Страница:
робить?!!
Чалий_. Слухай.
Медвiдь_. Мовчи, Гнате! Слуха м!
Всi_. Слуха м! Слуха м!
Чалий_. Посидимо до часу слушного ми тут, у цьому мiсцi тиxo; зберем до
себе всi ватаги; за грошi тi, що ма м, придб; мо гармат як можна бiльше;
тим часом затихнуть трохи валтовнi© листи магнатiв, ослабне обережнiсть в
замках, у юзкошах почнуть купатись знову вороги, московська варта iiд
спокою засне, i вже тодi розправим крила, та не загона ©й малими, а
вiйськом дужим, як батько наш Богдан колись, на замки ©х безпечнi нападем!
В бою на груди - груди ми вiзьмем верх; я певен в тiм, бо набереться
вiйська десять тисяч, -тодi усiх панiв заставим поважати нашу вiру, дать
суд i пiльги посполитим!
Гнат_. Поки сонце зiйде, роса очi ви©сть! Навколо скрiзь народ катують
безоружний, а ми тут будемо мовчать i ждать:
Чалий_. Готов i зараз я вiддати голову свою за скривджений наш люд, але
що ж вигра вiд того люд той самий, коли я як необачне хлоп'я, у поле
вискочу з малими силами, i там поб'ють запевне нас i всiх потроху
переловлять! Не хоч я так умирать, як той баран, що у рiзню його ввели i
там, з 'язавши йому ноги, ножем блискучим вже бiля горла повели а вiн
лежить та блима очима! Я хочу вмерти так, як лицар: з шаблею в руцi, в
бою чеснiм, помiрявшись на силах ворогами! Пождемо, панове! I ти, мiй
брате, не будь на цей час тим волом, що хоч печи його, а вiн не встане,
коли ляже, i послухай мо © ради!
Meвiдь_. Пождемо?
Дехто_. Пождемо...
Запорожцi (неохоче)._ Як так, то й так...
ЯВА VIII
Тi ж, варта, з нею запорожець.
3-й Запорожець. Аж ось де кiш ви заснували? Ну й безпечi ж тут! Далеко
безпечнiше, нiж там у нас на Сiчi... Коли б мене Якiв, що варту розводив,
не пiзнав i не гукнув на мене, то в вiк би вiчний не догадався, що тут
кiш такий великий i на Запорожжi славний сво©ми ватажками i фиглями з
панами! Тут так усе, нiби у шапцi-невидимцi!
1-й запорожець._ А ти звiдкiль? Зда ться, ти на Укра©ну по©хав коней
купувати для коша?
3-й запорожець._ По©хало нас дев'ятнадцять, а тiлько я один утiк.
1-й запорожець_. А другi ж де?
3-й запорожець._ Повiсили в Немиров!.
Грива._ За вiщо?
3-й запорожець._ За шию!
Чалий._ Та ти, брат, не пустуй, а дiло нам скажи.
3-й запорожець._ А що ж тут говорить? За гайдамакiв всiх ©х полiчили, i
як вони не одмовлялись - не помогло! Скарать же були радi, бо знали ще, що
й грошi , - то й грошi всi досталися сiпакам! А я не був на той час з
ними, так заховався у сво©х людей, i думав я, що ©х одпустять, а ©х усiх
на п'ятий день повiсили. Тодi я сiв на свого коня та так ушкварив, що й
кiнь здох через сутки. Тепер пiшкбм до Сiчi прямував, щоб сповiстить
принаймнi кошового, де дiлись братчики-сiчовики.
Всi запорожцi. Гей, до помсти! Нападем на Неми-рiв! Спалим!
Чалий._ Пiдождiть, панове, до слушного часу, не псуйте ви мо©х замiрiв,
а тодi разом заплатимо за все; тепер ми ще не готовi!
Гнат._ А-а!.. Згинь все, що так вага ться, як Сава! Не треба нам такого
кошового!
Запорожцi_. Не треба!!
Гнат._ Згинь i вся пузата старшина на Сiчi, коли вона бо©ться смертi
глянуть в вiчi i нас мовчать примусю у такий час, коли очима й ухами
сво©ми ми бачимо i чу мо, якi страшеннi кривди роблять нам! Не хочу я так
жить, як тхiр; не хочу я паскудить свiт! Нащо те життя менi здалося, коли
щодня безчестям покривають голови козачi? Краще смерть, нiж тут сидiть нам
по кущах, поки не витягнуть усiх на палю! Не треба менi мо © голови! Коли
©© у полi я за правду не складу - нехай за правду кат руба ! Хто ж смертi
з вас бо©ться, кому життя милiще честi, той на пiч нехай iде i там сидить
з дiдами! Гей, товаришi! Хто до помсти, той за мною!
Всi._ Всi, до одного усi!
Запорожець._ Не треба Чалого!
Всi._ Не треба!
Запорожцi_. Вiн вага ться!
2-й запорожець. _Нехай Гнат Голий буде нашим отаманом.
В сi (гвалтовно)._ Гнат отаманом!
Чуть голоси: "Чалий", iм'я Гната переважно, потiм Чалого не чуть.
Гнат, Гнат, Чалий! Гнат отаманом!
Запорожцi (роблять бiля Гната коло)._ Веди нас, Гнате, ти!
Гнат. _На Тульчин, на Немирiв, заплатимо за кров сво©х братiв!
Всi. _О-о! Заплатимо!
Завiса.
КАРТИНА 2
Середина куреня. Вигляд конуса; дерева пiдрiзано i верхи ©х зведено
докупи, потiм зав'язано. Зверху навалено хворосту, трави, листя; замiсть
стола великий круглий пеньок, замiсть стiльцiв малi пеньки навколо. В
глибинi лiжко з дровеняк, заслано воловою шкурою, в головах сiдло.
ЯВА I
Чалий i Шмигельський._
Чалий сидить бiля стола, схиливши голову на руки, Шмигельський сто©ть.
Мовчать.
Чалий._ Все пропало!.. Нема згоди, нема одностайностi мiж нами. Одна
бiда повинна б всiх днать докупи, а ми йдемо урозтiч!.. Нiчому лихо нас
не научило!..
Шмигельський._ Бiда, що кожний хоче старшим бути i керувать, а через те
один - буду , другий - руйну !
Чалий._ I от усе зруйновано, усе пропало.
Шмигельський._ Нi, ще не все пропало, Саво!
Чалий._ Все, все, все! (Вста .)_ Жадоба помсти в них така велика, що
здержати ©©, як здержать воду ту, що ринула крiзь прорвану греблю, нема у
чоловiка сили! I понесуть вони тепер на Укра©ну i смуту, i пожежу, i кров
проллють рiками, без жадно© користi для народа, а потiм i самi на палях
всi сконають.
Шмигельський._ Так будем рятувать Укра©ну вiд гайдамацько© ру©ни!
Чалий._ Як же ти ©©, сердешну, поряту ш?
Шмигельський._ По©демо до гетьмана Потоцького в Немирiв! Вiн дасть усю
милицiю свою пiд твою руку, i ми поможемо йому прогнати гайдамацькi купи,
що лиш озвiрюють панiв проти людей, а люд проти панiв. Коли ж настане
мирне життя, - тодi лиш процвiте наш кран! Споглянь: пiд панською рукою
за час короткий пустиня стала оживать, життя на нiй в громадський стан
складатись почало; не руйнувать же його нам, а i самим сприять такiй
будiвлi треба.
Чалий_. Це ти придумав гарну рiч: рятувать народ вiд нього самого i
помагать ляхам для себе лиш життя спокiйне будувати з кiсток i людсько©
кровi! Що то шляхтич! Заговорила лядська кiстка, проснувсь мостивий пан i
зуби показав.
Шмигельський._ Нi, Саво! Ти помиля шся! Я лях лиш через то, що ним
родився; а серце, розум i душа - ведуть мене не тим шляхом, яким iдуть усi
ляхи, бо я бажаю рiвностi, спокою, щастя i добра - не тiлько шляхтi, але
всiм людям!
Чалий._ Ти солодко говориш так, що вiрить хочеться тобi, i боязко ста ,
щоб ти медовими речами не отру©в душi.
Шмигельський._ Коли ти вислуха ш все, що я тобi повiдаю, i коли в чiм
побачиш мою кривду, вiддай мене на суд громадi, спали живого на вогнi, на
палю посади, - як схочеш, так i покарай: в тво©х руках i смерть моя, й мо
життя, тобi його безпечно довiряю; та й страху я не знав нiколи i не знаю,
бо раз у раз робив i говорив я те, що правдою вважаю!
