самого повiтря... Може, першого дня всi кинуться врозтiч, хто куди?
- Повиловлю м, - усмiхаючись, приспоко©в Степашко. Марися дивилась на
нього вивчально.
- Були колись мiнезiнгери, - сказала пiсля мовчанки вона, - мандрiвнi
фiлософи, бурсаки, вiчнi студенти бродили по всiй вропi... Славний лицар
Дон-Кiхот роз'©жджав по свiтах на сво©м Росiнантi... Один наш колега теж
мрi про таке... А ви, Степашку, чи могли б зважитись на щось подiбне,
звершити сучасний лицарський маршрут?
- У наш час, Марисю, Дон-Кiхот неможливий, - переконано заперечив
Степашко.
- Чому?
- Як особа без певних занять, був би вiн затриманий негайно. Та ще й
дiстав би по вiдповiднiй статтi "за систематичне бродяжництво"... Свiт,
Марисю, розмiрений, задокументований...
Марися звикла до його жартiв у такому дусi, бува вiн часом дотепний, а
зараз... У його вiдданостi вона не ма сумнiву... Та чи тiльки цього вона
прагне? Збоку ©х уже розглядають як майбутн подружжя, нiби до того воно i
йдеться, тiльки все ж випадковiсть, неповнота почува ться в ©хнiх
стосунках, якимись прiсними вони здаються Марисi... Видно, вiн це розумi ,
бо раз у раз за його жартами вчува ться присмученiсть, i в його залицяннях
мовби доля гiркоти...
При©хав, виявля ться, щоб забрати Марисю в кiно. Тiльки треба вирiшити
- куди? На ГЕС чи в радгосп, а можна ще в мiстечко льотчикiв, щоправда, це
далеченько в степу... Саме цього несподiвано навiть для себе й забагла
Марися:
- До льотчикiв!
Степашко не заперечуванi',
- Прийма ться.
Ганну Остапiвну радувало, що вони швидко дiйшли згоди.
- дьте, ©дьте... Оце, друзi, тiльки й вашого. Життя, воно дуже коротке
i так летить - iз швидкiстю свiтла чи й ще швидше...
Незабаром мотоцикл уже мчав ©х центральною вулицею села, потiм
прогуркоче вiн мимо спецшколи, - не могла Марися вiдмовити собi в
задоволеннi на ракетнiй швидкостi джухнути мимо Антона Герасимовича,
знаючи, як вiн ставиться до таких ©© "правопорушницьких" по©здок. Ось i
мур, побiлений вапном, бiля прохiдно© арки срiблиться акацiя у важкому
цвiтi, аж на камiння муру кладе сво© розiмлiлi кетяги... Антона
Герасимовича, на жаль, не видно, на прохiднiй сто©ть iнший вартувальник,
мало знайомий Марисi.
- Що там? - запитала Марися Павлiвна, коли водiй пригальмував
мотоцикла.
- Та нiчого, - схмура вiдповiв вартовий. - Тiльки Бугор та Кульбака
побились...
I коротко розповiв: чистили на кухнi картоплю, Бугор чимось розсердив
комишанця, а той скипiв - хiба ©м довго? - i ножем наослiп пошпурив...
Крiзь сорочку в плече загнав, довелося укол давати...
- А за що ж завелись? - Марися зiскочила з мотоцикла.
- Та хiба ©х розбереш... Матiр той Кульбачину нiбито непоштиво обiзвав,
чи що... А воно ж, Кульбача скажене, спалахнуло одразу...
Марися обернулася до свого "кавалiра":
- дь. Я залишаюсь.
I на очах сторопiлого Степашка ©© маленька постать швидко зникла у
дверях прохiдно©.
XXIV
"Гальма не вiдрегульованi"- ще й так про них кажуть. Реакцi© в таких на
все блискавичнi: йдуть, марширують по двору, пiсню горлають, а тiльки хто
ненароком на п'яту передньому наступив, - враз оберта ться, i вже затуляй
обличчя... Лясь! лясь! i далi пiшли, спiвають.
Так i в Кульбаки з Бугром: швидко побились, швидко й помирились. Тим
бiльше, що Бугор пiд тиском товариства змушений був визнати, що поводився,
як останнiй нахаба: навiть у вiчi не бачивши Порфирово© матерi, дозволив
собi вiдгукнутись про не© брутально... Ну й дiстав по заслузi.
За кiлька днiв по цьому, коли радiсно збудженi школярчата ©хали в
радгосп на роботи, обидва забiяки, нiби нiчого мiж ними й не було, вже
сидiли в кузовi поруч, i Кульбака навiть пiдспiвував, коли Бугор затягнув
сво © безглуздо©:
По кривiй i нерiвнiй дорозi
хав безколiсний грузовик...
Цей ви©зд був особливий: ©хали збирати черешню! Десантом мали
викинутись на радгоспнi сади, що вже ждуть ©х не дiждуться... Зустрiв ©х
не карликовий сад i не пальметний, де ото молодим деревам руки викручують
та розпинають на дротах, - зустрiли хлоп'ят могутнi черешневi вежi, що
вiльно вигналися в небо й зажеврiлись уже купами ягiд по верхах, горять,
як при свiтлi вранiшньо© зорi... Високо? Так це ж i добре, куди дертися
тим, хто черешню обриватиме... Хлопцям випало таке щастя. Тiльки
зарум'янилась "тавричанка" та "рання мелiтопольська", директор радгоспу
одразу й примчавсь до спецшколи:
- Виручайте!..
I ось вони тут. Швидко розподiлились, втямкували що i як - i за роботу.
Черешню ©ж, скiльки хочеш, це дозволя ться, а черешня така, що хоч i вiдро
©© з'©си - живiт не болiтиме, тож смакуй, ласуй, але й про норму не
забувай!
Кульбака, що перед цим вiдзначився на полоттi гороху та моркви
(можливо, сприяло цьому й гасло, розмальоване Берестецьким на спецiальному
стендi: "Гостри сапу звечора! Хай вона буде гострiша за тво© власнi
зуби"), - опинившись у саду на черешнях, виявив тут ще бiльше завзяття.
Першого ж дня трудар комишанський перевиконав норму i на вечiрнiй лiнiйцi
стояв правофланговим, хоч ростом i не найбiльший. Бо заслужив, трудився на
совiсть!
Iншi теж не лiнувались, за винятком хiба що Бугра, на якого в
школярськiй стiннiвцi з'явилась карикатура: сто©ть руки в боки, за©дений
до вух шовковицею (десь вiн i шовковицю винишпорив). На збираннi черешнi
Бугор уперто заднiх пасе, норма йому не да ться, бо, мовляв, сонце так
слiпить, що вiн не може розрiзняти, де листя, а де черешня... Смiшна була
карикатура, i сам Бугор голоснiше за всiх реготавсь, впiзнавши себе,
розмальованого...
Перший день минув загалом досить спокiйно, а ось коли ви©хали вдруге...
Зовнi, однак, нiщо не вiщувало грози. Кипить робота. Хто на драбинах,
приставлених до розкiшних черешневих веж, а декотрi волiють i без драбини
обходитись, шастають, мов бiлки, мiж гiллям, меткi, верткi, тiльки листя
шелестить та лоби крiзь кетяги черешень проблискують... Пiд'©здять машини,
вiдкривають борти, i ящики з черешнями раз! раз! - i вже кузов ними
наповнений, помчать звiдси якi на консервний завод, а якi просто з саду,
ще в росi, до лiтакiв, Аерофлот вiдправлятиме ©х в мiста безчерешневi,
людям у Якутiю, в Заполяр'я...
Усi задоволенi трудовим десантом спецшколи: був директор - хвалив, був
агроном - хвалив, пiдходить з костуром сторож, колишнiй мартенiвець,
людина-гiгант, у самiй майцi, у штанях широких, i теж раду ться працею
недавнiх правопорушникiв.
