Гончаров Анатолий. Микита Братусь

наша славна весняна Каховка!



VIII

Дома Оришка не в дусi. Знову багато листiв прийшло на мо iм'я, та всi
©й здаються дiвочими почерками писанi. Тiльки лист вiд мого давнього
приятеля Степана Федоровича Лиронця, директора Степово© науково-дослiдно©
станцi© плодiвництва, тiльки цей лист i уник Оришчино© цензури, а в решту
конвертiв уже вона встигла позаглядати, уже на них i пальцi Оришчинi знати
(попiдклеювала знову тiстом). Отож не витерпить, процензуру , а потiм ще й
сердиться, ще ти будеш i винуватий перед нею, незважаючи на те, що тайна
листування у нас оберiга ться законом.
- Свiженькi, кажу, ще й не висохли. Мовчить моя Оришка, як води в рот
набрала. Пишуть молодi садiвники (та й садiвницi ж!), тi, що при©здили
взимку до мене на кущовi мiчурiнськi курси. Допитливий, напористий народ,
люблю я таких. Той хвалиться, чим весну зустрiча , той про щось
допиту ться, чого тодi не второпав, а всi разом, як змовились, саджанцiв
просять - "Сталiнське" ©м припало до серця.

_"Вельмишановний Микито Iвановичу!_

(Цебто я).

_На нашому руднику вже повна весна. Зробив розбивку саду, купив ножiв
садових та секаторiв, а зараз копа мо ями для весняних насаджень. Буду у
вас за посадматерiалом, записуюсь на "Сталiнське", нагадую, що ви менi
його обiцяли (коли я йому обiцяв?)_
_З мiчурiнським привiтом! _
_Павло Плигун"._

Цей друг витрясе хоч з кого, цей свого доб' ться. А ось вiд мо ©
улюбленички, вiд Зiни Снiгирьово© з Каховського району. Беручке, моторне
дiвча!

_"...Окрiм роботи в саду, ще - за дорученням комсомольсько© органiзацi©
- веду гурток, поглиблюю людям садiвництво i значення його. Iнодi бува
навiть смiшно, що дехто каже не "чубук" (виноградний), а "муштук"...
Робота менi дуже подоба ться, скрiзь хочеться встигнути, мама вже
скаржаться, що бачать мене, лише коли сплю. "Нiчого, - кажу, - мамо, зате
ж перетворимо нашi сипучi пiски в комунiстичний сад!.."_

I теж: дайте "Сталiнського". Цьому завзятому качанчиковi, не вагаючись,
вiдпущу, бо вже знаю: пiдуть мо© саджанцi назустрiч новому Днiпрогесовi,
на щасливе життя у вiдродженiм степу.
У подруги Зiнино©, в Любочки Дробот, справи посуваються, видно, значно
гiрше. Як зараз бачу Любочку, - накрутивши собi гнiздо на головi, iде
писана красуня, розкохана, поважна, не йде, а пливе.

_"Привiт iз глибини таврiйських степiв! Пише ваша курсантка Любов
Дробот, яка вже твердо вирiшила жити на периферi©, щоб вивести в
майбутньому свiй новий сорт._
...На мою вимогу - дати в сад людей - у нашого голови була одна
вiдповiдь: завтра та завтра. I я вже хотiла кинути садiвництво,
зневiрилася зовсiм, а потiм згадала вас, Микито Iвановичу, завжди
бадьорого, жартiвливого, загартованого труднощами, i зрозумiла, що це в
мене просто тимчасове моральне падiння сил, це так звана "опатiя" вiд
всiляких невдач по роботi. Треба переборювати, сказала я собi, адже Микитi
Iвановичу на початку теж нелегко давалося, а тепер який сад виплекав i
власнi сорти ма ..."

Далi - там знову привiти i люте Оришчине тiсто. Дуже не по нутру менi
оця "опатiя", в нашому живому дiлi це як лишай, як грибкове захворювання.