Чалий._ Говори, послухаю, що хочеш ти сказать, - цiкаво.
Шмигельський._ Послiднiй час я у Потоцького, у гетьмана, в Немировi
служив, i вiн послав мене шукати Саву Чалого, щоб привернуть його на
панську руку, як лицаря, для помочi, щоб лад дать на Вкра©нi i вгамувати
гайдамацький рух!
Чалий._ Так ти пристав до мене, зробивсь приятелем мо©м, залiз у саму
душу для того, щоб стру©ть ©©?
Шмигельський._ Свiдчусь богом, нiчого я не мав лихого на метi, а щиро
те робив, що за добро лiчив! Слухай! Я бачив, як бачу i тепер, що
гайдамацький рух лиш край руйну , без жодно© користi для народа, - це й
сам ти зараз тут сказав, - i взяв на себе я порученiсть Потоцького в надi©
тiй, що чесно я тебе умовлю покинуть гайдамакiв, щоб рятувати край наш вiд
ру©ни! Коли ж я зрозумiв твiй лицарський замiр добуть народовi права
справжньою вiйною i сам. побачив власними очима, що ти готу ш певне
повстання, що ти не простий ватажок, яких чимало, а лицар, во вода, - я
серцем i душею став певним другом твого дiла, бо вiдаю, що тiлько силою
одняти можна те, що силою
у тебе одняли! Я залишив Потоцького замiр, i, все життя сво зламавши,
в думках я вже з магнатством воював i ждав тi© хвилини, коли на дiлi змiг
би показать, що вiрний син я Укра©ни! I що ж? Замiр великий твiй, як дим в
повiтрi, розлетiвся! Замiсть вiйни - безладний рух пiднявся знову; бiля
стерна став Гнат Голий, чоловiк без жодно© освiти, i поведе братiв на
страту, а край - на певну гибель! Тепер зосталося одно: пристать до
гетьмана Потоцького, i я тобi це прямо говорю!
Чалий._ Ти щиро кажеш - чую серцем! I правда те, що все пропало; для
мене ж шлях другий зостався: подамсь в Гетьманщину, на той бiк Укра©ни, i
там пожду слушного часу! Жалкую я, що бранку Зосю одпустив... Тепер би
одружився з нею i всi вояцькi замiри кинув, ©© хороша врода, i стан
гнучкий, i чорнi брови, i русая до пояса коса, i очi, мов неба чистого
блакить, - стоять i день, i нiч передо мною. Вона б тепер сво©м коханням
мо© всi рани залiчила, i повернув би я сво життя на мирне, тихе
господарство.
Шмигельський._ Там, бiля Немирова, живе й вона...
Чалий._ Тепер не пара ми. Тут ми були вiльнi й рiвнi;
а там нас роздiля глибоке провалля: шляхтянка й гайдамака-хлоп!
Шмигельський._ Гетьман сам вельможний посвата за тебе Зосю, й не
посмiють ©© батьки на те не згодиться, коли вона тебе коха ! Там заведем
ми господарство i заживем, як слiд людям; годi нам хижими вовками тинятись
по лiсах!
Чалий_. Думка хороша i принадна, але диявольська спокуса в нiй сидить!
За всi оцi принади повинен буду я товаришiв сво©х ловить i вiддавати ©х на
палi!
Шмигельський_. Чого ж на палi? Це й вiд тебе, й вiд умов залежить.
Чалий._ Умови?! Ха-ха! Якi з панами там умови? Я знаю добре тi умови й
сам! Приставши до панiв, я мушу й серцем, i душею таким же паном буть, як
i усi. Без милосердя i ж-алю до хлопа, повинен зрадить вiру й унi© сприять
зо все© сили!
Шмигельський._ Нехай тебе боронить бог вiд цього! Я сам з презирством
одвернусь тодi вiд тебе! Зостанься вiрним ти народовi свойому; нiхто тебе
не силу його зраджать, а лиш користi його ради мир i спокiй насади,
прогнавши гайдамацькi купи! А потiм, ставши рiвним шляхтичам усiм на
Укра©нi, ти гнатимеш i унiю, й злочинну шляхту так само, як гайдамакiв, з
Укра©ни, i тим народнi бiди поменшиш. Та й сам з коханою дружиною ти
засну ш сво гнiздо i поведеш свiй рiд на щастя i добро усього краю.
Чалий._ Думки тво© летять, мов ластiвка, легенько й прудко, немовби й
справдi легко так все те зробить, про що так гарно ти говориш!.. О, коли б
я певнiсть мав, що полегчу народнi бiди i що умовини мо© пани додержать,
то не вагаючись пристав би до Потоцького я зараз.
Шмигельський._ Якi ж тво© умови?
Чалий._ Щоб грецька вiра благочесна на Укра©нi лиш цвiла, а унiя щоб i
не пахла; щоб, замiсть панщини, платили люде чинш такий, який умовились
платить, на слободи йдучи, i суд щоб рiвний був для всiх!
Шмигельський._ Такi умовини я сам Потоцькому поставив, коли згодивсь
тебе до нього кликать. I ось ти ма ш лист вiд гетьмана самого, в котрiм
умови цi вiн власною скрiпля рукою. А крiм того, сто тисяч злотих вiн тобi
да , ма тками значними надiля i обiща шляхетство вiд короля. На лист -
читай!
Чалий (чита )._ Так... лист з печатiю гербовою... Правда, лист обiща
те, що кажеш ти! Що ж це зо мною? Менi зда ться, що я на матiр руку
пiднiмаю! Страшно менi стало, а лист цей пече мою руку!.. На - вiзьми його
назад!
Шмигельський (берелист)._ Тобi дають такi умови, яких би ти й вiйною,
певно, не добув, i ти вага шся? Не хочеш край оборонити вiд ру©ни, не
хочещ сам з коханою дружиною сво ю iзвить гнiздо, не хочеш рiд свiй
повести на щастя i добро усьому краю?! Ну, так скажи ж, чого ти хочеш? Я
твiй, куди мене ти поведеш, я з тобою скрiзь пiду; i тут, i там - я вiрний
твiй слуга! Веди мене ти сам, куди ти хочеш!
Чалий._ Не знаю, не знаю, не знаю! I там, i там провалля! Нема рiвного
шляху, яким привик ходить я!.. О ненько, моя рiдна Укра©но! Невже ж тобi
судилося весь вiк топить сво©х синiв у братнiй кровi, палить i нищить все
вогнем затим, щоб, утопившись i потерявши дiток славних, ти надiвала знов
ярмо i тяжко знов пiд ним щоб ти стогнала?.. Чи я ж того хотiв, що
сталось?.. Я керував стерном, до певно© мети мiй човен плив, а хвиля
навiсна стерно те вирвала iз рук мо©х i понесла на скелi гострi човен мiй,
розiб' на трiски його i всiх братiв потопить!.. Що ж менi тепер робить?..
Чи й менi сидiть на човнi, щоб разом з другими втопитись, а чи боротись з
хвилею i власними руками достати берега другого?.. Боротись! Боротись!..
Коли стерно iз рук мо©х однято i другому до рук оддано i бачу я, що човен
поведуть на неминучу гибель, - я кидаю свiй човен i випливу на другий
берег сам! Так, так! На берег, на другий берег! I там ми будем рятувати:
вiру, народ i край вiд ново© ру©ни! Давай сюди Потоцького умови! Я... iду!
(Бере листа.)_ Там кохання, там слава мене жде!.. Прости мене, моя
Укра©но, коли я помиляюся, а помиляючись, тобi печаль i горе нове принесу!
Що хочу я народовi бездольному служити - я в тiм клянусь; коли ж помил у
сам свою побачу, до тебе, нене, я вернуся таким же щирим сином, як i був,
i всi грiхи спокутую я кровiю сво ю!..
Завiса.
КАРТИНА 3
Палац.
ЯВА I
Жезнiцький _i Яворський._
Жезнiцький_. Ну, як же пан живе в малжонствi? Шлюб присмака, кажуть,
до життя!
Яворський_. Не вiр, мiй пане! Шлюб така присмака, пiсля котро©
потеря ш смак до самого життя!
Жезнiцький_. О, коли б пановi досталася Кася в жони, то, певно, вiн не
те б сказав?
Яворський._ Нехай боронить бог! Вiд старо© Качинсько© ¾ я тiкаю
в двiр, а молода - сама б сюди тiкала, бо тут кавалерiв, як горобцiв у
старiй стрiсi.
Жезнiцький_. То пан кобiт * * _зна дуже добре.
Яворський._ О пане! Надивився при дворах, бо я тут з молодощiв.
