Страница:
- Двох охоронцiв убито, а десятник Товлур зник. Мабуть, утiкачi
захопили з собою, бо ми скiльки не шукали, не знайшли його нi живого, нi
мертвого.
- Що ж робили iншi охоронцi?
- Спали, каане.
- Спали! - вигукнув Менгу. - Яке вони мали право спати, коли ©м було
доручено стерегти такого важливого богола? Чому вони допустили, що ©хнiх
двох товаришiв було забито, а десятник подiвся хтозна-куди? Чи вони забули
ясу Чiнгiсхана, яка гласить - якщо начальник десятка чи сотнi потрапив у
полон, його пiдлеглi мусять навiть цiною власного життя визволити його, а
тим, хто цього не зробив, ламають хребет! Що ж ти вчинив з ними?
- Я всiх, хто залишився з Товлурового десятка живий, узяв пiд варту.
- Не пiд варту ©х треба, а вивести на майдан, поставити перед сотнею
сторч головами i ноги загнути назад, аж до землi! I хай лежать там, поки
не подохнуть! Щоб iншi дивилися i бачили, якою смертю вмирають боягузи,
сплюхи та ледарi!
- Слухаюсь i пiдкоряюсь, каане!
Жадiгер пiдхопився, щоб iти, але Менгу знаком зупинив його.
- Хто ще зна , що син войводи Думитра втiк?
- Крiм мене та нукерiв Товлурового десятка, нiхто поки що не зна ,
каане.
- Це добре. Тодi ось що, Жадiгере, зробимо так... - Менгу на хвилину
замислився, потираючи рукою нижню щелепу, а потiм сказав: - Вiзьми
якого-небудь молодого богола-орусута i скарай на смерть замiсть утiкача! А
Бату-каановi я скажу, що, оскiльки Думитро вiдмовився здати Киюв, його
синовi переламано хребет. Ти мене зрозумiв?
Ще б не зрозумiти! Жадiгер краще за будь-кого знав заповiт Чiнгiсхана:
ханська та мниця залиша ться доти та мницею, доки про не© зна сам хан. А
вiн же диний свiдок тако© та мницi! Чи ж надовго? Чи не нависла i над ним
смерть? У грудях у нього похололо, а язик затерп.
- Зрозумiв, каане, - ледве вимовив.
- I щоб жоден собака не дiзнався, як було насправдi! Затям собi!
- Слухаюсь, каане. Я буду нiмий, як риба!
- Iди!
Обливаючись холодним потом, Жадiгер вискочив з хансько© юрти, взяв свою
сотню, вибрав серед полоненикiв молодого орусута, схожого на Iллю, i
притьмом помчав до Золотих ворiт.
Вiн поспiшав, бо боявся, щоб приреченi на смерть не розпатякали, що
трапилося тут вночi. Зразу ж наказав вивести ©х - сiм чоловiк - на майдан,
при днав до них восьмого - орусута. До кожного з них стало по тро
кешиктенiв - схопили ©х за руки.
Не злазячи з коня, Жадiгер гукнув:
- Во©ни! Ось перед вами сiм смердючих псiв, що допустили, щоб вороги
убили ©хнiх двох товаришiв, а десятника взяли в полон. Восьмий - син
киювського войводи Думитра... Менгу-каан наказав усiх стратити! Ламайте ©м
хребти! Та швидше!
Приреченi до смертi заборсалися, запручалися, закричали, але ©х хутко
поставили головами сторчма на землю i зi всi © сили загнули ноги за спину.
Почувся хрускiт кiсток. Жахливий зойк струсонув ранкову тишу i зразу ж
обiрвався.
Ще живих, але безпорадних людей, що вже не могли ворухнути нi рукою нi
ногою, а тiльки пускали криваву пiну з рота i вибалушеними очима зi
смертельною тугою дивилися на цей безжально-жорстокий свiт, кинули у
неглибокий рiв, виритий на узбiччi майдану дощовими потоками.
У Жадiгера вiдлягло вiд серця: нiхто зi скараних не встиг вибовкати
хансько© та мницi. Полегшено зiтхнувши, вiн об'явив:
- Во©ни! Цi виродки поплатилися за те, що спали на чатах. Вони проспали
вилазку орусутiв, якi захопили в полон десятника Товлура, i нiчого не
зробили, щоб його визволити. Дивiться всi на ©хнi муки - i зарубайте собi
на носi: така смерть жде кожного, хто знехту ясою великого Потрясателя
Всесвiту i волею преславного Са©н-хана!.. Ми скарали також полоненого
орусута, бо батько його, киювський войвода, вiдмовився здати Киюв нашому
доблесному вiйську!.. Чули всi?
Во©ни у страсi великому мовчали. Дивилися, як беззвучно зiпають
запiненими ротами ©хнi нещаснi товаришi, i дякували в думках Вiчному Небу,
що самi вбереглися вiд тако© страшно© долi. Влада великого хана безмежна i
безпощадна. О аруах, аруах!
З високих ки©вських заборол на це мерзенне дикунське видовище дивилися
сотнi киян i теж зацiпенiло мовчали.
8
Уранцi, поспавши всього годину чи двi, Добриня та Iлля помилися в
лазнi, яку жарко натопив Никодим, одяглися у все нове та чисте i,
поснiдавши, з'явилися до во води на його виклик.
У во води сидiв ще не старий чернець. Чорна ряса у нього була
застебнута на всi гудзики, на головi - чорний клобук, довга борода спадала
на груди, в руках - рiвний, вишмульганий до блиску посох.
Хлопцi привiталися, поцiлували руку ченцевi, а Дмитро сказав:
- I ромонах Iяникiй, сiреч Оникiй, великий книжник, доглядач i
хранитель бiблiотеки собору свято© Софi©, де зберiгаються також книги
князя Ярослава Мудрого, турбу ться долею книгозбiрнi. Пита - чи не варто
було б переховати ©© у безпечнiше мiсце?
- Татарове, кажуть, мають грецький вогонь, - вступив у розмову отець
©яникiй, - то можуть спалити i храм, i бiблiотеку. А в нiй зело велика
мудрiсть зберiга ться! Не десятки i навiть не сотнi, а тисячi книг.
Багатство, можна сказати, нерукотворне. Дiм можна вiдбудувати, храм Божий
возвести заново, якщо згорить, а рiдкiсну книгу нiчим не возмiстиш... Отож
пископ i послав мене до влади свiтсько© i вiйськово© запитати - що
робити? Переховати книги зараз у надiйне мiсце чи почекати? Може, не такий
страшний чорт, як його малюють?
- Батий страшнiший за чорта, - сказав Iлля.
А Добриня додав:
- Вiн ма не грецький, а китатський вогонь, що палить так само люто, як
i грецький. I нiхто не зна , коли той вогонь полетить на нас - на початку
облоги чи пiд кiнець. Тож, мабуть, краще все цiнне поховати заздалегiдь. I
не тiльки бiблiотеку.
Отець Iяникiй пильно глянув на Добриню i промовив, звертаючись до
во води:
- А сей муж, зда ться менi, каже дiло. Я теж тако© думки, що краще
поспiшити, нiж потiм каятися. Так я скажу пископовi i вже сьогоднi почну
переносити найцiннiшi книги туди, де нiхто ©х не знайде.
- Може, мо© хлопцi допоможуть вам, отче? - спитав Дмитро.
- Нi, нi, - аж замахав руками отець Iяникiй. - Я сам. То буде тiльки
моя та мниця!
- А якщо, даруйте, ти загинеш? Хто ж потiм знайде ©х?
- Ще пископ вiдатиме, де вони захованi.
- Воля твоя - тобi виднiше, - з досадою стенув плечима во вода. - А
по-мо му, чим бiльше людей знатиме, тим безпечнiше i спокiйнiше буде на
душi. Хтось же та уцiлi !
- Людей Батий припече, вони й викажуть тайник, а з мене хоч шкуру
живцем здери - мовчатиму! Наша бiблiотека цiннiша за всi скарби Ки ва, i
сховати ©© треба так, щоб вона збереглася до кращих часiв! Амiнь!
