Страница:
пiсля вiйни i як сторож нашого саду дiд Ярема в роки окупацi© мужньо
прийняв на себе нiмецькi канчуки за те. що вiдмовився вказати комендантовi
мою гiбридну дiлянку, i як iншi колгоспники вказали комендантовi також
зовсiм не те, чого вiн шукав. Не змовчав я перед секретарем i про нашi
втрати, розповiв йому, що частину нашого розсадника окупанти таки
повантажили у вагони i вивезли в райх, а бiльше не встигли, бо, як вiдомо,
подавилися. Все виклав, що менi болiло, i перспективу принагiдне намалював
також. Кортiло менi ще пожалiтися на Мелешка, що не хоче лiтакiв наймати в
Аерофлоту, щоб скурювали нам сад з повiтря, але потiм стримав себе: не той
момент.
Йдемо, i щоразу перед якимось особливо розкiшним клубком живого
суцвiття секретар зупиня ться i знiма свого бриля, наче мовчки вiта ться
з яблунькою. По цiй прикметi я одразу визначив, що секретар ЦК, видно, i
сам славний, душевний садiвник. Пiзнiше вiн менi одкрився, що таки да,
займа ться.
Сто©мо перед яблунькою, i просто дивно, як разюче схожий на мене
секретар ЦК! I не лише коренастим ростом, обличчям та мiцною лисиною, а
головне - характером, думками, почуваю, кревно ми близькi.
- Спасибi вам, - каже, - товаришу Братусь, за вашi труди, за ваше
плiдне життя. Поки що в нас таких квiтучих островiв не багато. Наша мета -
зробити так, щоб не окремi острови красувались в цвiту, а щоб всуцiль
укрили сади нашу землю, затопили, як повiнь весною. Зараз ще навiть далеко
не всi колгоспи можуть похвалитися сво©ми садами. Мало дерев на
присадибних дiлянках i, зокрема, на пiвднi. Хiба це порядок? Треба, щоб
росло не лише в колгоспах та радгоспах, не лише на садибi в колгоспника,
робiтника чи службовця, треба, щоб i садиби наших МТС стояли в садах, щоб
нашi рудники, школи, лiкарнi, дитячi будинки - все щоб огорнулося зеленню,
щоб нашi промисловi центри, нарештi, оперезалися нарiвнi з степовою
хлiборобською фабрикою потужними зеленими кiльцями плодових насаджень. Як
по-вашому, товаришу Братусь?
Це вiн мене пита , як по-мо му, наче мiг би я бути проти!
- Обома руками - за.
- А якраз наше з вами "за", товаришу Братусь, усе й вирiшу . Яким
хочемо бачити наш край, таким вiн i буде... Стане Укра©на - як i вся наша
Батькiвщина - республiкою-садом, квiтучим, найпереконливiшим дослiдним
полем комунiзму. Ще ©хатимуть до нас учитися звiдусiль.
Так сказав. Глибоко запало менi в душу його слово. Таке враження
зоставив по собi, наче побував я далеко десь, поперед усiх, у чудовому
новому свiтi.
Тепер з кожним роком переконуюсь, як усе швидше, розгонистiше той
чудовий свiт наближа ться, як здiйснюються наяву нашi спiльнi мрi©.
III
Сад наш на iсторичному мiсцi. За даними всiх переказiв i легенд колись
тут, на нашому островi, стояла деякий час Запорозька Сiч, вирувало хоробре
веселе козацтво. Дуже вдало обрали нашi предки собi мiсце для табору, вже
й тодi вони розумiлися на тактицi та стратегi©!.. Острiв, бачите; височi ,
мов фортеця, обернута плечима до непрохiдних плавнiв, а лицем - на
пiвдень, до степу. Найдрiбнiшу кiнноту, дику татарву звiдси можна було
помiтити за десятки кiлометрiв. Мiй приятель Роман Романович, викладач
iсторi©, запевня , що саме тут, на нашому островi, писали козаки свою
знамениту вiдповiдь турецькому султановi Магомету, який, з дурного ума,
запропонував був ©м перейти в турецьке пiдданство. I що лист писався саме
тут - це дуже скида ться на правду. Ще й ми, закладаючи сад, виорювали
плантажними плугами козацькi пiстолi, гармати-салютовки та каламарi. Один
точнiсiнько такий, як на картинi у Р пiна, наче оце з полотна випав.
При©жджими археологами було знайдено на островi рештки козацьких
доменних печей (народний примiтив порiвняно з сучасними домнами нашого
Поднiпров'я).
А ще пiзнiше, копаючи льохи для вина, знайшли ми i самого хазя©на Сiчi
- запорожця. Велетень, гiгант! Весь, звичайно, зiтлiв, сердега, не зiтлiли
тiльки "оселедець" на головi та шаблюка при боцi. В головах у нього
замiсть подушки - цяцьковане срiблом сiдло, а пiд сiдлом, що б ви
думали?.. Пляшка меду-горiлки! Сто©ть собi, уявiть, повнiсiнька, не
висохла протягом столiть, тiльки настоялась, загускла, а чиста - мов
сльоза.
Ми не здавали ©© в музей, розпили колективно ту пляшку, пом'янувши
добрим словом сво©х славних, веселих i хоробрих предкiв.
Я, Микита Братусь, вiд них походжу. В глибинi серця ношу переконанiсть,
що листа турецькому султановi було написано не без прямо© участi одного з
мо©х пращурiв. Ви запита те, якi в мене данi? Свiдкiв, звичайно, важко
виставити, але коли дивлюся я на тих мальованих запорожцiв, що стоять
собi, з'юрмившись довкола писаря, i вiд душi регочуть, то почуваю, якi ми
з ними близькi вдачею, характером i навiть поглядами на турка.
Мабуть, ви вже помiтили, що я теж люблю посмiятися всмак i нудних людей
не терплю. Часом Оришка докоря менi:
- I коли ти, Микито, вже насмi шся, коли ти переказишся?..
А що я можу, коли життя сприйма ться мною пiд веселим кутом зору? Такою
вже, видно, вдалася уся моя генерацiя, таким, мабуть, i я залишусь до
само© смертi i вмру з посмiшкою на вустах, а дiвчатам накажу, щоб поховали
мене отут у веселiм саду, на веселому козачому островi, на самiй його
верховинi... Та хiба буде смерть? Iнодi менi зда ться, що я - вiчний. А
мо' й справдi я вiчний, га? В усякому разi сам я нiколи не повiшусь, хiба
якiйсь молодичцi на шию. Завжди казав i кажу:
- Недобре мати справу з жiнками, але з женщинами - прекрасно... Життя
без чудес мертве.
Отже, про нашу iсторiю.
Треба ж було, щоб отак збiглося: менi, як i мо©м видатним предкам, теж
довелося писати листа за море, тiльки не подумайте, що султановi - султани
тепер перевелися, - писав я ще далi, iншим адресатам: в туманну Англiю.
Сьогоднi джентльмени, злигавшись з американськими прасолами та
бандитами, хочуть розпалити нову свiтову вiйну. При цьому вони пробують
звалити сво© злочини з хворо© голови на здорову, як той ©хнiй предок -
ярмарковий злодiй, що, прокравшись, навмисне репетував:
- Каравул! Держiть!..
Так i зараз. Щоб задурманити публiку, вони кивають в наш бiк, на всiх
радянських людей, тобто i на мене персонально.
Микита Братусь - агресор! його сади завтра нападуть на нас, Братусевi
сади загрожують усiм нашим американським роздутим штатам i англiйськiй
коронi також!
- Нi, панове, я - людина добро© волi, з чесного, не загребущого роду
походжу. Вам - хай ваше, а менi - мо , те, що не надува ться штучно, а
зроста природно, згiдно з усiма безсмертними законами розвитку.
I чого вони пристають? Чого за поли хапають? Пiниться на мене Черчiлль,
сам не знаю, чим я йому так рiпицю наперчив... Чи за провал iнтервенцi©
досi казиться чи листа мого досi забути не може? Але ж правда була моя, i
я готовий сьогоднi вдруге того листа пiдписати.
