Страница:
не сердився i добродушно викручувався жартами.
Та хоч сите тiло Iванове спочило трохи вiд жiнчиних кулакiв, душа його
шукала знайомих вражень покори. Вiн прив'язався до Соломi©, що огрядною
постаттю нагадувала йому жiнку, i за кождим ©© словом ладен був скочити
хоч у пекло. Сю особливу прихильнiсть до Соломi© помiчав не тiльки Остап,
а всi, i лиш висмiювали бiдного коротконогого лицаря.
- Говори,- дратував Iвана той самий голос,- певно, молотила, як цiпом.
Коли б не втiк, то пiшов би досi на смух. '"
- Ну, то що? - жваво пiдхопив Iван.- Хiба я боюся смертi? Сохрани
боже!.. Пошли, господи, й завтра. Раз вмирати - не двiчi. Вмер - i край,
бiльш не встанеш.
- Нi, краще не здихай, Iване, тут, бо будуть шкури дешевi...
- Хе-хе-хе!.. О, бодай тебе, що вигадав,- хехекав Iван, мов булькав iз
повно© пляшки. На смiх його, однак, нiхто не обiзвався. Люди були поважнi,
похмурi навiть. Тiльки дитина часом заквилить й сповнить жалем провалля.
- Чи не час нам у дорогу? - поспитала Соломiя.
- Про те вже дiд Овсiй зна , вiн тут порядку ,- обiзвався Остап.
Очевидячки, се питання усiх цiкавило, бо по проваллi пройшов шепiт:
пора, пора... I почалося збирання.
- Потихо, потихо, не всi разом,- шамкав дiд Овсiй i все лазив помiж
люди, усе толочив ©м ноги.
Рушили.
Вибратися, однак, iз темно©, покручено© та вузько© чортори© було
нелегко. Раз у раз доводилось спотикатися, намацувати дорогу, падати,
чiплятись за клунки, вставати i знов спотикатися. Ся плутанина зайняла
коло години. Врештi вiйнув вiтрець - перед втiкачами була наддунайська
низина. Усi зiтхнули вiльнiше, хоч небезпечнiсть саме тут i починалася.
Треба було перейти рiвне, незаросле й не закрите нiчим мiсце, щоб
опинитися в комишах. Дiд Овсiй вистро©в усiх в одну лiнiю, а сам пiшов
попереду. Нiч була темна, аж чорна, в кiлькох ступенях нiчого не можна
було розiбрати. Легкий туман вставав над Дуна м, повз берегами, окутував
втiкачiв. Вони потиху посувалися.
- А я вже вас держуся, як слiпий плота,- шепотiв Iван до Соломi©, йдучи
за нею.Куди ви - туди й я... Щоб бути разом... А може, вам важко, то дайте
менi клунок, я понесу,- жебонiв вiн, важко вiдсапуючи...
- Та не сопiть так, мов ковальський мiх,- напучувала його Соломiя.- А
клунка свого не дам, бо я ще й вас могла б узяти на горгошi з вашою торбою
разом..
- Коли ж ноги грузнуть, аж у постолах хлющить, та ще щось, не тут
згадуючи, немов чiпля ться до нiг, не пуска . Починався мочар, порослий
комишем. Чутно було, як шелестить комиш шорстким листом та iнодi хрусне
пiд ногою суха очеретина.
Йшли недовго. Дiд-провiдник зупинився, наказав усiм залазити в комишi,
скласти сво© клунки й бути напоготовi, а сам десь зник.
Близько, зараз отут, дихала холодною вогкiстю рiчка, хоч ©© не видко
було у пiтьмi. Зверху почало щось сiятись, чи то дощ, чи мряка. Втiкачi
розташувалися на мочарi, пiд ногами у них плющало. Вони сидiли нерухомо,
карячки, боячись поворухнутись та зачепити шамкий комиш. Вони дивились
перед себе у густий вогкий морок. Ноги терпли, мряка покривала одежу
холодною росою, вода затiкала в обув. Очiкування помочi, що мала прибути з
невiдомих вiльних кра©в та визволити з неволi,- напружувало нерви,
розтягувало без краю час. Почуття дiйсностi втрачалося, усе приймало
незвичайний, казковий характер. Напружене око вбачало у пiтьмi якiсь тiнi,
що снуються в туманi, наближаються, вiддаляються, приймають незвичайнi
розмiри. Часом блимне здаля вогонь i зникне, щоб з'явитись у другому
мiсцi. I знов темно. На рiчцi щось плюснуло... раз, другий... Присяг би,
що то весла одбивають по водi такт, що човни рiжуть хвилю i ось-ось
стукнуть носами в берег... Однак скрiзь тихо... Широка рiчка спокiйно
дрiма в легкому туманi, чорне небо безперестанку сi росу... Зда ться, що
ся довга осiння нiч нiколи не скiнчиться... марнi надi©, даремнi
сподiвання... нiхто не прибуде, нiхто й не дума про те, що тут сидять
холоднi, стурбованi люди й, як бога з неба, чекають рятунку... Усе
намарне... Але око знов ваблять блукаючi вогнi й рухливi тiнi, вухо знов
ловить непевнi згуки, що родять надiю, будять увагу...
Тiло терпне, тiло деревенi , кудись подiлись ноги, що мокли в водi, не
чуть ©х, напiвсолодка втома обхоплю людину, байдужнiсть закрада ться в
серце... Все так, як слiд, як ма бути, i чи не однаково гинути тут, серед
сього багна, чи вдома в неволi...
Ураз - що се? Сон сниться чи чудо дi ться? Далеко за рiчкою блиснуло
щось, немов iз неба вогонь упав на землю i спалахнув, як свiчка. Поряд
сяйнуло знов, а за ним у третьому мiсцi сильно бухнув полумiнь. Три вогнi
горiли, як свiчки в церквi,- i не можна було розiбрати, чи воно на землi,
чи на небi дi ться. Немов холодний вiтрець повiяв i торкнувся обличчя. Усi
стрепенулись. Та не встигли вони спам'ятатися, як вогнi згасли i
одночасно, десь недалеко в комишах жалiбно завив голодний вовк. Та сумна
скарга покотилася по рiчцi i вразила втiкачiв.
- Бач, зголоднiв! - зi спiвчуттям обiзвалась Соломiя.
- Ая!.. ая!.. Ще й не тако© заспiва ш, як живiт присохне до спини... А
може, то вiн нас почув та плаче, що нiяк взяти... хе-хе!..
- Ну, ти його тiльки торкни. Котигорошка, то вiн зараз i розсиплеться,-
невдоволено промовив Остап.
- А, якi ж бо ви!.. Хiба ж я що? Хiба ж я як?..
- Поснули? Га? - прошамкав раптом дiд Овсiй, вернувшись iз берега.- А
зараз перевiз буде...
Люди ворухнулись. Аж ось воно - перевiз... Груди вiльно зiтхнули...
Десь раптом знайшлися ноги, мокрi, холоднi, задубiлi, зомлiле тiло
забажало рухiв, дiйснiсть розвiяла чари, розбудила мозок.
- А що - вовк добре заскиглив? - шепнув дiдок на вухо Iвановi i
засмiявся.
- А щоб же вас ведмiдь загриз... борони боже! - здивувався той.- А я ж
не казав, а я ж не мовив...
I в його шепотi чулося таке здивування перед хитрощами дiда й така
на©вна вiра в те, що вiн зразу одгадав тi хитрощi, що Остап i Соломiя
мимохiть осмiхнулися.
Потиху й обережно усi посунулись до берега. З нетерплячкою вдивлялися
вони у темряву, та нiчого не бачили й не чули. Рiчка спала. На заходi
трохи вияснилось, i на мутному небi вирiзалися контури чорних, мов важкi
хмари, гiр. За рiчкою шумiли плавнi.
