зцiпив. Та й то всилу-силу переступив. I як лишилась уже позаду, не мiг
iще й тодi, щоб не оглянутись на не©. А так, отодi в шелюгах, якби не
наспiли були... Аж не вiриться, що це було. Та й усе життя отодi в
Обухiвцi - не вiриться, що це була дiйснiсть, а не привидiлось у важкому
маячному снi. I то в ньому, в химерному свiтi примар - вiн, Давид,
тiпався, як у лихоманцi, белькотав посмаглими губами й бився, зi стогоном,
щоб прокинутися - прорватися в дiйснiсть. А його... назад на арканi.
Це ж саме отут наздогнали були отодi. Ой гади ж, били як. А потiм, як
худобину, взяли на налигач, а другий край Тягнирядно кинув петлю коневi на
шию i - гайда. Оце згадав Давид - аж загорiлися роз'ятренi спогадом ноги,
розбитi, в кровi: тягли ж на арканi по мерзлому груддi. Ще дякувати
коневi, що не рознiс кiсток: як не поганяв його Тягнирядно, а вiн що
зiрветься, та й стане, очi косить назад, хропе й цапу . Поки-то вершник
зiрве його знов, а Давид i одсапне тим часом. Проте як в село вже
дiстались, всилу-силу волочив ноги. Та й не ноги були то: в цiлих чоботях
виходив з дому, а то вже самi халяви телiпалися на ногах, а ступнi голi -
саме шмаття м'яса. I отак просто до сiльради.
А потiм - льох у раймiлiцi©, допити й шелюги... Якби не наспiли були
отодi, уже б нiколи з отого сну й не прокинувся. I як-то вони нагодилися
саме тодi. Теплими пальцями торкнулася до повiк i одкрила ©х. I на
зоряному тлi побачив Давид ©©, Зiньчине, змучене й зрадiле обличчя. Оце i
усе, чим спалахнув йому новий свiт пiсля довгого забуття i знову погас.
Потiм отямився аж у ковалевiй халупцi. I вона, Зiнька, таки бiля нього.
Розповiла, як одбили його; на руках пронесли хлопцi до хутiрця, а там
Савка пiдводу в тiтки дiстав i оце в двiр уже свiтанком привезли нишком.
"Тут не страшно вже",- потiшала. А сама i в хатi не сидiла. Уже потiм
призналася, що сама боялася дуже i вартувала надворi весь день - чи не
принесе ©х i сюди лиха година, щоб же хоч побачити здалеку та щоб чи в
льох, чи на горищi Давида заховати. Але ©х не було. А вночi при©хали
кiньми Гордiй Чумак iз Пiвненком (Iлько загадав). Розповiдали, що на селi
такий переполох - i начмiлiцi© при©хав. Трусять усюди. Коли б ще й сюди не
догадались. Мерщiй ухопили Давида на пiдводу й на станцiю. (По©зд
опiвночi).
Е-ех, i не згадувати. Точка. Оце йде, а попереду - нове життя...
Iменно, Давиде: нове життя!
Аж скинув шапку i йшов отак простоволосий. Отак i в хату порiг
переступив - шапка в руках, та й - "здоровi були".
Що вже радi були йому всi - не знали, де посадити, з чого почати
розпитувати та з чого про сво© новини розповiдати. Степан був дома. (Ще в
лiкарню Зiнька писала, повернувся вiн з Червоно© Армi©). Був дома й дядько
Клим,- уся "ганiвська громада" була в зборi, хоч i засiдання робити. "Який
там перший пункт у нас?" - веселий старий коваль. "Та який - он хоч i з
того почати (дядько Клим) - дерево ж возимо". Писав Яким i в лiкарню про
це. Ну, i так взагалi - не те життя тепер - радянське життя. Вибори ж оце
щойно закiнчились: Гордiй Чумак головою, i в члени сiльради провели все
сво©х людей. Ось i Степан у членах тепер. Цi життя налагодять. Та й у
районi ж - i голова райвику другий, i секретар райпарткому iнший, а
Миронова i з партi© викинули. Ну, i дома у старих усе гаразд - Зiнька оце
була якось на слободi. "Христю просватали",- прохопилася Зiнька та й
зчервонiла враз: "Кому що, а тобi сватання". I вiд продподатку звiльнили,
нiбито накладено неправильно було. Тато вже знати, яка була правильнiсть.
I спитав дядько Клим, що за них чути. Давид розповiв, що перед вiд'©здом
заходив до прокурора - розслiдування закiнчено вже, а це на недiлю через
тиждень - саме в Щербанiвцi ярмарок - i суд ©м буде: ви©де сесiя губ-суду
в Щербанiвку. Он-бо як! Оце так новина. Задиркали чоловiки цигарковим
папером, закадили. "Ну, та й цур ©м, не проти ночi ©х згадувати,сплюнув
коваль,- , й окрiм них, об чiм поговорити".
I таки було об чiм.
