Шмигельський._ То сть образа, ясновельможний пане, я...
Потоцький._ Ну! Оригiнали сердиться не мають права, коли до ©х химер
прихильнi i слухають ©х королi! Вони повиннi мать собi за честь таке
поводження запанiбрата! (Пауза. Сiда. Мовчить, потiм говорить спокiйно.)_
Бунти всi кров'ю пiдпливали споконвiку, i гайдамацький бунт потоне а чи
погасне у хлопськiй кровi. Це закон... Пане Яворський!
Яворський (пiдбiга)._ Слухаю пана!
Потоцький._ Пiди зараз...
Яворський._ Слухаю пана... (Бiжить до дверей.)_
Потоцький._ Пане Яворський!
Яворський (верта ться)._ Слухаю пана!
Потоцький._ Куди ж пан? Я ж ще нiчого не сказав.
Яворський._ Слухаю пана.
Потоцький мовчить. Яворський не всто©гь на мiсцi.
Потоцький._ В великiй залi зiбралась шляхта околична
Яворський._ Так.

Потоцький._ Нехай пан пiде i запросить...
Яворський. _Слухаю пана. (Бiжить.)_
Потоцький._ Пане Яворський!
Яворський (хутко верта ться)._ Слухаю пана.
Потоцький._ Потап! Дай кухоль води!
Потап _да .
Прошу пана напитись!
Яворський._ Бардзо дзiнькую! *_ Я нiчого не ©в.
Потоцький._ Прошу, прошу випить.
Яворський п' .
Тепер пан спокiйнiше мене буде слухати до краю.
Яворський._ Слухаю пана!
Потоцький._ Запроси шляхту сюди, тiлько не всiх разом - перше
двох-трьох.
Яворський._ Слухаю пана. (Бiжить, але од дверей хутко верта ться, так
нiби його знов Потоцький кликав.)_
Слухаю пана!
Потоцький._ Пан все вже вислухав. Прошу iти тихо до салi, бо пан так
прудко лiта , що забува мо© прикази часто.
Яворський._ Слухаю пана. (Пiшов тихо.)_
Потоцький _смi ться. Входе Жезнiцький._
ЯВА III
Т i ж i Жезнiцький_.
Жезнiцький._ Четвертував i розiслав скрiзь шматки вiд падла Сави
Чалого.
Потоцький._ Коли б той Сава та не воскрес. Ти рiжеш ©х, як тих курчат,
а вони плодяться, як пацюки.
Жезнiцький._ То менi сором. Я ще нiкого не зарiзав, а смертi предаю
харцизiв по закону.
Потоцький._ Що нового?
Жезнiцький._ Коли ми голову Сави, настромивши на палю, ставили на
майданi, я запримiтив двадцять запорожцiв.
Потоцький._ Ну?!
Шмигельський (про себе)._ Новi жертви.
Жезнiцький._ Або ж вони хотiли Саву визволить, або розглядають замок,
щоб зненацька напасти.
Шмигельський._ Ясновельможний! Запорожцi цi тут третiй день, вони
купують конi для коша.
Жезнiцький._ То хитрiсть козацька; це гайдамаки, я ©х добре знаю: пики
страшнi, замурзанi, очi як у вовкiв, i нi один бестiя не уклонився менi, i
нi один, побачивши, як ми стромля м палю, не сказав - боже поможи!
Потоцький._ Чого ти захотiв! Вели ©х всiх захопить, допитайся -
звiдкiля, чого?
Шмигельський._ Коней купують, запевняю!
Потоцький._ Обережнiсть не вадить!
Жезнiцький._ То я ©х зараз захоплю i посадю в тюрму. (Вийшов.)_
ЯВА IV
Яворський_, панi Качинська _з дочкою (вони кланяються). Потоцький
_сидить, ледь кивнувши головою. Качинська_ держить молоденьку дочку за
руку.
Качинська._ А це моя дорога дина цурка, дина утiха! (До дочки.)_
Кланяйся!
Дочка присiда .
Яка я рада i щаслива сьмь, що можу бачити ясновельможного пана. (До
дочки.)_ Кланяйся!
Дочка присiда .
Я третiй день чекаю щастя бачити нашого заступника, добродiя нашого.
(До дочки.)_ Кланяйся!
Дочка присiда .
Потоцький._ То я паню добре знаю. Чого ж хоче панi?
