витримали, ми всi пiдписали все, що "партiя" хотiла, i зобов'язались усе
сво життя бути сексотами. I такими ми й тепер, Марусю: i я, i тато
твiй, i мама...
Тут Маруся раптом упала боком, головою вниз на Iвасеве лiжко i гiрко,
жагуче заридала. Iвасик обняв ©©, притулився до ©© голови сво ю головою i
теж заридав. Сергiй Петрович устав, помацав себе по кишенях, пiшов до
столу, пошукав очима, взяв грудочку цукру i поклав у рот, а губи йому
дрiбно-дрiбно тремтiли. I так, смокчучи цукор i витираючи очi ребром руки,
вiн ходив од дверей до лiжка Iвасика i понуро думав.
Роздiл 12
Нарештi дiти потроху затихли й довго непорушне лежали. Сергiй Петрович
пiдiйшов до них i сiв на свiй стiлець. Маруся, не пiдводячи голови,
витягла з кишенi бiля пояса хусточку i витерла очi та лице. Iвасик
одсунувся i теж утерся рукавом сорочки. Маруся пiдвелась i, дивлячись
кудись повз дядя, хрипко, застуджено i мертво промовила:
- Що ж нам тепер робити? Сергiй Петрович не зразу вiдповiв.
- А ти сама як дума ш? - обережно спитав вiн. Маруся з понурою, злою
рiшучiстю труснула головою:
- Я вийду з комсомолу i вiдмовлюсь бути сексоткою!
- А який буде результат? - нiжно погладив ©© рукою по руцi Сергiй
Петрович, немов попереджаючи ©© одчай. - Тебе зараз же арештують, вiзьмуть
на допит, замучать, i ти пiдпишеш на себе, на батька, на матiр, на мене й
на всiх, кого вони тобi назвуть. I нас теж арештують, замучать i, мабуть,
уб'ють. Оце все, що вийде з твого хорошого, чесного пориву. Нам, дiвчинко,
радянським людям, унеможливлено бути чесними, смiливими, добрими,
правдивими. Це злочинство, за яке ми повиннi платити страшними муками i
смертю.
- Ну, а що ж менi робити, Боже мiй? - з одча м скрикнула Маруся, а
Iвасик аж перевернувся на спину i зараз же знову лiг на бiк. Сергiй
Петрович уважно й неспокiйно глянув на сина й знову повернувся до небоги.
Але не вiдповiв ©й.
- Ну, що, дядю, ну, що робити? Як же менi поводитись тепер? Я ж бiльше
не можу так?
Тодi дядьо злегка перехилився до не©, ще в такiй позi помовчав i
нарештi ще тихiше сказав:
- Брехати.
Маруся незрозумiле наставила на нього великi очi з iще мокрими вiд слiз
стрiльчастими вiями, подiбними до довгих знакiв оклику.
- Брехати? Кому? Як? У чому?
- Всiм у всьому. А надто тим, якi нас мучать. Це - диний, дитино,
засiб нашого самозахисту (зрештою, як i усiх слабеньких живих iстот на
землi). Ми - окупованi, дiти, ворожою, во нною армi ю Сталiна i його
Полiтбюра. Ми не смi мо нi протестувати проти ©хнiх насильств, нi
критикувати, нi навiть виявляти якi-небудь знаки невдоволення. За це
окупанти мають "право" переможцiв усяко нас карати й без суду убивати.
Отже як бути окупованим? Вони мусять мовчати, слухати
завойовникiв-окупантiв, працювати на них i навiть посмiхатись до них. А як
нi, то ©х замучать i перестрiляють. Так бува раз у раз мiж завойовниками
i завойованими, це закон вiйни. Правда, люди, якi здатнi краще на муки
пiти, нiж посмiхатись до катiв. Я вже казав вам про це. Але не думайте,
дiти, що всi, якi "посмiхаються", поганi люди, продажнi, боягузи,
безвольнi. Або що вони не розумiють, що роблять. Нi, i воля, i розум, i
чеснiсть ©хня може й готовi не слухатись катiв, готовi йти на всякi муки
ради правди й свободи, готовi навiть смерть прийняти. Але не в усiх
нервова система слуха ться ©хнього розуму i волi. У бiльшостi теперiшнiх
людей вона не така, як була, наприклад, у стародавнього грецького фiлософа
Епiкгета. Вiн так само, як i ми, попав у рабство, тiльки не до
кремлiвських, а до римських завойовникiв. Рабовласник примушував його
вiдмовлятись од його вiри, i коли Епiктет не згоджувався, той його мучив,
бив, колов, викручував йому руки, ноги. А Епiктет тiльки попереджав його:
"Ой, не дуже калiч мене, адже я не буду здатний працювати на тебе". Та той
не слухав i одного разу так крутнув ногу фiлософа, що зломив ©©. А той
йому й сказав на це: "От, бач, я ж тобi казав. От i зламав ногу". Та й
усе. I вiри сво © все ж таки не змiнив. А ми цього не можемо.
Сергiй Петрович сумно похитав головою i в задумi полiз рукою в тютюнову
кишеню. Вийнявши зараз же руку, вiн глибоко зiдхнув i продовжував:
- Наша нервова система хворенька, слабенька, вона вiд мук здiйма такий
лютий крик, таким жахом обгорта волю, мозок i всю iстоту мученого, що
заглушу всi чеснi постанови, всi благороднi й гордi переконання i пха до
прийняття всякого мерзенного злочинства супроти свого сумлiння, супроти
всього свого найдорожчого i найсвятiшого. От як з нами трьома братами
було. А коли вже раз нервова система пiддалась тому жаху i примусила
когось пiти на таке злочинство, то вона йому вже бiльше не дасть
визволення. Вiд само© згадки про тi муки вона сповню все ство людини
таким жахом, що губиться всяка воля до опору. Для таких людей нема
визволення, хiба що...