- Можна ж, виходить, i чесно свiй хлiб заробляти, - каже вiн, спершись
на костур, схожий на той черпак, що ним метал розливають. - Чесний хлiб,
вiн куди поживнiший... А то скiльки охочих бував на дармове! Як лiто, так
i штурмують цi садки, лiзуть iз пляжiв, голi, мов дикуни, продираються
крiзь живоплiт. Станеш такого соромити: та ти ж, мабуть, уже й
комсомолець, десять класiв, мабуть, скiнчив? А вiн: "Та я тiльки
попробувати!" - "А нащо ото авоську припас?" I хоч стрiляй його: звiдси
вiдженеш, а вiн з iншого мiсця лiзе, ще й зуби скалить, такi поставали -
нi сорому, нi честi.
Щира душа цей мартенiвець, пiдiйде то до одних, то до других, про сво©
хвороби хлопцям розкаже та скiльки металу перетопив на заводах, перш нiж
пiти в охорону цих райських садiв... Але ж не всi люди такi.
Псу настрiй хлопцям новий доглядач вiд служби режиму, вiн тiльки
влаштову ться до них, проходить iспитовий строк i, може, тому на всiх
в'©да ться, такий причепа виявивсь, що хлопцi одразу його не злюбили, для
них вiн з першого дня Алiгатор, або просто - Крокодил (Хлястик запевня ,
що очицi в нового справдi схожi на крокодилячi). Невiдомо, звiдки й
узявся; тi кажуть, з гесiвсько© охорони його вигнали за пияцтво, iншi, що
вiн нiбито строк вiдбував на комишитовому заводi. Пригорблений,
жовтолиций, втягнувши голову в плечi, перебiгав вiд дерева до дерева,
винюху , де що не так, кого на чому можна б зловити. А тут якраз i нагода
трапилась. З консервного заводу завернули кiлька ящикiв з черешнею, де
було виявлено фальш: знизу пiдкладено гiлочок з листям та груддя землi, а
черешнею зверху тiльки прикрито... Наглядач ревно взявся дошукуватись
винуватця, з пiдозрою кидався до кожного: "Мабуть, твоя робота?", аж поки
Бугор непомiтно для iнших i, нiби жартома, кивнув йому на Кульбаку, на
передового: то вiн, мовляв, утнув... Це можна було вважати за жарт, одначе
причепа одразу вхопився, давай мерщiй зганяти злiсть на Кульбацi:
- Оце ти такий ударник? Очi замилю ш? Грiш цiна тво©м рекордам! I вгорi
ото, - кивнув на дерево, - на вершечку позалишав, то для кого? Для
горобцiв?
- То не моя черешня, - буркнуло хлоп'я, ображене пiдозрою.
- А чия? Хто обривав? Тебе питаю!
- Не скажу.
- Ага, втаю ш! Тодi лiзь сам i позривай менi до останньо© ягодини!
- Не полiзу!
- А я кажу: лiзь!
- Нi i нi! - кричало хлоп'я, доведене трохи не до слiз, бо справдi ж не
його це була черешня, i ящики бракованi теж не його, - всi хлопцi знали
про це.
Товариство пробувало захистити Кульбаку, але заступництво ще бiльше
розлютило наглядача:
- Змова? Кругова порука? Якщо так, завтра всi аж зашумите на кукурудзу!
Отам погарту тесь!
А коли нарештi Крокодил, так i не домiгшись свого, подався до iнших, ще
там на комусь зганяти злiсть, Бугор, наставивши пальцi рiжками над лобом,
затанцював перед Порфиром:
- Второпав тепер, яка правда на свiтi? Хто зробив, а на кому окошилось!
Доводь тепер, що ти не верблюд!
I признався, що то вiн, Бугор, таку штуку з ящиками встругнув, бо пiсля
вчорашньо© карикатури теж вирiшив норму перекрити, вийти в
правофланговi... I викрутився, бо треба вмiти, бо в нього правило таке:
роби що хоч, тiльки не попадайся!..
Сумно стало Порфировi, одразу й охота до роботи вiдпала. Старався як, а
ще й винним зробили. Навiть подумалось: а може, й ма рацiю Бугор? З цим
Бугром у Порфира складались дивнi стосунки: то мiж ними доходить до бiйки,
до ножа, то iнодi Кульбаку й самого тягло до цього татуйованого переростка
з волячою ши ю, якого комишанець хоч i вважав за бовдура, одначе змушений
був рахуватися з Бугровою досвiдченiстю у важливих житт вих справах.
- Ти старався, хотiв, як i мати, у знатнi вийти, - розпатякував Бугор,
- а я ©м грудомах на дно, гiллячок з листям, ягiдками зверху притрусив i
теж норма! I теж передовий! Одержуйте, будь ласка!
- А якби в Заполяр'я пiшло? - вислухавши хвальковите патякання, мовив
Гена Буткевич. - Або до тих, що в шахтах?
Бугор задумався на мить, потiм вигукнув ще рiшучiше:
- А до нас вони як? Нам до одурiння товчуть: будь чесний, справедливий,
а самi? Дуже вони справедливi? Крокодиляча ©хня правда! Не пий, не кури,
бо вiд сигарети коняка дохне, а я ж ось не дохну? - i Бугор натужно
затягнувся сигаретою, випускаючи дим, як фокусник, кiльцями. - Мого пахана
третiй раз живосилом вiд алкоголiзму лiкують, а вiн звiдти повернеться та
знову як дасть концерт, - не зна ш, де дiватися... I такi вони всi, -
розмiркову упевнено Бугор. - Нам нотацi© пудами, правила тисячами, а для
себе в них одне: "Поживем! Пiсля нас хоч потоп, хоч атомна пустеля!"
- За всiх не розписуйся, - заперечив Порфир, бо йому чомусь майнула
думка про маму.
- На©вняк ти. Правдою хочеш жити? Ну, то й живи! Вiн тебе з тi ю
правдою завтра на кукурудзу пожене або й зовсiм за браму не випустить...
I головне, що й поскаржитись на Крокодила зараз нiкому було: директор у
вiдрядженнi, в мiнiстерство на нараду викликали. Ганна Остапiвна знов
прихворiла, а Марися цiлi днi заклопотана влаштуванням лiтнього табору,
тi © "Бригантини", що невiдомо - з ким та куди вона попливе...
Хлоп'яча рада, вже й про роботу забувши, зiбралася на чолi з Бугром пiд
черешнею обмiркувати дуже важливу для себе рiч: як провчити Крокодила? Як
помститися йому?
- Чого вiн чiпля ться до всiх, халява стара?
- Яке ма право?
- Учудити щось йому треба, - сказав Бугор, - Щоб лопнув з досади - таке
учудити!.. I це сподобалось товариству:
- Учудити! Учудити! - почулися звiдусiль веселi правопорушницькi
голоси.
XXV
Фрегати хмар бiлiють по обрiях, а помiж них, серед пустельного
бугристого ландшафту, серед уявних лiсiв Геродотових, що колись зеленiли
тут, переповненi нiмфами, сатирами-фавнами, пробира ться щось на мiсячний
всюдихiд схоже. Нiяких фавнiв: безжитт во, голо, молоча во. Пiщанi видми
жовтiють, лобато лиснiються кучугури, чубатi й безчубi. Чи, може, десь там
i фавни серед них попршцухали, як цапки, пiдглядають звiдти: хто ©де? хто
смi ться в тiм брезентовiм шарабанi? Руха ться газик-всюдихiд
науково-дослiдно© станцi©. Крiм водiя, хлопця iронiчного, в машинi ще
доктор наук (вiн же й директор), симпатичний товстунець у брилi, в
окулярах, та Оксана Кульбака, що ©де провiдати сина. Вирушаючи в справах
на ГЕС, директор прихопив i ©©, бо це майже по дорозi. Весело в машинi,
смiшне згадалось, що могло обернутись i дуже сумним: як учора сапери
знешкоджували в цих пiсках мiни та снаряди. Настягували ©х цiлу купу,
заклали вибухiвку, пiдпалили шнур i швидше до машини. Др-р! Дрр! - а вона
не заводиться!.. Довелося рекорд iз бiгу ставити: таку швидкiсть
розвинули, пустившись у лозняки, що олень мiг би позаздрити... Пригадалися
також рiзнi штуки, що ©х викоював Порфир. Одного разу осами нагодував
станцiйного балакуна. такий у них, рота не затуля , нiчим його не
спиниш, то Порфир йому скибку кавуна з осами пiдсунув. Той як вхопив - три
днi потiм не розмовляв, тiльки на мигах показував: язик розпух, у ротi не
вмiща ться... А Порфир ще й слiдом з ватагою ходить: розкажiть нам ще про
свою дисертацiю...
