Грiнченко Б.. Оповiдання

"Для некурящих".
Ох, цей напис! Раз у раз доводиться воюватися з подорожнiми, щоб вони
справдi не курили, - це зна кожен, кому траплялося сiдати до таких
вагонiв, сподiваючися заховатися в них од огидно© отрути димом з паленого
листу. Будь ти дитиною, кашляй вiд тяжко© хвороби на груди, - все дарма:
напуватимуть тебе тi ю отрутою, смiючися i з тво©х прохань, i з тво©х
протестiв.
Цього разу трапилося, що в нашому вагонi людей було дуже мало i з них
виявився тiльки один курiй, високий лiтнiй селянин у кудлатiй капелюсi,
з-пiд яко© блищала пара виразних розумних очей. Вiн ©хав з двома сво©ми
товарищами, i з ©х розмови я довiдався, що цих трьох дядькiв уже не вперше
посила сiльська громада до мiста клопотатися за одну громадську справу.
Тепер вони верталися додому i були веселi: справа клалася на добре: от-от
уже добудуть свого. Трошки глузуючи, пригадували собi, як сьогоднi
тупцялись у якiйсь губернськiй писарнi та розмовляли з панками. Дядько в
капелюсi витяг тим часом з кишенi критого кожуха курецьке знадiб'я та й
почав поважно длубатись у кисетинi, добуваючи звiдти тютюн та натоптуючи
його в люльку сво©ми товстими робочими пальцями. Як вiн узявся був до
сiрникiв, я попрохав його не курити, показавши на напис.
- Хiба? - пiдвiв вiн голову i глянув за мо©м пальцем, читаючи: "Для
не-ку-ря-щих". А й справдi, що тут не годиться. Вибачайте, не буду: коли
тут таке право, щоб не курити, то й не куритиму. Бо, звiсно, пiд яким
правом чоловiк , то вже того права й слухайся. От якби тут не було цi ©
таблички, то хоч би ви були й дуже великий пан, я вас не послухався б i
нiчого б ви зо мною не вдiяли, - казав вiн, помалу витрушуючи назад у
кисет тютюн iз люльки.
- Тодi б я нiчого вам i не казав, бо й я корився б тодi тому праву.
- Хiба? - спитався вiн, зашморгнувши зразу кисет i знову, як i перше,
пiдводячи голову. - Оце добре, що в вас такий напрямок. А то звичайно так
бува , щоб люди пiд право хилилися, а пан - нi. Це вже я вивiрив i на
оцьому курiйствi, бо менi була така притичина.
- А яка ж саме притичина вам була? - запитавсь я, зацiкавившись.
- То справдi притичина! - засмiявся старий сивий дiд, товариш мого
курiя.
- Чудасiя! - додав тоненьким голосом другий товариш - худий гостроносий
чоловiчок, швидкий на рухи. - Я б такого i не вдав, як Данило - не
витримався б. Бо це треба як затятися, то вже щоб i не зрухнутися iз
свого.
- Так, може б, ви й менi розказали про вашу приго- ду? - попрохав я
Данила.
- А таки й розкажи, Даниле, пановi, розкажи! - задрiботiв тоненько
гостроносий, крутнувшись до Данила. - Воно чудне, ну й чудне!
Данило помовчав трошки, всмiхаючися з-пiд рясного темного вуса в
невеличку бороду, i загомонiв:
- Та що ж там такого?.. От собi, звичайно, чоловiк щось робить, а тим
часом то про те, то про се дума , мiзку . Отак i я... Що так воно дивно на
свiтi: усi люди, а життя в них неоднакове. От хоч би мужик - одно життя, а
пан - зовсiм iнше. I шана кожному не однакова: зараз пан увiходить куди,
то лакей пiдбiга й кланя ться, i пальто пановi скида , i говорить:
"Пожалуйте, пожалуйте!" Ще й дверi ширшенько прочиня , щоб не зачепився,
бува , пап; а наш братчик, сiром'яга, туди ж поткнися, то зараз: "Ну ти,
мурло! Куди прешся? Завертай назад, мугиряко!" I зараз тi© дверi, хоч би й
навстiж зяли, то зачинить... Ну, сказати, лакей, то, звiсно, панська
помийниця, - яких помий туди влий, такими й смердiтиме... така вже в нього
душа... так же й iншi туди ж...
