, куди
стовпи потягли дроти. На Мачухи, видно, а там - нiч, а завтра в мiсто.
Давида не було з ними. I нiяк спитати було: йшли обидва посеред дороги
похнюпленi, а по боках - вершники. Зiнька й дивилась - як-як не крикне.
Iшла поруч iз ними по дорозi, а вони й не глянули. Вниз у долину повилась
дорога пiщана. Верст за двi далi - червонiють кущi шелюгiв смугою широкою
на бiлому пiску. По дорозi з базару ©хали i йшли люди.
- Нi, з цими нiчого не робитимуть.
Того ж дня надвечiр випустили iнших обухiвських. Саме пiд вiтряком
стояла Зiнька, як iшли додому. Перестрiла - побитi всi, у синяках, i хоч
втомнi, а й не спинились, хтось тiльки оглянувся неспокiйно на ру©ни за
гамазеями. Дядько Гордiй одстав. Пiд вiтряком стали з Зiнькою, i почав вiн
розповiдати ©й про все: Давида зразу ж у льох закинули, а ©х укупi. Потiм
уже й Тихона та Якима в другу камеру перевели; що з Давидом, вiн не зна .
В ту нiч у вiкно бачив Яким, як .водили його на допит. А потiм у льох аж
два повело його з лiхтарем. I щось довго там були. Мучили, падлюки,
мабуть.
Зiнька як вирiзьблена з сiрого мармуру, холодна й строга. Дядько Гордiй
про лист згадав, що казав ото Давид по дорозi, але Зiнька цього вже не
чула. З Гордi вого обличчя очi ©© впали туди, на ру©ну пiд садом. I як
пiшов уже - не зна. А тiльки тодi вперше кинулась, як у канцелярi© вогнi
зайнялись - рано сьогоднi. I вперше тодi вiдчула невимовний жах.
Пройшла до гамазею найкрайнього й стала, як i в ту нiч. Але сьогоднi ©й
усе в дворi тому якесь незвичайне, мов весь вiн налитий тривогою. I у
вiкнах чомусь так рано сьогоднi свiтло, i пробiг хтось од конюшнi мовчки,
i грюкнули дверi, не як учора грюкали. Дивилась на льох, що тьмяно обiч
флiгеля виступав у темрявi, i iнодi вiд утоми очей заливало темрявою льох.
Дiвчина одривалась тодi вiд стiни i, витягши шию, до болю напружувала зiр,
поки знов не вловить тьмяно© плями. Вiн там. Не пропустить його - не
трiпне й вiями. Але що ж iз ним? Чи хоч живий? Згадувалось (це як уже
Гордiй сказав), що й сама бачила, як учора ходили в льох. Тодi ж не знала
- чого. I навiть сьогоднi бачила - з цеберкою чогось ходив рудий. Може,
одливати. А може, й нема вже?..
Витягла шию жадiбно в нiч, i груди самi хватали повiтря хвильно -
хотiли крикнути, позвати. Дуже, на всю зоряну нiч, а вiн щоб тихо озвався:
"Я!". Але був глузд. Але ж i так хотiлось хоч знати, що з ним, хоч одне
слово стиха почути.
Не владна над собою, вона одiрвалась од стiни й довго насторожено
слухала.
Нiч. На селi гвалтували собаки. На ру©нах тиша. Зiнька ступила крок у
сухому бур'янi, ще прислухалась. А тодi, крадучись поза розваленими
коморами, пройшла в сад. У саду листя шарудiло пiд ногами i так гостро
запахло осiнню, аж голова дiвчинi захмелiлася. Згадалося - тодi ж отак у
саду, як за телям бiгала, а бiля цегляного муру стояв у будьонiвцi. I не
впiзнали одне одного. Хтось свиснув стиха од гамазе©в, мов чайка
кигикнула. Догадалась: Iлько ©©, мабуть, шука . Але не вернулась. Помiж
дерев у зарослi тихо, щоб же й прутик не хруснув, побрела вона аж на край
саду до подвiр'я. Льох - ось-ось, тiльки ще трошки двором Бур'ян високий i
жалива од саду. Дiвчина спустилась на землю й порачкувала тихо й усе
прислухаючись.
На ганок хтось вийшов i постояв трохи, потiм пiшов за флiгель кудись.
Зiнька ждала довго-довго, чи ж вiн вернеться. Нi, видно, так хтось
приходив, а це пiшов. Знов пригнулась до землi й полiзла жаливою.
Стиха - тук, тук, тук - тричi в дверi, оббитi бляхою, виткнувшись iз
бур'яну, i прислухалась. У льоху тихо. Ще - тук, тук, тук - ухом припала
до дверей, дихання спинила й почула тепер: десь глибоко глухо застогнав
хтось. Потiм ближче - знати, тихо лiз по сходах, бо довго стогнав i
наближався поволi, мов за стогоном кожним хiба на вершок. Врештi, бiля
самих дверей уже й тихо - Зiнька не впiзнала голосу - глухий i
замогильний:
- Хто?
Припала Зiнька обличчям до дверей.
- Я, Давидку! Живий ти! - радiсно i з розпачем вирвалось у не© з
грудей. Потiм оглянулась, прислухалась i говорила:
- Провели тих, а тебе нi. Давиде, що вони з тобою надумали? Давиде, ти
не бiйсь! З-за дверей сказав:
- Сю нiч! Бо обмивали кров оце перед вечором. Зiнька аж уся до дверей
прилипла.
- Давидку, ми не дамо. Ми слiдимо з хлопцями. Ми за вами йтимемо - i в
шелюгах, аж поки день буде. О, хоч би щiлиночка! - i мацала дверi руками.-
Хоч би я на тебе, мiй любий, глянула! - I мацав хтось дверi з льоху - чи,
може, як руки зв'язанi - не руками, а обличчям.
Ззаду хтось - хап! Кинулась Зiнька, аж крикнула, ще й чула: у льоху
Давид крикнув глухо й застогнав. А ззаду - пiд руки i, обхвативши попiд
грудьми, до болю хтось тиснув i хрипло:
- Ах ти ж, падлюко!
Дiвчина билась, як пiйманий птах. Зубами руки хотiла - та нiяк ©й за
свитою. Чула - одiрвалась од нiг земля й так у руках понiс. Бiля ганку
вкусила-таки - кинув, але руки не пустив, схватив з усi © сили й так
поволiк по сходах у темний коридор.
Як у канцелярiю увiв, iз-за стола пiдвiв обличчя начмiлiцi©, i
Тягнирядно глянув iз крiсла з-пiд грубки - сидiв iз гвинтiвкою в руках.