Жезнiцький_. То нащо ж пан женився?
Яворський_. А, пане, я женився з рощотом: панi Качинська - кобiта
лiтня, ©© кавалери вже обминають, як хлоп порожi ю корчму, то я собi маю
святий спокiй, бо моя панi упада тiльки за мною.
Жезнiцький_. Але то нудно!
Яворський_. Зате безпечно.
Жезнiцький_. То в кавалерськiм станi, як я бачу, найбезпечнiше.
Яворський_. Так... Кобiти люблять всi мужчин тiлько у каварськiм станi,
бо для кобiти кожний кавалер , пане, сирота котрого треба жалiть i
ласкаво йому у вiчi заглядать.
Жезнiцький_. А пiсля шлюбу що?
Яворський_. Кобiти знов шукають сироту.
Жезнiцький_. Ха-ха-ха! То краще я зостанусь сиротою.
Яворський_. А хiба пан шлюб хотiв узяти?
Жезнiцький_. Хотiв було...
Яворський_. Аз ким, цiкаво?
Жезнiцький_. З прекрасною Зосею iз Очеретного, коли пан зна, та, на мо
щастя, гайдамака Чалий ©© вкрав.
Яворський._ То щастя панське вже минуло, бо Чалий Зосю ту назад вернув
додому.
Жезнiцький._ Невже?!
Яворський._ То пан не зна? Вона тепера тут, у замку, - при©хала
сьогодня, гостю у сво©х i всiм розказу немале диво; коли почу пан, то,
певен я, - чуприна стане догори!
Жезнiцький._ Що, що таке? Пан наважився лякать мене!..
Яворський._ Зосю привiз додому наш пан Шмигельський.
Жезнiцький._ Що?! Шмигельський вiд Чалого привiз Зосю?
Яворський._ Так, так, пане, я сам чув!
Жезнiцький._ Ага, ага! Так бач, де пан Шмигельський опинився? До
гайдамакiв, бестiя, пристав! Стривай же, попадешся ти менi. Насамперед
обрiжу язика, як швайку, як жало, нехай, замiсть речей зрадливо-солодких,
сичить, мов гадюка!
ЯВА II
Тi ж i Потоцький _з гайдуками i козачками. Всi йому кланяються низько,
вiн iде до крiсла i сiда.
Потоцький (дивиться на Жезнiцького)._ Ну, ну - говори. Я бачу вже по
очах, що пан Жезнiцький зна якусь цiкаву новину.
Жезнiцький._ Ясновельможний пане, така новина, що боязко про не©
говорить.
Питоцький_. Оте! З гайдамаками пан смiливо розправи чинить, а новина
якась його ляка ... Що там?
Жезнiцький._ Пан Шмигельський...
Потоцький._ Ну?
Жезнiцький._ До гайдамак пристав.
Потоцький._ О-о?!
Жезнiцький._ Вiн тепер у Чалого в кошi.
Потоцький._ А-а?! Так Чалий ще живий!
Жезнiцький_. Певно.
Потоцький._ Може, певно, а може, й нi!.. Звiдкiль же пан то зна ?
Жезнiцький._ Курчинська Зося...
Потоцький._ Втiкла вiд гайдамакiв?
Жезнiцький._ Нi. ©© вiд Чалого привiз додому пан Шмигельський.
Потоцький_. Цiкава, справдi, новина. Що ж далi?
Жезнiцький_. Нiчого бiльш не знаю.
Потоцький_. Це не цiкаво... А хто ж зна ?
Жезнiцький_. Пан Яворський.
Потоцький_. Пане Яворський!
Яворський. (пiдбiга)._ Слухаю пана.
Потоцький. _Я слухаю, а пан нехай говорить, що вiн зна.
Яворський._То моя жона менi казала...
Потоцький_. Ага! Ну, то поклич сюди...
Яворський_ (побiг)._ Слухаю пана.
Потоцький_. Пане Яворський!
Яворський (вернувшись)._ Слухаю пана.
Потоцький_. Кого ж пан буде кликать?
Яворський._ Жону.
Потоцький._ Так! На сей раз угадав! А як я бачу, пан Яворський дуже
щасливий в малжонствi i хотiв би щохвилi бачить тут свою жону?
Яворський_. Так, ясновельможний пане, кожна хвилина бi з мо © жони менi
зда ться вiком!
Потоцький_. Виходить, i панi Качинська тепер щаслива, бо я бачив ©©
зараз в прийомному покою, то певно, що нуд iться дома за малжонком i тут
його чека ... Поклич, почу мо, що зна вона про цю цiкаву справу.
Яворський._ Слухаю пана! (Пiшов.)_
Жезнiцький_. Найкраще, ясновельможний пане, по-кликатi сюди саму панну
Зосю!
Потоцький_.То довго ждать, поки вона прибуде з Очеретного
Жезнiцький_. Нi, ясновельможний пане, вона тут, у нас у замку зараз
при©хала й гостю у сво©х.
Потоцький_. То чом же ти цього не скажеш? Клич зараз панну Зосю.
Жезнiцький пiшов.
Це стi найкращий свiдок гайдамацького життя i, певно, зна Чалого, як
себе саму.
ЯВА III
Тi ж, Яворський _i Качинська._
Качинська (крiзь сльози)._ Падам до нуг!
Потоцький_. Чого ж то панi так стривожена?
Качинська_. Мiй пане ясний, мiй батику, заступись за мене бiдну.
Потоцький._ У панi тепер заступник.
Качинська._ Ох, ясновельможний пане, заступись за мене i оборони мене
вiд мого заступника.
Потоцький._ Це iнша новина, нiж та, яку я ждав! Па,н Яворський коха
паню так, що i хвилина без не© йому вiко;м зда ться! На вiщо ж панi
скаржиться?
Качинська._ Ясновельможний пане! Мiй покiйний муж, царство йому
небесне, любив мене, i я його кохала, душi в собi не чула i плакала три
днi, як вiн помер... .Жили ми собi, як голубiв пара! Коли ж, бувало, в чiм
i провинюся перед ним, покiйничок, нехай над ним земля пером, бив мене
легенько - трiйчаткою тонкою, бо й вiн мене кохав, душi не чув, то i
жалiв, як сво тiло; а пан Яворський б' канчуком! Змилуйся,
ясновельможний пане, звели йому, щоб вiн трiйчатку завiв тоненьку!
Потоцький._ Пане Яворський.
Яворський (пiдходе)._ Слухаю пана.
Потоцький._ Ай-яй-яй! Як пану не сором жону свою бить канчуком?
Яворський._ й- й, ясновельможний пане, не канчуком, а канчучком...
тонюсенький: з сирицi вчетверо сплетений.
Качинська._ Я не привикла, ясновельможний, мiй покiйний муж...
Потоцький._ Пане Яворський, прошу завести для домашнього обiходу
одностеблик.
Яворський._ Слухаю пана.
Потоцький._ Панi задоволена?
Качинська._ Дзiнькую.
Потоцький._ Ну, а тепер повiдай нам, що зна ш ти про панну Зосю?
Входять Зося i Жезнiцький. А от, певно, й сама панна. (До Качинсько©.)_
То панi бiльше менi не потрiбна!
Качинська (до Яворського)._ Мiй дорогий Ясю, я вже не буду ревнувать -
не зачiпай ти тiлько Касю. (Бере його пiд руку.)_
Яворський._ Слухаю паню!
Вийшли.
ЯВА IV
Зося_, Жезницький_ i Потоцький_ .
Потоцький._ О, яка панна прехороша. Подлий хлоп - смак добрий ма! Панна
сть Зося Курчинська?
Зося._ Так, ясновельможний пане.
Потоцький._ Була в полонi i з полону повернулась? Хто ж панну викупив з
неволi? Прощу повiдать все менi, бо Чалим я й гiсторi ю панни занадто
цiкавлюсь.
Зося._ Як мене з дому вихопили, - ясновельможному пану, певно, бiльш
вiдомо, нiж менi, бо я з страху зомлiла. Тiлько в полi уночi прийшла до
пам'ятi. Я чула, як гайдамаки жартували над тим, що вiз мене. Нiч була
темна, i я не бачила в лице нiкого. Коли це раптом стали, i я почула
гомiн: "Отаман, отаман!.." Отаман крикнув грiзно: "Хто дiвку захопив?" Усi
мовчали. Вiн гнiвну рiч до всiх держав, корив i смертiю стращав того, хто
цей зробив учинок. Потiм звелiв двом козакам мене у корчму одвезти. Ми
©хали лiсами, ярами глибокими ще цiлий день! Гайдамаки мене годували
хлiбом сухим i так поводились, як з панною то слiд. Увечерi мене до корчми
привезли i, наказавши жидовi рудому вiд отамана свого Сави, щоб вiн берiг
мене, як ока, там покинули i сами вернулись.