I за вечерею, i повечерявши,обсiвшись бiля припiчка, щоб курити в пiч,
гомонiли допiзна чоловiки про се, про те. Уже й ковалиха та Климова жiнка
з дiтьми полягали на полу. Сама Зiнька не вкладалася спати: усе
сподiвалась, що, може ж таки, влучить часинку, щоб крадькома хоч
торкнутись до нього. Та й втратила надiю. Аж засмутилася й губенята трошки
надула. Ще хоч таки трохи зiгнала злiсть на всiх: прогнала вiд припiчка
(чи ©м мiсця в хатi кращого нема ?) - соломи ©й треба. Постелила потiм
чоловiкам долi всiм покотом, головами до лави, тодi й собi кинула ряднину
та подущину на лаву й лягла. Але не спала, ждала все. I вже пiзно за
пiвнiч (проспiвав пiвень), як погасили свiтло та полягали чоловiки i саме
скраю Давид,довго трималась, та й нi-таки,- тихо-тихо крадучись у темрявi,
щоб не шерхнути, опустила руку з лави й - наткнулась на його простягнуту
руку. Хап - i вплелися пальцями одна в одну. Потiм i поснули обо отак -
рук не розмикаючи.
А на ранок Давид пiдвiвся, ледве розвиднiлось, i зразу ж зiбрався йти.
Не пускали. Ковалиха нiби щось почула матернiм серцем, припадала до нього,
як до сина: "Та й поснiдав би, чим натщесерце йти, а чи, мо, бо©ться
об'©сти?" - "А, таке! - лише рукою махнув Давид, посмiхаючись.- Не об тiм
рiч: доки пiдмерзло оце, йти буде легше". Та й попрощався. Зiнька й собi
накинула свитку на плечi - провела за порiг, а потiм, непомiтно отак, i
через двiр аж за сад. Може б, i далi, та Давид сам винуватий. Пригорнув ©©
до себе, заглянув щасливий у вiчi ©й та й не то в жарт, не то насправдi:
"А може б, ти, Зiню, й не верталася?" Дiвчина зашарiлась та так i
прикипiла до нього. А враз одкинулась i розвела руки: "Отак, боса, в
опорках?" Давид занепоко©вся: "Та чи ти, дiвчино, з розумом? Бiжи, бiжи,
прямо на пiч". I сам геть рушив. Потiм, оглянувшись, побачив, що й вона
сто©ть,- крикнув, iще й насварився на не© рукою.
В Обухiвку Давид прийшов заранi - саме школярi сходились до школи. Село
вже жило. Дружно курились димарi хат, рипiли журавлi бiля криниць, ревла
худоба по дворах, i в морозному повiтрi лунко, чулися людськi голоси. А
крiзь усе, як удари здорового рiвного пульсу, паровий млин у березi.
Мелемо,- значить.
Повз Матюшин двiр як проходив - глянув з цiкавiстю. Порожньо на
подвiр'©, понуро стоять будiвлi, а хата навiть iз забитими вiконницями.
(Хвалилась Зiнька, що пере©хала Матюшиха до батька на хутiр). Перевiв очi
Давид на ворота узорнi й не мiг, щоб не всмiхнутися: "А що - чирва масть?
Еге ж, не завжди i чирва - козир!" Поминув Пiвненкiв двiр. У Марi© в хатi
топилося.! I враз стиснулося серце - Тихона згадав. Не витримав, сердега,
помер у тюрмi. Який жаль. Оце б iшов, а вiн би бiля загороди: "Здоров,
Тихоне!" - "Здрастуй", i пiдiйшов би до тину - друзяка. Iз'©ли, падлюки! I
так уже до самого дому не розвiявся тихий смуток. Уже в хатi забулося
трохи в радiснiй зустрiчi. Самi жiнки були дома - мати та Христя з
Докiйкою. "А чоловiки,- весело розповiдала Христя,- один у школу пiшов, а
батько - до млинам.
- Вiд каведе ж приставлений,- додала мати поважно,- тепер же й ми,
сину, люди.- Та й не втрималась стара: повiки затремтiли в не©, i сльози
виступили в очах. Проте й крiзь сльози не затьмарилась ©хня небачено
прозора синь. От нiби вперше в життi сво му побачив Давид, що в матерi очi
синi. Змахнула рукою сльози з вiй мати i вже веселенько до сина з ласкою:
мабуть же, зморився i голодний. Давид сказав, що пiдночував у хуторi, але
лягли пiзно, то голова каламутна трохи - поснiдавши, хоч i задрiма на
часинку. Проте не довелося: тiльки-но снiдати сiв - Яким прибiг (почув, що
вернувся).
- Го-го! - Здоровкались, смiялись, як тi малi дiти. Далi Яким: "Ну, що
та як, та снiдай швиденько". Не дав i по©сти хлопцевi гаразд. Аж
розсердилась Мотузчиха, а Якимовi смiх:
- Не хлiбом диним жив буде чоловiк, тiтко Марино. Та пiсля лiкарнi
багацько i ©сти нiззя. Гайда! - I подалися з хати.
Отак i вкрутило в себе Давида життя обухiвське, з першого ж дня. Iще
першого дня був нiби за гостя - роздивлявся (коли ж куди оком не кине, та
й нова новина). Iз сiльради у КНС, у млин, у "Якимову канцелярiю" (Яким i
завiдувач хатою-читальнею, й секретар колективу "Перемога"). Всiх обiйшов,
з усiма побачився, набалакався.
