Гончаров Анатолий. Микита Братусь

кого куди йому поставити, як сво© сили розподiлити.
Робота за роботу заходить. Тi гнiй возять, iншi дерева бiлять та
обрiзують, а тi вже й димовi купи заготовляють на випадок заморозкiв.
Диригуй, Микито! Але диригуй, не стоячи на мiсцi, як тi, що фраками до
публiки стоять, ти мусиш скрiзь побувати, обгасати за день свiй сад вiд
виноградникiв до сушарки, а вiд сушарки гайнути до само© водокачки, у
проiилежний кiнець острова - там сьогоднi якраз почали ремонт. I так
протягом дня: куди не кинь - там i в Микиту влучиш.
Спасибi ногам, що добре носять. Дума те, чого оце в мене литки такi
твердi, мов камiнь? Суцiльний м'яз пiд шкiрою - наслiдок щоденних
марафонських забiгiв по територi© саду, по оцих острiвних чудових висотах.
Секатора з рук не випускаю. Як тiльки влучив вiльний момент - так уже й
знайшов собi солодку роботу, уже я з тими, що чепурять та обрiзають
дерева.
Сонце пригрiва , дiвчата мо© пороздягалися. Роздягнусь i я. Вперше
пiсля зими скидаю свою ватяну куфайку.
Якщо дiвчата, обрiзаючи дерева, починають неспокiйно поглядати в якийсь
один бiк i допускати помилки в роботi, то так i знайте: на територi© саду
хтось уже з'явився стороннiй, молодий, нежонатий.
Кого ж це вони набачили?
Ну, звичайно: зачули птаха в повiтрi! Уже ворожить бiля мо©х траншей
молодий та нежонатий Зюзiв хрещеник Аполлон Комашка. Звiдки вiн взявся з
такими звичаями? Нiкого не питаючись, чвала просто до цитрусiв, дума , що
як Аполлон, то йому все дозволено.
Там, де Зюзь кумував, iмена кумеднi: коли не Реконструкцiя (дiвчинка),
так Аполлон (хлопчик). Наполiг, щоб назвали хлопця Аполлоном, так i вирiс
Аполлоном, тезкою молодого древн грецького бога. А чим вони схожi мiж
собою... про це поки що утримаюсь. Правда, воював парубок добре, цього не
вiдбереш: iде в розстебнутiй. шинелi, нагородами до сонця ся - повний
кавалер ордена Слави.. Зараз цей кавалер працю садiвником на
Орджонiкiдзевському руднику i при©здив узимку до мене, до некавалера, на
двотижневi курси мiчурiнцiв. Хлопець нiбито метикований, ентузiазму в
нього хоч вiдбавляй - побачимо, що з нього далi буде.
Поздоровкавшись, Комашка не зважу ться при дiвчатах викладати свою
справу, бровою вiдклика мене вбiк. Нiби не второпавши, чого вiн хоче, я у
вiдповiдь теж надавлюю бровою. Отак сто©мо й переморгу мось, а дiвчатам
цього подай: кахкотять!
- Можна вас, Микито Iвановичу?.. На два слова.
Ага! Звiдси б i починав. Але що за та мничiсть, чого вiн мулиться?
Бува ж отак: у бою чоловiк чорта на обидвi лопатки покладе, а перед
дiвчатами йому яковось - пасу .
Йдемо з Аполлоном у мою мiчурiнську Лабораторiю. По путi кажу йому:
- Товаришок, не мулься. Викладай - з якою мiсi ю' прибув?
Хлопець огляда дерева жадiбними агресивними очима.
- Прийшов що-небудь у вас украсти.
- У нас не дуже вкрадеш. Все наше добро глибоко в землю закоренилося...
- Чого там! - вигуку Аполлон i нi з сього нi з того почина реготати.
- Пiд час вiйни на мо©х очах живу людину вкрали, мiлiцiонера...
- Ну, ти обережнiше на цю тему.
- Чого там!.. Зна те, час був суворий, ©хали матроси Ростов визволяти -
лютi, мов демони... На Пiвнiчному Кавказi дiялося, на однiй станцi©.
