i вони, вчителi, тi самi, що будуть вихователями ©© сина! Прибули вони -
Борис Савович та його колега Марися Павлiвна, на прiзвище Ковальська, -
щоб познайомитися з матiр'ю, дiзнатись про того бешкетника, так би мовити,
з першоджерел. По правдi кажучи, здивували матiр-одиначку сво©м вiзитом.
Аж ось де ©© знайшли! Мало того, що сином клопочуться, ще й матiр вирiшили
провiдати. Робiтниця була розчулена цим.
- Так оце ви, вчителята, - розглядала вона ©х схвильовано. - А я
подумала, чи не практиканти якi...
Зiрким оком помiтила перстень на правiй руцi в Бориса Савовича i одразу
ж зробила висновок, що вже вiн одружений, не якийсь там неоженьба, що
тiльки й шукав романiв, - отже, такий бiльше пильнуватиме довiрених йому
вихованцiв. До Марисi Павлiвни в робiтницi ворухнулося щось навiть
ревниве: ось такiй молодiй та, мабуть, i недосвiдченiй передано ©© Порфира
на вишкiл? Чи зумi вона його перевиховати i що йому прищепить? Якщо
ременя не слухався, то чи слухатиме вiн ©©, таку маленьку та тендiтну? З
виду та сама як десятикласниця, хоча тепер, трапля ться, й десятикласницi
мамами стають... I ревнощi, i сумнiви заворушились, однак перше враження
сво Оксана нiчим не виявила, навпаки, ©й хотiлося по щиростi привiтати
цих людей, обiйтися з ними гостинно. Якби ж це вдома! А тут i посадити
нiде.
- Сiдайте ось хоч тут, - вказала ©м на зваленi купою кулi очеретянi.
Весняне сонце ще не було пекуче, воно лиш при мно пригрiвало живим
теплом, i степ дихав вiльготно, вiтерцем обвiвало людей, i вчителька
сказала:
- Тут у вас почува ш, що йдеш крiзь повiтря.
Влаштувавшись на кулях очерету, молодi педагоги стали розпитувати
Оксану про сина, як та що, та коли правопорушником зробився, i хоч вiдомо
було ©м про материнi скарги на сина, однак виявилось, що то в минулому, а
зараз вона аж нiяк не хоче скаржитися на нього, нема йому вiд матерi нi
осуду, нi клятьби. Про що б не зайшлось - усмiх поблажливостi перемайне,
iскринки слiз, хай зболених, але гордих i радiсних, уже зблискують в
материних очах. Бо така ж у нього душа, такий вiн добрий бува ! Тiльки
весною запахло - вже шпакiвнi подерся ставити, а взимку цiлий день на
рiчцi лунки пробивав, щоб риба не позадихалась! Марися Павлiвна, не
вiдводячи погляду, стежила за молодою матiр'ю, знаходячи в нiй схожiсть iз
сином, - така ж чоласта, очi сiрi, тiльки великi (в того розбишаки
дрiбненькi), шия висока й худа, при рiзкiм поворотi голови аж жилами
напина ться. В обличчi жiнки якась змученiсть, швидкi спалахи настрою
змiнюються швидким пригасанням, як у людей нервових - видно, що нерви
розшарпанi вкрай... Усе це, ясна рiч, карби, полишенi коханим синочком...
Газова косинка, однак, вив'язана по-дiвочому, губи пiдфарбованi, - цього,
бач, не забува . I лице, хоч змучене, проте ма в собi привабливiсть, в
поглядi сяйливому, гарячому почува ться внутрiшня пристрасть, прихована
жага.
- Любов слiпа, це вiдомо, - сказала вчителька, - але вас просимо
розповiсти про свого сина по можливостi об' ктивно, нiчого не втаювати.
А колега ©© додав:
- Якщо ми бiльше про нього знатимем, це пiде йому на користь.
- Та вiн же в мене не карний злочинець!
- Ми й не кажемо, що карний... Але ж ви хочете, щоб вирiс вiн чесним,
мужнiм, красивим... Це й наша мета.
I дивна рiч: з першого слова мати повiрила ©м, вiдчула, що не повинно
бути та мниць вiд цих людей, якi вiднинi теж вiдповiдають нарiвнi з нею,
якщо не бiльше, за ©© таке буйне, невлаштоване душею дитя.
- Змучилась я з ним, опечалилась, - призналася вона. - дина ж у мене
дитина... З першою судьбою i отак горюю... Серце зiтлiло, душа облива ться
кров'ю за нього! Оце дивiться, яка стала, - витягла вона сво© жилавi руки,
- а я ще ж молода. I всьому причина вiн. Бо нема днини спокiйно©, настане
нiч, i тодi ще бiльше в тривозi, бiжу пiсля кiно до клубу, нiчних сторожiв
питаю: чи не бачили? Гасаю по селу, плачу, шукаю: де воно? Може, купалося
та втопилося, бо не такий же вiн у мене моряк та плавак, як сам про себе
накаже... "Утопивсь!" - аж наче хтось шепче менi. I нiби наяву бачу, як
удосвiта витягують його неводом, неживе, посинiле, заплуталось у
рибальськi сiтi... Станеш потiм питати, де був, а вiн тобi як засипле сiм
мiшкiв гречано© вовни, нарозказу , тiльки слухай... Бо вiн же в мене як
Гоголь, - i змучено посмiхнулась крiзь налиту сонцем сльозу. - Скiльки в
нього тих фантазiй! Може, й вам уже розказував, як дiдуся поранило i як
його Рекс витяг з поля бою? Що дiдусь поранений був - це правда, з однi ю
легенею жив, а ось що Рекс... то де вiн там узявся на фронтi!
- Уява активна, ми це помiтили, - зауважила Марися Павлiвна.
- Повiрите, iнодi вiн у мене просто золотий: мамо, не хвилюйтесь, не
плачте, я слухатимусь, житимем дружно, i школи не пропускатиму, завтра
мене раненько розбудiть. Вибiгаючи на роботу, поставлю йому будильник пiд
вухо, а вiн i будильник проспить, i до школи потiм не дiйде, бо когось по
дорозi зустрiв, чимось захопився i вже про все на свiтi забув! Десь уже в
плавнях його шукайте, бо там йому найлюбiше, там йому право-воля!
- Волелюб, - вперше усмiхнулась Марися Павлiвна.
- Йому гарно, а менi... Мiсця не знаходжу! Де вiн, мiй гуляй-вiтер?
Кинусь на розшуки, зловлю, натовчу, налупцюю, та хiба ж биттям вихова ш? А
то ще було шиферину прибинтував до руки i в школу не йде: "Я, мамо,
поранений..." Розбинтувала, а там нема нiчого... Отакий фронтовик!
- Скажiть, дiдуся вiн слухався? - запитав Борис Савович глибокодумно.
- О, доки дiдусь був живий, я й горя не знала. Дружба в них була -
нерозлийвода. I на риболовлю разом, i на виноградники, було, бiжить, коли
дiдусь пiшов сторожувати, - не раз у куренi й ночував. Прибiжить пiсля
ночiвлi радий, веселий, доповiда : "Мамо, я сьогоднi нiчого не нако©в!"
- А ви не пробували його до сво © роботи прилучити? - поцiкавилась
учителька.
- Пробувала. Вiзьму його з собою, дам сапу в руки, бере безвiдмовно,
покрутиться бiля мене якийсь час, а тiльки вiдвернулась - уже лови вiтра в
полi! Та для кого ж цi кучугури насаджую? - з жаром говорила вона, нiби
син уже наяву ось тут виник перед нею. -Таж для тебе найперш! Двiстi
тисяч! Пустеля, Каракуми - таке тобi вiд капiталiзму дiсталось, а тепер,
глянь, що зроблено! I для кого? Для кого, скажiть, оцi кучугури розрiвнюю,
виногради закладаю, пiдживлюю, сто разiв поливаю? Пiски - як вогонь,
навiть найживучiша фiлоксера, ота, пробачте, воша коренева, не витриму ,
гине, а саджанець мiй росте! Бо з любов'ю вирощую, для тебе лелiю, а ти?
