Страница:
до Червоно© Армi© i яким неможливим здавалося сном, що я буду колись
червоноармом.
- Менi наче сниться це. От я дивлюсь на вас, - казав я Ользi, - i ви
для мене - не ви, а вся Червона Армiя...
Вона попросила мене читати ©й вiршi. Я читав ©й вiршi, а вона дивилась
на мене мутно й загадково.
Але менi треба було швидко ©хати до Одеси по командировцi, i я
попрощався з нею.
Вона менi так гаряче i нервово тисла руку, прямо тонула в менi очима i
казала:
- Мы еще встретимся, мы должны еще встретиться.
XLV
В Одесi, в нашому подивi1,_ я зустрiв свого товариша по заводу. Ми
багато з ним говорили, i вiн дiстав _менi командировку на полiтичнi курси
там же, при подивi.
I я лишився на курсах.
Було син й чудесне море. На лекцiях казали, що "бытие определяет
сознание" 2, що душа "продукт производственных отношений..." I менi
страшно стало, що я, людина, яка керу сво©ми думками й поступками, раптом
пiдлягаю якiйсь табуретцi i взагалi мертвим речам.
Менi перестало хотiтися жити, i я умовився з однi ю курсанткою
повiситись...
Але море було таке чудесне, i увечерi на Дерибасiвськiй вулицi золотою
ниткою тремтiли в небi лiхтарi, а повiтря було нiжне, тепле й бархатне, i
я роздумав умирати. Я познайомився з одеськими поетами, вони прийняли мене
в свiй гурток. Раз на тиждень у нас були читки вiршiв. Я був такни
соромливий. Особливо менi було соромно, що у мене бiлi обмоткп. Одного
разу я читав вiршi, а через пiанiно на мене дивилася смуглява дiвчина в
буржуазному вбраннi, у не© на ши© було янтарне намисто. Взагалi на мене
дивилося багато дiвчат, i од того менi було соромно ще дужче. Дiвчина з
янтарним намистом попросила в мене прикурити. Я ©й простягаю запалену
цигарку через пiанiно, але вона не бере, а хоче, щоб я ©й дав прикурити з
рота. Я взяв цигарку в рот i перехилився до не© через пiанiно, а вона до
мене, й нашi очi майже зiйшлися... Коли ©© цигарка загорiлася, вона
сказала:
- Как хорошо жить!
I з вечiрки проводжала мене до подиву. Тiльки, колi© ми цiлувалися,
мене вразило, що в не© великий рот, мiй рот зовсiм потонув у ньому, й менi
стало непри мно. Потiм я зовсiм розчарувався в нiй, коли побачив ©© голу
на пляжi. В не© було повне смугляве тiло, i на ньому, як на тiстi,
лишилася шорстка печать каменя, до якого вона притулилася. I взагалi всi
цi буржуазнi жiнки, що любили мо© вiршi, дивилися на мене, як на дикуна,
на на©вного дикуна, що нагадував ©м геро©в Гамсуна 3, i це мене
одштовхувало од них, бо я ж був червоноарм i в мене душа була зовсiм не
така, як вони уявляли: я таж любив красу i розумiв ©©. А вони до мене
пiдходили дико й страсно. ©м, мабуть, набридли отi рудi жевжики, що ©х
оточували, бо вони вмiли тiльки пiднiмати хустки та говорити французьким
прононсом. I ©хнi кавалери не пахли кров'ю, як мо© губи. Вони казали, що у
мене "одухотворенное лицо бандита" i не вiрили менi, що я ще не вбив нi
одного чоловiка. А в мiсячнi ночi вони ходили зi мною до люря. Було вже
лiто. Природа була така незнайома й чудно мене хвилювала. I закохалася в
мене дiвчинка. Малюсенька дiвчинка. Вона все ходила зi мною до моря,
слухала мо© вiршi i все просила поцiлувати мене, а я не хотiв, тому що
вона така маленька. У цi © дiвчинки були всi риси женщини. Вона ревнувала
мене, особливо до дiвчини з янтарним намистом. Одна поетеса з революцiйним
прiзвищем ходила до мене на курси. Я був в окремiй кiмнатi з малиновим
оксамитним меблем, а вiкно закривалося ставнями зсередини. За вiкном був
коридор. I мимо часто бiгали курсанти. Так я, щоб вони не заглядали в
вiкно, закривав його ставнею. I менi було чудно, що поетеса смiялася, коли
я брав ©©... Вона менi казала:
- Товарищ Сосюра, давайте жить вместе. Менi було нiяково:
- Как же мы будем жить вместе, я ж красноармеец - сегодня здесь, а
завтра там?
Наближався випуск. Одного разу я пiшов до поарму 4 за призначенням. Я
ввiйшов до вiтальнi i побачив на канапi... Ольгу... На нiй була шкiряна
куртка Андрiя, його мавзер i лахмата шапка. Тiльки чудно було, що в не©
верхня половина чоловiча, а нижня жiноча. Чорна юбка i тi ж самi
покривленi черевики.
- Здравствуйте.
Вона дивиться на мене i не пiзна . Нам повидавали костюми з мiшкiв, i в
мене ще була французька шапочка з маленькою червоною зiркою.
Я вже був член партi©.
А це було тодi, коли поляки захопили Ки©в 5.
- Не узна те?
© очi стали зразу теплими й ясними, i вона вся аж подалась до мене.
Але ©й треба було iiти на прийом, i мii тiльки встигли умовитись про
зустрiч. Я сказав ©й свою адресу. Вона обiцяла прийти до мене о другiй
годинi дня.
Та менi не вiрилося, що вона прийде до мене, вона ж така аристократична
i з вищою освiтою, а я тiльки червоноарм. I я не пiшов на курси о другiй
годинi, а до вечора блукав по мiсту. Було вже темно, коли я ввiйшов до
кiмнати. В кутку сидiла Ольга, а бiля не© на столi хтозна-скiльки
недокуркiв.
- Что же вы меня обманули?
Я сказав ©й, що менi не вiрилось. Вона засмiялася, i ми одразу ж
перейшли на "ти". Вона курила цигарку за цигаркою, я теж почав курити
цигарку за цигаркою. Ми дуже хвилювалися i все говорили про любов. Вона
про свою любов до Андрiя, а я до Констанци'. На другий день я не пiшов на
лекцiю. Ольга знову прийшла до мене. Коли вона дивилася на мене, у не©
губи наче наливалися кров'ю. Вона казала менi, що з заплющеними очима може
узнати людину, коли вiзьме ©© за руку, i брала мене за руку. Нам разом
треба було ©хати в поарм на Жмеринку.
Ольга казала:
- С тобой опасно ехать, - i смiялась.
Чомусь вона почала гладити мо волосся, а я був такий пасивний i
почував себе неначе дiвчина, ©© лице близько нахилялося до мого, i менi
стало жутко ©© солодко, коли вона почала мене цiлувати. Вона мене цiлувала
так довго, що менi аж нiчим було дихати. Ми встали з канапи й як соннi
ходили по кiмнатi, перекидали стiльцi, а Ольга все цiлу мене: i шию й
руки. Вона стала на колiна передi мною i почала цiлувати мою одежу. Я
подумав: "Рiвнiсть i братерство" - i теж став на колiна. Вже вечорiло, i
ми вийшли з готелю. Ольга зайшла до свого помешкання переодягтися. Але
вона вийшла в тiй же шкiрянiй куртцi, i я думав, як же вона переодяглась.
Ми пiшли вниз до моря. На Нiкола вському бульварi вгорi шумiли кроки
публiки. Це ж був пiвдень з теплими огнями города й вечiрнiми шумами моря.
Ми пiдiйшли до зруйнованого муру над морем. Внизу була безодня. Море било
в ру©ни якогось будинку, де лякливо хитався огонь; Я сiв на мур. Ольга
сказала:
- Давай ляжем.
Я чув, як кущ коле менi щоки, i Ольга знову почала мене цiлувати. Це
був якийсь огненний ураган. Вiн закрутив мене у сво му вирi. Ольга
розпахнула свою куртку, а пiд нею менi блиснуло молоде, бiле i туге тiло.
