брали з кар' рiв камiння, а вона поблизу з дiвчатами лiс корчувала,
плавнi, що мали пiд воду пiти. I тодi зустрiлася з ним, i хоч знала, що
шлюбний вiн, без оглядки пiшла за його вродою в хащi чаклунськi, у
плавневi роси-тумани. З тих плавневих мiсячних ночей та з жаги молодо©
зiткалося те, що стане потiм синовим життям.
Ой чорна я си, чорна,
Чорнява як циганка...
I хоч не чорна й не циганка, а як натхненно спiвалося ©й тодi цi ©
вперше почуто© пiснi бiля вогнищ вечiрнiх! Карпатськi лiсоруби, що з ними
©© капiтан подруживсь, десь iз гiр цю пiсню сюди принесли, завербувавшись
плавню корчувати. Готували дно пiд затоплення, валили верби вiковi в три
обхвати, пiсля того ще взялись i за комишi, косили ©х для целюлозного, а
якби далi, то ще, мабуть, тоншим стало б ©хн заняття, - вже, мабуть,
павутину б косили!.. Та далi будова ввiйшла в береги, лiсоруби по©хали
назад у сво© гори, в той Рахiв пiднебесний, брандвахти ще деякий час
стояли припнутi в плавнях на якорях, а потiм i вони познiмались, i
капiтанова баржа була переведена на iншу лiнiю, - покликало його iнше
життя, iншi вантажi возити... По©хав, ще й не знавши тодi, що в нього син
десь тут ростиме, у цiй Комишанцi... Листуватись? А нащо? Скiльки ©х
спалаху , таких кохань новобудовних, лiсоробробницьких - вони не
листуються, пройдуть, прошумлять, Мов зливи веснянi, та й нема, тiльки
хiба де побачиш багаття вечiрн , нагада воно, як ти хмиз тодi в плавнях
палила та гаки начiплювала на боки верб нелiквiдних, що i в огнi не
горiли, - ©х тракторами вiдтягували геть.
Минулося, вiдспiвалося... Iнодi хiба що фантазiями тiшить себе: як
виросте син та буде вже курсантом морським або льотчиком, повезе вона його
в те мiсто портове, де ©© кохання приписане, скаже йому: "Знайомся... Оце
твiй син". А поки що лиш сльозами залл ться, коди з пристанi, iз палуби
екскурсiйного пiсню зачу : "Ой чорна я си, чорна..." Бо ж то спiв ©©
молодостi, спiв ©© плавневих вечорiв. А бiльшого щастя, нiж те, якого вона
зазнала, уже й не буде в життi, не повернеться, бо один тiльки раз людина
сво ю молодiстю цвiте! I тим дорожчий для не© Порфир, що прийшов вiн до
не© звiдти, з гарячих шепотiв та шалених ласк недозволених, прийшов, як
iстота, зiткана з само© любовi, з краси, з мiсячних марев та рос-росяниць
опiвнiчних...
XIV
I знов цього сонця блиск!
Аж заслiпило, коли Порфир, вибiгши на кучугури, глянув униз, i звiдти
сяйнула йому рiка, вдарила навстрiч вируванням весняного свiтла. Вир сонця
- так би й кинувся в нього, в розлийводи отi! Ось вона, свобода! Гуляй -
скiльки хочеш, iди - куди заманеться, нiякий Саламур не сто©ть над душею.
Право-воля, як кажуть комишанцi. I небо, i птахи, й цi рiднi кучугури, до
яких ще маминi руки не дiйшли, - усе належить тобi, iсну для тебе, ти тут
повновладний господар.
Комишанки звiдси майже не видно, вона потяглась понад берегом, тiльки
де-не-де виглядають над кудлатими вербами вшитi очеретом гребеш хат, а на
них стирчать хрещатi шпичака телевiзiйних антен. Городи комишанськi сво©ми
раннiми полуницями збiгають аж у берег, в очеретянi заростi, що й зараз
дають Порфировi якусь певнiсть, так само як i вранцi, коли вiн пiсля
нiчного пробiгу перевiв дух нарештi i влiгся пiд маминим абрикосом. У тих
очеретяних джунглях справдi й каюком не проб' шся, там людину помiтиш хiба
що з вертольота.
Бiлобокий пароплавчик, завернувши з фарватеру рiки, пряму до пристанi;
з екскурсантами йде, не iнакше. Кого ж вiн привезе цього разу? Надивився
Порфир рiзних екскурсiй, добре зна ©хнiй протоптаний маршрут: вiд
пристанi посунуть до Тихо© могили, де щолiта товчуться археологи,
визбирують кiсточки скiфських царiв та царенят, ще добувають екскурсанти
бiля велетня дуба, посперечаються, скiльки йому - п'ятсот чи сiмсот, i,
звичайно, вiдвiдають мамину науково-дослiдну станцiю, бо вона ж знаменита
на весь край. Важко вiритиметься ©м, при©жджим, що недавно тут, скiльки
зглянеш, арени мертвих пiскiв лежали, текучий пiсок аж дзвенiв вiд
найменшого вiтерця, а коли зривавсь вiтрюга, то весь свiт баламутився, -
хутори, й дороги, i копанки заносило пилюгою, немовби брудним снiгом.
Пiщанi бурi - здавен найбiльше лихо цього краю. Хто тiльки не пробував рух
пiскiв зупинити, але нiчого не виходило, бо садили не те, або не так, або
не тодi. Скажiмо, посадять чисту сосну, а вона вслiд i гине вiд шкiдникiв
або вiд пожеж пiд час сушi середлiтньо©... I ось станцiя додумалась, як тi
клятi пiски приборкати, в не© й виноградники Вже тут приживляються, i лiси
розростаються справжнi, з травою, з грибами, з птахами - такий лiс сам
себе, без хiмiкатiв, од нападу шкiдникiв захищатиме!..
А до цих кучугур, серед яких зараз диха волею Порфир, черга ще не
дiйшла, бо це важкi кучугури, сюди треба саперiв з тракторами, два мiсяцi
тут стояв фронт, в отих он сагах нашi були, а по той бiк шляху нiмцi, тож
всюди тут ходи та оглядайся, без сапера в цю землю не лiзь. Якось забрела
череда, бик став бутiти й рити рогами кучугуру, i швидко дорився: мiна як
жахнула, тiльки хвiст од того бика десь у космос полетiв!
Мiг би тут Порфир сам водити екскурсi©, розповiв би i про Гiлею, i про
те, якi люди вiдважнi колись жили кочовищами в цих степах, царства
стрясали, на край свiту ходили звiдси в походи, аж десь там Персiя
тремтiла, загледiвши ©хнiх списiв лавровi га© (вiстря списа кожен во©н
увiнчував листком лавра)... Розповiв би Порфир i про шлях отой
старовинний, що пролiг до соляних озер, - мав вiн бути кам'яним, але
чумаки нiбито запротестували: не треба Каменю, бо вiл пiдбива ться... За
про©зд по цьому шляху брали з чумакiв плату - з воза по копiйцi, для цього
шлагбаум стояв. А не хочеш платити, об'©жджай через кучугури, де й колеса
тонуть у пiску... На мiсцi причалу колись пором був, а там корчма стояла,
де зараз Палац культури афiшами блищить.
Все, все пояснив би Порфир, якби взяли його в тлумачi до екскурсантiв.
Бачите, сказав би, - як добре почуваються отi посiянi рядками
акацi©-пiдростки та сосни-пiдлiтки, це ©х висiвала станцiя позаторiк... А
он там починаються виноградники, це диний на Укра©нi розсадник, де
вирощують в чубука саджанцi рiзних сортiв винограду, - з Iталi©, Францi©,
з Алжiру i навiть з Японi© одержують посадковий матерiал, а тут беруть
його на карантин, знезаражують, бо нiякий шкiдник не витриму температури
комишанських пiскiв! Звiдси вже чистий саджанець iде потiм в рiзнi
винрадгоспи, i все це, що таке дивне для вас, це робить моя мама!