Оце така мамi вдячнiсть вiд тебе? Та поглянь, яка вже я стала розшарпана,
нерви всi пошматованi!.. Iнодi розчулиться: не хвилюйтесь, мамо, не буду
бiльше, кинеться на шию, заспокою , ладен руки-ноги менi цiлувати. Дивись,
кажу, скiльки я цих кучугур окультурила, але ж i на твою долю ще буде та
буде! Тож готуйсь! Вiн i не вiдмовля ться: вивчусь, каже, пiду в
механiзатори, на плантажнi плуги... А поки що набере хлопцiв i гайда в тi
он, ще не займанi кучугури... А там повнiсiнько ж снарядiв та мiн у пiсках
- ото я можу бути спокiйна? Ми ось тут як розрiвню м кучугури, то саперiв
щоразу виклика м. Вони йдуть попереду, а ми вже за ними - чубуки садимо...
Як нiби епiчне щось, слухала Марися Павлiвна розповiдь робiтницi про тi
буденнi негучнi битви, що тривають тут роками. Адже не так просто оживити,
окультурити цей пустельний край. Спершу треба розрiвняти бархан за
барханом, а потiм засiяти житом в кiнцi серпня, а наступно© весни жито
скосити, пiдiйняти плантаж, внести добрива i ще раз засiяти житом, а
навеснi по ньому вже садитиметься виноград з таким розрахунком, що, коли
жито викине колосок, в той час i виноград якраз бризне листом, i вони
мовби захищатимуть одне Одного... Виявля ться, жито одна з найвитривалiших
рослин на планетi, жита бо©ться навiть осот, в цих умовах воно якраз i
очища землю, з жита тут усе почина ться..."0сь де пану творчий дух
людини, - мимовiль подумалося Марисi. - I цi люди, що цiлий край
повертають до життя, вони теж - як жито..."
Не все з почутого Марися Павлiвна розумiла, далека була ©й вся ця
виноградарська технологiя, якою звично оперувала робiтниця, але ясно для
вчительки було головне: перед нею майстриня, перед нею людина, яка зумiла
оживити цi мертвi безплiднi пiски, що тiльки й були начиненi iржавим
металом вiйни. I хоч педагогiчних нахилiв i не виявила стосовно свого
сина, зате ж в нiй оцей хист - серед усiх труднощiв виплекати свiй
саджанець зеленолистий!..
Борис Савович виявився досить компетентним у дiлах виноградарських, вiн
з пiвслова вхоплював те, про що йшлося. Марися ж Павлiвна почувалася тут
ученицею, на©вною i, може, аж смiшною, що не могла до ладу про все i
второпати, хiба що про жито та про те, що в цiм пiску найстрашнiший
шкiдник гине, не витриму влiтку його пекельних температур. "Ох, якби ми,
педагоги, так умiли вирощувати дiтей, як жiнка ця вмi вирощувати сво©
виноградники та соснята!" Навiть з Алжiру присилають ©й сюди чубуки, i
вони тут у не© проходять гарт. фiлоксера, що ранiш вважалася непоборною,
навiть вона пропада в цiм вогнянiм карантинi. Адже цiле лiто тут все
вогнем пашить, босою ногою в пiсок не ступнеш, i лише лоза виноградна
якимось чудом все ж приживля ться пiд Оксаниним доглядом, звiдкись соки
бере, розвива ться. "Ось так, як ми саджанцi, так ви дiтей наших
бережiть", - могла б ця молода жiнка зараз сказати Марисi Павлiвнi, i було
б то справедливо. Найдорожче, що ма в життi, сина диного, вiддала вона
тобi на виховання, не впоравшись з ним сама...
- Не вiддала б я вам його, - сказала задумливо мати, - та тiльки ж
школа стогне, i сусiдки просять: вiддай та вiддай, Оксано, його в той
iнтернат, бо й наших позводить з ума та з толку... Вiн же тут для всiх
комишанських бешкетникiв авторитет!
- Чим же вiн цей авторитет здобув? - запитала вчителька.
- А тим, що вiрний товариш. Хоч ти його вбий, не викаже, скорiше навiть
на себе провину вiзьме... I меншого вдарити не дасть, завжди заступиться
за нього перед забiякою. Якщо, каже, руки сверблять битися - бий краще
мене: я здоровий, витерплю. Отакий. Просто безстрашник якийсь! Мабуть, у
дiда вдався...
Весь час кортiло Марисi дiзнатись ще про одне - найiнтимнiше: вiд кого
ж дитя, з яко© любовi? I коли, зрештою, зважилась запитати, то жiнка
сприйняла це на диво природно, навiть не знiяковiвши: видно, не було ©й
чого соромитись у сво му минулому.
- Дехто каже, Оксана то ж така... легковажна, вона за вiльну любов,
безшлюбне з котримось зiйшлась, - говорила мовби до марев, що вже
зривалися, струмували ледь помiтно попiд обрi м. - I дитя в не©, мабуть,
тому таке кляте, що безшлюбне, йому теж тiльки свободи дай... Не суперечу
- безшлюбне, беззагсове, але ж я таки по любовi зiйшлась! - стиха аж
вигукнула вона. - Не заглядала йому в паспорт, на зарплатню його не
жаднилась, - покохала, i все. Хоч дехто й радив, щоб на алiменти подавала,
але нi, кажу, так обiйдусь. Гордiсть людинi дорожча... Та й станцiя мене
скривдити не дасть. А колись ще вiн i сам, може, мене знайде, хоч сиву
розшука , щоб подивитися, якого ж сина виростила мати-одиначка з сво ©
першо© та, певне, вже й останньо© любовi...
Нi скарги, нi нарiкань не було в ©© розповiдi, скорше вона просто
виповiдала себе цьому сонцю й просторам, спокiйно виливала душу цим уперше
зустрiнутим людям, вiддалившись поглядом, задивившись у прозорi текучi
марева, як у сво© минулi лiта.
III
Режим напiвсвободи - так у них зветься це собаче життя. I саме таким
уявля ться воно малому комишанцевi. День твiй i нiч розписанi тут по
хвилинах: лягай, вставай, бiгом туди, бiгом сюди, лише з двору не смiй анi
кроку... Брама залiзна, глуха. У будцi вартовий невiдлучно. В який бiк не
розженись - мур тебе зустрiне, мур такий, що його i собака не перескочить.
I вони хочуть, щоб Порфир звик до такого життя! А йому i вночi плавня
волею диха , риба при мiсяцi сплеску ться, очерети шелестять.
Десь там весна, птахи з вирiю повертаються, а ти безвилазно за цим
глухим муром. Найнуднiше мiсце на свiтi! Монастир колись був, потiм
колонiя неповнолiтнiх правопорушникiв, тепер школа. Тiльки не просто
школа, а спецшкола - цим "спец" багато що сказано. Всевидющий цупкорукий
режим - вiн тобi тут батько. Звелять спiвати - спiвай, скажуть за парту -
не огризайся. А як тiльки старший хто на порiг, одразу схоплюйсь,
виструнчуйся:
- Вихованець Порфир Кульбака вивча правила внутрiшнього розпорядку!..
Пiд нулiвку остригли. Тут усi стриженi - плем'я маленьких стрижених
людей. Винятком хiба що старшi - тi, що здобулись уже права на чуби. Довго
тепер Порфировi ждати, доки чуб вiдросте. А зараз i мама б не впiзнала:
голомозий, мов арештант, у карцерi сидять. Не встиг озирнутись, як уже в
карцер його запхали. За спробу втечi, за те, що з душово© через кватирку
хотiв випурхнути на волю. Спробував, а потрапив просто до рук товаришевi
Тритузному, начальниковi служби режиму. Страшенно© сили чоловiк, дарма що
вiку пенсiйного. Не пробуй i вирватись, коли вiн схопить тебе та, як
обценьками, стисне там, де пульси б'ють. Ще тiльки десь там коридором
кроку вельмишановний начрежиму, а Порфир уже чу його залiзну ходу, чув
навiть вiддих, коли грiзний вартувальник зазира крiзь вiчко до карцеру,
чи то пак штрафно© кiмнати, як вони його культурно величають. Потiм засув
брязь! - дверi вiдчиняються, - здоровенькi були, товариш Тритузний вирiшив
провiдати героя невдало© втечi.
