Вiнниченко Володимир. "Слово за тобою, Сталiне" (скорочено)

люблю? Так?
Сергiй Петрович не вiдповiдав.
- Що ж ти мовчиш, дядю? Що ж менi робити, що?? Ти казав тодi: "Слухай
старших". Ну, добре, я слухаю. Ти, старший, ти найстарший у нашому родi,
нiби батько наш. Ти - професор, ти навча ш фiзики, хемi© студентiв. Добре.
От я прийшла до тебе прохати навчити мене, тiльки не хемi©, а що менi
робити, як менi тепер жити? Почекай, дядю, почекай, дай менi сказати вже
до кiнця. Я всi цi днi, пiсля того, як записалась у сексотки, думаю,
думаю, думаю i готова сказитись од дум. Я десять днiв не виходила з дому.
Я боюсь iти в унiверситет, боюсь зустрiчатись з товаришами, - бо або вони
сексоти, або я почую вiд них щось таке, що повинна донести. I тепер у мене
виникла сила питань, на якi я не можу собi вiдповiсти. Мама турбу ться,
бачачи мене такою. Я ©й сказала, що я трохи хвора. Але я хвора тiльки на
непевнiсть i страх. Як менi жити тепер, дядю? Як менi тепер поводитись з
людьми, як ставитись до них?
Ну, добре: я - комунiстка, комсомолка. Але невже я через це мушу
перестати любити сво©х близьких? А я мушу перестати, бо як я можу любити
тих, на кого я завтра можу донести, та й яких я сама вже боюсь, бо й вони,
може, вже сексоти? Добре: любити Сталiна, партiю, соцiялiзм. Але невже для
цього я мушу не довiряти навiть рiднiй матерi або шпигувати за нею,
доносити на не©, вiддавати ©© на страшнi страждання? Морально це? От
покiйний Жданов казав, що в комунiстiв нема сво © моралi. А чия ж у них?
Чия? I коли такий авторитетний комунiст, один iз наших вождiв, так казав,
то кому ж вiрити i за чи ю мораллю жити? Нiчого тепер не розумiю. Мо
сексотство всю мене перевернуло. I я тепер почуваю себе такою самотньою,
самотньою. Я вже навiть маму пiдозрiваю. Тата нi, бо вiн -смiливий,
чесний, сильний, вiн скорiше пiшов би на муки, нiж бути сексотом, та мним,
паршивим агентом, провокатором, шпигуном.
- I разом з собою вiн волiв би потягти на муки i маму твою, i тебе, i
всiх нас? - сумно й немов задумливо пробурмотiв дядько Сергiй.
Маруся скинулась i розпачливо заломила руки:
- Ну, а що ж робити? Що? Вiддати iнших людей на муки? Ворогiв, мовляв,
соцiялiзму? Але який же то соцiялiзм, що вимага таких вчинкiв? Чого ти
мовчиш, дядю? Ти зневажа ш мене тепер? Чи бо©шся, що я донесу на тебе?
Сергiй Петрович раптом узяв ©© за руку й сильно стиснув.
- Не говори дурниць та ще так голосно. А послухай мене. Оце тiльки що з
мiлiцi© вернувся Ваня. Його там сильно били.
- За що?? - з жахом скрикнула Маруся.
- Тш-ш! Били "передмовно", щоб одразу сповнити його страхом i щоб вiн
не вiдмовлявся.
- Вiд чого??
- Вiд сексотства... - пошепки сказав Сергiй Петрович. - Так, так,
Марусенько, хлопця дванадцяти рокiв били гумовою палицею, щоб вiн не
вiдмовився бути шпигуном за сво©м батьком i донощиком на нього. I що ж,
по-тво му, вiн повинен бути моральним, чесним i не згоджуватись? Га?
- О Боже мiй! О Боже мiй! - з жахом прошепотiла Маруся.