З-за спини в дiвчини, не випускаючи ©©, виткнувся рудий i сказав:
- Пiймав бiля льоху.
Вийшов iз-за стола Сахновський i, пiдступившись до дiвчини, довго
дивився на не©. Сказав, не зводячи очей:
- Це ж Матюшина наймичка.
Тепер i рудий глянув - вона. Розповiв, що бiля льоху була, щось iз
Мотузкою перебалакувалась. Знати - його полюбовниця. Начмiлiцi© пильно ще
глянув на блiде, змарнiле, але таке ж гарне i в розпачi, i в скорботi
дiвоче обличчя, i тонкi нiздрi в нього трiпнули.
- Обшукай!
Рудий обмацував ©©, а повернувши пику до Тягнирядна, вищиривсь i
моргнув тому. Сахновський уловив його рух i нахмурився.
- Кинь!
Наказав потiм одвести ©© в арештантську й замкнути. А ключ щоб йому
принiс. Та нехай не здума дурницi - зараз хай i вернеться. За одну мить
щоб тут був. Рудий незадоволено ворухнув бровами й повiв Зiньку.
Ще чула, як iз ганку звiв ©©,- у льоху гуркнуло в дверi. Зiнька
крикнула щось i пручнулася з рук. Та не вирватись ©й, бо руки, як залiзнi
наручники, ©© руки здавили. Ще од гамазе©в чула - свист, мов чайка
кигикнула. Але це було й останн , що чула. Потiм упхнув ©© рудий в
арештантську, трохи, вагаючись, постояв ще на порозi, хряпнув дверима й
замкнув.
Хвилину дiвчина стояла у темрявi, тупо дивлячись на зачиненi дверi. Мов
упустила кiнцi й не тямила, що це з нею. Знадвору долетiло до вух ©й -
гуркнув у дверi в льох i хрипло: "Ти, ти, гляди менi, я тебе погрюкаю!" Не
рудий це. I дзенькнуло. З-за дверей, з льоху глухо - не чути що. А дiвчина
кинулась до вiкна - вгорi загратоване, маленьке,- руками до нього не
дiстане. У хатi поночi i самi голi стiни. Зiнька обмацала всi ©х навкруг,
у дверi била. А враз насторожилась.
Нi, то ©й не вчулося - кроки, й дзвенiло тихенько надворi. Ще гуркнув у
дверi в льоху. Потiм у сiнях - дзiнь, дзiнь...
Тодi ж почулися ще кроки в сiнях, i чула - хтось сказав:
- Товаришу начальник, ну, ми ж повели.
- Да, да. Та глядiть там! Через сад ведiть. Руки ж розв'яжете перед
тим.- Вiн клацнув ключем у дверях. А Зiнька так i припала до дверей,
дихання забило ©й. Мацала дверi й уся постаттю влипла в них, мов думала,
що наскрiзь виступить крiзь них на тiм боцi. Врештi до щiлинки припала й
зойкнула:
- Начальнику!
Вже од надвiрнiх дверей оглянувся Сахновський i вернувся:
- Що тобi?
Зiнька, захлинаючись, заговорила, як у гарячцi:
- Я дурна! Яка ж я дурна! Я вже не буду,- i мацала руками дверi, й
благала в щiлину.- Пустiть мене! Ну, йдiть сюди швидко!
Пауза. Сахновський трохи подумав i сказав крiзь дверi, повернувши
ключем:
- Гляди ж менi. Вiзьму в кiмнату, а будеш iще дурiти - в льох закину.
- Не буду, не буду!..- хапаючись i схвильовано казала дiвчина.
Сахновський одiмкнув дверi й мiцно взяв ©© об руку. Так i повiв. Iз
темряви кинулось в очi - зiяла чорна дiрка льоху: вже повели. Була
трiпнулась, та стиснув дуже й глянув з погрозою. Подумала: нi, так не
можна, ©м двi версти до шелюгiв - ще встигне. Летiтиме, а дожене!.. I
Зiнька прискорила ходу. Вже на ганку була, а вночi од гамазе©в - свист
чула, як чайка кигикнула. Серце тукнуло й наче спинилось.
У сво©й кiмнатi, просторiй i розкiшнiй, Сахновський пустив Зiньку й
зачинив дверi в канцелярiю. Горiла лампа ясно на столi пiд зеленим
абажуром, i в хатi вiд того все було зеленаве. Посеред хати Зiнька, як
привид,- в розстебненiй юпцi, простоволоса: хустку велику десь загубила.
Стояла нiма i мов скам'янiла. I як сказав Сахновський, щоб скинула чоботи
та свитку,- мов i нечула, чи мов так довго до не© летiв голос через хату:
лише за хвильку здвигнулась i скинула чоботи й свитку. З бильця на лiжку
взяв Сахновський хустку велику жовтогарячу з квiтками i звелiв ©й накинути
на плечi. Зiнька й це зробила тремтячими руками i все стояла нерухома з
нiмим i тупим поглядом в одну точку.
Сахновський сiв на канапi близько стола й закурив. Крiзь дим дививсь на
не© й глибоко затягався цигаркою. Потiм покликав:
- Пiдiйди сюди!
Зiнька стрiпнулась. Впали очi на нього, з нього впали - просто проти
не© велике, на всю стiну, стояло трюмо, а в ньому... аж уся здригнулась, а
очей вiдiрвати не може. Дивилася з жахом великими округленими очима, й на
не© звiдти дивилась - нi, i то ж вона - Зiнька. I жовтогаряча хустка на
плечах, а обличчя зеленаве й очi глибоко, як двi ями чорнi, i темною ямою
провалений нiс.
- Ну, йди ж!
Враз у вiконницю знадвору - трах! - видно, цеглиною. Трах! - десь у
дверi на тiм кiнцi будинку. Дiвчина так i зiрвалася з колiн. I вiн уже не
до не© - з кобури вихватив наган i побiг у дверi через темну канцелярiю в
коридор. Зiнька оторопiла на мить. За серцем, що в грудях закалатало чи на
сполох, чи радiстю, не чула нiчого.
Нараз отямилась, i перше, що в голову ©й,- лампу - дмух. Темно в хатi.
Зiнька, як кiшка, нечутне, боса, навшпиньках вибiгла з хати, через
канцелярiю i вже в коридорчик, а на дверях - вiн. На ганок не виходив,
стояв на порозi - видно, боявся. I з порога кричав у нiч:
- Буду стрiляти!