Качинська._ Коханий мiй муж, царство йому небесне, був вiрним слугою
панським. Кохала я його, як свою душу, але пан буг * * _розлучив нас, i я
зосталася вдовою з дочечкою сво ю, сирiткою - Касею звуть. (До дочки.)_
Кланяйся!
Кася_ присiда.
З пансько© ласки маю п'ять хлопiв з хлопками, i тi не слухають: я ць не
несуть, курей не дають, суничок i горiхiв не збирають в лiсi, прядива самi
не мають, та ще i Чалим Савою лякають. Один бестiя утiк. Я сама мушу собi
©сти варить, а Кася моя, - (до дочки)_ кланяйся! - сама, вибачайте,
сорочки стира . Вони мене в гроб вженуть сво ю непокiрнiстю, а Касю мою, -
(до не©)_ кланяйся!-так настращали, що бiдне дитя не спить та цiлу нiч
зiтха . (До дочки.) _Кланяйся! Нема у нас заступника, нема мого коханого
малжонка * * * _Яся; за другого ж вийти замiж я не можу, бо так кохаю
свого покiйничка, як свою душу!..
Потоцький._ Панi менi вже обридла сво©ми скаргами на хлопiв! Пане
Яворський!
Яворський _пiдбiга .
Яворський._ Слухаю пана.
Потоцький._ Я б хотiв...
Яворський._ Слухаю пана. (Хоче йти.)_
Потоцький._ Прошу ж слухать до кiнця, а нi, то, може, пану дать води?
Яворський._ Нi, бардзо дзiнькую, я сьогодня нiчого солоного не ©в.
Потоцький._ Зроби менi велику ласку.
Яворський._ Слухаю пана.
Потоцький._ Женись, я буду тво©м сватом...
Яворський._ Слухаю пана.
Потоцький._ Панi Качинська! От я даю п'ять тисяч злотих приданого паннi
Касi i хочу, щоб вона зараз повiнчалась з паном Яворським; тодi буде у вас
заступник, i ви мене зоставите в споко©!
Качинська._ Ясновельможний пане! Доня моя... (До Касi.)_ Кланяйся!
Кася_ присiда.
Доня моя занадто молода, вона про шлюб зовсiм не дума, ©й ще треба
пiдождати пари; а коли вже ласка панськая для бiдно© вдови, то краще я
повiнчаюся з паном Яворським.
Потоцький._ Пане Яворський!
Яворський._ Слухаю пана!
Потоцький (показу на стару Качинську)._ От пану наречена. Сьогоднi
хочу i весiлля справить.
Яворський._ Слухаю пана.
Потоцький._ Пане Яворський, поцiлуй свою наречену!
Яворський._ Слухаю пана. (Iде до Качинсько©.)_
Качинська._ При людях соромно. Нехай уже по шлюбi, ясновельможний пане!
Потоцький._ Пане Яворський! Прошу до шлюбу зараз.
Яворський пода руку Качинськiй. Кася_ присiда Потоцькому. З дороги
Качинська оберта ться.
Качинська._ А коли ж ясновельможний пан дозволить взять п'ять тисяч
злотих?
Потоцький._ По шлюбi.

Яворський._ Слухаю пана!
Вийшли.

ЯВА V
Тi ж, без Яворського_, Качинсько© _i Касi_, а потiм Жезнiцький _i
гайдук.
Потоцький._ Ха-ха! Серед таких тяжких обставин для розваги приятна
комбiнацiя! Потап! Пiсля шлюбу закликать Яворського до мене - я його не
пустю до Качинсько©, буде з не© п'ять тисяч злотих! Ха-ха!
Входить гайдук з листом, за ним Жезнiцькнй.
Гайдук (пода лист)._ Вiд хорунжого пана Реви лист.
Жезнiцький (потира руки). А_ при ньому скованого гайдамаку привели.
Потоцький (чита )._ "Вчора бiля Очеретного я наскочив на гайдамацькую
ватагу, розпудив хлопцiв, порубав, а ватажка Саву Чалого на суд
ясновельможного пана посилаю!" (Говорить.)_ Знову Сава! Четвертий Сава!