- От вiн пiсля цi © екзекуцi© лежить оце лицем униз i не може сидiти. Я
ще не бачив його тiла. Коли гумовою палицею бити, то слiдiв, кажуть, на
тiлi не лиша ться, але всi м'язи напевне посiченi. Йому наказано, пiд
страхом люто© кари йому i менi, нiкому про це не розповiдати. Але дурнi
люди: не все страхом можна примусити робити. Ваня не мав страху менi
сказати. А я не маю страху тобi про це говорити. Не маю, бо бачу, яка ти
. А крiм того я маю говорити тобi ще про iншi речi. Ходiм у хату.
I вiн, не чекаючи вiдповiдi, трудно пiдвiвся й пiшов до дверей. За ним
Маруся. Коли вони ввiйшли в кiмнату, то побачили Iвасика, що сидiв коло
розчиненого вiкна боком, на стегнi бiля столу, поклавши на нього голову.
Вiн зараз же пiдвiв ©© й голосно сказав:
- Я все чув, що ви говорили. Але я не пiду доносити в мiлiцiю.
Маруся швидко пiдiйшла до нього, обняла його за плечi i, пригорнувши до
себе, стала жагуче цiлувати його в чоло, в голову, в лиця. Iвасик тiльки
похитувався й сильно стискував ©© за руку.
- А тепер, дiти, - сказав Сергiй Петрович, - ми зробимо так: зачинимо
вiкно, щоб нiхто звiдти нас не чув, переведемо Iвасика на його лiжко,
покладемо його так, щоб йому було зручно, а самi сядемо коло нього й
трiшки поговоримо.
Iвасик не протестував. Вони так i зробили. В хатi вже починались
сутiнки, але лямпа зо столу заганяла ©х у кутки. Рухи в дядi Сергiя були,
на диво Марусi, не такi як звичайно, не шамотливi, а незвично повiльнi,
поважнi, i руки злегка тремтiли.
- Ну, от. А тепер, Марусино, та й ти, Iвасику, слухайте пильно, що я
вам казатиму. Хто зна, чи доведеться ще говорити отак, та що буде з нами
завтра. Бо я бачу, голуб'ята мо©, що на нашу родину почалось уже серйозне
полювання. Тому, поки ще не пiзно, я хочу переказати вам мiй досвiд i мо
знання, може, вони вам на що-небудь здадуться, та, може, коли ви вцiлi те,
передасте далi тим людям, якi житимуть пiсля нас. Я не думаю, що, коли
мене арештують, то арештують i вас. Отже...
- Але за що ж тебе i нас мають арештувати?! - скрикнула Маруся. - Ти -
член партi©, професор. Батько так само, член Верховно© Ради. Що ми
зробили?!
- Тшш! Не так голосно такi слова кажи. Ми нiчого не зробили, але вони
думають, що ми можемо, що здатнi зробити. I цього, дитино, досить, щоб
нас... "знешкодити".
- Без жодних доказiв?!
- Для них найкращi докази в доносах ©хнiх сексотiв.
- Значить, я можу тепер кого-хоч загубити сво©ми доносами?
- Так, од тво©х доносiв багато буде залежати,_ _©х перевiрять, i коли
вони хоч трошки пiдтвердяться, загине той, на кого ти донесеш. Не
пiдтвердяться, тебе вiзьмуть на пiдозру i ти можеш загинути. Бо, значить,
i ти непевна.
- Вибач, дядю, я не зовсiм розумiю. Хто ж для них певний? Тi, що не
арештованi?
- Нi, не так. Певнi тi, що не м о ж у т ь шкодити.
- А якi ж не можуть шкодити?
Сергiй Петрович помовчав i тихо-тихо вiдповiв:
- Тi, що зв'язанi, скутi, що не можуть рухнути нi пальцем проти влади.
Звичайно, не фiзично скутi, а морально, не фiзичними кайданами, а...
чимось iншим. Правда, скутi й фiзичними кайданами, в концтаборах,
тюрмах, каторгах. Але часом духовi кайдани мiцнiшi за фiзичнi. Так,
дiвчино, люди волiли б мати фiзичнi кайдани, пiти в концтабори, на
каторгу, анiж бути в кайданах духових. Та не сила ©м порвати ©х. Не сила!
I Сергiй Петрович кумедно крекнув i знову замовк. А два обличчя впилися
в нього двома парами очей i ждали.
