Страница:
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
КАТОРЖНА
I
Каторжна - так ©© всi звали.
- Унеси дров у хату, чи чу ш, каторжна ти! - кричала мачуха.
- Геть з-перед очей, каторжна! - визвiрювався на не© батько, вертаючись
п'яний з шинку i заточуючись по хатi.
- За сцо ти мене стовхнула, католзна! - пищав дворiчний мачушин
хлопчик, б'ючи ©© кулаками.
I так усi!.. Навiть хлопцi та дiвчата на вулицi хоч i не так часто
звали ©© каторжною, але ж i на ймення мало коли звали, а як звали, то все
ж iз додатком:
"Ота каторжна_ Докiя..."
Та й було за що. Вiдколи мачуха ввiйшла в батькову хату, ця маленька,
семи рокiв, дiвчинка й разу не глянула на не© по-людському, а все з-пiд
лоба. Може, вона боялася мачухи, не знаючи ще, яка вона, а тiльки тим, що
вона мачуха; а потiм не кидала боятися тим, що вже знала, яка вона.
Може... А все ж був у не© завсiгди вовчий погляд. Та й не самий погляд!
Третього чи четвертого дня пiсля свого весiлля мачуха звелiла ©й
горщики поперемивати, а в не©, бачите, чомусь затрусилися руки, i вона
впустила та й розбила горща. Не можна ж було дурну не повчити - i мачуха
дала ©й штурханця. I ось пiсля цього - хоч ти ©й що, а нiчого не вмi до
пуття зробити: або поб' що, або наплута, накруте й не так зробить, як
треба. Довелося вчити трохи не щодня, а далi й щодня... Так що ж вона -
пока ться? перепросить? Така! Хоч ти ©© вбий, од не© слова не почу ш i
нiколи не заплаче,- найгiрше, що й не заплаче нiколи!
- Докi ! - спершу ще ©© таки на ймення звали,- чому хвiртки не
причинила? Теля вибiгло.
Мовчить.
- Кому я кажу? Чи я тобi не наказувала?..
Мовчить, у землю очi втупивши. Убив би на цьому мiсцi!
- Чи ти оглухла? - I мачушина рука з усi © сили б' ©©.
Сто©ть, мовчить.
- Так слухай же! слухай! Ось тобi, щоб слухала, щоб слухала, чу ш ти?!
Нi пари з уст!. Нi сльозини з очей, мов ©й i не болить! Одного разу
мачуха не втерпiла:
- Хоч би ти заплакала коли, каторжна!.. А вона тiльки глянула на не©
з-пiд лоба, як вовк, i мовчить. I так завсiгди. Б' ©© мачуха, б' , поки
втомиться, поки заболять руки,- аж тодi кине:
- У-у!.. проклята! Каторжна!..
А до батька яка вона? Ще як мати ©© жива була, так тодi тiльки до не© й
мостилася, та вдвох усе плакали. Тодi хоч плакала! Та що з того?.. Така ж
i мати ©© була - або плаче мовчки, або докоря: "Нащо п' ш, нащо жидовi
хлiб носиш!.." Давав ©й вiн доброго прочухана, як пiд п'яну руч. Ну, то ж
матiр бив, а ця ж чого тiка вiд його? Не завсiгди ж вiн i п'яний, iнодi
схочеться йому пожалувати ©© - вона ж таки рiдна дитина,- оце й покличе:
- Докi !
Пiдiйде, голову похнюпить.
- Докi ! Дочко...- почне батько та й зупиниться: мов колода, вона перед
його сто©ть. Штовхне ©© спересердя, встане, плюне та й пiде з хати,
промовивши: - Ну, каторжна!
А з мачушиними дiтьми що вона виробляла? Мало вона ©х била та штовхала?
Як мачухи в хатi нема, так i сть ©м! А одного разу таки розманiжилась:
увiходить мати тихенько в хату з городу, дивиться - сидить -вона на полу i
хлопчика - рокiв пiвтора йому було - мачушиного на руках держить та так
цiлу та примовля :
- Голубчику ти мiй, манесенький! Поцiлуй мене,- нiхто ще мене не
цiлував, як мама вмерли... Мачуха як скрикне:
- Ба, яка нiжна! А Оришку нащо на городi вдарила? Iвасику, бий ©©, бо
вона Оришку била. Бий кулачком, кулачком ©©...
Воно, маненьке, взяло та й штовхнуло ©© кулачком. Як скочить вона, як
кине його на пiл - трохи дитини не вбила - та з хати! Не потрапила ©©
мачуха й попобити. I бiльше до дiтей не пiдходила й на руки сама не брала,
тiльки як мачуха звелить.
От так же вона й на вулицi. З не© почнуть смiятися:
- А за що тебе мачуха за волосся з двору в хату тягла?
А вона зараз кулаком!
I зла ж вона була, на всiх зла! I всi ©й були вороги, й вона всiм
ворог,- каторжна, та й годi! Мабуть, у не© не серце, а камiнюка була.
I все хова ться вiд людей - мабуть, заздро, що люди веселi, так щоб не
бачити. Пiде в садок, аж у гущавину, та й сидить. I що вона там робить -
хто ©© зна ! Дiти мачушинi хотiли довiдатися i назирцем одного разу
побiгли за нею. Так, кажуть, пролiзла аж у гущавину та зараз до калинового
куща - рiс там кущ калиновий великий,- сiла там пiд ним i головою до його
припала, i руками його обхопила, й каже:
- Калинонько,- каже,- моя червоная, рiдна моя матiнко! Покрий мене
сво©м листоньком зеленим, сво©ми ягiдками червоними! Одна ти в мене
рiдная, улюбленая! - каже, а сама плаче...
Еге, вона плакала тим, що в не© не камiнь у грудях був, а маненьке
дитяче серденько! I те серденько так хотiло любити, так хотiло! Але ж
любити було нiкого!.. Недоброго i часто й густо п'яного батька вона не
любила, матерi не було, мачушиних дiтей мачуха любити не давала...
I вона плакала та обнiмала червону калину, поливала ©й землю сво©ми
слiзьми; i нахиляла тодi до не© калинонька сво© вiти, i здавалось дiвчинi,
що то мати рiдна руки до не© простяга ... I так вона плакала, поки почу ,
як мачуха кричить:
- I де вона, та каторжна, забiгла?!
Тодi вставала вона з землi i втирала сльози. Вiдразу застигало ©й
обличчя, мов камiнюка, i очi втуплювались у землю, i вона знову була тодi
справдi каторжна, що ©© нiчим не дошкулиш - нi словом, нi ломакою. Такою
вона йшла вiд калини.
Такою вона й тепер вийшла i вiдразу страшенно поблiдла: вона побачила,
як од гущавини побiгли мачушинi дiти. Невже вони знайшли ©© схованку? А
може, нi, може, вони тiльки так бiгли?
Але ж вони не так бiгли, вони знайшли, побачили, почули i розказали про
все мачусi.
Днiв через два Докiя знову була пiд калиною, засидiлась i не почула, як
мачуха ©© кликала. Уже тодi почула, як мачуха знайшла ©© в гущавинi i
потягла за волосся в хату.
- Стривай же ти, каторжна, я тобi дам, як тiкати вiд роботи пiд свою
калину!
Вхопила мачуха сокиру й побiгла в садок. Докiя вiдразу так i занiмiла.
Слуха , коли задзвенiла сокира в садку, затрiщали гiлки - ось ще, ще...
Вона кинулась, себе не пам'ятаючи, пробiгла садок, добiгла до
гущавини... Мачуха руба калину.
Дiвчина несамовито скрикнула, кинулась туди i стала мiждо калиною i
мачухою. Мачуха аж злякалась.
- Ти чого прибiгла?
- Не займайте мо © калини!.. Очi ©© горiли, а щоки були бiлi-бiлi;
груди так i здималися.
- Ах ти ж падло! Геть!
I здорова мачушина рука вiдкинула геть маленьку дiвчинку. Сокира
рубонула, жалiбно хряснула цiвка калинова, i впала стеблина, тремтячи
листом.
- Мамо! голубонько! рiдненька! Не рубайте, помилуйте!
- Геть, -каторжна!
