Тютюнник Г.. Климко

розриваючи ©х палицею, приказував:
- А що, сховалися, га? Од мене схова тесь!
До обiду Климко накопав п'ятдесят сiм картоплин - великих, менших i
зовсiм дрiбних. Дванадцять, найдрiбнiших, вiн спiк. ©в помаленьку,
вмочуючи в коробочку з сiллю: помаленьку - щоб довше, та й живiт не
заболить. А то глоду он пере©в - i знудило. Потроху треба було...
На дорогу вiн ще раз добре одiгрiв ноги, закинув за плечi торбину з
картоплею i рушив далi через вибалок: може, де вода трапиться. По дну
вибалка помiж камiнням справдi бiг струмок, мив боки тому камiнню,
полоскав зеленiсiньку травицю, що клалася на воду рiвними чубчиками, i нiс
жовте листя. Климко став навко лiшки, припав до води - холодна та добра! -
тодi вмився i втерся галстуком од матроски. А вгорi над струмком дрiмала
жовто-зелена тиша осенi й наче увi снi ронила листя. Було так м'яко i
затишно в цьому вибалку над спiвучою помiж камiнням водою, що Климко не
одразу пiдвiвся з колiн, а стояв i стояв...
Одразу ж за вибалком на пагорбi починалося якесь мiстечко: чепурнi,
вистеленi брукiвкою вулицi, бiлi будиночки в невеличких пожовклих садках,
далi - грибок водокачки, клубчастi дими понад нею; тоненько коротко
свиснув паровоз - "кукушка"... Климко аж зупинився, розгублений i
зляканий: чи не приблукав оце вiн, кружляючи незнайомими дорогами, назад,
на свою станцiю. Та нi ж, нi. Адже ©хню водокачку звалило бомбою, а тут
цiла. Не видно й шахтного терикона, та й брукiвки в ©хньому висiлку не
було, ©© зробили перед самою вiйною тiльки вiд станцi© - повз базар до
магазинiв i перукарнi. А так усе схоже. I, йдучи з торбою за плечима понад
парканами незнайомо© вулицi, Климко згадував свою станцiю, кожен день ©©
життя i кожну годину.
Будили його щоранку, ще задовго до того, як iти до школи, хлiбозавод i
водовоз. Першою повз барак, повiльно второхкуючи колесами по кам'янцi,
©хала до пекарнi порожня зелена будка, запряжена парою маленьких (менших,
нiж у нiмцiв) дебелих коненят. За тихо© погоди вiд будки лишався у повiтрi
хлiбний дух, що довго не розходився потiм. На будцi було написано великими
бiлими лiтерами "ХЛIБ". У передку, на високому рундучковi, сидiв дядько в
чорному халатi - його теж звали хлiбовозом - i досипав недоспано© ночi,
покивуючи головою, а конi йшли самi, бо вони знали дорогу.
Трохи згодом до барака з гуркотом i хлюпотом у довгому бочонку на
чотирьох колесах пiд'©здив водовоз i веселим спiвучим голосом (хоч був вiн
уже старенький) розлого вигукував: "Во-ода-а, вода-вода! Во-да-а
вода-вода!" В барацi разом одчинялися всi дверi, торохтiли вiдра, чути
було жвавий гомiн коло бочонка й пересмiхи з водовозом. Воду завжди
набирали весело, - може тому, що водовоз був завжди веселий,
буйно-червоний на виду, а вода, що так i сяяла проти вранiшнього сонця,
була чиста i холодна, мов з-пiд льоду. Взимку водовоз привозив воду
обмерзлими, в срiбних бурульках, саньми. Вуса в нього теж були обмерзлi i
теж у маленьких бурульках. Пiдождавши, доки Климко нацiдить води, вiн
забирав у нього з рук вiдра i заносив до кiмнати. "Дзядзька Кирiлл та
iгдзе, на рабоце? - питався. - Прiв цiк яму пiрадаш, как вярньоцца. Ад
дзядзькi Сiмьона" мол..." Взимку, коли тако© ранньо© пори надворi ще
поночi, вiд станцi© через колi© i до самого висiлка блимали рухливi жовтi
вогники, схожi на свiтлякiв: то поверталися додому з нiчно© змiни шахтарi.
