Квiтка-Основ'яненко Г.. Конотопська вiдьма

кiмнати i обiзвалась до нього наньмичка:
- Чого-бо ви, паниченьку, суму те i сидите мовчки? Чи не пора вже
лагодити обiдати?
- Не хочу! - сказав Уласович, та й здихнув тяжко та важко на всю хату,
i пiдпер голову рукою.
От наньмичка, погодивши, i вийшла з кiмнати та, дивлячись на нього
веселенько, як тая ясочка, i каже:
- Або, може, ви вже пообiдали, так, може, або ськатись хочете... абощо?
- Не хочу! - один одвiт да Уласович i не дивитьня на не©.
Посупившись, вернулась наньмичка у кiмнату та й сiла у куток, ворчачи:
"Отто вже, мабуть, був у попа та, мабуть, там i обiдав; бо вже тi попiвни,
хоч до кого, так пiдiб'ються". I усе, сидячи собi, знай коренила попiвен.
А Микита Уласович знай собi сидить i дума про сво . Аж ось... рип!..
хтось увiйшов у хату... Пан сотник зирк!.. аж то ввiйшов не хто, як наш
Ригорович. Мабуть, вiдсердився? Нi, вiн не вiдсердився, а прийшов з
хитрощами до пана Микити; ось слухайте, що тут буде... От, увiйшовши, та
мовчки i став бiля дверей.
Не зрадувався ж i пан Уласович, як вздрiв щирого свого приятеля, а пуще
тим, що думав собi: "От теперечки вже вiн не сердиться i дасть менi пораду
у мо©й бiдi". Так Ригорович-бо не туди гне: як став бiля дверей та i став,
i мовчить собi, i нi пари з уст не пустить.
- Що скажеш, Ригоровичу? - питав писаря пан сотник, а той йому одвiт
да , не сходячи з мiсця:
- А що повелите, пане сотнику?
- Та ну собi у болото з сво©м сотничеством! Хiба не зна ш мо © натури?
Перед козаками так я сотник, а ти писар; а коли ми удвох у хатi, так ми
собi брати. Сiдай же, будемо обiдати, - так казав Уласович.
- Дякую! Я вже обiдав. - Та й кивнув головою Ри-горович, се кажучи.
- Отто вже й бреше! - каже сотник. - Так сiдай-таки, я обiдатиму, а ти
пий дулiвку; що за мудра, торiшня, ще тiльки на сiм тижнi почали, так там
така, що i п' ш - i хочеться.
- Iзпих тресугубую чашу бiдствiй, - сказав, здих- нувши, писар, - i вже
не могу вмiстити болi су тливо© дулiвки, де не когда обрящеться во устах
мо©х яко полинь.
- Та що бо ви, пане писарю, - став до нього сотник люб'язно говорити, -
якого чорта i досi на мене адом дишете? За вiщо i про вiщо? I сам старий
циган не розбере.
- Не лiпо сть, пане сотнику, совокупляти фарао-ницько всево©нство з
нами, правовiрними. Тут i без цигана можна возгребi сотворити. гда
поднесоша менi тресугуботреклятую пинхву, убо что см пiсля сього? Аки
конь i меск! Тьфу! паче i обаче!
- Та яка ж там, пане писарю, пинхва! От тiльки що ти не второпав тi ©
проклято© хворостини...
- Да погибнеть она з шумом в пещi огнепалящiй! А вам було, пане
сотнику, дивлячись на мо глумленi , мовчанi учинити i не при громадi,
аки лев рикающе, вознепщевати на м'я, но особ мене появше, повiдати було
менi iстину, да не возсмiються надо мною нашi козаки i рекуть нинi: "Писар
наш суть дурень, не вмiв розiбрати, що хворостина суть удобосокруша мая".
Адже я вам добре ще в свiтлицi повiдав: п'ян бих i не iзтрезвихся ще во
оно урем'я; i аще руцi мо© дрожаша, аки древесно листвi , то якова бисть
глава зо всiми помишленi©? Бисть як треволненно море. Того для подобало
було вам, пане сотнику, всп'ять зря, покрити прегрiшення брата вашого;
сирiч устами ко вуху повiдати йому, а не во все козацько услишанi .