- Гуморист вiн у тебе, з ним не заскуча ш, - вiдгуку ться водiй. -
Вогонь-хлопець!
- Вогонь-то вогонь, та от чи не тиранять вони там його за цей вогонь...
Чи на користь йому пiде ©хня муштра?
- Вишколять! Там учителi такi, що й зайця навчать сiрники запалювати...
Я чув, ©м навiть платять бiльше, бо робота з хулiганчатами дорiвню ться до
роботи в шкiдливому цеху: кiлька рокiв попрацю - i вже руки трусяться...
- А в нас без Порфира аж надто тихо стало, - зауважив директор станцi©.
- То, було, як не та пригода, так iнша оживлювала наш буденний ландшафт...
А тепер вiн десь там штукарю ...
- Отож таке кляте: доки чогось не вико©ть, i спати не ляже... А бува ж
золоте дитя. I заспоко©ть тебе, i школу обiця бiльше не пропускати, з
усiх сил клянеться, звичайно, й тут iз фокусом: "От щоб я вчорашнього дня
не побачив!.."
Тепер синовi штукарства навiть потiшали матiр, вона вже уявляла свою
незабарну зустрiч iз ним. Добротою та нiжнiстю, невихлюпнутими ласками
була ©й переповнена душа. Надi© на сина - це було зараз найсвiтлiшим у ©©
життi. Ось тiльки чи не забува вiн там свою неню, чи не розучиться за
всiма науками та муштрами матусю любити?
Сво©ми сумнiвами вона й подiлилася з доктором наук, котрому це теж,
видно, було не байдуже.
- Там, де дiти перестають любити батькiв, - сказав вiн, - там кiнець
усьому... Звiдти й починаються всi нещастя. I насамперед нещастя для них
самих, для дiтей. Жаль, що вони доходять до розумiння цього, коли бува
вже пiзно...
- Ви вважа те, що й Порфир... забуде мене? Вiдвикне?
- Я цього не сказав. Навпаки, менi зда ться, в ньому моральнiсть,
багатство почуттiв... А що хлопець зараз у випробах, то це не страшно. За
мо©ми спостереженнями, любов мiцнiша , коли людинi трудно.
- Вчителька говорила, що мiй труднощiв не бо©ться, - похвалилася мати.
- Особливо на годинах працi себе показав.
- У матiр вдався, - весело сказав водiй. - Та й дiд був трудяга... Ото
був старий! Теж штукар! Iде в аптеку, i яструбок на плечi: не чiпай, мов,
мене, бо й очi повидираю!.. А дiло як сво знав!
- Ще й дочцi передав науку, - зауважив директор. - Скiльки ось до не©
за досвiдом ©дуть. Тiльки з машин - одразу: ану, де тут ваша знаменита
виноградарка, що на вогнi вирощу ...
- Годi вам, бо перехвалите, - сказала Оксана.
- Iване Титовичу, а що будем робити, як ©© в нас засватають, - весело
мовив водiй, - i вивезуть хтозна-куди?
- Кому там я вже потрiбна, - вiдмахнулась Оксана не без кокетства.
- Ми ©й тут, на мiсцi, пiдшука мо пару, - сказав Iван Титович. - Так
тому й бути: за рахунок станцi© справимо весiлля, хай уже потiм налiта
контроль...
- Не завадило б хоч весiллям трохи розворушити нашу Комишанку, - сказав
водiй. - Бо вже рiдко й живу пiсню почу ш, все бiльше з радiоли.
- Це правда, - пiдтримала Оксана, зiтхнувши, - Мотоцикли по дворах,
антени над головою, кожен у достатку живе, а вийдеш увечерi - нi пiсень,
нi гукiв... Темно по хатах, тiльки у вiкнах голубенькi вогнi, як на болотi
блукають, - усi перед телевiзорами сидять, хокей дивляться, провалився б
вiн вам...
- Не лайся, я болiльник: нi хокея, нi футбола не пропускаю, - нагадав
водiй. - А тебе висвата м за такого, що матиме аж два телевiзори в хатi...
Догаду ться Оксана, кого вiн ма на увазi. Один такий у них молодий
удiвець - механiк Юхим Обертас, що торiк дружину втратив: струмом убило
©©, коли прасувала бiлизну... З переселенок, лаборанткою працювала.
Любились вони мiцно, здавалось, так i до старостi дiйдуть у глибокiй
вза мнiй любовi... Коли поховав, думали, чи аж не схибнувся вiд горя, вiд
переживань. Попервах Оксана з сусiдками iнодi забiгали до механiка в хату
хоч трохи навести лад, - запущено ж, незаметено... Забiжать, а вiн в
чоботях лежить горiлиць на постелi, блiдий, з заплющеними очима, - спить
чи тiльки дума ... по кутках телевiзори аж два (жоден не працю ), на
вiкнах важкi, з червоного плюшу порть ри, вiд них i в хатi сутiнь, якийсь
червоний висить туман... А одного разу застали Юхима за дивним заняттям:
сто©ть бiля столу з електричним прасом у руцi i прасу блузку дружинi!
Кажуть, перед кожним святом механiк сам пере ©© i сам прасу ... Бо
Лiда-дружина - ще вона жива для нього, i хiба ©© хто мiг би йому замiнити?
А цi, бач, не розумiють, уже б ©м сватати... I ви, товаришу директор, хоч
i доктор наук, хоч про мiльдiю та про фiлоксеру все зна те достеменно, але
в науках сердечних, людських, пробачте, не дуже, зда ться, тямку те...
- I людина надiйна, - каже директор, знову натякаючи на механiка. -
Свiй, корiнняк... Це вам не з прийшлих: одною ногою тут, а другою десь...
Вiд лiтуна тiльки й чу ш: "Я ж у вас не вiчний..." А ви обо корiнням тут,
у цих пiсках, ви якраз вiчнi. Обо ще молодi, мiцну сiм'ю створили б...
- Облишмо цю розмову, - сказала, посумнiвши, Оксана. - А коли вiн ще
свою любить i йому не до мене? Та й у мо©й душi не все ще, може,
вигасло...
I несподiванi сльози враз ©й виступили на очах. Непроханi свати пiсля
цього бiльше ©© не чiпали.
Де ©м знати було, як усе складно для жiнки, для матерi, що ма дитя.
Раз уже зробила спробу, та опеклась. Були й пiсля того нагоди, були ночi
вагань, та кiнець кiнцем знов материнське перемагало, думаючи про сина,
знову казала собi:
"Нерiдного батька йому? Нi, краще буду сама, для нього житиму!.."
XXVI
Любив Антон Герасимович ось такi тихi години, коли, пiдмiнюючи
вартового, доводиться йому самому залишатися в будцi на прохiднiй. Як
нiде, почува тут повноту сво © влади, адже кожен, хто до тебе зверта ться
чи повз тебе проходить, виявля тобi шану й повагу, бо ти вiда ш брамою,
сто©ш при тiм найсерйознiшiм рубежi, вiд якого почина ться режимне чи
безрежимне життя.