Аж ось вiд вагоноремонтних майстерень, спершу охрипло, з шипiнням, а
далi все чистiше й потужнiше, долинав гудок, скликаючи людей на роботу.
Климко вирушив до школи - повз шахтну сортувальню, закурену штибом, далi
повз гомiнкий велелюдний базар i аптеку. Бiля клубу, супроти кiнобудки,
вiн зупинявся i слухав, як там шерхотить-спiва кiноплiвка: механiк
перемотував ©© пiсля вечiрнього сеансу - "Думи про козака Голоту", або
"Щорса", або "Чапаева". Як недавно ще, лише два мiсяцi тому, все це було,
а тепер здавало ся, що давно-предавно, як був ще дошкiльням...
Бiля якогось двору Климко став: на вулицю через паркан та жовту акацiю
звисала велика яблунева гiлка. На нiй помiж рiдким уже листям висiло дво
поморще них яблучок, що злиплися докупи, - видно, червотока сточила ©©. В
акацi© на осоннi зiбрався цiлий базар гороб'ячий. "Тепло знайшли, -
подумав Климко. - Нема на вас кота!" Горобцi, ганяючись один за одним,
шугали в гiллi й оббивали крильцями листя. Яблука теж погойдувалися вiд
того гороб'ячого бешкету разом з тонень кою гiлочкою, на якiй росли.
Климко поклав торбину з картоплею пiд паркан i сiв на не©, сказавши собi:
"перепочину трохи", - а сам не зводив очей з пари яблук.
Вiн просидiв отако, задерши голову вгору, довгенько. доки шия не
зболiла. Горобцi аж кишiли в яблуневих вiтах, а яблука гойдалися i не
падали, наче ©х прив'язано ниткою. Климко встав, закинув торбину на плечi
й, зiтхнувши, ще раз подивився на зморщенi яблучка. "Нi, мабуть, вони ще
скоро не впадуть. Хай собi". I почимчикував понад парканами далi, вже не
поглядаючи вгору на садове гiлля - i то, чого доброго, ще десь закортить
"перепочити"...
За мiстечком знову був степ i степ. Сонце звернуло з полудня, свiтило
навкiс, i Климкова тiнь з торбиною ковзала у надвечiрньому промiннi -
ближчали й ближчали, ставали бiльшi й жовтогарячiшi. Незабаром Климко по
бачив велике мiсто у долинi, зупинився i роздивлявся його довго, мружачи
очi проти сонця. Воно вже спiвало свою тиху червону пiсню вечорову, i
Климко заозирався довкола: треба ж на нiч стати, бо в мiстi де притулишся?
Далеко в полi, гонiв за десять, вiн розгледiв низеньку чорну копичку сiна
чи соломи, коли б не торiшньо©, i звернув з дороги...



РОЗДIЛ III

То була не копичка, а старий курiнь на баштанищi з прив'ялим уже
огудинням та дрiбною, з яблука завбiльшки, пiзньою зав'яззю кавунчат.
Климко розбивав ©х об колiно i смакував блiдо-рожеву холодну серединку:
ба, не встигло ще й сонце заховатися, а земля вже холоне. Осiнь...
У куренi було багацько соломи, твердо©, злежано©, - сторожi вкачали.
Климко зняв з того лiгвиська тугий пластiвець, щоб ним укритися, а решту
соломи розворушив, щоб м'якше було спати, загорнувся у плащ-палатку й лiг.
Зразу тремтiв, не так вiд надвечiрньо© прохолоди, як вiд кавунчат, тодi
надихав собi в пазуху, зогрiвся й принишк у теплi. Вiн дивився на сонце,
що саме заходило супроти куреня, червоно-сумне i велике. Воно заходило за
гори, i гори з цього боку потемнiшали, взялися голубою тiнню. "Скоро з-пiд
них почнеться нiч, - думав Климко. - i пiде-постелеться степом далi й
далi, на всi боки. I до станцi© дiйде, до чорного згарища на тому мiсцi,
де був барак, а тепер лиш купа попелу впе ремiш з головешками
зосталася..."
