Тютюнник Г.. Климко

РОЗДIЛ IV

Вiн устав разом iз сонцем. Довго кашляв, сидячи в солом'янiй постелi i
туго обiпнувшись рябою плащ-палаткою. Тiло йому охопила гаряча млость, в
очах плавали жовтi плями, i вiд того здавалося, що й надворi теж жовто.
"Ще захворiю", - подумав Климко. I злякався: що тодi? Були б оце
сiрники або хоч кресало, розпалив би солом'яне вогнище, зогрiвся, картоплi
напiк. Може, пiсля гарячого й полегшало б. Хоч ©сти йому не хотiлося.
Дiстав з торби галети, подержав у руках - просто так, аби знати, що
вони , - i поклав назад. "Хай, пригодяться". - I знову тяжко закашлявся.
В очах бринiли сльози, бринiла сиза роса на бур'янах та кавунячому
огудиннi, а руки так трусилися, що вiн мiцно сплiв ©х пальцями i затис мiж
колiньми.
"Треба швидше йти. Там хоч люди".
Климко пiдвiвся - ноги одразу загули i налилися гарячим, - похитнувся,
але не впав i не сiв знову, а, тримаючись обома руками за куренiв дашок,
виступив на двiр. Земля була холодна. Сяяло сонце, гралося з росою у
блискiтки - хто кого переблищить - i зовсiм не грiло. З рота йшла крута
пара. Климко й кашляв парою, i тремтiв, тримаючись руками за курiнь. Нi,
по такiй холоднющiй землi далеко не зайдеш, хоча й близько вже: оно воно,
мiсто, i за ним гори з рожевими вершечками - рукою наче дiстав би.
Климко повернувся до куреня, узяв плащ-палатку i, зцiпивши од напруги
зуби, одiрвав од не© чималий клапоть. Потiм розiрвав його ще навпiл - i
вийшло двi онучi.
"Однаково холодно буде, як намокнуть", - подумав Климко.
Навибирав, де цiлiшо©, сухо© соломи, поробив товстенькi устiлки i
примiрив ©х до ступнi, щоб нi великi були, нi малi. Потiм туго обмотав
ноги разом з вустiлками плащ-палатяними клаптями i позав'язував кiнцi вище
кiсточок. Пiдвiвся, обiйшов довкола куреня - ступалося у новiй взувачцi
легко i м'яко - i сказав сам собi, як дiд Гар в:
- Можна жить!
Вiн ще посидiв у куренi, перепочив трохи на дорогу, взяв на плечi торбу
i пiшов до шляху, раз по раз корчачись вiд вибухiв кашлю.
Йшов i розмiрковував, що робити далi: чи податися одразу просто в гори
по сiль, а чи зайти в мiсто на базар i спробувати Бочонковi грошi. Той
жмуток тридцяток, п'ятнадцять червоних цупких папiрцiв, що дав йому
аптекар, як поховали дядька Кирила, лежав у нього в спiднiй кишенi
дiжурки. Щоб не загубити його, Климко заколов кишеню мiдною дротиною i
закрутив ©©. Можна й спробувати. Адже солi тут, мабуть, стiльки, що за так
бери. Якщо грошi - безцiнь, то й сiль не дорожча.
"Спробую", - порiшив Климко i пiшов швидше.
Мiсто починалося такими ж будиночками в садах, як i в звичайному
висiлку. На парканах коло хвiрток висiли дерев'янi поштовi скриньки з
дашками вiд дощу. Всi вони були порожнi... Вицвiрiнькували горобцi,
пiдплигуючи на цегляних тротуарах. По одному паркану ходив рудий кiт i
мружився на сонце зеленими очима.
Вiконницi в будиночках було позачиняно, - може, тому, що рано, а може,
вiд вулицi ©х i вдень не одчиняли.
Климко йшов iржавою трамвайною колi ю, переступаючи iз шпали на шпалу.
Взувачку свою вiн зняв ще край мiста - незручно якось тупцяти в онучах,
подумають: старець.
Людей траплялося мало. Скрипне хвiртка, висунеться з не© дитяча
голiвка, стригне очима по вулицi: оно якийсь вурка йде з торбою за
плечима, худий, брудний, босий, а великi синi очi, червонi по бiлках, так
i нишпорять... Хлоп - зачинилася хвiртка.