В будцi прохолода, тут навiть у середлiття спеки нема; стiни товстi,
намурованi ще монастирськими мулярами, а вiкна затуля вiд сонця лапатий,
вихованцями посаджений виноград. У спокiйному й возвишеному (як вiн сам
каже) станi духу перебува Антон Герасимович. Озбро©вшись окулярами,
сидить бiля столика над розгорнутим фолiантом, одним iз тих обстрьопаних
стародрукiв без початку й кiнця, що якимось чином потрапляють час вiд часу
в руки начальника режиму. Ма пристрасть вiн до книжок рiдкiсних, звiдкись
чудом добутих, за це дружина його назива вдома чорнокнижником, звiсно,
бiльше жартома. Процес читання стародрукiв подоба ться Антоновi
Герасимовичу не тiльки сам по собi, а ще й тому, що ма ш потiм можливiсть
несподiваним випадом загнати в глухий кут котрогось iз цих шкiльних
мудрагелiв з iнститутськими дипломами, прилюдно втреш носа комусь iз них,
зацитувавши при нагодi напам'ять щось таке, як, скажiмо, указ Петра
Першого вiд 9 квiтня 1709 року за номером 1698: "Нами замечено, що по
Невскому прошпекту и в ассамблеях недоросли отцов именитых в нарушение
этикету и регламенту штиля в гишпанских панталонах и камзолах, расшитых
мишурою, щеголяют предерзко. Господину полицмейстеру из Санкт-Петербурга
указываю впредь оных щеголей с рвением великим вылавливать, сводить их в
литейну часть и бить кнутом, пока из гишпанских панталон зело похабный вид
не останется..."
Зациту ось таке Антон Герасимович ©хнiй педагогiчнiй асамбле©, а надто
ж тому патлатому дискутеровi Берестецькому, з яким найчастiше схрещу
списи, i сто©ть тодi, вдоволено пожинаючи лаври ©хнього сум'яття та
подиву: "А що, вхопили? Оце вам i Саламур з Дипломом це-пе-ша (тобто
церковноприходсько© школи)!"
А зараз Антон Герасимович сидiв над книгою, за якою давно вже полював i
яка аж оце, зрештою, потрапила йому до рук, i мiстила вона в собi справжн
багатство - поiменний ре стр усiх куренiв сiчового лицарства. З бiльшою
цiкавiстю, нiж який-небудь детективний роман, вичитував Антон Герасимович
тi довжелезнi списки козацьких сотень, маючи та мну думку зустрiти серед
ре стровцiв i котрогось лицаря на прiзвище Тритузний. Бо десь iз глибинних
надр, з туманних переказiв дитинства перейшла йому в спадок певнiсть, що
сам вiн роду лицарського, що недарма дубовий сволок у дiдовiй хатi
прикрашало рiзьблене - з ятями та з твердими знаками - свiдчення про
лицарське походження роду Тритузних. "Десь ма бути й Тритузний, неодмiнно
десь ма бути", - з цi ю думкою читав, вчитувався у списки ре стровцiв
(теж з ятями та з твердими знаками).
- Охрiм Пожар!.. Лесько Квiточка!.. Ясько Дудка!.. - шепотiли губи
його, вимовляючи кожне iм'я з насолодою. - Андрушко Великий!.. Михайло
Чучман!.. Махно Заплюйсвiчка... Олешко Вiчний... Iван Семибаламут... Iван
Злий!..
Антон Герасимович зiтхнув сумовито: Тритузного поки що не було. Але ж
якi iмена; Лесько, Ясько, Дорош, Жадан, не те що в теперiшнiх: Едик -
Вадик - Жорик... тьху!
За цим роздумом i застала Антона Герасимовича несподiвана вiдвiдувачка.
Стала на порозi, як тихе лiто, як видиво його, Тритузного, юностi, що
прийшло глянути на його осiнь. У газовiй косинцi, вив'язанiй аж трохи
грайливо, красуючись у сво©х смаглих рум'янцях, сто©ть усмiхнена, приязна,
з високим бюстом... Антон Герасимович одразу ©© впiзнав. Це ж та,
комишанська, що на пристанi тигрицею на них накинулась, заступаючись за
свого синочка, а тепер ось така з'явилась культурна, губи пiдфарбованi,
золотий годинник на руцi й плетена з синтетично© соломи сумочка (з тих, що
©х можна добути лише в китобо©в, син Антона Герасимовича, гарпунер, теж
таку дружинi привiз). I нiяких вузлiв на нiй та корзин з передачами...
Трима в руцi лише жмуток синiх волошок, що десь синiли перед цим у
гарячих ©© кучугурах, - вважа , певне, що для синочка це буде наймилiше...
Чемно привiталась, пита :
- Це ви будете товариш Саламур?
Мав би вибухнути гнiвом, розкричатися при такому звертаннi чи й вигнати
©© геть, але ясно було, що запиту вона щиро, без намiру образити (ось так
слава його пiшла по свiту пiд цим прiзвиськом). I тому вiн, торкнувши
вуса, вiдповiв молодицi з спокiйною статечною гiднiстю;
- Лева по кiгтях впiзнають... А ви що хотiли?
- Та син мiй тут у вас... Кульбака Порфир...
- Зна м такого... На черешнях зараз, повернуться на обiд. Так що
доведеться зачекати.
Жiнка озирнулась, де б сiсти, i Антон Герасимович аж тепер дотямив, що
дав маху, вчинив не як лицар, i, щоб виправити свою похибку, досить браво
пiдскочив, подав жiнцi стiльця. Сiв i сам бiля столу з телефоном, з
металевою шпичкою, на якiй були понаколюванi якiсь папiрцi, мабуть,
перепустки. Руку Антон Герасимович поклав на розгорнутий фолiант.
- Тритузний я. Нiякий я не Саламур, - незлобиво пояснив вiдвiдувачцi. -
Начальник режиму. А Саламуром став з ласки вашого синочка, це вiн -
семибаламут! - мене так охрестив!
. - Це на нього схоже, - вдавано посуворiшала мати, хоча в душi тiльки
усмiхнулась з зата ною гордiстю. - Чи не хворiв вiн тут у вас? Чи не
бешкету ?
- Сам розкаже... У нас, правда, побачення тiльки по вихiдних, але для
вас зробимо виняток як для знатно© виноградарки... Я теж вдома виноградом
займаюсь, ну в мене рiзносортиця, бiльше напiвдикi, не те що вашi "сенсо"
та "карабурну"...
А вiдвiдувачка знов за синочка:
- Це правда, що отряха мiй став тут у вас ударником працi?
- Що не лацюга, то не лацюга, - визнав Антон Герасимович. - Хапкий до
всякого дiла, а це вже неабиякий плюс... Можна надiятись, що вилюднi ,
обере чесну трудову путь... Праця, вона-таки лiкар найкращий!
Оксана, слухаючи Тритузного, була згодна з ним: так, вся мудрiсть
людини - в працi. З нею почува ш, що живеш недаремно на свiтi, да вона
певнiсть тобi й шану людську, приносить навiть у самотностi радiсть, iнодi
майже насолоду, яку, може, й називають щастям...
- Але тiльки праця обрана, улюблена...
- Авжеж. У нас вона саме така. Черешню збирати - що може бути при мнiше
для дiтвори? Учора ваш на лiнiйцi вже серед правофлангових стояв, - це в
нас честь така для тих, хто перед веде... Трудяга, нiчого не скажеш...
Слухаючи цi похвалки, мати аж цвiте:
- А дома ж був такий шалений!
- Вiн шалений i тут... Прямо скажем, трудний хлопець, але в ньому й
таке, що хоч-не-хоч викликав симпатiю... I що роботи не бо©ться. I
взагалi... смiлива, хвацька душа! Одне слово, з живчиком, з перчиком
хлопець. - Антон Герасимович i незчувсь, як скористався примовкою
директора, що ©© сам свого часу висмiював.
- Спасибi ж вам, - тихо, з почуттям вимовила молодиця. - Така я вдячна
вашiй школi... Хiба я не розумiю, що було б зi мною, матiр'ю-одиначкою, в
iншi часи, яка доля ждала б i його, i мене? А тут, бач, сама Батькiвщина
взяла малого пiд свiй прихисток, щоб не пiшов по безпутнiй дорозi...
- Вiрно, мiг би хлопець зовсiм розпоганитись, а зараз вiн у надiйних
руках, - запевнив Тритузний. - Тут до нього увага, тут за ним догляд i
вдень i вночi. Звiсно, нам, персоналовi, це не мина ться безслiдно, декому
передчасно здають нерви, зношу ться органiзм... Одначе щадити себе не
доводиться, бо - треба...