А вже другого дня возив лiс з iншими на виселок, порався по
господарству, на громадськiй роботi (саме до землевпорядження готувались,
з дня на день ждали в село землемiрiв). Нiколи гаразд i оглянутися. То й
не диво, що незчувся Давид, як i пiдiйшло число отаке: прийшла з РВК до
сiльради оповiстка, що в недiлю отакого числа в селi Щербанiвцi ви©зна
сесiя губсуду буде розглядати справу "Матюшино© банди" i щоб про це
якнайширше оповiстити люднiсть. Разом iз цим i повiстки були одержанi на
Давида й ще на багатьох обухiвцiв: з'явитися за свiдкiв у суд на тодi ж
таки. Сьогоднi одержано це, а завтра й недiля. I саме ж у Щербанiвцi
ярмарок.
Чи коли й був отакий на©зд у Щербанiвцi, як пiд оцей ярмарок. Весь
вигiн - ярмарковище - був запруджений возами, аж ген туди за вiтряки.
Обухiвцi як при©хали, то вже гаразд нiде було й стати. Насилу пробилися на
цей край. Але й сюди аж пiд самi тини розлився ярмарок i навiть у вулицю
вихлюпнулися вози. Далебi, хоч i собi у вулицi ставати. Та Яким заперечив:
мовляв, чи ж кращих мiсць не заслужили, що будемо в проходi тулитись. Вiн
сплигнув з воза i зник у натовпi, а невдовзi повернувся "з розвiдки" удвох
iз Степаном ковалевим. Знайшов мiсце.
Бiля пошти звернули на ру©ни колишнього ма тку й помiж пеньками та
купами цегли добралися до гамазею. Отут за гамазе м у затишку й
отаборилися.
Повипрягали конi, пов'язали до возiв. З возiв позлазили жiнки,
заметляли спiдницями, обтрушуючись,- як гуси на березi з води. Всi
по-святковому повбиранi ради такого дня, рум'янi на морозi. Од воза
неподалеку дядько Клим упiзнав обухiвцiв - пiдiйшов iз хуторянами сюди. I
Зiнька де не взялася - вже з дiвчатами, до чоловiкiв тiльки "здрастуйте!"
кинула, а Давида черкнула гострим поглядом. Тим часом Степан розповiдав,
що вчора ще прибув у Щербанiвку, i суд весь сповна, i заарештованих
пригнали. А оце щойно з сельбуду,- не починалося ще: на вiсiм годин
призначено.
- Пiдождемо,- казав дядько Гордiй,бiльше ждали. У затишку вiд вiтру пiд
гамазе м посiдали, стали закурювати. Жiнки зiбрались на ярмарок пiти поки
що, уже й знялися були, та раптом пiвнiвська молодиця скрикнула здивовано
- i до дiвчат:
-Дiвчата, он диви!
Всi оглянулися i так стояли здивовано очима на натовп. Щось, видко,
трапилось. Люди, що досi гуртами стояли собi бiля возiв, заметушились;
дехто вилiз на вiз, i всi дивилися ген у той бiк на будинок раймiлiцi©.
Пiдвелись i обухiвцi. А моторна Христя Мотузчина аж на вiз зiп'ялась i
враз гукнула схвильовано:
- Та гляньте ж бо. Ведуть!
Всi так i кинулися. Хто на пеньок, на купу цегли, на колесо чи на
полудрабок вилiз - i всi туди очима через голови натовпу. Справдi -
повели. З двору раймiлiцi© через подвiр'я помiж рядами возiв тихо
посувалась оточена сторожею юрба в'язнiв. Таки не дуже близько, гаразд i
не розпiзнати кожного. Дво в шинелях - видно, Сахновський та рудий
мiлiцiонер. Тягнирядна знати - од усiх на цiлу голову вищий; i, либонь, по
кудлатiй шапцi Матюху пiзнати, а iнших i нiяк. Але, видко, всi там до
одного. Он скiльки ©х. Як на звiрiв, товпиться народ обабiч дороги, зразу
ж услiд за юрбою микаючись у похiд. I так валом валили з нею до сельбуду.
Цiлий день тривав суд. I весь день бiля сельбуду товкотнеча, а на ганку
i в дверях - пробка. Так увесь день надвiрнi дверi в залу й не зачинялись.
А на ганку як рiй повис шапкою,- люди, кому не вдалося пробратись
усередину. Хоч слово, може, якесь упаде-таки й сюди через порiг.
Iнодi зсередини на свiже повiтря вилазив упрiлий, в розстебнутiм
кожусi, котрийсь iз слабогрудих, що вже не© мiг сидiти бiльш у духотi.
Тiльки зi схiдцiв, як уже обступлять його, розпитуючи, i вже хоч би й
хотiв вирватися - дарма. Аж поки новий хтось вилiзе ще. Тодi самi
покинуть, як перечитану газету, i хапають свiже, дальше число.
Отак бiля сельбуду. Але й на ярмарку сьогоднi весь день тiльки й
балачок було, що про суд. Потiм, коли й день уже стемнiв, засвiтилося по
хатах свiтло, поскладали ятки,- уже й роз'©здитися б (дехто таки й
вiд'©здив, але бiльшiсть i не рушали), там-там помiж возами на ярмарковищi
стали займатися вогнища (гаразд, що кладовище поблизу з хрестами). Видко,
поклали собi дiждати кiнця хоч би й усю нiч.