I чогось ми почали тремтiти. Все дужче й дужче. А потiм я все забув. Я
потонув у гарячому туманi. Мене зовсiм не було. Були тiльки розширенi очi
Ольги, ©© швидке дихання, i все... А потiм ми знову почали цiлуватись i
тремтiти. Це було щось божевiльне. Я аж злякався. Може, це од моря?
Ольга:
-Я хочу выстрелить.
Я:
- Зачем тратить патроны - они пригодятся для панов.
Але Ольга вистрелила в нiч, в море, прямо в огонь зруйнованого
будинку... Огонь злякано заметушився й погас. Втомленi й щасливi мн йшли
нагору. А Ольга все цiлувала мо© руки. А я не цiлував ©© рук. Я тiльки, як
дiвчина, дозволяв ©й цiлувати сво©.
При©хали iталiйцi, привезли полонених солдатiв колишньо© царсько©
армi©. Одна iталiйська мiноноска наскочила на мiну. На Куликiвському полi
ховали iталiйцiв. Виступав Серратi6. Ми не розумiли мови, але ми чули
революцiйний огонь ©©, кричали "ура" i "дайош" пiд траурнi залпи гармат.
Ольга ходила зi мною по мiсту. До не© причепився iталiйський лейтенант,
але вона щось сказала йому пофранцузьки i вiн, як обпечений, одскочив од
не©. Якось сумно любила мене Ольга. Вона все одкидала волосся Андрiйовим
рухом i мутно дивилася перед собою.
Одного разу вона не прийшла, хоч i говорила, що прийде. Менi було так
тяжко, наче хтось мене посiк на шматки i я весь сочуся кров'ю... Я вже не
знав, кого я дужче люблю - чи Ольгу, чи Констанцiю. Другого дня прийшла
Ольга. Але я був весь час сумний з нею. Вона спитала мене - чого я сумний?
Я довго не хотiв ©й говорити, а потiм сказав: того, що не було ©©. Вона
радiсно й щасливо засмiялася, схопила мене в обiйми i знову був той
огонь... Вона сказала, що була в портнихи. Наближався день вiд'©зду.
Вийшло, що Ольга ©де ранiше, нiж я. Надходив вечiр. Ми пiшли до моря через
Олександрiвський парк. Був золотий серпень. В парку було так гарно, що ми
лишилися в ньому.
У Ольги вже не було юбки. Вона справила собi син галiфе й червонi
чоботи. Коли я давав ©й свою шинелю, вона менi нагадувала юнкера з тонкою,
динамiчною фiгурою. Ми лягли пiд деревами. В парку нiкого не було. Десь
горiли в вечiрньому небi золотi ру©ни, i менi здавалося, що то
середньовiчний замок, а ми з Ольгою - молодi феодали, що повернулися з
далеко© мандрiвки, i той замок у вечiрньому золотi - наш. Проходили iнодi
перекупки, i ми в них купували динi. У нас не було ножика, i Ольга тонкими
й нiжними пальцями розламувала ©х. Ми цiлувались з нею - два хлопцi. Я
розстiбав ©й одежу i пестив ©©, а з кущiв хтось у иолосатих штанях
пiдглядав нас i так захопився цим, що необережно зашелестiв. Ольга
схопилася i вдарила в кущi з мавзера. Кущi з ляком аж зашелестiли, i знову
був порожнiй парк, янтарнi килими листя, червонi губи Ольги i ©© молоде,
19-ти весен тiло. Вона розказувала про червону Венгрiю, де вона працювала.
Як там роздавили радянську владу 7. Про сво перше кохання до венгерського
революцiонера, про пiдпiлля й тюрму. Вона з жахом i мукою казала, як
гвалтував ©© жандарм. Ми пiшли до моря. Було вже темно. Прожектор
огненними пальцями мацав нiч. Ми пiдiйшли до муру. I одчинили вузеньку
чавунну хвiртку. За муром свiжо дихало море, i внизу на ру©нах Сiла коза.
Мп идiйшли трохи вбiк од хвiртки i лягли в траву на мо©й шинелi. Тiльки ми
почали цiлуватися, як розчинилася хвiртка i прямо на нас налетiла юрба
людей. Я скотився з Ольги прямо в ярок, i ми тихо лежали, поки пройшли
люди.
Завтра Ольга вiд'©жджа . Сумний, проводжав я ©© на станцiю. Душу мою
палили огнем останнi дзвiнки. Коли я пiдсадив Ольгу в вагон, у не© лопнуло
на колiнi галiфе, i я на прощання поцiлував його. Кругом смiялися люди, а
я не звертав на них уваги, я бачив тiльки Ольгу та ©© теплi очi пiд
лахматою шапкою. Одгримiли прощально вагони, а я все стояв i бачив блiду
тонку руку в пiвденнiй синявi.
...Швидко й ми вирушили на фронт. Пiд стук колiс, що летiли на далекий
голос смертi, ми спiвали революцiйнi пiснi. Вони були такi яркi й хорошi.
Це нас так захоплювало... В вiдчиненi дверi вагону мiрiадами дальнiх i
вiчних очей дивилася нiч... Юнi голоси тремтiли, наче сльози, що ними було
залито "мир безбрежний"... Потяг мчав, i в ньому ми радiсно несли в огонь
cbog життя, щоб осушити цi сльози.
В поармi я зустрiв мого товариша дитинства - Павку все нка. Вiн був
вже наподивом8 i, коли знайомив мене з сво©ми товаришами, трохи iронiчно
рекомендував мене:
- Знакомьтесь, это бывший петлюровец.
Менi було дуже важко, що я "бывший петлюровец", i хотiлося, щоб мене
ранило на фронтi. В Кам'янцi я вiддав у подив сво© документи й пiшов
гуляти. До мене пiдiйшов хлопець з рушнпцею i спитав мо© документи.
Я сказав, що у мене нема документiв, я оддав ©х до подиву, i просив
його пiти зi мною до подиву, а вiн не схотiв i повiв мене в ЧК.
В ЧК спокiйний робiтник з залiзним обличчям подивився на мого
партквитка, сказав: "Це наш", - i одпустив мене.
Мене призначили спiвробiтником дивiзiйно© газети "Красная звезда".
Недалеко вiд Гусятина стояв наш ешелон, а десь далеко гримiли гармати. То
наступала наша дивiзiя. Ми у пастухiв мiняли яблука на газети,
влаштовували мiтинги й кiносеанси в селах, звiльнених од панiв. Були
холоднi мiсячнi ночi зi срiбними тополями i довгими тiнями од них. Нарештi
ми пiдiйшли до Гусятина. Вiн був зовсiм зруйнований ще огнем
iмперiалiстичних армiй. Я ходив вночi на ру©ни i все марив про Ольгу. В
поармi в анкетах я знайшов ©© прiзвище, але куди вона призначена -
невiдомо. Мимо пролiтали ешелони з новими частинами, а я дивився, чи не
блиснуть пiд лахматою шапкою теплi очi Ольги. Ворог спинив нашi армi©, i
на фронтi стало тривожно. Мене посилають на фронт. Я хотiв в полк Андрiя,
але його полк не був ще в розпорядженнi подиву, i мене послали завiдувачем
бiблiотеки в сапернiй ротi. Я трохи не плакав, того що я хотiв до Андрiя,
а мене посилають бiблiотекарем тiльки тому, щоб зберегти як поета.
