Страница:
©© голосок дзвенячий. Аби на свiт благословилось, уже вона й прокинулась,
як рання пташка, i клопочеться, й бiга . I свекру догодить-услужить, i
чоловiка пожалу , i дiло не сто©ть - зроблено все. Живуть щасливо,
любенько; старий, на ©х глядячи, тiльки бога милосердного дяку .
Одно й журило ©х, що дiток господь не да . Вона, було, як де попаде
чужу дитинку, то вже й цiлу , й милу , а сама зiтхне тяжко.
Аж ось послав ©м господь, - уродилась дiвчинка. Так-то вже коха та
пестить Горпина свою первичку, i з рук не спуска ; аби прокинулось, аби
поворухнулось - уже вона й коло колиски, i хрестить, i цiлу , i колише, i
спiва над нею. На панщину поженуть, - дитинку за собою несе та вже й
моститься там з нею; сама робить, а око бiжить до дитинки.
Ото, було, молодицi й жартують:
- А що, - кажуть, - ваша дочка, Горпино? Вона й почне:
- Та вже всмiха ться, сестрицi-голубоньки, i рученята до мене
простяга ; вже зна мене; нi до кого не йде, тiльки до мене. Свекор
бубликом манив - не хоче! I в долонечки вже плеще! Вийду я з хати та з-за
дверей i дивлюсь, а воно й водить оченятами - шука мене!
- Розумна, розумна зросла, - кажуть. - Готуй лишень посаг та рушники:
хутко й свататимуть!
А дiвчинка, справдi, як та квiточка розпуку ться; таке славне
дитяточко, веселе й здорове, на пречудо!
II
Тим врем'ям помер наш пан; почав молодий господарювати. I старий був
недобрий, а сей такий лихий, що нехай господь боронить! Так людей жене,
гiрш як тих волiв. Оте три днi панськi одбудем, а четвертий за подушне,
п'ятниця й субота якiсь толочнi повидумували. А яка толока? Не то страви,
та й хлiба не дають. День при днi, день при днi робимо. Перше все
сподiвались: молодий пан буде добрий, та й дождали собi доброго! Вiн був
не дуже багатий, а жити пишно, у розкошi великiй хотiв, по-панськи! Що
йому до того, що люди, було, на нивi падають? Вiн собi то коней заведе
таких, що як змi©, то коляску купить новеньку, то у мiсто по©де - там
стратиться.А нам iще, було, кажуть сусiднi панки (вони заходять часто з
чужими людьми в розмову, а сво , то б'ють так, як i великi пани - аби рука
досягла); то й кажуть було: "Десь у вас тепереньки пан добрий дуже! Так
говорить, що аж лихо! Що мужик©в треба й наукам учити, i жалувати, i
невiть-що! Десь його мудро дуже навчено!"
А се справдi перше говорив, що й хати новi поставлю у три вiконця, а
потiм - то й старi розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть,
панську iстоту не переробиш!
Все село як за стiну засунулось, такi смутнi всi, що сумно й глянуть!
Тiльки Горпина трохи веселенька, тiшитьея малою донечкою та й про
громадське лихо забува . Та не минула й ©© лиха година! Занедужала
дитинка, кричить, плаче. Горпина й сама плаче над нею, та нiчого не
врадить. Бiгав старий свекор до лiкарки - нема дома, та навiть i з
молодиць нема нiкого: всi на панщинi. Далi й за Горпиною прийшли:
- Чому не йдеш?
- В мене дитина нездужа , - каже вона плачучи.
- Пановi треба робити, а про твою дитину байдуже. Мусила йти. Узяла
дитину, обгорнула та й пiшла. А воно, бiднесеньке, кричить та кричить.
Дойшли, пан стрiча сам, такий гнiвний, крий мати божа! Почав ©© словами
картати, а дитиночка на руках так i пруча ться - кричить. Пан iще гiрш
розгнiвався:
- Геть ту дитину! - гукнув, - геть! Треба менi робити, а не з дитиною
панькатись!
Звелiв десятнику додому однести.
- Ой, паночку, голубчику! - блага його Горпина плачуща. - Нехай же я
хоч однесу сама! Паночку мiй! Будьте милостивi! Се моя дитинка дина!
- Неси, неси, - каже десятнику, - а ти роби дiло, коли не хочеш кари
здобути.
Понесли дитинку полем. Iще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та
болiзний; далi все тихш, а там i зовсiм затихло.
III
Як уже вона там робила сей день, - увечерi прибiгла додому, аж дух ©й
захватило:
- Дитинко моя! Донечко! Чи ви ж доглядали ©©, батеньку? Скажiть же бо,
що й як?
- Та годi побиватись, дочко, - каже старий свекор, - дякувати
господовi, втихла трохи.
Та не надовго: вночi прокинулось iзнов та ще гiрш стражда , аж горить.
Радилась Горпина з бабами, - нiчого не врадили, нiчого не помоглося. А тут
день уже нахопля ться, треба на панщину йти. Згадала Горпина, що чула
колись, як дитина не спить, то настояти маковi головки на молоцi та й дать
випити. Так вона й зробила. "Нехай хоч воно вiдпочине - не мучиться", -
дума . Як дала ©й, дитина зараз i втихла, засипати почала, та так крiпко
заснула i не здригнулась, як крикнув десятник на весь голос: "На панщину!"
Положила Горпина дочку в колисцi, перехрестила та й пiшла плачучи.
Як там ©© лаяли, як на не© сварились - i не слуха , аби ©й до вечора
дождати! Перемучилась день. От сонечко вже за синю гору запало, от уже й
вечiр. Бiжить вона додому, бiжить... Убiгла в хату: тихо й темно. Вона до
колиски, за дитину, - дитина холодна лежить: не ворухнеться, не дише.
IV
- Тату! - крикнула.
- А чого, дочко, мене ляка ш? Я був задрiмав. Мала спить i досi.
Горпина й слова не промовить, обхопила дочку руками та наче й замерла.
Старий iзнов задрiмав.
- Свiтла! Свiтла дайте! - скрикнула. - Тату! Свiтла! Старий викресав
огню. "Що се з нею подiялося?" - дума , та як засвiтив, глянув, так i
прикипiв на мiсцi. Сто©ть серед хати Горпина, аж почорнiла i страшно
дивиться, а на руках у не© мертва дитина.
- Дочко, - промовив старий, - дочко!
- А що, - одмовля , - бач, як помоглося! Затихла моя дитинка, не
кричить!
А далi як заплаче, як затужить, - де тi й сльози беруться! Так i
ллються струменем.
Почули люди, прибiгли, говорять, вмовляють. Вона мов i не чу , i не
одiрвуть од дитинки. Чоловiк ходить сам як не при собi; свекор аж
занедужав.
Стали похорон ладити. От уже й домовинку принесли новеньку, всипали
квiтками пахучими та зiллям.
- Горпино, - кажуть, - дай дитину.
Не дала. Сама обмила ©© й положила. Час уже й нести, а вона сто©ть -
дивиться. Люди до не© говорять - не чу , не слуха .
Одвели якось, узяли й понесли. Глянула вона тодi вперше округи,
перехрестилась i собi пiшла. Куди люди не ступлять, i вона слiдком за
ними, за тою домовинкою; йде, словечка не промовить. I в церквi достояла
мов спокiйна, та як стали ховати, боже мiй милий! так i кинулась за дитям
у яму. Ледве вхопили ©© та принесли додому, мов неживу.
Хорувала вона тяжко тижнiв iзо три. Якось господь помилував, вернув
здоров'я, та розум не вернувсь! Така вона стала, якась не при умi.
Цiлiсiнький день ходить мовчки та городнiй мак iзбира ; а спитати, нащо?
"А се, - каже, - для мо © дитинки".
Взимку то все плаче: "Нема макiвокi Чим менi донечку рятувати!"