А суд таки й затягся: лише опiвночi закiнчився розгляд справи, потiм
цiлих п'ять годин тривала судова нарада. I всю нiч не спала Щербанiвка, не
гасили свiтла, на майданi палахкотiли вогнища i тихим гомоном бродив
табiр, як запущена дрiжджами опара.
I ось нагло вже на свiтанку знову знявся гамiр бiля сельбуду. Кидались
люди з хат, од огнищ на майданi, але до сельбуду не протовпитись - натовп
отакий. I в клекотi голосiв годi щось уторопати. До розстрiлу трьох, а
кого ж саме? А iнших же як? I чого ще ждуть, не розходяться?
У боковi дверi, що хiд за сцену, раптом вихватились дво охоронникiв -
розступись, i пробили в натовпi прохiд на вулицю до пiдвiд, що стояли
напоготовi. Потiм слiдом за ними вивели трьох. Найпереднiший Сахновський -
дуже блiдий, з темними плямами очей i нiби безротий (отак зцiпленi губи),
але йшов незвичайно рiвно, нiби нiчого не помiчаючи навколо. Услiд за ним
iшов Матюха - пониклий i згорблений у сво©й кудлатiй шапцi; вiн непевно
якось ступав ногами, наче не просто собi йшов, а намагаючись обов'язково
попадати ногами в протоптанi слiди Сахновського. Iззаду Тягнирядно -
незграбний i якийсь потворний: iдучи в проходi, вiн то пiдморгував
дурнувато не знати кому в натовпi, то роблено байдуже спльовував крiзь
зуби, а врештi спинився, уперся, як вiл, i мусили вести до пiдводи силою,
а вiн бився в руках i хрипло рикав огидну лайку. Порозсаджували на
пiдводах ©х, на кожну сiло по дво вартових, i рушили.
Невдовзi вивели й iнших засуджених: Огир Данило, Кушнiренко, Гниденки
обидва - Якiв та Пилип, рудий мiлiцiонер, Книшенко, Губар Хома та
Векла-самогонщиця.
Одну тiльки Марiю Кожушну присудили на три роки умовно i з-пiд варти
звiльнили.
Цих провели в двiр раймiлiцi© - пiшки етапом, потiм одпровадять у мiсто
- в тюрму.
Тепер i народ повалив од сельбуду гомiнкими юрбами, i за кiлька хвилин
весь майдан став як розритий мурашник.
Бiля гамазею обухiвцi запрягали конi, весело перегукуючись од возiв. А
Гордiй пiдганяв сво©х: ну-ну, хлоп'ята. Мовляв, отакий ранок не згаяти б:
пiдмерзло гарно, можна б i за деревом на хутiр змотатися.
- сть, дядьку Гордiю,- гукнув Яким, сплигнувши на воза. У Пiвненка
молодицi нiяк не всядуться. А хтось уже рушив. Давид i собi пiдiбрав вiжки
й сiдати, а бiля воза Зiнька нiяк не добалака з дiвчатами; уже й Степан
гука , щоб iти.
- Сiдай, Зiнько,- Давид до не©.
- Не по дорозi ж,- ясно, на©вно глянула дiвчина на нього.
- Ой, по дорозi,- примружив очi Давид i всмiхнувся! тепло, любовно.
Зiнька схвильовано задихала, обличчя в не© загорiлося враз, i очi стали
яснi та синi. Тiльки й промовила розгублено:
- Та хоч би ж я була дома попередила!
А Давид пiд лiкоть ©©, дiвчата з смiхом за руки - стриб, i на возi вже
дiвчина. Рушили.
Доки на шлях ви©хали, довелося i припиняти, i злазити та гуртом стягати
з дороги вози,- попохмуривсь Гордiй на возi: коли б це дома вже бути об
оцiй порi. Нарештi вибились-таки на дорогу. Спершу ©хали тихо, але от не
стерпiв Давид - гукнув Якимовi: гей, гей, а нехай лиш торкають! Крикнув i
Яким щось - луною покотився гук уперед по дорозi. Спершу далеко десь
спереду загримiло, потiм ближче, ближче.
Ударив вiжками по конях Давид. I зараз з усiх восьми копит рвонули конi
й гаркнули колеса. Холоднi скалочки мерзло© дороги, як дробом, ударили в
лице, обсипали всього. I дядько Гордiй - аж затулив очi рукою, всмiха ться
в бороду. I ззаду дiвчата залилися смiхом. Оглянувся й Давид - обсипало й
©х. Упала кожна лицем у долонi, щось кричить Зiнька - не чути нiчого.
Тiльки бачить Давид - з-пiд долонi в не© смiються до нього ©© очi,
радiснi, синi. Щось крикнув до не© Давид, сам не чуючи свого голосу, i ще
вдарив по конях. I вже не оглядався, не чув, не бачив нiчого. А тiльки й
чув, як пiд колесами - i спереду, i ззаду, пiд безлiччю копит i колiс,
наче туго нап'ята струна, бринiла дорога в ранкову далечiнь.