- Отже, твоя правда, Ригоровичу; тепер я i сам бачу, що воно так , -
казав наш Уласович. А се було завсегда так: що що Пiстряк не здума, що не
скаже, то вже пан сотник мерщiй i каже: "Так, так воно ". От як i тепер
пiдтакнув i, дивлячись йому в вiчi, побачив, що се Ригоровичу - як по
губам вареником з маслом; от i став смiлiш з ним розговорювати i
зашучувати, i каже: - Сiдай же, приятелю; якого-бо ти чорта там бiля
порога маячиш, як той цуцик на вiрьовцi? Iди ж, iди; сiдай бiля мене; я
буду обiдати, а ти тягни дулiвку. Пазько! А внеси лишень повну носатку
дулiвки! - Вийшла Пазька з кiмнати i, переходячи через велику хату, вже
веселенько глянула на свого панича. А Прокiп Ригорович думав-думав, далi
став по хатi ходити i спiва собi пiд нiс псальму: "Склонiтеся, вiки, со
чоловiки"; а далi як бризне шапку об землю, як здихне, та й пiдiйшов до
пана Уласовича i, закручуючи уси, став йому казати:
- й, iстинно, не лгу. I да пожреть меня общая матер наша земля на
соньмищi, аще збрешу хоч пiвслова. На довлi ть нi диному начальнику
угобзення творити сво©й деснiй руцi, сирiч писарю; понеже i по лику: усяк
чоловiк iмать главу, глава iмать розум, розум iмать волю, а сiя рекомая
воля повелiва ть i десницею, i шуйцею, i усяким членом. Но сi суть
приклад i сицево розумiнi : чоловiк - Конотопська сотня; глава - пан
сотник; розум во главi - аз, мiзерний писар; аз iмiю волю, сирiч
дарованi , написати бумагу, так що неглi i сам полковий писар утне
подобную. Аще лi убо чоловiк не повину ться главi, уне ©й сть... такожде
i глава розуму; во оно урем'я iмать битi см'ятенi i содроганi ; тако i
здi; аще сотня не iмать повинутися пану сотнику, а сей вопреки iмать
творити менi хуждшему i, що паче усього, не прикривати його незнанiй, но
еще i глумитися? Оле! пощо я й на свiтi пребиваю?
Та, наговоривши такого, сiв на лавку i рукою пiдперся та й журиться. А
Микитi Уласовичу його i жалко стало i каже йому:
- Коли правду, братику, сказати, то я не второпав нiчогiсiнько, що отсе
ти менi розказав; бо се, бач, з письма, а ти зна ш, що я його не втну i що
воно менi зараз завадить, як хто з ним до мене пiдвернеться. Здiлай же
дружбу, не сердься на мене, та з серця не говори менi з письма, а кажи
просто. Тут i так, не тобi кажучи, лихо та ще з лихом, а тут ще у поход
iти. Ось давай про се толкуватись, що нам по тому лепорту робити...
- Чортзна-що ви говорите, - загомонiв писар на пана сотника, - чи
подоба ть же от начальства до подчиненностi писати лепорт? Повелiнi .
Несметно множество разiв казах вам, i се усе всу .
- Та усе ж то лепорт, не що бiльш. Я рад, що й лепорт витвердив, а
другого, що ти кажеш, так я не вимовлю. Так кат ©х бери з лепортами, а от
давай тов-куватись, як у поход збиратись. Адже сотня уся, то й добре; ну,
дальш кажи, що робити?
- Гм, гм! - став кашляти Ригорович, як згадав, як вiн лiчив сотню. От i
став пiд нього пiдкопуватись, щоб пана сотника втопити, а самому... Ну, та
не будемо поперед розказувати, а слухатимемо, як там було; отже вiн i
каже: - Що повелить пан сотник, маю невпустительно сполняти.
- Та здiлай милость, Ригоровичу, годi менi сього докладати! - казав пан
сотник та й сiда за стiл, бо Пазька внесла обiдати i повну носатку
дулiвки. - Сiдай, - каже, - зо мною; а коли не хоч обiдати, так тягни
дулiвку та об дiлах менi не докучай.