Потоцький._ Бiдна бранка! Ну, i що ж потiм, панно моя хороша?
Зося_. Жиди щовечора менi казали: "Сьогодня буде, певно, Сава!" I я три
ночi вiд страху не спала, бо кожний стук, маленький трiск чи шум од вiтру
будив мене, i я тремтiла, сидячи на лiжку.
Потоцький._ Ну, ну!
Зося_. Жиди менi служили й догоджали, а байками про Саву так зацiкавили
мене, що я нарештi вже сама його без страху ждала i бачити хотiла
страшного всiм на Укра©нi гайдамаку.
Потоцький._ I що ж, таки дiждалась?
Зося_ (зiтхнула)._ Дiждалась...
Потоцький._ I гайдамака скривдив панну!!
Зося_. О нi, ясновельможний пане. Сава - чесний лицар!
Потоцький._ Чого ж панянка так зiтхнула?
Зося_. Так.
Потоцький._ Ну-ну, далi!..
Зося_. Раз уночi, ми тiлько що лягли i погасили свiтло, - жидiвка у
ванькирок, де я мешкання мала... менi прошептала: "При©хав!.." Я одяглась
мерщiй i вийшла назустрiч! Передо мною стояв лицар, кращого й мiж шляхтою
не бачила нiколи, i усмiхаючись, i лагiдно, i мило промовив: "Не бiйся
мене, панно, я тобi лиха не зроблю! Дозволь посидiти з тобою, побалакать i
тим розважити мо суворе гайдамацьке життя!.." I ми балакали всю нiч; про
скривджений народ вiн говорив, про панськi© неправди, потiм спiвав менi
чарiвнi пiснi i зворушив мене до слiз... Два рази ще я бачила його, а
потiм одвезли мене додому.
Потоцький._ Який же дурень Сава! Таке золото одiпхнув вiд себе. А хто ж
панну привiз додому?
Зося_. Пан Шмигельський._
Потоцький._ Так пан Шмигельський гайдамакою вже став?
Зося_. Певно. Вiн називав себе Iваном Найдою. Коли ж до нього я
призналась, велiв менi про це мовчать i у дорозi скрiзь звать Найдою.
Потоцький (до Жезнiцького)._ Га! Пане Жезнiцький! А що, коли i справдi
наш Шмигельський до Чалого пристав?
Жезнiцький._ То найповнiша рiч, ясновельможний пане! У, бестiя! Коли б
вiн менi тепер достався в руки!
ЯВА V
Тi ж i гайдук_, пода лист. А потiм Шмигельський_ i Чалий._
Потоцький (прочитавши)._ Стань коло мене, панно! Клич! Ну, пане
Жезнiцький, готуй найтяжчi© тортури.
Входить Шмигельський _i Чалий._
Жезнiцький._ Я нi живий нi мертвий! Дозволь менi, ясновельможний пане,
насамперед одрiзать язика Шмигельському, бо язиком сво©м брехливим вiн
обморочить всiх i виправдиться перед ясновельможним.
Шмигельський._ Саво, глянь!
Чалий._ Зося!
Зося_ (до Потоцького)._ Це вiн, ясновельможний пане! Глянь, який орел.
Невже його скара ш? Ясновельможний пане, пожалiй його ради того, що
пожалiв мене вiн, молю, бо смерть його - i моя смерть!
Потоцький._ Що ж це, пане Шмигельський, ти до гайдамакiв пристав?
Шмигельський._ Согрiшив, але покаявся, i от моя покута: ми вдвох
при©хали служить тобi, ясновельможний пане! Це - Сава Чалий!
Жезнiцький (до Потоцького)._ На шибеницю ©х обох мерщiй, ясновельможний
пане! Вони задумали якусь нову зраду; а пан Шмигельський обморочить, - не
слухай його.
Потоцький (до Чалого)._ Ти хто?
Чалий._ Сава Чалий. Жезнiцький (про себе крiзь зуби)._ Падло, падло,
Потоцький._ Гайдамацький отаман?
Чалий._ Був кошовим. Нинi слуга ясновельможного пана.
Потоцький._ Може, слуга, а може, й нi!.. Як вовка не держи, вiн в лiс
втiче при першiй нагодi...
Чалий._ Коли добре та ласково поводитися з ним, то не покине вiн двора.
Потоцький._ А все ж такк на ланцюгу його держать не вадить...
Чалий._ Безпечнiше! Тiлько ланцюг такий треба придумать, щоб ши© вiн не
муляв, а через те щоб вовче серце не злобою, але прихильнiстю до пана все
бiльше й бiльше наливалось!
Жезнiцький._ I в цього, бестi©, язик медовий!
Потоцький._ Та у мене i ланцюг такий, i певен я, що той ланцюг надiне
Сава охоче.
Чалий._ Не знаю.
Потоцький._ Ти панну Зосю пiзна ш?
Чалий._ О ясновельможний пане! Хто сонця не пiзна , коли воно з-за хмар
промiнням ясним i теплом освiтить i огрi бiдну душу? Ця панна - мо
сонце, i промiння ©© очей мене сюди манило бiльше, нiж тi умови, якi
вельможний пан через Шмигельського менi прислав.
Потоцький._ Хоч рiжниця мiж панною й тобою така ж велика, як мiж небом
i землею, але я рiжницю ту згодом згладжу. Тепер же для користi краю цим
блискучим ланцюгом я прикую тебе до Речi Посполито©!
Чалий_. О, якби усiх невольникiв таким кували ланцюгом, тодi б неволi
не було на свiтi, а лиш рай!
Потоцький._ Так завтра й шлюб. В придане ма те вiд мене села Рубань i
Степашки, а на обiход завтра вiзьмеш з комори сто тисяч золотих. Чу ш,
Саво? Я все зробив; тепер, пане Саво, покажи менi, що зробиш ти для мене i
для краю.
Чалий._ Через два днi зруйную найстрашнiший кiш свiй, що в Чорнiм лiсi
сам я заснував. Розжену бiльше двох тисяч гайдамакiв, що там зiбрались i
думають ударити на Тульчин i Немирiв. Очистю всю Укра©ну вiд менших я
загонiв i тiлько одного прошу: полегшить долю посполитих, як то
ясновельможний в листi сво©м писав.
Потоцький._ Обiщаю.
Жезнiцький._ Ясновельможний пане! Чим же я заслужив таку образу? Панну
Зосю я хотiв сватать, i вельможний пан дав менi слово, що буде мо©м
сватом, а тепер свата панну за гайдамаку.
Потоцький._ Правда, правда. Добре, що ти згадав! Але я силувать не буду
панну красну... Панно Зосю! За кого хочеш замiж вийти: чи за шляхтича пана
Чеслава Жезнiцького, чи за оцього гайдамаку - Саву Чалого?
3ося_. За гайдамаку.
Потоцький._ Ну, то що ж я можу зробить, коли пану пiднесли гарбуза?
Панно Зосю! Стань рядом з Савою.
Зося ста рядом з Савою.
Нi, пане Жезнiцький, ти не пiдiйдеш так пiд пару паннi Зосi, як от
Сава. _Глянь! Замiсть батькiв я вас благословляю.
Сава i Зося стають перед Потоцьким навколiшки i цiлують ного в руки.
Жезнiцький._ Триста дияволiв!
Завiса_.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Пуща. Печера в скелi.
ЯВА 1
Медвiдь _i Грива._ Перше Грива_, вилазить з печери.
Грива._ Якове! А ти на деревi?
Голос._ Сидю в гнiздi й чатую.
Грива._ Чатуй, чатуй! Ти хоч i кривий, а ухом сво©м та оком нас
оберiга ш бiльш, нiж шаблею.
Голос._ Я чую, десь далеко ©дуть верховi, але не видко ще.
Грива._ I дасть же бог таке око й ухо!
Голос._ Еге! От же й не вглядiв, як з-пiд землi винирнув якийсь чоловiк
i сюди пряму .
Грива._ Один?
Голос._ Один.
Грива._ Один, то байдуже! Це, певне, не ворог.
З-за кущiв витика ться голова.
Хто там?
Медвiдь (виходить)._ Я!
Грива._ Медвiдь! Здоров, брате.
Обнiмаються.
А ми вже думали, що ти десь згинув. Медвiдь._ Мало не згинув.
Грива._ Пiвгоду ми тебе не бачили. Де ж ти пробував?