- А якi ж то духовi кайдани, дядю? - нарештi тихо кинула Маруся.
Сергiй Петрович пильно по черзi подивився на дiтей, немов перевiряючи
©х. I з гiрким усмiхом проговорив:
- Якi кайдани? Дуже простi: любов i страх. Любов до себе чи до iнших i
страх за себе чи за iнших. Любов до себе - це насамперед любов до життя,
яке б воно не було. Це найвищий закон тi © сили, що нас створила. В науцi
ця любов зветься iнстинктом життя, або iнстинктом его©зму. Запам'ятай,
Iвасику: iнстинкти. Це - величезнi сили. Всяка жива iстота ма iнстинкт
життя i, хоче чи не хоче, мусить пiдтримувати його всiма засобами: ©жею,
одежею, примiщенням. I коли якийсь ворог вiднiма цi засоби, в не© виника
страх за сво життя. Тодi ©© iнстинкт кричить, гвалту , примушу iстоту
тiкати вiд ворога або боротися з ним усякими способами.
Та ще iншi загрози iстотi: наприклад, фiзичнi страждання, фiзичнi
болi. Через те от бува , що, коли живу iстоту б'ють, завдають ©й фiзичного
страждання, то у не© теж виника страх. В бiльшостi випадкiв люди коряться
тим, якi ©х б'ють, виконують усякi ©хнi вимоги, признаються в усьому, чого
й не робили, стають сексотами, шпигунами за близькими людьми, зрадниками,
катами, убивниками iнших людей. Оце однi кайдани.
А ще й iншi. Це - любов до дорогих людей, страх за них, за ©хн
життя. Страх за ©хн життя у батькiв, наприклад, такий, що вони готовi на
все, щоб урятувати сво©х дiтей вiд мук. Добре це чи погано, це - iнше
питання. Але це так. I тому тi, що мають змогу загрожувати життю дiтей,
можуть використовувати цю силу iнстинктiв на свою користь. Так само "тi"
використовують любов дiтей до батькiв i через не© беруть дiтей у кайдани.
, звичайно, i такi батьки i такi дiти, у яких любов до себе перевищу
все, якi через страх за себе чи за якiсь вигоди собi готовi продати сво©х
батькiв або батьки сво©х дiтей. Це бува не так i рiдко, на жаль.
- У нас у школi один учень донiс на свого батька, що той нiби робив
саботаж на заводi, - тихо проговорив Iвасик. - Так батька арештували i
заслали в каторжнi роботи, а синовi дали двi тисячi рублiв i велосипед у
нагороду за геро©зм. Його дуже вихваляли всi й ставили нам учням за
приклад.
- I нiхто йому не розбив морду? - теж тихо спитала Маруся.
- Ого, нехай би хто спробував, так того зразу ж було б так само заслано
на каторжнi роботи. Маруся хмарно хитнула головою.
- Так, страх за себе. Все страх, все страх! I раптом рвучко вернувшись
до старо© теми, вона рiшуче сказала:
- Ну, дядю, ти все ж таки вiдповiдж на мо© запитання. Я без цього не
пiду вiд тебе.
- Будь ласка, питай... - сказав Сергiй Петрович i в задумi почав мацати
себе по кишенях.
- Ти щось шука ш, дядю?
Дядьо схаменувся i перестав мацати.
- Нiчого, це я так. Я недавно покинув курити й тепер, коли мене
що-небудь трошки схвилю , хочеться курити. Та це нiчого, ти питай.
Маруся серйозно вдивилась у дядя й сказала:
- Добре. Так от, перше запитання, на яке ти не вiдповiв: чим саме ми,
Iваненки, можемо бути шкiдливими партi© й владi? Ми викону мо, наскiльки я
знаю, все, що вимага ться вiд нас. Ми працю мо, ми платимо партiйнi внески
й державнi податки, ми ходимо на зiбрання, ми голосу мо. Ми навiть нiколи
у себе радянських анекдотiв не розповiда мо, хоча я ©х дуже люблю, коли
вони дотепнi. Я просто не розумiю, чим ми можемо бути здатнi на шкоду?