- Спасибi, спасибi, - знов повторила жiнка душевно.
- Повиловлю м, - усмiхаючись, приспоко©в Степашко. Марися дивилась на
нього вивчально.
- Були колись мiнезiнгери, - сказала пiсля мовчанки вона, - мандрiвнi
фiлософи, бурсаки, вiчнi студенти бродили по всiй вропi... Славний лицар
Дон-Кiхот роз'©жджав по свiтах на сво©м Росiнантi... Один наш колега теж
мрi про таке... А ви, Степашку, чи могли б зважитись на щось подiбне,
звершити сучасний лицарський маршрут?
- У наш час, Марисю, Дон-Кiхот неможливий, - переконано заперечив
Степашко.
- Чому?
- Як особа без певних занять, був би вiн затриманий негайно. Та ще й
дiстав би по вiдповiднiй статтi "за систематичне бродяжництво"... Свiт,
Марисю, розмiрений, задокументований...
Марися звикла до його жартiв у такому дусi, бува вiн часом дотепний, а
зараз... У його вiдданостi вона не ма сумнiву... Та чи тiльки цього вона
прагне? Збоку ©х уже розглядають як майбутн подружжя, нiби до того воно i
йдеться, тiльки все ж випадковiсть, неповнота почува ться в ©хнiх
стосунках, якимись прiсними вони здаються Марисi... Видно, вiн це розумi ,
бо раз у раз за його жартами вчува ться присмученiсть, i в його залицяннях
мовби доля гiркоти...
При©хав, виявля ться, щоб забрати Марисю в кiно. Тiльки треба вирiшити
- куди? На ГЕС чи в радгосп, а можна ще в мiстечко льотчикiв, щоправда, це
далеченько в степу... Саме цього несподiвано навiть для себе й забагла
Марися:
- До льотчикiв!
Степашко не заперечуванi',
- Прийма ться.
Ганну Остапiвну радувало, що вони швидко дiйшли згоди.
- дьте, ©дьте... Оце, друзi, тiльки й вашого. Життя, воно дуже коротке
i так летить - iз швидкiстю свiтла чи й ще швидше...
Незабаром мотоцикл уже мчав ©х центральною вулицею села, потiм
прогуркоче вiн мимо спецшколи, - не могла Марися вiдмовити собi в
задоволеннi на ракетнiй швидкостi джухнути мимо Антона Герасимовича,
знаючи, як вiн ставиться до таких ©© "правопорушницьких" по©здок. Ось i
мур, побiлений вапном, бiля прохiдно© арки срiблиться акацiя у важкому
цвiтi, аж на камiння муру кладе сво© розiмлiлi кетяги... Антона
Герасимовича, на жаль, не видно, на прохiднiй сто©ть iнший вартувальник,
мало знайомий Марисi.
- Що там? - запитала Марися Павлiвна, коли водiй пригальмував
мотоцикла.
- Та нiчого, - схмура вiдповiв вартовий. - Тiльки Бугор та Кульбака
побились...
I коротко розповiв: чистили на кухнi картоплю, Бугор чимось розсердив
комишанця, а той скипiв - хiба ©м довго? - i ножем наослiп пошпурив...
Крiзь сорочку в плече загнав, довелося укол давати...
- А за що ж завелись? - Марися зiскочила з мотоцикла.
- Та хiба ©х розбереш... Матiр той Кульбачину нiбито непоштиво обiзвав,
чи що... А воно ж, Кульбача скажене, спалахнуло одразу...
Марися обернулася до свого "кавалiра":
- дь. Я залишаюсь.
I на очах сторопiлого Степашка ©© маленька постать швидко зникла у
дверях прохiдно©.
XXIV
"Гальма не вiдрегульованi"- ще й так про них кажуть. Реакцi© в таких на
все блискавичнi: йдуть, марширують по двору, пiсню горлають, а тiльки хто
ненароком на п'яту передньому наступив, - враз оберта ться, i вже затуляй
обличчя... Лясь! лясь! i далi пiшли, спiвають.
Так i в Кульбаки з Бугром: швидко побились, швидко й помирились. Тим
бiльше, що Бугор пiд тиском товариства змушений був визнати, що поводився,
як останнiй нахаба: навiть у вiчi не бачивши Порфирово© матерi, дозволив
собi вiдгукнутись про не© брутально... Ну й дiстав по заслузi.
За кiлька днiв по цьому, коли радiсно збудженi школярчата ©хали в
радгосп на роботи, обидва забiяки, нiби нiчого мiж ними й не було, вже
сидiли в кузовi поруч, i Кульбака навiть пiдспiвував, коли Бугор затягнув
сво © безглуздо©:
По кривiй i нерiвнiй дорозi
хав безколiсний грузовик...
Цей ви©зд був особливий: ©хали збирати черешню! Десантом мали
викинутись на радгоспнi сади, що вже ждуть ©х не дiждуться... Зустрiв ©х
не карликовий сад i не пальметний, де ото молодим деревам руки викручують
та розпинають на дротах, - зустрiли хлоп'ят могутнi черешневi вежi, що
вiльно вигналися в небо й зажеврiлись уже купами ягiд по верхах, горять,
як при свiтлi вранiшньо© зорi... Високо? Так це ж i добре, куди дертися
тим, хто черешню обриватиме... Хлопцям випало таке щастя. Тiльки
зарум'янилась "тавричанка" та "рання мелiтопольська", директор радгоспу
одразу й примчавсь до спецшколи:
- Виручайте!..
I ось вони тут. Швидко розподiлились, втямкували що i як - i за роботу.
Черешню ©ж, скiльки хочеш, це дозволя ться, а черешня така, що хоч i вiдро
©© з'©си - живiт не болiтиме, тож смакуй, ласуй, але й про норму не
забувай!
Кульбака, що перед цим вiдзначився на полоттi гороху та моркви
(можливо, сприяло цьому й гасло, розмальоване Берестецьким на спецiальному
стендi: "Гостри сапу звечора! Хай вона буде гострiша за тво© власнi
зуби"), - опинившись у саду на черешнях, виявив тут ще бiльше завзяття.
Першого ж дня трудар комишанський перевиконав норму i на вечiрнiй лiнiйцi
стояв правофланговим, хоч ростом i не найбiльший. Бо заслужив, трудився на
совiсть!
Iншi теж не лiнувались, за винятком хiба що Бугра, на якого в
школярськiй стiннiвцi з'явилась карикатура: сто©ть руки в боки, за©дений
до вух шовковицею (десь вiн i шовковицю винишпорив). На збираннi черешнi
Бугор уперто заднiх пасе, норма йому не да ться, бо, мовляв, сонце так
слiпить, що вiн не може розрiзняти, де листя, а де черешня... Смiшна була
карикатура, i сам Бугор голоснiше за всiх реготавсь, впiзнавши себе,
розмальованого...
Перший день минув загалом досить спокiйно, а ось коли ви©хали вдруге...
Зовнi, однак, нiщо не вiщувало грози. Кипить робота. Хто на драбинах,
приставлених до розкiшних черешневих веж, а декотрi волiють i без драбини
обходитись, шастають, мов бiлки, мiж гiллям, меткi, верткi, тiльки листя
шелестить та лоби крiзь кетяги черешень проблискують... Пiд'©здять машини,
вiдкривають борти, i ящики з черешнями раз! раз! - i вже кузов ними
наповнений, помчать звiдси якi на консервний завод, а якi просто з саду,
ще в росi, до лiтакiв, Аерофлот вiдправлятиме ©х в мiста безчерешневi,
людям у Якутiю, в Заполяр'я...
Усi задоволенi трудовим десантом спецшколи: був директор - хвалив, був
агроном - хвалив, пiдходить з костуром сторож, колишнiй мартенiвець,
людина-гiгант, у самiй майцi, у штанях широких, i теж раду ться працею
недавнiх правопорушникiв.