Якийсь мiлiцiонер там iз жiнками несправедливо повiвся, а матроси побачили
це i... хоп його до себе у вагон.
Комашка знову погигикуе.
- Ну, а потiм же? Повернули?
- Викинули з вагона те, в чому був. У нас, кажуть, i на нього вистачить
амбiцi© та амунiцi©. Доки на перонi розбирались - по©зд i хвiст показав.
Через два тижнi мiлiцiонер листа надiслав додому: живу добре, воюю в
морськiй пiхотi.
- Складно ти брешеш, товаришок, Микита не вмi так... Подивлюсь, чи
складно садiвникуватимеш... Я до тебе незабаром навiдаюсь.
- Тiльки спасибi скажу, Микито Iвановичу. Прийдiть проiнспектуйте, будь
ласка, вкажiть нам орi нтири.
Я таки й справдi до нього навiдаюсь. Сад у них молодий - треба туди
досвiдченого ока. В мене жодне лiто не мина , щоб я не обiйшов усi нашi
довколишнi сади в радiусi з пiвста кiлометрiв. I колгоспнi оглядаю, i тi,
що при школах га рудниках... А як же ви думали? Нам, садiвникам,
замикатися в собi не можна: тому допоможеш чимось, а в iншого, дивись, i
сам почерпнеш.
В лабораторi© мо©й лежить у кутку бiльше пуда проклятого металу, тисячi
осколкiв, що я ©х навтягував з дерев пiсля вiйни.
- Чого ви ©х не зда те в утильсировину? - диву ться Комашка.
- Хай лежать, товаришок. Вони завжди нагадують мо©й бригадi, що таке
вiйна i що таке мир.
На полицях вподовж стiни виставленi рядком найкращi зимовi сорти яблук,
що ростуть у нашiм саду. Мiчурiнський Пепiн шафранний, ренет Симиренка,
Млi©вська красуня, Кальвiль снiговий, Пармен зимовий золотий... А на
лiвому фланзi, прошу звернути увагу: бiле, крупне, овально-конiчно© форми,
а на сонячному боцi нiжний, як у молодо© дiвчини, рум'янець. Це - зовнi, а
всерединi воно ще краще; ароматне, м'якуш бiлий, соковитий, дуже щiльний,
а смак - винносолодкий, освiжаючий. Нiзашо не вгада те, який це сорт! Нiде
вiн ще докладно не описаний, торiк вперше ми його експонували на обласнiй
виставцi. Це була справжня окраса нашого стенда. Цiлими днями товпилися
бiля нього любителi, захоплювалися знавцi:
- Що за шедевр!, Плод - як налитий свiтлом!
Це моя, Микитина, гордiсть, це новий сорт яблука, виведений отут, на
островi.
Не знаю, яким чудом збереглася пiд час вiйни моя гiбридна дiлянка. Хоча
нi, невiрно буде сказати - чудом... Нашi люди зберегли ©©. Поруч з iншими,
дiстала i моя Оришка нага©в вiд фашистського коменданта, шмагали ©© при
всiх на тому самому крузi перед волостю, де колись я агiтував наших
упертих жiнок. Вимагав комендант, щоб вiддала йому Оришка мо© записи по
гiбридах. Самого серця мого йому подай!
Витерпiла, не зiзналася, не вiддала. А гiбридну дiлянку колгоспники
навмисне занехаяли - бур'янами, чортополохом заростала, аби тiльки не
привертала уваги коричневих менделiстiв. Зате ж, коли повернувся я з
вiйни, порадувала мене дiлянка отаким красунем!..
Дуже популярне це яблуко на рудниках. Як розкуштували гiрники - одбою
не було.
- Запашне, соковите, освiжаюче! Саме для нас!
Вже й саджанцiв я навиводив з нового сорту, цi © весни буду насаджувати
в двох кварталах на мiсцi вимерзлих абрикос.
Витримав уже мiй сорт багато випробувань, i я певен, що й усi подальшi
витрима . Дав я йому iм'я - "Сталiнське".
Зачудовано дивиться Аполлон Комашка на мою полицю з яблуками, бачу,
щось хоче сказати та не зважу ться.