Того задушливого вiд полум'я i диму серпневого дня, коли згорiла
станцiя, Климко знайшов собi притулок у невеличкiй кiмнатцi на шахтнiй
сортувальнi, де була колись вагова. Товстi кам'янi стiни вагово© i зовнi,
й зсередини були густо вкритi чорною кiптявою: зовнi вiд вугiльно© куряви
й штибу, що лежав тут-таки, одразу за ваговою, високими кучугурами;
зсередини - вiд диму з кругло© чавунно© грубки-"буржуйки", що виходила
iржа вою трубою надвiр через бляшану шибку у вiкнi. Ще у ваговiй стояв
старий конторський стiл. за яким сидiв колись вагар i важив вагони з
вугiллям; стiл ряхтiв од великих i малих чорнильних плям.
Климко перенiс iз гуртового барачного погреба тi запаси, що вони мали з
дядьком про осiнь: шестеро вiдер дрiбно© картоплi-"розовки", два кусники
сала, старого, жовтого зверху, та з десяток цибулин - i зажив у ваговiй
сам-один. А втiм, вiн рiдко коли залишався наодинцi у закiптюжених стiнах,
бо в нього частенько, - бува ло, що й до ночi, - засиджувалося шкiльне
хлоп'яче товариство - бiдовi непосидющi висiлковi хлоп'яки. А Зульфат
Гар в, онук дiдуся Гар ва з хлiбопекарнi, той i ночувати мало не щодня
зоставався. Хлопцям до вподоби було в низенькiй кам'янiй Климковiй хижi
серед глухих штибових кучугур на одшибi вiд висiлка - нiби на
Робiнзоновому островi... Повсiдаються долi, сплiвши ноги по-турецьки, i
гомонять - без свiтла, серед червоних райдуг вiд напалено© до вишневого
кольору чавунно© "буржуйки". Або ж умовкнуть нараз усi не змовляючись i
слухають, слухають далекий гуркiт нiчного бою.
Але то було вже потiм. А першi два днi Климковi жилося у ваговiй так
незатишно, так самотньо, що аж. З пiдвалу, де стояли величезнi ваги, тягло
крiзь щiлини в старiй дерев'янiй пiдлозi прiлою вiльгiстю, по закутках i
попiд стiнами вигарцьовували вночi пацюки, а тепло вiд "буржуйки", доки на
нiй не обгорiла iржа, йшло чадне й давуче. Коли Климко добре напалював ©©,
повiтря вгорi робилося запаморочливо гаряче, вiд нього ломило голову, а
внизу ходила хвилями густа пiдвальна охолода.
Двi ночi Климко спав на голому столi й одбивався вiд пацюкiв палицею,
стукаючи нею по стiнi. Пацючня, що, либонь, уже давно звикла хазяйнувати
тут, лякалася i нишкла, а трохи згодом, ще Климко не встигав i повiки
склепити, знову заводила вискливий, з тупотнявою та шкряботнявою шабаш.
Лише на третю нiч Климко заснув спокiйно, бо пацюки вже не надокучали
йому. Спровадив ©х з вагово© Зульфат Гар в, давнiй Климкiв товариш. Вiн
знайшов Климка по димковi з труби, що виходила крiзь шибку надвiр. Прибiг
захеканий, з гарячими рум'янцями на гострих смуглих вилицях, i так зрадiв
зустрiчi, що схопив Климка в оберемок i носив його поперед себе, до
хрускоту стискаючи ребра. Зульфат був дужий хлопчик, хоча й нижчий вiд
Климка, вважай, на голову.
- А я бiгав-бiгав по висiлку, - видко, злiплюючи слова, заговорив
Зульфат. - Сюди-туди... фух!.. Питаюся: де Климка? Хто бачив Климку? Нема
Климки, нiхто не бачив... А ти осьде! Хорошо! У-у-у, хорошо!
Климко на те лише всмiхався. Вiн дуже зрадiв Зульфатовi i мовчав тiльки
тому, що завжди був небалакучий у товариствi. Вiн любив слухати i тихо
всмiхався, або сумнiв, або напружувався весь, уявляючи те, про що
розповiдав товариш.
