Вовчок Марко. Оповiдання

були й воли хорошi не одна пара, й корови, i овечок отара велася, й хату
продала, -то всi, всi йому оддала.
- Ну, - кажу, - коли вже з'©ла я сво© грошi, то бог iз вами! Нащо ж ви
мене вмовляли вернутись? Там менi було добре, як у рiдного батька!
Вона затихла; бачить, що вже дуже мене скривдила, та, мабуть,
побоялась, щоб брат не сварився.

VII

Я таки того ж дня й пiшла од них не прощаючись. Брата й дома тодi не
було. "Вже як там тяжко не буде, - думаю, - а вдруге не вернусь! Пiду свiт
за очi, щоб мене й не знайшли, i не просили!" Бо таке в мене серце хибке,
що й не встою, як знов проситимуть та молитимуть. I надумалась iти в Ки©в.
Заходила в Дем'янiвку. Хоч i в сторонi, та дуже жадалось менi побачити
сво©х перших господарiв. Поплакала там, i вони зо мною посумували.
- Пiду до Ки ва, - кажу ©м. - Як далеко буду, то про мене забудуть, та
чи не забуду й я свого лиха.
- Нехай господь помага ! Iди з богом. А коли схочеш до нас вернутись,
вертайсь. Ми радi тобi будемо, приймемо
тебе, аби живi були.
Вийшла я од них веселiш теплим ранком. Пiшла собi дорогою.
Перехожий, про©жджачий - що ©х там па шляху не кидалося в вiчi, нiхто
мене не зайняв, спасибi богу! I москаль пройде - мине, i крамарський вiз
простугонить, i пан четвернею пробiжить - тiльки тебе курявою обнесе, та й
знов з поля вiтрець повiйне i зазеленiють тобi га© й степи;
деколи озеро заблищить чи рiчка розлива ться. А що ходка чумакiв не
одна наверталась на очi, то втiшно менi було добре слово почути:
"магайбi!" або дороги розпитаться;
то ж усе з наших, простих людей, що горя зазнало i дома, i в дорозi, то
й душi живо© не цура ться.
За тиждень прийшла в Ки©в. Красний, боже, який! А що вже святi церкви,
то й не сказати! А людей, людей! Без лiку, та все чужi - минають i не
глянуть на тебе. Спочила коло свято© Лаври, та й пiшла собi мiсця питати.
Ходжу, ходжу, тiльки улицi й заулки перехрещую. Увiйшла в базар, сей таки
точок Подольський, -сто©ть купочок молодиць i дiвчат.
- Боже помагай! - кажу.
- Спасибi!
А самi оглядають мене - _яка й звiдки.
- Чи не зна те, - кажу, - де б тут службу можна знайти?
- Еге! Ми й самi ждемо, молодичко! А се вони, бач, вийшли, чи не найме
хто: так вже тут заведено.
- Коли ваша ласка, - кажу, - то й я собi коло вас стану.
- Становiться, ми не боронимо.
Стою я та дивлюсь: люд як та комашня копошиться, одно на одного
наступа , зiходяться, розiходяться, гомонять, кричать, - i люди, й пани, i
мiщани; стукотить, гуркотить. Той сво прода , той прицiня ться до чужого.
Двi молодички гарненько цокотять удвойзi, а тут дiтвора змага ться -
чогось не подiлили. Перекупка, як жар, червонолиця, стала против сонця,
бряжчить коралями та вигуку : "Е, е! Коралi добрi! Дивiться ж бо,
молодичко! Ось купи, моя любочко, купи, примiряй до лиця! Ну ж бо, ну, не
соромся!"-звива ться вона коло повновидо©, гарно© молодицi у бiлiй сорочцi
i в зеленiй хустцi. Молодиця не хоче, а вона таки зачепила ©й за шию
намисто та кричить:
--_ Дивiться, дивiться, добрi люди, що в мене молодиця, як калина, як
яблучко, як дiвочка, як паняночка!
-- Та пустiть мене, бог iз вами! - одбива ться молодиця. - Я й ваше
намисто порву! Оте справдi! Чого це ви на мене напались?
А сама засоромилась, почервонiла, як вишенька, i досадно ©й, очицi
блищать, i смi ться.
Москаль, що якесь старе залiзо продавав, задивився, сто©ть i
всмiха ться, i не чу , що жвавий мiщанин у чемерцi штовха його: "Москва,
москва! Чи прода ш залiзо?"
Постояли ми там годину, а може, й бiльш. Якась пристаркувата панi до
нас iде.
- А чи нема тут тако© молодицi, щоб помiсячне згодилась?
- Чому нема? - кажуть усi. - Можна й на мiсяць iзгодитись.
Та й почали договорятись. Каже та панi: "Роби менi й те, й те, i друге,
й трет , i все, i бiли, й вари, i ший, i мий. Дам тобi на мiсяць
карбованця!"
- Шукайте собi деiнде, -кажуть ©й, одступаючи од не©. А вона до мене:
чи не згоджуся я.
- Добре, панi!
Та й пiшла за нею. "Все, -думаю, -що-небудь запрацюю собi. Роботи не
боюсь: треба жити, то треба й робити, щоб не було од бога грiха, а од
людей сорома. Нема нiде хлiба лежачого".