Цiкавитесь тополями - вам i про них розкаже Порфир: оце посаджена
рядами тополя чорна, або ще ©© звуть укра©нська, чи грацiозна, а бiлокора
- це туркестанська, вона теж чудово почува ться, а де акацiя росте - там,
так i знайте, в глибинi пiд пiском похованi родючi грунти, отже, смiливо в
тих мiсцях садiть виноград...
Дико, тихо, безлюдно серед кучугур. А чи давно тут розважався з
хлопцями Порфир: викочували на згiрок велике мазiвське колесо, один з них,
скрутившись, залазив усередину колеса (найчастiше це був сам Порфир), i
товаришi пускали його згори. Летиш, i свiт тобi крутиться, аж поки
зрозгiнцi в рiчку - шубовсть! Колесо й зараз лежить у бур'янi, нога твоя
сто©ть на ньому, на його потрiсканiй гумi, колесо , а товаришiв нiкого
нема, всi у школi, - за партами протира штанцi твоя вiдважна плавнева
гвардiя! Тiльки ти оце, тиняйло, бродиш без дiла, уникаючи людських очей,
тамуючи в собi страх i настороженiсть, адже ти втiкач, на тебе звiдусiль
можуть чатувати рiзнi небезпеки.
Однак, зда ться, лиха нiщо не вiщу , i хоч постiйно треба бути
насторожi, зате - який свiт! Там рiка виру сонцем, плавнi вниз десь аж до
лиманiв синiють, а тут маки палають всюди по пустирищах - скiльки ©х
насiяла весна! Чашечки ©хнi повнi червоного сонця, по вiнця повнi...
Мiжкучугурнi ями та западини, що ©х комишанцi звуть сагами, влiтку будуть
налитi пiщаною спекою, все живе тут згорить, поскручу ться, а зараз саги
квiтують, мов оранжере©, i коли йдеш, аж боязко серед макiв ступати, щоб
не зламати цвiт.
Вибравши мiсце, звiдки було добре видно школу, залiг на пагорбi пiд
кущем заячого холодку, замаскований гiллячками, як дозорець на кордонi.
Школа он твоя, нова, двоповерхова, з силiкатно© цегли... Полегшено всi там
зiтхнули, мабуть, спекавшись тебе, позбувшись нарештi заводiяки. Наукам
вiддаються тво© товаришочки. Певне, й про свого вожака забули, а вiн ось
тут, так близько вiд вас, пiдкрався помiж кучугурами й жде... Дочекався
перерви, коли школярчата, висипавши на подвiр'я, з лементом, галасом
кинулись ганяти м'яча. Вчитель фiзкультури Микола Дмитрович теж при днався
до малюкiв, лише Порфира там нема серед ©хнiх форвардiв. Он Петро, Вiтько,
он Кислиця Олег - все його дружки, гукнути б до них: ось я тут,
повернувсь! Гайда зi мною, хлопцi! Гайда в плавнi розшукувати оту затонулу
турецьку фелюгу, що ©© вже й мулом в очеретах затягло... Та де там! Не
крикнеш, голосу не подаси, це тобi зась, адже ти зараз поза товариством,
жити мусиш вiднинi пiд покровом та©ни, весь час пам'ятаючи, що за тобою,
може, всюди розшуки, погоня. Задзеленчав дзвiнок, шкiльне подвiр'я одразу
спорожнiло, i Порфировi стало тоскно на душi. Пiти б у школу та сказати:
"Ось я вернувся й на минулому ставлю хрест! Наше гасло: "На свободу - з
чистою совiстю!"
Розтривожений, пiдвiвся й рушив знов у кучугури. Незабаром стояв на
iншому пагорбi, дивився у бiк далеких виноградникiв, що розкинулись аж до
обрiю пiд небом степiв. Десь там i мамин гектар. Десь там ©© винограднi
вихованцi, з усього свiту звезенi, щоб проходити гарт у гарячiм тутешнiм
пiску... Щолiта Порфир пасеться в довколишнiх виноградниках, i в
станцiйних, i в радгоспних, зна , де сорти найсмачнiшi, - це тодi, коли
грона наллються й виглядають з-помiж листя, як маминi груди. Огорожа на
виноградниках - густий живоплiт iз колючих акацiй, але Порфир крiзь
найгострiшi колючки пролазить. Видно й звiдси крiзь сонячне мерехтiння, як
по всiх виноградниках бiлiють хустками жiнки. Он дiвча якесь випросталось
серед мiжрядь, лице зав'язане по самi очi хусткою, сто©ть далеченько, не
видно, яке воно з себе, але навiть i з вiдстанi ясно, що дiвча те...
смi ться! Смi ться самою сво ю поставою, i схиленою набiк голiвкою, i
навiть виноградарськi ножицi нiби аж весело поблискують у дiвчини в руцi.
Мабуть, то одна з тих молодих переселенок, що, бувало, жартома зачiпають
Порфира, коли вiн з'явля ться бiля Палацу культури: "Оксанич прийшов, наша
симпатiя... Може, хоч ти запросиш до кiна, будеш кавалiром?" I так це в
них виходило, що вiн i не ображався, коли вони кликали його Оксаничем.
Вiдвернулось дiвча, взялось до роботи, а Порфировi чомусь полегшало на
душi, так гарно стало, iшов кудись навмання i незчувся, як
заспiвалось-замугикалось йому, i дивно, що якраз ©хня шкiльна
замугикалась, ота маршова пiсенька, що ©© хлопцi щодня викрикують на
подвiр'©, ступаючи стро м, дружно вiдбиваючи п'ятами такт:
В нашiй школi режим ох! - суровий,
Та шляхи нам - у свiтле життя.
Ще там iшлося про вихователя та майстрiв, якi дбають, щоб тебе "довести
до пуття", але тих слiв вiн спiвати не став, усе повторював оце: "В нашiй
школi режим ох! - суровий..." I хоч, сидячи в карантинi, часом навiть
дратувавсь, коли пiсня про режим долинала з подвiр'я, одначе зараз i це,
режимне, клалось йому до спiву, бадьорило душу: бо ж на волi опинивсь!
Нема мурiв, нема брами, тiльки небо обступа тебе, польовий вiтерець
обвiва , - просто почува ш, що йдеш крiзь повiтря! Ох i випорснув, ох i
перехитрив же всiх.
Аж усмiхнувся хлопець, уявивши, який там зчинився шарварок пiсля його
втечi, як люту Саламур, креше громи на свою невдатну сторожу. Вiдплатив
йому Кульбака за все. Жаль тiльки, що й Ганнi Остапiвнi та Марисi, мабуть,
теж перепаде, до них Порфир пройма ться спiвчуттям, бо добрi були з ним, з
усiх, може, найдобрiшi. Ну, Валерiй Iванович ма розiбратись, що
вихователi тут нi при чому, бо нема сили на свiтi, яка могла б удержати
Кульбаку, якщо вже його душа волi запрагла!
Випурхнув за мури нарештi. Вiдтепер змiнить сво життя, робитиме все,
щоб тiльки мама нiколи бiльше не плакала через нього. Втеча його
вiдбувалась теж, можна сказати, пiд прапором мами, ©© образ йому сил
додавав. Опинившись на територi© станцi©, найперше до парку забiг, з кущiв
виглянув: чи мама на Дошцi пошани? Чи, може, скинули ©© через сина
забродника, хулiгана, що аж у правопорушницьку школу попав? На мiсцi була
мама, ледь усмiхалася помiж фотографiями: з одного боку Iлько Ярошенко,
механiзатор, з другого - Лiда-лаборантка. Полегшено зiтхнулось Порфировi
пiсля цього, отодi вже й побрiв, прокрадаючись кружма, до свого
абрикоса... Мама, яка вона була нiжна при зустрiчi з ним, яка сердечна та
красива, зда ться, нiколи такою не бачив! Тiльки б замiж не виходила, не
приводила йому чужака-вiтчима, бо якось пригрозила напiвжартома: "А що,
якби й привела? Було б хоч кому заступитися, коли бiльшi товчуть тебе,
забiяку!" Сам за себе заступлюсь, мамо, ще й вас обороню, лише не
приводьте п'яницi в хату! Досi вважав Порфир, що вiн для матерi тiльки
сама досада, тягар, камiнь на шию. Коли з вiдлучок сво©х вертавсь,
зустрiчала його перенервована, змучена, у криках, у гвалтах: "Горе мо !
