другого не можем. От я вже занудився за мо ю панею, бо хвилина без не©
менi вiком зда ться!
Жезнiцький (Чалому)._ Бреше! Щодня б' канчуком! Ну, пане Яворський,
©демо до Немирова.
Яворський._ Слухаю пана.
Жезнiцький._ А як же б пан не послухав, коли вже сонце над заходi i
треба засвiтла добратися до замку, щоб часом де не злапав нас бестiя
Голий!
Чалий._ При вас мало не цiла хоругв козакiв - i пан бо©ться?
Яворський._ Я? Нi крапелини, присягаю! Що я ©м зробив?..
Чалий._ I правда. А пан Жезнiцький?
Жезнiцький._ У-у! Противнi морди! Але i я ©х не боюся, коли вони сидять
у мене в тюрмi. (Смi ться.)_ Прощайте! (Iде до дверей.)_
Яворський._ Завтра побачимось!
Чалий._ Як будем живi!
Жезнiцький._ А чого ж нам помирать?.. Певно, пан полковник дума, що ми
пiйма мось i справдi Гнатовi у лапи? Не пiйма ! У нас конi добрi...
Вийшли. Чалий за ними.
ЯВА VI
Зося_ одна, iде до дверей.
Зося_. Бабуню! А йдiть сюди! (Iде до колиски, тихо, замислившись.
Здригнула.)_ Сава сказав, що Гнат тут близько десь, i в мене ноги
затремтiли... I раз у раз так страшно робиться менi, коли я чую iм'я
Гната!.. Сава його так любить, а вiн на Саву ножа гострить. Цур йому,
нехай вiн згине...
Входе баба.
Перенесем, бабуню, дитя в опочивальню.
ЯВА VII
Тi ж i Чалий._
Чалий._ Вже виносите мого козака вiд мене? Ну, прощай, сину, рости
здоров!
Баба. _Я сама, панi, однесу. (Виносить.) _
Чалий._ Га? Зосю, чула? Зося_. Що, Саво? Що?
Чалий (запальчиво)._ Мало ©м, бач, того, що я роблю для них, вони ж
обманюють мене, не виповняють слова, та й ще хотять купить мою дитину,
хотять, щоб сина я свого хрестив не в грецькую, а в католицьку вiру?.. Яка
образа, яка зневага!
Зося_. Хiба ж вони тебе примусить можуть! Тепер ти шляхтич, рiвний
гетьману самому, то й король заступиться за тебе!
Чалий._ Я й сам за себе заступлюсь. Але не в тому рiч! Ти тiлько
подумай! Чого хотять? I хотять, знаючи, що я за вiру грецьку заступаюсь.
Виходить, псом мене всi лiчать, що я за грошi i почестi, i вiру промiняю,
i стану люд свiй до унi© примушувать!.. Помиляються! Гайдамаки-одно, а
вiра-друге!.. Не вiд гетьмана ця думка йде, а вiд ксьондзiв!
Зося_. А коли так, то не тiлько син твiй не буде католиком, але i я,
жона твоя, пристаю до грецько© вiри, i не посмi нас нiхто за те судить,
бо жона i муж - тiло одно, а в однiм тiлi i дух повинен буть один!
Чалий._ О горлице моя! Я родину покинув, по нiй тужив би я безмiрно,
коли б краса душi тво © менi боротись з ними не помагала всякий раз, - як
от хоч би й тепер! Ти - родина моя, ти - все для мене!.. Ох, як жалкую я,
що тодi, коли ти бранкою була, в корчмi сидiла, не одруживсь з тобою i не
покинув все, щоб тихе, мирне почать життя там далекодалеко -десь над
Днiпром!.. Навiщо слава, почот, ма тки? А там з тобою був би рай!
Зося_. Так що ж, тiкаймо звiдцiля... Я тут боюся усього, а особливо
Гната Голого! Бо тi гайдамаки, що ©х звелiв повiсить ти, казали, що ©х
послав убить тебе Гнат Голий! Тiкаймо! Менi так хочеться десь жить далеко
вiд людей, з тобою щохвилини вкупi, а тут ти ходиш у походи i кида ш мене,
i раз у раз я повна страху, що вже не вернешся з походу! Чалий._
IIрийдеться утiкать... (Пiднiма ться i слуха.)_
3ося_. Чого ти? Наче що побачив, слуха ш!
Чалий_. Ти нiчого не чула?
3ося_. Нi.
Чалий_. Менi здалося, наче хто пiд вiкном сказав: "Добривечiр!"
Зося_. Ой!
Чалий (ласкаво)._ Бог з тобою. А може ж, i справдi хто сказав:
"Добривечiр".
Входить джура i ставить свiчку на стiл. А подивися, чи нема кого там на
подвiр'©.
