Страница:
Нарештi виступа мо на фронт. Бо© йдуть пiд Хрпстинiвкою. В Жмеринцi я
стояв у касцi, з червоним хрестом на правому рукавi, сумно дивився й махав
рукою козакам мого куреня, що гримiли повз мене в вагонах, уквiтчаних
сосною, на яких було написано крейдою: "Смерь тим, хто руйну нашу неньку
Укра©ну".
Менi було страшно за них i соромно за себе. Боягуз. Наче хрестом можна
затулитися вiд смертi? Недалеко вiд Христинiвки на якiйсь станцi© ми
спинилисяВечорi . Вiтер жутко нагина явори станцiйного скверу, крiзь них
вигляда жовтий, як обличчя розстрiляного, мiсяць... А далi в вечiрнiй
смутi видно, як iде дуель нашого й червоного броньовикiв. Вони смiливо
стали недалеко один проти одного i в упор б'ють огнями в огнi...
Другого дня я ходив до сарая дивитись на побитих з нашого броньовика...
м було майже одiрвано голови. Вони лежали розкидано на гнилiй соломi,
роздягненi, босi... ©х було п'ять.
З червоного броньовика ударило набо м прямо в дуло гармати нашого... i
наслiдки я бачив у сара©... Одного, що стояв бiля гармати, як i всi,
навiть не контузило. Хлопцi казали, що вiн був тихий, смирний i виконував
тiльки те, що йому наказували, а цi, побитi, були зарiзяки, вони перед
розстрiлом завжди мордували полонених.
Була грязюка, i в маревi весняного дощу я бачив, як нашi колони
напружено, наче проти вiтру, йшли в наступ...
На перонi я бачив двох врейських хлопчикiв, поколотих багнетами...
Вони ще тоскно вовтузились у кровi... Казали, що це шпiони. Козаки пiшли в
атаку на червоний броньовик i на платформi захопили в полон нiмцiв -
орудiйну прислугу, ©х привели на станцiю i пустили на вiтер... Я бачив
тiло одного нiмця, ще не закопаного дядьками, бiля паркану...
Христинiвки не могли взяти.
Матроси "7-го совполка" з криками "буржуазные лакеи" одбивали нас од
станцi©.
Вiдступа мо. А вже Жмеринку захопили повстанцi. Одного козака розiрвало
його власною бомбою на шматки, коли вiн в огнi погонi за дядьками
зачепився бомбою (вона була нiмецька. Рукоятка була без кришки, i шнурок
зачепився за тин, коли козак через нього перестрибував), i його ховали.
Менi було противно. Я од злостi, що вiн такий скупий i вредний (ковбасу
пожарить i сам по©сть, попросиш - не да . А на дурняка завжди у нас ©в.
Вiн менi показував картку сво © дружини), уявляв, як його гладка, налита
кров'ю морда розлетиться од набою. Воно так i вийшло.
На Жмеринку вiдступ одрiзано i ми виступа мо через Вапнярку на Одесу.
Рада старшин i козакiв нашого корпусу (окремий запорозький) випустила до
бiльшовикiв вiдозву, що ми теж бiльшовики, але укра©нцi, i що воювати нам
нема за що, бо ми - брати. Червонi прислали до нас делегацiю. В нiй був
козак нашого полку, захоплений в полон червоними, коли ми вiддавали
Полтаву.
Його захопили на броньовику. Вiн був з оселедцем i в широченних
червоних штанях. Як рiдкий i комiчний екземпляр, червонi його не
розстрiляли, а тiльки, впстро©вшись, кожний добре смикнув його за
оселедця.
Я був щасливий, менi було радiсно. Я не знав, що ми й не дума мо
переходити на бiк червоних. Коли я схвильовано i радiсно говорив осавуловi
полку, що ми переходимо до червоних, в його звужених до макового зерна
зiницях глянула на мене смерть... Червонi не дурнi, зразу розкусили нас, i
ми почали панiчно пiд ©х ударами вiдступати до Вапнярки.
Я ще раз побачив того вродливого хлопця, героя бунчужного, який на
Лозовiй перед бо м з махновцями та©; радiсно й необачно перекидався на
снiгу. Його принесли до нашого вагона. У нього набо м було вирвано май;ко
всю ляшку, захоплено трохи бока i перебито руку й ключицю. Коли йому
робили перев'язку, вiн тiльки кусав руку й мовчав, а потiм спокiйно
попросив у лiкаря закурити.
Мене з лiтучкою ранених та тифозних козакiв командирують до санпотягу
окремого запорозького полку.
Вагон другого класу. Уже пiд Роздiльною нас оточили червонi повстанцi.
Сестра-жалiбниця перев'язала рану вiд кулi на руцi у старшини. Цей
старшина, гладкий i переляканий, втiк з-пiд розстрiлу. Вiн був на селi, i
його повстанець повiв у ярок розстрiлювати. У повстанця була австрiйська
рушниця, i по тому, як повстанець возився за його спиною з затвором,
старшина зрозумiв, що той не вмi стрiляти, й побiг...
Куля попала йому вище лiктя... Пiд бинтом рожевiла кров, i захеканий
голос старшини врiзався в мою пам'ять...
Голос - iз смертi...
Вечiр... Повстанцi все ближче... Вже йде кругом стрiльба...
Я пiшов у купе сестри-жалiбницi... В не© були iндуськi очi i блiде
обличчя, повне смертi... Я почав читати ©й сво© поезi©. Вона спитала мене:
- Ти не хворий? Я сказав:
- Не знаю.
Вона обдивилась мене i вiддалась менi... Смерть заглядала в вiкна.
Повстанцiв одiгнали.
На Роздiльну прибiгло кiлька старих гайдамакiв з мого куреня. З
iнiцiативи бунчужного Натруса наш курiнь i 4-й перейшли на бiк червоних
десь пiд Вапняркою. Вони роззбро©ли старих гайдамакiв та старшин i
заарештували ©х. Деяким удалося втекти.
Одеса була захоплена червоними, i з Роздiльно© ми повернули на
Тирасполь. Коли ми були ще на Бiрзулi 1, то я на перонi бачив грецького
офiцера, який задавакувато ходив по перону й дивився на нас, як на щось
нижче, ©х броньовик мав пiти на Голту в бiй з григор'©вцями.
На Роздiльнiй були румуни. Але вони втекли з Роздiльно©, коли фронт
почав з двох бокiв (од Одеси й Бiрзули) наближатися до Роздiльно©. Ми в
Тирасполi. Вино й мамалига. Я пiшов дивитися на французiв, що бiвуаком
розкинулись недалеко мiста. Вони були чистi, рум'янi й синенькi. Спокiйно
дивилися на нас цi рожевi й гiгi нiчнi дiти. Вони були такi спокiйнi... А
ми?
Я уже при санпо©здi. Менi дали два вагони тифозних, i я захворiв i сам
на тиф.
Мене кинули, як собаку, у вагон на полицю. В мене висока температура, а
санiтар цiлу мене, п'яно плаче i да менi ©сти солону ковбасу... Я вийшов
iз вагона... Iде головний лiкар санпотягу:
- Ти чого вийшов iз вагона?
- А чого ви мене кинули, як собаку, без усяко© допомоги. Поки здоровий,
так i потрiбний...
- Iди лягай у вагон.
- Не пiду. Ви мене покладiть до м'якого вагона.
- Iди, а то шомполiв дам.
- Та ви не забувайте, що я з гайдамацького полку...
- А... так ти так? Ну, я з тобою пощитаюсь. А збоку поруч сто©ть
штабний ешелон, i старшини, що в новеньких галiфе гуляють бiля блискучих
вагонiв, кричать у наш бiк:
- Гоните их в шею.
Я пiшов i лiг у вагон.
До румунського короля по©хала делегацiя, щоб пропустили нас до
Румунi©... Недалеко - стрiльба. Горять пiдпаленi козаками ешелони...
Нарештi ©демо через мiст на Бендери... Заборонено виглядати з вiкон пiд
загрозою смертi.
В Кишиневi довго стояли _ми на станцi©.
