скочив, i розбудив пана писаря Пiстряка, Ригоровича, що покликав його у
старшi бояри.
Поки дзвонили, наше козацтво голилося, обувалося, одягалося; i як вже
була пора, то, одягнувши новi, кримських смушкiв, кожухи, стали виходити.
- Та отверзайте, пане Уласович, без преткновенiя. Приспi-бо час. Нуте
ж, нуте! Пошто над защiпкою глумля тесь? Сокрушайте ©©; отверзайте врата у
сiни, - так кумандував пан Ригорович на пана сотника, що знай маца по
дверям, та не вiдчиня.
- Але! - каже Микита Уласович. - Отверзай ти, коли знайдеш. Бач, нема
дверей!..
- Чесо ради си бисть! - каже пан писар. - Дверi суть на празi, а праг
на дверях. Востягнiть лишень плямку...
- Так яка тут у чорта плямка? Стiна гола, а дверей катма. От сам
додивись!
Кинувсь пан Пiстряк... хап, хап! мац, мац! - нема дверей та й клямки не
налапа; сама стiна стала перед ним. Шука один, шука - аж употi , свариться
другий i перемiнить його; стане скрiзь обмацувати - нема та й нема!
- Що за недобра мати? Де у гаспида подiвалися дверi? - аж скиглить пан
Забрьоха; та з серця аж зубами клаца, бо вже давно у всi дзвони
передзвонили.
- Видiх, дверi, отверзающи©ся сiмо i овамо i се не бi! - так гарчав
Ригорович, аж патли на собi рвучи. Далi каже: - А що сотворiмо, пане
сотнику? Розверзiм об'ятiя i приступiм на прикосновенi , дондеже сотворимо
совокупленiе.
- Та кажи менi просто, пане писарю! Тепер не до письма! - казав йому,
аж плачучи, пан Уласович. - Я й так себе не тямлю, а вiн ще письмом очi
ковиря. Кажи-бо просто.
- Прикосновенi , осязанi , сирiч мацанiе. Дадiте вашу десницу у мою
шуйцю, та й будемо разом мацанi воспроiзводити круг усi© хати, чи не
сокришася де дверi во онiм мiсцi або чи не який враг, ненавидяй добра,
похити ©х.
Насилу розчухав пан Микита, що писар хоче робити. От i прийнялися
мацати по стiнi. Один iде ув один бiк, а другий у другий: мац, мац! хап,
хап! "Чи , Ригорович?" - "Нiсть! iщезоша, яко дим". - "Ходiм дальш".
Вп'ять пiшли. "Чи обрiли, пане Уласовичу?"-"Тьфу! Бодай вони зслизли! А
вже й "достойно" дзвонять. А! морока та й годi!.."
Облапають усю хату, зiйдуться вп'ять докупи... нема дверей, та й нема.
Вп'ять розiйдуться; той по сонцю, а другий навпаки сонця... лапають...
Зiйдуться.. нема! вже б радi хоч би вiконце намацать, так i те кат його
зна де дiлось. Аж плачуть обидва. Пан Уласович Микита сiв на долiвцi та
давай уголос:
"Вже досi i вутреня вiдiйшла, а мене панна хорунжiвна
дожидалась-дожидалась та, може, вже i додому пiшла. Ой лелечко, лелечко!"
А пан Пiстряк, знать, щось сво надумав; як став серед хати, розводить
пальцями i тiльки що хотiв щось сказати, аж ось... брязь плямка! рип
дверi!.. шасть у хату Явдоха Зубиха, ©х приятелька, конотопська вiдьма, що
сама таку мару на них напустила i дверi вiд них сховала. От i загомонiла
на них:
- Чи ви подурiли, чи показилися? Якого гаспида ви тут робите? Чому не
йдете вiнчатись? Але затого вийдуть з вутренi, i молода з дружками давно
жде, а вони тут ханьки мнуть.
-Ох, тiтусю! - насилу промовив пан Забрьоха. - Тут зовсiм бiда.
- Смущенi велi учинися, - сказав Ригорович, спiдлоб'я приглядаючись
на Зубиху. - Сiя двер, з ню же проiзведенi сотворя ть увесь род
чоловiчеський, бисть погибшая; i се паки обрiтеся, но како? не вiм!
- Розкажи ти, пане Микито, менi по-людськи, а його нiхто не второпа. Що
тут з вами за привиденi було? - так питала Явдоха, буцiмто i не знала
нiчого.
- Тут таке було, - казав пан Забрьоха, - що як його i розказати. Хтось
було дверi в нас вкрав! Вже ми ©х лапали-лапали, обмацували-обмацували;
прийшлось було пробi кричати, а ти тут i ввiйшла.
- Те-те-те! Знаю-знаю! - каже вiдьма. - Бач, суча донька, що було
наробила? Та я ©© переспорю. Вона ще й не таке хоче з тобою зробити, та ти
не потурай. Iди лише з боярином швидше до церкви та й бери свою дiвку. Не
розглядай, чи вона Олена, чи не Олена, а тiльки бери ту, що сто©ть на
рундуку, бiля куни, та у руках червону макiвку держить. Гляди ж, не дуже
вередуй, i на Олену, хоч ©© i побачиш де, не квапся: то буде не вона, а з
макiвкою твоя. Бач, прибiгла з Ки ва дядина пана судденка Халявського, ще
злiша мене, та не з так зна, як я. Вона перш в тебе дверi викрала, а тепер
на панночку Олену наслала мару, буцiмто вона i слiпа, i крива, i
чирякувата, i коростява, i буцiмто вона зовсiм не вона. Отже, ти не
царамонься, щоб псяюха не посмiялася над нами. Вiнчайся'смiливо; а як
прийде вiд вiнця, так я усе зле вiдверну i ©©, стару суку, прожену.
Бiжiть же швидше. - Та, се кажучи, глянула на Ригоровича та й моргнула
йому, а той кахикнув по-дякiвськй та й сказав сам собi: "Догадавсь!"
От нашi хлопцi, подякувавши Явдосi усяк за сво , мерщiй пiшли собi.
Поки дiйшли до церкви, аж вже усi повиходили, тiльки самi попи зосталися,
дещо прибираючи, та з людей дехто, то свiчечки мiняючи тощо. А пана
Халявського з молодою та з по©здом i духу не зосталося. А Солоха сто©ть
собi на рундуку, бiля куни, макiвку у руках мне i жениха жде. Пан Микита
на не© зирк! так у нього у животi i похолонуло. Хороша краля! Дививсь,
сердешний, на не© та, здохнувши важко, i каже:
- Що то за проява сто©ть?
