ночував минуло© ночi, а ще далi - станцiю i чепурний виселок, де вiн сидiв
пiд парканом та ждав, що горобцi зiб'ють йому двiйко червивих яблук. Отже,
вiн вертався додому!
- А нам з вами, тьотю, ще й по дорозi! - сказав тодi Климко i став
тягти так завзято i так легко й широко ступав у нових тапочках, хоч вони
трошки i хляпали без онуч, що тiтка Марина - так звали жiнку - ледве
встигала за ним i дивувалася:
- Де в тебе та й силочка береться, он скiльки пройшовши голодний i
холодний.
Климко-бо iз вдячностi до не© розказав, звiдки, чому i як iшов сюди. А
надвечiр, уже в Тiтчинiй хатi, його раптом почало так трусити, що й слова
не мiг вимовити. Вiн ще встиг помитись у ночвах з лiтеплом, гуркочучи
брусочком мила по худих ребрах, перевдягтися у велику чисту чоловiчу
сорочку, що пахла, як i дядьковi Кириловi сорочки, простим чорним милом, -
i тодi його звалило. Далi вiн чув тiльки, як йому давали пити щось гiрке,
а зуби цокотiли об вiнця залiзного кухля...
Климко розплющився. Тiтки Марини в хатi не було. Вiн поскидав iз себе
одну за одною всi вкривачки: теплу ковдру, старе пальто, якiсь кофти,
дiжурку свою - i встав, спустивши ноги додолу. В хатi було чисто i ясно
вiд сонця, веселих вишиваних рушникiв на стiнах та вiд червоних калачикiв
i хвастунцiв, що цвiли на лутках у кожному вiкнi. На стiльцi коло лiжка
лежала скибка хлiба, намазана смальцем i потрушена зверху сiрою сiллю, та
дво червонобоких яблук. Климко повiльно, стримуючи себе, з'©в хлiб i одне
яблуко. "А те хай, - по думав про друге, - у дорогу вiзьму". Вiн побачив
на лавi рiвно складену чисту свою одежу, матроску i штани (вилиняли пiсля
прання ще дужче, аж побiлiли), устав i вдягся. Потiм накинув дiжурку i
вийшов надвiр. Сонце рiзонуло в очi, з них побiгли двi сльозини. Климко
витер ©х пальцем. У повiтрi пахло садовим димом. Так пахло восени i в
©хньому висiлку.
"Листя палять, - подумав Климко. - Треба ж роботу якусь зробити тiтцi,
а то тiльки набалакав: i те зроблю, i те..."
Вiн знайшов у сiнях якийсь вiник-деркач i промiв тiчок бiля порога та
вузеньку мiж споришем стежку до хвiртки - так вони замiтали щоосенi i
щовесни в шкiльному дворi. Тодi обiйшов тiтчину хату, повисмикував старий
цупкий бур'ян попiд призьбою - i хата одразу нiби повищала. Обдивився
довкола - що б його ще таке зробити? - i помiтив за хлiвом солом'яний
погрiбничок, теж зарослий густим бур'яном. Вiн пiдiйшов до погрiбничка,
вхопився обома руками за найдебелiшу гiллясту бур'янину, щоб ©© вирвати, i
раптом почув приглушене пiдземельне: "Ко-ко-ко-ко?!" Заджеркотiли й кури,
але тихiше й не так сердито, як пiвень, i теж з-пiд землi. "А-а-а", -
здогадався Климко, усмiхаючись, i облишив бур'ян: хай, серед нього не всяк
одразу й помiтить погрiбничок. Вiн пiшов у хату, застелив лiжко i сiв
перепочити, бо втомився. "А як же оце йти, як i од вiника вхоркався?" - i
заспоко©в себе тим, що добре попо©в, тож сили прибуде.
Незабаром повернулася тiтка Марина, весела, рум'я нощока, очi смiються.
В руках вона тримала маленьке жовте глеченя з квiтками по боках, над
вiнцями в нього бiлiла шапочка молочно© пiни.
- Таки встав? - здивувалася i високо, - ялиночкою пiдняла брови (вона i
в дорозi пiднiмала ©х так, коли дивувалася). - Ну й меткий! У вас там на
шахтах що - всi такi? I в дворi вiн уже, бачу, хазяйнував. Хiба ж можна
отакому хворому - i за роботу? Тобi ще лежати та лежати.
- Я пiду, тьотю, - тихо сказав Климко. - Сьогоднi. А то ще один день
пропаде...
Тiтка Марина поставила глек з молоком на лаву i подивилася на Климка
спершу злякано, потiм обличчя ©й жалiбно скривилося, очi набралися
слiзьми.
- А може б, ти, синочку, в мене зостався, га? - спитала вона
невпевнено. - Назовсiм. До кого ж тобi туди йти? Це я ще дорогою подумала,
та зразу не сказала: бачу ж - хворе хлопченя... А вчителька з дитинкою
якось переб' ться, серед людей же... Я тебе вдягла б як слiд i взула, ©сти
в мене, хвалити бога, що - нiмцi до нас тiльки .вряди-годи заскакують,
то ще й не обiбрали, глуша в нас тут. А прийде дядько Петро, чоловiк мiй,
з вiйни - хай там його, козака, смерть обмина - жити мемо втрьох, будеш
нам за рiдного сина... В школу тебе оддамо... Га? - В очах у не© свiтилася
надiя i ще щось таке ласкаве, чого Климко не мiг збагнути. Йому тiльки
дуже шкода стало тiтки, i вiн сказав:
- Я прийду до вас, тiтонько Марино. Як тiльки не стане в нас голоду,
так i прийду або при©ду. А зараз треба менi назад, мене там ждуть...