- Пацюки в мене тут, - сказав Климко. - Такi здоровi, що тупотять...
Вузькi й такi чорнi, що аж рiзучi, Зульфатовi очi на мить заплющилися
(так вiн робив завжди, коли йому треба було помiркувати) i враз гаряче
зблиснули:
- А хочеш, ©х зараз не буде, хочеш? - вигукнув завзято. - Всiх вижену
пастися в степ! Хочеш?
Вiн хутко познаходив усi пацючинi ходи й виходи, вигрiб з "буржуйки" в
цеберку вугiльний жар i заходився натовкувати його палицею в кожну нору,
втираючи сльози вiд гарячого ©дкого диму.
- Тепер породою бути ©х, породою, щоб дим не виходив! - кричав вiн
Климковi. - От так! О, чу ш: чхають! Нате вам ще, нате! - I сам чхав раз
по раз i смiявся крiзь сльози.
Потiм вони наносили з шахтно© лiсопильнi тирси i товсто вслали нею
пiдлогу, щоб не тягло з пiдвалу; знайшли в барачному сара© старе лiжко з
нiкельованими кулями на бильцях, перенесли до вагово© i зладнали постiль
iз сiна, яке не встигли до©сти шахтнi конi: шахту-бо вже затопили водою, а
коней забрали на вiйну. До вечора похмуре Климкове житло прояснiло,
нагрiлося, а тирса жовто-медово запахла сосною. Щоб вiдсвяткувати входини,
як належить справжнiм господарям, хлопцi зварили на вечерю картоплi в
кожушках до старого солоного сала. То було справжн свято!..
А через пiвмiсяця - сталося те зранку - пiсля короткого бою на станцiю
зi степу прийшли iталiйцi. Вони цiлий день ганялися по висiлку за курми,
стрiляли по них iз карабiнiв та автоматiв i лементували, як цигани. (До
©хнього приходу нi Климко, нi Зульфат не знали, що кури можуть лiтати не
згiрш за всяку птицю, тiльки невисоко). По©вши курей, iталiйцi гуртами,
найменше по дво -тро , пхалися вiд двору до двору i шукали собi ©жу за
грошi.
- Марка, марка!.. - вигукували вони.
Нiхто у висiлку не розумiв, що те означа , i тi, у кого завалялися
марки для конвертiв, виносили ©х iталiйцям. Вони сердилися i то по-сво му,
то по-нiмецьки кричали, вибалушивши чорнi циганськi очi:
- Дурнi! Сольдато iтальяно... дати вам маркен... Денаро деля...
Гросдойчен Райхес, унд зi мюссен... вi повiннi дати... фюр дiзес вертфолл
гельд: лютте - молько, бурро - масльо, формаджо - сiр... Манджяре! Ессен!
©сти!..
Про це розповiв Климковi Зульфат, бо iталiйцi приходили й до них. Дiд
Гар в сказав ©м:
- У нас вугiлля... Бiльш нiчого в нас нема .
Тодi iталiйцi кинулися грабувати i брали не тiльки ©жу, а й одяг, де
кращий.
Через тиждень вони пiшли далi, а у висiлку почався голод.
На маленькому базарному майданi щоденно, з ранку до вечора, стояли
мовчазнi люди, тримаючи в руках усе,. що було в них найновiше: костюми i
пальта, сукнi й сувiйчики матерi©, черевики й "кiровськi" годинники на
вузеньких ремiнцях... I все те не продавалося, а мiнялося хоч на
який-небудь харч. Та найчастiше в натовпi було чути: "Солi... Солi нi в
кого нема ? Вiддаю за склянку солi..."
Якось, покружлявши навколо хлiбопекарнi, де ще не давно з жовтих
дерев'яних лоткiв горнувся, мов з рукава, гарячий хлiб i де ще й досi
пахло хлiбним духом, Климко з Зульфатом зайшли на базар. Може, вони й не
завернули б туди - надивилися вже на змучених голодом людей з якоюсь
дитячою жалiбною надi ю в очах, - якби там не зчинився гвалт.
Бiля старих дерев'яних прилавкiв, побачили вони, стояла пiдвода, ©©
оточили з обох бокiв i кричали, пiднi маючи над головою у кого що було:
- Вiзьми в мене! Новiсiньке, подивися!..