Подле iм'я, коли його почу ш або вголос вимовиш, то мов гадюка в пазусi
ворушиться й сичить. (Чита .)_ "Тепер околиця вся наша вiд страху спочине,
бо цей харциз Сава так настращав усiх, що рiдка хто не схоплю ться в снi i
не кричить це подле iм'я! Усi з'©жджались до мене, коли почули, що
гайдамака Сава Чалий у мене в руках. Вже вся шляхетська околиця знай
радi , що Саву пiймали, а хлопи похнюпили носи i посмирнiли. Тепер ми
будем спать спокiйно". (Говорить.)_ Даремно! (До Жезнiцького.) А_ приведи
сюди харциза; побачим, що за птиця!
Жезнiцький._ А може б, перше пiдпекти?
Потоцький._ Поспi ш ще, давай сирого.
Жезнiцький._ Слухаю. Запорожцi всi в тюрмi, а один утiк; коли б не
гайдамаки, чого йому тiкать? (Пiшов.)_
ЯВА VI
Тi ж, без Жезнiцького.
Шмигельський._ Ясновельможний пане! Коли вже я оригiнал, то дозволяю
собi все, що думаю, говорити прямо.
Потоцький._ Через шлюб Яворського я в гуморi. Говори.
Шмигельський._ Нехай Жезнiцький не спiшить допитувати запорожцiв; можна
ж певнi вiдомостi мать вiд коша.
Потоцький._ Покриють, гадюки.
Шмигельський._ Не треба звiра дратувать! Вiдомо пану, коли укра©нська
партiя в Лисянцi без всякого суда сорок запорожцiв смертю скарала, якими
муками жидам i шляхтi заплатили ©х товаришi?
Потоцький._ А ми поквита мось!
ЯВА VII
Тi ж i гайдамака, скований i зв'язаний, бiля нього козаки з списами.
Потоцький (довго дивиться на гайдамаку)._ Ти зна ш, хто я?
Гайдамака (довго дивиться на Потоцького)._ Може, знаю, а може, й нi!
Потоцький._ I смерть твоя, й життя - в мо©х руках!
Гайдамака._ Може, в тво©х, а може, й нi.
Жезнiцький._ Гадюко! З тобою пан Потоцький розмовля !
Гайдамака._ Може,. Потоцький, а може, й нi.
Жезнiцький._ Я з тебе живого здеру шкуру за такi слова.
Гайдамака._ Може, здереш, а може, й нi.
Потоцький._ Стривай! Хто ти? Скажи по правдi- я тебе зараз одпустю.
Гайдамака._ Може, одпустиш, а може, й нi.
Потоцький._ Признайся, я тобi сто злотих дам, ти Сава Чалий?
Гайдамака._ Може, Сава, а може, й нi.
Потоцький (бере з столу пiстоль i цiлить в гайдамаку)._ Говори: ти
Чалий? Уб'ю, як собаку!
Гайдамака._ Може, уб' ш, а може, й нi.
Потоцький _стрiля ; осiка ться пiстоль.
А бач, не вбив!
Потоцький. _На палю його зараз!
Гайдамака. _Це той Потоцький, що розум в нього жiноцький.
Потоцький. _Посади його в бочку i задави димом вiд
сiрки.
Гайдамаку виводять.
Ну, пане Шмигельський, що з таким народом зробиш?
Шмигельський._ З таким народом можна весь свiт покорить!
Потоцький._ Ти мене драту ш не менш, нiж цей диявол; стережись!
Шмигельський._ Я шут, оригiнал; менi ясновельможний пан дозволив
говорити все, а в пана слово королiвське, i я знов смiло говорю. Вели,
ясновельможний пане, замiсть мук i кари, розкувать його, нагодувать ного
гарненько, дай йому добрий кухоль горiлки - i вiн тобi розкаже все, а
муками i страхом нiчого ти вiд нього не добудеш!
Потоцький._ Ха-ха-ха! Гайдамаку вiтать, як дорогого гостя? Оригiнальне!
Гукни Жезнiцького!
Шмигельський (до козачка)._ Поклич пана Жезнiцького.
Потоцький._ Чудово, чудово!.. Почнем харцизiв частувати, музика буде
грати ©м, нехай танцюють п'янi бестi©, а пiсля танцiв i на палю!.. Нехай
оригiнальне умирають... Ха-ха-ха!
Входе Жезнiцький._
Розкувать гайдамаку, дать йому добре ©сти, по©ть горiлкою три днi, щоб
кожний день був п'яний, як на весiллi, а Лейба нехай гра йому на цимбалах
веселу до танцiв! Ха-ха-ха! Нова кара! Ну, чого сто©ш? Ти м'яса хочеш?
