- А ти хiба орел? - вiдповiда вона менi, посмiхаючись.
I так, розмовляючи з нею, ми дiйшли до самого сонця, Що стало вже, як
сопка висока i в усi кiнцi ясна. Нiчого не боячись, вступили ми просто в
сонце, в самий його м'якуш, i повiтря стало навкруги райським, запашним,
сяючим, як у нашiм саду в пору цвiтiння. Куди ке глянь, все ся довкола, i
хоч я знаю, що йду в серединi самого сонця, проте менi не пече, а тiльки
тепло та дуже свiтло та дуже легко йти. Не зупиняючись, пройшли ми
наскрiзь через сонце i вийшли уже по той бiк його.
Там перед нами вiдкрилась величезна золота рiвнина. Тако© краси, такого
простору я ще нiколи не бачив! Нiби вiчне лiто там, вiчний мир мiж людьми
- впорядковано, свiтляно, урочисто якось навкруги... Влiворуч i праворуч
шляхи блищать асфальтованi, в неозорих золотих степах польовi табори
бiлiють, окутанi зеленими садками, комбайни пливуть у високих, як очерети,
хлiбах, нiби самi пливуть - комбайнерiв не видно на них.
- Що за чудо. кажу, Оришко... Де в них комбайнер сидить?
- Микито, чи ти ке тутешнiй? - здвигу Оришка плечима. - Вони ж радiом
управляються.
- Ах, он воно що!
Iдемо далi - почалися неосяжнi зеленi пасовиська. Отари хмарами
пливуть, тисячi тонкорунних асканiйських мериносiв.
- Чекай, - гукаю Оришцi, - хiба ти не впiзна ш? Це ж наша Таврiя!
Може, i овець тут радiо пасе? Нi, чабан таки , маячить ген-ген в
бiлому костюмi, як дачник. Пiдходжу ближче i - кого я бачу? Богдан, мiй
середульший, вибiйник з Червонопрапорного!
- Ти, - кажу, - Богдане, уже овець пасеш?
- Моя, - каже, - черга.
- Черга! А хто ж марганець довбе?
- Як хто? - диву ться син. - Сьогоднi там товариш Мелешко Логвин
Потапович. По графiку якраз йому випало спускатися в шахту.
Дивнi, але якi справедливi порядки!
Потiм я розпитую Богдана, де ж вiн ряту ться зi сво©ми бiлоснiжними
рамбуль , коли, примiром, налiта чорна буря.
- Яка чорна буря? - перепиту син здивовано. - Ми про таку не чули.
- Ось ти кинь, - кажу, - сво© жарти, Богдане. Дивись, як загордився! Чи
ти сам ©х мало пережив, чорних бур? Коли тисячi тонн розпорошеного грунту
пiдiймаються разом з посiвами в повiтря, геть застилаючи собою сонце; коли
сухий буран збива людину з нiг, заносить пiском молодi посадки до само©
крони; коли в наших пiвденних мiстах весь день не вимикають електрику, бо
вiд чорно© хуртовини темно тодi ста на вулицях i в установах... Забув, чи
що?
- От не пригадую, - виправду ться син, - хоч бийте мене, тату, не
пригадую.
Що ти йому зробиш? Не станеш же й справдi битися з ним, коли вiн,
по-перше - дорослий, а по-друге - на такому посту.
Руша мо далi, бредемо полями бавовника, вiн саме розпуку ться (сонця
багато!), слiпучо бiлi .
- Оце на менi блузка батистова, - хвалиться Оришка, - якраз iз цi ©
бавовни.
Дивнi дива встають навкруги!.. Уже он попереду мiст райдугою
перекинувся через якусь рiчку, - легкий, ажурний, наче виплетений iз
срiбних ферм.
"Рiчка та ще, видно, й широка... Звiдки тут, думаю, рiчка взялась? Знаю
я Таврiю, пiшки ©© в молодостi обмахав, не було гут рiчки!"
- Це ж новий канал, - спокiйно пiдказу менi Оришка.
Ось вона, житт дайна артерiя степу! Виходить з-за обрiю i, перетнувши
степ, знову зника за обрi м... Напрям каналу визначити не важко, бо
скрiзь туди, де вiн проляга , шлях його обабiч позначений смугами садiв та
виноградникiв. Щоб ви тiльки бачили те видовище... Скiльки оком засягнеш -
красуються вподовж каналу повнолiтнi розкоханi сади, круто вгина ться
гiлля, плоди звисають рясними гiрляндами, соковитi, червонощокi, мов
налитi рожевим свiтлом.
- Ти бачиш, кажу, Оришко, якi сади встали? Ану вгадай, бабунику, що за
сорт?
- Та це ж тво , дiдунику, "Сталiнське"!.. Далi уже й не пiшов. До
самого ранку бродив я в тих
садах, жартував з тамошнiми дiвчатами (дуже схожi на мо©х!), доки й не
прокинувся. Хвалюся Оришцi:
- Ти зна ш, де ми з тобою побували? Пiшли, кажу, й пiшли по висхiднiй
дорозi, дiйшли до сонця, пройшли крiзь нього i опинилися по той бiк...
Мабуть, i з землi теж було видно, як ми з тобою спокiйно входили в сонце.
- А по той бiк воно теж свiтить? - серйозно запиту Оришка.
- Свiтить, бабунику, i iрi , така вже його природа - усiма краями
свiтити... Але ж яке там життя, Оришко? Вiчне тобi лiто, вiчний мир, i
вiчно сади плодоносять...
Оришку це навiть не здивувало. А може, вона й права: хiба не до того
йдеться?
Знову славний видався ранок... Вийшовши надвiр, я одразу сказав: тиха,
погожа буде днина (тихi днi у нас бувають не часю, непрошерi гостi -
суховi©, ще заскакують раз у раз зi степу). Свiже весняне повiтря лоскоче
мене, бадьорить. Раннi дими з димарiв тягнуться рiвно ьгору, стоять над
цiлим селом високими стрункими стовпами, наче виросла за нiч iз нашо©
Кавунiвки висока бiла колонада, встала до неба, м'яко пiдпираючи собою
по-весняному легку небесну блакить. Схiд червонi , розжеврю ться, голi
дерева стоять непорушне, в сережках роси. Шпаки вже прилетiли i, щоб
розбуркати мого Федя, навмисне зняли пiд вiкнами радiсний лемент. Пора,
хлопче, вставай уже, винось нам швидше свою цяцьковану шпакiвню!
Синявка наша вийшла за нiч з берегiв, затопила менi частину садка.
- Глянь, - гукаю Оришцi в вiкно, - яка на вгородi водойма створилась -
хоч канали у степ вiдводь!
Про всяк випадок треба викопати магонiю, а то ще залл . Це подарунок
Степана Федоровича Миронця - вiчнозелена дика магонiя. Привiз торiк iз
Степового, висадив бiля хати:
"Ану, - думаю, - чи витрима зиму у вiдкритому грунтi?"
Витримала, як бачите, браво зеленi собi.
Викопую, а Оришка проходить поблизу, пита :
- Це навiщо ти ©© викопу ш?