Я вiд високо© температури говорив тоненько й жалiбно. В мене перед
очима все пливуть якiсь жовтi квiти й Констанцiя... А сестра-жалiбниця
замiсть подати води або повести мене до уборно©, кокету з
старшинами-чорношличниками i не зверта уваги на мо© сльози й докори...
I от за нами при©хали автомобiлi, й мене повезли до мiсько© лiкарнi...
Я в бреду все бачив, наче червонi входять до лiкарнi i б'ють мене
штиками в груди. Кров моя фонтаном б' в стелю, а я кричу ©м, що я пiсля
жовтневого перевороту був спiвробiтником газети "Голос труда" лисичансько©
Ради робiтничих та солдатських депутатiв i декламував ©м свого вiрша:
"Руку, товарищ, и в бой беспощадный..." Але вони не слухали i все кололи
мене в груди...
Одного разу (це була криза) сестра послухала мого пульсу та як побiжить
вiд мене. Вона швидко повернулася i вприснула менi в груди бiля серця
камфори. Я страшенно марив про ту хвилину, коли я з насолодою буду пити
воду. Бо вода була така противна. Коли я почав одужувати, то пiдiйшов до
одного старшини, бiля якого було повно волоських горiхiв, i попросив хоч
трошки у нього. Старшина не дав менi горiхiв.
Пiсля тифу я вкупi з одужавшими ©ду останнiм ешелоном через Буковину до
Галичини.
А румуни... У ©хнiх кiннотникiв на постолах остроги, ©х старшi б'ють по
мордi, i вони тiльки покiрно пiдставляють сво© смуглявi фiзi©, а потiм
мовчки витирають густу кров iз носа. Надто вже покiрнi тi цигани, ©х
старшини - феодальнi дядьки: пудряться й затягуються в корсети. Ходять по
перонах з блискучими стеками. Нас не вiдпускають од ешелону навiть купити
мамалиги. Одного старшину нашого, що пiшов купити мамалиги, румунський
вартовий прикладом пригнав назад. Я радiю з того, що хоч тут ми однаковi.
Бо в Проскуровi ще була старшинська ©дальня, i взагалi старшини нашi були
дуже привiлейованi. А козаки - це було щось нижче, безсловесне. Та й не
дуже розбалака шся, коли полковник Маслов пiсля проскурiвського погрому
казав козакам:
- Хто буде агiтувати за бiльшовикiв, даю право кожному козаковi
стрiляти.
I взагалi, що пан сотник сказав, то й закон, у козакiв же не було права
висловлювати сво©х думок. Вони тiльки мовчки про себе думали.
Пiсля тифу я ходив наче мертвяк. Ноги менi наче налило свинцем, навiть
через рейки було важко переступати, а пiд вагонами я мiг тiльки пролазити
рачки. Сили не було тримати тулуба зiгнутим.
Дядьки в Буковинi лiтом ходять у кожухах, забитi i покiрнi. Збоку я
бачив Чернiвцi на горi i чудесний залiзний мiст. Здаля й на Згорi вiн
здавався таким легким i прекрасним. Залiщики, Тарнопiль.
Ставили п' су "Бурлака" з участю Садовського 2. Пiсля Садовського ще
нiхто з артистiв так владно не захоплював мене. Галицькi дядьки чекають на
бiльшовикiв, якi мають дати ©м землю. Галичина смутно промайнула.
Тiльки часовнi, унiатськi церкви та вiтання:
- Слава Iсусу.
- Навiки слава.
Я вийду в поле й спiваю:
Повiй, вiтре, з Укра©ни 3, де покинув я дiвчину...
Через Волинь наступа мо, через Чорний острiв на Проскурiв. Коли ми
увiйшли знову в Проскурiв, я на дорозi, бiля бiлгородських казарм, побачив
труп мадяра... Вiн синьо й одиноко лежав у грязi на дорозi... Зда ться,
вiн був у погонах, i один йому був вiдiрваний... Чому вони менi такi
рiднi?.. Може, тому, що я по матерi мадяр? Ми дiйшли до Деражнi, а далi...
грiхи не пускають... Тiльки нальотами захоплюють Жмеринку. Славиться
Запорозька Сiч з батьком-божком на чолi. Це романтичнi й дурнi фiгури.
Коли ©х, гарно одягнених, кинули в бiй, була роса, й вони, щоб не
закалятися, не хотiли лягти в лаву... ©х багато покосило з червоних
кулеметiв.
Гармати тупо, монотонно i все на одному мiсцi б'ють по лiнi© на
Старо-Костянтинiв та Деражню... Це двi самi крайнi точки, до яких
фундаментально могли дiйти нашi.
Коли Деражню захопили, козаки наскочили бiля ешелону на запiзнiлого
мадяра, який, побачивши ©х, взяв бомбу, зняв з не© кiльце й притулив ©© до
щоки... Йому одiрвало голову...
Ми все крутилися мiж Деражнею й Проскуровом...
Головний лiкар Акулов був такий: коли червонi вiдступають, то вiн за
Укра©ну, коли ж ми, то вiн - бiльшовик. А фельдшер Чепурний - все одно чи
наступають, чи вiдступають червонi - був червоним. Вiн захоплено малював
менi геро©зм червоних, яких оточили фронти, а вони всiх б'ють. I доводив
менi з цифрами в руках, що в порiвняннi з робiтником селянин е дрiбний
буржуа.
А головний лiкар, тому що получав грошей бiльше за всiх, казав, що
кожний сам за себе, i був дуже скупий. Вiн тiльки зi мною не був скупий,
бо я часто читав йому сво© поезi©, якi вiн дуже любив слухати. З нами був
i пiп. Це була дрiб'язкова i вредна людина. Коли роздавали хлiб (а давали
нам його дуже мало), вiн норовив одрiзати собi найбiльше. Коли ж червонi
наближалися, то вiн хапав свого чемодана, злякано бiгав по хатi й кричав:
- Та куди ж його? Ой боже ж мiй! Та куди ж його?.. Ще лiкар Акулов зi
мною поводився гарно тому, що я з робочих. Бо ми кiлька разiв околодком
усiм хотiли перейти до червоних.
Вiдступа мо на Кам'янець на Подiллi. Лiто. Наш обоз тихо ©де. Як летить
низько над землею аероплан, i з нього на сонцi щось блиснуло. Всi -
врозтiч.
А я бiжу прямо на блиск, бо вiн був паперовий. Радiсно бiжу по житах,
через болотяний ярок... Листiвки.
Я схопив двi. I, поки добiгли хлопцi, якi вже все зрозумiли, встиг
прочитати. Одна була вiдозва: "Все в Красную Армию", а друга:
"Приказ рабоче-крестьянской Украины по петлюровской армии". В нiй було
написано приблизно так: "Сдавайтесь. Вы окружены. Переходите группами с
белыми флагами. Мы знаем, что вы обмануты Петлюрою. Если же вы будете
защищаться с оружием в руках до конца, то никому из вас пощады не будет".
Пiдписiв не пам'ятаю. Вiдступа мо на Кам'янець. Часто писали в газетах про
старшин, якi з великими грiшми тiкали за кордон. Наш полковник Виноградов
теж хотiв утекти з великими грiшми за кордон. Але його козаки заарештували
i розстрiляли. Це було так.
По дорозi, по грязi два козаки вели нашого полковника. Вiн, нiби це
його не торкалося, йшов попереду конвойних з закладеними в кишеню руками i
з задумано нахиленою головою. Вiн був кубанець i дуже бойовий. Вiн любив
мордувати червоних. Один козак iз конвойних тихо навiв карабiн в голову
полковника... I не стало Виноградова... Тiльки шапка пiдстрибнула вгору i
впала, повна кровi, на труп. А двi баби, що йшли мимо, з переляку сiли
прямо в грязь.
Лишилося бiльшовикам захлопнутi© вiддушину помiж Смотричем i Кам'янцем,
i нам - кришка. Як у цю вiддушину ринула галицька армiя, вигнана з
Галичини поляками. Вони перейшли Збруч, i, коли нашi лави бiгли безнадiйно
назад, почулося "стiй!", i в нашi лави синiми фiгурами влилися галицькi
лави...