Грiх мiй тяжкий". А за час цi © розлуки, бач, як скучила, при зустрiчi
мiсця не знаходила з радощiв... "Ти не з обману, ти - з правди", - нiколи
такого вiд не© не чув i нiколи цього не забуде.
Блукав саме бiля Тихо© могили, коли до не© потяглася вiд пристанi
череда екскурсантiв. Молодшi, позадиравши голови, попереду йшли, а були
такi, що й на милицях стрибали чи шкандибали з паличками, - видно, з
лиману прибули, з грязелiкарнi. З усiх усюд на©жджа публiка на тутешню
ропу, знають дорогу сюди шахтарi навiть десь iз Крайньо© Пiвночi,
прибувають декотрi геть покрученi радикулiтами та ревматизмами, а,
покиснувши сезон у гарячiй ропi, виписуються додому iнодi зовсiм без
милиць, полишають сво дрюччя персоналовi на згадку разом iз розчуленими
записами в книзi подяк.
Ранiше, коли прибували сюди екскурсанти, Порфир мав звичку, ув'язавшись
хвостиком, теж никати за ними, бо кому ж не цiкаво послухати про тих
бородатих скiфiв, про загадкову Гiлею, а зараз при появi екскурсантiв
перше бажання було: дременути геть! Одначе вiдразу й схаменувсь: чого,
власне? Кому з них вiдомо, що ти за один? Хiба на лобi мiчено, що ти
втiкач?
Екскурсоводка, голонога, цибата, з напущеним на лоб чубчиком па
сучасний манiр, не стала вiдганяти Порфира, навiть осмiхнулась заохотливо:
можеш, мовляв, послухати, я не забороняю. Справдi ж бо, розповiдатиме для
всiх, а Порфир до таких речей ма цiкавiсть, кортить йому знати про тих
давнiх людей, що насипали оцi кургани-могили в степах i ходили звiдси в
далекi походи, а повернувшись, справляли тут сво© свята, на колiсницях
змагались, i смаглявi скiф'янки в прикрасах спiвали бiля вечiрнiх вогнищ
сво©х, уже забутих тепер пiсень.
- А ти чого не в школi, хлопчику? - звернулася до Порфира одна з
екскурсанток, розвезиста тьотя в рудих буклях, у великих, вiд сонця,
окулярах.
Чепурний вигляд Порфирiв, новенький тiльник та мiдна бляха на ременi
(та, що нею не раз хлопця було татуйовано) дали людям пiдставу думати, що
вiн, певне, з училища юних морякiв.
- Ти з Нахiмовського, еге ж? - допитувалась кругловиденька тiтуся. - Чи
з мореходки?
- Я iз спецшколи, - буркнув Порфир, невдоволений цi ю причепливiстю.
- Це що воно таке? - спохмурнiла розвезиста, в окулярах.
Знайшовся одразу в гуртi й знавець - паруб'яга в бiлiй кепочцi, груди
розхристанi, волохатi.
- Це та школа, де малих правопорушникiв уламують, - пояснив вiн жiнкам.
- тут одна на всю область. За монастирськими стiнами, через якi ченцям
колись дiвчат у лантухах подавали...
- А чого ти тут? - запитала Порфира екскурсоводка, Хлопець, набравшись
духу, видавив iз себе:
- Вiдпустили.
- Вiдзначився чимось? Вибув строк, чи як?
- Премiя за працю в майстернях.
- Молодець! Давай добувай розряд, - пiдбадьорив хлопця смаглявий
чоловiк, поплескавши дружньо по плечу. - Матимеш розряд, одразу себе
мужчиною вiдчу ш. У мене ось такий, як ти, а вже прибiга на кар' ри:
дозволь, тату, я сам вибухiвку закладу!
Стояли, чекаючи, доки пiдтягнуться всi. Коли iншi пiдходили, то теж
цiкавились, що за хлоп'як серед них, i тепер уже самi екскурсанти
пояснювали, що це вихованець спецшколи, вiдмiнник, за працю та зразкову
поведiнку вiдпустили його погостювати додому... Кульбака, нахнюпившись,
слухав цi сво© власнi вигадки, вуха йому горiли, i зарятувало тiльки те,
що екскурсоводка ©хня вiдвернула увагу, iнший свiт з'явивсь, заколихались
у повiтрi лавровi га© - то йшли на персiв во©ни з цього краю, а на
кiнчиках списiв у них зеленiло лаврове листя, як материн виноград!
- Час ущiльню ться, епохи зблизились, - завчено говорила екскурсоводка,
- i в цьому курганi, можливо, поруч лежать бородатий античний скiф i
половець середньовiччя, порубаний ордою козак i молодий кулеметник з
будьоннiвсько© тачанки...
Дiвчина пояснила, що розкопки тiльки починаються, може, тут археологiв
ждуть ще великi вiдкриття... Як завжди, знайшлись серед екскурсантiв такi,
що найперше цiкавились, чи багато золота було знайдено на розкопках цi ©
Тихо© могили, екскурсоводку це аж образило, бо:
- Рiч не в золотi, товаришi, а в тому, що на тiм золотi накарбовано!
Яка мистецька краса на ньому вiдтворена та яка ©© художня цiннiсть...
Сухорлявий дiдок в окулярах, видно, неабиякий грамотiй, бо й тут з
книжкою не розлучався, коли зайшлось про художностi, ожвавiв, розгорнув у
книжцi закладене мiсце й зачитав, наче дiтям у класi:
- "В тi часи праця художникiв вважалась священнодiйством! Митцi були у
великiй пошанi. Вони гордились дiянням рук сво©х ще бiльше, нiж царi
сво©ми перемогами. Тiльки якщо гiмни царiв починались словами: "Я
зруйнував...", "Я покорив...", то гiмни художанкiв мали зачином; "Я
воздвиг...", "Я спорудив...", "Я виконав роботи прекраснi..."
- Знов старий завiв свою пластинку, - кинув губатий мордань, цiлячись
фотоапаратом в екскурсоводку, i хоч на губаня глянули осудливо, - "нечема,
мовляв, ти", - проте вголос нiхто за старого не заступивсь, i вiн,
закривши книжку, ображено замовк.
Як i передбачав Порфир, вiд Тихо© могили екскурсанти потяглись до
обсаджено© високими тополями садиби науково© станцi©, де, певне, покажуть
©м кабiнет агротехнiки з засушеними шкiдниками пiд склом, далi, звичайно
ж, не минуть i радгоспу, якщо мають дозвiл оглянути його прохолоднi льохи
з величезними бочками вин. Порфир лишився на мiсцi, вiдчувши себе в
самотнiй, гiркiй покинутостi. Адже в той бiк, до людей, дорога тобi
закрита. Ти втiкач, майже злочинець. Постояв трохи, послухав жайворонка,
що високо десь витюрлюкував над головою, й нарештi побрiв, сам не знаючи
куди. Просто так, навмання. Бо якi ж йому виконати "роботи прекраснi"?
Ноги самi привели до рiчки. Поникав уздовж берега, по-заглядав, де чи©
каюки стоять, примкнутi ланцюгами до верб та берегових осокорiв.
Рiзнокалiбернi замки на них висять, бiльшi й меншi, простiшi й складнiшi,
та будь-який iз них сам вiдiмкнувся б перед Порфиром, тiльки забажай...
Нема на всьому березi замка, якому б ради не дав оцей майстер "золотi
руки".