Отець Iяникiй пiдвiвся, поблагословив усiх десницею i вийшов, стукаючи
патерицею по дощанiй пiдлозi.
- Проводити мене не треба, - пiдняв вiн заперечно долоню. - Я сам.
Дмитро якийсь час дивився йому вслiд, хоча той уже зачинив за собою
дверi, а потiм пiдвiв очi на сина та Добриню.
- Отець Iяникiй, - великий книжник i мудрець, але тут вiн чинить не
мудро. Ой, не мудро! Якщо вiн загине, якщо загине або помре пископ, якому
i без теперiшнiх клопотiв залишилися три чисницi до смертi, то хто
знатиме, де шукати бiблiотеку?
- Нам треба ще витримати облогу, во водо, а потiм думатимемо про
бiблiотеку, - сказав Добриня.
- Ти гада ш, не витрима мо?
- Сили дуже нерiвнi.
- Так, сили нерiвнi, але ми зробимо все, щоб не впустити Батия в Ки©в,
а якщо незмога буде, то продамо життя якнайдорожче! Я для цього вас i
покликав.
- Слуха мо, батьку, - схилив голову Iлля. Добре викупаний, пiдстрижений
Василакi м, пристойно одягнутий, вiн дуже змiнився, порiвнюючи з тим, яким
знав його Добриня ще вчора. Стрункий i ставний, хоча тендiтнiший за
старших братiв, вiн був схожий одночасно i на сестру Янку, i на Iсуса
Христа, як його малювали на iконах. Тiльки Янка була чорнява, а Iлля
русявий. Зате на Iсуса Христа вiн був схожий i обрисами лиця, i мудрiстю
та ласкавiстю якихось по-особливому людяних очей, i рiвним продiлом
посеред голови, що роздiляв його пишне свiтло-бронзове волосся.
- Слуха мо, батьку, - знову повторив вiн. Дмитро пiдiйшов ближче.
- Я ось чого вас покликав... Берiть коней i ©дьте на Копирiв кiнець.
Там, як менi стало вiдомо, скупчилося на майданах та вулицях майже пiвтори
тисячi бездомних iуде©в, що з передмiсть утекли в Ки©в. Розшукайте боярина
Воротислава, який керу обороною Копиревого кiнця, з ним зайдiть до рабина
Iсаака Зайденберга i гуртом влаштуйте людей по дворах, щоб мали притулок i
©жу. А коли з цим покiнчите, вiдберiть з них чоловiкiв, здатних носити
зброю, розбийте на десятки та сотнi, наставте десятникiв та сотникiв,
дайте всiм мечi, луки, бойовi сокири i визначте мiсця на валу, якi вони
мусять обороняти.
- Менi залишатися там? - спитав Iлля.
- Так, ти будеш там замiсть мене. Я повинен знати, що робиться кожного
дня i навiть кожно© години на тому кiнцi.
- А Добриня?
- Добриня допоможе тобi i повернеться назад. Я хочу послати його до
Лядських ворiт. Там боярин Домажир... Та й взагалi, всi ви будете мо©ми
руками i мо©ми очима по всьому Ки ву, а особливо там, де можна чекати
ворожого приступу. Подiл мене дуже непоко©ть: вали там нижчi, i заборола
слабшi. Чи не перевести всiх подiльцiв у Верхн мiсто?
- Поки що не варто цього робити, - сказав Добриня. - Хiба коли стане
дуже скрутно.
- Я теж так думаю. Тодi - йдiть! I кожного вечора повертайтесь додому,
бо я хочу знати, що робиться у нашому нещасному обложеному Ки вi. Йдiть!
Копирiв кiнець, куди незабаром прибули Добриня та Iлля, був
розташований у захiднiй частинi мiста. З Ярославового города сюди вели
могутнi Iудейськi ворота[87], вiд яких широка вулиця пролягала до
Бiлгородських, або Захiдних, ворiт[88], звiдки починався Бiлгородський
шлях. Тут, окрiм корiнного люду, мешкало чимало багатих вре©в, або,
по-тодiшньому, iуде©в - купцiв, гендлярiв, лихварiв, ремiсникiв. Ще бiльше
©х, особливо бiдноти, тулилося за Бiлгородськими ворiтьми, понад
Бiлгород-ським шляхом, по схилах горбiв, по ярах та понад рiчкою
Глибочицею. Жили вони тут здавна, ще з десятого сторiччя, у невеликих
дерев'яних та мазаних хатинах, нерiдко в напiвземлянках, шили чоботи,
одяг, шапки, валяли валянки, виготовляли вози, збрую, бочки, дiжки,
верстати для ткання, займалися дрiбною торгiвлею, ледве зводячи кiнцi з
кiнцями, фурманували. Тепер увесь цей люд - з дiтьми, домашнiми тваринами
та птицею, лантухами та вузлами, начиненими бiдняцьким скарбом, рятуючись
од видимо© смертi, всунувся в Копирiв кiнець i запрудив усi майдани,
вулицi та вузькi провулки. Значна частина ©х уже познаходила притулок у
сво©х багатих одноплемiнникiв та знайомих городян, але багато хто ще сидiв
разом з дiтьми та стариками на сво©х бебехах попiд частоколами, трясучись
вiд осiннього холоду.
- Бiда! - похитав головою Iлля, спостерiгши, як блiда змучена жiнка
пеленала посинiле, змокрiле, закаляне немовля. - Бiда прийшла на нашу
землю!
Всюди стояв шум, гвалт, як це завжди бува при багатолюдних скупченнях
пiд час вiйни. Хтось розмовляв, хтось плакав, хтось лаявся. Мекали голоднi
кози на прив'язi, верещали дiти. Базар - не базар, ярмарок - не ярмарок...
- Справдi бiда, - погодився Добриня i, зупинивши молодого гридня, що
поспiшав на вал, запитав: - Де нам знайти боярина Воротислава, хлопче?
Той збив шапку на потилицю, наморщив лоба.
- А хiба ви його не зустрiли? Вiн щойно поскакав до во води Дмитра: не
зна , яку раду дати цьому людовi.
Добриня з Iллею переглянулися. Яка досада! Це ж вони десь розминулися
на тiсних ки©вських вулицях!
- А до рабина як про©хати?
- До рабина? Та дуже просто, - махнув рукою гридень. - Берiть зразу
лiворуч, потiм праворуч, потiм знову лiворуч i ©дьте прямо - якраз
упретеся в синагогу, а вже поряд з нею знайдете i хату рабина. Уторопали?
- Спасибi, уторопали, - вiдповiв Iлля. - Синагогу я знаю.
Бiля синагоги теж товпилися люди, але на майданi панувала тиша. На
дерев'яному ганку стояв невисокий чоловiк у чорному одязi i щось промовляв
до народу.
- Хто то? - спитав Добриня.
- Наш рабин, преподобний Iсаак Зайденберг, - вiдповiв хтось iз гурту.
Рабин говорив не поспiшаючи, але гаряче, переконливо, i всi уважно
слухали його. Поверх звичайного одягу на ньому була чорна накидка без
рукавiв - ротонда, на головi невелика кругла шапочка з чорного шовку, а в
руцi - молитовник, загорнутий у талес - бiлу хустину з чорними смужками.
- Про що ж вiн вам розповiдав?
- Про гипетську неволю... Як важко було тодi нашому народовi... Такi ж
страшнi часи наступають для нас знову... Ой вей, вей![89]
- Ну, не про це зараз треба говорити, - буркнув
Добриня i направив коня просто на натовп. - Розступiться! Дайте про©зд!
Люди розступилися - i два вершники пiд'©хали до синагоги, сплигнули з
сiдел прямо на ганок. Промовець замовк, повернувся до незнайомцiв.
- Рабин Iсаак Зайденберг? - спитав Добриня. - Доброго вам здоров'я!
- Будьте i ви здоровi. Так, я Iсаак Зайденберг. А ви?
- Ми посланцi во води Дмитра. Ось його молодший син - боярин Iлля...