А було це так.
В тридцятих роках наша черешня йшла на експорт в Англiю. Вiдправляли ми
©© в бочках, засульфiтовану чин-чином. Таку черешню як обвариш взимку, то
вона стане мовби щойно з дерева знята. Платили англiйцi золотом, а ми, як
вiдомо, саме посилено будувались, i ©хнi фунти були нам цiлком до речi.
Купують лорди нашу черешню i, як витонченi- знавцi, хваляться нею, не
нахваляться.
Потiм, - мабуть, з намови старого лиса Черчiлля, - починають вести пiд
мене пiдкоп.
- Ми, мовляв, споживачi, наше замовницьке право, давай писати Братусевi
реляцiю, давай вимагати вiд нього ще кращо© черешнi. Микита знайде, Микита
все зумi !..
I пишуть гуртом реляцiю в наш "Червоний запорожець", просто на мо
iм'я.
Приносить менi Мелешко ту реляцiю i чистить У©н' стона Черчiлля на всi
заставки.
- Пiдожди, кажу, Логвине Потаповичу, не метай перед сером бiсеру... Що
там ско©лось?
- Читай, - кида Мелешко листа менi на стiл. - Читай та вiдповiдай.
Каверзують пани-сери. Пташиного молока ©м забажалося!..
Читаю. Так, мов, i так, мiстер Братусь. Перепробували ми черешнi з усiх
материкiв, але кращо©, нiж з Укра©ни, лiпшо© за Ваш сорт "Пiонерка", ще не
зустрiчали нiде. Все в нiй iдеальне, все нам iмпону за винятком одного:
забарвлення нам не пiдходить. Занадто вже вона у Вас червона! Будьте
ласкавi удосконалити ©© i вивести для нас жовту або, принаймнi,
блiдорожеву черешню з такою умовою, одначе, що вона збереже в собi всi
смаковi якостi "Пiонерки".
Отаке було замовлення твердолобих лордiв.
Я сам дипломат i хитрун, але завжди кажу правду. Бо справжнiй дипломат
завжди говорить правду, i в цьому якраз його сила й талант.
Мушу зауважити, що на той час, коли заморськi лорди вели пiд мене
пiдкоп сво©ми реляцiями, в нашому районi саме закiнчувалось будiвництво
нового плодоконсервного заводу. Я вже мав з ним тiсний контакт i, зважаючи
на це, спокiйно вiдповiдаю твердолобим джентльменам.
Так, мов, i так, шановнi джентльмени. Вельми дякую за похвали в адресу
мо © "Пiонерки" i пускаю геть поза вухами ваше нахабне замовлення. Не
виводитиме вам Микита нi жовто©, анi блiдорожево© черешнi, бо виводить вiн
те, що йому до вподоби, а подоба ться йому якраз повнокровна, палаюча,
червона барва!..
Що ж стосу ться мо © черешнi, яку ви одержували з Укра©ни до цього
часу, то вiднинi вона йтиме на переробку в наш новий плодоконсервний завод
на компоти трудовому радянському людовi. Отже, вам я, сери, на даному
етапi нiчого не можу запропонувати, окрiм нашо© вiдомо© укра©нсько© дулi.
Так я вiдповiв.
Мелешко завiрив мiй пiдпис печаткою "Червоного запорожця".
IV
Ви не знайомi з мо ю Оришкою? Ото вона виринула в кiнцi але©, мабуть,
несе вже менi обiдати. "Моя Оришка" - так i тiльки так, бо iнодi можна
почути ще iнший термiн - вiн менi рiже вухо: "Оришчин Микита"!
Правда, може, я сам-таки в цьому й винен... Якось, ще на фронтi,
вiдбувався в нашiй дивiзi© великий мiтинг, i випало менi виступати перед
братами як представниковi вiд укра©нського народу (там виступали бiйцi
багатьох нацiональностей, усi ми йшли на ворога плiч-о-плiч пiд одним
прапором!). Так от, висловивши певнiсть, що дiйдемо, брати, ми скоро до
Берлiна, сказавши потiм про знаменитi калачi та пишки, я закiнчив промову
тим, що "повернеться, мовляв, ще Микита до сво © Оришки!"
Вiдти й пiшло:
- Хто то в медсанбатi бiля дерева копа ться?
- Та то ж той Микита, що в нього жiнка Оришка! Або просто:
- Оришчин Микита знову щепить!..
Бо справдi, де було тiльки ми не зупинимось, де тiльки не ступну - там
уже - за звичкою - й дерево посаджу або зроблю щеплення. Ростуть мо©
дерева пiд Воронежем i в Сумах, в Польщi i в самiй Нiмеччинi за Одером.
Майже весь час я був при медсанбатi нашо© гвардiйсько© дивiзi©. Як
попав до них пiсля першого поранення, так уже й не вiдпустили звiдти,
зоставили при собi.
- Нам, кажуть, у персоналi побiльше веселих людей потрiбно: бiйцi
швидше одужують.
Наш сад i на фронтi снився менi мало не щоночi. Кинуся бувало
спросоння, i найближчий з товаришiв по землянцi сердиться, бубонить:
- Легше сво©ми чобiтьми, Братусь! Що це з тобою?
- Суницю, кажу, переступав,
- Яку суницю?
- Снилося, що нiби йду в себе на островi, а передо мною суниця червонi
розмiром з баклажан... Боявся, щоб не наступити.
- Суницi сво© переступай, а мене чоботом не товчи! Шинелю на себе, i
вже вiн захропiв. А я перекинувся горiлиць i знову сади бачу.
Так оце ж моя Оришка пливе... Це, ви зна те, не Оришка, а цiла
проблема. Все в нiй менi подоба ться, якби тiльки не була вона такою
сердитою та ке ревнувала мене по черзi до всiх молодиць (i навiть
дiвчат!), що працюють у мо©й бригадi. I зважте, що це пiсля того, як обом
нам уже перевалило за п'ятий десяiок!
I чим далi, шаленi ще дужче, ревну , наче молодого. Вся бригада зна
Оришчину слабiсть i щоразу, коли Оришка з'явля ться на горизонтi, якась
молодичка навмисне мене атаку .
- Дайте я хоч посиджу бiля вас, дядьку Микито!.. Сяде та ще й руку
закине Микитi на плече. й нiчого - встала та й пiшла, а менi що потiм
дома бува ? Мусите знати, що Оришка моя набагато вища за мене ростом i
взагалi, нiвроку ©й, добре вкомплектована: сто п'ять кiлограмiв. Я хоча
теж чоловiк при здоров'©, держава в менi , i чую силу в руках, але
супроти Оришки - хлоп'я, горобчик. Зда ться, взяла б i в пелену заховала.
Користуючись сво©ми перевагами, Оришка часто вда ться до голого
адмiнiстрування. Як тiльки що помiтила, одразу вже ставить питання руба.
- Ану дивись, шелихвосте, на мене. Чого це бiля тебе сьогоднi Дарина
увивалася?
- Та хiба я ©й забороню, бабунику? Закортiло молодицi пожартувати.
- А тобi б тiльки жартувати та жирувати! Бачила, бачила, як ти
облизувався! Дома тобi не до жирування. дома тобi нудно!..
I, не довго думаючи, гуп межи плечi, дарма що перед нею визнаний
войовничий мiчурiнець. Оришка не зважа на авторите©и.
Я тiлом щiльний, тугий, менi не болить, але непри мно, що дуже гупа .
- Тихiше, - кажу, - бо сусiди почують. Оце вам i рiзниця мiж жiнкою та
женщиною. Порiвняйте самi!
Коли вже Оришка бачить, що таким методом мене не проймеш, тодi - кулак
об кулак - i подалася до голови, до товариша Мелешка.
О, смола!
Прилипне, пристане, насяде з категоричною вимогою, щоб перевiв Мелешко
приревновану молодичку кудись в iншу бригаду. I хоч Логвин Потапович у нас
такий, що й бувалого чорта обкрутить кругом пальця, але мо © Оришки i вiн
не обкрутить. Сам незчу ться, як пообiця :
- Переведу.