Чого ж воно так? Невже через грошi? Бо в пана грошей багато: зараз вiн
лаке вi тиць у руку, - вiн йому й кожушинку скине, i дверi прочине... Або
хоч от на машинi: сiда ш у третiй клас, то там на тебе кондухтор нагрима ,
а iнодi й межи плечi наштовха , а такiсiнський собi му- гиряка, як i наш
братчик, тiльки що з гудзиками... А пан за великi грошi сiда до первого
класу, то вже вiн там на кондухтора грима , а той тiльки все - "як
завгодно"... Мат-терi його ковiнька, як же воно недобре на свiтi зроб
лено!..
Ну, та вже, - думка в мене, - нехай собi там хто що хоче, а вже я
дознаю, як воно так на свiтi жити, щоб нiхто тобою не поштурхував, а щоб
сам собi пан був!
здять пани у первому класi, по©ду й я!
Бiс його бери, що воно дорого, отже я з того не зубожiю. Хазяйствечко в
мене хоч там i не велике, та не зовсiм i мале, а син у мене один, -
роботящий паруб'яга, - то все воно йому самому припаде... от там хiба ще
за дочкою що дам, а бiльше нiкого й нема.
Отак собi надумавiпися, - це було цi © осенi, - та й лаштуюсь у дорогу,
та й нiкому не хвалюсь. У мене в городi було- таки й дiло до знайомого
чоловiка. Як прийшов той день , - удяг добру чумарчину, узяв карбованцiв
iз двадцять грошей та й на станцiю вже б то йти. А жiнка:
- Що це ти, чоловiче, в дорогу йдеш, а куди й не кажеш? Що воно за
мода? Мабуть, уже знову за якимись громадськими дiлами? Тiльки грошi
переводиш.
А я на смiх i кажу:
- Пiду панського права добувати.
- Тю! - каже. - Чи ти не здурiв? Чи тобi на свiтi жити надокучило?
- Нi, - смiюся, - тiльки надокучило мужицьке право.
- Що ж ти робитимеш? - пита , а сама, бачу, вже й бо©ться, й роботу
покинула, i не зна , що ©й i казати.
- А що ж я робитиму? Де пани бувають, там i я побуваю, подивлюся, чи не
можна якось так, щоб i мужик в однiй хатi з паном сидiв.
Вона як заголосить:
- Ой лишечко! Пропав же ти, пропав же ти навiки! Та тебе ж закатують,
та тебе ж на Сибiр завдадуть або на Соколиний острiв запроторять!.. Та там
же гаду-гаду, що й ступнути хрещенiй душi нiде... (I звiдки вона те зна -
про той гад?) Та дiточок же наших дрiбнесеньких посиротять!..
А вони, тi дiточки, таки й дрiбнесенькi: сина цi © осенi оженив, та й
до дочки вже тi, що куниць шукають, рипаються... Гаразд хоч, що обох па
той.час у хатi не було, а то б i ©х стара до лементу призвела. Уже не
радий, що й признався. Почав ©© вмовляти, почав ©й тс та се... Так-сяк
розважив, затихла... Затихла, а сама сво дума : як випроваджала, то так
сльози i бринять на очах...
I шкода менi ©©, i самому неначе трохи смутно стало, - ну, а все-таки
того, що намислив, не кидаюсь, простую на станцiю. Прийшов.
Узяв бiлета первого класу... таки дали, нiчого й не сказа- ли... Оива!
Та й дорого ж, нехай йому всячина!.. Це так, що не дурно папське право
достанеться!.. Ну, та дарма: один той день, що батько у плахтi.
Вийшов я до вагонiв, подивився, де синiм помальовано, - ото й мое. Так
просто й чимчикую у первий клас... А назустрiч iз вагона кондухтор.
- Не сюди, не сюди!.. - гримас. - Куди пха шся? Наперед iди, - там
третього класу вагони. А я таки собi тиснуся.
- Чи ти чу ш, мурло, що я тобi кажу? Не тут третiй клас, а спереду.