Вона кинулась до мачухи, цiлувала ©й руки, затуляла сво©м тiлом останнi
калиновi стеблини.
- Геть, каторжна!
Але каторжна обхопила руками кущ, i ©© тонкi маленькi пальцi так i
заклякли на цiвцi. Трохи пальцiв ©й не поламала мачуха, поки вiдiрвала вiд
калини, вiдволокла геть i останнiми разами дорубала дерево...
Так росла Докiя: без милування, без жалування, без ляльок, без дитячих
iграшок, без калини,- тiльки спiвала iнодi тихо, як знала, що ©© нiхто не
чу , тихо та жалiбно. Де вона тих пiсень училася - бог ©© святий зна , а
вмiла багато - i все жалiбнi,- так, мов самi вони в не© з серця лилися:
Он до кого ж би я прихилилася?
Прихилилась би я до калиноньки,
До калиноньки, до червоно©,
А калинонька нахиля ться,
Мо серденько розрива ться...
А як оце побачить кого, зараз i змовкне, i знову така, як i була: очi
додолу, обличчя закам'янi ...
I так минали роки...
Минули - iз маленько© дiвчинки виросла доросла дiвчина. Та життя ©й не
перемiнилося: так, як i попереду, била ©© мачуха i зневажав п'яний батько;
як i попереду, не мала вона на вулицi подруг i була всiм чужа, не маючи
нiкого до себе прихильного, та й сама не була вона нi до кого прихильна -
зосталася вона "каторжною", як i була.
Нi, була й вiдмiна.
Колись мов закам'янiлий упертий вираз на обличчю тепер неначе
злагоднiв. Але ж це зробилося не тим, що вона пом'якшала сво©м серцем до
людей, а люди до не©,- нi; вiдмiну ту на обличчi зробила страшна невсипуща
журба, що гнiтила ©й душу, розривала груди i, не мавши вже сили ховатися в
серцi, виявлялась i на обличчi. Ця журба обнiмала ©© й тодi, як Докiя була
ще маленькою дiвчинкою, але ж була не така дужа, та й упертiсть перемагала
©©.
Потiм помалу-малу заворушились у дiвчини в головi думки. Якi? Про вiщо?
Вона спершу й сама не знала до пуття, як i про вiщо вона дума: дума ться,
та й годi. А думалося все саме смутне, саме невеселе, i ось, нарештi, з
цього безладдя розумового вибилася, виявилась виразнiш од усiх одна думка:
"За що мене так мучать?" А потiм: "Хiба я гiрша вiд iнших?" I цi двi думки
не давали ©й спокою. Вона не могла бачити, що й вона була iнодi винна:
коли ©© кривджено й зневажувано, то й вона, як мала силу й змогу, не
лишала цього без помсти, а iнодi й надто. Вона не могла зрозумiти, що вона
сама була винна, вiдiпхнувши вiд себе Христю тодi, як та на вулицi колись
пiдiйшла до не© i сказала:
- Докiйко! Я... я...
Правда, всi вони - i хлопцi й дiвчата, i ця Христя з ними - якось
особливо дошкуляли ©й того вечора сво ю зневагою, але ж Христя оханулась,
©й шкода стало бiдно© Докi©, i вона, мало не плачучи, промовила:
- Докiйко! Я... менi тебе... я...
Може, вона хотiла далi сказати, що вiд цього часу буде вiрною подругою
Докi©,- але ж цього нiчого не сказала, бо Докiя скрикнула: "Геть!",
одiпхнула ©© i втекла з вулицi.
Вона, кажу, не могла ще зрозумiти того, що в таких випадках сама iнодi
була винна, не могла, бо дуже вже велико© кривди зазнала вiд людей. I вона
винуватила цих людей за все: за сво© муки й сльози, за сво дитинство
безрадiсне, безлюбовне, за сво© молодi лiта, що марно гинули,- за все, за
все. I люди були справдi виннi. Однi пекли ©©, мучили.- така була п
мачуха. Другi не хотiли зрозумiти ©© мук, а тiльки глузували з не© (або ©й
так здавалося, що глузували),- такi були дiвчата, парубки. I вона це все
терпiла i не знала, чим пособити собi. I отодi прокинулась У не© в серцi
журба така страшна, сум такий великий, що вiн палив ©й усi груди, не давав
спокою нi вдень нi вночi.
Каторжна! Вiд усiх лаяна, вiд усiх зневажена! За що? Навiщо? Господи!
Краще й на свiтi не жити!
I вона то плаче, то страшне обурю ться на людей за ©х неправду i дума
про помету.
Еге, ©© серце бажало тепер помсти, вона задушила б усiх тих, хто
зневажа ©©, хто глузу з не©! А проте ©© серце не зле було, воно вмiло
любити i прихилятися до чужого горя.
Вона не дiвувала так, як дiвують iншi дiвчата. На вулицю чи на
вечорницi вона ходила мало: раз те, що мачуха не пускала; друге - що вона
©х не любила - тих хлопцiв та дiвчат - i... боялася; трет - не мала в чому
й пiти, бо всi смiялися з того дрантя, що в йому водила ©© мачуха. Нi,
вона не дiвувала! I хоча деякi парубки таки задивлялися на ©© стан
високий, рiвний, на ©© очi темнi, на коси чорнi, на брови, але ж тiльки
задивлялися, а далi йти не зважувались, бо до цi © каторжно© не можна й
приступитися - така зла, зараз стусанами нагоду . А сама вона про це не
думала: може, вона й уродлива була, може, мати й дала ©й бровенята, та не
дала долi,- вона цього не знала i не дбала про це, бо про це дiвчата
думають i дбають тодi, як парубки ©м згадуються, а ©й ще нiякi парубки не
згадувалися...
I так вона жила собi вiдлюдьком з сво ю журбою, з сво ю мукою, а iнодi
- i останнiми часами дуже часто - iз бажанням помститися...
II
Одного разу мачуха послала ©© до тiтки Одарки глечика попрохати.
У Одарки вечорницi. Увiйшла Докiя в хату,- аж там шахтарi. Усi в
червоних сорочках навипуск, у чоботях з вимережаними халявами, з пiстонами
та з китицями, у сукняних чумарках. Усi веселi, один на гармонiю гра , а
тi пiснi шахтарсько© спiвають:
Позавидував мужик,
Що шахтьору добре жить:
Шахтьор пашеньки не пашеть,
Коси в руки не берьоть!
На столi горiлка, ласощi дiвчатам. Це ж сьогоднi на шахтi грошi
заробленi давано: рублiв по двадцять, по двадцять п'ять за мiсяць шахтарi
взяли та всi отут за день чи за два прогуляють. А й гарно ж отой на
гармонiю гра ! Та й сам гарний - одежа аж вилиску ться, а пояс так i ся
весь од блищикiв та вiд гудзикiв. А з лиця? Брови такi!.. Не встигла ще
Докiя й добривечiр сказати, вже вiн угледiв ©© та й крикнув:
- А ось i дiвка йде нова!
Та як кинеться до не©, та й обняв. Вона його добре пхнула - аж
поточився,- а сама навтiки. Всi як зарегочуться, а вiн за нею з хати та й
пiймав у дворi:
- А стiй, дiвчино, яка ти швидка! Хочу на тебе подивитися, чи гарна ти?
Та поставив ©© проти мiсяця - мiсяць ясно свiтив,- та й дивиться ©й в
обличчя, не пуска. То гнiвна вона була на його, а то вже гнiву нема, сором
тiльки зробилося хто й зна й як! Як кинеться вона, вихопилась та тiкати
знову. А вiн кричить:
- Постiй, дiвчино, пiдожди! От же, ©й-бо, ти гарна!
Утекла та спрожогу як улетить у хату, аж мачуху злякала:
- Тю на тебе! Чи ти сказилася? Де ж глечик?
Де глечик?.. Вона й забула про глечик! Сказала, що не дала Одарка.
Полягали спати - не засне вона. Усе мiсяць повний перед не©, просто ©й
в обличчя дивиться... А вiн нахилився до не©: чи гарна? Ой, сором! Ой,
сором!.. А вiн же сказав, що гарна... Невже?.. От якби тепер глянути в
дзеркало, та не можна!.. Як його звуть? Вiн не з Ковалiвки - мабуть,
оврамiвський... Та чого вiн на не© так дивився?