- Ей, хлопчику чи дiвчинко! - гукне Климко. - Як до базару йти - не
зна ш?
Тихо за хвiрткою, тiльки чути, що сопе. Тодi: туп-туп-туп до хати -
втекло.
"Що за люди?" - зiтха Климко i, покашлюючи, йде далi.
Почалися будинки довшi й вищi, - у три, чотири, п'ять поверхiв. Вони
були сiрi й мовчазнi, нiби нiхто в них i не жив. Але людей побiльшало. I
всi вони - з тачками, клунками, вузлами - сунули в одну вулицю. Бiженцi,
чи мiсцевi, не розбереш. Климко пiшов за ними i скоро побачив базар. Вiн
починався старцями, що густо сидiли й стояли попiд вицвiлим зеленим
парканом. Були тут зрячi й слiпi, безногi, безрукi, старi й молодi.
Кухлики, картузи, пелени, простягнутi коритцем жменi...
- Пода-айте... подайте... подайте... - линуло понад парканом, як одна й
та сама скорботна i жалiбна пiсня,
- Ану ке-лиш, сестрице, не проходь мимо, огляньсь на свого бррата i
подай йому рруку! - вимогливо гукав якийсь молодий дядько без ноги. Очi в
нього були недобрi, пекучо поблискували в усi боки.
Дзень, дзень, дзень... - падали в кухлики монети.
- Спасибi, дитино, дай тобi боже дiждатися мужа чи брата.
- Ти, стара, проси, та не забалакуйся, бо через тебе й нас полiцiя
загребе?
- А що я таке сказала?..
- Що, що... Чу мо, не глухi.
Климко зупинився коло старо©-престаро© бабусi, яка гомонiла до
перехожих тихим немiчним голоском, але не жалiбно, а так, нiби казку вела:
- Прийшла немiч, люди добрi. Оце дивiться на мене та й побачите, яка
вона, тая немiч. Кажу земельцi: розступися, забери стару... А вона не
розступа ться. Прошу-прошу - не хоче й квит... - В пеленi у бабусi лежало
три картоплини, дрiбна цибулинка i з десяток гривеникiв. Бабуся подивилася
на Клима вологими вилинялими очима й сказала: - Iди, iди хлопчику, це я не
тобi розказую...
Климко видлубав з кишенi одну тридцятку i поклав бабусi у пелену, а сам
швидко пiшов геть.
Над мiстом високо в небi прогули густi косинцi нi мецьких бомбовозiв, -
може, з пiвсотнi чи й бiльше. Во ни блищали проти сонця, як склянi. Старцi
принишкли, всi, навiть слiпi, попiднiмали голови i тривожно питалися у
зрячих сусiдiв:
- Багато?
- Багато...
На базарi теж запала тиша. Тiльки з-пiд розламаного ларка при базарних
воротах чийсь тонюнiй голос (були до вiйни мороженицi з такими голосами,
згадав Климко) набридливо скиглив:
- А хто ще желающi-iнтересующi погадать? Зiночка гада , що кого
ожида ... Климко пiдiйшов до ворожки i став навпроти, грiючи ноги в теплiй
на осоннi пилюзi. Жiнка сидiла на стiльчику, тримаючи в пеленi довгий, як
пенал, ящичок, набитий засмальцьованими папiрцями. З-пiд поли в не©
визирала Зiночка - дрiбненьке, схоже на пацюка звiрятко в бiлих i жовтих
латочках. Очицi у звiрятка були маленькi й хитрi.
Климко торкнув Зiночку пальцем за писок i всмiхнувся:
- Чого тобi? - сердито спитала ворожка. Щоки в не© були товстi,
червонi, в густих синiх прожилках. Говорила вона, на превеликий Климкiв
подив, басом.
- Нiчого... - сказав Климко. - А ви за галети нiмецькi ворожите? Або за
картоплю?
- Покажи.
Климко поставив торбу в пилюгу i витяг жменю картоплi.
- Дрiбна, - сказала ворожка. - За таку - нi. Галетам вона зрадiла:
- О! Буде до чайку! - I наказала звiрятковi: - Зiночка, работай!
Звiрятi прудко скiкнуло до ящичка, принюхалося, пирхнуло i висмикнуло
зубами один папiрець, списаний нерiвним первацьким почерком.