Незважаючи на дiдову обiцянку, перевiз не прибував. Люди
нетерпеливились. Дiти змерзли, пищали, i трудно було заспоко©ти ©х. Мiсце
було небезпечне - тут раз у раз вешталась кордонна сторожа i кожно©
хвилини могла заскочити. Се дратувало. Нарiкання сипались на дiда Овсiя,
усiх брала хiть скорiш покинути небезпечний берег та знов забитися в яку
нору. Там бодай можна розкласти вогонь й зiгрiтися. Шхто й не дививсь на
рiчку.
Коли се - на самому березi щось плюснуло. Два човни м'яко шурхнули по
прибережному пiску, i тихий голос поспитав:
- Ви усi тут?
На березi зробився заколот. Всi товпились коло човнiв, кождий хотiв
скорiш зайняти мiсце, примостити сво© клунки. Дiдовi Овсi вi нелегко
давалося зробити лад i спокiй. Котигорошок одним iз перших скочив у човен
i завзято намагався втягти за собою якийсь Соломi©н клунок.
- Соломi ... Остапе... сюди... до мене! - кликав вiн пошепки, i сопiв,
i кректав, i крутив головою, вовтузячись iз непокiрливим клунком.
Раптом зовсiм зблизька форкнула коняка. Усi оторопiли.
- Сiдай швидше,- сикнув перевожчик. Та було пiзно.
- Хто там? - гукнув iз темряви сердитий голос. У ту ж хвилину кiнська
голова наткнулась на купку людей, а над нею звiвся козак, немов шукав
чогось на землi.
- Еге-еI - протяг вiн наче до себе, скинув iз плеча рушницю i бахнув
над головами принишклих втiкачiв.
Люди опам'яталися. Адже вiн один, а ©х багато. Смiливiшi кинулись на
козака, та голiруч нелегко було його взяти.
Тим часом стрiл, певне, почули, бо з темряви неслась уже на втiкачiв
кiнська тупотнява, брязк збро© i грубi людськi голоси.
- Лови ©х! В'яжи! - гукали козаки, впадаючи на тих, що не встигли сiсти
у човен. Вони зiскакували з коней i кидались на втiкачiв. Усе змiшалося.
Якийсь здоровенний москаль ухопив Соломiю впоперек i поволiк, але Остап
насiв на нього ззаду i визволив Соломiю.
- Матiнко! Рятуйте! - верещав пронизуватий жiночий голос, покриваючи
шум боротьби.
А човни тим часом тiкали. Вода кипiла пiд веслами, човни тремтiли й
скакали на водi, як живi.
- Стiй! - неслось iз берега,- будемо стрiляти! - Гримнуло кiлька
стрiлiв i сколихнуло повiтря.
Кулi свистали над головами втiкачiв, але Iвановi було не до куль: вiн
усе ще махав руками i благаючим, розпучливим голосом кликав:
- Остапе!.. Соломi !.. А якi ж бо ви... сiдайте швидше... сюди, до
мене...- i не помiчав, що вiд берега оддiляла його широка смуга води, а
галас на березi покривав його слабий, пискливий голос...
* * *
Що далi було - нi Остап, нi Соломiя не могли добре пригадати. Вони лиш
пам'ятали, що бiгли на одчай, через комишi, через воду, в безпросвiтнiй
темрявi, з почуттям звiрини, за якою женуть собаки. Кiлька разiв Остап
вскакував у воду мало не по пояс, часто Соломiя з розгону натикалась на
кущ верболозу, але кожен раз вони давали собi раду i знов мчали вперед,
добуваючи останнi сили. Врештi щось перепинило ©м дорогу, i вони попадали.
Ся пригода була ©м навiть на руку. Лежачи на чомусь твердому й холодному,
вони могли тропи одсапнути. Ноги в них тремтiли, груди важко дихали. Вони
лежали i слухали. Навколо було тихо, од берера не долiтав сюди жаден згук
- очевидячки, там уже все скiнчилося. Сiяв дрiбненький дощик, темрява знов
стала густiшою. Не почуваючи за собою погонi, Остап i Соломiя помалу
опам'яталися. Остап обережно обмацав те, на чому лежав: то горб, порослий
травою. "Ага! - подумав вiн.- Ми, видно, наткнулися на високий берег".
Вони спочили трохи, осмiленi тишею, звелися i обережно побрели вздовж гiр,
в надi© натрапити на яругу, де можна б було захиститися вiд дощу й холоду.
I справдi - незабаром почули пiд ногами розмиту глину i увiйшли у чорну
пащу провалля.
Тут вони намацали сухе, затишне мiсце i тiльки тодi почули, що
страшенно втомленi й зогрiтi шаленим бiгом. Утома була така сильна, що
брала верх над усiм:
вони - просто впали. Без розмов, без думок вони поснули твердим,
здоровим сном.
Прокинулись вони нерано: сонце, мабуть, було високо, бо жовтий промiнь
його повз по стiнi урвища. Вгорi синiла смужечка погiдного неба.
Першою думкою в Остапа було довiдатись, де вони. Вiн подавсь на
розвiдки i скоро вернувся, щоб заспоко©ти Соломiю: скрiзь тихо, спокiйно,
днина тепла й ясна. Почали радитись.
Обо згадали, що один мiрошник iз-над Пруту, одноокий Яким, такий
забiглий, як i вони, тiльки з Подiлля, хвалився, що зна спосiб
переправити ©х у Туреччину, i вони, певне б, звернулися до нього, коли б
Котигорошок та дiд Овсiй не пiдбили ©х тiкати разом iз ними через Дунай.
Тепер нiчого iншого не лишалося, як звернутися до того мiрошника, бо
переховуватися далi на сьому боцi було небезпечно: ©х могли спiймати,
одiслати до пана або запроторити в тюрму.
Вони ледве вилiзли з глибокого провалля i опинилися на спаленiй сонцем
сiрiй полонинi. Низина, що приймала вночi фантастичнi, непевнi форми,
видавалась удень дуже гарною. Широкий i тихий Дунай блищав проти сонця,
мов криця, а з-за прибережних, зелених iще верб здiймались у небо блакитнi
шпилi далеких гiр.
Розглянувшись уважно, Остап змiркував, що звiдси до Кишницi, де стояв
вiтряк Якима, буде верстов iз тридцять. Коли поспiшитися, то до вечора
можна б iще постигнути туди.
I вони, почистивши трохи свою молдаванську, заболочену вчора одежу, не
гаючись, подались у дорогу. Вони йшли то шляхом, то стежками навпростець,
намагаючись не звертати на себе уваги.
- Десь тепер наш Котигорошок iз турком бесiду ,- обiзвалась Соломiя.
- Як не году ракiв дунайських,- кинув Остап. I ©м уявилися нiчнi
пригоди.
Вони обiгнули з правого боку Ренi i подались понад Прутом. З дороги
видно було, як вився у низинi кривульками глибокий та каламутний Прут, а
за ним, скiльки око сягало, рудiли стиглим комишем плавнi i хвилювались,
як нива. Край неба щось курилося, дим низько слався над очеретами. Iнколи
над берегом Пруту проскакував вершник i зникав за крутим поворотом рiчки.
За Прутом була Туреччина.
Вже була нiч, коли вони пiдходили до кишницьких вiтрякiв, що лiниво
помахували крилами. На радiсть ©м, у Якимовому вiтряку свiтилось. Вони
одхилили дверi i увiйшли. Там нiкого не було - i Остап iз Соломi ю присiли
на мiшках. У млинi стояв теплий, при мно солодкуватий запах свiжо©
кукурудзяно© муки. Борошняний пил висiв у повiтрi, а стiни, банти i постав
були обсипанi ним, як снiгом. Бiле павутиння фестонами висiло вгорi,
гойдалось од найменшого руху повiтря i кидало дивовижнi тiнi при жовтому
свiтлi одиноко© лiхтарнi. Жорна м'яко шамотiли по зернi; кiш трясся, як у
пропасницi; вгорi щось жалiбно скрипiло. За стiнами вiтряка, в селi,
валували собаки...
Незабаром з'явився заборошнений мельник. Придивившись сво©м одним оком,
вiн впiзнав Остапа.
Остап зараз-таки розказав йому, по що прийшов.
- Добре...- коротко одмовив Яким,- трохи упораюсь, i пiдемо.