От сотник мовчки обiда , а писар сидiв-сидiв, мов-чав-мовчав, далi за
ложку, та у ту ж миску... та й почав, як вiн каже, сокрушати перш борщ
гарячий з усякою, мiлкою рибкою, та пшоняну кашу до олi©, далi
захолоджуваний борщ з линами, а там юшку з миньками та з пшеничними
галушечками, та печенi карасi, та бiльш i нiчого. Хоч наш Ригорович i
обiдав дома не менш того, що тепер ©в i в пана сотника, так йому се
нiчого: вiн у дяка у школi вчився, так за голос, що було як на обiдах
пiднiме, так як той дзвоник, на усю вулицю чути, що аж у вухах лящить, так
його пан дяк було по обiдам i водить; то з ним привчився i наш Ригорович,
i йому не страшно було хоч шiсть обiдiв обiдати; так тим-то iз Уласовичем,
як побачив добру страву та ще з свiжою рибою, так i прийнявсь молотити,
неначе ще нiчого зранку i не ©в.
Як ©в, ©в добре, що аж за вухами лящало, далi схопив носатку та, не
наливаючи у карватку, так з не© усю дулiвку i вицiдив. Далi, уставши з-за
столу, подякував богу i хазя©ну, сiв на лавцi, викашлявсь, уси розгладив i
каже:
- Добрия ради трапези i преотмiнния дулiвки пре-даю вишному забвенiю
прискорбi мо . Да не пом'янеться к тому треклятая хворостина,
преломленi м сво©м похитившая було диного козака. Цур ©й! Да пребудеть
вона тресугубо анахтема проклята i да згорить в пещi халдейськой, а ще
лучче, як в ги ннi огненнiй. Давай же дiло говорити i дiло творити. Да
будеть вам, пане добродiю, вiдомо, що нам невозможно у поход виступати! О!
-- i почав карлючки гнути.
- Йо! - аж скрикнув пан Уласович з радощiв i пiдбiг до нього, щоб
випитувати, i каже: - Як же се можна? А лепорт?..
- Але! ви таки усе сво ! -- каже Ригорович. - Вам хоч кiл на головi
теши, то в вас усе лепорт. Ну, дарма! Хоч би вони як не розписували, а нам
не можна йти: нам не суть удобно, нам нiколи!
- А чому ж нам нiколи? Здiлай любов, розжуй менi i се слово: чому нам
нiколи?
- Гм, гм! - викашлявшись i подумавши, сказав Ригорович, - яковая нам
соприкосновенность до Чернiгова i до само© полково© старшини, аще мир весь
погиба ть?
- Як се то? - злякавшись, питав пан Микита. - Вiд чого мир погиба? Що ж
се таке? Я, конотопський сотник, та й не знаю, що мир погиба? Та кажи-бо,
будь ласка, вiд чого вiн погиба i чи не можемо його як-небудь оборонити
або пiдперти?
- Погиба ть! - здихнувши, каже Пiстряк. - Всiм зрящим i дивующимся,
нiхто же о помощi не радить. Зрiте, пане сотнику Уласовичу, i ужасайтеся!
Три седмицi i пол дождь не спаде, i земля не одождися, i небо заключися;
вся перетворишася в прах i пепел, вся прозябенiя iзсохоша, i диная пиль
носиться у нашiй вселеннiй i - о, горе мнi, грiшнику! - пиль сiя
вод-воря ться в непорочнiм доселi носi мо м i дiйству ть чиханi м, подобно
аки би от нюхновенiя нестерпимия i треокаянния - тьфу! кабаки, от нея же
чист бих i непорочен от утроби матере мо я до здi. О горе!
- Так вiд чого тут миру погибати, - казав пан Забрьоха, - коли ти, пане
писарю, чха ш?..