Чалий_. Слухай.
Медвiдь_. Мовчи, Гнате! Слуха м!
Всi_. Слуха м! Слуха м!
Чалий_. Посидимо до часу слушного ми тут, у цьому мiсцi тиxo; зберем до
себе всi ватаги; за грошi тi, що ма м, придб; мо гармат як можна бiльше;
тим часом затихнуть трохи валтовнi© листи магнатiв, ослабне обережнiсть в
замках, у юзкошах почнуть купатись знову вороги, московська варта iiд
спокою засне, i вже тодi розправим крила, та не загона ©й малими, а
вiйськом дужим, як батько наш Богдан колись, на замки ©х безпечнi нападем!
В бою на груди - груди ми вiзьмем верх; я певен в тiм, бо набереться
вiйська десять тисяч, -тодi усiх панiв заставим поважати нашу вiру, дать
суд i пiльги посполитим!
Гнат_. Поки сонце зiйде, роса очi ви©сть! Навколо скрiзь народ катують
безоружний, а ми тут будемо мовчать i ждать:
Чалий_. Готов i зараз я вiддати голову свою за скривджений наш люд, але
що ж вигра вiд того люд той самий, коли я як необачне хлоп'я, у поле
вискочу з малими силами, i там поб'ють запевне нас i всiх потроху
переловлять! Не хоч я так умирать, як той баран, що у рiзню його ввели i
там, з 'язавши йому ноги, ножем блискучим вже бiля горла повели а вiн
лежить та блима очима! Я хочу вмерти так, як лицар: з шаблею в руцi, в
бою чеснiм, помiрявшись на силах ворогами! Пождемо, панове! I ти, мiй
брате, не будь на цей час тим волом, що хоч печи його, а вiн не встане,
коли ляже, i послухай мо © ради!
Meвiдь_. Пождемо?
Дехто_. Пождемо...
Запорожцi (неохоче)._ Як так, то й так...
ЯВА VIII
Тi ж, варта, з нею запорожець.
3-й Запорожець. Аж ось де кiш ви заснували? Ну й безпечi ж тут! Далеко
безпечнiше, нiж там у нас на Сiчi... Коли б мене Якiв, що варту розводив,
не пiзнав i не гукнув на мене, то в вiк би вiчний не догадався, що тут
кiш такий великий i на Запорожжi славний сво©ми ватажками i фиглями з
панами! Тут так усе, нiби у шапцi-невидимцi!
1-й запорожець._ А ти звiдкiль? Зда ться, ти на Укра©ну по©хав коней
купувати для коша?
3-й запорожець._ По©хало нас дев'ятнадцять, а тiлько я один утiк.
1-й запорожець_. А другi ж де?
3-й запорожець._ Повiсили в Немиров!.
Грива._ За вiщо?
3-й запорожець._ За шию!
Чалий._ Та ти, брат, не пустуй, а дiло нам скажи.
3-й запорожець._ А що ж тут говорить? За гайдамакiв всiх ©х полiчили, i
як вони не одмовлялись - не помогло! Скарать же були радi, бо знали ще, що
й грошi , - то й грошi всi досталися сiпакам! А я не був на той час з
ними, так заховався у сво©х людей, i думав я, що ©х одпустять, а ©х усiх
на п'ятий день повiсили. Тодi я сiв на свого коня та так ушкварив, що й
кiнь здох через сутки. Тепер пiшкбм до Сiчi прямував, щоб сповiстить
принаймнi кошового, де дiлись братчики-сiчовики.
Всi запорожцi. Гей, до помсти! Нападем на Неми-рiв! Спалим!
Чалий._ Пiдождiть, панове, до слушного часу, не псуйте ви мо©х замiрiв,
а тодi разом заплатимо за все; тепер ми ще не готовi!
Гнат._ А-а!.. Згинь все, що так вага ться, як Сава! Не треба нам такого
кошового!
Запорожцi_. Не треба!!
Гнат._ Згинь i вся пузата старшина на Сiчi, коли вона бо©ться смертi
глянуть в вiчi i нас мовчать примусю у такий час, коли очима й ухами
сво©ми ми бачимо i чу мо, якi страшеннi кривди роблять нам! Не хочу я так
жить, як тхiр; не хочу я паскудить свiт! Нащо те життя менi здалося, коли
щодня безчестям покривають голови козачi? Краще смерть, нiж тут сидiть нам
по кущах, поки не витягнуть усiх на палю! Не треба менi мо © голови! Коли
©© у полi я за правду не складу - нехай за правду кат руба ! Хто ж смертi
з вас бо©ться, кому життя милiще честi, той на пiч нехай iде i там сидить
з дiдами! Гей, товаришi! Хто до помсти, той за мною!
Всi._ Всi, до одного усi!
Запорожець._ Не треба Чалого!
Всi._ Не треба!
Запорожцi_. Вiн вага ться!
2-й запорожець. _Нехай Гнат Голий буде нашим отаманом.
В сi (гвалтовно)._ Гнат отаманом!
Чуть голоси: "Чалий", iм'я Гната переважно, потiм Чалого не чуть.
Гнат, Гнат, Чалий! Гнат отаманом!
Запорожцi (роблять бiля Гната коло)._ Веди нас, Гнате, ти!
Гнат. _На Тульчин, на Немирiв, заплатимо за кров сво©х братiв!
Всi. _О-о! Заплатимо!
Завiса.
КАРТИНА 2
Середина куреня. Вигляд конуса; дерева пiдрiзано i верхи ©х зведено
докупи, потiм зав'язано. Зверху навалено хворосту, трави, листя; замiсть
стола великий круглий пеньок, замiсть стiльцiв малi пеньки навколо. В
глибинi лiжко з дровеняк, заслано воловою шкурою, в головах сiдло.
ЯВА I
Чалий i Шмигельський._
Чалий сидить бiля стола, схиливши голову на руки, Шмигельський сто©ть.
Мовчать.
Чалий._ Все пропало!.. Нема згоди, нема одностайностi мiж нами. Одна
бiда повинна б всiх днать докупи, а ми йдемо урозтiч!.. Нiчому лихо нас
не научило!..
Шмигельський._ Бiда, що кожний хоче старшим бути i керувать, а через те
один - буду , другий - руйну !
Чалий._ I от усе зруйновано, усе пропало.
Шмигельський._ Нi, ще не все пропало, Саво!
Чалий._ Все, все, все! (Вста .)_ Жадоба помсти в них така велика, що
здержати ©©, як здержать воду ту, що ринула крiзь прорвану греблю, нема у
чоловiка сили! I понесуть вони тепер на Укра©ну i смуту, i пожежу, i кров
проллють рiками, без жадно© користi для народа, а потiм i самi на палях
всi сконають.
Шмигельський._ Так будем рятувать Укра©ну вiд гайдамацько© ру©ни!
Чалий._ Як же ти ©©, сердешну, поряту ш?
Шмигельський._ По©демо до гетьмана Потоцького в Немирiв! Вiн дасть усю
милицiю свою пiд твою руку, i ми поможемо йому прогнати гайдамацькi купи,
що лиш озвiрюють панiв проти людей, а люд проти панiв. Коли ж настане
мирне життя, - тодi лиш процвiте наш кран! Споглянь: пiд панською рукою
за час короткий пустиня стала оживать, життя на нiй в громадський стан
складатись почало; не руйнувать же його нам, а i самим сприять такiй
будiвлi треба.
Чалий_. Це ти придумав гарну рiч: рятувать народ вiд нього самого i
помагать ляхам для себе лиш життя спокiйне будувати з кiсток i людсько©
кровi! Що то шляхтич! Заговорила лядська кiстка, проснувсь мостивий пан i
зуби показав.
Шмигельський._ Нi, Саво! Ти помиля шся! Я лях лиш через то, що ним
родився; а серце, розум i душа - ведуть мене не тим шляхом, яким iдуть усi
ляхи, бо я бажаю рiвностi, спокою, щастя i добра - не тiлько шляхтi, але
всiм людям!
Чалий._ Ти солодко говориш так, що вiрить хочеться тобi, i боязко ста ,
щоб ти медовими речами не отру©в душi.
Шмигельський._ Коли ти вислуха ш все, що я тобi повiдаю, i коли в чiм
побачиш мою кривду, вiддай мене на суд громадi, спали живого на вогнi, на
палю посади, - як схочеш, так i покарай: в тво©х руках i смерть моя, й мо
життя, тобi його безпечно довiряю; та й страху я не знав нiколи i не знаю,
бо раз у раз робив i говорив я те, що правдою вважаю!