I спала й не спала вона... Другого дня мачуха добре попобила ©© за те,
що стане та й сто©ть, як стовпець, а дiла не робить.
Та дарма! У суботу ввечерi вже вона бiля вiкна в Одарки й дивиться, чи
там вiн. Нема! I в другу суботу, i в третю - все його нема, i не йде вiн
©й з думки. Коли в недiлю смерком iде вона левадою хмизу набрати, аж
хтось:
- А здорова, дiвчино! Чия ти?
Глянула - вiн! Так на ©й i затрусилось усе. Сто©ть - з мiсця не рушить.
А вiн пiдiйшов та:
- Те-те-те! Та се та, що я при мiсяцi дивився! Чого ж ти тодi втекла?
Та за руку ©©. Злякалася вона чогось, чи що,- хотiла бiгти. А вiн не
пустив. Обняв та як пригорнув... Нiчого вона вже потiм не знала, нiчого не
чула, нi того вечора, нi другого дня,- нiчого! Тiльки чула, як ©й на губах
його поцiлунки горiли.
Що далi було? Те, що вона покохала, ©© серце нарештi знайшло кого
любити i вiддалось... Нi про вiщо вона не думала тодi: нехай б'ють i лають
- байдуже! й не болить пiсля цiлування солодкого, пригортання щирого.
Байдуже!..
Прийшла весна весела, верба зазеленiла, соловейко затьохкав, вишнi
цвiтом укрилися. У садок вона вийде,- серце з грудей вирватися хоче. Небо
синi далеке й широке, хмарки по ньому, як ягнятка, бiжать, степи, лiси
зеленiють, садок увесь пахощами обнiма ,- ох i красо ж божая, яка ж ти
гарна! Ой i свiте мiй милий, свiте веселий та красний, як же на тобi гарно
жити, вiрно любити!..
Заспiва вона - сама пiсня з грудей рветься; серце розцвiта , душа
вгору лине. А зустрiнеться з ним пiд вербою зеленою, пiд вишнею запашною,
рясно квiтом укритою, зустрiнеться - нiч ©й мала, не наговориться, не
намилу ться. Ох, i любила ж вона! Так любила, що всю душу вiддала i назад
не думала брати. Вiзьми мене, милий мiй, коханий! Мене ще нiхто не любив,-
вiзьми мене, бо вся я твоя! Ночi тихi©, зiрки небеснi©! Тiльки ви чули й
бачили. Свiте мiй ясний, свiте мiй красний!
Минула весна, лiто мина ... Чи не мина з ними й щастя?
III
Нi, ще не минуло...
Садком зеленим з повiтки Докiя Семена випроводжа . Дiйшли до перелазу.
Ще б далi дiвчина йшла, так люди побачать. Обвила вона йому шию сво©ми
руками, пригорнулась до його:
- Семеночку, соколе мiй! Чого ти такий невеселий став? Чом ти не такий,
як спершу був?
Осмiхнувся Семен:
- От дурна! Тобi тiльки поцiлунки на думцi. Не все ж цiлуваться, не
довiку ж обнiматься!
- Не довiку!? Ох, Семене, що-бо ти сказав! А я б умерла коло тебе...
Тiльки й вiку мого, що тво кохання. Як покинеш ти мене - загину без тебе.
Не покидай мене, Семеночку, голубе мiй, сонце мо , щастя мо !..
Та й упилась устами йому в уста... I не одiрвалась би, мабуть, якби сам
вiн не одiрвавсь:
- Прощавай!
Перестрибнув через тин та й пiшов улицею...
Пiшов та знов не прийшов... I тиждень, i два минуло, а його нема. I
осiнь прийшла, а його все нема. Вона не хотiла йняти вiри тому, щоб вiн ©©
кинув. А вже з не© всi дiвчата смiялися...
Вона ждала i - дiждалася...
Стрiла таки вона його, стрiла вдень серед вулицi. Кинулася вона до
нього - забула, де й коли це.
- Семеночку, голубчику!
А вiн:
- Тю! Чи ти не здурiла!
Та й пiшов... Краще б вiн ©© вбив! Сто©ть вона, коли чу , регочеться
хтось. Озирнулась - дво дiвчат з не© смiються.
- Утiк? - кажуть.- Вiн уже давно до Прiськи ходе...
Невже правда? Нi, не вiрю! Сама пiду, впевнюся! I пiшла туди, на
вечорницi. Вiн там, i Прiська там.
I не дивиться вiн. Вона до нього, а вiн вiд не©,- аж усi помiтили. Не
мала змоги й слова йому сказати. Тiльки як виходили, почула,- каже вiн:
- I чого вона, каторжна, так до мене в'язне?
Оце вже вона й од його почула це прокляте слово, i йому вона каторжна
стала. Усiм вона каторжна, усiм на свiтi. Усi ©© ненавидять! А як вона
його любила! Боже, як любила!.. I вiн зрадив. I вiн такий, як усi. О,
проклятi! розiрвала б усiх, задушила б, спалила б i його, i ту Прiську, i
тих парубкiв та дiвчат, що з не© смiялися, глузували, знущалися! От якби
було чим - вона зараз би пiдпалила цю хату...
Голова ©© горiла, думки плутались, груди пекло... Якби чим запалити? Чи
нема в не© в карманi сiрникiв? Вона почала шукати, чи не зосталося якого
сiрника, чи не сховала як-небудь, розтоплюючи пiч. Вивернула карман,
витрусила - нема.
Вона швидко пiшла з двору, пробiгла вулицею добiгла до сво © хати. У
вiкнах не свiтиться,- вже полягали. Сiни незасуненi, хата теж. Вона
ввiйшла в хату.
- Хто там? - спитався спросоння батько.
- Я! - сказала Докiя i зараз же знайшла на коминi сiрники та й побiгла
з хати.
- Куди ти? - гукнув батько.
Вона не вiдмовила, вибiгла з двору, знову пробiгла вулицею, але не
пiшла в двiр, де вечорницi, а перелiзла на город i зайшла ззаду, щоб нiхто
не бачив. Велика повiтка була прироблена до хати. Докiя зупинилася пiд
нею.
Вона чиркнула один сiрник. Вiн зайнявся i зараз же погас. Сердито
кинула вона його осторонь i запалила другий. Вiн горiв. Докiя почала
пiдпалювати ©м солому у стрiсi. Але солома була мокра, i сiрник знову
погас. Те саме було з третiм i з четвертим.
"Нi, треба знайти сухо© соломи. Тут сть - тут, може, як тепло було,
вiн, проклятий, з Прiською спав. Ну, тепер, уже не буде спати!"
Вона знайшла сухо© соломи, згребла ©© в купку пiд очеретяною стiнкою i
запалила. Солома затлiлась i почала горiти нарештi.
"Ось коли зайнялося! Гори швидше, займайся! От гарно! Вiд повiтки
вогонь на хату. I всi вони згорять".
I Докi© згадалася пожежа, що вона бачила,- ух, страшно! Так i тут буде.
Але там нiхто не згорiв, а тут усi згорять... I Санька згорить? Санька -
маленька дiвчинка, дочка досвiтчано© матерi. Докiя за останнiй час дуже
влюбила гарне дiвчатко, i дiвчинка любила ©©. Але ж i вона згорить... Така
гарна, ласкава. I Докi© в'явилося все: як хата горiтиме, як Санька
простягатиме руки з полум'я й кричатиме: "Рятуйте! Докi чко! витягни
мене!"
Господи! За вiщо ж? За вiщо вона спалить ©©? Це ж грiх! Людину спалить
живу. Та й не ©© саму. Господи, може, все село займеться! Нащо ж це вона
робить?
А солома шипiла, шкварчала i починала розгорятися. Ось полум'я вибухло.
Ось-ось повiтка займеться.
Та боже мiй!.. Та нащо ж це вона?..
Треба гасить, гасить мерщiй, а то все займеться. Вона кинулась до
вогню, хотiла затоптати його ногами. Але вiн горiв. А ©й уже вчувалося, як
Санька кричить:
"Докiйко, рятуй!.."