- Бери костюм. Шевйотовий, не надiваний i разу...
- Черевики хромовi треба?..
- Драп на пальто... Попробуй, який важкий. Вiчне буде пальто.
На возi, запряженiм парою коней, стояв здоровецький бородатий дядько i
гув примирливо, перемацуючи очима товари:
- Тихо, тихо... Що менi треба - все вiзьму. Сам виберу. Тiльки тихо,
граждани! Ша! Ану одiйди, не мацай мiшкiв, бо так батогом i встюжу. Маца
воно... Ти, з драпом, давай. Що тобi? Борошно , кукурудза, сiль бiла,
слов'янська...
- Натовп iзнову загув, заколихався.
- Були б оце нашi шахтарики, вони б тебе вдягли i взули, ще й
пiдперезали б... - неголосно мовила якась жiнка. В руках у не© було
приношене дитяче пальтечко.
Бородань почув ©©, знайшов кам'яними очима в на товпi i сказав:
- А ти вобше может тут не стоять. Вобше не пiдходь, бо я в тебе й
золота не вiзьму, хоч би в тебе воно й було. ©х пожалiй, привези, а вони
ще й зубами скреготять...
На жiнку несердито зацитькали, нiби просили ©© мовчати.
I тут Климко побачив Наталю Микола©вну, вчительку свою i Зульфатову.
Вона стояла з немовлям на руках, притиснувши до себе разом з немовлям
трояндову, мов сто троянд, сукню. Климко бачив Наталю Микола©вну в цiй
сукнi лише двiчi на рiк: першого вересня i в останнiй день занять. Наталя
Микола©вна щоразу так хвилювалася, зустрiчаючи ©х, сво©х учнiв, а чи
проводжаючи на канiкули, що троянди з трояндово© сукнi зацвiтали в не© й
на щоках. А минуло© весни на останньому уроцi вона сказала, печально
всмiхаючись: "От i пiдете ви в юнiсть, уже з iншими вчителями, а я знову
повернуся до маленьких, таких... грибочкiв, як були ви, коли при йшли до
першого класу. Пам'ята те?" - I сльози, двi сльозинки, покотилися ©й з
очей, однак вона не чула ©х i посмiхалася. Тодi сказала: "Урок закiнчено,
до побачення, дiти..." - I одвернулася до вiкна. А вони стояли й стояли за
партами, хоч у коридорi вже знявся радiсний гамiр: закiнчився учбовий рiк,
сонця надворi повна чаша, аж до пiднебесся, - хто ж не радiтиме!
Наталя Микола©вна стояла осторонь вiд натовпу, що затулив пiдводу, i,
маленька, блiда, дивилася на бороданя широко розплющеними очима. В них не
було нi презирства, нi гнiву, а лише зляканий подив. Одна ©© брова,
поторкана золотом од ранкового сонця, напружено пiднялася вгору i
дрiбно-дрiбно тремтiла. Климко з Зульфатом пiдiйшли до не© (вона не
помiтила ©х) i, затинаючись вiд хвилювання, сказали, перебиваючи один
одного:
- Добрий день, Наталю Микола©вно...
Вона здригнулася i випустила з рук трояндову сукню. Климко з Зульфатом
спритно пiдхопили ©©, легесеньку, як пух, i так стояли з нею, нiяково й
щасливо всмi хаючись.
- Климко?.. Зульфат?.. Ой, як ви мене злякали... - I осяяла ©х такими
лагiдними, такими рiдними очима, що ©м обом здалося на мить, нiби все
навколо так, як i колись було, що нема i не було нiколи вiйни, i
похмурого бороданя на возi, i вибитих вiкон у магазинах, i холодно©
неживо© пекарнi за сiрим дощаним парканом; що ось зараз на станцi©
озветься гудком паровоз i дзвоник за клубом, де школа, покличе ©х на
перший урок..
- Ей ти, молодице! - гукнув бородааь. - З червоним платтям. Пiдходь, я
беру твiй товар.