- Говори!
- Микито Iвановичу, я...
- Яблук?
- Нi, ме...
- Меду?
Смi ться.
- Менi довiдатись би... Коли почина те посадку?
- Ти не вiдтiль кажи. Викладай чорним по бiлому:
за чим прибув?
- Саджанцiв...
- О, це вiдтiль. З цього б i починав. Але будь готовий сприйняти удар,
товаришок: мабуть, не попасешся. Ти ж зна ш, що я чоловiк забобонний i
доки не почну висаджувати в себе, до того часу нiкому не вiдпускаю.
- Це менi вiдомо, - зiтха Аполлон, вислухавши мене. Потiм,
злодiйкувато покосившись на дверi, з рiшучою вправнiсiю добува десь
iз-пiд сво © славно© шинелi запечатану пiвлiтра i, нiяковiючи, ставить
передо мною на стiл.
Смiшно менi ста . Це вiн хоче мене замогоричити, дiстати саджанцi по
так званому "блату"!
- Хто це тебе навчив, хлопче? - питаю. - Чи не твiй хрещений - товариш
Зюзь? Негайно ж забери зi стола свого пiдкуркульника, заховай подалi та
нiкому й не показуй: дома з однополчанином розiп' ш. Мене, товаришок,
могоричити не треба. Я роздаю без цього, я тiльки радiю та пишаюся, коли
до мене йдуть за посадковим матерiалом. Всiм надiлю, за пiвдарма
роздаватиму - аби тiльки бiльше було в нас садiв, аби набувала наша справа
всенародного розмаху... I якщо ти матимеш згодом свiй власний питомничок,
то й тобi раджу: не затискуйся в кулак, не вiдмовляй, коли ма ш, нiкому,
бо - дiло наше святе, бо проситиме в тебе тiльки чесний ентузiаст, тiльки
той, хто потiм плекатиме дерево... Байдужий до тебе не прийде.
Аполлон, заховавши пляшку, пiдсiда ближче до мене.
- А як нашот "Сталiнського"?
- Що - як?
- Гiрники нашi "Сталiнське" дуже високо ставлять... Чи не можна буде...
розжитись?
- Обов'язково - можна буде. В усi кра© з радiстю пущу.
- Спасибi. Я прислухатимусь. Як тiльки почнете - одразу примчусь.
- Гаразд. Тiльки перед тим забiжиш до нас у контору, оформиш дозвiл...
Такий уже порядок. Колега мiй раптом скиса .
- Неодмiнно через контору? Ви зна те, я сьогоднi-вже був у товариша
Мелешка i в товариша Зюзя.
- I що?
- Чого-небудь, кажуть, вiдпустимо, а щодо нового сорту... то рано
встав. Не на тiй ще, мовляв, стадi©, щоб його всiм вiдпускати. Посилаються
на те, що собi багато ще треба для ремонту саду.
Так ось чого ти за©ка шся, товаришок, ось звiдки твоя вiдчайдушна
пляшка! Горе навчило, мав уже розмову з Мелешком та Зюзем...
Однак, Комашчине повiдомлення не дуже мене вразило. Я догадуюсь, чого
вони там крутять. Трапляються ще в нашiй садi-вницькiй практицi такi
екземпляри з консервативною спадковiстю, такi типи, що туго пiддаються
впливовi ментора... Хочуть i мо "Сталiнське" законсервувати. Е, хлопцi,
будьте обачнiшi. Микиту недарма зовуть войовничим: проб'ю рутину, нi перед
ким не позадкую.
- Пiслязавтра, мабуть, почнемо висаджувати, - кажу Аполлонов!. - Ти не
турбуйся: при©зди, все буде в порядку.
Виходимо в сад.
- А ти, - питаю, - справдi рано вста ш чи, може, схiд сонця на подушцi
зустрiча ш?
- Пiдйом у мене разом з пiвнями.
- Дивись, товаришок, не поморозь сво© черешнi, заготуй уже зараз димовi
купи. Бо в пору квiтування заморозок найнебезпечнiший якраз при сходi
сонця. Можна сказати, сонце само "приморожу ".
- Як це?