VIII

Привела мене панi до сво © господи. Невеличкий будинсчок; кiмнатки
низенькi, похилi, а проте столички всякi, коло стiни рядочком, i завiси на
оконцях, i дзеркальце висить, - хоч там таке, що як подивитись у його, то
й себе не пiзна ш: так тобi перекривить обличчя... Стрiла нас панночка,
вже доросла й огрядненька собi, нiвроку.
- Що, мамiнько, - пита , - найняли?
- Ось iде за мною. Якась селючка нагодилась.
- Оте , мамо! Що зробите, то все не до ладу! Нащо вам селючка здалась?
Вона нiчого не вмi , анi плаття вигладить, анi вслужити догодне. Хiба
будемо на не© дивитись, як на мальовану!
Стукнула дверима, аж столички всi скакнули, як живi, й вийшла.
Бачу, що менi недобре тут буде! Де ж таки хто чував, щоб дитина так
незвичайно з питимою сво ю матiнкою поводилась?
А стара й слова дочцi не промовила.
- Вари, - каже, - обiдати, молодице! Розказала менi всi там порядки i
навчила, що й як, та й покинула мене саму в хатi.
На обiд прийшов i чоловiк ©© з крамниць, - такий високий, чорнявий, у
синiй чемерцi, очi йому веселi й бистрi. Поклонивсь менi та й каже:
- Гляди ж, молодичко, шануйся, то будемо сватами й братами!
Спасибi йому, розважив мене трохи тим словом добрим. Тяжко робила я, -
боже, як тяжко! Цiлiсiнький день у роботi; одно ще не скiнчу, вже друге
мене дожида . Стара й сама годинки не посидить дурно: а дочка була вже
така вигадчиця, що нехай господь боронить! Сходить сонечко - вона вереду ,
i зайде - вереду . I те не добре, й те не до ладу, i не так говориш, i не
так ходиш... та коли б же на мене одну, а то й на свою рiдну матiр грима :
"Чому, - каже, - в нас не так, як в Iваненковських панiв, що в ©х усе
по-панськи, любе й миле? А в нас усе по-мужицькому. Я, каже, так жити не
можу!" Та й сяде плакати. Мати вговорю , аж пада коло не©: "Не плач,
дочко, не плач! Бог дасть, i в нас по-панськи буде!"
А батько таки просто, було, каже: "Ой, дочко! не дурiй! Що се ти
химеру ш, якiсь панськi розкошi все вертяться в тебе на думцi. Гляди, щоб
з тебе добрi люди не смiялись!"
Вона розгнiва ться й вибiжить.
- А що? - каже, було, до жiнки, - бог нас покара , що ми так дитину
розпустили! Не буде ©й добра у свiтi, коли такою вередницею зостанеться.
Не потурай ©й, жiнко, бо каятись будеш! Чому ти ©© на розум не навчиш? Ти
ж мати, ти перша порадниця. Вона в тебе увесь день божий сидить та гави
ловить i за холодну воду не вiзьметься. Ти все за багатшими пнешся;
придивись, лишень, то й побачиш, що нi за чим гнатись. Так повелось тепер,
що аби на переднiх колесах добре, а на заднiх i невiть-що!.. Коли жалу ш
дитину, то навчай грозьбою, коли не можна просьбою.
А дочка не дуже-то й слуха матерi: загне голову, як муштровий кiнь, та
й вийде з кiмнати.
Послав бог ©м лихо: захорував господар та хутко i вмер. Як умирав,
покликав дочку та й каже:
- Доню моя мила, доню моя люба! Багацько ти мене журила, та нехай тобi
господь подару ! Послухайся мене хоч тепер, не пнися в пани, не гордуй
сво©м родом. Твiй рiд хороший i величний: не плодив нi злодi©в, нi
душогубцiв, як iншi багатi© роди. Живи, доню, як бог тобi дав, шануй стару
неньку. Нехай би ти коло не© впадала, а не вона на старостi лiтах коло
вередливого дiвчати! Послухайся, доню!
Вона тiльки плаче та в руку його цiлу . Поблагословив ©© та знов пита :
- А що, доню, пам'ятатимеш мiй завiт тобi?
- Пам'ятатиму, татоньку милий!
Поховали його на Скавицi. Народу зiйшлося, мiщан, що нiде було й орiшку
впасти. I не чула, щоб хто лихим словом обнiс нашого покiйника; всi
царства божого йому жадають: такий добрячий був чоловiк!