(Климко не знав того, що Зульфат щодня виходить за пере©зд у степ i
довго журно дивиться пригаслими чорними очима на дорогу через вибалки й
узгiрцi, звiдки ма прийти Климко; що часто разом з ним виходить за
пере©зд i Наталя Микола©вна з маленькою Олею на руках, тодi вони дивляться
на дорогу вдвох iз Зульфатом i мовчать, картаючи себе в душi: Зульфат - що
не розрадив Климка, Наталя Микола©вна - що не почула, як вiн пiшов.
Надвечiр вертають онiмiлим у голодному гор© висiлком назад до вагово©, i
©м зда ться, що там ©х уже чека Климко - усмiхнений, мовчазний i
синьоокий. Але його нема ...
Климко цього не знав. Вiн знав лише одне: там його ждуть).
Тiтка Марина зiтхнула, витерла долонею очi й сказала вже iншим,
стурбованим голосом:
- Сiдай тодi пий молоко, а я тобi клуночок складу, Вона внесла з хатини
склянку i налила в не© молока, густого i тепло-пахучого.
- А пiвня, тiтонько, ви краще зарiжте, бо вiн i курей продасть... -
сказав Климко.
Тiтка Марина тихо засмiялася i подивилася на нього залюбленими очима:
- Хто тебе й викохав отакого... А що, хiба його чуть?
- Як пiдiйдеш близько, чуть, а з двору нi.
- Вiн у мене й на волi розбишакуватий був та горлатий. Думала, хоч у
погребi посмирнiша . От босяцюра! - Тiтка зiтхнула. - Я не хотiла тобi
зразу казати, думала ж, зостанешся... Нiмцi товарний по©зд учора пустили в
Донбас, до накi вого чи до Горлiвки, точно не знаю. А сьогоднi ввечерi ще
один пiде. З нашо© станцi©. - (Климковi стало важко дихати - так стисло в
грудях.) - Це менi той чоловiк, де я молоко брала, сказав. Вiн перед
вiйною обходчиком робив, то й зараз погнали, дарма що старий уже. Кажуть,
не пiдеш - корову заберем. Може, вiн пiдсобить тобi сiсти, як перегомонiти
з ним, га? - I сама ж собi вiдповiла: - Перегомоню. А ти пий молоко та
лягай хоч до полудня поспи - здоровiший будеш. Пiду я в печi розтоплять.
Климко скуштував ковток молока, ще ковток... У склянцi поменшало на
третину. Подумав, подумав - i долив ©© водою з кухля, що стояв на столi.
Потiм ще надпив i ще раз долив, i ще... Поки стало не молоко, а синя
бурдичка.
- Що то ти робиш? - почув вiн i пiдняв голову: в хатинних дверях стояла
тiтка Марина.
- Доливаю... - винувато сказав Климко. -
- Водою?!
Климко опустив очi й кивнув.
- Менi, тiтонько Марино, якби хоч пляшечку з собою взяти, додому, -
сказав тихо. - Може, довезу...
- То й вiзьмеш! Спарю - i вiзьмеш! Смiливо пий, я ще дiстану. - Вона
вернулася в хатину i голосно зiтхнула там.
А Климко випив ще стакан молока, вже чистого, тихенько роздягся й лiг.
Вiн дивився у вiкно й ждав полудня, аж доки й заснув.
Було вже поночi. На станцi© анi вогника, анi голосу людського. Тiльки
паровоз, видно, старенький уже, хрипко дише та кида негустi iскри в
захмарене небо.
"Вугiлля в топку закидають", - подумав Климко, - iнакше iскри не летiли
б". Вони вилiтають з труби лише на ходу i коли "шурують" топку, щоб
пiдняти пару. Климко знав це ще змалечку вiд дядька Кирила. В паровознiй
будцi тим часом погасли червонi вiдблиски, - дверцi закрились, - перестала
шурхати об вугiлля лопата. Климко захвилювався: скоро вiдправлятимуть. Вiн
сидiв пiд якоюсь будкою бiля клунка, а тiтка Марина пiшла шукати
обходчика.
З кiнця ешелону почулося тоненьке видзвонювання молоточка. Воно
ближчало. А коли порiвнялося з будкою, де сидiв Климко, стихло, зарипiла
черепашка пiд. ногами, i Климко почув шепiт тiтки Марини:
- А порожнi вагони , Гнатовичу?
- Вони всi порожнi, - одказав ©й хрипкий старечий голос. - Веди свого
пасажира до другого з кiнця, там уже люди. Та й чисто: з-пiд лiсу вагон.
Тiльки дверi тихо одчиняйте.
Климко побачив маленьку чорну тiнь обходчика з довгоносою мастильницею
в руцi - i знову задзвенiв по колесах молоточок. Пiдiйшла тiтка Марина,
теж як тiнь, з ночi виринула, зашепотiла:
- Ходiмо, синочку. Повезло нам, дякувати добрих людей. Вона легко
закинула клунок на плечi i взяла Климка за руку.
- Осюдою, поза вокзальчиком ходiмо, бо ще наскочимо на того виродка...
Начальник станцi© тут об'явився новий.
Бiля передостаннього вагона вони постояли прислу хаючись, потiм тiтка
Марина легенько постукала в дверi i сказала неголосно:
- Сво©, не бiйтеся...
Дверi тихо вiдкотилися, утворивши чорну щiлину.
- Може, пiдсобити? - озвався зсередини чоловiчий голос, i простяглася
рука.