Легко дати обiцянку, але ж спробуй ©© виконати. Стане Мелешко умовляти
молодицю, щоб згодилася (ради спокою в Братусевiй хатi), а та молодичка
його як одбри , то тiльки послухай.
- Це якщо я вдова, так ви й будете мною каверзувати, тикаючи з бригади
в бригаду? Що я - в саду зайва? Урожа© низькi беру? Чи, може, я воду
влiтку крала, може, вентилi ночами перекручувала, щоб бiльше вологи мо©м
кварталам попадало? Чого ж ви мовчите, Микито Iвановичу? (Вже до мене).
Скажiть ©м!
Я, звичайно, стою за правду i даю вiдповiдну довiдку, що Дарина води
ночами не крала, не можу я чужий грiх на не© складати.
- Так чого ж ви приста те? - знову молодичка до Мелешка. - Що вам вiд
мене треба? Нiкуди я звiдси не перейду, мало чого ©й з дурних ревнощiв
заманеться!..
I що ж... крути не верти, а молодичка ма рацiю. Покружля , покружля
бiля не© Мелешко та з тим i вiдчалить. Бо нi Оришка, нi Мелешко не в силi
диктувати в даному випадку: коли таки добре працю ш - нiхто на тобi не
по©де.
Сьогоднi моя Оришка, видно, в гуманному настро©:
пливе з кошиком i посмiха ться. Чи удо© збiльшились, чи, може, весна на
не© вплива ?
Я люблю щиру вiдвертiсть i не криюсь, що дома Оришка iнодi бере надi
мною верх, але в саду - нiколи! Це моя резиденцiя, моя лабораторiя, i тут
усе за мене' i таблички на контрольних деревах, i схрещенi гiбриди в
марлевих капшуках, i цитруси в траншеях, i всi мо© дияволицi-помiчницi. Це
так, як у медсанбатiвськiй операцiйнiй - хто переступа через ©© порiг,
одразу пiдпада пiд владу старшого, а старший на островi якраз я, Оришчин
Микита, чи то пак, Микита Iванович Братусь!
В найурочистiшi для саду днi при повносвiтлому, ось як зараз, вiдкриттi
весни, чи пiзнiше, в пору буйного квiтування, чи вже в трiумф золотого
врожаю - в такi днi напевне можу сказати, що Оришка мене... побою ться.
Ста добра, м'яка, хоч у вухо ©© клади, i в усьому мене слуха ться. Та й
як ©й не слухатись, коли бачить, що мене тут усi дерева слухаються!
Залежно вiд мо©х бажань ростуть нижчi або вищi, з плакучою або з
пiрамiдальною кроною - формую ©х я. "З Микитою треба бути в саду чемнiшою,
- мабуть, дума собi Оришка. - Бо вiн тут, як чаклун у сво му царствi, що
захоче, те й зробить. Тупне ногою, крикне: "Стань Оришко, суницею!", i
станеш привселюдно суницею".
- Ти сьогоднi, бабунику, в настро©... Мабуть, встигла когось уже
вилаяти ради празника, що така весела?
- А таки встигла, Микито...
Бач, як вгадав!.. Ще б пак не вгадати: вiдомо, що вона кожного, хто
зайде до не© на ферму, спочатку як слiд вила (здебiльшого нiзащо), а тодi
вже розпита , чого прийшов, у якiй справi, i погомонить з тобою цiлком
людяно.
Дивно, як тiльки з нею там корови уживаються? Мало того: "Ми, каже,
сердитого сторожа на фермi не трима мо. Вiн нам корiв нерву ". А сама вона
©х не нерву ! Мабуть, уже нашi селекцiонери вивели якусь нову породу корiв
з волячими нервами.
- Сiдай, дiдунику, ©ж, поки не вичахло... О, далеко не завжди велича
мене Оришка дiдуником! Якщо вона так зверта ться до мене, то це означа ,
що вона зовсiм грайливо сьогоднi настро на.
- Я ще й не проголодався, бабунику... Недавно мене тут дiвчата пирогами
пригощали.
- Та я бачу, що розшарiвся, як пiвень... Мабуть, уже i в льох забiгав
до тi © вертихвiстки? Це вона про комiрницю.
- Забiгав, але не випив i наперстка. Поспiшав - за секаторами бiгав.
Оришка на мене одним оком свариться, а другим - смi ться
- Так i повiрила... ©ж.
Бiда менi, що я такий шаркий та червонощокий, що енергiя з мене
джерелом б' . Багатьом зда ться, що Братусь завжди пiд градусом, завжди
напiдпитку, а мiж тим, я вiд природи такий рухливий та повнокровний.
- Хто-хто, а ти, Оришко, мусиш уже знати, вiд чого я шаркий: перцю
стрючкуватого багато вживаю, а вiн розганя кров. Дiвчат мо©х там не
зустрiчала? До вас по©хали, на ферму.
- Бачила: перегнiй накладають. А ти що - скучив уже за котроюсь?
- Та майже... Це ти з ними i посваритися встигла?
- Нi, я ©х зоддалеки, з дому бачила. З кiношниками вранцi посварилася -
другий день на фермi товчуться.
- Не тим боком тебе знiмають, чи що?
- "Товаришко Братусь, сядьте нам отак та робiть отак..." Жевжики, вони
мене вчать, як корiв до©ти! "Ви, кажуть, ремству те i виража тесь, бо не
зна те, скiльки кошту наш фiльм... Тисячi з'©в! А ваше молоко? Що це за
продукцiя? Та якщо навiть ви трохи й недодо©те, щоб стати геро©нею, то ми
вам купимо десяток тих вiдер молока, тiльки ж пiдкорiть ви нам свiй
процес, кидайте, коли ми скоманду мо: годi!"
- Не зважай ти на них, Оришко... Вони ще, видно, вiдсталi.
- Оце ви, кажу, так мiрку те? Ви дума те, я сама не спромоглася б
купити отой десяток вiдер молока? Купила б i молоко, i вас з вашим
фiльмом! Та хiба я лише за вiдрами женусь? А корови, а режим, а досвiд? На
якому базарi ви купите досвiд наших майстрiв колгоспного тваринництва?
Може, якраз я хочу найвищих удо©в досягти, досвiду собi такого набути, щоб
усi потiм доярки Укра©ни його переймали!.. Вiдчитала ©х, гемонiв, як сама
хотiла, аж полегшало на душi.
Вiрю сво му бабуниковi, вмi вона вступати в дебати. За наше спiльне
життя сам переслухав силу ©© блискучих промов. Однi менш витриманi, iншi -
бiльш, але всi, як правило, блискучi. Дума те, завжди вона мрiяла про
зiрку, завжди отак за колгоспне розпиналася? Еге, тодi ви ще не зна те
мо © Оришки!
Ану, пригадаймо перший рiк колективiзацi©, найбурхливiшi його днi...
Хiба то не вона, не оця моя Оришка, обнесла тодi поли на Карповi
Лисогоровi? На кожних малих чи великих зборах хiба не вона верховодила
вiдсталим жiноцьким елементом?
Нiколи не забуду, як проводили ми взимку напруженi вирiшальнi збори по
питанню - бути чи не бути? Школа не могла нас вмiстити, - розперли б ©©,
тому зiбралися на майданi перед колишньою волостю, i оратори, виходячи на
круг, тримали промови пiд вiдкритим небом.
Оришка не хотiла на круг, вона сатанiла в масi жiночого натовпу.
- Порозпускайте нас, - репетувала на весь майдан, - повiддавайте нам
наших коней та хомути!
Нi в кого не було тако© затички, щоб заткнути ©й пельку. Голова ©й
слово, Оришка йому десятеро.
"Коли вона моя жiнка, - думаю, - то мушу сам ©й заткнути". Виходжу на
круг, а передо мною весь майдан захряс людьми. Особливо грiзно виру наше
жiноцтво. Бачу, помiж нашими жiнками i незнайомi пикатi молодицi шастають
(пiзнiше ми ©х пороздягали в конторi, i виявилось, що пiд хуторськими
рясними спiдницями маскувалася в них не жiноча - куркульська суть: штани
були, i сокири висiли. А через день у цих "молодиць" вуса показались).