"По ран й дорогi вам присто©ть свiданя з мужом", - прочитав Климко.
- Це не менi, це - жiнкам, - сказав вiн, подаючи ворожцi папiрець.
Але вона, мовби враз оглухнувши, навiть не глянула на Климка, а забрала
Зiночку пiд полу i, розгойдуючись на стiльчику, заскиглила противним
тонесеньким голосом:
- А ще хто желающi-iнтересующi погадать?.. Климко вже хотiв був iти
далi, як з-поза ларка вивернувся дядько з червоною подряпиною вiд носа до
вуха i хрипко спитав у ворожки:
- Ну, як сьогоднi з клi нтом?
- Слабо, - сердито, басом прогула власниця Зiночки.
- Пр-ровiримо! - сказав дядько, мовби нахваляю чись на когось, вихопив
з-за пазухи гарненьку зелену пташку з круто зiгнутим дзьобом, посадив ©©
на мiзинець i, стрельнувши довкола прискаленим оком, весело гук нув:
- Евстрррелiйський папуга!! Видда предсказания- в око лiпить! Од-дин
раз удовольство- сiм лiт продовольство! Ну, навались!!! Не може буть,
сказав Суворов, щоб Чортов мiст не перейшли! Хто перший - першому
безплатно!..
- А хто ще желающi-iнтересующi... - хотiла перебити його ворожка, але
дядько з папугою накрив ©© голос:
- Н-ну, р-разом, не товпись, по порядку становись!
Климко засмiявся i закашлявся, дивлячись на дядька з папугою: видно ж,
що одiрви й покинь! I раптом подумав: "Чого ж оце я граюся тут? Хiба за
цим сюди йшов?" Вiн замашно стукнув себе кулаком по лобi, як це робив
Зульфат, коли хотiв покарати сам себе, i пiшов у ряди.
За сiрими, вицвiлими на сонцi прилавками сидiли i стояли жiнки i дiдусi
й неголосно, сторожко озираючись на всi боки, припрошували до сво©х
товарiв. Тут були старi, побитi шашiллю iкони i в них - боги пiд склом
серед барвистих воскових квiтiв: мiднi, поначищуванi каблучки i серги;
товстi давнi книги; червонi намиста з дукачами - i знову iкони, старiшi й
новiшi, в оправах i без оправ, але боги на них були схожi один на одного,
як брати, i всi дивилися сумними очима не на людей, а поверх них.
Далi йшли прилавки, заставленi мисочками з житом, кукурудзою, просом;
бiлiли склянки з борошном, содою, вологою сiллю ("Ось вона!" - зрадiв
Климко); стояли клунки з картоплею, капустою, буряками. I все це добро не
продавалося, а мiнялося на одежу, гас, мило, сiрники...
"Видно, й тут грошi не нужнi нiкому", - подумав Климко, вiдчуваючи
страх: нiчого вiн тут не добуде...
Люди торгувалися не весело, як було до вiйни, а з якоюсь похмурою
настирливiстю, наче бороли один одного i нiяк не могли побороти:
- Скiльки ж ви да те?
- П'ять кухлiв.
- Так спiдниця ж - подивiться!
- Як хочете, не силую.
- Шiсть!
- Н - ...
- Дитину хвору в Полтаву на тачцi везу...
- Ну то давайте вже.
- Запальнички, замки, кресала, губка, кремiнь!
- ...А воно ж на ватi чи на клоччi?
- Що ви, що ви, дядечку! Осьдечки, дивiться: вата.
- Пiвпуда.
- Скiльки?!!
- Сiль-крупка! Печатне мило загряничне! Тiльки за марки!
- ...То дiйдемося ми з вами?
- Хiба що на тому свiтi.
- Ну й люди ж! Наче до вiйни таких не було.
- Бiда наплодила...
Ряди скiнчилися. Далi було засмiчене токовисько, а за ним, коло
магазинiв з потрощеними вiтринами, стояли люди з тачками. Климко пiшов ще
туди.
"Якщо i там не вiзьмуть грошi, тодi - в гори".
