Страница:
Чи доленьки не ма ш?
I заплакала гiрко, тiльки не Ганнуся, а Марина, так i залилась, так i
вмилась сльозами i закрила очi рукавом.
А молодицi шепчуть:
- Плаче, бо замiж хоче, та нiхто не свата ! А нiхто бiльше не винен, як
стара мати! Таки розпустила дочку ще змалечку.
Минуло зо два роки пiсля Василевого весiлля, а яка велика змiна стала
на Хомишинiй оселi! Хто бачив той грунт тодi, як Хомиха, на порозi сидячи,
виглядала свого сина, той й зроду не пiзнав би його теперечки! Де колись
був перелаз через старий тин, тепер там стояли новi тесовi ворота. Огорожа
кругом нова, висока, хазяйська. Стара Хомишина хатина притулилась позад
новiсiнько© бiлесенько© хатки, неначе сховалась, гуляючи в пiжмурки:
Василь переробив ©© на кiмнату. На подвiр'© стояла нова повiтка, нова
невеличка комора. В зелений огород, в веселий садочок дивилася бiла хата,
як трьома очима, трьома блискучими новими вiкнами з червоними,
помальованими рамами. Пiд вiкнами насадила Ганна бузку, любистку, пiвникiв
та пiвонi©. Од причiлка цвiв кущ пансько© рожi, цвiли всякi квiтки: й
гвоздики, й чорнобривцi, й царська борiдка, й крученi паничi.
Василь не лiнувався, хазяйнував, i Ганна не любила празникувати в
будень; вона знала, що Василь був бiдний, знала вона, що й сама привезла
од матерi порожню скриню. Про те нагадала ©й свекруха. Дуже добра була в
Ганни свекруха, але таки раз, жартуючи, нагадала, що Ганна привезла з дому
дуже легку скриню.
Настане, було, осiнь i зима. Василь з Ганною стають на роботу в
сахарнi. А сахарня була недалечке од села на ставку.
Цiлий день, було, вони працюють в сахарнi, а пiсля вечiрньо© змiни
йдуть додому. А стара мати всьому порядок да в хатi: i прибере, й
догляне, i вечеряти наварить. Велике добро дiтям стара, добра нелайлива
мати в хатi! Вона всьому порадниця, велика помiч дiтям.
Зносять дiти потроху грошi до хати, а мати лiчить, порядку , а що зайве
- хова в скриню на самiсiньке дно.
Почина ться весна. Василь ста у багатирiв орати, ралити, сiяти. Аби
добра воля, а робота буде. А тут пiдростають буряки: зеленiють укра©нськi
поля буряковим листом, як те море зелене. Розпочина ться полоття; народ
висипа на буряки з сапами. _Од ранку до вечора виспiвують дiвчата та
молодицi, а окономи грають кiньми, звертаючи туди, де кращi дiвчата, де
побачать чорнi очi та брови.
Василь з Ганною стоять на двох грядках поруч, далеко поперед усiх
врiзались в зелене бадилля, а за ними рушником простяглася чорна виполота
полоса з двома рядками бурякiв.
Починаються жнива, заробляють вони хлiб, жнуть за снiп i озимину, й яри
ну. А там знов копають буряки та возять до сахарнi. Дiла доволi!
А стара мати сидить дома, потроху пряде, та ши , та колише в запiчку
маленького онучка Iвася, виспiвуючи "коточка". Теплий запiчок, малий
онучок - от i все щастя старо© Хомихи. Одного вона ждала спокiйно, неначе
якого гостя, -тихо©, ненагло© смертi.
"Коли б мене бог привiв отут вмерти при дiтях! Бiльше нiчого й не прошу
я в бога. Вони б менi й очi закрили, оплакали б мене, й поховали б мене. I
зда ться менi, - було каже вона, - неначе й веселiш вмирати i в домовину
лягати при дiтях". Як часом небагато треба людинi для щастя. А старiй бабi
не судилося навiть i таке щастя!..
_
IV _
В недiлю вранцi, якось перед зеленими святками, була тиха, ясна, не
дуже гаряча погода. Сонце пiднялося височенько. Були вже пiзнi обiди, а
люди з церкви ще не вийшли. I гори, й долини, i поля, i сади, i ставок, i
хати були залитi й облитi чистим, прозорчастим, бiлим, як срiбло, свiтом.
Хто виходив тодi з хати, мусив очi заплющувати од великого блиску. Над
ставком, над садками миготiло, грало, лилося хвилями золоте марево, неначе
на повiтрi ворушилися якiсь пасма тонких золотих ниточок. Куди не кинеш
оком, скрiзь весело та любо! Зеленiла молода бутвина на городах, зеленiли
поля, садки, зеленiли розкiшнi бур'яни та бузина. А над зеленою землею
син -син та глибоке лiтн небо; а мiж небом та землею золоте сонце та
хвиля свiтова. I весело, й любо, i радiсно! I не до одного веселого,
навiть до нещасного, безталанного смiялось небо, смiялася земля, смiялося
сонечко ясне, а ставочок мiж зеленими горами, мiж зеленими вербами та
садами неначе реготавсь!..
Як же весело тодi свiтило сонце щасливiй Ганнi i всiй сiм'© старо©
Хомихи!
Вийшли люди з церкви i розiйшлися по хатах. На перелазi, схопившись
руками за два кiлки, з'явилась, як з землi виросла, Ганна. То не зозуля
прилинула в Хомишин садочок, то Ганна перескочила через перелаз в свiй
огород.
Перейшла вона город i садок, вся убрана, й швидка, й весела, неначе хто
перенiс через оселю пучок червоно© калини. Пишно вив'язала Ганна голову,
як та краля, червоною великою хусткою з бiлими та зеленими китицями. На
ногах горять, мов жар, червонi сап'янцi. А на ши© десять разкiв рiзаного
доброго намиста.
Брязнуло намисто, Ганна перелетiла через другий перелаз, пiд хатою, а
на бiлiй стiнi, проти сонця, неначе полум'я зайнялося, влетiло в сiни,
тiльки червонястий одлиск майнув по бiлих стiнах.
На виду стала Ганна повнiша, з себе показнiша: ще краща була вона
молодицею, нiж дiвкою. I од сонця не запалилася. Вона не боялась сонця.
В хатi було душно. В печi шкварчали горшки. поприставлюванi до жару.
Серед стола, на бiлiй скатертi, лежав хлiб та сiль. Комин був бiлий, на
йому не видно нi цятиночки! Лежанка, челюстi й припiчок неначе тiльки що
були помальованi червоною глиною. В хатi по-хазяйськiй чисто, лавки й
вiкна помитi, а на вiкнах стоять в кухликах квiтки. Над столом висить
новий, хороший образ з Ки ва, аж на чотири особи; на образах рушники, шитi
орлами та хмелем. Скриня заслана килимом, а постiль та пiл -бiлим рядном.
I чисто, й по-хазяйськiй було в хатi.
В кiмнатi на лежанцi сидiла стара, гойдала унука, посадивши в колисцi
та приспiвуючи дитячих пiсень.
- Сип, дочко, обiдати, - казала мати.
- Нехай, мамо, Василь надiйде, -одказала Ганна.
А тут i Василь вступив в хату в новiм чорнiм каптанцi з фабрицького
сукна, пiдперезаний зеленим поясом. На йому не було й слiду московського.
Чорний волос, чорний вус аж вилискувався; на виду вiн був здоровий
чоловiк, свiжий i повний, звичайно як чоловiк саме в силi.
Скинула Ганна юбку, закачала рукави, обгорнулась хустиною й почала
подавати обiдати.
Сiла за стiл стара мати - на покутi з малим унучком. Страва була добра.
Ганна вмiла зварити й спекти по-хазяйськiй.
