Вiнниченко Володимир. "Слово за тобою, Сталiне" (скорочено)

столу, сидiв з цигаркою в ротi чоловiк з жовто-сiрим лицем, з пукатими
жовтими очима, з жовто-брунатними вусами, весь нiби прокопчений жовтим
димом.
Усi голови встромили в Степана Петровича враженi очi й ждали.
- А чи живi, чи здоровi,_ _Юхиме й Оксано з дiтками? - весело гукнув
гiсть i зачинив за собою дверi.
Юхим i Оксана перезирнулись. Юхим, не пiдводячись, пiдозрiло,
непривiтно озирнув гостя i запитав:
- А ви хто за чоловiк?
Гiсть озирнувся на дверi, глянув на вiкна i тихо сказав:
- Знайомий вашого родича.
- Якого родича?
- Того, що там... пропада . В концтаборi.
- Брата Панаса?! - чи то з жахом, чи з вибухом радости скрикнув Юхим.
А жiнка випустила з рук просто на пiдлогу мокру ганчiрку й прошепотiла:
- Боже наш, Боже наш!..
- Так, Панаса, - хитнув головою гiсть i широко посмiхнувся. I очi його
так привiтно, так одверто, так по-рiдному озирнули всiх, що Оксана,
витерши руку об хвартух, спустила заткнутий за пояс подiл спiдницi,
вiдмахнула пасма волосся й кинулась до гостя.
- Та заходьте ж ближче! Та от сюди! Та, Юхиме, дай же стiльця
чоловiковi. Гаврику, тiкай звiдти, сядь коло печi з сво©м ученням.
Юхим швиденько пiдвiвся, зашамотався й вiд хвилювання не змiркував, що
мiг же подати гостевi свого власного стiльця. Схопивши звiльненого хлопцем
стiльчика, вiн для чогось пiднiс його наперед, поставив з другого боку
столу й навiть рукою потер по ньому.
- Ось тут, сiдайте, прошу вас! - посмiхаючись до гостя й показуючи
великi жовтi зуби, прохрипiв вiн закуреним голосом.
Степан Петрович, мило посмiхаючись, повiсив кепку на кiлок бiля дверей
i сiв на показаний стiлець, поклавши собi на колiна свiй туго набитий
клуночок. Оксана пiдiйшла до гостя ближче й, жадно дивлячись йому в лице,
тихо, та мниче спитала:
- Ну, як же вiн там? Пропада , кажете? Степан Петрович сумно похилив
голову.
- Пропада . Каторжнi роботи.
- А ви ж як?.. Ви бачили його, чи що? Гiсть понуро посмiхнувся.
- Та бачив. Разом з ним п'ять рокiв лiс рубали у Сибiру.
- Боже! Лiс рубали. А вас же за що? Теж за те, що вилаяли ©хнього
Сталiна?
- Гiрше: самого Ленiна.
- Одна чортяка.
- Та я сво вiдбув, i мене пiсля десяти рокiв каторги випустили на
волю. А Панасовi доведеться ще побути...
- Його ж на п'ятнадцять рокiв... - хмарно вставив_ _Юхим i сiв на мiсце
сина.
- Та так, так, - згiдно хитнув головою гiсть. - Так_ _от_ _коли я
виходив на волю, Панас попрохав мене, щоб я вас вiдвiдав i розказав про
нього. Та й гостинцiв прохав передати вам. Ось тут принiс трошки...
I Степан Петрович, розв'язавши клуночка, почав витягати з нього
гостинцi. Юхимовi - добру, синю, з пришитим комiром сорочку, яку й на
свята не сором одягти. Оксанi чудову, жовтогарячу кохтину, вiд яко© Оксана
так засяяла й засоромилась, що аж одвернулась. Дiтям - по парi штанцiв i
по сорочцi (не знав, що вже четверте). Потiм пiшли хусточки, теплi
панчiшки, мило, дзеркальце, знову шкарпетки, знову хустина. На столi
зробився цiлий базар. З пiдлоги посхоплювались дiтлахи, позбiгались до
столу й жадiбними, дикими очима й руками хапали подарунки й тягли до себе
з криком, смiхом, плачем. I хто його зна, до чого б воно дiйшло, коли б
батько й мати не повiдганяли дiтей вiд столу й не повкладали назад пiд
лахмiття. Розпатланi, замурзанi, сiро-жовтi, очманiлi вiд радости й одчаю,
вони не переставали дивитись до столу широкими, блискучими очима. Степан
Петрович вiдвернув вiд них свiй погляд, - так, так, вони були трiшки
вiдмiннi вiд тих милих, чудесних, так гарно зачiсаних голiвок, якi вiн
кiлька годин тому бачив там, на горi, на фонi могутнього кра виду, дiточок
з такими ясними, одвертими, задоволеними очима.