Бiля крайньо© тачки на дерев'яних колесах стояла дiвчина, з напуском на
очi зап'ята старенькою чорною хустиною. Вона тримала в руках чепурно,
квiтка до квiтки складений букет чорнобривцiв. На плечах у не© була ще
одна хустка - велика, у веселих червоних та зелених квiтах, а
темно-вишневi шовковi китицi ледь не торкалися землi. Щоки у дiвчини були
перепнутi по-старечому, навкiс, як у хворо© на зуби, а маленькi тонкi
пальцi, що тримали квiти, тремтливо перебирали зеленi стебельця.
- Купiть мою хустку. Дивiться, яка ловка... - тихим голосом так лагiдно
i боязко просила дiвчина, що Климко зупинився бiля не©. - Я й чорнобривцiв
на додачу ще дам... Купiть мою хустку...
Климко пом'явся, переступаючи з ноги на ногу, i сказав:
- Чудна ви. Кому ж вони зараз нужнi, чорнобривцi отi?
Дiвчина сполохано глянула на нього темними затiненими очима i швидко
вп'ялася пальцями в квiтчасту хустку.
- Та ви мене не бiйтесь, - усмiхнувся Климко i згадав, що вiн сьогоднi
не вмивався. - Я не вурка, я по сiль сюди прийшов...
Дiвчина одвернулася i стояла мовчки.
- Ото хлопець тобi правду каже, - озвався з-пiд магазину якийсь дядько.
- Ти б поставила отуто коло мене тачку, пiшла в ряди й вимiняла, чого тобi
треба. А то - "чорнобривцi"...
Дiвчина так само наполохано, як i на Климка, подивилася на нього.
Дядько сидiв просто на землi, обгорнувши ноги старою сукняною ковдрою.
На скронях йому густо висiялася кучерява розсадка сивини, а лице було все
в зморшках. I в кожнiй зморшцi, здавалося Климковi, ча©лася добра лагiдна
усмiшка. Перед дядьком двома рiвними рядочками стояли прорезиненi тапочки
- великi, й малi, i зовсiм манюнi, на дитину. Видно, вiн був швець i сам
©х понашивав.
Швець поманив Климка пальцем:
- Здалеку йдеш чи тутешнiй? - спитав.
3 Донбасу я, - сказав Климко.
- А-а! Землячок... По сiль, кажеш?
Климко кивнув.
- А що ж у тебе на сiль?
- Торбинка осьо, - Климко зняв з плеча торбу.
- Нi, - усмiхнувся швець, i кожна його зморшка теж усмiхнулася. - Я
питаю, на що мiня ш чи купу ш. Одежа якась путня чи, може, марки?
- Такого нема, - зiтхнув Климко, розглядаючи тапочки ("Чи не спробувати
вимiнять"?). - Грошi дово ннi , так за них нiчого не продають. Треба йти
в гори, туди, - вiн махнув рукою, - там я й даром наберу. Так же?
- А чого ж босий?
- Щоб легше на ноги... - Климко ледь скривив губи, пробуючи
усмiхнутись. - Картопля в мене ще . То, мо же б, ви промiняли взувачку на
не©? Дрiбнувата, правда...
- Вiзьми примiряй.
Климко привзув тапочки. Ногам одраау стало затишно.
- Бiльшi бери, щоб онуча влiзла, - порадив швець. Климко послухав його,
взув бiльшi й заходився розв'язувати торбу.
- Не треба, - сказав швець. - Носи собi, раз уже ти землячок...
Вiн скрутив цигарку, припалив од саморобно©, з патрона, запальнички i
сказав, огортаючись димом:
- А сiль ти, синок, проминув. Кiлометрiв п'ятдесят зайвих пройшов. Сiль
- це бiла Артемiвська. Чув? (Климко чув i навiть бачив це мiсто здалеку
днiв три тому). Так ото бiля нього станцiя така , назива ться вона Сiль.
Там сiль. А тут що - крейда, сода, вода солона в озерах , але ж у торбу
©© не набереш... Проминув ти, брат, сiль.
Климка обсипало колючим жарком, а ноги потерпли i знемоглися, як пiсля
цiлоденно© ходьби. Вiн сiв на проломлений дощаний ганок i мовчав,
стиснувши долонями щоки.
- Що ж... треба вертатися, - насилу вимовив вiн, похлинувся клубком, що
стояв йому в горлi, i закашлявся.