Червонi думали, що це нiмцi, i почали панiчно вiдступати.
XLIII
Що пан сотник скаже, то для козака закон. Козаки - телята. Я й думаю,
коли я буду паном сотником, то мене будуть слухати козаки. I я перейду до
червоних зi сво ю сотнею. По полках було наказано нацiональне свiдомих
козакiв з освiтою за чотири класи гiмназi© посилати до Житомирсько©
юнацько© школи, яка стояла тодi в Смотричi.
Довго, наче чув, не хотiв осавул полку дати менi командировки, але я
його упросив.
Звичайно, якби в школi був iспит, то я б провалився, але менi повiрили
на слово, i я став "майбутнiм старшиною". Це було в липнi 1919 року. Ми
стояли в Смотричi.
Коли була мобiлiзацiя, мене поставили на мосту провiрятп документи у
селюкiв; я нi в кого не провiряв документiв. Всi проходили повз мене, а я
стояв i тiльки марив про Констанцiю... Одному дядьковi, я хоч i знав, що
вiн буде бити нас, а не "ворони на городi", як вiн казав, я дав обойму
патронiв. Вiн обiцяв менi за них принести хлiба, але хлiба не принiс.
Обдурив мене.
Коли ми Ки©в узяли разом з денiкiнцями 1, було урочисте свято. Нас
вистро©ли на майданi, i наш сотенний Зубок-Моиi вський з росiйським
акцентом почав нещиро говорити нам, що в Ки вi кацапiв уже нема . Вiн
вважав за кацапiв бiльшовикiв. Хто ж тодi, по його, були денiкiнцi, якi
разом iз нами увiйшли до Ки ва?..
Цей Зубок-Мокi вський був знавець сво © справи. Вiн цифрами доводив, що
во н на свiтi чим далi - все бiльше. Це був поет мiлiтаризму.
У нас форма була така. Жовтi чоботи, синi галiфе з бiлими тоненькими
кантами, френчi захисного кольору з наплiчниками (звичайнi погони "в
зародку") i кашкети германо-польського зразка з тупими козирками. У
старшин було все так само, тiльки лампаси на галiфе широкi, срiбнi
вiдзнаки на рукавах, комiри срiбнi i такi ж хлястики на кашкетах.
Муштровий статут, затверджений Симоном Петлюрою, був перекладений
просто з нiмецько©.
Зубок-Мокi вський казав нам, що армiя повинна тiльки воювати та
готуватись до вiйни, а полiтика - не ©© справа. Армiя повинна бути
аполiтичною i у вiйськовiй технiцi бути вропейською армi ю. У Смотричу
юнаки (ще до мого вступу до школи) роздавили погром, який улаштував наш
кiнний полк (забув назву його). Було розстрiляно юнаками 25 кiннотникiв.
вре© цiлували юнакам руки.
Да. Ще в санпотязi я читаю росiйську книжку. Пiдходить до мене старшина
й каже: "Ви чого чита те кацапську книжку? Ми ж з кацапами вою мо".
Я йому нiчого не сказав. Не мiг же я йому сказати, що просто нiчого
читати i книжка цiкава. Його ж не обдуриш.
А: "Учiтеся, брати мо©, думайте, читайте. I чужому научайтесь, свого не
цурайтесь"2.
Вiн у запалi боротьби навiть i це забув. А з старшиною сперечатися ж не
можна.
А Зубок-Мокi вський на муштрi, коли треба спочити й покурити, казав
нам:
- Спа-а-ачить.
- Можно па-а-лить.
I казав не "прошу", а "проше". Словом, польсько-росiйсько-укра©нська
мiшанина. Сам вiн граф. Одного разу до нас при©хав начальник школи
Вержбицький. Вiн красиво i кам'яно сидiв на норовитому конi. I нашi сотнi
пiд музику проходили повз нього i на його вiтання i похвали вiдповiдали
пiд ногу:
- Слава Укра©нi!
Наша сотня неправильно вiдповiдала "Слава Укра©нi" (не пiд ногу), i
Зубок-Мокi вський гнав нас бiгом аж на гору. Вiн бiг поруч iз нами i
хрипко кричав: "Загоню, сукины сыны..." (бач, коли хвилю ться, так
говорить росiйською мовою). Але вiн же бiг разом iз нами. Вiн уже лiтнiй,
а ми молодi, повнi сил хлопцi (нас годували гарно, але мало. I ми пекли й
©ли ще кукурудзу). Ясно, що вiн захекався швидше нас. Команда:
- Кроком! - I ми, в душi смiючись, струнко йдемо полем Подiлля.
Нас виховували декоративно.
Ми постояли ще в Цiвкiвцях, у ма тку Римського-Корсакова 3.
А восени вирушили до Кам'янця.
У мене в цей день, як на зло, народився чиряк пiд колiном, i менi не
було сили розгинати ноги. Я поклав рушницю на дроги i хотiв ©хати на них.
Коли ЗубокМокi вський побачив мене i послав до ладу.
Я сiм верст iшов, шкутильгаючи, i аж в Кам'янцi розiйшовся.
Нас розмiстили в духовнiй семiнарi©. Ми ходили на варту до "високо©
директорi©" 4. Юнаки дуже любили козиряти, вiддавати честь. Вони робили
навiть так. Рiдко ж зустрiчаються на вулицi старшини, яким треба козиряти.
Так вони в недiлю пiдуть у парк i групами ходять i козиряють один одному.
Наче вони зустрiчаються випадково.
Мене, як недисциплiнiрованого, не ставили бiля кабiнету Петлюри, а все
в його садку. Була осiнь, i я "добре" стерiг Петлюру: полiзу в сусiднiй
садок та й ©м собi грушi. Вони холоднi, гарнi. Я дiйшов майже до божевiлля
i хотiв заколоти "укра©нського Гарiбальдi", як писали про нього iталiйськi
газети. Петлюра у профiль дуже скидався на Раковського5.
Коли ми йшли по мiсту, укра©нська iнтелiгенцiя кричала нам "слава" i
обсипала квiтками нашi стрункi, наче вилитi з мiдi, ряди. А
Зубок-Мокi вський, коли нiкого з панночок нема , мовчки йде поруч. Як
тiльки побачить панночок, зараз же почина кричати на нас:
- Головки выше!
- Руки...
- Багнети...
I одного разу нашу варту змiцнили галицькою жандармерi ю (охорона
республiканського ладу), i я стою вночi на одному розi вулицi, а на
другому галичанин. Я почав говорити з ним про полiтику, i ми зiйшли з
сво©х мiсць, власне, галичанин пiдiйшов до мене. А на посту ж не можна
балакати. Якраз було викрито атентат бiлих на Петлюру.
Раптом чую з кущiв голос Зубка-Мокi вського (вiн був тодi вартовим
старшиною):
- А це що таке?..
Пiдбiга до мене й кричить, тупочучи ногами, що я не юнак, а баба, i що
вiн мене вiдкомандиру назад до мого полку. Для кожного юнака це було
крахом кар' ри, а для мене - смертю мо © чарiвно© мрi©. Я спокiйно сказав:
- Пане сотнику, ви мене ще не зна те. На ранок Зубок-Мокi вський
жартiвливо звертався до мене i не згадував про мiй полк. Раз я побачив у
кiно Констанцiю. Тiльки в Констанцi© блакитнi очi, а в це© чорнi. Як я
клично не дивився на цю, вона не звертала на мене уваги i дивилася кудись
вбiкКоли я був на вартi у вiйськового начальника, я бачив махновцiв, що ©х
з обозами вiддав нам Махно. Вони були в лахматих шапках. Я розговорився з
ними, i коли вони дiзналися, хто я, вони менi сказали:
- Какого ж черта ты сюда попал? Тебе место у батька _Махна.
Вони казали, що воюють "за хлiб i волю".
Раз ми сидимо босi. Побили на муштрi чоботи. Була вже осiнь. Чека мо на
чоботи. До нас прийшов Петлюра. Я бачив його дуже близько. Вiн сiв на
пiдвiконнi, питав нас про наше життя i жартував iз нами.