Упоравшись пiсля обiду, Ганна вийшла оглядати огородину. Там пiд
причiлком, пiдклавши свитину пiд голови, прилiг в холодку Василь. А стара
мати, надiвши кожух, як серед зими, вийшла з унучком пiд хату й сiла проти
сонця. Бабi й лiто не лiто! Повi вiтерець, а баба вже й труситься, як та
овечка.
Василь розлiгся на призьбi; чорний волос розсипався навкруги по
призьбi. Ганна прийшла й сiла у його в головах.
- Як хороше сього року зiйшла наша огородина, - промовила Ганна, - буде
все - й цибуля буде, й огiрки будуть.
Аж любо було глянути, так гарно все посходило! Зелена пiддимка
розрослася, як зелене руно; висадки пiшли в кущi, а цибуля погналась в
стрiлки; сiянець повитикався з грядки густо, як щiть. Морква вкрила землю,
неначе зеленим жабуринням. I вздовж, i впоперек по грядках гуляли в
хрещика зеленi ряди гостролисто© кукурудзи та широколистого соняшника. А
кругом грядок, по зеленiй травi розлiзлося довгими ужами та батогами на
всi боки розкiшне, сите гарбузове бадилля, пiднiмаючи з трави зеленi
кiнчики з зеленими вусиками. Квочка з курчатами, той лихий ворог сiльських
хазяйок, кублилась в морквi, перекинувшись проти сонця. У самому кутку
паслося телятко, прив'язане вiрьовкою до кiлка.
Ганна нагнала квочку. Курчата пошились по травi до вишника.
- Гарна, дуже гарна сього року огородина, -промовила знов Ганна.
- Буде все... А чи буде-то в нас хлiб, жiнко! У нас поля нема.
- Як у людей буде, то й у нас буде. Аби люди, а хлiб буде, - одказала
Ганна.
- Нi, Ганно, - говорив далi Василь, не розплющуючи очей, - якби я мав
свою ниву, якби я мав кiлька пар волiв, тодi б я знав, що в нас хлiб буде.
- Що ж робити, коли нема... Не розплющуючи очей, Василь почав неначе
говорити сам до себе:
- Як гляну я часом, як iде чий-небудь хазяйський плуг по полю в три
пари круторогих сивих волiв, як ходжу я за чужим плугом та одрiзую скибку
чорно© сиро© рiллi, то в мене аж серце замира ! Коли б менi, думаю, таких
три пари волiв та добрий плуг, то не
треба б тодi менi нi царства, нi панства. Ходив би я за ними, як за
сво©ми дiтьми! Напував, годував би ©х, сам недо©дав. Настала б весна, як
тiльки заспiва в полi жайворонок, спорядив би я свiй плуг, та попереду
подивився б, як iдуть мо© круторогi з двора на поле, махаючи головами... А
там би орав та орав свою чи чужу ниву, а ти б, серце, менi воли поганяла
та обiдати виносила.
Василь розплющив трохи соннi очi, пiдняв ©х угору i глянув через свiй
лоб на Ганну.
Ганна сидiла, склавши руки й спустивши голову. Мабуть, i ©й схотiлось
поля i трьох пар волiв...
- Тiльки богзна, чи довго я хазяйнуватиму отут в сво©й господi! -
промовив Василь, пiдперши голову рукою. - Не тепер, то в четвер мене
повернуть до вiйська, i я покину i хазяйство, i тебе, моя доле, i хто зна,
коли мене бог поверне до сво © господи!
Ганнi кольнуло в грудях коло самiсiнького серця; зiтхнула вона i
похнюпила голову. I ©й не вперве приходила така думка, тiльки ©й здавалась
думка - думкою, та й годi!
- Не хотiлось би йти знов до вiйська, - казав Василь. - Не любо менi
бути москалем. Воно, бач, i робота москалям не катзна-яка! Одбудемо той
муштер, та й гуляй, скiльки схочеш. Гуляють нашi москалi, грають в карти,
п'ють горiлку. А менi така гулянка не в думцi. Не люблю я швендяти по
свiту, мiж чужими людьми, по чужих хатах. Люблю я сво село, сво
хазяйство, свою хату - та тебе, моя доле.
- Але ж, Василю, ти швидко знов вернешся додому? - спитала Ганна.
- Вернусь, може, на годину, а вислужусь хiба аж на старiсть!..
Якраз тодi саме за хатою коло ворiт забрехав Барбос, неначе на вовка, а
не на чоловiка. А стара мати кинулась обороняти, бо чуть було, що
говорила: "А вон, проклятий! А чи не пiдеш ти, поганий!"
А Барбос i брехав, i заливався, аж вив, аж скиглив, неначе вiв кого за
поли од ворiт до причiлка.
З-за причiлкового угла Ганна побачила через тин Барбосову морду з
роззявленим ротом, з вишкiреними зубами, з лютими очима. Собака вила,
гарчала, аж гризла тин.
На перелазi з'явилася чоловiча голова, здорова, з довгими закрученими
вусами, з червоним лицем. То був момотянський осавула, що загадував людям
на панщину.
- Добридень, - сказав вiн, не знявши шапки i не уклонившись гаразд
по-людськiй.
- Доброго здоров'я, - одказав Василь, а сам побiлiв як полотно. Чуло
щось недобре i Ганнине серце; ледве встояла на ногах. Осавула нiколи не
вiщував людям добра.
"Чого ж оце прийшов до нас осавула! - думала мати. - В нашiй хатi,
благодарити господа милосердного, нема кому загадувати на панщину. Ми
люди вольнi. Але пiду спитаю".
Пiшла стара з дитиною, схилилась на тин та й почала слухати.
- Годi тобi, москалику, жартувати з жiнкою! - почав осавула. - Прийшла
з стану бумага, щоб ти завтра виряджався у Ки©в, в поход. Гляди ж! Завтра
свiтом!
Од тако© речi тро недавно веселих, щасливих людей стало на одному
мiсцi нерушимо, немов громом пришибленi.
Осавула стрибнув через перелаз. Барбос кинувся до його i повiв його за
ворота, гризучи його палицю.
Пiсля Василевого весiлля смуткувала Марина осiнь, смуткувала й зиму, а
на рiздво вже й розвеселилась! Знов держить вона перед чи на весiллях, чи
на музиках. Хлопцi липнуть до не©, як бджоли до меду, та не сватають, бо
матерi заказали ©м старостiв слати до Марини. А Марина знов весела та
спiвуча! З гарними хлопцями жарту , i посто©ть, i побалака , а поганому
часом i по щоцi дасть нишком та тишком. Чи на музиках, чи на весiллях
увива ться коло Марини чорнобривий ткач Микола, i почав ходити до не©,
стежку топтати...
Зацокотiли молодицi по селу, що Марина й сяка й така. Марина постояла з
хлопцем пiд вишнями, а слава пiшла по селу, що Маринi парубки нiби хотiли
косу одрiзати, що Марина швидко покриткою стане.
Нема спокою людським язикам, нема спокою й Маринi од тако© поговiрки!
- Не сплять, не дрiмають мо© ворiженьки, - було, каже Марина, -
ославили мене, молоду. Нехай судять, нехай наговоряться до часу - до пори!
Схочу, прийде така година, що всi вони понiмiють. Пiду замiж, хто
трапиться! На злiсть мо©м лихим ворогам, на злiсть ткачевi пiду замiж!
На Меланки, проти Нового року, побiгла Марина слухати пiд вiкна з
першим млинцем.
- А чи не пiдеш ти, проклята! - крикнула сусiда на кiшку.
"Пiду... пiду замiж цих м'ясниць", - думала Марина.
З того часу, як настане, було, вечiр, Марина прибира ться й
причiсу ться. Забрешуть собаки надворi, рипнуть сiнешнi дверi, а в Марини
i в душi похолоне...
"Пiду замiж на злiсть ворогам i парубкам! Пiду за того, хто перший
трапиться. Доки ж з мене будуть глузувати лихi люди! Хiба ж я не дiвка, та
ще й не хороша?.."