Джура вийшов. Чалий бере Зосю за стан i садовить бiля себе.
Сядь коло мене та пригорнись до мене, моя бранко!
Зося_ (сiла i пригорта ться)._ Бранка! Ох, як гарно тодi було, коли я
тебе щовечора у корчмi ждала, аж радiсно згадать! Сидю, в вiкно дивлюся i
вся тремтю... Та тiлько то не страх був, як тепер, то була тривога, що
серце наповняла i прудко гнала кров, малюючи у мрiях чарiвну постать
страшного всiм i славного на Укра©нi Сави, которого я так покохала, так
(дивиться на Саву),_ що батька, матiр, все для нього забувала i рада б з
ним була в корчмi весь вiк сидiть - отак! (Обгортав його шию i цiлу .)_
Чалий._ Чого ж ти вся тремтиш?
Зося_. Вiд щастя, милий, бiля тво©х грудей - страху нема! Я зараз
смiлива така, я - справжнiй гайдамака i нiчогiсiнько вже не боюсь: з тво©х
грудей в мо© перелилася смiлiсть i одвага.
Входить Джура._
Джура._ Не видко нiде нiкого: нi бiля свiтлицi, нi на подвiр'©.
(Вийшов.)_
Чалий._ Отак, коли стривожишся чого, тодi i вбача ться, i вчува ться.
Зося_. А, пусте.
Входить баба.
ЯВА VIII
Баба. _Iдiть, панi, погодуйте сина.
3ося_. Плаче?
Баба. _Нi, тiлько мурчить.
Чалий._ А нiхто не приходив у двiр?
Баба. _Нi, нiкого не було!
Чалий_. Почулось!.. Iди ж, голубко, та й спатоньки
лягай, а я листи ще напишу i сам прийду до тебе.
Зося_. Може б, я ще прийшла сюда?
Чалий._ Краще спи! Нехай тебе хранить господь!
Зося_ (iде, i од дверей)._ А може б, ти завтра листи
написав, бо вже нерано...
Чалий._ Не будь же дитиною, моя люба, у мене дiло .
3ося_. Ну, то я вже пiду... (Постоявши.)_ Слухай, Саво, i я з тобою
по©ду завтра в Немирiв, i сина вiзьмемо. Добре?
Чалий._ Гаразд.
Зося_. Мерщiй же пиши листи, бо я однаково не буду спати. (Пiшла.)_
ЯВА IХ
Сава_ один, сiда до столу.
Сава_. В Немирiв завтра не по©ду, а напишу ясновельможному листа, що
повертать свiй рiд у католицьку вiру я не згоден, бо це б зневажило мене
перед очима всiх панiв, яко одступника вiд предкiвсько© вiри, за котру
вчора ще боровся з ними! (Пише, потiм переста , пiднiма ться i слуха.)_
Проклятий пугач, як засмiявся погано!.. (Сiда i пише.) I_ де вiн взявся?
Учора двох убив, i бiльш, зда ться, тут ©х не було. (Пише, по хвилi
здригнув, пiдняв очi на вiкно i слуха.)_ Що це? Здалося, наче знову хто
сказав "добривечiр"! А, дурiсть! Ну, добривечiр, то й добривечiр... Коли б
мерщiй вертавсь Шмигельський._ Я цiлий день сьогодня жду його i тим себе
так розтривожив, що нiяк не вiджену тяжких . думок, все бiльше й бiльш
нагнiчують вони мiй мозок... Дивна рiч... Коли я жив в степу, в норi, у
лiсi, - не знав тодi тако© я тривоги... А тепер, от як не силкуюсь, -
нiчого не зроблю з собою!.. Особливо сьогодня. Оцi награди мов ранили чим
гострим i отру©ли мою душу... От чую, наче хто шепче менi i зараз, що
праця та, яку я у сво©х думках лiчив корисною народовi, була i сть на
користь лиш панам! I чую я, що сть тут правда - страшна, страшна
правда!.. За те, що гайдамак, сво©х братiв, ловив i смертi предавав
найкращих оборонцiв прав народних, за те, що церкву божую спалив, -
полковник я i шляхтич!.. Шляхтич? Рiдня, виходить, всiм панам!.. Ох, як
мен.i нудно i на серцi трудно! Зда ться, зараз би вернувся до сво©х у лiс,
у нори... Зося пiде скрiзь за мною... А там я вигодую сина свойого Саву
козакам на славу! I вiн закри батьковi грiхи! Ох, нi!.. Заросли мо© шляхи
тернами - нема повороту... Нема! Нема! (Б' кулаком об стiл, говоре
нервно, нiби хоче заглушити тривогу душi.) I_ не треба! Дитячий страх
напав на мене, i я себе мордую. Щоб край утихомирить, то треба припинити
дику волю гайдамацьку, поки не захопив цей рух увесь народ!.. Так...