- А так... Вiдомо тобi, що заморозок страшний рiзкою змiною
температури. На свiтанку придавить вiн, а тут тобi - сонце. Квiтка ще
вогка, крапля роси висить на нiй i через ту краплю, як через збiльшувальне
скло, сонце робить променем свiй опiк. А дим розсiка промiнь, отже, давай
диму, окутай ним сад на цей час... Дума ш, не попобiгав Микита, як
навiжений, зустрiчати сходи сонця на островi? Встанеш удосвiта, вийдеш
надвiр: мороз сивi ! Запалю ш мерщiй смолоскип i щодуху з тим смолоскипом
на осгрiв, аж люди тебе полохаються. Прибiжиш, захекавшись, як марафонець,
пiдпалю ш одну купу, третю, десяту - i вже сад огорта ться м'якою бiлою
завiсою... Тепер у мене молодшi бiгають, а тобi ще самому треба,
товаришок!
- Бiгатиму, Микито Iвановичу, духу вистачить... Я ось про що хотiв вас
запитати. Про окулiровку. У нас окулiрують звичайно вiчком на кореневiй
шийцi. А я хочу спробувати окулiрувати на метр вище, щоб увесь штамб був
диким, морозостiйким. Як ви гада те?
Дивуюся: так просто, а менi самому на думку не спало.
- Як я гадаю? Пробуй, за це нiхто по лобi не вдарить! А ще, чого
доброго, й вийде...
Проводжаю Комашку до центрально© але©, з цим парубком треба бути
чемним. Хто зна: може, i справдi в майбутньому вiн утвердить сво
незвичайне, дане йому п'яним Зюзем iм'я?
- А чого то вашi дiвчата надо мною смiються?
- Не пасуй, товаришок: з посмiху люди бувають. Кумедний хлопець, буде з
нього путтяi



VI

А з Мелешком, Логвином Потаповичем, я ще розмову матиму. Вiн менi
давнiй друг, i не раз ми, бува , сядемо з ним у свято та й вип' мо до
слiз, але це нiскiльки не-заважа нам так iнодi диспутувати, що обидва
впрi мо, аж ряснi роси нам на лисинах повиступають. О, я бачу тебе
наскрiзь, шановний Логвине Потаповичу, i знаю, що ти мо © критики
побою шся, хоча я нiколи не належав i не належу до якихось кадрових
критиканiв.
ще в нас такi млини: чи ма що сказати чи не ма , а лiзе на трибуну,
аби йому хоч трохи поплескали в долонi. Критикiв цi © мастi я сам не
перетравлюю, називаю ©х грушовими клопами. В садах водиться шкiдничок
такий за прiзвиськом грушовий клоп. Страшний вiн не сам по собi, а
страшний тим, що, повзаючи по листку рослини, видiля дуже багато
екскрементiв. Загиджу ними весь листок, закупорю на ньому всi пори, i
рослина, яку обсiли грушовi клопи, нарештi, жовкне, чахне, задиха ться.
Був у нас колись один - куди! вдесятеро в'©дливiший, нiж товариш Зюзь.
Я його iнакше й не класифiкував як Клопiкус Столярчукус житомирський.
Родом цей тип був десь iз Житомирсько© областi, з Полiсся, там, певне, вiд
колективiзацi© зринув, а до нас присмоктався. Я тут саме сад починаю
закладати, днi й ночi в тривогах, у неспоко©, а Столярчук тим часом наче
крук надо мною - карк! та карк! Як тiльки оце в нас якi збори, так уже в
нього i язик через плече телiпа ться. О, той клопiкус умiв перед людьми
вицвенькуватись пустопорожнiми фразами!
- Шановне товариство, нiби ж то добре? Зоставить нас без штанiв
Братусь, проковтне червоних усiх запорожцiв його непродуманий сад!..
I пiшов, i пiшов... Послухати його, так i справдi виходить, що
намiрився вже Микита проковтнути геть усю свою Кавунiвку.