- Та чого ви гука те? - вiдказую. - Менi й не треба третього класу, а
первого, - та й показую йому бiлета.
- А, пановi бiлета несеш, - ну, иди, коли так... Та не барись там, бо
скоро по©зд рушить, - та й побiг далi.
Брешеш, думаю, я сам собi пан. Та й посуваюся у той первий клас.
Iду, а самому таки трохи моторошно. Увiйшов туди. Бий тебе сила божа! -
вiдразу не розбереш, куди й поткнутися. Одначе пролiз тiсненькою вуличкою
та й уступив у таке, що воно вже й не вагон, а таки зовсiм панська
свiтлиця: тут тобi й столики, тут тобi й постелi, тут тобi й тапчани...
Народу не дуже багато: панiв кiлькоро та панiй дво , бачу... Сидять
пани, - треба й менi сiдати. Набачив порожн мiсце, пiдiйшов та й сiв на
тапчанику та так i пiрнув у нього!.. Ну та й м'яко!..
- Мужичок, а мужичок! - каже менi панок молоденький з бiлявенькими
вусиками позакручуваними. - Не туди попал, тут первий клас.
- А так, - кажу, - пане, первий.
- Ну, так зачим же ти, - каже, - сюди, коли тобi в третiй?
- Нi, - кажу, - менi iменно в первий, а третiй менi тепер не в моду, бо
в мене бiлет не туди.
- Што ти, - каже, - вигаду ш абищо!
- Чого б же я вигадував? - одказую. - Подивiться самi.
Та й даю бiлета.
Глянув вiн раз, два... знизнув плечима... Тодi ззирнувся з iншими
панами. А тi слухають, що ми говоримо.
- Справдi, - каже до них, - у нього первого класу бiлет.
Тут iще дехто з панiв пiдiйшов, дивляться на мiй бiлет та дивуються.
- Хто ж це тобi дав? - питають.
- Нiхто, - кажу, - менi не давав, я сам собi купив.
- Нащо ж ти його купив? Це ж дорого - у третьому класi дешевше, -
озива ться товстий пан з такою бородою, що з щiк телiпа ться, а посерединi
голе.
- А дешевше , - одвiтую.
- Так нащо ж ти сюди купив?
- А ви ж, пане, нащо сюди купили, а не в третiй? Адже ж i вам дешевше
було б.
Один пан, такий огрядний собi, з чорною бородою, засмiявся та й каже:
- Правду говорить.
А той товстий пан, що шлях у нього серед бороди вiд губiв до ши©, вже
трохи й сердитенько:
- То ти, а то я! - навча . - Ти не рiвняй, а коли вже сiв тут, так сиди
тихо та чорт зна чого не розказуй.
- Та хiба ж то я вас, пане, зачепив? То ж ви мене зайняли, - вiдговорюю
йому, та бачу, що воно сердите, та вже й мовчу собi. 1 воно замовкло i
пiшло в куточок до вiкна та й сiло навпроти мене, тiльки навскоси трохи,
бо я скраю сидiв.
Поки ми так оце балакали, вже й по©зд рушив, а трохи .згодом i
кондухтор ускочив, - той-таки, що мене виряджав до третього класу.
Дивиться на бiлети та цока по них. Дiйшов i до мене та:
- Ти чого тут? Я ж тобi казав, що не в цей вагон.
- Аж воно таки в цей, - одказую та й подаю йому бiлета. Вiн зирк та й
нi в сих, нi в тих.
- Так це, - каже, - твiй... ваш бiлет? - уже не зна , як йому й казати.
- Та мiй же, мiй, - одповiдаю.
Вiн тодi глянув так неймовiрно по панах, а той огрядний пан з чорною
бородою, читаючи книжку, та й кива з-за книги головою:
- Його, його, - каже.
Здвигнув кондухтор плечима, цокнув по бiлетовi та й вернув. Подався
далi.
Коли це трошки згодом пiдходить до мене той молодень- кий панок iз
бiлявими вусиками. Зiперся на стовпчик, утупив у мене очi та й пита :
- А ти ж, мужичок, як це: завсiгди ©здиш у первому класi? - Випиту б
то, що воно за чоловiк. - Так, як бог дасть, - кажу. - Чи, може, ти
козак?..