Звiдки воно? Нема, нема, та й виступить на котромусь iз нашо© молодi... Чи
тобi, дiвчино, доводиться щовесни шмагати босонiж до Фальцфейнiв на
заробiтки? Чи сто©ть над тобою пан Фiлiбер, заставляючи на збираннi
черешень цiлими днями спiвати, як заставляв вiн сво©х наймичок, щоби,
спiваючи, не могли вони в саду ягоду з'©сти? Двадцять рокiв дiвчинi,
здоров'я на трьох, сад насаджу небувалий, а зiткнулася з якимось
твердолобим i вже в не© - а-па-тiя!.. Треба вiдповiсти Любочцi мiцно, з
червоним перцем. Iншi можуть i зачекати, а ©й вiдпишу негайно.
Степан Федорович, повiдомля , що 12 травня вiдбудеться вчена рада
науково-дослiдно© станцi© i що сто©ть на тiй радi моя iнформацiя про
наслiдки першо© зимiвлi цитрусiв в умовах нашо© зони. Сам ще не встиг на
радощах опам'ятатись, а Миронець уже на люди тягне. Наче знав вiн, що я
сьогоднi транше© вiдкрив, сорока йому на хвостi, мабуть, вiднесла. Що ж,
доведеться ©хати iнформуватись шановнiй радi, недаром же вона обрала мене
сво©м членом.
- Скучай, Оришко, скоро в Степове по©ду.
- Знову засiдати?
- Знову, бабунику.
- Щось дуже ти часто зарядив у Степове... Гляди, ще академiком станеш.
I, вiйнувши рушником, вона ставить вечерю на стiл. Тiльки я за ложку,
як вiдчиняються дверi i, пригнувшись, заходить до хати сам товариш
Мелешко.
- Твоя таки доля не вмирала, Логвине Потаповичу.
- Iду вулицею та й чую, що в куми Оришки чимось смачним з димаря пахне.
Дай, думаю, зайду, може, Микити якраз дома нема .
- Ви таке й придума те, куме, - несподiвано посмiха ться моя Оришка,
розгорiвшись, мов сiмнадцятка.
- Якби оце ваша Степанида почула...
- Хiба, - кажу, - Степанида така деспотка, як ти? У них там свобода
совiстi пану . Сiдай, мiнiстре, - Припрошую Мелешка до столу.
Вiн не дуже прошений. Крякнувши, сiда (так само, -як розпису ться -
навскоси, по дiагоналi до мене), лiкоть ставить на стiл, аж дошка пiд ним
жалiбно поскрипу . Не вперше ©й отак поскрипувати - не вперше сидить
Логвин Потапович за мо©м столом.
Зауважу принагiдне, що природа-мати не поскупилася, формуючи нашого
Мелешка. Це вiн ще трохи й схуд, вiдколи парторгом стала в нас Лiдiя
Тарасiвна. Ранiше ковалям мало не щотижня доводилось мiняти ресори пiд
його тачанкою, а це вже другий рiк ©здить - нiчого. Думаю, що з помiччю
Лiдi© Тарасiвни вiн рано чи пiзно таки й за Четверту главу перевалить.
Голова у нашого Мелешка, як завжди, старанно вибрита (щоб межi лисини
були менш помiтнi), обличчя пашить здоров'ям, у шкуру не потовпиться i
вража кожного сво ю обвiтреною масивнiстю та богатирськими обiддями
чорних вусiв. Завжди нашому Мелешковi жарко, гiмнастьорка на ньому, з
запиленими орденами "Знак пошани" та "Вiтчизняно© вiйни", уже й зараз
розстебнута (вважайте, що на все лiто), всякий може милуватись
закучерявленими головиними грудьми. Глянувши нижче, побачимо солiдний
головин живiт, що пружинить пiд гiмнастьоркою, обтягнутий вузеньким
кавказьким ремiнцем (просто дивно, як отой тоненький ремiнець та витриму
такий тиск), а ще нижче... та хай йому грець! - доки обмалю ш цього
Мелешка з голови до п'ят, то й вечеря вичахне.
- Оришко, може, налл ш нам хоч по наперстку... Бажано малинiвки.
- Нема в мене малинiвки! Потроху-потроху та й вилизькав за зиму!..
Знаючи Оришчину натуру, я мовчу: жду подальшого розвитку подiй.