Сергiй Петрович на кiлька секунд замовк i тихiше додав:
- ...хiба що в самогубствi. Менi доводиться читати емiгрантськi
росiйськi та укра©нськi видання. В них деякi дурнi називають нас,
радянських мученикiв, негiдниками, плазунами, зрадниками, продажними
людьми й таке iнше, бо ми працю мо пiд радянською владою, служимо в
завойовникiв, навiть пишемо книжки, навiть хвалимо окупантiв. О, тим
емiгрантам i чужинцям дуже легко так судити нас! А нехай би прийшли сюди,
нехай би спробували тут висловити сво© свободолюбнi, правдивi, прекраснi
погляди. Чого б вони досягай? Вони навiть пiвслова не встигли б сказати,
як зникли б з лиця землi. Або ж... заплазували б, зацiлували б ноги
Сталiну, захлинулись би вiд сво©х славословiй йому.
Маруся з усi © сили зiдхнула i, немов визволяючись од чогось, з
обуренням покрутила головою.
- Нi, нi, я все ж таки не можу повiрити! Щоб отой Сталiн, якого так..,
який так... Ну, хай у нас такi, що його не люблять, але ж його так
високо цiнять за кордоном, по всьому свiтi, навiть в Америцi. Та я ж
пам'ятаю, як Черчiл i Рузвелт називали його весь час на мирних
конференцiях "великим Сталiном", "генiяльним Сталiном". Хiба нi, хiба нi.
Скажи сам! Скажи!
Сергiй Петрович посмiхнувся сво©м сумним усмiхом на цей крик одчаю й
неохоче пробурмотiв:
- Так, Рузвелт i Черчiл були людьми вропейськими, дипломатами, вони
мали звичку розмовляти з азiятськими владиками й знали ©хнi звича©. "О,
великий царю, о, пресвiтлий султане! О, сонце сходу й всього свiту, прийми
смиреннi вислови тво©х пiднiжкiв, бiдного Рузвелта i покiрного Черчiла"...
Розумi ться, тiльки простодушнi, на©внi люди в СССР могли прийняти цю
формальну ввiчливiсть за вияв справжньо© оцiнки Сталiна. Тепер Черчiл
говорить щось iнакше, а Рузвелт перед смертю висловлювався про Сталiна як
про людину нечесну, пiдступну, фальшиву, яка свого власного слова шанувати
не може, одне слово, як про справжнього й не гiдного жодного довiр'я
азiята, який шану i цiнить тiльки брутальну, фiзичну силу. Менi сумно
переказувати тобi це, дiвчино, бо я розумiю, як болюче вiруючим людям
бачити деякi сво© iкони в iншому, нiж ©хн , свiтлi.
Маруся аж очi заплющила, щоб не чути, i закричала:
- Ну, а всi закордоннi комунiсти? А поети, письменники, вченi на
Заходi, а мiльйони робiтникiв, хiба ж вони не славлять Сталiна? Вони ж не
дипломати, i вони - незалежнi вiд нього.
Сергiй Петрович неспокiйно подивився на вiкно й на дверi та притишеним
голосом сказав:
- Тихше говорiмо... Закордоннi комунiсти? Мiльйони робiтникiв? Так,
Марусю, вiра в Сталiна i в наше щастя, створене ним, у найтемнiшо© маси
робiтництва на Заходi . Яке це щастя, ми добре зна мо. А щодо поетiв,
iнтелiгентiв усякого роду там, якi вважають себе за "лiвих" i
славословлять Сталiна, то краще б не говорити про цих на©вних i смiшних,
або продажних i гидких людей. Коли вони щирi, активнi, вiрнi комунiзмовi
люди, то хай iдуть сюди творити з нами наш соцiялiзм, хай! Чого ж вони
волiють сидiти собi по сво©х Францiях, Англiях i iнших буржуазних кра©нах?
Того, Марусино, що вони вже знають, що коли вони справдi чеснi й щирi, то
вони за свою чеснiсть, щирiсть, правдивiсть будуть зараз же по при©здi
засланi на Сибiр, у концтабори.
- Як? - здивувалась Маруся, - вони це знають i все ж таки вважають себе
за чесних?
- Так, вважають. Ех, Марусино моя, колись i я, i твiй батько, i убитий
нами Марко - всi ми були чесними на©вниками. Ми теж, повiривши Москвi,
хотiли творити нове життя, соцiялiзм на Укра©нi й по всьому свiтi, ми, як
тисячi iнших соцiялiстiв, якi хотiли бути активними, послiдовними,
самовiдданими iде© визволення соцiяльно-окривджених, ми теж повiрили, що
Ленiн, Троцький, Сталiн та ©хнi найближчi спiвробiтники перемогли в собi
iнстинкти панування, насилля, що ©хня мета була справдi будування щастя на
землi. Ми пiшли на спiвробiтництво з ними. А вони нас схопили за горло i
примусили стати ©хнiми покiрними сексотами, безсловесними, пiдлими рабами,
шпигунами й катами сво © власно© батькiвщини, нашо© прекрасно© Укра©ни.
Оце, дiти мо©, та правда, яку ми, мордованi, закутi раби, не смi мо
сказати вголос, а тiльки шепочемо сво©м найближчим. Та й то бо©мось: а чи
цi найближчi не пiдуть зараз до наших катiв i не донесуть на нас, не
вiддадуть нас ©м на новi муки?
- О дядю! О дядю!! - розпачливо, з пекучим болем сплеснула руками
Маруся. - Якщо це ти про мене... як ти можеш таке про мене думати! Як ти
можеш??
I вона знову впала головою на лiжко Iвасика i затрусилась плачем.
- Ну, вибач, голубонько, ну, вибач... - нiяково забурмотiв Сергiй
Петрович i почав нiжно гладити рукою ©© плече, - я старий iдiот. Я не тебе
мав на увазi.