- Хiба ти не догаду шся, бабунику? У наш, у великий сад пересаджу.
- Iншi додому несуть, а ти все з дому розносиш...
- Ша, - кажу, - Оришко. Хiба наш колгоспний сад, то не мiй дiм? Ех ти,
а ще в геро©нi цiлишся!..
- Ось не шкреби мене отут, Микито! Хiба я тобi сказала - не викопуй, не
вiднось? Сказала, га? Чого ж тобi зацiпило?
- Могла б сказати, якби не зупинив!
- Зупинив! Вiн мене зупинив! Цiлюся i цiлитимусь!.. А сам ти хiба в
лауреати не цiлишся?
О, смола! Сам не знаю, чим менi оця смола до вподоби (а таки да! до
вподоби, як день не побачуся, то вже й скучив).
- Магонiя! - невгава Оришка. - Плакатиму за нею гiрко! Ферми мо © не
викорчу ш, а решту хоч усе повикопуй та повiднось! Перенось дерева на
острiв, тягни туди хлiв, тин, усе тягни! Вiзьми ще й мене на додачу,
вiднеси та посади на сво му островi!
- Боюся! Посаджу, а ти ще пiдростеш, Оришко. Що я тодi робитиму?
- Знайдеш, що робити, адже тепер знаходиш! Пiшла, вiтiйству на ходу,
аж шпаки полохаються. Обережно беру магонiю на руки, з китицею корiння, з
вогкою пахучою землею. Хай звика магонiя там, у мо©й великiй садибi, там
©й буде вiльготнiше.
Яка з не© користь? - запига те. Зараз поки що нiяко©, а пiзнiше,
можливо, здасться як дичка-пiдщепа для роботи з цитрусами при шуканнi чи
вихованнi гiбридiв.
Не сидiти ж ©м завжди в траншеях, як бiйцям перед атакою. Настане час,
поведемо ©х у вiдкриту атаку, виведемо ©х - i в умовах Укра©ни - на
вiдкритi грунти, розгорнеться по всьому Пiвдню наше вiчнозелене вiйсько!
Стануть золотi цитрусовi га© звичними для нашого ока, надавши ще
яскравiшо© краси мальовничим укра©нським кра видам.
Х
Справедливiсть торжеству , i нема в цьому нiчого дивного. Така вже
дiалектика нашого життя. Свого часу немало й менi деким було кровi
попсовано, але я завжди говорив собi:
- Не падай, Микито, духом. Твоя справа вiрна, ти чесно працю ш на благо
народу, отже, рано чи пiзно, а тво , Микитине, буде зверху.
I, як правило, мо© прогнози здiйснювались, самi закони розвитку жигтя
виявлялись мо©ми спiльниками.
Та що я, вiзьмiть ви мого друга Степана Федоровича Миронця... Тепер вiн
директор станцi© i кандидат сiльськогосподарських наук, а я його знаю,
коли вiн ще тiльки при©хав до нас з iнституту, простим агрономом. Молодий
був, темпераментний, худющий - видно, як i серце б' iься... Не сподобалась
декому його енергiя, його захоплення Мiчурiним та дружба з Лисенком (з
яким вони, до речi, разом вчилися в iнститутi). Миронця не якiсь там
столярчукуси кусали, проти нього виступили вiдомi на той час зубри. Уже
вiн i кар' рист, i марнотратник, i полiтикою пiдмiня справжню науку...
Так насiли на молодого вченого, шо, якби це десь в iнших умовах, то хоч
вiшайся. Але Мнронсць, почуваючи силу i правоту за собою, нiкому не
дивився в зуби, смiливо виступив навiть проти сво©х власник учителiв,
сивоголових авторитетiв, якi-вчили його в iнститутi опромiнювати
iкс-променями сочавицю та шукати гени пiд мiкроскопом...
Якось, в найскрутнiшi для нього часи, зiзнавався менi Степан Федорович:
- Ось мене обвинувачують, Микито Iвановичу, в кар' ризмi, в непошанi до
свого авторитетного професора... передо мною два шляхи на вибiр: чи
рахуватися з авторитетом професора, чи рахуватися з народом, з його
вимогами, його iнтересами. Я знаю, що професор осуджу мою поведiнку, i
менi боляче, що вiн вважа мене невдячним учнем. Бач, мовляв, старався,
виховував його, покладав якi на нього надi©, а вiн тепер iде проти мене Бо
професор дума , що виховував вiн мене сам. А мене ще виховували комсомол,
партiя, народ, i я радий, що вплив цього виховання виявився сильнiшим вiд
впливу ©хньо© формально©, мертво© науки!
Смiливий, войовничий вiн, товариш Миронець...
Пам'ятаю, при©хав у тi роки один гладкий авторитет з Наркомзему i
замiсть того, щоб пiдтримати молодого вченого, сам навалився на нього.
Збира широку нараду на науково-дослiднiй станцi©, склика навколишнiх
агрономiв, i мене (як самородка) - туди ж.
Звiту Степан Федорович про роботу станцi©, а насуплений авторитет,
розвалившись за столом, раз у раз йому реплiку:
- Ви киньте сво© науковi термiни, ми зна мо, що ви нам задурманю те
ними голову! Розкажiть краще, якi ви марнотратники!
Миронець вислуха i продовжу знову:
- Ось ми домоглися, що знищу мо шкiдника розанову листокрутку на 98
процентiв...
- Чекайте, - перебива авторитет, - а в Америцi ведеться щось у цьому
напрямi?..
- Да...
- Так купiть у них за п'ять карбованцiв золотом книжку i не ведiть
пусто© роботи!..
Не витерпiв я, пiдiймаю руку i - просто з зали:
- Ми зна мо станцiю, зна мо багато цiкавих i корисних ©хнiх робiт, хай
доповiсть товариш Миронець... А ви, товаришу при©жджий, дайте йому змогу
говорити. Кому не подоба ться - можна вийти провiтритись...
Аудиторiя теж загула обурено, пiдтримала мою пропозицiю. Авторитет
блимнув на мене вовком, а проте вмовк, i Миронець уже спокiйно доповiв про
сво© дослiди, i його таки виявилося зверху.
А той "авторитет"? Був пiзнiше викритий як ворог народу, i вiдтодi його
як корова язиком злизала.
Ось чому я кажу, що закони розвитку - велика рiч. Завжди молодих
iнструктую:
- Стiй мiцно, юначе та молода дiвчино, за правдиве, дiй по велiнню
сво © совiстi, вiдповiдально© перед народом. Партiя та народ - оце твiй
найвищий авторитет, твiй компас, який тебе нiколи не пiдведе. В ньому твоя
сила, щастя, багатство i неосяжнi можливостi.
Бо ще трапляються подекуди i в нашi днi такi типи, що пробують досягти
визнання в колективi не сво ю щирою працьовитiстю в iнтересах народу, а
рiзними сальто-мортале в залежностi вiд погоди та ситуацi©. За мо©ми
тривалими спостереженнями такi спритники рано чи пiзно, а горять, як
шведи. Бо в нас почестi не полюванням добуваються, у нас вони з землi
ростуть, i мусиш трудоднi у них повнi вкладати, без фокусiв. То там, за
океаном, привiлля всяким спритникам та пройдисвiтам, що рiдного батька
продасть, аби тiльки урвати собi так званого "мiсця пiд сонцем". Нашiй
молодi не доводиться шукати мiсця пiд сонцем, - на нашiй радянськiй землi,
де б ти не став, всюди тобi сонця вистачить.