Чалий._ Говори, послухаю, що хочеш ти сказать, - цiкаво.
Шмигельський._ Послiднiй час я у Потоцького, у гетьмана, в Немировi
служив, i вiн послав мене шукати Саву Чалого, щоб привернуть його на
панську руку, як лицаря, для помочi, щоб лад дать на Вкра©нi i вгамувати
гайдамацький рух!
Чалий._ Так ти пристав до мене, зробивсь приятелем мо©м, залiз у саму
душу для того, щоб стру©ть ©©?
Шмигельський._ Свiдчусь богом, нiчого я не мав лихого на метi, а щиро
те робив, що за добро лiчив! Слухай! Я бачив, як бачу i тепер, що
гайдамацький рух лиш край руйну , без жодно© користi для народа, - це й
сам ти зараз тут сказав, - i взяв на себе я порученiсть Потоцького в надi©
тiй, що чесно я тебе умовлю покинуть гайдамакiв, щоб рятувати край наш вiд
ру©ни! Коли ж я зрозумiв твiй лицарський замiр добуть народовi права
справжньою вiйною i сам. побачив власними очима, що ти готу ш певне
повстання, що ти не простий ватажок, яких чимало, а лицар, во вода, - я
серцем i душею став певним другом твого дiла, бо вiдаю, що тiлько силою
одняти можна те, що силою
у тебе одняли! Я залишив Потоцького замiр, i, все життя сво зламавши,
в думках я вже з магнатством воював i ждав тi© хвилини, коли на дiлi змiг
би показать, що вiрний син я Укра©ни! I що ж? Замiр великий твiй, як дим в
повiтрi, розлетiвся! Замiсть вiйни - безладний рух пiднявся знову; бiля
стерна став Гнат Голий, чоловiк без жодно© освiти, i поведе братiв на
страту, а край - на певну гибель! Тепер зосталося одно: пристать до
гетьмана Потоцького, i я тобi це прямо говорю!
Чалий._ Ти щиро кажеш - чую серцем! I правда те, що все пропало; для
мене ж шлях другий зостався: подамсь в Гетьманщину, на той бiк Укра©ни, i
там пожду слушного часу! Жалкую я, що бранку Зосю одпустив... Тепер би
одружився з нею i всi вояцькi замiри кинув, ©© хороша врода, i стан
гнучкий, i чорнi брови, i русая до пояса коса, i очi, мов неба чистого
блакить, - стоять i день, i нiч передо мною. Вона б тепер сво©м коханням
мо© всi рани залiчила, i повернув би я сво життя на мирне, тихе
господарство.
Шмигельський._ Там, бiля Немирова, живе й вона...
Чалий._ Тепер не пара ми. Тут ми були вiльнi й рiвнi;
а там нас роздiля глибоке провалля: шляхтянка й гайдамака-хлоп!
Шмигельський._ Гетьман сам вельможний посвата за тебе Зосю, й не
посмiють ©© батьки на те не згодиться, коли вона тебе коха ! Там заведем
ми господарство i заживем, як слiд людям; годi нам хижими вовками тинятись
по лiсах!
Чалий_. Думка хороша i принадна, але диявольська спокуса в нiй сидить!
За всi оцi принади повинен буду я товаришiв сво©х ловить i вiддавати ©х на
палi!
Шмигельський_. Чого ж на палi? Це й вiд тебе, й вiд умов залежить.
Чалий._ Умови?! Ха-ха! Якi з панами там умови? Я знаю добре тi умови й
сам! Приставши до панiв, я мушу й серцем, i душею таким же паном буть, як
i усi. Без милосердя i ж-алю до хлопа, повинен зрадить вiру й унi© сприять
зо все© сили!
Шмигельський._ Нехай тебе боронить бог вiд цього! Я сам з презирством
одвернусь тодi вiд тебе! Зостанься вiрним ти народовi свойому; нiхто тебе
не силу його зраджать, а лиш користi його ради мир i спокiй насади,
прогнавши гайдамацькi купи! А потiм, ставши рiвним шляхтичам усiм на
Укра©нi, ти гнатимеш i унiю, й злочинну шляхту так само, як гайдамакiв, з
Укра©ни, i тим народнi бiди поменшиш. Та й сам з коханою дружиною ти
засну ш сво гнiздо i поведеш свiй рiд на щастя i добро усього краю.
Чалий._ Думки тво© летять, мов ластiвка, легенько й прудко, немовби й
справдi легко так все те зробить, про що так гарно ти говориш!.. О, коли б
я певнiсть мав, що полегчу народнi бiди i що умовини мо© пани додержать,
то не вагаючись пристав би до Потоцького я зараз.
Шмигельський._ Якi ж тво© умови?
Чалий._ Щоб грецька вiра благочесна на Укра©нi лиш цвiла, а унiя щоб i
не пахла; щоб, замiсть панщини, платили люде чинш такий, який умовились
платить, на слободи йдучи, i суд щоб рiвний був для всiх!
Шмигельський._ Такi умовини я сам Потоцькому поставив, коли згодивсь
тебе до нього кликать. I ось ти ма ш лист вiд гетьмана самого, в котрiм
умови цi вiн власною скрiпля рукою. А крiм того, сто тисяч злотих вiн тобi
да , ма тками значними надiля i обiща шляхетство вiд короля. На лист -
читай!
Чалий (чита )._ Так... лист з печатiю гербовою... Правда, лист обiща
те, що кажеш ти! Що ж це зо мною? Менi зда ться, що я на матiр руку
пiднiмаю! Страшно менi стало, а лист цей пече мою руку!.. На - вiзьми його
назад!
Шмигельський (берелист)._ Тобi дають такi умови, яких би ти й вiйною,
певно, не добув, i ти вага шся? Не хочеш край оборонити вiд ру©ни, не
хочещ сам з коханою дружиною сво ю iзвить гнiздо, не хочеш рiд свiй
повести на щастя i добро усьому краю?! Ну, так скажи ж, чого ти хочеш? Я
твiй, куди мене ти поведеш, я з тобою скрiзь пiду; i тут, i там - я вiрний
твiй слуга! Веди мене ти сам, куди ти хочеш!
Чалий._ Не знаю, не знаю, не знаю! I там, i там провалля! Нема рiвного
шляху, яким привик ходить я!.. О ненько, моя рiдна Укра©но! Невже ж тобi
судилося весь вiк топить сво©х синiв у братнiй кровi, палить i нищить все
вогнем затим, щоб, утопившись i потерявши дiток славних, ти надiвала знов
ярмо i тяжко знов пiд ним щоб ти стогнала?.. Чи я ж того хотiв, що
сталось?.. Я керував стерном, до певно© мети мiй човен плив, а хвиля
навiсна стерно те вирвала iз рук мо©х i понесла на скелi гострi човен мiй,
розiб' на трiски його i всiх братiв потопить!.. Що ж менi тепер робить?..
Чи й менi сидiть на човнi, щоб разом з другими втопитись, а чи боротись з
хвилею i власними руками достати берега другого?.. Боротись! Боротись!..
Коли стерно iз рук мо©х однято i другому до рук оддано i бачу я, що човен
поведуть на неминучу гибель, - я кидаю свiй човен i випливу на другий
берег сам! Так, так! На берег, на другий берег! I там ми будем рятувати:
вiру, народ i край вiд ново© ру©ни! Давай сюди Потоцького умови! Я... iду!
(Бере листа.)_ Там кохання, там слава мене жде!.. Прости мене, моя
Укра©но, коли я помиляюся, а помиляючись, тобi печаль i горе нове принесу!
Що хочу я народовi бездольному служити - я в тiм клянусь; коли ж помил у
сам свою побачу, до тебе, нене, я вернуся таким же щирим сином, як i був,
i всi грiхи спокутую я кровiю сво ю!..
Завiса.
КАРТИНА 3
Палац.
ЯВА I
Жезнiцький _i Яворський._
Жезнiцький_. Ну, як же пан живе в малжонствi? Шлюб присмака, кажуть,
до життя!
Яворський_. Не вiр, мiй пане! Шлюб така присмака, пiсля котро©
потеря ш смак до самого життя!
Жезнiцький_. О, коли б пановi досталася Кася в жони, то, певно, вiн не
те б сказав?
Яворський._ Нехай боронить бог! Вiд старо© Качинсько© ¾ я тiкаю
в двiр, а молода - сама б сюди тiкала, бо тут кавалерiв, як горобцiв у
старiй стрiсi.
Жезнiцький_. То пан кобiт * * _зна дуже добре.
Яворський._ О пане! Надивився при дворах, бо я тут з молодощiв.