Наталя Микола©вна повiльно обернулася до нього i сказала тихо, але так,
що всi в натовпi почули i огля нулися:
- Нi-нi. В а м я його не промiняю. Нiзащо.
Бородань примружив кам'янi очi i, перекосивши рота, сказав:
- Поду-ума ш, яка цяця... Ва-ам! Ну, тодi пухни з голоду! - Видно,
сукня йому подобалася.
- Ходiмте, хлопчики, проведете мене трошки, - сказала Наталя Микола©вна
до Климка i Зульфата.
Вони пiшли геть вiд базару. А бородань перепитав у когось iз натовпу:
- Хто вона? Вчителька? - I погукав: - Ей ти, вчи-тельша!.. Горда! Iди
сю...
Вiн де встиг доказати, хутко присiв на возi й затулив голову руками.
Каменюка пролетiла понад ним i вдари лася об стiну аптеки. Натовп
одсахнувся вiд воза, всi злякано дивилися на Наталю Микола©вну та хлопцiв,
а Зульфат тремтiв i кричав:
- Я вб'ю його! Таких треба вбить! - Вiн ухопив грудку породи, прищулив
очi й замахнувся вдруге...
- Не смiй, Зульфате© - звелiла Наталя Микола©вна, а Климко перехопив
товаришеву руку i сказав:
- Не треба, Зуль, а то ще свого когось улучиш.
- Iш, чому вона тих виродкiв навчила! - прохрипiв бородань. -
Вчи-и-ительша.- Вiн побачив, що небезпека вже минула, i знову випростався
на возi. - Iш, чому навчила!
Вони вiдiйшли вже далеченько вiд базару, а Зульфат все ще тремтiв, мов
у пропасницi, i раз по раз люто озирався, блискаючи очима. Наталя
Микола©вна легенько погладила його блiдою, в синiх прожилочках рукою по
чорнiй стриженiй головi й сказала:
- Ну годi-бо, Зульфате, заспокойся... Кармелючок мiй милий. - Вона
тихо, лагiдно засмiялася, i хлопцi, мовби вони ждали знаку, теж
заусмiхалися. Тодi Клим ко нерiшуче спитав:
- А можна, ми подивимося на вашого маленького?
- Маленьку... - На щоках у Наталi Микола©вни виступили ледь помiтнi
блiдо-рожевi троянди. - ©© звати Оля. - Вона трохи пiдняла косинчик
бузково© сповивачки, i Климко з Зульфатом разом, зiткнувшись лобами,
заглянули пiд той косинчик. Вони побачили маленьке-маленьке личко, бiле,
аж крейдяне, i щiльно заплющенi повiки, що здригалися вiд сонця, а
губеняти, не червонi, а синюватi, ожиновi, невпинно ворушилися, наче
шукали щось.
- Зараз, зараз... - промовила до личка Наталя Ми кола©вна.
Хлопцi не зрозумiли, що означало те "зараз", лиш усмiхалися: "Олю,
О-олю!" - i причмокували губами.
- Де ти живеш тепер, Климку? - Наталя Микола©вна сумно глянула Климковi
в очi. - Я знаю, менi розказували про все, що тодi сталося, i... менi дуже
хотiлося... треба було тебе побачити, та Оля народилася. Саме в той
день...
Климко посумнiшав, Зульфат теж похнюпив стрижену голову.
- Ми зараз удвох iз Зульфатом, - сказав Климко. - Додому до нього,
правда, навiду мося щодня - води наносимо, вугiлля навибира мо пiд
териконом... Там тепер усi гребуться. I знову до мене. У ваговiй живемо,
на сортувальнi. Де штибовi кучугури, зна те? Iталiйцi туди нi разу й носа
не поткнули! У нас там гарно, тепло, грубка залiзна, картопля... -
Климко перезирнувся з Зульфатом. Той на мить заплющився, тодi швидко
закивав головою. - Наталю Микола©вно... - Климко зупинився i подав
учительцi ©© трояндову сукню, яку досi нiс пiд полою дядьково© дiжурки. -
Не треба вам нiчого промiнювати, а переходьте - це ми вас iз Зульфатом
удвох просимо, - переходьте жити до нас. Ми вам помагати будемо, маленьку
глядiтимемо...