Нам наказано всiх ваших людей поставити на постiй по дворах, щоб нiхто не
залишився на вулицi, а чоловiкiв, якi здатнi носити зброю, звести в
десятки та сотнi i визначити ©м мiсця на валу.
- Атож, атож, - покiрно погодився рабин, киваючи чорною шовковою
шапочкою. - Але як це зробити - поставити стiльки люду на постiй? Не кожен
киянин згодиться пустити.
- Для того ми i при©хали сюди, - заспоко©в його Добриня. - А зараз
вiдпустiть людей! Залиште з кожно© сiм'© лише одного старшого, i ми
розведемо ©х по дворах. I накажiть, щоб пiсля обiду всi чоловiки вiд
п'ятнадцяти рокiв до шiстдесяти зiбралися до синагоги.
Рабин пiдняв над головою талмуд i, коли майдан затих, щось довго
пояснював людям. Пiсля того натовп враз сколихнувся, загомонiв. Бiльша
частина людей розiйшлася, розтеклася по бiчних вуличках i завулках.
Залишилися тiльки поважнi чоловiки, голови сiмейств, що наблизилися до
ганку синагоги i мовчки втупилися в двох молодикiв, один з яких, як
виявилося, був сином самого во води ки©вського.
- Люди! - гукнув до них Iлля. - Зараз ми пiдемо по вулицях.
Запам'ятовуйте двори, де вам буде визначено мешкати, приводьте туди сво©
сiм'© - i поселяйтеся! Ходiмо!
Вручивши коней на догляд рабиновому наймиту, рушили.
В першому ж купецькому дворi, куди зайшли Iлля, Добриня та рабин,
дебелий похмурий господар, зарослий вiд вуха до вуха рудою бородою,
почувши, чого вiд нього хочуть, гримнув:
- А ще чого? У мене самого сiм'я - дванадцять душ! А тут цiлий кагал на
голову! Та ще й годувати! I взагалi - хто ви такi, дiдько б вас забрав! -
i старий вирячився на Iллю. - Ану, гетьте з двору!
Добриня усмiхнувся, а Iлля розсердився.
- Я - син боярина Дмитра, во води ки©вського! - спалахнув вiн. - Ти,
чоловiче, мабуть, забув, який час настав! Вiйна ж! Мунгали обсiли Ки©в, як
чорти грiшну душу! Не сьогоднi, то завтра, може, всiм нам доведеться з
життям розпрощатися, а тобi, бач, тiсно© Бога бiйся!.. I чого ти вдома?
Чому не на валах? Скiльки тобi лiт? Чи меча в руках не втрима ш? Чи
хворiсть яка напала? Може, ведмежа?
Господар витрiщив очi. Iм'я во води Дмитра, видно, подiяло. Та й рiзкi
слова молодого боярина протверезили його. Знизив голос.
- Та я що?.. Я нiчого. Хай поселя ться одна сiм'я.
- Три сiм'©! - вiдрубав Iлля тоном, що позбавляв рудобородого бажання
перечити, i ткнув пальцем у груди найближчим чоловiкам. - Ось ти, ти i ти!
Приводьте сюди сво© сiм'© i поселяйтеся!
Далеко за полудень - де по-доброму, а де не без примусу та погроз - вся
врейська громада була розселена по купецьких та ремiсницьких дворах.
Вулицi опустiли, галас затих.
Стомлений рабин, що намагався не вiдставати вiд молодикiв, пiдняв на
них сво© смутнi карi очi.
- То, може, добродi© вiдобiдають у мене? Бо давно вже минув час. Та й
стомилися нiвроку! Добриня глянув на Iллю.
- А чому б i не вiдобiдати, коли запрошують? Чи як? Пiсля нестерпного
голодування в полонi йому здавалося, що нiколи не зможе насититись. А де?
Напрошуватися до столу во води? Незручно. А свого пристановища, де б мiг
попо©сти i переспати, у нього в Ки вi не було.
Iлля пiдтримав його.
- Я теж i вола з'©в би, ©й-богу! Рабин зрадiв, заметушився.
- То не гаймося тут - ходiмо. Мо© Ребекка i Марiам будуть такi радi
хорошим людям!
- Ребекка i Марiам?
- Ну, Ребекка - то моя половина, жона, а Марiам - донька... дина
донька! й шiстнадцять весен... Було ще двiйко дiток, та Бог прибрав - вiд
вiспи померли... Залишилася одна Марiам, наша ненаглядна... А що тепер
буде з нами, з нашою Марiам? Ой вей, вей! Яке лихо обсiло Ки©в! Невже це
всьому кiнець? - Вiн швидко йшов попереду, то похваляючись лiпотою доньки,
то журячись i тужачи, що настав час Страшного суду i всiх ©х жде неминуча
смерть. - Чу мо серце - не пережити нам цього нещастя! Не висто©мо ми
супроти поганина мунгала Батия! Скiльки вже городiв, скiльки племен пiдбив
вiн пiд свою руку - не злiчити! Скiльки кровi пролив - не змiряти!
Вiн, видно, чекав утiхи, але хлопцi не вiдповiдали. Та й що вони могли
вiдповiсти, коли його слова ©м самим душу гризли?
Свiтлиця, куди рабин завiв Добриню та Iллю, була вся обвiшана килимами.
Посерединi стояв стiл, попiд стiнами - лави, покритi барвистими лiжниками,
та двi рiзьбленi скринi, в кутку - високий столик на однiй нiжцi, куди
рабин поклав талмуд i прикрив хустиною.
- Сiдайте - зараз будемо обiдати, - i зник за невисокими дверима.
Майже зразу ж вiн з'явився у супроводi двох жiнок, що несли поперед
себе широкi пiдноси з мисками, тарелями та високим череп'яним глеком. Сам
вiн нiс теж пiднос - iз хлiбом, келихами, чашками та ложками. Видно, все
було вже приготовлене.
- Оце моя половина, моя жона Ребекка, - показав рабин на невисоку
чорняву жiнку. - А це наша донька Марiам.
I Добриня, i Iлля разом повернулися до дiвчини. Коли вони на вулицi
слухали рабинове базiкання, то не зовсiм вiрили йому, бо якому ж батьковi
своя дочка не гарна. Навiть у душi пiдсмiювалися з нього. Та, побачивши
Марiам, ледве стрималися вiд вигуку захоплення, тако© красунi вони тут не
сподiвалися побачити. Перед ними стояло юне чарiвне створiння, яке можна
було порiвняти лише з весняною квiткою, що розцвiла рано-вранцi i,
покроплена чистою росою, заграла пiд промiнням сонця всiма барвами
веселки. Густi кучерявi коси дiвчини пругкими хвилями спадали ©й на
округлi плечi, обтягнутi бiлою сорочкою, з-пiд чорних брiв та мничiстю
пiвденних ночей зорiли великi прекраснi очi, а крiзь напiввiдкритi
свiжомалиновi вуста сяяла снiгова бiлизна ©© рiвних зубiв.
Боже, що за чудо з'явилося перед ними! Молодий боярин Iлля, вражений
несподiваною з'явою юно© красунi, довго стояв мовчазний, остовпiлий, не в
силi вiдiрвати вiд не© очей. Добриня теж був вражений красою дiвчини, але
ще дужче вразив його Iлля, що, зда ться, втратив дар мови. Вiн непомiтно
пiдштовхнув його пiд лiкоть.
Iлля прийшов до тями i перевiв погляд на рабина.
- Ну, зна ш, Iсааку, тво© слова, якими ти розхвалював свою дочку, були
занадто блiдi, безбарвнi. Хiба можна було з них уявити, яке божественне
чудо розквiтло пiд дахом тво © хати!
- Не родись красивий, а родись щасливий! Побажай ©й, боярине, краще
щастя! - сумно промовив рабин.
- Бажаю ©й щастя вiд щирого серця, - сказав Iлля, приклавши руку до
грудей.
Марiам поставила пiдноса на стiл i, кинувши швидкий погляд на Iллю,
вклонилася, ©© щоки зарум'янилися, i, вiдчуваючи це, вона знiяковiла i
зарум'янилася ще сильнiше.