- Можна ж, виходить, i чесно свiй хлiб заробляти, - каже вiн, спершись
на костур, схожий на той черпак, що ним метал розливають. - Чесний хлiб,
вiн куди поживнiший... А то скiльки охочих бував на дармове! Як лiто, так
i штурмують цi садки, лiзуть iз пляжiв, голi, мов дикуни, продираються
крiзь живоплiт. Станеш такого соромити: та ти ж, мабуть, уже й
комсомолець, десять класiв, мабуть, скiнчив? А вiн: "Та я тiльки
попробувати!" - "А нащо ото авоську припас?" I хоч стрiляй його: звiдси
вiдженеш, а вiн з iншого мiсця лiзе, ще й зуби скалить, такi поставали -
нi сорому, нi честi.
Щира душа цей мартенiвець, пiдiйде то до одних, то до других, про сво©
хвороби хлопцям розкаже та скiльки металу перетопив на заводах, перш нiж
пiти в охорону цих райських садiв... Але ж не всi люди такi.
Псу настрiй хлопцям новий доглядач вiд служби режиму, вiн тiльки
влаштову ться до них, проходить iспитовий строк i, може, тому на всiх
в'©да ться, такий причепа виявивсь, що хлопцi одразу його не злюбили, для
них вiн з першого дня Алiгатор, або просто - Крокодил (Хлястик запевня ,
що очицi в нового справдi схожi на крокодилячi). Невiдомо, звiдки й
узявся; тi кажуть, з гесiвсько© охорони його вигнали за пияцтво, iншi, що
вiн нiбито строк вiдбував на комишитовому заводi. Пригорблений,
жовтолиций, втягнувши голову в плечi, перебiгав вiд дерева до дерева,
винюху , де що не так, кого на чому можна б зловити. А тут якраз i нагода
трапилась. З консервного заводу завернули кiлька ящикiв з черешнею, де
було виявлено фальш: знизу пiдкладено гiлочок з листям та груддя землi, а
черешнею зверху тiльки прикрито... Наглядач ревно взявся дошукуватись
винуватця, з пiдозрою кидався до кожного: "Мабуть, твоя робота?", аж поки
Бугор непомiтно для iнших i, нiби жартома, кивнув йому на Кульбаку, на
передового: то вiн, мовляв, утнув... Це можна було вважати за жарт, одначе
причепа одразу вхопився, давай мерщiй зганяти злiсть на Кульбацi:
- Оце ти такий ударник? Очi замилю ш? Грiш цiна тво©м рекордам! I вгорi
ото, - кивнув на дерево, - на вершечку позалишав, то для кого? Для
горобцiв?
- То не моя черешня, - буркнуло хлоп'я, ображене пiдозрою.
- А чия? Хто обривав? Тебе питаю!
- Не скажу.
- Ага, втаю ш! Тодi лiзь сам i позривай менi до останньо© ягодини!
- Не полiзу!
- А я кажу: лiзь!
- Нi i нi! - кричало хлоп'я, доведене трохи не до слiз, бо справдi ж не
його це була черешня, i ящики бракованi теж не його, - всi хлопцi знали
про це.
Товариство пробувало захистити Кульбаку, але заступництво ще бiльше
розлютило наглядача:
- Змова? Кругова порука? Якщо так, завтра всi аж зашумите на кукурудзу!
Отам погарту тесь!
А коли нарештi Крокодил, так i не домiгшись свого, подався до iнших, ще
там на комусь зганяти злiсть, Бугор, наставивши пальцi рiжками над лобом,
затанцював перед Порфиром:
- Второпав тепер, яка правда на свiтi? Хто зробив, а на кому окошилось!
Доводь тепер, що ти не верблюд!
I признався, що то вiн, Бугор, таку штуку з ящиками встругнув, бо пiсля
вчорашньо© карикатури теж вирiшив норму перекрити, вийти в
правофланговi... I викрутився, бо треба вмiти, бо в нього правило таке:
роби що хоч, тiльки не попадайся!..
Сумно стало Порфировi, одразу й охота до роботи вiдпала. Старався як, а
ще й винним зробили. Навiть подумалось: а може, й ма рацiю Бугор? З цим
Бугром у Порфира складались дивнi стосунки: то мiж ними доходить до бiйки,
до ножа, то iнодi Кульбаку й самого тягло до цього татуйованого переростка
з волячою ши ю, якого комишанець хоч i вважав за бовдура, одначе змушений
був рахуватися з Бугровою досвiдченiстю у важливих житт вих справах.
- Ти старався, хотiв, як i мати, у знатнi вийти, - розпатякував Бугор,
- а я ©м грудомах на дно, гiллячок з листям, ягiдками зверху притрусив i
теж норма! I теж передовий! Одержуйте, будь ласка!
- А якби в Заполяр'я пiшло? - вислухавши хвальковите патякання, мовив
Гена Буткевич. - Або до тих, що в шахтах?
Бугор задумався на мить, потiм вигукнув ще рiшучiше:
- А до нас вони як? Нам до одурiння товчуть: будь чесний, справедливий,
а самi? Дуже вони справедливi? Крокодиляча ©хня правда! Не пий, не кури,
бо вiд сигарети коняка дохне, а я ж ось не дохну? - i Бугор натужно
затягнувся сигаретою, випускаючи дим, як фокусник, кiльцями. - Мого пахана
третiй раз живосилом вiд алкоголiзму лiкують, а вiн звiдти повернеться та
знову як дасть концерт, - не зна ш, де дiватися... I такi вони всi, -
розмiркову упевнено Бугор. - Нам нотацi© пудами, правила тисячами, а для
себе в них одне: "Поживем! Пiсля нас хоч потоп, хоч атомна пустеля!"
- За всiх не розписуйся, - заперечив Порфир, бо йому чомусь майнула
думка про маму.
- На©вняк ти. Правдою хочеш жити? Ну, то й живи! Вiн тебе з тi ю
правдою завтра на кукурудзу пожене або й зовсiм за браму не випустить...
I головне, що й поскаржитись на Крокодила зараз нiкому було: директор у
вiдрядженнi, в мiнiстерство на нараду викликали. Ганна Остапiвна знов
прихворiла, а Марися цiлi днi заклопотана влаштуванням лiтнього табору,
тi © "Бригантини", що невiдомо - з ким та куди вона попливе...
Хлоп'яча рада, вже й про роботу забувши, зiбралася на чолi з Бугром пiд
черешнею обмiркувати дуже важливу для себе рiч: як провчити Крокодила? Як
помститися йому?
- Чого вiн чiпля ться до всiх, халява стара?
- Яке ма право?
- Учудити щось йому треба, - сказав Бугор, - Щоб лопнув з досади - таке
учудити!.. I це сподобалось товариству:
- Учудити! Учудити! - почулися звiдусiль веселi правопорушницькi
голоси.
XXV
Фрегати хмар бiлiють по обрiях, а помiж них, серед пустельного
бугристого ландшафту, серед уявних лiсiв Геродотових, що колись зеленiли
тут, переповненi нiмфами, сатирами-фавнами, пробира ться щось на мiсячний
всюдихiд схоже. Нiяких фавнiв: безжитт во, голо, молоча во. Пiщанi видми
жовтiють, лобато лиснiються кучугури, чубатi й безчубi. Чи, може, десь там
i фавни серед них попршцухали, як цапки, пiдглядають звiдти: хто ©де? хто
смi ться в тiм брезентовiм шарабанi? Руха ться газик-всюдихiд
науково-дослiдно© станцi©. Крiм водiя, хлопця iронiчного, в машинi ще
доктор наук (вiн же й директор), симпатичний товстунець у брилi, в
окулярах, та Оксана Кульбака, що ©де провiдати сина. Вирушаючи в справах
на ГЕС, директор прихопив i ©©, бо це майже по дорозi. Весело в машинi,
смiшне згадалось, що могло обернутись i дуже сумним: як учора сапери
знешкоджували в цих пiсках мiни та снаряди. Настягували ©х цiлу купу,
заклали вибухiвку, пiдпалили шнур i швидше до машини. Др-р! Дрр! - а вона
не заводиться!.. Довелося рекорд iз бiгу ставити: таку швидкiсть
розвинули, пустившись у лозняки, що олень мiг би позаздрити... Пригадалися
також рiзнi штуки, що ©х викоював Порфир. Одного разу осами нагодував
станцiйного балакуна. такий у них, рота не затуля , нiчим його не
спиниш, то Порфир йому скибку кавуна з осами пiдсунув. Той як вхопив - три
днi потiм не розмовляв, тiльки на мигах показував: язик розпух, у ротi не
вмiща ться... А Порфир ще й слiдом з ватагою ходить: розкажiть нам ще про
свою дисертацiю...