- Та козак.
- А де ж ти живеш: на селi чи хутiр свiй ма ш?
- На селi.
- Далеко вiд станцi©?
- Де там, зараз i станцiя.
- Ти ж на станцiю ходиш чи ©здиш?
- Як коли йду, а як треба, то й ©ду, - вiдказую спокiйненько, - що то
воно далi буде?
- А ©здиш же ти одним конем чи парою?
- Як треба, то й трьома по©ду.
- Возом, чи, може, чим iншим?
- Як треба возом, то й возом, а як чим iншим, то й iншим, - одспiвую
паничевi, згадуючи свою гарбу.
- Ти ж сам ©здиш, чи, може, й наймит у тебе ?
- Чому нема?
- А хата ж у тебе велика? Докучило вже менi це.
- Та саме як на мене, - кажу. - А у вас, пане, яка, - чи велика?
- Як? - говорить.
- Та хата, - кажу, - у вас велика?
- А тобi яке дiло до мо © хати? - вже сердиться панок.
- Та ви ж за мою пита те, - вiдказую так собi плохенько. - А наймита ви
держите, пане, чи самi на станцiю ©здите?
- Чорт зна що говориш! - одказав менi на те панок та одвернувся та й
пiшов.
Ну, дарма. Сидимо собi та й ©демо. Пани про сво говорять, а я сам собi
про сво думаю та на всячину роздивляюся. Мене покинули, вже й не
дивляться на мене.
Добрий тютюн пани вживають, аж пахне. Наш так смердить, а цей як
ладанець. Якби такого чоловiк заживав, то жiнка й не вигонила б у сiни з
люлькою.
Е, а це вже не ладанець! Товстий пан iз дво©стою бородою та закурив
таку товстючу чорну цигарку, просто з листя кручену. Ну, та й мiцна! Ця й
менi дух забива . Треба, мабуть, самому покурити, а то задавить.
Отак собi думаючи, витяг кисета та й набиваю люльку. Набив, закурив...
Коли чую: кхи-кхи-кхи! Я й не туди-то, що це мо© пани кашляють уже вiд
мого люлечного. Зараз i пiдбiга той паничик iз закрученими вусиками:
- Мужичок, а мужичок, а зачим ти куриш?
- Та, - кажу, - пане, покурити схотiлося.
- Не можна тут курить! - говорить.
- Адже ж пани курять, - одказую, - от i у вас цигарка в руках.
- То, чу ш, табак не той, а в теб'я тютюнище такой, што ввесь вагон
засмердев.
- Коли ж у мене нема iншого. А хiба ж, - питаю, - тут мужицького тютюну
не можна вживати, а самий панський?
- Авжеж!
- А де ж це написано?
- Отам! - та й показу на табличку.
- Нi, пане, я письменний: там написано про те, щоб не виходити з
вагону, як по©зд ©де, а не про тютюн.
Коли тут як зiрветься з мiсця той пан з двома мичками на щоках, як
пiдбiжить до мене, як гуконе:
- Вон, мужлан! Вон! Не смiй курить сво © смердючо© гидоти!
А сам аж труситься зо злостi, а червоне обличчя аж двигтить. Ну, менi
спершу трохи моторошно стало, а далi думаю: чого? Та й кажу, пихкаючи собi
люлечку:
- Ви, пане, не кричiть i не тупотiть, бо й мо© такi самi грошi, як i
вашi, а ота цигарка, що в вас у руцi, може, вона менi смердючiша, нiж вам
моя люлька.
Як же затупотить мiй пан, як же зарепету : - Кондухтор!
кондухтор!
Та й побiг iз вагона.
За малу годину вже й з кондухтором верта ться. Зараз той до мене:
- Не кури!
- А хiба ж не вiльно?
- У первому класi не можна такого тютюну.
- А де це написано?
Тик-мик - i цей нiчого не вiдкаже, тiльки все:
- Не кури, бо я тебе виведу!
- Нi, не виведете, бо я бiлета маю. Нехай пани не курять, то й я не
куритиму, а як ©м вiльно, то й менi.
- Дак ти ж би хоч узяв вийшов з вагона та постояв там надворi та й
покурив.