Чим, дядю?
Сергiй Петрович чудно й пильно подивився на Марусю. Потiм тихо й сумно
вiдповiв:
- Правдою, дiвчино.
- Правдою?! Не розумiю. Якою правдою? Про що?
- Про все. А надто про те, що робить партiя та влада, як живе народ
наш, що дi ться в свiтi, про все життя взагалi.
- Хiба партiя каже нам неправду?
- Неправду, дiвчино.
- Для чого??
- Для того, щоб сховати дiйснiсть, щоб не викликати проти себе
недовiр'я й обурення населення, щоб легше зберегти свою владу над ним.
- А хiба дiйснiсть така погана?
- Дуже погана, Марусю. Дуже погана.
- Чим саме?
- Стражданнями, несправедливiстю величезно© маси людей. Нищенням
правди. А що таке правда, спита ш ти мене? Правда чи справедливiсть, це
теж закон життя. Це, Iвасику, теж немов би iнстинкт, себто сила в нас, з
якою ми родимось на свiт, яку ма мо в спадщину вiд наших далеких-далеких
прадiдiв. Коли тобi, Iвасику, було три чи чотири роки, ти вже сильно
вiдчував неправду, несправедливiсть. А я тебе нiколи не навчав так
вiдчувати. Ти плакав i кричав, коли бачив, що кому-небудь робилась
несправедливiсть. Та навiть у деяких розумнiших тварин цей iнстинкт
правди. Отже кожна людина, хоче вона чи не хоче, зна про це чи не зна ,
носить у собi цей закон правди -справедливости. Тiльки в одних,
здоровiших, нормальнiших людей, вiн дi дужче, iмперативнiше, як
говориться по-ученому, а в iнших, хворiших, ненормальнiших - слабше.
- То, значить, партiя хвора, а ми здоровi7 - здивовано поширила очi
Маруся,
Сергiй Петрович кинув пильним поглядом на небогу i немовби завагався з
вiдповiддю. Нарештi злегка покашляв i обережно почав:
- Бачиш, Марусино, тут виходить одне маленьке непорозумiння. Нам часто
кажуть: "партiя дума так i так", "партiя хоче того чи того", "партiя
наказу те чи те", все партiя, партiя. А в дiйсностi партiя як така, себто
отi мiльйони людей, що в нiй записанi, нiяких постанов чи наказiв не
видають i нiчого до появи цих наказiв не знають про них. За них роблять
постанови i накази так званi "вождi партi©", якийсь, може, десяток-другий
людей. Отже казати, що "партiя хвора чи здорова", не можна. В партi©
багато здорових, нормальних людей, здатних на правду, на справедливiсть, у
багатьох партiйцiв оцей закон погодження сил дi досить правильно, i вони
часто страждають од того непогодження, яке помiчають або навiть самi
примушенi робити, примушенi чи то страхом, чи любов'ю.
Але в партi©, як я сказав, отi вождi, отi десятки людей, якi все
вирiшують, постановляють, карають. У них отой закон правди дi вже
неправильно, вiн у них уже забитий iншими силами, а головне силою
надмiрного себелюбства, розбухлим iнстинктом его©зму. Iнстинкт
себелюбства, его©зму, Iвасику, необхiдний для життя. I вiн у всiх живих
iстот. Але цей iнстинкт бува здоровий i хворий. Хворий оце i той
розбухлий, надмiрний, який усе забива в людинi. I такi люди, в яких
отака хвороба его©зму, вже мало здатнi на правду, вони ©© не можуть або не
хочуть бачити, бо вона не погоджу ться з ©хнiми iнтересами. Тому вони ©©
не люблять i за не© навiть карають тих, якi не можуть ©© не вiдчувати.
Вони й ©х примушують ©© ховати, робити неправду, вони й iнших калiчать,
роблять ненормальними. Розумi ш, Марусино?