Трапився Маринi москаль, яких багато на свiтi, не поганий i не гарний,
вже немолодий, i не сподобався ©й. Пiшла Марина свiт за очi, як з мосту та
в воду...
Жила Марина з чоловiком мiсяць, жила й другий, i вбача вона, що пiшла
замiж не на злiсть сво©м ворогам та ткачевi, а на сво безталання! Молода,
весела, жартлива, вона i не гадала об тiм, як важко з нелюбим цiлий вiк
жити. Вона думала, що тiльки в пiснях жiночих спiвають, як тяжко з нелюбом
жити, нелюба любити, з нелюбом розмовляти. Як накрила голову очiпком, тодi
побачила, що й справдi важко нелюба любити!
Ввечерi прийде, було, ©© москаль з роботи, радий та веселий, а Маринi
при йому свiт немилий! Засуму , задума ться i ходить по хатi, мов нежива,
i дiло робить, як мокре горить!
Москаль жарту , дивиться ©й любо в вiчi, бере ©© за руку. А Маринi свiт
немилий! Покладе ©й руку на шию, а ©й зда ться, що вiн вiрьовкою обвив ©©
горло; схилиться вiн на плече - голова його важка, як камiнь, поцiлу -
неначе гадина яка, холодна й слизька, доторкнеться до ©© лиця, гарячого й
молодого, а його вус кудлатий - неначе здоровий павук лазить по ©© лицi...
Тiльки й обороня ться Марина од нелюба думкою про милого, тiльки тодi
не так гиду вона, як мiж нею та чоловiком стане думка про милого Василя,
як вбача вона в мислi чорний вус, бiле личко Василеве. I та гаряча,
солодка думка закри ©© од немилого жарту, од гидкого женихання, неначе од
гадини, та думка смi ться до не© i грi ©© серце, як весняне сонечко.
I почала жити Марина тiльки тi ю думкою та завидувати Ганнi. Пiде,
було, та гляне на Василя через тин, помiж зеленим листом вишника, i легше
©й стане на душi.
А як пiде, було, ©© чоловiк з хати. Маринi аж легше дихати! Неначе
збулася якого лиха! I пора ться вона жвавiше, i погляд ©© веселiший, i
говорить Марина сама до себе:
- Горе менi, недоле моя! Занапастила я свiй вiк веселий дiвочий,
зав'язала я собi свiт! I плакати, й нарiкати нема на кого, тiльки на себе.
Нерозумна, я зав'язала собi голiвоньку, -думала на часок, а тепер не
розв'яжу вже довiку. Кажуть, треба любити чоловiка i бiльше нiкого. А я
ненавиджу його духу, не терплю його слiду; де вiн ступить, i слiд його
поганий. Сяду з ним ©сти - шматок хлiба не йде менi в рот, душить, як
гарячий пiсок! Сяде зо мною вечеряти - вечеря менi, як полинь, гiрка.
Важко жити з ним, говорити нелюбi речi, сидiти з ним поруч!.. На злiсть же
мо©м ворогам, мо му лиху i чоловiковi буду любити парубкiв чорнобривих,
чорновусих!
I почина , було, Марина пiсню, сидячи за гребенем сама в хатi. I пiсня
та не дрiбна, не швидка та весела, а жалiбна, витяжна, плакуча. Не спiва
Марина - голосить.
Спiва вона, голосом розлива , а з голосом i сльози разом розливаються.
Виспiва горе й виплаче, i на серцi стане легше й веселiше. I нiхто не чу
тих пiсень жалiбних жiночих, нiхто не пiдслуха ©© горя, не розкаже нi
людям, нi чоловiковi. Стiни нiмi, вiкна нiмi; один гудучий, лютий зимнiй
вiтер розносить, що вийде за стiни, помiж вербами, розносить помiж вишнями
жiночу пiсню, жiночий жаль... Почала Марина хитрувати по-жiночiй. Вмовля
чоловiка ласкавими словами та випроводжа його з хати то сюди, то туди, то
й справдi за дiлом, то часом i без дiла. А москаль все покорявся, бо любив
Марину.
- Зна ш що, Микито? - каже раз Марина. - На шуршанських фабриках дуже
добра плата робiтникам, далеко лучча, нiж у нашiй сахарнi. От i Василь
Хоменко, Ганнин чоловiк, хоче йти туди на заробiтки. Вiн працю , то й ма :
вже й корову купив, i нову хату хоче ставити.
А Василь i думки не мав йти туди на заробiтки, бо туди було верстов,
мабуть, з десять, як ще й не бiльше. Москаль подумав, подумав та й каже:
- Як я пiду туди, то ти нудитимешся без мене, а я там без тебе.
- Оце! Хiба ж я маленька. I я до тебе прибiгатиму, i ти приходитимеш до
мене. Ти зароблятимеш грошi у сахарнi, а я прястиму собi й людям за плату.
Iди, чоловiче! не на зле тобi раджу, - улещала Марина москаля.
- Може, й так, - каже москаль. Узяв торбу з хлiбом i потяг з хати до
сахарнi.
Маринi стало i в хатi веселiше, i на серцi легше, неначе свiт задля не©
вдруге розв'язався.
Москаль робив цiлий тиждень, а у недiлю приходив додому. I став Маринi
будень празником, а недiля буднем... Вбереться, було, москаль у недiлю в
бiлу сорочку, сяде кiнець стола та й розмовля з Мариною. А Марина
погляда на його скоса, пораючись коло печi, погляда на його рудий
кудлатий вус, товстi блiдi губи, на сiрi очi та широке лице.
"Чи такий же менi снився, - дума , було, Марина. - Чи з таким же я
колись йшла через мiст у снi, стояла пiд вербою, подавала рученьку? Не
задля такого я вмивала сво личко ранньою, дозiрньою росою, плела довгу
косу дрiбними дрiбушками, дбала, вишивала бiлi рушники. Не задля такого я
викохала свою дiвочу красу, сво личко свiже, очi чорнi!.."
В понедiлок вранцi щось дуже рано засвiтилось свiтло у Хомишинiй
хатинi. В печi пала полум'я, на припiчку, на жару горшки й горнята. Двi
молодицi, близькi сусiди, патрали порося. Ганна поралась коло печi.
Ганнина тiтка виробляла на столi паляницi. В хатi душно; молодицi
заплаканi.
Чужий чоловiк, вступивши в Василеву хату, подумав би, що в хатi або
похорон, або готуються до панахиди. То готували обiд, плакали й тужили по
москалевi, которого виряджали в далеку, небезпечну дорогу.
Стара мати вилила всi сво© сльози, вже й не плакала. Одчиняла вона
скриню, виймала Василевi сорочки i вкладала в клунок; кожну сорочку тулила
вона до лиця, до сухих, безслiзних очей. I здавалось ©й, що з кожною
сорочкою одрива ться частка ©© серця i десь щеза на вiки вiчнi.
У другий мiшок вкладала мати сухарi та деяку харч.
Упорались, посаджали у пiч паляницi й сiли обiдати. Василь ©сть через
силу, Ганна й ложки не вмочила, стара мати на обiд i не глянула. Сидять
всi та сумують! А в хатi тихо, нiхто й слова не промовить. Здавалось,
глянувши збоку, що тi люди поховали рiдного батька та тiльки що вернулись
з кладовища.
В'©хала в двiр конячка, вступили богомольцi з клуночками. Василь з
Ганною пристали до ©х, щоб разом йти до Ки ва. Встали тодi з-за стола i
почали лагодитись у дорогу. Молодицi заголосили й затужили, як по
мертвому.
Ви©хали за царину та й почали прощатись. Стара мати кинулась до Василя
й заголосила:
- Прощай, сину мiй, прощай, Василю! Хто ж мою старiсть тепер догляне,
хто ж мене похова !
- Не плачте, мамо, - втiшав Василь, - я вернуся, - а сам за слiзьми й
свiта не бачив.
- Нi, сину! Я стара, я вмру й тебе не побачу... - Бiльш вона нiчого не
сказала, тiльки перехрестила сина.