Буде м'ясо! На третiй день, коли нiчого нам харциз не скаже, посади його
на палю; Лейба буде грать йому веселу, а вiн нехай кона , бестiя, пiд
танець.
ЯВА VIII

Тi ж i гайдук з листом.
Гайдук_. Ясновельможному вiд хорунжого Реви лист. (Вийшов.)_
Потоцький (чита )._ Сава Чалий!.. (Говоре.)_ Диявол! Знову це гадюче
iм'я!.. (Чита .)_ "Сава Чалий нас обманив. Навмисне вiн послав малий
загiн, його посiкли ми i ватажка пiймали, а той сказав, що нiби Чалий вiн.
Його послав я вашiй мосцi * _. Тим часом справжнiй Сава на другу нiч з
загоном чоловiк у двiстi напав на Очеретне, забрав з комор пшоно, сало,
весь хлiб, всiх коней, сорок пар волiв, дочку пiдстарости Курчинського,
прекрасну Зосю, взяв i щез, як дим в повiтрi!" (Говорить.)_ Диявол!
Диявол! Диявол! (Чита .)_ "В погоню пiшла хоругв Ружицького". (Говорить.)
_О, коли б його пiймали, я мiсяць би його горiлкою по©в, поки б не
збожеволiв вiн, а потiм на цепу водив би його по всiй Укра©нi. Нi, це не
чоловiк, це, певно, чорт назвався Чалим.
Шмигельський._ Це мiф, ясновельможний пане. Певно, кожний ватажок
навмисне Чалим себе зве.
Потоцький._ Нi, нi!.. Це надзвичайний чоловiк, це не мiф; а тiлько так
його всi фиглi цiнять гайдамаки, що кожному б iз них хотiлось Чалим
буть!.. Але то все мiзерiя!.. Сава справжнiй був в Карапишах. Вiн на очах
Миколи Потоцького i трьохсот його волохiв погасив бочки смолянi так легко,
як свiчки; пальнув у вiчi всiм з мушкетiв, щез як вiтер, потiм побив
погоню, i небiж мiй з волохами сво©ми мусив свiтом рушить, бо думав вiн,
що сила Сави переважить його силу; а Сава в той самий день спалив всю
слободу i вивiв хлопiв всiх в степи далекi! Га?.. Це страшний, це
надзвичайний, це цiкавий чоловiк! Пане Шмигельський! Ти говорив, що зна ш
народ, що жив ти довго серед його, тобi вiдомi всякi фиглi, бо ти й вояка
добрий... ©дь, iди, 'що хоч роби, найди i приведи менi ти Чалого! Вiн не
да менi спокою, не буду ©сти й спать, поки його я не побачу! Я його
помилую, я його хочу побачить... Пообiщай йому ма тностi великi, сто тисяч
злотих, вiд короля шляхетство; i все те я, клянусь, добуду, дам, тiлько
нехай пристане на мою руку i поможе менi гайдамакiв всiх переловить!.. Це
iм'я - Чалий - сила! Це та сила, що приворожу людей до себе! Ради краю,
ради спокою одшукай i приведи менi Чалого, бо коли до себе ми його не
переманим, то гайдамаччина Хмельниччиною стане!
Шмигельський._ Я згоден, i пiду шукати Чалого хоч зараз, i жив не буду,
а знайду його, i коли вiн справдi , то переманю його сюди. Але для
поспiху у такiм дiлi прошу ясновельможного я пана написать до Сави лист i
приложить свою печать гербову, бо Сава, певно, так не ввiриться менi, а в
тiм листi пообiщай йому вiльготи для поспiльства, про якi я говорив вже
його мосцi!
Потоцький._ Умови з хлопом? Хлоповi лист? Багато хочеш ти!
Шмигельський._ Iсторiя склада ться з помилок, i коли тi, що на чолi
стоять народу, сво© помилки поправляють бажанням стать на певний шлях, -
вони достойнi© сини отчизни!
Потоцький (пiсля паузи)._ Ходiм! Я дам тобi до Сави лист. I коли
справдi Сава i гайдамакiв припинить поможе, тодi я все зроблю i для
поспiльства, аби надалi вже життя спокiйне забезпечить Укра©нi.