- Але! чха ш! - покрутивши головою, казав Ригорович. - Чхнеть i не
тiльки я, та хоч би сам полковий писар, та що й казати: чхне i наш
найяснiший i найвельможнiший пан гетьман, як оная зломерзкая кабака
возгнiздиться у носi його ясновельможностi, а ©©, окаянно©, подобi суть
сицевая пиль, вiтром возмета мая. I аще не сотворим внезапного одожденiя,
усе iзсохнеть i погибнеть! зелi i злак iзв'яднеть, i не будеть хлiбенного
проiзростанiя; тогдi i ми не точию воздиха м, но i умрем от глада i жажди
внезапною смертiю. Розумно вам реку: подоба ть одождити бiдствующую землю
нашу!
- Отже, я тiльки через десяте-п'яте уторопав, що ти, пане писарю, менi
говориш. Адже ти кажеш, що дощу в нас нема? Так що будемо робити? Чи ми
можемо сили небеснi знати i можемо зробити, щоб дощi йшли?
- Можемо! - закричав на усю хату наш Пiстряк, а далi як стукне кулаком
по столу i ще дужче крикнув : - I паки реку, можемо.
- А кажи, кажи, пане писарю, як? Я i конотопський сотник, а щось i досi
сього не знаю, - питав пан Забрьоха.
- Внимайте, пане сотнику! Та, будьте ласкавi, Микито Уласович,
уторопайте, що я вам казатиму, щоб менi по десять разiв не товкти вам
одного. на свiтi нечестиви© баби, чаятельно от племене ханаанського, по
толкованiю, канальського, iже вдашася Ве льзеву-лу i його бiсовському
мудрованiю, i iмуть упражденi у вiдьомствi, iже ночним уременем, нам
возлежащим i сплящим, сi© нечестиви© iсходють iз домов сво©х i, воздiвше
на ся бiлую сорочку, розпускають власи сво©, яко вельблюжi©, i, пришедше
до сосiдських i других жителей пребиванiй, увходють у кравницю, просто
ре-щи, хлiв, i iмають тамо крав, i доять i ©х, i кротких овечат, i
бистроногих кобилиць, i сук злаго собачого iсчадiя, i, что реку? воздояють
дряпливих кiшок, вре-доносних мишей, розтлiнних жаб... i усяко диханi
ползущее i скачущее, iмуще млековмiстимия устро -нiя, доять ©м токмо
нечестивим iзвiсним художеством; i собравши усi сi© млека, диявольським
обаянi м пре-творяють оно у чари i аби про©зводять усе по сво му
намiренiю, яко-то: викрадають ссущих младенцiв з утроб матерних i влагають
ув ония або жабу, або мишу, або ще i щеня; поселяють вражду i роздор
промiж супружнього пребиванiя; возбуждають любовно преклоненi у юношi к
дiвi от ония к оному, i проче зло неудоборекомо ; а паче усього,
затворяють хляби небеснi© i воспрещають дождевi орошати землю, да
погибнеть род чоловiчеський. Чи понятно вам теперечки, добродiю, вiдкiль
сiя напасть постиже нашу палестину, яко не iмами нi краплi дощу, даже i до
днесь? Нуте-бо, не позiхайте та кажiть: чи урозумiли глаголанi мо ?
- Аякще? Хоч i по... зi... хаю, а вже урозумiв. Ти отсе менi
розказував, що в нас чи дощу нема, чи що?
- Так, так. Но через кого сi бисть?
- Чи через... жаб, чи... через кого... я щось не розслухав.
- Та яких там жаб? Через вiдьом, через вiдьом, реку вам.
- Та цур ©м, не споминай ©х менi, пане писарю! Хоч до вечора i далеко,
а як наляка ш мене, то усю нiч буду жахатись i не спатиму: усе вiдьом буду
боятися.
- Та нам не подоба ть ©х устрашатися, а довлi ть iскореняти до третього
роду.
- Як же ти ©х, Ригоровичу, скорениш? Ти за не©, а вона перекинеться
клубком, кинеться тобi пiд ноги, зiб' тебе та й щезне. Хiба ж не бува
сього? Чи мало старi люди такого розказують, так що, наслухавшись, цiлу
нiч дрижаки спати не дадуть.