Тiтка Марина подала клунок, заплакала тихо, поцiлувала Климка, зросивши
слiзьми йому щоки, i зашепотiла гаряче:
- Прощай, синочку... Так хотiлося менi тебе зостави ти в себе, такий ти
менi любий став, як iшли тодi з города, як хворiв, - серця б тобi
увiрвала... При©жджай... Пiшки не йди - далеко... А при©жджай...
- Я не забуду вас, тьотю Марино, - надломленим голосом сказав Климко. -
Я... спасибi вам... я при©ду... Чесне слово! - Паровоз тоненько свиснув.
Тiтка ще раз поцiлувала Климка, шепочучи щось сама собi, i по©зд,
брякнувши буферами, рушив.
У вагонi пахло старою сосновою стружкою, на стрiлках вiн погойдувався i
рипiв, а коли по©зд набрав швидкiсть, його стало метляти з боку в бiк, i
вiн уже не рипiв, а стогнав.
Чоловiк, - мабуть, той, що брав Климкiв клунок, - довго черкав
сiрником, а коли спалахнув вогник, Климко побачив купу стружок у кутку i
пiд ними душ п'ять жiнок з якимись пожитками в мiшках i кошиках. Жiнки
дивилися на вогник тьмяно-блискучими смiливими очима.
"Нашi, - подумав Климко, - донбасiвськi". I йому стало легко, тепло й
затишно у цьому рипучому вагонi.
А чоловiк прикурив цигарку i сказав Климковi уже в пiтьмi:
- Вiзьми пiдмости собi стружок пiд боки, то подрiма ш у дорозi.
- Нiчого, я i сидячи вмiю спати, - бадьоро одказав Климко.
Вiн сiв бiля дверей, притулився спиною до стiни вагона, що ходила
сюди-туди, мовби приколихувала, i дивився в прочиненi дверi на небо.
Низькi чорнi хмари, здавалося, стояли нерухомо, але по тому, як вони час
вiд часу засмолювали негустi дрiбнi зорi i як тi зорi знову ненадовго
з'являлися, Климко здогадався, що хмари бiжать.
По©зд iшов нерiвне: то смикався i набирав шалено© швидкостi, то
гальмував так само рiзко, як i розганявся, то зупинявся просто посеред
степу i довго стояв, а вiд переднього вагона бiля паровоза було чути
нiмецьке гелгекання. Тодi в кутку, де сидiли жiнки, нишкли, а чоловiк
гасив цигарку. Вiн курив часто, i в спалахах сiрника було видно стареньке
зморшкувате лице з кустратими бровами.
I знову по©зд рушав, помалу, навпомацки долаючи нiч та посвистуючи
тоненько хтозна й до кого. Дядькiв ФД так не ©здив. Вiн пролiтав станцiю,
як ураган. I Климко, зачувши його потужний лицарський гудок ще за
семафором, ледве встигав вискочити з барака, щоб по махати дядьковi
Кириловi i побачити, як вiн усмiха ться йому i маха рукою, а бiлява
хвиляста чуприна в' ться на вiтрi. То був веселий i мудрий паровоз... Вiн
мiг мчатися, по-молодецьки жбурляючи шапки сивого диму пiд вагоннi колеса,
а мiг нищечком, як довга чорна щука, пiдкрастися пiд самiсiнький барак,
поставити на землю дядька Кирила iз залiзною скринькою в руцi, потiм гучно
зачахкати трубою, мовби зареготiвши, i задки швидко покотитися на станцiю.
Та було iнколи й так, що ФД зникав кудись на цiлу добу чи й двi, а
дядько лишався вдома. Найчастiше це траплялося у свято, коли депо, шахта,
станцiя, клуб i школа сяяли вночi червоно-синьо-жовто-зеленими гiрляндами,
що гасли аж по тому, як сходило сонце, а з вiкон у висiлку грали патефони,
i в барацi крiзь тонкi стiни було чути з кiмнати в кiмнату святковий
гомiн. Дядько Кирило, в бiлих напрасованих брюках, бiлих паруси нових
черевиках i блакитнiй сорочцi, легко перехопленiй у станi шовковим поясом,
одягав Климка в матроський костюм з безкозиркою, в новi рипучi сандалi,
брав його за руку, i вони йшли до магазинiв по морозиво та цукерки -
смугасту "Ракову шийку"... Вiтер грався стрiчками безкозирки i лоскотав
ними тоненьку Климкову шию. Климко напихав кишеньки цукерками, лизав
кругле морозиво, а дядько присiдав бiля нього навпочiпки i казав:
- Бiжи тепер додому, а я ще побуду з товаришами.
Очi в нього були усмiхнено-печальнi - вiн нiколи не усмiхався ними
весело, - а бiляве хвилясте волосся свi тилося на сонцi шовком.
"Посадимо iз Зульфатом вишню над ним, - думав Климко, уткнувшись
головою в колiна. - Весною вона бiло цвiстиме, влiтку ягiдьми блищатиме,
шпаки налiтатимуть... А восени встелятиме могилу червоним листям з усiх
бокiв..."
Вагон розгойдувало дужче й дужче, а стрiчки вiд без козирки лоскотали i
лоскотали Климковi шию - так м'яко, так нiжно...