Чийсь катерок вихопився iз-за очерету, з гуркотом летить до берега,
Порфир мимовiль заховався за вербу. Але можна було й не ховатись, бо це ж
Микола, аж чорний вiд смаги, радгоспний моторист, майже приятель, на нього
Порфировi сама при мнiсть дивитись, коли вiн, отак вiльно вiдкинувшись,
сидить за кермом, править однi ю рукою, i катерок слуха ться найменшого
доторку господарево© руки. Славиться Микола тим, що, мабуть, найранiше за
всiх у Комишанцi вста , про нього й мати Порфирова каже:
"О, це раннiй! Цей не проспить росянi блакитнi свiтанки!.." Хай навiть
гуля допiзна, а вранцi, ще й сонце не сходить, а моторчик Миколин уже
загуркотiв над водою, вже помчався найранiший комишанець з якимось
дорученням до мiста, або на ГЕС, або на целюлозний.
Причаливши, Микола глушить мотор, сходить на берег з якимись пакунками
в руках i аж тепер помiча Порфира:
- Здоров, здоров, - каже йому так, наче вчора розстались. - Ну, як
живеш?
- Та нiчогенько... Живу як оте колесо: весь час крутишся, а тебе тiльки
надувають.
Моторист без слiв, самою усмiшкою вiдповiв на Порфирiв дотеп. Хлопець з
деяким острахом ждав вiд нього розпитiв про свою долю, та й самому кортiло
запитати, чи не був часом на лиманi, чи не зустрiчався з дядьком Iваном,
рибiнспектором, одначе Миколi, видно, було не до розбалакувань, бо вiн
одразу й рушив, кивком вiдкинувши чуб назад i мiцнiше пiдiбравши пiд пахви
сво© пакунки:
- Поспiшаю, брат... У лабораторi© ждуть. На пристанi пiд осокорами
кiлька пасажирiв куняють з клунками - ждуть рiчково© ракети. Пароплавчик,
що доставив екскурсантiв, притуливсь до причалу й теж спочива , - так
стоятиме, аж доки його пасажири повернуться. Дверi на судно навстiж, трап
настелений, усе нiби припрошу : заходь, хлопче, якщо хочеш вирушити в
рейс... Капiтан сидить на кормi, чита газету. На верхнiй палубi дво
матросiв, що ©м Порфир приносив одного разу пиво з чайно©, задивились у
небо, перемовляються:
- Он-он вони пiшли... Та рiвно як!
- Не блукають, а кроковкою йдуть... У них теж дисциплiна...
Задер голову й Кульбака, нагледiв i вiн ту кроковку в небi, що,
рухаючись, ледь мерехтiла у високостi: журавлi йдуть iз гирла кудись у
верхiв'я рiки, кудись аж за Ки©в, на полiськi болота, подалi вiд
браконь рських пострiлiв.
XV
- Кучугура з чубом! Оце кучугура... Отут i буде наш спостережний пункт,
- весело казав, бувало, дiдусь до онука, вибравши мiсце для куреня.
Вiдтодi й зда ться Порфировi, коли опиниться серед кучугур, наче це
велетенськi голови чи©сь лобато витикаються з землi, а на них вiтерець
чуби розвiвав... Чубом дiдусь називав кущик шелюги на самiм вершечку
пiщано© дюни i пояснював, що кущик цей i саму кучугуру сформував, бо
затримував пiсок... Отже, прапрадiд цi © шелюжини, пустивши корiння, й
кучугуру почав...
Дюни i дюни. Де лисi, а де з чубами, нiмi, мовчазнi, "Укра©нськi
Каракуми", як писав про них у сво©х раннiх статтях теперiшнiй керiвник
станцi©, доктор наук, що його за тихiсть та лагiднiсть вдачi
жiнки-гектарницi називають вуйком. Лiта не щадять нiкого, змiнився й вiн,
при©хав сюди чубатим, а став безчубий, зате чубатiли його "Каракуми". Цi ©
весни механiзатори та гектарницi освоюють ще одну арену пiскiв, на
стогектарнiм клину за кiлька днiв кучугури позчiсувано, як ножами,
розрiвняно, розплановано, сапери пройшли, за ними трактор з плантажним
плугом тягне борозну, вивалю глибоку, як траншею, за ним другий - вкида
добрива, а далi вже тi, що з чубуками в руках, дiвчата та молодицi, що
мають посадити тисячi й тисячi чубучат на один гектар! Одна каже: "Мо©
чубуки...", друга - "чубучини", третя - "мо© чубучата", - це вже в котро©
який характер... Але всi - як матерi, жодна не забуде, що, влаштувавши в
землi того маленького, треба того ще й "з головою прикрити", щоб зовсiм не
видно було чубучати, його верхнього вiчка, бо спекою запече або засiче
пiском...
Ще одна виноградна шкiлка тут заклада ться, де пiд вайдбайливiшим
доглядом будуть всi оцi "шасли" та "пiно", "фiолетовi раннi" та "красуня
Цегледа", "Iталiя" та "перлина Сабо"... Кожна з гектарниць без нагадувань
зна , що, коли i як ©й робити, бо шкiлка на те й шкiлка, щоб око не
дрiмало, найнiжнiший сорт повинен у цих пiсках прийнятися, вкоренитись.
Якщо треба, то в шкiлцi його ще й перешколюють, тобто пересаджують, щоб
тiльки чубученко твiй краще рiс!
I ось, коли тут саме кипить робота i жiнки ледве встигають з чубуками
за трактором, з'явля ться з-помiж кучугур ще не торканих ошарпаний
автобусик з пов'язкою на лобi й почина допитуватись, де ж тут Оксана
Кульбака, гектарниця, та чи не прибiгав до не© збiглий зi школи синок?
Гектарниць аж обурило це.
- А ви ж там, шановнi, для чого? Ось ти, дiду вусатий, - це до
Тритузного, - якого там дiдька пасеш? Не прибiгав ваш бурсак, а якби й
прибiг, то хiба б ми виказали? Шукайте його у борознi помiж чубучатами,
може, там вiн сидить та з пастухiв сво©х у жменю смi ться!..
- Ви ©х краще не чiпайте, - озвався вiд трактора закушпелений парубiйко
i скаламбурив: - Нашi гектарницi-аси язиками жалять, як оси... Доктор наук
i той ©х остерiга ться...
З Оксаною в шукачiв i зовсiм зустрiч не вiдбулася, ©й випало сьогоднi
пiдмiнювати бригадира, i тому десь оце по©хала з саперами оглядати нову
дiлянку.
Довелося так i вiдбути нi з чим. А невдовзi автобусик уже зупинивсь на
Комишанськiй пристанi пiд осокорами, i водiй, ще й мотор не вимкнувши,
спокiйно кивнув у бiк причалу:
- По-мо му, вiн там...
Екскурсанти, з'юрмившись бiля трапа, саме заходили на пароплавчик i, як
здалось водi вi... Одне слово, учасники розшуку змушенi були вдатись до
капiтана судна. Вiдкликавши його вбiк, Степашко, як працiвник мiлiцi©,
серйозним тоном почав розпитувати, чи не пробрався до них часом на судно
безбiлетний пасажир. Пацанок такий. Помiчено було, нiбито щось прошмигнуло
в натовпi, схоже на ©хнього втiкача...
- У мене тут миша не проскочить, - ображено вiдповiв капiтан. - А втiм,
можете обстежити.
- Хiба тiльки щоб совiсть була спокiйна, - сказав Тритузний, i разом iз
Степашком, вiдсторонивши екскурсантiв, вони пройшли по трапу на судно.
Марися Павлiвна зосталася на причалi. Нервувалася, ледве стримувала
себе. Красива ж тобi випала роль! Педагог, прихильниця тако© гуманно©
системи, раптом у ролi Шерлока Холмса, - досадливо iронiзувала вона над
собою. Походжаючи пiд осокорами, знiчев'я озирала пристань: ось вона,
комишанська гавань, про котру Кульбака не раз згадував захоплено.
Звичайний рiчковий причал, яких багато на Днiпрi, притулився в очеретах,
живе сво©ми неквапливими буднями. Зараз тiльки початок навiгацi©, ритм
життя поки що стишений, а влiтку тут усе закипить, завiзно буде вiд
вантажних машин, що прибувають зi степу, збiжжя лежатиме горами, день i
нiч братимуть звiдси зерно, овочi, фрукти, вiдпливатимуть баржi, важко
плавнi, що мали пiд воду пiти. I тодi зустрiлася з ним, i хоч знала, що
шлюбний вiн, без оглядки пiшла за його вродою в хащi чаклунськi, у
плавневi роси-тумани. З тих плавневих мiсячних ночей та з жаги молодо©
зiткалося те, що стане потiм синовим життям.