IX

От дiвчина й схаменулась була трохи: i матерi поможе в чому, i до мене
по-людськи заговорить. А там як почали вчащати якiсь приятельки,
верхоглядки та верхоумки, то й звели ©© нiнащо, i дома не сидиться, i
роботи вже годi: все б у гостину, та щоб убрання все нове та хороше на ©й
було. Як дома, то до пiвдня буде вбиратись та начiпля на себе всього, що
треба, а чого й зовсiм не треба, як на кiлок у коморi. Аби трохи в матерi
забряжчало в калиточцi, зараз i почне вимагати; а мати така, що послуха й
оддасть, та потiм нiкому так гiрко, як менi, бо стара хоче те у хазяйствi
навернути, що дочка витратила, - та й д'хнути менi не да : роби, та й
роби, та й роби!
Дав бог весну, вi теплом, iз стрiх вода капле, сонечко веселенько
свiтить, тане снiг, задзюрчали по улицях струмочки, садки зазеленiли...
Стали на прощу люди сходитись. Звiдки вже не тягнуться у той Ки©в щовесни!
Прийшли i з нашого села; якось у базарi вгледiли мене й пiзнали.
- Як же господь милу ? - питаються. - А твiй брат дуже на тебе
гнiва ться, ©здив за тобою у Дем'янiвку, та там дознавсь, що ти аж у
Ки вi. "Коли вона така, - каже, - що мене кида , як лихого пана, що ©й не
жалко, то й я одцураюсь ©©!"
- А як вони живуть? - кажу. - Чи здоровi, чи живi всi дiточки? Чи
гаразд у ©х у господi?
- Де там! Такi стали голi, як турецькi святi. Чогось не ведеться ©м.
Господь ©х святий зна , що то таке! Може, то вашi сльози ©м одливаються.
Зубожiли так, що часом i хлiба позичають.
- Земляки мо© любi, - кажу ©м, - як би то менi вас iще побачити? Чи не
зайдете до мене? Я маю дещо братовi переслати, то, будьте ласкавi,
вiзьмiть.
- Добре, - кажуть, - на ранок наготуй, то вiзьмемо.
Я вже п'ять карбованцiв грошима загорювала та ще скриньку: то хустку
купила, то сорочок справила кiлька. От узяла я тi гришi в калиточку,
чотири карбованцi братовi послала, за п'ятого купила то намистечка
дiвчаткам, то сережечки, то хрестики хлопцям, то персники, i стрiчок, i
спiдничку старшенькiй небозi, - нехай мене згадують, коханi дiточки!
Провела землякiв, та й з думки менi не йде братня бiда. Боже мiй милий!
Може, справдi се йому мо© сльози одливаються. Нехай же мати божа проща
мене, грiшну, що я свойому рiдному братику лихо наплакала! Та й плакати
менi не гоже: й нещасливiшi од мене, й убогi, й недужi, та живуть, а я й
здужаю, дякувати господовi, i зароблю собi й хлiба шматок, i сорочку. Се
мене й господь не помилу , коли впаде хоч слiзка з мо©х очей за себе
самую. Коли вже плакати, то за брата, що в його й жiнка, й дiтки
дрiбненькi.
Надумалась я та нiби менi й працювати веселiше стало. Як уже не
гордувала, як не орудувала мною панночка, я перетерплю. "Може, ласкавiстю
сво ю та покiрливiстю втихомирю ©©", - було, думаю. Та не така-то вона
вдалась! Бачить, що корюся, та ще гiрш мене зневажа , а далi й бити вже
порвалась.
- Бог iз вами, - кажу, - нехай хто iнший вам служить, а я не хочу. Мене
зроду нiхто ще не бив, та бог менi дасть, що й не буде бити нiхто, поки
вiку мого!
- А ми тобi грошей не дамо! Добудь мiсяця. Не дослуживши, не смi ш
кидати: ми грошей не дамо!
- Та ви з мо©х грошей не забагатi те, а я бiдна не буду. Не оддасте, то
менi бог оддасть.
Стара почала вмовляти: останься та ii останься; бо жалувала мене, що я
©й щиро робила, не лiнувалась i слухняна була, - от як той товкач: що менi
загадають, те й зроблю.