Жезнiцький_. То нащо ж пан женився?
Яворський_. А, пане, я женився з рощотом: панi Качинська - кобiта
лiтня, ©© кавалери вже обминають, як хлоп порожi ю корчму, то я собi маю
святий спокiй, бо моя панi упада тiльки за мною.
Жезнiцький_. Але то нудно!
Яворський_. Зате безпечно.
Жезнiцький_. То в кавалерськiм станi, як я бачу, найбезпечнiше.
Яворський_. Так... Кобiти люблять всi мужчин тiлько у каварськiм станi,
бо для кобiти кожний кавалер , пане, сирота котрого треба жалiть i
ласкаво йому у вiчi заглядать.
Жезнiцький_. А пiсля шлюбу що?
Яворський_. Кобiти знов шукають сироту.
Жезнiцький_. Ха-ха-ха! То краще я зостанусь сиротою.
Яворський_. А хiба пан шлюб хотiв узяти?
Жезнiцький_. Хотiв було...
Яворський_. Аз ким, цiкаво?
Жезнiцький_. З прекрасною Зосею iз Очеретного, коли пан зна, та, на мо
щастя, гайдамака Чалий ©© вкрав.
Яворський._ То щастя панське вже минуло, бо Чалий Зосю ту назад вернув
додому.
Жезнiцький._ Невже?!
Яворський._ То пан не зна? Вона тепера тут, у замку, - при©хала
сьогодня, гостю у сво©х i всiм розказу немале диво; коли почу пан, то,
певен я, - чуприна стане догори!
Жезнiцький._ Що, що таке? Пан наважився лякать мене!..
Яворський._ Зосю привiз додому наш пан Шмигельський.
Жезнiцький._ Що?! Шмигельський вiд Чалого привiз Зосю?
Яворський._ Так, так, пане, я сам чув!
Жезнiцький._ Ага, ага! Так бач, де пан Шмигельський опинився? До
гайдамакiв, бестiя, пристав! Стривай же, попадешся ти менi. Насамперед
обрiжу язика, як швайку, як жало, нехай, замiсть речей зрадливо-солодких,
сичить, мов гадюка!
ЯВА II
Тi ж i Потоцький _з гайдуками i козачками. Всi йому кланяються низько,
вiн iде до крiсла i сiда.
Потоцький (дивиться на Жезнiцького)._ Ну, ну - говори. Я бачу вже по
очах, що пан Жезнiцький зна якусь цiкаву новину.
Жезнiцький._ Ясновельможний пане, така новина, що боязко про не©
говорить.
Питоцький_. Оте! З гайдамаками пан смiливо розправи чинить, а новина
якась його ляка ... Що там?
Жезнiцький._ Пан Шмигельський...
Потоцький._ Ну?
Жезнiцький._ До гайдамак пристав.
Потоцький._ О-о?!
Жезнiцький._ Вiн тепер у Чалого в кошi.
Потоцький._ А-а?! Так Чалий ще живий!
Жезнiцький_. Певно.
Потоцький._ Може, певно, а може, й нi!.. Звiдкiль же пан то зна ?
Жезнiцький._ Курчинська Зося...
Потоцький._ Втiкла вiд гайдамакiв?
Жезнiцький._ Нi. ©© вiд Чалого привiз додому пан Шмигельський.
Потоцький_. Цiкава, справдi, новина. Що ж далi?
Жезнiцький_. Нiчого бiльш не знаю.
Потоцький_. Це не цiкаво... А хто ж зна ?
Жезнiцький_. Пан Яворський.
Потоцький_. Пане Яворський!
Яворський. (пiдбiга)._ Слухаю пана.
Потоцький. _Я слухаю, а пан нехай говорить, що вiн зна.
Яворський._То моя жона менi казала...
Потоцький_. Ага! Ну, то поклич сюди...
Яворський_ (побiг)._ Слухаю пана.
Потоцький_. Пане Яворський!
Яворський (вернувшись)._ Слухаю пана.
Потоцький_. Кого ж пан буде кликать?
Яворський._ Жону.
Потоцький._ Так! На сей раз угадав! А як я бачу, пан Яворський дуже
щасливий в малжонствi i хотiв би щохвилi бачить тут свою жону?
Яворський_. Так, ясновельможний пане, кожна хвилина бi з мо © жони менi
зда ться вiком!
Потоцький_. Виходить, i панi Качинська тепер щаслива, бо я бачив ©©
зараз в прийомному покою, то певно, що нуд iться дома за малжонком i тут
його чека ... Поклич, почу мо, що зна вона про цю цiкаву справу.
Яворський._ Слухаю пана! (Пiшов.)_
Жезнiцький_. Найкраще, ясновельможний пане, по-кликатi сюди саму панну
Зосю!
Потоцький_.То довго ждать, поки вона прибуде з Очеретного
Жезнiцький_. Нi, ясновельможний пане, вона тут, у нас у замку зараз
при©хала й гостю у сво©х.
Потоцький_. То чом же ти цього не скажеш? Клич зараз панну Зосю.
Жезнiцький пiшов.
Це стi найкращий свiдок гайдамацького життя i, певно, зна Чалого, як
себе саму.
ЯВА III
Тi ж, Яворський _i Качинська._
Качинська (крiзь сльози)._ Падам до нуг!
Потоцький_. Чого ж то панi так стривожена?
Качинська_. Мiй пане ясний, мiй батику, заступись за мене бiдну.
Потоцький._ У панi тепер заступник.
Качинська._ Ох, ясновельможний пане, заступись за мене i оборони мене
вiд мого заступника.
Потоцький._ Це iнша новина, нiж та, яку я ждав! Па,н Яворський коха
паню так, що i хвилина без не© йому вiко;м зда ться! На вiщо ж панi
скаржиться?
Качинська._ Ясновельможний пане! Мiй покiйний муж, царство йому
небесне, любив мене, i я його кохала, душi в собi не чула i плакала три
днi, як вiн помер... .Жили ми собi, як голубiв пара! Коли ж, бувало, в чiм
i провинюся перед ним, покiйничок, нехай над ним земля пером, бив мене
легенько - трiйчаткою тонкою, бо й вiн мене кохав, душi не чув, то i
жалiв, як сво тiло; а пан Яворський б' канчуком! Змилуйся,
ясновельможний пане, звели йому, щоб вiн трiйчатку завiв тоненьку!
Потоцький._ Пане Яворський.
Яворський (пiдходе)._ Слухаю пана.
Потоцький._ Ай-яй-яй! Як пану не сором жону свою бить канчуком?
Яворський._ й- й, ясновельможний пане, не канчуком, а канчучком...
тонюсенький: з сирицi вчетверо сплетений.
Качинська._ Я не привикла, ясновельможний, мiй покiйний муж...
Потоцький._ Пане Яворський, прошу завести для домашнього обiходу
одностеблик.
Яворський._ Слухаю пана.
Потоцький._ Панi задоволена?
Качинська._ Дзiнькую.
Потоцький._ Ну, а тепер повiдай нам, що зна ш ти про панну Зосю?
Входять Зося i Жезнiцький. А от, певно, й сама панна. (До Качинсько©.)_
То панi бiльше менi не потрiбна!
Качинська (до Яворського)._ Мiй дорогий Ясю, я вже не буду ревнувать -
не зачiпай ти тiлько Касю. (Бере його пiд руку.)_
Яворський._ Слухаю паню!
Вийшли.
ЯВА IV
Зося_, Жезницький_ i Потоцький_ .
Потоцький._ О, яка панна прехороша. Подлий хлоп - смак добрий ма! Панна
сть Зося Курчинська?
Зося._ Так, ясновельможний пане.
Потоцький._ Була в полонi i з полону повернулась? Хто ж панну викупив з
неволi? Прощу повiдать все менi, бо Чалим я й гiсторi ю панни занадто
цiкавлюсь.
Зося._ Як мене з дому вихопили, - ясновельможному пану, певно, бiльш
вiдомо, нiж менi, бо я з страху зомлiла. Тiлько в полi уночi прийшла до
пам'ятi. Я чула, як гайдамаки жартували над тим, що вiз мене. Нiч була
темна, i я не бачила в лице нiкого. Коли це раптом стали, i я почула
гомiн: "Отаман, отаман!.." Отаман крикнув грiзно: "Хто дiвку захопив?" Усi
мовчали. Вiн гнiвну рiч до всiх держав, корив i смертiю стращав того, хто
цей зробив учинок. Потiм звелiв двом козакам мене у корчму одвезти. Ми
©хали лiсами, ярами глибокими ще цiлий день! Гайдамаки мене годували
хлiбом сухим i так поводились, як з панною то слiд. Увечерi мене до корчми
привезли i, наказавши жидовi рудому вiд отамана свого Сави, щоб вiн берiг
мене, як ока, там покинули i сами вернулись.