Ой чорна я си, чорна,
Чорнява як циганка...
I хоч не чорна й не циганка, а як натхненно спiвалося ©й тодi цi ©
вперше почуто© пiснi бiля вогнищ вечiрнiх! Карпатськi лiсоруби, що з ними
©© капiтан подруживсь, десь iз гiр цю пiсню сюди принесли, завербувавшись
плавню корчувати. Готували дно пiд затоплення, валили верби вiковi в три
обхвати, пiсля того ще взялись i за комишi, косили ©х для целюлозного, а
якби далi, то ще, мабуть, тоншим стало б ©хн заняття, - вже, мабуть,
павутину б косили!.. Та далi будова ввiйшла в береги, лiсоруби по©хали
назад у сво© гори, в той Рахiв пiднебесний, брандвахти ще деякий час
стояли припнутi в плавнях на якорях, а потiм i вони познiмались, i
капiтанова баржа була переведена на iншу лiнiю, - покликало його iнше
життя, iншi вантажi возити... По©хав, ще й не знавши тодi, що в нього син
десь тут ростиме, у цiй Комишанцi... Листуватись? А нащо? Скiльки ©х
спалаху , таких кохань новобудовних, лiсоробробницьких - вони не
листуються, пройдуть, прошумлять, Мов зливи веснянi, та й нема, тiльки
хiба де побачиш багаття вечiрн , нагада воно, як ти хмиз тодi в плавнях
палила та гаки начiплювала на боки верб нелiквiдних, що i в огнi не
горiли, - ©х тракторами вiдтягували геть.
Минулося, вiдспiвалося... Iнодi хiба що фантазiями тiшить себе: як
виросте син та буде вже курсантом морським або льотчиком, повезе вона його
в те мiсто портове, де ©© кохання приписане, скаже йому: "Знайомся... Оце
твiй син". А поки що лиш сльозами залл ться, коди з пристанi, iз палуби
екскурсiйного пiсню зачу : "Ой чорна я си, чорна..." Бо ж то спiв ©©
молодостi, спiв ©© плавневих вечорiв. А бiльшого щастя, нiж те, якого вона
зазнала, уже й не буде в життi, не повернеться, бо один тiльки раз людина
сво ю молодiстю цвiте! I тим дорожчий для не© Порфир, що прийшов вiн до
не© звiдти, з гарячих шепотiв та шалених ласк недозволених, прийшов, як
iстота, зiткана з само© любовi, з краси, з мiсячних марев та рос-росяниць
опiвнiчних...
XIV
I знов цього сонця блиск!
Аж заслiпило, коли Порфир, вибiгши на кучугури, глянув униз, i звiдти
сяйнула йому рiка, вдарила навстрiч вируванням весняного свiтла. Вир сонця
- так би й кинувся в нього, в розлийводи отi! Ось вона, свобода! Гуляй -
скiльки хочеш, iди - куди заманеться, нiякий Саламур не сто©ть над душею.
Право-воля, як кажуть комишанцi. I небо, i птахи, й цi рiднi кучугури, до
яких ще маминi руки не дiйшли, - усе належить тобi, iсну для тебе, ти тут
повновладний господар.
Комишанки звiдси майже не видно, вона потяглась понад берегом, тiльки
де-не-де виглядають над кудлатими вербами вшитi очеретом гребеш хат, а на
них стирчать хрещатi шпичака телевiзiйних антен. Городи комишанськi сво©ми
раннiми полуницями збiгають аж у берег, в очеретянi заростi, що й зараз
дають Порфировi якусь певнiсть, так само як i вранцi, коли вiн пiсля
нiчного пробiгу перевiв дух нарештi i влiгся пiд маминим абрикосом. У тих
очеретяних джунглях справдi й каюком не проб' шся, там людину помiтиш хiба
що з вертольота.
Бiлобокий пароплавчик, завернувши з фарватеру рiки, пряму до пристанi;
з екскурсантами йде, не iнакше. Кого ж вiн привезе цього разу? Надивився
Порфир рiзних екскурсiй, добре зна ©хнiй протоптаний маршрут: вiд
пристанi посунуть до Тихо© могили, де щолiта товчуться археологи,
визбирують кiсточки скiфських царiв та царенят, ще добувають екскурсанти
бiля велетня дуба, посперечаються, скiльки йому - п'ятсот чи сiмсот, i,
звичайно, вiдвiдають мамину науково-дослiдну станцiю, бо вона ж знаменита
на весь край. Важко вiритиметься ©м, при©жджим, що недавно тут, скiльки
зглянеш, арени мертвих пiскiв лежали, текучий пiсок аж дзвенiв вiд
найменшого вiтерця, а коли зривавсь вiтрюга, то весь свiт баламутився, -
хутори, й дороги, i копанки заносило пилюгою, немовби брудним снiгом.
Пiщанi бурi - здавен найбiльше лихо цього краю. Хто тiльки не пробував рух
пiскiв зупинити, але нiчого не виходило, бо садили не те, або не так, або
не тодi. Скажiмо, посадять чисту сосну, а вона вслiд i гине вiд шкiдникiв
або вiд пожеж пiд час сушi середлiтньо©... I ось станцiя додумалась, як тi
клятi пiски приборкати, в не© й виноградники Вже тут приживляються, i лiси
розростаються справжнi, з травою, з грибами, з птахами - такий лiс сам
себе, без хiмiкатiв, од нападу шкiдникiв захищатиме!..
А до цих кучугур, серед яких зараз диха волею Порфир, черга ще не
дiйшла, бо це важкi кучугури, сюди треба саперiв з тракторами, два мiсяцi
тут стояв фронт, в отих он сагах нашi були, а по той бiк шляху нiмцi, тож
всюди тут ходи та оглядайся, без сапера в цю землю не лiзь. Якось забрела
череда, бик став бутiти й рити рогами кучугуру, i швидко дорився: мiна як
жахнула, тiльки хвiст од того бика десь у космос полетiв!
Мiг би тут Порфир сам водити екскурсi©, розповiв би i про Гiлею, i про
те, якi люди вiдважнi колись жили кочовищами в цих степах, царства
стрясали, на край свiту ходили звiдси в походи, аж десь там Персiя
тремтiла, загледiвши ©хнiх списiв лавровi га© (вiстря списа кожен во©н
увiнчував листком лавра)... Розповiв би Порфир i про шлях отой
старовинний, що пролiг до соляних озер, - мав вiн бути кам'яним, але
чумаки нiбито запротестували: не треба Каменю, бо вiл пiдбива ться... За
про©зд по цьому шляху брали з чумакiв плату - з воза по копiйцi, для цього
шлагбаум стояв. А не хочеш платити, об'©жджай через кучугури, де й колеса
тонуть у пiску... На мiсцi причалу колись пором був, а там корчма стояла,
де зараз Палац культури афiшами блищить.
Все, все пояснив би Порфир, якби взяли його в тлумачi до екскурсантiв.
Бачите, сказав би, - як добре почуваються отi посiянi рядками
акацi©-пiдростки та сосни-пiдлiтки, це ©х висiвала станцiя позаторiк... А
он там починаються виноградники, це диний на Укра©нi розсадник, де
вирощують в чубука саджанцi рiзних сортiв винограду, - з Iталi©, Францi©,
з Алжiру i навiть з Японi© одержують посадковий матерiал, а тут беруть
його на карантин, знезаражують, бо нiякий шкiдник не витриму температури
комишанських пiскiв! Звiдси вже чистий саджанець iде потiм в рiзнi
винрадгоспи, i все це, що таке дивне для вас, це робить моя мама!