1926
iще й тодi, щоб не оглянутись на не©. А так, отодi в шелюгах, якби не
наспiли були... Аж не вiриться, що це було. Та й усе життя отодi в
Обухiвцi - не вiриться, що це була дiйснiсть, а не привидiлось у важкому
маячному снi. I то в ньому, в химерному свiтi примар - вiн, Давид,
тiпався, як у лихоманцi, белькотав посмаглими губами й бився, зi стогоном,
щоб прокинутися - прорватися в дiйснiсть. А його... назад на арканi.
Це ж саме отут наздогнали були отодi. Ой гади ж, били як. А потiм, як
худобину, взяли на налигач, а другий край Тягнирядно кинув петлю коневi на
шию i - гайда. Оце згадав Давид - аж загорiлися роз'ятренi спогадом ноги,
розбитi, в кровi: тягли ж на арканi по мерзлому груддi. Ще дякувати
коневi, що не рознiс кiсток: як не поганяв його Тягнирядно, а вiн що
зiрветься, та й стане, очi косить назад, хропе й цапу . Поки-то вершник
зiрве його знов, а Давид i одсапне тим часом. Проте як в село вже
дiстались, всилу-силу волочив ноги. Та й не ноги були то: в цiлих чоботях
виходив з дому, а то вже самi халяви телiпалися на ногах, а ступнi голi -
саме шмаття м'яса. I отак просто до сiльради.
А потiм - льох у раймiлiцi©, допити й шелюги... Якби не наспiли були
отодi, уже б нiколи з отого сну й не прокинувся. I як-то вони нагодилися
саме тодi. Теплими пальцями торкнулася до повiк i одкрила ©х. I на
зоряному тлi побачив Давид ©©, Зiньчине, змучене й зрадiле обличчя. Оце i
усе, чим спалахнув йому новий свiт пiсля довгого забуття i знову погас.
Потiм отямився аж у ковалевiй халупцi. I вона, Зiнька, таки бiля нього.
Розповiла, як одбили його; на руках пронесли хлопцi до хутiрця, а там
Савка пiдводу в тiтки дiстав i оце в двiр уже свiтанком привезли нишком.
"Тут не страшно вже",- потiшала. А сама i в хатi не сидiла. Уже потiм
призналася, що сама боялася дуже i вартувала надворi весь день - чи не
принесе ©х i сюди лиха година, щоб же хоч побачити здалеку та щоб чи в
льох, чи на горищi Давида заховати. Але ©х не було. А вночi при©хали
кiньми Гордiй Чумак iз Пiвненком (Iлько загадав). Розповiдали, що на селi
такий переполох - i начмiлiцi© при©хав. Трусять усюди. Коли б ще й сюди не
догадались. Мерщiй ухопили Давида на пiдводу й на станцiю. (По©зд
опiвночi).
Е-ех, i не згадувати. Точка. Оце йде, а попереду - нове життя...
Iменно, Давиде: нове життя!
Аж скинув шапку i йшов отак простоволосий. Отак i в хату порiг
переступив - шапка в руках, та й - "здоровi були".
Що вже радi були йому всi - не знали, де посадити, з чого почати
розпитувати та з чого про сво© новини розповiдати. Степан був дома. (Ще в
лiкарню Зiнька писала, повернувся вiн з Червоно© Армi©). Був дома й дядько
Клим,- уся "ганiвська громада" була в зборi, хоч i засiдання робити. "Який
там перший пункт у нас?" - веселий старий коваль. "Та який - он хоч i з
того почати (дядько Клим) - дерево ж возимо". Писав Яким i в лiкарню про
це. Ну, i так взагалi - не те життя тепер - радянське життя. Вибори ж оце
щойно закiнчились: Гордiй Чумак головою, i в члени сiльради провели все
сво©х людей. Ось i Степан у членах тепер. Цi життя налагодять. Та й у
районi ж - i голова райвику другий, i секретар райпарткому iнший, а
Миронова i з партi© викинули. Ну, i дома у старих усе гаразд - Зiнька оце
була якось на слободi. "Христю просватали",- прохопилася Зiнька та й
зчервонiла враз: "Кому що, а тобi сватання". I вiд продподатку звiльнили,
нiбито накладено неправильно було. Тато вже знати, яка була правильнiсть.
I спитав дядько Клим, що за них чути. Давид розповiв, що перед вiд'©здом
заходив до прокурора - розслiдування закiнчено вже, а це на недiлю через
тиждень - саме в Щербанiвцi ярмарок - i суд ©м буде: ви©де сесiя губ-суду
в Щербанiвку. Он-бо як! Оце так новина. Задиркали чоловiки цигарковим
папером, закадили. "Ну, та й цур ©м, не проти ночi ©х згадувати,сплюнув
коваль,- , й окрiм них, об чiм поговорити".
I таки було об чiм.