Богомольцi обернулись до села, перехрестились до церкви. Батiжок
свиснув, конячка натяглася i покотила вiзок. Всi тихо зрушили з мiсця i
пiшли пiд гору.
Зосталась знов стара Хомиха одна з маленьким онуком. Ввiйшла вона в
хату, посадила дитя на лавцi, а сама сiла одiтхнути, обпершись руками об
лаву.
- Бодай же я, сину, - промовила вона до себе, - тебе не родила, коли
маю дотерпiти за тобою такого жалю! Бодай я була тебе маленьким поховала!
Переплакала б, перемучилась би раз та й забула...
А тим часом як мати випроводжала Василя за царину, в одному садку, од
самiсiнького поля, спершись на тин, стояла Марина. Пiд високою та
гiллястою грушею, мiж зеленим вишником не можна було запримiтити ©© з
дороги. Зате ж вона бачила через тин, через зелене гiлля i царину, й
дорогу далеко-далеко на гору, до самiсiнького лiсу.
За годину або за двi поперед усього через ту саму царину Марина
випровадила в дорогу свого москаля з другими богомольцями. Наложила й вона
всього у клунок задля його у дорогу, i жаль було трохи ©й, бо москаль ©©
був добрий, не лихий. Тiльки лила вона сльози не за ним, а за другим,
чужим...
Марина стояла пiд грушею i поглядала через кущ бузини на царину, на
дорогу. З Хоменкового двора вийшла купка людей. Марина й поблiдла, й
замерла, i охолола.
Через тин вона бачила все-все: © як стояли богомольцi за цариною, i як
розпрощувалися. Вона бачила Василевi сльози через сво© власнi сльози, що
текли рiчкою з ©© чорних очей. Не одно серце материне, не одна душа Ганни
на болiла за Василем. Мiж вишнями, за бузиною болiла ще одна душа, щемiло
трет серце. I один бог вiда , котре з ©х болiло найбiльше.
Одiйшли богомольцi трохи од села, а Василь оглянувся ще раз, щоб
подивитись на село, на свою хату, на стару матiр, на дорогого сина.
Марина втерла очi рукавом i впилася очима в його лице, в його очi, в
його брови. Нiколи не зда ться милий таким милим, дорогим, як у саму
годину розстання й страти! Нiколи не бачила Марина Василя таким гарним, як
в той час. Оддала б вона все на свiтi, щоб цiлий вiк стояти за тином та
хоч здалеки дивитись на його. I прийшла ©й в голову така думка: "Коли б же
його або заговорити, або заворожити, щоб вiн _став _каменем, як сто©ть
тепер на тому мiсцi, а я стала кам'яна на сiм мiсцi! Щоб менi тiльки
дивитись на його бiле лице, чорнi кучерi, чорнi очi; дивитись довiку i
нiколи не переставати!.."
А Василь каменем не став; обернувся назад i пiшов тихо за людьми по
окопi. Вже вийшли люди на гору i доходять до лiсу, а Марина сто©ть,
похилившись на тин, i очей не зводить з Василя. Повернули богомольцi в
рiдкий лiс; за зеленими кущами манячили то люди, то конячка, то вiзок.
Марина i там ловила очима свого милого. З-за кущiв винирне то його голова,
то плече, то майнуть чорнi кучерi, а Марину неначе здавить за саме серце.
Далi дорога повернула в густий лiс, i швидко все неначе потонуло й пiшло
на дно десь в зеленому морi. Марина вхопилась за кiлок обома руками,
схилила голову на тин i довго хлипала та побивалась, обливаючи сухий тин
гарячими слiзьми...
I знов стало тихо й сумно в Хомишинiй хатi. Знов вечiрньою добою мiсяць
загляда у маленькi вiконця, бiлi комин, мрiють святi на образах. Хомиха
спить i не спить, дрiма i не дрiма . I не осмiха ться до не© з закутка
лице молодо© молодицi, не щебечуть кругом не© веселi онуки. _Все минуло
задля старо©!
I бачить вона, як серед дня, шуршанський завод, а кругом заводу, як те
вiйсько, обступили люди, та все соцькi та десятники. Декотрi поставали на
дверях, на вiкнах, щоб застукати на заводi хлопцiв та забрати в некрути.
Згадала вона, що Василь нiби там на заводi, i в душi ©© похололо. Коли
дивиться: деякi хлопцi вискакують з вiкон, як сполоханi кури з сiдала. Мiж
ними пiзна вона свого Василя.. Бiжить Василь з усi © сили, а десятники за
ним. Вiн. пряму до лiсу, а десятники вже от-от настигають... Один вхопив
за полу. Василь впав на землю, а десять душ насiло на його; скручують йому
руки й забивають у колодку. Холоне серце старо© Хомихи; ввесь свiт - i
фабрика, i лiс, i небо - все захиталось i закрутилось. I зда ться ©й, що
вона вже вмира ... i вмерла... Прокида ться стара й не розбере, чи жива
вона, чи мертва, чи на цiм свiтi, чи вже на тiм.
Повернулася Ганна з Ки ва блiда як смерть, лице змарнiло, очi запали
глибоко.
Разом з хазя©ном Ганна неначе долю свою випровадила з хати, а пустила
до себе лихе безталання! Робить вона i на себе, i на дитину, i на стару
матiр. А тут з дитиною i на роботу не приймають, не можна i на заводi
стати. А покинути нi на кого, найняти няньку - нi за що, оддати до людей -
болить серце материне! Стару матiр вже бог прийняв до себе.
Набрала Ганна у людей конопель та льону i почала прясти за хлiб та за
плату. Чи корисний же той хлiб, закручений пучками та веретеном! Треба й
одягтись, i обутись, годувати себе й дитину, треба й хату огрiти, жаль i
Василя.
Як подасть, було, об собi звiстку, то Ганна, було, аж повеселiша , аж
оживе. А згадавши про його долю, вийме, було, з скринi карбованця або й
два та й пошле. "Се його праця, - було, каже вона, - нехай же вiн i
покористу ! А я здужатиму - зароблю. Останню хустину продам, та пошлю йому
на чужину..."
Невеселi та коротенькi пилипiвчанi днi, а ще смутнiшi довгi-довгi, як
море, ночi! День схожий на вечiр, а вечiр на нiч. По закутках в хатi з
ранку до вечора стоять дiди; один день темний, а другий ще темнiший, одна
нiч чорна, а друга ще чорнiша. На небi густi хмари, на землi густий туман.
Вiтер ви звiрюкою, свистить Попiд стрiхами, крiзь тин, гуде сумно в
виводi.
Ганна сидить коло вiконця за гребенем, а Йвась коло не©. з раннього
рана до пiзнього вечора хурчить веретено в хатi та трiщить мичка на
гребенi. Одною пiснею, було, розважа себе молодиця. Та яка ж то смутна
була пiсня! Жалiбнiша вiд самого жалю, смутнiша вiд самого смутку, гiрка,
як саме горе! I не раз, було, до деяких пiсень приклада Ганна слова про
сво горе, про свого милого, чорнобривого, що по©хав в далеку сторононьку.
Одна втiха задля не© -син. Покине, було, гребiнь, вiзьме дитину на
руки, пригорта , обнiма , облива слiзьми, промовля до його. А мале дитя,
дивиться на матiр, було, й собi скривиться, надме губенята та й
розiлл ться слiзьми, як старе. А було, як прийде недiля або свято, як
тiльки бовкне дзвiн, Ганна поперед усiх iде до церкви. Надворi негода та
темна нiч, вiтер вi , а Ганна не вважа , йде до церкви. I десь у темному
куточку однiсiнька в церквi, тодi як дяк чита на криласi, вона б'
поклони та молиться за свого чоловiка.