Знадвору нiчого не чути. А на ганок не йде, простяг руку до дверей уже,
щоб зачинити, як раптом Зiнька ззаду з усi © сили кинулась i з криком
нестямним у спину руками вдарила,- аж упав на ганок. I вона з ганку впала
звисока,- аж в очах ©й зiрки, але за мить, як пiдрiзала косою перепiлка,
зiрвалася й нерiвне зигзагом побiгла через подвiр'я та бур'ян...
Хтось - чула - гнався, кричав хтось. Уже й на вигонi вона, а ззаду
тупiт чобiт i крик. Зiнька бiгла, що було сили, аж у вухах вiтер свистiв.
А далi сили не стало. До вiтряка до першого саме добiгла. Дихання ©й
забило i вона не впала - обiперлась об вiтряк. Iззаду ще тупiт у темрявi,
мов бiгло дво . Враз стихло, потiм свист тихий. Зiнька тодi скрикнула й
знов зiрвалася. Але вже бiгла й оглядалась, i кричала в одча© назад:
- Ой швидше!
Хлопцi догнали ©© вже за вiтряками. Не спинялись нi на хвилинку. На
бiгу хлопцям сказала, що повели. Думала - хоч вони побiгли.
А хлопцi не бачили, ©© все ждали та вже з Савкою одчаялись та цеглинням
стали... Що вiн робив з нею? Зiнька нiчого. Тiльки ще швидше бiгла й
трошки шкандибала.
I все ж до шелюгiв ©х не догнали. У шелюгах ще дужче бiгли - уже
захеканi й гарячi як огонь. Враз Зiньку за руку Iлько схватив i сам
спинився, i Савка. Дiвчина прита©ла подих i стала - слух i зiр. Та по
дорозi нiчого в темрявi не чути й не видно. Раптом обiч, уже в шелюгах,
блиснуло, мов хтось кинув цигарку, i голос глухо в темрявi:
- Стiй отут!
Скрикнула Зiнька, Iлько згарячу пальнув iз обрiза - сам не знав, чи
туди, чи вгору. А з шелюгiв у ту мить, _мов_ дуплетом, iз двох гвинтiвок -
бах! бах!
Чорна нiч. Ще перед самим обличчям у Зiньки вже на бiгу - пихнуло
полум'я обрiза й оглушило ©©. Бiгла, падаючи, прориваючи кущi, i кричала
щось у нестямi. Не чула - чи бiгли за нею хлопцi. Чула ще пострiли - два,
десь далi - бах! бах! Спiткнулась i бiгла знов, очима розпанаханими у
темрявi жадiбно шукаючи, помiж кущами. I за одним кущем враз,аж
одкинулась, потiм зойкнула й шарпнулась до нього. На сiрому пiску мiж
шелюгами, розкинувши руки, лежав нерухомий, чорний, хрестом.
Перед ним i впала на колiна як пiдрiзана. Руками сплеснула й зойкнула в
нiч. А враз похитнулась i з стогоном непритомна впала до нього на пiсок.
Нiч одгукнулась ще двома пострiлами, але далеко десь у березi,- бах!
бах! Потiм уронила зорю - велику пекучу сльозу - i занiмiла в печалi...
XXXII
...I прийшла зима, й минула - аж напровеснi Давид Мотузка вертався з
мiста в Обухiвку.
По©зд прибув на станцiю заранi - опiвднi, але по розгаслiй дорозi йти
було важко; версту по верстi мiсив ногами Давид, на кожному кроцi
провалюючись у талому снiгу; iшов; iшов - уже й сонце сiдало, а вiн ще
тiльки доходив до колишньо© Ганiвсько© економi©. До слободи ще лишалося
верст iз десять. Проте хоч пiзно, а був би таки дома сьогоднi - ще донесли
б ноги, та, отже, лише виткнулась iз-за саду ковалева халупка, така
радiсть пройняла парубка - одразу вiдчув, що далi вже не пiде. Далебi,
нема чого поспiшати. Та ще поночi по такiй дорозi. Та ще... це ж i вона,
що вже скучила, мабуть. Згадав, як писала в останньому листi: либонь,
вiдколи довiдалась, що незабаром вийде з лiкарнi, та вiдтодi щодня як очей
не видивить. Увечерi аж за греблю, бува , вийде - чи не бовванi по дорозi
з станцi©. "Стою, стою пiд вербами бува , а тебе, любий, нема та й нема",-
писала.
Аж прискорив ходу Давид. Недалеко вже. Навiть уже чути бруньковий дух
од верб понад ставом. Гiн яких дво залишилось, а тодi звернути з шляху,
перейти греблю i в хату отак - рип: "А здрастуйте лишень вам, люди добрi".
Вiн навiть руку звiв до голови i нiби хотiв зняти шапку, та тiльки збив на
потилицю i зiтхнув глибоко на всi груди.
Да, хороша-таки штука життя. Отак iти по грузькiй веснянiй дорозi -
обвiяний молодим духом нестерпним талого снiгу, та землi, та вербових
бруньок. Хороше! А що плута ноги втома та чавка в драних чоботях -
дарма: ось i вiдпочине, i онучi просушить. О, ба! Спередi у темрявi
блиснув вогник (видно, в халупцi свiтло засвiтилося). Хороше!
I враз нiби спiткнувся на якiйсь думцi. Аж нахмурив брови й щелепи
картоплi й мокро© землi. В голову прилила кров i чути, як дзвенiла в жилах
у головi. Ось-ось, здавалося: ще трохи, ще одним перебо м пульс - i од
тиснення кровi лусне череп. А, хоч би швидше!
...Блиснули ще перед очима пiдковами копита. По мерзлiй голiй землi
вiтер - сипнув у лице снiгом колючим iз землею. Це ще вiн пам'ятав, а далi
- нi. Як у провалля. I перше, що вiдчув,- у плечi заболiло, мов шмат
залiза червоного хто приклав, а голос жiночий стиха:
- Товаришу, обережнiш. У нього ж плече.
Одкрив очi - в автомобiлi ранений вiн, сестра бiла й строга поправила
на ньому будьонiвку. Шофер хрокнув рiжком, i з дороги шарахнулись убiк
червоноармiйцi - пiхота, колона за колоною.
- На Перекоп?-хтось iз ранених з автомобiля крикнув.
- Дайош Перекоп!
В кудлатiй шапцi червоноармi ць, iз забинтованою головою, витяг кисет,
червоний, шовковий, i закурив.
Давид хитнув головою. Той скрутив цигарку й подав йому.
- Першого кiнного?