- О, як тебе пробрало. - Швець поклав на плече Климковi велику руку,
подзьобану вугiльними скалками, наче покроплену синькою. - Нiчого, не
скисай, щось придума мо.
З-за магазину вихопилося два полiца© в чорному, з карабiнами за плечима
i плоскими нiмецькими багнетами при боцi. Вони пiдiйшли до дiвчини з
хусткою i стали.
- Приймись! - сказав один з них, у кубанцi, на яку по-селезнячому
закручувалася чорна чуприна. Вiн уперся колiньми в тачку, нiби йому не
було бiльше дороги, i подивився на дiвчину дуже пильно спiдлоба.
Дiвчина вхопилася за дишель i пiдтягла тачку ближче до магазину. Руки в
не© тремтiли.
Полiца© пройшли повз шевця й Климка, навiть не глянувши на них, i той,
що в кубанцi, сказав другому;
- Бачив, яка краля? Може, зараз вiзьмем?
- А куди вона дiнеться? Встигнемо ще. Люди помiж тачками загомонiли:
- Що то воно?
- Полiца©, хiба не бачиш?
- Так нашi чи нiмцi?
- Турки!
- Ха-ха...
- Цсс...
- Нова власть...
- Новi прихвоснi, - сказав швець, i на нього заозиралися - однi з
острахом, iншi - ховаючи посмiшки.
- Щось вони затiвають, - сказав швець до Климка i кивнув головою. -
Бач, скiльки ©х ононо висипало. Як гусей.
Полiца©, чоловiк, може, сорок, вервечкою, на однаковiй вiдстанi один
вiд одного швидко йшли понад обома парканами.
- Ловитимуть когось...
В рядах принишкли, i вiд цi © тишi, що настала враз, одрубом, на
майданi зробилося моторошно-похмуро. Климко помiтив, що з базару через
токовисько спершу поодинцi, далi невеликими гурточками почали
вишевку-ватися люди. Вони йшли непоспiхом, нiби вже вiдбазарувалися, потiм
швидше, швидше... I раптом бiля прилавкiв надривно, страшно серед тишi
закричала жiнка:
"Ай, що ж це ви робите! Пустiть мою дитину! Пустi-iть!" Все торжище
разом схарапудилося, гойднулось - i люди побiгли, збиваючи одне одного,
вириваючи з-по мiж плечей сво© клунки, вузли, торби...
- А-а-а!... - злинуло над базаром, як багатоголосий стогiн.
А помiж тими, що товпилися коло тачок, поповзло не знайоме Климковi
слово: "Облава!.. Облава!.."
Сiра людська хвиля з розпачливим криком накотилася на паркан. Вiн
прогнувся, мов гумовий, затрiщав з краю в край i впав. Але на вулицi
щiльно, майже один проз один, стояли нiмецькi мотоцикли i грузовики.
Пролунало кiлька автоматних черг - видно було, що стрiляли вгору, - i
натовп знову повернув на базарний майдан, розсипаючись у всi боки. В ньому
густо синiли полiцайськi шинелi.
- Молоденьких виловлюють, - сказав швець, примружено, гостро дивлячись
туди, де вирувало людське стовписько.
Вiн обернувся до дiвчини з хусткою:
- Ти, дочко, йди сiдай коло мене. Та хустку оту заховай, бо цвiте на
весь базар.
Дiвчина, блiда, з величезними карими очима, в яких аж кричала
безпорадна мука од страху, зiбгала хустку тремтячими пальцями i сховала ©©
пiд полу жакетика. Вона сiла мiж Климком та шевцем, затулила обличчя
руками i заплакала.
- Цить, - суворо звелiв ©й швець. - Сиди собi й годi. Як щур у горах -
тихенько.
Посеред майдану з'юрмилися, тулячись одна до одно©, душ тридцять дiвчат
i серед них один-однiсiнький, високий, на голову вищий за всiх, блiдолиций
юнак. Звiдти було чути плачi. Полiца© з карабiнами напереваги оточили i
повели бранцiв до ворiт. Слiдом за ними, голосячи, пiшло кiлька жiнок з
вузликами i торбами за плечима i сивий, без картуза (картуз вiн тримав у
руцi) дiдусь на дерев'янiй ступцi. Вiн махав нею швидко, i рукою з
картузом у лад ходi сво©й вимахував, - певно, боячись вiдстати.