Остап i Соломiя були стомленi дорогою, однак змовчали про те.
Вони трохи спочили й перекусили, поки мельник засипав зерно та
переносив мiшки.
Так коло пiвночi Яким ©х покликав:
- Ходiм.
Вони вийшли.
Над селом стояв звичайний в осiнню пору туман. Вiн йшов, очевидячки, з
рiчки, з плавнiв, бо чим нижче вони спускалися, тим туман ставав густiшим.
Село виглядало, як iз-пiд води, блiде свiтло лиш де-не-де блимало крiзь
млу. Дихалось важко. Всi тро мовчки спускались униз, а далi звернули убiк
од села i йшли так верстви зо двi, то спускаючись, то дряпаючись по
горбах^ Врештi мельник казав ©м зупинитися, а сам пiшов наперед. Остап iз
Соломi ю вдивлялись у темряву i нiчого не бачили; мельникова постать
раптом зникла з-перед очей, мов розпустилась у млi. За кiлька хвилин вiн
вернув i повiв ©х за собою униз, по крутому й слизькому схилу. Коли вони
обережно спускалися з гори, недалеко вiд них блимнуло два вогники i в ту ж
мить зникли.
- То лис,- пояснив мельник.
Врештi вони зупинились. Мельник викресав вогню i освiтив вузьку, як
лисяча нора, печеру.
Тут, видно, недавно були люди, бо лежала купа сухого листу та кiлька
грубих вербових полiн.
Мельникiв план був дуже простий: зв'язати невеличкий плiт, аби мiг
здержати двох людей,- i в темну нiч, ховаючись од козакiв, переплисти у
плавнi. А там уже безпечно. Коли б не стало прихованого тут матерiалу,
можна роздобути на березi рiчки. Аби обережно.
I одноокий Яким подав Остаповi жмут мотуза та паляницю, попрощавсь i
зник у млi.
Соломi© дуже сподобався мельникiв план. Вона мала охоту зараз-таки
в'язати плiт.
При свiтлi восково© свiчки, що вони роздобули в млинi, вони взялися до
роботи 1 так захопилися, що забули про втому та сон. Та матерiалу було не
доволi для плота, i треба було одкласти роботу.
Друго© днини Остап пустивсь на розвiдки. Показалося, що ©хнiй сховок
був у макiтрi, але доволi було злiзти на гору, як саме тут, мало не пiд
ногами, нiс бистрi води Прут, вгинаючись у берег колiном i ховаючи обидва
кiнцi за високими береговими виступами. Мiсце справдi було вигiдне для
переправи, бо доволi було кордонному козаковi загнути за виступ - i колiно
рiчки зникало йому з очей.
На березi валялись галузки, уламки дощок i навiть цiлi верби з
корiнням, викинутi на берег повiнню. Над плавнями чорними пасмами повз
дим.
Тiльки вночi Остап iз Соломi ю зважились податися на берег. Вилазячи з
макiтри на гору, вони побачили червоне крайнебо, наче сходив мiсяць.
- Що за мара,- обiзвався Остап,- адже тепер не мiсячнi ночi.
Та Соломiя, що встигла вже злiзти, раптом одхилилась i мало не
скрикнула:
- А дивись!.. дивись!..
Остап глянув i остовпiв.
Перед ним, на крайнебi, стояли високi вогнянi гори. Та нi, вони не
стояли. Вони рушались, як живi, хитались, тремтiли, осiдали в одному мiсцi
i виростали в другому. Вони тихо жеврiли, як купа iскристого золота, або
вибухали червоним снопом полум'я. Вiдтак знесилювались, в'яли i гнулись од
вiтру, i знову росли, знов палали. Коли одна з них падала, друга
пiдхоплювала ©©, здiймалась догори i бистро ламала лiнiю блискучих
визубнiв. Од них займалась на небi хмара i палала вкупi з далеким небом.
То горiли плавнi.
З жахом вдивлялись Остап iз Соломi ю у сю картину.
- Нi, не до нас йде, а вбiк, за вiтром,- iз легким серцем зiтхнула
врештi Соломiя.
Здавалося, розбурхане море вогню кипiло, ревло, бризкало вогняною
пiною, раз червоною, як грань, раз бiлою, як свiтло блискавки, i йшло
сердитими хвилями на чорнi безбороннi плавнi, що прича©лись i тремтiли у
вiчнiй пiтьмi.
Однак нiколи було любуватися. Оглядаючись i прислухаючись, вони зiйшли
на берег. Не було нiкого. Од далекого свiтла внизу здавалось iще темнiше.
З плавнiв уставав туман.
Вони знайшли, що ©м було потрiбне, i з великою обережнiстю, пам'ятаючи,
що кожну хвилину може виткнутись iз-за виступу козак, потягли на гору
оберемки вербового гiлля.
З опiвночi плiт лежав готовий, аж просивсь на воду.
Вiн був важкий, кострубатий, i його треба було нести так, щоб не ослаб
мотуз.
Остап i Соломiя кректали, зупинялись, спочивали, обливались потом i
знов тягли його на гору.
Навколо - нi душечки. Нi, ©м таки везло нинi! Туман стояв густий, мов
кисiль; до свiта було далеко, а кордонна сторожа або поснула, або
вигинула.
- Заким сонце зiйде - го-го! де ми будемо...- радiсно шептав Остап.
- Тодi кажи гоп, як перескочиш...
На березi було теж тихо i безлюдно. Каламутний Прут дихав вогким
холодом. Сiрi, ледве помiтнi в туманi плавнi непривiтно шумiли.
Остап iз Соломi ю потиху спустили плiт на рiчку. Вiн хлюпнув i глибоко
осiв у воду. Коли Соломiя примостилася на плотi, Остап одiпхнув од берега
i тодi скочив. Плiт захитався i пропустив воду. Прудка течiя крутнула ним
i понесла вниз. Остап опиравсь бистринi з усi © сили, але його кiл мало що
помагав: плiт несло серединою рiчки. Якийсь час плили вони в туманi, помiж
берегами, одiрванi од землi й безпомiчнi. На превелику силу вдалося врештi
вибитися зi стрижня та наблизитись до берега. Але й тут вода зносила плiт,
i нелегко було пристати до берега. Остаповi пощастило, однак, зачепитись
якось за прибережну вербу. Соломiя вхопила за гiллячки, Остап придержав
плiт - i обо вискочили на берег, втомленi й мокрi. Вода зараз пiдхопила
плiт, поволi обернула його i понесла вниз укупi з харчами, забутими на
плоту. Та се була дурниця: вони були за кордоном.
Дивне почуття обхопило Остаповi груди:: замiсть радостi - сильне
обурення стрепенуло його iстоту. В один мент вiдчув вiн усi кривди й
знущання, якi зазнав у покинутому кра©, i, твердо упираючись ногами в
нову, не панщизняну землю, вiн затис кулак i погрозив на той бiк рiчки.
- Бодай ти запалася, треклята кра©но, з тво©ми порядками!..- закляв вiн
наголос.
Одночасово на тому березi почулася кiнська ступа.
- Хто там?..- кинув у пiтьму кордонний козак i, не дочекавшись
одповiдi, бахнув наослiп iз рушницi.
- Ойi - скрикнув Остап, ухопившись за груди, i захитався.
- Нiчаво-о!.. Коли не влучив, тiкай собi з богом! - добродушно промовив
козак i ступою подався далi... III
- Що тобi? - прискочила Соломiя до Остапа i пiддержала його.
Вона вся похолола i тремтiла од жаху.
- Ой,- тихо стогнав Остап,- поцiлив мене отут" пiд серце Соломiя немов
не розумiла того, що сталося. Вона торсала Остапа за одежу, тягла його з
собою i з жахом повторяла:
- Тiкаймо... тiкаймо... вiн iще стрiлятиме, вiн уб' тебе...