А вона, побубонiвши ще трохи, незадоволено подзенькавши бiля буфета,
пiдходить до столу i... налива . Тi © ж таки малинiвки, яку я нiбито вже
давно вилизькав. Отут моя Оришка вся! Дивна жiнка, нi на кого ©© не змiняв
би© Вона тебе покритику , вона тобi викаже i сама ж тебе й пошану .
- Отже, будьмо!
- Будьмо!
Очi в Мелешка дрiбнi, розумнi, лукавi, свердлять i свердлять
спiвбесiдника весь вечiр i лише, коли вiн решуче або перехиля чарку, то
©х - нема, пiрнають кудись у тiлесну живу глибину. Я не пригадую, щоб
Мелешко коли-небудь посмiхався, мабуть, вiн посмiхатись не вмi . Якщо йому
гiрко - сопе, якщо ж весело, то просто регоче, аж шибки в конторi
бряжчать.
- Ото вам i все, - попереджа Оришка, хряпнувши буфетом, - бiльше не
ждiть.
Тепер я знаю, що ждати нiчого: на повторний шкалик буднього дня у не©
не розраховуй. Та й ми не з тих, що в кiнцi вечора мають звичай пiд столом
зустрiчатись. У нас, я передчуваю, буде з Мелешком серйозна розмова.
- Чого ти, - кажу, - Логвине Потаповичу, не завернув сьогоднi в сад,
щоб на цитруси глянути? Там такi стоять - серце раду гься.
- Оце я й забiг довiдатись... Значить, житимуть?
- Ще й плодитимуться.
- Ну й слава богу... чи то пак природi слава та третiй тво©й бригадi...
Це, думаю, буде неабияка стаття в наших прибутках.
- I не лише стаття, Логвине Потаповичу.
- Звiсно, не весь лимон пiде на реалiзацiю, будемо й на трудоднi
видавати... А я оце по рудниках гасав, хотiв крiпильного лiсу добути для
свинарникiв. Нiхто не да ! Ось тобi й зближення, ось тобi й лiквiдацiя
протилежностi мiж мiстом та селом. Як ми для рудникiв, так i п'яте, i
десяте, а вони хоч би шефство над нами взяли та лiсу кубiв скiльки
вiдпустили.
- Це рудники вже почали лiс для нас одержувати? Не чув... Чи, може,
який-небудь новий спосiб придумали, щоб лави в шахтах не крiпити?
- Ти не смiйся, Микито. Я знаю, як це робиться:
блат - великий чоловiк.
- Не згоден я з тобою... Може, i був коли-небудь та для кого-небудь
великим, але чим далi, то все менша , уже перетворився в лiлiпута. Думаю,
що ми його взагалi скоро в землю втопчемо. В нашi днi, навпаки, товариш
Держконтроль став великим чоловiком.
- Проти цього не заперечую, - покривився Мелешко,. зарипiвши стiльцем -
Але тобi, як членовi ревiзiйно© комiсi©, добре вiдомо, що в нашiй артiлi
вiдносно порушень статугу все в порядку. Держконтролевi у нас нiчого
робити. Не з колгоспу, а в колгосп, оце мо статус-кво. Колгоспом я дужий,
колгоспом багатий i тому завжди стою на вартi його iнтересiв. У нас нiхто
руки не погрi , це не те, що в "П'ятирiчцi" - поросят розбазарили, а потiм
акта склали, нiбито поросята поросят по©ли.
- Ми ©х ось пiдгягнемо, як посвата мося восени.
- Об' днання, звичайно, рiч добра, я давно казав, що крупне
господарство далеко рентабельнiше. I навiть, Микито, якщо менi й головою
не бути в укрупненому, то я все-таки за укрупнення. Правда, одне мене
трохи бентежить... В цьому роцi за тваринництво нам зiрки свiтять (Оришка
моя вiд печi аж вухами пряде). Напевне i вам, кумо Оришко, ну й менi ж, як
головi. Не знаю тiльки, як буде, коли при об' днаннi оберуть когось
iншого. Кому тодi присудять? Чи тому, що був, чи тому, що буде?
- Не турбуйся, Логвине Потаповичу, в Кремлi правду бачать... Ти менi
iнше скажи: був у тебе сьогоднi Аполлон Комашка, садiвник з
Орджонiкiдзевського рудника?