Аби почала перша макiвочка бринiти, вже й угледить, i зараз вирве й
любу ю, не натiшиться. То ще дiло робить, пора ться, а тiльки зацвiтуть
маки в городах, вона й хату покине i не вийде з тих макiв. Iдеш понад
городами, то й бачиш: сидить мiж повними макiвками в бiлiй сорочцi, гарно
убрана, у намистi, й сама ще молоденька, -тiльки як крейда бiла; сидить та
перекида ться макiвочками, i всмiха ться, як дитина... А маки процвiтають,
i бiлим, i сивим, i червоним квiтом повно.
СЕСТРА
I
Мати вмерла - я ще малесенькою була, добре й не запам'ятаю. Тiльки менi
наче сниться, що хитав мене хтось у колисцi i спiвав надо мною тихесенько.
Як поховали панiматку, батько не хотiв удруге оженитись. Не буде вже
над мою першу милу, - було, каже. - Коли господь ©© прийняв, нехай уже
дiточки господарюють!"
Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рiвно, i брата й мене.
Жили ми при достатку, всього було доволi; що, було, собi задумаю, те й
зроблю: все менi вiльно було. Що яке-то мо дiвування було розкiшне й
веселе, то й згадать любо! Нехай мiй батенько царству !
Погуляла дiвчиною рокiв зо три; сватають мене. Я все не хочу. а батько
не силу , хоч там якi були й багатi, й пишнi женихи. Аж ось послав i менi
господь до пари й до любовi. Мiй жених був хороший такий, господи!
Чорнявий, ставний... Так-то вже я його сподобала! Тiльки й на думцi, що
Павло; як би то хутче побачитись! А вiн не з нашого села був, геть iз
чужого. Побачу - й веселенька, а не побачу, то такий уже сум мене вiзьме,
такий жаль обiйме, що й свiт менi не милий! Спiзниться вiн на гуляннячко,
я й очi виплачу. "Може, - думаю, - в його друга дiвчина". Коли так по
Семенi, другого дня, i не сподiвалась, i не снилось менi, та й посватався
вiн. Батько поблагословив. Дарма що чужестороннiй, та господар був добрий
такий, хазяйствував, що й на сторонi його всяке знало.
Привiз мене чоловiк на сво господарство. Боже мiй милий! Як-то жили ми
любенько! Та не дав йому господь довгого вiку... Тiльки всього два роки
була я за ним. Такий вiн був люб'ячий до мене! В хату то й заглянуть
весело: як у вiночку. Сидимо, робимо чи так говоримо, усе собi вкупцi.
Коли тут - лихо менi тяжке - рознедужався Павло мiй. Кидалась я й до
знахарiв, i до лiкарiв - нiхто нiчого не врадив! Смерти, кажуть, не
одперти... помер Павло...
При©хав за мною батько та й до себе взяв. Чоловiкову хату продали i
худобу всю.
- Живи в мене, дочко! Чого ти ма ш у чужому селi одинока сидiти! Хiба
ти сирота, нехай бог милу !
II
А брат мiй тими часами оженився, узяв таки з нашого села дiвчину;
моторна така, чепурна, що й годi! I дитинка в ©х була, дiвчинка, як
ясочка, свiжа й повна, як гурочок.
Не поплакала я ще й пiвроку за сво©м Павлом а тут i батька ми поховали.
Кажуть люди: як одна бiда йде то й другу за собою веде. - то недурно й
кажуть! До якого с часу ми добре жили; далi зубожiв мiй брат: то хлiб не
вродив, то худоба вигинула; а п'ятеро дiток бог дав: двi дiвчини й три
хлопцi. Журиться так брат, аж в'яне. Невiстка смутная ходить, i дiтки
навiть посумiли. Таке вже настало що й хлiба нi за що купити.
- Сестро! - каже брат. - Коли твоя ласка, позич менi грошей! Як буду
жив, зароблю - оддам, а вмру, то бог тобi оддасть!
Я й прзичила йому тi грошi, що за хату й за худобу взяла, та нiби в нас
i в хатi повеселiшало: i брат заговорить, i братова всмiхнеться, й дiтвора
бубонить, регочеться. Я радiю: "Слава господовi, що i в нас, як i в людей
благодатно!" Купив мiй брат худобу, став потроху розживаться.
Ми з братом щиро любилися зроду, змалку. Щоб посваритись або скривдити
одно одного, крий боже! Вже як там не погодимось на чому, то подару мось.
I небожата мене дуже жалували, аж за мене було змагаються мiж собою:
"Се моя тiтка!", а той собi тягне: "Моя!" Та як учепляться цiлувати, то
було й роботу з оук вихоплять, i хустка з голови спаде.
Тiльки братова багацько гордувала. Вже ж я й годила як малiй дитинi, та
нi, не вгодила! "Братова, серце! - було раджу ©й. - Зробiмо так да отак,
то добре буде". Там чи купити що, чи продати, - зроду-вiку не послуха ;
хоч шкода з того видима буде; вона свого докаже. Перед нею затихну,
поплачу нишком, та й годi. Не хотiла брата турбувати; знов до не© з
ласкавою мовою пiдiйду.
Якось розсаду з нею садимо в городi. Я говорю до не©; вона, мов не чу ,
одiйшла собi геть. Важко менi на серцi - заспiвала собi; спiваю, а сльози
так з очей i ллються... Коли чую: "Боже помагай, i день вам добрий!"
Дивлюсь - се наша сусiда. Перехилилась через тин та й кланя ться. Я
хутенько втерла сльози.
- Добридень, - кажу, - сестрице!
- А я оце до вас iду.
- Та милостi ж вашо© просимо!
- Чи не продали б ви менi розсади трошечки?
- То вже для чужого продати, а для сусiди й так треба дати.
- Коли ваша ласка, серце! - i простяга менi глечичка.
Я набрала скiльки там у глечичок та й дала ©й. Подякувала та жiнка та й
пiшла собi. Братова на мене й накинулась.
- Се, - каже, - як усi господарюватимуть, то й господарство мо
рознесуть чисто! Такi й золоту гору розiмчать!
Як почала, як почала... Мати божа милостива! Я тiльки слiзьми
вмиваюсь...
- Братова, - кажу, - не жалувала я для вас нiчого, поки що мала! Грiх
вам буде, що ви мене хлiба куском тепер дорiка те! - Покинула робити й
вийшла з города.
Тяжко й важко менi. Узяла собi таку думку: "Покину ©х, пiду служити!"
Зiбрала сво добро; що в тлумочок склала, а що покликала братових дiвчаток
та ©х обдiлила. У мене було всяко© одежини й не злiчити, а все добра,
нова. Скiльки полотна було, хусток, плахот, юпок! Дiти радiють; зараз
дiвчатка й почали вбиратись. "А чи менi гарно, тiтусю?" - "А менi?" - "Як
оддамся, то зав'яжу оцю червону хустку", - говорить, а сама ще така, як
узлик. Джергочуть коло мене, а менi вже так жалко, що й словечка не скажу;
за слiзоньками свiту божого не бачу! I дiти помiтили - жалують мене:
"Тiточко-любочко! Чого ви журитесь? Може, хто вас налаяв? Може, ви
нездужа те?" Обсiли мене, як дрiбнi пташенята. "Не плачте", - вмовляють та
менi рученятами очi затуляють.
III
Чую, так надвечiр, брат iде. Я уступилась та й сiла в кутку. Вiн
веселий увiйшов:
- Здоровi, дiточки, й ти, сестро!..
За ним i братова в хату. Посiдали вечеряти вони й дiти.
- А ти чому не йдеш, сестро?
- Спасибi, братику, не хочу.
Вiн подивився на мене пильно й жiнцi в вiчi, похитав головою.
- О жiнко! - каже. - Се вже, бачу, тво© примхи! Не обижай сестри: грiх
тобi буде!
- Оце менi лиха година та нещаслива! Хiба ж я в тебе наймичка, що менi
не вiльно й слова сказати! Ганю я твою сестру, чи що? Я тiльки правду щиру
сказала!
Покинула вечеряти й з хати пiшла.
А старшенька дiвчинка до батька:
- Чого се, тату, тiтка все плаче? Так плаче, що господи! Що мати ©й
сказала?