- Ну як ти тут? Не випарувавсь?
- На мiсцi, осьосьо, - озива ться Кульбака з тапчана.
- Тiльки ти встань, коли старший заходить.
- Не розумiю, чого вставати? - хлопець пiдводиться знехотя.
- Так треба. Солдат теж не всяке начальство поважа , а проте честь да !
- Ну хай буде вам честь... Хоча всi знають: влада людину псу .
- Не псу , а тiльки проявля ... Все, що було в нiй ранiше, виходить на
поверхню...
Зачинивши за собою важкi, цинком оббитi дверi, Тритузний ма звичку
пройтись по кiмнатi сюди-туди, молодцювато поводячи раменами, потiм сiда
на тапчанi й, збивши кашкет набакир, наметикованим оком озира штрафну, чи
нема чогось недозволеного. Стiни штрафно© поколупанi, рябiють рiзними
написами, що ©х залишили пiсля себе невiдомi Порфировi попередники. I сам
Порфир часу не гаяв, встиг увiчнити себе, прооравши цвяхом навкiс через
стiну: "Хлопцi! Смертi нема!" Наче звертався в такий спосiб до плавневих
сво©х товаришочкiв, пiдбадьорював ©х на той випадок, коли б котромусь iз
них довелося потрапити сюди, за оцинкованi дверi, в провалля нудьги i
самотностi.
Начальник режиму одразу помiтив свiженько нашкрябаний Порфирiв заповiт,
з веселим прижмуром глянув на хлопця:
- Вiриш у безсмертя? Це вже добре. В усякому разi, краще, нiж слiзьми
пiдлогу поливати... А цвях, яким стiну проорав, викладай сюди.
- Який цвях? - i погляд такий, наче на безвинну дитину зведено наклеп.
- Давай, давай, не примушуй чесну людину лiзти до тебе в кишеню.
Довелося вiддати.
- Берiть, якщо вже й цвяха бо©тесь.
- Не бо©мось, а порядок. Перед тобою був тут один герой, що й цвяха
ковтнув, аби тiльки випустили, - так йому то© свободи кортiло. Добре, що
хоч без хiрурга обiйшлось, сама природа допомогла...
Ох, як розумi Порфир того невiдомого: iнодi настрiй наляже такий, що
на все зважишся, аби лиш звiдси вирватись. Iнакше цю публiку не проймеш!
Адже ©м, дорослим, усе можна: i горiлку жлуктять, i наклепують один на
одного, а ти тiльки школу пропустив, нiч дома не ночував - i вже тебе за
шкiрку та на режим! У неволю! У камеру смертну!
Ну, це ти вже занадто, Порфире, яка там смертна... Кiмната як кiмната,
тiльки дверi цинком окутi й з вiчком, щоб вартовому було куди зазирати.
Вiрний друг - тапчан до тво©х послуг... Зараз на ньому сидить товариш
Тритузний та лагiдно з тобою бесiду .
- Зна ш, у чому бiда твоя, хлопче?
- А в чому?
- Ременя путнього на тебе не було.
- Був.
- Ой навряд... Менi ось у тво му вiцi доводилось уже на хлiб заробляти.
Один рiк погоничем, другий - iди льохи-виносховища колонiстам копати.
Лопату в руки i нарiвнi з дорослими цiлий день, - аж полуда на очi
вилазить.
- Так то ж... колись.
- Авжеж. Тепер iнше, тепер ви з пелюшок зна те сво© права: давай вам
"Артеки", гармонiста штатного, розваги всякi... А коли ж до працi
привчатися, як не замолоду? Глянеш, скiльки тих старшокласникiв -
парубчаки ж, траси б могли будувати, а вони цiле лiто байди б'ють... Такi
трудрезерви - й на вiтер!
- По-вашому, канiкул зовсiм не треба?
- А навiщо вам стiльки канiкул? Щоб бiльше дичавiли та в шкоду лазили?
Батьки-матерi день крiзь день на роботах, а цi тiльки й знають Днiпро,
човни, транзистор, карти... Або ватагами швендяють, доки десь таки на сво
наскочать, ©демо торiк з нашим директором на Брилiвку, а з кучугур дiвча
якесь вискаку навперейми, кричить, перелякане. Зупинились: що таке?
Виявилось, хлопцi снаряд знайшли i котромусь закортiло всередину тiй
iграшцi заглянути. Ну й заглянув... Ще ми його i в лiкарню вiдвозили,
поклали просто хiрурговi на стiл...
- Вижив?
- Але ж iнвалiдом буде! I сказати б за дiло, а то так, з дурно©
голови... Оце ж i ти: нiкого над собою не визна ш, пiшов i пiшов по життю
пустопаш... А була б на тебе, хлопче, мiцна рука, вмiла б приструнчити, не
опинився б ти зараз ось тут, у штрафнiй, не соромив би матiр перед людьми.
Чесна трудiвниця, а ма через тебе, шмаркача, ганьбу терпiти!
Нагадуванням про матiр Тритузний найбiльше й дошкуля Порфировi:
соромиш, ганьбиш... Хоч би вже в це не лiз! Нудить, повча , а в самого нiс
червоний, голос хрипить - не одну, мабуть, цистерну горiлки видудлив за
життя... Наставник! .Ранiше Тритузний нiбито герював у мисливському
господарствi, таке неподаля Комишанки, на вiдкриття сезону всi туди,
бабахкають цiлий день, птицю розполохають, мета ться в небi, нещасна, не
зна , куди й подiтись... Скiльки того птаства, мабуть, перебив цей
Тритузний: такий нi качцi, нi каченятi пощади не дасть...
- А такий закон, щоб лелек убивати? - зненацька запиту хлопець,
дивлячись у вiчi Тритузному.
Начальник режиму погладжу мiцну щiточку вусiв. Йому й невдогад, звiдки
це аж сердите запитання. Бо ж сам вiн не був свiдком того, як знайшли
напровеснi величезного мертвого лелеку пiд радгоспiвським гаражем, у
калюжi кровi, з крилами задубiлими... Таким його вранцi люди побачили
пiсля нiчно© чи ©сь розваги. Всi обурювались вчинком невiдомого
птаховбивцi, шофери нахвалялись ребра йому поламати, якщо виявлять, а
Порфир i в школу не пiшов того дня, бо нащо йому й школа, коли отакi на
свiтi... Кому вiн заважав, той птах? Був зовсiм довiрливий до людей, десь
аж iз Африки прилiтав на цей радгоспний гараж... Опустiло лелече гнiздо.
Скiльки пам'ята себе Порфир, усе воно було, усе стирчало хмизом на
гребенi сарая, i дзьобатий господар спокiйно стояв на однiй нозi та
виклацував, згорда озираючись довкруги, нiкого не боячись... I ось - нема.
На словах усi за природу, всi такi розумнi, а хтось таки ж руку пiдняв,
хтось убив?!
- Чого ж ви мовчите?
Хлопець з настовбурченим виглядом ждав вiдповiдi, i Тритузний мусив
пояснювати, що про вбивство лелеки дико й говорити, бо це не тiльки
корисний птах, вiн просто друг людини... За народною прикметою, лелека
щастя приносить...
- Та тiльки чого це ти до мене з сво©м лелекою?
Порфир чомусь не став вiдкриватись, не розповiв, як було знайдено бiля
гаража птаха в кровi затужавiлiй i як вiн за ним тужив... Мовчав, хоч
нестерпно було, хотiлося викричатись: "Малих тiльки хапа те, а самi? Лелек
б' те, ось такi ви... Жайворонят у степу скiльки гербiцидами передушили?
Навiть тодi, коли вони на я чках сидять. Бо де ж ©м сховатись вiд ваших
отрутохiмiкатiв!.. Цiлитесь, звiсно, по бур'янах, а чим оте захиститься,
що голеньке, безпомiчне, зiщулилось у гнiздi... Дихнути на нього боязно, а
ви на нього хмару отрути!"