Все закрутилось ©й у головi. Червоне полум'я одно перед нею. Треба його
погасити. Вона вiдразу зiрвалася з мiсця i впала на полум'я. Воно пекло
©©, на ©й займалась одежа. Але вона того не чула. Вона хапала руками
вогняну солому, пiдгортала пiд себе i силкувалася гасити. Але вже вся
одежа горiла на нiй. Тодi, не знаючи, що робити, вона скрикнула:
- Рятуйте, хто в бога вiру ! Рятуйте! - i бiльше нiчого вже не
пам'ятала...
Очутилась вона дома. Нi, не очутилась, а вперше розплющила очi. Де вона
i що з нею,- того вона не розумiла.
© обрятували парубки та дiвчата, вибiгши на ©© крик та погасивши
пожежу. Вона страшенно попеклася, але того не чула: ©© ще дужче пекла
гарячка...
Страшно вона мучилась. Усi ©© розпаленi думки крутилися тепер круг
одного осередку: ©й все здавалося, що вона гасить пожежу, i вона
борсалась, кидалась, давила попеченими грудьми пiл, де лежала, кричала:
- Рятуйте! Люди горять! Санька-голубочка згорить!..
* * *
Перед смертю вона очутилась зовсiм. Вона зрозумiла, що вмира . Бiля не©
стояв батько. Мачухи в хатi не було. I бiльше не було нiкого. Вона пiзнала
батька, але нiчого не сказала. Промовила тiльки:
- За що? Господи, боже мiй! За що? - пiдвелася i, скрикнувши, впала
знову на подушку. За кiлька хвилин вона була мертва.
© поховано, i нiхто не пожалiв ©©. Вона всiм осталась каторжною.
Санька тiльки плакала. I нiхто й не думав одмовити собi на те питання, що
вона кинула вмираючи: за що? За що стiльки муки, горя та слiз додають
людям люди, коли й так життя таке коротке i таке сумне?..
1888.XII.31. У с.Олексi©вцi в Катеринославщинi
БАТЬКО ТА ДОЧКА
I
Мала Маруся зосталася дома сама. ©© батько пiшов на роботу в шахту. Нi
братiв, нi сестер у не© не було;
Мати ©© вмерла, тим вона завсiгди зоставалася сама, як батько йшов на
роботу.
Вони прийшли сюди з села. Маруся залюбки згаду той час, як вона там iз
матiр'ю жила. Тiльки це давно, давно було! Вона ледве пригаду молоде
вродливе обличчя з великими темними очима. Вона пригаду , як це обличчя,
без краю ласкаве, схилялося до не©, а дбайливi руки вкривали ©© теплiше, i
тихий материн голос казав:
- Спи, моя голубко! Спи, мо серденько!
Багато з того, що тодi було, позабувалося - адже ©й тiльки чотири роки
було, як мати вмерла,- але цей чарiвний образ нiколи не зникав з душi
бiдно© дiвчини-сироти.
© батька звали Максимом. Вiн був безземельний, бо Марусин дiд, за
панського ще права, був при панах, а не хлiборобом, i через те землi йому
не дано. Як Максим дружився, то його матерi вже не було на свiтi, та й
батько незабаром по тому вмер. Зостався Максим сам iз жiнкою.
У ©х була тiльки хатка та дворища клапоть, а землю хлiборобну наймати
доводилось. Поки мати Марусина жива була,- вони так-сяк господарювали; а
вже як вона вмерла (тiльки п'ять год за чоловiком i пожила), то тодi
господарство зовсiм занепало, бо й не можна було хазяйнувати без
господинi. Максим не схотiв женитися вдруге; вiн оддав Марусю в сiм'ю до
сво © сестри, а сам позабивав вiкна та дверi у батьковiй хатi та й подався
заробляти на шахти.
У тiтки Маруся вижила чотири роки. Важко ©й там було жити!
Вона завсiгди була як чужа, як приймачка у цiй сiм'©. Там було вже
четверо дiтей та дво старих,- то Маруся була аж сьомою. Усiм треба було
надати ©сти, всiх треба було якось одягти. Тiтка з дядьком з усi © сили
працювали, годуючи сiм'ю,- тож не дивно, що вони часом натякали Марусi, що
вона не "своя". Правда, Максим платив сестрi за дочку скiлькись там
грошей. Тiтка з дядьком знали, що цих грошей стане, щоб прогодувати
дiвчину. А все ©м здавалося часом, що Маруся - зайвий клопiт у ©х;
здавалося це ©м того, що важка робота в убозтвi зучила ©х труситися над
кожною крихтою.
Через те Маруся не знала жалування в цiй сiм'©. Воно i сво© дiти тiтка
не дуже милувала, та все ж то були сво©: хоч i покарта , та й пожалу
потiм. А Маруся була "не своя", хоч i родичка. Тим вона чула вiд тiтки
здебiльшого саме бурчання та гримання i мало, дуже мало коли зазнавала
жалування.
Eгe, вона не знала жалування, того пестливого материного жалування, що
так добре його видко навiть, як гляне мати, як погладе дитину по голiвцi.
Оце саме й було найбiльшим горем бiднiй уразливiй дiвчинi. Тим i образ
той, як мати ©© песту , нахилившись до ©©, Марусиного, приголов'я,
зберiгся в дитячiй душi такий звабливо-чарiвничий.
Найбiльша радiсть Марусi була, як у неробочий день часом приходив до
не© батько.
Вiн дуже любив Марусю, завсiгди приносив ©й якого гостинця, садовив ©©
до себе на колiна, як вона була маленькою, i так багато розмовляв iз нею,
як вона пiдросла. З самим батьком тiльки розмовляла вона зовсiм щиро, сам
батько тiльки й знав, чим вона журилася та з чого радiла.
I ото, як одного разу сидiли вони вдвох у садку, ©© журба за рiдним
пестуванням вибухнула вiдразу.
- Вiзьмiть мене, вiзьмiть мене до себе, татку! Я не хочу тут бiльше
жити! - благала, ридаючи, дiвчина, припадаючи сво ю маленькою чорнявою
голiвонькою батьковi до колiн.
- Серденько мо , куди ж я тебе вiзьму? Адже я в казармi живу,- там тобi
не можна жити,впевняв ©© батько.
- Я буду там жити, я буду вам пособляти,- тiльки вiзьмiть мене!
- Дурненьке! Ти не зна ш, що то таке казарма. Там кисно, нечисто, там
живуть самi великi чоловiки, а дiтям там не можна жити. Нiяк менi тебе,
дочко, взяти.
I справдi не мiг батько взяти Марусю. Казарма, де шахтарi жили,- це
була довга, кисна й брудна будiвля. В нiй жили робiтники й спали всi
покотом на одному полу, а пiл тягся через усю хату. Будiвля була дуже
вузька, бо мiж полом та другою стiною ледве можна було пройти, щоб лягти
на пiл. Тут не можна було жити сiм' ю - ось через вiщо Марусин батько не
мiг ©© до себе взяти.
Але ©© сльози зворушили йому серце, i вiн почав думати, яким би
способом зробити, щоб дочцi було жити краще. Вiн згадував усiх сво©х
родичiв, силкуючись угадати, хто з ©х був би ласкавiший до Марусi, щоб
туди вiддати ©©, у сестри забравши. Та нiчого не надумав. Таких родичiв не
було; були й гарнi люди, та хто ж його зна , як у ©х Марусi буде. Адже й
сестра його - людина гарна, а Марусi важко в не© жити. Та ще й те: сестра
гнiватиметься, коли взяти в не© дiвчину, а кому iншому вiддати.
Вiдразу йому згадалося: а що, якби й справдi послухатися Марусi та й
узяти ©© жити до себе? Тiльки не в казарму, а в землянку. Бо на шахтах
робiтники жили то в казармi, а то ще й у низеньких, поганеньких, землею
критих хатках, що звалися землянками. Такi землянки, давано самим тим
шахтарям, що в ©х сiм'© були. А що, якби й вiн попрохав собi землянку?
Звiсно, мабуть, так буде, що ©© не дадуть йому, та але ж: догнав - не
догнав, а побiгти можна. Та й сть одна землянка-пустка,- правда, така, що
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
КАТОРЖНА
I
Каторжна - так ©© всi звали.