Починаю говорити - Оришка i мене не впiзна :
- Бийте, - кричить, - вiн теж такий, вiн теж за комуну!
Що не почну - то й обiрвуть баби, не дають менi слова промовити.
- Та чи ви, кажу, подурiли, чи ви показались? Собаку вiшати ведуть, та
й то дають раз гавкнути, а я вам що?
Чую, притихли, навiть реготнув дехто: не раз мене жарти виручали в
життi.
- Кого це ви, кажу, слуха те? Оцю ротату Оришку? - i вказую просто на
свою Оришку. - Люди добрi, хiба ви не зна те, що це за баба перед вами
сто©ть?
Мовчать.
- Та це ж така баба, товаришi, що як у Днiпро плюне, то всi жаби на
завтра виздихають!
Ха-ха-ха!.. Го-го-го!..
Сколихнувся, зареготав майдан вiд краю до краю, наступила весела
розрядка. Тодi це, мiж iншим, дуже багато важило.
Довго не могла Оришка простити менi промову на крузi. Все менi
згадувала... А тепер, навпаки, сама не любить, коли згадую.
- Ти - каже, - хвалишся, що навiть дику стихiйну природу перевихову ш,
а хiба я в тебе гiрша за природу?
Нi ми з бабуником, незважаючи на асамбле©, живемо дружно й мирно.
Пробую дiяти на не© методом веселого ментора i, вiрите... пiдда ться. Хай
не створиться у вас враження, що Оришка в мене тiльки сваритись умi :
бува , що й смi ться. А вже вона як засмi ться, то й живiт трясеться!
Взяв я Оришку дипломатичним шляхом. Повернувся з царсько© служби -
бравий, молодецький, але убогий, один шовкун у дворi стирчить, нiхто не
да дочку замiж. Цар заплатив менi за вiрну службу п'ятаками,
новими-новiсiнькими. Багатiй, Микито! Сiдаю в сонячний день на призьбi,
лiчу сво© п'ятаки та перелiчую. То в гаман ©х, то знову з гамана -
заклопотаний нiбито вкрай, нiкого не бачу, не чую. А мене, звiсно, одразу
побачили, - всi ми тодi були в пережитках по вуха, - пiшло-покотилося по
селу: "Рудий Микита зi служби червiнцiв навiз, сама повну пригорщу
бачила!"
Через два тижнi й оженився. З-помiж усiх вибрав собi чорноброву Оришку.
Нiхто не скаже, що були ми з нею ледачi та недбайливi - викохали трьох
синiв, як соколiв, i горличку-доньку. Старший Михайло у флотi, штурман
далекого плавання, Богдан - середульший - цей пiд боком, на сусiдньому
Червонопрапорному руднику, а найменший з мого кореня - Федь - ще в школу
бiга .
Донька Людмила вчиться в столичному педiнститутi. Це на ©© честь назвав
я колись свою першу черешню "Пiонеркою", бо остаточно вилущився мiй сорт
якраз у рiк ©© народження. Тепер Людмила в мене уже повна комсомолка.
- Хочу, - каже, - бути народною вчителькою.
- Будь, - кажу, - донько, то почесне.
Сам незчувся, коли став уже двiчi дiдом (по Михайлових i по Богданових
внуках). Федь мiй теж iнодi диву ться, як це вiн, будучи ще сам пiонером,
уже встиг зробитися дядьком, - адже вiн справдi доводиться дядьком отим
рясним гiрничатам, отому Богдановому виводку. Причому один з Федевих
небожiв, а саме - Богданiв Левко, часто дошкуля дядьковi тим, що вiн,
мовляв старший за дядька на цiлий рiк i вiдповiдно обiгнав його в школi на
цiлий клас. Ясно, що слухати таке i не мати, чим заперечити, ранньому
дядьковi прикро.
Наш "Червоний запорожець" в близьких стосунках з рудником, завжди
трима мо з ним контакт: ми на землi, вони пiд землею. Влiтку нашi
дiвчата-в'язальницi, вiдпочиваючи пiд снопами, прикладаються до землi,
слухають - чи не чути гiрникiв? Моя хрещениця Таня якось запевняла мене,
що сама чула, як гримiли пiд землею хлопцi-гiрники, проходячи попiд ланами
нашо© пшеницi, рубаючи в глибинах марганець Батькiвщинi.
Здавна в нашiй Кавунiвцi так повелося: старi дома, а молодь здебiльшого
на марганцях. З кожно© друго© чи третьо© хати хтось працю на руднику:
дочка або син або зять. Деякi там i живуть, у виселку, а решта - дома в
Кавунiвцi. Щоранку з рудника приходять машини забирати робiтникiв, а
увечерi знову привозять. Коли ми обговорювали проект реконструкцi© нашо©
Кавунiвкп, Лiдiя Тарасiвна висунула таку iдею: з' днати рудничний виселок
з нашою Кавунiвкою широким спiльним проспектом, залити його асфальтом,
обсадити деревами i пустити по ньому автобус, щоб не гуцали машини по
бакаях так, як гуцають зараз. Рудник вхопився руками й ногами за цю iдею,
i я певен, що в найближчому часi ми ©© здiйснимо. Пiсок та дерева для
насаджень - нашi, рудник да асфальт та iнший дрiб'язок, а робочу силу -
разом, напополам.
Для нового проспекту у мене вже й назви запроектованi: проспект днання
мiста з селом - ще краще - проспект Миру (це як збори потiм вирiшать). Ми
вже й зараз дна мося з рудником по багатьох лiнiях. Недаром уночi
незнайомi зальотнi шофери легко переплутують, де виселок Марганцевий, а де
Кавунiвка, бо й виселок, i село поруч з ним однаково осяянi електричними
вогнями. Спiльна у нас десятирiчка i клуб спiльний, отже, всi свята
святку мо разом.
Менi часто випада сидiти в президi© поруч з Богданом. його обирають
вiд рудника як найкращого вибiйника, а мене висувають нашi колгоспники. А
що обо ми - батько й син - досить-таки рудi, то всю нашу президiю
називають золотою. Навiть мо© шибайголови-внуки, вмостившись десь на
пiдвiконнi зi сво©м зеленим дядьком, лящать нам звiдти, коли виходимо на
сцену:
- Ура, мiсця займа Золота Президiя!
Що ти ©м на це скажеш? Усмiхнешся та й тiльки. Так само як Федь мiй не
може звикнути до того, що вiн уже законний дядько, я ще й досi не можу
звикнути, що це я вже дiд. Внуками я пишаюся, моя шия i мо© шевченкiвськi
вуса завжди до ©хнiх послуг (дуже при мно, коли воно, тепленьке та
пустотливе, на тобi гнiздиться), але натуральним дiдом... Нi, не вважаю
себе, не визнаю'
- Ось по©ду, - кажу, - бабунику, в мiсто, там менi натягнуть поза
вухами шкiру, розгладять оцi зморшки, повернуся до тебе молодим.
Вона зауважу на це, що, мовляв, утюгом дешевше обiйдеться, вигладить,
аж блищатиму.
- Дума ш, Оришко, наука не досягне? Он подивись, сто©ть квартал мо©х
черешень, зовсiм уже були зiстарились, а я ©х позаторiк омолодив. Сьогоднi
я омолоджую нерешнi, а завтра знайдеться такий, що омолодить мене.
- Микито... А мене?
- I тебе.
Аякже! З Оришкою ми - душа в душу.
Сонце вже пiдбилося височенько, зiгрiва нас обох.
Веду Оришку до лимонарiя. Повiтря в траншеях - тепле, парке, цитруси
вже политi.
Сто©ть мiж ними моя Оришка, мов зачарована. Вiчнозелене!
А я кажу ©й:
- Це вже - для комунiзму.