Такi думки виникають, коли оглянешся на пройдений шлях, коли станеш
аналiзувати - хто в нас ма успiхи в життi, а хто безславно зника з
горизонту.
В нашому саду сьогоднi людно, шумливо, радiсно: саджа мо "Сталiнське".
Раду мене оцей напружений трудовий гомiн, оцей дзвiнкий дiвочий переклик,
оцей мигтючий розкiшний день!..
Коли зiйти на саме тiм'я нашого острова, то видно звiдти територiю,
бiльшу, певне, за кiлька бенiлюксiв, докупи взятих. На пiвнiч розкинулись
плавнi, нашi пiвденнi, поднiпровськi лiси. Зараз вони ще голi, по груди
плавають у сяючому розливi весняних вод. Над плавнями висять у чистому
небi дужi орлани, заслiпленi весняним блиском природи, сяйвом безмежно©
повенi... На пiвдень - бiлi наша Кавунiвка та виселок червонопрапорцiв,
бовванiють дiючi рудники помiж горбами давно вибраних загаслих шахт, а ще
далi на пiвдень - заляга вiдкритий степ, пiшли за обрiй щогли
високовольтних лiнiй, побрели крiзь весняне прозоре марево, що вже
невтомно, безшумно обтiка ©х. Бачу iнодi - в тому текучому маревi начебто
пишнi оазиси-га© зеленiють, i знаю, що незабаром зеленiти ©м у степу
наяву!
На самiй вершинi нашого острова, що твердинею звiвся на межi плавнiв i
степу, сто©ть легка альтанка, обвита рожами-мальвами, я сам спорудив ©© i
люблю там iнодi посидiти, як король у сво му королiвствi, бо навкруги все
оцими руками створено, бо сад же мiй спуска ться довкола, по схилах
острова, могутнiми ярусами до самого низу.
Але зараз Микитi не всидiти у сво му зенiтi - сила всякого клопоту в
мене: саджаю деревця, приймаю вiдвiдувачiв на ходу, вiдпускаю саджанцi...
Так, вiдпускаю саджанцi, i "Сталiнське" сво вiдпускаю також! Недаром же я
казав оце, що справедливiсть у нас торжеству неминуче.
Товариш Мелешко i товариш Зюзь, обидва тут як тут. Лiдiя Тарасiвна
якимось чином уже довела ©м, що дозволи на вiдпуск саджанцiв зручнiше буде
оформляти не в конторi, а безпосередньо на островi, в саду, бо тепер,
весною, мовляв, людям дорога кожна хвилина.
Мелешко пiдпису дозволи до колiна, наклада свiй мiнiстерський пiдпис
розгонисте, по дiагоналi (я вже боюсь, чи не розучився вiн писати прямо,
через те що завжди йому, бiдоласi, доводиться пiдмахувати папери лише по
дiагоналi!).
- До трясцi вас розвелося, - вiта Мелешко мо©х молодих клi нтiв. - Ти
©х навчи, Микито, яким кiнцем саджанець треба в землю втикати, а то ще
насадять уверх ногами... I не забудь Лисогоровi вiдiбрати... Сам зна ш -
яких...
Дехто з клi нтiв пробу ремствувати, вбачаючи в Мелешкових словах прояв
тенденцiйностi та приятелiзму.
- Завтра будете мене вчити, а зараз витрiть молоко на губах, -
навалю ться Мелешко на клi нтiв. - Ви зна те, хто такий Лисогор, що
набира тесь зухвальства вiдгукуватись про нього як про одного? Для вас вiн
не один, вам ще треба звертатись до нього як до двох (тобто величати на
"ви"). Коли деякi органiзми ще пiд стiл пiшки ходили, Лисогор уже сад вам
оцей закладав разом з нами!.. I зараз Карпо там, у степу, на передньому
кра© проти суховi©в сто©ть. Перший сорт Лисогоровi, чу ш, товаришу
Братусь? Не забувай, що Лисогорiв сад i нашi поля захищатиме!..
Виходять мо© саджанцi у широкий свiт. Уже вiдпустив Павловi Плигуновi,
Аполлоновi Комашцi. Зараз вiдпускаю Зiнi Снiгирьовiй i ще жду посланцiв з
нашого Червонопрапорного рудника.
- Даю тобi саджанцi, Зiно, з такою умовою, що через кiлька рокiв ти вже
сама вiдпускатимеш ©х iншим. - Всю Каховщину забезпечу, - обiця вона.
- Це тво найкраще придане, дiвчино, з ним не соромно вступати у нове
життя... Якби моя воля, спитав би я зараз кожного з членiв нашо© велико©
сiм'©: з чим ти, друже, вступа ш у комунiзм, у найсвiтлiшу еру людства?
Оглянь, перевiр себе i, якщо виявиш, що небагато надбав, то надолуж
негайно, товаришок!
- I це я також обiцяю зробити, Микито Iвановичу, - смi ться тугий
качанчик.
Дивлюся на не©, на таке кругловиденьке, симпатичне, славне, i
мимоволi... й сам посмiхаюсь. Ще Iван Володимирович казав, що сад
облагороджу i пом'якшу характер людини. Явно впливають на нас сади! Якби
працювала моя Оришка тут, думаю, була б вона ще ласкавiшою до мене, нiж .
Ласка накопичу ться в душi, хлюпа через вiнця до кожного. Правда, ми,
садiвники, теж бува мо лютi й нещаднi, коли шкiдник насiда в маю,
зазiхаючи на все наше краще, на зав'язь, на закладенi дослiди, на
далекойдучi мрi©. Праця садiвника неспокiйна, але почесна i самою сво ю
суттю мирна. Я сказав би, що вона не просто мирна, вона може бути символом
мирно© людсько© дiяльностi, спрямовано© до краси i достатку. Той, хто
дума про авантюри та руйнацi©, - той садiв не насаджуватиме. Навiщо вони
йому? Ми часто кажемо: голуб миру... А коли б на мене, то поруч з голубом
iа вiткою благородного лавра я зобразив би на емблемi миру молоденький
саджанець... черешнi, яблуньки або дубка. Не зазiха вiн нi на кого, росте
собi вглиб та вгору, мирний, беззлобний, добрий... Одначе в ньому зiбрана
могутня сила - здатнiсть розвиватися, рости, i цим вiн грiзний для
суховi©в, для чорних бур i для багатьох iнших ворогiв людини.
Вiдпускаючи саджанцi, гомоню про це з сво ю ученицею Зiною Снiгирьовою.
Вона дивиться на мене уважно, слуха замислено, а потiм, зiтхнувши, каже,
що цiлком згодна зi мною.