- Мню, - каже писар, - яко сiя сть диная iз семидесяти дщерей царя
Iрода, ©х же вiн, окаянний, породи погуби ради рода християнського. дина
суть лихорадка, друга лихоманка, третя трясця, четверта напрасниця, п'ята
поганка, i прочи© ©м же нiсть числа, Аз же мню...
- Та не мни-бо, пане писарю, а кажи дiло. Чи це перевертень, чи се вона
справдi така?
- й, господине! гда воззрю на не© умними очима, то зрю панну Олену,
хорунжiвну, Йосиповну, пре-велелiпную дiвицю, гда же разсмотрю ©©
грiховними, плотськими очима, то обрiтаю ©© iз'©домою паршами паче усiх
мерзостей усього лиця землi. Аз же мню, яко сi сть обаванi Явдохи
велемудро©, рекше Зубихи, еже устро© посмiяння ради тресугубо-анахтемськи
проклято© вiдьми ки©всько©.
- Так що ж, пане писарю, брати?
- Та берiть, добродiю. Аще совiсть не зазрить, берiть. Сотворiте
совокупленi , а по совокупленi© усяко© обаванi iщеза ть, яко дим, i
расточа ться, яко прах перстний.
От пан Уласович пiдтяг живiт та пiдiйшов до Солохи та й каже:
- Чи не соiзволя те, панночко, зо мною шлюб прийняти? - А Солоха i
загугнявила:
- Соiзволяю.
Мерщiй побравшись за рученьки, як голуб з голубкою, i ввiйшли у церкву
та до стiльця.
Не забарились i ©х обкрутити. Панотець i каже: "А поцiлуйтесь!" Пан
Забрьоха не дуже розглядав, обтер уси та свою гарну молоду цмок! на усю
церкву, та з радощiв i викинув поповi аж п'ять алтин, та усе денежками, i
пiшов з сво ю молодою у Безверхий хутiр. А старший боярин, пан Пiстряк,
кишки рве зо смiху, та бiга по селу, та збира свiй по©зд, щоб швидше на
посаг молодих садовити.
XIII
Смутний i невеселий стояв, понуривши голову аж до грудей, пан
конотопський сотник, Микита Уласович Забрьоха, у Безверхому хуторi, бiля
панських хат, дивлячись, що панна хорунжiвна, Олена Иосиповна, сидить на
посадi з паном судденком, Дем'яном Омеляновичем Халявським, а бiля нього
сто©ть... Солоха! Дiвка гарна,, чепурна, одягна... бо що було на нiй до
вiнця позичено, чи плахта, чи свита, чи намисто, чи скиндячки, то усе люди
сво познiмали, а вона й зосталась голомоза, боса, сорочка чорца, дiрява,
розхристана, i тiльки що шматком старо© плахти зап'ялась та й годi. От усе
убрання на нiй! Оттак-то йому удружила Явдоха Зубиха, конотопська вiдьма,
за той бешкет, що вiн ©й на рiчцi i над рiчкою при всiй громадi зробив. А
й не вiн же то, коли по правдi сказати; то поравсь з нею пан Пiстряк; вiн
i пана сотника на се навiв; ну, та зна те, що на свiтi усе так iде: що
писар збездiльнича, так йому i нiчого; а суддя здуру, не знаючи дiла,
пiдпише, так вiн i у вiдвiтi; на ньому усе лихо i складеться.
Стояв-стояв пан Уласович довгенько i розуму не приложить, що йому
теперечки на свiтi й робити! Забiг би на край свiту, та уже шлюбу не
розiрве: казав-бо при вiнчаннi, що "не покину ©© аж до смертi". А як гляне
у вiкно, - його панна Олена сидить край пана Халявського; як послуха, що
дружечки приспiвують вже не так, як учора, замiсть Микитки та вже
Дем'янка, а слiпий скрипник, сидячи у сiнях, що е духу скрипить
Дербенський марш, а бiсова вiдьма, Явдоха Зубиха, замiсть матерi сидить у
червоних юхтових чоботах з пiдковами у п'ядь, а на головi кибалки, що
усе-то зять, пан Халявський, надарував, та ще вона визирне до нього у
вiконце та й глузу над ним: так аж об поли б' ться руками i зубами клаца.
Пан Ригорович мав було покинути i сво боярство i притулитися до чужого
весiлля, бо бачив, що тут i страва усяка мудра, i горiлки багацько, i
поштують наподряд усiх, не розбираючи, хто першу п' , а хто вже i п'яту.
Пiткнувсь було, так йому i чарки понюхати не дали, i у хату ходу не дали:
"Iди, - кажуть, - собi на сво весiлля". От вiн подумав, що, каже, "живе
покину, а мертвого пiду ськати", плюнув ©м через порiг та й пiшов до свого
до©зду.
От ©х дружно зiбрав усiх i каже:
- А що ж, пане сотнику! якого пива наварили, таке будемо й пити. Чого
тутечка будемо розглядати? Треба сво дiло справляти. По©демо лишень у
Конотоп, треба як почали, так по закону i скiнчати; вже й нерано.
По©хали, при©хали, сяк-так дали порядок, достали дечого у пана
Уласовича з материзни, прикрили грiшне Солошине тiло, стала хоч трохи не з
так бридка; посадили молодих за стiл, страви ж було усяко© наварено, була
ж i горiлка, була й варена. Таки нiчого сказати: було дiло з порядком.
Чи спiвали дружечки, чи не спiвали, чи танцювали парубки з дiвчатами,
чи не танцювали, а мерщiй подiлили коровай та й положили молодих спати...
Здихнув не раз тяжко та важко пан Уласович, згадуючи, на яких би то
м'якесеньких подушечках спав би вiн з панною хорунжiвною, i усе... i
те ... а тут довелось лягати на сво©й паничiвськiй перинi, та ще з
коростявою Солохою... Та ще на ту бiду, збираючись на паннi Йосиповнi
женитись, Пазьку, таки наньмич-ку свою, що йому усегда пiсля обiд у
головцi ськала, вiдпустив до пана писаря до того ж дiла. А сидячи на
посадi з сво ю Солохою, як вздрiв Пазьку, що прийшла на весiлля дивитися,
так... аж оскома його узяла...
Ну, сяк-так переночували. Яка не була Солоха, а прийшлось тiй, що
замiсть матерi, по закону хомут надiвати, як водиться часом по весiллям у
городi...
Ще дужче пана Уласовича узяв жаль, як пан Халявський з сво ю молодою
прибiг тарадайкою у город покриватися. Попереду везуть на превисоченному
дрючцi запаску шовкову та червону-червону, як сама настояща калина... i
коням чуби, i музицi i руки, i скрипку, i чуб, i уси червоними лентами
поперев'язували; i покривали молодих у церквi. А в пана Микити Уласовича
Забрьохи, хоч i стьожка, й хустка, та ба! не вивезло. Повiв Солоху
покривати дружко... на смiття, по закону. Лихо нашому пановi Забрьосi та й
годi!!!