- Все помагать будем! - вигукнув Зульфат, зблиснувши на Наталю
Микола©вну гарячими вiдданими очима. - А Олi я колиску принесу. У нас .
Залiзна! Батько сам у депо зробив, як я оттакенький був. У кузнi гнув,
електрозваркою варив! Наталя Микола©вна всмiхнулась i опустила очi: ©й
справдi нiде було жити. Коли iталiйськi солдати отаборилися в школi i
вчинили там галасливий курячий бенкет (вони ламали парти, розкладали в
шкiльному саду вогнища i смалили над ними курей, з реготами й спiвами),
Наталя Микола©вна з дитиною i чемоданом, у якому були одяг та дещиця
сухарiв, тихцем пiшла iз сво © кiмнати у виселок i назад уже не
повернулася, бо кiмнату було пограбовано й затоптано брудними черевиками.
Та й уся школа стала схожа на казарму, а в класах стояв нудотний дух
курячо© смалятини. Не те що жити - моторошно й жаль дивитися було на
стареньку приземкувату школу з чорними, як синяки, вибитими вiкнами...
- Спасибi, - тихо мовила Наталя Микола©вна до хлопцiв i додала ще
тихiше: - Я рада за вас, мо© хлопчики, я просто щаслива...
Климко i Зульфат упоралися швидко. Вiд полудня до вечора вони перенесли
з кiмнати Наталi Микола©вни все, що в нiй було: лiжко, стiльцi, книги,
розкиданi по пiдлозi, етажерку, постiль (подушки були чомусь порiзанi, i з
них вiялося пiр'я). Зостався тiльки великий вазон у дерев'янiй дiжечцi -
розлога, з шовковим листям троянда. Хлопцям стало шкода кидати ©© саму, i
вони вже смерком, щоб нiхто не бачив, обнявши бочонок з обох бокiв,
спотикаючись i сапаючи, стаючи раз по раз перепочити, перенесли до вагово©
i троянду.
Вже геть споночiло, коли Зульфат приправив колиску, надiвши ©© сiткою
на голову. Колиска була з усiх бокiв розцяцькована квiтами з дроту i
всякими дротяними кучериками. Фарба на нiй, весела, голуба, деiнде
облущилася, i там виступила iржа, та коли Зульфат гойднув колиску пальцем,
вона гойдалася довго, як маятник, сама, наче промовляла: "Дивiться, яка
гожа я нянечка!"
Слiдом за Зульфатом прийшов i дiдусь Гар в, низенький, сухоплечий, у
ватяних штанях, вовняних шкарпетках i гостроносих шахтарських чунях.
Дiдусь принiс торбинку сухарiв i, торохтячи ними, поклав на столi, а сам
пiшов до порога, щоб там сiсти. Зульфат поспiшив за ним слiдом i пiдставив
стiлець. Дiдусь зiперся руками й грудьми на цiпок i мовчки дивився, як
Наталя Ми кола©вна, маленька, з рожевим у сяйвi од "буржуйки" волоссям на
плечi, по©ть дитину ча м з пляшечки.
- Тобi тут буде хорошо, Наташ Миколавна. Можна жит!.. Ай-я-яй...
Маленькому - чай! Не годиться. Маленькому молоко давай. Старому чай, костi
грiть. Да-а... Нiмець хитрий! Сам пiшов на Ростов, там що кушат. Сюди
послав iтальянiв - тут нiчого кушат! - Вiн хрипко засмiявся. Тодi кивнув
сивою стриженою головою на сухарi: - Нестандартний сухар. Хлiб
нестандартний - сухар нестандартний. Вийняв з печi хлiб, узяв буханка,
верхушка раз - одпала. Без верхушка буханка нестандартний. Брак. А хлiб не
бува брак. Хлiб нiколи не брак... Да-а, можна жит! Молодим жит, старим -
туди! - i постукав костуром по пiдлозi. - Сухар економить!
- Не кажи так! - сердито крикнув Зульфат.
- Мовч! - iще сердитiше цитькнув на нього дiдусь Гар в.
Вiн посидiв ще, покивав головою сво©м думкам, потiм устав i зiмружено
подивився в личко немовляти на руках у Наталi Микола©вни.