Столярчук навiть дописа у райгазету був про мене, надряпав: зловмисне,
мовляв, пiдрива Микита Братусь економiку артiлi, а секретар партосередку
Карпо Лисогор замiсть того, щоб викрити шкiдливi прожекти, сам Братусевi
потура . Не знаю, хто там сидiв у редакцi©, що не розiбрались, а просто
бу-бух! як Пилип з конопель... Оришка моя вже й сухарiв тодi була менi
насушила, та саме Лисогор з Мелешком нагодилися, сказали Оришцi:
- Почекай... Микита ще натворить нам чудес. Потiм, коли сад мiй уже
пiднявся, коти почав добре родити, тодi й Столярчук, повернувши флюгера по
вiтру, пха ться в сад, набива ться не куди-небудь, а все на збiр черешень.
Неохоче я посилав його в черешневий квартал, невигiдно було для артiлi:
зажерливий вдався, мов гусiнь. Я вже казав пасiчниковi:
- Годуйте ви Столярчука медом, напихайте його до ригачки перед тим, як
вируша вiн у черешневий квартал... Ви ж зна те, як цiняться нашi черешнi.
Дума те, помогло? Клопик той i меду натузу ться, i для черешень потiм
таки мiсце знайде. Сяде оце пiд деревом, затисне мiж ногами повне вiдро
черешнi i гомонить до вас, гомонить (та все складно, витримано), а
тимчасом на язик по ягодинi - кидь, кидь i так аж поки пальцями й дна у
вiдрi черкне. Втреться, встане, i кiсточки бiля нього не знайдеш (а менi ж
кiсточки потрiбнi). I куди воно в ньому вмiщалося? Та хоч би сказати
чоловiк як чоловiк, а то миршаве, червиве, а в той же час отаке зажерливе
та у брехнях невтомне. Багато вiн менi кровi попсував, але тепер його вже
не чути, зник у небуття. Якось, нажлуктившись кiсточкового самогону,
заблудився, неборака, вночi на власнiй левадi, забрiв у болото i - зовсiм
на мiлкому - втопився.
Безславний кiнець... Повзав собi по землi чоловiчок, роз'©дали його
всякi пережитки, а вiн сам намагався роз'©дати iнших i втонув у свiйському
багнi, та нiхто тепер i добрим словом його не згада .
Отакi бувають критики-паразитики. Таких я сам при нагодi давлю.
А мiж тим, коли менi щось наболить, коли мене вже чим-небудь допечеш,
тодi тремтiть, пережитки, не дам тодi пощади i рiднiй Оришцi.
Логвин Потапович уже добре вивчив мою вдачу та мо© принципи. Коли
наближаються звiтно-виборчi збори, тодi Мелешко розкрива ться менi
назустрiч, як медонос, обiцянками-цяцянками так i сипле: i людей з тво ©
бригади на поле не вiдриватиму, i ядоматерiали вчасно завезу, i з
Аерофлотом про спилювання домовлюсь, i сам особисто в мiчурiнський гурток
ходитиму... Мелешко тодi в мене перший друг науки!
Обiцянки його я приймаю, але на звiтних зборах, як на вирiшальних, мiй
голос усе-таки чути. Хочеться освiжити чоловiка, бо кому ж при мно, щоб
твiй друг, один з найупертiших фундаторiв артiлi, та на двадцятому роцi
головування раптом вийшов би в тираж!
- Ми, - кажу, виступаючи, - хвалимося, що в нашому колгоспi з
дев'ятисот виробничих процесiв в семистах уже застосову ться механiзацiя.
Ми хвалимося, що бiльшiсть наших колгоспникiв мають по кiлька цiнних
квалiфiкацiй. Вся наша молодь здобула семирiчну освiту i вище. Все це так,
все це чудово. Але давайте глянемо, як ми, лiтнi люди, можна сказати -
фундатори, встига мо за молоддю? Чи всi з-помiж нас досить повороткi,
далекозорi та прудкi?
- Покажiть ногу, Микито Iвановичу! - гука з цей час менi хтось iз
заднiх лав. Наша публiка зна , що Я не з сором'язливих i люблю iнодi
похвалятися сво©ми ногами. Хочуть, щоб я закотив отут холошу, показав
зборам сво© мускули. Литок у мене справдi нема - самi мускули, мiцнi,
розвинутi яблуками, як у футболiста. Це тому, що багато бiгаю по острову.