Лiдiя Тарасiвна повела товариша Зюзя до лимонарiй, менi ©х видно крiзь
дерева: зупинились бiля третьо© транше©, бесiдують. Вiрнiше, бесiду сама
Лiдiя Тарасiвна, щоразу показу кудись рукою, а довготелесий Зюзь сто©ть
над нею журавлем, похиту головою, неначе щось уперто й сердито клю Клюй,
клюй, товаришу Зюзь, це тобi на користь... Не знаю, чи й досi вiн мучиться
цингою? Воював у Заполяр'©, добув цинги. Зюзиха якось розповiдала мо©й
Оришцi, що встане чоловiк вранцi, а на подушцi - кров... Дiждуся лимона,
дам i йому, хай закислить собi ясна. Дурний вiн! Може, Братусь тричi
подумав про його, Зюзеву, цингу, перед тим як узявся за оцi неспущенi
планом цитруси!
Оглянули транше©, пiшли тепер ще й до магонi©... А ось i мо© гiрничата
защебетали в саду. Дорiг сюди вони знають багато, особливо влiтку,
навчилися обминати Мелешковi шлагбауми. Тiльки тодi, влiтку, вони бiгають
замурзанi, засмаженi, як кримчаки, а зараз iдуть, мов пiд прапором, у
бiлих сорочках при червоних краватках. Далеко ©х чути - цiлим табунцем
наближаються, дзвенять... Хто, по-вашому, ото попереду виступа з таким
незалежним, геройським виглядом? Та то ж нiхто iнший, як мiй законний внук
Левко, Лев Богданович!
Менi таки щастить на зустрiчi з видатними людьми:
обдароване, незвичайне росте хлоп'я! Звернiть увагу, якi в нього очi -
великi, блискучi, сливами горять на чистому матовому личку... Я вже думаю
iнодi: в кого воно вдалося таке кмiтливе, бистре та безстрашне? Лiто вiн
завжди лiту в мене, навою ться з ним Оришка досхочу. На бабинiй картоплi
внук помiдори щепить, а захоче Оришка за вухо потягти - не да ться.
Вiдбiжить у берег i бiлкою - на найвищий осокiр! Оришка його i в березi
знайде, але вдiяти нiчого не може: хлоп'я вже так високо, що й глянути
страшно. Бiга Оришка, як квочка, кругом:
"Левко!" та "Левко!", а Левко i вухом не веде, гойда ться на самому
верхiв'© та смi ться над бабиними труднощами. - Сидiтиму тут, - каже, -
доки гiбриди не визрiють! Гадюк нiяких не бо©ться, в пазуху кладе. I не
тiльки плавневих, а й степових, найнебезпечнiших також. Зауважу, що гадюки
Левка мого не кусають не тому, що не хочуть, а тому. що не можуть.
Гiпнозом хлоп'я володi , не iнакше. Торiк уже ходила така пропозицiя, щоб
Левко сеанса в клубi дав, але я не дозволив.
- Приспиш, кажу, публiку, а розбудити не зумi ш. Як тодi бути?
До мо © науки хлоп'я дуже ласе. Помiчаю це не тiльки по тому, що губи в
Левка все лiто у вишнях та що помiдори на бабинiй картоплi щепить, а,
головне, по тому, що годинами надi мною може вистоювати, коли щось роблю,
придивля ться, вдуму ться, розпиту про всякi секрети рослинного царства.
Сказано ж: юнi мiчурiнцi! Все ©м цiкаве в саду, на все у них оченята
широко вiдкритi. Магонiя гука - дивiться, яка я зелена, птахи кличуть з
тополi - мерщiй сюди, а маленький садовий трактор i собi встря -
зупинiться бiля мене, хлоп'ята, подивуйтеся мною, помацайте,
посперечайтесь!
Насторожено вiтаючись до Мелешки, пiонерiя обтiка його з двох бокiв,
уже летять просто на мене, весело салютують, шану дiдовi вiддають.
Для одного я "дiдусь", для iнших "Микита Iванович", а якомусь
карапузовi, чу те? "Товариш Братусь!".
Оце вже маю собi товариша: вершок вiд землi.
Обступили, облiпили мене, аж посвiтлiшало навкруги, - навперебiй
вимагають:
- "Сталiнського"! Шафранiв! Симиренка!..
- Та вгамуйтесь ви, шпаченята!..
- Ми не шпаченята! Ми - юнi натуралiсти!
- Прошу пробачення... Але кого ж менi з вас слухати?
- У нас староста гуртка!
- Старосто, покажись... А, Лев Богданович Братусь! Дуже при мно...
Ну де вже на такому вдячному грунтi та не процвiтати сiмейственостi?
Все ©м вiдпускаю, перед ними я встояти не можу. Легко жити на свiтi з
такою дiтворою... Не хлистикiв якихось ©м надiляю, а найкращих, добре
сформованих, вiдiбраних для себе саджанцiв. Знаю, що не шкодуватиму, бо
передаю ©х - хай у молоденькi, але надiйнi руки нашого веселого, тямущого
та живучого братусiвського порiддя!
- Кiз, дивiться менi, не припинайте пiд деревом, з кози - нiкудишнiй
сторож. I зайцiв не пiдпускайте... Ось до мене внадився був один у садок,
так я за ним босий пiвкiлометра по снiгу гнався, а тепер, гляньте, уже
шапку з нього ношу.
- Анi зайцям, анi козам, анi морозам не вiддамо! Виставимо пости,
виростимо кожне деревце, побачите, дiдусю, який буде сад!
Внук мiй Левко топчеться пiд рукою, явно щось хоче спитати.
- Питай.
- Хотiли ми з вами порадитися, дiдусю...
- А чого ж... Порадьмося, вiд нашо© асамбле© нiкому не буде зла, ми з
вами люди добро© волi.
- Скажiть, щоб вивести новий сорт... Скiльки треба схрестити квiток?
Замислившись, дивлюся, схвильований, на свого нащадка, на його
ровесникiв та ровесниць... Велике, непередаване щастя дiждатися вiд них
отакого запитання. Уже ©хнi думки сягають в найпота мнiше, уже ©м треба
знати - скiльки квiток...
- Берiть не бiльше... п'яток.
- О! А ми задумали тисячу!
- Потiм, пiзнiше, будете брати тисячi. А зараз, щоб не розгубитись, щоб
не заплутатись вам мiж ними, берiть П'яток... Можете ще раз помножити на
п'яток, але головне - уважнiше приглядайтесь, помiчайте все. В нашому дiлi
- дрiбниць нема .
Пiдводжу сво©х юних друзiв до лимонарiя.
- Оце, бачите... цитруси. Нiде в свiтi на таких широтах не розводяться
цитруси. Тiльки в нас, на наших радянських широтах, це стало можливим.
Дiти стоять захопленi: небачене, казкове, вiчнозелене!
Проводжаю, веду пiонерiю по сво му весняному святковому саду. Прозоро,
свiтло навкруги, ясно i легко у мене на серцi. Дерева стоять блискучi,
мускулястi, щасливо притихлi, мовби самi прислухаються до свого росту.
Несуть малята оберемки красенiв-саджанцiв - щаслива ©м путь!
- Висаджуйте, вирощуйте, плекайте ©х, друзi... Мусите пам'ятати:
дерево, посаджене сьогоднi, - плодоноситиме уже в повному комунiзмi.