Маруся рвучко пiдвелась, i, не витираючи слiз, дивлячись усiм сво©м
розчервонiлим лицем у лице дядя, жагуче заговорила спухлими губами:
- Та я серце сво закушу зубами, голову розiб'ю об стiну, а не дам
нiякими муками витягти з себе нi на кого доноса. А ти... на тебе... О
Боже!.. Ну, добре. Тепер ти кажи менi, як менi бути з мо©м сексотством. Що
я повинна казати Б лугiну? Ну, добре: брехати всiм i в усьому, як ти
сказав. I сво©м, i татовi, i мамi, i тобi, значить?
Сергiй Петрович застережливо пiдняв палець.
- Нi, Марусино, обережно. Не так просто бери мою пораду. Насамперед
зрозумiй як слiд сам принцип. Не всяка брехня добра. Що таке брехня?
Брехня це камуфляж, ховання правди. Нашi окупанти ввесь час уживають проти
нас цього камуфляжу. Вони пiдробляються пiд усе, що ми цiнимо i любимо,
прибирають собi той самий колiр i таким способом приваблюють до себе
довiрливих людей. А потiм хапають ©х i беруть пiд свою владу. Як же нам на
це реагувати? Ми зна мо, що в дiйсностi пiд камуфляжем, але вголос ми не
виявля мо свого знання, ми пiдтаку мо, ми згоджу мось, ми славословимо
Сталiна за дане нам щастя. Отже, ми брешемо, але ми й о м у брешемо. Але
не собi й не сво©м найближчим людям. Розумi ш?
Навпаки, ми повиннi дужче за всiх любити правду, тим бiльше, що ©© в
нас грабують. I Боже борони брехати самим собi! Брешучи собi, ми робимось
дiйсними плазунами, пiднiжками, рабами. Такi тi з наших письменникiв,
поетiв, якi брешуть самi собi. I не треба брехати й близьким собi людям.
Менi ви повиннi казати правду, бо ми вже одне, ми - товаришi до смерти мiж
собою. Але щодо iнших, то треба бути дуже обережними.
- Навiть щодо тата i мами? - кинула Маруся.
- Щодо тата, то я поки що нiчого певного сказати не можу. Ми з ним не
говоримо на цi теми, хоч i зна мо один про одного, що ми сексоти, що
iнакше не могли б бути живими i на волi. Тим паче, щодо тво © мами,
Марусю. Вона була тодi дуже намучена i на все життя стероризована. Коли б
ти ©й сказала правду, вона б, може, сильно перелякалась i вiд переляку
могла б наробити велико© шкоди i собi, i всiм нам. Отже ©й я раджу нiчого
не казати, себто брехати. Ну, само собою, що всiм iншим людям, товаришам,
приятелям, подругам, всiм брехати. У тебе який-небудь залицяльник,
якийсь близький товариш iз комсомолу?
- О нi, - зробила зневажливу гримасу Маруся. - Я не люблю наших
комсомольцiв: брутальнi, порожнi, глупi, з ними нi про що й говорити не
можна.
Сергiй Петрович зробив рух, немов хотiв спинити ©©.
- Ну, ти так не кажи, дiвчино, про нашу молодь. Так нас за кордоном
судять. Радянськi люди, а надто молодь, мовляв, его©сти. А тi суддi й не
знають, що це може бути тiльки камуфляж наших людей. Розумi ться, i
справжнi дурнi та его©сти, де нема цього добра? Але щоб уся наша молодь
була така, це - неможливо, це - протиприродне. Отой закон правди дi в
наших комсомольцях так само, як i скрiзь на свiтi. Вони так само
вiдчувають (i не можуть не вiдчувати!) неправду, несправедливiсть. Тiльки
вони не можуть, не смiють виявляти цього вiдчування, маючи страх кари за
те. I тому вони мовчать, або поводяться брутально, глупо, дико. Так само
вони не дурнiшi за iнших, з ними можна було б говорити про всякi речi. Але
про що можна вiльно говорити у нас у Радянському Союзi? Нi про що. Нiхто
сво © думки нi мати, нi висловлювати не смi , треба повторювати тiльки те,
що наказу "партiя". Отже хоч-не-хоч, треба про все цiкаве мовчати i
говорити на банальнi, пустi, дурнi теми. I всi спiврозмовники виходять
немов би дурнями. От ти ©х так i оцiню ш. А вони, мабуть, тебе вважають за
дурну, порожню дiвчину, бо нiколи не говорять з тобою про щось цiкаве й
серйозне.
Нi, Марусю, ти не суди так поспiшно людей наших. Але, коли в тебе нема
серед хлопцiв нiкого близького, то й надалi будь дуже обережна, камуфлюй
себе пiд партiйний колiр i спостерiгай, учись розпiзнавати пiд камуфляжем
свого, близького. I тодi, як розпiзна ш, потрошку пiднiмай свiй камуфляж.
Коли вiн так само почне пiднiмати, тодi зможеш ще ближче пiдiйти до нього.
Але без наради зо мною нiяк не одкривайся нiкому, бо кожна радянська
людина може бути сексотом. Чу ш, Марусю?
- Чую, дядю... - пригнiчено проговорила Маруся i раптом додала:
- А хто такi термiти? Може, це - ми?
Сергiй Петрович посмiхнувся.
- Марко досить влучно назвав нас. Так, коли хочеш, ми - термiти. Ми
схованi, ми пiд камуфляжем гриземо ту психiчну тюрму, в якiй нас трима
Сталiн. До речi, дiвчино: ти не думай, що я, кажучи "Сталiн", маю на увазi
тiльки цю одну людину. Нi, Сталiн це цiлий режим, цiла фiлософiя життя.