I за вечерею, i повечерявши,обсiвшись бiля припiчка, щоб курити в пiч,
гомонiли допiзна чоловiки про се, про те. Уже й ковалиха та Климова жiнка
з дiтьми полягали на полу. Сама Зiнька не вкладалася спати: усе
сподiвалась, що, може ж таки, влучить часинку, щоб крадькома хоч
торкнутись до нього. Та й втратила надiю. Аж засмутилася й губенята трошки
надула. Ще хоч таки трохи зiгнала злiсть на всiх: прогнала вiд припiчка
(чи ©м мiсця в хатi кращого нема ?) - соломи ©й треба. Постелила потiм
чоловiкам долi всiм покотом, головами до лави, тодi й собi кинула ряднину
та подущину на лаву й лягла. Але не спала, ждала все. I вже пiзно за
пiвнiч (проспiвав пiвень), як погасили свiтло та полягали чоловiки i саме
скраю Давид,довго трималась, та й нi-таки,- тихо-тихо крадучись у темрявi,
щоб не шерхнути, опустила руку з лави й - наткнулась на його простягнуту
руку. Хап - i вплелися пальцями одна в одну. Потiм i поснули обо отак -
рук не розмикаючи.
А на ранок Давид пiдвiвся, ледве розвиднiлось, i зразу ж зiбрався йти.
Не пускали. Ковалиха нiби щось почула матернiм серцем, припадала до нього,
як до сина: "Та й поснiдав би, чим натщесерце йти, а чи, мо, бо©ться
об'©сти?" - "А, таке! - лише рукою махнув Давид, посмiхаючись.- Не об тiм
рiч: доки пiдмерзло оце, йти буде легше". Та й попрощався. Зiнька й собi
накинула свитку на плечi - провела за порiг, а потiм, непомiтно отак, i
через двiр аж за сад. Може б, i далi, та Давид сам винуватий. Пригорнув ©©
до себе, заглянув щасливий у вiчi ©й та й не то в жарт, не то насправдi:
"А може б, ти, Зiню, й не верталася?" Дiвчина зашарiлась та так i
прикипiла до нього. А враз одкинулась i розвела руки: "Отак, боса, в
опорках?" Давид занепоко©вся: "Та чи ти, дiвчино, з розумом? Бiжи, бiжи,
прямо на пiч". I сам геть рушив. Потiм, оглянувшись, побачив, що й вона
сто©ть,- крикнув, iще й насварився на не© рукою.
В Обухiвку Давид прийшов заранi - саме школярi сходились до школи. Село
вже жило. Дружно курились димарi хат, рипiли журавлi бiля криниць, ревла
худоба по дворах, i в морозному повiтрi лунко, чулися людськi голоси. А
крiзь усе, як удари здорового рiвного пульсу, паровий млин у березi.
Мелемо,- значить.
Повз Матюшин двiр як проходив - глянув з цiкавiстю. Порожньо на
подвiр'©, понуро стоять будiвлi, а хата навiть iз забитими вiконницями.
(Хвалилась Зiнька, що пере©хала Матюшиха до батька на хутiр). Перевiв очi
Давид на ворота узорнi й не мiг, щоб не всмiхнутися: "А що - чирва масть?
Еге ж, не завжди i чирва - козир!" Поминув Пiвненкiв двiр. У Марi© в хатi
топилося.! I враз стиснулося серце - Тихона згадав. Не витримав, сердега,
помер у тюрмi. Який жаль. Оце б iшов, а вiн би бiля загороди: "Здоров,
Тихоне!" - "Здрастуй", i пiдiйшов би до тину - друзяка. Iз'©ли, падлюки! I
так уже до самого дому не розвiявся тихий смуток. Уже в хатi забулося
трохи в радiснiй зустрiчi. Самi жiнки були дома - мати та Христя з
Докiйкою. "А чоловiки,- весело розповiдала Христя,- один у школу пiшов, а
батько - до млинам.
- Вiд каведе ж приставлений,- додала мати поважно,- тепер же й ми,
сину, люди.- Та й не втрималась стара: повiки затремтiли в не©, i сльози
виступили в очах. Проте й крiзь сльози не затьмарилась ©хня небачено
прозора синь. От нiби вперше в життi сво му побачив Давид, що в матерi очi
синi. Змахнула рукою сльози з вiй мати i вже веселенько до сина з ласкою:
мабуть же, зморився i голодний. Давид сказав, що пiдночував у хуторi, але
лягли пiзно, то голова каламутна трохи - поснiдавши, хоч i задрiма на
часинку. Проте не довелося: тiльки-но снiдати сiв - Яким прибiг (почув, що
вернувся).
- Го-го! - Здоровкались, смiялись, як тi малi дiти. Далi Яким: "Ну, що
та як, та снiдай швиденько". Не дав i по©сти хлопцевi гаразд. Аж
розсердилась Мотузчиха, а Якимовi смiх:
- Не хлiбом диним жив буде чоловiк, тiтко Марино. Та пiсля лiкарнi
багацько i ©сти нiззя. Гайда! - I подалися з хати.
Отак i вкрутило в себе Давида життя обухiвське, з першого ж дня. Iще
першого дня був нiби за гостя - роздивлявся (коли ж куди оком не кине, та
й нова новина). Iз сiльради у КНС, у млин, у "Якимову канцелярiю" (Яким i
завiдувач хатою-читальнею, й секретар колективу "Перемога"). Всiх обiйшов,
з усiма побачився, набалакався.