- Не точию старi© люди, но i аз може вам повiдати про таково
глумленi . диножди, вечору сущу, парубоцтво яша м'я i поведоша на
вечорницi, iдiже ядохом, гуляхом довольно, а пихом без мiри, лико можаху;
i ще менi у твердостi сущу, iдох у сво мiс-топребиванi , i, не доходящу
ми хижини старо© Цим-балихи, внезапу пiд нозi мо© вержеся нiчтось; глава
моя закружися, i аз шатахся i мотахся сiмо i овамо i, не могущу ми
удержатися, падох аки клада i успох, i спах тамо недвижим, аки мертв,
дондеже возсiя утро. Си ж бисть не iно , яко навожденi преокаянно©
вiдьми. Подоба ть убо ©х добре привтюжити, да iзлиють дождь iз сво©х
сокровенностей i да оросять землю.
- Як же нам, пане Ригоровичу, за них узятись, щоб вони вернули дощi i
щоб нам не наробили опiсля яко© капостi?
- Не устрашимся i не убо©мся! - сказав пан Пiстряк. - Блаженния i
вiчния слави достойния пам'ятi, прiснопомина мий родитель ваш i отець,
Улас Панасович, велелiпний пан сотник прехрабро© Конотопсько© сотнi, го
же мудрому управленiю уся вселенная дивувася - i да почи ть над ним земля
пером, - той з сими бабами гипетськими, просто рещи, вiдьмами, управлявся
благочестивомудренно. Довлi ть i вам, добродiю, по примiру оному
невпустительно сотворенi учинити.
- А що ж покiйний панотець з ними робив? Кажи лишень, може, i я теж
зумiю зробити?
- Частопомина мий отець ваш ©х возхищаше i у рiчцi топляше. Аще кая
суть вiдьма, та не погрязнеть на дно рiчно , аще i камень жерновний на ви©
я при-чеплють; аще же непричасна сть злу сему, аби погрязнеть у водi.
Повелiть, пане сотнику, чи топить ©х?
- Та топить ©х! Нащо ледащо жалувать? - рiшив Уласович.
- Благо сть, - каже писар, - утру сущу повелю уся устро©ти, яко же
обичай при такому казусi бува ть, i усе будеть благолiпно; а у Чернiгов
вже не пiдемо?
- Та нi, пане писарю, не пiдемо. Тiльки... як би вiдкрутитись вiд них?
- Та вiдкрутимося, пане сотнику; i сего ради аби немедлiнно пошлемо
гiнця пiшки, кривого Iлька Хвер-лущенка, да шкандиба ть до вишшого
начальства з лепортом, що нам не можна у поход iти, занеже ми обаче
погружа мо вiдьом у бездну нашого ставка, iже щаться погубити увесь мир,
сокривше дождь у сокро-венностях сво©х.
- Добре, добре, пане писарю, отсе ми дуже мудро придумали. Iдiть же та
пишiть лепорт, а я щось, розговорюючи з вами, крiпко спати захотiв. Мав
було розказати i про свою бiду, так не здужаю, так i куняю... - Так казав
пан сотник, крiпко позiхаючи.
Ось Прокiп Ригорович пiшов порядок давати, як завтра вiдьом топити, а
Микита Уласович лiг спочивать та наперед троха чи й не ськавсь.
На руку ковiнька нашому пану Пiстряку. Зробив з паном сотником, що йому
треба було i чого йому давно хотiлось. Пошив у дурнi, пiдвiв, щоб не
слухав предписанiя начальства, не йшов у Чернiгiв, може, вiд татар або вiд
ляхiв вiдбиватись; а поки кривий Хверлущенко з одною ногою дошкандиба i
начальство прочита лепорт, що пан конотопський сотник, замiсть дiла,
прийнявсь вiдьом топити, подума, що вiн то був нерозумний, а то вже й
зовсiм одурiв... "Певно, його змiнять, а сотником настановлять... вже ж
нiкого бiльш, як мене". Так дума собi Ригорович; та кахикнувши, як пан
дяк, збираючись читати полунощницю, дума: "I ураговим бабам i молодицям,
хто менi якусь капость робив, або... те -то... не сотвориша послушанiя...