Так!.. Як море зрадливе сьогодня на лонi сво©м гойда тихо байдак i мов
присипля пливця, а завтра в мент один скаженi i б' на трiски той самий
байдак i топить у хвилях сво©х навiсних необачного пливця - отак i народ:
коли розiрве ланцюг покори, подiбен морю навiсному! Покiрний ще сьогодня й
тихий, - вiн в мент один страшну пiднiме бурю, i Посполиту Рiч потопить в
кровi, i все оберне у ру©ну! Прiч же, сумнi думки, прiч! Не проти народа я
воюю, а проти гайдамак; народовi ж бажаю миру i спокою, щоб вiн пiд
панською рукою добув широко© освiти i прав на вiльне й корисне життя для
всього краю. (Здригнув i прислуха ться.)_ Знову хтось сказав "добривечiр"!
(Iде до вiкна i, заглянувши, одскаку .) _Що це? Ввижа ться менi! Чи й
справдi то Шмигельський?!! (Пiдходе до вiкна.)_ Пан Шмигельський, блiдний,
i з уха кров дзюрчить! Пане Iване! Чого ж ти... Щез!.. Це мана... Це так
менi здалося...
ЯВА Х
Чалий _i Джура._ Чалий._ Це ти в вiкно заглядав?
Джура._ Нi.
Чалий._ I нема нiкого?
Джура._ Ба, при©хав зараз козак з хоругви пана Шмигельського.
Чалий._ Де вiн? (Хутко, не дiждавшись одповiдi, вийшов.)_
З других дверей виходить Зося._
ЯВА XI
Зося._ Джуро, що там сталось, що пан так прудко вийшов? Менi здалось,
що пан Шмигельський при©хав?
Джура._ Нi, панi, козак з його хоругви.
Зося._ То, певно, вiн вернувся?
Джура._ Не знаю.
Зося._ Зда ться, йдуть! Ти не кажи, що я виходила, щоб пан не гнiвавсь.
Джура._ Слухаю, панi.
Зося зника за дверi.
ЯВА XII
Чалий i надвiрний Козак._ У козака голова перев'язана.
Чалий_. От через що я так тривожусь цiлий день - душа нещастя чула! Ну,
ну - далi розказуй...
Козак._ Я певен, що всi там полягли, до одного усi. I ©х там полягло
багато. Коли уранцi пiсля бою до мене знов вернулося життя, то я побачив,
що балка вся завалена була козачим трупом - немовби хто позвозив ©х багато
так навмисне. Шукав мiж трупом я сотника пана Шмигельського, але його там
не було. Коли на гору вийшов, то на горi з десяток наших коней уже
здихало, бо в них'розпоренi були ©х животи, а далi паслось скiлько коней,
так я пiймав одного i от до тебе прискакав з цi ю звiсткою лихою!
Чалий_. О боже мiй, яка потеря! Це Гнат - його робота, бачу... Ти зна ш
мiсце добре?
Козак._ Знаю.
Чалий._ Так ти нас проведеш туди. Iди тим часом спочивай, обмий i
перев'яжи сво© рани. Джуро, дай йому добрий кухоль меду, скажи, щоб зараз
коней трьох сiдлали, i сам вертайсь сюди.
Джура i козак вийшли.
(Сава сiда i пише лист, а написавши.)_ Сто душ лягло на полi i з ними
кращий друг! Друг, котрий пiдтримував всякчас мiй дух, друг, що вмiв
розгонити найтяжчi хмари житт вi, якi гнiтили часто мозок мiй, i душу, й
серце!.. О, тепер я попалю усi лiси, я виверну все гайдамацьке гнiздо, я
заплатю за смерть Шмигельського вам всiм сторицею, страшно, страшно
заплатю!!
Входить Джура._
ЯВА XIII
Чалий _i Джура._
Чалий._ От три листи; один, що згорнутий удво , - в Немирiв! Другий, що
край один заламаний, -у Тульчин; а третiй, одкритий, - в Рубань! Птицями
нехай летять всi три!
Джура._ Тодi у нас нiкого не останеться в дворi, бо Харко й Трохим
пiшли на слободу i досi не вернулись.
Чалий._ Так ти на слободу йди зараз i в двiр до мене поклич Кульбабу;
скажи йому, щоб вiн узяв з собою всiх сво©х товаришiв, що колись були у
гайдамаках. Вони менi потрiбнi i за послугу будуть мати добру плату. Iди ж
мс'рщiй! А не забув, куди який послати лист?
Джура._ Цей - в Немирiв, цей - у Тульчин, а цей - у Рубань.
Чалий._ Так.
Джура пiшов.
Годi вагатись, годi!
Входить 3ося_.