1950
I так, розмовляючи з нею, ми дiйшли до самого сонця, Що стало вже, як
сопка висока i в усi кiнцi ясна. Нiчого не боячись, вступили ми просто в
сонце, в самий його м'якуш, i повiтря стало навкруги райським, запашним,
сяючим, як у нашiм саду в пору цвiтiння. Куди ке глянь, все ся довкола, i
хоч я знаю, що йду в серединi самого сонця, проте менi не пече, а тiльки
тепло та дуже свiтло та дуже легко йти. Не зупиняючись, пройшли ми
наскрiзь через сонце i вийшли уже по той бiк його.
Там перед нами вiдкрилась величезна золота рiвнина. Тако© краси, такого
простору я ще нiколи не бачив! Нiби вiчне лiто там, вiчний мир мiж людьми
- впорядковано, свiтляно, урочисто якось навкруги... Влiворуч i праворуч
шляхи блищать асфальтованi, в неозорих золотих степах польовi табори
бiлiють, окутанi зеленими садками, комбайни пливуть у високих, як очерети,
хлiбах, нiби самi пливуть - комбайнерiв не видно на них.
- Що за чудо. кажу, Оришко... Де в них комбайнер сидить?
- Микито, чи ти ке тутешнiй? - здвигу Оришка плечима. - Вони ж радiом
управляються.
- Ах, он воно що!
Iдемо далi - почалися неосяжнi зеленi пасовиська. Отари хмарами
пливуть, тисячi тонкорунних асканiйських мериносiв.
- Чекай, - гукаю Оришцi, - хiба ти не впiзна ш? Це ж наша Таврiя!
Може, i овець тут радiо пасе? Нi, чабан таки , маячить ген-ген в
бiлому костюмi, як дачник. Пiдходжу ближче i - кого я бачу? Богдан, мiй
середульший, вибiйник з Червонопрапорного!
- Ти, - кажу, - Богдане, уже овець пасеш?
- Моя, - каже, - черга.
- Черга! А хто ж марганець довбе?
- Як хто? - диву ться син. - Сьогоднi там товариш Мелешко Логвин
Потапович. По графiку якраз йому випало спускатися в шахту.
Дивнi, але якi справедливi порядки!
Потiм я розпитую Богдана, де ж вiн ряту ться зi сво©ми бiлоснiжними
рамбуль , коли, примiром, налiта чорна буря.
- Яка чорна буря? - перепиту син здивовано. - Ми про таку не чули.
- Ось ти кинь, - кажу, - сво© жарти, Богдане. Дивись, як загордився! Чи
ти сам ©х мало пережив, чорних бур? Коли тисячi тонн розпорошеного грунту
пiдiймаються разом з посiвами в повiтря, геть застилаючи собою сонце; коли
сухий буран збива людину з нiг, заносить пiском молодi посадки до само©
крони; коли в наших пiвденних мiстах весь день не вимикають електрику, бо
вiд чорно© хуртовини темно тодi ста на вулицях i в установах... Забув, чи
що?
- От не пригадую, - виправду ться син, - хоч бийте мене, тату, не
пригадую.
Що ти йому зробиш? Не станеш же й справдi битися з ним, коли вiн,
по-перше - дорослий, а по-друге - на такому посту.
Руша мо далi, бредемо полями бавовника, вiн саме розпуку ться (сонця
багато!), слiпучо бiлi .
- Оце на менi блузка батистова, - хвалиться Оришка, - якраз iз цi ©
бавовни.
Дивнi дива встають навкруги!.. Уже он попереду мiст райдугою
перекинувся через якусь рiчку, - легкий, ажурний, наче виплетений iз
срiбних ферм.
"Рiчка та ще, видно, й широка... Звiдки тут, думаю, рiчка взялась? Знаю
я Таврiю, пiшки ©© в молодостi обмахав, не було гут рiчки!"
- Це ж новий канал, - спокiйно пiдказу менi Оришка.
Ось вона, житт дайна артерiя степу! Виходить з-за обрiю i, перетнувши
степ, знову зника за обрi м... Напрям каналу визначити не важко, бо
скрiзь туди, де вiн проляга , шлях його обабiч позначений смугами садiв та
виноградникiв. Щоб ви тiльки бачили те видовище... Скiльки оком засягнеш -
красуються вподовж каналу повнолiтнi розкоханi сади, круто вгина ться
гiлля, плоди звисають рясними гiрляндами, соковитi, червонощокi, мов
налитi рожевим свiтлом.
- Ти бачиш, кажу, Оришко, якi сади встали? Ану вгадай, бабунику, що за
сорт?
- Та це ж тво , дiдунику, "Сталiнське"!.. Далi уже й не пiшов. До
самого ранку бродив я в тих
садах, жартував з тамошнiми дiвчатами (дуже схожi на мо©х!), доки й не
прокинувся. Хвалюся Оришцi:
- Ти зна ш, де ми з тобою побували? Пiшли, кажу, й пiшли по висхiднiй
дорозi, дiйшли до сонця, пройшли крiзь нього i опинилися по той бiк...
Мабуть, i з землi теж було видно, як ми з тобою спокiйно входили в сонце.
- А по той бiк воно теж свiтить? - серйозно запиту Оришка.
- Свiтить, бабунику, i iрi , така вже його природа - усiма краями
свiтити... Але ж яке там життя, Оришко? Вiчне тобi лiто, вiчний мир, i
вiчно сади плодоносять...
Оришку це навiть не здивувало. А може, вона й права: хiба не до того
йдеться?
Знову славний видався ранок... Вийшовши надвiр, я одразу сказав: тиха,
погожа буде днина (тихi днi у нас бувають не часю, непрошерi гостi -
суховi©, ще заскакують раз у раз зi степу). Свiже весняне повiтря лоскоче
мене, бадьорить. Раннi дими з димарiв тягнуться рiвно ьгору, стоять над
цiлим селом високими стрункими стовпами, наче виросла за нiч iз нашо©
Кавунiвки висока бiла колонада, встала до неба, м'яко пiдпираючи собою
по-весняному легку небесну блакить. Схiд червонi , розжеврю ться, голi
дерева стоять непорушне, в сережках роси. Шпаки вже прилетiли i, щоб
розбуркати мого Федя, навмисне зняли пiд вiкнами радiсний лемент. Пора,
хлопче, вставай уже, винось нам швидше свою цяцьковану шпакiвню!
Синявка наша вийшла за нiч з берегiв, затопила менi частину садка.
- Глянь, - гукаю Оришцi в вiкно, - яка на вгородi водойма створилась -
хоч канали у степ вiдводь!
Про всяк випадок треба викопати магонiю, а то ще залл . Це подарунок
Степана Федоровича Миронця - вiчнозелена дика магонiя. Привiз торiк iз
Степового, висадив бiля хати:
"Ану, - думаю, - чи витрима зиму у вiдкритому грунтi?"
Витримала, як бачите, браво зеленi собi.
Викопую, а Оришка проходить поблизу, пита :
- Це навiщо ти ©© викопу ш?
- Хiба ти не догаду шся, бабунику? У наш, у великий сад пересаджу.