Сховавши надзвичайну спокусу для дiтей i ще раз та ще раз подякувавши
гостевi, хазя©ни затурбувались: Господи, чим же його почастувати, чим
прийняти такого доброго пiсланця вiд мученика-брата? А в хатi ж не то що
горiлки чи чогось доброго до не©, а й сухого хлiба нi шматочка.
Тодi чудодiйний пiсланець, зрозумiвши замiшання господарiв, з
загадковим усмiхом знову розв'язав свою торбу й почав викладати з не© на
стiл: насамперед черевату, жовто-бiлу пляшку горiлки, потiм темно-зелену
пляшку вина; далi великий буханець прекрасно© пшенично© паляницi, далi
добрих фунтiв два ковбаси; ще далi велику скибку жовтого сиру; а на кiнець
товсту паперову торбинку цукеркiв. Тут дiти, як тiльки почули з вигукiв
батькiв i брата Гаврика, що там вийшло з тi © магiчно© торби, не витримали
й вихорем кинулись до столу, як дика татарська орда. ©х знову хотiли
спинити й вiдтягти до лахмiття, але вони вчинили такий вересклий опiр, що
гiсть утрутився i залагодив конфлiкт пропозицi ю пiти на обопiльнi
поступки: дiтей розсадити на лахмiттю, дати ©м по шматку паляницi, по
доброму кiльцю ковбаси, по скибцi сиру, по два цукерки; а за це вони,
з'©вши це, повиннi влiзти пiд лахмiття, гарно вкритись ним i зараз же
заснути. На тому й стало.
Гавриковi як старшому було дано його порцiю на припiчку бiля печi, але
теж з умовою, що вiн там сьогоднi вивчить свiй друкований папiрчик на
завтра до школи. Бо як не вивчить, то краще б йому й на свiт не родитись!
Гаврик понуро прийняв цю умову й почав теж уминати гостевi подарунки.
Разом з дiтьми не витерпiли й узялись ласувати й батьки з гостем.
Випили по чарцi, закусили так, що аж затрiщала ковбаса в ротi, ухопили ще
по однiй, та ще по однiй._ _Юхим_ _iз жовто-сiрого став жовто-червоним, а
Оксана, витерши губи ребром руки, смачно й густо розцiлувала гостя в
обидвi щоки.
- Та й свято ж ви нам принесли, хай вас Бог благословить за нього! -
сказала вона на закiнчення й розчулено поклала в рот наготовлений цукерок.
Тим часом Гаврик уже давненько закiнчив сво святкування i, як чесний
контрагент, узявся за виконання прийнято© умови, тобто, пiдсунув до себе
друкований папiрець i почав бурмотiти з нього. Пробурмотiвши за папiрцем,
вiн заплющував очi й намагався повторити напам'ять пробурмочене. Але воно,
видно, не давалося, бо вiн безсило ворушив губами й не мiг нiчого з них
видушити. Накiнець в його повторюваному бурмотiннi почали вже пробиватись
нотки плачу.
- Учи, учи! - весь час оберталась до нього Оксана. - Не вивчиш, не
дiстанеш бiльше нi ковбаси, нi сиру, нi канахветiв. Учи!
- Та я вчу-у... - з плачем у голосi згоджувався Гаврик, - так воно не
влiза в голову... I знову бурмотiв.
-..."В Радянськiм Союзi ти щастя знайшла, ти щастя знайшла, ти щастя
знайшла..."
I з таким одча м i люттю повторював це "щастя", що аж гiсть зацiкавився
i запитав:
- А що то вiн вчить таке?