- ...Та тут самi старi, ми вже дивилися, - почув Климко i впiзнав голос
полiцая в кубанцi, ©х було тро . Вони наближалися, перемацуючи очима кожне
обличчя в ряду тачкарiв. - Де ж це та пташка з квiточками? Казав, давай
зразу брати, так нi.
- Ну да, - заперечив йому другий, у синьому карту зi, вигнутому на
нiмецький манер. - А вона б рейвах пiдняла. Тодi всi розбiглися б.
Дiвчина тоненько заплакала i зашепотiла до шевця:
- Спасiть мене, дядю, спасiть...
- Тихо-тихо-тихо, - швидко сказав ©й швець. - Не бiйся...
А Климко висмикнув з торби надiрвану плащ-палатку, розiпнув ©© в руках
так, щоб затулити дiвчину, i став роздивлятися, бурмочучи заклопотано
перше, що спало йому на думку:
- Якби не надiрвана, то була б довша... Так надiрвана... - а в головi
стукотiло: "Хоч би пройшли, хоч би пройшли!"
- Хах! Ось де вона сховалась!
Климко побачив над плащ-палаткою простягнену руку в чорному суконному
рукавi. Та рука взяла дiвчину трьома пальцями за пiдборiддя i пiдштовхнула
його вгору. Дiвчина пiдняла голову i дивилася на полiцая повнiсiнькими
слiз карими очима.
- Уююй... Вони плачуть!.. Чого, моя квiтко, хто тебе обидив, га?
- Не руш дитини, - тихо, але владно сказав швець.
- Ш-шо? - перепитав полiцай, скосивши на нього нахраписто-веселi сiрi
очi. - Ш-шо ти промекав?!
- Не руш дитини, кажу, - хрипко вимовив швець.
- Ану встань! - випростався полiцай. Два iншi теж похмуро дивилися на
шевця. - Вста-ать, кому сказано!!!
- Нема на що стать, - осмiхнувся швець. Вiн не дивився на полiцая, вiн
дивився кудись повз його колiна.
Полiцай коротко, прямо вдарив його п'ятiрнею в обличчя.
Швець похитнувся назад, але не впав - устиг обiпертись на руки.
Вiн притулив долоню до розсiчено© губи, а полiцай одкинув чоботом
ковдру i вiдступився на крок, скрививши рота. Пiд шевцем був маленький
дерев'яний вiзок на пiдшипникових колiщатах. Поруч лежали двi дерев'янi
пiдпихачки - двi дощечки з обшитими шкiрою ручками.
- Шмаркач, - незлостиво промовив з-пiд долонi швець, дивлячись, як i
ранiше, мимо полiцая. - Я, щоб тобi тепленько жилося, ноги в шахтi
зоставив, а ти мене за це - по зубах...
Полiцай покашляв у стуленi докупи пальцi, потер ними губи, нiби
поправляючи скривлений рот, i знову обернувся до дiвчини:
- То тебе що - просить? - сказав крiзь зуби, вхопив ©© за руку i
смикнув на себе.
Дiвчина зойкнула (хустка випала з-пiд поли, розiслалася по землi) i
звелася навколiшки. Климко випустив плащ-палатку, вчепився дiвчинi в другу
руку i закричав:
- Пустiть ©©! Це моя сестра! Сестра моя, чу те? Во на менi за матiр!!
- Та облиш ти цих старцiв, Стьопа... - сказав третiй полiцай,
позиркуючи на людей, якi покидали сво© тачки i пiдiйшли ближче. - Ходiмо.
Без одно© Химки ярмарок буде.
- Н-нух, - зло видихнув той, що в кубанцi. - Однак ти далеко не зайдеш.
Чула?!.
Полiца© пiшли через токовисько до порожнiх прилавкiв i скоро зникли за
ворiтьми.
- От бачиш - i минулося, - сказав до дiвчини швець, утираючи долонею
закривавленi губи.
Дiвчина стояла навколiшки й онiмiло дивилася в хустку, що розiслалася
на землi. А Климко мiцно тримав ©© за руку побiлiлими пальцями, i кашляв,
i тремтiв од кашлю. Котрась жiнка подала шевцевi хусточку втертися, але
вiн сказав:
- Спасибi, не треба. Нащо ж добро переводити. Язиком оближу - швидше
заго©ться.