- Гуморист вiн у тебе, з ним не заскуча ш, - вiдгуку ться водiй. -
Вогонь-хлопець!
- Вогонь-то вогонь, та от чи не тиранять вони там його за цей вогонь...
Чи на користь йому пiде ©хня муштра?
- Вишколять! Там учителi такi, що й зайця навчать сiрники запалювати...
Я чув, ©м навiть платять бiльше, бо робота з хулiганчатами дорiвню ться до
роботи в шкiдливому цеху: кiлька рокiв попрацю - i вже руки трусяться...
- А в нас без Порфира аж надто тихо стало, - зауважив директор станцi©.
- То, було, як не та пригода, так iнша оживлювала наш буденний ландшафт...
А тепер вiн десь там штукарю ...
- Отож таке кляте: доки чогось не вико©ть, i спати не ляже... А бува ж
золоте дитя. I заспоко©ть тебе, i школу обiця бiльше не пропускати, з
усiх сил клянеться, звичайно, й тут iз фокусом: "От щоб я вчорашнього дня
не побачив!.."
Тепер синовi штукарства навiть потiшали матiр, вона вже уявляла свою
незабарну зустрiч iз ним. Добротою та нiжнiстю, невихлюпнутими ласками
була ©й переповнена душа. Надi© на сина - це було зараз найсвiтлiшим у ©©
життi. Ось тiльки чи не забува вiн там свою неню, чи не розучиться за
всiма науками та муштрами матусю любити?
Сво©ми сумнiвами вона й подiлилася з доктором наук, котрому це теж,
видно, було не байдуже.
- Там, де дiти перестають любити батькiв, - сказав вiн, - там кiнець
усьому... Звiдти й починаються всi нещастя. I насамперед нещастя для них
самих, для дiтей. Жаль, що вони доходять до розумiння цього, коли бува
вже пiзно...
- Ви вважа те, що й Порфир... забуде мене? Вiдвикне?
- Я цього не сказав. Навпаки, менi зда ться, в ньому моральнiсть,
багатство почуттiв... А що хлопець зараз у випробах, то це не страшно. За
мо©ми спостереженнями, любов мiцнiша , коли людинi трудно.
- Вчителька говорила, що мiй труднощiв не бо©ться, - похвалилася мати.
- Особливо на годинах працi себе показав.
- У матiр вдався, - весело сказав водiй. - Та й дiд був трудяга... Ото
був старий! Теж штукар! Iде в аптеку, i яструбок на плечi: не чiпай, мов,
мене, бо й очi повидираю!.. А дiло як сво знав!
- Ще й дочцi передав науку, - зауважив директор. - Скiльки ось до не©
за досвiдом ©дуть. Тiльки з машин - одразу: ану, де тут ваша знаменита
виноградарка, що на вогнi вирощу ...
- Годi вам, бо перехвалите, - сказала Оксана.
- Iване Титовичу, а що будем робити, як ©© в нас засватають, - весело
мовив водiй, - i вивезуть хтозна-куди?
- Кому там я вже потрiбна, - вiдмахнулась Оксана не без кокетства.
- Ми ©й тут, на мiсцi, пiдшука мо пару, - сказав Iван Титович. - Так
тому й бути: за рахунок станцi© справимо весiлля, хай уже потiм налiта
контроль...
- Не завадило б хоч весiллям трохи розворушити нашу Комишанку, - сказав
водiй. - Бо вже рiдко й живу пiсню почу ш, все бiльше з радiоли.
- Це правда, - пiдтримала Оксана, зiтхнувши, - Мотоцикли по дворах,
антени над головою, кожен у достатку живе, а вийдеш увечерi - нi пiсень,
нi гукiв... Темно по хатах, тiльки у вiкнах голубенькi вогнi, як на болотi
блукають, - усi перед телевiзорами сидять, хокей дивляться, провалився б
вiн вам...
- Не лайся, я болiльник: нi хокея, нi футбола не пропускаю, - нагадав
водiй. - А тебе висвата м за такого, що матиме аж два телевiзори в хатi...
Догаду ться Оксана, кого вiн ма на увазi. Один такий у них молодий
удiвець - механiк Юхим Обертас, що торiк дружину втратив: струмом убило
©©, коли прасувала бiлизну... З переселенок, лаборанткою працювала.
Любились вони мiцно, здавалось, так i до старостi дiйдуть у глибокiй
вза мнiй любовi... Коли поховав, думали, чи аж не схибнувся вiд горя, вiд
переживань. Попервах Оксана з сусiдками iнодi забiгали до механiка в хату
хоч трохи навести лад, - запущено ж, незаметено... Забiжать, а вiн в
чоботях лежить горiлиць на постелi, блiдий, з заплющеними очима, - спить
чи тiльки дума ... по кутках телевiзори аж два (жоден не працю ), на
вiкнах важкi, з червоного плюшу порть ри, вiд них i в хатi сутiнь, якийсь
червоний висить туман... А одного разу застали Юхима за дивним заняттям:
сто©ть бiля столу з електричним прасом у руцi i прасу блузку дружинi!
Кажуть, перед кожним святом механiк сам пере ©© i сам прасу ... Бо
Лiда-дружина - ще вона жива для нього, i хiба ©© хто мiг би йому замiнити?
А цi, бач, не розумiють, уже б ©м сватати... I ви, товаришу директор, хоч
i доктор наук, хоч про мiльдiю та про фiлоксеру все зна те достеменно, але
в науках сердечних, людських, пробачте, не дуже, зда ться, тямку те...
- I людина надiйна, - каже директор, знову натякаючи на механiка. -
Свiй, корiнняк... Це вам не з прийшлих: одною ногою тут, а другою десь...
Вiд лiтуна тiльки й чу ш: "Я ж у вас не вiчний..." А ви обо корiнням тут,
у цих пiсках, ви якраз вiчнi. Обо ще молодi, мiцну сiм'ю створили б...
- Облишмо цю розмову, - сказала, посумнiвши, Оксана. - А коли вiн ще
свою любить i йому не до мене? Та й у мо©й душi не все ще, може,
вигасло...
I несподiванi сльози враз ©й виступили на очах. Непроханi свати пiсля
цього бiльше ©© не чiпали.
Де ©м знати було, як усе складно для жiнки, для матерi, що ма дитя.
Раз уже зробила спробу, та опеклась. Були й пiсля того нагоди, були ночi
вагань, та кiнець кiнцем знов материнське перемагало, думаючи про сина,
знову казала собi:
"Нерiдного батька йому? Нi, краще буду сама, для нього житиму!.."
XXVI
Любив Антон Герасимович ось такi тихi години, коли, пiдмiнюючи
вартового, доводиться йому самому залишатися в будцi на прохiднiй. Як
нiде, почува тут повноту сво © влади, адже кожен, хто до тебе зверта ться
чи повз тебе проходить, виявля тобi шану й повагу, бо ти вiда ш брамою,
сто©ш при тiм найсерйознiшiм рубежi, вiд якого почина ться режимне чи
безрежимне життя.