- Та отой гiмн Укра©ни ©хнiй... - понуро пояснив Юхим. - Вийшов наказ,
щоб усi учнi по школах вивчили напам'ять оцей ©хнiй гiмн. Не гiмн, а,
звиняйте за слово, чисте г... Ну, а Гаврик наш нiяк не може його напам'ять
узяти. Ну, прокажи нам, що ти вивчив. Прокажи швидше. Ну?
Гаврик сьорбнув носом, розгладив долонею папiрець i почав механiчним,
високим голосом:
- "Живи, Укра©но, прекрасна i... i...
- ..."I сильна, i сильна..." - пiдказав батько.
- ..."Прекрасна i сильна, - повторив Гаврик. - В Радянськiм Союзi ти
щастя знайшла..."
- Бодай ©м було повiк таке щастя! - тихо вставила Оксана, а Гаврик
зупинився.
- Ну, далi, далi! - пiдштовхнув_ _Юхим._ _Гаврик напнувся i потяг далi:
- "Мiж рiвними рiвна, мiж... мiж...
- "Мок вiльними вiльна"... - знову пiдказав_ _батько.
- "Мiж вiльними вiльна, - пiдхопив Гаврик, - пiд сонцем свободи, як
цвiт, розцвiла..."
- Бач, зна ш. Катай далi!
Пiдбадьорений похвалою, Гаврик ще напнувся i випалив;
- ..."I Ленiн осяяв нам путь на свободу, i Сталiн веде нас до свiтлих
висот..."
- Завела б його чума на той свiт вiд нас! - знову подала свою реплiку
Оксана. А батько зауважив вибачливо:
- Ти трохи пропустив. Ну, нiчого, катай далi. Останнiй куплет. Ну?
Але "останнiй куплет" нiяк не пiддавався натисковi Гаврика, i тiльки
кiнцевий рядок весь час вистрибував:
- "I в свiт комунiзму велично iдем... I в свiт комунiзму велично
iдем..."
- Та що велично iдем, то так... А що ж перед цим було? Забув?
- Забу-ув...- з плачем вирвалось у Гаврика i крiзь сльози вiн раптом
скоромовкою додав:
- "I слава Союзу Радянському, слава, в Радянськiм Союзi ти щастя
знайшла"...
- Ну, зна ш що, хлопче, - поставив батько, - лягай спати, а завтра рано
я тебе збуджу i ти ще повториш...
Гаврик охоче вхопив папiрець i з ним побiг до голiвок, що, як жабки при
березi з жабуриння, виглядали з лахмiття.
А дорослi знову звернулись до сво©х склянок з вином.
- Так, та-ак! - глибоко зiдхнув Юхим, - знайшла щастя Укра©на в
Радянськiм Союзi, отам воно по лiсах Сибiру та отут... у лахмiттях i
злиднях. Так, так, слава Сталiну, що й казать. Вiн додав на червоному полi
блакитну смугу i гада заплатити нею за заграбовану нашу державну
самостiйнiсть i наш добробут.
Степан Петрович пильно, по черзi глянув на обо©х сво©х хазя©нiв.
Розумi ться, це були термiти, виразнi, одвертi, просто кричущi термiти.
Тут i без принади та без паролю видно було. Але на всякий випадок, чи
просто з цiкавосте вiн, зiдхнувши так само як Юхим, понуро промовив,
- Ех, нiч нависла над нами!
- Ой, нiч, ой, тяжка, страшна нiч! - пiдхопила Оксана. - I коли вона
скiнчиться, Господь його зна .
- Та, може, колись i скiнчиться? Правда, Юхиме? - пiдштовхнув того
гiсть.
Але Юхим сидiв i все з тим самим виразом понурого суму й нiчого не
казав.
- Боюсь, що нiколи вона проклята не скiнчиться. Хiба що вiйна всiх нас
скiнчить... - нарештi тихо пробурмотiв вiн. А про "ранок" не згадав.
Та видно, що вони й не чули нiчого про той бiдний "ранок". Або, може,
все ж таки недовiряли? Ну, добре, а якби вони сприйняли "принаду"?
I Степан Петрович, знову зiдхнувши, почав:
- А от я чув, що за кордоном люди знайшли спосiб знищити i вiйну i
большевикiв та ©хню нiч.