I ти не спиш ще на лихо?
Зося_. Яке там лихо? Я чую тривогу; скажи, що сталось? Я нi жива нi
мертва!
Чалий._ Молю тебе, не заважай менi! Сотня Шмигельського пропала, i я
пiду шукать ©©. Скоро збереться сюди вся близька милицiя, i я виступлю
зараз, по дорозi захоплю решту - i в поход!
3ося_. То нехай коней зараз запрягають, i я по©ду у Немирiв з сином, бо
тут без тебе я не зостанусь.
Чалий_. Я вже послав на слободу, i зараз сюди прийде Кульбаба, а з ним
п'ятнадцять таких молодцiв, що i на сотню пiдуть. Для всiх роздам я списи,
порох, кулi i мушкети. Це буде твоя варта. Коли ж захочеш ©хать, то завтра
вже по©деш у Немирiв; а варта все ж таки нехай сто©ть в дворi... Iди ж,
моя голубко, i спи спокiйно, тебе одну я не покину! Знай, що у дворi у
тебе буде п'ятнадцять добрих молодцiв! Iди i спи спокiйно. Менi нема
часу: треба ще написать ясновельможному, бо все, як бачиш, раптом
перемiнилось!
Зося_. Я слухаю тебе, i спокiй мов росте в мо©й душi. Прощай, мiй сокiл
ясний! Боже, як не хочеться з тобою розлучатись... Згадуй свою Зосю, а я
щохвилини буду з тобою розмовлять, бо бiля мене малий Сава! Прощай!
Сава._ Будь здорова, моя зоре. (Цiлу ©©.)_
Зося_. Зайдеш же сина перехрестиш. (Вийшла.)_
ЯВА XIV
Сава один, пише.
Сава._ Увесь тремтю вiд злостi... Коли б мерщiй милицiя... (Пише.)_
Кипить моя душа!... Я не так до вас приймуся... Коли б пiймавсь менi тепер
сам Гнат - я i його без жалю на палю посадю! (Пише.)_
По хвилi входять тихо Гнат, Медвiдь i Кравчина.
ЯВА XV
Чалий, Гнат, Медвiдь i Кравчина_. Гнат. _Добривечiр!
Чалий поверта ться i схоплю ться з крiсла.
Здоров, здоров, пане Саво! Здалека ти нежданi© гостi ма ш, чим будеш
вiтати?
Чалий (шука очима броню)._ А чим же я таких гостей привiтаю... Послав
менi господь сина, буду в куми звати.
Гнат. _Не кумовать тобi, Саво, з нами; не пить горiлки та медiв з
преславним товариством,, а заплатити перше треба за сукнi та за адамашки,
що ти нажив, пане Саво, з козацько© ласки...
Чалий хоче взять шаблю. Медвiдь йому дорогу заступа . Сава хоче взять
рушницю, що в другiм кiнцi сто©ть, - Кравчина заступа йому дорогу. Сава,
нахиливши голову, хвилю мовчить.
Чалий._ Чого ж брати мо© хотять? Чи битись, чи миритись?
Гнат. _Прийшов час, Саво, розплатитись за кривди тi, якi ти нам i людям
всiм сво©м зробив.
Чалий._ Я лиш обороняв вiд кривди вашо© ввесь край. Один проти другого
ми у поле виступали, озбро нi, мов лицарi на герць! Тепер же ви утрьох на
мене безоружного напали, - цього не дозволя честь лицаря такого, як ти,
Гнате! Коли вже воля божа на те, щоб з вами розплатився я, дозволь же i
менi мою ти шаблю взяти, тодi один я проти трьох кривавий бой прийму, а
бог нехай рiшить, i мертвий той нехай поляже, хто кривди бiльше наробив!
Гнат. _На по динок ти не ма ш права з нами, бо потеряв козацьку честь!
За те, що кiш у Чорнiм лiсi наш спалив, напавши зрадою на нього; за те, що
ти ловив товаришiв сво©х i в руки панськi вiддавав; за те, що церкву ти
спалив, - тебе громада наша смертi присудила, i виповнить присуд
громадський ми взялись... Проти громадського суда оборонятись шкода!..
Колись, хрестами помiнявшись, ми перед образом дали присягу оборонять
людей сво©х вiд лядсько© кривди i напастi; присягу ту зламав ти, брате,
тепер вона тебе вбива !
Всi тро обступають Чалого i проколюють його шаблями, проколовши,
одступають.
Чалий (пада )._ Простiть... Я смерть приняв за рiдний край... Я кров'ю
змив свою вину... Прощайте. (Умира .)_
Гнат. _Прощай!.. Краще, брате, гнить тобi в землi, анiж з ляхами вкупi
на нашi голови козачi меча здiймать i на безчестя козачеству всьому свiй
лядський рiд тут розмножати.