Вiн прокинувся вiд гучного гуркоту дверей. I не зразу розгледiв на тлi
сiрого дощового неба нiмця у вагонi, що стояв простоволосий, без збро©, у
довгих по самi лiктi шкiряних рукавицях. Нiмець обвiв лiхтариком усi
кутки, помовчав, розставивши ноги i згасивши лiхтарик, i раптом крикнув,
як вистрiлив:
- Гераус!!! [1]
Першим пiшов до дверей дядько, що все курив. В руках у нього був кошик
i невеличкий вузлик. Нiмець ждав його, стежачи за ним зосереджено,
спiдлоба. Коли дядько пiдiйшов близько, нiмець вiдкинувся плечима назад,
обкрутнувся на однiй нозi, а другою з усього маху вдарив старого вище
колiн. Дядько охнув i сторчма випав з вагона. Нiмець знову став у
попередню позу i ждав жiнок. Климко попробував одчинити сво© дверi, але
вони не подавалися, видно, намокли за нiч пiд дощем. Зойкнула жiнка,
закричала друга, третя... Нiмець бив ©х так само, як i старого, - мовчки,
iз усього маху. Климко на превелику силу встав з клунком за плечима i
пiшов до дверей. Вiн помiтив, що нiмець б' лише правою ногою, i хотiв
проскочити злiва вiд нього. Нiмець скоса стежив за Климком, Климко теж не
зводив з нього очей. Не дiйшовши до дверей крокiв три, вiн зiгнувся
калачиком, аж клунок посунувся на голову, подався ще трохи влiво од нiмця
i разом з клункам полетiв з вагона, перекинувся в повiтрi й посунувся
сторч головою по крутому мокрому насипу просто в калюжу, а клунок боляче
придавив шию. Нiмець таки достав його вже на льоту кулаком у груди...
Климко спробував пiдвестися, але в грудях i в колiнi так заболiло, що вiн
застогнав i поповзом, ковзаючи лiктем по грязюцi й тягнучи за собою
клунок, вибрався з калюжi. Бiля переднього пасажирського вагона стояв гурт
нiмцiв. Вони курили й реготалися. Коли до них пiдiйшов той, що викидав,
гурт обступив його i зареготав ще дужче.
Скоро по©зд рушив.
Климко розтер груди й колiно. "Добре, що тiтонька Марина дала штани,
хоч були вони й великi, а то живо го мiсця на ногах не зосталося б", -
подумав вiн, пiдвiвся i видерся на насип. Недалеко, кiлометрiв за три, вiн
побачив станцiю i впiзнав ©©: то було Дебальцеве!
Тепер йому лишалося пройти кiлометрiв шiстдесят. Климко повернув за
акацi ву посадку i побачив неподалiк у степу старого з кошиком та жiнок з
мiшками за плечима. Вони посувалися помалу i дуже горбилися. Климко пiшов
слiдом за ними.
А мокрий степ гiрко пах полином i тихо шумiв од вiтру. Низько над ним
сунули хмари.
РОЗДIЛ VI
Другого дня Климко пiдходив до сво © станцi©. Було ясне пiсля дощу
надвечiр'я. Дощова роса м'яко блищала на пожухлих придорожнiх травах, i
сонце, що вже ледь торкалося найдальшого пагорка, малиново яскрiло у
кожнiй росинi.
Климко йшов помалу, бо вкрай зморився зi сво ю ношею.
Мiшок iз сiллю та харчами (була серед них i пляшка молока, що якимось
дивом не розбилась, як упав з вагона) вiн перев'язав пополам i нiс по
черзi то на од ному, то на другому плечi.
В дощ вiн не зупинявся, щоб десь його переждати, а йшов i йшов,
напнувшись надiрваною плащ-палаткою, доки несли ноги.
Йшов вiн помалу ще й тому, що не треба вже було поспiшати: он вiн,
виселок, мрi крiзь безлисту посадку, а он лежить за iржавими колiями
великий залiзний бак звалено© водокачки, звиваються димки по нiмому
териконовi - порода горить. У висiлку теж деiнде курять негустi дими з
димарiв i тануть над посадкою.
Дома, дома!.. Уже дома.
Вiн не пiде висiлком, нi. На пере©здi вiн зверне лiворуч i колi ю, мимо
станцi©, депо, печища на мiсцi барака i хлiбопекарнi дiстанеться до
вагово©. Постука тихенько в дверi... "Хто там? - спита Наталя
Микола©вна. - Заходьте, будь ласка"... Климко усмiхнувся i, сам того не
помiчаючи, пiшов швидше.
Нараз у висiлку глухо хлопнув пострiл. Потiм коротко диркнув автомат.
"Невже знову iталiйцi?" - подумав Климко.
Вони й тодi, як прийшли, зчинили таку стрiлянину по курях, наче у
висiлку точився бiй. Так де ж тi кури зараз, як ©х витрощили до одно©?
Знову бухнув пострiл, уже ближче, куля десь угорi тiвкнула.
I тут Климко побачив, що вiд пере©зду назустрiч йому бiжить якийсь
чоловiк - босий, у солдатському галiфе з розв'язаними поворозками i в
гiмнастерцi без ремiняки.
Вiн бiг i весь час оглядався. На пере©зд вискочило ще дво , у чорному,
i один з них припав на колiно i вистрiлив. Той, що бiг, вильнув убiк.
I тодi Климко все зрозумiв.
- Туди, дядю, бiжiть! - закричав вiн, показуючи рукою праворуч вiд
себе. - Тудиi Там балка!..
Вiд пере©зду вдарила довга автоматна черга. Климка штовхнуло в груди i
обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячi плями.
Вiн уп'явся пальцями в дiжурку на грудях, тихо ойкнув i впав.
А з пробитого мiшка тоненькою бiлою цiвкою потекла на дорогу сiль...
- Климка-а-а! Кли-и-мка-а! - почув Климко з гарячо© пiтьми i нiчого вже
бiльше не чув.
Вiд пере©зду, пiднявши руки, спотикаючись i падаючи, бiг до Климка
Зульфат.