- Ну, пiду я, - промовила тихо. Та батько притримав ©© за руку i
силомiць посадив на стiлець.
- Е нi! Цi молодцi - нашi добрi друзi. Завдяки ©м уся наша громада
дiстала притулок i шматок хлiба. От тiльки не знаю, чи надовго цей
притулок, чи не доведеться нам змiнити його на мунгальську канту... Та цур
©х, цi невеселi думки! Ми ж iще живi! Так що посидь з нами, голубонько! Цi
хлопцi чемнi - не кусаються!
Вiн хотiв цим жартом хоч трохи розвiяти смуток, що зача©вся у кожного в
очах, але нiхто не усмiхнувся, а Ребекка, що порядкувала бiля столу,
змахнула зi щоки сльозу, бо нi на мить, видно, не могла, як i всi, забути,
яке лихо чига на них за стiнами Ки ва.
- Сiдаймо ж! Сiдаймо! Може, це остання наша по-людськи пристойна
вечеря. Може... - вона схлипнула, але зразу ж проковтнувши сльози,
спохватилася i почала припрошувати знову: - ©жте, дорогi гостi! Усе
берiть!
Ось у мисцi - холодець iз судака, це мендела - суп з грiнками, це
есi-флейш - кисло-солодке м'ясо, а ото на блюдi - куглики, тобто пирiжечки
з м'ясом, облитi пiдливою i запеченi в макiтрi. Всього покуштуйте! Таке
добре - пальцi оближете! Та запивайте цимесом - його Марiам варила.
Богоподiбний цимес! Узвар по-вашому, але приготовлений по-особливому.
Марiам так старалася, так старалася!.. Ох, Марiам, наша Марiам! Коли б не
вона, нiчого б ми не боялися - нi Батия, нi полону, нi смертi. А Марiам,
квiтонька наша... Що ©© жде?
Вона знову схлипнула i хвартухом витерла очi. Рабин обняв жону за
плечi, посадив поруч з собою.
- Ну, досить тобi, мати, досить! Припрошуй гостей не з слiзьми, а з
усмiшкою, а то, бачиш, сидять, голови опустивши, - такого суму нагнала на
них!
Це була напiвправда. Гостi дiйсно сидiли мовчки, але не тому, що дуже
сумували, а тому, що голодний Добриня вже встиг послати до рота добрячий
шмат вареного судака i не менший шмат пирога, а Iлля тому, що все ще не
мiг до кiнця отямитися вiд потрясiння, якого зазнав, раптово уздрiвши
Марiам. Нiби якесь наслання найшло на нього, нiби свiт перевернувся перед
його очима - i вiн увидiв таке, чого не знав ранiш i нiколи не сподiвався
увидiти i знати. Вiн зачудовано дивився на дiвчину i не мiг вiдiрвати вiд
не© очей.
Це помiтили всi. Тiльки старi - рабин i його дружина - i знаку не
подали, як вони ставляться до цього, з похвалою чи осудливо. Марiам же
опустила очi i почервонiла ще дужче, не смiючи пiд тим поглядом нi ложку
взяти до рук, нi випити чашку цимесу, хоча вiд хвилювання у не© пересохли
уста. Один Добриня сприйняв це спокiйно, хоча i не без деякого подиву.
Наминаючи судака з пирогами, вiн спостерiгав за боярином Iллею, за виразом
його обличчя, що стало якимось щасливо-одухотвореним, за його смутними
сiро-блакитними очима, в яких не гасло захоплення, i думав: "От i прийшло
кохання до юного боярина. Раптово, як вогонь! Не в пору прийшло, невчасно
загорiлося. Та хiба воно пита тебе, коли впору, коли вчасно? А хiба в
мене не так? Йому, коханню, що мир, що вiйна, що лiто, що зима - однаково.
Стрепенулося серце, забурхала вогнем кров - i оповило тебе якимись
солодкими чарами, як маревом, i нiщо вже не стане на перешкодi, не
зупинить того шаленого почуття, хiба що само з часом вичахне й загасне або
розлука стане на путi... Ох, боярине, боярине, не на радiсть, не на щастя
зустрiвся ти з цi ю отроковицею! А втiм - хто вiда , що жде нас завтра?
Тож зазнай хоч крихiтку щастя, боярине, сьогоднi, а там - що Бог дасть!"
Бачачи, що Iлля все ще не вiдводить погляду вiд Марiам, вiн непомiтно
штовхнув його пiд столом ногою, а вголос сказав:
- Яке все смачне! Язика можна проковтнути! ж, боярине!
Ребекка розпливлася в радiснiй усмiшцi i простягнула Iллi кухоль з
цимесом.
- Не погордуй, боярине, нашими стравами. Вiдпий хоч краплину з цього
кухля - i вiдчу ш себе на сьомому небi! Та ©ж, ©ж! Голодний же!
Iлля струснув з себе глибоку задуму, взяв кухоль i випив до дна.
- Дякую, божественний напiй! - I знову кинув через стiл погляд на
дiвчину, яка теж, хоч i несмiливо, пiдвела на нього очi.
"Зда ться, вони створенi одне для одного, - подумав Добриня. - Бач, як
Марiам потягнулася до парубка - як квiтка до сонця! Тiльки на що ж вони
сподiваються? Боги, такi рiзнi у них i такi далекi, - проти них, Батий -
проти них! Само небо - проти них! Нещаснi!"
При цьому вiн гiрко подумав i про себе: "А яка моя доля? Чи зазнав я
хоч трохи, хоч краплину людського щастя? Нi, не зазнав! Милану втратив
навiки, сам поневiрявся п'ять лiт i п'ять зим у неволi. Батько, мати,
брати, сестриця Ганночка загинули, село спалене, а зараз i над його
головою щербата смерть занесла косу... Та хiба тiльки над його головою?
Над усiм народом!.. Не раз, бувало, ченцi та старi люди розповiдали про
Страшний суд, про кiнець свiту, та сприймалися тi розповiдi, як казки. Аж
нi! Ось вiн i наступа , той кiнець свiту, той Страшний суд! Тiльки нiхто
не вiда того дня, коли вiн звершиться! Однак - скоро!"
9
Наступного дня надвечiр найповажнiшi мужi ки©вськi та пископ зiбралися
у Володимирiв град на боярську раду. У князiвськiй гридницi давно не
топилося, було холодно. Бояри сидiли за довгим столом похмурi, насупленi.
Нi розмов, нi смiху. Глибока тривога, що межувала з вiдча м, зацiпила всiм
вуста. Мовчки ждали во воду Дмитра - що вiн скаже?
Та що вiн може сказати? Що б не сказав, вiд того становище Ки ва не
полiпшиться. Татари оточили мiсто незмiрною людською силою. Оточили,
обсадили так щiльно, що й миша не вишмигне з нього. Мабуть, готуються
приступом брати. А чому б i нi? Адже мають десятикратну перевагу в людях!
Чи ж висто©ть Ки©в? Звичайно, вiн значно бiльший за Рязань, Володимир,
Переяслав або Чернiгiв. I вали його вищi. Та очевидцi, що пережили там
облогу i чудом урятувалися, розповiдають про неймовiрну силу мунгалiв.
Вона значно переважа силу русичiв. Стрiли ©хнi летять далi, пiд ударами
©хнiх порокiв падають наймiцнiшi стiни й ворота, китатський вогонь палить
усе, що може горiти, а Бати вi багатури, зда ться, не вiдають страху i
пруть напролом супроти всiх, хто ста на ©хньому шляху. Як же вистояти
Ки ву?
Невеселi думки ятрять боярськi серця, i страх крижаним холодом заповза
в них. Адже в кожного сiм'я - жона, дiти, онуки. Що з ними буде? Невже
наста судний день? Невже всi погинуть?
Чомусь довго нема во води Дмитра. Де вiн? Для чого ©х зiбрав?
Пусткою i нежилим духом вi вiд давно покинуто© людьми князiвсько©
гридницi, i вiд того ще важче ста на душi.