Завiса.
менi вiком зда ться!
Жезнiцький (Чалому)._ Бреше! Щодня б' канчуком! Ну, пане Яворський,
©демо до Немирова.
Яворський._ Слухаю пана.
Жезнiцький._ А як же б пан не послухав, коли вже сонце над заходi i
треба засвiтла добратися до замку, щоб часом де не злапав нас бестiя
Голий!
Чалий._ При вас мало не цiла хоругв козакiв - i пан бо©ться?
Яворський._ Я? Нi крапелини, присягаю! Що я ©м зробив?..
Чалий._ I правда. А пан Жезнiцький?
Жезнiцький._ У-у! Противнi морди! Але i я ©х не боюся, коли вони сидять
у мене в тюрмi. (Смi ться.)_ Прощайте! (Iде до дверей.)_
Яворський._ Завтра побачимось!
Чалий._ Як будем живi!
Жезнiцький._ А чого ж нам помирать?.. Певно, пан полковник дума, що ми
пiйма мось i справдi Гнатовi у лапи? Не пiйма ! У нас конi добрi...
Вийшли. Чалий за ними.
ЯВА VI
Зося_ одна, iде до дверей.
Зося_. Бабуню! А йдiть сюди! (Iде до колиски, тихо, замислившись.
Здригнула.)_ Сава сказав, що Гнат тут близько десь, i в мене ноги
затремтiли... I раз у раз так страшно робиться менi, коли я чую iм'я
Гната!.. Сава його так любить, а вiн на Саву ножа гострить. Цур йому,
нехай вiн згине...
Входе баба.
Перенесем, бабуню, дитя в опочивальню.
ЯВА VII
Тi ж i Чалий._
Чалий._ Вже виносите мого козака вiд мене? Ну, прощай, сину, рости
здоров!
Баба. _Я сама, панi, однесу. (Виносить.) _
Чалий._ Га? Зосю, чула? Зося_. Що, Саво? Що?
Чалий (запальчиво)._ Мало ©м, бач, того, що я роблю для них, вони ж
обманюють мене, не виповняють слова, та й ще хотять купить мою дитину,
хотять, щоб сина я свого хрестив не в грецькую, а в католицьку вiру?.. Яка
образа, яка зневага!
Зося_. Хiба ж вони тебе примусить можуть! Тепер ти шляхтич, рiвний
гетьману самому, то й король заступиться за тебе!
Чалий._ Я й сам за себе заступлюсь. Але не в тому рiч! Ти тiлько
подумай! Чого хотять? I хотять, знаючи, що я за вiру грецьку заступаюсь.
Виходить, псом мене всi лiчать, що я за грошi i почестi, i вiру промiняю,
i стану люд свiй до унi© примушувать!.. Помиляються! Гайдамаки-одно, а
вiра-друге!.. Не вiд гетьмана ця думка йде, а вiд ксьондзiв!
Зося_. А коли так, то не тiлько син твiй не буде католиком, але i я,
жона твоя, пристаю до грецько© вiри, i не посмi нас нiхто за те судить,
бо жона i муж - тiло одно, а в однiм тiлi i дух повинен буть один!
Чалий._ О горлице моя! Я родину покинув, по нiй тужив би я безмiрно,
коли б краса душi тво © менi боротись з ними не помагала всякий раз, - як
от хоч би й тепер! Ти - родина моя, ти - все для мене!.. Ох, як жалкую я,
що тодi, коли ти бранкою була, в корчмi сидiла, не одруживсь з тобою i не
покинув все, щоб тихе, мирне почать життя там далекодалеко -десь над
Днiпром!.. Навiщо слава, почот, ма тки? А там з тобою був би рай!
Зося_. Так що ж, тiкаймо звiдцiля... Я тут боюся усього, а особливо
Гната Голого! Бо тi гайдамаки, що ©х звелiв повiсить ти, казали, що ©х
послав убить тебе Гнат Голий! Тiкаймо! Менi так хочеться десь жить далеко
вiд людей, з тобою щохвилини вкупi, а тут ти ходиш у походи i кида ш мене,
i раз у раз я повна страху, що вже не вернешся з походу! Чалий._
IIрийдеться утiкать... (Пiднiма ться i слуха.)_
3ося_. Чого ти? Наче що побачив, слуха ш!
Чалий_. Ти нiчого не чула?
3ося_. Нi.
Чалий_. Менi здалося, наче хто пiд вiкном сказав: "Добривечiр!"
Зося_. Ой!
Чалий (ласкаво)._ Бог з тобою. А може ж, i справдi хто сказав:
"Добривечiр".
Входить джура i ставить свiчку на стiл. А подивися, чи нема кого там на
подвiр'©.
Джура вийшов. Чалий бере Зосю за стан i садовить бiля себе.