Помiтивши, що Остап не рушиться з мiсця, вона вхопила його пiд руку i
сливе поволокла за собою. Вона вскочила у комишi i бiгла прудко, наскiльки
позволяв се Остап та густий очерет. Тряский грунт плавнiв вгинався пiд
нею, як на пружинах. Ноги грузли часом по колiно в цмоковинi, цупкий комиш
ламався, трiщав та бив ©© по лицi, плутався пiд ногами, а вона бiгла усе
вперед, пойнята жахом, нiчого не помiчаючи, бажаючи тiльки забiгти якомога
далi, укритися вiд нагло© смертi.
Остап несвiдомо пiддававсь ©й. Вiн бiг за нею, хоч iз кожним вiддихом i
рухом кололо його в грудях i нападали часом млостi, а з-пiд руки, якою вiн
затуляв рану, стiкало щось тепле й мокре.
"Аби лиш перебiгти оте мiсце... аби лиш перебiгти, i все минеться...
нiчого лихого не буде..." - блукали думки в його головi, i вiн бiг,
напружуючи останнi сили, аби не вiдстати вiд Соломi©.
Врештi вiн почув, що млi .
- Стiй... не можу...- шепнув вiн, опускаючись додолу.
- Що тобi? - опритомнiла молодиця, схилившись над ним.
- Кровi багато витекло...- насилу вимовив Остап.
- Тебе зранено? Де? - скрикнула Соломiя, опускаючись перед ним на
колiна та намагаючись розглянути рану.
Але було темно, як у льоху. Не видно було навiть комиша, що стирчав
густо, мов жито на нивi, круг них.
- Де тебе зранено?
- Отут, пiд серцем.
Соломiя провела рукою по його грудях i намацала мокру й липку сорочку.
Остап скрикнув од того дотику.
В головi у Соломi© розвиднiлось. Жах ©© щез без слiду. Вона знала, що
робити.
Обережно розщiбнула йому сорочку i одкрила груди. Сього було мало. Вона
роздерла пазуху, одлiпила скривавлену сорочку, потiм одшматувала довгий
пас зi сво © пiдтички i з помiччю Остапа тiсно зав'язала йому рану.
- Води!..- попрохав ранений.
Води! Се легко було сказати! У сiй пiтьмi, у сiй чорнiй невiдомiй
пустинi, де доволi було зробити кiлька ступенiв, щоб заблудитись, трудно
було шукати воду. Серце Соломi©не рвала та просьба Останова, а голова
шукала способу. Ба! Адже вони на водi! Про се свiдчить трясовина, що
вгина ться пiд ногами. Соломiя спробувала викопати рукою ямку i справдi
докопалась до води. Була се густа, гнила й тягуча рiдина, з противним
запахом шувару. Соломiя зачерпнула ©© у пригорщi i подала Остаповi. Той
змочив уста, але пити ©© не мiг. Соломiя змочила йому чоло, скинула з себе
верхню одежу i пiдмостила йому пiд голову. Про те, щоб пускатись у дорогу
в таку пiтьму в невiдомiй сторонi, не було й гадки.
Треба було дочекатися свiту.
Остап лежав на очеретi й почувавсь ослабленим. У грудях у нього
хрипiло, i було боляче дихати. Не то сон, не то забуття склепляло повiки.
- Ти тут, Соломi ? - питав вiн i дрiмав далi.
- Тут, тут... осьде...
Серце нило в Соломi© од жалю й тривоги, ©й легше було б, коли б куля
потрапила в не©.
Та ще коли б вона хоч могла бачити його рану, його обличчя - ©й,
зда ться, не так би важко було. А то ся пiтьма, сей чорний, клятий морок.
Вiн оточав ©© з усiх сторiн, слався перед очима, висiв над головою,
заповзав пiд шкуру, виповняв ©© всю та гнiтив серце... Надаремне витрiщала
вона очi - вона не могла навiть одрiзнити пальцiв на власнiй руцi. Вiн
жив, той морок, рушався, дихав, шептав щось тисячними устами,
безперестанно, уперто, з посвистом, як стара баба. Соломiя сидiла
перестрашена та прислухувалася, про що шепче морок.
- Шу... шу... шу...- починав вiн iздалека,- шу... шу... шу...-
одзивалось тут коло не©,- шу... шу... шу...- шепотiло все разом - а пощо
було клясти... шушу... а тепер умре... побачиш - умре... шу... шу... шу...
Соломi© ставало моторошно. "Брешеш, брешеш...- хотiла вона кинути в
лице злому мороковi,- вiн мiй... вiн буде жити... його не дуже поранено...
адже вiн скiльки пробiг..."
Але морок уперто шумiв свое: "Вiн умре... шу... шу..."
I немов в одповiдь йому важко дихав Остап, тихо постогнуючи крiзь сон.
Соломiя затулила вуха й заплющила очi. Ся пiтьма, бiльш знайома, бiльш
свiйська, не так мучила ©©. Зате вона почула вогкий холод, що проймав ©©
наскрiзь. Та вона не хотiла виймати з-пiд голови в Остапа сво © одежини i
тiльки скорчилась, щоб хоч трохи зогрiтись, Вона не чула вже зловiщого
шептання мороку i оддалась надiям на краще. Вiн виго©ться, вiн житиме...
вона не дасть йому загинути... От коли б лиш свiтало уже... коли б
свiтало...
Утома взяла сво : Соломiя навсидячки задрiмала.
Коли вона прокинулась, сiре свiтло падало з хмарного неба. Туман iще
плутався у комишах i поволi здiймався догори. Плавнi немов курились.
Остап лежав тут же з розплющеними очима; його молоде обличчя немов
прив'яло, на уста впала смага.
- Ну, як тобi? - припала до нього Соломiя.
- Та нiчого... тiльки дихати важко... згага мене палить... води...
Треба було щось радити.
- Ти можеш йти?
- Не знаю... зведи мене...
За помiччю Соломi©ною Остап звiвся. Вiн затискав зуби та крiпився, щоб
не стогнати,- так його болiло з кожним рухом десь пiд лопаткою. Соломiя
пiдтримувала його, i так вони звiльна йшли помiж високими стiнами жовтого
комишу.
Недовго ©м довелось шукати води. Незабаром заблищало крiзь комиш
спокiйне дзеркало озерця. ^ Соломiя напо©ла Остапа, оглянула i обмила його
рану. Вона приклала до рани мокру холодну ганчiрку - i Остаповi стало
легше.
Почали радитись, як ©м вибратися з плавнiв, куди йти. Остап мiркував.
- Де сонце? - поспитав вiн.
Соломiя глянула на небо. Помiж очеретяною кунею, що тихо гойдалась
угорi, виднiвся клапоть сiрих олив'яних хмар. З-за високого та густого, як
щiтка, комишу не можна було нiчого розiбрати.
- Звiдки вiтер? - допитувався Остап. Але й те нелегко було змiркувати.
В плавнях було тихо, як у лiсi, лиш горою шелестiла куня, раз в той бiк
схиляючись, раз в iнший.
Остаповi здавалося, що вони мусять держатися право© руки; Соломiя ж,
навпаки, доводила, що ©м слiд йти влiворуч, проти вiтру, бо, зда ться,
направо гнеться комиш. Соломi©не-перечення дратувало раненого, i вона
мусила згодитися з ним. Вони рушили в дорогу. Дорога була трудна. Навiть
здоровому важко було плутатися в густих комишах, зарослих павутицею,
перескакувати з купини на купину, щоб не попасти в багнисту безодню. Часто
доводилось обходити рики й озерця, де Остап освiжавсь холодною водою та
змочував розпалене гарячкою чоло. Соломiя сливе несла Остапа, а проте ©м
доводилось часто зупинятися, бо слабий утомлювався i потребував
спочинку... Та вони знов волiклись, одинокi, загубленi серед безбережного
моря очерету, що маяв над ними пухнатими китицями та наводив сум
одноманiтним шелестiнням. Вони йшли так довго, не вiдаючи пори дня, бо над
ними все висiв клапоть олив'яноi хмари, а круг них усе ©жився височенний,
цупкий, жовтий комиш, немов сунувся разом iз ними, як зачарований. Часом
©м здавалося, що помiж очеретом щось шмигнуло, немов пес або вовк, iнколи
вони з огидженням обминали сонних, млявих од холоду гадюк, що купами
Та хоч сите тiло Iванове спочило трохи вiд жiнчиних кулакiв, душа його
шукала знайомих вражень покори. Вiн прив'язався до Соломi©, що огрядною
постаттю нагадувала йому жiнку, i за кождим ©© словом ладен був скочити
хоч у пекло. Сю особливу прихильнiсть до Соломi© помiчав не тiльки Остап,
а всi, i лиш висмiювали бiдного коротконогого лицаря.