- Та не може бути?! - скрикнула Оксана. Одначе Юхим тiльки наставив на
гостя сво© пукатi жовтi баньки i мовчки ждав пояснення. I гiсть став
пояснювати. Бiленки слухали жадiбно, але по-рiзному: Оксана весь час
перепитувала, не розумiла, вiд захоплення сплескувала долонями. А Юхим усе
мовчав, усе дивився жовтим, понурим поглядом у лице гостевi й курив
цигарку за цигаркою. Нарештi, коли гiсть виставив головнi боки принади,
Оксана не витримала й закричала:
- Та щоб ото нашi новi царi, маршали, генерали та директори, та всякi
iншi сов тськi пани, щоб вони ото вiддали нам, робочим людям, заводи та
фабрики, колгоспи? Щоб ото вiдмовились вiд усякого панування та розкошiв?!
Щоб перестали нас гнати, як худобу, на каторжну роботу? Та де ж це ви
бачили таке?!
А Юхим спустив очi на стiл i рiшучим, хмарним голосом додав:
- Нiколи, нi Сталiн, нi його апостоли не приймуть цi ©...
колектикратi©, чи як ©©?
- Колектократi©, трудово© колектократi©.
- Нехай колектократi©. Нащо вона ©м? Хiба ©м погано без не©? Отже
пишуть про Укра©ну ©хнi писаки: "В Радянськiм Союзi ти щастя знайшла".
Коли вже щастя, то чого його шукати в якiйсь там колектократi©.
Але Оксана заперечила, чи серйозно чи в насмiшку:
- А чого ж вони ще в тому гiмнi кажуть, що "Сталiн веде нас до свiтлих
висот". Значить, ми ще внизу, ще нема нам нi свiтла, нi висот?
Степан Петрович всерединi себе посмiхнувся: "писакам" може здорово
влетiти за такий "ухил", вони й не передбачали, що з ©хнього "щастя" можна
зробити такий простий i логiчний висновок. Виходить не гiмн, а хитра
контрреволюцiя?
- Iнодi сукини сини, нехотячи, правду скажуть... - буркнув Юхим. -
Тiльки дурних тепер уже мало у нас. Треба бути зовсiм без розуму й без
пам'ятi, скотиною якоюсь, щоб оце наше життя мати за щастя.
- А вони нас за таких i мають! - пiдхопила Оксана.
- Тож тiльки худобi можна казати в лице, що вона ма щастя, живучи в
безпрогляднiй роботi й отаких злиднях та брудi... - I вона повела рукою по
кiмнатi, затримавши ©© на лахмiттях дiтей. - Бо худоба не може плюнути ©м
у морди ©хнi i крикнути: Брешеш, падлюко ти! Отак i ми, не можемо. От
Панас сказав, i погнали проклятi душi на п'ятнадцять рокiв у ще каторжнiшу
роботу, на ще страшнiше скотяче життя. "В Радянськiм Союзi ти щастя
знайшла"! От так щастя! А ми ще повиннi спiвати й кричати "Слава Сталiну"!
То не скотиняки ми, га?
Юхим понуро посмiхнувся:
- Але ж вони нас запевняють, що в iнших кра©нах по Европах, чи навiть в
Америцi, трудящi живуть пiд страшним тягарем капiталiстiв, що там i
злиднi, i голод, i неволя...
- Таке мовляв там страхiття, - вставила Оксана, - що нашi злиднi
чисте щастя.
- Так це ж знову тiльки мовчазнiй скотинi можна таке казати, -
продовжував Юхим. - А ми ж тепер, пiсля цi © вiйни, добре зна мо, яка це
брехня. Мiльйони нас були загнанi ними ж таки у тi Европи, i ми на сво©
очi бачили, якi там "злиднi". Коли б у наших робiтникiв чи селян було таке
життя, яке я бачив у робiтникiв та мужикiв у Нiмеччинi чи Францi©, так,
справдi, сказав би "слава" Сталiну. Хай вони нам кричать сво©ми
гучномовцями, що сов тський народ он як любить Сталiна, хай нам затикають
рота сво©ми каторгами, а ми все ж таки говоримо. I ми таки слуха мо й iнше
радiо з Америки чи з Англi©. Та й мiж собою ми все ж таки говоримо, бо ми
не скотяки. При шпигунах та сексотах ©хнiх ми кричимо ©м славу, а промiж
себе, мiж сво©ми, ма мо iншi слова, от як з вами.