Сталiн може померти, але його режим лишиться, i я так само буду казати
"Сталiн". I коли ми гриземо тюрму Сталiна, то гриземо весь режим. I правду
писав Марко, що термiтiв мiльйони. Не може бути iнакше. Тiльки вони
мусять працювати в темнотi й не бачити однi одних. Але коли ми пiдгриземо
всю радянську тюрму i настане слушний час, вона немовби сама собою впаде,
i ми всi вийдемо на волю i побачимо однi одних.
I Сергiй Петрович аж руки потер од задоволення.
- Тiльки гризiмо, дiти, дуже обережно. I нiяк-нiяк нi в гнiвi, нi в
страху, нi в горi не скидаймо перед окупантом нашого камуфляжу. Нехай вiн
пiд ним розбере, хто термiт, а хто ©хнiй. Ми всi "©хнi", ми всi - на сто
вiдсоткiв "сво©", ми дуже любимо Сталiна, ми навiть не мовчимо, а кричимо,
ми вихваля мо його поперед усiх. От нехай i розбере Сталiн, чи багато вiн
ма "сво©х". Окупанти брехнею нас хочуть затуманити, щоб мiцнiше тримати в
сво©й тюрмi. Добре. Так i ми будемо мати ту саму зброю. Давно вже сказано
за кордоном, що СРСР кра©на велетенсько©, страшенно©, сталiнсько© брехнi.
Тiльки той, хто пустив у свiт цю формулу, ще не знав, що там ще iнша,
наша, термiтська, брехня, I хто зна , чия брехня переможе. Так що ви,
дiти, не сумуйте i не вагайтесь: наша брехня чесна, самозахисна,
справедлива брехня. Любiть правду в собi i будьте розумнi, хитрi, мужнi в
брехнi мучителям нашим. Згода, Марусинонько?
Маруся пiдвела голову, набрала повiтря в груди i шумно видихнула його.
- Згода!
- I не будеш каятись, що з сексотки термiткою стала?
- О нiколи! Я тепер розумiю, що я вже й ранiше вiдчувала щось, але не
знала, що i де, i не смiла про це думати. А тепер... О, нехай! Ми будемо
гризти тюрму. Правда, Iвасику?
I вона з бурхливою нiжнiстю обняла хлопця, який не зводив з не©
захоплених очей.
- Ой, сильна правда! На всi сто! - крикнув вiн i аж поцiлував Марусю.
Вона вiдповiла йому гарячим поцiлунком, потiм схопилась, пiдбiгла до
Сергiя Петровича i його теж обняла й поцiлувала.
- Спасибi, дядю! Спасибi. Тепер у мене легко на душi. А як iшла сюди з
цi ю сексоткою в свiдомостi, ну, хоч кидайся в Москву-рiчку або пiд
автобус. Тепер я знаю, що i як робити. А ти, дядю, не бiйся, тебе не
арештують. Iвасик буде ходити до них i камуфлюватись пiд них. Правда? Я
буду те саме робити з нашим Б лугiним. А коли б, дядю, щось сталось з
тобою, ти не бiйся за Iвасика, я його збережу, поки вони тебе випустять.
Будь спокiйний. Ну, а тепер я мушу бiгти додому, - там десь мама сильно
турбу ться, куди я дiлась. Та й ©сти тепер дуже захотiлось. Я хутко знов
забiжу до вас i буду тепер часто забiгати. Бувай, дядю! Бувай, Iвасику!
I, ще раз попрощавшись, обнявши обох, вона в тому самому пiднесеннi
майже вибiгла з кiмнати. А Сергiй Петрович пiдiйшов до сина, обняв його i
хотiв щось сказати, але в дверi застукала i в кiмнату вбiгла Маруся.
- Ой, вибачте, я забула дещо. Дядю, дай менi яку укра©нську книжку. Я
хочу вчити свою рiдну мову, яку я забула. Коли я хоч трохи вивчу ©©, ми
будемо говорити мiж нами по-сво му. Правда? Можеш дати, дядю?
Дядьо почухав кiнчик носа.
- Гм!.. Що ж я тобi можу дати? Все небезпечне. Хiба що Шевченка? Вiн
дозволений Сталiном. Але все ж таки... Гм... Ну, добре, дам Шевченка.
Тiльки не показуй нiкому й ховай пiд замок... Нi, стiй! Не ховай. Як
хто-небудь знайде, то йому буде пiдозрiло: чого раптом ти схотiла читати
якогось там хохлацького Шевченка i хова шся з ним. Навпаки, тримай його
одверто, мовляв, здобула книжку, щоб зазнайомитись з укра©нською мовою, як
ти знайомишся з французькою чи англiйською. Добре. Ось i Шевченко наш.
Iди, старий, до хитро© термiтки та розказуй ©й про нашу Укра©ну. Бери,
дiвчино, i бережи.
Маруся з пошаною, так як беруть дорогоцiнну рiч, обережно взяла
товстенький том у шкiрянiй палiтурцi й притулила його до грудей. I ще раз
сказавши "бувайте!", тепер поважно вийшла з кiмнати, - з священною рiччю
бiля грудей бiгти не годиться.
[Пiд час сво © подорожi Укра©ною Степан Петрович остаточно
перекону ться, що Сталiн та його система викликають до себе тiльки
ненависть народу. В одному з радгоспiв Iваненка заарештовують i
звинувачують у тому, що вiн - американський шпигун. Не витримавши
катувань, Степан Петрович погоджу ться з цим. Пiзнiше його звiльняють, але
його здоров'ю завдано значно© шкоди. При©хавши до Москви, Iваненко
зустрiча ться з "Дев'ятим" i розповiда йому про сво© враження вiд
зустрiчей з людьми. На засiданнi Полiтбюро "Дев'ятий" виступа з
пропозицi ю: Сталiн ма добровiльно погодитись на запровадження в кра©нi
системи "трудово© колектократi©". "Вождь народiв" утриму ться вiд
остаточно© вiдповiдi i обiця подумати.]