- Унеси дров у хату, чи чу ш, каторжна ти! - кричала мачуха.
- Геть з-перед очей, каторжна! - визвiрювався на не© батько, вертаючись
п'яний з шинку i заточуючись по хатi.
- За сцо ти мене стовхнула, католзна! - пищав дворiчний мачушин
хлопчик, б'ючи ©© кулаками.
I так усi!.. Навiть хлопцi та дiвчата на вулицi хоч i не так часто
звали ©© каторжною, але ж i на ймення мало коли звали, а як звали, то все
ж iз додатком:
"Ота каторжна_ Докiя..."
Та й було за що. Вiдколи мачуха ввiйшла в батькову хату, ця маленька,
семи рокiв, дiвчинка й разу не глянула на не© по-людському, а все з-пiд
лоба. Може, вона боялася мачухи, не знаючи ще, яка вона, а тiльки тим, що
вона мачуха; а потiм не кидала боятися тим, що вже знала, яка вона.
Може... А все ж був у не© завсiгди вовчий погляд. Та й не самий погляд!
Третього чи четвертого дня пiсля свого весiлля мачуха звелiла ©й
горщики поперемивати, а в не©, бачите, чомусь затрусилися руки, i вона
впустила та й розбила горща. Не можна ж було дурну не повчити - i мачуха
дала ©й штурханця. I ось пiсля цього - хоч ти ©й що, а нiчого не вмi до
пуття зробити: або поб' що, або наплута, накруте й не так зробить, як
треба. Довелося вчити трохи не щодня, а далi й щодня... Так що ж вона -
пока ться? перепросить? Така! Хоч ти ©© вбий, од не© слова не почу ш i
нiколи не заплаче,- найгiрше, що й не заплаче нiколи!
- Докi ! - спершу ще ©© таки на ймення звали,- чому хвiртки не
причинила? Теля вибiгло.
Мовчить.
- Кому я кажу? Чи я тобi не наказувала?..
Мовчить, у землю очi втупивши. Убив би на цьому мiсцi!
- Чи ти оглухла? - I мачушина рука з усi © сили б' ©©.
Сто©ть, мовчить.
- Так слухай же! слухай! Ось тобi, щоб слухала, щоб слухала, чу ш ти?!
Нi пари з уст!. Нi сльозини з очей, мов ©й i не болить! Одного разу
мачуха не втерпiла:
- Хоч би ти заплакала коли, каторжна!.. А вона тiльки глянула на не©
з-пiд лоба, як вовк, i мовчить. I так завсiгди. Б' ©© мачуха, б' , поки
втомиться, поки заболять руки,- аж тодi кине:
- У-у!.. проклята! Каторжна!..
А до батька яка вона? Ще як мати ©© жива була, так тодi тiльки до не© й
мостилася, та вдвох усе плакали. Тодi хоч плакала! Та що з того?.. Така ж
i мати ©© була - або плаче мовчки, або докоря: "Нащо п' ш, нащо жидовi
хлiб носиш!.." Давав ©й вiн доброго прочухана, як пiд п'яну руч. Ну, то ж
матiр бив, а ця ж чого тiка вiд його? Не завсiгди ж вiн i п'яний, iнодi
схочеться йому пожалувати ©© - вона ж таки рiдна дитина,- оце й покличе:
- Докi !
Пiдiйде, голову похнюпить.
- Докi ! Дочко...- почне батько та й зупиниться: мов колода, вона перед
його сто©ть. Штовхне ©© спересердя, встане, плюне та й пiде з хати,
промовивши: - Ну, каторжна!
А з мачушиними дiтьми що вона виробляла? Мало вона ©х била та штовхала?
Як мачухи в хатi нема, так i сть ©м! А одного разу таки розманiжилась:
увiходить мати тихенько в хату з городу, дивиться - сидить -вона на полу i
хлопчика - рокiв пiвтора йому було - мачушиного на руках держить та так
цiлу та примовля :
- Голубчику ти мiй, манесенький! Поцiлуй мене,- нiхто ще мене не
цiлував, як мама вмерли... Мачуха як скрикне:
- Ба, яка нiжна! А Оришку нащо на городi вдарила? Iвасику, бий ©©, бо
вона Оришку била. Бий кулачком, кулачком ©©...
Воно, маненьке, взяло та й штовхнуло ©© кулачком. Як скочить вона, як
кине його на пiл - трохи дитини не вбила - та з хати! Не потрапила ©©
мачуха й попобити. I бiльше до дiтей не пiдходила й на руки сама не брала,
тiльки як мачуха звелить.
От так же вона й на вулицi. З не© почнуть смiятися:
- А за що тебе мачуха за волосся з двору в хату тягла?
А вона зараз кулаком!
I зла ж вона була, на всiх зла! I всi ©й були вороги, й вона всiм
ворог,- каторжна, та й годi! Мабуть, у не© не серце, а камiнюка була.
I все хова ться вiд людей - мабуть, заздро, що люди веселi, так щоб не
бачити. Пiде в садок, аж у гущавину, та й сидить. I що вона там робить -
хто ©© зна ! Дiти мачушинi хотiли довiдатися i назирцем одного разу
побiгли за нею. Так, кажуть, пролiзла аж у гущавину та зараз до калинового
куща - рiс там кущ калиновий великий,- сiла там пiд ним i головою до його
припала, i руками його обхопила, й каже:
- Калинонько,- каже,- моя червоная, рiдна моя матiнко! Покрий мене
сво©м листоньком зеленим, сво©ми ягiдками червоними! Одна ти в мене
рiдная, улюбленая! - каже, а сама плаче...
Еге, вона плакала тим, що в не© не камiнь у грудях був, а маненьке
дитяче серденько! I те серденько так хотiло любити, так хотiло! Але ж
любити було нiкого!.. Недоброго i часто й густо п'яного батька вона не
любила, матерi не було, мачушиних дiтей мачуха любити не давала...
I вона плакала та обнiмала червону калину, поливала ©й землю сво©ми
слiзьми; i нахиляла тодi до не© калинонька сво© вiти, i здавалось дiвчинi,
що то мати рiдна руки до не© простяга ... I так вона плакала, поки почу ,
як мачуха кричить:
- I де вона, та каторжна, забiгла?!
Тодi вставала вона з землi i втирала сльози. Вiдразу застигало ©й
обличчя, мов камiнюка, i очi втуплювались у землю, i вона знову була тодi
справдi каторжна, що ©© нiчим не дошкулиш - нi словом, нi ломакою. Такою
вона йшла вiд калини.
Такою вона й тепер вийшла i вiдразу страшенно поблiдла: вона побачила,
як од гущавини побiгли мачушинi дiти. Невже вони знайшли ©© схованку? А
може, нi, може, вони тiльки так бiгли?
Але ж вони не так бiгли, вони знайшли, побачили, почули i розказали про
все мачусi.
Днiв через два Докiя знову була пiд калиною, засидiлась i не почула, як
мачуха ©© кликала. Уже тодi почула, як мачуха знайшла ©© в гущавинi i
потягла за волосся в хату.
- Стривай же ти, каторжна, я тобi дам, як тiкати вiд роботи пiд свою
калину!
Вхопила мачуха сокиру й побiгла в садок. Докiя вiдразу так i занiмiла.
Слуха , коли задзвенiла сокира в садку, затрiщали гiлки - ось ще, ще...
Вона кинулась, себе не пам'ятаючи, пробiгла садок, добiгла до
гущавини... Мачуха руба калину.
Дiвчина несамовито скрикнула, кинулась туди i стала мiждо калиною i
мачухою. Мачуха аж злякалась.
- Ти чого прибiгла?
- Не займайте мо © калини!.. Очi ©© горiли, а щоки були бiлi-бiлi;
груди так i здималися.
- Ах ти ж падло! Геть!
I здорова мачушина рука вiдкинула геть маленьку дiвчинку. Сокира
рубонула, жалiбно хряснула цiвка калинова, i впала стеблина, тремтячи
листом.
- Мамо! голубонько! рiдненька! Не рубайте, помилуйте!
- Геть, -каторжна!