Хитнув головою Давид. I став розповiдати червоноармi ць, як же й
рубались вони. Довго розповiдав, iз запалом. Говорили iншi раненi. Сестра
бiла тихо, немов, iз журою, хиталась постаттю в автомобiлi. А Давидовi в
плечi такий бiль! Заплющив очi.
...I вже десь у госпiталi. Бiло й так тихо. Хiба застогне хто. Але то
бiльш уночi - i гарячкове белькотiння, i стогiн. А Давид тодi довго не
спить, згаду про далеке село, вгаду -дума , що зараз там, як живуть.
Потiм згадаються зорянi лiтнi ночi та буйнi жита... аж поки прийде нечутно
бiла сестра з тонким профiлем i покладе руки на гаряче чоло.
- Спiть уже!
Склепить Давид очi, а не спить. Дума - як вона схожа, як отак боком, у
профiль... I попливуть спогади. Потiм - тьмянiшi, потiм - мла.
Давид кинувся, розплющив очi й ворухнув посмаглими губами. I в ротi
сухо, i горить. Втяг повiтря вогке жадiбно ротом, а в темряву з болем
обличчя й тихо покликав:
- Сестро!
Тихо. Шурхнув, видно, пацюк десь у кутку. Дихнув, а в нiздрi - запах
гнило© картоплi й сиро© землi. Ворухнувся - зв'язано руки. Усе згадав. I в
плечi так болiло невитерпно. I хоч би води ковтнути. Згадав, що бляха на
дверях холодна ж уночi. З стогнанням ледве зрушився з мiсця й довго по
сходах лiз. Дверi холоднi - припав устами гарячими й лизав язиком, як
шматок залiза, розпеченого дочервона.
А за дверима тиха нiч i, мабуть, зоряна. Десь здаля глухо бовкнуло -
раз, два. Двi години. I шум десь голосiв здаля, мов звiдки виливався.
Пiсню завели - далi, далi. А голоси ближче, i жiночий дзвiнкий смiх. Ось
зовсiм близько в саду, з-за льоху. Повз самi дверi пройшли шумливою юрбою.
Бряжчали шпори. Жiнка писнула i, мабуть, вирвалась од когось, бо
засмiялась дзвiнко й хвилююче. На ганку вже тупали ногами, ще смiх. Потiм
дверi грюкнули - i все стихло.
Нiч. I десь iще далi, як-як чути, видно, аж на Подолi, двiчi, як
вiдгук:
- Бо-у... Бо-у...
XXX
Зiнька знала все. Ще того ж дня, як заарештованих погнали в Щербанiвку,
увечерi пiдслухала - Матюха жiнку заспокоював:
- Цить, Лiзо, все буде гаразд. Льонька - той чисто обработа . Цих
тiльки нажаха , а завтра й випустить. Тих двох у тюрму спровадить - без
Давида вони не страшнi. Ну, а Давидовi... Далi, як за шелюги, не поведуть:
"тiкати буде". Сю нiч ще нi, допит буде. Ну, а на ту нiч напевне. Цить,
Лiзо!
Того ж вечора й пiшла од Матюхи.
Спала нiч... Хiба спала? У Мотузки в хатi й свiтла в той вечiр не
свiтили. Сидiв старий i ще якiсь чоловiки в темрявi на лавi, похнюпившись,
i говорили стиха й в'яло. Мати вже не тужила, сидiла пiд комином, упавши
головою на руки, i тiльки час од часу зводила голову й дивилась тупо перед
собою великими од жаху та болю очима. Похита тихо головою: "Ой горе,
горе!" I знов упаде на заломленi руки. Дiти на полу й не шерхнуть. Бiля
матерi Докiйка притулилась маленьким тiльцем до ©© колiн. Христя бiля
припiчка стояла похилена.
Коли Зiнька зайшла в хату, нiхто, хоч поночi, а й не спитав, хто це. I
мовчки Зiнька в темрявi пiдiйшла до Христi й стала - журна. Потiм головою
до ©© голови притулилась i гiрко удвох затужили.
Так минула й нiч. Не стелившись, полягали спати, але чи склепив хто очi
на часинку? Може, дiти. А всi дивились у темряву, чи, може, хто й закрив
повiки, i слухали, як тихо дзвенiла жура в хатi, як хтось зiтхне, а хтось
у тишi хрупне заломленими руками.
...А вранцi йшли в Щербанiвку жiнки до чоловiкiв. I Зiнька пiшла з
ними.
Усi з клуночками маленькими; хлiбину та бiлу сорочку й Христя несла. Не
було тiльки Марi© з ними. Пiвнiвська й забiгала, либонь, та лежить хвора,
i Лукiя в не© - не вста Марiя. Журились: "I таки ж можна жiнцi отаке -
вернулась i помирилися, а на ранок забрали чоловiка". Пiвнiвська такнула
була якось значливе. I довго йшли мовчки. Вже й шелюги пройшли. Аж у
хуторах зайшли до колодязя напитись та вже там розбалакались iз
михайлiвськими жiнками. Потiм i самi вже йшли - балакали.
У Щербанiвку прибули - ще тiльки базар почав розходитись. У раймiлiцiю
просто пiшли, але рудий мiлiцiонер i в двiр не впустив - прогнав. Другий,
чорнявий, саме гнiй викидав з конюшнi,- хоч гукнув:
- Пiзнiш заходьте! Начальник iще спить! А рудий тодi:
- Все одно: свiданiй нiкоторих! Ще допиту не було.
Жiнки пiшли. I вгледiла якась - на ру©нах бiля водокачки люди ходили,
гурт. Один щось оглядав i записував. Може, комiсiя якась.
По бур'яну пiдiйшли вони ближче й стали несмiливо. Все незнайомi люди.
Дво селян-таки, а то мiськi. В одного на кашкетi два молоточки, i з
папкою вiн. На жiнок не звертали уваги, а пильно обдивлялись водокачку i в
якусь трубку на тринiжку - на не© дивилися.
Перша Химка й ступила до них.
- Товаришу начальник! -звернулась вона до того, що з молоточками.
- До вас ми! - хором усi сказали й теж пiдступилися.
I заговорили всi одразу, то перебиваючи одна одну, то сплiтаючи в
благаннi сво© голоси, як у пiснi хоровiй тужливiй.
Отой мiський зняв пенсне i, витягши хустку, протирав скельця. Мружив
очi на жiнок. Потiм надiв пенсне i знов пильно дивився.
- Що ви хочете?