1950
[1] Найкраща, аристократична дiльниця Ки ва.
сво життя бути сексотами. I такими ми й тепер, Марусю: i я, i тато
твiй, i мама...
Тут Маруся раптом упала боком, головою вниз на Iвасеве лiжко i гiрко,
жагуче заридала. Iвасик обняв ©©, притулився до ©© голови сво ю головою i
теж заридав. Сергiй Петрович устав, помацав себе по кишенях, пiшов до
столу, пошукав очима, взяв грудочку цукру i поклав у рот, а губи йому
дрiбно-дрiбно тремтiли. I так, смокчучи цукор i витираючи очi ребром руки,
вiн ходив од дверей до лiжка Iвасика i понуро думав.
Роздiл 12
Нарештi дiти потроху затихли й довго непорушне лежали. Сергiй Петрович
пiдiйшов до них i сiв на свiй стiлець. Маруся, не пiдводячи голови,
витягла з кишенi бiля пояса хусточку i витерла очi та лице. Iвасик
одсунувся i теж утерся рукавом сорочки. Маруся пiдвелась i, дивлячись
кудись повз дядя, хрипко, застуджено i мертво промовила:
- Що ж нам тепер робити? Сергiй Петрович не зразу вiдповiв.
- А ти сама як дума ш? - обережно спитав вiн. Маруся з понурою, злою
рiшучiстю труснула головою:
- Я вийду з комсомолу i вiдмовлюсь бути сексоткою!
- А який буде результат? - нiжно погладив ©© рукою по руцi Сергiй
Петрович, немов попереджаючи ©© одчай. - Тебе зараз же арештують, вiзьмуть
на допит, замучать, i ти пiдпишеш на себе, на батька, на матiр, на мене й
на всiх, кого вони тобi назвуть. I нас теж арештують, замучать i, мабуть,
уб'ють. Оце все, що вийде з твого хорошого, чесного пориву. Нам, дiвчинко,
радянським людям, унеможливлено бути чесними, смiливими, добрими,
правдивими. Це злочинство, за яке ми повиннi платити страшними муками i
смертю.
- Ну, а що ж менi робити, Боже мiй? - з одча м скрикнула Маруся, а
Iвасик аж перевернувся на спину i зараз же знову лiг на бiк. Сергiй
Петрович уважно й неспокiйно глянув на сина й знову повернувся до небоги.
Але не вiдповiв ©й.
- Ну, що, дядю, ну, що робити? Як же менi поводитись тепер? Я ж бiльше
не можу так?
Тодi дядьо злегка перехилився до не©, ще в такiй позi помовчав i
нарештi ще тихiше сказав:
- Брехати.
Маруся незрозумiле наставила на нього великi очi з iще мокрими вiд слiз
стрiльчастими вiями, подiбними до довгих знакiв оклику.
- Брехати? Кому? Як? У чому?
- Всiм у всьому. А надто тим, якi нас мучать. Це - диний, дитино,
засiб нашого самозахисту (зрештою, як i усiх слабеньких живих iстот на
землi). Ми - окупованi, дiти, ворожою, во нною армi ю Сталiна i його
Полiтбюра. Ми не смi мо нi протестувати проти ©хнiх насильств, нi
критикувати, нi навiть виявляти якi-небудь знаки невдоволення. За це
окупанти мають "право" переможцiв усяко нас карати й без суду убивати.
Отже як бути окупованим? Вони мусять мовчати, слухати
завойовникiв-окупантiв, працювати на них i навiть посмiхатись до них. А як
нi, то ©х замучать i перестрiляють. Так бува раз у раз мiж завойовниками
i завойованими, це закон вiйни. Правда, люди, якi здатнi краще на муки
пiти, нiж посмiхатись до катiв. Я вже казав вам про це. Але не думайте,
дiти, що всi, якi "посмiхаються", поганi люди, продажнi, боягузи,
безвольнi. Або що вони не розумiють, що роблять. Нi, i воля, i розум, i
чеснiсть ©хня може й готовi не слухатись катiв, готовi йти на всякi муки
ради правди й свободи, готовi навiть смерть прийняти. Але не в усiх
нервова система слуха ться ©хнього розуму i волi. У бiльшостi теперiшнiх
людей вона не така, як була, наприклад, у стародавнього грецького фiлософа
Епiкгета. Вiн так само, як i ми, попав у рабство, тiльки не до
кремлiвських, а до римських завойовникiв. Рабовласник примушував його
вiдмовлятись од його вiри, i коли Епiктет не згоджувався, той його мучив,
бив, колов, викручував йому руки, ноги. А Епiктет тiльки попереджав його:
"Ой, не дуже калiч мене, адже я не буду здатний працювати на тебе". Та той
не слухав i одного разу так крутнув ногу фiлософа, що зломив ©©. А той
йому й сказав на це: "От, бач, я ж тобi казав. От i зламав ногу". Та й
усе. I вiри сво © все ж таки не змiнив. А ми цього не можемо.
Сергiй Петрович сумно похитав головою i в задумi полiз рукою в тютюнову
кишеню. Вийнявши зараз же руку, вiн глибоко зiдхнув i продовжував:
- Наша нервова система хворенька, слабенька, вона вiд мук здiйма такий
лютий крик, таким жахом обгорта волю, мозок i всю iстоту мученого, що
заглушу всi чеснi постанови, всi благороднi й гордi переконання i пха до
прийняття всякого мерзенного злочинства супроти свого сумлiння, супроти
всього свого найдорожчого i найсвятiшого. От як з нами трьома братами
було. А коли вже раз нервова система пiддалась тому жаху i примусила
когось пiти на таке злочинство, то вона йому вже бiльше не дасть
визволення. Вiд само© згадки про тi муки вона сповню все ство людини
таким жахом, що губиться всяка воля до опору. Для таких людей нема
визволення, хiба що...