Брат змовчав, тiльки по голiвцi дiвчинку погладив. По вечерi зблизився
до мене, сiв поруч зо мною та:
- Сестро моя, - каже, - не журись, голубко! Досi жили з тобою любенько,
треба б так i звiкувати. Нас тiльки двойко в свiтi... Подаруй мо©й жiнцi
яке там незвичайне слово, зроби менi таку велику ласку, сестро моя
рiдненька!
- Братику мiй, голубчику! Нехай же мене господь милосердний боронить,
щоб я з тобою в сварку заходила, - кажу. - Що твоя жiнка мене обидила, я
©й те дарую, тiльки важко менi на серцi, братику мiй! Нехай поплачу, -
полегша .
- Не плач, сестронько, годi!
- Я, брате, хочу вас покинути.
Вiн так i стрепенувсь:
- А де ж ти будеш?
- Пiду служити!
- Що се в тебе за думки такi, сестро! Зглянься, на бога! - почав
вговоряти та вмовляти, й жiнку привiв, - i вона просить:
- Не кидай нас!
Почули дiти. Боже! Як кинуться до мене та в плач!
- Тiточка наша любенька! Хоче нас кидати! Не кидай, ми тобi будем
годити, ми тебе шануватимем!
Що против кого, а против дiтей я й не зговорю. Пригорнула малих до
серця та тiльки плачу.
А брат дума , що то вже я роздумалась, дяку :
- Спасибi, сестро, що ти мо©х дiток жалу ш! Та вони без тебе посиротiли
б, як без рiдно© матерi.
А я таки маю думку йти в службу.
Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки, та гадки, та
журба пекуча. Трудно було й здумати, що десь наймичкою маятимусь! Мала й
худобу, i господарство сво , зросла в розкошi, а доводиться служити за
хлiба шматок та годити, може, i лихому, i ледачому кому! Треба й правду, й
неправду терпiти, треба привикати! Зазнаю чужо© сторони, яка вона !
Перебуду всякого горя й лиха! Нiхто мене не жалуватиме; нiхто не сяде, не
зажуриться коло мене, анi словця любого та щирого не промовить! Звiсно,
чужi люди хоч i добрi, та не знатимуть, яка я; а я знов ©х не знатиму.
IV
Ранiсiнько-ранiсiнько пiднялась. Усi сплять; iще й на зорю не
займа ться, - iмла. Востанн глянула на дiток, на брата. I братово© жалко
стало. Взяла свiй тлумочок та тихенько й вийшла з хати.
Iду, iду i не оглядаюсь. От i велика могила, що геть за околицею
зеленi . Зiйшла на могилу та й глянула тодi на сво село; а сонечко саме
сходить... Село як на долонi, так менi в очах замигтiли бiлi хати,
колодязне цямриння, розквiтлi садки й городи. Побачила й батькiвське
подвiр'я, i ту вербу кучеряву, гiллясту, що малою ще дiвчинкою пiд нею
гралась. Стою i з мiсця не зворухнуся, - задивилась. Що менi там кожна
стежечка, кожний кущик знакомiсiнькi; дивлюсь туди та дiтство й дiвування
сво розкiшне, i замiжжя щасливе, i вдiвство гiрке - все мов по писаному
вичитую.
Куди менi йти? Нiкого й нiчого не знаю, i сум, i неспокiй мене обiйма .
Чула колись iще од батька-покiйничка, що в Дем'янiвцi живуть якiсь родичi
нашi: матусина небога була оддана туди за коваля Ляща. "Пiду собi до ©х, -
думаю, - все менi буде охiтнiше служити, де мiй рiд ведеться".
Iду шляхом, - боюсь так, що мати божа! Раденька вже, як хто навстрiч
менi береться. А шлях не спить: то той стрiнеться, то iнший, то возом ©де,
то йде. Вже скiльки сiл минула, i козачих, i панських, не забарююсь i не
дуже в речi заходжу: розпитуюсь дороги в Дем'янiвку, подякую за хлiб-сiль
та й далi.
Другого дня притомилась я дуже та й сiла спочити в холодку пiд вербою.
Округи мене то жито половi , а в житi купка льону голубо цвiте; то ячмiнь
колоситься; оддалеки гайок синi , пiсочаний шлях угору закручу ться, як
золота нитка; день бог дав жаркий, i вiтерець не дмухне - тихо; тiльки
якась пташка сама собi щебече, наче моя душа бiдолашна, та гудуть бджоли
понад пахучою гречкою.
Коли дивлюсь - iдуть якiсь люди гурбою: i старi, й молодi, i дiтвора;
зблизились до мене й на добридень дали. "Добридень! - кажу й собi. -
Садовiться, та одпочиньмо трохи". Бачу, що дуже вони потомленi.
- Звiдки вас господь несе? - питаю чорноброву, хорошу молодицю, що
дитинку на руках тiшила
- На прощу ходили, у Ки вi були, - каже. - А вас куди мати божа та
добра доля веде?
- У Дем'янiвку, коли зна те.
- Оце б то не знати, коли самi з Дем'янiвки! Се нам цин шляшок iз вами;
то разом i пiдемо!
- А чи не зна те там коваля Ляща?
- Ляща? Який же то коваль Лящ? Нi, серце, не знаю й не чула. в нас
Лящi, так то не ковалi, а так собi хлiбороби, як i ми.
- Спитай мене, молодичко, - озвалась стара бабуся, обдiляючи дiток, що
обсiли ©©, хлiбом i поглядаючи на мене ласкаво. - Я зазнала ще того коваля
Ляща i жiнку його знала, - нехай над обома земля пером! Добрячi були люди
покiйнички!
- А давно ж вони померли, бабусю?
-Давненько, мо серце. Вже рокiв iз дев'ятнадцять буде. На одному тижнi
й померли; як щиро любилися, так одно без одного й не жило. Перше вiн
переставився, а за '©м i вона; вкупi поруч i поховали ©х. Хата спустiла,
бо не було в ©х нi роду, нi плоду. Се, мабуть, чи не до них iшла? Може,
родичка? Бо вона була здалека взята.
- До ©х, бабусю, та лиха моя доля.
- Нехай господь милу ! Що ж тобi за пригода така, серце?
- Iду служби шукати, то думала, що родичi, то службу менi нарадять, а
тепереньки, голiвко моя бiдная! Не знаю, що й робитиму!
- Шкода жугiитись, молодичко! Журбою поля не перейдеш! Ось я тобi
службу нараджу, йди до нашого отця Iвана служити. Я в його i хрестилась, i
вiнчалась, i досi живу, та, мабуть, i вмру у нього. Що то за добрячi люди,
старосвiтнi, простi! х тiльки двойко, обо старенькi вельми. Була дочка,
оддали замiж, та не довго й погосподарювала - умерла. Дiвчинка зосталась,
то старi при собi держать унучечку. Славне таке дитятко, що годi! Отець
Iван уже дуже старий i темний рокiв iз дев'ять, а служби божо© не кида .
Дознався був владика, що слiпий старець чинить у божому домi одправу, - i
заборонив. Так люди виходили усенькою громадою просити за його, щоб
оставлено. "Люди добрi, - рече ©м владика, - коли вiн такий вам любий, то
я не бороню йому стояти при престоловi божому й до кончини його вiку;
треба тiльки менi вивiрити на сво© очi, що темний слiпець благоподобно
службу божу одправля ". На©хав владика й хвалу боговi оддав, що так твердо
й не-помилешно темний править службу божу, i хрестом його благословив...
Iди до ©х, молодичко. Роботи буде небагацько. Здужатиму, то й я поможу.
- Спасибi вам, бабусю моя ласкавая! Нехай же господь да вам усе добре!
- Ну, тепереньки полуднуймо та й поберiмось далi. Сьогоднi й дома
заночу мо, коли бог дасть.
V
Дем'янiвка та в долинцi, мов у зеленому гнiздечку, лежить. Село велике
й багате. Двi церкви, одна мурована, висока, друга дерев'яна й давня
сильне, аж у землю вросла й похилилась. Отець Iван жив за мурованою
недалечке; мав собi домочок, i садок, i город, - невеличке, та хороше
хазяйствечко.