- Коли пани виходитимуть надворi курити, то й я виходитиму, вжеж!
Тут той панок iз закрученими вусиками як пiдбiжить до мене, як кине
менi на тапчан цигарку:
- На, - каже, - кури, чорт би тебе взяв, та тiльки не чади сво ю
смолою!
- Нi, - одвiтую, - у мене й свiй , - нащо менi цей? Не кидайте менi,
пане, бо я не собака.
Та хоп тую цигарку пальцем та й скинув ©© додолу. Як iзчиниться тут
лемент та крик! Як позбiгаються всi! Пани лаються, панi© дрiботять та
знов-таки лаються, кондухтор лiзе вiдчиняти того вiтрогона, що вгорi, та
собi верещить, а я мовчки сиджу та люлечку пихкаю.
- От буде станцiя, - я тебе на станцi© виведу, ©хати не дам далi! -
каже кондухтор.
А той пан iз чорною бородою глянув на нього пильно та й пита ться:
- Хiба ви ма те право не давати пасажирам ©хати? Кондухтор верть, -
поживився, як пес макогоном , -
нiчого не вiдказав та й подався собi. Змовкли й пани, тiльки
сопуть та плюють, а той пан iз чорною бородою чогось смi ться мовчки
з-за сво © книги. Загула машина, - уже й станцiя. Дожидаюся я того
кондухтора, - не йде мене виводити. I по©зд рушив, а його нема.
Ну й гаразд!
Я тим часом давно вже й люльку докурив, i дим од не© розвiявся, затихли
й пани мо© зовсiм.
Проскочили ми так iще станцiй зо три,-- знов заманулося менi курити.
Тепер уже, думка, - вийду справдi з вагона та надворi покурю - однак же
мене жiнка вигонить, як я курю в хатi, - вона вже й звикла до нашого
ручкового, а то ж таки пани, - з незвички, то ©м воно i в носi, i в
горлянцi те ... Треба й ©х пожалiти, авжеж... А свого права я вже доказав.
Одначе тiльки сягнув у кисет по люльку, хотiв тут набити, бо надворi
вiтер, - коли це той пан з чорною бородою, що мене обороняв, пересiда до
мене.
- Куди ©дете? - пита .
- Та до Ч. - вiдказую.
- Дiло там ма те?
- Атож! - кажу, а того й не признаюся, чого саме ©ду, набиваю люльку
далi.
- Чи не хочете, - говорить, - мого?
Та й пода менi повен капшучок цигарок панських.
- Та спасибi, дякую, - у мене ще й свого потягне: вже коли курець, то
маю свою люльку й тютюнець.
- Та свiй i надалi здасться, - умовля , - а я був би дуже радий, якби
мого зажили: який вiн вам буде на смак.
Подивився я на нього, - смi ться з мене вражий пан: не хоче нюхати
ручкового, так пiдносить турецького. А втiм, видко, що добрий чоловiк, -
може, вiн, щоб сварки знову не було та нападу на мене. Нема вже чого менi
сваритися, коли вiн до мене по-людському озива ться.
- Добре, - кажу, - коли ваша ласка, то й вiзьму. Узяв, подякував,
закурив та й думаю собi:
- Бач, як воно на свiтi дi ться: то як собацi кидали, а те- пер уже як
людинi подають та припрохують. Еге-ге! Треба тiльки не подаватися! Так же
я тепер i робитиму!
Ото собi думаю, а тим часом машина уже й до Ч. добiга .
При©хав я до Ч., - у мене, кажу ж, таки й дiло було там до знайомого
чоловiка. До обiд iз тим чоловiком, а тодi покупив дещо... Увечерi б можна
й на машину, щоб додому, та в мене думка не така. Треба ж iще подивитися,
яково то самому собi паном бути. Куди б же менi пiти?
Розпитуватись у людей не важився, щоб, бува, не насмiялися, а надумав
собi так, що пiду до тiятру. Хоч я сам у ньому й не був, та таки попович
наш менi розказував, що там шут- куючи таке роблять, неначе справдi воно
: i кохаються, й цу- раються, i миряться, i сваряться, ще й убивають одне
одного... а що вже спiвають та танцюють!.. i так каже, що без сорому при
людях i цiлуються... А пани сидять та дивляться. Отож пiду й я подивитися
та й куплю собi панське мiсце.