Х

Коли ми тут сваримось i миримось, у ворота хтось возом у©жджа . Глянула
та й очам сво©м вiроньки не йму. Се ж мiй братичок рiднесенький!
Вибiгла до його:
- Братику, мiй соколе! А менi казали, що ти дуже гнiва шся на мене!
- Нi, сестро моя рiдна! - говорить. - Так уже я звiвся, що анi
гнiватись, анi жалкувати нi на кого не маю! Нужда мене зстарила i
зв'ялила.
Бачу я з першого погляду, що вiн зовсiм iз лиця спав, аж почорнiв. А
який же то парубком був! I веселий, i повновидий, як мiсяць... Так мене й
облили сльози.
- Чого тебе господь принiс, брате?
- Здумав собi та й по©хав. Дуже вже сум великий на мене напав. Хотiв
тебе побачити й свiту божого повидати.
Сiли ми в брамi та й говоримо собi, журимось, i час нам не змигнеться.
Вiн менi оповiда , яке в його убожество настало, i як жiнка, хоч i любить,
та неспокiйна дуже, i як дiточки ростуть i мене згадують. Почули од людей,
де я i що, як проживаю, то радiли так, що господи!
Я й кажу йому:
- Братику мiй коханий! Ти в мене один у свiтi: ти в мене й батько, i
дитина, i родина. Поки здужаю я працювати, працюватиму для тебе та для
тво©х дiток. Нема в мене тепер нiчого, тiльки два карбованцi, заробленi в
панiв, та не знаю, чи оддадуть, а хочу я згодитись на рiк. Вони мене
вмовляють остаться, то нехай дадуть менi наперед грошi... От вiзьмеш та й
справиш собi, що там найхутче тобi треба.
- Спасибi, сестро!..
А сам аж гнеться.
Я пiшла до панiв. Тiльки на порiг, а стара й пита:
- Чи останешся? Що те лихо згадувати! - каже. - Моя дочка нiколи тебе
обижати не буде: се вона так щось iз нездоров'я.
- Та коли ти обижа шся, - промовила дочка, - то я й не доторкнусь до
тебе.
- А як же менi, панночко, не обижатись? Хiба се ви мене пожалували, чи
що, щоб я вам дякувала?
- Та вже годi, - перебива стара. - Годись на рiк. Що схочеш?
- А я хочу двадцять карбованцiв, - кажу. - Дасте, то зостанусь, а нi,
то пiду де в друге мiсце служити. I грошi хочу всi наперед.
Вони почали торгуватись: i дуже дорого, i грошi не можна разом. А я, як
сказала, то й не одступаюсь од свого слова.
- Ну, - кажуть, - нiчого з тобою робити. Дамо двадцять рублiв, тiльки,
не всi разом. Дай свою бум агу, а тобi ось п'ятнадцять карбованцiв.
"Вiзьму, - думаю собi, - хоч п'ятнадцять: йому тепереньки дуже
потрiбно".
Оддала ту бумагу, що панотець менi дав, узяла грошi, подякувала та й до
брата.
- На, - кажу, - братику мiй! Нехай тобi на добре поживання будуть!
Побув вiн зо мною два днi. Весело було й прокинутись, що побачу його,
поговорю. Що то рiдне та сво !
Служу таки в тих самих панiв. Iще два мiсяцi менi до року осталось.
Важко, боже, як ледачому годити! Та вже найнялась, як продалась, - треба
служити! А добуду року, то, може, дасть менi господь, що добре мiсце
натраплю собi. Аби схотiв, то знайдеш на сво© руки муки!