знаю такiвських... усiм вiддячу, позаполiскую ©х добре! Спасибi, що мiй
дурень гне шию i лiзе у бiду, як вiл у ярмо. Тепер, Прокопе, тiльки
паняй!" Далi здихнув, та сам собi аж голосно сказав: "Зiло для нашого
братчика, хитрого та розумного писаря, любезно дiло сть, гда
начальствующий такий дурень, як наш прiснопомина мий пан Забрьоха! Не
оскудi i десниця, i шуйця, i восполня ться кишеня i скриня. Не вменши,
боже, такiвських!"

IV

Смутно i невесело було раз уранцi у славному сотенному мiстечковi
Конотопi. Хоч до сход сонця, поки ще й мiсяць не гаразд сховавсь, i
пiднявсь було по усiм вулицям гомiн, бiгання, крик, галас; та й стихло, i
увесь народ щез, так що нi по хатам, нi по вулицям нема нiкогiсiнько, мов
у шинку на великдень перед вутренею. Тiльки й чути, що корови скiльки
духу ревуть, затим хазяйки не йдуть ©х до©ти i не думають виганяти ©х до
череди; телята по хлiвцям, чуючи, що ©х матки ревуть, мекають i подають
голос, нiби просячись, щоб i ©х швидше випускали; овечки мекекають; кози
собi теж за ними, та тупотять, та бiгають по загородi, шукають, куди б то
вискочити i за собою овечат повести; конi ржуть на усе село, аж луна по
зорi йде; по хлiвцям гуси гегекають, качки кахкають, квочки кудкудакають -
бо усяке диханi без чоловiчо© помощi стражда; а чуючи такий гвалт,
собаки то брехали, а то вже стали вити; малi дитинята, такi, що ще не
здужають ходити, лазять круг сво © заперто© хати та, учепившись рученятами
за приспу, силкуючись, пiднiметься на ноженята та знайде на приспi
скiпочку, та, узявши у рот, i смокче замiсть кiстки, та як стане у руках
©© поворочувати, не вдержиться та... плюсь вп'ять на долiвку, та й
заплаче; а тут цуценя, ходячи близько, зна ш, i собi голодне, пiдiйде та й
облизу слiзоньки i край носа, i в ротi язиком вилиже, то тут дитина, не
вмiючи оборонитися вiд цуценяти, ще й дужче заголосить, думаючи, що
хто-небудь прибiжить його оборонити i обiтерти... Так що ж бо! Хати по
усьому мiстечковi позапированi; вози, плуги, борони, рала, де були звечора
поналагоджуванi, так собi i стоять; воли, по©вши свою соломку i бачачи, що
нiхто ©х не напува i не запряга, позринали i пiшли собi по вулицям i де не
взрять калачики або ромен i усякий бур'янець, то там i пасуться...
Бiля дяково© школи - хоч би тобi один школяр! I пан Симеон, дожидаючи
©х, ходить бiля школи, лагодячись на похорони i споминаючи про кутiю з
медом, та пильненько призира ться на двiр старого Кирика, що вчора вже i
маслосвятi над ним правили, так чи не куриться в нього з труби, що, може,
вже i обiд варють, коли вже вiн вмер; так ба! i труба не куриться, i у
дворi нiхто не шаста ться.
"Екхе, екхе! негли возстанеть од одра болiзнi?" - дума пан Симеон i
розсужда, ходячи по надвiр'ю, якi то люди тепер тугi на здоров'я та
довговiчнi стали; спом'яне про холеру, як-то ©м тогдi було мудро жити, та
здихне важко, увiйде у хату та й стане рiзки в'язати на школярiв, щоб над
ким-небудь серце сво зiгнати...
По вгородам бур'янець i величенький, та нiхто ж то його i не дума
полоти, хоч сапки i лежать бiля нього; а промеж грядок з розсадою та
буряками та прочою овощою добре справляються, хрюкаючи, свинi з
поросятами, i байдуже, щоб що-небудь хазяйкам зоставити: усе пови©дають i
носом копають такi новi грядки, що лиха матерi опiсля них хазяйка i у два
дня у лад не доведе; а тепер нiкому ©х i вигнати, бо нема нiкого... Та й
що то: i у самих шинках пустiсiнько; шинкар дрiма i собi, на лавi, бо
нiкогiсiнько, не то щоб горiлку пити, та й жiнки з невiстками нема, так
тим-то нiхто йому не боронить i дрiмати; посудина в нього, як ще звечора
попересполiскував та порозставляв, так вона i сто©ть, i нiхто не
навернеться у шинок i ногою...