[1] Гераус- геть (нiм.).
пiд парканом та ждав, що горобцi зiб'ють йому двiйко червивих яблук. Отже,
вiн вертався додому!
- А нам з вами, тьотю, ще й по дорозi! - сказав тодi Климко i став
тягти так завзято i так легко й широко ступав у нових тапочках, хоч вони
трошки i хляпали без онуч, що тiтка Марина - так звали жiнку - ледве
встигала за ним i дивувалася:
- Де в тебе та й силочка береться, он скiльки пройшовши голодний i
холодний.
Климко-бо iз вдячностi до не© розказав, звiдки, чому i як iшов сюди. А
надвечiр, уже в Тiтчинiй хатi, його раптом почало так трусити, що й слова
не мiг вимовити. Вiн ще встиг помитись у ночвах з лiтеплом, гуркочучи
брусочком мила по худих ребрах, перевдягтися у велику чисту чоловiчу
сорочку, що пахла, як i дядьковi Кириловi сорочки, простим чорним милом, -
i тодi його звалило. Далi вiн чув тiльки, як йому давали пити щось гiрке,
а зуби цокотiли об вiнця залiзного кухля...
Климко розплющився. Тiтки Марини в хатi не було. Вiн поскидав iз себе
одну за одною всi вкривачки: теплу ковдру, старе пальто, якiсь кофти,
дiжурку свою - i встав, спустивши ноги додолу. В хатi було чисто i ясно
вiд сонця, веселих вишиваних рушникiв на стiнах та вiд червоних калачикiв
i хвастунцiв, що цвiли на лутках у кожному вiкнi. На стiльцi коло лiжка
лежала скибка хлiба, намазана смальцем i потрушена зверху сiрою сiллю, та
дво червонобоких яблук. Климко повiльно, стримуючи себе, з'©в хлiб i одне
яблуко. "А те хай, - по думав про друге, - у дорогу вiзьму". Вiн побачив
на лавi рiвно складену чисту свою одежу, матроску i штани (вилиняли пiсля
прання ще дужче, аж побiлiли), устав i вдягся. Потiм накинув дiжурку i
вийшов надвiр. Сонце рiзонуло в очi, з них побiгли двi сльозини. Климко
витер ©х пальцем. У повiтрi пахло садовим димом. Так пахло восени i в
©хньому висiлку.
"Листя палять, - подумав Климко. - Треба ж роботу якусь зробити тiтцi,
а то тiльки набалакав: i те зроблю, i те..."
Вiн знайшов у сiнях якийсь вiник-деркач i промiв тiчок бiля порога та
вузеньку мiж споришем стежку до хвiртки - так вони замiтали щоосенi i
щовесни в шкiльному дворi. Тодi обiйшов тiтчину хату, повисмикував старий
цупкий бур'ян попiд призьбою - i хата одразу нiби повищала. Обдивився
довкола - що б його ще таке зробити? - i помiтив за хлiвом солом'яний
погрiбничок, теж зарослий густим бур'яном. Вiн пiдiйшов до погрiбничка,
вхопився обома руками за найдебелiшу гiллясту бур'янину, щоб ©© вирвати, i
раптом почув приглушене пiдземельне: "Ко-ко-ко-ко?!" Заджеркотiли й кури,
але тихiше й не так сердито, як пiвень, i теж з-пiд землi. "А-а-а", -
здогадався Климко, усмiхаючись, i облишив бур'ян: хай, серед нього не всяк
одразу й помiтить погрiбничок. Вiн пiшов у хату, застелив лiжко i сiв
перепочити, бо втомився. "А як же оце йти, як i од вiника вхоркався?" - i
заспоко©в себе тим, що добре попо©в, тож сили прибуде.
Незабаром повернулася тiтка Марина, весела, рум'я нощока, очi смiються.
В руках вона тримала маленьке жовте глеченя з квiтками по боках, над
вiнцями в нього бiлiла шапочка молочно© пiни.
- Таки встав? - здивувалася i високо, - ялиночкою пiдняла брови (вона i
в дорозi пiднiмала ©х так, коли дивувалася). - Ну й меткий! У вас там на
шахтах що - всi такi? I в дворi вiн уже, бачу, хазяйнував. Хiба ж можна
отакому хворому - i за роботу? Тобi ще лежати та лежати.
- Я пiду, тьотю, - тихо сказав Климко. - Сьогоднi. А то ще один день
пропаде...
Тiтка Марина поставила глек з молоком на лаву i подивилася на Климка
спершу злякано, потiм обличчя ©й жалiбно скривилося, очi набралися
слiзьми.
- А може б, ти, синочку, в мене зостався, га? - спитала вона
невпевнено. - Назовсiм. До кого ж тобi туди йти? Це я ще дорогою подумала,
та зразу не сказала: бачу ж - хворе хлопченя... А вчителька з дитинкою
якось переб' ться, серед людей же... Я тебе вдягла б як слiд i взула, ©сти
в мене, хвалити бога, що - нiмцi до нас тiльки .вряди-годи заскакують,
то ще й не обiбрали, глуша в нас тут. А прийде дядько Петро, чоловiк мiй,
з вiйни - хай там його, козака, смерть обмина - жити мемо втрьох, будеш
нам за рiдного сина... В школу тебе оддамо... Га? - В очах у не© свiтилася
надiя i ще щось таке ласкаве, чого Климко не мiг збагнути. Йому тiльки
дуже шкода стало тiтки, i вiн сказав:
- Я прийду до вас, тiтонько Марино. Як тiльки не стане в нас голоду,
так i прийду або при©ду. А зараз треба менi назад, мене там ждуть...