Вона кинулась до мачухи, цiлувала ©й руки, затуляла сво©м тiлом останнi
калиновi стеблини.
- Геть, каторжна!
Але каторжна обхопила руками кущ, i ©© тонкi маленькi пальцi так i
заклякли на цiвцi. Трохи пальцiв ©й не поламала мачуха, поки вiдiрвала вiд
калини, вiдволокла геть i останнiми разами дорубала дерево...
Так росла Докiя: без милування, без жалування, без ляльок, без дитячих
iграшок, без калини,- тiльки спiвала iнодi тихо, як знала, що ©© нiхто не
чу , тихо та жалiбно. Де вона тих пiсень училася - бог ©© святий зна , а
вмiла багато - i все жалiбнi,- так, мов самi вони в не© з серця лилися:
Он до кого ж би я прихилилася?
Прихилилась би я до калиноньки,
До калиноньки, до червоно©,
А калинонька нахиля ться,
Мо серденько розрива ться...
А як оце побачить кого, зараз i змовкне, i знову така, як i була: очi
додолу, обличчя закам'янi ...
I так минали роки...
Минули - iз маленько© дiвчинки виросла доросла дiвчина. Та життя ©й не
перемiнилося: так, як i попереду, била ©© мачуха i зневажав п'яний батько;
як i попереду, не мала вона на вулицi подруг i була всiм чужа, не маючи
нiкого до себе прихильного, та й сама не була вона нi до кого прихильна -
зосталася вона "каторжною", як i була.
Нi, була й вiдмiна.
Колись мов закам'янiлий упертий вираз на обличчю тепер неначе
злагоднiв. Але ж це зробилося не тим, що вона пом'якшала сво©м серцем до
людей, а люди до не©,- нi; вiдмiну ту на обличчi зробила страшна невсипуща
журба, що гнiтила ©й душу, розривала груди i, не мавши вже сили ховатися в
серцi, виявлялась i на обличчi. Ця журба обнiмала ©© й тодi, як Докiя була
ще маленькою дiвчинкою, але ж була не така дужа, та й упертiсть перемагала
©©.
Потiм помалу-малу заворушились у дiвчини в головi думки. Якi? Про вiщо?
Вона спершу й сама не знала до пуття, як i про вiщо вона дума: дума ться,
та й годi. А думалося все саме смутне, саме невеселе, i ось, нарештi, з
цього безладдя розумового вибилася, виявилась виразнiш од усiх одна думка:
"За що мене так мучать?" А потiм: "Хiба я гiрша вiд iнших?" I цi двi думки
не давали ©й спокою. Вона не могла бачити, що й вона була iнодi винна:
коли ©© кривджено й зневажувано, то й вона, як мала силу й змогу, не
лишала цього без помсти, а iнодi й надто. Вона не могла зрозумiти, що вона
сама була винна, вiдiпхнувши вiд себе Христю тодi, як та на вулицi колись
пiдiйшла до не© i сказала:
- Докiйко! Я... я...
Правда, всi вони - i хлопцi й дiвчата, i ця Христя з ними - якось
особливо дошкуляли ©й того вечора сво ю зневагою, але ж Христя оханулась,
©й шкода стало бiдно© Докi©, i вона, мало не плачучи, промовила:
- Докiйко! Я... менi тебе... я...
Може, вона хотiла далi сказати, що вiд цього часу буде вiрною подругою
Докi©,- але ж цього нiчого не сказала, бо Докiя скрикнула: "Геть!",
одiпхнула ©© i втекла з вулицi.
Вона, кажу, не могла ще зрозумiти того, що в таких випадках сама iнодi
була винна, не могла, бо дуже вже велико© кривди зазнала вiд людей. I вона
винуватила цих людей за все: за сво© муки й сльози, за сво дитинство
безрадiсне, безлюбовне, за сво© молодi лiта, що марно гинули,- за все, за
все. I люди були справдi виннi. Однi пекли ©©, мучили.- така була п
мачуха. Другi не хотiли зрозумiти ©© мук, а тiльки глузували з не© (або ©й
так здавалося, що глузували),- такi були дiвчата, парубки. I вона це все
терпiла i не знала, чим пособити собi. I отодi прокинулась У не© в серцi
журба така страшна, сум такий великий, що вiн палив ©й усi груди, не давав
спокою нi вдень нi вночi.
Каторжна! Вiд усiх лаяна, вiд усiх зневажена! За що? Навiщо? Господи!
Краще й на свiтi не жити!
I вона то плаче, то страшне обурю ться на людей за ©х неправду i дума
про помету.
Еге, ©© серце бажало тепер помсти, вона задушила б усiх тих, хто
зневажа ©©, хто глузу з не©! А проте ©© серце не зле було, воно вмiло
любити i прихилятися до чужого горя.
Вона не дiвувала так, як дiвують iншi дiвчата. На вулицю чи на
вечорницi вона ходила мало: раз те, що мачуха не пускала; друге - що вона
©х не любила - тих хлопцiв та дiвчат - i... боялася; трет - не мала в чому
й пiти, бо всi смiялися з того дрантя, що в йому водила ©© мачуха. Нi,
вона не дiвувала! I хоча деякi парубки таки задивлялися на ©© стан
високий, рiвний, на ©© очi темнi, на коси чорнi, на брови, але ж тiльки
задивлялися, а далi йти не зважувались, бо до цi © каторжно© не можна й
приступитися - така зла, зараз стусанами нагоду . А сама вона про це не
думала: може, вона й уродлива була, може, мати й дала ©й бровенята, та не
дала долi,- вона цього не знала i не дбала про це, бо про це дiвчата
думають i дбають тодi, як парубки ©м згадуються, а ©й ще нiякi парубки не
згадувалися...
I так вона жила собi вiдлюдьком з сво ю журбою, з сво ю мукою, а iнодi
- i останнiми часами дуже часто - iз бажанням помститися...
II
Одного разу мачуха послала ©© до тiтки Одарки глечика попрохати.
У Одарки вечорницi. Увiйшла Докiя в хату,- аж там шахтарi. Усi в
червоних сорочках навипуск, у чоботях з вимережаними халявами, з пiстонами
та з китицями, у сукняних чумарках. Усi веселi, один на гармонiю гра , а
тi пiснi шахтарсько© спiвають:
Позавидував мужик,
Що шахтьору добре жить:
Шахтьор пашеньки не пашеть,
Коси в руки не берьоть!
На столi горiлка, ласощi дiвчатам. Це ж сьогоднi на шахтi грошi
заробленi давано: рублiв по двадцять, по двадцять п'ять за мiсяць шахтарi
взяли та всi отут за день чи за два прогуляють. А й гарно ж отой на
гармонiю гра ! Та й сам гарний - одежа аж вилиску ться, а пояс так i ся
весь од блищикiв та вiд гудзикiв. А з лиця? Брови такi!.. Не встигла ще
Докiя й добривечiр сказати, вже вiн угледiв ©© та й крикнув:
- А ось i дiвка йде нова!
Та як кинеться до не©, та й обняв. Вона його добре пхнула - аж
поточився,- а сама навтiки. Всi як зарегочуться, а вiн за нею з хати та й
пiймав у дворi:
- А стiй, дiвчино, яка ти швидка! Хочу на тебе подивитися, чи гарна ти?
Та поставив ©© проти мiсяця - мiсяць ясно свiтив,- та й дивиться ©й в
обличчя, не пуска. То гнiвна вона була на його, а то вже гнiву нема, сором
тiльки зробилося хто й зна й як! Як кинеться вона, вихопилась та тiкати
знову. А вiн кричить:
- Постiй, дiвчино, пiдожди! От же, ©й-бо, ти гарна!
Утекла та спрожогу як улетить у хату, аж мачуху злякала:
- Тю на тебе! Чи ти сказилася? Де ж глечик?
Де глечик?.. Вона й забула про глечик! Сказала, що не дала Одарка.
Полягали спати - не засне вона. Усе мiсяць повний перед не©, просто ©й
в обличчя дивиться... А вiн нахилився до не©: чи гарна? Ой, сором! Ой,
сором!.. А вiн же сказав, що гарна... Невже?.. От якби тепер глянути в
дзеркало, та не можна!.. Як його звуть? Вiн не з Ковалiвки - мабуть,
оврамiвський... Та чого вiн на не© так дивився?