ДВА СИНИ

М.О.Максимовичу

I

Чоловiк умер, дво дiток менi покинув, два сини. Треба менi заробляти,
треба сво©х дiток годувати. Не справлюсь сама. Те продала, те продала -
усе попродала. Важко нам, убогим, сво добро збувати, що воно в нас кров'ю
обкипiло!
Збула... Клопочуся, бiдкаюся - з ночi до ночi. Нiколи раразд i
дiточками втiшатись...
А дiтки ростуть, уже й в'ються коло мене i щебечуть- мо© соловейки.

II

Андрiйко був у мене повновидий, ясноокий, кучерявий;
веселий був хлопчик, жвавий. Було, за день добре менi впечеться сво ю
пустотою, а ще лучче розважить. I посварюсь, i поцiлую його. Вiн був
старшенький.
А що вже Василько, - тихий, сумирний: i в хатi не чуть, i на дворi не
видно. Був якийсь задумшливий змалку: чи те, що вiн у таку тяжку годину
народився, хутенько пiсля мого чоловiка, чи таку вдачу йому бог дав.
Андрiйко село оббiжить, - вернеться червоний, смiючися, пустуючи; а
сей, гляди, пiд хатою де-небудь сидiтиме: землею пересипа ться або зiлля
всякi вишуку ; розкопу щось - робачка вигребе або метелика вловить, -
дивиться, дума ... Гукне Андрiй, вiн увесь здригнеться. А коли, то, було,
ляже в садку та цiлiсiнький день i пролежить нерухомо, мов прислуха ться
до чого.
- Що се задумався, сину? - спитаю.
- Який сей свiт великий, нене!
Ще хлоп'ям був, приземком, а всi вже зiлля знав; i як зветься, i де й
коли процвiта , i яким цвiтом, i коли пташки у вирiй одлiтають, i коли
прилiтають з вирiю - усе вiн те знав.
- Се йому так бог дав! - було менi кажуть люди. - Не хайте його, - се
йому так бог дав!