- Гербiцидiв цiлу баржу притягли, а про жайворонят нiхто й не
подумав...
- Це в нас бува , - нахмурившись, згодився Тритузний. - Сам бачив пiсля
тих обробок: бджоли мертвi - купами бiля вуликiв... Та тiльки ж бува
iнакше. Ось менi син пише з Каспiю, вiн у мене нафтовик, у пустелi разом з
туркменами ставить буровi вишки. Зима i в них там видалась люта, навiть
море замерзло, мiльйони птахiв лишились без корму. Пропали б, якби не
людина. I зна ш, як ©х виручали? З вертольотiв розкидали пiдкормку! Цiлi
авiаз' днання працювали на птахiв, тiльки це й врятувало ©х вiд загибелi.
- Ну, то по-людському, - буркнув хлопець i, зацiкавившись, почав
докладнiше розпитувати про ту вертолiтну операцiю по врятуванню птахiв.
Хотiв знати, якi птахи на Каспi© водяться та чи правда, що й тут, у
степах, торiк нiбито бачили, як вертолiт за обмерзлими дрофами ганявся,
тiльки вже не з метою пiдкормки...
Тритузний цього пiдтвердити не мiг, зате вiн виявився неабияким
птахознавцем. Запевня , що доводилось йому бачити на сво му вiку навiть
чорних жайворонят! I пташок, у яких не лапки, а копитця, пташка й зветься:
копитник...
- А ще такi пташата, що в ополонку пiд кригу пiрнають i по дну рiчки
ходять, шукаючи собi там здобич, а потiм назад вибираються...
Ось таке Порфир слухав би хоч i до ночi! Одразу й неприязнь його до
цi © людини мовби пригасла, вiн присiв навпроти Тритузного, ловлячи кожне
слово з його розповiдi про тих дивовижних пташок, що пiшки по дну рiчки
ходять... Але на цьому найцiкавiшому мiсцi Тритузний, глянувши на
годинник, мову урвав i вже iншим, дiловим тоном звернувся до хлопця.
- Може, ма ш яку скаргу на наш надзирательський состав, то кажи... Бо
краще тут викласти, нiж потiм бiгати до прокурорки, коли вона при©де
братiю вашу опитувати.
I пояснив, що тi, кому належить здiйснювати нагляд, регулярно на©здять
сюди перевiряти, чи не кривдять тут вихованцiв, чи нема випадкiв
рукоприкладства абощо...
З боку Порфира нарiкань не було. Одна тiльки скарга мучила хлопця, але
вiн тримав ©© глибоко в собi: за що я тут? Який на менi злочин? I коли ви
мене випустите звiдси?
Двi доби можуть тримати Кульбаку в штрафнiй, бiльше не мають права. Але
ж i за двi доби занудитися, здурiти можна, дивлячись у вiкно на клаптик
неба, що аж кричить сво ю блакиттю, виманю : виходь, Порфире, гайнем
погуля м!
Вирватись звiдси можна хiба що в нужник, чи то пак, пробачте, в туалет.
потреба чи нема - а бiжить! Добре, що хоч пускають, скiльки б разiв не
просився. Вискочивши на подвiр'я, Порфир часом чкурне зовсiм не в той бiк,
опиниться аж за майстернями, в глухiм закутку, де човни лежать просмоленi,
лiта ждуть. Повпирались носами в мур - та його не пробити. Хлопець
сюди-туди перебiга очима: де ж той якiрець iржавий, що валявся мiж
човнами напередоднi? I цвях вiдiбрали, i якоря нема, що мiг би аж он як
прислужитись тому, хто замишля ще одну вiдважну рiч... Береш якiрець,
шпурля ш його через мур, вiн там зачепиться за що-небудь, а ти вже тодi по
ланцюгу вгору, як мавпа, як скалолаз: ловiть!
Хтось догадався прибрати: мабуть, i з вiдстанi в цiй школi читають
Порфировi пота мнi думки.
День повен сонця, повен весни. Днища човнiв понагрiвались, смолою
пахнуть. Сам цей дух смоляний не байдужий тому, хто вирiс бiля каюкiв, на
кому ще й зараз пiд курточкою рябенький тiльник, як у моряка, - мамин
подарунок. На декотрих човнах по дну накладенi ребристi смуги, це полозки
- на той випадок, якщо вода замерзне. Всюдихiд: чи по водi, чи по льоду -
тiльки шурх! та шурх! мiж очеретами... А тут...
Умостився Порфир на перекинутiй байдi, на сонячному пригрiвi й
задумавсь: моряк, а на такiй сушi, на такiй мiлинi опинився. Птахом,
чорним жайвороням яким-небудь стати б йому, щоб тiльки випурхнути звiдси.
Бо ж не почува себе винуватим! У чому провина його? Може, весна винувата?
Взимку ще нiчого, а як завеснi ться, так уже хлопець нiчого й не вдi з
собою, за парту його не заженеш, з дому вийде, а до школи не втрапить...
Мама iнодi й у школу його вiдводила, за партою сидiла, та тiльки щодня ж
не сидiтиме... Ну та й що? Однаково не дурнiший за iнших! Доки живий був
дiдусь, вiн таки розумiв хлопця, заступався: хай покозаку , мовляв, ти не
дуже, Оксано, на нього нападай, без батька росте, йому ще його буде...
Не було, мабуть, кращо© людини на свiтi, як дiдусь. Фронтовик, з однi ю
легенею в грудях, з медалями у вузлику, жив приймаком у яко©сь там на
вiддiлку, хоч дехто й пiдсмiювався, що в такому вiцi, мовляв, старого у
прийми потягло. (Мама цих жартiв не пiдтримувала). З дiдусем у Порфира
нiколи не доходило до сварок, i тим болючiше йому зараз за той випадок з
велосипедом. Никаючи якось по радгоспу, загледiв був: чийсь велосипед без
дiла скуча , притулившись пiд аптекою. Не довго думаючи, Порфир ухопив,
осiдлав його i - в степ! Накатався й пiд лiсосмугою кинув аж за селом, бо
не додому ж його тягти. Поверта ться пiсля катання, а назустрiч дiдусь iде
сумний-сумний, пiшки поверта ться до себе на вiддiлок: "Якийсь недовiрок
велосипед украв..." Ох, як тодi прикро почувалося Порфировi перед ним! Мав
би одразу й признатись, побiгти та мерщiй прикотити дiдусiв велосипед (i
як вiн його не впiзнав пiд аптекою!), але ж не признався, розгубився,
згорiв... Лише увечерi потай пiдкотив той нещасний велосипед i пiд куренем
тихенько поставив. Уже тiльки згодом дiдусевi признався... Все склалось
би, мабуть, iнакше, якби живий був дiдусь! На дiдусеву честь i онука
назвали цим ось нiби дорослим iменем, нiби аж нетеперiшнiм: Порфир. Так i
зовуть:
Порфир та Порфир... I нiяких нiжнощiв, нiяких тобi там "Порфирко"
абощо. Хiба лишень жартома кине котрий-небудь: "Ей ти, Оксанич!...", а той
жарт хлопцевi ножем у серце.
Влiтку цiлими днями Порфир на рiчцi, ковбаситься у водi, стриба з
гiлляк, пiрна на ямах без акваланга. I якщо хто вiдкушу курортникам
блешнi пiд водою, то це, звiсно, "Оксанич", пiдкрадеться, льоску на зуби:
хрусь! - i поплив з новiсiнькою японською блешнею в зубах! Матерi не до
нього, вона сво© кучугури окультурю , а вiн... Та вiн не обража ться на
матiр. Сюди вiддала? А що ж ©й з тобою, бешкетником, робити? Щось навiть
схоже на жаль прокида ться в нього зараз до не©, дома таке рiдко з
Порфиром траплялось. Скiльки разiв до безтяму ©© доводив, до крику та
слiз: "Горе ти мо ! Тиран мiй вiчний!" У такi хвилини на все була здатна,
а тепер, коли спекалась, видно, як пережива за ним, стражда .