- О, ма мо iншi, ма мо! - грiзно пiдтвердила Оксана.
- I нехай тепер здiйметься нова вiйна, ми ©м покажемо, що ми зна мо,
Вони гадають, що вони наших дiтей так замурували й так ©х напихають сво ю
пропагандою, що тi нiчого iншого не знатимуть, що й критики у них не може
бути. Брешуть. Нашi дiти теж не скотяки, вони теж умiють бачити та думати.
А вони бачать, що в одних людей розкошi, а в iнших злиднi, що однi живуть
у палацах, а iншi в халупах, що однi мають шампанське, а в iнших i на хлiб
нема. Так вони, нашi дiти, можуть i повiрити, що в Радянському Союзi
справедливiсть та рiвнiсть? Та навiть тварина, коли ©й погано, то й та
брика ться. А нашi дiти будуть спiвати славу Сталiну? Дурнi вони, коли
думають так. Ось нехай прийде нова вiйна, ми ©м покажемо, що ми зна мо та
хочемо. У ту вiйну тiльки дурний Гiтлер урятував ©х, а то б тепер вiд них
нi слiду не зосталось би на свiтi.
- А чим вiн ©х урятував? - спитав гiсть.
- А тим, що здiйняв у народi проти себе ще бiльшу ненависть, нiж була
до Сталiна. Ви там, у сво©й каторзi, не могли бачити, що вiн тут виробляв
з нами, як вiн нас ще за дурнiшу скотину мав, яке рабство на нас наклав.
Комунiсти хоч стараються прикривати його хорошими словами, а нацисти так
без усякого прикриття катували нас.
Та от нехай прийдуть тепер американцi! Коли не будуть такими самими
дурнями, як нiмцi, коли дадуть нам нашу самостiйну Укра©ну, тодi
большевики побачать, як ми ©х, отих американцiв будемо "ненавидiти".
- А як вони нам i помiщикiв, i капiталiстiв, i всяких панiв привезуть
iз собою, - тихо спитав гiсть. - То як ©х будемо приймати?
- Нiколи в свiтi! - аж ударив по столу Юхим. - Оце ж i була друга
дурiсть нiмцiв. Вони хотiли замiнити нам большевицьких панiв сво©ми
панами. А ми на це ©м сказали: "К чортовiй матерi! Нiяких бiльше панiв, нi
чужих, нi сво©х! А тепер ми американцям ще скажемо... "i нiяких наймитiв
не хочемо мати в себе, самi собi хочемо бути хазя©нами i робiтниками". Так
же я кажу? Це ж вона ота трудова... коле-кго-кратiя, чи як там ви
кажете.
- Та так нiби.
- Ну, от. I коли американцi зможуть оце зрозумiти й схочуть таку волю
нам принести, то нехай смiливо йдуть, нехай хоч завтра починають вiйну, ми
©м дамо свою народну армiю, повстанську. Вона в ячейках давно вже i вою
з советами, а тодi повстане цiла органiзована армiя. Та не тiльки в
Укра©нi, а й у Росi© та по iнших краях Радянського Союзу. Та чи
американськi капiталiсти здатнi це зрозумiти? Оце питання. Як ви дума те?
Гiсть зiдхнув i сказав:
- Хто його зна. Це у великiй мiрi залежало б ще й вiд того, чи вони
повiрили б, що бiльшiсть людей в Радянському Союзi мають отаку ненависть
до Сталiна та большевизму, як оце ви кажете.
- А що, американськi капiталiсти такi дурнi, що не можуть зрозумiти
тако© просто© задачi, яку й Гаврик може рiшити? - запитав Юхим. - Та яке ж
iнше почуття може бути в наших радянських людей до большевизму? Нехай
змiркують. Я заробляю 400 карбованцiв на мiсяць. Так? А кiло житнього
хлiба кошту карбованець двадцять копiйок. На нашу сiм'ю треба
чотири-п'ять кiлограмiв на день, скажемо: 6 карбованцiв, а на мiсяць,
значить, 180 карбованцiв. Так? На сам хлiб. Скiльки ж, пита ться в задачi,
зоста ться на все iнше? 220 карбованцiв, а дрова самi на мiсяць зимою 500
кiлограмiв коштують 230 карбованцiв. Отже ще й не вистача на дрова. А чим
же жити? М'яса ми в очi нiколи не бачимо, молоко для дiтей раз на тиждень
на чотирьох один лiтер купу мо. А на трамвай, а на городину, а на тютюн, а
на... Про одежу вже й не думати. Дiти голi та босi бiгають навiть зимою.