V
Якби сад мiй умiв говорити, то, певне, сказав би:
- Добре взялась бiля мене дружна Братусева бригада! Скрiзь, на всьому
островi, кипить робота. I сам рудий Микита, як досвiдчений диригент, зна ,
прийняв на себе нiмецькi канчуки за те. що вiдмовився вказати комендантовi
мою гiбридну дiлянку, i як iншi колгоспники вказали комендантовi також
зовсiм не те, чого вiн шукав. Не змовчав я перед секретарем i про нашi
втрати, розповiв йому, що частину нашого розсадника окупанти таки
повантажили у вагони i вивезли в райх, а бiльше не встигли, бо, як вiдомо,
подавилися. Все виклав, що менi болiло, i перспективу принагiдне намалював
також. Кортiло менi ще пожалiтися на Мелешка, що не хоче лiтакiв наймати в
Аерофлоту, щоб скурювали нам сад з повiтря, але потiм стримав себе: не той
момент.
Йдемо, i щоразу перед якимось особливо розкiшним клубком живого
суцвiття секретар зупиня ться i знiма свого бриля, наче мовчки вiта ться
з яблунькою. По цiй прикметi я одразу визначив, що секретар ЦК, видно, i
сам славний, душевний садiвник. Пiзнiше вiн менi одкрився, що таки да,
займа ться.
Сто©мо перед яблунькою, i просто дивно, як разюче схожий на мене
секретар ЦК! I не лише коренастим ростом, обличчям та мiцною лисиною, а
головне - характером, думками, почуваю, кревно ми близькi.
- Спасибi вам, - каже, - товаришу Братусь, за вашi труди, за ваше
плiдне життя. Поки що в нас таких квiтучих островiв не багато. Наша мета -
зробити так, щоб не окремi острови красувались в цвiту, а щоб всуцiль
укрили сади нашу землю, затопили, як повiнь весною. Зараз ще навiть далеко
не всi колгоспи можуть похвалитися сво©ми садами. Мало дерев на
присадибних дiлянках i, зокрема, на пiвднi. Хiба це порядок? Треба, щоб
росло не лише в колгоспах та радгоспах, не лише на садибi в колгоспника,
робiтника чи службовця, треба, щоб i садиби наших МТС стояли в садах, щоб
нашi рудники, школи, лiкарнi, дитячi будинки - все щоб огорнулося зеленню,
щоб нашi промисловi центри, нарештi, оперезалися нарiвнi з степовою
хлiборобською фабрикою потужними зеленими кiльцями плодових насаджень. Як
по-вашому, товаришу Братусь?
Це вiн мене пита , як по-мо му, наче мiг би я бути проти!
- Обома руками - за.
- А якраз наше з вами "за", товаришу Братусь, усе й вирiшу . Яким
хочемо бачити наш край, таким вiн i буде... Стане Укра©на - як i вся наша
Батькiвщина - республiкою-садом, квiтучим, найпереконливiшим дослiдним
полем комунiзму. Ще ©хатимуть до нас учитися звiдусiль.
Так сказав. Глибоко запало менi в душу його слово. Таке враження
зоставив по собi, наче побував я далеко десь, поперед усiх, у чудовому
новому свiтi.
Тепер з кожним роком переконуюсь, як усе швидше, розгонистiше той
чудовий свiт наближа ться, як здiйснюються наяву нашi спiльнi мрi©.
III
Сад наш на iсторичному мiсцi. За даними всiх переказiв i легенд колись
тут, на нашому островi, стояла деякий час Запорозька Сiч, вирувало хоробре
веселе козацтво. Дуже вдало обрали нашi предки собi мiсце для табору, вже
й тодi вони розумiлися на тактицi та стратегi©!.. Острiв, бачите; височi ,
мов фортеця, обернута плечима до непрохiдних плавнiв, а лицем - на
пiвдень, до степу. Найдрiбнiшу кiнноту, дику татарву звiдси можна було
помiтити за десятки кiлометрiв. Мiй приятель Роман Романович, викладач
iсторi©, запевня , що саме тут, на нашому островi, писали козаки свою
знамениту вiдповiдь турецькому султановi Магомету, який, з дурного ума,
запропонував був ©м перейти в турецьке пiдданство. I що лист писався саме
тут - це дуже скида ться на правду. Ще й ми, закладаючи сад, виорювали
плантажними плугами козацькi пiстолi, гармати-салютовки та каламарi. Один
точнiсiнько такий, як на картинi у Р пiна, наче оце з полотна випав.
При©жджими археологами було знайдено на островi рештки козацьких
доменних печей (народний примiтив порiвняно з сучасними домнами нашого
Поднiпров'я).
А ще пiзнiше, копаючи льохи для вина, знайшли ми i самого хазя©на Сiчi
- запорожця. Велетень, гiгант! Весь, звичайно, зiтлiв, сердега, не зiтлiли
тiльки "оселедець" на головi та шаблюка при боцi. В головах у нього
замiсть подушки - цяцьковане срiблом сiдло, а пiд сiдлом, що б ви
думали?.. Пляшка меду-горiлки! Сто©ть собi, уявiть, повнiсiнька, не
висохла протягом столiть, тiльки настоялась, загускла, а чиста - мов
сльоза.
Ми не здавали ©© в музей, розпили колективно ту пляшку, пом'янувши
добрим словом сво©х славних, веселих i хоробрих предкiв.
Я, Микита Братусь, вiд них походжу. В глибинi серця ношу переконанiсть,
що листа турецькому султановi було написано не без прямо© участi одного з
мо©х пращурiв. Ви запита те, якi в мене данi? Свiдкiв, звичайно, важко
виставити, але коли дивлюся я на тих мальованих запорожцiв, що стоять
собi, з'юрмившись довкола писаря, i вiд душi регочуть, то почуваю, якi ми
з ними близькi вдачею, характером i навiть поглядами на турка.
Мабуть, ви вже помiтили, що я теж люблю посмiятися всмак i нудних людей
не терплю. Часом Оришка докоря менi:
- I коли ти, Микито, вже насмi шся, коли ти переказишся?..
А що я можу, коли життя сприйма ться мною пiд веселим кутом зору? Такою
вже, видно, вдалася уся моя генерацiя, таким, мабуть, i я залишусь до
само© смертi i вмру з посмiшкою на вустах, а дiвчатам накажу, щоб поховали
мене отут у веселiм саду, на веселому козачому островi, на самiй його
верховинi... Та хiба буде смерть? Iнодi менi зда ться, що я - вiчний. А
мо' й справдi я вiчний, га? В усякому разi сам я нiколи не повiшусь, хiба
якiйсь молодичцi на шию. Завжди казав i кажу:
- Недобре мати справу з жiнками, але з женщинами - прекрасно... Життя
без чудес мертве.
Отже, про нашу iсторiю.
Треба ж було, щоб отак збiглося: менi, як i мо©м видатним предкам, теж
довелося писати листа за море, тiльки не подумайте, що султановi - султани
тепер перевелися, - писав я ще далi, iншим адресатам: в туманну Англiю.
Сьогоднi джентльмени, злигавшись з американськими прасолами та
бандитами, хочуть розпалити нову свiтову вiйну. При цьому вони пробують
звалити сво© злочини з хворо© голови на здорову, як той ©хнiй предок -
ярмарковий злодiй, що, прокравшись, навмисне репетував:
- Каравул! Держiть!..
Так i зараз. Щоб задурманити публiку, вони кивають в наш бiк, на всiх
радянських людей, тобто i на мене персонально.
Микита Братусь - агресор! його сади завтра нападуть на нас, Братусевi
сади загрожують усiм нашим американським роздутим штатам i англiйськiй
коронi також!
- Нi, панове, я - людина добро© волi, з чесного, не загребущого роду
походжу. Вам - хай ваше, а менi - мо , те, що не надува ться штучно, а
зроста природно, згiдно з усiма безсмертними законами розвитку.
I чого вони пристають? Чого за поли хапають? Пiниться на мене Черчiлль,
сам не знаю, чим я йому так рiпицю наперчив... Чи за провал iнтервенцi©
досi казиться чи листа мого досi забути не може? Але ж правда була моя, i
я готовий сьогоднi вдруге того листа пiдписати.
А було це так.