Найфантастичнiшi Порфировi думки все крутяться довкола одного: як
Борис Савович та його колега Марися Павлiвна, на прiзвище Ковальська, -
щоб познайомитися з матiр'ю, дiзнатись про того бешкетника, так би мовити,
з першоджерел. По правдi кажучи, здивували матiр-одиначку сво©м вiзитом.
Аж ось де ©© знайшли! Мало того, що сином клопочуться, ще й матiр вирiшили
провiдати. Робiтниця була розчулена цим.
- Так оце ви, вчителята, - розглядала вона ©х схвильовано. - А я
подумала, чи не практиканти якi...
Зiрким оком помiтила перстень на правiй руцi в Бориса Савовича i одразу
ж зробила висновок, що вже вiн одружений, не якийсь там неоженьба, що
тiльки й шукав романiв, - отже, такий бiльше пильнуватиме довiрених йому
вихованцiв. До Марисi Павлiвни в робiтницi ворухнулося щось навiть
ревниве: ось такiй молодiй та, мабуть, i недосвiдченiй передано ©© Порфира
на вишкiл? Чи зумi вона його перевиховати i що йому прищепить? Якщо
ременя не слухався, то чи слухатиме вiн ©©, таку маленьку та тендiтну? З
виду та сама як десятикласниця, хоча тепер, трапля ться, й десятикласницi
мамами стають... I ревнощi, i сумнiви заворушились, однак перше враження
сво Оксана нiчим не виявила, навпаки, ©й хотiлося по щиростi привiтати
цих людей, обiйтися з ними гостинно. Якби ж це вдома! А тут i посадити
нiде.
- Сiдайте ось хоч тут, - вказала ©м на зваленi купою кулi очеретянi.
Весняне сонце ще не було пекуче, воно лиш при мно пригрiвало живим
теплом, i степ дихав вiльготно, вiтерцем обвiвало людей, i вчителька
сказала:
- Тут у вас почува ш, що йдеш крiзь повiтря.
Влаштувавшись на кулях очерету, молодi педагоги стали розпитувати
Оксану про сина, як та що, та коли правопорушником зробився, i хоч вiдомо
було ©м про материнi скарги на сина, однак виявилось, що то в минулому, а
зараз вона аж нiяк не хоче скаржитися на нього, нема йому вiд матерi нi
осуду, нi клятьби. Про що б не зайшлось - усмiх поблажливостi перемайне,
iскринки слiз, хай зболених, але гордих i радiсних, уже зблискують в
материних очах. Бо така ж у нього душа, такий вiн добрий бува ! Тiльки
весною запахло - вже шпакiвнi подерся ставити, а взимку цiлий день на
рiчцi лунки пробивав, щоб риба не позадихалась! Марися Павлiвна, не
вiдводячи погляду, стежила за молодою матiр'ю, знаходячи в нiй схожiсть iз
сином, - така ж чоласта, очi сiрi, тiльки великi (в того розбишаки
дрiбненькi), шия висока й худа, при рiзкiм поворотi голови аж жилами
напина ться. В обличчi жiнки якась змученiсть, швидкi спалахи настрою
змiнюються швидким пригасанням, як у людей нервових - видно, що нерви
розшарпанi вкрай... Усе це, ясна рiч, карби, полишенi коханим синочком...
Газова косинка, однак, вив'язана по-дiвочому, губи пiдфарбованi, - цього,
бач, не забува . I лице, хоч змучене, проте ма в собi привабливiсть, в
поглядi сяйливому, гарячому почува ться внутрiшня пристрасть, прихована
жага.
- Любов слiпа, це вiдомо, - сказала вчителька, - але вас просимо
розповiсти про свого сина по можливостi об' ктивно, нiчого не втаювати.
А колега ©© додав:
- Якщо ми бiльше про нього знатимем, це пiде йому на користь.
- Та вiн же в мене не карний злочинець!
- Ми й не кажемо, що карний... Але ж ви хочете, щоб вирiс вiн чесним,
мужнiм, красивим... Це й наша мета.
I дивна рiч: з першого слова мати повiрила ©м, вiдчула, що не повинно
бути та мниць вiд цих людей, якi вiднинi теж вiдповiдають нарiвнi з нею,
якщо не бiльше, за ©© таке буйне, невлаштоване душею дитя.
- Змучилась я з ним, опечалилась, - призналася вона. - дина ж у мене
дитина... З першою судьбою i отак горюю... Серце зiтлiло, душа облива ться
кров'ю за нього! Оце дивiться, яка стала, - витягла вона сво© жилавi руки,
- а я ще ж молода. I всьому причина вiн. Бо нема днини спокiйно©, настане
нiч, i тодi ще бiльше в тривозi, бiжу пiсля кiно до клубу, нiчних сторожiв
питаю: чи не бачили? Гасаю по селу, плачу, шукаю: де воно? Може, купалося
та втопилося, бо не такий же вiн у мене моряк та плавак, як сам про себе
накаже... "Утопивсь!" - аж наче хтось шепче менi. I нiби наяву бачу, як
удосвiта витягують його неводом, неживе, посинiле, заплуталось у
рибальськi сiтi... Станеш потiм питати, де був, а вiн тобi як засипле сiм
мiшкiв гречано© вовни, нарозказу , тiльки слухай... Бо вiн же в мене як
Гоголь, - i змучено посмiхнулась крiзь налиту сонцем сльозу. - Скiльки в
нього тих фантазiй! Може, й вам уже розказував, як дiдуся поранило i як
його Рекс витяг з поля бою? Що дiдусь поранений був - це правда, з однi ю
легенею жив, а ось що Рекс... то де вiн там узявся на фронтi!
- Уява активна, ми це помiтили, - зауважила Марися Павлiвна.
- Повiрите, iнодi вiн у мене просто золотий: мамо, не хвилюйтесь, не
плачте, я слухатимусь, житимем дружно, i школи не пропускатиму, завтра
мене раненько розбудiть. Вибiгаючи на роботу, поставлю йому будильник пiд
вухо, а вiн i будильник проспить, i до школи потiм не дiйде, бо когось по
дорозi зустрiв, чимось захопився i вже про все на свiтi забув! Десь уже в
плавнях його шукайте, бо там йому найлюбiше, там йому право-воля!
- Волелюб, - вперше усмiхнулась Марися Павлiвна.
- Йому гарно, а менi... Мiсця не знаходжу! Де вiн, мiй гуляй-вiтер?
Кинусь на розшуки, зловлю, натовчу, налупцюю, та хiба ж биттям вихова ш? А
то ще було шиферину прибинтував до руки i в школу не йде: "Я, мамо,
поранений..." Розбинтувала, а там нема нiчого... Отакий фронтовик!
- Скажiть, дiдуся вiн слухався? - запитав Борис Савович глибокодумно.
- О, доки дiдусь був живий, я й горя не знала. Дружба в них була -
нерозлийвода. I на риболовлю разом, i на виноградники, було, бiжить, коли
дiдусь пiшов сторожувати, - не раз у куренi й ночував. Прибiжить пiсля
ночiвлi радий, веселий, доповiда : "Мамо, я сьогоднi нiчого не нако©в!"
- А ви не пробували його до сво © роботи прилучити? - поцiкавилась
учителька.
- Пробувала. Вiзьму його з собою, дам сапу в руки, бере безвiдмовно,
покрутиться бiля мене якийсь час, а тiльки вiдвернулась - уже лови вiтра в
полi! Та для кого ж цi кучугури насаджую? - з жаром говорила вона, нiби
син уже наяву ось тут виник перед нею. -Таж для тебе найперш! Двiстi
тисяч! Пустеля, Каракуми - таке тобi вiд капiталiзму дiсталось, а тепер,
глянь, що зроблено! I для кого? Для кого, скажiть, оцi кучугури розрiвнюю,
виногради закладаю, пiдживлюю, сто разiв поливаю? Пiски - як вогонь,
навiть найживучiша фiлоксера, ота, пробачте, воша коренева, не витриму ,
гине, а саджанець мiй росте! Бо з любов'ю вирощую, для тебе лелiю, а ти?