Цiкавитесь тополями - вам i про них розкаже Порфир: оце посаджена
рядами тополя чорна, або ще ©© звуть укра©нська, чи грацiозна, а бiлокора
- це туркестанська, вона теж чудово почува ться, а де акацiя росте - там,
так i знайте, в глибинi пiд пiском похованi родючi грунти, отже, смiливо в
тих мiсцях садiть виноград...
Дико, тихо, безлюдно серед кучугур. А чи давно тут розважався з
хлопцями Порфир: викочували на згiрок велике мазiвське колесо, один з них,
скрутившись, залазив усередину колеса (найчастiше це був сам Порфир), i
товаришi пускали його згори. Летиш, i свiт тобi крутиться, аж поки
зрозгiнцi в рiчку - шубовсть! Колесо й зараз лежить у бур'янi, нога твоя
сто©ть на ньому, на його потрiсканiй гумi, колесо , а товаришiв нiкого
нема, всi у школi, - за партами протира штанцi твоя вiдважна плавнева
гвардiя! Тiльки ти оце, тиняйло, бродиш без дiла, уникаючи людських очей,
тамуючи в собi страх i настороженiсть, адже ти втiкач, на тебе звiдусiль
можуть чатувати рiзнi небезпеки.
Однак, зда ться, лиха нiщо не вiщу , i хоч постiйно треба бути
насторожi, зате - який свiт! Там рiка виру сонцем, плавнi вниз десь аж до
лиманiв синiють, а тут маки палають всюди по пустирищах - скiльки ©х
насiяла весна! Чашечки ©хнi повнi червоного сонця, по вiнця повнi...
Мiжкучугурнi ями та западини, що ©х комишанцi звуть сагами, влiтку будуть
налитi пiщаною спекою, все живе тут згорить, поскручу ться, а зараз саги
квiтують, мов оранжере©, i коли йдеш, аж боязко серед макiв ступати, щоб
не зламати цвiт.
Вибравши мiсце, звiдки було добре видно школу, залiг на пагорбi пiд
кущем заячого холодку, замаскований гiллячками, як дозорець на кордонi.
Школа он твоя, нова, двоповерхова, з силiкатно© цегли... Полегшено всi там
зiтхнули, мабуть, спекавшись тебе, позбувшись нарештi заводiяки. Наукам
вiддаються тво© товаришочки. Певне, й про свого вожака забули, а вiн ось
тут, так близько вiд вас, пiдкрався помiж кучугурами й жде... Дочекався
перерви, коли школярчата, висипавши на подвiр'я, з лементом, галасом
кинулись ганяти м'яча. Вчитель фiзкультури Микола Дмитрович теж при днався
до малюкiв, лише Порфира там нема серед ©хнiх форвардiв. Он Петро, Вiтько,
он Кислиця Олег - все його дружки, гукнути б до них: ось я тут,
повернувсь! Гайда зi мною, хлопцi! Гайда в плавнi розшукувати оту затонулу
турецьку фелюгу, що ©© вже й мулом в очеретах затягло... Та де там! Не
крикнеш, голосу не подаси, це тобi зась, адже ти зараз поза товариством,
жити мусиш вiднинi пiд покровом та©ни, весь час пам'ятаючи, що за тобою,
може, всюди розшуки, погоня. Задзеленчав дзвiнок, шкiльне подвiр'я одразу
спорожнiло, i Порфировi стало тоскно на душi. Пiти б у школу та сказати:
"Ось я вернувся й на минулому ставлю хрест! Наше гасло: "На свободу - з
чистою совiстю!"
Розтривожений, пiдвiвся й рушив знов у кучугури. Незабаром стояв на
iншому пагорбi, дивився у бiк далеких виноградникiв, що розкинулись аж до
обрiю пiд небом степiв. Десь там i мамин гектар. Десь там ©© винограднi
вихованцi, з усього свiту звезенi, щоб проходити гарт у гарячiм тутешнiм
пiску... Щолiта Порфир пасеться в довколишнiх виноградниках, i в
станцiйних, i в радгоспних, зна , де сорти найсмачнiшi, - це тодi, коли
грона наллються й виглядають з-помiж листя, як маминi груди. Огорожа на
виноградниках - густий живоплiт iз колючих акацiй, але Порфир крiзь
найгострiшi колючки пролазить. Видно й звiдси крiзь сонячне мерехтiння, як
по всiх виноградниках бiлiють хустками жiнки. Он дiвча якесь випросталось
серед мiжрядь, лице зав'язане по самi очi хусткою, сто©ть далеченько, не
видно, яке воно з себе, але навiть i з вiдстанi ясно, що дiвча те...
смi ться! Смi ться самою сво ю поставою, i схиленою набiк голiвкою, i
навiть виноградарськi ножицi нiби аж весело поблискують у дiвчини в руцi.
Мабуть, то одна з тих молодих переселенок, що, бувало, жартома зачiпають
Порфира, коли вiн з'явля ться бiля Палацу культури: "Оксанич прийшов, наша
симпатiя... Може, хоч ти запросиш до кiна, будеш кавалiром?" I так це в
них виходило, що вiн i не ображався, коли вони кликали його Оксаничем.
Вiдвернулось дiвча, взялось до роботи, а Порфировi чомусь полегшало на
душi, так гарно стало, iшов кудись навмання i незчувся, як
заспiвалось-замугикалось йому, i дивно, що якраз ©хня шкiльна
замугикалась, ота маршова пiсенька, що ©© хлопцi щодня викрикують на
подвiр'©, ступаючи стро м, дружно вiдбиваючи п'ятами такт:
В нашiй школi режим ох! - суровий,
Та шляхи нам - у свiтле життя.
Ще там iшлося про вихователя та майстрiв, якi дбають, щоб тебе "довести
до пуття", але тих слiв вiн спiвати не став, усе повторював оце: "В нашiй
школi режим ох! - суровий..." I хоч, сидячи в карантинi, часом навiть
дратувавсь, коли пiсня про режим долинала з подвiр'я, одначе зараз i це,
режимне, клалось йому до спiву, бадьорило душу: бо ж на волi опинивсь!
Нема мурiв, нема брами, тiльки небо обступа тебе, польовий вiтерець
обвiва , - просто почува ш, що йдеш крiзь повiтря! Ох i випорснув, ох i
перехитрив же всiх.
Аж усмiхнувся хлопець, уявивши, який там зчинився шарварок пiсля його
втечi, як люту Саламур, креше громи на свою невдатну сторожу. Вiдплатив
йому Кульбака за все. Жаль тiльки, що й Ганнi Остапiвнi та Марисi, мабуть,
теж перепаде, до них Порфир пройма ться спiвчуттям, бо добрi були з ним, з
усiх, може, найдобрiшi. Ну, Валерiй Iванович ма розiбратись, що
вихователi тут нi при чому, бо нема сили на свiтi, яка могла б удержати
Кульбаку, якщо вже його душа волi запрагла!
Випурхнув за мури нарештi. Вiдтепер змiнить сво життя, робитиме все,
щоб тiльки мама нiколи бiльше не плакала через нього. Втеча його
вiдбувалась теж, можна сказати, пiд прапором мами, ©© образ йому сил
додавав. Опинившись на територi© станцi©, найперше до парку забiг, з кущiв
виглянув: чи мама на Дошцi пошани? Чи, може, скинули ©© через сина
забродника, хулiгана, що аж у правопорушницьку школу попав? На мiсцi була
мама, ледь усмiхалася помiж фотографiями: з одного боку Iлько Ярошенко,
механiзатор, з другого - Лiда-лаборантка. Полегшено зiтхнулось Порфировi
пiсля цього, отодi вже й побрiв, прокрадаючись кружма, до свого
абрикоса... Мама, яка вона була нiжна при зустрiчi з ним, яка сердечна та
красива, зда ться, нiколи такою не бачив! Тiльки б замiж не виходила, не
приводила йому чужака-вiтчима, бо якось пригрозила напiвжартома: "А що,
якби й привела? Було б хоч кому заступитися, коли бiльшi товчуть тебе,
забiяку!" Сам за себе заступлюсь, мамо, ще й вас обороню, лише не
приводьте п'яницi в хату! Досi вважав Порфир, що вiн для матерi тiльки
сама досада, тягар, камiнь на шию. Коли з вiдлучок сво©х вертавсь,
зустрiчала його перенервована, змучена, у криках, у гвалтах: "Горе мо !