I Маруся, i Iвасик не зводили очей з Сергiя Петровича. Iвасиковi,
видно, заболiв лiкоть од його пози, бо вiн нетерпляче пiдiбгав пiд бiк
собi подушку й сперся на не© всiм тiлом. А Сергiй Петрович, стараючись не
показати того, спостерiгав ©х обох, а надто Марусю, з таким глибоким
зацiкавленням, з яким учений спостерiга реакцiю елементiв у якомусь
експериментi, вiд якого залежить усе його життя.
- То виходить, що Сталiн... - почала було Маруся i зупинилась. Потiм
тихше закiнчила:
- ...що Сталiн не любить правди? Але ж в iсторi© компартi©
розповiда ться, як вiн замолоду глибоко вiдчував неправду царського
режиму, як вiн боровся з нею, як його жандарми арештовували, тримали в
тюрмах, у засланнi, як вiн робив з Ленiним революцiю за правду i
справедливiсть, за всiх експлуатованих i бiдних проти багатих i
експлуататорiв. Хiба це - неправда, дядю?
Сергiй Петрович знову помацав руками по бiчнiй кишенi, в якiй колись
носив тютюн, але тiльки зробив горлом так, наче ковтнув щось, i поклав
руку на колiно.
- Так, до певно© мiри це - правда, - обережно вiдповiв вiн. - Замолоду
люди бувають здоровiшi, чулiшi до закону правди. Потiм вони старiються,
слабшають, всерединi ©х розвиваються iншi сили, якi й забивають iнстинкт
правди. А надто такi сили як любов до влади, панування, високо© оцiнки
себе людьми, до оплескiв, вихваляння, плазування перед ними iнших людей.
Ця любов до високо© оцiнки у людей спадкова, вона стала немовби просто
iнстинктом. От ти, Марусю, поспостерiгай сама себе, i ти помiтиш, що й у
тебе нахили до того, щоб тебе люди високо цiнили, хвалили, шанували,
навiть заздрили тобi. Це знов таки навiть у нижчих тварин помiча ться,
собаки, наприклад, дуже чулi до оцiнки ©х, дуже люблять, щоб ©х хвалили, i
не люблять, коли ©х лають (не б'ють, а тiльки лають!). Розумi ться, висока
оцiнка несе з собою всякi вигоди: пошану, грошi, любов. От у нас, у
Радянському Союзi, дуже вжива ться оцiнка в роботi, оце наше соцзмагання,
або в спортi: хто дужчий, хто кращий.
- У нас у школi весь час змагаються, - вставив Iвасик.
- I скрiзь люди, Iвасику, змагаються та прагнуть найкращо© оцiнки. I то
добре, коли заслуговують ©©. Але люди, якi високо© оцiнки не
заслуговують, а бажання ©© мають дуже велике, навiть хворобливе,
ненормальне. Так от, Марусю, то правда, що Сталiн у молодостi, коли мав i
здоров'я i сили, то мав i iнстинкт справедливости сильний, здоровий. I
заслуговував високо© оцiнки. А як почав старiти, коли сили почали
слабнути, iнстинкт правди почав приглушуватись iншими силами, отим
себелюбством, славолюбством, владолюбством...
- Ой, дядю! - скрикнула Маруся. - Так, виходить, що всi старi люди
повиннi бути страшними его©стами, себелюбами...?
- Нi, дiвчино, не всi, а тiльки тi, якi живуть у сприятливих для
розвитку цих сил обставинах. У нас з тобою тепер нема владолюбства. А дай
нам владу, дай можливiсть панувати, командувати, i ти побачиш, як ми
швиденько навчимось дивитись на себе як на вищих iстот, бути владолюбами,
як полюбимо таку "професiю".
- Але ж багато людей (та що: майже всi люди) так високо оцiнюють
Сталiна! - аж пiднесла голос Маруся. - Його ж так усi люблять, так
славлять. Вiн же справдi такий генiяльний, вiн усiм нам батько. Як же так,
справдi, дядю?_ _Ти_ _несправедливий до нього.
Експеримент почав давати небажанi й навiть небезпечнi результати.
Сергiй Петрович вдивився в Марусю: очi в не© були напруженi, стривоженi,
навiть зляканi.