Весело ста нашим зборам.
- Поза всякими жартами кажу: це справа серйозна. Як ми над собою
працю мо? Як ми науку та культуру опанову мо? Не секрет, що в декого з нас
уся домашня бiблiотека почина ться з лiтери "К": корова, кури, кабани... В
лекторiй ходимо лише на вступ та на закриття, бо всi ми перевантаженi. До
четверто© глави дiйдемо, потупцю мось та й знову наступного року
поверта мось до першо©. А на колгоспному радiовузлi, замiсть мiчурiнсько©
пропаганди, що ми робимо? Все лiго кавуни та фрукти гiрникам прода м!..
Звiсно, я лише для складу кажу "ми" - все стосу ться насамперед
товариша Мелешка. I вiн це добре усвiдомлю , будьте певнi. Коли розiйдусь,
то вже перестаю з ним у пiжмурки грати, звертаюсь просто до нього:
- Бiйся, Логвине Потаповичу, засахаритися у матерiальних достатках,
заколисаний загальною пошаною! Бiйся, кажу, обрости мохом! Тодi тебе нiщо
не вряту , прокача мо на вороних, вийдеш у тираж.
Вам цiкаво, чому досi ми його не заголосували? Е, це не так просто.
Товариш Сталiн учить, що людей треба турботливо й уважно вирощувати, як
садiвник вирощу облюбоване плодове дерево. Ви тiльки вдумайтеся в цi
слова... Щоб вжити таке порiвняння, треба бути великим садiвником, близько
вiдчувати нашу справу, нашу душу з, усiма ©© прекрасними переживаннями.
Не можемо ми так просто повестися з Мелешком - заголосувати та й край.
Добрий з нього господар, умiлий органiзатор, колгосп наш славиться на всю
республiку. Одначе i вади Мелешковi чим далi все важче та важче нам
терпiти, бо швидко кроку мо вперед.
Не хочеться нам товариша кидати позаду напризволяще, на розправу
пережиткам-сiроманцям. Зна мо, що коренева система розвинута в ньому
добре, треба лиш правильно сформувати Мелешковi крону.
Догадуюсь я, чому вiн не хоче вiдпускати для рудника саджанцiв мого
найкращого сорту. Ой, Мелешку, Мелешку! Краще б мо© догадки та не
справдились.
люди, як гiрськi орли, з величезним радiусом бачення. А , на жаль,
ще й такi, до яких треба пiдходити з садiвницьким ножем i нещадно щепити
©м далекосяжну мрiю.
Я вже не раз думав - звiдки в нашому Мелешковi така безмрiйнiсть? Невже
це тому, що вiн був свого часу мiнiстром?
Ви не смiйтесь: був наш Мелешко мiнiстром.
Давно, правда, ще пiд час громадянсько© вiйни. Тодi, як вiдомо,
утворилася в наших Кавунах Червона Кавунiвська республiка. Було обрано
свого президента Якова Покиньчереду (потiм сердегу розстрiляли
григор' вцi), було створено вiйсько, визначено кордони, призначено
мiнiстрiв, вiдкомандировано послiв у сусiднi села. Навiть монету хотiли
свою вибити, але нiчим було.
Незаможницька наша республiка не зганьбила себе, кiлька мiсяцiв хоробро
вiдбивалася вiд махновцiв та вiд григор' вцiв, трималася, доки не пiдiйшли
регулярнi червонi частини. Сам я був при артилерi© (мали ми в себе аж двi
гармати), а Мелешко Логвин Потапович уже тодi був мiнiстром сiльського
господарства. Отож, думаю, чи не хуторянсько-мiнiстерський портфель досi
висить на Мелешковi, заважаючи йому стати в повному розумiннi зразковим
головою колгоспу?



VII

Хай не подума хто-небудь з наших мiнiстрiв, що Микита взагалi недосить
шанобливий i неохоче скида шапку перед котримось iз наших мiнiстрiв.