Надвечiр увiйшли ми в село, i розбрелись прочани улицями. Кожне до
сво © господи поспiша , а я за старою бабусею йду. Так менi чогось сумно й
боязно, аж мо серце мре. Як перше було, коли йду куди, то весело й
залюбки, а тут i очей не смiю пiдняти. Увiйшла та й стою сама не при собi.
Чую, що стара за мене одповiща .
- Увiйди та одпочинь, дитино, - промовив хтось тихо й поважно.
Звела очi, аж против мене, на липовiй лавцi, старий, старий дiд. Очi
йому незрячi, й така в тих очах тиша та добрiсть, що я нiколи й не бачила.
Борода бiла нижче пояса кучерявиться; сидить вiн у тiньку, тiльки вечiрнiй
промiнь сонячний наче червоним золотом його обсипа .
Як почула я такi слова ласкавi, аж за серце мене вхопило. Сльози ринули
менi з очей, а вiн простяг руку та й поблагословив мене. Бачу, й вона
увiйшла: старесенька, малесенька, ледве од землi видно, а ще чуйненька,
говiрка.
- Оставайся в нас iз богом, молодичко, - каже. - Ти молоденька, то й
хату нашу розвеселиш, i внучечку мою втiшиш. Бiжи лишень сюди, Марусечко,
до нас! Ходи, не соромся!.. Така вже в нас соромляжа, мов засватана.
Взяла за ручку невеличку дiвчинку, гарненьку, чорнявеньку, що все з-за
дверей блискотiла оченятами, та й увела в хату.
- Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися й пошануй.
От воно й вклонилось, i привiтало мене чепурненько. А я думаю собi:
"Як-то тепереиьки небожата мо© коханi? Чи згадують мене?"
Осталась. Живу в ©х мiсяць, живу й другий; добре менi так, що годi! Так
мене жалують, як свою дитину. Ото, було, впораюсь у хатi, пообiда мо та й
посiда мо усi в садку пiд черешнею. Панотець тихенько собi сидить та дума
або молитви шепче, а то псальми спiва - так хороше, господи! Старенька й
панiматка гомонять то те, то iнше; я коло ©х тулюсь та слухаю. I внучечка
кача ться по садку бiлим клубочком, i до нас прискочить, i знов у гущавинi
зеленiй зникне. Тихенько й любенько день мине, що так, зда ться б, i вiк
свiй звiкував. От же все менi туга невсипуща! Вони й розважають, i
розговорюють.
- Не сумуй, - кажуть, - то грiх великий. То дитина плаче, бо нiчого не
розумi , а доросла, то повинна собi раду дати. Нехай помислить, що, може,
трапиться й добре ще в свiтi; а здоров'я втратиш - яке вже буде життя!
Годi, серце, послухай нас, старих! От поглянь, який господь вечiр дав!
А сонечко заходить. Рiчка тече, як щире золото, мiж зеленими берегами;
кучерявi верби купають у водi вiти; цвiтуть-процвiтають маки городнi, i
високоверхi коноплi зеленiють; де коло бiло© хатки червонi рясне вишення
чи високий кущ калини стрiху пiдпира , закриваючи всю бiлу стiну; а хатина
ж у розквiтлому городi, як у вiночку, хова ться. I зелено, й червоно, i
голубо, й бiло, й синьо, й рожево коло то© хатки... Тихо й тепло, i скрiзь
червоно - i на небi, i на згiр'ях, i на водi. Господи!..
- Сей...свiт - як макiв цвiт; як-то на тiм буде! -каже, було, стара,
похитуючи головою.
- Боже мiй, боже! - промовить панiматка стиха. А панотець пiдведе темнi
очi вгору.
- Слава господовi! - рече.
VI
Одного дня раненько йду з водою, коли назустрiч менi чоловiк. Глянула,
- та се ж Трохим Рибець, iз нашого села! Боже мiй! Мало коромисла не
впустила, i слова не промовлю - зрадiла. А вiн:
- Так се справдi ви тут? Ми чули, та вiри не йняли. Брат ваш дуже за
вами журиться. Iдеш у Дем'янiвку (а я, бачте, за колесами), може, сестру
побачиш, - каже менi, - то скажи, що засмутила вона мене сильне, i прошу я
©© милою просьбою, щоб до нас вернулась.
- Та чи здоровi ж вони там? - питаю плачучи. - А дiточки як? Мабуть,
забули мене?
- Де вже забули! I досi плачуть, що ви ©х покинули. Що ж маю вашому
братовi казати?
- Кажiть йому, що дуже мене жалко i ного, i дiток, i серце мо в'яне...
а вже до його не вернусь! Шкода мене вмовляти, а силувати - тож не знаю,
хто мене присилу .
- А тут же вам добре?
- Так-то добре, що й сказати не можна! -та й розповiдаю йому, де я
служу.
- Зайдiть лишень, -кажу, -то я небожатам якого гостинця дам. Скажете:
тiтка прислала.
От там узяла кiлька грошенят, то те купила, то те, - шлю ©м. Проводжу
того чоловiка за село та плачу-плачу!
- Скажiть, що я ©х до само© смертi кохатиму, а згадую щогодини,
щохвилини. Куди не гляну, що не заговорю, то все ©х згадаю!
- Та добре ж, добре. Чому не сказати? Скажу. Прощавайте! Нехай вам
господь помага iз вашими господарями! Якi то люди добрячi! Привiтали
мене, за©жджого, як сiм'янина. От люди!
- Так-то вже ©м бог дав, що всi ©м любi й милi, - кажу йому.
- То вже правда, що божi люди! - одказу чоловiк, радiючи.
Провела його за село, того чоловiка, попоплакала... Минуло з тиждень. У
суботу бiлю хату, коли бiжить моя Марусенька:
- До вас гостi на©хали!
- Якi? - питаю, а саму як огнем обхопило.
- Та там якийсь чоловiк, такий чорнявий, високий, i молодиця гарна, i
дiточки з ними. Питаються вас.
Я й не схаменусь - стою. Коли бачу - брат у хату з жiнкою й з дiтьми.
Боже мiй! Свiте мiй! Так я й зомлiла: одно, що радiсть велика-побачила, а
друге-згадала сво горе й лихо. Почали мене всi просити: "©дь та ©дь iз
нами. Не послуха ш нас iз жiнкою (i вона просить, тiльки сама невесела),
то дiток наших послухай: вони за тобою щодня плачуть".
А дiтки як очепились за шию менi, то й не вступаються, цiлують та
просять:
- ©дьте з нами, тiточко наша кохана, ©дьте!
- Нi, не по©ду.
Вони й заплакали, мо© голуб'ята; так слiзочки з очей i капотять.
Як припали вони, то не можна й одхилити од мене. Одмовлялась я,
одмовлялась, та й мусила послухатись.
Пiшла, попрощалась iз господарями, подякувала ©м за милiсть i за ласку.
Вони радiють, хоч i жалко, що одходжу од ©х, та на мене радiють, що бог
менi дав - iзнов до брата iду, -у свою хату. Проводили мене хлiбом-сiллю,
поблагословили, а Марусечка, то й плакала за мною, що покидаю ©© саму.
Увiйшла я знов у ту хату, що в нiй i росла й дiвувала. Зда ться, що
кожний куточок веселенько менi всмiха ться, i я наче помолодшала: з
дiтворою кручусь по дворищу та бiгаю; то на улицю вигляну, то в садок
кинусь: се ж бо я й дома!.. Та не довго радувалась.
Почала братова мене знов допiкати. Уже тепер i ступити менi не дасть;
уже нема менi й промито© води: та те не добре, та се не гаразд! Та на свою
голову прикликали собi бiду! Як почне - боже, твоя воля! - що я й об'©ла
©х i обпила; та якось i про грошi мо© згадала, що я ©м позичила: "Ти
дума ш, ми тобi грошi виннi? Iще з тебе треба б узяти: ти вже бiльш хлiба
в нас з'©ла, нiж тих грошей було!"