(Климко не знав того, що Зульфат щодня виходить за пере©зд у степ i
довго журно дивиться пригаслими чорними очима на дорогу через вибалки й
узгiрцi, звiдки ма прийти Климко; що часто разом з ним виходить за
пере©зд i Наталя Микола©вна з маленькою Олею на руках, тодi вони дивляться
на дорогу вдвох iз Зульфатом i мовчать, картаючи себе в душi: Зульфат - що
не розрадив Климка, Наталя Микола©вна - що не почула, як вiн пiшов.
Надвечiр вертають онiмiлим у голодному гор© висiлком назад до вагово©, i
©м зда ться, що там ©х уже чека Климко - усмiхнений, мовчазний i
синьоокий. Але його нема ...
Климко цього не знав. Вiн знав лише одне: там його ждуть).
Тiтка Марина зiтхнула, витерла долонею очi й сказала вже iншим,
стурбованим голосом:
- Сiдай тодi пий молоко, а я тобi клуночок складу, Вона внесла з хатини
склянку i налила в не© молока, густого i тепло-пахучого.
- А пiвня, тiтонько, ви краще зарiжте, бо вiн i курей продасть... -
сказав Климко.
Тiтка Марина тихо засмiялася i подивилася на нього залюбленими очима:
- Хто тебе й викохав отакого... А що, хiба його чуть?
- Як пiдiйдеш близько, чуть, а з двору нi.
- Вiн у мене й на волi розбишакуватий був та горлатий. Думала, хоч у
погребi посмирнiша . От босяцюра! - Тiтка зiтхнула. - Я не хотiла тобi
зразу казати, думала ж, зостанешся... Нiмцi товарний по©зд учора пустили в
Донбас, до накi вого чи до Горлiвки, точно не знаю. А сьогоднi ввечерi ще
один пiде. З нашо© станцi©. - (Климковi стало важко дихати - так стисло в
грудях.) - Це менi той чоловiк, де я молоко брала, сказав. Вiн перед
вiйною обходчиком робив, то й зараз погнали, дарма що старий уже. Кажуть,
не пiдеш - корову заберем. Може, вiн пiдсобить тобi сiсти, як перегомонiти
з ним, га? - I сама ж собi вiдповiла: - Перегомоню. А ти пий молоко та
лягай хоч до полудня поспи - здоровiший будеш. Пiду я в печi розтоплять.
Климко скуштував ковток молока, ще ковток... У склянцi поменшало на
третину. Подумав, подумав - i долив ©© водою з кухля, що стояв на столi.
Потiм ще надпив i ще раз долив, i ще... Поки стало не молоко, а синя
бурдичка.
- Що то ти робиш? - почув вiн i пiдняв голову: в хатинних дверях стояла
тiтка Марина.
- Доливаю... - винувато сказав Климко. -
- Водою?!
Климко опустив очi й кивнув.
- Менi, тiтонько Марино, якби хоч пляшечку з собою взяти, додому, -
сказав тихо. - Може, довезу...
- То й вiзьмеш! Спарю - i вiзьмеш! Смiливо пий, я ще дiстану. - Вона
вернулася в хатину i голосно зiтхнула там.
А Климко випив ще стакан молока, вже чистого, тихенько роздягся й лiг.
Вiн дивився у вiкно й ждав полудня, аж доки й заснув.
Було вже поночi. На станцi© анi вогника, анi голосу людського. Тiльки
паровоз, видно, старенький уже, хрипко дише та кида негустi iскри в
захмарене небо.
"Вугiлля в топку закидають", - подумав Климко, - iнакше iскри не летiли
б". Вони вилiтають з труби лише на ходу i коли "шурують" топку, щоб
пiдняти пару. Климко знав це ще змалечку вiд дядька Кирила. В паровознiй
будцi тим часом погасли червонi вiдблиски, - дверцi закрились, - перестала
шурхати об вугiлля лопата. Климко захвилювався: скоро вiдправлятимуть. Вiн
сидiв пiд якоюсь будкою бiля клунка, а тiтка Марина пiшла шукати
обходчика.
З кiнця ешелону почулося тоненьке видзвонювання молоточка. Воно
ближчало. А коли порiвнялося з будкою, де сидiв Климко, стихло, зарипiла
черепашка пiд. ногами, i Климко почув шепiт тiтки Марини:
- А порожнi вагони , Гнатовичу?
- Вони всi порожнi, - одказав ©й хрипкий старечий голос. - Веди свого
пасажира до другого з кiнця, там уже люди. Та й чисто: з-пiд лiсу вагон.
Тiльки дверi тихо одчиняйте.
Климко побачив маленьку чорну тiнь обходчика з довгоносою мастильницею
в руцi - i знову задзвенiв по колесах молоточок. Пiдiйшла тiтка Марина,
теж як тiнь, з ночi виринула, зашепотiла:
- Ходiмо, синочку. Повезло нам, дякувати добрих людей. Вона легко
закинула клунок на плечi i взяла Климка за руку.
- Осюдою, поза вокзальчиком ходiмо, бо ще наскочимо на того виродка...
Начальник станцi© тут об'явився новий.
Бiля передостаннього вагона вони постояли прислу хаючись, потiм тiтка
Марина легенько постукала в дверi i сказала неголосно:
- Сво©, не бiйтеся...
Дверi тихо вiдкотилися, утворивши чорну щiлину.
- Може, пiдсобити? - озвався зсередини чоловiчий голос, i простяглася
рука.