Сергiй Петрович на кiлька секунд замовк i тихiше додав:
- ...хiба що в самогубствi. Менi доводиться читати емiгрантськi
росiйськi та укра©нськi видання. В них деякi дурнi називають нас,
радянських мученикiв, негiдниками, плазунами, зрадниками, продажними
людьми й таке iнше, бо ми працю мо пiд радянською владою, служимо в
завойовникiв, навiть пишемо книжки, навiть хвалимо окупантiв. О, тим
емiгрантам i чужинцям дуже легко так судити нас! А нехай би прийшли сюди,
нехай би спробували тут висловити сво© свободолюбнi, правдивi, прекраснi
погляди. Чого б вони досягай? Вони навiть пiвслова не встигли б сказати,
як зникли б з лиця землi. Або ж... заплазували б, зацiлували б ноги
Сталiну, захлинулись би вiд сво©х славословiй йому.
Маруся з усi © сили зiдхнула i, немов визволяючись од чогось, з
обуренням покрутила головою.
- Нi, нi, я все ж таки не можу повiрити! Щоб отой Сталiн, якого так..,
який так... Ну, хай у нас такi, що його не люблять, але ж його так
високо цiнять за кордоном, по всьому свiтi, навiть в Америцi. Та я ж
пам'ятаю, як Черчiл i Рузвелт називали його весь час на мирних
конференцiях "великим Сталiном", "генiяльним Сталiном". Хiба нi, хiба нi.
Скажи сам! Скажи!
Сергiй Петрович посмiхнувся сво©м сумним усмiхом на цей крик одчаю й
неохоче пробурмотiв:
- Так, Рузвелт i Черчiл були людьми вропейськими, дипломатами, вони
мали звичку розмовляти з азiятськими владиками й знали ©хнi звича©. "О,
великий царю, о, пресвiтлий султане! О, сонце сходу й всього свiту, прийми
смиреннi вислови тво©х пiднiжкiв, бiдного Рузвелта i покiрного Черчiла"...
Розумi ться, тiльки простодушнi, на©внi люди в СССР могли прийняти цю
формальну ввiчливiсть за вияв справжньо© оцiнки Сталiна. Тепер Черчiл
говорить щось iнакше, а Рузвелт перед смертю висловлювався про Сталiна як
про людину нечесну, пiдступну, фальшиву, яка свого власного слова шанувати
не може, одне слово, як про справжнього й не гiдного жодного довiр'я
азiята, який шану i цiнить тiльки брутальну, фiзичну силу. Менi сумно
переказувати тобi це, дiвчино, бо я розумiю, як болюче вiруючим людям
бачити деякi сво© iкони в iншому, нiж ©хн , свiтлi.
Маруся аж очi заплющила, щоб не чути, i закричала:
- Ну, а всi закордоннi комунiсти? А поети, письменники, вченi на
Заходi, а мiльйони робiтникiв, хiба ж вони не славлять Сталiна? Вони ж не
дипломати, i вони - незалежнi вiд нього.
Сергiй Петрович неспокiйно подивився на вiкно й на дверi та притишеним
голосом сказав:
- Тихше говорiмо... Закордоннi комунiсти? Мiльйони робiтникiв? Так,
Марусю, вiра в Сталiна i в наше щастя, створене ним, у найтемнiшо© маси
робiтництва на Заходi . Яке це щастя, ми добре зна мо. А щодо поетiв,
iнтелiгентiв усякого роду там, якi вважають себе за "лiвих" i
славословлять Сталiна, то краще б не говорити про цих на©вних i смiшних,
або продажних i гидких людей. Коли вони щирi, активнi, вiрнi комунiзмовi
люди, то хай iдуть сюди творити з нами наш соцiялiзм, хай! Чого ж вони
волiють сидiти собi по сво©х Францiях, Англiях i iнших буржуазних кра©нах?
Того, Марусино, що вони вже знають, що коли вони справдi чеснi й щирi, то
вони за свою чеснiсть, щирiсть, правдивiсть будуть зараз же по при©здi
засланi на Сибiр, у концтабори.
- Як? - здивувалась Маруся, - вони це знають i все ж таки вважають себе
за чесних?
- Так, вважають. Ех, Марусино моя, колись i я, i твiй батько, i убитий
нами Марко - всi ми були чесними на©вниками. Ми теж, повiривши Москвi,
хотiли творити нове життя, соцiялiзм на Укра©нi й по всьому свiтi, ми, як
тисячi iнших соцiялiстiв, якi хотiли бути активними, послiдовними,
самовiдданими iде© визволення соцiяльно-окривджених, ми теж повiрили, що
Ленiн, Троцький, Сталiн та ©хнi найближчi спiвробiтники перемогли в собi
iнстинкти панування, насилля, що ©хня мета була справдi будування щастя на
землi. Ми пiшли на спiвробiтництво з ними. А вони нас схопили за горло i
примусили стати ©хнiми покiрними сексотами, безсловесними, пiдлими рабами,
шпигунами й катами сво © власно© батькiвщини, нашо© прекрасно© Укра©ни.
Оце, дiти мо©, та правда, яку ми, мордованi, закутi раби, не смi мо
сказати вголос, а тiльки шепочемо сво©м найближчим. Та й то бо©мось: а чи
цi найближчi не пiдуть зараз до наших катiв i не донесуть на нас, не
вiддадуть нас ©м на новi муки?
- О дядю! О дядю!! - розпачливо, з пекучим болем сплеснула руками
Маруся. - Якщо це ти про мене... як ти можеш таке про мене думати! Як ти
можеш??
I вона знову впала головою на лiжко Iвасика i затрусилась плачем.
- Ну, вибач, голубонько, ну, вибач... - нiяково забурмотiв Сергiй
Петрович i почав нiжно гладити рукою ©© плече, - я старий iдiот. Я не тебе
мав на увазi.