Тим часом порожнi в хатi, пустi i в коморi, i на дворi, бо, сказано,
без хазя©на двiр плаче. А на долю жiночу зостались кочерги та веретено. Чи
I заплакала гiрко, тiльки не Ганнуся, а Марина, так i залилась, так i
вмилась сльозами i закрила очi рукавом.
А молодицi шепчуть:
- Плаче, бо замiж хоче, та нiхто не свата ! А нiхто бiльше не винен, як
стара мати! Таки розпустила дочку ще змалечку.
Минуло зо два роки пiсля Василевого весiлля, а яка велика змiна стала
на Хомишинiй оселi! Хто бачив той грунт тодi, як Хомиха, на порозi сидячи,
виглядала свого сина, той й зроду не пiзнав би його теперечки! Де колись
був перелаз через старий тин, тепер там стояли новi тесовi ворота. Огорожа
кругом нова, висока, хазяйська. Стара Хомишина хатина притулилась позад
новiсiнько© бiлесенько© хатки, неначе сховалась, гуляючи в пiжмурки:
Василь переробив ©© на кiмнату. На подвiр'© стояла нова повiтка, нова
невеличка комора. В зелений огород, в веселий садочок дивилася бiла хата,
як трьома очима, трьома блискучими новими вiкнами з червоними,
помальованими рамами. Пiд вiкнами насадила Ганна бузку, любистку, пiвникiв
та пiвонi©. Од причiлка цвiв кущ пансько© рожi, цвiли всякi квiтки: й
гвоздики, й чорнобривцi, й царська борiдка, й крученi паничi.
Василь не лiнувався, хазяйнував, i Ганна не любила празникувати в
будень; вона знала, що Василь був бiдний, знала вона, що й сама привезла
од матерi порожню скриню. Про те нагадала ©й свекруха. Дуже добра була в
Ганни свекруха, але таки раз, жартуючи, нагадала, що Ганна привезла з дому
дуже легку скриню.
Настане, було, осiнь i зима. Василь з Ганною стають на роботу в
сахарнi. А сахарня була недалечке од села на ставку.
Цiлий день, було, вони працюють в сахарнi, а пiсля вечiрньо© змiни
йдуть додому. А стара мати всьому порядок да в хатi: i прибере, й
догляне, i вечеряти наварить. Велике добро дiтям стара, добра нелайлива
мати в хатi! Вона всьому порадниця, велика помiч дiтям.
Зносять дiти потроху грошi до хати, а мати лiчить, порядку , а що зайве
- хова в скриню на самiсiньке дно.
Почина ться весна. Василь ста у багатирiв орати, ралити, сiяти. Аби
добра воля, а робота буде. А тут пiдростають буряки: зеленiють укра©нськi
поля буряковим листом, як те море зелене. Розпочина ться полоття; народ
висипа на буряки з сапами. _Од ранку до вечора виспiвують дiвчата та
молодицi, а окономи грають кiньми, звертаючи туди, де кращi дiвчата, де
побачать чорнi очi та брови.
Василь з Ганною стоять на двох грядках поруч, далеко поперед усiх
врiзались в зелене бадилля, а за ними рушником простяглася чорна виполота
полоса з двома рядками бурякiв.
Починаються жнива, заробляють вони хлiб, жнуть за снiп i озимину, й яри
ну. А там знов копають буряки та возять до сахарнi. Дiла доволi!
А стара мати сидить дома, потроху пряде, та ши , та колише в запiчку
маленького онучка Iвася, виспiвуючи "коточка". Теплий запiчок, малий
онучок - от i все щастя старо© Хомихи. Одного вона ждала спокiйно, неначе
якого гостя, -тихо©, ненагло© смертi.
"Коли б мене бог привiв отут вмерти при дiтях! Бiльше нiчого й не прошу
я в бога. Вони б менi й очi закрили, оплакали б мене, й поховали б мене. I
зда ться менi, - було каже вона, - неначе й веселiш вмирати i в домовину
лягати при дiтях". Як часом небагато треба людинi для щастя. А старiй бабi
не судилося навiть i таке щастя!..
_
IV _
В недiлю вранцi, якось перед зеленими святками, була тиха, ясна, не
дуже гаряча погода. Сонце пiднялося височенько. Були вже пiзнi обiди, а
люди з церкви ще не вийшли. I гори, й долини, i поля, i сади, i ставок, i
хати були залитi й облитi чистим, прозорчастим, бiлим, як срiбло, свiтом.
Хто виходив тодi з хати, мусив очi заплющувати од великого блиску. Над
ставком, над садками миготiло, грало, лилося хвилями золоте марево, неначе
на повiтрi ворушилися якiсь пасма тонких золотих ниточок. Куди не кинеш
оком, скрiзь весело та любо! Зеленiла молода бутвина на городах, зеленiли
поля, садки, зеленiли розкiшнi бур'яни та бузина. А над зеленою землею
син -син та глибоке лiтн небо; а мiж небом та землею золоте сонце та
хвиля свiтова. I весело, й любо, i радiсно! I не до одного веселого,
навiть до нещасного, безталанного смiялось небо, смiялася земля, смiялося
сонечко ясне, а ставочок мiж зеленими горами, мiж зеленими вербами та
садами неначе реготавсь!..
Як же весело тодi свiтило сонце щасливiй Ганнi i всiй сiм'© старо©
Хомихи!
Вийшли люди з церкви i розiйшлися по хатах. На перелазi, схопившись
руками за два кiлки, з'явилась, як з землi виросла, Ганна. То не зозуля
прилинула в Хомишин садочок, то Ганна перескочила через перелаз в свiй
огород.
Перейшла вона город i садок, вся убрана, й швидка, й весела, неначе хто
перенiс через оселю пучок червоно© калини. Пишно вив'язала Ганна голову,
як та краля, червоною великою хусткою з бiлими та зеленими китицями. На
ногах горять, мов жар, червонi сап'янцi. А на ши© десять разкiв рiзаного
доброго намиста.
Брязнуло намисто, Ганна перелетiла через другий перелаз, пiд хатою, а
на бiлiй стiнi, проти сонця, неначе полум'я зайнялося, влетiло в сiни,
тiльки червонястий одлиск майнув по бiлих стiнах.
На виду стала Ганна повнiша, з себе показнiша: ще краща була вона
молодицею, нiж дiвкою. I од сонця не запалилася. Вона не боялась сонця.
В хатi було душно. В печi шкварчали горшки. поприставлюванi до жару.
Серед стола, на бiлiй скатертi, лежав хлiб та сiль. Комин був бiлий, на
йому не видно нi цятиночки! Лежанка, челюстi й припiчок неначе тiльки що
були помальованi червоною глиною. В хатi по-хазяйськiй чисто, лавки й
вiкна помитi, а на вiкнах стоять в кухликах квiтки. Над столом висить
новий, хороший образ з Ки ва, аж на чотири особи; на образах рушники, шитi
орлами та хмелем. Скриня заслана килимом, а постiль та пiл -бiлим рядном.
I чисто, й по-хазяйськiй було в хатi.
В кiмнатi на лежанцi сидiла стара, гойдала унука, посадивши в колисцi
та приспiвуючи дитячих пiсень.
- Сип, дочко, обiдати, - казала мати.
- Нехай, мамо, Василь надiйде, -одказала Ганна.
А тут i Василь вступив в хату в новiм чорнiм каптанцi з фабрицького
сукна, пiдперезаний зеленим поясом. На йому не було й слiду московського.
Чорний волос, чорний вус аж вилискувався; на виду вiн був здоровий
чоловiк, свiжий i повний, звичайно як чоловiк саме в силi.
Скинула Ганна юбку, закачала рукави, обгорнулась хустиною й почала
подавати обiдати.
Сiла за стiл стара мати - на покутi з малим унучком. Страва була добра.
Ганна вмiла зварити й спекти по-хазяйськiй.
Упоравшись пiсля обiду, Ганна вийшла оглядати огородину. Там пiд
причiлком, пiдклавши свитину пiд голови, прилiг в холодку Василь. А стара
мати, надiвши кожух, як серед зими, вийшла з унучком пiд хату й сiла проти
сонця. Бабi й лiто не лiто! Повi вiтерець, а баба вже й труситься, як та
овечка.