Рота стояла десь пiд Монастириськами. Я ледве знайшов ©©. Тiльки почав
я писати каталог книжок, як набо© почали бити по нас iз тилу i розриватися
пiд мо©м вiкном бiля унiатсько© часовнi. Був поганий зв'язок, нашi частини
вночi вiдступили. I ми опинились пiд польським i нашим огнем. Не було нi
пiдвод, нiчого. Ми перекинули гарбу з сiном, що вiз один дядько, поклали
туди дещо з телефонного майна i вибiгли на гору. За горою стояли нашi
батаре© i кулемети, але треба ж визволяти ротне майно. Про бiблiотеку я й
не думав, вона лишилася в кiмнатi з мо©м недописаним каталогом. Пiшло сiм
чоловiк на чолi з военкомом i командиром роти Прокоповпчем на конi. Вони
були там недовго. Прибiгли з блiдими обличчями, без командира роти, у
во нкома була розiрвана шинель i налпте кров'ю од бiгу лице. На них
налетiла кiнна розвiдка чорношличникiв. Це було так: хлопцi тiльки що
спустилися з гори, як на горизонтi показалися рухливi чорнi точки. Вони
швидко наближалися. Це було вiсiмнадцять кавалеристiв. Почали
одстрiлюватись, але рушницi японського зразка пiсля другого пострiлу стали
майже негiднi до стрiльби. Затвор наче прикипав, i його треба було
одбивати ногою, а ворог казково наближався. Тiльки й чорношличникам
довелося зле. Пiсля пострiлу кавалериста кiнь спиня ться й крутиться на
мiсцi. Тодi бува нерухома мiшень, i кiннотник летить на землю.
Чорношличники спiшились i залягли в лаву. Пiд ©х огнем нашi хлопцi почали
вiдступати. Перескочили через тин, а командир роти не мiг, бо вiн був на
конi. Чотири кiннотники летiлп на них. Два червоноарми не витримали i
почали тiкати... За ними погналися два кiннотники. Перший кавалерист
пролетiв повз комроти, але не встиг ударити шаблюкою, яку вiн вихопив,
коли пролiтав мимо. Другий кiннотник кричить комроти: - "Кидай рушницю!"
Прокопович кинув рушницю, вихопив нагана, але чомусь наган не стрiля ,
комроти забув, що наган не самозвод, i чорношличник рубнув його по головi,
комроти впав, хлопцi не могли нiчого зробити, бо вони одстрiлювалися од
петлюрiвцiв, що залягли за домами. Чорношличник пiдскочив прямо до тину,
вiн струнко й гарно сидiв на конi, з клинка його шаблюки ще стiкала кров
комроти. "Панове бiльшовики, кидайте зброю!" Але товариш iз правого флангу
замiсть вiддати зброю вдарив його з японсько© карабiнкп в голову.
Одступа мо на Гусятин. Але в Гусятинi вже поляки. Ми, розбитi й злi,
сто©мо бiля шосе, а мимо проходить з музикою триста шiстдесят другий полк,
що його командиром Андрiй Мiнський. Майже всi червоноарми були, що
при©хали з французького полону. В кiнцi на тачанцi ©хав Андрiй. На ньому
була звичайна ватяна фуфайка i старий солдатський кашкет без зiрки.
- Ты чего тут? - кричить вiн на мене. - Едем со мной!
Його полк iшов на лiквiдацiю прориву. Я вже занiс ногу на тачанку, але
на плече менi опустилась рука мого во нкома.
- Нельзя.
Я сумно дивився услiд Андрi вi. Десь за поворотом зникли синi колони, i
тiльки чутп було приглушенi звуки оркестру. Ми одступа мо через лiси на
Сатанове. У тьмi ночi батаре© загрузають у глинi, i ми ©х витягу мо
руками, освiтлюючи собi дорогу смолоскипами iз соломи. От вискоче iз кущiв
ворог, i почнеться смерть. Вогко пахло глиною. Ми йшли майже останнiми, i
я декламував про себе вiршi, що присвятив Ользi.
Була велика тривога. Частини збились i переплутались. Казали, що у
полякiв жiночi кiннi загони, - почувалося, що вони переживають нашу
керенщину 9, що ми повернемось назад. Перейшли Збруч, i уже в Сагановi
хтось не витримав i крикнув:
- Тепер ми на сво©й землi, хай живе Радянська влада!
Але i на сво©й землi ми панiчно вiдступали. Мимо пролiтали обози. По
дорозi котилися хлiбини, а мп йшли в пилу, голоднi, босi i смiялися з
боягузiв.
Всi насторожувалися, коли на горизонтi холодно блистiла зброя i
пролiтали крики: "Поляки!" З нами вiдступало багато галицьких жовнiрiв, а
вночi, в клунi, пiд тривожнi, близькi удари гармат i регiт кулеметiв, я
розказував товаришам про свою любов до Ольги, вони слухали мене i ласкаво
смiялися з мене. Так i зверталися до мене:
- Тов. Ольга, ходiм у розвiдку.
Мене знову одкликали до подиву спiвробiтничати в "Красной Звезде".
Був жовтень. Ми стояли в вагонi на Вапнярцi. По ночах було страшно
холодно. Бiлизну я промiняв на хлiб, i у мене лишилися тiльки галiфе i
гiмнастерка, що я взяв у полоненого петлюрiвця. Ще змалку я привик спати
голим. I в вагонi з плачем i матюками я роздягався догола, простилав на
газети гiмнастерку й штани i укривався дiрявою шинеллю. За нiч разiв
двадцять я просипався, а коли одягався, знову плакав од холоду i нарiкав
на свою долю. А поруч, в вагонi полiтосвiти, пiд пальцями пiанiста в
постолах гримiв марш Гiндепбурга 10.
Пiсля змирення з поляками 11 мене посилають на вiйськово-полiтичнi
курси при поармi. Завiдуючим курсами був товариш Скворчевський.
Курси стояли в лисаветi. Був уже листопад. Пiсля голодовки на фронтi
(по п'ять день ми нiчого не ©ли, а коли доводилось ©сти, то бiльше яблука
iз панських садiв) в мене почалась дизентерiя. Я кажу завхозовi, щоб вiн
дав вiзника до лiкарнi, бо я босий, а надворi грязь i йде снiг. Але вiн не
дав менi вiзника, i я пiшов босий до лiкарнi. Це було далеко, десь за
вокзалом. Я йду I шiачу, а мимо проходять червоноарми, гримить
"Iнтернацiонал", i менi ще дужче жалко себе. Перехожi дивляться на мене i
жалiсно хитають головами. Коли я проходив через вокзал, до мене пiдiйшов
спекулянт i хотiв купити мою шинелю. Це було так дико й страшно, я ж
босий, а вiн мене хоче ще зовсiм роздягнути.
Доки мене поклали на койку, я вiсiм день лежав i мучився на бруднiй i
запльованiй пiдлозi в iзоляторi. Одного разу в iзолятор зайшла жiнка -
военком шпиталю. Я глянув на не© - це була наша дивiзiйна полiтробiтниця.
Вона пiзнала мене i дала менi постоли.
Коли я виходив з лiкарнi, була вже зима. На полiткурсах було весело й
бадьоро, тiльки коли я ©в хлiб, чорний глевкий хлiб, менi здавалося, що в
шлунку камiння. Але це не заважало менi полюбити замiсть Ольги
полiтекономiю. Я навiть хотiв покинути писати вiршi i бути просто
полiтробiтником. Полiтекономiю викладав Скворчевський. Вiн так чудесно ©©
викладав, що я ще й досi не зустрiчав такого лектора, як вiн. Од мо©х
постолiв лишилися тiльки огризки. Дiвчата пошили менi з шинелi туфлi, i я
в них щоранку вибiгав на вулицю, i бiг через квартал, i на розi дивився на
мiсцеву газету - чи нема там мо©х вiршiв. Тодi ж виходила анархiчна газета
"Набат". В "Набатi" було багато повiдомлень про вихiд комунарiв iз партi©.
3. Т. Скворчевський хвилювався i казав:
- Разогнал бы этих сопляков, а то мы дождемся, что они начнут стрелять
нас на каждом перекрестке.
I раз уночi (це було вже пiсля Перекопсько© перемоги) - "До збро©!" -
ми всi вибiгли i почали з нервовим смiхом одягатися. У курсисток
ентузiастично горiли очi, вони теж були з рушницями й хотiли йти з нами.