Зiбралися люди, лагодяться калач роздiляти, змовляються, чим пана
Забрьоху дарувати: "Сякий-такий, а вiн сотник над сотнею, старшина,
жменею прядива не вiдбудеш; а коли не так, то вiн таки сво коли-небудь
вiддячить". От радяться промеж себе: той хоче баранця, той порося, той
телушку дати, i вже пан Пiстряк, звичайно, як писар, узявши вуголь у руки,
хоче записувати на стiнi, хто що подару ; а дружко збира ться викрикати
такими голосами, яку хто скотину подару ... аж ось i вбiг козак iз
Чернiгова i зараз подав письмо до пана сотника вiд самiсiнького пана
полковника чернiговського.
Надувсь наш пан Забрьоха, мов iндик, i став шикати, щоб усi заморчали,
i каже: "Цитьте лишень, мовчiть! Пане писарю! а прочитай-ке сей лепорт.
Бач, менi нiколи; я теперечки на посадi сижу, я молодий. А читай, читай!
Чи нема яко© новини або яко© милостi? Та голоснiш читай!"
Поки пан Пiстряк читав по складам та зопинявся над словотитла, так ще
нiчого; як же став по верхам читати, так ну!-фiть! фiть!.. та й тiльки.
Там було таке писано, що пана Забрьоху, таки нашого Микиту Уласовича,
зачим не послухав пана полковника чернiговського та не прийшов з хваброю
Конотопською сотнею у Чернiгов, як йому було писано, а замiсть того
заполiскував у ставку, конотопських молодиць та старих баб, мов плаття, та
з пiвдесятка ©х на смерть утопив; а далi, як вишукав промеж них вiдьму, та
©й i пiддався, i чортяцi душу закрiпостив, та й лiтав у вирiй, мов той
птах заморський, що усi люди бачили, i дивувались, i полякались, а деяким
малим дiтям i переполох виливали, так-то добре кумандував пан сотник над
сво ю сотнею; так за те його з сотничества i змiнити...
Як се почув народ, так i вжахнулись, i стоять, роти пороззявлювавши, а
наш сердешний Забрьоха сидить, мов гарячим борщем похлинувся... i казати б
то, i у горлi застряло, i поблiд, i посинiв, i зопинився, i сльози пустив.
А Ригорович йому i каже: "От так же, пане сот... чи то пак вже, пане
Микито! Так тобi i треба. Ти вже було дуже розiбрався, i вже й писаря не
слухав, i мав умнiший його бути, та, бач, у вирiй лiтав, та сотничество i
пролiтав. Се ж ще на першому листку так написано, а ось перевернемо на
другий, що то там прочита мо. Може, й наш верх буде. Цитьте ж усi,
слухайте; кого начитаю над вами сотником, так зараз покланяйтесь йому i на
ралець з гостинцями iдiте".
Та й - перевернув папiр, уси розгладив, озирнув усiх, щоб дивилися на
нього, i кахикнув тричi по-школярськи, i став читати... Як же начитав, що
конотопським сотником настановили не його, як вiн бажав i щиро надiявся, i
з тим i Забрьоху скрутив з сотничества, а з друго© сотнi узяли судденка,
Дем'яiа Омеляновича пана Халявського, та й письмо упустив, i голову
похилив, i довго думав, думав, далi пiдняв голову та й каже собi: -
"Дарма! пiдiб'юсь пiд нового та й буду над ним орудувати. Недовго буде
панувати. Пошию i сього у дурнi, його i замiнять, тогдi вже, певно, я
буду. Оставайся ж, пане сот... чи то пак, пане Микито, з сво ю Солохою, а
я пiду до нового пана сотника, Дем'яна Омеляновича, i той подарунок, що
лагодив тобi на весiлля, понесу йому на ралець. А хто, хлопцi, за мною?"
-Я! я! я! я! - заревла громада i потягли з хати, незважаючи, що й чарки
поналиванi i калач дружко покраяв. I що то сказати: усi, i дружко, i
пiддружий, i бояри, i усi розiйшлись; зоставсь сам Микита з Солохою;
нiкому було й страви ©сти, що на обiд понаварювали.
Оттаке-то було весiлля у Микити Уласовича Забрьохи, що був колись у
славному сотенному мiстечковi паном сотником!
XIV
Смутний i невеселий увiйшов на другий день у хату до Микити Уласовича
Забрьохи пан конотопський писар, Прокiп Ригорович Дiстряк. Та, ввiшедши,
так i поточився на лаву, схиливсь на стiл та й заголосив...
- Не задавай жалю, Ригорович! - каже йому Уласович. - Тут i так нудно
на свiт дивцтись. Чого-бо ти ви ш, неначе собака? Хiба чи не напала i на
твою Пазьку короста, як на мою Солоху?
- Бодай усi на свiтi i Солохи, i Пазьки, i Явдохи, усi, усi
покоростявiли, то менi й байдуже. Горе, Уласовичу! горе постиже мою утробу
до раздраженiя!
- А менi що за нужда? - казав Микита, згадавши, як вiдiйшов вiд нього
Пiстряк, почувши, що його змiнили, i не дав йому нiяко© порадоньки, та ще
й у вiчi насмiявся.
- Не возпом'яни мо©х первих беззаконiй, друже! Нинi i аз грiшний у
просторi содержуся.
- Як так? - спитав Уласович; а Пiстряк по-сво му, по-письменницьки, i
розказав, як вiн прийшов до нового сотника прехвабро© Конотопсько© сотнi,
Дем'яна Омеляновича пана Халявського, i як той, каже, "воззрiв на нього
гордям оком i нечистим серцем, аки на пса смердяща", i звелiв йому писати
до вельможного пана полковника лепорт об такiм i об такiм дiлi. Ригорович
захотiв помудрувати i, щоб з першо© пори зануздати пана сотника по-сво му,
щоб не дуже бришкав проти писаря, написав по-сво му. Пан сотник розчухав,
що не так, бо й сам був письменний, каже писаревi: "Не так!", а писар йому
ув одвiт:
"Так! я вже знаю, що по-мо му лучче буде!" Пан сотник крикнув: "Пиши
по-мо му!" а писар каже:
"Я на те писар, я знаю, як i що треба!" Як же пан сотник розлюту ться,
як крикне:. "Так ти вже не писар, сякий-такий сину!" - i почав коренити i
батька, i матiр, поперед Забрьошиних, а далi й Пiстрякових, i ввесь род
©х, а далi самого Пiстряка лаяв-лаяв на всi боки, та в потилицю вигнав
його з хати, i змiнив його з писарства, а намiсть цого настановив
пiдписчого, хлопця, блазня, " го же, - так закiнчив Пiстряк, - не диножди
за возлобiа чухрав i по лядвiям поруганi чиних".