- Це той кавалер? Був.
- Про що ж ви переговори вели?
- Та про що ж: про саджанцi, звiсно. Дай та дай. За цими дайками якраз
i починаються порушення...
- Вiдмовили, значить...
- Чого там вiдмовили... Зюзь теж присутствував при розмовi, не дасть
збрехати. Продамо, кажемо, небоже, що самим не гоже... Не думай, що я так
йому й бовкнув, ми, брат, теж дипломати!.. I зна ш, чого вiн захотiв?
"Сталiнського" ©м вiдпустiть, хо-хо-хо... Розкуштували. Але ми, як вiдомо,
народ темний, нам аби грошi, аби лiс, а не хочеш по дружбi жити -
зiдчалюй... Он старий друг-приятель Карпо Лисогор учора дзвонив, хоче свою
МТС озеленити... Карповi не уважити просто грiх, та й то вiдносно
"Сталiнського" я ще не дав йому остаточного резюме.
- А, по-мо му, i рудниковi треба вiдпустити.
- "Сталiнського"?
- "Сталiнського".
- Ти що, Микито? Такий сорт! У нас в руках!.. Та нi за якi грошi!
- Саме такий сорт мусять одержати рудники.
- Слухай, Микито... Я знаю тебе давно: ти завжди по колiна у фантазiях
бродиш. До тво©х коникiв нiкому з нас не звикати. Але чим далi, менi все
важче тебе розумiти, Микито. Чи ти вже переста ш бути патрiотом нашого
"Червоного запорожця"? Чи тобi не дорога його слава i прiоритет? Ми з
тобою - фундатори, ми за нього який бiй витримали з куркульнею та ©©
полигачами! (Оришка моя навмисне гримить рогачами). Вийшли, нарештi, на
свiтлий шлях, залiкували рани вiйни, змiцнiли так, що з Посмiтним можемо
тягатись! I оце тепер ти радиш - повiдчиняти ворота навстiж, заходь, бери,
що на тебе дивиться? й-право, Микито, якби ти не отут вирiс, подумав би,
що тебе рудничани пiдiслали!
- Все-таки я не второпав, Логвине Потаповичу: чому ти не хочеш нового
сорту гiрникам вiдпустити?
- Е, ти на це не бий, товаришу Братусь! Сам я з нашим геро©чним
робiтничим класом здавна змичку маю... Ти бачив ©хнi сади? Вони за них
тiльки беруться... Вони ще не знають, на якiй вербi грушi ростуть. Ти ©м
даси рiдкiснi, найдорожчi саджанцi, а вони ©х завтра сво©ми козами
поспасують!. Iду якось торiк, а в них бiля дерева цап походжа припнутий -
теж менi сторожа найшли! А для того цапа байдуже - чи перед ним буржуазний
захiдно вропейський сорт, чи твiй новий мiчурiнський - все об'©сть i
спасибi не скаже. Та й взагалi, будучи ними, знав би я собi свiй марганець
i не лiз би в чужу парафiю. Це вже нам з тобою на роду написано: ори,
мели, ©ж. Ти скажеш - проспект днання, проспект Миру... Проспект
проспектом, ми його, звичайно, збуду мо, коли вже передбачено планом
реконструкцi©, але основа - галузi виробництва - у нас зостаються рiзнi, i
ти цього не iгноруй, Микито... Рудники в садах! Де це було, де це видано!
Чим ото садами ©м розважатися, хай би краще плани перед державою з нашою
акуратнiстю виконували, з графiку не вибивалися б, як вiл з борозни, щоб
круглий рiк на всiх рудниках переможнi зiрки горiли!..
Мелешко протер кулаком вуса i глянув на мене: ага!