В тридцятих роках наша черешня йшла на експорт в Англiю. Вiдправляли ми
©© в бочках, засульфiтовану чин-чином. Таку черешню як обвариш взимку, то
вона стане мовби щойно з дерева знята. Платили англiйцi золотом, а ми, як
вiдомо, саме посилено будувались, i ©хнi фунти були нам цiлком до речi.
Купують лорди нашу черешню i, як витонченi- знавцi, хваляться нею, не
нахваляться.
Потiм, - мабуть, з намови старого лиса Черчiлля, - починають вести пiд
мене пiдкоп.
- Ми, мовляв, споживачi, наше замовницьке право, давай писати Братусевi
реляцiю, давай вимагати вiд нього ще кращо© черешнi. Микита знайде, Микита
все зумi !..
I пишуть гуртом реляцiю в наш "Червоний запорожець", просто на мо
iм'я.
Приносить менi Мелешко ту реляцiю i чистить У©н' стона Черчiлля на всi
заставки.
- Пiдожди, кажу, Логвине Потаповичу, не метай перед сером бiсеру... Що
там ско©лось?
- Читай, - кида Мелешко листа менi на стiл. - Читай та вiдповiдай.
Каверзують пани-сери. Пташиного молока ©м забажалося!..
Читаю. Так, мов, i так, мiстер Братусь. Перепробували ми черешнi з усiх
материкiв, але кращо©, нiж з Укра©ни, лiпшо© за Ваш сорт "Пiонерка", ще не
зустрiчали нiде. Все в нiй iдеальне, все нам iмпону за винятком одного:
забарвлення нам не пiдходить. Занадто вже вона у Вас червона! Будьте
ласкавi удосконалити ©© i вивести для нас жовту або, принаймнi,
блiдорожеву черешню з такою умовою, одначе, що вона збереже в собi всi
смаковi якостi "Пiонерки".
Отаке було замовлення твердолобих лордiв.
Я сам дипломат i хитрун, але завжди кажу правду. Бо справжнiй дипломат
завжди говорить правду, i в цьому якраз його сила й талант.
Мушу зауважити, що на той час, коли заморськi лорди вели пiд мене
пiдкоп сво©ми реляцiями, в нашому районi саме закiнчувалось будiвництво
нового плодоконсервного заводу. Я вже мав з ним тiсний контакт i, зважаючи
на це, спокiйно вiдповiдаю твердолобим джентльменам.
Так, мов, i так, шановнi джентльмени. Вельми дякую за похвали в адресу
мо © "Пiонерки" i пускаю геть поза вухами ваше нахабне замовлення. Не
виводитиме вам Микита нi жовто©, анi блiдорожево© черешнi, бо виводить вiн
те, що йому до вподоби, а подоба ться йому якраз повнокровна, палаюча,
червона барва!..
Що ж стосу ться мо © черешнi, яку ви одержували з Укра©ни до цього
часу, то вiднинi вона йтиме на переробку в наш новий плодоконсервний завод
на компоти трудовому радянському людовi. Отже, вам я, сери, на даному
етапi нiчого не можу запропонувати, окрiм нашо© вiдомо© укра©нсько© дулi.
Так я вiдповiв.
Мелешко завiрив мiй пiдпис печаткою "Червоного запорожця".
IV
Ви не знайомi з мо ю Оришкою? Ото вона виринула в кiнцi але©, мабуть,
несе вже менi обiдати. "Моя Оришка" - так i тiльки так, бо iнодi можна
почути ще iнший термiн - вiн менi рiже вухо: "Оришчин Микита"!
Правда, може, я сам-таки в цьому й винен... Якось, ще на фронтi,
вiдбувався в нашiй дивiзi© великий мiтинг, i випало менi виступати перед
братами як представниковi вiд укра©нського народу (там виступали бiйцi
багатьох нацiональностей, усi ми йшли на ворога плiч-о-плiч пiд одним
прапором!). Так от, висловивши певнiсть, що дiйдемо, брати, ми скоро до
Берлiна, сказавши потiм про знаменитi калачi та пишки, я закiнчив промову
тим, що "повернеться, мовляв, ще Микита до сво © Оришки!"
Вiдти й пiшло:
- Хто то в медсанбатi бiля дерева копа ться?
- Та то ж той Микита, що в нього жiнка Оришка! Або просто:
- Оришчин Микита знову щепить!..
Бо справдi, де було тiльки ми не зупинимось, де тiльки не ступну - там
уже - за звичкою - й дерево посаджу або зроблю щеплення. Ростуть мо©
дерева пiд Воронежем i в Сумах, в Польщi i в самiй Нiмеччинi за Одером.
Майже весь час я був при медсанбатi нашо© гвардiйсько© дивiзi©. Як
попав до них пiсля першого поранення, так уже й не вiдпустили звiдти,
зоставили при собi.
- Нам, кажуть, у персоналi побiльше веселих людей потрiбно: бiйцi
швидше одужують.
Наш сад i на фронтi снився менi мало не щоночi. Кинуся бувало
спросоння, i найближчий з товаришiв по землянцi сердиться, бубонить:
- Легше сво©ми чобiтьми, Братусь! Що це з тобою?
- Суницю, кажу, переступав,
- Яку суницю?
- Снилося, що нiби йду в себе на островi, а передо мною суниця червонi
розмiром з баклажан... Боявся, щоб не наступити.
- Суницi сво© переступай, а мене чоботом не товчи! Шинелю на себе, i
вже вiн захропiв. А я перекинувся горiлиць i знову сади бачу.
Так оце ж моя Оришка пливе... Це, ви зна те, не Оришка, а цiла
проблема. Все в нiй менi подоба ться, якби тiльки не була вона такою
сердитою та ке ревнувала мене по черзi до всiх молодиць (i навiть
дiвчат!), що працюють у мо©й бригадi. I зважте, що це пiсля того, як обом
нам уже перевалило за п'ятий десяiок!
I чим далi, шаленi ще дужче, ревну , наче молодого. Вся бригада зна
Оришчину слабiсть i щоразу, коли Оришка з'явля ться на горизонтi, якась
молодичка навмисне мене атаку .
- Дайте я хоч посиджу бiля вас, дядьку Микито!.. Сяде та ще й руку
закине Микитi на плече. й нiчого - встала та й пiшла, а менi що потiм
дома бува ? Мусите знати, що Оришка моя набагато вища за мене ростом i
взагалi, нiвроку ©й, добре вкомплектована: сто п'ять кiлограмiв. Я хоча
теж чоловiк при здоров'©, держава в менi , i чую силу в руках, але
супроти Оришки - хлоп'я, горобчик. Зда ться, взяла б i в пелену заховала.
Користуючись сво©ми перевагами, Оришка часто вда ться до голого
адмiнiстрування. Як тiльки що помiтила, одразу вже ставить питання руба.
- Ану дивись, шелихвосте, на мене. Чого це бiля тебе сьогоднi Дарина
увивалася?
- Та хiба я ©й забороню, бабунику? Закортiло молодицi пожартувати.
- А тобi б тiльки жартувати та жирувати! Бачила, бачила, як ти
облизувався! Дома тобi не до жирування. дома тобi нудно!..
I, не довго думаючи, гуп межи плечi, дарма що перед нею визнаний
войовничий мiчурiнець. Оришка не зважа на авторите©и.
Я тiлом щiльний, тугий, менi не болить, але непри мно, що дуже гупа .
- Тихiше, - кажу, - бо сусiди почують. Оце вам i рiзниця мiж жiнкою та
женщиною. Порiвняйте самi!
Коли вже Оришка бачить, що таким методом мене не проймеш, тодi - кулак
об кулак - i подалася до голови, до товариша Мелешка.
О, смола!
Прилипне, пристане, насяде з категоричною вимогою, щоб перевiв Мелешко
приревновану молодичку кудись в iншу бригаду. I хоч Логвин Потапович у нас
такий, що й бувалого чорта обкрутить кругом пальця, але мо © Оришки i вiн
не обкрутить. Сам незчу ться, як пообiця :
- Переведу.