В офiцiозi директорi© "Укра©на" друкувалися вiршi Стаха (Черкасенка) 6
i Олени Журливо© 7. Я дуже заздрив Оленi Журливiй, бо Володимировi
Самiйленковi 8 я що дам вiршi, а вiн кладе ©х до кишенi i "забува " про
них. От хитрий дiдусь. Щоб мене не образити вiдмовою, вiн ховався за свою
розгубленiсть.
Перший поет, з яким я познайомився, був В. Самiйленко. Менi було дуже
при мно припалювати цигарку од його люльки... Я аж трусився од насолоди.
Це ж iз люльки великого поета...
От початок одного вiрша, якого Самiйленко "забув" надрукувати:
Червоний прапор в горi смi ться,
i трупи покотом лежать...
Спiвають кулi, i серце б' ться...
Не можу встать, не можу встать...
1919_
В школi галицькi професори та старшини виховували нас у суто
нацiоналiстичному дусi.
В школi я написав росiйською мовою поему "1918 год", яку присвятив
товаришевi Ленiну. Цю поему я читав юнакам. Один юнак сказав:
- А й правда. Вони нас за це й б'ютьПам'ятаю кiнець цi © поеми:
...Холодный стон минут...
нарву я черных лилий,
из них сплету венок для нашего вождя.
Целует щеки мне холодный воздух синий,
и поезда бегут, сверкая и гудя...
1919_
Галичани перейшли до бiлих... Наша армiя почала як вiск танути. Козаки
нашi масами почали переходити до бiлих. Бо комсклад був iз росiйських
офiцерiв, якi повтiкали од бiльшовикiв, якi були тiльки при штабах,
пиячили та тiльки й знали що носити гарне галiфе та "одержувати кошти..."
Про козакiв, що за них умирали, вони пiд дзвiн чарок i поцiлунки
проституток говорили:
- Пускай воюют, этого гною для нас еще хватит.
Листопад 1919 року.
Наступа армiя Слащова 9. Всi панiчно тiкають.
Офiцерський броньовик, що перший пiдiйшов до Жмеринки, галичани
зустрiли музикою.
Ще б' ться тiльки шоста окрема запорозька дивiзiя, у склад яко© входить
i 3-й гайдамацький полк. I от нас, 800 юнакiв, Петлюра кида на оборону
пiдступiв до Проскурова, а сам тiка в Польшу.
Коли ми виступали, був шалений вiтер... Ми виступа мо на фронт, а
поляки займають Кам'янець. Ми - на новому планi мiста, а вони вже на
старому. Трохи не дiйшло до бою з поляками. Юнаки виставили заставу, i я
був у дозорi... Було темно й вiтер...
Польськi жовнiри висадили з автомобiля наших мiнiстрiв Швеця й
Макаренка. Автомобiль забрали, й нашi мiнiстри прийшли пiшки по грязi на
вокзал.
Тодi ж трохи не було бою.
Нас погрузили в ешелон. У Проскуровi нам усiм видали довгi кожухи з
комiрами аж до плеч. В кожусi - не в шинелi, тепло. Я в Проскуровi зустрiв
товаришiв iз бувшого свого полку, 3-го гайдамацького. Вони напо©ли мене
"микола©вською" - i я п'яний ©ду на фронт.
Нас вигрузили в Богданiвцях... Сидимо в станцi©... Як - "ббамм"!
Броньовик "1-го офiцерського Сiмферопольського полка" почав бити по
нас. Б' по водокачцi.
Стрiлочник перелякався i з криками: "Ой пропав, пропав!" - кинувся вiд
нас тiкати... Його спiймали, розложили, спустили до колiн штани, поклали
на живiт, i юнак iз гайдамакiв спокiйно i розмiрене почав його
шомполувати...
Менi було противно слухати м'якi удари шомпола i стогiн залiзничника.
Зубок-Мокiевський кричить:
- 1-ша сотня, вперед!
Я був у першiй сотнi.
Розсипались у лаву i почали наступати полотном залiзницi.
"Коршун" вiдступа i б' по нас. Iдемо через лiси, ярками, снiгами... А
вiн усе б' ...
Ще в Дуна©вцях я набрав повну сумку сахару. Ця сумка все зсову ться
менi наперед, б' по ногах i заважа йти, а я все зсовую ©© назад, за
спину, все зсовую назад... Броньовик б' .
Я в дозорi... Вiтер, i кругом смерть...
Iдемо. Мимо села Богданiвнi косо спуска мося горою... На снiгу маса
слiдiв од нiг i дорiжка од кулемета.
Старшини нам кажуть:
- Не хвилюйтесь, ©х небагато...
Ззаду нас iдуть два нашi броньовики "Помста" й "Вiльна Укра©на". Вони
б'ють так невдало, що iнодi попадають не по "Коршуну", а по нашiй лавi.
I от вийшли ми на замерзле болото, що мiж Коржiвпями i селом
Богданiвцями. Це болото лiтом було непроходиме, i бiльшовики та ми
перестрiлювались гарматами через нього.
Позицiя жахна. Лiс та де-не-де кущики очерету... Чудно дзвенiв
очерет... В лiсi була батарея бiлих. I коли ми пiдiйшли до лiнi© ©© вогню,
вона й "Коршун" почали по нас бити... У нас тiльки рушницi.
Наш гарматний вiддiл ще десь тiльки iде, кiнний ще десь пiшим порядком.
Навiть кулеметiв у нас нема . Наша сотня - 33 чоловiки.
Мiж iншим, тi юнаки, що в тилу були дуже дисциплiнованi, удавали з себе
геро©в, розпиналися за неньку Укра©ну i спiвали патрiотичних пiсень, майже
всi здезертирували або захворiли на живiт.
Да! Школа наша стала зватися не "Житомирська юнацька", а "Спiльна
вiйськова". У нас були 4 вiддiли: пiший (де я), кiнний, гарматний та
технiчний.
Ми розбiглися на 30 крокiв i залягли...
Ворог усе робить або недолiт, або перелiт... Вилка... Менi все
зда ться, що кожний набiй летить на мене... Мозок спокiйний, а серце
б' ться швидко-швидко.
"Перебiжка вправо! Зайняти село Коржiвцi!.." I от пiд ураганним огнем
ворога почалась перебiжка...
Десь далеко з правого боку вiд мене пiдвiвся крайнiй юнак i,
зiгнувшись, побiг. Вiн пiд сконцентрованим по ньому огнем пробiг тридцять
крокiв i лiг...
По лавi ходить наче велетень без тулуба... Тiльки чорнi страшнi ноги...
Це стовпи розривiв...
Далi бiжить другий, третiй... Вечорi ... Огонь досяг тако© сили, що ми
не витримали i всi побiгли вправо, на село Коржiвцi. Я бiжу i оглядаюсь
назад... 1 от по юнаку, що бiг останнiм, ударив набiй... Юнак пропав у
чорному димi розриву...
Нас лишилося 32.
Ми зайняли монастир. Виставили заставу i на дзвiницi поставили варту.
Всi юнаки в трапезнiй. Рушницi поставили в куток. Варять галушки... Я
пiшов до монаха в келiю. Дав я йому майже весь свiй цукор, а вiн менi -
курятини... П' мо з ним чай. Я кажу йому:
- Как у вас здесь тихо и бело. Хочется бросить все и остаться у вас.
Мне все это так надоело!.. Раптом убiга переляканий монах.
- Ваши все арестованы... Пришли люди с белыми повязками через шапки...
У мене все похолонуло i, як живе, од грудей посунулося вниз. Менi стало
порожньо i холодно.
Кiнець. Бiльше я не побачу нi Констанцi©, нi кривеньких тинiв Третьо©
Роти, нi старо© церкви.
Мiй монах хоче лiзти пiд лiжко. А я кажу йому. що штик або куля найдуть
його пiд лiжком. Але вiн не слуха й лiзе... Одчиняються дверi, i входить
денiкiнець. Вiн у студентськiй шинелi, через такий же кашкет йому бiла
стрiчка.
Я без кожуха в шинелi стою.
- Ваше оружие.
- Прошу.