Живемо напiвголоднi, сонця нiколи не бачимо, бабра мось у брудi, диха мо
смiтником та нужником, з хвороб не вилазимо. Та отак не день, не мiсяць,
не рiк, а роки, а без кiнця до само© смерти нашо©. I дiти нашi так само
будуть жити. Оце наше щастя. А там трошки вище за нас, розкошують нашi
пани, женуть автами по вулицях, заливаються шампанським по сво©х
ресторанах, живуть у палацах i особливих помешканнях. Так скажiть, на
милiсть, чи треба багато розуму, щоб зрозумiти, яким чуттям такi, як_ _ми
радянськi люди можуть горiти до Сталiна та його партi©? А нас же таких, як
наша сiм'я, вiдсоткiв шiстдесят. Значить, мiльйонiв сто двадцять. Трошки
менших, нiж ми злидарiв вiдсоткiв тридцять. А вiдсоткiв десять отi
розкошуни-сталiнцi. А до цього додайте мiльйони тих, що по концтаборах, як
от ви, чи наш Панас, пропадають. Та рiдко ж знайдете в нас по Союзу сiм'ю,
в якiй би не було свого Панаса, ближчого чи дальшого. А голод 1933 року?
Мiльйонiв вiсiм у нас в Укра©нi померло вiд нього. Матерi дiтей сво©х ©ли.
Трупи по вулицях валялись. Селяни з сiл бiгли в мiста й просили милостинi
шматочком хлiба, того самого хлiба, який вони самi робили та який сталiнцi
в них забрали. Хто ж його створив, хто органiзував той голод?
Юхим витяг жовту, худу руку й крикнув:
- Сталiн! Сталiн свiдомо, органiзовано створив нам голод, щоб загнати
селян у сво© колхози, у свою каторгу тут у нас, в Укра©нi. Та й спiва
тепер нам гiмн: "Живи, Укра©но, прекрасна i сильна" бо "в Радянському
Союзi ти щастя знайшла". Так от, нехай американцi змiркують, може в
населення Укра©ни не бути ото© ненависти до Сталiна та його ладу? Га?
Може, скажiть?
I бачачи, що гiсть мовчав, Юхим обурено тикнув у нього пальцем, неначе
той був американцем.
- Ага, мовчите? Але вiйна не мовчатиме, вона скаже сво слово. I вони
почують його, нашi пани! Свiт жахнеться вiд нашо© любови до сталiнцiв!
"Замучимо, замучимо, замучимо"... - раптом блискавкою промиготiло в
мозку Степана Петровича. Вiн злегка труснув головою, неначе викидаючи щось
iз не©, i спитав:
- А що ж нам до вiйни робити? Терпiти отак i далi? А як вiйни i зовсiм
не буде, як Сталiн та Труман якось помиряться, то нам так i помирать у
каторгах? Адже народ сам, мабуть, не зможе скинути большевикiв? Правда?
Коли б хоч яка-небудь органiзацiя була, щоб було кому керувати народом, як
збунтувався б. Ми там, на каторгах не зна мо, що тут у вас, чи хоч
яка-небудь та мна органiзацiя?
I вiн з напруженою хоч i непомiтною увагою зиркнув на Юхима й Оксану.
Юхим у понурiй задумi покрутив головою.
- Нi, щось не чути нiчого за якусь органiзацiю. Злоба, ненависть люта
, а органiзацiя... Так як ти його органiзу шся, коли вони таку свою
органiзацiю завели, що дiти на батькiв доносять i на каторгу засилають. Нi
партiйнi, нi безпартiйнi, нiяко© органiзацi© завести не можуть; як тiльки
дво -тро закладуть якийсь зародок, так четвертий пiдiсланий провокатор
зараз же вида ©х i всiх арештовують. Зокрема всi готовi на всяку
органiзацiю. Дайте нам волю, завтра буде мiльйонна партiя.