Пiшов, ходжу по городу та читаю по тих стовпах, де здоровi газети
налiплюють, з оттакелезними лiтерами - шукаю, чи нема де тiятру. Так усе
або вчора був, або завтра буде, а сьогоднi нема. От менi не щастить. Ходжу
вiд стовпа до стовпа, як дурний... Коли таки натрапив на сво . Хоч воно й
не тiятр, та таки щось на нього скида ться: "у залi дворянського собранiя
концерт".
Одмiна його зна, думаю собi, що воно за концерт! Одначе, прочитавши
газету, бачу, що там грають i спiвають, - ну, то можна й слухати.
А почому ж там платять? мiсця по пiвкарбованця i по карбованцю й по
два. Ото вже саме панськi, як по два.
А де ж це воно ? Написано: "в залi дворянського собранiя". Це ж,
мабуть, там, де пани-дворяни збираються... то я ж знаю, бо колись туди сам
до призводителя дворянського доступався за громадською справою. Чого ж
менi ще й шукати? Ото и мо - де пани, там i я.
Ну, поки ще рано, то вернувся на квартиру до знайомого чоловiка, дещо
розпитався, куди та як у те собранi йти, та, дiждавшися того вечора, й
простую туди. Пiдходжу до великого того дому, - от, що, зна те, позад
собору, аж там уже перед дверима народу-народу - тиск! Раз у раз тi©
хвалiтони пiд'©здять та все туди, та все туди! Це ж буде тiснота така, що
й ки м не протиснеш.
Ну, думаю, голубе, держись цупко, бо тут, гляди, ще дужче завихорить,
як на машинi в первому класi! Та так смiливо слiдком за одним паном у тi ж
дверi.
Тiльки вступив, коли якесь лакейське опудало зараз мене за руку хап!
- Ти чого сюди?
- Не хапай, - кажу, - не поспiшайсь! - та одвiв його руку та й подався
собi.
Iду далi так, як менi сказано, коли справдi сидить за сто- лом якась
панночка i бiлети прода . Пiдiйшов i собi.
- Дозвольте менi, коли ваша ласка, бiлет!
- Н ту, - каже, - всi попродала, тiльки в первих рядах сть.
- Отого ж менi й треба - первого ряду, - давайте його менi.
- Два рублi, - каже.
- Дарма, - вiдказую, - давайте! - та й подаю ©й два карбованцi.
Взяла грошi й дала бiлета.
Там пани ще роздягаються, ну а я собi був у чумарчинi, то так просто й
пiшов у ту залу, - не питався й куди, бо менi вже розказано, де повертати.
Як увiйшов, то тут уже - не буду брехати - таки стало менi дуже
моторошно.
Хата така здорова, як клуня, та де! ще бiльша!.. та вся блищить, - ну,
незистино ще дужче, як у церквi!.. А пов нiсiнько стiльцiв наставляно...
народ вешта ться, та все пани та панi, - якi сидять, якi ходять...
Зроду-звiку не бачив такого, - якби не намiрився йти, то, мабуть би,
вернувся, а то що дуже вже затявся.
- Держись цупко! - знов кажу собi та все посуваюся, та все посуваюся
помалу промiж панами та промiж стiльцями, до свого первого ряду цiляючи...
Та ще тi панi© з довгими хвостами, - ну ©й же ти боговi мо му, - однiй так
у той волок уплутався, як парубок у гарбузиння, - мало не впав... Щось
менi за це й сказано, та не розiбрав... Дивляться на мене всi та
дивуються, одначе пускають... Помалу протюпав я до того первого ряду,
знайшов свiй сьомий номер та й сiв. Бiля мене нiкого нема, - тiльки
геть-геть дво якихся так, як я, у первому рядi сидять.
Сиджу, мовчу й не озираюся. Дивлюся на тi здоровеннi патрети, що по
стiнах, та на той хортоплян, що грають на ньому... А позад мене усе
шамотаються пани, усе шамотаються, i вже чую, що щось, мабуть, про мене
гомонять, бо раз у раз: "Смотри! Смотри!" Зирнув я так трохи через плече,
- коли пани купками позбивалися, гомонять та на мене показують. А це,
бачу, один наближа ться до первого мого ряду, крутнувся разiв зо два та й
став коло мене.