- Так, Марусю, ти ма ш рацiю: багато людей щиро люблять Сталiна й
високо оцiнюють його. I я тобi висловлюю оце не свою думку про нього, а
думку iнших людей. Я стараюсь бути якраз справедливим, об' ктивним, я
слухаю тих i тих, а хто з них ма бiльше рацi©, це не нам, мабуть, судити.
Так що ти на мене так дуже не накидайся, а послухай уважно.
- Я готова слухати, але коли ж...
- Ну, от i добре. Так давай тепер розглянемо, що кажуть однi i що
кажуть другi. Ти, видно, добре зна ш, що кажуть тi, якi хвалять i люблять
Сталiна. Але що кажуть iншi, напевно не зна ш, бо казати що-небудь проти
Сталiна, як тобi вiдомо, у нас заборонено. Правда ж?
Маруся знизала плечима й нiчого не сказала.
- Так от, давай насамперед проаналiзу мо, кого ми, звичайно, любимо, а
кого нi. Ми любимо тих, хто нам добро робить. Правда? А того, хто робить
зло i приносить страждання, того ми не любимо, ненавидимо, ла мо. Правда ж
i це? Так, Марусю?
Маруся, не знаючи, до чого воно йдеться, ухильно муркнула:
- Не знаю. Зда ться.
- Та певно, що так, це просто iстина. Отже хто у нас повинен любити
Сталiна? Очевидно тi, кому вiн да добро. А що таке у нас в Радянському
Союзi добро? Це насамперед добра ©жа, добра одежа, добре помешкання. А зло
- погана ©жа, погана одежа, погане помешкання. Правда? А ти зна ш, скiльки
людей i нас мають погану ©жу й погане життя взагалi? Ти цiкавилась цим
питанням?
Маруся зам'ялась i троки знiяковiло сказала:
- Я не мала нагоди цим цiкавитись В партi© про це не говорять. Але я
думаю, що ©х не так багато.
- Нi, Марусино, на жаль, ©х дуже багато. А що в партi© цим не
цiкавляться i про це не говорять, то це зрозумiло. Спробуй поцiкавитись, i
ти побачиш, що тобi за те буде.
- То, виходить, що ми, тато, мама, я i вся родина любимо i високо
оцiню мо Сталiна за те, що ми ма мо добру ©жу, добру одежу, добре
помешкання? - гостро спитала Маруся.
Сергiй Петрович немов не помiтив ©© тону й навiть з усмiхом одповiв:
- А що ж, хiба ви повиннi за це ненавидiти його? Це ж було б
ненормально, антиприродно, нiде цього не бува , за добро не ненавидять.
Маруся гордо пiдвела голову.
- Ми любимо Сталiна за те, що вiн робить добро всiм людям. I то
неправда, що у нас багато людей погано живуть. Так було колись. Але потiм,
як сказав Сталiн, "жити стало легше, жити стало веселiше". Це його власнi
слова, як ти напевно зна ш, а вiн брехати не буде. I вся наша лiтература,
всi нашi журнали, книги, газети, всi кажуть, що ми творимо щастя у нас i
будемо творити його на всiй плянетi. I ми готу мо свiтову революцiю для
того, щоб знищити соцiяльну несправедливiсть на землi i установити на нiй
такий соцiялiзм, як у нас. I Сталiн веде нас у ту боротьбу. От за що ми
його любимо, а не за те, що ми ма мо добру ©жу i багато грошей! Тато
заробля тi грошi сво ю працею. I крiм того, вiн член Верховно© Ради. А
депутати Верховно© Ради одержують великий гонорар. Отже тут нiяко©
несправедливости нема . Нi, ми не за грошi любимо Сталiна. Ти
несправедливо кажеш, дядю.
- Тим краще, тим краще, голубонько! - поспiшно сказав дядьо. - От
тiльки мимоволi виникають деякi питання. От, наприклад, таке: коли ми вже
ма мо соцiялiзм i щастя i вже йдемо, як тобi вiдомо, в комунiзм, то для
чого партi©, чи Сталiну, коли хочеш, вживати таких засобiв охорони нашого
щасливого ладу? Ти сама тiльки що сказала: який же то соцiялiзм, коли
треба бути сексотами на сво©х батькiв, посилати ©х, як ти сказала, на муки
i смерть? Як ти дума ш?