Знов хор. А чоловiк огрядний, у синiй суконнiй чумарцi, в чорнiй шапцi,
сказав тодi мiському:
- Це вчора пiймали злодi©в, кооператив обiбрали. Так, мабуть, до них
оце.- До жiнок повернувся: - Вам не сюди. Вам до начмiлiцi© треба, он у
флiгелi,- показав вiн рукою. Нiчого чоловiк, хороший. Ще й услiд гукнув
жiнкам: - Та не туди ж ви.
Махнула тiльки якась рукою, а Чумачиха оглянулася i сказала:
- Та ми вже були в нього,- не пускають.
У райвиконком зайшли. Товпились селяни на ганку i в коридорi. Шкрябали
перами писарi за столами, i друкарка вицокувала тонкими бiлими пальцями на
старенькiй розхлябанiй машинцi. Знати, стомилася, бо спустила руки з
клавiшiв i закурила. Потiм голосно другiй, що сидiла за iншим столом,
розповiдати стала, як весело вчора було пiсля вистави; до ранку майже
гуляла в Льонi цiла компанiя.
З жiнок Зiнька пiдiйшла до не© й питала щось. Та невдоволено спинила
мову й нервно хитнула головою на дверi. На них i напис був: "Голова РВК".
Але зайти туди довго нi одна не наважувалась. Врештi пiшли Зiнька з
пiвнiвською молодицею. Голови не було, а секретар сказав, що вiн у комiсi©
зараз по огляду будiвель, i радив iти туди до нього, як дiло важне. Але
потiм сам, вислухавши ©х, теж руками розвiв - нiчого не поробиш, мовляв:
справа це начмiлiцi©.
Жiнки сумнi й зовсiм безнадiйнi вийшли в коридор. Чоловiки до них
жартували: "Чи не делегацiя, бува, яка бабська звiдки при©хала, що з
клунками". А якийсь догадався:
- Може, не делегацiя, а кооперацiя! -сказав iз притиском на останньому
словi.
Хто вгадав його натяк, а кому хтось сказав уже, а загомонiли всi одразу
в коридорi про Обухiвку. Без серця, iз глумливим смiшком: кооперацiя - це
не коня з конюшнi, не з комори хлiб. Тодi наливаються кров'ю очi мужичi. А
кооператив десь... все 'дно - не хтось обiкрав, самi заправили проп'ють та
розтягнуть. Хiба не один чорт! Хiба й отам...
- Либонь, i партiйний один попався,хтось у кутку не дуже голосно.
- Та не один, а всi, можна сказати, з отих розумних, балакунiв. Кажуть,
самосуд хотiли над ними селяни чинити, та голова й стрiляв нiбито, не дав.
- I дурний!
- Не можна! Вiдповiдатиме: як же,влада на те!
- Та повбивав би ©х на мiсцi! - аж скинув шапку один i змахнув руками.-
Сьогоднi кооператив, а завтра останню здохляку з конюшнi виведе. А в тюрму
що ж - як амнiстi© щомiсяця. А вбив - чорта з два!.. Так i оцих!
З порога Карпенчиха стара:
- Не зна те нiчого, то й не ляпали б язиками. Зiнька з жiнками не
вийшла надвiр. Ще як тiльки через порiг ступила в коридор, упало, в очi на
дверях:
"Партком КП(б)У". У головi думки, мов рiй: чи зайти? Як i тут нi, тодi
вже нiкуди. Це ж партiя. Саме хтось вийшов звiдти, а в дверi побачила:
просто на стiнi Ленiн i пiд ним за столом чоловiк сидить. Вона рiшуче
взялась за дверну ручку i ступила в хату.
- Що тобi, дiвчино? - спинив ©© голос, а очi той чоловiк iз-за стола
звiв од аркуша, нетерпляче чекаючи на вiдповiдь.
Зiнька не знала - що ж йому сказати, як? Хвильку мовчала схвильована i
чула, як стукало серце. Той чоловiк ворухнув бровами, пiдтяг ©х на лоб i
тiльки хотiв сказати щось, як дiвчина поривне пiдступила до стола, стала й
розпачливо заговорила, хапаючись, гублячи й не знаходячи слiв:
- Товаришу, просю вас, ну, порятуйте хоч ви! Уб'ють, може, й сю нiч! У
шелюгах. Ви ж -комунiст! Хiба ж ви не зна те? Та весь народ обурений -
пiдкинули ©м! А вб'ють! Я чула! Я чула: може, й сю нiч! Ну, поможiть! - це
палко й швидко, обриваючи слова й дихаючи важко, а руки в довгих рукавах
свити тисла в одча© до грудей.
Секретар одкинувся на стiльцi й дивився на не© оторопiлий. Що вона
каже? Кого вб'ють у шелюгах?
- х, ©х! Сидять вони зараз!
Та звiдки вона зна ? Що за дурницю меле? I подивився на не© холодно.
Дiвчина змовкла i зiщулилась. Але - ну хто ж тодi? Ще крок - подалась уся
постаттю, обличчям блiдим i гарячими очима. Була, мабуть, страшна, бо з
стiльця раптом, мов крадучись, сковзнув i тихо боком вилiз iз-за стола, не
зводячи з не© очей i насторожений. Швидко вийшов. А за мить iз чоловiком
вернувся.
- ...Оцю дiвчину. Скажеш, нехай огляне,- i хитнув чоловiковi на Зiньку.
Потiм щось коротенько написав i теж йому дав. Зiнька нiмо дивилась
великими очима на них обох. Чоловiк пiдiйшов i взяв ©© за руку. А дiвчина
як онiмiла, мов сама не своя - хоч би слово. Хлипнула тiльки грудьми i як
не сво©ми ногами пiшла за чоловiком iз кiмнати. Тiльки на вулицi вже, як
побачила, що чоловiк веде ©© до лiкарнi, зрозумiла все, мовчки вирвала
руку i, не глянувши на нього, пiшла собi.
I було так потiм: сонце сiдало червоно на заходi; а по вигонi, як
привид, блукала поза садом, сюди до гамазе©в доходила. Тодi ж iшли жiнки
смутнi з клунками в руках - не допустили ©х. Але Зiнька до них не
пiдходила. Хай iдуть. А ©й тут треба. I очi, позападалi на блiдому,
змарнiлому, як пiсля тяжко© хвороби, обличчi, зiрко дивились на ру©ни, на
загратоване вiкно з причiлка в арештантськiй.
А коли сутенiло, од вигону пiдкрадалась вона до крайнього гамазею й
прилипала спиною до сiро© стiни - в сiрiй хустцi суконнiй домотканiй, у
сiрiй юпцi. Тут не побачать. А ©й усе видно - свiтло вже горить у
канцелярi©, видно буде, чи хоч чути вночi, як ©х виводитимуть з
арештантсько©, може, на допит. I вже отут не пропустить вона, як, може,
вестимуть уночi в шелюги.