Маруся рвучко пiдвелась, i, не витираючи слiз, дивлячись усiм сво©м
розчервонiлим лицем у лице дядя, жагуче заговорила спухлими губами:
- Та я серце сво закушу зубами, голову розiб'ю об стiну, а не дам
нiякими муками витягти з себе нi на кого доноса. А ти... на тебе... О
Боже!.. Ну, добре. Тепер ти кажи менi, як менi бути з мо©м сексотством. Що
я повинна казати Б лугiну? Ну, добре: брехати всiм i в усьому, як ти
сказав. I сво©м, i татовi, i мамi, i тобi, значить?
Сергiй Петрович застережливо пiдняв палець.
- Нi, Марусино, обережно. Не так просто бери мою пораду. Насамперед
зрозумiй як слiд сам принцип. Не всяка брехня добра. Що таке брехня?
Брехня це камуфляж, ховання правди. Нашi окупанти ввесь час уживають проти
нас цього камуфляжу. Вони пiдробляються пiд усе, що ми цiнимо i любимо,
прибирають собi той самий колiр i таким способом приваблюють до себе
довiрливих людей. А потiм хапають ©х i беруть пiд свою владу. Як же нам на
це реагувати? Ми зна мо, що в дiйсностi пiд камуфляжем, але вголос ми не
виявля мо свого знання, ми пiдтаку мо, ми згоджу мось, ми славословимо
Сталiна за дане нам щастя. Отже, ми брешемо, але ми й о м у брешемо. Але
не собi й не сво©м найближчим людям. Розумi ш?
Навпаки, ми повиннi дужче за всiх любити правду, тим бiльше, що ©© в
нас грабують. I Боже борони брехати самим собi! Брешучи собi, ми робимось
дiйсними плазунами, пiднiжками, рабами. Такi тi з наших письменникiв,
поетiв, якi брешуть самi собi. I не треба брехати й близьким собi людям.
Менi ви повиннi казати правду, бо ми вже одне, ми - товаришi до смерти мiж
собою. Але щодо iнших, то треба бути дуже обережними.
- Навiть щодо тата i мами? - кинула Маруся.
- Щодо тата, то я поки що нiчого певного сказати не можу. Ми з ним не
говоримо на цi теми, хоч i зна мо один про одного, що ми сексоти, що
iнакше не могли б бути живими i на волi. Тим паче, щодо тво © мами,
Марусю. Вона була тодi дуже намучена i на все життя стероризована. Коли б
ти ©й сказала правду, вона б, може, сильно перелякалась i вiд переляку
могла б наробити велико© шкоди i собi, i всiм нам. Отже ©й я раджу нiчого
не казати, себто брехати. Ну, само собою, що всiм iншим людям, товаришам,
приятелям, подругам, всiм брехати. У тебе який-небудь залицяльник,
якийсь близький товариш iз комсомолу?
- О нi, - зробила зневажливу гримасу Маруся. - Я не люблю наших
комсомольцiв: брутальнi, порожнi, глупi, з ними нi про що й говорити не
можна.
Сергiй Петрович зробив рух, немов хотiв спинити ©©.
- Ну, ти так не кажи, дiвчино, про нашу молодь. Так нас за кордоном
судять. Радянськi люди, а надто молодь, мовляв, его©сти. А тi суддi й не
знають, що це може бути тiльки камуфляж наших людей. Розумi ться, i
справжнi дурнi та его©сти, де нема цього добра? Але щоб уся наша молодь
була така, це - неможливо, це - протиприродне. Отой закон правди дi в
наших комсомольцях так само, як i скрiзь на свiтi. Вони так само
вiдчувають (i не можуть не вiдчувати!) неправду, несправедливiсть. Тiльки
вони не можуть, не смiють виявляти цього вiдчування, маючи страх кари за
те. I тому вони мовчать, або поводяться брутально, глупо, дико. Так само
вони не дурнiшi за iнших, з ними можна було б говорити про всякi речi. Але
про що можна вiльно говорити у нас у Радянському Союзi? Нi про що. Нiхто
сво © думки нi мати, нi висловлювати не смi , треба повторювати тiльки те,
що наказу "партiя". Отже хоч-не-хоч, треба про все цiкаве мовчати i
говорити на банальнi, пустi, дурнi теми. I всi спiврозмовники виходять
немов би дурнями. От ти ©х так i оцiню ш. А вони, мабуть, тебе вважають за
дурну, порожню дiвчину, бо нiколи не говорять з тобою про щось цiкаве й
серйозне.
Нi, Марусю, ти не суди так поспiшно людей наших. Але, коли в тебе нема
серед хлопцiв нiкого близького, то й надалi будь дуже обережна, камуфлюй
себе пiд партiйний колiр i спостерiгай, учись розпiзнавати пiд камуфляжем
свого, близького. I тодi, як розпiзна ш, потрошку пiднiмай свiй камуфляж.
Коли вiн так само почне пiднiмати, тодi зможеш ще ближче пiдiйти до нього.
Але без наради зо мною нiяк не одкривайся нiкому, бо кожна радянська
людина може бути сексотом. Чу ш, Марусю?
- Чую, дядю... - пригнiчено проговорила Маруся i раптом додала:
- А хто такi термiти? Може, це - ми?
Сергiй Петрович посмiхнувся.
- Марко досить влучно назвав нас. Так, коли хочеш, ми - термiти. Ми
схованi, ми пiд камуфляжем гриземо ту психiчну тюрму, в якiй нас трима
Сталiн. До речi, дiвчино: ти не думай, що я, кажучи "Сталiн", маю на увазi
тiльки цю одну людину. Нi, Сталiн це цiлий режим, цiла фiлософiя життя.