Шмигельський._ А коли ця думка золота та стане дiлом, вона всю
Посполиту Рiч i заспоко©ть, i прославить!
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
КАРТИНА 1
Лiс. В глибинi насипано двi купи грошей; купи покритi воловими шкурами.
Бiля куп вартовий з списом у руцi.
ЯВА I
Вартовий (пройшовшись)._ Нема ще варти; а час би вже й перемiнить мене!
Входить п'ять чоловiк козакiв.
Чотири одягненi в чорних свитках, при шаблях, з мушкетами за плечима i
списами в руках, а п'ятий у запорозькому жупанi.
А от i нова варта - даремно ремствував. Пильну добре старшина!
Запорожець._ Панько! Ти будеш на вартi бiля грошей.
1-й вартовий_. Приймай! Тут двi купи грошей: одна - срiбнi, друга -
мiднi! Нехай скара того бог, хто вiзьме шаг iз грошей кошових.
2-й вартовий._ Щоб сонця я не вздрiв, коли я сам вiзьму або кому
дозволю взять хоч шаг один iз грошей кошових.
Запорожець._ Тепер ходiмо далi змiняти вартових. 1-й вартовий_. Я тут
вас пiдожду. Запорожець._ Гаразд.
Зникають.
ЯВА II Т i ж, без запорожця i варти.
1-й вартовий_ (набива люльку)._ Добре все заведено у нас. Кожний
чоловiк зна сво дiло. А все то Сава!
2-й вартовий_. Кажуть, що коли б Саву нашого та кошовим на Сiчi
обiбрали, то вiн би об'явив вiйну ляхам.
1-й вартовий_. Пiдожди, вiн i так вийде битись в чисте поле; адже
скрiзь розсила листи - присоглаша до себе малi купи, збира хлiб, пшоно i
сало. Вже i тепер надбали стiлько, що стане нам на цiлий рiк.
2-й вартовий_. Гармат нема.
1-й вартовий_. Сава достане... Розумно править 'i справедливо!.. А за
ту дiвку, що в Очеретнiм Клим захопив, якого всiм нагнав i сорому, i
страху!.. Що ви, каже, хочете, щоб мене розбiйником лiчили i щоб вiд мене
одвернулись люди нашi? Хiба на те зiбрались ми, щоб дiвчат захоплювать в
полон? Смертi предам, хто таке вчинить другий раз!

2-й вартовий_. I правда, хiба ми татари... А ти не чув, де ту дiвку
дiли?
1-й вартовий_. Визвавсь якийсь митець, з нових, i повiз ©© додому.
2-й вартовий_. То правда, що митець. Одвезти дiвку назад додому важче,
нiж вихопить було ©© iз дому, бо то гуртом, а це один. Не довезе ©© вiн до
Очеретного. Коли пiд'©зди панськi© пiймають, то повiсять, бо дiвка ця -
дочка пiдстарости, зда ться!
ЯВА III
Тi ж i запорожець з вартовими.
Запорожець._ Зараз прибуло iз Сiчi двадцять братчикiв.
2-й вартовий_. Ростем на силах.
Запорожець._ Листа од кошового привезли.
1-й вартовий_. Може, й Сiч до Сави нашого пристане. Коли б бог дав, та
щоб мерщiй у поле - помiрятися з ворогом, а то без дiла сумно тут сидiть!
Запорожець._ Голота сiчова порива ться до нас, так старшина придержу :
вона поспiльству не сприя , бо i сама б по-панськи жить хотiла.
1-й вартовий_. Дарма! Голота нишком таки тiка до нас iз Сiчi. Тепер у
нас в кощi народу сила.
Запорожець._ Та й ще з поспiльства прибувають. Для того ж то й харчами
так запаса ться наш Сава.

1-й вартовий_. Харчiв нема куди й дiвать: сто горлових ям повнiсiнькi,
зерна. Вже потомилися на жорнах хлiба молоть.
Запорожець._ Хлiб - перве дiло. Звiдцiль нас не добуде цiле вiйсько,
аби харчi.
1-й вартовий_. Та Сава зна, що робить.
Запорожець._ Розумний.
1-й вартовий_. Та й побратим його Гнат Голий, бра, незгiрше.
Запорожець._ Запальний дуже.
1-й вартовий_. Коли б вони не посварились, бо Гнат частенько згарячу на
Саву гнiватися став.