- Слухав я тебе, Логвине Потаповичу, тепер ти мене послухай. Не вiдтiль
ти заходиш, зовсiм не вiдтiль. Нам нiчого пускати один одному дим у вiчi:
ми з тобою не за круглим столом сидимо. Коли ти вже не хочеш викласiи,
чому ви з товаришем Зюзем настро нi проти рудницьких садiв, то я сам тобi
це викладу, щоб прояснити вашi справжнi мотиви. Цапи та кози сюди за
хвости притягнутi тобою, Логвине Потаповичу. Сьогоднi цап об'©да дерево,
а завтра цапа самого можна з'©сти. Не в цьому проблема. А ось як розведуть
рудники у нас пiд боком сво© гiрняцькi сади, як зачервонi бiля кожного
котеджа Братусеве "Сталiнське" та з'являться на рудниках добрi лимонарi©,
то куди ж, пита ться, ми будемо тодi збувати свою власну продукцiю? Для
кого тодi будемо ларки на, сво©х радiовузлах вiдкривати? Хто до нас
прийде, хто купуватиме? Плодоконсервний завод всього не забере, ми в нього
не однi. У Кривий Рiг везти? Але ж далека, та й у них теж сади зашумлять,
якщо там пiдхоплять iнiцiативу наших рудникiв... Де ж вихiд? Чи обсадити
рудники садами, щоб гно©ти потiм свою колгоспну продукцiю, чи хай
зостаються рудники такими оголеними, як були досi, зате ми вiдкри мо ще
десяток рудникiв на марганцях, - вичавимо iз знатного вибiйника Богдана
Братусеняти його знатнi заробiтки i ввалимося в комунiзм найбагатшими
людьми, з набитими гаманами. Кажи, Логвине Потаповичу: так думав?
- Ти мене обвинувачу ш, а сам за свого сина Богдана пережива ш, за його
довгий карбованець пiклу шся... Так оце в тебе не сiмейщина, оце не
приятелiзм?
- Нi, ти вiдповiдай менi на запитання, товаришу Мелешко! I не забудь,
що твiй син Порфiрiй теж на руднику марганець довбе!..
- Та й Порфирiй же землi вiдцурався, пiд землю його потягло... Ти не
спiши, Микито, з висновками, я тобi на тво запитання ще вiдповiм, а
ранiше ти менi поясни: хiба тобi не при мно, що на виставцi, не десь, а
бiля нашого стенда вавiлон сто©ть, не про "п'ятирiччиних" поросят, а про
нас добра слава котиться? "Чи таке яблуко розкiшне?" - "Червоного
запорожця"! - "Де ще можна "Сталiнське" дiстати?" - "Аж нiде! То ©хнiй
прiоритет, то ©хня колгоспна монополiя!.." I тепер оце його, нашу емблему,
нашу гордiсть передати рудникам? Та за яке шефство? Хай уже абрикос - не
заперечую. Хай якийсь кущ смородини - мовчу. Але чому ж ще й "Сталiнське"?
Чому саме "Сталiнське"? Чи вони вже такi ситi нашим сортиментом, що нiчим
iншим i вдовольнитись не можуть?
- Не корч iз себе простака, Логвине Потаповичу. Ти добре зна ш, чому
саме наш новий сорт так полюбився гiрникам. I зовнiшньою красою, i смаком,
i особливо сво©ми рiдкiсними освiжаючими властивостями наш сорт помiтно
видiля ться з-помiж iнших i наче спецiально створений для людей важко©
фiзично© працi. Ти зна ш, що на свiтi, мабуть, нема працi, важчо© за
працю шахтаря i рудокопа. Може, я, Микита Братусь, все життя мрiю, Щоб
створити для них щось надзвичайне, цiлюще, таке, що було б гiрниковi
достойною винагородою за його богатирськi зусилля. Ти пита ш, чи при мно
менi, що нашi стенди в центрi уваги, що слава про нас котиться... Кому це
не було б при мним? Але менi встократ при мнiше, що гiрник, пiднявшись
на-гора iз жаркого свого забою, побачить дома на сво му столi у
кришталевiй вазi мо червонощоке, мо улюблене, освiжаюче "Сталiнське"!
Оцього я хочу, оцього я досягну. А те, що ви з Зюзем мудрували, вiдсилаючи
молодого садiвника Аполлона Комашку пiд три чорти, менi добре вiдомо, я
таки вгадав, хоча ти й звива шся зараз вужем i не хочеш визнати...