Легко дати обiцянку, але ж спробуй ©© виконати. Стане Мелешко умовляти
молодицю, щоб згодилася (ради спокою в Братусевiй хатi), а та молодичка
його як одбри , то тiльки послухай.
- Це якщо я вдова, так ви й будете мною каверзувати, тикаючи з бригади
в бригаду? Що я - в саду зайва? Урожа© низькi беру? Чи, може, я воду
влiтку крала, може, вентилi ночами перекручувала, щоб бiльше вологи мо©м
кварталам попадало? Чого ж ви мовчите, Микито Iвановичу? (Вже до мене).
Скажiть ©м!
Я, звичайно, стою за правду i даю вiдповiдну довiдку, що Дарина води
ночами не крала, не можу я чужий грiх на не© складати.
- Так чого ж ви приста те? - знову молодичка до Мелешка. - Що вам вiд
мене треба? Нiкуди я звiдси не перейду, мало чого ©й з дурних ревнощiв
заманеться!..
I що ж... крути не верти, а молодичка ма рацiю. Покружля , покружля
бiля не© Мелешко та з тим i вiдчалить. Бо нi Оришка, нi Мелешко не в силi
диктувати в даному випадку: коли таки добре працю ш - нiхто на тобi не
по©де.
Сьогоднi моя Оришка, видно, в гуманному настро©:
пливе з кошиком i посмiха ться. Чи удо© збiльшились, чи, може, весна на
не© вплива ?
Я люблю щиру вiдвертiсть i не криюсь, що дома Оришка iнодi бере надi
мною верх, але в саду - нiколи! Це моя резиденцiя, моя лабораторiя, i тут
усе за мене' i таблички на контрольних деревах, i схрещенi гiбриди в
марлевих капшуках, i цитруси в траншеях, i всi мо© дияволицi-помiчницi. Це
так, як у медсанбатiвськiй операцiйнiй - хто переступа через ©© порiг,
одразу пiдпада пiд владу старшого, а старший на островi якраз я, Оришчин
Микита, чи то пак, Микита Iванович Братусь!
В найурочистiшi для саду днi при повносвiтлому, ось як зараз, вiдкриттi
весни, чи пiзнiше, в пору буйного квiтування, чи вже в трiумф золотого
врожаю - в такi днi напевне можу сказати, що Оришка мене... побою ться.
Ста добра, м'яка, хоч у вухо ©© клади, i в усьому мене слуха ться. Та й
як ©й не слухатись, коли бачить, що мене тут усi дерева слухаються!
Залежно вiд мо©х бажань ростуть нижчi або вищi, з плакучою або з
пiрамiдальною кроною - формую ©х я. "З Микитою треба бути в саду чемнiшою,
- мабуть, дума собi Оришка. - Бо вiн тут, як чаклун у сво му царствi, що
захоче, те й зробить. Тупне ногою, крикне: "Стань Оришко, суницею!", i
станеш привселюдно суницею".
- Ти сьогоднi, бабунику, в настро©... Мабуть, встигла когось уже
вилаяти ради празника, що така весела?
- А таки встигла, Микито...
Бач, як вгадав!.. Ще б пак не вгадати: вiдомо, що вона кожного, хто
зайде до не© на ферму, спочатку як слiд вила (здебiльшого нiзащо), а тодi
вже розпита , чого прийшов, у якiй справi, i погомонить з тобою цiлком
людяно.
Дивно, як тiльки з нею там корови уживаються? Мало того: "Ми, каже,
сердитого сторожа на фермi не трима мо. Вiн нам корiв нерву ". А сама вона
©х не нерву ! Мабуть, уже нашi селекцiонери вивели якусь нову породу корiв
з волячими нервами.
- Сiдай, дiдунику, ©ж, поки не вичахло... О, далеко не завжди велича
мене Оришка дiдуником! Якщо вона так зверта ться до мене, то це означа ,
що вона зовсiм грайливо сьогоднi настро на.
- Я ще й не проголодався, бабунику... Недавно мене тут дiвчата пирогами
пригощали.
- Та я бачу, що розшарiвся, як пiвень... Мабуть, уже i в льох забiгав
до тi © вертихвiстки? Це вона про комiрницю.
- Забiгав, але не випив i наперстка. Поспiшав - за секаторами бiгав.
Оришка на мене одним оком свариться, а другим - смi ться
- Так i повiрила... ©ж.
Бiда менi, що я такий шаркий та червонощокий, що енергiя з мене
джерелом б' . Багатьом зда ться, що Братусь завжди пiд градусом, завжди
напiдпитку, а мiж тим, я вiд природи такий рухливий та повнокровний.
- Хто-хто, а ти, Оришко, мусиш уже знати, вiд чого я шаркий: перцю
стрючкуватого багато вживаю, а вiн розганя кров. Дiвчат мо©х там не
зустрiчала? До вас по©хали, на ферму.
- Бачила: перегнiй накладають. А ти що - скучив уже за котроюсь?
- Та майже... Це ти з ними i посваритися встигла?
- Нi, я ©х зоддалеки, з дому бачила. З кiношниками вранцi посварилася -
другий день на фермi товчуться.
- Не тим боком тебе знiмають, чи що?
- "Товаришко Братусь, сядьте нам отак та робiть отак..." Жевжики, вони
мене вчать, як корiв до©ти! "Ви, кажуть, ремству те i виража тесь, бо не
зна те, скiльки кошту наш фiльм... Тисячi з'©в! А ваше молоко? Що це за
продукцiя? Та якщо навiть ви трохи й недодо©те, щоб стати геро©нею, то ми
вам купимо десяток тих вiдер молока, тiльки ж пiдкорiть ви нам свiй
процес, кидайте, коли ми скоманду мо: годi!"
- Не зважай ти на них, Оришко... Вони ще, видно, вiдсталi.
- Оце ви, кажу, так мiрку те? Ви дума те, я сама не спромоглася б
купити отой десяток вiдер молока? Купила б i молоко, i вас з вашим
фiльмом! Та хiба я лише за вiдрами женусь? А корови, а режим, а досвiд? На
якому базарi ви купите досвiд наших майстрiв колгоспного тваринництва?
Може, якраз я хочу найвищих удо©в досягти, досвiду собi такого набути, щоб
усi потiм доярки Укра©ни його переймали!.. Вiдчитала ©х, гемонiв, як сама
хотiла, аж полегшало на душi.
Вiрю сво му бабуниковi, вмi вона вступати в дебати. За наше спiльне
життя сам переслухав силу ©© блискучих промов. Однi менш витриманi, iншi -
бiльш, але всi, як правило, блискучi. Дума те, завжди вона мрiяла про
зiрку, завжди отак за колгоспне розпиналася? Еге, тодi ви ще не зна те
мо © Оришки!
Ану, пригадаймо перший рiк колективiзацi©, найбурхливiшi його днi...
Хiба то не вона, не оця моя Оришка, обнесла тодi поли на Карповi
Лисогоровi? На кожних малих чи великих зборах хiба не вона верховодила
вiдсталим жiноцьким елементом?
Нiколи не забуду, як проводили ми взимку напруженi вирiшальнi збори по
питанню - бути чи не бути? Школа не могла нас вмiстити, - розперли б ©©,
тому зiбралися на майданi перед колишньою волостю, i оратори, виходячи на
круг, тримали промови пiд вiдкритим небом.
Оришка не хотiла на круг, вона сатанiла в масi жiночого натовпу.
- Порозпускайте нас, - репетувала на весь майдан, - повiддавайте нам
наших коней та хомути!
Нi в кого не було тако© затички, щоб заткнути ©й пельку. Голова ©й
слово, Оришка йому десятеро.
"Коли вона моя жiнка, - думаю, - то мушу сам ©й заткнути". Виходжу на
круг, а передо мною весь майдан захряс людьми. Особливо грiзно виру наше
жiноцтво. Бачу, помiж нашими жiнками i незнайомi пикатi молодицi шастають
(пiзнiше ми ©х пороздягали в конторi, i виявилось, що пiд хуторськими
рясними спiдницями маскувалася в них не жiноча - куркульська суть: штани
були, i сокири висiли. А через день у цих "молодиць" вуса показались).