- Мужичок, - каже, - ти не туди попав.
- Нi, туди, - ось у мене й бiлет , - вiдказую, а сам собi думаю:
точнiсiнько, як i на машинi.
- То що, що бiлет, - каже, - то дарма, а можна тут сидiти тiльки тому,
хто в панськiй одежi, а в мужичiй - нi.
- Хiба, - доводжу, - одежа слуха ? Адже люди!
- Та люди - люди, та тiльки не в такiй одежi. Це дворянське собранi ,
так мужикам не годиться.
Дошкулив вiн мене. Стривай же ти, думаю, - загну й я тобi карлючку. Та
й питаю:
- А хiба, - кажу, - пани тут щось погане робитимуть, що не можна й
дивитись на нього?
А вiн собi круть та й побiг од мене, нiчого не сказавши. Бiжи!
Коли трохи згодом тупотить знов щось до мене, - зда ться, той лакей, що
одежу з панiв iзнiмав. Прийшов:
- Мужичок, уставай, iди!
- Чого? - питаю.
- Нiдзя, тут только господам можна, панам.
- Хто заплатив за бiлет, той тут i пан, - одказую. - Я заплатив, то й
сидiтиму.
- Iди, бо виведуть!
- Побачимо, - кажу. - Ви лучче йдiть до свого дiла, - чого ви до мене
причепились, як шевська смола?
Побiг i цей тим слiдом. Може, вже й годi, i покинуть? думаю собi.
Отже не покинули! Бачу, суне до мене отой хватальний, що по базарю
ходить та перекупок ганя , аж засапавшись, аж стiльцi валя, - так
поспiша ться. Прибiг та як зашипить:
- Вон отсюда!
- Ваше благородi , - кажу, - ви на мене не кричiть, бо я грошi вiддав
так, як i пани.
- Взять його!
Тут де не взялись отой самий лакейчук та полiцейський. Ухопили мене та
й ведуть. Iду, не опинаюся, бо бачу, що вже не поможеться.
Ну й сором же було промiж того панського натовпу йти! А вони,
гемонськi, ще й смiються!..
Коли це якiсь паничi назустрiч:
- За що ви його ведете: вiн же мас бiлет.
- Не ваше дiло, не мiшайтесь у полiцейськi дiла! - загарчав хватальний.
Вивели мене в сiни, каже хватальний до солдата:
- Забери його в полiцiю, - хай переночу , а завтра я йому по-сво му
розкажу, як у концерти ходити. Еч, хамлюга, ще й у первий ряд!
Повiй мене солдат.
Iдемо вулицею - темно вже надворi, лiхтарi скрiзь посвi- тилися.
Пройшли трохи мовчки.
- А куди це ми йдемо? - питаюся.
- Хiба не чув? - одказу . - У полiцiю йдемо. А бодай би ти пiшов
круга-свiта! - думаю собi, а сам питаю:
- Так хiба це ви й справдi в полiцiю мене ведете?
- А веду.
- А нащо?
- Бо звелено.
- А що ж у полiцi© буде?
- Закину тебе в темну, то переночу ш. Хiба не чув?
- Чув, - кажу. - А як переночую, то що буде?
- А тодi надзиратель буде тобi розказувати по-сво му.
- Що ж то воно: по-сво му? - питаю.
- Хiба не зна ш?
- Не знаю.
- Ну, то завтра твоя морда знатиме. Як почув я те, то так менi мов
окропом хто в обличчя линув, а далi й дух перебило. Зроду мене не бито, -
хiба коли мати, як пустував малим, сторч ганчiркою вдарила. Це вскочив по
самi вуха!
Ще помовчали. Тодi я й кажу:
- А що якби я зараз оце вiд вас та втiк?
- Який швидкий! - одказу . - Помалу, бо попа звалиш.
- Ну, а якби таки втiк? - знову я намагаюся.
- То я б тебе наздогнав i морду набив. А щоб ти i в старцях щастя не
мав за таке слово! - думаю та й знов у мене серце огнем узялось. Та треба
терпiти, щоб не було гiрше. А вiн на мене скоса позира та:
- Не оставайсь, не оставайсь позаду, - iди лиш попереду!