Та чого ж це так у славному сотенному мiстечковi, у Конотопi, чого так
стало тихо i смутно, що не чути нiякого нi вiд кого гласу? I нi на однiй
вулицi не зострiнеш нi одного чоловiка, неначе - нехай бог милу ! - усi
люди у усiм мiстечковi повмирали, або - i то не лучче смертi - кримськi
татари похапали? Де се вони подiвались, що повiдбiгали i хазяйства свого,
i дiточок манесеньких? Та нехай би вже жiнки: ©м хоч цiлий день,
зiбравшись у кучу, теревенi правити, а що мужики ©х та дiти без обiда, так
то ©м i дарма; а то ж i нi одного чоловiка у селi нема, та що то: i тако©
дитини, що вже бiга, i тако© не зострiнеш!.. Де ж то вони ? Еге! Аж
ген-ген усi зiбралися круг ставка та й дивляться... А на вiщо дивляться,
так гай, гай! Такого привиденiя навряд чи хто у нашому селi самий
старий, щоб тямив, яке теперечка буде в Конотопi... Та що ж там таке?
Песеред ставу убито чотири палi товстеньких, а угорi позв'язано
вiрьовками та вп'ять якось-то хитро та мудро переплутувано; та у кожнiй
палi угорi дiрка продовбана i туди вiрьовка просунута... А по ставку
©здять люди у човнах, а вони не рибалки, бо в них на човнах не сiтi i не
в'ятерi, а теж вiрьовки... А що на березi, так там-то отто увесь народ iз
славного сотенного мiстечка Конотопа iще зiбравсь, як i сонце не сходило,
i мiсяць негаразд зайшов... От там-то i матерi, що покидали i хати, i
маненьких дiточок, i поросяток, i птицю, i коровок, i по печам не топили.
От там-то i чоловiки, що покидали дома недужих жiнок i скотину i
позабували, що треба у поле ©хати... Усi, усi позбиралися дивитися, яка
тут буде проява...
Та чимало ж ©х тут i було! I по всьому берегу, i кругом по горбикам, от
як зерна у мiшок набрати, так ©х там тiсно було. А хлопцi та пiдпарубочi,
котрим iз-за людей нiчого не видко, так аж на верби позлазили i вкрили ©х,
мов тi галки...
А крик, а гомiн вiд того народу, батечки! Неначе вода шумить, як у
повiдь греблю прорве: усi, усi разом говорять, i нiхто нiкого не слуха, а
вже нiхто, як нашi жiночки-цокотухи! От там-то i шинкарка з невiстками
сво©ми, що без них тiльки шинкаревi i виспатись; говорять, щебечуть,
розказують: хто вчора був у них у шинку, на скiльки випив за грошi, на
скiльки хто набор узяв, хто що заставив, хто з ким i як полаявся, кого
прийшла жiнка та заняла з шинку, хто жiнку у потилицю погнав i очiпок з
не© збив, що волосом на всю вулицю засвiтила; як дiвчата, обманюючи,
замiсть буцiмто батьковi, для себе купують горiлку та по вгородам нищечком
з парубками п'ють, та, понапивавшися, перекидалися та боролися та...
"Годi-бо! Не усе розказуй!" - загомонiла шинкарка на невiстку, так та й
замовкла; а щось, мабуть, добре хотiла казати...
А там, з другого кiнця, край верб, школярi замiсть того, щоб у школу
йти та кому з часловця, кому з псалтиря стихи твердити, а кому мно-тло
складати, вони, зiбравшись у купку, та сконпоновали вiршу на свого дяка,
та нищечком на шостий глас i виспiвують:

Прийдiте усi прихожани,
Подивiтесь, нашi всi дяки п'янi,
А найбiльше Симеон - обаче,
Од горiлки нiчого не баче,
Й на криласi не вмi спiвати,
I псалтиря забув читати,
Тiльки й вмi школярам субiтки давати,
Днесь дячиха раз йому голову мила,
А, iзмивши, свiтло погасила...