Во вода Дмитро увiйшов разом з синами та Добринею, сiв на чiльне мiсце,
навпроти пископа, де колись бiля столу возсiдали князi. Був, як i всi,
стурбований. На обличчi залягла втома, а брови зiйшлися одна до одно© так
туго, що мiж ними утворилася глибока зморшка.
- Бояри, лiпшi мужi ки©вськi© - вимовив вiн похмуро, майже суворо. -
Зiбрав я вас ненадовго, щоб почути вашу думку, як нам бути, як краще
захищати Ки©в вiд осоружних моаветян, i висловити свою... Але перед тим
захопили з собою, бо ми скiльки не шукали, не знайшли його нi живого, нi
мертвого.
- Що ж робили iншi охоронцi?
- Спали, каане.
- Спали! - вигукнув Менгу. - Яке вони мали право спати, коли ©м було
доручено стерегти такого важливого богола? Чому вони допустили, що ©хнiх
двох товаришiв було забито, а десятник подiвся хтозна-куди? Чи вони забули
ясу Чiнгiсхана, яка гласить - якщо начальник десятка чи сотнi потрапив у
полон, його пiдлеглi мусять навiть цiною власного життя визволити його, а
тим, хто цього не зробив, ламають хребет! Що ж ти вчинив з ними?
- Я всiх, хто залишився з Товлурового десятка живий, узяв пiд варту.
- Не пiд варту ©х треба, а вивести на майдан, поставити перед сотнею
сторч головами i ноги загнути назад, аж до землi! I хай лежать там, поки
не подохнуть! Щоб iншi дивилися i бачили, якою смертю вмирають боягузи,
сплюхи та ледарi!
- Слухаюсь i пiдкоряюсь, каане!
Жадiгер пiдхопився, щоб iти, але Менгу знаком зупинив його.
- Хто ще зна , що син войводи Думитра втiк?
- Крiм мене та нукерiв Товлурового десятка, нiхто поки що не зна ,
каане.
- Це добре. Тодi ось що, Жадiгере, зробимо так... - Менгу на хвилину
замислився, потираючи рукою нижню щелепу, а потiм сказав: - Вiзьми
якого-небудь молодого богола-орусута i скарай на смерть замiсть утiкача! А
Бату-каановi я скажу, що, оскiльки Думитро вiдмовився здати Киюв, його
синовi переламано хребет. Ти мене зрозумiв?
Ще б не зрозумiти! Жадiгер краще за будь-кого знав заповiт Чiнгiсхана:
ханська та мниця залиша ться доти та мницею, доки про не© зна сам хан. А
вiн же диний свiдок тако© та мницi! Чи ж надовго? Чи не нависла i над ним
смерть? У грудях у нього похололо, а язик затерп.
- Зрозумiв, каане, - ледве вимовив.
- I щоб жоден собака не дiзнався, як було насправдi! Затям собi!
- Слухаюсь, каане. Я буду нiмий, як риба!
- Iди!
Обливаючись холодним потом, Жадiгер вискочив з хансько© юрти, взяв свою
сотню, вибрав серед полоненикiв молодого орусута, схожого на Iллю, i
притьмом помчав до Золотих ворiт.
Вiн поспiшав, бо боявся, щоб приреченi на смерть не розпатякали, що
трапилося тут вночi. Зразу ж наказав вивести ©х - сiм чоловiк - на майдан,
при днав до них восьмого - орусута. До кожного з них стало по тро
кешиктенiв - схопили ©х за руки.
Не злазячи з коня, Жадiгер гукнув:
- Во©ни! Ось перед вами сiм смердючих псiв, що допустили, щоб вороги
убили ©хнiх двох товаришiв, а десятника взяли в полон. Восьмий - син
киювського войводи Думитра... Менгу-каан наказав усiх стратити! Ламайте ©м
хребти! Та швидше!
Приреченi до смертi заборсалися, запручалися, закричали, але ©х хутко
поставили головами сторчма на землю i зi всi © сили загнули ноги за спину.
Почувся хрускiт кiсток. Жахливий зойк струсонув ранкову тишу i зразу ж
обiрвався.
Ще живих, але безпорадних людей, що вже не могли ворухнути нi рукою нi
ногою, а тiльки пускали криваву пiну з рота i вибалушеними очима зi
смертельною тугою дивилися на цей безжально-жорстокий свiт, кинули у
неглибокий рiв, виритий на узбiччi майдану дощовими потоками.
У Жадiгера вiдлягло вiд серця: нiхто зi скараних не встиг вибовкати
хансько© та мницi. Полегшено зiтхнувши, вiн об'явив:
- Во©ни! Цi виродки поплатилися за те, що спали на чатах. Вони проспали
вилазку орусутiв, якi захопили в полон десятника Товлура, i нiчого не
зробили, щоб його визволити. Дивiться всi на ©хнi муки - i зарубайте собi
на носi: така смерть жде кожного, хто знехту ясою великого Потрясателя
Всесвiту i волею преславного Са©н-хана!.. Ми скарали також полоненого
орусута, бо батько його, киювський войвода, вiдмовився здати Киюв нашому
доблесному вiйську!.. Чули всi?
Во©ни у страсi великому мовчали. Дивилися, як беззвучно зiпають
запiненими ротами ©хнi нещаснi товаришi, i дякували в думках Вiчному Небу,
що самi вбереглися вiд тако© страшно© долi. Влада великого хана безмежна i
безпощадна. О аруах, аруах!
З високих ки©вських заборол на це мерзенне дикунське видовище дивилися
сотнi киян i теж зацiпенiло мовчали.
8
Уранцi, поспавши всього годину чи двi, Добриня та Iлля помилися в
лазнi, яку жарко натопив Никодим, одяглися у все нове та чисте i,
поснiдавши, з'явилися до во води на його виклик.
У во води сидiв ще не старий чернець. Чорна ряса у нього була
застебнута на всi гудзики, на головi - чорний клобук, довга борода спадала
на груди, в руках - рiвний, вишмульганий до блиску посох.
Хлопцi привiталися, поцiлували руку ченцевi, а Дмитро сказав:
- I ромонах Iяникiй, сiреч Оникiй, великий книжник, доглядач i
хранитель бiблiотеки собору свято© Софi©, де зберiгаються також книги
князя Ярослава Мудрого, турбу ться долею книгозбiрнi. Пита - чи не варто
було б переховати ©© у безпечнiше мiсце?
- Татарове, кажуть, мають грецький вогонь, - вступив у розмову отець
©яникiй, - то можуть спалити i храм, i бiблiотеку. А в нiй зело велика
мудрiсть зберiга ться! Не десятки i навiть не сотнi, а тисячi книг.
Багатство, можна сказати, нерукотворне. Дiм можна вiдбудувати, храм Божий
возвести заново, якщо згорить, а рiдкiсну книгу нiчим не возмiстиш... Отож
пископ i послав мене до влади свiтсько© i вiйськово© запитати - що
робити? Переховати книги зараз у надiйне мiсце чи почекати? Може, не такий
страшний чорт, як його малюють?
- Батий страшнiший за чорта, - сказав Iлля.
А Добриня додав:
- Вiн ма не грецький, а китатський вогонь, що палить так само люто, як
i грецький. I нiхто не зна , коли той вогонь полетить на нас - на початку
облоги чи пiд кiнець. Тож, мабуть, краще все цiнне поховати заздалегiдь. I
не тiльки бiблiотеку.
Отець Iяникiй пильно глянув на Добриню i промовив, звертаючись до
во води:
- А сей муж, зда ться менi, каже дiло. Я теж тако© думки, що краще
поспiшити, нiж потiм каятися. Так я скажу пископовi i вже сьогоднi почну
переносити найцiннiшi книги туди, де нiхто ©х не знайде.
- Може, мо© хлопцi допоможуть вам, отче? - спитав Дмитро.
- Нi, нi, - аж замахав руками отець Iяникiй. - Я сам. То буде тiльки
моя та мниця!
- А якщо, даруйте, ти загинеш? Хто ж потiм знайде ©х?
- Ще пископ вiдатиме, де вони захованi.
- Воля твоя - тобi виднiше, - з досадою стенув плечима во вода. - А
по-мо му, чим бiльше людей знатиме, тим безпечнiше i спокiйнiше буде на
душi. Хтось же та уцiлi !