Навпаки, я цiлком згоден з тим, що недавно оце було створено нове
мiнiстерство бавовництва, i не маю сумнiву, що туди призначено достойного
мiнiстра. Бiльше того, в мене самого пропозицiя в такому ж планi i
хотiлося б, щоб нашi депутати над нею помiркували.
Товаришi, чи не пора нам сгворити мiнiстерство садiвництва? Ми хочемо
всю нашу кра©ну вкрити квiтучими садами. Вже зараз площа пiд садами та
ягiдниками проти дореволюцiйно© збiльшилась по Союзу бiльше, нiж удвiчi. В
роки сталiнських п'ятирiчок з легко© руки мiчурiнцiв садiвництво
просунулось у вiддаленi пiвнiчнi райони, на Урал, в Сибiр, на Далекий
Схiд. Всi нашi люди мусять мати (i матимуть!) достаток найкращих у свiтi
фруктiв.
Та хiба йдеться тiльки про фрукти? Сади полiпшують клiмат, збагачують
киснем повiтря, прикрашують наше життя... Сади облагороджують людськi
почуття, впливають на самий характер людини. I чим ближче до комунiзму,
тим бiльшi, складнiшi державнi завдання постають перед нашими садоводами.
То, може, справдi уже назрiло? Може, пора вже наших садiвникiв
об' днати, видiлити таку важливу й перспективну галузь сiльського
господарства в окреме мiнiстерство? Ми вже тодi атакували б з усiх кiнцiв
свого вожака-мiнiстра. Хай би вiн, не будучи Мелешком, глянув на все
по-державному, звернув би насамперед увагу на розсадники, на механiзацiю
садових робiт, на пiдготовку молодих кадрiв, а при нагодi розповiв би
мiнiстру фiнансiв товаришу Звереву, чому на присадибних дiлянках нашi
колгоспники не завжди охоче висаджують плодовi дерева... Товариш Зверев
зна про це, йому тiльки ще раз треба нагадати.
Отак я думав сьогоднi, пiдбиваючи пiдсумки трудового дня. Роботу
закiнчено, дiвчата пiшли, спiвають уже десь бiля мосту. Свiжий весняний
вечiр спуска ться над нашим садом. Сходить iз степу мiсяць, над рудником
спалахнула червона зiрка, вiрна ознака того, що нашi гiрники достроково
виконали мiсячний план видобутку.
Тихо в саду, за квартал чути, як десь бiля сушарки уже чха дiд Ярема,
наш вартовий.
Прямую до нього.
- Дiду Яремо, чого ви тут чха те?
- Оце тобi... А де ж менi чхати?
- Дивiться, дiду, ми на нiч залиша мо лимонарiй вiдкритим. Частiше
поглядайте на прилади: як тiльки помiтите щось пiдозрiле - одразу рами
опустiть.
- Кому ти кажеш, Микито? Може б, ти не вчив мене, вченого? Я вже без
тебе подумав, поставив он собi водицi в черепку.
- Ваш черепок, дiду...
- Еге, черепок! Дума ш, вода в ньому гiрше вiдчу приморозок, анiж отi
брехунцi, що на тво©й лабораторi© рисять?
- То не брехунцi, дiду, то - наука. Ви хоч i старий чоловiк i ма те за
плечима великi житт вi курси, але й науку не кривдiть. Вона старiша за
всякого найстарiшого чоловiка.
Дiд знову чха , аж борода йому трясеться.
- Чи протягло де, чи що... Бач, мусив надягнутися як проти зими:
кожушок i штани ватянi.
Борода в дiда Яреми рiдкiсно© пишноти: широка, рiвна, бiла, мов снiг, у
сутiнках свiтиться. Не останню роль вiдогра вона в тому, що всякий раз,
коли в нас бувають якi-небудь делегацi©, дiдовi Яремi випада честь
пiдносити ©м хлiб-сiль на рушнику.
Минуло© осенi поляки в нас гостювали. При©хали з мiста голубим
автобусом, але Мелешко, будучи i хазя©ном i заодно екскурсоводом, нiзащо
не хотiв згодитись, щоб вони господарство "Червоного запорожця" також
оглядали з вiкон свого автобуса. Рiшуче попросив ©х пересiсти у наш
власний вiдкритий грузовик.