Грiх мiй тяжкий". А за час цi © розлуки, бач, як скучила, при зустрiчi
мiсця не знаходила з радощiв... "Ти не з обману, ти - з правди", - нiколи
такого вiд не© не чув i нiколи цього не забуде.
Блукав саме бiля Тихо© могили, коли до не© потяглася вiд пристанi
череда екскурсантiв. Молодшi, позадиравши голови, попереду йшли, а були
такi, що й на милицях стрибали чи шкандибали з паличками, - видно, з
лиману прибули, з грязелiкарнi. З усiх усюд на©жджа публiка на тутешню
ропу, знають дорогу сюди шахтарi навiть десь iз Крайньо© Пiвночi,
прибувають декотрi геть покрученi радикулiтами та ревматизмами, а,
покиснувши сезон у гарячiй ропi, виписуються додому iнодi зовсiм без
милиць, полишають сво дрюччя персоналовi на згадку разом iз розчуленими
записами в книзi подяк.
Ранiше, коли прибували сюди екскурсанти, Порфир мав звичку, ув'язавшись
хвостиком, теж никати за ними, бо кому ж не цiкаво послухати про тих
бородатих скiфiв, про загадкову Гiлею, а зараз при появi екскурсантiв
перше бажання було: дременути геть! Одначе вiдразу й схаменувсь: чого,
власне? Кому з них вiдомо, що ти за один? Хiба на лобi мiчено, що ти
втiкач?
Екскурсоводка, голонога, цибата, з напущеним на лоб чубчиком па
сучасний манiр, не стала вiдганяти Порфира, навiть осмiхнулась заохотливо:
можеш, мовляв, послухати, я не забороняю. Справдi ж бо, розповiдатиме для
всiх, а Порфир до таких речей ма цiкавiсть, кортить йому знати про тих
давнiх людей, що насипали оцi кургани-могили в степах i ходили звiдси в
далекi походи, а повернувшись, справляли тут сво© свята, на колiсницях
змагались, i смаглявi скiф'янки в прикрасах спiвали бiля вечiрнiх вогнищ
сво©х, уже забутих тепер пiсень.
- А ти чого не в школi, хлопчику? - звернулася до Порфира одна з
екскурсанток, розвезиста тьотя в рудих буклях, у великих, вiд сонця,
окулярах.
Чепурний вигляд Порфирiв, новенький тiльник та мiдна бляха на ременi
(та, що нею не раз хлопця було татуйовано) дали людям пiдставу думати, що
вiн, певне, з училища юних морякiв.
- Ти з Нахiмовського, еге ж? - допитувалась кругловиденька тiтуся. - Чи
з мореходки?
- Я iз спецшколи, - буркнув Порфир, невдоволений цi ю причепливiстю.
- Це що воно таке? - спохмурнiла розвезиста, в окулярах.
Знайшовся одразу в гуртi й знавець - паруб'яга в бiлiй кепочцi, груди
розхристанi, волохатi.
- Це та школа, де малих правопорушникiв уламують, - пояснив вiн жiнкам.
- тут одна на всю область. За монастирськими стiнами, через якi ченцям
колись дiвчат у лантухах подавали...
- А чого ти тут? - запитала Порфира екскурсоводка, Хлопець, набравшись
духу, видавив iз себе:
- Вiдпустили.
- Вiдзначився чимось? Вибув строк, чи як?
- Премiя за працю в майстернях.
- Молодець! Давай добувай розряд, - пiдбадьорив хлопця смаглявий
чоловiк, поплескавши дружньо по плечу. - Матимеш розряд, одразу себе
мужчиною вiдчу ш. У мене ось такий, як ти, а вже прибiга на кар' ри:
дозволь, тату, я сам вибухiвку закладу!
Стояли, чекаючи, доки пiдтягнуться всi. Коли iншi пiдходили, то теж
цiкавились, що за хлоп'як серед них, i тепер уже самi екскурсанти
пояснювали, що це вихованець спецшколи, вiдмiнник, за працю та зразкову
поведiнку вiдпустили його погостювати додому... Кульбака, нахнюпившись,
слухав цi сво© власнi вигадки, вуха йому горiли, i зарятувало тiльки те,
що екскурсоводка ©хня вiдвернула увагу, iнший свiт з'явивсь, заколихались
у повiтрi лавровi га© - то йшли на персiв во©ни з цього краю, а на
кiнчиках списiв у них зеленiло лаврове листя, як материн виноград!
- Час ущiльню ться, епохи зблизились, - завчено говорила екскурсоводка,
- i в цьому курганi, можливо, поруч лежать бородатий античний скiф i
половець середньовiччя, порубаний ордою козак i молодий кулеметник з
будьоннiвсько© тачанки...
Дiвчина пояснила, що розкопки тiльки починаються, може, тут археологiв
ждуть ще великi вiдкриття... Як завжди, знайшлись серед екскурсантiв такi,
що найперше цiкавились, чи багато золота було знайдено на розкопках цi ©
Тихо© могили, екскурсоводку це аж образило, бо:
- Рiч не в золотi, товаришi, а в тому, що на тiм золотi накарбовано!
Яка мистецька краса на ньому вiдтворена та яка ©© художня цiннiсть...
Сухорлявий дiдок в окулярах, видно, неабиякий грамотiй, бо й тут з
книжкою не розлучався, коли зайшлось про художностi, ожвавiв, розгорнув у
книжцi закладене мiсце й зачитав, наче дiтям у класi:
- "В тi часи праця художникiв вважалась священнодiйством! Митцi були у
великiй пошанi. Вони гордились дiянням рук сво©х ще бiльше, нiж царi
сво©ми перемогами. Тiльки якщо гiмни царiв починались словами: "Я
зруйнував...", "Я покорив...", то гiмни художанкiв мали зачином; "Я
воздвиг...", "Я спорудив...", "Я виконав роботи прекраснi..."
- Знов старий завiв свою пластинку, - кинув губатий мордань, цiлячись
фотоапаратом в екскурсоводку, i хоч на губаня глянули осудливо, - "нечема,
мовляв, ти", - проте вголос нiхто за старого не заступивсь, i вiн,
закривши книжку, ображено замовк.
Як i передбачав Порфир, вiд Тихо© могили екскурсанти потяглись до
обсаджено© високими тополями садиби науково© станцi©, де, певне, покажуть
©м кабiнет агротехнiки з засушеними шкiдниками пiд склом, далi, звичайно
ж, не минуть i радгоспу, якщо мають дозвiл оглянути його прохолоднi льохи
з величезними бочками вин. Порфир лишився на мiсцi, вiдчувши себе в
самотнiй, гiркiй покинутостi. Адже в той бiк, до людей, дорога тобi
закрита. Ти втiкач, майже злочинець. Постояв трохи, послухав жайворонка,
що високо десь витюрлюкував над головою, й нарештi побрiв, сам не знаючи
куди. Просто так, навмання. Бо якi ж йому виконати "роботи прекраснi"?
Ноги самi привели до рiчки. Поникав уздовж берега, по-заглядав, де чи©
каюки стоять, примкнутi ланцюгами до верб та берегових осокорiв.
Рiзнокалiбернi замки на них висять, бiльшi й меншi, простiшi й складнiшi,
та будь-який iз них сам вiдiмкнувся б перед Порфиром, тiльки забажай...
Нема на всьому березi замка, якому б ради не дав оцей майстер "золотi
руки".