- А ви самi тепер якi: партiйнi чи безпартiйнi?
- Та ми - партiйнi... - неохоче муркнув Юхим.
- Ох, партiйнi, партiйнi! - гiрко похитала головою Оксана.
Гiсть здивувався:
- Партiйнi? А яким же способом вас прийняли до партi©? Ви ж родичi
"ворога народу", полiтичного в'язня?
Обо Вiденки немовби трохи пригнiчено помовчали й ще бiльше похмарнiли.
- Е, яким способом! - раптом схопився за пляшку Юхим i почав наливати
вина. - Колись ми згада мо ©м i деякi способи, якими вони втягають людей
до ©хньо© партi©. Згада мо i це!
I, взявши в руку свою склянку, вiн половину ©© випив i поставив на
стiл. Потiм раптом перехилився до гостя i шепотом сказав:
- Народ не зможе без кiнця терпiти. Колись мусить терпець увiрватися.
Коли нi вiйною, нi органiзацi ю, то чимсь iншим, а мусить вiн себе
рятувати.
I знову взяв склянку в руку. Але, не пiднiсши ©© до уст, знову поставив
на стiл i прихилив голову до Iваненка. Прихилив, якусь мить так тримав i
нарештi ще тихiше прошепотiв:
- Убити Сталiна i все його Полiтбюро. Оце диний, коли так, рятунок.
Вiн не був п'яний, нi, але змiшана з вином горiлка робила сво , це
виразно було видно. Жовтi загорiлi очi його хижо вп'ялися в лице гостя i з
припухлого рота його ще раз зашипiло:
- Убити Сталiна! Нема iншо© ради. диний рятунок наш.
- Хто ж це зробить? - теж прошепотiв гiсть.
- Хто-небудь! Я знаю? Народ, кажу, не зможе бiльше терпiти. Та, може,
якийсь таки з його мiнiстрiв... Не стане терпцю та й... Бо всi ж тремтять,
навiть тi, що там "нагорi" коло нього. Або якийсь партi ць, або просто з
народу. Я знаю? Знайдеться. Так, кажу, не може без кiнця бути. Не може!
Мусить настати якийсь кiнець. Та давайте менi бомбу, i я перший пiду на
свою i на його смерть. Як так помалу в нужнику весь свiй вiк помирати,
краще зразу геро м померти за всiх. Отак я думаю!
I, схопивши склянку, Юхим одним духом випив решту вина. Оксана витерла
рукою очi й теж узяла склянку.
Ну, тепер Iваненковi не було чого далi лишатися. Вiн ще трохи посидiв,
потiм умить схаменувся й почав прощатись.
- Я ж на свiй по©зд запiзнюся!
- А ви сьогоднi ©дете далi?
- Та сьогоднi ж. Я ж тiльки щоб вас одвiдати злiз iз свого по©зду. Ну,
та опiвночi маю другий.
- А вам же куди?
- Ну, бувайте здоровенькi. Може, ще коли побачимось.
- Дай Боже, шоб побачить! - сказав Юхим, потискаючи руку гостевi. - Ну,
спасибi ж вам, що завiтали, що принесли вiсточку про нашого бiдного Панаса
та що так розворушили нас вашою розмовою.
- Ой, розворушили! Ой, спаси ж вас Цариця небесна! - додала Оксана i,
обнявши Степана Петровича, з сльозами зворушення розцiлувала його.
А в кутку на пiдлозi з-пiд лахмiття визирали "жаб'ячi" голiвки й
провожали очима хорошого щедрого дядька.
[Б лугiн виклика до себе дружину Степана Петровича та його доньку
Марусю i змушу ©х стати сексотами. Маруся йде за порадою до свого дядька
Сергiя Петровича Iваненка, який живе разом зi сво©м сином Iвасиком.]
Маруся пройшла до фотелю, побачила Iвасика, який не рухався, i
запитально-тривожно подивилась на дядька.
- Ваня - не хворий? - тихо спитала вона.
- Нi, нi, нi! То вiн так, трошки втомився пiсля гiмнастики в школi та
оце трошки задрiмав. Це нiчого, нiчого...