Власне, вона ще й сама не знала гаразд, як воно буде. Знала одне
тiльки: що б там не було, а треба не дати ©м. А як? Голова гаряча в
дiвчини, i в головi такi божевiльнi складалися плани. Ще добре хоч Iлько
дома,- покинув служити в Огиря,- а що б же вона та сама вдiяла?!
Iз-за гамазе©в, у темрявi, тихо шерхнуло. Дiвчина кинулась i
насторожилась - Iлько пiдiйшов. I вiн, як вона, мовчки став, сiрий, спиною
до сiро© стiни й мовчав. Аж не скоро сказав Зiньцi - хай уже додому до них
iде, а вiн вартуватиме. Зiнька хитнула головою - нi. Але ж така була
втома: другу ж нiч не спить, за цi два днi в ротi й росинки не було. А йти
страшно: немов Iлько або прогавить абощо. I ноги в колiнах ламаються вiд
утоми. Вона тихо опустилась на землю й головою Iльковi до колiн
притулилася.
А нiч осiння - де ©й край!
XXXI
На ранок з двору два вершники мiлiцiонери - чорнявий i ще один, а
рудого не було - вивели двох: Якима й Тихона - i погнали по дорозi, куди
стовпи потягли дроти. На Мачухи, видно, а там - нiч, а завтра в мiсто.
Давида не було з ними. I нiяк спитати було: йшли обидва посеред дороги
похнюпленi, а по боках - вершники. Зiнька й дивилась - як-як не крикне.
Iшла поруч iз ними по дорозi, а вони й не глянули. Вниз у долину повилась
дорога пiщана. Верст за двi далi - червонiють кущi шелюгiв смугою широкою
на бiлому пiску. По дорозi з базару ©хали i йшли люди.
- Нi, з цими нiчого не робитимуть.
Того ж дня надвечiр випустили iнших обухiвських. Саме пiд вiтряком
стояла Зiнька, як iшли додому. Перестрiла - побитi всi, у синяках, i хоч
втомнi, а й не спинились, хтось тiльки оглянувся неспокiйно на ру©ни за
гамазеями. Дядько Гордiй одстав. Пiд вiтряком стали з Зiнькою, i почав вiн
розповiдати ©й про все: Давида зразу ж у льох закинули, а ©х укупi. Потiм
уже й Тихона та Якима в другу камеру перевели; що з Давидом, вiн не зна .
В ту нiч у вiкно бачив Яким, як .водили його на допит. А потiм у льох аж
два повело його з лiхтарем. I щось довго там були. Мучили, падлюки,
мабуть.
Зiнька як вирiзьблена з сiрого мармуру, холодна й строга. Дядько Гордiй
про лист згадав, що казав ото Давид по дорозi, але Зiнька цього вже не
чула. З Гордi вого обличчя очi ©© впали туди, на ру©ну пiд садом. I як
пiшов уже - не зна. А тiльки тодi вперше кинулась, як у канцелярi© вогнi
зайнялись - рано сьогоднi. I вперше тодi вiдчула невимовний жах.
Пройшла до гамазею найкрайнього й стала, як i в ту нiч. Але сьогоднi ©й
усе в дворi тому якесь незвичайне, мов весь вiн налитий тривогою. I у
вiкнах чомусь так рано сьогоднi свiтло, i пробiг хтось од конюшнi мовчки,
i грюкнули дверi, не як учора грюкали. Дивилась на льох, що тьмяно обiч
флiгеля виступав у темрявi, i iнодi вiд утоми очей заливало темрявою льох.
Дiвчина одривалась тодi вiд стiни i, витягши шию, до болю напружувала зiр,
поки знов не вловить тьмяно© плями. Вiн там. Не пропустить його - не
трiпне й вiями. Але що ж iз ним? Чи хоч живий? Згадувалось (це як уже
Гордiй сказав), що й сама бачила, як учора ходили в льох. Тодi ж не знала
- чого. I навiть сьогоднi бачила - з цеберкою чогось ходив рудий. Може,
одливати. А може, й нема вже?..
Витягла шию жадiбно в нiч, i груди самi хватали повiтря хвильно -
хотiли крикнути, позвати. Дуже, на всю зоряну нiч, а вiн щоб тихо озвався:
"Я!". Але був глузд. Але ж i так хотiлось хоч знати, що з ним, хоч одне
слово стиха почути.
Не владна над собою, вона одiрвалась од стiни й довго насторожено
слухала.
Нiч. На селi гвалтували собаки. На ру©нах тиша. Зiнька ступила крок у
сухому бур'янi, ще прислухалась. А тодi, крадучись поза розваленими
коморами, пройшла в сад. У саду листя шарудiло пiд ногами i так гостро
запахло осiнню, аж голова дiвчинi захмелiлася. Згадалося - тодi ж отак у
саду, як за телям бiгала, а бiля цегляного муру стояв у будьонiвцi. I не
впiзнали одне одного. Хтось свиснув стиха од гамазе©в, мов чайка
кигикнула. Догадалась: Iлько ©©, мабуть, шука . Але не вернулась. Помiж
дерев у зарослi тихо, щоб же й прутик не хруснув, побрела вона аж на край
саду до подвiр'я. Льох - ось-ось, тiльки ще трошки двором Бур'ян високий i
жалива од саду. Дiвчина спустилась на землю й порачкувала тихо й усе
прислухаючись.
На ганок хтось вийшов i постояв трохи, потiм пiшов за флiгель кудись.
Зiнька ждала довго-довго, чи ж вiн вернеться. Нi, видно, так хтось
приходив, а це пiшов. Знов пригнулась до землi й полiзла жаливою.
Стиха - тук, тук, тук - тричi в дверi, оббитi бляхою, виткнувшись iз
бур'яну, i прислухалась. У льоху тихо. Ще - тук, тук, тук - ухом припала
до дверей, дихання спинила й почула тепер: десь глибоко глухо застогнав
хтось. Потiм ближче - знати, тихо лiз по сходах, бо довго стогнав i
наближався поволi, мов за стогоном кожним хiба на вершок. Врештi, бiля
самих дверей уже й тихо - Зiнька не впiзнала голосу - глухий i
замогильний:
- Хто?
Припала Зiнька обличчям до дверей.
- Я, Давидку! Живий ти! - радiсно i з розпачем вирвалось у не© з
грудей. Потiм оглянулась, прислухалась i говорила:
- Провели тих, а тебе нi. Давиде, що вони з тобою надумали? Давиде, ти
не бiйсь! З-за дверей сказав:
- Сю нiч! Бо обмивали кров оце перед вечором. Зiнька аж уся до дверей
прилипла.