А вже другого дня возив лiс з iншими на виселок, порався по
господарству, на громадськiй роботi (саме до землевпорядження готувались,
з дня на день ждали в село землемiрiв). Нiколи гаразд i оглянутися. То й
не диво, що незчувся Давид, як i пiдiйшло число отаке: прийшла з РВК до
сiльради оповiстка, що в недiлю отакого числа в селi Щербанiвцi ви©зна
сесiя губсуду буде розглядати справу "Матюшино© банди" i щоб про це
якнайширше оповiстити люднiсть. Разом iз цим i повiстки були одержанi на
Давида й ще на багатьох обухiвцiв: з'явитися за свiдкiв у суд на тодi ж
таки. Сьогоднi одержано це, а завтра й недiля. I саме ж у Щербанiвцi
ярмарок.
Чи коли й був отакий на©зд у Щербанiвцi, як пiд оцей ярмарок. Весь
вигiн - ярмарковище - був запруджений возами, аж ген туди за вiтряки.
Обухiвцi як при©хали, то вже гаразд нiде було й стати. Насилу пробилися на
цей край. Але й сюди аж пiд самi тини розлився ярмарок i навiть у вулицю
вихлюпнулися вози. Далебi, хоч i собi у вулицi ставати. Та Яким заперечив:
мовляв, чи ж кращих мiсць не заслужили, що будемо в проходi тулитись. Вiн
сплигнув з воза i зник у натовпi, а невдовзi повернувся "з розвiдки" удвох
iз Степаном ковалевим. Знайшов мiсце.
Бiля пошти звернули на ру©ни колишнього ма тку й помiж пеньками та
купами цегли добралися до гамазею. Отут за гамазе м у затишку й
отаборилися.
Повипрягали конi, пов'язали до возiв. З возiв позлазили жiнки,
заметляли спiдницями, обтрушуючись,- як гуси на березi з води. Всi
по-святковому повбиранi ради такого дня, рум'янi на морозi. Од воза
неподалеку дядько Клим упiзнав обухiвцiв - пiдiйшов iз хуторянами сюди. I
Зiнька де не взялася - вже з дiвчатами, до чоловiкiв тiльки "здрастуйте!"
кинула, а Давида черкнула гострим поглядом. Тим часом Степан розповiдав,
що вчора ще прибув у Щербанiвку, i суд весь сповна, i заарештованих
пригнали. А оце щойно з сельбуду,- не починалося ще: на вiсiм годин
призначено.
- Пiдождемо,- казав дядько Гордiй,бiльше ждали. У затишку вiд вiтру пiд
гамазе м посiдали, стали закурювати. Жiнки зiбрались на ярмарок пiти поки
що, уже й знялися були, та раптом пiвнiвська молодиця скрикнула здивовано
- i до дiвчат:
-Дiвчата, он диви!
Всi оглянулися i так стояли здивовано очима на натовп. Щось, видко,
трапилось. Люди, що досi гуртами стояли собi бiля возiв, заметушились;
дехто вилiз на вiз, i всi дивилися ген у той бiк на будинок раймiлiцi©.
Пiдвелись i обухiвцi. А моторна Христя Мотузчина аж на вiз зiп'ялась i
враз гукнула схвильовано:
- Та гляньте ж бо. Ведуть!
Всi так i кинулися. Хто на пеньок, на купу цегли, на колесо чи на
полудрабок вилiз - i всi туди очима через голови натовпу. Справдi -
повели. З двору раймiлiцi© через подвiр'я помiж рядами возiв тихо
посувалась оточена сторожею юрба в'язнiв. Таки не дуже близько, гаразд i
не розпiзнати кожного. Дво в шинелях - видно, Сахновський та рудий
мiлiцiонер. Тягнирядна знати - од усiх на цiлу голову вищий; i, либонь, по
кудлатiй шапцi Матюху пiзнати, а iнших i нiяк. Але, видко, всi там до
одного. Он скiльки ©х. Як на звiрiв, товпиться народ обабiч дороги, зразу
ж услiд за юрбою микаючись у похiд. I так валом валили з нею до сельбуду.
Цiлий день тривав суд. I весь день бiля сельбуду товкотнеча, а на ганку
i в дверях - пробка. Так увесь день надвiрнi дверi в залу й не зачинялись.
А на ганку як рiй повис шапкою,- люди, кому не вдалося пробратись
усередину. Хоч слово, може, якесь упаде-таки й сюди через порiг.
Iнодi зсередини на свiже повiтря вилазив упрiлий, в розстебнутiм
кожусi, котрийсь iз слабогрудих, що вже не© мiг сидiти бiльш у духотi.
Тiльки зi схiдцiв, як уже обступлять його, розпитуючи, i вже хоч би й
хотiв вирватися - дарма. Аж поки новий хтось вилiзе ще. Тодi самi
покинуть, як перечитану газету, i хапають свiже, дальше число.
Отак бiля сельбуду. Але й на ярмарку сьогоднi весь день тiльки й
балачок було, що про суд. Потiм, коли й день уже стемнiв, засвiтилося по
хатах свiтло, поскладали ятки,- уже й роз'©здитися б (дехто таки й
вiд'©здив, але бiльшiсть i не рушали), там-там помiж возами на ярмарковищi
стали займатися вогнища (гаразд, що кладовище поблизу з хрестами). Видко,
поклали собi дiждати кiнця хоч би й усю нiч.