I спала й не спала вона... Другого дня мачуха добре попобила ©© за те,
що стане та й сто©ть, як стовпець, а дiла не робить.
Та дарма! У суботу ввечерi вже вона бiля вiкна в Одарки й дивиться, чи
там вiн. Нема! I в другу суботу, i в третю - все його нема, i не йде вiн
©й з думки. Коли в недiлю смерком iде вона левадою хмизу набрати, аж
хтось:
- А здорова, дiвчино! Чия ти?
Глянула - вiн! Так на ©й i затрусилось усе. Сто©ть - з мiсця не рушить.
А вiн пiдiйшов та:
- Те-те-те! Та се та, що я при мiсяцi дивився! Чого ж ти тодi втекла?
Та за руку ©©. Злякалася вона чогось, чи що,- хотiла бiгти. А вiн не
пустив. Обняв та як пригорнув... Нiчого вона вже потiм не знала, нiчого не
чула, нi того вечора, нi другого дня,- нiчого! Тiльки чула, як ©й на губах
його поцiлунки горiли.
Що далi було? Те, що вона покохала, ©© серце нарештi знайшло кого
любити i вiддалось... Нi про вiщо вона не думала тодi: нехай б'ють i лають
- байдуже! й не болить пiсля цiлування солодкого, пригортання щирого.
Байдуже!..
Прийшла весна весела, верба зазеленiла, соловейко затьохкав, вишнi
цвiтом укрилися. У садок вона вийде,- серце з грудей вирватися хоче. Небо
синi далеке й широке, хмарки по ньому, як ягнятка, бiжать, степи, лiси
зеленiють, садок увесь пахощами обнiма ,- ох i красо ж божая, яка ж ти
гарна! Ой i свiте мiй милий, свiте веселий та красний, як же на тобi гарно
жити, вiрно любити!..
Заспiва вона - сама пiсня з грудей рветься; серце розцвiта , душа
вгору лине. А зустрiнеться з ним пiд вербою зеленою, пiд вишнею запашною,
рясно квiтом укритою, зустрiнеться - нiч ©й мала, не наговориться, не
намилу ться. Ох, i любила ж вона! Так любила, що всю душу вiддала i назад
не думала брати. Вiзьми мене, милий мiй, коханий! Мене ще нiхто не любив,-
вiзьми мене, бо вся я твоя! Ночi тихi©, зiрки небеснi©! Тiльки ви чули й
бачили. Свiте мiй ясний, свiте мiй красний!
Минула весна, лiто мина ... Чи не мина з ними й щастя?
III
Нi, ще не минуло...
Садком зеленим з повiтки Докiя Семена випроводжа . Дiйшли до перелазу.
Ще б далi дiвчина йшла, так люди побачать. Обвила вона йому шию сво©ми
руками, пригорнулась до його:
- Семеночку, соколе мiй! Чого ти такий невеселий став? Чом ти не такий,
як спершу був?
Осмiхнувся Семен:
- От дурна! Тобi тiльки поцiлунки на думцi. Не все ж цiлуваться, не
довiку ж обнiматься!
- Не довiку!? Ох, Семене, що-бо ти сказав! А я б умерла коло тебе...
Тiльки й вiку мого, що тво кохання. Як покинеш ти мене - загину без тебе.
Не покидай мене, Семеночку, голубе мiй, сонце мо , щастя мо !..
Та й упилась устами йому в уста... I не одiрвалась би, мабуть, якби сам
вiн не одiрвавсь:
- Прощавай!
Перестрибнув через тин та й пiшов улицею...
Пiшов та знов не прийшов... I тиждень, i два минуло, а його нема. I
осiнь прийшла, а його все нема. Вона не хотiла йняти вiри тому, щоб вiн ©©
кинув. А вже з не© всi дiвчата смiялися...
Вона ждала i - дiждалася...
Стрiла таки вона його, стрiла вдень серед вулицi. Кинулася вона до
нього - забула, де й коли це.
- Семеночку, голубчику!
А вiн:
- Тю! Чи ти не здурiла!
Та й пiшов... Краще б вiн ©© вбив! Сто©ть вона, коли чу , регочеться
хтось. Озирнулась - дво дiвчат з не© смiються.
- Утiк? - кажуть.- Вiн уже давно до Прiськи ходе...
Невже правда? Нi, не вiрю! Сама пiду, впевнюся! I пiшла туди, на
вечорницi. Вiн там, i Прiська там.
I не дивиться вiн. Вона до нього, а вiн вiд не©,- аж усi помiтили. Не
мала змоги й слова йому сказати. Тiльки як виходили, почула,- каже вiн:
- I чого вона, каторжна, так до мене в'язне?
Оце вже вона й од його почула це прокляте слово, i йому вона каторжна
стала. Усiм вона каторжна, усiм на свiтi. Усi ©© ненавидять! А як вона
його любила! Боже, як любила!.. I вiн зрадив. I вiн такий, як усi. О,
проклятi! розiрвала б усiх, задушила б, спалила б i його, i ту Прiську, i
тих парубкiв та дiвчат, що з не© смiялися, глузували, знущалися! От якби
було чим - вона зараз би пiдпалила цю хату...
Голова ©© горiла, думки плутались, груди пекло... Якби чим запалити? Чи
нема в не© в карманi сiрникiв? Вона почала шукати, чи не зосталося якого
сiрника, чи не сховала як-небудь, розтоплюючи пiч. Вивернула карман,
витрусила - нема.
Вона швидко пiшла з двору, пробiгла вулицею добiгла до сво © хати. У
вiкнах не свiтиться,- вже полягали. Сiни незасуненi, хата теж. Вона
ввiйшла в хату.
- Хто там? - спитався спросоння батько.
- Я! - сказала Докiя i зараз же знайшла на коминi сiрники та й побiгла
з хати.
- Куди ти? - гукнув батько.
Вона не вiдмовила, вибiгла з двору, знову пробiгла вулицею, але не
пiшла в двiр, де вечорницi, а перелiзла на город i зайшла ззаду, щоб нiхто
не бачив. Велика повiтка була прироблена до хати. Докiя зупинилася пiд
нею.
Вона чиркнула один сiрник. Вiн зайнявся i зараз же погас. Сердито
кинула вона його осторонь i запалила другий. Вiн горiв. Докiя почала
пiдпалювати ©м солому у стрiсi. Але солома була мокра, i сiрник знову
погас. Те саме було з третiм i з четвертим.
"Нi, треба знайти сухо© соломи. Тут сть - тут, може, як тепло було,
вiн, проклятий, з Прiською спав. Ну, тепер, уже не буде спати!"
Вона знайшла сухо© соломи, згребла ©© в купку пiд очеретяною стiнкою i
запалила. Солома затлiлась i почала горiти нарештi.
"Ось коли зайнялося! Гори швидше, займайся! От гарно! Вiд повiтки
вогонь на хату. I всi вони згорять".
I Докi© згадалася пожежа, що вона бачила,- ух, страшно! Так i тут буде.
Але там нiхто не згорiв, а тут усi згорять... I Санька згорить? Санька -
маленька дiвчинка, дочка досвiтчано© матерi. Докiя за останнiй час дуже
влюбила гарне дiвчатко, i дiвчинка любила ©©. Але ж i вона згорить... Така
гарна, ласкава. I Докi© в'явилося все: як хата горiтиме, як Санька
простягатиме руки з полум'я й кричатиме: "Рятуйте! Докi чко! витягни
мене!"
Господи! За вiщо ж? За вiщо вона спалить ©©? Це ж грiх! Людину спалить
живу. Та й не ©© саму. Господи, може, все село займеться! Нащо ж це вона
робить?
А солома шипiла, шкварчала i починала розгорятися. Ось полум'я вибухло.
Ось-ось повiтка займеться.
Та боже мiй!.. Та нащо ж це вона?..
Треба гасить, гасить мерщiй, а то все займеться. Вона кинулась до
вогню, хотiла затоптати його ногами. Але вiн горiв. А ©й уже вчувалося, як
Санька кричить:
"Докiйко, рятуй!.."