Логвине! Звертаюся до тебе як до колишнього мiнiстра славно© Кавунiвсько©
республiки, iменем нашо© бурхливо© молодостi питаю: розгадав я вашi
пiдводнi думки чи нi?
- Гм-гм... Розгадав.
- I чого ти приста ш весь вечiр до чоловiка? - втруча ться раптом
Оришка. - Вiн же таки наш голова, а ти бригадир чином, та й тiльки.
- Я бригадир, Оришко, але я почуваю, що правий, i тому на мо му боцi
сила. А вiн, оцей ексмiнiстр, хоч i голова, але, як кажуть китайцi, -
неправий i сам явно почува , що вiн неправий, а тому тiльки сидить та
мука . Ти б, Оришко, налила ще нам по наперстку...
Вона цього не чу , оглухла на одне око. Змалившись, уже завелася з
Федем... Сидить собi хлопець на лежанцi, мирно майстру шпакiвню, а ©й
нiбито стружки в дiжу летять... З рiдною дитиною не помириться, за онучу
зiб'ють бучу - просто хоч бери ©х та розводь.
- Ти, кажу, Логвине Потаповичу, - матерiалiст пiдкований, але дiалектик
дуже тугий. Ти завжди мусиш дивитися на життя як фiлософ, бо воно дивиться
на тебе саме так i хоче бачити тебе в безупинному русi i розвитковi
вперед. Ти зараз на©жачишся, чого це, мовляв, я тобi проповiдi читаю i чи
такий уже я сам, Микито, мудрий та дрюкований? Не заперечую, я теж у бога
теляти не з'©в. До чого вже наче визнаний мiчурiнець i "войовничий
глашатай" i "вiрний послiдовник його" - просто хоч бери та мiчурiнську
пробу ставляй менi на лоба, - а, мiж тим, заглянув би ти менi в душу...
Часто мене щось гризе, часто почуваю себе невдоволеним: мало, Микито,
зробив, можна було бiльше i краще, треба було тiльки смiливiше брати бика
за роги. Мiчурiнська наука вiдкрива перед нами безмежнi перспективи, в
буквальному розумiннi - безмежнi. Далеко, далеко ще не всi ми, войовничi
ортодокси, цiлком i повнiстю осягли всю велич цього вчення. Адже можна
справдi все на свiтi оцими руками лiпити, перетворити фауну i флору знизу
доверху, оновити природу до невпiзнання, вiдповiдно до бажань i прагнень
людини. Звичайно, на перших порах це не кожному з нас просто i легко
вклада ться в свiдомiсть, бо кожен з нас сам виростав у у свiтi, де
всьому, здавалось, певнi межi. I раптом вiдкриваються перед тобою такi
горизонти, такi перспективи, таким неосяжним вiйнуло простором! Дума ш, я
не почуваю iнодi на собi сковуючий тягар старих границь, рамок,
обмеженостей? Помиля шся, друже... Ось зiбрались до мене взимку, до
бувалого мiчурiнського вовка, нашi молодi садiвники та садiвницi... Бий,
але вчи! А Микита? Звiсно, вiн ма чим подiлитись, крiзь життя не йшов
верхоглядом, по колосочку пiдбирав усе найцiннiше, що попадалось йому на
шляху, - а ось зiткнувся з молодими та смiливими, учу ©х, навчаю
мiчурiнсько© науки, а сам - по ходу навчань - коли-не-коли та й пiймаю
себе зненацька на тому, що - еге! Тут ти сам, учителю, ще й досi чомусь не
переступив оцю межу, сам бозна, для чого ставиш курсантам якiсь рамки.
Дехто помiтить, а бiльшiсть i нi, довiряються старому глашата вi. Чекай,
кажу, Микито, тут щось не те... Ану попробуй, що вийде, коли без таких
рамок, коли наляжеш та злама ш i цi бар' ри та бар' рчики? I потiм
перекону шся, що можна було i слiд було ©х зламати. Тiльки ж треба для
цього весь час прагнути простору, випростатися для богатирського розмаху i
вмiти розпiзнати рутину, якою доброю та рiдною вона б не здавалась тобi...