Запорожець._ Вони брати, хрестами обмiнялись, то хоч i скаже згарячу що
Гнат, йому всякчас, як я примiтив, Сава вибача .
1-й вартовий_. Дай боже, щоб усе було гаразд!
Запорожець._ Ходiм - почу мо, що там нового нам братчики iз Сiчi
привезли.
2-й вартовий_. Цiкаво дуже! Шкода, що я не буду з вами.
ЯВА IV
Тi ж. Сава_ i Шмигельський._
Чалий._ Здоровi, пани-браття!
Запорожець_ (а за ним i другi)._ З поворотом, пане отамане!
Чалий._ Спасибi! Що нового?
Запорожець._ Двадцять братчикiв при©хали iз Сiчi i привезли листа
якогось.
Чалий._ Цiкаво, що за лист! А ми горiлки десять барил привезли, сушено©
риби добули i десять пар волiв... Нехай горiлку Грива на замок запре i
варту там поставить, - рiч ласа... Рибу нехай складуть у тому куренi, де
сало й сiль, волiв порiзать на обiд, а що зостанеться, то посолить i тi
бочки докласти, котрi не повнi ще. Оце й усi хазяйськi справи. Тепер за
вiйськовi приймемся. Клич старшину i запорожцiв тих, що лист iз Сiчi
привезли, нехай ©дуть i инчi, хто ма охоту слухать новини.
Запорожець_ i вся варта пiшли, 2-й вартовий_ сто©ть вглибинi бiля
грошей нерухомо, спершись на спис.
ЯВА V
Сава Чалий _i Шмигельський _на передкону.
Чалий._ Тепер з. тобою побалака м на самотi. Цiкаво дуже знать, як ти
довiз до Очеретного панну Зосю? Тебе послав навмисне я, щоб спробувать
твою козацьку вдачу перше, а потiм вже прийняти до коша. Ну, розказуй,
побачимо твiй хист.
Шмигельський._ Прекрасна панна Зося - дочка пiдстарости Курчинського iз
Очеретного. Iсторiю ©© давно вже зна вся околиця. Так я i скористувався
цим. До першого села Потоцького привiз нас рудий орандар. А там,
умовившись з панянкою, ми розказали цiкаву байку, що нiби панну Зосю я вiд
тебе викрав. Всi радiли i приймали нас, як дорогих гостей! А потiм у кочi
панськiм до самого Курчинського у Очеретне одвезли. I я батькам вiддав
дочку, вони ж менi за те коня дали, як сокола, прудкого.
Чалий._ Розумно й хитро! Митець з тебе не послiднiй, i я тебе охоче
приймаю до коша.
Шмигельський._ Я он який радий, що так сталось, що в час короткий
заслужив вiд тебе, пане отамане, щире слово i хвалу!
Чалий._ Скажи ж менi тепера, хто ти?
Шмигельський._ Шляхтич Iван Шмигельський._ Служив при панських я
дворах, але не змiг дивитися на тяжкi людськi бiди, так от i втiк сюди.
Чалий_. А ти правду кажеш?
Шмигельський._ Хiба у вас тут солодко живеться, хiба не смерть тут
кожного чека щодня чи в полi, чи на палi?, То за якi б же ласощi хотiв
брехать тобi, мiй батьку?
Чалий_. Та й то правда. Вiд розкошiв до гайдамацького коша не пiдеш!..
Якi ж ти кривди такi бачив, що утiкати вiд панiв тебе примусили вони?
Шмигельський_. Кривди? О, та хiба ©х перелiчиш? Найбiльша ж кривда в
тiм, що не однаковий для всiх закон, а справжнього суда зовсiм нема, i
той, хто дужчий, чуже право зневажа...
Чалий_. О, то ти розумний, бачу, в батька син, та й вчений неабияк. А
що ж би ти хотiв зробить, щоб кривди тi © не було?
Шмигельський._ Занадто вже великую цiну да ш ти розуму мо му... Ти,
пане отамане, народну волю чиниш, ти на чолi сто©ш коша значного,
обмiркував усе давно i зна ш, певно, чого хочеш i що робити будеш?.. I от
себе всього я вiддаю на твою волю, бо сам я знаю тiлько те, що жити так,
як ми тепер живем, - несила, що все скiнчиться знов ру©ною, спокою ж в тiм
не буде!