- Так, мовляв, буде виднiше, бiльше побачите. Дуже чемним ста Мелешко
в таких ситуацiях! Сам пiдсаджував гостей у кузов i так захопився тодi
сво ю роллю, що ледве не пiдсадив був i мене, свого бригадира, вкупi з
гостями... А коли помилка тут же з'ясувалася, то ми глянули один на
одного, i обидва голосно зареготали.
Саме тодi, напередоднi при©зду полякiв, я повернувся iз Степового, з
науково-дослiдно© станцi©, привiз звiдти повний портфель коштовностей -
насiння рiзних пiвденних рослин. Чай, лавровий лист, мигдаль, хурма - все
там було в мо му потертому портфелi. Скiльки треба, залишив собi для
експериментiв, а решту насiння полякам роздав, хай i вони потурбуються.
Пiдношу однiй полячцi - була там така симпатична молодичка, - а вона бере
i смi ться:
- Це чай? А цукру теж дасте?
Саджанцi нашi ©м дуже сподобались, усе просять у мене та дзенькують.
Надiлив ©м i саджанцiв, хай вирощують на радiсть сво©й новiй демократичнiй
Польщi.
Попереджаю ще раз дiда Ярему:
- Пильнуйте ж. Бо заморозок, вiн пiдступний: пiдкрадеться i незчу тесь.
Дiд Ярема сердиться.
- По-тво му, Микито, я такий уже тюхтiй... Тiльки тобi наче i болить
оцей лимонарiй. А менi то вiн не болить? Я тут для небелi стою, менi даром
трудодень пишеться?
I понiс, i понiс... Ба, який!
- А пригаду те, кажу, дiду, як ви на мене цiпом колись замiрялися?
- Що Там про укрупнення чути?
- Думаю, що пiд осiнь одружимося з "П'ятирiчкою".
- Та хоча б скорiше й поженитися. Бо в них там сад... я давно вже на
нього зуби гострю. Бур'яни порозводили - сiрi вовки виють.
- Об' дна мось, тодi нiякий вовк у саду не втрима ться, ви його одразу
безпритульним зробите.
- На той свiт позаганяю... Будуть дiла!
- А будуть, Микито Iвановичу. В повiтрi он уже носиться, що будемо в
Каховцi другий Днiпрогес будувати...
- Лiдi Тарасiвно! В Каховцi? Другий? О, це вiдтiль, це зовсiм
по-нашому! А коли? Не чули?
- Так... почува ться, що незабаром.
- Добре та й дуже таки добре, Лiдi Тарасiвно! Ви уявля те собi, якi
там сади зашумлять? Сам по©ду, вiзьмусь...
Вона посмiха ться.
- Пiдготуйтесь, Микито Iвановичу...
- Готовий уже, як пiонер!
Схвильований, збуджений наближаюсь додому. Бач, як порадувала мене
Лiдiя Тарасiвна - новий Днiпрогес у Каховцi! Вода в таврiйському степу...
Який це переворот буде в природi нашого Пiвдня! До самого Чорного моря
квiтуватимуть сади, бiлiтиме бавовник. Брунитимуться пшеницями поля.
Забудемо, що таке огненнi нищiвнi суховi©, лише в згадках старезних дiдiв
залишитесь ви, ненависнi чорнi бурi!
Наче премiювала вона мене оцi ю чудовою звiсткою. Радiсно менi i
водночас якось... уже й сподiване! Якби колись Микита почув, що ходить
такий грандiозний проект, то, може, ще й не повiрив би, а зараз... Одразу
вiриться! Бо хiба ми самi вже не готовi тiлом i душею, технiчно й морально
до виконання таких велетенських накреслень?.. Готовi i ще раз готовi!
Оце вам i Лiдiя Тарасiвна... Бува ж так: сто©ть собi при мiсяцi,
насiння луза , а яке багатство при нiй! Тепер я догадуюсь, що не на мiсяць
видивлялася наша Лiдiя Тарасiвна, на iнше, мабуть, милувалася з ганку.
Адже саме отам, за рудниками, десь пiд отим мiсяцем уповнi i лежить вона,