Ми кажемо, Потаповичу: молодiсть свiту. Ми пiонери справжнього життя,
лицарi велико© науки. Так будьмо ж нещадними до себе! Хай молодече
дерзання, хай вiчна вiдвага всюди супроводжують нас... У нас пiдстави
поводитись i почувати себе на землi так, як почувався наш предок
господь-бог-у першi сiм днiв Творiння!
Мелешко, бачу, не зовсiм зi мною згоден. Сидить, задумавшись, жу свiй
чорний вус - зараз скаже, що чудес на свiтi не бува .
- Чудес, Микито, на свiтi не бува , - каже пiсля паузи Мелешко, - i ти
сам колись доводив, як насправдi створювалась наша земля: з розпечено©
туманностi. Ми вже раз утворювались в рiк великого перелому, а зараз
утворю мось на вищiй стадi©, у воротях комунiзму. Я, Микито, розвиваючись
революцiйними стрибками, почуваю, що весь час утворююсь, весь час
перебуваю в процесi...
- В процесi перебувай, одначе стрибками не дуже захоплюйся: iнколи
стрибки до вивихiв доводять.
- Якi там вивихи! Коли буде оголошено комунiзм, тодi - будь ласка! -
вимагай вiд мене i того й iншого. Все в менi знайдеш, товаришу, ти зна ш,
що Мелешко вмi перебудовуватись на ходу. Не почу ш уже тодi про Мелешковi
комбiнацi© - бо ж ми йдемо не туди, де про-цвiта© ймуть рiзнi комбiнацi©,
а туди, де взагалi нiяких менжувань не буде, а буде повний достаток. Знаю
це, Микито, i над сво©ми пережитками вчиню тодi гвардiйську розправу, не
жалкуватиму нiскiльки за ними. Але тепер поки то мусимо думати про
теперiшн . Бо коли зараз вводити "кожному по потребi", то що ж це вийде?
Ось ги мене рудниками допiка ш - хоч сорочку з себе, та ©м вiддай, а я
тримаюся статуту. Що б же з мене за хазя©н був, коли б я сво , кревне
колгоспне, та став розпускати налiво й направо? м дай, п'ятому-десятому,
а я тебе спитаю: нам дуже хто да ?
- Не перекручуй факти, Логвине Потаповичу, вони такi, що знову
випрямляться. Ти ма ш на увазi стояки. Стоякiв не дають i правильно
роблять, вони не Лiсоснаб. Але подумай, скiльки тобi iншого всього дають,
i далеко важливiшого. Звiдки ти електрику береш, дорогий товаришу Мелешко?
З нашого державного Днiпрогесу. Коли ти встиг стiльки тракторiв та безлiч
iншо© технiки собi накувати? Що б ти без них сьогоднi робив? Кури б тебе
на попелищi загребли в пiсляво нний перiод, якби не виручив робiтничий
клас, в тiм числi й нашi гiрники сво©м стахановським марганцем - ти зна ш,
куди i для чого вiн iде. А вiзьми наш сад... Чи©ми саджанцями посадили ми
перший свiй квартал? Вiд Мiчурiна прийшли, з далекого мiста Козлова. Чи,
може, ти цитруси нашi на гнiздi висидiв? Морем припливли вiд братньо©
Грузi© в подарунок!.. Та ще як: в бiлу марлю впакованi, корiння обкладено
мохом.
Мелешко мiй червонi , хоча, здавалось би, що вдкуди йому вже далi
червонiти.
- Та я готовий краще в Грузiю вiдправити партiю саджанцiв нашого нового
сорту, анiж оцим... клi нтам вiддавати! На Урал пошлю, за Урал, - ти,
брат, Мелешка цим не зляка ш... Когось учи братерських зв'язкiв, але не
мене.
- Я тебе й не збираюся вчити, товаришу Мелешко, хай тебе партiйна
органiзацiя повчить. Якраз оце я розмовляв з нашим парторгом, з товаришкою
Баштовою...
- Ти i ©й уже встиг насипати?
- Про що?
- Та про це ж... Про рудники, про саджанцi?
- Аякже. Все виклав, як ма бути. Розповiв, як ви змову влаштували з
товаришем Зюзем, як новий сорт у кулак затиску те, дороги йому не да те.
Похнюпився мiй Мелешко, в'яне, осiда , аж жалко чоловiка робиться.