- Людей Батий припече, вони й викажуть тайник, а з мене хоч шкуру
живцем здери - мовчатиму! Наша бiблiотека цiннiша за всi скарби Ки ва, i
сховати ©© треба так, щоб вона збереглася до кращих часiв! Амiнь!
Отець Iяникiй пiдвiвся, поблагословив усiх десницею i вийшов, стукаючи
патерицею по дощанiй пiдлозi.
- Проводити мене не треба, - пiдняв вiн заперечно долоню. - Я сам.
Дмитро якийсь час дивився йому вслiд, хоча той уже зачинив за собою
дверi, а потiм пiдвiв очi на сина та Добриню.
- Отець Iяникiй, - великий книжник i мудрець, але тут вiн чинить не
мудро. Ой, не мудро! Якщо вiн загине, якщо загине або помре пископ, якому
i без теперiшнiх клопотiв залишилися три чисницi до смертi, то хто
знатиме, де шукати бiблiотеку?
- Нам треба ще витримати облогу, во водо, а потiм думатимемо про
бiблiотеку, - сказав Добриня.
- Ти гада ш, не витрима мо?
- Сили дуже нерiвнi.
- Так, сили нерiвнi, але ми зробимо все, щоб не впустити Батия в Ки©в,
а якщо незмога буде, то продамо життя якнайдорожче! Я для цього вас i
покликав.
- Слуха мо, батьку, - схилив голову Iлля. Добре викупаний, пiдстрижений
Василакi м, пристойно одягнутий, вiн дуже змiнився, порiвнюючи з тим, яким
знав його Добриня ще вчора. Стрункий i ставний, хоча тендiтнiший за
старших братiв, вiн був схожий одночасно i на сестру Янку, i на Iсуса
Христа, як його малювали на iконах. Тiльки Янка була чорнява, а Iлля
русявий. Зате на Iсуса Христа вiн був схожий i обрисами лиця, i мудрiстю
та ласкавiстю якихось по-особливому людяних очей, i рiвним продiлом
посеред голови, що роздiляв його пишне свiтло-бронзове волосся.
- Слуха мо, батьку, - знову повторив вiн. Дмитро пiдiйшов ближче.
- Я ось чого вас покликав... Берiть коней i ©дьте на Копирiв кiнець.
Там, як менi стало вiдомо, скупчилося на майданах та вулицях майже пiвтори
тисячi бездомних iуде©в, що з передмiсть утекли в Ки©в. Розшукайте боярина
Воротислава, який керу обороною Копиревого кiнця, з ним зайдiть до рабина
Iсаака Зайденберга i гуртом влаштуйте людей по дворах, щоб мали притулок i
©жу. А коли з цим покiнчите, вiдберiть з них чоловiкiв, здатних носити
зброю, розбийте на десятки та сотнi, наставте десятникiв та сотникiв,
дайте всiм мечi, луки, бойовi сокири i визначте мiсця на валу, якi вони
мусять обороняти.
- Менi залишатися там? - спитав Iлля.
- Так, ти будеш там замiсть мене. Я повинен знати, що робиться кожного
дня i навiть кожно© години на тому кiнцi.
- А Добриня?
- Добриня допоможе тобi i повернеться назад. Я хочу послати його до
Лядських ворiт. Там боярин Домажир... Та й взагалi, всi ви будете мо©ми
руками i мо©ми очима по всьому Ки ву, а особливо там, де можна чекати
ворожого приступу. Подiл мене дуже непоко©ть: вали там нижчi, i заборола
слабшi. Чи не перевести всiх подiльцiв у Верхн мiсто?
- Поки що не варто цього робити, - сказав Добриня. - Хiба коли стане
дуже скрутно.
- Я теж так думаю. Тодi - йдiть! I кожного вечора повертайтесь додому,
бо я хочу знати, що робиться у нашому нещасному обложеному Ки вi. Йдiть!
Копирiв кiнець, куди незабаром прибули Добриня та Iлля, був
розташований у захiднiй частинi мiста. З Ярославового города сюди вели
могутнi Iудейськi ворота[87], вiд яких широка вулиця пролягала до
Бiлгородських, або Захiдних, ворiт[88], звiдки починався Бiлгородський
шлях. Тут, окрiм корiнного люду, мешкало чимало багатих вре©в, або,
по-тодiшньому, iуде©в - купцiв, гендлярiв, лихварiв, ремiсникiв. Ще бiльше
©х, особливо бiдноти, тулилося за Бiлгородськими ворiтьми, понад
Бiлгород-ським шляхом, по схилах горбiв, по ярах та понад рiчкою
Глибочицею. Жили вони тут здавна, ще з десятого сторiччя, у невеликих
дерев'яних та мазаних хатинах, нерiдко в напiвземлянках, шили чоботи,
одяг, шапки, валяли валянки, виготовляли вози, збрую, бочки, дiжки,
верстати для ткання, займалися дрiбною торгiвлею, ледве зводячи кiнцi з
кiнцями, фурманували. Тепер увесь цей люд - з дiтьми, домашнiми тваринами
та птицею, лантухами та вузлами, начиненими бiдняцьким скарбом, рятуючись
од видимо© смертi, всунувся в Копирiв кiнець i запрудив усi майдани,
вулицi та вузькi провулки. Значна частина ©х уже познаходила притулок у
сво©х багатих одноплемiнникiв та знайомих городян, але багато хто ще сидiв
разом з дiтьми та стариками на сво©х бебехах попiд частоколами, трясучись
вiд осiннього холоду.
- Бiда! - похитав головою Iлля, спостерiгши, як блiда змучена жiнка
пеленала посинiле, змокрiле, закаляне немовля. - Бiда прийшла на нашу
землю!
Всюди стояв шум, гвалт, як це завжди бува при багатолюдних скупченнях
пiд час вiйни. Хтось розмовляв, хтось плакав, хтось лаявся. Мекали голоднi
кози на прив'язi, верещали дiти. Базар - не базар, ярмарок - не ярмарок...
- Справдi бiда, - погодився Добриня i, зупинивши молодого гридня, що
поспiшав на вал, запитав: - Де нам знайти боярина Воротислава, хлопче?
Той збив шапку на потилицю, наморщив лоба.
- А хiба ви його не зустрiли? Вiн щойно поскакав до во води Дмитра: не
зна , яку раду дати цьому людовi.
Добриня з Iллею переглянулися. Яка досада! Це ж вони десь розминулися
на тiсних ки©вських вулицях!
- А до рабина як про©хати?
- До рабина? Та дуже просто, - махнув рукою гридень. - Берiть зразу
лiворуч, потiм праворуч, потiм знову лiворуч i ©дьте прямо - якраз
упретеся в синагогу, а вже поряд з нею знайдете i хату рабина. Уторопали?
- Спасибi, уторопали, - вiдповiв Iлля. - Синагогу я знаю.
Бiля синагоги теж товпилися люди, але на майданi панувала тиша. На
дерев'яному ганку стояв невисокий чоловiк у чорному одязi i щось промовляв
до народу.
- Хто то? - спитав Добриня.
- Наш рабин, преподобний Iсаак Зайденберг, - вiдповiв хтось iз гурту.
Рабин говорив не поспiшаючи, але гаряче, переконливо, i всi уважно
слухали його. Поверх звичайного одягу на ньому була чорна накидка без
рукавiв - ротонда, на головi невелика кругла шапочка з чорного шовку, а в
руцi - молитовник, загорнутий у талес - бiлу хустину з чорними смужками.
- Про що ж вiн вам розповiдав?
- Про гипетську неволю... Як важко було тодi нашому народовi... Такi ж
страшнi часи наступають для нас знову... Ой вей, вей![89]
- Ну, не про це зараз треба говорити, - буркнув
Добриня i направив коня просто на натовп. - Розступiться! Дайте про©зд!
Люди розступилися - i два вершники пiд'©хали до синагоги, сплигнули з
сiдел прямо на ганок. Промовець замовк, повернувся до незнайомцiв.