Я вiддав йому мою чорну рушницю англiйського зразка, зняв патронташ i
стояв у касцi, з червоним хрестом на правому рукавi, сумно дивився й махав
рукою козакам мого куреня, що гримiли повз мене в вагонах, уквiтчаних
сосною, на яких було написано крейдою: "Смерь тим, хто руйну нашу неньку
Укра©ну".
Менi було страшно за них i соромно за себе. Боягуз. Наче хрестом можна
затулитися вiд смертi? Недалеко вiд Христинiвки на якiйсь станцi© ми
спинилисяВечорi . Вiтер жутко нагина явори станцiйного скверу, крiзь них
вигляда жовтий, як обличчя розстрiляного, мiсяць... А далi в вечiрнiй
смутi видно, як iде дуель нашого й червоного броньовикiв. Вони смiливо
стали недалеко один проти одного i в упор б'ють огнями в огнi...
Другого дня я ходив до сарая дивитись на побитих з нашого броньовика...
м було майже одiрвано голови. Вони лежали розкидано на гнилiй соломi,
роздягненi, босi... ©х було п'ять.
З червоного броньовика ударило набо м прямо в дуло гармати нашого... i
наслiдки я бачив у сара©... Одного, що стояв бiля гармати, як i всi,
навiть не контузило. Хлопцi казали, що вiн був тихий, смирний i виконував
тiльки те, що йому наказували, а цi, побитi, були зарiзяки, вони перед
розстрiлом завжди мордували полонених.
Була грязюка, i в маревi весняного дощу я бачив, як нашi колони
напружено, наче проти вiтру, йшли в наступ...
На перонi я бачив двох врейських хлопчикiв, поколотих багнетами...
Вони ще тоскно вовтузились у кровi... Казали, що це шпiони. Козаки пiшли в
атаку на червоний броньовик i на платформi захопили в полон нiмцiв -
орудiйну прислугу, ©х привели на станцiю i пустили на вiтер... Я бачив
тiло одного нiмця, ще не закопаного дядьками, бiля паркану...
Христинiвки не могли взяти.
Матроси "7-го совполка" з криками "буржуазные лакеи" одбивали нас од
станцi©.
Вiдступа мо. А вже Жмеринку захопили повстанцi. Одного козака розiрвало
його власною бомбою на шматки, коли вiн в огнi погонi за дядьками
зачепився бомбою (вона була нiмецька. Рукоятка була без кришки, i шнурок
зачепився за тин, коли козак через нього перестрибував), i його ховали.
Менi було противно. Я од злостi, що вiн такий скупий i вредний (ковбасу
пожарить i сам по©сть, попросиш - не да . А на дурняка завжди у нас ©в.
Вiн менi показував картку сво © дружини), уявляв, як його гладка, налита
кров'ю морда розлетиться од набою. Воно так i вийшло.
На Жмеринку вiдступ одрiзано i ми виступа мо через Вапнярку на Одесу.
Рада старшин i козакiв нашого корпусу (окремий запорозький) випустила до
бiльшовикiв вiдозву, що ми теж бiльшовики, але укра©нцi, i що воювати нам
нема за що, бо ми - брати. Червонi прислали до нас делегацiю. В нiй був
козак нашого полку, захоплений в полон червоними, коли ми вiддавали
Полтаву.
Його захопили на броньовику. Вiн був з оселедцем i в широченних
червоних штанях. Як рiдкий i комiчний екземпляр, червонi його не
розстрiляли, а тiльки, впстро©вшись, кожний добре смикнув його за
оселедця.
Я був щасливий, менi було радiсно. Я не знав, що ми й не дума мо
переходити на бiк червоних. Коли я схвильовано i радiсно говорив осавуловi
полку, що ми переходимо до червоних, в його звужених до макового зерна
зiницях глянула на мене смерть... Червонi не дурнi, зразу розкусили нас, i
ми почали панiчно пiд ©х ударами вiдступати до Вапнярки.
Я ще раз побачив того вродливого хлопця, героя бунчужного, який на
Лозовiй перед бо м з махновцями та©; радiсно й необачно перекидався на
снiгу. Його принесли до нашого вагона. У нього набо м було вирвано май;ко
всю ляшку, захоплено трохи бока i перебито руку й ключицю. Коли йому
робили перев'язку, вiн тiльки кусав руку й мовчав, а потiм спокiйно
попросив у лiкаря закурити.
Мене з лiтучкою ранених та тифозних козакiв командирують до санпотягу
окремого запорозького полку.
Вагон другого класу. Уже пiд Роздiльною нас оточили червонi повстанцi.
Сестра-жалiбниця перев'язала рану вiд кулi на руцi у старшини. Цей
старшина, гладкий i переляканий, втiк з-пiд розстрiлу. Вiн був на селi, i
його повстанець повiв у ярок розстрiлювати. У повстанця була австрiйська
рушниця, i по тому, як повстанець возився за його спиною з затвором,
старшина зрозумiв, що той не вмi стрiляти, й побiг...
Куля попала йому вище лiктя... Пiд бинтом рожевiла кров, i захеканий
голос старшини врiзався в мою пам'ять...
Голос - iз смертi...
Вечiр... Повстанцi все ближче... Вже йде кругом стрiльба...
Я пiшов у купе сестри-жалiбницi... В не© були iндуськi очi i блiде
обличчя, повне смертi... Я почав читати ©й сво© поезi©. Вона спитала мене:
- Ти не хворий? Я сказав:
- Не знаю.
Вона обдивилась мене i вiддалась менi... Смерть заглядала в вiкна.
Повстанцiв одiгнали.
На Роздiльну прибiгло кiлька старих гайдамакiв з мого куреня. З
iнiцiативи бунчужного Натруса наш курiнь i 4-й перейшли на бiк червоних
десь пiд Вапняркою. Вони роззбро©ли старих гайдамакiв та старшин i
заарештували ©х. Деяким удалося втекти.
Одеса була захоплена червоними, i з Роздiльно© ми повернули на
Тирасполь. Коли ми були ще на Бiрзулi 1, то я на перонi бачив грецького
офiцера, який задавакувато ходив по перону й дивився на нас, як на щось
нижче, ©х броньовик мав пiти на Голту в бiй з григор'©вцями.
На Роздiльнiй були румуни. Але вони втекли з Роздiльно©, коли фронт
почав з двох бокiв (од Одеси й Бiрзули) наближатися до Роздiльно©. Ми в
Тирасполi. Вино й мамалига. Я пiшов дивитися на французiв, що бiвуаком
розкинулись недалеко мiста. Вони були чистi, рум'янi й синенькi. Спокiйно
дивилися на нас цi рожевi й гiгi нiчнi дiти. Вони були такi спокiйнi... А
ми?
Я уже при санпо©здi. Менi дали два вагони тифозних, i я захворiв i сам
на тиф.
Мене кинули, як собаку, у вагон на полицю. В мене висока температура, а
санiтар цiлу мене, п'яно плаче i да менi ©сти солону ковбасу... Я вийшов
iз вагона... Iде головний лiкар санпотягу:
- Ти чого вийшов iз вагона?
- А чого ви мене кинули, як собаку, без усяко© допомоги. Поки здоровий,
так i потрiбний...
- Iди лягай у вагон.
- Не пiду. Ви мене покладiть до м'якого вагона.
- Iди, а то шомполiв дам.
- Та ви не забувайте, що я з гайдамацького полку...
- А... так ти так? Ну, я з тобою пощитаюсь. А збоку поруч сто©ть
штабний ешелон, i старшини, що в новеньких галiфе гуляють бiля блискучих
вагонiв, кричать у наш бiк:
- Гоните их в шею.
Я пiшов i лiг у вагон.
До румунського короля по©хала делегацiя, щоб пропустили нас до
Румунi©... Недалеко - стрiльба. Горять пiдпаленi козаками ешелони...
Нарештi ©демо через мiст на Бендери... Заборонено виглядати з вiкон пiд
загрозою смертi.
В Кишиневi довго стояли _ми на станцi©.