Махно повстав i хоче захопити лисавет. Частини всi вийшли за мiсто, йшли
колонами. В могутньому ритмi крокiв i хитаннi рядiв я раптом зник... Мене
не було. Хвилями встала невимовна сила i залила мо "я". Я вiдчув мiць i
порив мiльйонiв "ми" революцi©... I було радiсно йти на смерть. Мене й ще
двох товаришiв послали в дозор. Десь далеко були огнi города i наша
застава. А ми сто©мо в порожньому й тривожному полi, самотньо й страшно
гудуть провода, i навколо нiкого, нiкого. I от iз тьми, на бiлому тлi
снiгу, наближа ться невiдомий загiн. Ми _послали товариша повiдомити
заставу про ворога, а самi стали з рушницями "на огонь" i, майже
божевiльнi, кричимо:
- Стiй!.. Ви©жджай один!-Загiн наче вгруз в снiг... Од загону оддiлився
один кiннотник, ©хнiй командир iз наганом у руцi, пiд'©хав до нас.
Ми:
- Какой части? Вiн:
- Нашей. Ми:
- Пропуск. Вiн:
- Орел. Отзыв. Ми:
- Тамбов.
I не встигли ми обернутись, як нас уже оточила кiннота. Отзыв був не
"Тамбов", а "Курськ". I ми чекали, що нас почнуть рубати. Мо© плечi тоскно
щулилися, паче вже чули холодну i страшну крицю.
- Кто начальник гарнизона?
- Не внаем. - I мо© плечi ще дужче хилились, i по костях пробiгав
чорний вiтер смертi.
- А ваш военком?
- Скворчевский.
- Ведите нас к вашему военкому.
Це був загiн Ревтрибуналу.
Махно пробився на Чорний лiс. Вiн захопив на пiвгодини Новоукра©нку. На
другий день вiн захопив ©© знову, коли працювали установи i все було
спокiйно, i тримав ©© п'ятнадцять годин. За цей час вiн вирiзав мiсцеву
мiлiцiю й комсомол. В лiсових боях, у тьмi ночi, Махно переплутав нашi
частини, i сво© били сво©х... брали в бран комроти наших полкiв. В полi
йшла кiнна дивiзiя. Начдив i во нком з джурою вiд'©хали далеко вперед. З
лiсу ви©хало кiлька тачанок i кiннота. Начдив носила джуру узнати, хто
такi. Той пiд'©хав до невiдомих кiннотникiв, поговорив з ними. Значить,
нашi. I во нком i начдив покiйно ©дуть ©м назустрiч. А то були махновцi.
Вони пiд загрозою смертi примусили джуру мовчати, i вiн мовчав. Махновцi
пiд'©хали:
- Кто такие?
- Я - во нком такой-то.
- Я - начдив такой-то.
- Ага. вас нам i треба. Злiзаи з коня!
Военкома i начдива поставили на снiгу навколюшкп, i на очах майже
божевiльно© дивiзi© нахилили ©м голови - порубали, i чорною блискавкою
зникли в лiсi. А з околишнiх сiл до лисавета все везуть i везуть на
селянських фурманках порубаних юнакiв. Махно був уже десь пiд Уманню. Дав
бiй червоiюармiйцям i помчав далi.
XLVI
Я знову марю про Констанцiю. Вона менi щоночi сниться. Я ж скоро буду
дома i побачу ©©. Я все декламував iз Шевченка:
Коли зустрiнемся ми знову,
Чи ти зляка шся, чи нi?
Яке тихе ти слово
Тодi промовила б менi? '
Мене посилають на Донбас для громадсько© роботи. З лисавета до Харкова
я ©хав чотирнадцять днiв. Бiля "Ново© Баварi©" 2 я не витримав, покинув
ешелон i пiшки прийшов до Харкова. На Донбас потяг iшов швидко. Менi було
радiсно й тривожно. Не вiрплося, що я знову побачу миле, рiдне село, тi
кривенькi тини, про якi я боявся марити, бо кругом було так багато
смертi...
В Лисичому потяг довго стояв. Була нiч. i я пiшов по знайомому путi до
сво © станцi©. Це було недалеко - пiвтори версти. Рипiв пiд ногами снiг,
так, як тодi, як колись, коли я, закоханий, ходив у Лисиче. За поворотом
блиснули огнi заводу. Вони привiтно добiгли по рейках до мене, i стало
чомусь страшно. Невже я дома? Голова стала порожньою. Всi думи зникли. Я
хочу хоч одну спiймати, але не можу. Нарештi я спiймав думку. i мене
залпла радiсть повороту. Коли входив в село, скiнчилась вистава в
робiтничому клубi, i я побачив знайомих хлопцiв. Коли я ©хав на фронт, так
цi хлопцi були маленькi, а тепер вони були вищi за мене, багато з них
поженилися i навiть мають дiтей.
По Краснiй вулицi я йшов додому. Як i колись, блимав вогник в
маленькому вiкнi хворостянки. Я постукотiв в дверi.
- Хто там?
- Володька.
Дверi швидко вiдчинилися, i крик "Володька!" злився в одне божевiльне
радiсне виття. Мати була в сусiди, ©© покликали, i вона з плачем упала
менi на плече. Ще коли я пiдходив до дому, менi сказали про смерть брата.
Я страшно плакав за ним. Мати розказувала, який вiн вже був великий, що не
вмiщався на скринi. Вiн перший одержав мого листа з фронту. А думали ж, що
я вже вбитий. Мати служила по менi панахиду. Олег умер од тифу. Вiн так i
не дочекався, щоб я привiз йому iз фронту галiфе. А вiн так хотiв галiфе -
син з золотими кантами. Менi брат розказував, який вiн був дужий. Ще як
малим, так бив парубкiв, а коли пiдрiс, так його боялося все село i любили
всi дiвчата. Коли вiн умер, на домовину принесли багато вiнкiв i слiз...
Махно ще був не лiквiдований, i через наше село проходили банди.
Комунарiв було мало, i вони мусили ховатися в заводських трубах. Мати
робила самогон, i я перекидав ©й його. Вона плакала i казала:
- Нема того Володi. Умер наш Володя.
А я в обiдранiй шинелi i в полатаних штанях натхненно спiвав "Мы
кузнецы" i по ночах з рушницею бiг на тривогу. Мати казала:
- Он другi комунiсти, що при©хали з фронту... у них i галiфе, i грошi,
а ти як був босяком, так босяком i зостався.
Я ©© заспокоював i казав, що скоро буде гарно всiм жити, не тiльки
одним нам. А в село привозили порубаних кооператорiв i комунiстiв. Я лежав
в тифу в заводськiй лiкарнi, а прямо в вiкно було видно часовню, куди
щодня носили мерцiв. Я думав - скоро i мене туди понесуть.
Пiсля кожного приступу я виписувався i все розказував на вулицi хлопцям
про бо©, а вони, купами, з розкритими ротами слухали, доки мене не ламав
новий приступ, i я лягав знову до лiкарнi. Це був останнiй тиф. Я майже
вмирав, а тут iще мати приходила й плакала, що нема чого ©сти, щоб я
написав ©й записку до кооперативу. Вона хотiла надiти менi на шию
хрестика, але я одмовився. Менi снилися попи, повстання, власне, це був
бред. Серце швидко билося, i я марив, коли воно лерестане так швидко
битися, та все просив лiкаря послухати менi пульс... За сiм день пiсля
того, як я виписався iз лiкарнi, мене "в порядке боевого приказа" виклика
Лисичанський партком i да призначення. А по селах рубають партробiтникiв,
i бандити на тiм боцi Дiнця гукають перевозу. По залiзницi кругом села
весь час ходить броневик. Мене посилають по службовiй справi в Бахмут.
Бахмут... Невже я побачу Констанцiю? Це ж моя вiчна мрiя на фонi кровi
й смертi. Був квiтень, i я, блiдий, смуглява смерть у шоломi, ©хав до
сво © мрi©. Констанцi© не було дома, вона працювала в губнаросзiтi
секретарем соцвиху. Батько ©© набивав цигарки. Я так багато хотiв йому
сказать, але чомусь тiльки сказав: "Дайте закурить". Вiн дав менi закурити
i почав говорити про полiтику, як його бiльшовики ганяли на примусовi
роботи. Але про все це вiн розказував весело, не злобливо. Брат Котi,
Броня, був в армi©. Я пiшов до губпаросвiти. Найшов кiмнату соцвиху,
червоноармом.