Сядь коло мене та пригорнись до мене, моя бранко!
Зося_ (сiла i пригорта ться)._ Бранка! Ох, як гарно тодi було, коли я
тебе щовечора у корчмi ждала, аж радiсно згадать! Сидю, в вiкно дивлюся i
вся тремтю... Та тiлько то не страх був, як тепер, то була тривога, що
серце наповняла i прудко гнала кров, малюючи у мрiях чарiвну постать
страшного всiм i славного на Укра©нi Сави, которого я так покохала, так
(дивиться на Саву),_ що батька, матiр, все для нього забувала i рада б з
ним була в корчмi весь вiк сидiть - отак! (Обгортав його шию i цiлу .)_
Чалий._ Чого ж ти вся тремтиш?
Зося_. Вiд щастя, милий, бiля тво©х грудей - страху нема! Я зараз
смiлива така, я - справжнiй гайдамака i нiчогiсiнько вже не боюсь: з тво©х
грудей в мо© перелилася смiлiсть i одвага.
Входить Джура._
Джура._ Не видко нiде нiкого: нi бiля свiтлицi, нi на подвiр'©.
(Вийшов.)_
Чалий._ Отак, коли стривожишся чого, тодi i вбача ться, i вчува ться.
Зося_. А, пусте.
Входить баба.
ЯВА VIII
Баба. _Iдiть, панi, погодуйте сина.
3ося_. Плаче?
Баба. _Нi, тiлько мурчить.
Чалий._ А нiхто не приходив у двiр?
Баба. _Нi, нiкого не було!
Чалий_. Почулось!.. Iди ж, голубко, та й спатоньки
лягай, а я листи ще напишу i сам прийду до тебе.
Зося_. Може б, я ще прийшла сюда?
Чалий._ Краще спи! Нехай тебе хранить господь!
Зося_ (iде, i од дверей)._ А може б, ти завтра листи
написав, бо вже нерано...
Чалий._ Не будь же дитиною, моя люба, у мене дiло .
3ося_. Ну, то я вже пiду... (Постоявши.)_ Слухай, Саво, i я з тобою
по©ду завтра в Немирiв, i сина вiзьмемо. Добре?
Чалий._ Гаразд.
Зося_. Мерщiй же пиши листи, бо я однаково не буду спати. (Пiшла.)_
ЯВА IХ
Сава_ один, сiда до столу.
Сава_. В Немирiв завтра не по©ду, а напишу ясновельможному листа, що
повертать свiй рiд у католицьку вiру я не згоден, бо це б зневажило мене
перед очима всiх панiв, яко одступника вiд предкiвсько© вiри, за котру
вчора ще боровся з ними! (Пише, потiм переста , пiднiма ться i слуха.)_
Проклятий пугач, як засмiявся погано!.. (Сiда i пише.) I_ де вiн взявся?
Учора двох убив, i бiльш, зда ться, тут ©х не було. (Пише, по хвилi
здригнув, пiдняв очi на вiкно i слуха.)_ Що це? Здалося, наче знову хто
сказав "добривечiр"! А, дурiсть! Ну, добривечiр, то й добривечiр... Коли б
мерщiй вертавсь Шмигельський._ Я цiлий день сьогодня жду його i тим себе
так розтривожив, що нiяк не вiджену тяжких . думок, все бiльше й бiльш
нагнiчують вони мiй мозок... Дивна рiч... Коли я жив в степу, в норi, у
лiсi, - не знав тодi тако© я тривоги... А тепер, от як не силкуюсь, -
нiчого не зроблю з собою!.. Особливо сьогодня. Оцi награди мов ранили чим
гострим i отру©ли мою душу... От чую, наче хто шепче менi i зараз, що
праця та, яку я у сво©х думках лiчив корисною народовi, була i сть на
користь лиш панам! I чую я, що сть тут правда - страшна, страшна
правда!.. За те, що гайдамак, сво©х братiв, ловив i смертi предавав
найкращих оборонцiв прав народних, за те, що церкву божую спалив, -
полковник я i шляхтич!.. Шляхтич? Рiдня, виходить, всiм панам!.. Ох, як
мен.i нудно i на серцi трудно! Зда ться, зараз би вернувся до сво©х у лiс,
у нори... Зося пiде скрiзь за мною... А там я вигодую сина свойого Саву
козакам на славу! I вiн закри батьковi грiхи! Ох, нi!.. Заросли мо© шляхи
тернами - нема повороту... Нема! Нема! (Б' кулаком об стiл, говоре
нервно, нiби хоче заглушити тривогу душi.) I_ не треба! Дитячий страх
напав на мене, i я себе мордую. Щоб край утихомирить, то треба припинити
дику волю гайдамацьку, поки не захопив цей рух увесь народ!.. Так...