А я позичила братовi всi до копi чки, що взяла за худобу, - а в мене
як рання пташка, i клопочеться, й бiга . I свекру догодить-услужить, i
чоловiка пожалу , i дiло не сто©ть - зроблено все. Живуть щасливо,
любенько; старий, на ©х глядячи, тiльки бога милосердного дяку .
Одно й журило ©х, що дiток господь не да . Вона, було, як де попаде
чужу дитинку, то вже й цiлу , й милу , а сама зiтхне тяжко.
Аж ось послав ©м господь, - уродилась дiвчинка. Так-то вже коха та
пестить Горпина свою первичку, i з рук не спуска ; аби прокинулось, аби
поворухнулось - уже вона й коло колиски, i хрестить, i цiлу , i колише, i
спiва над нею. На панщину поженуть, - дитинку за собою несе та вже й
моститься там з нею; сама робить, а око бiжить до дитинки.
Ото, було, молодицi й жартують:
- А що, - кажуть, - ваша дочка, Горпино? Вона й почне:
- Та вже всмiха ться, сестрицi-голубоньки, i рученята до мене
простяга ; вже зна мене; нi до кого не йде, тiльки до мене. Свекор
бубликом манив - не хоче! I в долонечки вже плеще! Вийду я з хати та з-за
дверей i дивлюсь, а воно й водить оченятами - шука мене!
- Розумна, розумна зросла, - кажуть. - Готуй лишень посаг та рушники:
хутко й свататимуть!
А дiвчинка, справдi, як та квiточка розпуку ться; таке славне
дитяточко, веселе й здорове, на пречудо!
II
Тим врем'ям помер наш пан; почав молодий господарювати. I старий був
недобрий, а сей такий лихий, що нехай господь боронить! Так людей жене,
гiрш як тих волiв. Оте три днi панськi одбудем, а четвертий за подушне,
п'ятниця й субота якiсь толочнi повидумували. А яка толока? Не то страви,
та й хлiба не дають. День при днi, день при днi робимо. Перше все
сподiвались: молодий пан буде добрий, та й дождали собi доброго! Вiн був
не дуже багатий, а жити пишно, у розкошi великiй хотiв, по-панськи! Що
йому до того, що люди, було, на нивi падають? Вiн собi то коней заведе
таких, що як змi©, то коляску купить новеньку, то у мiсто по©де - там
стратиться.А нам iще, було, кажуть сусiднi панки (вони заходять часто з
чужими людьми в розмову, а сво , то б'ють так, як i великi пани - аби рука
досягла); то й кажуть було: "Десь у вас тепереньки пан добрий дуже! Так
говорить, що аж лихо! Що мужик©в треба й наукам учити, i жалувати, i
невiть-що! Десь його мудро дуже навчено!"
А се справдi перше говорив, що й хати новi поставлю у три вiконця, а
потiм - то й старi розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть,
панську iстоту не переробиш!
Все село як за стiну засунулось, такi смутнi всi, що сумно й глянуть!
Тiльки Горпина трохи веселенька, тiшитьея малою донечкою та й про
громадське лихо забува . Та не минула й ©© лиха година! Занедужала
дитинка, кричить, плаче. Горпина й сама плаче над нею, та нiчого не
врадить. Бiгав старий свекор до лiкарки - нема дома, та навiть i з
молодиць нема нiкого: всi на панщинi. Далi й за Горпиною прийшли:
- Чому не йдеш?
- В мене дитина нездужа , - каже вона плачучи.
- Пановi треба робити, а про твою дитину байдуже. Мусила йти. Узяла
дитину, обгорнула та й пiшла. А воно, бiднесеньке, кричить та кричить.
Дойшли, пан стрiча сам, такий гнiвний, крий мати божа! Почав ©© словами
картати, а дитиночка на руках так i пруча ться - кричить. Пан iще гiрш
розгнiвався:
- Геть ту дитину! - гукнув, - геть! Треба менi робити, а не з дитиною
панькатись!
Звелiв десятнику додому однести.
- Ой, паночку, голубчику! - блага його Горпина плачуща. - Нехай же я
хоч однесу сама! Паночку мiй! Будьте милостивi! Се моя дитинка дина!
- Неси, неси, - каже десятнику, - а ти роби дiло, коли не хочеш кари
здобути.
Понесли дитинку полем. Iще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та
болiзний; далi все тихш, а там i зовсiм затихло.
III
Як уже вона там робила сей день, - увечерi прибiгла додому, аж дух ©й
захватило:
- Дитинко моя! Донечко! Чи ви ж доглядали ©©, батеньку? Скажiть же бо,
що й як?
- Та годi побиватись, дочко, - каже старий свекор, - дякувати
господовi, втихла трохи.
Та не надовго: вночi прокинулось iзнов та ще гiрш стражда , аж горить.
Радилась Горпина з бабами, - нiчого не врадили, нiчого не помоглося. А тут
день уже нахопля ться, треба на панщину йти. Згадала Горпина, що чула
колись, як дитина не спить, то настояти маковi головки на молоцi та й дать
випити. Так вона й зробила. "Нехай хоч воно вiдпочине - не мучиться", -
дума . Як дала ©й, дитина зараз i втихла, засипати почала, та так крiпко
заснула i не здригнулась, як крикнув десятник на весь голос: "На панщину!"
Положила Горпина дочку в колисцi, перехрестила та й пiшла плачучи.
Як там ©© лаяли, як на не© сварились - i не слуха , аби ©й до вечора
дождати! Перемучилась день. От сонечко вже за синю гору запало, от уже й
вечiр. Бiжить вона додому, бiжить... Убiгла в хату: тихо й темно. Вона до
колиски, за дитину, - дитина холодна лежить: не ворухнеться, не дише.
IV
- Тату! - крикнула.
- А чого, дочко, мене ляка ш? Я був задрiмав. Мала спить i досi.
Горпина й слова не промовить, обхопила дочку руками та наче й замерла.
Старий iзнов задрiмав.
- Свiтла! Свiтла дайте! - скрикнула. - Тату! Свiтла! Старий викресав
огню. "Що се з нею подiялося?" - дума , та як засвiтив, глянув, так i
прикипiв на мiсцi. Сто©ть серед хати Горпина, аж почорнiла i страшно
дивиться, а на руках у не© мертва дитина.
- Дочко, - промовив старий, - дочко!
- А що, - одмовля , - бач, як помоглося! Затихла моя дитинка, не
кричить!
А далi як заплаче, як затужить, - де тi й сльози беруться! Так i
ллються струменем.
Почули люди, прибiгли, говорять, вмовляють. Вона мов i не чу , i не
одiрвуть од дитинки. Чоловiк ходить сам як не при собi; свекор аж
занедужав.
Стали похорон ладити. От уже й домовинку принесли новеньку, всипали
квiтками пахучими та зiллям.
- Горпино, - кажуть, - дай дитину.
Не дала. Сама обмила ©© й положила. Час уже й нести, а вона сто©ть -
дивиться. Люди до не© говорять - не чу , не слуха .
Одвели якось, узяли й понесли. Глянула вона тодi вперше округи,
перехрестилась i собi пiшла. Куди люди не ступлять, i вона слiдком за
ними, за тою домовинкою; йде, словечка не промовить. I в церквi достояла
мов спокiйна, та як стали ховати, боже мiй милий! так i кинулась за дитям
у яму. Ледве вхопили ©© та принесли додому, мов неживу.
Хорувала вона тяжко тижнiв iзо три. Якось господь помилував, вернув
здоров'я, та розум не вернувсь! Така вона стала, якась не при умi.
Цiлiсiнький день ходить мовчки та городнiй мак iзбира ; а спитати, нащо?
"А се, - каже, - для мо © дитинки".
Взимку то все плаче: "Нема макiвокi Чим менi донечку рятувати!"