- Iншi додому несуть, а ти все з дому розносиш...
- Ша, - кажу, - Оришко. Хiба наш колгоспний сад, то не мiй дiм? Ех ти,
а ще в геро©нi цiлишся!..
- Ось не шкреби мене отут, Микито! Хiба я тобi сказала - не викопуй, не
вiднось? Сказала, га? Чого ж тобi зацiпило?
- Могла б сказати, якби не зупинив!
- Зупинив! Вiн мене зупинив! Цiлюся i цiлитимусь!.. А сам ти хiба в
лауреати не цiлишся?
О, смола! Сам не знаю, чим менi оця смола до вподоби (а таки да! до
вподоби, як день не побачуся, то вже й скучив).
- Магонiя! - невгава Оришка. - Плакатиму за нею гiрко! Ферми мо © не
викорчу ш, а решту хоч усе повикопуй та повiднось! Перенось дерева на
острiв, тягни туди хлiв, тин, усе тягни! Вiзьми ще й мене на додачу,
вiднеси та посади на сво му островi!
- Боюся! Посаджу, а ти ще пiдростеш, Оришко. Що я тодi робитиму?
- Знайдеш, що робити, адже тепер знаходиш! Пiшла, вiтiйству на ходу,
аж шпаки полохаються. Обережно беру магонiю на руки, з китицею корiння, з
вогкою пахучою землею. Хай звика магонiя там, у мо©й великiй садибi, там
©й буде вiльготнiше.
Яка з не© користь? - запига те. Зараз поки що нiяко©, а пiзнiше,
можливо, здасться як дичка-пiдщепа для роботи з цитрусами при шуканнi чи
вихованнi гiбридiв.
Не сидiти ж ©м завжди в траншеях, як бiйцям перед атакою. Настане час,
поведемо ©х у вiдкриту атаку, виведемо ©х - i в умовах Укра©ни - на
вiдкритi грунти, розгорнеться по всьому Пiвдню наше вiчнозелене вiйсько!
Стануть золотi цитрусовi га© звичними для нашого ока, надавши ще
яскравiшо© краси мальовничим укра©нським кра видам.
Х
Справедливiсть торжеству , i нема в цьому нiчого дивного. Така вже
дiалектика нашого життя. Свого часу немало й менi деким було кровi
попсовано, але я завжди говорив собi:
- Не падай, Микито, духом. Твоя справа вiрна, ти чесно працю ш на благо
народу, отже, рано чи пiзно, а тво , Микитине, буде зверху.
I, як правило, мо© прогнози здiйснювались, самi закони розвитку жигтя
виявлялись мо©ми спiльниками.
Та що я, вiзьмiть ви мого друга Степана Федоровича Миронця... Тепер вiн
директор станцi© i кандидат сiльськогосподарських наук, а я його знаю,
коли вiн ще тiльки при©хав до нас з iнституту, простим агрономом. Молодий
був, темпераментний, худющий - видно, як i серце б' iься... Не сподобалась
декому його енергiя, його захоплення Мiчурiним та дружба з Лисенком (з
яким вони, до речi, разом вчилися в iнститутi). Миронця не якiсь там
столярчукуси кусали, проти нього виступили вiдомi на той час зубри. Уже
вiн i кар' рист, i марнотратник, i полiтикою пiдмiня справжню науку...
Так насiли на молодого вченого, шо, якби це десь в iнших умовах, то хоч
вiшайся. Але Мнронсць, почуваючи силу i правоту за собою, нiкому не
дивився в зуби, смiливо виступив навiть проти сво©х власник учителiв,
сивоголових авторитетiв, якi-вчили його в iнститутi опромiнювати
iкс-променями сочавицю та шукати гени пiд мiкроскопом...
Якось, в найскрутнiшi для нього часи, зiзнавався менi Степан Федорович:
- Ось мене обвинувачують, Микито Iвановичу, в кар' ризмi, в непошанi до
свого авторитетного професора... передо мною два шляхи на вибiр: чи
рахуватися з авторитетом професора, чи рахуватися з народом, з його
вимогами, його iнтересами. Я знаю, що професор осуджу мою поведiнку, i
менi боляче, що вiн вважа мене невдячним учнем. Бач, мовляв, старався,
виховував його, покладав якi на нього надi©, а вiн тепер iде проти мене Бо
професор дума , що виховував вiн мене сам. А мене ще виховували комсомол,
партiя, народ, i я радий, що вплив цього виховання виявився сильнiшим вiд
впливу ©хньо© формально©, мертво© науки!
Смiливий, войовничий вiн, товариш Миронець...
Пам'ятаю, при©хав у тi роки один гладкий авторитет з Наркомзему i
замiсть того, щоб пiдтримати молодого вченого, сам навалився на нього.
Збира широку нараду на науково-дослiднiй станцi©, склика навколишнiх
агрономiв, i мене (як самородка) - туди ж.
Звiту Степан Федорович про роботу станцi©, а насуплений авторитет,
розвалившись за столом, раз у раз йому реплiку:
- Ви киньте сво© науковi термiни, ми зна мо, що ви нам задурманю те
ними голову! Розкажiть краще, якi ви марнотратники!
Миронець вислуха i продовжу знову:
- Ось ми домоглися, що знищу мо шкiдника розанову листокрутку на 98
процентiв...
- Чекайте, - перебива авторитет, - а в Америцi ведеться щось у цьому
напрямi?..
- Да...
- Так купiть у них за п'ять карбованцiв золотом книжку i не ведiть
пусто© роботи!..
Не витерпiв я, пiдiймаю руку i - просто з зали:
- Ми зна мо станцiю, зна мо багато цiкавих i корисних ©хнiх робiт, хай
доповiсть товариш Миронець... А ви, товаришу при©жджий, дайте йому змогу
говорити. Кому не подоба ться - можна вийти провiтритись...
Аудиторiя теж загула обурено, пiдтримала мою пропозицiю. Авторитет
блимнув на мене вовком, а проте вмовк, i Миронець уже спокiйно доповiв про
сво© дослiди, i його таки виявилося зверху.
А той "авторитет"? Був пiзнiше викритий як ворог народу, i вiдтодi його
як корова язиком злизала.
Ось чому я кажу, що закони розвитку - велика рiч. Завжди молодих
iнструктую:
- Стiй мiцно, юначе та молода дiвчино, за правдиве, дiй по велiнню
сво © совiстi, вiдповiдально© перед народом. Партiя та народ - оце твiй
найвищий авторитет, твiй компас, який тебе нiколи не пiдведе. В ньому твоя
сила, щастя, багатство i неосяжнi можливостi.
Бо ще трапляються подекуди i в нашi днi такi типи, що пробують досягти
визнання в колективi не сво ю щирою працьовитiстю в iнтересах народу, а
рiзними сальто-мортале в залежностi вiд погоди та ситуацi©. За мо©ми
тривалими спостереженнями такi спритники рано чи пiзно, а горять, як
шведи. Бо в нас почестi не полюванням добуваються, у нас вони з землi
ростуть, i мусиш трудоднi у них повнi вкладати, без фокусiв. То там, за
океаном, привiлля всяким спритникам та пройдисвiтам, що рiдного батька
продасть, аби тiльки урвати собi так званого "мiсця пiд сонцем". Нашiй
молодi не доводиться шукати мiсця пiд сонцем, - на нашiй радянськiй землi,
де б ти не став, всюди тобi сонця вистачить.