Починаю говорити - Оришка i мене не впiзна :
- Бийте, - кричить, - вiн теж такий, вiн теж за комуну!
Що не почну - то й обiрвуть баби, не дають менi слова промовити.
- Та чи ви, кажу, подурiли, чи ви показались? Собаку вiшати ведуть, та
й то дають раз гавкнути, а я вам що?
Чую, притихли, навiть реготнув дехто: не раз мене жарти виручали в
життi.
- Кого це ви, кажу, слуха те? Оцю ротату Оришку? - i вказую просто на
свою Оришку. - Люди добрi, хiба ви не зна те, що це за баба перед вами
сто©ть?
Мовчать.
- Та це ж така баба, товаришi, що як у Днiпро плюне, то всi жаби на
завтра виздихають!
Ха-ха-ха!.. Го-го-го!..
Сколихнувся, зареготав майдан вiд краю до краю, наступила весела
розрядка. Тодi це, мiж iншим, дуже багато важило.
Довго не могла Оришка простити менi промову на крузi. Все менi
згадувала... А тепер, навпаки, сама не любить, коли згадую.
- Ти - каже, - хвалишся, що навiть дику стихiйну природу перевихову ш,
а хiба я в тебе гiрша за природу?
Нi ми з бабуником, незважаючи на асамбле©, живемо дружно й мирно.
Пробую дiяти на не© методом веселого ментора i, вiрите... пiдда ться. Хай
не створиться у вас враження, що Оришка в мене тiльки сваритись умi :
бува , що й смi ться. А вже вона як засмi ться, то й живiт трясеться!
Взяв я Оришку дипломатичним шляхом. Повернувся з царсько© служби -
бравий, молодецький, але убогий, один шовкун у дворi стирчить, нiхто не
да дочку замiж. Цар заплатив менi за вiрну службу п'ятаками,
новими-новiсiнькими. Багатiй, Микито! Сiдаю в сонячний день на призьбi,
лiчу сво© п'ятаки та перелiчую. То в гаман ©х, то знову з гамана -
заклопотаний нiбито вкрай, нiкого не бачу, не чую. А мене, звiсно, одразу
побачили, - всi ми тодi були в пережитках по вуха, - пiшло-покотилося по
селу: "Рудий Микита зi служби червiнцiв навiз, сама повну пригорщу
бачила!"
Через два тижнi й оженився. З-помiж усiх вибрав собi чорноброву Оришку.
Нiхто не скаже, що були ми з нею ледачi та недбайливi - викохали трьох
синiв, як соколiв, i горличку-доньку. Старший Михайло у флотi, штурман
далекого плавання, Богдан - середульший - цей пiд боком, на сусiдньому
Червонопрапорному руднику, а найменший з мого кореня - Федь - ще в школу
бiга .
Донька Людмила вчиться в столичному педiнститутi. Це на ©© честь назвав
я колись свою першу черешню "Пiонеркою", бо остаточно вилущився мiй сорт
якраз у рiк ©© народження. Тепер Людмила в мене уже повна комсомолка.
- Хочу, - каже, - бути народною вчителькою.
- Будь, - кажу, - донько, то почесне.
Сам незчувся, коли став уже двiчi дiдом (по Михайлових i по Богданових
внуках). Федь мiй теж iнодi диву ться, як це вiн, будучи ще сам пiонером,
уже встиг зробитися дядьком, - адже вiн справдi доводиться дядьком отим
рясним гiрничатам, отому Богдановому виводку. Причому один з Федевих
небожiв, а саме - Богданiв Левко, часто дошкуля дядьковi тим, що вiн,
мовляв старший за дядька на цiлий рiк i вiдповiдно обiгнав його в школi на
цiлий клас. Ясно, що слухати таке i не мати, чим заперечити, ранньому
дядьковi прикро.
Наш "Червоний запорожець" в близьких стосунках з рудником, завжди
трима мо з ним контакт: ми на землi, вони пiд землею. Влiтку нашi
дiвчата-в'язальницi, вiдпочиваючи пiд снопами, прикладаються до землi,
слухають - чи не чути гiрникiв? Моя хрещениця Таня якось запевняла мене,
що сама чула, як гримiли пiд землею хлопцi-гiрники, проходячи попiд ланами
нашо© пшеницi, рубаючи в глибинах марганець Батькiвщинi.
Здавна в нашiй Кавунiвцi так повелося: старi дома, а молодь здебiльшого
на марганцях. З кожно© друго© чи третьо© хати хтось працю на руднику:
дочка або син або зять. Деякi там i живуть, у виселку, а решта - дома в
Кавунiвцi. Щоранку з рудника приходять машини забирати робiтникiв, а
увечерi знову привозять. Коли ми обговорювали проект реконструкцi© нашо©
Кавунiвкп, Лiдiя Тарасiвна висунула таку iдею: з' днати рудничний виселок
з нашою Кавунiвкою широким спiльним проспектом, залити його асфальтом,
обсадити деревами i пустити по ньому автобус, щоб не гуцали машини по
бакаях так, як гуцають зараз. Рудник вхопився руками й ногами за цю iдею,
i я певен, що в найближчому часi ми ©© здiйснимо. Пiсок та дерева для
насаджень - нашi, рудник да асфальт та iнший дрiб'язок, а робочу силу -
разом, напополам.
Для нового проспекту у мене вже й назви запроектованi: проспект днання
мiста з селом - ще краще - проспект Миру (це як збори потiм вирiшать). Ми
вже й зараз дна мося з рудником по багатьох лiнiях. Недаром уночi
незнайомi зальотнi шофери легко переплутують, де виселок Марганцевий, а де
Кавунiвка, бо й виселок, i село поруч з ним однаково осяянi електричними
вогнями. Спiльна у нас десятирiчка i клуб спiльний, отже, всi свята
святку мо разом.
Менi часто випада сидiти в президi© поруч з Богданом. його обирають
вiд рудника як найкращого вибiйника, а мене висувають нашi колгоспники. А
що обо ми - батько й син - досить-таки рудi, то всю нашу президiю
називають золотою. Навiть мо© шибайголови-внуки, вмостившись десь на
пiдвiконнi зi сво©м зеленим дядьком, лящать нам звiдти, коли виходимо на
сцену:
- Ура, мiсця займа Золота Президiя!
Що ти ©м на це скажеш? Усмiхнешся та й тiльки. Так само як Федь мiй не
може звикнути до того, що вiн уже законний дядько, я ще й досi не можу
звикнути, що це я вже дiд. Внуками я пишаюся, моя шия i мо© шевченкiвськi
вуса завжди до ©хнiх послуг (дуже при мно, коли воно, тепленьке та
пустотливе, на тобi гнiздиться), але натуральним дiдом... Нi, не вважаю
себе, не визнаю'
- Ось по©ду, - кажу, - бабунику, в мiсто, там менi натягнуть поза
вухами шкiру, розгладять оцi зморшки, повернуся до тебе молодим.
Вона зауважу на це, що, мовляв, утюгом дешевше обiйдеться, вигладить,
аж блищатиму.
- Дума ш, Оришко, наука не досягне? Он подивись, сто©ть квартал мо©х
черешень, зовсiм уже були зiстарились, а я ©х позаторiк омолодив. Сьогоднi
я омолоджую нерешнi, а завтра знайдеться такий, що омолодить мене.
- Микито... А мене?
- I тебе.
Аякже! З Оришкою ми - душа в душу.
Сонце вже пiдбилося височенько, зiгрiва нас обох.
Веду Оришку до лимонарiя. Повiтря в траншеях - тепле, парке, цитруси
вже политi.
Сто©ть мiж ними моя Оришка, мов зачарована. Вiчнозелене!
А я кажу ©й:
- Це вже - для комунiзму.
V
Якби сад мiй умiв говорити, то, певне, сказав би:
- Добре взялась бiля мене дружна Братусева бригада! Скрiзь, на всьому
островi, кипить робота. I сам рудий Микита, як досвiдчений диригент, зна ,