Чалий_. Ти наче серце й мозок ма ш мiй i язиком мо©м говориш! Не маю я
охоти кров безоружних проливать i плюндрувати край!.. На бой чесний, на
груди - груди, покликать хочу я панiв. Для того сили я сюди збираю. Або
поляжем всi в бою, або заставимо панiв зменшити панщину й податки i рiвний
суд всiм дать! А тих, хто чуже право зневажа , карати смертiю, хоч би то
був i пан значний.
Шмигельський._ З тобою поруч я готов рубати ворогiв тво©х думок, а за
одну краплину тво © кровi готов я виточить усю свою!
Чалий._ Я чую щирiсть в тво©й мовi; до тебе я душею лину i дуже рад
тому, що шляхтич ти освiчений i поруч станеш з нами, щоб боронить народ!..
Будь мо©м приятелем, а коли що, то i пораду добру дай.
Шмигельський._ За щастя за велике я те маю, що ти мене приятелем
назвав, i всiм життям сво©м тобi я дружбу докажу.
Чалий._ Вiрю. (Помовчав.)_ Слухай, скажи менi: що, Зося рада, щаслива
тим, що до батькiв вернулась?
Шмигельький_. Нi.
Чалий (зiтхнувши)._ Дивно! Чого ж бо то?
Шмигельський._ Дiвоче серце ти запалив коханням!.. На тобi ось вiд
панни перстень. Прощаючись зо мною, панна Зося дала цей перстень i
сказала: вiддай Савi i скажи йому, що я його кохаю й кохати буду все
життя, i рада б бiльш була зостатись з ним, анiж вертатися додому.
Чалий (зiтхнувши)._ Жалкую й я, що сталось так. Ця дiвчина мiж гарними
була б найкраща! Сказать по правдi, ©© краса опанувала мною теж, а очi
яснi©, як небо, вже другу нiч менi спати не дають! Признаюся тобi, що я
хотiв женитись з нею, бо i вона на те була згодна. На превелику силу я
задавив сво кохання, щоб не пошкодило воно мо©й метi - повстанню! I от
тепер одвiз ©© додому ти, а я щодня зiтхаю й думаю про Зосю; хоч не
пристало це менi, та що ж робить, коли нiяк не можу серця вгамувать...
Але... забудеться, пусте!
ЯВА VI
Тi ж i Гнат._
Чалий._ Здоров, мiй брате! А це той козарлюга вже вернувся, спровадивши
дiвча, що я тобi розказував про нього... Але я бачу, брате, що ти сумний
iзнову? Що сталось?
Гнат._ Нудно тут сидiть згорнувши .руки. Щодня ми чу мо, як в Тульчинi,
Немировi, Лисянцi стинають голови братам, що смiливо боронять право, а ми
тут мовчки ждем слушного часу, хоч нас набралось стiльки, що всю
Брацлавщину поставити уверх ногами можна! Пора i вам почать зненацька
нападать, i рiзать, i палить напасникiв.
Чалий._ Брате! Ти тiлько мстити хочеш, а я прогнать всi кривди хочу з
Укра©ни, щоб не було потiм причини нам кров братерську знову й знову
проливать! Про це не раз уже тобi казав я... I от-прийдуть до нас всi тi
ватаги, яким листи я розiслав: i на Подол,_ i на Волинь - i виступим тодi
у поле справжньою вiйною! Буде ще час i силу, брате, i завзятiсть
показать!
Гнат._ Поки там що, а ми тепер страху нагнали б ©м i сала залили за
шкуру!
Чалий._ Поспi м ще, пожди, щоб згарячу не зопсувати дiла, - я жду
людей, я жду гармат... А от почу мо, що кошовий нам пише.
ЯВА VII
Тi ж, запорожцi i гайдамаки, одягненi як посполитi, в свитках, при
шаблях. Деякi в одних сорочках, при збро©, у польських кунтушах, постолах.
1-й запорожець._ Ось тобi лист вiд кошового
2-й запорожець._ А нас от двадцять, не вважаючи на те, що там написано
в листi, прийшли тобi на помiч, батьку отамане!
Всi запорожцi. Нашi голови батьковi Савi!
Чалий._ Спасибi, лицарi преславнi! Що ж тут в листi цiкавого, побачимо.
Ану лиш, пане Iване, прочитай, будь нам за писаря, у нас нема,
Шмигельський (чита )._ "Рiч Посполита..."