- Менi наче сниться це. От я дивлюсь на вас, - казав я Ользi, - i ви
для мене - не ви, а вся Червона Армiя...
Вона попросила мене читати ©й вiршi. Я читав ©й вiршi, а вона дивилась
на мене мутно й загадково.
Але менi треба було швидко ©хати до Одеси по командировцi, i я
попрощався з нею.
Вона менi так гаряче i нервово тисла руку, прямо тонула в менi очима i
казала:
- Мы еще встретимся, мы должны еще встретиться.
XLV
В Одесi, в нашому подивi1,_ я зустрiв свого товариша по заводу. Ми
багато з ним говорили, i вiн дiстав _менi командировку на полiтичнi курси
там же, при подивi.
I я лишився на курсах.
Було син й чудесне море. На лекцiях казали, що "бытие определяет
сознание" 2, що душа "продукт производственных отношений..." I менi
страшно стало, що я, людина, яка керу сво©ми думками й поступками, раптом
пiдлягаю якiйсь табуретцi i взагалi мертвим речам.
Менi перестало хотiтися жити, i я умовився з однi ю курсанткою
повiситись...
Але море було таке чудесне, i увечерi на Дерибасiвськiй вулицi золотою
ниткою тремтiли в небi лiхтарi, а повiтря було нiжне, тепле й бархатне, i
я роздумав умирати. Я познайомився з одеськими поетами, вони прийняли мене
в свiй гурток. Раз на тиждень у нас були читки вiршiв. Я був такни
соромливий. Особливо менi було соромно, що у мене бiлi обмоткп. Одного
разу я читав вiршi, а через пiанiно на мене дивилася смуглява дiвчина в
буржуазному вбраннi, у не© на ши© було янтарне намисто. Взагалi на мене
дивилося багато дiвчат, i од того менi було соромно ще дужче. Дiвчина з
янтарним намистом попросила в мене прикурити. Я ©й простягаю запалену
цигарку через пiанiно, але вона не бере, а хоче, щоб я ©й дав прикурити з
рота. Я взяв цигарку в рот i перехилився до не© через пiанiно, а вона до
мене, й нашi очi майже зiйшлися... Коли ©© цигарка загорiлася, вона
сказала:
- Как хорошо жить!
I з вечiрки проводжала мене до подиву. Тiльки, колi© ми цiлувалися,
мене вразило, що в не© великий рот, мiй рот зовсiм потонув у ньому, й менi
стало непри мно. Потiм я зовсiм розчарувався в нiй, коли побачив ©© голу
на пляжi. В не© було повне смугляве тiло, i на ньому, як на тiстi,
лишилася шорстка печать каменя, до якого вона притулилася. I взагалi всi
цi буржуазнi жiнки, що любили мо© вiршi, дивилися на мене, як на дикуна,
на на©вного дикуна, що нагадував ©м геро©в Гамсуна 3, i це мене
одштовхувало од них, бо я ж був червоноарм i в мене душа була зовсiм не
така, як вони уявляли: я таж любив красу i розумiв ©©. А вони до мене
пiдходили дико й страсно. ©м, мабуть, набридли отi рудi жевжики, що ©х
оточували, бо вони вмiли тiльки пiднiмати хустки та говорити французьким
прононсом. I ©хнi кавалери не пахли кров'ю, як мо© губи. Вони казали, що у
мене "одухотворенное лицо бандита" i не вiрили менi, що я ще не вбив нi
одного чоловiка. А в мiсячнi ночi вони ходили зi мною до люря. Було вже
лiто. Природа була така незнайома й чудно мене хвилювала. I закохалася в
мене дiвчинка. Малюсенька дiвчинка. Вона все ходила зi мною до моря,
слухала мо© вiршi i все просила поцiлувати мене, а я не хотiв, тому що
вона така маленька. У цi © дiвчинки були всi риси женщини. Вона ревнувала
мене, особливо до дiвчини з янтарним намистом. Одна поетеса з революцiйним
прiзвищем ходила до мене на курси. Я був в окремiй кiмнатi з малиновим
оксамитним меблем, а вiкно закривалося ставнями зсередини. За вiкном був
коридор. I мимо часто бiгали курсанти. Так я, щоб вони не заглядали в
вiкно, закривав його ставнею. I менi було чудно, що поетеса смiялася, коли
я брав ©©... Вона менi казала:
- Товарищ Сосюра, давайте жить вместе. Менi було нiяково:
- Как же мы будем жить вместе, я ж красноармеец - сегодня здесь, а
завтра там?
Наближався випуск. Одного разу я пiшов до поарму 4 за призначенням. Я
ввiйшов до вiтальнi i побачив на канапi... Ольгу... На нiй була шкiряна
куртка Андрiя, його мавзер i лахмата шапка. Тiльки чудно було, що в не©
верхня половина чоловiча, а нижня жiноча. Чорна юбка i тi ж самi
покривленi черевики.
- Здравствуйте.
Вона дивиться на мене i не пiзна . Нам повидавали костюми з мiшкiв, i в
мене ще була французька шапочка з маленькою червоною зiркою.
Я вже був член партi©.
А це було тодi, коли поляки захопили Ки©в 5.
- Не узна те?
© очi стали зразу теплими й ясними, i вона вся аж подалась до мене.
Але ©й треба було iiти на прийом, i мii тiльки встигли умовитись про
зустрiч. Я сказав ©й свою адресу. Вона обiцяла прийти до мене о другiй
годинi дня.
Та менi не вiрилося, що вона прийде до мене, вона ж така аристократична
i з вищою освiтою, а я тiльки червоноарм. I я не пiшов на курси о другiй
годинi, а до вечора блукав по мiсту. Було вже темно, коли я ввiйшов до
кiмнати. В кутку сидiла Ольга, а бiля не© на столi хтозна-скiльки
недокуркiв.
- Что же вы меня обманули?
Я сказав ©й, що менi не вiрилось. Вона засмiялася, i ми одразу ж
перейшли на "ти". Вона курила цигарку за цигаркою, я теж почав курити
цигарку за цигаркою. Ми дуже хвилювалися i все говорили про любов. Вона
про свою любов до Андрiя, а я до Констанци'. На другий день я не пiшов на
лекцiю. Ольга знову прийшла до мене. Коли вона дивилася на мене, у не©
губи наче наливалися кров'ю. Вона казала менi, що з заплющеними очима може
узнати людину, коли вiзьме ©© за руку, i брала мене за руку. Нам разом
треба було ©хати в поарм на Жмеринку.
Ольга казала:
- С тобой опасно ехать, - i смiялась.
Чомусь вона почала гладити мо волосся, а я був такий пасивний i
почував себе неначе дiвчина, ©© лице близько нахилялося до мого, i менi
стало жутко ©© солодко, коли вона почала мене цiлувати. Вона мене цiлувала
так довго, що менi аж нiчим було дихати. Ми встали з канапи й як соннi
ходили по кiмнатi, перекидали стiльцi, а Ольга все цiлу мене: i шию й
руки. Вона стала на колiна передi мною i почала цiлувати мою одежу. Я
подумав: "Рiвнiсть i братерство" - i теж став на колiна. Вже вечорiло, i
ми вийшли з готелю. Ольга зайшла до свого помешкання переодягтися. Але
вона вийшла в тiй же шкiрянiй куртцi, i я думав, як же вона переодяглась.
Ми пiшли вниз до моря. На Нiкола вському бульварi вгорi шумiли кроки
публiки. Це ж був пiвдень з теплими огнями города й вечiрнiми шумами моря.
Ми пiдiйшли до зруйнованого муру над морем. Внизу була безодня. Море било
в ру©ни якогось будинку, де лякливо хитався огонь; Я сiв на мур. Ольга
сказала:
- Давай ляжем.
Я чув, як кущ коле менi щоки, i Ольга знову почала мене цiлувати. Це
був якийсь огненний ураган. Вiн закрутив мене у сво му вирi. Ольга
розпахнула свою куртку, а пiд нею менi блиснуло молоде, бiле i туге тiло.