- Та я , -кажу , -й не зостаюсь, а я так собi думаю:
що якби я вам карбованця в кишеню вкинув?
- То тодi б, наздогнавши, морди не бив, а тiльки узяв за шияку та таки
й потяг би у полiцiю.
- А якби два карбованцi, то, може б, вам важко було бiгти?
- Нi, не дуже... Ти багач, бiлети в первому рядi купу ш.
- Отож, що багато витратився я, - кажу. - Нi, а як два з половиною, то
вже, мабуть, заважуть, мабуть, не пiдбiжите?
- Хто його зна ... А що ж я надзирателевi казатиму?
- Скажете, що втiк по темному, а ви зачепились, упали та й не
наздогнали.
- Хто його зна ... Давай три, то, може, й важко буде.
Виняв я три карбованцi та укинув йому в руку.
А ми дiйшли саме до темнiшо© вулички. Я й метнувся
туди, - бiжу, аж земля пiдо мною горить, аж дух менi забива .
Озирнувсь, - уже його в темному не добачу.
Тодi завернув у другу вулицю, чую - торохтить... ©де
звощик. Пiдождав та так на нього й скочив.
- На станцiю, та швидше! Чи вспi мо на по©зд?
- Поганятиму, то вспi мо.
- Так паняй же!
Поки до станцi©, то все боявся, що спiзнюся, а як увi йшов у станцiю,
то вже не знаю, як i бiлета вхопив, як i у вагон ускочив.
I що ж би ви думали? Аж поки по©зд рушив, то трусився.
Не страшно менi тих полiцейських самих, та страшно тi © ганьби та
зневаги.
Отак я того права добувався... та й не добувся...
Вернувшися додому, то й жiнцi довго не признававсь. А далi таки й
сказав. Вона на мене мокрим рядном, що стiльки грошей перевiв.
- Тобi, - кажу, - байдуже, що з мене так назнущалися, тiльки за грошi
клопочешся!
- Так тобi й треба! - грима , - не витiвай абичого!
Ну, що ти ©й казатимеш? То, як ©хав, так аж плакала, а як цiлий
вернувся, так i байдуже, - аби грошi!
Та то б iще дарма, а то бiда, що хоч я ©й наказував, щоб нiкому
анiтелень, одначе вона таки розказала про все сво©й сестрi Хотинi, а в
тi © язик як лопатень, - так усi й довiдалися.
Смiються тодi з мене: панського права, - кажуть, - добувався.
А воно й неправда: не панського, а таки людського.
Та де воно в нас ?

1902. XII. 5, м. Чернiгiв.



УКРАЛА

Тiльки вчитель увiйшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось
непевне. Школярки та школярi юрмою оточили когось i про щось палко й
голосно гомонiли. Гомiн був неласкавий, сердитий. Зрозумiти поки нiчого не
можна було. Чуть тiльки було, що на когось дiти сердились, комусь
докоряли.
Зараз же дехто побачив учителя, i почулось промiж дiтьми:
- Василь Митрович прийшов... Учитель прийшов.
Дiти стихли i всi повернулись до вчителя. Учитель пiдiйшов i спитавсь:
- Що тут у вас дi ться?
Усi мовчали, стоячи навкруг одно© парти. На тiй партi сидiла
Олександра.
Олександра була школярка першого року, дочка сiльського
писарчука-п'янички. Вона сидiла, низько похнюпивши голову i втупивши очi у
свiй стiл. ©© бiляве, усе у веснянках, обличчя було бiле як крейда. Вона
вхопилася руками за стiл, мов боялася, що ©© тягтимуть кудись силомiць.
Учитель ще раз спитавсь:
- Що тут у вас сталося?
Озвалась Прiська - подруга й товаришка Олек-сандрина. Батько ©© був у
економi© за прикажчика. Прiська була дiвчина сита, добре годована - вона
завсiгди приносила з дому гарну ©жу: пирiжки, перепiчки, коржi тощо. Вона
погано вчилася, але була дуже весела i не могла говорити не смiючися. Вона