В будцi прохолода, тут навiть у середлiття спеки нема; стiни товстi,
намурованi ще монастирськими мулярами, а вiкна затуля вiд сонця лапатий,
вихованцями посаджений виноград. У спокiйному й возвишеному (як вiн сам
каже) станi духу перебува Антон Герасимович. Озбро©вшись окулярами,
сидить бiля столика над розгорнутим фолiантом, одним iз тих обстрьопаних
стародрукiв без початку й кiнця, що якимось чином потрапляють час вiд часу
в руки начальника режиму. Ма пристрасть вiн до книжок рiдкiсних, звiдкись
чудом добутих, за це дружина його назива вдома чорнокнижником, звiсно,
бiльше жартома. Процес читання стародрукiв подоба ться Антоновi
Герасимовичу не тiльки сам по собi, а ще й тому, що ма ш потiм можливiсть
несподiваним випадом загнати в глухий кут котрогось iз цих шкiльних
мудрагелiв з iнститутськими дипломами, прилюдно втреш носа комусь iз них,
зацитувавши при нагодi напам'ять щось таке, як, скажiмо, указ Петра
Першого вiд 9 квiтня 1709 року за номером 1698: "Нами замечено, що по
Невскому прошпекту и в ассамблеях недоросли отцов именитых в нарушение
этикету и регламенту штиля в гишпанских панталонах и камзолах, расшитых
мишурою, щеголяют предерзко. Господину полицмейстеру из Санкт-Петербурга
указываю впредь оных щеголей с рвением великим вылавливать, сводить их в
литейну часть и бить кнутом, пока из гишпанских панталон зело похабный вид
не останется..."
Зациту ось таке Антон Герасимович ©хнiй педагогiчнiй асамбле©, а надто
ж тому патлатому дискутеровi Берестецькому, з яким найчастiше схрещу
списи, i сто©ть тодi, вдоволено пожинаючи лаври ©хнього сум'яття та
подиву: "А що, вхопили? Оце вам i Саламур з Дипломом це-пе-ша (тобто
церковноприходсько© школи)!"
А зараз Антон Герасимович сидiв над книгою, за якою давно вже полював i
яка аж оце, зрештою, потрапила йому до рук, i мiстила вона в собi справжн
багатство - поiменний ре стр усiх куренiв сiчового лицарства. З бiльшою
цiкавiстю, нiж який-небудь детективний роман, вичитував Антон Герасимович
тi довжелезнi списки козацьких сотень, маючи та мну думку зустрiти серед
ре стровцiв i котрогось лицаря на прiзвище Тритузний. Бо десь iз глибинних
надр, з туманних переказiв дитинства перейшла йому в спадок певнiсть, що
сам вiн роду лицарського, що недарма дубовий сволок у дiдовiй хатi
прикрашало рiзьблене - з ятями та з твердими знаками - свiдчення про
лицарське походження роду Тритузних. "Десь ма бути й Тритузний, неодмiнно
десь ма бути", - з цi ю думкою читав, вчитувався у списки ре стровцiв
(теж з ятями та з твердими знаками).
- Охрiм Пожар!.. Лесько Квiточка!.. Ясько Дудка!.. - шепотiли губи
його, вимовляючи кожне iм'я з насолодою. - Андрушко Великий!.. Михайло
Чучман!.. Махно Заплюйсвiчка... Олешко Вiчний... Iван Семибаламут... Iван
Злий!..
Антон Герасимович зiтхнув сумовито: Тритузного поки що не було. Але ж
якi iмена; Лесько, Ясько, Дорош, Жадан, не те що в теперiшнiх: Едик -
Вадик - Жорик... тьху!
За цим роздумом i застала Антона Герасимовича несподiвана вiдвiдувачка.
Стала на порозi, як тихе лiто, як видиво його, Тритузного, юностi, що
прийшло глянути на його осiнь. У газовiй косинцi, вив'язанiй аж трохи
грайливо, красуючись у сво©х смаглих рум'янцях, сто©ть усмiхнена, приязна,
з високим бюстом... Антон Герасимович одразу ©© впiзнав. Це ж та,
комишанська, що на пристанi тигрицею на них накинулась, заступаючись за
свого синочка, а тепер ось така з'явилась культурна, губи пiдфарбованi,
золотий годинник на руцi й плетена з синтетично© соломи сумочка (з тих, що
©х можна добути лише в китобо©в, син Антона Герасимовича, гарпунер, теж
таку дружинi привiз). I нiяких вузлiв на нiй та корзин з передачами...
Трима в руцi лише жмуток синiх волошок, що десь синiли перед цим у
гарячих ©© кучугурах, - вважа , певне, що для синочка це буде наймилiше...
Чемно привiталась, пита :
- Це ви будете товариш Саламур?
Мав би вибухнути гнiвом, розкричатися при такому звертаннi чи й вигнати
©© геть, але ясно було, що запиту вона щиро, без намiру образити (ось так
слава його пiшла по свiту пiд цим прiзвиськом). I тому вiн, торкнувши
вуса, вiдповiв молодицi з спокiйною статечною гiднiстю;
- Лева по кiгтях впiзнають... А ви що хотiли?
- Та син мiй тут у вас... Кульбака Порфир...
- Зна м такого... На черешнях зараз, повернуться на обiд. Так що
доведеться зачекати.
Жiнка озирнулась, де б сiсти, i Антон Герасимович аж тепер дотямив, що
дав маху, вчинив не як лицар, i, щоб виправити свою похибку, досить браво
пiдскочив, подав жiнцi стiльця. Сiв i сам бiля столу з телефоном, з
металевою шпичкою, на якiй були понаколюванi якiсь папiрцi, мабуть,
перепустки. Руку Антон Герасимович поклав на розгорнутий фолiант.
- Тритузний я. Нiякий я не Саламур, - незлобиво пояснив вiдвiдувачцi. -
Начальник режиму. А Саламуром став з ласки вашого синочка, це вiн -
семибаламут! - мене так охрестив!
. - Це на нього схоже, - вдавано посуворiшала мати, хоча в душi тiльки
усмiхнулась з зата ною гордiстю. - Чи не хворiв вiн тут у вас? Чи не
бешкету ?
- Сам розкаже... У нас, правда, побачення тiльки по вихiдних, але для
вас зробимо виняток як для знатно© виноградарки... Я теж вдома виноградом
займаюсь, ну в мене рiзносортиця, бiльше напiвдикi, не те що вашi "сенсо"
та "карабурну"...
А вiдвiдувачка знов за синочка:
- Це правда, що отряха мiй став тут у вас ударником працi?
- Що не лацюга, то не лацюга, - визнав Антон Герасимович. - Хапкий до
всякого дiла, а це вже неабиякий плюс... Можна надiятись, що вилюднi ,
обере чесну трудову путь... Праця, вона-таки лiкар найкращий!
Оксана, слухаючи Тритузного, була згодна з ним: так, вся мудрiсть
людини - в працi. З нею почува ш, що живеш недаремно на свiтi, да вона
певнiсть тобi й шану людську, приносить навiть у самотностi радiсть, iнодi
майже насолоду, яку, може, й називають щастям...
- Але тiльки праця обрана, улюблена...
- Авжеж. У нас вона саме така. Черешню збирати - що може бути при мнiше
для дiтвори? Учора ваш на лiнiйцi вже серед правофлангових стояв, - це в
нас честь така для тих, хто перед веде... Трудяга, нiчого не скажеш...
Слухаючи цi похвалки, мати аж цвiте:
- А дома ж був такий шалений!
- Вiн шалений i тут... Прямо скажем, трудний хлопець, але в ньому й
таке, що хоч-не-хоч викликав симпатiю... I що роботи не бо©ться. I
взагалi... смiлива, хвацька душа! Одне слово, з живчиком, з перчиком
хлопець. - Антон Герасимович i незчувсь, як скористався примовкою
директора, що ©© сам свого часу висмiював.
- Спасибi ж вам, - тихо, з почуттям вимовила молодиця. - Така я вдячна
вашiй школi... Хiба я не розумiю, що було б зi мною, матiр'ю-одиначкою, в
iншi часи, яка доля ждала б i його, i мене? А тут, бач, сама Батькiвщина
взяла малого пiд свiй прихисток, щоб не пiшов по безпутнiй дорозi...
- Вiрно, мiг би хлопець зовсiм розпоганитись, а зараз вiн у надiйних
руках, - запевнив Тритузний. - Тут до нього увага, тут за ним догляд i
вдень i вночi. Звiсно, нам, персоналовi, це не мина ться безслiдно, декому
передчасно здають нерви, зношу ться органiзм... Одначе щадити себе не
доводиться, бо - треба...
- Спасибi, спасибi, - знов повторила жiнка душевно.