I чогось ми почали тремтiти. Все дужче й дужче. А потiм я все забув. Я
потонув у гарячому туманi. Мене зовсiм не було. Були тiльки розширенi очi
Ольги, ©© швидке дихання, i все... А потiм ми знову почали цiлуватись i
тремтiти. Це було щось божевiльне. Я аж злякався. Може, це од моря?
Ольга:
-Я хочу выстрелить.
Я:
- Зачем тратить патроны - они пригодятся для панов.
Але Ольга вистрелила в нiч, в море, прямо в огонь зруйнованого
будинку... Огонь злякано заметушився й погас. Втомленi й щасливi мн йшли
нагору. А Ольга все цiлувала мо© руки. А я не цiлував ©© рук. Я тiльки, як
дiвчина, дозволяв ©й цiлувати сво©.
При©хали iталiйцi, привезли полонених солдатiв колишньо© царсько©
армi©. Одна iталiйська мiноноска наскочила на мiну. На Куликiвському полi
ховали iталiйцiв. Виступав Серратi6. Ми не розумiли мови, але ми чули
революцiйний огонь ©©, кричали "ура" i "дайош" пiд траурнi залпи гармат.
Ольга ходила зi мною по мiсту. До не© причепився iталiйський лейтенант,
але вона щось сказала йому пофранцузьки i вiн, як обпечений, одскочив од
не©. Якось сумно любила мене Ольга. Вона все одкидала волосся Андрiйовим
рухом i мутно дивилася перед собою.
Одного разу вона не прийшла, хоч i говорила, що прийде. Менi було так
тяжко, наче хтось мене посiк на шматки i я весь сочуся кров'ю... Я вже не
знав, кого я дужче люблю - чи Ольгу, чи Констанцiю. Другого дня прийшла
Ольга. Але я був весь час сумний з нею. Вона спитала мене - чого я сумний?
Я довго не хотiв ©й говорити, а потiм сказав: того, що не було ©©. Вона
радiсно й щасливо засмiялася, схопила мене в обiйми i знову був той
огонь... Вона сказала, що була в портнихи. Наближався день вiд'©зду.
Вийшло, що Ольга ©де ранiше, нiж я. Надходив вечiр. Ми пiшли до моря через
Олександрiвський парк. Був золотий серпень. В парку було так гарно, що ми
лишилися в ньому.
У Ольги вже не було юбки. Вона справила собi син галiфе й червонi
чоботи. Коли я давав ©й свою шинелю, вона менi нагадувала юнкера з тонкою,
динамiчною фiгурою. Ми лягли пiд деревами. В парку нiкого не було. Десь
горiли в вечiрньому небi золотi ру©ни, i менi здавалося, що то
середньовiчний замок, а ми з Ольгою - молодi феодали, що повернулися з
далеко© мандрiвки, i той замок у вечiрньому золотi - наш. Проходили iнодi
перекупки, i ми в них купували динi. У нас не було ножика, i Ольга тонкими
й нiжними пальцями розламувала ©х. Ми цiлувались з нею - два хлопцi. Я
розстiбав ©й одежу i пестив ©©, а з кущiв хтось у иолосатих штанях
пiдглядав нас i так захопився цим, що необережно зашелестiв. Ольга
схопилася i вдарила в кущi з мавзера. Кущi з ляком аж зашелестiли, i знову
був порожнiй парк, янтарнi килими листя, червонi губи Ольги i ©© молоде,
19-ти весен тiло. Вона розказувала про червону Венгрiю, де вона працювала.
Як там роздавили радянську владу 7. Про сво перше кохання до венгерського
революцiонера, про пiдпiлля й тюрму. Вона з жахом i мукою казала, як
гвалтував ©© жандарм. Ми пiшли до моря. Було вже темно. Прожектор
огненними пальцями мацав нiч. Ми пiдiйшли до муру. I одчинили вузеньку
чавунну хвiртку. За муром свiжо дихало море, i внизу на ру©нах Сiла коза.
Мп идiйшли трохи вбiк од хвiртки i лягли в траву на мо©й шинелi. Тiльки ми
почали цiлуватися, як розчинилася хвiртка i прямо на нас налетiла юрба
людей. Я скотився з Ольги прямо в ярок, i ми тихо лежали, поки пройшли
люди.
Завтра Ольга вiд'©жджа . Сумний, проводжав я ©© на станцiю. Душу мою
палили огнем останнi дзвiнки. Коли я пiдсадив Ольгу в вагон, у не© лопнуло
на колiнi галiфе, i я на прощання поцiлував його. Кругом смiялися люди, а
я не звертав на них уваги, я бачив тiльки Ольгу та ©© теплi очi пiд
лахматою шапкою. Одгримiли прощально вагони, а я все стояв i бачив блiду
тонку руку в пiвденнiй синявi.
...Швидко й ми вирушили на фронт. Пiд стук колiс, що летiли на далекий
голос смертi, ми спiвали революцiйнi пiснi. Вони були такi яркi й хорошi.
Це нас так захоплювало... В вiдчиненi дверi вагону мiрiадами дальнiх i
вiчних очей дивилася нiч... Юнi голоси тремтiли, наче сльози, що ними було
залито "мир безбрежний"... Потяг мчав, i в ньому ми радiсно несли в огонь
cbog життя, щоб осушити цi сльози.
В поармi я зустрiв мого товариша дитинства - Павку все нка. Вiн був
вже наподивом8 i, коли знайомив мене з сво©ми товаришами, трохи iронiчно
рекомендував мене:
- Знакомьтесь, это бывший петлюровец.
Менi було дуже важко, що я "бывший петлюровец", i хотiлося, щоб мене
ранило на фронтi. В Кам'янцi я вiддав у подив сво© документи й пiшов
гуляти. До мене пiдiйшов хлопець з рушнпцею i спитав мо© документи.
Я сказав, що у мене нема документiв, я оддав ©х до подиву, i просив
його пiти зi мною до подиву, а вiн не схотiв i повiв мене в ЧК.
В ЧК спокiйний робiтник з залiзним обличчям подивився на мого
партквитка, сказав: "Це наш", - i одпустив мене.
Мене призначили спiвробiтником дивiзiйно© газети "Красная звезда".
Недалеко вiд Гусятина стояв наш ешелон, а десь далеко гримiли гармати. То
наступала наша дивiзiя. Ми у пастухiв мiняли яблука на газети,
влаштовували мiтинги й кiносеанси в селах, звiльнених од панiв. Були
холоднi мiсячнi ночi зi срiбними тополями i довгими тiнями од них. Нарештi
ми пiдiйшли до Гусятина. Вiн був зовсiм зруйнований ще огнем
iмперiалiстичних армiй. Я ходив вночi на ру©ни i все марив про Ольгу. В
поармi в анкетах я знайшов ©© прiзвище, але куди вона призначена -
невiдомо. Мимо пролiтали ешелони з новими частинами, а я дивився, чи не
блиснуть пiд лахматою шапкою теплi очi Ольги. Ворог спинив нашi армi©, i
на фронтi стало тривожно. Мене посилають на фронт. Я хотiв в полк Андрiя,
але його полк не був ще в розпорядженнi подиву, i мене послали завiдувачем
бiблiотеки в сапернiй ротi. Я трохи не плакав, того що я хотiв до Андрiя,
а мене посилають бiблiотекарем тiльки тому, щоб зберегти як поета.