- Рабин Iсаак Зайденберг? - спитав Добриня. - Доброго вам здоров'я!
- Будьте i ви здоровi. Так, я Iсаак Зайденберг. А ви?
- Ми посланцi во води Дмитра. Ось його молодший син - боярин Iлля...
Нам наказано всiх ваших людей поставити на постiй по дворах, щоб нiхто не
залишився на вулицi, а чоловiкiв, якi здатнi носити зброю, звести в
десятки та сотнi i визначити ©м мiсця на валу.
- Атож, атож, - покiрно погодився рабин, киваючи чорною шовковою
шапочкою. - Але як це зробити - поставити стiльки люду на постiй? Не кожен
киянин згодиться пустити.
- Для того ми i при©хали сюди, - заспоко©в його Добриня. - А зараз
вiдпустiть людей! Залиште з кожно© сiм'© лише одного старшого, i ми
розведемо ©х по дворах. I накажiть, щоб пiсля обiду всi чоловiки вiд
п'ятнадцяти рокiв до шiстдесяти зiбралися до синагоги.
Рабин пiдняв над головою талмуд i, коли майдан затих, щось довго
пояснював людям. Пiсля того натовп враз сколихнувся, загомонiв. Бiльша
частина людей розiйшлася, розтеклася по бiчних вуличках i завулках.
Залишилися тiльки поважнi чоловiки, голови сiмейств, що наблизилися до
ганку синагоги i мовчки втупилися в двох молодикiв, один з яких, як
виявилося, був сином самого во води ки©вського.
- Люди! - гукнув до них Iлля. - Зараз ми пiдемо по вулицях.
Запам'ятовуйте двори, де вам буде визначено мешкати, приводьте туди сво©
сiм'© - i поселяйтеся! Ходiмо!
Вручивши коней на догляд рабиновому наймиту, рушили.
В першому ж купецькому дворi, куди зайшли Iлля, Добриня та рабин,
дебелий похмурий господар, зарослий вiд вуха до вуха рудою бородою,
почувши, чого вiд нього хочуть, гримнув:
- А ще чого? У мене самого сiм'я - дванадцять душ! А тут цiлий кагал на
голову! Та ще й годувати! I взагалi - хто ви такi, дiдько б вас забрав! -
i старий вирячився на Iллю. - Ану, гетьте з двору!
Добриня усмiхнувся, а Iлля розсердився.
- Я - син боярина Дмитра, во води ки©вського! - спалахнув вiн. - Ти,
чоловiче, мабуть, забув, який час настав! Вiйна ж! Мунгали обсiли Ки©в, як
чорти грiшну душу! Не сьогоднi, то завтра, може, всiм нам доведеться з
життям розпрощатися, а тобi, бач, тiсно© Бога бiйся!.. I чого ти вдома?
Чому не на валах? Скiльки тобi лiт? Чи меча в руках не втрима ш? Чи
хворiсть яка напала? Може, ведмежа?
Господар витрiщив очi. Iм'я во води Дмитра, видно, подiяло. Та й рiзкi
слова молодого боярина протверезили його. Знизив голос.
- Та я що?.. Я нiчого. Хай поселя ться одна сiм'я.
- Три сiм'©! - вiдрубав Iлля тоном, що позбавляв рудобородого бажання
перечити, i ткнув пальцем у груди найближчим чоловiкам. - Ось ти, ти i ти!
Приводьте сюди сво© сiм'© i поселяйтеся!
Далеко за полудень - де по-доброму, а де не без примусу та погроз - вся
врейська громада була розселена по купецьких та ремiсницьких дворах.
Вулицi опустiли, галас затих.
Стомлений рабин, що намагався не вiдставати вiд молодикiв, пiдняв на
них сво© смутнi карi очi.
- То, може, добродi© вiдобiдають у мене? Бо давно вже минув час. Та й
стомилися нiвроку! Добриня глянув на Iллю.
- А чому б i не вiдобiдати, коли запрошують? Чи як? Пiсля нестерпного
голодування в полонi йому здавалося, що нiколи не зможе насититись. А де?
Напрошуватися до столу во води? Незручно. А свого пристановища, де б мiг
попо©сти i переспати, у нього в Ки вi не було.
Iлля пiдтримав його.
- Я теж i вола з'©в би, ©й-богу! Рабин зрадiв, заметушився.
- То не гаймося тут - ходiмо. Мо© Ребекка i Марiам будуть такi радi
хорошим людям!
- Ребекка i Марiам?
- Ну, Ребекка - то моя половина, жона, а Марiам - донька... дина
донька! й шiстнадцять весен... Було ще двiйко дiток, та Бог прибрав - вiд
вiспи померли... Залишилася одна Марiам, наша ненаглядна... А що тепер
буде з нами, з нашою Марiам? Ой вей, вей! Яке лихо обсiло Ки©в! Невже це
всьому кiнець? - Вiн швидко йшов попереду, то похваляючись лiпотою доньки,
то журячись i тужачи, що настав час Страшного суду i всiх ©х жде неминуча
смерть. - Чу мо серце - не пережити нам цього нещастя! Не висто©мо ми
супроти поганина мунгала Батия! Скiльки вже городiв, скiльки племен пiдбив
вiн пiд свою руку - не злiчити! Скiльки кровi пролив - не змiряти!
Вiн, видно, чекав утiхи, але хлопцi не вiдповiдали. Та й що вони могли
вiдповiсти, коли його слова ©м самим душу гризли?
Свiтлиця, куди рабин завiв Добриню та Iллю, була вся обвiшана килимами.
Посерединi стояв стiл, попiд стiнами - лави, покритi барвистими лiжниками,
та двi рiзьбленi скринi, в кутку - високий столик на однiй нiжцi, куди
рабин поклав талмуд i прикрив хустиною.
- Сiдайте - зараз будемо обiдати, - i зник за невисокими дверима.
Майже зразу ж вiн з'явився у супроводi двох жiнок, що несли поперед
себе широкi пiдноси з мисками, тарелями та високим череп'яним глеком. Сам
вiн нiс теж пiднос - iз хлiбом, келихами, чашками та ложками. Видно, все
було вже приготовлене.
- Оце моя половина, моя жона Ребекка, - показав рабин на невисоку
чорняву жiнку. - А це наша донька Марiам.
I Добриня, i Iлля разом повернулися до дiвчини. Коли вони на вулицi
слухали рабинове базiкання, то не зовсiм вiрили йому, бо якому ж батьковi
своя дочка не гарна. Навiть у душi пiдсмiювалися з нього. Та, побачивши
Марiам, ледве стрималися вiд вигуку захоплення, тако© красунi вони тут не
сподiвалися побачити. Перед ними стояло юне чарiвне створiння, яке можна
було порiвняти лише з весняною квiткою, що розцвiла рано-вранцi i,
покроплена чистою росою, заграла пiд промiнням сонця всiма барвами
веселки. Густi кучерявi коси дiвчини пругкими хвилями спадали ©й на
округлi плечi, обтягнутi бiлою сорочкою, з-пiд чорних брiв та мничiстю
пiвденних ночей зорiли великi прекраснi очi, а крiзь напiввiдкритi
свiжомалиновi вуста сяяла снiгова бiлизна ©© рiвних зубiв.
Боже, що за чудо з'явилося перед ними! Молодий боярин Iлля, вражений
несподiваною з'явою юно© красунi, довго стояв мовчазний, остовпiлий, не в
силi вiдiрвати вiд не© очей. Добриня теж був вражений красою дiвчини, але
ще дужче вразив його Iлля, що, зда ться, втратив дар мови. Вiн непомiтно
пiдштовхнув його пiд лiкоть.
Iлля прийшов до тями i перевiв погляд на рабина.
- Ну, зна ш, Iсааку, тво© слова, якими ти розхвалював свою дочку, були
занадто блiдi, безбарвнi. Хiба можна було з них уявити, яке божественне
чудо розквiтло пiд дахом тво © хати!
- Не родись красивий, а родись щасливий! Побажай ©й, боярине, краще
щастя! - сумно промовив рабин.
- Бажаю ©й щастя вiд щирого серця, - сказав Iлля, приклавши руку до
грудей.