- Говори,- дратував Iвана той самий голос,- певно, молотила, як цiпом.
Коли б не втiк, то пiшов би досi на смух. '"
- Ну, то що? - жваво пiдхопив Iван.- Хiба я боюся смертi? Сохрани
боже!.. Пошли, господи, й завтра. Раз вмирати - не двiчi. Вмер - i край,
бiльш не встанеш.
- Нi, краще не здихай, Iване, тут, бо будуть шкури дешевi...
- Хе-хе-хе!.. О, бодай тебе, що вигадав,- хехекав Iван, мов булькав iз
повно© пляшки. На смiх його, однак, нiхто не обiзвався. Люди були поважнi,
похмурi навiть. Тiльки дитина часом заквилить й сповнить жалем провалля.
- Чи не час нам у дорогу? - поспитала Соломiя.
- Про те вже дiд Овсiй зна , вiн тут порядку ,- обiзвався Остап.
Очевидячки, се питання усiх цiкавило, бо по проваллi пройшов шепiт:
пора, пора... I почалося збирання.
- Потихо, потихо, не всi разом,- шамкав дiд Овсiй i все лазив помiж
люди, усе толочив ©м ноги.
Рушили.
Вибратися, однак, iз темно©, покручено© та вузько© чортори© було
нелегко. Раз у раз доводилось спотикатися, намацувати дорогу, падати,
чiплятись за клунки, вставати i знов спотикатися. Ся плутанина зайняла
коло години. Врештi вiйнув вiтрець - перед втiкачами була наддунайська
низина. Усi зiтхнули вiльнiше, хоч небезпечнiсть саме тут i починалася.
Треба було перейти рiвне, незаросле й не закрите нiчим мiсце, щоб
опинитися в комишах. Дiд Овсiй вистро©в усiх в одну лiнiю, а сам пiшов
попереду. Нiч була темна, аж чорна, в кiлькох ступенях нiчого не можна
було розiбрати. Легкий туман вставав над Дуна м, повз берегами, окутував
втiкачiв. Вони потиху посувалися.
- А я вже вас держуся, як слiпий плота,- шепотiв Iван до Соломi©, йдучи
за нею.Куди ви - туди й я... Щоб бути разом... А може, вам важко, то дайте
менi клунок, я понесу,- жебонiв вiн, важко вiдсапуючи...
- Та не сопiть так, мов ковальський мiх,- напучувала його Соломiя.- А
клунка свого не дам, бо я ще й вас могла б узяти на горгошi з вашою торбою
разом..
- Коли ж ноги грузнуть, аж у постолах хлющить, та ще щось, не тут
згадуючи, немов чiпля ться до нiг, не пуска . Починався мочар, порослий
комишем. Чутно було, як шелестить комиш шорстким листом та iнодi хрусне
пiд ногою суха очеретина.
Йшли недовго. Дiд-провiдник зупинився, наказав усiм залазити в комишi,
скласти сво© клунки й бути напоготовi, а сам десь зник.
Близько, зараз отут, дихала холодною вогкiстю рiчка, хоч ©© не видко
було у пiтьмi. Зверху почало щось сiятись, чи то дощ, чи мряка. Втiкачi
розташувалися на мочарi, пiд ногами у них плющало. Вони сидiли нерухомо,
карячки, боячись поворухнутись та зачепити шамкий комиш. Вони дивились
перед себе у густий вогкий морок. Ноги терпли, мряка покривала одежу
холодною росою, вода затiкала в обув. Очiкування помочi, що мала прибути з
невiдомих вiльних кра©в та визволити з неволi,- напружувало нерви,
розтягувало без краю час. Почуття дiйсностi втрачалося, усе приймало
незвичайний, казковий характер. Напружене око вбачало у пiтьмi якiсь тiнi,
що снуються в туманi, наближаються, вiддаляються, приймають незвичайнi
розмiри. Часом блимне здаля вогонь i зникне, щоб з'явитись у другому
мiсцi. I знов темно. На рiчцi щось плюснуло... раз, другий... Присяг би,
що то весла одбивають по водi такт, що човни рiжуть хвилю i ось-ось
стукнуть носами в берег... Однак скрiзь тихо... Широка рiчка спокiйно
дрiма в легкому туманi, чорне небо безперестанку сi росу... Зда ться, що
ся довга осiння нiч нiколи не скiнчиться... марнi надi©, даремнi
сподiвання... нiхто не прибуде, нiхто й не дума про те, що тут сидять
холоднi, стурбованi люди й, як бога з неба, чекають рятунку... Усе
намарне... Але око знов ваблять блукаючi вогнi й рухливi тiнi, вухо знов
ловить непевнi згуки, що родять надiю, будять увагу...
Тiло терпне, тiло деревенi , кудись подiлись ноги, що мокли в водi, не
чуть ©х, напiвсолодка втома обхоплю людину, байдужнiсть закрада ться в
серце... Все так, як слiд, як ма бути, i чи не однаково гинути тут, серед
сього багна, чи вдома в неволi...
Ураз - що се? Сон сниться чи чудо дi ться? Далеко за рiчкою блиснуло
щось, немов iз неба вогонь упав на землю i спалахнув, як свiчка. Поряд
сяйнуло знов, а за ним у третьому мiсцi сильно бухнув полумiнь. Три вогнi
горiли, як свiчки в церквi,- i не можна було розiбрати, чи воно на землi,
чи на небi дi ться. Немов холодний вiтрець повiяв i торкнувся обличчя. Усi
стрепенулись. Та не встигли вони спам'ятатися, як вогнi згасли i
одночасно, десь недалеко в комишах жалiбно завив голодний вовк. Та сумна
скарга покотилася по рiчцi i вразила втiкачiв.
- Бач, зголоднiв! - зi спiвчуттям обiзвалась Соломiя.
- Ая!.. ая!.. Ще й не тако© заспiва ш, як живiт присохне до спини... А
може, то вiн нас почув та плаче, що нiяк взяти... хе-хе!..
- Ну, ти його тiльки торкни. Котигорошка, то вiн зараз i розсиплеться,-
невдоволено промовив Остап.
- А, якi ж бо ви!.. Хiба ж я що? Хiба ж я як?..
- Поснули? Га? - прошамкав раптом дiд Овсiй, вернувшись iз берега.- А
зараз перевiз буде...
Люди ворухнулись. Аж ось воно - перевiз... Груди вiльно зiтхнули...
Десь раптом знайшлися ноги, мокрi, холоднi, задубiлi, зомлiле тiло
забажало рухiв, дiйснiсть розвiяла чари, розбудила мозок.
- А що - вовк добре заскиглив? - шепнув дiдок на вухо Iвановi i
засмiявся.
- А щоб же вас ведмiдь загриз... борони боже! - здивувався той.- А я ж
не казав, а я ж не мовив...
I в його шепотi чулося таке здивування перед хитрощами дiда й така
на©вна вiра в те, що вiн зразу одгадав тi хитрощi, що Остап i Соломiя
мимохiть осмiхнулися.
Потиху й обережно усi посунулись до берега. З нетерплячкою вдивлялися
вони у темряву, та нiчого не бачили й не чули. Рiчка спала. На заходi
трохи вияснилось, i на мутному небi вирiзалися контури чорних, мов важкi
хмари, гiр. За рiчкою шумiли плавнi.
Незважаючи на дiдову обiцянку, перевiз не прибував. Люди
нетерпеливились. Дiти змерзли, пищали, i трудно було заспоко©ти ©х. Мiсце
було небезпечне - тут раз у раз вешталась кордонна сторожа i кожно©
хвилини могла заскочити. Се дратувало. Нарiкання сипались на дiда Овсiя,
усiх брала хiть скорiш покинути небезпечний берег та знов забитися в яку
нору. Там бодай можна розкласти вогонь й зiгрiтися. Шхто й не дививсь на
рiчку.