- О, в такому разi я не знаю... - нерiшуче i ще тихiше промовила
Маруся. - Я хотiла з тобою, дядю, поговорити про одну... важливу рiч. Але
коли Ваня спить, то... я боюсь, що ми його розбудимо. I крiм того, я
хотiла говорити з тобою зовсiм наодинцi.
- Так чого, так чого ж! - швиденько й охоче заговорив Сергiй Петрович.
- Ми можемо поговорити й наодинцi. Чого ж. Давай ось вийдемо на нашу
"дачу", сядемо на лавочку й поговоримо. На подвiр'© нiкого нема , i нам
нiхто не буде заважати. Чого ж, чого ж!
Одначе Маруся вагалася.
- Коли ж, бачиш, дядю, я не хотiла б, щоб нас бачили разом... А проте,
Господи, хiба ж я вперше приходжу до тебе? Розумi ться, ходiм на "дачу".
I вона рiшуче пiшла з кiмнати. Сергiй Петрович кинув оком на сина, який
не рухався, i вийшов за дiвчиною. Вони сiли поруч на лавi. Сонце ще падало
десь там за будинком i тiнi в подвiр'© були немовби в золотому поросi.
Вiкна в усiх поверхах були розчиненi й iз них чулися голоси, смiх, лайки,
звуки звичайного буденного життя.
- Ну, що ж, Марусенько, давай будемо говорити? - почав Сергiй Петрович.
Маруся дивилась собi пiд ноги й мовчала. Потiм колупнула передком
черевичка, взутого по-лiтньому на босу ногу, камiнчик i рiшуче глянула
просто в очi Сергi вi Петровичу.
- Ну, дядю, можеш мене привiтати: я вже... сексотка. Сергiй Петрович
знову зробився спокiйним i поважним.
- Ти жарту ш чи серйозно? - рiвним голосом спитав вiн, i чулось, що вiн
спитав так собi, знаючи вже, що нiякого жарту тут не було.
- Серйознiше не може бути, дядю.
I вона почала жваво, трiшки з напруженою iронi ю, розповiдати про свою
вiзиту до Б лугiна. Сергiй Петрович мовчки слухав ©©, не подаючи нi одним
звуком, нi рухом знаку якого-будь свого ставлення до слiв Марусi. Коли
вона скiнчила сво оповiдання, вiн похилив голову i сидiв так, не
рухаючись. Iнодi, немов вивiряючи небогу, зиркав на не© з-пiд лоба, потiм
знову дивився в землю й напружено думав.
- Ну, дядю? Що ж менi робити? Колись ти менi сказав, пам'ята ш, у нас,
коли тато говорив про листа дядька Марка... ти сказав менi: "Всякий
комунiст повинен бути сексотом i доносити навiть на батькiв сво©х для
партi© i Сталiна. Вище за них нема, мовляв, нiчого на свiтi". Таке
приблизно ти казав. I ще, пам'ятаю, додав, що треба слухати i виконувати
все, що партiя каже. Ну, от я з тобою погодилась i без вагання прийняла
сексотство. А тепер я думаю: шо ж менi робити? Доносити на тата, на маму,
на тебе, на всiх вас, як ви щось скажете не так, як каже партiя? Але
звiдки ж я можу знати, так чи не так? Як я можу бути вашим суддею? Що менi
робити, дядю? Я тебе послухала, але тепер не знаю, чи добре я зробила, що
згодилась.
Сергiй Петрович пiдвiв голову, глянув дiвчинi просто в очi й тихим,
рiвним голосом спитав:
- А що ж ти iнше могла робити, коли тобi було запропоновано?
- Не згоджуватись!
- Значить, бути зараз же за непослух партi© викиненою з не©,
арештованою i... i всяке таке iнше? Бо, значить, ти - не активна, не щира
комунiстка, а шкурниця, а, може, i та мний ворог народу. А через тебе,
може, i тата, i маму, i брата, i мене було б так само викинено i
арештовано i всяке iнше. То це було б краще?
Маруся похилила голову, посидiла так i тихо в землю пробурмотiла:
- Було б не так... гидко, нечесно i... неможливо.
I_,_ пiдвiвши голову, вона обурено, гаряче прошепотiла йому в лице:
- Значить, ти радиш менi доносити на тата, на маму, на всiх, кого