Так!.. Як море зрадливе сьогодня на лонi сво©м гойда тихо байдак i мов
присипля пливця, а завтра в мент один скаженi i б' на трiски той самий
байдак i топить у хвилях сво©х навiсних необачного пливця - отак i народ:
коли розiрве ланцюг покори, подiбен морю навiсному! Покiрний ще сьогодня й
тихий, - вiн в мент один страшну пiднiме бурю, i Посполиту Рiч потопить в
кровi, i все оберне у ру©ну! Прiч же, сумнi думки, прiч! Не проти народа я
воюю, а проти гайдамак; народовi ж бажаю миру i спокою, щоб вiн пiд
панською рукою добув широко© освiти i прав на вiльне й корисне життя для
всього краю. (Здригнув i прислуха ться.)_ Знову хтось сказав "добривечiр"!
(Iде до вiкна i, заглянувши, одскаку .) _Що це? Ввижа ться менi! Чи й
справдi то Шмигельський?!! (Пiдходе до вiкна.)_ Пан Шмигельський, блiдний,
i з уха кров дзюрчить! Пане Iване! Чого ж ти... Щез!.. Це мана... Це так
менi здалося...
ЯВА Х
Чалий _i Джура._ Чалий._ Це ти в вiкно заглядав?
Джура._ Нi.
Чалий._ I нема нiкого?
Джура._ Ба, при©хав зараз козак з хоругви пана Шмигельського.
Чалий._ Де вiн? (Хутко, не дiждавшись одповiдi, вийшов.)_
З других дверей виходить Зося._
ЯВА XI
Зося._ Джуро, що там сталось, що пан так прудко вийшов? Менi здалось,
що пан Шмигельський при©хав?
Джура._ Нi, панi, козак з його хоругви.
Зося._ То, певно, вiн вернувся?
Джура._ Не знаю.
Зося._ Зда ться, йдуть! Ти не кажи, що я виходила, щоб пан не гнiвавсь.
Джура._ Слухаю, панi.
Зося зника за дверi.
ЯВА XII
Чалий i надвiрний Козак._ У козака голова перев'язана.
Чалий_. От через що я так тривожусь цiлий день - душа нещастя чула! Ну,
ну - далi розказуй...
Козак._ Я певен, що всi там полягли, до одного усi. I ©х там полягло
багато. Коли уранцi пiсля бою до мене знов вернулося життя, то я побачив,
що балка вся завалена була козачим трупом - немовби хто позвозив ©х багато
так навмисне. Шукав мiж трупом я сотника пана Шмигельського, але його там
не було. Коли на гору вийшов, то на горi з десяток наших коней уже
здихало, бо в них'розпоренi були ©х животи, а далi паслось скiлько коней,
так я пiймав одного i от до тебе прискакав з цi ю звiсткою лихою!
Чалий_. О боже мiй, яка потеря! Це Гнат - його робота, бачу... Ти зна ш
мiсце добре?
Козак._ Знаю.
Чалий._ Так ти нас проведеш туди. Iди тим часом спочивай, обмий i
перев'яжи сво© рани. Джуро, дай йому добрий кухоль меду, скажи, щоб зараз
коней трьох сiдлали, i сам вертайсь сюди.
Джура i козак вийшли.
(Сава сiда i пише лист, а написавши.)_ Сто душ лягло на полi i з ними
кращий друг! Друг, котрий пiдтримував всякчас мiй дух, друг, що вмiв
розгонити найтяжчi хмари житт вi, якi гнiтили часто мозок мiй, i душу, й
серце!.. О, тепер я попалю усi лiси, я виверну все гайдамацьке гнiздо, я
заплатю за смерть Шмигельського вам всiм сторицею, страшно, страшно
заплатю!!
Входить Джура._
ЯВА XIII
Чалий _i Джура._
Чалий._ От три листи; один, що згорнутий удво , - в Немирiв! Другий, що
край один заламаний, -у Тульчин; а третiй, одкритий, - в Рубань! Птицями
нехай летять всi три!
Джура._ Тодi у нас нiкого не останеться в дворi, бо Харко й Трохим
пiшли на слободу i досi не вернулись.
Чалий._ Так ти на слободу йди зараз i в двiр до мене поклич Кульбабу;
скажи йому, щоб вiн узяв з собою всiх сво©х товаришiв, що колись були у
гайдамаках. Вони менi потрiбнi i за послугу будуть мати добру плату. Iди ж
мс'рщiй! А не забув, куди який послати лист?
Джура._ Цей - в Немирiв, цей - у Тульчин, а цей - у Рубань.
Чалий._ Так.
Джура пiшов.
Годi вагатись, годi!
Входить 3ося_.
I ти не спиш ще на лихо?