Чийсь катерок вихопився iз-за очерету, з гуркотом летить до берега,
Порфир мимовiль заховався за вербу. Але можна було й не ховатись, бо це ж
Микола, аж чорний вiд смаги, радгоспний моторист, майже приятель, на нього
Порфировi сама при мнiсть дивитись, коли вiн, отак вiльно вiдкинувшись,
сидить за кермом, править однi ю рукою, i катерок слуха ться найменшого
доторку господарево© руки. Славиться Микола тим, що, мабуть, найранiше за
всiх у Комишанцi вста , про нього й мати Порфирова каже:
"О, це раннiй! Цей не проспить росянi блакитнi свiтанки!.." Хай навiть
гуля допiзна, а вранцi, ще й сонце не сходить, а моторчик Миколин уже
загуркотiв над водою, вже помчався найранiший комишанець з якимось
дорученням до мiста, або на ГЕС, або на целюлозний.
Причаливши, Микола глушить мотор, сходить на берег з якимись пакунками
в руках i аж тепер помiча Порфира:
- Здоров, здоров, - каже йому так, наче вчора розстались. - Ну, як
живеш?
- Та нiчогенько... Живу як оте колесо: весь час крутишся, а тебе тiльки
надувають.
Моторист без слiв, самою усмiшкою вiдповiв на Порфирiв дотеп. Хлопець з
деяким острахом ждав вiд нього розпитiв про свою долю, та й самому кортiло
запитати, чи не був часом на лиманi, чи не зустрiчався з дядьком Iваном,
рибiнспектором, одначе Миколi, видно, було не до розбалакувань, бо вiн
одразу й рушив, кивком вiдкинувши чуб назад i мiцнiше пiдiбравши пiд пахви
сво© пакунки:
- Поспiшаю, брат... У лабораторi© ждуть. На пристанi пiд осокорами
кiлька пасажирiв куняють з клунками - ждуть рiчково© ракети. Пароплавчик,
що доставив екскурсантiв, притуливсь до причалу й теж спочива , - так
стоятиме, аж доки його пасажири повернуться. Дверi на судно навстiж, трап
настелений, усе нiби припрошу : заходь, хлопче, якщо хочеш вирушити в
рейс... Капiтан сидить на кормi, чита газету. На верхнiй палубi дво
матросiв, що ©м Порфир приносив одного разу пиво з чайно©, задивились у
небо, перемовляються:
- Он-он вони пiшли... Та рiвно як!
- Не блукають, а кроковкою йдуть... У них теж дисциплiна...
Задер голову й Кульбака, нагледiв i вiн ту кроковку в небi, що,
рухаючись, ледь мерехтiла у високостi: журавлi йдуть iз гирла кудись у
верхiв'я рiки, кудись аж за Ки©в, на полiськi болота, подалi вiд
браконь рських пострiлiв.
XV
- Кучугура з чубом! Оце кучугура... Отут i буде наш спостережний пункт,
- весело казав, бувало, дiдусь до онука, вибравши мiсце для куреня.
Вiдтодi й зда ться Порфировi, коли опиниться серед кучугур, наче це
велетенськi голови чи©сь лобато витикаються з землi, а на них вiтерець
чуби розвiвав... Чубом дiдусь називав кущик шелюги на самiм вершечку
пiщано© дюни i пояснював, що кущик цей i саму кучугуру сформував, бо
затримував пiсок... Отже, прапрадiд цi © шелюжини, пустивши корiння, й
кучугуру почав...
Дюни i дюни. Де лисi, а де з чубами, нiмi, мовчазнi, "Укра©нськi
Каракуми", як писав про них у сво©х раннiх статтях теперiшнiй керiвник
станцi©, доктор наук, що його за тихiсть та лагiднiсть вдачi
жiнки-гектарницi називають вуйком. Лiта не щадять нiкого, змiнився й вiн,
при©хав сюди чубатим, а став безчубий, зате чубатiли його "Каракуми". Цi ©
весни механiзатори та гектарницi освоюють ще одну арену пiскiв, на
стогектарнiм клину за кiлька днiв кучугури позчiсувано, як ножами,
розрiвняно, розплановано, сапери пройшли, за ними трактор з плантажним
плугом тягне борозну, вивалю глибоку, як траншею, за ним другий - вкида
добрива, а далi вже тi, що з чубуками в руках, дiвчата та молодицi, що
мають посадити тисячi й тисячi чубучат на один гектар! Одна каже: "Мо©
чубуки...", друга - "чубучини", третя - "мо© чубучата", - це вже в котро©
який характер... Але всi - як матерi, жодна не забуде, що, влаштувавши в
землi того маленького, треба того ще й "з головою прикрити", щоб зовсiм не
видно було чубучати, його верхнього вiчка, бо спекою запече або засiче
пiском...
Ще одна виноградна шкiлка тут заклада ться, де пiд вайдбайливiшим
доглядом будуть всi оцi "шасли" та "пiно", "фiолетовi раннi" та "красуня
Цегледа", "Iталiя" та "перлина Сабо"... Кожна з гектарниць без нагадувань
зна , що, коли i як ©й робити, бо шкiлка на те й шкiлка, щоб око не
дрiмало, найнiжнiший сорт повинен у цих пiсках прийнятися, вкоренитись.
Якщо треба, то в шкiлцi його ще й перешколюють, тобто пересаджують, щоб
тiльки чубученко твiй краще рiс!
I ось, коли тут саме кипить робота i жiнки ледве встигають з чубуками
за трактором, з'явля ться з-помiж кучугур ще не торканих ошарпаний
автобусик з пов'язкою на лобi й почина допитуватись, де ж тут Оксана
Кульбака, гектарниця, та чи не прибiгав до не© збiглий зi школи синок?
Гектарниць аж обурило це.
- А ви ж там, шановнi, для чого? Ось ти, дiду вусатий, - це до
Тритузного, - якого там дiдька пасеш? Не прибiгав ваш бурсак, а якби й
прибiг, то хiба б ми виказали? Шукайте його у борознi помiж чубучатами,
може, там вiн сидить та з пастухiв сво©х у жменю смi ться!..
- Ви ©х краще не чiпайте, - озвався вiд трактора закушпелений парубiйко
i скаламбурив: - Нашi гектарницi-аси язиками жалять, як оси... Доктор наук
i той ©х остерiга ться...
З Оксаною в шукачiв i зовсiм зустрiч не вiдбулася, ©й випало сьогоднi
пiдмiнювати бригадира, i тому десь оце по©хала з саперами оглядати нову
дiлянку.
Довелося так i вiдбути нi з чим. А невдовзi автобусик уже зупинивсь на
Комишанськiй пристанi пiд осокорами, i водiй, ще й мотор не вимкнувши,
спокiйно кивнув у бiк причалу:
- По-мо му, вiн там...
Екскурсанти, з'юрмившись бiля трапа, саме заходили на пароплавчик i, як
здалось водi вi... Одне слово, учасники розшуку змушенi були вдатись до
капiтана судна. Вiдкликавши його вбiк, Степашко, як працiвник мiлiцi©,
серйозним тоном почав розпитувати, чи не пробрався до них часом на судно
безбiлетний пасажир. Пацанок такий. Помiчено було, нiбито щось прошмигнуло
в натовпi, схоже на ©хнього втiкача...
- У мене тут миша не проскочить, - ображено вiдповiв капiтан. - А втiм,
можете обстежити.
- Хiба тiльки щоб совiсть була спокiйна, - сказав Тритузний, i разом iз
Степашком, вiдсторонивши екскурсантiв, вони пройшли по трапу на судно.
Марися Павлiвна зосталася на причалi. Нервувалася, ледве стримувала
себе. Красива ж тобi випала роль! Педагог, прихильниця тако© гуманно©
системи, раптом у ролi Шерлока Холмса, - досадливо iронiзувала вона над
собою. Походжаючи пiд осокорами, знiчев'я озирала пристань: ось вона,
комишанська гавань, про котру Кульбака не раз згадував захоплено.
Звичайний рiчковий причал, яких багато на Днiпрi, притулився в очеретах,
живе сво©ми неквапливими буднями. Зараз тiльки початок навiгацi©, ритм
життя поки що стишений, а влiтку тут усе закипить, завiзно буде вiд
вантажних машин, що прибувають зi степу, збiжжя лежатиме горами, день i
нiч братимуть звiдси зерно, овочi, фрукти, вiдпливатимуть баржi, важко