Коли се - на самому березi щось плюснуло. Два човни м'яко шурхнули по
прибережному пiску, i тихий голос поспитав:
- Ви усi тут?
На березi зробився заколот. Всi товпились коло човнiв, кождий хотiв
скорiш зайняти мiсце, примостити сво© клунки. Дiдовi Овсi вi нелегко
давалося зробити лад i спокiй. Котигорошок одним iз перших скочив у човен
i завзято намагався втягти за собою якийсь Соломi©н клунок.
- Соломi ... Остапе... сюди... до мене! - кликав вiн пошепки, i сопiв,
i кректав, i крутив головою, вовтузячись iз непокiрливим клунком.
Раптом зовсiм зблизька форкнула коняка. Усi оторопiли.
- Сiдай швидше,- сикнув перевожчик. Та було пiзно.
- Хто там? - гукнув iз темряви сердитий голос. У ту ж хвилину кiнська
голова наткнулась на купку людей, а над нею звiвся козак, немов шукав
чогось на землi.
- Еге-еI - протяг вiн наче до себе, скинув iз плеча рушницю i бахнув
над головами принишклих втiкачiв.
Люди опам'яталися. Адже вiн один, а ©х багато. Смiливiшi кинулись на
козака, та голiруч нелегко було його взяти.
Тим часом стрiл, певне, почули, бо з темряви неслась уже на втiкачiв
кiнська тупотнява, брязк збро© i грубi людськi голоси.
- Лови ©х! В'яжи! - гукали козаки, впадаючи на тих, що не встигли сiсти
у човен. Вони зiскакували з коней i кидались на втiкачiв. Усе змiшалося.
Якийсь здоровенний москаль ухопив Соломiю впоперек i поволiк, але Остап
насiв на нього ззаду i визволив Соломiю.
- Матiнко! Рятуйте! - верещав пронизуватий жiночий голос, покриваючи
шум боротьби.
А човни тим часом тiкали. Вода кипiла пiд веслами, човни тремтiли й
скакали на водi, як живi.
- Стiй! - неслось iз берега,- будемо стрiляти! - Гримнуло кiлька
стрiлiв i сколихнуло повiтря.
Кулi свистали над головами втiкачiв, але Iвановi було не до куль: вiн
усе ще махав руками i благаючим, розпучливим голосом кликав:
- Остапе!.. Соломi !.. А якi ж бо ви... сiдайте швидше... сюди, до
мене...- i не помiчав, що вiд берега оддiляла його широка смуга води, а
галас на березi покривав його слабий, пискливий голос...
* * *
Що далi було - нi Остап, нi Соломiя не могли добре пригадати. Вони лиш
пам'ятали, що бiгли на одчай, через комишi, через воду, в безпросвiтнiй
темрявi, з почуттям звiрини, за якою женуть собаки. Кiлька разiв Остап
вскакував у воду мало не по пояс, часто Соломiя з розгону натикалась на
кущ верболозу, але кожен раз вони давали собi раду i знов мчали вперед,
добуваючи останнi сили. Врештi щось перепинило ©м дорогу, i вони попадали.
Ся пригода була ©м навiть на руку. Лежачи на чомусь твердому й холодному,
вони могли тропи одсапнути. Ноги в них тремтiли, груди важко дихали. Вони
лежали i слухали. Навколо було тихо, од берера не долiтав сюди жаден згук
- очевидячки, там уже все скiнчилося. Сiяв дрiбненький дощик, темрява знов
стала густiшою. Не почуваючи за собою погонi, Остап i Соломiя помалу
опам'яталися. Остап обережно обмацав те, на чому лежав: то горб, порослий
травою. "Ага! - подумав вiн.- Ми, видно, наткнулися на високий берег".
Вони спочили трохи, осмiленi тишею, звелися i обережно побрели вздовж гiр,
в надi© натрапити на яругу, де можна б було захиститися вiд дощу й холоду.
I справдi - незабаром почули пiд ногами розмиту глину i увiйшли у чорну
пащу провалля.
Тут вони намацали сухе, затишне мiсце i тiльки тодi почули, що
страшенно втомленi й зогрiтi шаленим бiгом. Утома була така сильна, що
брала верх над усiм:
вони - просто впали. Без розмов, без думок вони поснули твердим,
здоровим сном.
Прокинулись вони нерано: сонце, мабуть, було високо, бо жовтий промiнь
його повз по стiнi урвища. Вгорi синiла смужечка погiдного неба.
Першою думкою в Остапа було довiдатись, де вони. Вiн подавсь на
розвiдки i скоро вернувся, щоб заспоко©ти Соломiю: скрiзь тихо, спокiйно,
днина тепла й ясна. Почали радитись.
Обо згадали, що один мiрошник iз-над Пруту, одноокий Яким, такий
забiглий, як i вони, тiльки з Подiлля, хвалився, що зна спосiб
переправити ©х у Туреччину, i вони, певне б, звернулися до нього, коли б
Котигорошок та дiд Овсiй не пiдбили ©х тiкати разом iз ними через Дунай.
Тепер нiчого iншого не лишалося, як звернутися до того мiрошника, бо
переховуватися далi на сьому боцi було небезпечно: ©х могли спiймати,
одiслати до пана або запроторити в тюрму.
Вони ледве вилiзли з глибокого провалля i опинилися на спаленiй сонцем
сiрiй полонинi. Низина, що приймала вночi фантастичнi, непевнi форми,
видавалась удень дуже гарною. Широкий i тихий Дунай блищав проти сонця,
мов криця, а з-за прибережних, зелених iще верб здiймались у небо блакитнi
шпилi далеких гiр.
Розглянувшись уважно, Остап змiркував, що звiдси до Кишницi, де стояв
вiтряк Якима, буде верстов iз тридцять. Коли поспiшитися, то до вечора
можна б iще постигнути туди.
I вони, почистивши трохи свою молдаванську, заболочену вчора одежу, не
гаючись, подались у дорогу. Вони йшли то шляхом, то стежками навпростець,
намагаючись не звертати на себе уваги.
- Десь тепер наш Котигорошок iз турком бесiду ,- обiзвалась Соломiя.
- Як не году ракiв дунайських,- кинув Остап. I ©м уявилися нiчнi
пригоди.
Вони обiгнули з правого боку Ренi i подались понад Прутом. З дороги
видно було, як вився у низинi кривульками глибокий та каламутний Прут, а
за ним, скiльки око сягало, рудiли стиглим комишем плавнi i хвилювались,
як нива. Край неба щось курилося, дим низько слався над очеретами. Iнколи
над берегом Пруту проскакував вершник i зникав за крутим поворотом рiчки.
За Прутом була Туреччина.
Вже була нiч, коли вони пiдходили до кишницьких вiтрякiв, що лiниво
помахували крилами. На радiсть ©м, у Якимовому вiтряку свiтилось. Вони
одхилили дверi i увiйшли. Там нiкого не було - i Остап iз Соломi ю присiли
на мiшках. У млинi стояв теплий, при мно солодкуватий запах свiжо©
кукурудзяно© муки. Борошняний пил висiв у повiтрi, а стiни, банти i постав
були обсипанi ним, як снiгом. Бiле павутиння фестонами висiло вгорi,
гойдалось од найменшого руху повiтря i кидало дивовижнi тiнi при жовтому
свiтлi одиноко© лiхтарнi. Жорна м'яко шамотiли по зернi; кiш трясся, як у
пропасницi; вгорi щось жалiбно скрипiло. За стiнами вiтряка, в селi,
валували собаки...
Незабаром з'явився заборошнений мельник. Придивившись сво©м одним оком,
вiн впiзнав Остапа.
Остап зараз-таки розказав йому, по що прийшов.
- Добре...- коротко одмовив Яким,- трохи упораюсь, i пiдемо.
Остап i Соломiя були стомленi дорогою, однак змовчали про те.