Зося_. Яке там лихо? Я чую тривогу; скажи, що сталось? Я нi жива нi
мертва!
Чалий._ Молю тебе, не заважай менi! Сотня Шмигельського пропала, i я
пiду шукать ©©. Скоро збереться сюди вся близька милицiя, i я виступлю
зараз, по дорозi захоплю решту - i в поход!
3ося_. То нехай коней зараз запрягають, i я по©ду у Немирiв з сином, бо
тут без тебе я не зостанусь.
Чалий_. Я вже послав на слободу, i зараз сюди прийде Кульбаба, а з ним
п'ятнадцять таких молодцiв, що i на сотню пiдуть. Для всiх роздам я списи,
порох, кулi i мушкети. Це буде твоя варта. Коли ж захочеш ©хать, то завтра
вже по©деш у Немирiв; а варта все ж таки нехай сто©ть в дворi... Iди ж,
моя голубко, i спи спокiйно, тебе одну я не покину! Знай, що у дворi у
тебе буде п'ятнадцять добрих молодцiв! Iди i спи спокiйно. Менi нема
часу: треба ще написать ясновельможному, бо все, як бачиш, раптом
перемiнилось!
Зося_. Я слухаю тебе, i спокiй мов росте в мо©й душi. Прощай, мiй сокiл
ясний! Боже, як не хочеться з тобою розлучатись... Згадуй свою Зосю, а я
щохвилини буду з тобою розмовлять, бо бiля мене малий Сава! Прощай!
Сава._ Будь здорова, моя зоре. (Цiлу ©©.)_
Зося_. Зайдеш же сина перехрестиш. (Вийшла.)_
ЯВА XIV
Сава один, пише.
Сава._ Увесь тремтю вiд злостi... Коли б мерщiй милицiя... (Пише.)_
Кипить моя душа!... Я не так до вас приймуся... Коли б пiймавсь менi тепер
сам Гнат - я i його без жалю на палю посадю! (Пише.)_
По хвилi входять тихо Гнат, Медвiдь i Кравчина.
ЯВА XV
Чалий, Гнат, Медвiдь i Кравчина_. Гнат. _Добривечiр!
Чалий поверта ться i схоплю ться з крiсла.
Здоров, здоров, пане Саво! Здалека ти нежданi© гостi ма ш, чим будеш
вiтати?
Чалий (шука очима броню)._ А чим же я таких гостей привiтаю... Послав
менi господь сина, буду в куми звати.
Гнат. _Не кумовать тобi, Саво, з нами; не пить горiлки та медiв з
преславним товариством,, а заплатити перше треба за сукнi та за адамашки,
що ти нажив, пане Саво, з козацько© ласки...
Чалий хоче взять шаблю. Медвiдь йому дорогу заступа . Сава хоче взять
рушницю, що в другiм кiнцi сто©ть, - Кравчина заступа йому дорогу. Сава,
нахиливши голову, хвилю мовчить.
Чалий._ Чого ж брати мо© хотять? Чи битись, чи миритись?
Гнат. _Прийшов час, Саво, розплатитись за кривди тi, якi ти нам i людям
всiм сво©м зробив.
Чалий._ Я лиш обороняв вiд кривди вашо© ввесь край. Один проти другого
ми у поле виступали, озбро нi, мов лицарi на герць! Тепер же ви утрьох на
мене безоружного напали, - цього не дозволя честь лицаря такого, як ти,
Гнате! Коли вже воля божа на те, щоб з вами розплатився я, дозволь же i
менi мою ти шаблю взяти, тодi один я проти трьох кривавий бой прийму, а
бог нехай рiшить, i мертвий той нехай поляже, хто кривди бiльше наробив!
Гнат. _На по динок ти не ма ш права з нами, бо потеряв козацьку честь!
За те, що кiш у Чорнiм лiсi наш спалив, напавши зрадою на нього; за те, що
ти ловив товаришiв сво©х i в руки панськi вiддавав; за те, що церкву ти
спалив, - тебе громада наша смертi присудила, i виповнить присуд
громадський ми взялись... Проти громадського суда оборонятись шкода!..
Колись, хрестами помiнявшись, ми перед образом дали присягу оборонять
людей сво©х вiд лядсько© кривди i напастi; присягу ту зламав ти, брате,
тепер вона тебе вбива !
Всi тро обступають Чалого i проколюють його шаблями, проколовши,
одступають.
Чалий (пада )._ Простiть... Я смерть приняв за рiдний край... Я кров'ю
змив свою вину... Прощайте. (Умира .)_
Гнат. _Прощай!.. Краще, брате, гнить тобi в землi, анiж з ляхами вкупi
на нашi голови козачi меча здiймать i на безчестя козачеству всьому свiй
лядський рiд тут розмножати.
Завiса.