Тiтка Марина подала клунок, заплакала тихо, поцiлувала Климка, зросивши
слiзьми йому щоки, i зашепотiла гаряче:
- Прощай, синочку... Так хотiлося менi тебе зостави ти в себе, такий ти
менi любий став, як iшли тодi з города, як хворiв, - серця б тобi
увiрвала... При©жджай... Пiшки не йди - далеко... А при©жджай...
- Я не забуду вас, тьотю Марино, - надломленим голосом сказав Климко. -
Я... спасибi вам... я при©ду... Чесне слово! - Паровоз тоненько свиснув.
Тiтка ще раз поцiлувала Климка, шепочучи щось сама собi, i по©зд,
брякнувши буферами, рушив.
У вагонi пахло старою сосновою стружкою, на стрiлках вiн погойдувався i
рипiв, а коли по©зд набрав швидкiсть, його стало метляти з боку в бiк, i
вiн уже не рипiв, а стогнав.
Чоловiк, - мабуть, той, що брав Климкiв клунок, - довго черкав
сiрником, а коли спалахнув вогник, Климко побачив купу стружок у кутку i
пiд ними душ п'ять жiнок з якимись пожитками в мiшках i кошиках. Жiнки
дивилися на вогник тьмяно-блискучими смiливими очима.
"Нашi, - подумав Климко, - донбасiвськi". I йому стало легко, тепло й
затишно у цьому рипучому вагонi.
А чоловiк прикурив цигарку i сказав Климковi уже в пiтьмi:
- Вiзьми пiдмости собi стружок пiд боки, то подрiма ш у дорозi.
- Нiчого, я i сидячи вмiю спати, - бадьоро одказав Климко.
Вiн сiв бiля дверей, притулився спиною до стiни вагона, що ходила
сюди-туди, мовби приколихувала, i дивився в прочиненi дверi на небо.
Низькi чорнi хмари, здавалося, стояли нерухомо, але по тому, як вони час
вiд часу засмолювали негустi дрiбнi зорi i як тi зорi знову ненадовго
з'являлися, Климко здогадався, що хмари бiжать.
По©зд iшов нерiвне: то смикався i набирав шалено© швидкостi, то
гальмував так само рiзко, як i розганявся, то зупинявся просто посеред
степу i довго стояв, а вiд переднього вагона бiля паровоза було чути
нiмецьке гелгекання. Тодi в кутку, де сидiли жiнки, нишкли, а чоловiк
гасив цигарку. Вiн курив часто, i в спалахах сiрника було видно стареньке
зморшкувате лице з кустратими бровами.
I знову по©зд рушав, помалу, навпомацки долаючи нiч та посвистуючи
тоненько хтозна й до кого. Дядькiв ФД так не ©здив. Вiн пролiтав станцiю,
як ураган. I Климко, зачувши його потужний лицарський гудок ще за
семафором, ледве встигав вискочити з барака, щоб по махати дядьковi
Кириловi i побачити, як вiн усмiха ться йому i маха рукою, а бiлява
хвиляста чуприна в' ться на вiтрi. То був веселий i мудрий паровоз... Вiн
мiг мчатися, по-молодецьки жбурляючи шапки сивого диму пiд вагоннi колеса,
а мiг нищечком, як довга чорна щука, пiдкрастися пiд самiсiнький барак,
поставити на землю дядька Кирила iз залiзною скринькою в руцi, потiм гучно
зачахкати трубою, мовби зареготiвши, i задки швидко покотитися на станцiю.
Та було iнколи й так, що ФД зникав кудись на цiлу добу чи й двi, а
дядько лишався вдома. Найчастiше це траплялося у свято, коли депо, шахта,
станцiя, клуб i школа сяяли вночi червоно-синьо-жовто-зеленими гiрляндами,
що гасли аж по тому, як сходило сонце, а з вiкон у висiлку грали патефони,
i в барацi крiзь тонкi стiни було чути з кiмнати в кiмнату святковий
гомiн. Дядько Кирило, в бiлих напрасованих брюках, бiлих паруси нових
черевиках i блакитнiй сорочцi, легко перехопленiй у станi шовковим поясом,
одягав Климка в матроський костюм з безкозиркою, в новi рипучi сандалi,
брав його за руку, i вони йшли до магазинiв по морозиво та цукерки -
смугасту "Ракову шийку"... Вiтер грався стрiчками безкозирки i лоскотав
ними тоненьку Климкову шию. Климко напихав кишеньки цукерками, лизав
кругле морозиво, а дядько присiдав бiля нього навпочiпки i казав:
- Бiжи тепер додому, а я ще побуду з товаришами.
Очi в нього були усмiхнено-печальнi - вiн нiколи не усмiхався ними
весело, - а бiляве хвилясте волосся свi тилося на сонцi шовком.
"Посадимо iз Зульфатом вишню над ним, - думав Климко, уткнувшись
головою в колiна. - Весною вона бiло цвiстиме, влiтку ягiдьми блищатиме,
шпаки налiтатимуть... А восени встелятиме могилу червоним листям з усiх
бокiв..."
Вагон розгойдувало дужче й дужче, а стрiчки вiд без козирки лоскотали i
лоскотали Климковi шию - так м'яко, так нiжно...