Такi думки виникають, коли оглянешся на пройдений шлях, коли станеш
аналiзувати - хто в нас ма успiхи в життi, а хто безславно зника з
горизонту.
В нашому саду сьогоднi людно, шумливо, радiсно: саджа мо "Сталiнське".
Раду мене оцей напружений трудовий гомiн, оцей дзвiнкий дiвочий переклик,
оцей мигтючий розкiшний день!..
Коли зiйти на саме тiм'я нашого острова, то видно звiдти територiю,
бiльшу, певне, за кiлька бенiлюксiв, докупи взятих. На пiвнiч розкинулись
плавнi, нашi пiвденнi, поднiпровськi лiси. Зараз вони ще голi, по груди
плавають у сяючому розливi весняних вод. Над плавнями висять у чистому
небi дужi орлани, заслiпленi весняним блиском природи, сяйвом безмежно©
повенi... На пiвдень - бiлi наша Кавунiвка та виселок червонопрапорцiв,
бовванiють дiючi рудники помiж горбами давно вибраних загаслих шахт, а ще
далi на пiвдень - заляга вiдкритий степ, пiшли за обрiй щогли
високовольтних лiнiй, побрели крiзь весняне прозоре марево, що вже
невтомно, безшумно обтiка ©х. Бачу iнодi - в тому текучому маревi начебто
пишнi оазиси-га© зеленiють, i знаю, що незабаром зеленiти ©м у степу
наяву!
На самiй вершинi нашого острова, що твердинею звiвся на межi плавнiв i
степу, сто©ть легка альтанка, обвита рожами-мальвами, я сам спорудив ©© i
люблю там iнодi посидiти, як король у сво му королiвствi, бо навкруги все
оцими руками створено, бо сад же мiй спуска ться довкола, по схилах
острова, могутнiми ярусами до самого низу.
Але зараз Микитi не всидiти у сво му зенiтi - сила всякого клопоту в
мене: саджаю деревця, приймаю вiдвiдувачiв на ходу, вiдпускаю саджанцi...
Так, вiдпускаю саджанцi, i "Сталiнське" сво вiдпускаю також! Недаром же я
казав оце, що справедливiсть у нас торжеству неминуче.
Товариш Мелешко i товариш Зюзь, обидва тут як тут. Лiдiя Тарасiвна
якимось чином уже довела ©м, що дозволи на вiдпуск саджанцiв зручнiше буде
оформляти не в конторi, а безпосередньо на островi, в саду, бо тепер,
весною, мовляв, людям дорога кожна хвилина.
Мелешко пiдпису дозволи до колiна, наклада свiй мiнiстерський пiдпис
розгонисте, по дiагоналi (я вже боюсь, чи не розучився вiн писати прямо,
через те що завжди йому, бiдоласi, доводиться пiдмахувати папери лише по
дiагоналi!).
- До трясцi вас розвелося, - вiта Мелешко мо©х молодих клi нтiв. - Ти
©х навчи, Микито, яким кiнцем саджанець треба в землю втикати, а то ще
насадять уверх ногами... I не забудь Лисогоровi вiдiбрати... Сам зна ш -
яких...
Дехто з клi нтiв пробу ремствувати, вбачаючи в Мелешкових словах прояв
тенденцiйностi та приятелiзму.
- Завтра будете мене вчити, а зараз витрiть молоко на губах, -
навалю ться Мелешко на клi нтiв. - Ви зна те, хто такий Лисогор, що
набира тесь зухвальства вiдгукуватись про нього як про одного? Для вас вiн
не один, вам ще треба звертатись до нього як до двох (тобто величати на
"ви"). Коли деякi органiзми ще пiд стiл пiшки ходили, Лисогор уже сад вам
оцей закладав разом з нами!.. I зараз Карпо там, у степу, на передньому
кра© проти суховi©в сто©ть. Перший сорт Лисогоровi, чу ш, товаришу
Братусь? Не забувай, що Лисогорiв сад i нашi поля захищатиме!..
Виходять мо© саджанцi у широкий свiт. Уже вiдпустив Павловi Плигуновi,
Аполлоновi Комашцi. Зараз вiдпускаю Зiнi Снiгирьовiй i ще жду посланцiв з
нашого Червонопрапорного рудника.
- Даю тобi саджанцi, Зiно, з такою умовою, що через кiлька рокiв ти вже
сама вiдпускатимеш ©х iншим. - Всю Каховщину забезпечу, - обiця вона.
- Це тво найкраще придане, дiвчино, з ним не соромно вступати у нове
життя... Якби моя воля, спитав би я зараз кожного з членiв нашо© велико©
сiм'©: з чим ти, друже, вступа ш у комунiзм, у найсвiтлiшу еру людства?
Оглянь, перевiр себе i, якщо виявиш, що небагато надбав, то надолуж
негайно, товаришок!
- I це я також обiцяю зробити, Микито Iвановичу, - смi ться тугий
качанчик.
Дивлюся на не©, на таке кругловиденьке, симпатичне, славне, i
мимоволi... й сам посмiхаюсь. Ще Iван Володимирович казав, що сад
облагороджу i пом'якшу характер людини. Явно впливають на нас сади! Якби
працювала моя Оришка тут, думаю, була б вона ще ласкавiшою до мене, нiж .
Ласка накопичу ться в душi, хлюпа через вiнця до кожного. Правда, ми,
садiвники, теж бува мо лютi й нещаднi, коли шкiдник насiда в маю,
зазiхаючи на все наше краще, на зав'язь, на закладенi дослiди, на
далекойдучi мрi©. Праця садiвника неспокiйна, але почесна i самою сво ю
суттю мирна. Я сказав би, що вона не просто мирна, вона може бути символом
мирно© людсько© дiяльностi, спрямовано© до краси i достатку. Той, хто
дума про авантюри та руйнацi©, - той садiв не насаджуватиме. Навiщо вони
йому? Ми часто кажемо: голуб миру... А коли б на мене, то поруч з голубом
iа вiткою благородного лавра я зобразив би на емблемi миру молоденький
саджанець... черешнi, яблуньки або дубка. Не зазiха вiн нi на кого, росте
собi вглиб та вгору, мирний, беззлобний, добрий... Одначе в ньому зiбрана
могутня сила - здатнiсть розвиватися, рости, i цим вiн грiзний для
суховi©в, для чорних бур i для багатьох iнших ворогiв людини.
Вiдпускаючи саджанцi, гомоню про це з сво ю ученицею Зiною Снiгирьовою.
Вона дивиться на мене уважно, слуха замислено, а потiм, зiтхнувши, каже,
що цiлком згодна зi мною.