Я вiд високо© температури говорив тоненько й жалiбно. В мене перед
очима все пливуть якiсь жовтi квiти й Констанцiя... А сестра-жалiбниця
замiсть подати води або повести мене до уборно©, кокету з
старшинами-чорношличниками i не зверта уваги на мо© сльози й докори...
I от за нами при©хали автомобiлi, й мене повезли до мiсько© лiкарнi...
Я в бреду все бачив, наче червонi входять до лiкарнi i б'ють мене
штиками в груди. Кров моя фонтаном б' в стелю, а я кричу ©м, що я пiсля
жовтневого перевороту був спiвробiтником газети "Голос труда" лисичансько©
Ради робiтничих та солдатських депутатiв i декламував ©м свого вiрша:
"Руку, товарищ, и в бой беспощадный..." Але вони не слухали i все кололи
мене в груди...
Одного разу (це була криза) сестра послухала мого пульсу та як побiжить
вiд мене. Вона швидко повернулася i вприснула менi в груди бiля серця
камфори. Я страшенно марив про ту хвилину, коли я з насолодою буду пити
воду. Бо вода була така противна. Коли я почав одужувати, то пiдiйшов до
одного старшини, бiля якого було повно волоських горiхiв, i попросив хоч
трошки у нього. Старшина не дав менi горiхiв.
Пiсля тифу я вкупi з одужавшими ©ду останнiм ешелоном через Буковину до
Галичини.
А румуни... У ©хнiх кiннотникiв на постолах остроги, ©х старшi б'ють по
мордi, i вони тiльки покiрно пiдставляють сво© смуглявi фiзi©, а потiм
мовчки витирають густу кров iз носа. Надто вже покiрнi тi цигани, ©х
старшини - феодальнi дядьки: пудряться й затягуються в корсети. Ходять по
перонах з блискучими стеками. Нас не вiдпускають од ешелону навiть купити
мамалиги. Одного старшину нашого, що пiшов купити мамалиги, румунський
вартовий прикладом пригнав назад. Я радiю з того, що хоч тут ми однаковi.
Бо в Проскуровi ще була старшинська ©дальня, i взагалi старшини нашi були
дуже привiлейованi. А козаки - це було щось нижче, безсловесне. Та й не
дуже розбалака шся, коли полковник Маслов пiсля проскурiвського погрому
казав козакам:
- Хто буде агiтувати за бiльшовикiв, даю право кожному козаковi
стрiляти.
I взагалi, що пан сотник сказав, то й закон, у козакiв же не було права
висловлювати сво©х думок. Вони тiльки мовчки про себе думали.
Пiсля тифу я ходив наче мертвяк. Ноги менi наче налило свинцем, навiть
через рейки було важко переступати, а пiд вагонами я мiг тiльки пролазити
рачки. Сили не було тримати тулуба зiгнутим.
Дядьки в Буковинi лiтом ходять у кожухах, забитi i покiрнi. Збоку я
бачив Чернiвцi на горi i чудесний залiзний мiст. Здаля й на Згорi вiн
здавався таким легким i прекрасним. Залiщики, Тарнопiль.
Ставили п' су "Бурлака" з участю Садовського 2. Пiсля Садовського ще
нiхто з артистiв так владно не захоплював мене. Галицькi дядьки чекають на
бiльшовикiв, якi мають дати ©м землю. Галичина смутно промайнула.
Тiльки часовнi, унiатськi церкви та вiтання:
- Слава Iсусу.
- Навiки слава.
Я вийду в поле й спiваю:
Повiй, вiтре, з Укра©ни 3, де покинув я дiвчину...
Через Волинь наступа мо, через Чорний острiв на Проскурiв. Коли ми
увiйшли знову в Проскурiв, я на дорозi, бiля бiлгородських казарм, побачив
труп мадяра... Вiн синьо й одиноко лежав у грязi на дорозi... Зда ться,
вiн був у погонах, i один йому був вiдiрваний... Чому вони менi такi
рiднi?.. Може, тому, що я по матерi мадяр? Ми дiйшли до Деражнi, а далi...
грiхи не пускають... Тiльки нальотами захоплюють Жмеринку. Славиться
Запорозька Сiч з батьком-божком на чолi. Це романтичнi й дурнi фiгури.
Коли ©х, гарно одягнених, кинули в бiй, була роса, й вони, щоб не
закалятися, не хотiли лягти в лаву... ©х багато покосило з червоних
кулеметiв.
Гармати тупо, монотонно i все на одному мiсцi б'ють по лiнi© на
Старо-Костянтинiв та Деражню... Це двi самi крайнi точки, до яких
фундаментально могли дiйти нашi.
Коли Деражню захопили, козаки наскочили бiля ешелону на запiзнiлого
мадяра, який, побачивши ©х, взяв бомбу, зняв з не© кiльце й притулив ©© до
щоки... Йому одiрвало голову...
Ми все крутилися мiж Деражнею й Проскуровом...
Головний лiкар Акулов був такий: коли червонi вiдступають, то вiн за
Укра©ну, коли ж ми, то вiн - бiльшовик. А фельдшер Чепурний - все одно чи
наступають, чи вiдступають червонi - був червоним. Вiн захоплено малював
менi геро©зм червоних, яких оточили фронти, а вони всiх б'ють. I доводив
менi з цифрами в руках, що в порiвняннi з робiтником селянин е дрiбний
буржуа.
А головний лiкар, тому що получав грошей бiльше за всiх, казав, що
кожний сам за себе, i був дуже скупий. Вiн тiльки зi мною не був скупий,
бо я часто читав йому сво© поезi©, якi вiн дуже любив слухати. З нами був
i пiп. Це була дрiб'язкова i вредна людина. Коли роздавали хлiб (а давали
нам його дуже мало), вiн норовив одрiзати собi найбiльше. Коли ж червонi
наближалися, то вiн хапав свого чемодана, злякано бiгав по хатi й кричав:
- Та куди ж його? Ой боже ж мiй! Та куди ж його?.. Ще лiкар Акулов зi
мною поводився гарно тому, що я з робочих. Бо ми кiлька разiв околодком
усiм хотiли перейти до червоних.
Вiдступа мо на Кам'янець на Подiллi. Лiто. Наш обоз тихо ©де. Як летить
низько над землею аероплан, i з нього на сонцi щось блиснуло. Всi -
врозтiч.
А я бiжу прямо на блиск, бо вiн був паперовий. Радiсно бiжу по житах,
через болотяний ярок... Листiвки.
Я схопив двi. I, поки добiгли хлопцi, якi вже все зрозумiли, встиг
прочитати. Одна була вiдозва: "Все в Красную Армию", а друга:
"Приказ рабоче-крестьянской Украины по петлюровской армии". В нiй було
написано приблизно так: "Сдавайтесь. Вы окружены. Переходите группами с
белыми флагами. Мы знаем, что вы обмануты Петлюрою. Если же вы будете
защищаться с оружием в руках до конца, то никому из вас пощады не будет".
Пiдписiв не пам'ятаю. Вiдступа мо на Кам'янець. Часто писали в газетах про
старшин, якi з великими грiшми тiкали за кордон. Наш полковник Виноградов
теж хотiв утекти з великими грiшми за кордон. Але його козаки заарештували
i розстрiляли. Це було так.
По дорозi, по грязi два козаки вели нашого полковника. Вiн, нiби це
його не торкалося, йшов попереду конвойних з закладеними в кишеню руками i
з задумано нахиленою головою. Вiн був кубанець i дуже бойовий. Вiн любив
мордувати червоних. Один козак iз конвойних тихо навiв карабiн в голову
полковника... I не стало Виноградова... Тiльки шапка пiдстрибнула вгору i
впала, повна кровi, на труп. А двi баби, що йшли мимо, з переляку сiли
прямо в грязь.
Лишилося бiльшовикам захлопнутi© вiддушину помiж Смотричем i Кам'янцем,
i нам - кришка. Як у цю вiддушину ринула галицька армiя, вигнана з
Галичини поляками. Вони перейшли Збруч, i, коли нашi лави бiгли безнадiйно
назад, почулося "стiй!", i в нашi лави синiми фiгурами влилися галицькi
лави...
Червонi думали, що це нiмцi, i почали панiчно вiдступати.