Василь розлiгся на призьбi; чорний волос розсипався навкруги по
призьбi. Ганна прийшла й сiла у його в головах.
- Як хороше сього року зiйшла наша огородина, - промовила Ганна, - буде
все - й цибуля буде, й огiрки будуть.
Аж любо було глянути, так гарно все посходило! Зелена пiддимка
розрослася, як зелене руно; висадки пiшли в кущi, а цибуля погналась в
стрiлки; сiянець повитикався з грядки густо, як щiть. Морква вкрила землю,
неначе зеленим жабуринням. I вздовж, i впоперек по грядках гуляли в
хрещика зеленi ряди гостролисто© кукурудзи та широколистого соняшника. А
кругом грядок, по зеленiй травi розлiзлося довгими ужами та батогами на
всi боки розкiшне, сите гарбузове бадилля, пiднiмаючи з трави зеленi
кiнчики з зеленими вусиками. Квочка з курчатами, той лихий ворог сiльських
хазяйок, кублилась в морквi, перекинувшись проти сонця. У самому кутку
паслося телятко, прив'язане вiрьовкою до кiлка.
Ганна нагнала квочку. Курчата пошились по травi до вишника.
- Гарна, дуже гарна сього року огородина, -промовила знов Ганна.
- Буде все... А чи буде-то в нас хлiб, жiнко! У нас поля нема.
- Як у людей буде, то й у нас буде. Аби люди, а хлiб буде, - одказала
Ганна.
- Нi, Ганно, - говорив далi Василь, не розплющуючи очей, - якби я мав
свою ниву, якби я мав кiлька пар волiв, тодi б я знав, що в нас хлiб буде.
- Що ж робити, коли нема... Не розплющуючи очей, Василь почав неначе
говорити сам до себе:
- Як гляну я часом, як iде чий-небудь хазяйський плуг по полю в три
пари круторогих сивих волiв, як ходжу я за чужим плугом та одрiзую скибку
чорно© сиро© рiллi, то в мене аж серце замира ! Коли б менi, думаю, таких
три пари волiв та добрий плуг, то не
треба б тодi менi нi царства, нi панства. Ходив би я за ними, як за
сво©ми дiтьми! Напував, годував би ©х, сам недо©дав. Настала б весна, як
тiльки заспiва в полi жайворонок, спорядив би я свiй плуг, та попереду
подивився б, як iдуть мо© круторогi з двора на поле, махаючи головами... А
там би орав та орав свою чи чужу ниву, а ти б, серце, менi воли поганяла
та обiдати виносила.
Василь розплющив трохи соннi очi, пiдняв ©х угору i глянув через свiй
лоб на Ганну.
Ганна сидiла, склавши руки й спустивши голову. Мабуть, i ©й схотiлось
поля i трьох пар волiв...
- Тiльки богзна, чи довго я хазяйнуватиму отут в сво©й господi! -
промовив Василь, пiдперши голову рукою. - Не тепер, то в четвер мене
повернуть до вiйська, i я покину i хазяйство, i тебе, моя доле, i хто зна,
коли мене бог поверне до сво © господи!
Ганнi кольнуло в грудях коло самiсiнького серця; зiтхнула вона i
похнюпила голову. I ©й не вперве приходила така думка, тiльки ©й здавалась
думка - думкою, та й годi!
- Не хотiлось би йти знов до вiйська, - казав Василь. - Не любо менi
бути москалем. Воно, бач, i робота москалям не катзна-яка! Одбудемо той
муштер, та й гуляй, скiльки схочеш. Гуляють нашi москалi, грають в карти,
п'ють горiлку. А менi така гулянка не в думцi. Не люблю я швендяти по
свiту, мiж чужими людьми, по чужих хатах. Люблю я сво село, сво
хазяйство, свою хату - та тебе, моя доле.
- Але ж, Василю, ти швидко знов вернешся додому? - спитала Ганна.
- Вернусь, може, на годину, а вислужусь хiба аж на старiсть!..
Якраз тодi саме за хатою коло ворiт забрехав Барбос, неначе на вовка, а
не на чоловiка. А стара мати кинулась обороняти, бо чуть було, що
говорила: "А вон, проклятий! А чи не пiдеш ти, поганий!"
А Барбос i брехав, i заливався, аж вив, аж скиглив, неначе вiв кого за
поли од ворiт до причiлка.
З-за причiлкового угла Ганна побачила через тин Барбосову морду з
роззявленим ротом, з вишкiреними зубами, з лютими очима. Собака вила,
гарчала, аж гризла тин.
На перелазi з'явилася чоловiча голова, здорова, з довгими закрученими
вусами, з червоним лицем. То був момотянський осавула, що загадував людям
на панщину.
- Добридень, - сказав вiн, не знявши шапки i не уклонившись гаразд
по-людськiй.
- Доброго здоров'я, - одказав Василь, а сам побiлiв як полотно. Чуло
щось недобре i Ганнине серце; ледве встояла на ногах. Осавула нiколи не
вiщував людям добра.
"Чого ж оце прийшов до нас осавула! - думала мати. - В нашiй хатi,
благодарити господа милосердного, нема кому загадувати на панщину. Ми
люди вольнi. Але пiду спитаю".
Пiшла стара з дитиною, схилилась на тин та й почала слухати.
- Годi тобi, москалику, жартувати з жiнкою! - почав осавула. - Прийшла
з стану бумага, щоб ти завтра виряджався у Ки©в, в поход. Гляди ж! Завтра
свiтом!
Од тако© речi тро недавно веселих, щасливих людей стало на одному
мiсцi нерушимо, немов громом пришибленi.
Осавула стрибнув через перелаз. Барбос кинувся до його i повiв його за
ворота, гризучи його палицю.
Пiсля Василевого весiлля смуткувала Марина осiнь, смуткувала й зиму, а
на рiздво вже й розвеселилась! Знов держить вона перед чи на весiллях, чи
на музиках. Хлопцi липнуть до не©, як бджоли до меду, та не сватають, бо
матерi заказали ©м старостiв слати до Марини. А Марина знов весела та
спiвуча! З гарними хлопцями жарту , i посто©ть, i побалака , а поганому
часом i по щоцi дасть нишком та тишком. Чи на музиках, чи на весiллях
увива ться коло Марини чорнобривий ткач Микола, i почав ходити до не©,
стежку топтати...
Зацокотiли молодицi по селу, що Марина й сяка й така. Марина постояла з
хлопцем пiд вишнями, а слава пiшла по селу, що Маринi парубки нiби хотiли
косу одрiзати, що Марина швидко покриткою стане.
Нема спокою людським язикам, нема спокою й Маринi од тако© поговiрки!
- Не сплять, не дрiмають мо© ворiженьки, - було, каже Марина, -
ославили мене, молоду. Нехай судять, нехай наговоряться до часу - до пори!
Схочу, прийде така година, що всi вони понiмiють. Пiду замiж, хто
трапиться! На злiсть мо©м лихим ворогам, на злiсть ткачевi пiду замiж!
На Меланки, проти Нового року, побiгла Марина слухати пiд вiкна з
першим млинцем.
- А чи не пiдеш ти, проклята! - крикнула сусiда на кiшку.
"Пiду... пiду замiж цих м'ясниць", - думала Марина.
З того часу, як настане, було, вечiр, Марина прибира ться й
причiсу ться. Забрешуть собаки надворi, рипнуть сiнешнi дверi, а в Марини
i в душi похолоне...
"Пiду замiж на злiсть ворогам i парубкам! Пiду за того, хто перший
трапиться. Доки ж з мене будуть глузувати лихi люди! Хiба ж я не дiвка, та
ще й не хороша?.."