А суд таки й затягся: лише опiвночi закiнчився розгляд справи, потiм
цiлих п'ять годин тривала судова нарада. I всю нiч не спала Щербанiвка, не
гасили свiтла, на майданi палахкотiли вогнища i тихим гомоном бродив
табiр, як запущена дрiжджами опара.
I ось нагло вже на свiтанку знову знявся гамiр бiля сельбуду. Кидались
люди з хат, од огнищ на майданi, але до сельбуду не протовпитись - натовп
отакий. I в клекотi голосiв годi щось уторопати. До розстрiлу трьох, а
кого ж саме? А iнших же як? I чого ще ждуть, не розходяться?
У боковi дверi, що хiд за сцену, раптом вихватились дво охоронникiв -
розступись, i пробили в натовпi прохiд на вулицю до пiдвiд, що стояли
напоготовi. Потiм слiдом за ними вивели трьох. Найпереднiший Сахновський -
дуже блiдий, з темними плямами очей i нiби безротий (отак зцiпленi губи),
але йшов незвичайно рiвно, нiби нiчого не помiчаючи навколо. Услiд за ним
iшов Матюха - пониклий i згорблений у сво©й кудлатiй шапцi; вiн непевно
якось ступав ногами, наче не просто собi йшов, а намагаючись обов'язково
попадати ногами в протоптанi слiди Сахновського. Iззаду Тягнирядно -
незграбний i якийсь потворний: iдучи в проходi, вiн то пiдморгував
дурнувато не знати кому в натовпi, то роблено байдуже спльовував крiзь
зуби, а врештi спинився, уперся, як вiл, i мусили вести до пiдводи силою,
а вiн бився в руках i хрипло рикав огидну лайку. Порозсаджували на
пiдводах ©х, на кожну сiло по дво вартових, i рушили.
Невдовзi вивели й iнших засуджених: Огир Данило, Кушнiренко, Гниденки
обидва - Якiв та Пилип, рудий мiлiцiонер, Книшенко, Губар Хома та
Векла-самогонщиця.
Одну тiльки Марiю Кожушну присудили на три роки умовно i з-пiд варти
звiльнили.
Цих провели в двiр раймiлiцi© - пiшки етапом, потiм одпровадять у мiсто
- в тюрму.
Тепер i народ повалив од сельбуду гомiнкими юрбами, i за кiлька хвилин
весь майдан став як розритий мурашник.
Бiля гамазею обухiвцi запрягали конi, весело перегукуючись од возiв. А
Гордiй пiдганяв сво©х: ну-ну, хлоп'ята. Мовляв, отакий ранок не згаяти б:
пiдмерзло гарно, можна б i за деревом на хутiр змотатися.
- сть, дядьку Гордiю,- гукнув Яким, сплигнувши на воза. У Пiвненка
молодицi нiяк не всядуться. А хтось уже рушив. Давид i собi пiдiбрав вiжки
й сiдати, а бiля воза Зiнька нiяк не добалака з дiвчатами; уже й Степан
гука , щоб iти.
- Сiдай, Зiнько,- Давид до не©.
- Не по дорозi ж,- ясно, на©вно глянула дiвчина на нього.
- Ой, по дорозi,- примружив очi Давид i всмiхнувся! тепло, любовно.
Зiнька схвильовано задихала, обличчя в не© загорiлося враз, i очi стали
яснi та синi. Тiльки й промовила розгублено:
- Та хоч би ж я була дома попередила!
А Давид пiд лiкоть ©©, дiвчата з смiхом за руки - стриб, i на возi вже
дiвчина. Рушили.
Доки на шлях ви©хали, довелося i припиняти, i злазити та гуртом стягати
з дороги вози,- попохмуривсь Гордiй на возi: коли б це дома вже бути об
оцiй порi. Нарештi вибились-таки на дорогу. Спершу ©хали тихо, але от не
стерпiв Давид - гукнув Якимовi: гей, гей, а нехай лиш торкають! Крикнув i
Яким щось - луною покотився гук уперед по дорозi. Спершу далеко десь
спереду загримiло, потiм ближче, ближче.
Ударив вiжками по конях Давид. I зараз з усiх восьми копит рвонули конi
й гаркнули колеса. Холоднi скалочки мерзло© дороги, як дробом, ударили в
лице, обсипали всього. I дядько Гордiй - аж затулив очi рукою, всмiха ться
в бороду. I ззаду дiвчата залилися смiхом. Оглянувся й Давид - обсипало й
©х. Упала кожна лицем у долонi, щось кричить Зiнька - не чути нiчого.
Тiльки бачить Давид - з-пiд долонi в не© смiються до нього ©© очi,
радiснi, синi. Щось крикнув до не© Давид, сам не чуючи свого голосу, i ще
вдарив по конях. I вже не оглядався, не чув, не бачив нiчого. А тiльки й
чув, як пiд колесами - i спереду, i ззаду, пiд безлiччю копит i колiс,
наче туго нап'ята струна, бринiла дорога в ранкову далечiнь.
1926