Лiдiя Тарасiвна повела товариша Зюзя до лимонарiй, менi ©х видно крiзь
дерева: зупинились бiля третьо© транше©, бесiдують. Вiрнiше, бесiду сама
Лiдiя Тарасiвна, щоразу показу кудись рукою, а довготелесий Зюзь сто©ть
над нею журавлем, похиту головою, неначе щось уперто й сердито клю Клюй,
клюй, товаришу Зюзь, це тобi на користь... Не знаю, чи й досi вiн мучиться
цингою? Воював у Заполяр'©, добув цинги. Зюзиха якось розповiдала мо©й
Оришцi, що встане чоловiк вранцi, а на подушцi - кров... Дiждуся лимона,
дам i йому, хай закислить собi ясна. Дурний вiн! Може, Братусь тричi
подумав про його, Зюзеву, цингу, перед тим як узявся за оцi неспущенi
планом цитруси!
Оглянули транше©, пiшли тепер ще й до магонi©... А ось i мо© гiрничата
защебетали в саду. Дорiг сюди вони знають багато, особливо влiтку,
навчилися обминати Мелешковi шлагбауми. Тiльки тодi, влiтку, вони бiгають
замурзанi, засмаженi, як кримчаки, а зараз iдуть, мов пiд прапором, у
бiлих сорочках при червоних краватках. Далеко ©х чути - цiлим табунцем
наближаються, дзвенять... Хто, по-вашому, ото попереду виступа з таким
незалежним, геройським виглядом? Та то ж нiхто iнший, як мiй законний внук
Левко, Лев Богданович!
Менi таки щастить на зустрiчi з видатними людьми:
обдароване, незвичайне росте хлоп'я! Звернiть увагу, якi в нього очi -
великi, блискучi, сливами горять на чистому матовому личку... Я вже думаю
iнодi: в кого воно вдалося таке кмiтливе, бистре та безстрашне? Лiто вiн
завжди лiту в мене, навою ться з ним Оришка досхочу. На бабинiй картоплi
внук помiдори щепить, а захоче Оришка за вухо потягти - не да ться.
Вiдбiжить у берег i бiлкою - на найвищий осокiр! Оришка його i в березi
знайде, але вдiяти нiчого не може: хлоп'я вже так високо, що й глянути
страшно. Бiга Оришка, як квочка, кругом:
"Левко!" та "Левко!", а Левко i вухом не веде, гойда ться на самому
верхiв'© та смi ться над бабиними труднощами. - Сидiтиму тут, - каже, -
доки гiбриди не визрiють! Гадюк нiяких не бо©ться, в пазуху кладе. I не
тiльки плавневих, а й степових, найнебезпечнiших також. Зауважу, що гадюки
Левка мого не кусають не тому, що не хочуть, а тому. що не можуть.
Гiпнозом хлоп'я володi , не iнакше. Торiк уже ходила така пропозицiя, щоб
Левко сеанса в клубi дав, але я не дозволив.
- Приспиш, кажу, публiку, а розбудити не зумi ш. Як тодi бути?
До мо © науки хлоп'я дуже ласе. Помiчаю це не тiльки по тому, що губи в
Левка все лiто у вишнях та що помiдори на бабинiй картоплi щепить, а,
головне, по тому, що годинами надi мною може вистоювати, коли щось роблю,
придивля ться, вдуму ться, розпиту про всякi секрети рослинного царства.
Сказано ж: юнi мiчурiнцi! Все ©м цiкаве в саду, на все у них оченята
широко вiдкритi. Магонiя гука - дивiться, яка я зелена, птахи кличуть з
тополi - мерщiй сюди, а маленький садовий трактор i собi встря -
зупинiться бiля мене, хлоп'ята, подивуйтеся мною, помацайте,
посперечайтесь!
Насторожено вiтаючись до Мелешки, пiонерiя обтiка його з двох бокiв,
уже летять просто на мене, весело салютують, шану дiдовi вiддають.
Для одного я "дiдусь", для iнших "Микита Iванович", а якомусь
карапузовi, чу те? "Товариш Братусь!".
Оце вже маю собi товариша: вершок вiд землi.
Обступили, облiпили мене, аж посвiтлiшало навкруги, - навперебiй
вимагають:
- "Сталiнського"! Шафранiв! Симиренка!..
- Та вгамуйтесь ви, шпаченята!..
- Ми не шпаченята! Ми - юнi натуралiсти!
- Прошу пробачення... Але кого ж менi з вас слухати?
- У нас староста гуртка!
- Старосто, покажись... А, Лев Богданович Братусь! Дуже при мно...
Ну де вже на такому вдячному грунтi та не процвiтати сiмейственостi?
Все ©м вiдпускаю, перед ними я встояти не можу. Легко жити на свiтi з
такою дiтворою... Не хлистикiв якихось ©м надiляю, а найкращих, добре
сформованих, вiдiбраних для себе саджанцiв. Знаю, що не шкодуватиму, бо
передаю ©х - хай у молоденькi, але надiйнi руки нашого веселого, тямущого
та живучого братусiвського порiддя!
- Кiз, дивiться менi, не припинайте пiд деревом, з кози - нiкудишнiй
сторож. I зайцiв не пiдпускайте... Ось до мене внадився був один у садок,
так я за ним босий пiвкiлометра по снiгу гнався, а тепер, гляньте, уже
шапку з нього ношу.
- Анi зайцям, анi козам, анi морозам не вiддамо! Виставимо пости,
виростимо кожне деревце, побачите, дiдусю, який буде сад!
Внук мiй Левко топчеться пiд рукою, явно щось хоче спитати.
- Питай.
- Хотiли ми з вами порадитися, дiдусю...
- А чого ж... Порадьмося, вiд нашо© асамбле© нiкому не буде зла, ми з
вами люди добро© волi.
- Скажiть, щоб вивести новий сорт... Скiльки треба схрестити квiток?
Замислившись, дивлюся, схвильований, на свого нащадка, на його
ровесникiв та ровесниць... Велике, непередаване щастя дiждатися вiд них
отакого запитання. Уже ©хнi думки сягають в найпота мнiше, уже ©м треба
знати - скiльки квiток...
- Берiть не бiльше... п'яток.
- О! А ми задумали тисячу!
- Потiм, пiзнiше, будете брати тисячi. А зараз, щоб не розгубитись, щоб
не заплутатись вам мiж ними, берiть П'яток... Можете ще раз помножити на
п'яток, але головне - уважнiше приглядайтесь, помiчайте все. В нашому дiлi
- дрiбниць нема .
Пiдводжу сво©х юних друзiв до лимонарiя.
- Оце, бачите... цитруси. Нiде в свiтi на таких широтах не розводяться
цитруси. Тiльки в нас, на наших радянських широтах, це стало можливим.
Дiти стоять захопленi: небачене, казкове, вiчнозелене!
Проводжаю, веду пiонерiю по сво му весняному святковому саду. Прозоро,
свiтло навкруги, ясно i легко у мене на серцi. Дерева стоять блискучi,
мускулястi, щасливо притихлi, мовби самi прислухаються до свого росту.
Несуть малята оберемки красенiв-саджанцiв - щаслива ©м путь!
- Висаджуйте, вирощуйте, плекайте ©х, друзi... Мусите пам'ятати:
дерево, посаджене сьогоднi, - плодоноситиме уже в повному комунiзмi.
1950