Трапився Маринi москаль, яких багато на свiтi, не поганий i не гарний,
вже немолодий, i не сподобався ©й. Пiшла Марина свiт за очi, як з мосту та
в воду...
Жила Марина з чоловiком мiсяць, жила й другий, i вбача вона, що пiшла
замiж не на злiсть сво©м ворогам та ткачевi, а на сво безталання! Молода,
весела, жартлива, вона i не гадала об тiм, як важко з нелюбим цiлий вiк
жити. Вона думала, що тiльки в пiснях жiночих спiвають, як тяжко з нелюбом
жити, нелюба любити, з нелюбом розмовляти. Як накрила голову очiпком, тодi
побачила, що й справдi важко нелюба любити!
Ввечерi прийде, було, ©© москаль з роботи, радий та веселий, а Маринi
при йому свiт немилий! Засуму , задума ться i ходить по хатi, мов нежива,
i дiло робить, як мокре горить!
Москаль жарту , дивиться ©й любо в вiчi, бере ©© за руку. А Маринi свiт
немилий! Покладе ©й руку на шию, а ©й зда ться, що вiн вiрьовкою обвив ©©
горло; схилиться вiн на плече - голова його важка, як камiнь, поцiлу -
неначе гадина яка, холодна й слизька, доторкнеться до ©© лиця, гарячого й
молодого, а його вус кудлатий - неначе здоровий павук лазить по ©© лицi...
Тiльки й обороня ться Марина од нелюба думкою про милого, тiльки тодi
не так гиду вона, як мiж нею та чоловiком стане думка про милого Василя,
як вбача вона в мислi чорний вус, бiле личко Василеве. I та гаряча,
солодка думка закри ©© од немилого жарту, од гидкого женихання, неначе од
гадини, та думка смi ться до не© i грi ©© серце, як весняне сонечко.
I почала жити Марина тiльки тi ю думкою та завидувати Ганнi. Пiде,
було, та гляне на Василя через тин, помiж зеленим листом вишника, i легше
©й стане на душi.
А як пiде, було, ©© чоловiк з хати. Маринi аж легше дихати! Неначе
збулася якого лиха! I пора ться вона жвавiше, i погляд ©© веселiший, i
говорить Марина сама до себе:
- Горе менi, недоле моя! Занапастила я свiй вiк веселий дiвочий,
зав'язала я собi свiт! I плакати, й нарiкати нема на кого, тiльки на себе.
Нерозумна, я зав'язала собi голiвоньку, -думала на часок, а тепер не
розв'яжу вже довiку. Кажуть, треба любити чоловiка i бiльше нiкого. А я
ненавиджу його духу, не терплю його слiду; де вiн ступить, i слiд його
поганий. Сяду з ним ©сти - шматок хлiба не йде менi в рот, душить, як
гарячий пiсок! Сяде зо мною вечеряти - вечеря менi, як полинь, гiрка.
Важко жити з ним, говорити нелюбi речi, сидiти з ним поруч!.. На злiсть же
мо©м ворогам, мо му лиху i чоловiковi буду любити парубкiв чорнобривих,
чорновусих!
I почина , було, Марина пiсню, сидячи за гребенем сама в хатi. I пiсня
та не дрiбна, не швидка та весела, а жалiбна, витяжна, плакуча. Не спiва
Марина - голосить.
Спiва вона, голосом розлива , а з голосом i сльози разом розливаються.
Виспiва горе й виплаче, i на серцi стане легше й веселiше. I нiхто не чу
тих пiсень жалiбних жiночих, нiхто не пiдслуха ©© горя, не розкаже нi
людям, нi чоловiковi. Стiни нiмi, вiкна нiмi; один гудучий, лютий зимнiй
вiтер розносить, що вийде за стiни, помiж вербами, розносить помiж вишнями
жiночу пiсню, жiночий жаль... Почала Марина хитрувати по-жiночiй. Вмовля
чоловiка ласкавими словами та випроводжа його з хати то сюди, то туди, то
й справдi за дiлом, то часом i без дiла. А москаль все покорявся, бо любив
Марину.
- Зна ш що, Микито? - каже раз Марина. - На шуршанських фабриках дуже
добра плата робiтникам, далеко лучча, нiж у нашiй сахарнi. От i Василь
Хоменко, Ганнин чоловiк, хоче йти туди на заробiтки. Вiн працю , то й ма :
вже й корову купив, i нову хату хоче ставити.
А Василь i думки не мав йти туди на заробiтки, бо туди було верстов,
мабуть, з десять, як ще й не бiльше. Москаль подумав, подумав та й каже:
- Як я пiду туди, то ти нудитимешся без мене, а я там без тебе.
- Оце! Хiба ж я маленька. I я до тебе прибiгатиму, i ти приходитимеш до
мене. Ти зароблятимеш грошi у сахарнi, а я прястиму собi й людям за плату.
Iди, чоловiче! не на зле тобi раджу, - улещала Марина москаля.
- Може, й так, - каже москаль. Узяв торбу з хлiбом i потяг з хати до
сахарнi.
Маринi стало i в хатi веселiше, i на серцi легше, неначе свiт задля не©
вдруге розв'язався.
Москаль робив цiлий тиждень, а у недiлю приходив додому. I став Маринi
будень празником, а недiля буднем... Вбереться, було, москаль у недiлю в
бiлу сорочку, сяде кiнець стола та й розмовля з Мариною. А Марина
погляда на його скоса, пораючись коло печi, погляда на його рудий
кудлатий вус, товстi блiдi губи, на сiрi очi та широке лице.
"Чи такий же менi снився, - дума , було, Марина. - Чи з таким же я
колись йшла через мiст у снi, стояла пiд вербою, подавала рученьку? Не
задля такого я вмивала сво личко ранньою, дозiрньою росою, плела довгу
косу дрiбними дрiбушками, дбала, вишивала бiлi рушники. Не задля такого я
викохала свою дiвочу красу, сво личко свiже, очi чорнi!.."
В понедiлок вранцi щось дуже рано засвiтилось свiтло у Хомишинiй
хатинi. В печi пала полум'я, на припiчку, на жару горшки й горнята. Двi
молодицi, близькi сусiди, патрали порося. Ганна поралась коло печi.
Ганнина тiтка виробляла на столi паляницi. В хатi душно; молодицi
заплаканi.
Чужий чоловiк, вступивши в Василеву хату, подумав би, що в хатi або
похорон, або готуються до панахиди. То готували обiд, плакали й тужили по
москалевi, которого виряджали в далеку, небезпечну дорогу.
Стара мати вилила всi сво© сльози, вже й не плакала. Одчиняла вона
скриню, виймала Василевi сорочки i вкладала в клунок; кожну сорочку тулила
вона до лиця, до сухих, безслiзних очей. I здавалось ©й, що з кожною
сорочкою одрива ться частка ©© серця i десь щеза на вiки вiчнi.
У другий мiшок вкладала мати сухарi та деяку харч.
Упорались, посаджали у пiч паляницi й сiли обiдати. Василь ©сть через
силу, Ганна й ложки не вмочила, стара мати на обiд i не глянула. Сидять
всi та сумують! А в хатi тихо, нiхто й слова не промовить. Здавалось,
глянувши збоку, що тi люди поховали рiдного батька та тiльки що вернулись
з кладовища.
В'©хала в двiр конячка, вступили богомольцi з клуночками. Василь з
Ганною пристали до ©х, щоб разом йти до Ки ва. Встали тодi з-за стола i
почали лагодитись у дорогу. Молодицi заголосили й затужили, як по
мертвому.
Ви©хали за царину та й почали прощатись. Стара мати кинулась до Василя
й заголосила:
- Прощай, сину мiй, прощай, Василю! Хто ж мою старiсть тепер догляне,
хто ж мене похова !
- Не плачте, мамо, - втiшав Василь, - я вернуся, - а сам за слiзьми й
свiта не бачив.
- Нi, сину! Я стара, я вмру й тебе не побачу... - Бiльш вона нiчого не
сказала, тiльки перехрестила сина.