Рота стояла десь пiд Монастириськами. Я ледве знайшов ©©. Тiльки почав
я писати каталог книжок, як набо© почали бити по нас iз тилу i розриватися
пiд мо©м вiкном бiля унiатсько© часовнi. Був поганий зв'язок, нашi частини
вночi вiдступили. I ми опинились пiд польським i нашим огнем. Не було нi
пiдвод, нiчого. Ми перекинули гарбу з сiном, що вiз один дядько, поклали
туди дещо з телефонного майна i вибiгли на гору. За горою стояли нашi
батаре© i кулемети, але треба ж визволяти ротне майно. Про бiблiотеку я й
не думав, вона лишилася в кiмнатi з мо©м недописаним каталогом. Пiшло сiм
чоловiк на чолi з военкомом i командиром роти Прокоповпчем на конi. Вони
були там недовго. Прибiгли з блiдими обличчями, без командира роти, у
во нкома була розiрвана шинель i налпте кров'ю од бiгу лице. На них
налетiла кiнна розвiдка чорношличникiв. Це було так: хлопцi тiльки що
спустилися з гори, як на горизонтi показалися рухливi чорнi точки. Вони
швидко наближалися. Це було вiсiмнадцять кавалеристiв. Почали
одстрiлюватись, але рушницi японського зразка пiсля другого пострiлу стали
майже негiднi до стрiльби. Затвор наче прикипав, i його треба було
одбивати ногою, а ворог казково наближався. Тiльки й чорношличникам
довелося зле. Пiсля пострiлу кавалериста кiнь спиня ться й крутиться на
мiсцi. Тодi бува нерухома мiшень, i кiннотник летить на землю.
Чорношличники спiшились i залягли в лаву. Пiд ©х огнем нашi хлопцi почали
вiдступати. Перескочили через тин, а командир роти не мiг, бо вiн був на
конi. Чотири кiннотники летiлп на них. Два червоноарми не витримали i
почали тiкати... За ними погналися два кiннотники. Перший кавалерист
пролетiв повз комроти, але не встиг ударити шаблюкою, яку вiн вихопив,
коли пролiтав мимо. Другий кiннотник кричить комроти: - "Кидай рушницю!"
Прокопович кинув рушницю, вихопив нагана, але чомусь наган не стрiля ,
комроти забув, що наган не самозвод, i чорношличник рубнув його по головi,
комроти впав, хлопцi не могли нiчого зробити, бо вони одстрiлювалися од
петлюрiвцiв, що залягли за домами. Чорношличник пiдскочив прямо до тину,
вiн струнко й гарно сидiв на конi, з клинка його шаблюки ще стiкала кров
комроти. "Панове бiльшовики, кидайте зброю!" Але товариш iз правого флангу
замiсть вiддати зброю вдарив його з японсько© карабiнкп в голову.
Одступа мо на Гусятин. Але в Гусятинi вже поляки. Ми, розбитi й злi,
сто©мо бiля шосе, а мимо проходить з музикою триста шiстдесят другий полк,
що його командиром Андрiй Мiнський. Майже всi червоноарми були, що
при©хали з французького полону. В кiнцi на тачанцi ©хав Андрiй. На ньому
була звичайна ватяна фуфайка i старий солдатський кашкет без зiрки.
- Ты чего тут? - кричить вiн на мене. - Едем со мной!
Його полк iшов на лiквiдацiю прориву. Я вже занiс ногу на тачанку, але
на плече менi опустилась рука мого во нкома.
- Нельзя.
Я сумно дивився услiд Андрi вi. Десь за поворотом зникли синi колони, i
тiльки чутп було приглушенi звуки оркестру. Ми одступа мо через лiси на
Сатанове. У тьмi ночi батаре© загрузають у глинi, i ми ©х витягу мо
руками, освiтлюючи собi дорогу смолоскипами iз соломи. От вискоче iз кущiв
ворог, i почнеться смерть. Вогко пахло глиною. Ми йшли майже останнiми, i
я декламував про себе вiршi, що присвятив Ользi.
Була велика тривога. Частини збились i переплутались. Казали, що у
полякiв жiночi кiннi загони, - почувалося, що вони переживають нашу
керенщину 9, що ми повернемось назад. Перейшли Збруч, i уже в Сагановi
хтось не витримав i крикнув:
- Тепер ми на сво©й землi, хай живе Радянська влада!
Але i на сво©й землi ми панiчно вiдступали. Мимо пролiтали обози. По
дорозi котилися хлiбини, а мп йшли в пилу, голоднi, босi i смiялися з
боягузiв.
Всi насторожувалися, коли на горизонтi холодно блистiла зброя i
пролiтали крики: "Поляки!" З нами вiдступало багато галицьких жовнiрiв, а
вночi, в клунi, пiд тривожнi, близькi удари гармат i регiт кулеметiв, я
розказував товаришам про свою любов до Ольги, вони слухали мене i ласкаво
смiялися з мене. Так i зверталися до мене:
- Тов. Ольга, ходiм у розвiдку.
Мене знову одкликали до подиву спiвробiтничати в "Красной Звезде".
Був жовтень. Ми стояли в вагонi на Вапнярцi. По ночах було страшно
холодно. Бiлизну я промiняв на хлiб, i у мене лишилися тiльки галiфе i
гiмнастерка, що я взяв у полоненого петлюрiвця. Ще змалку я привик спати
голим. I в вагонi з плачем i матюками я роздягався догола, простилав на
газети гiмнастерку й штани i укривався дiрявою шинеллю. За нiч разiв
двадцять я просипався, а коли одягався, знову плакав од холоду i нарiкав
на свою долю. А поруч, в вагонi полiтосвiти, пiд пальцями пiанiста в
постолах гримiв марш Гiндепбурга 10.
Пiсля змирення з поляками 11 мене посилають на вiйськово-полiтичнi
курси при поармi. Завiдуючим курсами був товариш Скворчевський.
Курси стояли в лисаветi. Був уже листопад. Пiсля голодовки на фронтi
(по п'ять день ми нiчого не ©ли, а коли доводилось ©сти, то бiльше яблука
iз панських садiв) в мене почалась дизентерiя. Я кажу завхозовi, щоб вiн
дав вiзника до лiкарнi, бо я босий, а надворi грязь i йде снiг. Але вiн не
дав менi вiзника, i я пiшов босий до лiкарнi. Це було далеко, десь за
вокзалом. Я йду I шiачу, а мимо проходять червоноарми, гримить
"Iнтернацiонал", i менi ще дужче жалко себе. Перехожi дивляться на мене i
жалiсно хитають головами. Коли я проходив через вокзал, до мене пiдiйшов
спекулянт i хотiв купити мою шинелю. Це було так дико й страшно, я ж
босий, а вiн мене хоче ще зовсiм роздягнути.
Доки мене поклали на койку, я вiсiм день лежав i мучився на бруднiй i
запльованiй пiдлозi в iзоляторi. Одного разу в iзолятор зайшла жiнка -
военком шпиталю. Я глянув на не© - це була наша дивiзiйна полiтробiтниця.
Вона пiзнала мене i дала менi постоли.
Коли я виходив з лiкарнi, була вже зима. На полiткурсах було весело й
бадьоро, тiльки коли я ©в хлiб, чорний глевкий хлiб, менi здавалося, що в
шлунку камiння. Але це не заважало менi полюбити замiсть Ольги
полiтекономiю. Я навiть хотiв покинути писати вiршi i бути просто
полiтробiтником. Полiтекономiю викладав Скворчевський. Вiн так чудесно ©©
викладав, що я ще й досi не зустрiчав такого лектора, як вiн. Од мо©х
постолiв лишилися тiльки огризки. Дiвчата пошили менi з шинелi туфлi, i я
в них щоранку вибiгав на вулицю, i бiг через квартал, i на розi дивився на
мiсцеву газету - чи нема там мо©х вiршiв. Тодi ж виходила анархiчна газета
"Набат". В "Набатi" було багато повiдомлень про вихiд комунарiв iз партi©.
3. Т. Скворчевський хвилювався i казав:
- Разогнал бы этих сопляков, а то мы дождемся, что они начнут стрелять
нас на каждом перекрестке.
I раз уночi (це було вже пiсля Перекопсько© перемоги) - "До збро©!" -
ми всi вибiгли i почали з нервовим смiхом одягатися. У курсисток
ентузiастично горiли очi, вони теж були з рушницями й хотiли йти з нами.