Як же врiже ©х на сiм словi пан Симеон рiзкою, що з дому принiс; та як
пожене ©х нею до школи, а сам, поганяючи ©х, божиться, що за сюю
прикладку, опрiч субiтки* (*Карання школярiв по суботах.), що по закону
подоба, буде ©х шкварити що в бога день цiлий мiсяць...
А там, бiля млинка, от там що дi ться! Гай, гай! Аж тридцять козакiв,
хто з пiкою, хто з нагайкою, хто з добрим ки м, хто з вiрьовкою, а хто з
колякою, та усi ж то держуться мiцно за вiрьовки, а тими вiрьовками
зв'язано аж сiм баб... А що то за баби, так я вам розкажу.
Перша - збудь-вiк Прiська Чирячка, змолоду не раз сидiла у кунi*
(*Сидiла пiд арештом, прикута до церковно© стiни за неморальнi вчинки.),
позводила на той свiт аж трьох мужикiв i усю худобу попереводила на зiлля
та корiнцi та на усякi лiки, та й лiчить людей чи вiд лихоманки, чи вiд
гризi i вiд заушниць, бо вона змолоду давила зiнське щеня; знiма остуду,
переполох вилива, злизу вiд урокiв, соняшницi заварю ... i чого-то вона
не знала? I до не© з усiх мiсць, аж верстов за двадцять, на©жджали болящi;
то iншому, кому жити, то й поможе, а кому вмерти, то зараз пiсля ©© води i
вмре; то Прiська i каже: "Не так вiн недужав, щоб йому животiти!" Раз пан
Пiстряк та попросив ©©, щоб дала йому любощiв, щоб його усяка чи дiвка, чи
молодиця, на яку оком накине, щоб його полюбила; отже ж то випив тих
любощiв та й пiшов на вечорницi, та тiльки було що розходивсь... як же
йому завадить! так i додому не добiг. От з того часу i став на не©
гонитель!
Друга була Химка Рябокобилиха, стар чоловiк, замирала на сво©м вiку; i
вже коли в кого що пропаде, то й не думай iти до ворожки; вона самiй
умiлiй брехню задасть, а скаже на того, на кого хоче та на кого сердита. А
©й як не вiрити, коли вона, замиравши, бачила, яке на тiм свiтi мученi
i злодiякам, i табашникам, i брехунам, i мандрьохам; так було кого i до
ратушi приведуть, пiймавши на бакшi з огiрками або у коморi з салом, та
коли Химка скаже, що не вiн вкрав, то було зараз i пустять та приньмаються
за того, на кого Химка скаже, хоч його тогдi i у селi не було. Оттак було
сказала раз i на пана Пiстряка - що то! i старшини не минула! - що буцiмто
вiн у чоловiка бджоли пiдрiзав. Воно йому так i минулося, звiсно, як
писарю, тiльки вже вiн на не© з тi© пори нацiлив.
Третя - Явдоха Зубиха, стара-стара та престаренна! Але старi дiди, що
вже насилу ноги волочуть, та розказують, що ще як були вони пiдпарубочими,
так вона i тогдi така стара була, як i теперечки; так що, коли б не
збрехати, було ©й лiт п'ятдесят зроду. I кажуть про не© люди, що вона як
удень, то i стара, а як сонце заходить, так вона i молодi ; а у саму глупу
пiвнiч стане молоденькою дiвчинкою, а там i стане стариться i до сход
сонця вп'яте стане стара, як була учора. Так вона як помолодi , то й
надiне бiлу сорочку i коси розпустить, як дiвка, та й пiде до©ти по селу
коров, овечат, кiз, кобил, собак, кiшок, а по болотам жаб, ящериць,
гадюк... Уже пак така не здо©ть, кого задума! Хоч i нi за що i нiчого
нема, то вона таки возьме сво . Раз пан писар Ригорович читав перед
громадою якесь-то предписанiе вiд начальства, i хоч перед тим днiв з п'ять
крiпко курив, а тут складав добре i вже було по верхам узявсь, як ось i