XLIII
Що пан сотник скаже, то для козака закон. Козаки - телята. Я й думаю,
коли я буду паном сотником, то мене будуть слухати козаки. I я перейду до
червоних зi сво ю сотнею. По полках було наказано нацiональне свiдомих
козакiв з освiтою за чотири класи гiмназi© посилати до Житомирсько©
юнацько© школи, яка стояла тодi в Смотричi.
Довго, наче чув, не хотiв осавул полку дати менi командировки, але я
його упросив.
Звичайно, якби в школi був iспит, то я б провалився, але менi повiрили
на слово, i я став "майбутнiм старшиною". Це було в липнi 1919 року. Ми
стояли в Смотричi.
Коли була мобiлiзацiя, мене поставили на мосту провiрятп документи у
селюкiв; я нi в кого не провiряв документiв. Всi проходили повз мене, а я
стояв i тiльки марив про Констанцiю... Одному дядьковi, я хоч i знав, що
вiн буде бити нас, а не "ворони на городi", як вiн казав, я дав обойму
патронiв. Вiн обiцяв менi за них принести хлiба, але хлiба не принiс.
Обдурив мене.
Коли ми Ки©в узяли разом з денiкiнцями 1, було урочисте свято. Нас
вистро©ли на майданi, i наш сотенний Зубок-Моиi вський з росiйським
акцентом почав нещиро говорити нам, що в Ки вi кацапiв уже нема . Вiн
вважав за кацапiв бiльшовикiв. Хто ж тодi, по його, були денiкiнцi, якi
разом iз нами увiйшли до Ки ва?..
Цей Зубок-Мокi вський був знавець сво © справи. Вiн цифрами доводив, що
во н на свiтi чим далi - все бiльше. Це був поет мiлiтаризму.
У нас форма була така. Жовтi чоботи, синi галiфе з бiлими тоненькими
кантами, френчi захисного кольору з наплiчниками (звичайнi погони "в
зародку") i кашкети германо-польського зразка з тупими козирками. У
старшин було все так само, тiльки лампаси на галiфе широкi, срiбнi
вiдзнаки на рукавах, комiри срiбнi i такi ж хлястики на кашкетах.
Муштровий статут, затверджений Симоном Петлюрою, був перекладений
просто з нiмецько©.
Зубок-Мокi вський казав нам, що армiя повинна тiльки воювати та
готуватись до вiйни, а полiтика - не ©© справа. Армiя повинна бути
аполiтичною i у вiйськовiй технiцi бути вропейською армi ю. У Смотричу
юнаки (ще до мого вступу до школи) роздавили погром, який улаштував наш
кiнний полк (забув назву його). Було розстрiляно юнаками 25 кiннотникiв.
вре© цiлували юнакам руки.
Да. Ще в санпотязi я читаю росiйську книжку. Пiдходить до мене старшина
й каже: "Ви чого чита те кацапську книжку? Ми ж з кацапами вою мо".
Я йому нiчого не сказав. Не мiг же я йому сказати, що просто нiчого
читати i книжка цiкава. Його ж не обдуриш.
А: "Учiтеся, брати мо©, думайте, читайте. I чужому научайтесь, свого не
цурайтесь"2.
Вiн у запалi боротьби навiть i це забув. А з старшиною сперечатися ж не
можна.
А Зубок-Мокi вський на муштрi, коли треба спочити й покурити, казав
нам:
- Спа-а-ачить.
- Можно па-а-лить.
I казав не "прошу", а "проше". Словом, польсько-росiйсько-укра©нська
мiшанина. Сам вiн граф. Одного разу до нас при©хав начальник школи
Вержбицький. Вiн красиво i кам'яно сидiв на норовитому конi. I нашi сотнi
пiд музику проходили повз нього i на його вiтання i похвали вiдповiдали
пiд ногу:
- Слава Укра©нi!
Наша сотня неправильно вiдповiдала "Слава Укра©нi" (не пiд ногу), i
Зубок-Мокi вський гнав нас бiгом аж на гору. Вiн бiг поруч iз нами i
хрипко кричав: "Загоню, сукины сыны..." (бач, коли хвилю ться, так
говорить росiйською мовою). Але вiн же бiг разом iз нами. Вiн уже лiтнiй,
а ми молодi, повнi сил хлопцi (нас годували гарно, але мало. I ми пекли й
©ли ще кукурудзу). Ясно, що вiн захекався швидше нас. Команда:
- Кроком! - I ми, в душi смiючись, струнко йдемо полем Подiлля.
Нас виховували декоративно.
Ми постояли ще в Цiвкiвцях, у ма тку Римського-Корсакова 3.
А восени вирушили до Кам'янця.
У мене в цей день, як на зло, народився чиряк пiд колiном, i менi не
було сили розгинати ноги. Я поклав рушницю на дроги i хотiв ©хати на них.
Коли ЗубокМокi вський побачив мене i послав до ладу.
Я сiм верст iшов, шкутильгаючи, i аж в Кам'янцi розiйшовся.
Нас розмiстили в духовнiй семiнарi©. Ми ходили на варту до "високо©
директорi©" 4. Юнаки дуже любили козиряти, вiддавати честь. Вони робили
навiть так. Рiдко ж зустрiчаються на вулицi старшини, яким треба козиряти.
Так вони в недiлю пiдуть у парк i групами ходять i козиряють один одному.
Наче вони зустрiчаються випадково.
Мене, як недисциплiнiрованого, не ставили бiля кабiнету Петлюри, а все
в його садку. Була осiнь, i я "добре" стерiг Петлюру: полiзу в сусiднiй
садок та й ©м собi грушi. Вони холоднi, гарнi. Я дiйшов майже до божевiлля
i хотiв заколоти "укра©нського Гарiбальдi", як писали про нього iталiйськi
газети. Петлюра у профiль дуже скидався на Раковського5.
Коли ми йшли по мiсту, укра©нська iнтелiгенцiя кричала нам "слава" i
обсипала квiтками нашi стрункi, наче вилитi з мiдi, ряди. А
Зубок-Мокi вський, коли нiкого з панночок нема , мовчки йде поруч. Як
тiльки побачить панночок, зараз же почина кричати на нас:
- Головки выше!
- Руки...
- Багнети...
I одного разу нашу варту змiцнили галицькою жандармерi ю (охорона
республiканського ладу), i я стою вночi на одному розi вулицi, а на
другому галичанин. Я почав говорити з ним про полiтику, i ми зiйшли з
сво©х мiсць, власне, галичанин пiдiйшов до мене. А на посту ж не можна
балакати. Якраз було викрито атентат бiлих на Петлюру.
Раптом чую з кущiв голос Зубка-Мокi вського (вiн був тодi вартовим
старшиною):
- А це що таке?..
Пiдбiга до мене й кричить, тупочучи ногами, що я не юнак, а баба, i що
вiн мене вiдкомандиру назад до мого полку. Для кожного юнака це було
крахом кар' ри, а для мене - смертю мо © чарiвно© мрi©. Я спокiйно сказав:
- Пане сотнику, ви мене ще не зна те. На ранок Зубок-Мокi вський
жартiвливо звертався до мене i не згадував про мiй полк. Раз я побачив у
кiно Констанцiю. Тiльки в Констанцi© блакитнi очi, а в це© чорнi. Як я
клично не дивився на цю, вона не звертала на мене уваги i дивилася кудись
вбiкКоли я був на вартi у вiйськового начальника, я бачив махновцiв, що ©х
з обозами вiддав нам Махно. Вони були в лахматих шапках. Я розговорився з
ними, i коли вони дiзналися, хто я, вони менi сказали:
- Какого ж черта ты сюда попал? Тебе место у батька _Махна.
Вони казали, що воюють "за хлiб i волю".
Раз ми сидимо босi. Побили на муштрi чоботи. Була вже осiнь. Чека мо на
чоботи. До нас прийшов Петлюра. Я бачив його дуже близько. Вiн сiв на
пiдвiконнi, питав нас про наше життя i жартував iз нами.