- Скажи менi на милость, Ригорович, - питав Микита Уласович, - хто се
нам таку пакость укрутив?
- Оле менi! - здихнувши, казав Пiстряк. - Враг рода чоловiчеського,
Явдоха Зубиха, великоiменитая вiдьма преславно© слободи Конотопа. Сия-то
увозмездила, що й полетiв си, аки птиця пернатая; вона обуяла i панну
хорунжiвну, нинi паню Халявську; та ще - ох! - i сотничку, во же би iмiти
непреткновенно намiренi со©тися з тобою у брак; вона i до убитку тебе
препроведе; вона i глумленi над нами вчинила, похитивши в нас дверi; вона
преврати гнусообразную твою пану Солоху - нехай здорова буде! - замiсть
лiпообразно© панни Олени i одружи тебе з нею; вона, вона всьому злу суть i
вина, i причина, i предмет. А все сi учини ув отмщенi за поруганi над
лядвiями я. Вотще ми ©©, друже, замiсть прочуханки, не сожгохом, яко
язичницю, хварисейку, садукейку i митарку, у пещi халдейськой!
- Так подаймо на не© лепорт! - казав Забрьоха. - Нехай вона нам
заплатить за безчестя, що нас позмiняли та ще мене на Солосi оженили.
Нехай ©© посадять у колоду...
- Овва! - здихнув Ригорович i каже: - Не iмать нинi властi над нею
нiхто. Панi сотничка учинила ©й парчеве возглавi , сирiч очiпок, i нову
намiтку, i плахту; а пан сотник Халявський пристави до ©© раба i даде
коня, i месника, i дiлателя, щоб i дрова рубав, i воду возив, i кота
годував. I дана ©й власть на усьому лицi земному i чаклувати, i обаяти, i
глумитися цiло врем'я i полвременi.
- Так, зна ш, що зробимо? Закличем ©©, мов добрi, до себе в гостi.
Перш, почасту м, а далi нада м тусанiв, i щоки ©й попiб' м i зуби останнi
повибива м.
- Плюнь, друже, на сiю Явдоху! А паче усього повели, господине, унести
носатку чого-небудь. Ось випиймо журби ради, то лучче буде пане i обаче.
- Та й випиймо ж!
От Уласович i гукнув на Солоху, а вона ©м уточила i унесла, чого треба
було. Стали кружати. Пови-цiджувавши гарненько скiльки там носаток, з
журби ледве розiйшлись по хатам. I пiсля того що день, то й сходилися
журитися, та знай куликали, бо нiчого ©м було бiльш робити... Минулося
панство!
ЗАКIНЧЕНI
А сюю повiсть, або казку, та розказував менi покiйний Панас Месюра -
коли зна те; i вона дуже довга. Там таке, що й пан Халявський, Дем'ян
таки Омелянович, от що настановили сотником у славному сотенному
мiстечковi Конотбпi намiсть Микити Уласовича пана Забрьохи, дуже швидко
перед начальством щось процвиндрив, i його з сотенства змiнили. А його
жiнка, себто Олена Йосиповна, що була панна хорунжiвна i попереду жила у
Безверхому хуторi, що на Сухiй Балцi, так щось там... якось-то... гм!
пробро©ла... не знаю, що i як... тiльки мужик ©й i очiпок збив, усi патли
пообривав, i очi попiдбивав, а далi пiдрiзану водив по усьому Конотопу по
вулицям, а писарю, що намiсть Прокопа Ригоровича Пiстряка став, молодий
парень, собою чорнявий та красивий, та узяв та пiвголови йому уподовж
оббрив, та й прогнав вiд себе....
Усiм же ©м се сталося ось за що. Пану Забрьосi - щоб не здававсь на
писаря, а робив сам, як вiн начальник, та щоб робив по правдi, щоб
слухав, що приказано вiд начальства, а то йому начальство предпису у
поход iти, може, боронити народ вiд неприятеля, а вiн узявсь заполiскувати
жiнок, бач, топити вiдьом, щоб вернули дощ на землю; буцiмто вiдьми можуть
проти небесно© сили яку капость на свiтi зробили? Усе йде по божому
повелiнiю. Та щоб не топив народу; бо, поки до вiдьми добрався, скiльки
душ згубив позанапрасно? Щоб не удавався в чаклування, покинувши бога
милосердного, бо чортяка зараз через свою наньмичку, Зубиху, попорався над
ним добре, що i у вирiй полетiв, мов гусак, людям на смiх!
Пiстряку Ригоровичу - щоб не обдурював свого начальника, не пошивав
його в дурнi, а щоб робив i казав перед ним усю правду. Щоб, розсердившись
на людей, не робив ©м бiди, як тут з жiнками: на кого сердився, а скiльки
душ занапастив, у водi потопив, i сирiт зоставив? А що найпуще, щоб не пив
так цупко горiлки.
I пану Халявському з його жiнкою не минулося; не пожили у ладу. Зачим
зараз кинулися до вiдьми? Зачим через чаклування - та ворожiння, покинувши
закон святий, собi побралися? Еге! Хоч i прийняли шлюб, та як не через
божу волю, а через Явдоху та через ©© реп'яхи та кiсточки сушено© жаби,
так воно усе i пало прахом.
А що Зубисi досталося, то нехай бог боронить! Поки пан Халявський був
конотопським сотником, так пожила у розкошi. Був ©й i батрак, була й
наньмичка, вiд сотника панщиною приставлена, i на ралець ходили до не©
люди зараз пiсля сотнички, i нiхто не смiв ©© не тiльки вiдьмою або чим
взивати, та ще й величали ©© по менню: Семеновна, або панi Зубиха. От до
чого було прийшло! Як же пана Халявського "мiнили, так i на не© увесь мир
плюнув. Та вона таки швидко зачахла, зачавлiла i скоро дуба дала. Та ще не
зараз i вмерла. Що вже страждала! Умира i не вмира; i руками, i ногами не
двига; а стогне на всю хату, - так що i на вулицю чути було. А тут ще кiт
©© розходився та нявчить за нею скiльки духу... От там-то не страшно
було!.. Далi зiрвали стелю... тут де взявся ворон, та чорний-чорний;
улетячи у хату, надлетiв над не©, крилами махнув... тут ©й i амiнь...
тiльки зуби вискалила!.. а кiт так i лопнув,, як пузир; а ворон, хто його
зна, де i дiвсь!.. Нiкуди ©© по-людськи ховати; виволокли за село, зарили
ниць у яму, прибили осиковим кiлком та зверху i заплiшили, щоб ще не
скочила. Собацi собача смерть!