Аби почала перша макiвочка бринiти, вже й угледить, i зараз вирве й
любу ю, не натiшиться. То ще дiло робить, пора ться, а тiльки зацвiтуть
маки в городах, вона й хату покине i не вийде з тих макiв. Iдеш понад
городами, то й бачиш: сидить мiж повними макiвками в бiлiй сорочцi, гарно
убрана, у намистi, й сама ще молоденька, -тiльки як крейда бiла; сидить та
перекида ться макiвочками, i всмiха ться, як дитина... А маки процвiтають,
i бiлим, i сивим, i червоним квiтом повно.
СЕСТРА
I
Мати вмерла - я ще малесенькою була, добре й не запам'ятаю. Тiльки менi
наче сниться, що хитав мене хтось у колисцi i спiвав надо мною тихесенько.
Як поховали панiматку, батько не хотiв удруге оженитись. Не буде вже
над мою першу милу, - було, каже. - Коли господь ©© прийняв, нехай уже
дiточки господарюють!"
Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рiвно, i брата й мене.
Жили ми при достатку, всього було доволi; що, було, собi задумаю, те й
зроблю: все менi вiльно було. Що яке-то мо дiвування було розкiшне й
веселе, то й згадать любо! Нехай мiй батенько царству !
Погуляла дiвчиною рокiв зо три; сватають мене. Я все не хочу. а батько
не силу , хоч там якi були й багатi, й пишнi женихи. Аж ось послав i менi
господь до пари й до любовi. Мiй жених був хороший такий, господи!
Чорнявий, ставний... Так-то вже я його сподобала! Тiльки й на думцi, що
Павло; як би то хутче побачитись! А вiн не з нашого села був, геть iз
чужого. Побачу - й веселенька, а не побачу, то такий уже сум мене вiзьме,
такий жаль обiйме, що й свiт менi не милий! Спiзниться вiн на гуляннячко,
я й очi виплачу. "Може, - думаю, - в його друга дiвчина". Коли так по
Семенi, другого дня, i не сподiвалась, i не снилось менi, та й посватався
вiн. Батько поблагословив. Дарма що чужестороннiй, та господар був добрий
такий, хазяйствував, що й на сторонi його всяке знало.
Привiз мене чоловiк на сво господарство. Боже мiй милий! Як-то жили ми
любенько! Та не дав йому господь довгого вiку... Тiльки всього два роки
була я за ним. Такий вiн був люб'ячий до мене! В хату то й заглянуть
весело: як у вiночку. Сидимо, робимо чи так говоримо, усе собi вкупцi.
Коли тут - лихо менi тяжке - рознедужався Павло мiй. Кидалась я й до
знахарiв, i до лiкарiв - нiхто нiчого не врадив! Смерти, кажуть, не
одперти... помер Павло...
При©хав за мною батько та й до себе взяв. Чоловiкову хату продали i
худобу всю.
- Живи в мене, дочко! Чого ти ма ш у чужому селi одинока сидiти! Хiба
ти сирота, нехай бог милу !
II
А брат мiй тими часами оженився, узяв таки з нашого села дiвчину;
моторна така, чепурна, що й годi! I дитинка в ©х була, дiвчинка, як
ясочка, свiжа й повна, як гурочок.
Не поплакала я ще й пiвроку за сво©м Павлом а тут i батька ми поховали.
Кажуть люди: як одна бiда йде то й другу за собою веде. - то недурно й
кажуть! До якого с часу ми добре жили; далi зубожiв мiй брат: то хлiб не
вродив, то худоба вигинула; а п'ятеро дiток бог дав: двi дiвчини й три
хлопцi. Журиться так брат, аж в'яне. Невiстка смутная ходить, i дiтки
навiть посумiли. Таке вже настало що й хлiба нi за що купити.
- Сестро! - каже брат. - Коли твоя ласка, позич менi грошей! Як буду
жив, зароблю - оддам, а вмру, то бог тобi оддасть!
Я й прзичила йому тi грошi, що за хату й за худобу взяла, та нiби в нас
i в хатi повеселiшало: i брат заговорить, i братова всмiхнеться, й дiтвора
бубонить, регочеться. Я радiю: "Слава господовi, що i в нас, як i в людей
благодатно!" Купив мiй брат худобу, став потроху розживаться.
Ми з братом щиро любилися зроду, змалку. Щоб посваритись або скривдити
одно одного, крий боже! Вже як там не погодимось на чому, то подару мось.
I небожата мене дуже жалували, аж за мене було змагаються мiж собою:
"Се моя тiтка!", а той собi тягне: "Моя!" Та як учепляться цiлувати, то
було й роботу з оук вихоплять, i хустка з голови спаде.
Тiльки братова багацько гордувала. Вже ж я й годила як малiй дитинi, та
нi, не вгодила! "Братова, серце! - було раджу ©й. - Зробiмо так да отак,
то добре буде". Там чи купити що, чи продати, - зроду-вiку не послуха ;
хоч шкода з того видима буде; вона свого докаже. Перед нею затихну,
поплачу нишком, та й годi. Не хотiла брата турбувати; знов до не© з
ласкавою мовою пiдiйду.
Якось розсаду з нею садимо в городi. Я говорю до не©; вона, мов не чу ,
одiйшла собi геть. Важко менi на серцi - заспiвала собi; спiваю, а сльози
так з очей i ллються... Коли чую: "Боже помагай, i день вам добрий!"
Дивлюсь - се наша сусiда. Перехилилась через тин та й кланя ться. Я
хутенько втерла сльози.
- Добридень, - кажу, - сестрице!
- А я оце до вас iду.
- Та милостi ж вашо© просимо!
- Чи не продали б ви менi розсади трошечки?
- То вже для чужого продати, а для сусiди й так треба дати.
- Коли ваша ласка, серце! - i простяга менi глечичка.
Я набрала скiльки там у глечичок та й дала ©й. Подякувала та жiнка та й
пiшла собi. Братова на мене й накинулась.
- Се, - каже, - як усi господарюватимуть, то й господарство мо
рознесуть чисто! Такi й золоту гору розiмчать!
Як почала, як почала... Мати божа милостива! Я тiльки слiзьми
вмиваюсь...
- Братова, - кажу, - не жалувала я для вас нiчого, поки що мала! Грiх
вам буде, що ви мене хлiба куском тепер дорiка те! - Покинула робити й
вийшла з города.
Тяжко й важко менi. Узяла собi таку думку: "Покину ©х, пiду служити!"
Зiбрала сво добро; що в тлумочок склала, а що покликала братових дiвчаток
та ©х обдiлила. У мене було всяко© одежини й не злiчити, а все добра,
нова. Скiльки полотна було, хусток, плахот, юпок! Дiти радiють; зараз
дiвчатка й почали вбиратись. "А чи менi гарно, тiтусю?" - "А менi?" - "Як
оддамся, то зав'яжу оцю червону хустку", - говорить, а сама ще така, як
узлик. Джергочуть коло мене, а менi вже так жалко, що й словечка не скажу;
за слiзоньками свiту божого не бачу! I дiти помiтили - жалують мене:
"Тiточко-любочко! Чого ви журитесь? Може, хто вас налаяв? Може, ви
нездужа те?" Обсiли мене, як дрiбнi пташенята. "Не плачте", - вмовляють та
менi рученятами очi затуляють.
III
Чую, так надвечiр, брат iде. Я уступилась та й сiла в кутку. Вiн
веселий увiйшов:
- Здоровi, дiточки, й ти, сестро!..
За ним i братова в хату. Посiдали вечеряти вони й дiти.
- А ти чому не йдеш, сестро?
- Спасибi, братику, не хочу.
Вiн подивився на мене пильно й жiнцi в вiчi, похитав головою.
- О жiнко! - каже. - Се вже, бачу, тво© примхи! Не обижай сестри: грiх
тобi буде!
- Оце менi лиха година та нещаслива! Хiба ж я в тебе наймичка, що менi
не вiльно й слова сказати! Ганю я твою сестру, чи що? Я тiльки правду щиру
сказала!
Покинула вечеряти й з хати пiшла.
А старшенька дiвчинка до батька:
- Чого се, тату, тiтка все плаче? Так плаче, що господи! Що мати ©й
сказала?