III

Ото, було, тими вечорами довгими осiннiми, як вже стомить мене робота,
- заберу обойко до себе на колiна та почну на добрий розум навчати: як
вмiю, так i навчаю. Розказую ©м i про те, i про друге - толкуюся з ними.
Отже, мiй Андрiйко хутко i заскуча ; так вiн i вариться: очi собi тре, i
позiха , i зiтха. "Пустiть вже, мамо!" - проситься. А скоро пустив, - чого
не загада ! I гомонить, i пусту , поки й сон зможе. А Василько буде хоч
цiлечку нiч тую довгу iзо мною сидiти, мене слухаючи та менi в вiчi
пильнесенько дивлячись. Поснемо. Вночi прокинешся - не спить Василько мiй.
- Сину! Чому ти не спиш?
- Так... не хочу!.. Чого, мамо, нiч темна-невидна?
- Так бог дав, дитино, що темно уночi... Спи, - кажу йому, - спи!
Вiн i змовкне... Тiльки довго ще невпокiйно вороча ться.
Було, як мiсяць у вiконечко засвiтить, Василько дивиться, очей не
зводячи. А я од людей чула, що недобре, як на сонних дiтей мiсяць сипле
промiнням, - то й укриваю, було, ©х i наказую Васильковi: "Не дивись,
Василечку, на мiсяць, - не годиться!" Вiн i зiтхне... То вже вряди-годи
упаде така нiчка, щоб вiн спочив тихим духом, або зовсiм нема йому сну,
або ж сни невпокiйнi сняться.
Андрiйко не такий. Уже зоря зайнялась, вже й сонечко зiйшло, а вiн
мiцним сном висипа ться, розкидався-розгорiвся... Як його звечора трудно
упорхати, так i пiднять уранцi. А прокинувся вiн, мiй пустунчик, - i гуком
його в хатi аж сохи движать! Ну бiгать, гомонiть, гайнувати, аж усе пiде
жужмом! А само таке раде , веселе, миле!.. Де то вже, хоч жалко, не жалко,
а треба впинить: i постраха ш, було, i покрикнеш на його...
Василько меншенький, а навча старшого брата. Андрiйко скорий був,
палкий, як iскра, - то, було, тричi на день i бiльш посвариться з дiтьми
на улицi, а то й поб' ться за яку пустоту.
- Андрiйку! - каже тодi Василь, - а що ти невеселий?
- Бивсь, от що!
- Ото-то й бачиш, Андрiйку, що за твою пустоту тобi й не минулось; а
якби ти не заводивсь, то й не смуткував би тепер, i не стидно б було, що
тебе попобито!
А Андрiйко йому сво :
- I так сидiть нудно!
Та знов югне з хати - i слiд загув!..
Тихий був Василько, розсудливий. Хто його й на розум добрий наставляв,
господь його зна ! Чи пiде, було, чи не пiде до товариша, вже й
повернувсь, вже й дома: не засидиться, не загра ться нiде. Так i зрiс на
самотi, сам iз собою. Не говiркий був, не смiшливий. У кого вже вiн вдався
такий!
Андрiйко, то всiх дiвчат у селi зна . Робить i дiло, щирим серцем
робить, а годинку урве собi на гуляння парубоцьке. Сей же, як до чого
став, - i очей не зведе, i думки нi на що не зверне - уся душа його в
роботi.

IV

Дiти мо©, дiти мо©!
Пройшла в нас чутка - некрутчина сього року буде. Як я почула, наче
мене холодом обняло. Поглянула на сво©х парубкiв - що то за хорошi, за
молодi, боже мiй добрий! Одного ранку - бодай такого нiхто не оглядав! -
сказано менi, що на черзi Андрiйко у некрути...
Збираю останн , споряджаю його... яково-то свою дитину на лихо, на бiду
виряджать! Хто того не зна , нехай же мене спита !.. А вiн-то на мо©х очах
уже прив'яв... Де той погляд молодецький, де усмiх веселий!
Чи менi ж те оповiдати, що не одная ненька стара хлопцевi серденько
слiзьми в'ялила? Плакали i молодi очi за ним, за його гарною вродою! Любо
вiн пiснi виспiву , було, ясними зорями. Голос його по всьому селi
розляга ться. Отже, й виспiвав собi дiвчину любу та гарну. Лiтньо© пори,
тихими та теплими ночами, лежу, було, довго без сну, - думаю та горюю i
чую, було, розмову ©х тиху та любу... Сподiвалась я невiсточки, як
ластiвочки, собi на втiху... Пiшла моя сподiванка слiдом за некрутами!..

V

Казано в середу везти новобранцiв по обiдi. Сиджу я та дожидаю тi ©
години, - коли вбiга мiй Василько задиханий, блiдий i за ним два чоловiки
в хату.
- Панiматко! Спорядiть обох: пан звелiв i Василя брати!
Я вiри не йму ©м.
- Не буде сього! - таки на ©х кажу. - Адже ж пан сам людина божа!
-Нi, мамо, - промовить Василь, - так воно дiйсне сть, як вони тобi
сказали!..
I всi мене вмовляють, а в мене серце наче замерло: i чую, що говорять,
i бачу ©х, а до серця нiщо менi не доходить.