Поспiвчувавши, тихо i злякано оглядаючись, жiнки помалу розiйшлися.
Заскрипiли немазанi колеса на тачках, поспiвали сумно до ворiт: який там
тепер базар.
Дiвчина враз немов опритомнiла, вхопила шевця за руку, гладила ©©
тонкими пальчиками i шепотiла, шепотiла плачучи:
- Спасибi вам, дядечку, спасибi, рiдненький... Отак вони вас... через
мене... Повiки не забуду... Спаси...
Швець легенько вивiльнив руку.
- Чого ж ти плачеш? Минулося - i цур йому, радiй, що минулося. Далеко
тобi ще йти?
- В Сумщину, дядечку... Я на шахтах була в Донбасi. А Тут вiйна...
Тепер до мами добиваюся...
- I доб' шся, - лагiдно хмурячи брови, сказав швець. - Чого ж. Тiльки
накинь зараз на себе старе шмаття якесь або хусткою великою запнися, щоб
нi лиця, нi очей не було видно. Та серединою мiста не ©дь, а глухими
вуличками - i на шлях. А там людей багато, з ними веселiш буде. Я тебе на
сво©й машинi проведу закавулками. - Швець усмiхнувся i поторкав долонями
шарикопiдшипниковi колiщата.
Дiвчина слухала його i швидко, по-дитячому кивала головою.
Тодi обернулася до Климка i винувато, соромко подивилася на нього
заплаканими очима.
- Спасибi тобi, хлопчику... Я тебе зразу так i злякалася... Тобi, бува,
не по дорозi зо мною, нi?
- Менi назад, - сказав Климко, крiзь кашель. - У Донбас.
- А то й справдi був би мо©м братиком... - Дiвчина жалiбно пiдняла
брови. - У нас iз мамою нiкого бiльш нема . Жив би в нас...
- Назад менi треба, - сказав Климко.
Повз них тягла тачку якась жiнка у довгому синьому плащi i в калошах на
босонiж.
Швець озвався до не©:
- Ти, молодице, хотiла балетки за сiль. То бери.
- Та хотiла, - сказала жiнка i зупинилася з тачкою. - Ви ж бо просили
борошенця хоч склянок п'ять. Нема, чоловiче, борошенця, не взяла.
- Нiчого, якось обiйдуся вже. Давайте за сiль. Тут ось хлопчик, - швець
кивнув на Климка, - земляк мiй, забився аж iз Донбасу. Двiстi кiлометрiв
пройшов, щоб солi достати. А де ж ©© тут зараз найдеш?
Жiнка швидко зиркнула на Климка.
- Роздала ж бо я, хазя©не, сiль. Те просить, те: "Дай те, тiтонько, хоч
у носовичок, хоч зо жменю". Жалко дивитися. Склянок, мо', з десяток
осталося.
"Десять склянок!" - подумав Климко i уявив купку солi, величеньку таку.
I зашпортався мерщiй у кишенi, добуваючи грошi.
- Дома в мене то ще , та й багатенько. З Солi при везла два мiшечки,
як вiйна почалася. А тут - осьо, тiльки на денцi... - Жiнка дiстала з
тачки жовтий сировий клуночок.
- Давайте, скiльки , - сказав швець, - та вибирайте собi взувачку, яка
на вас дивиться. - Тодi подумав i додав: - А може, хлопчик помiг би вам
тачку додому правити, а ви йому дома вже солi досипали б iще, га?
- Я вам, тiтонько, води наношу, дров нарубаю чи ще щось зроблю, що
скажете. Чесне слово! - Климко похапцем розкрутив дротинку на кишенi i
простяг жiнцi всi грошi, дивлячись на не© вгору хворими очима.
Жiнка зажурено подивилася на нього:
- Не треба менi грошей, хлопчику. Я тобi й так на сиплю з пiвпуда, а то
й бiльше, скiльки донесеш. - I спитала в шевця з надi ю в очах: - Що ж
воно оце далi буде, хазя©не?