Вiн прокинувся вiд гучного гуркоту дверей. I не зразу розгледiв на тлi
сiрого дощового неба нiмця у вагонi, що стояв простоволосий, без збро©, у
довгих по самi лiктi шкiряних рукавицях. Нiмець обвiв лiхтариком усi
кутки, помовчав, розставивши ноги i згасивши лiхтарик, i раптом крикнув,
як вистрiлив:
- Гераус!!! [1]
Першим пiшов до дверей дядько, що все курив. В руках у нього був кошик
i невеличкий вузлик. Нiмець ждав його, стежачи за ним зосереджено,
спiдлоба. Коли дядько пiдiйшов близько, нiмець вiдкинувся плечима назад,
обкрутнувся на однiй нозi, а другою з усього маху вдарив старого вище
колiн. Дядько охнув i сторчма випав з вагона. Нiмець знову став у
попередню позу i ждав жiнок. Климко попробував одчинити сво© дверi, але
вони не подавалися, видно, намокли за нiч пiд дощем. Зойкнула жiнка,
закричала друга, третя... Нiмець бив ©х так само, як i старого, - мовчки,
iз усього маху. Климко на превелику силу встав з клунком за плечима i
пiшов до дверей. Вiн помiтив, що нiмець б' лише правою ногою, i хотiв
проскочити злiва вiд нього. Нiмець скоса стежив за Климком, Климко теж не
зводив з нього очей. Не дiйшовши до дверей крокiв три, вiн зiгнувся
калачиком, аж клунок посунувся на голову, подався ще трохи влiво од нiмця
i разом з клункам полетiв з вагона, перекинувся в повiтрi й посунувся
сторч головою по крутому мокрому насипу просто в калюжу, а клунок боляче
придавив шию. Нiмець таки достав його вже на льоту кулаком у груди...
Климко спробував пiдвестися, але в грудях i в колiнi так заболiло, що вiн
застогнав i поповзом, ковзаючи лiктем по грязюцi й тягнучи за собою
клунок, вибрався з калюжi. Бiля переднього пасажирського вагона стояв гурт
нiмцiв. Вони курили й реготалися. Коли до них пiдiйшов той, що викидав,
гурт обступив його i зареготав ще дужче.
Скоро по©зд рушив.
Климко розтер груди й колiно. "Добре, що тiтонька Марина дала штани,
хоч були вони й великi, а то живо го мiсця на ногах не зосталося б", -
подумав вiн, пiдвiвся i видерся на насип. Недалеко, кiлометрiв за три, вiн
побачив станцiю i впiзнав ©©: то було Дебальцеве!
Тепер йому лишалося пройти кiлометрiв шiстдесят. Климко повернув за
акацi ву посадку i побачив неподалiк у степу старого з кошиком та жiнок з
мiшками за плечима. Вони посувалися помалу i дуже горбилися. Климко пiшов
слiдом за ними.
А мокрий степ гiрко пах полином i тихо шумiв од вiтру. Низько над ним
сунули хмари.
РОЗДIЛ VI
Другого дня Климко пiдходив до сво © станцi©. Було ясне пiсля дощу
надвечiр'я. Дощова роса м'яко блищала на пожухлих придорожнiх травах, i
сонце, що вже ледь торкалося найдальшого пагорка, малиново яскрiло у
кожнiй росинi.
Климко йшов помалу, бо вкрай зморився зi сво ю ношею.
Мiшок iз сiллю та харчами (була серед них i пляшка молока, що якимось
дивом не розбилась, як упав з вагона) вiн перев'язав пополам i нiс по
черзi то на од ному, то на другому плечi.
В дощ вiн не зупинявся, щоб десь його переждати, а йшов i йшов,
напнувшись надiрваною плащ-палаткою, доки несли ноги.
Йшов вiн помалу ще й тому, що не треба вже було поспiшати: он вiн,
виселок, мрi крiзь безлисту посадку, а он лежить за iржавими колiями
великий залiзний бак звалено© водокачки, звиваються димки по нiмому
териконовi - порода горить. У висiлку теж деiнде курять негустi дими з
димарiв i тануть над посадкою.
Дома, дома!.. Уже дома.
Вiн не пiде висiлком, нi. На пере©здi вiн зверне лiворуч i колi ю, мимо
станцi©, депо, печища на мiсцi барака i хлiбопекарнi дiстанеться до
вагово©. Постука тихенько в дверi... "Хто там? - спита Наталя
Микола©вна. - Заходьте, будь ласка"... Климко усмiхнувся i, сам того не
помiчаючи, пiшов швидше.
Нараз у висiлку глухо хлопнув пострiл. Потiм коротко диркнув автомат.
"Невже знову iталiйцi?" - подумав Климко.
Вони й тодi, як прийшли, зчинили таку стрiлянину по курях, наче у
висiлку точився бiй. Так де ж тi кури зараз, як ©х витрощили до одно©?
Знову бухнув пострiл, уже ближче, куля десь угорi тiвкнула.
I тут Климко побачив, що вiд пере©зду назустрiч йому бiжить якийсь
чоловiк - босий, у солдатському галiфе з розв'язаними поворозками i в
гiмнастерцi без ремiняки.
Вiн бiг i весь час оглядався. На пере©зд вискочило ще дво , у чорному,
i один з них припав на колiно i вистрiлив. Той, що бiг, вильнув убiк.
I тодi Климко все зрозумiв.
- Туди, дядю, бiжiть! - закричав вiн, показуючи рукою праворуч вiд
себе. - Тудиi Там балка!..
Вiд пере©зду вдарила довга автоматна черга. Климка штовхнуло в груди i
обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячi плями.
Вiн уп'явся пальцями в дiжурку на грудях, тихо ойкнув i впав.
А з пробитого мiшка тоненькою бiлою цiвкою потекла на дорогу сiль...
- Климка-а-а! Кли-и-мка-а! - почув Климко з гарячо© пiтьми i нiчого вже
бiльше не чув.
Вiд пере©зду, пiднявши руки, спотикаючись i падаючи, бiг до Климка
Зульфат.
[1] Гераус- геть (нiм.).