Все закрутилось ©й у головi. Червоне полум'я одно перед нею. Треба його
погасити. Вона вiдразу зiрвалася з мiсця i впала на полум'я. Воно пекло
©©, на ©й займалась одежа. Але вона того не чула. Вона хапала руками
вогняну солому, пiдгортала пiд себе i силкувалася гасити. Але вже вся
одежа горiла на нiй. Тодi, не знаючи, що робити, вона скрикнула:
- Рятуйте, хто в бога вiру ! Рятуйте! - i бiльше нiчого вже не
пам'ятала...
Очутилась вона дома. Нi, не очутилась, а вперше розплющила очi. Де вона
i що з нею,- того вона не розумiла.
© обрятували парубки та дiвчата, вибiгши на ©© крик та погасивши
пожежу. Вона страшенно попеклася, але того не чула: ©© ще дужче пекла
гарячка...
Страшно вона мучилась. Усi ©© розпаленi думки крутилися тепер круг
одного осередку: ©й все здавалося, що вона гасить пожежу, i вона
борсалась, кидалась, давила попеченими грудьми пiл, де лежала, кричала:
- Рятуйте! Люди горять! Санька-голубочка згорить!..
* * *
Перед смертю вона очутилась зовсiм. Вона зрозумiла, що вмира . Бiля не©
стояв батько. Мачухи в хатi не було. I бiльше не було нiкого. Вона пiзнала
батька, але нiчого не сказала. Промовила тiльки:
- За що? Господи, боже мiй! За що? - пiдвелася i, скрикнувши, впала
знову на подушку. За кiлька хвилин вона була мертва.
© поховано, i нiхто не пожалiв ©©. Вона всiм осталась каторжною.
Санька тiльки плакала. I нiхто й не думав одмовити собi на те питання, що
вона кинула вмираючи: за що? За що стiльки муки, горя та слiз додають
людям люди, коли й так життя таке коротке i таке сумне?..
1888.XII.31. У с.Олексi©вцi в Катеринославщинi
БАТЬКО ТА ДОЧКА
I
Мала Маруся зосталася дома сама. ©© батько пiшов на роботу в шахту. Нi
братiв, нi сестер у не© не було;
Мати ©© вмерла, тим вона завсiгди зоставалася сама, як батько йшов на
роботу.
Вони прийшли сюди з села. Маруся залюбки згаду той час, як вона там iз
матiр'ю жила. Тiльки це давно, давно було! Вона ледве пригаду молоде
вродливе обличчя з великими темними очима. Вона пригаду , як це обличчя,
без краю ласкаве, схилялося до не©, а дбайливi руки вкривали ©© теплiше, i
тихий материн голос казав:
- Спи, моя голубко! Спи, мо серденько!
Багато з того, що тодi було, позабувалося - адже ©й тiльки чотири роки
було, як мати вмерла,- але цей чарiвний образ нiколи не зникав з душi
бiдно© дiвчини-сироти.
© батька звали Максимом. Вiн був безземельний, бо Марусин дiд, за
панського ще права, був при панах, а не хлiборобом, i через те землi йому
не дано. Як Максим дружився, то його матерi вже не було на свiтi, та й
батько незабаром по тому вмер. Зостався Максим сам iз жiнкою.
У ©х була тiльки хатка та дворища клапоть, а землю хлiборобну наймати
доводилось. Поки мати Марусина жива була,- вони так-сяк господарювали; а
вже як вона вмерла (тiльки п'ять год за чоловiком i пожила), то тодi
господарство зовсiм занепало, бо й не можна було хазяйнувати без
господинi. Максим не схотiв женитися вдруге; вiн оддав Марусю в сiм'ю до
сво © сестри, а сам позабивав вiкна та дверi у батьковiй хатi та й подався
заробляти на шахти.
У тiтки Маруся вижила чотири роки. Важко ©й там було жити!
Вона завсiгди була як чужа, як приймачка у цiй сiм'©. Там було вже
четверо дiтей та дво старих,- то Маруся була аж сьомою. Усiм треба було
надати ©сти, всiх треба було якось одягти. Тiтка з дядьком з усi © сили
працювали, годуючи сiм'ю,- тож не дивно, що вони часом натякали Марусi, що
вона не "своя". Правда, Максим платив сестрi за дочку скiлькись там
грошей. Тiтка з дядьком знали, що цих грошей стане, щоб прогодувати
дiвчину. А все ©м здавалося часом, що Маруся - зайвий клопiт у ©х;
здавалося це ©м того, що важка робота в убозтвi зучила ©х труситися над
кожною крихтою.
Через те Маруся не знала жалування в цiй сiм'©. Воно i сво© дiти тiтка
не дуже милувала, та все ж то були сво©: хоч i покарта , та й пожалу
потiм. А Маруся була "не своя", хоч i родичка. Тим вона чула вiд тiтки
здебiльшого саме бурчання та гримання i мало, дуже мало коли зазнавала
жалування.
Eгe, вона не знала жалування, того пестливого материного жалування, що
так добре його видко навiть, як гляне мати, як погладе дитину по голiвцi.
Оце саме й було найбiльшим горем бiднiй уразливiй дiвчинi. Тим i образ
той, як мати ©© песту , нахилившись до ©©, Марусиного, приголов'я,
зберiгся в дитячiй душi такий звабливо-чарiвничий.
Найбiльша радiсть Марусi була, як у неробочий день часом приходив до
не© батько.
Вiн дуже любив Марусю, завсiгди приносив ©й якого гостинця, садовив ©©
до себе на колiна, як вона була маленькою, i так багато розмовляв iз нею,
як вона пiдросла. З самим батьком тiльки розмовляла вона зовсiм щиро, сам
батько тiльки й знав, чим вона журилася та з чого радiла.
I ото, як одного разу сидiли вони вдвох у садку, ©© журба за рiдним
пестуванням вибухнула вiдразу.
- Вiзьмiть мене, вiзьмiть мене до себе, татку! Я не хочу тут бiльше
жити! - благала, ридаючи, дiвчина, припадаючи сво ю маленькою чорнявою
голiвонькою батьковi до колiн.
- Серденько мо , куди ж я тебе вiзьму? Адже я в казармi живу,- там тобi
не можна жити,впевняв ©© батько.
- Я буду там жити, я буду вам пособляти,- тiльки вiзьмiть мене!
- Дурненьке! Ти не зна ш, що то таке казарма. Там кисно, нечисто, там
живуть самi великi чоловiки, а дiтям там не можна жити. Нiяк менi тебе,
дочко, взяти.
I справдi не мiг батько взяти Марусю. Казарма, де шахтарi жили,- це
була довга, кисна й брудна будiвля. В нiй жили робiтники й спали всi
покотом на одному полу, а пiл тягся через усю хату. Будiвля була дуже
вузька, бо мiж полом та другою стiною ледве можна було пройти, щоб лягти
на пiл. Тут не можна було жити сiм' ю - ось через вiщо Марусин батько не
мiг ©© до себе взяти.
Але ©© сльози зворушили йому серце, i вiн почав думати, яким би
способом зробити, щоб дочцi було жити краще. Вiн згадував усiх сво©х
родичiв, силкуючись угадати, хто з ©х був би ласкавiший до Марусi, щоб
туди вiддати ©©, у сестри забравши. Та нiчого не надумав. Таких родичiв не
було; були й гарнi люди, та хто ж його зна , як у ©х Марусi буде. Адже й
сестра його - людина гарна, а Марусi важко в не© жити. Та ще й те: сестра
гнiватиметься, коли взяти в не© дiвчину, а кому iншому вiддати.
Вiдразу йому згадалося: а що, якби й справдi послухатися Марусi та й
узяти ©© жити до себе? Тiльки не в казарму, а в землянку. Бо на шахтах
робiтники жили то в казармi, а то ще й у низеньких, поганеньких, землею
критих хатках, що звалися землянками. Такi землянки, давано самим тим
шахтарям, що в ©х сiм'© були. А що, якби й вiн попрохав собi землянку?
Звiсно, мабуть, так буде, що ©© не дадуть йому, та але ж: догнав - не
догнав, а побiгти можна. Та й сть одна землянка-пустка,- правда, така, що