Потоцький._ Бiдна бранка! Ну, i що ж потiм, панно моя хороша?
Зося_. Жиди щовечора менi казали: "Сьогодня буде, певно, Сава!" I я три
ночi вiд страху не спала, бо кожний стук, маленький трiск чи шум од вiтру
будив мене, i я тремтiла, сидячи на лiжку.
Потоцький._ Ну, ну!
Зося_. Жиди менi служили й догоджали, а байками про Саву так зацiкавили
мене, що я нарештi вже сама його без страху ждала i бачити хотiла
страшного всiм на Укра©нi гайдамаку.
Потоцький._ I що ж, таки дiждалась?
Зося_ (зiтхнула)._ Дiждалась...
Потоцький._ I гайдамака скривдив панну!!
Зося_. О нi, ясновельможний пане. Сава - чесний лицар!
Потоцький._ Чого ж панянка так зiтхнула?
Зося_. Так.
Потоцький._ Ну-ну, далi!..
Зося_. Раз уночi, ми тiлько що лягли i погасили свiтло, - жидiвка у
ванькирок, де я мешкання мала... менi прошептала: "При©хав!.." Я одяглась
мерщiй i вийшла назустрiч! Передо мною стояв лицар, кращого й мiж шляхтою
не бачила нiколи, i усмiхаючись, i лагiдно, i мило промовив: "Не бiйся
мене, панно, я тобi лиха не зроблю! Дозволь посидiти з тобою, побалакать i
тим розважити мо суворе гайдамацьке життя!.." I ми балакали всю нiч; про
скривджений народ вiн говорив, про панськi© неправди, потiм спiвав менi
чарiвнi пiснi i зворушив мене до слiз... Два рази ще я бачила його, а
потiм одвезли мене додому.
Потоцький._ Який же дурень Сава! Таке золото одiпхнув вiд себе. А хто ж
панну привiз додому?
Зося_. Пан Шмигельський._
Потоцький._ Так пан Шмигельський гайдамакою вже став?
Зося_. Певно. Вiн називав себе Iваном Найдою. Коли ж до нього я
призналась, велiв менi про це мовчать i у дорозi скрiзь звать Найдою.
Потоцький (до Жезнiцького)._ Га! Пане Жезнiцький! А що, коли i справдi
наш Шмигельський до Чалого пристав?
Жезнiцький._ То найповнiша рiч, ясновельможний пане! У, бестiя! Коли б
вiн менi тепер достався в руки!
ЯВА V
Тi ж i гайдук_, пода лист. А потiм Шмигельський_ i Чалий._
Потоцький (прочитавши)._ Стань коло мене, панно! Клич! Ну, пане
Жезнiцький, готуй найтяжчi© тортури.
Входить Шмигельський _i Чалий._
Жезнiцький._ Я нi живий нi мертвий! Дозволь менi, ясновельможний пане,
насамперед одрiзать язика Шмигельському, бо язиком сво©м брехливим вiн
обморочить всiх i виправдиться перед ясновельможним.
Шмигельський._ Саво, глянь!
Чалий._ Зося!
Зося_ (до Потоцького)._ Це вiн, ясновельможний пане! Глянь, який орел.
Невже його скара ш? Ясновельможний пане, пожалiй його ради того, що
пожалiв мене вiн, молю, бо смерть його - i моя смерть!
Потоцький._ Що ж це, пане Шмигельський, ти до гайдамакiв пристав?
Шмигельський._ Согрiшив, але покаявся, i от моя покута: ми вдвох
при©хали служить тобi, ясновельможний пане! Це - Сава Чалий!
Жезнiцький (до Потоцького)._ На шибеницю ©х обох мерщiй, ясновельможний
пане! Вони задумали якусь нову зраду; а пан Шмигельський обморочить, - не
слухай його.
Потоцький (до Чалого)._ Ти хто?
Чалий._ Сава Чалий. Жезнiцький (про себе крiзь зуби)._ Падло, падло,
Потоцький._ Гайдамацький отаман?
Чалий._ Був кошовим. Нинi слуга ясновельможного пана.
Потоцький._ Може, слуга, а може, й нi!.. Як вовка не держи, вiн в лiс
втiче при першiй нагодi...
Чалий._ Коли добре та ласково поводитися з ним, то не покине вiн двора.
Потоцький._ А все ж такк на ланцюгу його держать не вадить...
Чалий._ Безпечнiше! Тiлько ланцюг такий треба придумать, щоб ши© вiн не
муляв, а через те щоб вовче серце не злобою, але прихильнiстю до пана все
бiльше й бiльше наливалось!
Жезнiцький._ I в цього, бестi©, язик медовий!
Потоцький._ Та у мене i ланцюг такий, i певен я, що той ланцюг надiне
Сава охоче.
Чалий._ Не знаю.
Потоцький._ Ти панну Зосю пiзна ш?
Чалий._ О ясновельможний пане! Хто сонця не пiзна , коли воно з-за хмар
промiнням ясним i теплом освiтить i огрi бiдну душу? Ця панна - мо
сонце, i промiння ©© очей мене сюди манило бiльше, нiж тi умови, якi
вельможний пан через Шмигельського менi прислав.
Потоцький._ Хоч рiжниця мiж панною й тобою така ж велика, як мiж небом
i землею, але я рiжницю ту згодом згладжу. Тепер же для користi краю цим
блискучим ланцюгом я прикую тебе до Речi Посполито©!
Чалий_. О, якби усiх невольникiв таким кували ланцюгом, тодi б неволi
не було на свiтi, а лиш рай!
Потоцький._ Так завтра й шлюб. В придане ма те вiд мене села Рубань i
Степашки, а на обiход завтра вiзьмеш з комори сто тисяч золотих. Чу ш,
Саво? Я все зробив; тепер, пане Саво, покажи менi, що зробиш ти для мене i
для краю.
Чалий._ Через два днi зруйную найстрашнiший кiш свiй, що в Чорнiм лiсi
сам я заснував. Розжену бiльше двох тисяч гайдамакiв, що там зiбрались i
думають ударити на Тульчин i Немирiв. Очистю всю Укра©ну вiд менших я
загонiв i тiлько одного прошу: полегшить долю посполитих, як то
ясновельможний в листi сво©м писав.
Потоцький._ Обiщаю.
Жезнiцький._ Ясновельможний пане! Чим же я заслужив таку образу? Панну
Зосю я хотiв сватать, i вельможний пан дав менi слово, що буде мо©м
сватом, а тепер свата панну за гайдамаку.
Потоцький._ Правда, правда. Добре, що ти згадав! Але я силувать не буду
панну красну... Панно Зосю! За кого хочеш замiж вийти: чи за шляхтича пана
Чеслава Жезнiцького, чи за оцього гайдамаку - Саву Чалого?
3ося_. За гайдамаку.
Потоцький._ Ну, то що ж я можу зробить, коли пану пiднесли гарбуза?
Панно Зосю! Стань рядом з Савою.
Зося ста рядом з Савою.
Нi, пане Жезнiцький, ти не пiдiйдеш так пiд пару паннi Зосi, як от
Сава. _Глянь! Замiсть батькiв я вас благословляю.
Сава i Зося стають перед Потоцьким навколiшки i цiлують ного в руки.
Жезнiцький._ Триста дияволiв!
Завiса_.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Пуща. Печера в скелi.
ЯВА 1
Медвiдь _i Грива._ Перше Грива_, вилазить з печери.
Грива._ Якове! А ти на деревi?
Голос._ Сидю в гнiздi й чатую.
Грива._ Чатуй, чатуй! Ти хоч i кривий, а ухом сво©м та оком нас
оберiга ш бiльш, нiж шаблею.
Голос._ Я чую, десь далеко ©дуть верховi, але не видко ще.
Грива._ I дасть же бог таке око й ухо!
Голос._ Еге! От же й не вглядiв, як з-пiд землi винирнув якийсь чоловiк
i сюди пряму .
Грива._ Один?
Голос._ Один.
Грива._ Один, то байдуже! Це, певне, не ворог.
З-за кущiв витика ться голова.
Хто там?
Медвiдь (виходить)._ Я!
Грива._ Медвiдь! Здоров, брате.
Обнiмаються.
А ми вже думали, що ти десь згинув. Медвiдь._ Мало не згинув.
Грива._ Пiвгоду ми тебе не бачили. Де ж ти пробував?