- Не сподiвався, Микито, я такого вiд тебе... За якусь там Комашку -
уже вiн побiг, про все забув, що разом переживали...
Зажурено обвисли вiстрями вниз, уже не пружинять могутнi Мелешкiвськi
вуса.
- Не дрейф, кажу, вiрний товаришу, вище пiднiми свою мiнiстерську
голову! Розмовляв я сьогоднi з парторгом, та не про це, мали ми розмову
далеко при мнiшу... Ти ждеш, поки комунiзм оголосять декретно, - оглянься,
друже: вiн уже навколо нас i крiзь нас росте, буйне пагiння всюди вимету ,
а в нашiй преславнiй Каховцi незабаром розпуститься уже цiлим суцвiттям!..



IХ

Коли б не лiг я, звечора чи опiвночi, а встану однаково рано, така вже
виробилась звичка. I хоч небагато сплю, але мiцно i часто бачу барвистi
сни.
Ви не вмi те розгадувати сни? Дивне бачив я сю нiч!.. Кiби збира мось
ми з Оришкою до клубу, чи що. Виголився я, вуса накрутив, потiм провiв
долонею по щоцi i... люди добрi! Нема на нiй уже зморщок! Провiв по другiй
- миттю те ж саме сталося. Сам на себе дивуюся, молодий.
- Ти бачиш, Оришко, що зi мною сталося? А вона каже:
- Зроби й менi.
Пiдходжу до не©, проводжу долонею по щоцi, потiм по другiй (злегка), i
вже сто©ть переди мною Оришка, як замолоду стояла: кругловида, тугощока,
чорноброва.
Одяга мося по-святковому, уважно оглядаючи одне одного. Вона шаль
накинула на плечi, я переа, нею - в чоботях нових i в галошах, вона чiпля
собi Золоту Зiрку на груди, а я медаль лауреата.
I так виходимо з двору на широку, нiбито знайому i не знайому
асфальтовану вулицю.
йдемо, а позаду, чую, якiсь голоси вслiд сичать:
- О, диви, Братусеня вирядилося, пiшло...
- Яке Братусеня? Оте, що голопузе по вулицi бiгало та батогом пилюку
збивало?
Озираюся - не видно позаду нiкого, а мiж тим голоси через деякий час
знову сичать:
- Хазя©ном воно буде! Повернулося з Таврi©, з заробiткiв, та мерщiй
чотири чоботи взуло! (тобто чоботи з галошами).
Обертаюся знову, i знову - нiкого. Чи порохом розвiялись, чи бояться
мене, що тiльки сичать звiдкись, а на видному не з'являються...
- Не звертай уваги, - каже Оришка. - Хiба ти ©х не зна ш? То ж тi, що
для них навiть галошi на людинi - дивина. Тi, що мрiяли колись: якби став
я, мовляв, царем, то сало з салом ©в би, а в свiжiй соломi спав би.
- Ай справдi, - кажу Оришцi, - голос нiбито його... Вiн, вiн, той
самий, що босий вiд снiгу до снiгу ходив, а путом пiдперезувався!. Чого
йому греба вiд мене?
- Сказала тобi: не звертай уваги. То не живий чоловiк, то вже привид.
Вийшли за село, iдемо, а шлях перед нами поступово наче пiдiйма ться. I
мiсцевiсть не гiрська - наша, пiвденна рiвнина, а шлях якось усе вища .
Незабаром по боках утворилась прозора повiтряна глибiнь, а шлях став
юлубим, блискучим, як небо весною.
"Куди ж це ми?" думаю, йдучи. I невдовзi - аж дух менi перехопило! -
бачу, що попереду просто над дорогою сонце викотилось, по-ранковому
велике, i ми нiби йдемо якраз на нього.
- Оришко, це ми... туди?
- Туди, - вiдповiда дружина, пильно дивлячись на свiтило, яке з кожним
нашим кроком швидко розроста ться перед нами. I легко на нього дивитись, i
в очi не рiже, хоч дуже ясне.
- Тебе не заслiплю , Оришко?
- Нi.
- Хiба ти орлиця? Це тiльки орлицi на сонце можуть дивитись.