От вам i конотопська вiдьма!
старшi бояри.
Поки дзвонили, наше козацтво голилося, обувалося, одягалося; i як вже
була пора, то, одягнувши новi, кримських смушкiв, кожухи, стали виходити.
- Та отверзайте, пане Уласович, без преткновенiя. Приспi-бо час. Нуте
ж, нуте! Пошто над защiпкою глумля тесь? Сокрушайте ©©; отверзайте врата у
сiни, - так кумандував пан Ригорович на пана сотника, що знай маца по
дверям, та не вiдчиня.
- Але! - каже Микита Уласович. - Отверзай ти, коли знайдеш. Бач, нема
дверей!..
- Чесо ради си бисть! - каже пан писар. - Дверi суть на празi, а праг
на дверях. Востягнiть лишень плямку...
- Так яка тут у чорта плямка? Стiна гола, а дверей катма. От сам
додивись!
Кинувсь пан Пiстряк... хап, хап! мац, мац! - нема дверей та й клямки не
налапа; сама стiна стала перед ним. Шука один, шука - аж употi , свариться
другий i перемiнить його; стане скрiзь обмацувати - нема та й нема!
- Що за недобра мати? Де у гаспида подiвалися дверi? - аж скиглить пан
Забрьоха; та з серця аж зубами клаца, бо вже давно у всi дзвони
передзвонили.
- Видiх, дверi, отверзающи©ся сiмо i овамо i се не бi! - так гарчав
Ригорович, аж патли на собi рвучи. Далi каже: - А що сотворiмо, пане
сотнику? Розверзiм об'ятiя i приступiм на прикосновенi , дондеже сотворимо
совокупленiе.
- Та кажи менi просто, пане писарю! Тепер не до письма! - казав йому,
аж плачучи, пан Уласович. - Я й так себе не тямлю, а вiн ще письмом очi
ковиря. Кажи-бо просто.
- Прикосновенi , осязанi , сирiч мацанiе. Дадiте вашу десницу у мою
шуйцю, та й будемо разом мацанi воспроiзводити круг усi© хати, чи не
сокришася де дверi во онiм мiсцi або чи не який враг, ненавидяй добра,
похити ©х.
Насилу розчухав пан Микита, що писар хоче робити. От i прийнялися
мацати по стiнi. Один iде ув один бiк, а другий у другий: мац, мац! хап,
хап! "Чи , Ригорович?" - "Нiсть! iщезоша, яко дим". - "Ходiм дальш".
Вп'ять пiшли. "Чи обрiли, пане Уласовичу?"-"Тьфу! Бодай вони зслизли! А
вже й "достойно" дзвонять. А! морока та й годi!.."
Облапають усю хату, зiйдуться вп'ять докупи... нема дверей, та й нема.
Вп'ять розiйдуться; той по сонцю, а другий навпаки сонця... лапають...
Зiйдуться.. нема! вже б радi хоч би вiконце намацать, так i те кат його
зна де дiлось. Аж плачуть обидва. Пан Уласович Микита сiв на долiвцi та
давай уголос:
"Вже досi i вутреня вiдiйшла, а мене панна хорунжiвна
дожидалась-дожидалась та, може, вже i додому пiшла. Ой лелечко, лелечко!"
А пан Пiстряк, знать, щось сво надумав; як став серед хати, розводить
пальцями i тiльки що хотiв щось сказати, аж ось... брязь плямка! рип
дверi!.. шасть у хату Явдоха Зубиха, ©х приятелька, конотопська вiдьма, що
сама таку мару на них напустила i дверi вiд них сховала. От i загомонiла
на них:
- Чи ви подурiли, чи показилися? Якого гаспида ви тут робите? Чому не
йдете вiнчатись? Але затого вийдуть з вутренi, i молода з дружками давно
жде, а вони тут ханьки мнуть.
-Ох, тiтусю! - насилу промовив пан Забрьоха. - Тут зовсiм бiда.
- Смущенi велi учинися, - сказав Ригорович, спiдлоб'я приглядаючись
на Зубиху. - Сiя двер, з ню же проiзведенi сотворя ть увесь род
чоловiчеський, бисть погибшая; i се паки обрiтеся, но како? не вiм!
- Розкажи ти, пане Микито, менi по-людськи, а його нiхто не второпа. Що
тут з вами за привиденi було? - так питала Явдоха, буцiмто i не знала
нiчого.
- Тут таке було, - казав пан Забрьоха, - що як його i розказати. Хтось
було дверi в нас вкрав! Вже ми ©х лапали-лапали, обмацували-обмацували;
прийшлось було пробi кричати, а ти тут i ввiйшла.
- Те-те-те! Знаю-знаю! - каже вiдьма. - Бач, суча донька, що було
наробила? Та я ©© переспорю. Вона ще й не таке хоче з тобою зробити, та ти
не потурай. Iди лише з боярином швидше до церкви та й бери свою дiвку. Не
розглядай, чи вона Олена, чи не Олена, а тiльки бери ту, що сто©ть на
рундуку, бiля куни, та у руках червону макiвку держить. Гляди ж, не дуже
вередуй, i на Олену, хоч ©© i побачиш де, не квапся: то буде не вона, а з
макiвкою твоя. Бач, прибiгла з Ки ва дядина пана судденка Халявського, ще
злiша мене, та не з так зна, як я. Вона перш в тебе дверi викрала, а тепер
на панночку Олену наслала мару, буцiмто вона i слiпа, i крива, i
чирякувата, i коростява, i буцiмто вона зовсiм не вона. Отже, ти не
царамонься, щоб псяюха не посмiялася над нами. Вiнчайся'смiливо; а як
прийде вiд вiнця, так я усе зле вiдверну i ©©, стару суку, прожену.
Бiжiть же швидше. - Та, се кажучи, глянула на Ригоровича та й моргнула
йому, а той кахикнув по-дякiвськй та й сказав сам собi: "Догадавсь!"
От нашi хлопцi, подякувавши Явдосi усяк за сво , мерщiй пiшли собi.
Поки дiйшли до церкви, аж вже усi повиходили, тiльки самi попи зосталися,
дещо прибираючи, та з людей дехто, то свiчечки мiняючи тощо. А пана
Халявського з молодою та з по©здом i духу не зосталося. А Солоха сто©ть
собi на рундуку, бiля куни, макiвку у руках мне i жениха жде. Пан Микита
на не© зирк! так у нього у животi i похолонуло. Хороша краля! Дививсь,
сердешний, на не© та, здохнувши важко, i каже:
- Що то за проява сто©ть?
- Мню, - каже писар, - яко сiя сть диная iз семидесяти дщерей царя
Iрода, ©х же вiн, окаянний, породи погуби ради рода християнського. дина
суть лихорадка, друга лихоманка, третя трясця, четверта напрасниця, п'ята
поганка, i прочи© ©м же нiсть числа, Аз же мню...