- Давидку, ми не дамо. Ми слiдимо з хлопцями. Ми за вами йтимемо - i в
шелюгах, аж поки день буде. О, хоч би щiлиночка! - i мацала дверi руками.-
Хоч би я на тебе, мiй любий, глянула! - I мацав хтось дверi з льоху - чи,
може, як руки зв'язанi - не руками, а обличчям.
Ззаду хтось - хап! Кинулась Зiнька, аж крикнула, ще й чула: у льоху
Давид крикнув глухо й застогнав. А ззаду - пiд руки i, обхвативши попiд
грудьми, до болю хтось тиснув i хрипло:
- Ах ти ж, падлюко!
Дiвчина билась, як пiйманий птах. Зубами руки хотiла - та нiяк ©й за
свитою. Чула - одiрвалась од нiг земля й так у руках понiс. Бiля ганку
вкусила-таки - кинув, але руки не пустив, схватив з усi © сили й так
поволiк по сходах у темний коридор.
Як у канцелярiю увiв, iз-за стола пiдвiв обличчя начмiлiцi©, i
Тягнирядно глянув iз крiсла з-пiд грубки - сидiв iз гвинтiвкою в руках.
З-за спини в дiвчини, не випускаючи ©©, виткнувся рудий i сказав:
- Пiймав бiля льоху.
Вийшов iз-за стола Сахновський i, пiдступившись до дiвчини, довго
дивився на не©. Сказав, не зводячи очей:
- Це ж Матюшина наймичка.
Тепер i рудий глянув - вона. Розповiв, що бiля льоху була, щось iз
Мотузкою перебалакувалась. Знати - його полюбовниця. Начмiлiцi© пильно ще
глянув на блiде, змарнiле, але таке ж гарне i в розпачi, i в скорботi
дiвоче обличчя, i тонкi нiздрi в нього трiпнули.
- Обшукай!
Рудий обмацував ©©, а повернувши пику до Тягнирядна, вищиривсь i
моргнув тому. Сахновський уловив його рух i нахмурився.
- Кинь!
Наказав потiм одвести ©© в арештантську й замкнути. А ключ щоб йому
принiс. Та нехай не здума дурницi - зараз хай i вернеться. За одну мить
щоб тут був. Рудий незадоволено ворухнув бровами й повiв Зiньку.
Ще чула, як iз ганку звiв ©©,- у льоху гуркнуло в дверi. Зiнька
крикнула щось i пручнулася з рук. Та не вирватись ©й, бо руки, як залiзнi
наручники, ©© руки здавили. Ще од гамазе©в чула - свист, мов чайка
кигикнула. Але це було й останн , що чула. Потiм упхнув ©© рудий в
арештантську, трохи, вагаючись, постояв ще на порозi, хряпнув дверима й
замкнув.
Хвилину дiвчина стояла у темрявi, тупо дивлячись на зачиненi дверi. Мов
упустила кiнцi й не тямила, що це з нею. Знадвору долетiло до вух ©й -
гуркнув у дверi в льох i хрипло: "Ти, ти, гляди менi, я тебе погрюкаю!" Не
рудий це. I дзенькнуло. З-за дверей, з льоху глухо - не чути що. А дiвчина
кинулась до вiкна - вгорi загратоване, маленьке,- руками до нього не
дiстане. У хатi поночi i самi голi стiни. Зiнька обмацала всi ©х навкруг,
у дверi била. А враз насторожилась.
Нi, то ©й не вчулося - кроки, й дзвенiло тихенько надворi. Ще гуркнув у
дверi в льоху. Потiм у сiнях - дзiнь, дзiнь...
Тодi ж почулися ще кроки в сiнях, i чула - хтось сказав:
- Товаришу начальник, ну, ми ж повели.
- Да, да. Та глядiть там! Через сад ведiть. Руки ж розв'яжете перед
тим.- Вiн клацнув ключем у дверях. А Зiнька так i припала до дверей,
дихання забило ©й. Мацала дверi й уся постаттю влипла в них, мов думала,
що наскрiзь виступить крiзь них на тiм боцi. Врештi до щiлинки припала й
зойкнула:
- Начальнику!
Вже од надвiрнiх дверей оглянувся Сахновський i вернувся:
- Що тобi?
Зiнька, захлинаючись, заговорила, як у гарячцi:
- Я дурна! Яка ж я дурна! Я вже не буду,- i мацала руками дверi, й
благала в щiлину.- Пустiть мене! Ну, йдiть сюди швидко!
Пауза. Сахновський трохи подумав i сказав крiзь дверi, повернувши
ключем:
- Гляди ж менi. Вiзьму в кiмнату, а будеш iще дурiти - в льох закину.
- Не буду, не буду!..- хапаючись i схвильовано казала дiвчина.
Сахновський одiмкнув дверi й мiцно взяв ©© об руку. Так i повiв. Iз
темряви кинулось в очi - зiяла чорна дiрка льоху: вже повели. Була
трiпнулась, та стиснув дуже й глянув з погрозою. Подумала: нi, так не
можна, ©м двi версти до шелюгiв - ще встигне. Летiтиме, а дожене!.. I
Зiнька прискорила ходу. Вже на ганку була, а вночi од гамазе©в - свист
чула, як чайка кигикнула. Серце тукнуло й наче спинилось.
У сво©й кiмнатi, просторiй i розкiшнiй, Сахновський пустив Зiньку й
зачинив дверi в канцелярiю. Горiла лампа ясно на столi пiд зеленим
абажуром, i в хатi вiд того все було зеленаве. Посеред хати Зiнька, як
привид,- в розстебненiй юпцi, простоволоса: хустку велику десь загубила.
Стояла нiма i мов скам'янiла. I як сказав Сахновський, щоб скинула чоботи
та свитку,- мов i нечула, чи мов так довго до не© летiв голос через хату:
лише за хвильку здвигнулась i скинула чоботи й свитку. З бильця на лiжку
взяв Сахновський хустку велику жовтогарячу з квiтками i звелiв ©й накинути
на плечi. Зiнька й це зробила тремтячими руками i все стояла нерухома з
нiмим i тупим поглядом в одну точку.
Сахновський сiв на канапi близько стола й закурив. Крiзь дим дививсь на
не© й глибоко затягався цигаркою. Потiм покликав:
- Пiдiйди сюди!