Брат змовчав, тiльки по голiвцi дiвчинку погладив. По вечерi зблизився
до мене, сiв поруч зо мною та:
- Сестро моя, - каже, - не журись, голубко! Досi жили з тобою любенько,
треба б так i звiкувати. Нас тiльки двойко в свiтi... Подаруй мо©й жiнцi
яке там незвичайне слово, зроби менi таку велику ласку, сестро моя
рiдненька!
- Братику мiй, голубчику! Нехай же мене господь милосердний боронить,
щоб я з тобою в сварку заходила, - кажу. - Що твоя жiнка мене обидила, я
©й те дарую, тiльки важко менi на серцi, братику мiй! Нехай поплачу, -
полегша .
- Не плач, сестронько, годi!
- Я, брате, хочу вас покинути.
Вiн так i стрепенувсь:
- А де ж ти будеш?
- Пiду служити!
- Що се в тебе за думки такi, сестро! Зглянься, на бога! - почав
вговоряти та вмовляти, й жiнку привiв, - i вона просить:
- Не кидай нас!
Почули дiти. Боже! Як кинуться до мене та в плач!
- Тiточка наша любенька! Хоче нас кидати! Не кидай, ми тобi будем
годити, ми тебе шануватимем!
Що против кого, а против дiтей я й не зговорю. Пригорнула малих до
серця та тiльки плачу.
А брат дума , що то вже я роздумалась, дяку :
- Спасибi, сестро, що ти мо©х дiток жалу ш! Та вони без тебе посиротiли
б, як без рiдно© матерi.
А я таки маю думку йти в службу.
Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки, та гадки, та
журба пекуча. Трудно було й здумати, що десь наймичкою маятимусь! Мала й
худобу, i господарство сво , зросла в розкошi, а доводиться служити за
хлiба шматок та годити, може, i лихому, i ледачому кому! Треба й правду, й
неправду терпiти, треба привикати! Зазнаю чужо© сторони, яка вона !
Перебуду всякого горя й лиха! Нiхто мене не жалуватиме; нiхто не сяде, не
зажуриться коло мене, анi словця любого та щирого не промовить! Звiсно,
чужi люди хоч i добрi, та не знатимуть, яка я; а я знов ©х не знатиму.
IV
Ранiсiнько-ранiсiнько пiднялась. Усi сплять; iще й на зорю не
займа ться, - iмла. Востанн глянула на дiток, на брата. I братово© жалко
стало. Взяла свiй тлумочок та тихенько й вийшла з хати.
Iду, iду i не оглядаюсь. От i велика могила, що геть за околицею
зеленi . Зiйшла на могилу та й глянула тодi на сво село; а сонечко саме
сходить... Село як на долонi, так менi в очах замигтiли бiлi хати,
колодязне цямриння, розквiтлi садки й городи. Побачила й батькiвське
подвiр'я, i ту вербу кучеряву, гiллясту, що малою ще дiвчинкою пiд нею
гралась. Стою i з мiсця не зворухнуся, - задивилась. Що менi там кожна
стежечка, кожний кущик знакомiсiнькi; дивлюсь туди та дiтство й дiвування
сво розкiшне, i замiжжя щасливе, i вдiвство гiрке - все мов по писаному
вичитую.
Куди менi йти? Нiкого й нiчого не знаю, i сум, i неспокiй мене обiйма .
Чула колись iще од батька-покiйничка, що в Дем'янiвцi живуть якiсь родичi
нашi: матусина небога була оддана туди за коваля Ляща. "Пiду собi до ©х, -
думаю, - все менi буде охiтнiше служити, де мiй рiд ведеться".
Iду шляхом, - боюсь так, що мати божа! Раденька вже, як хто навстрiч
менi береться. А шлях не спить: то той стрiнеться, то iнший, то возом ©де,
то йде. Вже скiльки сiл минула, i козачих, i панських, не забарююсь i не
дуже в речi заходжу: розпитуюсь дороги в Дем'янiвку, подякую за хлiб-сiль
та й далi.
Другого дня притомилась я дуже та й сiла спочити в холодку пiд вербою.
Округи мене то жито половi , а в житi купка льону голубо цвiте; то ячмiнь
колоситься; оддалеки гайок синi , пiсочаний шлях угору закручу ться, як
золота нитка; день бог дав жаркий, i вiтерець не дмухне - тихо; тiльки
якась пташка сама собi щебече, наче моя душа бiдолашна, та гудуть бджоли
понад пахучою гречкою.
Коли дивлюсь - iдуть якiсь люди гурбою: i старi, й молодi, i дiтвора;
зблизились до мене й на добридень дали. "Добридень! - кажу й собi. -
Садовiться, та одпочиньмо трохи". Бачу, що дуже вони потомленi.
- Звiдки вас господь несе? - питаю чорноброву, хорошу молодицю, що
дитинку на руках тiшила
- На прощу ходили, у Ки вi були, - каже. - А вас куди мати божа та
добра доля веде?
- У Дем'янiвку, коли зна те.
- Оце б то не знати, коли самi з Дем'янiвки! Се нам цин шляшок iз вами;
то разом i пiдемо!
- А чи не зна те там коваля Ляща?
- Ляща? Який же то коваль Лящ? Нi, серце, не знаю й не чула. в нас
Лящi, так то не ковалi, а так собi хлiбороби, як i ми.
- Спитай мене, молодичко, - озвалась стара бабуся, обдiляючи дiток, що
обсiли ©©, хлiбом i поглядаючи на мене ласкаво. - Я зазнала ще того коваля
Ляща i жiнку його знала, - нехай над обома земля пером! Добрячi були люди
покiйнички!
- А давно ж вони померли, бабусю?
-Давненько, мо серце. Вже рокiв iз дев'ятнадцять буде. На одному тижнi
й померли; як щиро любилися, так одно без одного й не жило. Перше вiн
переставився, а за '©м i вона; вкупi поруч i поховали ©х. Хата спустiла,
бо не було в ©х нi роду, нi плоду. Се, мабуть, чи не до них iшла? Може,
родичка? Бо вона була здалека взята.
- До ©х, бабусю, та лиха моя доля.
- Нехай господь милу ! Що ж тобi за пригода така, серце?
- Iду служби шукати, то думала, що родичi, то службу менi нарадять, а
тепереньки, голiвко моя бiдная! Не знаю, що й робитиму!
- Шкода жугiитись, молодичко! Журбою поля не перейдеш! Ось я тобi
службу нараджу, йди до нашого отця Iвана служити. Я в його i хрестилась, i
вiнчалась, i досi живу, та, мабуть, i вмру у нього. Що то за добрячi люди,
старосвiтнi, простi! х тiльки двойко, обо старенькi вельми. Була дочка,
оддали замiж, та не довго й погосподарювала - умерла. Дiвчинка зосталась,
то старi при собi держать унучечку. Славне таке дитятко, що годi! Отець
Iван уже дуже старий i темний рокiв iз дев'ять, а служби божо© не кида .
Дознався був владика, що слiпий старець чинить у божому домi одправу, - i
заборонив. Так люди виходили усенькою громадою просити за його, щоб
оставлено. "Люди добрi, - рече ©м владика, - коли вiн такий вам любий, то
я не бороню йому стояти при престоловi божому й до кончини його вiку;
треба тiльки менi вивiрити на сво© очi, що темний слiпець благоподобно
службу божу одправля ". На©хав владика й хвалу боговi оддав, що так твердо
й не-помилешно темний править службу божу, i хрестом його благословив...
Iди до ©х, молодичко. Роботи буде небагацько. Здужатиму, то й я поможу.
- Спасибi вам, бабусю моя ласкавая! Нехай же господь да вам усе добре!
- Ну, тепереньки полуднуймо та й поберiмось далi. Сьогоднi й дома
заночу мо, коли бог дасть.
V
Дем'янiвка та в долинцi, мов у зеленому гнiздечку, лежить. Село велике
й багате. Двi церкви, одна мурована, висока, друга дерев'яна й давня
сильне, аж у землю вросла й похилилась. Отець Iван жив за мурованою
недалечке; мав собi домочок, i садок, i город, - невеличке, та хороше
хазяйствечко.