- Та не мни-бо, пане писарю, а кажи дiло. Чи це перевертень, чи се вона
справдi така?
- й, господине! гда воззрю на не© умними очима, то зрю панну Олену,
хорунжiвну, Йосиповну, пре-велелiпную дiвицю, гда же разсмотрю ©©
грiховними, плотськими очима, то обрiтаю ©© iз'©домою паршами паче усiх
мерзостей усього лиця землi. Аз же мню, яко сi сть обаванi Явдохи
велемудро©, рекше Зубихи, еже устро© посмiяння ради тресугубо-анахтемськи
проклято© вiдьми ки©всько©.
- Так що ж, пане писарю, брати?
- Та берiть, добродiю. Аще совiсть не зазрить, берiть. Сотворiте
совокупленi , а по совокупленi© усяко© обаванi iщеза ть, яко дим, i
расточа ться, яко прах перстний.
От пан Уласович пiдтяг живiт та пiдiйшов до Солохи та й каже:
- Чи не соiзволя те, панночко, зо мною шлюб прийняти? - А Солоха i
загугнявила:
- Соiзволяю.
Мерщiй побравшись за рученьки, як голуб з голубкою, i ввiйшли у церкву
та до стiльця.
Не забарились i ©х обкрутити. Панотець i каже: "А поцiлуйтесь!" Пан
Забрьоха не дуже розглядав, обтер уси та свою гарну молоду цмок! на усю
церкву, та з радощiв i викинув поповi аж п'ять алтин, та усе денежками, i
пiшов з сво ю молодою у Безверхий хутiр. А старший боярин, пан Пiстряк,
кишки рве зо смiху, та бiга по селу, та збира свiй по©зд, щоб швидше на
посаг молодих садовити.
XIII
Смутний i невеселий стояв, понуривши голову аж до грудей, пан
конотопський сотник, Микита Уласович Забрьоха, у Безверхому хуторi, бiля
панських хат, дивлячись, що панна хорунжiвна, Олена Иосиповна, сидить на
посадi з паном судденком, Дем'яном Омеляновичем Халявським, а бiля нього
сто©ть... Солоха! Дiвка гарна,, чепурна, одягна... бо що було на нiй до
вiнця позичено, чи плахта, чи свита, чи намисто, чи скиндячки, то усе люди
сво познiмали, а вона й зосталась голомоза, боса, сорочка чорца, дiрява,
розхристана, i тiльки що шматком старо© плахти зап'ялась та й годi. От усе
убрання на нiй! Оттак-то йому удружила Явдоха Зубиха, конотопська вiдьма,
за той бешкет, що вiн ©й на рiчцi i над рiчкою при всiй громадi зробив. А
й не вiн же то, коли по правдi сказати; то поравсь з нею пан Пiстряк; вiн
i пана сотника на се навiв; ну, та зна те, що на свiтi усе так iде: що
писар збездiльнича, так йому i нiчого; а суддя здуру, не знаючи дiла,
пiдпише, так вiн i у вiдвiтi; на ньому усе лихо i складеться.
Стояв-стояв пан Уласович довгенько i розуму не приложить, що йому
теперечки на свiтi й робити! Забiг би на край свiту, та уже шлюбу не
розiрве: казав-бо при вiнчаннi, що "не покину ©© аж до смертi". А як гляне
у вiкно, - його панна Олена сидить край пана Халявського; як послуха, що
дружечки приспiвують вже не так, як учора, замiсть Микитки та вже
Дем'янка, а слiпий скрипник, сидячи у сiнях, що е духу скрипить
Дербенський марш, а бiсова вiдьма, Явдоха Зубиха, замiсть матерi сидить у
червоних юхтових чоботах з пiдковами у п'ядь, а на головi кибалки, що
усе-то зять, пан Халявський, надарував, та ще вона визирне до нього у
вiконце та й глузу над ним: так аж об поли б' ться руками i зубами клаца.
Пан Ригорович мав було покинути i сво боярство i притулитися до чужого
весiлля, бо бачив, що тут i страва усяка мудра, i горiлки багацько, i
поштують наподряд усiх, не розбираючи, хто першу п' , а хто вже i п'яту.
Пiткнувсь було, так йому i чарки понюхати не дали, i у хату ходу не дали:
"Iди, - кажуть, - собi на сво весiлля". От вiн подумав, що, каже, "живе
покину, а мертвого пiду ськати", плюнув ©м через порiг та й пiшов до свого
до©зду.
От ©х дружно зiбрав усiх i каже:
- А що ж, пане сотнику! якого пива наварили, таке будемо й пити. Чого
тутечка будемо розглядати? Треба сво дiло справляти. По©демо лишень у
Конотоп, треба як почали, так по закону i скiнчати; вже й нерано.
По©хали, при©хали, сяк-так дали порядок, достали дечого у пана
Уласовича з материзни, прикрили грiшне Солошине тiло, стала хоч трохи не з
так бридка; посадили молодих за стiл, страви ж було усяко© наварено, була
ж i горiлка, була й варена. Таки нiчого сказати: було дiло з порядком.
Чи спiвали дружечки, чи не спiвали, чи танцювали парубки з дiвчатами,
чи не танцювали, а мерщiй подiлили коровай та й положили молодих спати...
Здихнув не раз тяжко та важко пан Уласович, згадуючи, на яких би то
м'якесеньких подушечках спав би вiн з панною хорунжiвною, i усе... i
те ... а тут довелось лягати на сво©й паничiвськiй перинi, та ще з
коростявою Солохою... Та ще на ту бiду, збираючись на паннi Йосиповнi
женитись, Пазьку, таки наньмич-ку свою, що йому усегда пiсля обiд у
головцi ськала, вiдпустив до пана писаря до того ж дiла. А сидячи на
посадi з сво ю Солохою, як вздрiв Пазьку, що прийшла на весiлля дивитися,
так... аж оскома його узяла...
Ну, сяк-так переночували. Яка не була Солоха, а прийшлось тiй, що
замiсть матерi, по закону хомут надiвати, як водиться часом по весiллям у
городi...
Ще дужче пана Уласовича узяв жаль, як пан Халявський з сво ю молодою
прибiг тарадайкою у город покриватися. Попереду везуть на превисоченному
дрючцi запаску шовкову та червону-червону, як сама настояща калина... i
коням чуби, i музицi i руки, i скрипку, i чуб, i уси червоними лентами
поперев'язували; i покривали молодих у церквi. А в пана Микити Уласовича
Забрьохи, хоч i стьожка, й хустка, та ба! не вивезло. Повiв Солоху
покривати дружко... на смiття, по закону. Лихо нашому пановi Забрьосi та й
годi!!!