Богомольцi обернулись до села, перехрестились до церкви. Батiжок
свиснув, конячка натяглася i покотила вiзок. Всi тихо зрушили з мiсця i
пiшли пiд гору.
Зосталась знов стара Хомиха одна з маленьким онуком. Ввiйшла вона в
хату, посадила дитя на лавцi, а сама сiла одiтхнути, обпершись руками об
лаву.
- Бодай же я, сину, - промовила вона до себе, - тебе не родила, коли
маю дотерпiти за тобою такого жалю! Бодай я була тебе маленьким поховала!
Переплакала б, перемучилась би раз та й забула...
А тим часом як мати випроводжала Василя за царину, в одному садку, од
самiсiнького поля, спершись на тин, стояла Марина. Пiд високою та
гiллястою грушею, мiж зеленим вишником не можна було запримiтити ©© з
дороги. Зате ж вона бачила через тин, через зелене гiлля i царину, й
дорогу далеко-далеко на гору, до самiсiнького лiсу.
За годину або за двi поперед усього через ту саму царину Марина
випровадила в дорогу свого москаля з другими богомольцями. Наложила й вона
всього у клунок задля його у дорогу, i жаль було трохи ©й, бо москаль ©©
був добрий, не лихий. Тiльки лила вона сльози не за ним, а за другим,
чужим...
Марина стояла пiд грушею i поглядала через кущ бузини на царину, на
дорогу. З Хоменкового двора вийшла купка людей. Марина й поблiдла, й
замерла, i охолола.
Через тин вона бачила все-все: © як стояли богомольцi за цариною, i як
розпрощувалися. Вона бачила Василевi сльози через сво© власнi сльози, що
текли рiчкою з ©© чорних очей. Не одно серце материне, не одна душа Ганни
на болiла за Василем. Мiж вишнями, за бузиною болiла ще одна душа, щемiло
трет серце. I один бог вiда , котре з ©х болiло найбiльше.
Одiйшли богомольцi трохи од села, а Василь оглянувся ще раз, щоб
подивитись на село, на свою хату, на стару матiр, на дорогого сина.
Марина втерла очi рукавом i впилася очима в його лице, в його очi, в
його брови. Нiколи не зда ться милий таким милим, дорогим, як у саму
годину розстання й страти! Нiколи не бачила Марина Василя таким гарним, як
в той час. Оддала б вона все на свiтi, щоб цiлий вiк стояти за тином та
хоч здалеки дивитись на його. I прийшла ©й в голову така думка: "Коли б же
його або заговорити, або заворожити, щоб вiн _став _каменем, як сто©ть
тепер на тому мiсцi, а я стала кам'яна на сiм мiсцi! Щоб менi тiльки
дивитись на його бiле лице, чорнi кучерi, чорнi очi; дивитись довiку i
нiколи не переставати!.."
А Василь каменем не став; обернувся назад i пiшов тихо за людьми по
окопi. Вже вийшли люди на гору i доходять до лiсу, а Марина сто©ть,
похилившись на тин, i очей не зводить з Василя. Повернули богомольцi в
рiдкий лiс; за зеленими кущами манячили то люди, то конячка, то вiзок.
Марина i там ловила очима свого милого. З-за кущiв винирне то його голова,
то плече, то майнуть чорнi кучерi, а Марину неначе здавить за саме серце.
Далi дорога повернула в густий лiс, i швидко все неначе потонуло й пiшло
на дно десь в зеленому морi. Марина вхопилась за кiлок обома руками,
схилила голову на тин i довго хлипала та побивалась, обливаючи сухий тин
гарячими слiзьми...
I знов стало тихо й сумно в Хомишинiй хатi. Знов вечiрньою добою мiсяць
загляда у маленькi вiконця, бiлi комин, мрiють святi на образах. Хомиха
спить i не спить, дрiма i не дрiма . I не осмiха ться до не© з закутка
лице молодо© молодицi, не щебечуть кругом не© веселi онуки. _Все минуло
задля старо©!
I бачить вона, як серед дня, шуршанський завод, а кругом заводу, як те
вiйсько, обступили люди, та все соцькi та десятники. Декотрi поставали на
дверях, на вiкнах, щоб застукати на заводi хлопцiв та забрати в некрути.
Згадала вона, що Василь нiби там на заводi, i в душi ©© похололо. Коли
дивиться: деякi хлопцi вискакують з вiкон, як сполоханi кури з сiдала. Мiж
ними пiзна вона свого Василя.. Бiжить Василь з усi © сили, а десятники за
ним. Вiн. пряму до лiсу, а десятники вже от-от настигають... Один вхопив
за полу. Василь впав на землю, а десять душ насiло на його; скручують йому
руки й забивають у колодку. Холоне серце старо© Хомихи; ввесь свiт - i
фабрика, i лiс, i небо - все захиталось i закрутилось. I зда ться ©й, що
вона вже вмира ... i вмерла... Прокида ться стара й не розбере, чи жива
вона, чи мертва, чи на цiм свiтi, чи вже на тiм.
Повернулася Ганна з Ки ва блiда як смерть, лице змарнiло, очi запали
глибоко.
Разом з хазя©ном Ганна неначе долю свою випровадила з хати, а пустила
до себе лихе безталання! Робить вона i на себе, i на дитину, i на стару
матiр. А тут з дитиною i на роботу не приймають, не можна i на заводi
стати. А покинути нi на кого, найняти няньку - нi за що, оддати до людей -
болить серце материне! Стару матiр вже бог прийняв до себе.
Набрала Ганна у людей конопель та льону i почала прясти за хлiб та за
плату. Чи корисний же той хлiб, закручений пучками та веретеном! Треба й
одягтись, i обутись, годувати себе й дитину, треба й хату огрiти, жаль i
Василя.
Як подасть, було, об собi звiстку, то Ганна, було, аж повеселiша , аж
оживе. А згадавши про його долю, вийме, було, з скринi карбованця або й
два та й пошле. "Се його праця, - було, каже вона, - нехай же вiн i
покористу ! А я здужатиму - зароблю. Останню хустину продам, та пошлю йому
на чужину..."
Невеселi та коротенькi пилипiвчанi днi, а ще смутнiшi довгi-довгi, як
море, ночi! День схожий на вечiр, а вечiр на нiч. По закутках в хатi з
ранку до вечора стоять дiди; один день темний, а другий ще темнiший, одна
нiч чорна, а друга ще чорнiша. На небi густi хмари, на землi густий туман.
Вiтер ви звiрюкою, свистить Попiд стрiхами, крiзь тин, гуде сумно в
виводi.
Ганна сидить коло вiконця за гребенем, а Йвась коло не©. з раннього
рана до пiзнього вечора хурчить веретено в хатi та трiщить мичка на
гребенi. Одною пiснею, було, розважа себе молодиця. Та яка ж то смутна
була пiсня! Жалiбнiша вiд самого жалю, смутнiша вiд самого смутку, гiрка,
як саме горе! I не раз, було, до деяких пiсень приклада Ганна слова про
сво горе, про свого милого, чорнобривого, що по©хав в далеку сторононьку.
Одна втiха задля не© -син. Покине, було, гребiнь, вiзьме дитину на
руки, пригорта , обнiма , облива слiзьми, промовля до його. А мале дитя,
дивиться на матiр, було, й собi скривиться, надме губенята та й
розiлл ться слiзьми, як старе. А було, як прийде недiля або свято, як
тiльки бовкне дзвiн, Ганна поперед усiх iде до церкви. Надворi негода та
темна нiч, вiтер вi , а Ганна не вважа , йде до церкви. I десь у темному
куточку однiсiнька в церквi, тодi як дяк чита на криласi, вона б'
поклони та молиться за свого чоловiка.
Тим часом порожнi в хатi, пустi i в коморi, i на дворi, бо, сказано,
без хазя©на двiр плаче. А на долю жiночу зостались кочерги та веретено. Чи