Оце така мамi вдячнiсть вiд тебе? Та поглянь, яка вже я стала розшарпана,
нерви всi пошматованi!.. Iнодi розчулиться: не хвилюйтесь, мамо, не буду
бiльше, кинеться на шию, заспокою , ладен руки-ноги менi цiлувати. Дивись,
кажу, скiльки я цих кучугур окультурила, але ж i на твою долю ще буде та
буде! Тож готуйсь! Вiн i не вiдмовля ться: вивчусь, каже, пiду в
механiзатори, на плантажнi плуги... А поки що набере хлопцiв i гайда в тi
он, ще не займанi кучугури... А там повнiсiнько ж снарядiв та мiн у пiсках
- ото я можу бути спокiйна? Ми ось тут як розрiвню м кучугури, то саперiв
щоразу виклика м. Вони йдуть попереду, а ми вже за ними - чубуки садимо...
Як нiби епiчне щось, слухала Марися Павлiвна розповiдь робiтницi про тi
буденнi негучнi битви, що тривають тут роками. Адже не так просто оживити,
окультурити цей пустельний край. Спершу треба розрiвняти бархан за
барханом, а потiм засiяти житом в кiнцi серпня, а наступно© весни жито
скосити, пiдiйняти плантаж, внести добрива i ще раз засiяти житом, а
навеснi по ньому вже садитиметься виноград з таким розрахунком, що, коли
жито викине колосок, в той час i виноград якраз бризне листом, i вони
мовби захищатимуть одне Одного... Виявля ться, жито одна з найвитривалiших
рослин на планетi, жита бо©ться навiть осот, в цих умовах воно якраз i
очища землю, з жита тут усе почина ться..."0сь де пану творчий дух
людини, - мимовiль подумалося Марисi. - I цi люди, що цiлий край
повертають до життя, вони теж - як жито..."
Не все з почутого Марися Павлiвна розумiла, далека була ©й вся ця
виноградарська технологiя, якою звично оперувала робiтниця, але ясно для
вчительки було головне: перед нею майстриня, перед нею людина, яка зумiла
оживити цi мертвi безплiднi пiски, що тiльки й були начиненi iржавим
металом вiйни. I хоч педагогiчних нахилiв i не виявила стосовно свого
сина, зате ж в нiй оцей хист - серед усiх труднощiв виплекати свiй
саджанець зеленолистий!..
Борис Савович виявився досить компетентним у дiлах виноградарських, вiн
з пiвслова вхоплював те, про що йшлося. Марися ж Павлiвна почувалася тут
ученицею, на©вною i, може, аж смiшною, що не могла до ладу про все i
второпати, хiба що про жито та про те, що в цiм пiску найстрашнiший
шкiдник гине, не витриму влiтку його пекельних температур. "Ох, якби ми,
педагоги, так умiли вирощувати дiтей, як жiнка ця вмi вирощувати сво©
виноградники та соснята!" Навiть з Алжiру присилають ©й сюди чубуки, i
вони тут у не© проходять гарт. фiлоксера, що ранiш вважалася непоборною,
навiть вона пропада в цiм вогнянiм карантинi. Адже цiле лiто тут все
вогнем пашить, босою ногою в пiсок не ступнеш, i лише лоза виноградна
якимось чудом все ж приживля ться пiд Оксаниним доглядом, звiдкись соки
бере, розвива ться. "Ось так, як ми саджанцi, так ви дiтей наших
бережiть", - могла б ця молода жiнка зараз сказати Марисi Павлiвнi, i було
б то справедливо. Найдорожче, що ма в життi, сина диного, вiддала вона
тобi на виховання, не впоравшись з ним сама...
- Не вiддала б я вам його, - сказала задумливо мати, - та тiльки ж
школа стогне, i сусiдки просять: вiддай та вiддай, Оксано, його в той
iнтернат, бо й наших позводить з ума та з толку... Вiн же тут для всiх
комишанських бешкетникiв авторитет!
- Чим же вiн цей авторитет здобув? - запитала вчителька.
- А тим, що вiрний товариш. Хоч ти його вбий, не викаже, скорiше навiть
на себе провину вiзьме... I меншого вдарити не дасть, завжди заступиться
за нього перед забiякою. Якщо, каже, руки сверблять битися - бий краще
мене: я здоровий, витерплю. Отакий. Просто безстрашник якийсь! Мабуть, у
дiда вдався...
Весь час кортiло Марисi дiзнатись ще про одне - найiнтимнiше: вiд кого
ж дитя, з яко© любовi? I коли, зрештою, зважилась запитати, то жiнка
сприйняла це на диво природно, навiть не знiяковiвши: видно, не було ©й
чого соромитись у сво му минулому.
- Дехто каже, Оксана то ж така... легковажна, вона за вiльну любов,
безшлюбне з котримось зiйшлась, - говорила мовби до марев, що вже
зривалися, струмували ледь помiтно попiд обрi м. - I дитя в не©, мабуть,
тому таке кляте, що безшлюбне, йому теж тiльки свободи дай... Не суперечу
- безшлюбне, беззагсове, але ж я таки по любовi зiйшлась! - стиха аж
вигукнула вона. - Не заглядала йому в паспорт, на зарплатню його не
жаднилась, - покохала, i все. Хоч дехто й радив, щоб на алiменти подавала,
але нi, кажу, так обiйдусь. Гордiсть людинi дорожча... Та й станцiя мене
скривдити не дасть. А колись ще вiн i сам, може, мене знайде, хоч сиву
розшука , щоб подивитися, якого ж сина виростила мати-одиначка з сво ©
першо© та, певне, вже й останньо© любовi...
Нi скарги, нi нарiкань не було в ©© розповiдi, скорше вона просто
виповiдала себе цьому сонцю й просторам, спокiйно виливала душу цим уперше
зустрiнутим людям, вiддалившись поглядом, задивившись у прозорi текучi
марева, як у сво© минулi лiта.
III
Режим напiвсвободи - так у них зветься це собаче життя. I саме таким
уявля ться воно малому комишанцевi. День твiй i нiч розписанi тут по
хвилинах: лягай, вставай, бiгом туди, бiгом сюди, лише з двору не смiй анi
кроку... Брама залiзна, глуха. У будцi вартовий невiдлучно. В який бiк не
розженись - мур тебе зустрiне, мур такий, що його i собака не перескочить.
I вони хочуть, щоб Порфир звик до такого життя! А йому i вночi плавня
волею диха , риба при мiсяцi сплеску ться, очерети шелестять.
Десь там весна, птахи з вирiю повертаються, а ти безвилазно за цим
глухим муром. Найнуднiше мiсце на свiтi! Монастир колись був, потiм
колонiя неповнолiтнiх правопорушникiв, тепер школа. Тiльки не просто
школа, а спецшкола - цим "спец" багато що сказано. Всевидющий цупкорукий
режим - вiн тобi тут батько. Звелять спiвати - спiвай, скажуть за парту -
не огризайся. А як тiльки старший хто на порiг, одразу схоплюйсь,
виструнчуйся:
- Вихованець Порфир Кульбака вивча правила внутрiшнього розпорядку!..
Пiд нулiвку остригли. Тут усi стриженi - плем'я маленьких стрижених
людей. Винятком хiба що старшi - тi, що здобулись уже права на чуби. Довго
тепер Порфировi ждати, доки чуб вiдросте. А зараз i мама б не впiзнала:
голомозий, мов арештант, у карцерi сидять. Не встиг озирнутись, як уже в
карцер його запхали. За спробу втечi, за те, що з душово© через кватирку
хотiв випурхнути на волю. Спробував, а потрапив просто до рук товаришевi
Тритузному, начальниковi служби режиму. Страшенно© сили чоловiк, дарма що
вiку пенсiйного. Не пробуй i вирватись, коли вiн схопить тебе та, як
обценьками, стисне там, де пульси б'ють. Ще тiльки десь там коридором
кроку вельмишановний начрежиму, а Порфир уже чу його залiзну ходу, чув
навiть вiддих, коли грiзний вартувальник зазира крiзь вiчко до карцеру,
чи то пак штрафно© кiмнати, як вони його культурно величають. Потiм засув
брязь! - дверi вiдчиняються, - здоровенькi були, товариш Тритузний вирiшив
провiдати героя невдало© втечi.