Махно повстав i хоче захопити лисавет. Частини всi вийшли за мiсто, йшли
колонами. В могутньому ритмi крокiв i хитаннi рядiв я раптом зник... Мене
не було. Хвилями встала невимовна сила i залила мо "я". Я вiдчув мiць i
порив мiльйонiв "ми" революцi©... I було радiсно йти на смерть. Мене й ще
двох товаришiв послали в дозор. Десь далеко були огнi города i наша
застава. А ми сто©мо в порожньому й тривожному полi, самотньо й страшно
гудуть провода, i навколо нiкого, нiкого. I от iз тьми, на бiлому тлi
снiгу, наближа ться невiдомий загiн. Ми _послали товариша повiдомити
заставу про ворога, а самi стали з рушницями "на огонь" i, майже
божевiльнi, кричимо:
- Стiй!.. Ви©жджай один!-Загiн наче вгруз в снiг... Од загону оддiлився
один кiннотник, ©хнiй командир iз наганом у руцi, пiд'©хав до нас.
Ми:
- Какой части? Вiн:
- Нашей. Ми:
- Пропуск. Вiн:
- Орел. Отзыв. Ми:
- Тамбов.
I не встигли ми обернутись, як нас уже оточила кiннота. Отзыв був не
"Тамбов", а "Курськ". I ми чекали, що нас почнуть рубати. Мо© плечi тоскно
щулилися, паче вже чули холодну i страшну крицю.
- Кто начальник гарнизона?
- Не внаем. - I мо© плечi ще дужче хилились, i по костях пробiгав
чорний вiтер смертi.
- А ваш военком?
- Скворчевский.
- Ведите нас к вашему военкому.
Це був загiн Ревтрибуналу.
Махно пробився на Чорний лiс. Вiн захопив на пiвгодини Новоукра©нку. На
другий день вiн захопив ©© знову, коли працювали установи i все було
спокiйно, i тримав ©© п'ятнадцять годин. За цей час вiн вирiзав мiсцеву
мiлiцiю й комсомол. В лiсових боях, у тьмi ночi, Махно переплутав нашi
частини, i сво© били сво©х... брали в бран комроти наших полкiв. В полi
йшла кiнна дивiзiя. Начдив i во нком з джурою вiд'©хали далеко вперед. З
лiсу ви©хало кiлька тачанок i кiннота. Начдив носила джуру узнати, хто
такi. Той пiд'©хав до невiдомих кiннотникiв, поговорив з ними. Значить,
нашi. I во нком i начдив покiйно ©дуть ©м назустрiч. А то були махновцi.
Вони пiд загрозою смертi примусили джуру мовчати, i вiн мовчав. Махновцi
пiд'©хали:
- Кто такие?
- Я - во нком такой-то.
- Я - начдив такой-то.
- Ага. вас нам i треба. Злiзаи з коня!
Военкома i начдива поставили на снiгу навколюшкп, i на очах майже
божевiльно© дивiзi© нахилили ©м голови - порубали, i чорною блискавкою
зникли в лiсi. А з околишнiх сiл до лисавета все везуть i везуть на
селянських фурманках порубаних юнакiв. Махно був уже десь пiд Уманню. Дав
бiй червоiюармiйцям i помчав далi.
XLVI
Я знову марю про Констанцiю. Вона менi щоночi сниться. Я ж скоро буду
дома i побачу ©©. Я все декламував iз Шевченка:
Коли зустрiнемся ми знову,
Чи ти зляка шся, чи нi?
Яке тихе ти слово
Тодi промовила б менi? '
Мене посилають на Донбас для громадсько© роботи. З лисавета до Харкова
я ©хав чотирнадцять днiв. Бiля "Ново© Баварi©" 2 я не витримав, покинув
ешелон i пiшки прийшов до Харкова. На Донбас потяг iшов швидко. Менi було
радiсно й тривожно. Не вiрплося, що я знову побачу миле, рiдне село, тi
кривенькi тини, про якi я боявся марити, бо кругом було так багато
смертi...
В Лисичому потяг довго стояв. Була нiч. i я пiшов по знайомому путi до
сво © станцi©. Це було недалеко - пiвтори версти. Рипiв пiд ногами снiг,
так, як тодi, як колись, коли я, закоханий, ходив у Лисиче. За поворотом
блиснули огнi заводу. Вони привiтно добiгли по рейках до мене, i стало
чомусь страшно. Невже я дома? Голова стала порожньою. Всi думи зникли. Я
хочу хоч одну спiймати, але не можу. Нарештi я спiймав думку. i мене
залпла радiсть повороту. Коли входив в село, скiнчилась вистава в
робiтничому клубi, i я побачив знайомих хлопцiв. Коли я ©хав на фронт, так
цi хлопцi були маленькi, а тепер вони були вищi за мене, багато з них
поженилися i навiть мають дiтей.
По Краснiй вулицi я йшов додому. Як i колись, блимав вогник в
маленькому вiкнi хворостянки. Я постукотiв в дверi.
- Хто там?
- Володька.
Дверi швидко вiдчинилися, i крик "Володька!" злився в одне божевiльне
радiсне виття. Мати була в сусiди, ©© покликали, i вона з плачем упала
менi на плече. Ще коли я пiдходив до дому, менi сказали про смерть брата.
Я страшно плакав за ним. Мати розказувала, який вiн вже був великий, що не
вмiщався на скринi. Вiн перший одержав мого листа з фронту. А думали ж, що
я вже вбитий. Мати служила по менi панахиду. Олег умер од тифу. Вiн так i
не дочекався, щоб я привiз йому iз фронту галiфе. А вiн так хотiв галiфе -
син з золотими кантами. Менi брат розказував, який вiн був дужий. Ще як
малим, так бив парубкiв, а коли пiдрiс, так його боялося все село i любили
всi дiвчата. Коли вiн умер, на домовину принесли багато вiнкiв i слiз...
Махно ще був не лiквiдований, i через наше село проходили банди.
Комунарiв було мало, i вони мусили ховатися в заводських трубах. Мати
робила самогон, i я перекидав ©й його. Вона плакала i казала:
- Нема того Володi. Умер наш Володя.
А я в обiдранiй шинелi i в полатаних штанях натхненно спiвав "Мы
кузнецы" i по ночах з рушницею бiг на тривогу. Мати казала:
- Он другi комунiсти, що при©хали з фронту... у них i галiфе, i грошi,
а ти як був босяком, так босяком i зостався.
Я ©© заспокоював i казав, що скоро буде гарно всiм жити, не тiльки
одним нам. А в село привозили порубаних кооператорiв i комунiстiв. Я лежав
в тифу в заводськiй лiкарнi, а прямо в вiкно було видно часовню, куди
щодня носили мерцiв. Я думав - скоро i мене туди понесуть.
Пiсля кожного приступу я виписувався i все розказував на вулицi хлопцям
про бо©, а вони, купами, з розкритими ротами слухали, доки мене не ламав
новий приступ, i я лягав знову до лiкарнi. Це був останнiй тиф. Я майже
вмирав, а тут iще мати приходила й плакала, що нема чого ©сти, щоб я
написав ©й записку до кооперативу. Вона хотiла надiти менi на шию
хрестика, але я одмовився. Менi снилися попи, повстання, власне, це був
бред. Серце швидко билося, i я марив, коли воно лерестане так швидко
битися, та все просив лiкаря послухати менi пульс... За сiм день пiсля
того, як я виписався iз лiкарнi, мене "в порядке боевого приказа" виклика
Лисичанський партком i да призначення. А по селах рубають партробiтникiв,
i бандити на тiм боцi Дiнця гукають перевозу. По залiзницi кругом села
весь час ходить броневик. Мене посилають по службовiй справi в Бахмут.
Бахмут... Невже я побачу Констанцiю? Це ж моя вiчна мрiя на фонi кровi
й смертi. Був квiтень, i я, блiдий, смуглява смерть у шоломi, ©хав до
сво © мрi©. Констанцi© не було дома, вона працювала в губнаросзiтi
секретарем соцвиху. Батько ©© набивав цигарки. Я так багато хотiв йому
сказать, але чомусь тiльки сказав: "Дайте закурить". Вiн дав менi закурити
i почав говорити про полiтику, як його бiльшовики ганяли на примусовi
роботи. Але про все це вiн розказував весело, не злобливо. Брат Котi,
Броня, був в армi©. Я пiшов до губпаросвiти. Найшов кiмнату соцвиху,