Вони трохи спочили й перекусили, поки мельник засипав зерно та
переносив мiшки.
Так коло пiвночi Яким ©х покликав:
- Ходiм.
Вони вийшли.
Над селом стояв звичайний в осiнню пору туман. Вiн йшов, очевидячки, з
рiчки, з плавнiв, бо чим нижче вони спускалися, тим туман ставав густiшим.
Село виглядало, як iз-пiд води, блiде свiтло лиш де-не-де блимало крiзь
млу. Дихалось важко. Всi тро мовчки спускались униз, а далi звернули убiк
од села i йшли так верстви зо двi, то спускаючись, то дряпаючись по
горбах^ Врештi мельник казав ©м зупинитися, а сам пiшов наперед. Остап iз
Соломi ю вдивлялись у темряву i нiчого не бачили; мельникова постать
раптом зникла з-перед очей, мов розпустилась у млi. За кiлька хвилин вiн
вернув i повiв ©х за собою униз, по крутому й слизькому схилу. Коли вони
обережно спускалися з гори, недалеко вiд них блимнуло два вогники i в ту ж
мить зникли.
- То лис,- пояснив мельник.
Врештi вони зупинились. Мельник викресав вогню i освiтив вузьку, як
лисяча нора, печеру.
Тут, видно, недавно були люди, бо лежала купа сухого листу та кiлька
грубих вербових полiн.
Мельникiв план був дуже простий: зв'язати невеличкий плiт, аби мiг
здержати двох людей,- i в темну нiч, ховаючись од козакiв, переплисти у
плавнi. А там уже безпечно. Коли б не стало прихованого тут матерiалу,
можна роздобути на березi рiчки. Аби обережно.
I одноокий Яким подав Остаповi жмут мотуза та паляницю, попрощавсь i
зник у млi.
Соломi© дуже сподобався мельникiв план. Вона мала охоту зараз-таки
в'язати плiт.
При свiтлi восково© свiчки, що вони роздобули в млинi, вони взялися до
роботи 1 так захопилися, що забули про втому та сон. Та матерiалу було не
доволi для плота, i треба було одкласти роботу.
Друго© днини Остап пустивсь на розвiдки. Показалося, що ©хнiй сховок
був у макiтрi, але доволi було злiзти на гору, як саме тут, мало не пiд
ногами, нiс бистрi води Прут, вгинаючись у берег колiном i ховаючи обидва
кiнцi за високими береговими виступами. Мiсце справдi було вигiдне для
переправи, бо доволi було кордонному козаковi загнути за виступ - i колiно
рiчки зникало йому з очей.
На березi валялись галузки, уламки дощок i навiть цiлi верби з
корiнням, викинутi на берег повiнню. Над плавнями чорними пасмами повз
дим.
Тiльки вночi Остап iз Соломi ю зважились податися на берег. Вилазячи з
макiтри на гору, вони побачили червоне крайнебо, наче сходив мiсяць.
- Що за мара,- обiзвався Остап,- адже тепер не мiсячнi ночi.
Та Соломiя, що встигла вже злiзти, раптом одхилилась i мало не
скрикнула:
- А дивись!.. дивись!..
Остап глянув i остовпiв.
Перед ним, на крайнебi, стояли високi вогнянi гори. Та нi, вони не
стояли. Вони рушались, як живi, хитались, тремтiли, осiдали в одному мiсцi
i виростали в другому. Вони тихо жеврiли, як купа iскристого золота, або
вибухали червоним снопом полум'я. Вiдтак знесилювались, в'яли i гнулись од
вiтру, i знову росли, знов палали. Коли одна з них падала, друга
пiдхоплювала ©©, здiймалась догори i бистро ламала лiнiю блискучих
визубнiв. Од них займалась на небi хмара i палала вкупi з далеким небом.
То горiли плавнi.
З жахом вдивлялись Остап iз Соломi ю у сю картину.
- Нi, не до нас йде, а вбiк, за вiтром,- iз легким серцем зiтхнула
врештi Соломiя.
Здавалося, розбурхане море вогню кипiло, ревло, бризкало вогняною
пiною, раз червоною, як грань, раз бiлою, як свiтло блискавки, i йшло
сердитими хвилями на чорнi безбороннi плавнi, що прича©лись i тремтiли у
вiчнiй пiтьмi.
Однак нiколи було любуватися. Оглядаючись i прислухаючись, вони зiйшли
на берег. Не було нiкого. Од далекого свiтла внизу здавалось iще темнiше.
З плавнiв уставав туман.
Вони знайшли, що ©м було потрiбне, i з великою обережнiстю, пам'ятаючи,
що кожну хвилину може виткнутись iз-за виступу козак, потягли на гору
оберемки вербового гiлля.
З опiвночi плiт лежав готовий, аж просивсь на воду.
Вiн був важкий, кострубатий, i його треба було нести так, щоб не ослаб
мотуз.
Остап i Соломiя кректали, зупинялись, спочивали, обливались потом i
знов тягли його на гору.
Навколо - нi душечки. Нi, ©м таки везло нинi! Туман стояв густий, мов
кисiль; до свiта було далеко, а кордонна сторожа або поснула, або
вигинула.
- Заким сонце зiйде - го-го! де ми будемо...- радiсно шептав Остап.
- Тодi кажи гоп, як перескочиш...
На березi було теж тихо i безлюдно. Каламутний Прут дихав вогким
холодом. Сiрi, ледве помiтнi в туманi плавнi непривiтно шумiли.
Остап iз Соломi ю потиху спустили плiт на рiчку. Вiн хлюпнув i глибоко
осiв у воду. Коли Соломiя примостилася на плотi, Остап одiпхнув од берега
i тодi скочив. Плiт захитався i пропустив воду. Прудка течiя крутнула ним
i понесла вниз. Остап опиравсь бистринi з усi © сили, але його кiл мало що
помагав: плiт несло серединою рiчки. Якийсь час плили вони в туманi, помiж
берегами, одiрванi од землi й безпомiчнi. На превелику силу вдалося врештi
вибитися зi стрижня та наблизитись до берега. Але й тут вода зносила плiт,
i нелегко було пристати до берега. Остаповi пощастило, однак, зачепитись
якось за прибережну вербу. Соломiя вхопила за гiллячки, Остап придержав
плiт - i обо вискочили на берег, втомленi й мокрi. Вода зараз пiдхопила
плiт, поволi обернула його i понесла вниз укупi з харчами, забутими на
плоту. Та се була дурниця: вони були за кордоном.
Дивне почуття обхопило Остаповi груди:: замiсть радостi - сильне
обурення стрепенуло його iстоту. В один мент вiдчув вiн усi кривди й
знущання, якi зазнав у покинутому кра©, i, твердо упираючись ногами в
нову, не панщизняну землю, вiн затис кулак i погрозив на той бiк рiчки.
- Бодай ти запалася, треклята кра©но, з тво©ми порядками!..- закляв вiн
наголос.
Одночасово на тому березi почулася кiнська ступа.
- Хто там?..- кинув у пiтьму кордонний козак i, не дочекавшись
одповiдi, бахнув наослiп iз рушницi.
- Ойi - скрикнув Остап, ухопившись за груди, i захитався.
- Нiчаво-о!.. Коли не влучив, тiкай собi з богом! - добродушно промовив
козак i ступою подався далi... III
- Що тобi? - прискочила Соломiя до Остапа i пiддержала його.
Вона вся похолола i тремтiла од жаху.
- Ой,- тихо стогнав Остап,- поцiлив мене отут" пiд серце Соломiя немов
не розумiла того, що сталося. Вона торсала Остапа за одежу, тягла його з
собою i з жахом повторяла:
- Тiкаймо... тiкаймо... вiн iще стрiлятиме, вiн уб' тебе...