- Ну як ти тут? Не випарувавсь?
- На мiсцi, осьосьо, - озива ться Кульбака з тапчана.
- Тiльки ти встань, коли старший заходить.
- Не розумiю, чого вставати? - хлопець пiдводиться знехотя.
- Так треба. Солдат теж не всяке начальство поважа , а проте честь да !
- Ну хай буде вам честь... Хоча всi знають: влада людину псу .
- Не псу , а тiльки проявля ... Все, що було в нiй ранiше, виходить на
поверхню...
Зачинивши за собою важкi, цинком оббитi дверi, Тритузний ма звичку
пройтись по кiмнатi сюди-туди, молодцювато поводячи раменами, потiм сiда
на тапчанi й, збивши кашкет набакир, наметикованим оком озира штрафну, чи
нема чогось недозволеного. Стiни штрафно© поколупанi, рябiють рiзними
написами, що ©х залишили пiсля себе невiдомi Порфировi попередники. I сам
Порфир часу не гаяв, встиг увiчнити себе, прооравши цвяхом навкiс через
стiну: "Хлопцi! Смертi нема!" Наче звертався в такий спосiб до плавневих
сво©х товаришочкiв, пiдбадьорював ©х на той випадок, коли б котромусь iз
них довелося потрапити сюди, за оцинкованi дверi, в провалля нудьги i
самотностi.
Начальник режиму одразу помiтив свiженько нашкрябаний Порфирiв заповiт,
з веселим прижмуром глянув на хлопця:
- Вiриш у безсмертя? Це вже добре. В усякому разi, краще, нiж слiзьми
пiдлогу поливати... А цвях, яким стiну проорав, викладай сюди.
- Який цвях? - i погляд такий, наче на безвинну дитину зведено наклеп.
- Давай, давай, не примушуй чесну людину лiзти до тебе в кишеню.
Довелося вiддати.
- Берiть, якщо вже й цвяха бо©тесь.
- Не бо©мось, а порядок. Перед тобою був тут один герой, що й цвяха
ковтнув, аби тiльки випустили, - так йому то© свободи кортiло. Добре, що
хоч без хiрурга обiйшлось, сама природа допомогла...
Ох, як розумi Порфир того невiдомого: iнодi настрiй наляже такий, що
на все зважишся, аби лиш звiдси вирватись. Iнакше цю публiку не проймеш!
Адже ©м, дорослим, усе можна: i горiлку жлуктять, i наклепують один на
одного, а ти тiльки школу пропустив, нiч дома не ночував - i вже тебе за
шкiрку та на режим! У неволю! У камеру смертну!
Ну, це ти вже занадто, Порфире, яка там смертна... Кiмната як кiмната,
тiльки дверi цинком окутi й з вiчком, щоб вартовому було куди зазирати.
Вiрний друг - тапчан до тво©х послуг... Зараз на ньому сидить товариш
Тритузний та лагiдно з тобою бесiду .
- Зна ш, у чому бiда твоя, хлопче?
- А в чому?
- Ременя путнього на тебе не було.
- Був.
- Ой навряд... Менi ось у тво му вiцi доводилось уже на хлiб заробляти.
Один рiк погоничем, другий - iди льохи-виносховища колонiстам копати.
Лопату в руки i нарiвнi з дорослими цiлий день, - аж полуда на очi
вилазить.
- Так то ж... колись.
- Авжеж. Тепер iнше, тепер ви з пелюшок зна те сво© права: давай вам
"Артеки", гармонiста штатного, розваги всякi... А коли ж до працi
привчатися, як не замолоду? Глянеш, скiльки тих старшокласникiв -
парубчаки ж, траси б могли будувати, а вони цiле лiто байди б'ють... Такi
трудрезерви - й на вiтер!
- По-вашому, канiкул зовсiм не треба?
- А навiщо вам стiльки канiкул? Щоб бiльше дичавiли та в шкоду лазили?
Батьки-матерi день крiзь день на роботах, а цi тiльки й знають Днiпро,
човни, транзистор, карти... Або ватагами швендяють, доки десь таки на сво
наскочать, ©демо торiк з нашим директором на Брилiвку, а з кучугур дiвча
якесь вискаку навперейми, кричить, перелякане. Зупинились: що таке?
Виявилось, хлопцi снаряд знайшли i котромусь закортiло всередину тiй
iграшцi заглянути. Ну й заглянув... Ще ми його i в лiкарню вiдвозили,
поклали просто хiрурговi на стiл...
- Вижив?
- Але ж iнвалiдом буде! I сказати б за дiло, а то так, з дурно©
голови... Оце ж i ти: нiкого над собою не визна ш, пiшов i пiшов по життю
пустопаш... А була б на тебе, хлопче, мiцна рука, вмiла б приструнчити, не
опинився б ти зараз ось тут, у штрафнiй, не соромив би матiр перед людьми.
Чесна трудiвниця, а ма через тебе, шмаркача, ганьбу терпiти!
Нагадуванням про матiр Тритузний найбiльше й дошкуля Порфировi:
соромиш, ганьбиш... Хоч би вже в це не лiз! Нудить, повча , а в самого нiс
червоний, голос хрипить - не одну, мабуть, цистерну горiлки видудлив за
життя... Наставник! .Ранiше Тритузний нiбито герював у мисливському
господарствi, таке неподаля Комишанки, на вiдкриття сезону всi туди,
бабахкають цiлий день, птицю розполохають, мета ться в небi, нещасна, не
зна , куди й подiтись... Скiльки того птаства, мабуть, перебив цей
Тритузний: такий нi качцi, нi каченятi пощади не дасть...
- А такий закон, щоб лелек убивати? - зненацька запиту хлопець,
дивлячись у вiчi Тритузному.
Начальник режиму погладжу мiцну щiточку вусiв. Йому й невдогад, звiдки
це аж сердите запитання. Бо ж сам вiн не був свiдком того, як знайшли
напровеснi величезного мертвого лелеку пiд радгоспiвським гаражем, у
калюжi кровi, з крилами задубiлими... Таким його вранцi люди побачили
пiсля нiчно© чи ©сь розваги. Всi обурювались вчинком невiдомого
птаховбивцi, шофери нахвалялись ребра йому поламати, якщо виявлять, а
Порфир i в школу не пiшов того дня, бо нащо йому й школа, коли отакi на
свiтi... Кому вiн заважав, той птах? Був зовсiм довiрливий до людей, десь
аж iз Африки прилiтав на цей радгоспний гараж... Опустiло лелече гнiздо.
Скiльки пам'ята себе Порфир, усе воно було, усе стирчало хмизом на
гребенi сарая, i дзьобатий господар спокiйно стояв на однiй нозi та
виклацував, згорда озираючись довкруги, нiкого не боячись... I ось - нема.
На словах усi за природу, всi такi розумнi, а хтось таки ж руку пiдняв,
хтось убив?!
- Чого ж ви мовчите?
Хлопець з настовбурченим виглядом ждав вiдповiдi, i Тритузний мусив
пояснювати, що про вбивство лелеки дико й говорити, бо це не тiльки
корисний птах, вiн просто друг людини... За народною прикметою, лелека
щастя приносить...
- Та тiльки чого це ти до мене з сво©м лелекою?
Порфир чомусь не став вiдкриватись, не розповiв, як було знайдено бiля
гаража птаха в кровi затужавiлiй i як вiн за ним тужив... Мовчав, хоч
нестерпно було, хотiлося викричатись: "Малих тiльки хапа те, а самi? Лелек
б' те, ось такi ви... Жайворонят у степу скiльки гербiцидами передушили?
Навiть тодi, коли вони на я чках сидять. Бо де ж ©м сховатись вiд ваших
отрутохiмiкатiв!.. Цiлитесь, звiсно, по бур'янах, а чим оте захиститься,
що голеньке, безпомiчне, зiщулилось у гнiздi... Дихнути на нього боязно, а
ви на нього хмару отрути!"