В офiцiозi директорi© "Укра©на" друкувалися вiршi Стаха (Черкасенка) 6
i Олени Журливо© 7. Я дуже заздрив Оленi Журливiй, бо Володимировi
Самiйленковi 8 я що дам вiршi, а вiн кладе ©х до кишенi i "забува " про
них. От хитрий дiдусь. Щоб мене не образити вiдмовою, вiн ховався за свою
розгубленiсть.
Перший поет, з яким я познайомився, був В. Самiйленко. Менi було дуже
при мно припалювати цигарку од його люльки... Я аж трусився од насолоди.
Це ж iз люльки великого поета...
От початок одного вiрша, якого Самiйленко "забув" надрукувати:
Червоний прапор в горi смi ться,
i трупи покотом лежать...
Спiвають кулi, i серце б' ться...
Не можу встать, не можу встать...
1919_
В школi галицькi професори та старшини виховували нас у суто
нацiоналiстичному дусi.
В школi я написав росiйською мовою поему "1918 год", яку присвятив
товаришевi Ленiну. Цю поему я читав юнакам. Один юнак сказав:
- А й правда. Вони нас за це й б'ютьПам'ятаю кiнець цi © поеми:
...Холодный стон минут...
нарву я черных лилий,
из них сплету венок для нашего вождя.
Целует щеки мне холодный воздух синий,
и поезда бегут, сверкая и гудя...
1919_
Галичани перейшли до бiлих... Наша армiя почала як вiск танути. Козаки
нашi масами почали переходити до бiлих. Бо комсклад був iз росiйських
офiцерiв, якi повтiкали од бiльшовикiв, якi були тiльки при штабах,
пиячили та тiльки й знали що носити гарне галiфе та "одержувати кошти..."
Про козакiв, що за них умирали, вони пiд дзвiн чарок i поцiлунки
проституток говорили:
- Пускай воюют, этого гною для нас еще хватит.
Листопад 1919 року.
Наступа армiя Слащова 9. Всi панiчно тiкають.
Офiцерський броньовик, що перший пiдiйшов до Жмеринки, галичани
зустрiли музикою.
Ще б' ться тiльки шоста окрема запорозька дивiзiя, у склад яко© входить
i 3-й гайдамацький полк. I от нас, 800 юнакiв, Петлюра кида на оборону
пiдступiв до Проскурова, а сам тiка в Польшу.
Коли ми виступали, був шалений вiтер... Ми виступа мо на фронт, а
поляки займають Кам'янець. Ми - на новому планi мiста, а вони вже на
старому. Трохи не дiйшло до бою з поляками. Юнаки виставили заставу, i я
був у дозорi... Було темно й вiтер...
Польськi жовнiри висадили з автомобiля наших мiнiстрiв Швеця й
Макаренка. Автомобiль забрали, й нашi мiнiстри прийшли пiшки по грязi на
вокзал.
Тодi ж трохи не було бою.
Нас погрузили в ешелон. У Проскуровi нам усiм видали довгi кожухи з
комiрами аж до плеч. В кожусi - не в шинелi, тепло. Я в Проскуровi зустрiв
товаришiв iз бувшого свого полку, 3-го гайдамацького. Вони напо©ли мене
"микола©вською" - i я п'яний ©ду на фронт.
Нас вигрузили в Богданiвцях... Сидимо в станцi©... Як - "ббамм"!
Броньовик "1-го офiцерського Сiмферопольського полка" почав бити по
нас. Б' по водокачцi.
Стрiлочник перелякався i з криками: "Ой пропав, пропав!" - кинувся вiд
нас тiкати... Його спiймали, розложили, спустили до колiн штани, поклали
на живiт, i юнак iз гайдамакiв спокiйно i розмiрене почав його
шомполувати...
Менi було противно слухати м'якi удари шомпола i стогiн залiзничника.
Зубок-Мокiевський кричить:
- 1-ша сотня, вперед!
Я був у першiй сотнi.
Розсипались у лаву i почали наступати полотном залiзницi.
"Коршун" вiдступа i б' по нас. Iдемо через лiси, ярками, снiгами... А
вiн усе б' ...
Ще в Дуна©вцях я набрав повну сумку сахару. Ця сумка все зсову ться
менi наперед, б' по ногах i заважа йти, а я все зсовую ©© назад, за
спину, все зсовую назад... Броньовик б' .
Я в дозорi... Вiтер, i кругом смерть...
Iдемо. Мимо села Богданiвнi косо спуска мося горою... На снiгу маса
слiдiв од нiг i дорiжка од кулемета.
Старшини нам кажуть:
- Не хвилюйтесь, ©х небагато...
Ззаду нас iдуть два нашi броньовики "Помста" й "Вiльна Укра©на". Вони
б'ють так невдало, що iнодi попадають не по "Коршуну", а по нашiй лавi.
I от вийшли ми на замерзле болото, що мiж Коржiвпями i селом
Богданiвцями. Це болото лiтом було непроходиме, i бiльшовики та ми
перестрiлювались гарматами через нього.
Позицiя жахна. Лiс та де-не-де кущики очерету... Чудно дзвенiв
очерет... В лiсi була батарея бiлих. I коли ми пiдiйшли до лiнi© ©© вогню,
вона й "Коршун" почали по нас бити... У нас тiльки рушницi.
Наш гарматний вiддiл ще десь тiльки iде, кiнний ще десь пiшим порядком.
Навiть кулеметiв у нас нема . Наша сотня - 33 чоловiки.
Мiж iншим, тi юнаки, що в тилу були дуже дисциплiнованi, удавали з себе
геро©в, розпиналися за неньку Укра©ну i спiвали патрiотичних пiсень, майже
всi здезертирували або захворiли на живiт.
Да! Школа наша стала зватися не "Житомирська юнацька", а "Спiльна
вiйськова". У нас були 4 вiддiли: пiший (де я), кiнний, гарматний та
технiчний.
Ми розбiглися на 30 крокiв i залягли...
Ворог усе робить або недолiт, або перелiт... Вилка... Менi все
зда ться, що кожний набiй летить на мене... Мозок спокiйний, а серце
б' ться швидко-швидко.
"Перебiжка вправо! Зайняти село Коржiвцi!.." I от пiд ураганним огнем
ворога почалась перебiжка...
Десь далеко з правого боку вiд мене пiдвiвся крайнiй юнак i,
зiгнувшись, побiг. Вiн пiд сконцентрованим по ньому огнем пробiг тридцять
крокiв i лiг...
По лавi ходить наче велетень без тулуба... Тiльки чорнi страшнi ноги...
Це стовпи розривiв...
Далi бiжить другий, третiй... Вечорi ... Огонь досяг тако© сили, що ми
не витримали i всi побiгли вправо, на село Коржiвцi. Я бiжу i оглядаюсь
назад... 1 от по юнаку, що бiг останнiм, ударив набiй... Юнак пропав у
чорному димi розриву...
Нас лишилося 32.
Ми зайняли монастир. Виставили заставу i на дзвiницi поставили варту.
Всi юнаки в трапезнiй. Рушницi поставили в куток. Варять галушки... Я
пiшов до монаха в келiю. Дав я йому майже весь свiй цукор, а вiн менi -
курятини... П' мо з ним чай. Я кажу йому:
- Как у вас здесь тихо и бело. Хочется бросить все и остаться у вас.
Мне все это так надоело!.. Раптом убiга переляканий монах.
- Ваши все арестованы... Пришли люди с белыми повязками через шапки...
У мене все похолонуло i, як живе, од грудей посунулося вниз. Менi стало
порожньо i холодно.
Кiнець. Бiльше я не побачу нi Констанцi©, нi кривеньких тинiв Третьо©
Роти, нi старо© церкви.
Мiй монах хоче лiзти пiд лiжко. А я кажу йому. що штик або куля найдуть
його пiд лiжком. Але вiн не слуха й лiзе... Одчиняються дверi, i входить
денiкiнець. Вiн у студентськiй шинелi, через такий же кашкет йому бiла
стрiчка.
Я без кожуха в шинелi стою.
- Ваше оружие.
- Прошу.
Я вiддав йому мою чорну рушницю англiйського зразка, зняв патронташ i