- А що буде, - одказав швець. - Ось вернуться нашi, пошию вам усiм
трьом чобiтки на рипах, на скрипцi заграю чи на баянi... А ви менi пiснi
хорошо© заспiва те або потанцю те. Я колись любив потанцювать! - I вiн
посмiхнувся. - Отак i буде. А як же iнакше?
I всi заусмiхалися теж, дивлячись на його веселi зморшки бiля очей i по
всьому виду, i над похмуро порожнiм, усипаним смiттям майданом нiби
прояснiло. А швець дiстав з-пiд свого вiзка старий речовий мiшок
солдатський, поскладав у нього парами тапочки - тi, що зосталися, -
ковдру, зав'язав тугенько i накинув лямки на плечi.
- Що ж, рушаймо, одбазарувалися, - сказав вiн. - Ти, дiвчино, паняй за
мною, я покажу, де тобi повернути. - Узяв у руки дерев'янi пiдпихачки,
дужо обiперся ними об землю i перший, з мiшечком за плечима, покотив до
ворiт.
Усi рушили за ним.
За ворiтьми швець сказав жiнцi:
- Ви ж пiдмогнiть там хлопчинi. Як тебе хоч звати, земляче? Климко?
Бувай, Климку, крiпися в дорозi, бо вона ж тобi неблизька. Бувай. - I
помахав Климковi дощечкою-пiдпихачкою.
Вiн, не оглядаючись, по©хав щербатим цегляним тротуаром по негустому
опалому листю: тьох-тьох, тьох-тьох, - озивалися пiдшипниковi колiщата пiд
його вiзком. А дiвчина згорблено, низько опустивши голову, тягла за ним
свою тачку на дерев'яних колесах.
- По©хали й ми, тiтонько, - сказав до жiнки Климко. - Разом веселiше
буде, еге ж?
- А ти бiдовенький, - завважила жiнка. - Бiдовенький же?
- Не знаю, - знiяковiв Климко.
Вiн узявся за холодну залiзну ручку в дишлi тiтчино© тачки i ще раз,
востанн подивився услiд шевцевi, що котив помалу мережаним тротуаром: iз
тiнi в сонце, iз тiнi в сонце... I все глухiше було чути: тьох-тьох,
тьох-тьох...



РОЗДIЛ V

...Перше, що побачив Климко, коли розплющив очi, - велике, рiвно
обведене око червоного сонця у вiкнi (воно свiтило, мов крiзь морок), i
став пригадувати, де вiн. А пригадавши, спитав:
- Тiтонько, тьотю Марино... Що воно - ранок чи вечiр? Де ви, тiтонько?
- спитав так тихо, що ледве почув свiй голос.
- Тут я, синок, осьо, - тiтка Марина схилилася над ним i поторкала
теплими губами його чоло. - Слава богу! - зрадiла. - Охолонув лобик. А то
ж горiв, як жарина. Ранок зараз, дiтки, сонечко тiльки що зiйшло.
- Довго я спав, тьотю? - спитав Климко.
- Не спав, а в гарячцi був. Без пам'ятi був трохи не три днi. Так тебе
тiпало, бiдолагу, що аж пiдкидало на лiжку. Не знали вже, чим i вкривати.
Застудився ти дуже...
Климко поворухнувся пiд важкою вкривачкою i сказав:
- Треба йти.
Вiн хотiв пiдвестися, але нi спина, нi шия, нi руки не скорилися йому -
тiльки в жар кинуло, i на лобi виступив пiт.
- Лежи, лежи, - придержала його тiтка Марина. - Куди ж ти пiдеш
отакий-о немiчний. Пiдчинишся трохи, тодi й пiдеш. Лежи, а я тобi молочка
сходжу напитаю. Як ©сти схочеш, бери, ось я поклала на стiльцi, ©ж. Тiльки
гляди ж не вставай.
"Три днi!" - Климко вiдчував, що йому запекло в очах, як тодi, в балцi,
де вiн дожував останнi крихти вiд Бочонкових сухарiв, i заплющився.
Три днi... Це ж половину дороги пройшов би вже. А мо', й бiльше нiж
половину, бо назад, iз сiллю, iшов би швидше. Та й нiг уже не треба було б
сiдати грiть. Вiн iшов би так, як тодi, коли вони з тiткою вихопилися за
Слов'янськ i Климко побачив i впiзнав далеко в полi той курiнь, у якому