Всi загули: "О-о-о!"
Чалий._ Слухайте, пани-браття, тихо!
Шмигельський._ "Рiч Посполита жалобу московському урядовi вчиня , що
запорожцi, з'являючись на Укра©нi, пiднiмають усе поспiльство проти панiв;
що хлопи кидають грунти й оселю, iдуть в лiси й степи i там, при помочi
сiчовикiв, складаються в загони i, мов татари, нападають скрiзь на шляхту,
на жидiв, навiть на замки; що край не ма спокою, що все кругом плюндрують
гайдамаки, пожежею й грабунком нищать Укра©ну! А з поводу цього уряд
московський приказу карати смертiю тих сiчовикiв, которi до гайдамак
пристануть. Приказ цей об'являю i сам наказую вiд себе всiм, хто на
Укра©нi, - вернутись в Сiч, справляти службу вiйськову, оберiгать границi,
не потурати гайдамакам, розганять ©х, ловить утiкачiв i вiддавать на суд
вiйськовий, щоб смертiю карати непокiрних".
Всi мовчать.
Чалий._ Чули, панове?
Гнат._ Це так! От i досидiлись!
Почина ться гвалт: говорять всi разом. Серед гвалту повиннi скiлько
можна видiлятись Гнатовi слова.
1-а купа_.

Гнат._ Пани ляхи самi всьому виною, вони знущаються над всiм
посполитством, що оселилося на слободах, вважаючи на привiле©!
Всi._ Так, так...
Гнат._ 3 жидами, вiрними сво©ми слугами, укупi зневажають вiру
православну, заводять унiю. А пани, замiсть того щоб припинить себе i свою
челядь, лютують на народ. Бояться, щоб не повстали всi,та з страху самi
себе розпалюють.
Всi._ Правда, правда.
Гнат._ Ощади не дають нiкому, i вiшають, i на кiлки садовлять всiх, i
винуватих i невинних. (Переходить в третю купу.)_
2-а купа.
Гаврило_ (почина на реплiку: "От i досидiлись")._ Хоч не живи на свiтi!
Медвiдь._ Хто ж за нас заступиться, коли вiд нас i Запорожжя
вiдсахнеться?
Грива._ А запорожцiв хiба милують?
Медвiдь._ Де зустрiли - на палю!
1-й запорожець._ Попустили себе так. Перше не посмiв би нiхто з
братчиками розправляться!

Гаврило._ Всi жили вiльно на Вкра©нi.
3-я купа_.
2-й чоловiк._ Як же його видержиш, коли такi податки, що цiлий рiк
треба робить, щоб хоч вiдкупитись.
Микита._ I на панщину, i на варту, ще й грошi плати.
2-й чоловiк. _Коли ж робить на себе?
Микита._ Тепер вже тi й померли, що йшли на слободи i мали привiле©, а
ми за них роби!
2-й чоловiк._ А тiлько писнув хто, зараз на ланцюг, яке ж це життя? Хто
його втерпить?
Микита._ Не то на ланцюг, а й смертi вiльно предать.
2-й чоловiк (до запорожцiв)._ Просимо вас, братчики, не кидайте нас!
Всi._ Не покинемо.
Гнат._ Послухай мене!
Всi._ Тихо, тихо! Слухайте сюди!
Всi стихають.
Гнат._ Коли покинуть нас всi запорожцi, то ми й самi! Пани отамани i
вся чесна громадо! Не ми гвалту мо проти ляхiв, але вони гвалтують проти
нас! Вони самi людей усiх без милосердя смертi продають, аби попався, хоч
i невинуватий, а потiм ще й кричать на увесь свiт, що ми харцизи, що ми
плюндру м край. Тепер у Сiч он закликають всiх затим, мабуть, щоб бенкети
заводить, садити гопака, напившись всмак горiлки, або щоб вкупi з кошовим
ми посiдали над Днiпром i удили удками рибу, тодi як тут неправда скрiзь
пану i лл ться братня кров рiчками!..
По-лицарськи - нiчого сказать! Чого ж мовчиш ти, Саво? Ти
кошовий, ти нам усiм старший, ти голова, скажи сво ти
слово, що будемо робить?
Всi_. Кажи, батьку отамане!
Чалий_. Треба покоритися наказовi.
Гнат_. Як? Покинуть все i в Сiч вернутись, а посполитим панщину