Зiнька стрiпнулась. Впали очi на нього, з нього впали - просто проти
не© велике, на всю стiну, стояло трюмо, а в ньому... аж уся здригнулась, а
очей вiдiрвати не може. Дивилася з жахом великими округленими очима, й на
не© звiдти дивилась - нi, i то ж вона - Зiнька. I жовтогаряча хустка на
плечах, а обличчя зеленаве й очi глибоко, як двi ями чорнi, i темною ямою
провалений нiс.
- Ну, йди ж!
Враз у вiконницю знадвору - трах! - видно, цеглиною. Трах! - десь у
дверi на тiм кiнцi будинку. Дiвчина так i зiрвалася з колiн. I вiн уже не
до не© - з кобури вихватив наган i побiг у дверi через темну канцелярiю в
коридор. Зiнька оторопiла на мить. За серцем, що в грудях закалатало чи на
сполох, чи радiстю, не чула нiчого.
Нараз отямилась, i перше, що в голову ©й,- лампу - дмух. Темно в хатi.
Зiнька, як кiшка, нечутне, боса, навшпиньках вибiгла з хати, через
канцелярiю i вже в коридорчик, а на дверях - вiн. На ганок не виходив,
стояв на порозi - видно, боявся. I з порога кричав у нiч:
- Буду стрiляти!
Знадвору нiчого не чути. А на ганок не йде, простяг руку до дверей уже,
щоб зачинити, як раптом Зiнька ззаду з усi © сили кинулась i з криком
нестямним у спину руками вдарила,- аж упав на ганок. I вона з ганку впала
звисока,- аж в очах ©й зiрки, але за мить, як пiдрiзала косою перепiлка,
зiрвалася й нерiвне зигзагом побiгла через подвiр'я та бур'ян...
Хтось - чула - гнався, кричав хтось. Уже й на вигонi вона, а ззаду
тупiт чобiт i крик. Зiнька бiгла, що було сили, аж у вухах вiтер свистiв.
А далi сили не стало. До вiтряка до першого саме добiгла. Дихання ©й
забило i вона не впала - обiперлась об вiтряк. Iззаду ще тупiт у темрявi,
мов бiгло дво . Враз стихло, потiм свист тихий. Зiнька тодi скрикнула й
знов зiрвалася. Але вже бiгла й оглядалась, i кричала в одча© назад:
- Ой швидше!
Хлопцi догнали ©© вже за вiтряками. Не спинялись нi на хвилинку. На
бiгу хлопцям сказала, що повели. Думала - хоч вони побiгли.
А хлопцi не бачили, ©© все ждали та вже з Савкою одчаялись та цеглинням
стали... Що вiн робив з нею? Зiнька нiчого. Тiльки ще швидше бiгла й
трошки шкандибала.
I все ж до шелюгiв ©х не догнали. У шелюгах ще дужче бiгли - уже
захеканi й гарячi як огонь. Враз Зiньку за руку Iлько схватив i сам
спинився, i Савка. Дiвчина прита©ла подих i стала - слух i зiр. Та по
дорозi нiчого в темрявi не чути й не видно. Раптом обiч, уже в шелюгах,
блиснуло, мов хтось кинув цигарку, i голос глухо в темрявi:
- Стiй отут!
Скрикнула Зiнька, Iлько згарячу пальнув iз обрiза - сам не знав, чи
туди, чи вгору. А з шелюгiв у ту мить, _мов_ дуплетом, iз двох гвинтiвок -
бах! бах!
Чорна нiч. Ще перед самим обличчям у Зiньки вже на бiгу - пихнуло
полум'я обрiза й оглушило ©©. Бiгла, падаючи, прориваючи кущi, i кричала
щось у нестямi. Не чула - чи бiгли за нею хлопцi. Чула ще пострiли - два,
десь далi - бах! бах! Спiткнулась i бiгла знов, очима розпанаханими у
темрявi жадiбно шукаючи, помiж кущами. I за одним кущем враз,аж
одкинулась, потiм зойкнула й шарпнулась до нього. На сiрому пiску мiж
шелюгами, розкинувши руки, лежав нерухомий, чорний, хрестом.
Перед ним i впала на колiна як пiдрiзана. Руками сплеснула й зойкнула в
нiч. А враз похитнулась i з стогоном непритомна впала до нього на пiсок.
Нiч одгукнулась ще двома пострiлами, але далеко десь у березi,- бах!
бах! Потiм уронила зорю - велику пекучу сльозу - i занiмiла в печалi...
XXXII
...I прийшла зима, й минула - аж напровеснi Давид Мотузка вертався з
мiста в Обухiвку.
По©зд прибув на станцiю заранi - опiвднi, але по розгаслiй дорозi йти
було важко; версту по верстi мiсив ногами Давид, на кожному кроцi
провалюючись у талому снiгу; iшов; iшов - уже й сонце сiдало, а вiн ще
тiльки доходив до колишньо© Ганiвсько© економi©. До слободи ще лишалося
верст iз десять. Проте хоч пiзно, а був би таки дома сьогоднi - ще донесли
б ноги, та, отже, лише виткнулась iз-за саду ковалева халупка, така
радiсть пройняла парубка - одразу вiдчув, що далi вже не пiде. Далебi,
нема чого поспiшати. Та ще поночi по такiй дорозi. Та ще... це ж i вона,
що вже скучила, мабуть. Згадав, як писала в останньому листi: либонь,
вiдколи довiдалась, що незабаром вийде з лiкарнi, та вiдтодi щодня як очей
не видивить. Увечерi аж за греблю, бува , вийде - чи не бовванi по дорозi
з станцi©. "Стою, стою пiд вербами бува , а тебе, любий, нема та й нема",-
писала.
Аж прискорив ходу Давид. Недалеко вже. Навiть уже чути бруньковий дух
од верб понад ставом. Гiн яких дво залишилось, а тодi звернути з шляху,
перейти греблю i в хату отак - рип: "А здрастуйте лишень вам, люди добрi".
Вiн навiть руку звiв до голови i нiби хотiв зняти шапку, та тiльки збив на
потилицю i зiтхнув глибоко на всi груди.
Да, хороша-таки штука життя. Отак iти по грузькiй веснянiй дорозi -
обвiяний молодим духом нестерпним талого снiгу, та землi, та вербових
бруньок. Хороше! А що плута ноги втома та чавка в драних чоботях -
дарма: ось i вiдпочине, i онучi просушить. О, ба! Спередi у темрявi
блиснув вогник (видно, в халупцi свiтло засвiтилося). Хороше!
I враз нiби спiткнувся на якiйсь думцi. Аж нахмурив брови й щелепи