Зiбралися люди, лагодяться калач роздiляти, змовляються, чим пана
Забрьоху дарувати: "Сякий-такий, а вiн сотник над сотнею, старшина,
жменею прядива не вiдбудеш; а коли не так, то вiн таки сво коли-небудь
вiддячить". От радяться промеж себе: той хоче баранця, той порося, той
телушку дати, i вже пан Пiстряк, звичайно, як писар, узявши вуголь у руки,
хоче записувати на стiнi, хто що подару ; а дружко збира ться викрикати
такими голосами, яку хто скотину подару ... аж ось i вбiг козак iз
Чернiгова i зараз подав письмо до пана сотника вiд самiсiнького пана
полковника чернiговського.
Надувсь наш пан Забрьоха, мов iндик, i став шикати, щоб усi заморчали,
i каже: "Цитьте лишень, мовчiть! Пане писарю! а прочитай-ке сей лепорт.
Бач, менi нiколи; я теперечки на посадi сижу, я молодий. А читай, читай!
Чи нема яко© новини або яко© милостi? Та голоснiш читай!"
Поки пан Пiстряк читав по складам та зопинявся над словотитла, так ще
нiчого; як же став по верхам читати, так ну!-фiть! фiть!.. та й тiльки.
Там було таке писано, що пана Забрьоху, таки нашого Микиту Уласовича,
зачим не послухав пана полковника чернiговського та не прийшов з хваброю
Конотопською сотнею у Чернiгов, як йому було писано, а замiсть того
заполiскував у ставку, конотопських молодиць та старих баб, мов плаття, та
з пiвдесятка ©х на смерть утопив; а далi, як вишукав промеж них вiдьму, та
©й i пiддався, i чортяцi душу закрiпостив, та й лiтав у вирiй, мов той
птах заморський, що усi люди бачили, i дивувались, i полякались, а деяким
малим дiтям i переполох виливали, так-то добре кумандував пан сотник над
сво ю сотнею; так за те його з сотничества i змiнити...
Як се почув народ, так i вжахнулись, i стоять, роти пороззявлювавши, а
наш сердешний Забрьоха сидить, мов гарячим борщем похлинувся... i казати б
то, i у горлi застряло, i поблiд, i посинiв, i зопинився, i сльози пустив.
А Ригорович йому i каже: "От так же, пане сот... чи то пак вже, пане
Микито! Так тобi i треба. Ти вже було дуже розiбрався, i вже й писаря не
слухав, i мав умнiший його бути, та, бач, у вирiй лiтав, та сотничество i
пролiтав. Се ж ще на першому листку так написано, а ось перевернемо на
другий, що то там прочита мо. Може, й наш верх буде. Цитьте ж усi,
слухайте; кого начитаю над вами сотником, так зараз покланяйтесь йому i на
ралець з гостинцями iдiте".
Та й - перевернув папiр, уси розгладив, озирнув усiх, щоб дивилися на
нього, i кахикнув тричi по-школярськи, i став читати... Як же начитав, що
конотопським сотником настановили не його, як вiн бажав i щиро надiявся, i
з тим i Забрьоху скрутив з сотничества, а з друго© сотнi узяли судденка,
Дем'яiа Омеляновича пана Халявського, та й письмо упустив, i голову
похилив, i довго думав, думав, далi пiдняв голову та й каже собi: -
"Дарма! пiдiб'юсь пiд нового та й буду над ним орудувати. Недовго буде
панувати. Пошию i сього у дурнi, його i замiнять, тогдi вже, певно, я
буду. Оставайся ж, пане сот... чи то пак, пане Микито, з сво ю Солохою, а
я пiду до нового пана сотника, Дем'яна Омеляновича, i той подарунок, що
лагодив тобi на весiлля, понесу йому на ралець. А хто, хлопцi, за мною?"
-Я! я! я! я! - заревла громада i потягли з хати, незважаючи, що й чарки
поналиванi i калач дружко покраяв. I що то сказати: усi, i дружко, i
пiддружий, i бояри, i усi розiйшлись; зоставсь сам Микита з Солохою;
нiкому було й страви ©сти, що на обiд понаварювали.
Оттаке-то було весiлля у Микити Уласовича Забрьохи, що був колись у
славному сотенному мiстечковi паном сотником!
XIV
Смутний i невеселий увiйшов на другий день у хату до Микити Уласовича
Забрьохи пан конотопський писар, Прокiп Ригорович Дiстряк. Та, ввiшедши,
так i поточився на лаву, схиливсь на стiл та й заголосив...
- Не задавай жалю, Ригорович! - каже йому Уласович. - Тут i так нудно
на свiт дивцтись. Чого-бо ти ви ш, неначе собака? Хiба чи не напала i на
твою Пазьку короста, як на мою Солоху?
- Бодай усi на свiтi i Солохи, i Пазьки, i Явдохи, усi, усi
покоростявiли, то менi й байдуже. Горе, Уласовичу! горе постиже мою утробу
до раздраженiя!
- А менi що за нужда? - казав Микита, згадавши, як вiдiйшов вiд нього
Пiстряк, почувши, що його змiнили, i не дав йому нiяко© порадоньки, та ще
й у вiчi насмiявся.
- Не возпом'яни мо©х первих беззаконiй, друже! Нинi i аз грiшний у
просторi содержуся.
- Як так? - спитав Уласович; а Пiстряк по-сво му, по-письменницьки, i
розказав, як вiн прийшов до нового сотника прехвабро© Конотопсько© сотнi,
Дем'яна Омеляновича пана Халявського, i як той, каже, "воззрiв на нього
гордям оком i нечистим серцем, аки на пса смердяща", i звелiв йому писати
до вельможного пана полковника лепорт об такiм i об такiм дiлi. Ригорович
захотiв помудрувати i, щоб з першо© пори зануздати пана сотника по-сво му,
щоб не дуже бришкав проти писаря, написав по-сво му. Пан сотник розчухав,
що не так, бо й сам був письменний, каже писаревi: "Не так!", а писар йому
ув одвiт:
"Так! я вже знаю, що по-мо му лучче буде!" Пан сотник крикнув: "Пиши
по-мо му!" а писар каже:
"Я на те писар, я знаю, як i що треба!" Як же пан сотник розлюту ться,
як крикне:. "Так ти вже не писар, сякий-такий сину!" - i почав коренити i
батька, i матiр, поперед Забрьошиних, а далi й Пiстрякових, i ввесь род
©х, а далi самого Пiстряка лаяв-лаяв на всi боки, та в потилицю вигнав
його з хати, i змiнив його з писарства, а намiсть цого настановив
пiдписчого, хлопця, блазня, " го же, - так закiнчив Пiстряк, - не диножди
за возлобiа чухрав i по лядвiям поруганi чиних".