- Гербiцидiв цiлу баржу притягли, а про жайворонят нiхто й не
подумав...
- Це в нас бува , - нахмурившись, згодився Тритузний. - Сам бачив пiсля
тих обробок: бджоли мертвi - купами бiля вуликiв... Та тiльки ж бува
iнакше. Ось менi син пише з Каспiю, вiн у мене нафтовик, у пустелi разом з
туркменами ставить буровi вишки. Зима i в них там видалась люта, навiть
море замерзло, мiльйони птахiв лишились без корму. Пропали б, якби не
людина. I зна ш, як ©х виручали? З вертольотiв розкидали пiдкормку! Цiлi
авiаз' днання працювали на птахiв, тiльки це й врятувало ©х вiд загибелi.
- Ну, то по-людському, - буркнув хлопець i, зацiкавившись, почав
докладнiше розпитувати про ту вертолiтну операцiю по врятуванню птахiв.
Хотiв знати, якi птахи на Каспi© водяться та чи правда, що й тут, у
степах, торiк нiбито бачили, як вертолiт за обмерзлими дрофами ганявся,
тiльки вже не з метою пiдкормки...
Тритузний цього пiдтвердити не мiг, зате вiн виявився неабияким
птахознавцем. Запевня , що доводилось йому бачити на сво му вiку навiть
чорних жайворонят! I пташок, у яких не лапки, а копитця, пташка й зветься:
копитник...
- А ще такi пташата, що в ополонку пiд кригу пiрнають i по дну рiчки
ходять, шукаючи собi там здобич, а потiм назад вибираються...
Ось таке Порфир слухав би хоч i до ночi! Одразу й неприязнь його до
цi © людини мовби пригасла, вiн присiв навпроти Тритузного, ловлячи кожне
слово з його розповiдi про тих дивовижних пташок, що пiшки по дну рiчки
ходять... Але на цьому найцiкавiшому мiсцi Тритузний, глянувши на
годинник, мову урвав i вже iншим, дiловим тоном звернувся до хлопця.
- Може, ма ш яку скаргу на наш надзирательський состав, то кажи... Бо
краще тут викласти, нiж потiм бiгати до прокурорки, коли вона при©де
братiю вашу опитувати.
I пояснив, що тi, кому належить здiйснювати нагляд, регулярно на©здять
сюди перевiряти, чи не кривдять тут вихованцiв, чи нема випадкiв
рукоприкладства абощо...
З боку Порфира нарiкань не було. Одна тiльки скарга мучила хлопця, але
вiн тримав ©© глибоко в собi: за що я тут? Який на менi злочин? I коли ви
мене випустите звiдси?
Двi доби можуть тримати Кульбаку в штрафнiй, бiльше не мають права. Але
ж i за двi доби занудитися, здурiти можна, дивлячись у вiкно на клаптик
неба, що аж кричить сво ю блакиттю, виманю : виходь, Порфире, гайнем
погуля м!
Вирватись звiдси можна хiба що в нужник, чи то пак, пробачте, в туалет.
потреба чи нема - а бiжить! Добре, що хоч пускають, скiльки б разiв не
просився. Вискочивши на подвiр'я, Порфир часом чкурне зовсiм не в той бiк,
опиниться аж за майстернями, в глухiм закутку, де човни лежать просмоленi,
лiта ждуть. Повпирались носами в мур - та його не пробити. Хлопець
сюди-туди перебiга очима: де ж той якiрець iржавий, що валявся мiж
човнами напередоднi? I цвях вiдiбрали, i якоря нема, що мiг би аж он як
прислужитись тому, хто замишля ще одну вiдважну рiч... Береш якiрець,
шпурля ш його через мур, вiн там зачепиться за що-небудь, а ти вже тодi по
ланцюгу вгору, як мавпа, як скалолаз: ловiть!
Хтось догадався прибрати: мабуть, i з вiдстанi в цiй школi читають
Порфировi пота мнi думки.
День повен сонця, повен весни. Днища човнiв понагрiвались, смолою
пахнуть. Сам цей дух смоляний не байдужий тому, хто вирiс бiля каюкiв, на
кому ще й зараз пiд курточкою рябенький тiльник, як у моряка, - мамин
подарунок. На декотрих човнах по дну накладенi ребристi смуги, це полозки
- на той випадок, якщо вода замерзне. Всюдихiд: чи по водi, чи по льоду -
тiльки шурх! та шурх! мiж очеретами... А тут...
Умостився Порфир на перекинутiй байдi, на сонячному пригрiвi й
задумавсь: моряк, а на такiй сушi, на такiй мiлинi опинився. Птахом,
чорним жайвороням яким-небудь стати б йому, щоб тiльки випурхнути звiдси.
Бо ж не почува себе винуватим! У чому провина його? Може, весна винувата?
Взимку ще нiчого, а як завеснi ться, так уже хлопець нiчого й не вдi з
собою, за парту його не заженеш, з дому вийде, а до школи не втрапить...
Мама iнодi й у школу його вiдводила, за партою сидiла, та тiльки щодня ж
не сидiтиме... Ну та й що? Однаково не дурнiший за iнших! Доки живий був
дiдусь, вiн таки розумiв хлопця, заступався: хай покозаку , мовляв, ти не
дуже, Оксано, на нього нападай, без батька росте, йому ще його буде...
Не було, мабуть, кращо© людини на свiтi, як дiдусь. Фронтовик, з однi ю
легенею в грудях, з медалями у вузлику, жив приймаком у яко©сь там на
вiддiлку, хоч дехто й пiдсмiювався, що в такому вiцi, мовляв, старого у
прийми потягло. (Мама цих жартiв не пiдтримувала). З дiдусем у Порфира
нiколи не доходило до сварок, i тим болючiше йому зараз за той випадок з
велосипедом. Никаючи якось по радгоспу, загледiв був: чийсь велосипед без
дiла скуча , притулившись пiд аптекою. Не довго думаючи, Порфир ухопив,
осiдлав його i - в степ! Накатався й пiд лiсосмугою кинув аж за селом, бо
не додому ж його тягти. Поверта ться пiсля катання, а назустрiч дiдусь iде
сумний-сумний, пiшки поверта ться до себе на вiддiлок: "Якийсь недовiрок
велосипед украв..." Ох, як тодi прикро почувалося Порфировi перед ним! Мав
би одразу й признатись, побiгти та мерщiй прикотити дiдусiв велосипед (i
як вiн його не впiзнав пiд аптекою!), але ж не признався, розгубився,
згорiв... Лише увечерi потай пiдкотив той нещасний велосипед i пiд куренем
тихенько поставив. Уже тiльки згодом дiдусевi признався... Все склалось
би, мабуть, iнакше, якби живий був дiдусь! На дiдусеву честь i онука
назвали цим ось нiби дорослим iменем, нiби аж нетеперiшнiм: Порфир. Так i
зовуть:
Порфир та Порфир... I нiяких нiжнощiв, нiяких тобi там "Порфирко"
абощо. Хiба лишень жартома кине котрий-небудь: "Ей ти, Оксанич!...", а той
жарт хлопцевi ножем у серце.
Влiтку цiлими днями Порфир на рiчцi, ковбаситься у водi, стриба з
гiлляк, пiрна на ямах без акваланга. I якщо хто вiдкушу курортникам
блешнi пiд водою, то це, звiсно, "Оксанич", пiдкрадеться, льоску на зуби:
хрусь! - i поплив з новiсiнькою японською блешнею в зубах! Матерi не до
нього, вона сво© кучугури окультурю , а вiн... Та вiн не обража ться на
матiр. Сюди вiддала? А що ж ©й з тобою, бешкетником, робити? Щось навiть
схоже на жаль прокида ться в нього зараз до не©, дома таке рiдко з
Порфиром траплялось. Скiльки разiв до безтяму ©© доводив, до крику та
слiз: "Горе ти мо ! Тиран мiй вiчний!" У такi хвилини на все була здатна,
а тепер, коли спекалась, видно, як пережива за ним, стражда .
Найфантастичнiшi Порфировi думки все крутяться довкола одного: як