VI

Ви©жджали три тройки. Усе новобранцi. За ними рiд iде, проводжа . Сiла
й я мiж сво©ми синами, ©ду. Шлях мигтить, га© та поля на очi набiгають...
I так менi сталося, наче я дитина мала: не розумiю нiчого, не знаю, не
пам'ятаю. Тiльки як гляну на дiтей, то страшно стане.
При©хали до прийому, повели ©х, а ми сто©мо, ждемо. Мене мов сон
хилить, та будять мене - хто плачем, хто риданням. Перших вивели мо©х...
Господи, боже мiй! Ти ж у нас великий, ти ж милостивий! Лучче б я у землю
поховала ©х обох!..

VII

Привели мене у темну якусь хатину - землянка, чи льох, чи що воно таке,
не скажу. Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний, пiд
щетиною увесь, як ©жак. Се буде ©х старший, дядько...
Кланяюсь, прошу: "Не оставте ласкою вашою, добродiю, i мо©х синiв!"
Даю йому, що змоглась, грошенят, а то полотна i на дiток дещо...
- Не журись, старушка! - прохрипiв. - Трошки вашi синки поскучають -
без того не можна в свiтi, а там злюбиться: молодцi будуть, от як i я,
примiром кажучи!
Поглянула я тодi спильна на його: червоний, обдутий якийсь вiн, очi в
його якось померхли... Боже ж мiй! А мо© сини, мо© голуби сизi! Що у ©х
душа тепереньки свята, i погляд ясний, i любi обличчя квiткою
процвiтають!..

VIII

Попрощалися. Провели мене дiти за мiсто... От iще й досi, як вибереться
лiтом день гарячий, душний, то й згадаю собi те прощання наше: от iдемо
мiстом... позачинюванi будинки, запинянi вiкна скрiзь; за мiстом соснина
темна, далека заступила шлях пiскуватий; суне перед очима по пiску
рипливий вiз, на небi сонце пекуче...

IX

Зосталась я сама-самiсiнька, недугуючи. Нi сну менi, нi одпочинку.
Роблю через силу, нiчого не знаю, не чую...
Мина рiк, i другий, i п'ятий...
Обняла мене мов хмара чорна; тiльки й свiтяться менi, як двi зiроньки
темно© ночi: то дiтоньки мо©!
По рiздвi сиджу я одного вечора, так уже у пiзнi лягови, пряду...
Надворi завiрюха, аж у вiкна б' , i свiтло мигтить...
Коли - стук-стук! Одчиняю - Василь!
- Василечку, синочку мiй! А Андрiйко де?..
- Нема вже, мамо, Андрiя! Лiг Андрiй, мамо, та й не встане вже!..
А я наче знала: я його щодня в бога, щоночi оплакала!.. А жити б такому
та жити! На вирiст, i на силу, й на личко у батька удавсь: отже, за
батьком i на той свiт погнався!..
- Зстарiли ви, ненько!.. Як вам тут жилося? Нужди прийняли?..
- А так менi жилося: устаю - плачу i лягаю - плачу, так менi жилося!
-Я, мамо, до вас умирати прийшов!..
Придивлюсь до його, - лишенько мо !.. Воно й молоде, та вже
надломлене!..
- Синочку мiй! Бодай би я не дiждала твого слова почути!
Отже, то щира правда була, що вiн сказав. Тане й тане мiй Василько як
свiчка. Полежав, похирiв - та навеснi й переставився. Де йому й жити було!
Воно й росло так, аби слава, а тi© виправки та походи силу з його усю
вибрали...
- Не на те народивсь, моя мати, щоб менi людей на вiйнi тратити! - було
каже. - Не для таких, як я, вiйна, й войовник з мене не жвавий!
Як уже в тяжкому недузi лежав, то все, було, дума та дума, та дума
собi.
- О боже, боже! - заговорить. - Який у тебе свiт красний! А я й не
наживсь у свiтi, а я й не навчився, а я й не знаю нiчого!..
I в останню годину промовив:
- Не жив я, мамо, на свiтi! Тiльки збирався жити!.. Молоде, то як косою
скосило... А я зосталася...