Маруся стисла золотистi брови з таким виразом, наче хтось болюче
наступив ©й на ногу, i мовчки стала дивитись убiк. А Сергiй Петрович
знову, немов не помiтивши того, невинно продовжував:
- Крiм того, чого треба так страшно охороняти свiй народ, так пильно
забороняти всяку правду, коли вiн щасливий? Яка пропаганда ворогiв
комунiзму може його переконати, що вiн нещасливий? Га?_ _Ти про це думала
коли-небудь, дiвчинко?
Маруся знов нiчого не вiдповiла, Iвасик хмикнув, а Сергiй Петрович
продовжував;
- Так, Марусино, ти ма ш рацiю, всi у нас хвалять Сталiна, всi звуть
його i генi м людства, i сонцем плянети, найпрекраснiшим iз людей за всю
iсторiю людства. Це так. Але... В яких умовах i для чого тi чи iншi люди
так кажуть? Чи дiйсно вони так оцiнюють Сталiна? Оце цiкаво. Та от,
дiвчино, скажу тобi одверто: от я оце тiльки що на зiбраннi учених i
службовцiв нашо© хемiчно© iнституцi© найбiльше хвалив Сталiна i внiс
пропозицiю послати йому привiтання i назвати його найгенiяльнiшим хемiком
на землi всiх вiкiв. Мою пропозицiю було прийнято i привiтання послано.
Мене за не© треба було б зараз же арештувати як за нахабний глум з вождя,
а мо© колеги з заздрiстю дивились на мене i вiтали мене за те, що саме
менi прийшла така чудесна iдея.
Маруся пiдвела очi й з хмарним незрозумiнням зупинила ©х на
гостренькому личку дядя Мишки. Воно сумно посмiхалось.
- Для чого ж ти зробив це? - понуро спитала вона.
- Для того, щоб випередити сво©х колег, щоб показати, що я найбiльше
люблю й оцiнюю Сталiна. Для того, дiвчинко, щоб рятувати себе i свого
сина. Це ж бо диний спосiб у всiх нас саморятування. У всiх, дiвчинко,
хто не хоче бути... мученим i знищеним. Всi кричать i перериваються вiд
любови до Сталiна. А бiльшiсть iз них в той же час смертельно ненавидять
його i смiються з нього (в душi, розумi ться).
- Але за що, за що?? - з одча м скрикнула Маруся, - Та це ж вiн же
найдужчий за всiх вождiв, це ж вiн ма всю владу, вiн генералiсимус, вiн,
а не хто iнший. Значить, вiн найрозумнiший, найенергiйнiший, найвiдданiший
справi соцiялiзму чоловiк! I тiльки за це його вибрано на такий великий
пост. Як iнакше могло бути? Як?
I Маруся з такою тугою i жадобою вп'ялась очима в лице Сергiя Петровича
i лице ©© здалось од цього таким схудлим, що вiн одвернув свiй погляд убiк
i тихо сказав:
- Так, правда, говорять однi. А другi кажуть iнше. Вони кажуть, що
Сталiн - найстрашнiша людина в iсторi© людства. Що вiн - не тiльки не
генiй, а просто досить середня людина. Розповiдають, що його товаришi по
партi©, надто товаришi Ленiна, називали його "iдеальною середнiстю".
- Але ж це все ж таки вiн ма владу, а не вони! Вiн! - уперто й навiть
злiсно закричала небога. - Його вибрано на вождя партi© й народу, його, а
не ©х! Це ж усiм видно, це ж факт очевидний!
Сергiй Петрович все так само сумно посмiхався.
- Так, це - факт очевидний, i люди, якi його пояснюють так, як оце
ти. Але iншi (не я, Марусино, а iншi, я тiльки переказую ©хнi погляди),
iншi пояснюють цей факт iнакше. Вони кажуть, що Сталiна нiхто не вибирав,
що вiн сам себе "вибрав" на вождя чи диктатора, що вiн повбивав усiх сво©х
конкурентiв, всiх, хто був хоч чим-небудь видатнiший за нього. Зiнов' ва,
Рикова, Бухарiна, Троцького, Каменева i десятки старих партiйних товаришiв
Ленiна, творцiв бiльшовицько© революцi©.