Помiтивши, що Остап не рушиться з мiсця, вона вхопила його пiд руку i
сливе поволокла за собою. Вона вскочила у комишi i бiгла прудко, наскiльки
позволяв се Остап та густий очерет. Тряский грунт плавнiв вгинався пiд
нею, як на пружинах. Ноги грузли часом по колiно в цмоковинi, цупкий комиш
ламався, трiщав та бив ©© по лицi, плутався пiд ногами, а вона бiгла усе
вперед, пойнята жахом, нiчого не помiчаючи, бажаючи тiльки забiгти якомога
далi, укритися вiд нагло© смертi.
Остап несвiдомо пiддававсь ©й. Вiн бiг за нею, хоч iз кожним вiддихом i
рухом кололо його в грудях i нападали часом млостi, а з-пiд руки, якою вiн
затуляв рану, стiкало щось тепле й мокре.
"Аби лиш перебiгти оте мiсце... аби лиш перебiгти, i все минеться...
нiчого лихого не буде..." - блукали думки в його головi, i вiн бiг,
напружуючи останнi сили, аби не вiдстати вiд Соломi©.
Врештi вiн почув, що млi .
- Стiй... не можу...- шепнув вiн, опускаючись додолу.
- Що тобi? - опритомнiла молодиця, схилившись над ним.
- Кровi багато витекло...- насилу вимовив Остап.
- Тебе зранено? Де? - скрикнула Соломiя, опускаючись перед ним на
колiна та намагаючись розглянути рану.
Але було темно, як у льоху. Не видно було навiть комиша, що стирчав
густо, мов жито на нивi, круг них.
- Де тебе зранено?
- Отут, пiд серцем.
Соломiя провела рукою по його грудях i намацала мокру й липку сорочку.
Остап скрикнув од того дотику.
В головi у Соломi© розвиднiлось. Жах ©© щез без слiду. Вона знала, що
робити.
Обережно розщiбнула йому сорочку i одкрила груди. Сього було мало. Вона
роздерла пазуху, одлiпила скривавлену сорочку, потiм одшматувала довгий
пас зi сво © пiдтички i з помiччю Остапа тiсно зав'язала йому рану.
- Води!..- попрохав ранений.
Води! Се легко було сказати! У сiй пiтьмi, у сiй чорнiй невiдомiй
пустинi, де доволi було зробити кiлька ступенiв, щоб заблудитись, трудно
було шукати воду. Серце Соломi©не рвала та просьба Останова, а голова
шукала способу. Ба! Адже вони на водi! Про се свiдчить трясовина, що
вгина ться пiд ногами. Соломiя спробувала викопати рукою ямку i справдi
докопалась до води. Була се густа, гнила й тягуча рiдина, з противним
запахом шувару. Соломiя зачерпнула ©© у пригорщi i подала Остаповi. Той
змочив уста, але пити ©© не мiг. Соломiя змочила йому чоло, скинула з себе
верхню одежу i пiдмостила йому пiд голову. Про те, щоб пускатись у дорогу
в таку пiтьму в невiдомiй сторонi, не було й гадки.
Треба було дочекатися свiту.
Остап лежав на очеретi й почувавсь ослабленим. У грудях у нього
хрипiло, i було боляче дихати. Не то сон, не то забуття склепляло повiки.
- Ти тут, Соломi ? - питав вiн i дрiмав далi.
- Тут, тут... осьде...
Серце нило в Соломi© од жалю й тривоги, ©й легше було б, коли б куля
потрапила в не©.
Та ще коли б вона хоч могла бачити його рану, його обличчя - ©й,
зда ться, не так би важко було. А то ся пiтьма, сей чорний, клятий морок.
Вiн оточав ©© з усiх сторiн, слався перед очима, висiв над головою,
заповзав пiд шкуру, виповняв ©© всю та гнiтив серце... Надаремне витрiщала
вона очi - вона не могла навiть одрiзнити пальцiв на власнiй руцi. Вiн
жив, той морок, рушався, дихав, шептав щось тисячними устами,
безперестанно, уперто, з посвистом, як стара баба. Соломiя сидiла
перестрашена та прислухувалася, про що шепче морок.
- Шу... шу... шу...- починав вiн iздалека,- шу... шу... шу...-
одзивалось тут коло не©,- шу... шу... шу...- шепотiло все разом - а пощо
було клясти... шушу... а тепер умре... побачиш - умре... шу... шу... шу...
Соломi© ставало моторошно. "Брешеш, брешеш...- хотiла вона кинути в
лице злому мороковi,- вiн мiй... вiн буде жити... його не дуже поранено...
адже вiн скiльки пробiг..."
Але морок уперто шумiв свое: "Вiн умре... шу... шу..."
I немов в одповiдь йому важко дихав Остап, тихо постогнуючи крiзь сон.
Соломiя затулила вуха й заплющила очi. Ся пiтьма, бiльш знайома, бiльш
свiйська, не так мучила ©©. Зате вона почула вогкий холод, що проймав ©©
наскрiзь. Та вона не хотiла виймати з-пiд голови в Остапа сво © одежини i
тiльки скорчилась, щоб хоч трохи зогрiтись, Вона не чула вже зловiщого
шептання мороку i оддалась надiям на краще. Вiн виго©ться, вiн житиме...
вона не дасть йому загинути... От коли б лиш свiтало уже... коли б
свiтало...
Утома взяла сво : Соломiя навсидячки задрiмала.
Коли вона прокинулась, сiре свiтло падало з хмарного неба. Туман iще
плутався у комишах i поволi здiймався догори. Плавнi немов курились.
Остап лежав тут же з розплющеними очима; його молоде обличчя немов
прив'яло, на уста впала смага.
- Ну, як тобi? - припала до нього Соломiя.
- Та нiчого... тiльки дихати важко... згага мене палить... води...
Треба було щось радити.
- Ти можеш йти?
- Не знаю... зведи мене...
За помiччю Соломi©ною Остап звiвся. Вiн затискав зуби та крiпився, щоб
не стогнати,- так його болiло з кожним рухом десь пiд лопаткою. Соломiя
пiдтримувала його, i так вони звiльна йшли помiж високими стiнами жовтого
комишу.
Недовго ©м довелось шукати води. Незабаром заблищало крiзь комиш
спокiйне дзеркало озерця. ^ Соломiя напо©ла Остапа, оглянула i обмила його
рану. Вона приклала до рани мокру холодну ганчiрку - i Остаповi стало
легше.
Почали радитись, як ©м вибратися з плавнiв, куди йти. Остап мiркував.
- Де сонце? - поспитав вiн.
Соломiя глянула на небо. Помiж очеретяною кунею, що тихо гойдалась
угорi, виднiвся клапоть сiрих олив'яних хмар. З-за високого та густого, як
щiтка, комишу не можна було нiчого розiбрати.
- Звiдки вiтер? - допитувався Остап. Але й те нелегко було змiркувати.
В плавнях було тихо, як у лiсi, лиш горою шелестiла куня, раз в той бiк
схиляючись, раз в iнший.
Остаповi здавалося, що вони мусять держатися право© руки; Соломiя ж,
навпаки, доводила, що ©м слiд йти влiворуч, проти вiтру, бо, зда ться,
направо гнеться комиш. Соломi©не-перечення дратувало раненого, i вона
мусила згодитися з ним. Вони рушили в дорогу. Дорога була трудна. Навiть
здоровому важко було плутатися в густих комишах, зарослих павутицею,
перескакувати з купини на купину, щоб не попасти в багнисту безодню. Часто
доводилось обходити рики й озерця, де Остап освiжавсь холодною водою та
змочував розпалене гарячкою чоло. Соломiя сливе несла Остапа, а проте ©м
доводилось часто зупинятися, бо слабий утомлювався i потребував
спочинку... Та вони знов волiклись, одинокi, загубленi серед безбережного
моря очерету, що маяв над ними пухнатими китицями та наводив сум
одноманiтним шелестiнням. Вони йшли так довго, не вiдаючи пори дня, бо над
ними все висiв клапоть олив'яноi хмари, а круг них усе ©жився височенний,
цупкий, жовтий комиш, немов сунувся разом iз ними, як зачарований. Часом
©м здавалося, що помiж очеретом щось шмигнуло, немов пес або вовк, iнколи
вони з огидженням обминали сонних, млявих од холоду гадюк, що купами