Х

Тiльки менi й потiхи, що коли присняться мо© дiтки.
Та все сняться вони маленькими, а парубками нiколи не присняться.
I як живi© вони стоять перед душею мо ю: Андрiйко веселий, кучерявий,
нiби по хатi бiга та гомонить, а в хатi ясно-ясно! Василько над квiтами
та зiллям сидить, задумався...
Прокинусь... пусто! Робота дожида ; треба жити, треба дiло робити,
треба терпiти горенько...
Живу... Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю...
якось дурнiшаю, якось туманiю, наче жива у землю входжу...



МАША (на русском языке)

IЗ ЗБIРКИ "РАССКАЗЫ ИЗ РУССКОГО НАРОДНОГО БЫТА"

I

Не родись ты пригож, а родись счастлив, говорят, и правду говорять
истинную! Меня в молодости красавицею величали, а счастье-то мое какое!
Ох, много я изведала на своем веку! Муж у меня был буйный, грозный. А вот
сестра из себя невглядная была, и слабая такая, хилая, худенькая, да талан
ей бог послал: муж в ней души не чаял, и деточки росли. Бывало, как
приедет мой хмельной да разбушуется, выгонит меня - хоть на дворе мороз
трещи, хоть дождь лей: ему нипочем, не пожалеет, - я пойду к сестриному
окошечку, постою, погляжу... Сидит она с мужем, говорят себе любовно, тихо
у них да согласно. Слава богу, подумаю, хоть сестре талан вышел! Бывало, и
не зайду к ним, не покажусь: что их собою печалить! Ведь догадаются, с
какой радости поздним вечером брожу.
И вот сестра-то моя, живучи и в приволье, и в любви, все чахла да
чахла. Настанет весна, свежая травка пробивается, ручьи журчат, солнышко
блещет - людям дышится вольнее, а она сляжет: грудь болит, кашель ее
душит. Да все еще подержалась бы она, может, на свете, если бы не помер
муж. Ездил за дровами в ненастье; приехал - захворал да на пятый день богу
душу отдал. Схоронила его сестра, и сама красного лета не дождалась.
Перед смертью она и говорит мне: "Сестра! Вот я умираю, - будь же ты в
моем дому хозяйка, моим детям мать. И им будет лучше, и тебе веселее; ведь
и ты сиротеешь одинокою".
А я тогда уж вдовой была.
Распродала я кой-какие пожитки свои да и перешла к сестриным детям.
После нее двое осталось: сынок и дочка. Сын по десятому году остался,
дочка по четвертому. Добрые были деточки, спасибо им! Отроду мне виду
косого не показали, слова грубого не слыхала от них, покоили меня,
почитали. Взрастила я их, взлелеяла, и стали они мне что родные дети.

II

Брат и сестра, а не схожи были нравом, уж как не схожи! Федя был
мальчик веселый, смирный, покорный, а Маша уж такая своеобычливая, такая
быстрая, пытливая! Бывало, скажешь Феде: Федя, голубчик! Не делай того или
другого, не ходи куды, не говори чего, - он покорится охотно, - не надо,
так и не надо! И другим себе займется. А Маша допытываться станет: да
отчего, да почему? И свои доводы у ней найдутся, да еще, случается, и
меня-то, старуху, с толку собьет, что я виновата выйду, а она права. И ко
всему-то Маша прислушивается, все замечает, все проведает: что ты ни
спроси - все слышала, все знает да еще обсуждает своим умишком детским.
Что это за душа у ней была зарная, живая, неукротимая! Что, бывало,
задумала - уж сделает; захотела чему научиться - научится. Ну, вот хоть
примерно сказать; пожелалось ей кружево плести. "Где тебе, Маша, - говорю
ей, - ручонки-то у тебя какие?" А ей всего седьмой годок тогда пошел. Она
все просит: покажите, научите! Я показала ей. Сидела моя девочка, почитай,
что с неделю, путала-путала, просто не ела, не пила, пока не выучилась.
Подходит, мне показывает, а глазенки-то так и сяют, так и бегают. Я беру
усмехаючись, глянула - диву далася: ведь выплела кружево ровно, славно. И
вот так-то во всем, бывало, своего добьется. А с виду тихая и не речистая.