- А чого ж вони не вбили його i не стали диктаторами? Значить, вiн був
дужчий за них? А дужчий, то значить розумнiший, генiяльнiший! Хiба нi?
Сергiй Петрович стомлено похилив голову: нi, експеримент явно
провалювався. Дiвча хапалось за сво© соцiяльнi ласощi й нi за що не хотiло
випустити ©х. I_,_ очевидно, буде захищати ©х до цiлковитого загублення
чуття правди й логiки, якi в початку розмови, зда ться, досить виразно
виявлялись у не©. I чи не кiнчить вона сво© аргументи найдужчим,
найвiрнiшим способом: доносом на нього?
- Ну, дядю, чого ж ти мовчиш? Чого вiн "лiквiдував" сво©х суперникiв, а
не вони його? Що кажуть критики Сталiна?
- Вони кажуть, Марусю, що в його суперникiв не було того, що в нього.
- Ага! Я ж це й кажу!
- Так, Марусю. Критики Сталiна кажуть, що в суперникiв його не було
тi © тупости до страждання людей, яка у Сталiна, що його iнстинкт
его©зму роздувся i заглушив iншi сили, наприклад, чуття жалости,
спiвчуття, милосердя, яке бува у всiх нормальних людей, що в нього нема
нiякого чуття товариського обов'язку, нiяко© моралi. А в суперникiв не
було, мовляв, цi © генiяльно© якости, вони були "слинявi", як вiн ©х
називав, вони не мали, наприклад, вiдваги засудити на голодову смерть
мiльйони людей ради партiйно© "лiнi©". А вiн мав. I тому вiн виявив себе
дужчим i "найгенiяльнiшим". I то ж вiн, кажуть критики, створив таку
генiяльну систему охорони сво © влади, яка примушу дiтей доносити на
батькiв, а батькiв на дiтей, яка всiх громадян Радянського Союзу робить
шпигунами, яка вбива в них найприроднiшi чуття людини, яка трима в
рабствi, покорi й вiчному страху сотнi мiльйонiв людей. Це, дiйсно,
надзвичайна здатнiсть! Та коли ж так, дiвчино, коли пiшло на щирiсть, то я
тобi розкрию ще один секрет, все одно! Слухай i ти, Iвасику, слухай усiм
серцем.
Сергiй Петрович машинально полiз рукою в "тютюнову" кишеню й зараз же
вийняв ©©.
- Слухайте: вам уже вiдомо, що у мене був iще один брат, Марко, i що
його вбито на каторзi. Вбито, Марусю, як ти зна ш, при тво му батьковi, що
вiн його вкусив з ненависти. Брата мого, Марка, Iвасику, було заслано в
каторжнi роботи за те, що вiн брав участь в укра©нськiй органiзацi©, яка
боролась за волю й самостiйнiсть Укра©ни. Нас, мене i братiв мо©х Степана
та вгена, було арештовано разом з Марком. Але нас не було заслано на
каторгу. Нас усiх, Марка i нас трьох, радянська влада мучила й катувала
цiлий мiсяць. Мене цiлий тиждень годували самими оселедцями й не давали
води, це - звичайний спосiб допитiв у радянських тюрмах. Я губив розум од
спраги, починав уже божеволiти. Тодi давали менi трiшки води. Потiм другий
тиждень мене тримали в темному кльозетi без сидiння, в якому не було мiсця
щоб повернутись. Твою маму, Марусю, яку було теж арештовано з нами, щодня
за ноги так само тримали в кльозетi головою вниз у дiрцi i втикали голову
в страшну гущу. Вона_ _теж_ _почала божеволiти. Тата твого, Марусю, так
само катували. Так само було й Марковi. Але Марко все це витримав, не
здався i його заслали на каторгу, на страшнi роботи. А ми всi четверо не