- Молока треба! - сказав суворо.
Наталя Микола©вна подивилася на нього винуватими очима:
- Нема ... Не стало, Муса Шафарович...
Дiдусь Гар в обернувся до Зульфата, тицьнув у нього костуром:
- Пiдеш на Лобовку до Файзулiних. Там молоко.
- Зараз? - пiдхопився Зульфат.
- Завтра, - сказав дiдусь.
- Нi-нi, я вас прошу: не треба, не турбуйтеся, - благально мовила
Наталя Микола©вна.
- Мовч! - сердито, як i на Зульфата, сказав ©й дiдусь Гар в, i хлопцям
стало вiд цього нiяково перед Наталею Микола©вною, а вона лише
усмiхнулася, схилившись над дитиною.
Дiдусь Гар в, не попрощавшись, рипнув дверима, кивнувши, щоб iшов за
ним i Зульфат.
Климко догнав ©х уже за штибовими купами. В пiтьмi бiлiла i
похитувалася голова дiдуся Гар ва (вiн ходив швидко); Зульфат чимчикував
поруч, як невидимка. Климко смикнув його за рукав, i вони трохи вiдстали.
- Зна ш, що я придумав, Зульф, - збуджено сказав Климко. - Я пiду по
сiль. Зульфат зупинився.
- Куди?
- У Слов'янськ. Чув, як отой мурло бородатий на базарi казав: "Сiль
слов'янська, бiла?" А це ж недалеко. Дядя Кирило туди часто ешелони водив.
Уранцi по©хав - увечерi вже дома... - I зашепотiв квапливо, щоб Зульфат не
перебив його: - Що, що в нас картоплi трохи та сала? Цього хоч би на два
мiсяцi хватило. А скоро зима. Зараз, коли тепло, треба йти. Харчiв
намiня мо по дорозi назад, молока, може...
- Сам не пiдеш, - уперто сказав Зульфат. - Я теж з тобою.
- А по молоко в Лобовку? А дома, з малими хто буде, з дiдусем? А з
Наталею Микола©вною? Обiцяли помагати, а самi втекли. Та тебе й не
пустять. А мене держати нiкому...
- Не пустять, - погодився Зульфат.
На прощання вiн сказав:
- Завтра?
- Вдосвiта, поки ще спатимуть, - сказав Климко. - А ти потiм розповiси
Наталi Микола©внi, куди я подався.
Зульфат мiцно вхопив Климка за плечi, притяг до себе i довго держав
так. Потiм гаряче зашепотiв на вухо:
- Хочеш, я тобi iталiйський кинджал на дорогу дам? Хочеш?
- Поцупив? - здивувався Климко.
- Нi. Вимiняв на четверо я ць. Вони за ©жу i карабiни промiняли б! Я
знаю.
- Не треба кинджала, - сказав Климко. - Так пiду. Хто мене займе?..
Вiн прокинувся дуже рано. Мiж кучугурами ще тiльки-но почало сiрiти.
Наталя Микола©вна спала, згорнувшись клубочком-
Бiля не© тулилася Оля. Вона майже цiлу нiч поплакувала, а тепер спала
мiцно, i щоки ©й узялися ледь помiтним сонним рум'янцем.
Климко тихо пiдсипав у "буржуйку" вугiлля (вiн i вночi вставав
пiдсипати, як звик те робити, ще живучи в барацi з дядьком Кирилом), узяв
чистий зошит, олiвець i написав:
"Наталю Микола©вно! Я пiшов. Зульфат вам усе розкаже. Я скоро вернуся.
Клим".
Вiн навшпиньки викрався з вагово©, вдихнув досвiтнього степового
повiтря, немовби води з криницi випив, i подався у виселок до Бочонка.
...Над баштаном i куренем стояв молочний надщерб лений мiсяць. Була вже
пiвнiч. Климко ворушився в соломi i кашляв до слiз, що заливали й холодили
йому щоки.
Вiн утирався сонний i знову засипав. I знову кашляв.
А на баштанищi то тут, то там блищали холодною росою кавунчата. То©
ночi кiнчився вересень i почався жовтень.