Сталiн може померти, але його режим лишиться, i я так само буду казати
"Сталiн". I коли ми гриземо тюрму Сталiна, то гриземо весь режим. I правду
писав Марко, що термiтiв мiльйони. Не може бути iнакше. Тiльки вони
мусять працювати в темнотi й не бачити однi одних. Але коли ми пiдгриземо
всю радянську тюрму i настане слушний час, вона немовби сама собою впаде,
i ми всi вийдемо на волю i побачимо однi одних.
I Сергiй Петрович аж руки потер од задоволення.
- Тiльки гризiмо, дiти, дуже обережно. I нiяк-нiяк нi в гнiвi, нi в
страху, нi в горi не скидаймо перед окупантом нашого камуфляжу. Нехай вiн
пiд ним розбере, хто термiт, а хто ©хнiй. Ми всi "©хнi", ми всi - на сто
вiдсоткiв "сво©", ми дуже любимо Сталiна, ми навiть не мовчимо, а кричимо,
ми вихваля мо його поперед усiх. От нехай i розбере Сталiн, чи багато вiн
ма "сво©х". Окупанти брехнею нас хочуть затуманити, щоб мiцнiше тримати в
сво©й тюрмi. Добре. Так i ми будемо мати ту саму зброю. Давно вже сказано
за кордоном, що СРСР кра©на велетенсько©, страшенно©, сталiнсько© брехнi.
Тiльки той, хто пустив у свiт цю формулу, ще не знав, що там ще iнша,
наша, термiтська, брехня, I хто зна , чия брехня переможе. Так що ви,
дiти, не сумуйте i не вагайтесь: наша брехня чесна, самозахисна,
справедлива брехня. Любiть правду в собi i будьте розумнi, хитрi, мужнi в
брехнi мучителям нашим. Згода, Марусинонько?
Маруся пiдвела голову, набрала повiтря в груди i шумно видихнула його.
- Згода!
- I не будеш каятись, що з сексотки термiткою стала?
- О нiколи! Я тепер розумiю, що я вже й ранiше вiдчувала щось, але не
знала, що i де, i не смiла про це думати. А тепер... О, нехай! Ми будемо
гризти тюрму. Правда, Iвасику?
I вона з бурхливою нiжнiстю обняла хлопця, який не зводив з не©
захоплених очей.
- Ой, сильна правда! На всi сто! - крикнув вiн i аж поцiлував Марусю.
Вона вiдповiла йому гарячим поцiлунком, потiм схопилась, пiдбiгла до
Сергiя Петровича i його теж обняла й поцiлувала.
- Спасибi, дядю! Спасибi. Тепер у мене легко на душi. А як iшла сюди з
цi ю сексоткою в свiдомостi, ну, хоч кидайся в Москву-рiчку або пiд
автобус. Тепер я знаю, що i як робити. А ти, дядю, не бiйся, тебе не
арештують. Iвасик буде ходити до них i камуфлюватись пiд них. Правда? Я
буду те саме робити з нашим Б лугiним. А коли б, дядю, щось сталось з
тобою, ти не бiйся за Iвасика, я його збережу, поки вони тебе випустять.
Будь спокiйний. Ну, а тепер я мушу бiгти додому, - там десь мама сильно
турбу ться, куди я дiлась. Та й ©сти тепер дуже захотiлось. Я хутко знов
забiжу до вас i буду тепер часто забiгати. Бувай, дядю! Бувай, Iвасику!
I, ще раз попрощавшись, обнявши обох, вона в тому самому пiднесеннi
майже вибiгла з кiмнати. А Сергiй Петрович пiдiйшов до сина, обняв його i
хотiв щось сказати, але в дверi застукала i в кiмнату вбiгла Маруся.
- Ой, вибачте, я забула дещо. Дядю, дай менi яку укра©нську книжку. Я
хочу вчити свою рiдну мову, яку я забула. Коли я хоч трохи вивчу ©©, ми
будемо говорити мiж нами по-сво му. Правда? Можеш дати, дядю?
Дядьо почухав кiнчик носа.
- Гм!.. Що ж я тобi можу дати? Все небезпечне. Хiба що Шевченка? Вiн
дозволений Сталiном. Але все ж таки... Гм... Ну, добре, дам Шевченка.
Тiльки не показуй нiкому й ховай пiд замок... Нi, стiй! Не ховай. Як
хто-небудь знайде, то йому буде пiдозрiло: чого раптом ти схотiла читати
якогось там хохлацького Шевченка i хова шся з ним. Навпаки, тримай його
одверто, мовляв, здобула книжку, щоб зазнайомитись з укра©нською мовою, як
ти знайомишся з французькою чи англiйською. Добре. Ось i Шевченко наш.
Iди, старий, до хитро© термiтки та розказуй ©й про нашу Укра©ну. Бери,
дiвчино, i бережи.
Маруся з пошаною, так як беруть дорогоцiнну рiч, обережно взяла
товстенький том у шкiрянiй палiтурцi й притулила його до грудей. I ще раз
сказавши "бувайте!", тепер поважно вийшла з кiмнати, - з священною рiччю
бiля грудей бiгти не годиться.
[Пiд час сво © подорожi Укра©ною Степан Петрович остаточно
перекону ться, що Сталiн та його система викликають до себе тiльки
ненависть народу. В одному з радгоспiв Iваненка заарештовують i
звинувачують у тому, що вiн - американський шпигун. Не витримавши
катувань, Степан Петрович погоджу ться з цим. Пiзнiше його звiльняють, але
його здоров'ю завдано значно© шкоди. При©хавши до Москви, Iваненко
зустрiча ться з "Дев'ятим" i розповiда йому про сво© враження вiд
зустрiчей з людьми. На засiданнi Полiтбюро "Дев'ятий" виступа з
пропозицi ю: Сталiн ма добровiльно погодитись на запровадження в кра©нi
системи "трудово© колектократi©". "Вождь народiв" утриму ться вiд
остаточно© вiдповiдi i обiця подумати.]
1950
[1] Найкраща, аристократична дiльниця Ки ва.