Надвечiр увiйшли ми в село, i розбрелись прочани улицями. Кожне до
сво © господи поспiша , а я за старою бабусею йду. Так менi чогось сумно й
боязно, аж мо серце мре. Як перше було, коли йду куди, то весело й
залюбки, а тут i очей не смiю пiдняти. Увiйшла та й стою сама не при собi.
Чую, що стара за мене одповiща .
- Увiйди та одпочинь, дитино, - промовив хтось тихо й поважно.
Звела очi, аж против мене, на липовiй лавцi, старий, старий дiд. Очi
йому незрячi, й така в тих очах тиша та добрiсть, що я нiколи й не бачила.
Борода бiла нижче пояса кучерявиться; сидить вiн у тiньку, тiльки вечiрнiй
промiнь сонячний наче червоним золотом його обсипа .
Як почула я такi слова ласкавi, аж за серце мене вхопило. Сльози ринули
менi з очей, а вiн простяг руку та й поблагословив мене. Бачу, й вона
увiйшла: старесенька, малесенька, ледве од землi видно, а ще чуйненька,
говiрка.
- Оставайся в нас iз богом, молодичко, - каже. - Ти молоденька, то й
хату нашу розвеселиш, i внучечку мою втiшиш. Бiжи лишень сюди, Марусечко,
до нас! Ходи, не соромся!.. Така вже в нас соромляжа, мов засватана.
Взяла за ручку невеличку дiвчинку, гарненьку, чорнявеньку, що все з-за
дверей блискотiла оченятами, та й увела в хату.
- Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися й пошануй.
От воно й вклонилось, i привiтало мене чепурненько. А я думаю собi:
"Як-то тепереиьки небожата мо© коханi? Чи згадують мене?"
Осталась. Живу в ©х мiсяць, живу й другий; добре менi так, що годi! Так
мене жалують, як свою дитину. Ото, було, впораюсь у хатi, пообiда мо та й
посiда мо усi в садку пiд черешнею. Панотець тихенько собi сидить та дума
або молитви шепче, а то псальми спiва - так хороше, господи! Старенька й
панiматка гомонять то те, то iнше; я коло ©х тулюсь та слухаю. I внучечка
кача ться по садку бiлим клубочком, i до нас прискочить, i знов у гущавинi
зеленiй зникне. Тихенько й любенько день мине, що так, зда ться б, i вiк
свiй звiкував. От же все менi туга невсипуща! Вони й розважають, i
розговорюють.
- Не сумуй, - кажуть, - то грiх великий. То дитина плаче, бо нiчого не
розумi , а доросла, то повинна собi раду дати. Нехай помислить, що, може,
трапиться й добре ще в свiтi; а здоров'я втратиш - яке вже буде життя!
Годi, серце, послухай нас, старих! От поглянь, який господь вечiр дав!
А сонечко заходить. Рiчка тече, як щире золото, мiж зеленими берегами;
кучерявi верби купають у водi вiти; цвiтуть-процвiтають маки городнi, i
високоверхi коноплi зеленiють; де коло бiло© хатки червонi рясне вишення
чи високий кущ калини стрiху пiдпира , закриваючи всю бiлу стiну; а хатина
ж у розквiтлому городi, як у вiночку, хова ться. I зелено, й червоно, i
голубо, й бiло, й синьо, й рожево коло то© хатки... Тихо й тепло, i скрiзь
червоно - i на небi, i на згiр'ях, i на водi. Господи!..
- Сей...свiт - як макiв цвiт; як-то на тiм буде! -каже, було, стара,
похитуючи головою.
- Боже мiй, боже! - промовить панiматка стиха. А панотець пiдведе темнi
очi вгору.
- Слава господовi! - рече.
VI
Одного дня раненько йду з водою, коли назустрiч менi чоловiк. Глянула,
- та се ж Трохим Рибець, iз нашого села! Боже мiй! Мало коромисла не
впустила, i слова не промовлю - зрадiла. А вiн:
- Так се справдi ви тут? Ми чули, та вiри не йняли. Брат ваш дуже за
вами журиться. Iдеш у Дем'янiвку (а я, бачте, за колесами), може, сестру
побачиш, - каже менi, - то скажи, що засмутила вона мене сильне, i прошу я
©© милою просьбою, щоб до нас вернулась.
- Та чи здоровi ж вони там? - питаю плачучи. - А дiточки як? Мабуть,
забули мене?
- Де вже забули! I досi плачуть, що ви ©х покинули. Що ж маю вашому
братовi казати?
- Кажiть йому, що дуже мене жалко i ного, i дiток, i серце мо в'яне...
а вже до його не вернусь! Шкода мене вмовляти, а силувати - тож не знаю,
хто мене присилу .
- А тут же вам добре?
- Так-то добре, що й сказати не можна! -та й розповiдаю йому, де я
служу.
- Зайдiть лишень, -кажу, -то я небожатам якого гостинця дам. Скажете:
тiтка прислала.
От там узяла кiлька грошенят, то те купила, то те, - шлю ©м. Проводжу
того чоловiка за село та плачу-плачу!
- Скажiть, що я ©х до само© смертi кохатиму, а згадую щогодини,
щохвилини. Куди не гляну, що не заговорю, то все ©х згадаю!
- Та добре ж, добре. Чому не сказати? Скажу. Прощавайте! Нехай вам
господь помага iз вашими господарями! Якi то люди добрячi! Привiтали
мене, за©жджого, як сiм'янина. От люди!
- Так-то вже ©м бог дав, що всi ©м любi й милi, - кажу йому.
- То вже правда, що божi люди! - одказу чоловiк, радiючи.
Провела його за село, того чоловiка, попоплакала... Минуло з тиждень. У
суботу бiлю хату, коли бiжить моя Марусенька:
- До вас гостi на©хали!
- Якi? - питаю, а саму як огнем обхопило.
- Та там якийсь чоловiк, такий чорнявий, високий, i молодиця гарна, i
дiточки з ними. Питаються вас.
Я й не схаменусь - стою. Коли бачу - брат у хату з жiнкою й з дiтьми.
Боже мiй! Свiте мiй! Так я й зомлiла: одно, що радiсть велика-побачила, а
друге-згадала сво горе й лихо. Почали мене всi просити: "©дь та ©дь iз
нами. Не послуха ш нас iз жiнкою (i вона просить, тiльки сама невесела),
то дiток наших послухай: вони за тобою щодня плачуть".
А дiтки як очепились за шию менi, то й не вступаються, цiлують та
просять:
- ©дьте з нами, тiточко наша кохана, ©дьте!
- Нi, не по©ду.
Вони й заплакали, мо© голуб'ята; так слiзочки з очей i капотять.
Як припали вони, то не можна й одхилити од мене. Одмовлялась я,
одмовлялась, та й мусила послухатись.
Пiшла, попрощалась iз господарями, подякувала ©м за милiсть i за ласку.
Вони радiють, хоч i жалко, що одходжу од ©х, та на мене радiють, що бог
менi дав - iзнов до брата iду, -у свою хату. Проводили мене хлiбом-сiллю,
поблагословили, а Марусечка, то й плакала за мною, що покидаю ©© саму.
Увiйшла я знов у ту хату, що в нiй i росла й дiвувала. Зда ться, що
кожний куточок веселенько менi всмiха ться, i я наче помолодшала: з
дiтворою кручусь по дворищу та бiгаю; то на улицю вигляну, то в садок
кинусь: се ж бо я й дома!.. Та не довго радувалась.
Почала братова мене знов допiкати. Уже тепер i ступити менi не дасть;
уже нема менi й промито© води: та те не добре, та се не гаразд! Та на свою
голову прикликали собi бiду! Як почне - боже, твоя воля! - що я й об'©ла
©х i обпила; та якось i про грошi мо© згадала, що я ©м позичила: "Ти
дума ш, ми тобi грошi виннi? Iще з тебе треба б узяти: ти вже бiльш хлiба
в нас з'©ла, нiж тих грошей було!"
А я позичила братовi всi до копi чки, що взяла за худобу, - а в мене