- Скажи менi на милость, Ригорович, - питав Микита Уласович, - хто се
нам таку пакость укрутив?
- Оле менi! - здихнувши, казав Пiстряк. - Враг рода чоловiчеського,
Явдоха Зубиха, великоiменитая вiдьма преславно© слободи Конотопа. Сия-то
увозмездила, що й полетiв си, аки птиця пернатая; вона обуяла i панну
хорунжiвну, нинi паню Халявську; та ще - ох! - i сотничку, во же би iмiти
непреткновенно намiренi со©тися з тобою у брак; вона i до убитку тебе
препроведе; вона i глумленi над нами вчинила, похитивши в нас дверi; вона
преврати гнусообразную твою пану Солоху - нехай здорова буде! - замiсть
лiпообразно© панни Олени i одружи тебе з нею; вона, вона всьому злу суть i
вина, i причина, i предмет. А все сi учини ув отмщенi за поруганi над
лядвiями я. Вотще ми ©©, друже, замiсть прочуханки, не сожгохом, яко
язичницю, хварисейку, садукейку i митарку, у пещi халдейськой!
- Так подаймо на не© лепорт! - казав Забрьоха. - Нехай вона нам
заплатить за безчестя, що нас позмiняли та ще мене на Солосi оженили.
Нехай ©© посадять у колоду...
- Овва! - здихнув Ригорович i каже: - Не iмать нинi властi над нею
нiхто. Панi сотничка учинила ©й парчеве возглавi , сирiч очiпок, i нову
намiтку, i плахту; а пан сотник Халявський пристави до ©© раба i даде
коня, i месника, i дiлателя, щоб i дрова рубав, i воду возив, i кота
годував. I дана ©й власть на усьому лицi земному i чаклувати, i обаяти, i
глумитися цiло врем'я i полвременi.
- Так, зна ш, що зробимо? Закличем ©©, мов добрi, до себе в гостi.
Перш, почасту м, а далi нада м тусанiв, i щоки ©й попiб' м i зуби останнi
повибива м.
- Плюнь, друже, на сiю Явдоху! А паче усього повели, господине, унести
носатку чого-небудь. Ось випиймо журби ради, то лучче буде пане i обаче.
- Та й випиймо ж!
От Уласович i гукнув на Солоху, а вона ©м уточила i унесла, чого треба
було. Стали кружати. Пови-цiджувавши гарненько скiльки там носаток, з
журби ледве розiйшлись по хатам. I пiсля того що день, то й сходилися
журитися, та знай куликали, бо нiчого ©м було бiльш робити... Минулося
панство!
ЗАКIНЧЕНI
А сюю повiсть, або казку, та розказував менi покiйний Панас Месюра -
коли зна те; i вона дуже довга. Там таке, що й пан Халявський, Дем'ян
таки Омелянович, от що настановили сотником у славному сотенному
мiстечковi Конотбпi намiсть Микити Уласовича пана Забрьохи, дуже швидко
перед начальством щось процвиндрив, i його з сотенства змiнили. А його
жiнка, себто Олена Йосиповна, що була панна хорунжiвна i попереду жила у
Безверхому хуторi, що на Сухiй Балцi, так щось там... якось-то... гм!
пробро©ла... не знаю, що i як... тiльки мужик ©й i очiпок збив, усi патли
пообривав, i очi попiдбивав, а далi пiдрiзану водив по усьому Конотопу по
вулицям, а писарю, що намiсть Прокопа Ригоровича Пiстряка став, молодий
парень, собою чорнявий та красивий, та узяв та пiвголови йому уподовж
оббрив, та й прогнав вiд себе....
Усiм же ©м се сталося ось за що. Пану Забрьосi - щоб не здававсь на
писаря, а робив сам, як вiн начальник, та щоб робив по правдi, щоб
слухав, що приказано вiд начальства, а то йому начальство предпису у
поход iти, може, боронити народ вiд неприятеля, а вiн узявсь заполiскувати
жiнок, бач, топити вiдьом, щоб вернули дощ на землю; буцiмто вiдьми можуть
проти небесно© сили яку капость на свiтi зробили? Усе йде по божому
повелiнiю. Та щоб не топив народу; бо, поки до вiдьми добрався, скiльки
душ згубив позанапрасно? Щоб не удавався в чаклування, покинувши бога
милосердного, бо чортяка зараз через свою наньмичку, Зубиху, попорався над
ним добре, що i у вирiй полетiв, мов гусак, людям на смiх!
Пiстряку Ригоровичу - щоб не обдурював свого начальника, не пошивав
його в дурнi, а щоб робив i казав перед ним усю правду. Щоб, розсердившись
на людей, не робив ©м бiди, як тут з жiнками: на кого сердився, а скiльки
душ занапастив, у водi потопив, i сирiт зоставив? А що найпуще, щоб не пив
так цупко горiлки.
I пану Халявському з його жiнкою не минулося; не пожили у ладу. Зачим
зараз кинулися до вiдьми? Зачим через чаклування - та ворожiння, покинувши
закон святий, собi побралися? Еге! Хоч i прийняли шлюб, та як не через
божу волю, а через Явдоху та через ©© реп'яхи та кiсточки сушено© жаби,
так воно усе i пало прахом.
А що Зубисi досталося, то нехай бог боронить! Поки пан Халявський був
конотопським сотником, так пожила у розкошi. Був ©й i батрак, була й
наньмичка, вiд сотника панщиною приставлена, i на ралець ходили до не©
люди зараз пiсля сотнички, i нiхто не смiв ©© не тiльки вiдьмою або чим
взивати, та ще й величали ©© по менню: Семеновна, або панi Зубиха. От до
чого було прийшло! Як же пана Халявського "мiнили, так i на не© увесь мир
плюнув. Та вона таки швидко зачахла, зачавлiла i скоро дуба дала. Та ще не
зараз i вмерла. Що вже страждала! Умира i не вмира; i руками, i ногами не
двига; а стогне на всю хату, - так що i на вулицю чути було. А тут ще кiт
©© розходився та нявчить за нею скiльки духу... От там-то не страшно
було!.. Далi зiрвали стелю... тут де взявся ворон, та чорний-чорний;
улетячи у хату, надлетiв над не©, крилами махнув... тут ©й i амiнь...
тiльки зуби вискалила!.. а кiт так i лопнув,, як пузир; а ворон, хто його
зна, де i дiвсь!.. Нiкуди ©© по-людськи ховати; виволокли за село, зарили
ниць у яму, прибили осиковим кiлком та зверху i заплiшили, щоб ще не
скочила. Собацi собача смерть!
От вам i конотопська вiдьма!