Марiам поставила пiдноса на стiл i, кинувши швидкий погляд на Iллю,
вклонилася, ©© щоки зарум'янилися, i, вiдчуваючи це, вона знiяковiла i
зарум'янилася ще сильнiше.
- Ну, пiду я, - промовила тихо. Та батько притримав ©© за руку i
силомiць посадив на стiлець.
- Е нi! Цi молодцi - нашi добрi друзi. Завдяки ©м уся наша громада
дiстала притулок i шматок хлiба. От тiльки не знаю, чи надовго цей
притулок, чи не доведеться нам змiнити його на мунгальську канту... Та цур
©х, цi невеселi думки! Ми ж iще живi! Так що посидь з нами, голубонько! Цi
хлопцi чемнi - не кусаються!
Вiн хотiв цим жартом хоч трохи розвiяти смуток, що зача©вся у кожного в
очах, але нiхто не усмiхнувся, а Ребекка, що порядкувала бiля столу,
змахнула зi щоки сльозу, бо нi на мить, видно, не могла, як i всi, забути,
яке лихо чига на них за стiнами Ки ва.
- Сiдаймо ж! Сiдаймо! Може, це остання наша по-людськи пристойна
вечеря. Може... - вона схлипнула, але зразу ж проковтнувши сльози,
спохватилася i почала припрошувати знову: - ©жте, дорогi гостi! Усе
берiть!
Ось у мисцi - холодець iз судака, це мендела - суп з грiнками, це
есi-флейш - кисло-солодке м'ясо, а ото на блюдi - куглики, тобто пирiжечки
з м'ясом, облитi пiдливою i запеченi в макiтрi. Всього покуштуйте! Таке
добре - пальцi оближете! Та запивайте цимесом - його Марiам варила.
Богоподiбний цимес! Узвар по-вашому, але приготовлений по-особливому.
Марiам так старалася, так старалася!.. Ох, Марiам, наша Марiам! Коли б не
вона, нiчого б ми не боялися - нi Батия, нi полону, нi смертi. А Марiам,
квiтонька наша... Що ©© жде?
Вона знову схлипнула i хвартухом витерла очi. Рабин обняв жону за
плечi, посадив поруч з собою.
- Ну, досить тобi, мати, досить! Припрошуй гостей не з слiзьми, а з
усмiшкою, а то, бачиш, сидять, голови опустивши, - такого суму нагнала на
них!
Це була напiвправда. Гостi дiйсно сидiли мовчки, але не тому, що дуже
сумували, а тому, що голодний Добриня вже встиг послати до рота добрячий
шмат вареного судака i не менший шмат пирога, а Iлля тому, що все ще не
мiг до кiнця отямитися вiд потрясiння, якого зазнав, раптово уздрiвши
Марiам. Нiби якесь наслання найшло на нього, нiби свiт перевернувся перед
його очима - i вiн увидiв таке, чого не знав ранiш i нiколи не сподiвався
увидiти i знати. Вiн зачудовано дивився на дiвчину i не мiг вiдiрвати вiд
не© очей.
Це помiтили всi. Тiльки старi - рабин i його дружина - i знаку не
подали, як вони ставляться до цього, з похвалою чи осудливо. Марiам же
опустила очi i почервонiла ще дужче, не смiючи пiд тим поглядом нi ложку
взяти до рук, нi випити чашку цимесу, хоча вiд хвилювання у не© пересохли
уста. Один Добриня сприйняв це спокiйно, хоча i не без деякого подиву.
Наминаючи судака з пирогами, вiн спостерiгав за боярином Iллею, за виразом
його обличчя, що стало якимось щасливо-одухотвореним, за його смутними
сiро-блакитними очима, в яких не гасло захоплення, i думав: "От i прийшло
кохання до юного боярина. Раптово, як вогонь! Не в пору прийшло, невчасно
загорiлося. Та хiба воно пита тебе, коли впору, коли вчасно? А хiба в
мене не так? Йому, коханню, що мир, що вiйна, що лiто, що зима - однаково.
Стрепенулося серце, забурхала вогнем кров - i оповило тебе якимись
солодкими чарами, як маревом, i нiщо вже не стане на перешкодi, не
зупинить того шаленого почуття, хiба що само з часом вичахне й загасне або
розлука стане на путi... Ох, боярине, боярине, не на радiсть, не на щастя
зустрiвся ти з цi ю отроковицею! А втiм - хто вiда , що жде нас завтра?
Тож зазнай хоч крихiтку щастя, боярине, сьогоднi, а там - що Бог дасть!"
Бачачи, що Iлля все ще не вiдводить погляду вiд Марiам, вiн непомiтно
штовхнув його пiд столом ногою, а вголос сказав:
- Яке все смачне! Язика можна проковтнути! ж, боярине!
Ребекка розпливлася в радiснiй усмiшцi i простягнула Iллi кухоль з
цимесом.
- Не погордуй, боярине, нашими стравами. Вiдпий хоч краплину з цього
кухля - i вiдчу ш себе на сьомому небi! Та ©ж, ©ж! Голодний же!
Iлля струснув з себе глибоку задуму, взяв кухоль i випив до дна.
- Дякую, божественний напiй! - I знову кинув через стiл погляд на
дiвчину, яка теж, хоч i несмiливо, пiдвела на нього очi.
"Зда ться, вони створенi одне для одного, - подумав Добриня. - Бач, як
Марiам потягнулася до парубка - як квiтка до сонця! Тiльки на що ж вони
сподiваються? Боги, такi рiзнi у них i такi далекi, - проти них, Батий -
проти них! Само небо - проти них! Нещаснi!"
При цьому вiн гiрко подумав i про себе: "А яка моя доля? Чи зазнав я
хоч трохи, хоч краплину людського щастя? Нi, не зазнав! Милану втратив
навiки, сам поневiрявся п'ять лiт i п'ять зим у неволi. Батько, мати,
брати, сестриця Ганночка загинули, село спалене, а зараз i над його
головою щербата смерть занесла косу... Та хiба тiльки над його головою?
Над усiм народом!.. Не раз, бувало, ченцi та старi люди розповiдали про
Страшний суд, про кiнець свiту, та сприймалися тi розповiдi, як казки. Аж
нi! Ось вiн i наступа , той кiнець свiту, той Страшний суд! Тiльки нiхто
не вiда того дня, коли вiн звершиться! Однак - скоро!"
9
Наступного дня надвечiр найповажнiшi мужi ки©вськi та пископ зiбралися
у Володимирiв град на боярську раду. У князiвськiй гридницi давно не
топилося, було холодно. Бояри сидiли за довгим столом похмурi, насупленi.
Нi розмов, нi смiху. Глибока тривога, що межувала з вiдча м, зацiпила всiм
вуста. Мовчки ждали во воду Дмитра - що вiн скаже?
Та що вiн може сказати? Що б не сказав, вiд того становище Ки ва не
полiпшиться. Татари оточили мiсто незмiрною людською силою. Оточили,
обсадили так щiльно, що й миша не вишмигне з нього. Мабуть, готуються
приступом брати. А чому б i нi? Адже мають десятикратну перевагу в людях!
Чи ж висто©ть Ки©в? Звичайно, вiн значно бiльший за Рязань, Володимир,
Переяслав або Чернiгiв. I вали його вищi. Та очевидцi, що пережили там
облогу i чудом урятувалися, розповiдають про неймовiрну силу мунгалiв.
Вона значно переважа силу русичiв. Стрiли ©хнi летять далi, пiд ударами
©хнiх порокiв падають наймiцнiшi стiни й ворота, китатський вогонь палить
усе, що може горiти, а Бати вi багатури, зда ться, не вiдають страху i
пруть напролом супроти всiх, хто ста на ©хньому шляху. Як же вистояти
Ки ву?
Невеселi думки ятрять боярськi серця, i страх крижаним холодом заповза
в них. Адже в кожного сiм'я - жона, дiти, онуки. Що з ними буде? Невже
наста судний день? Невже всi погинуть?
Чомусь довго нема во води Дмитра. Де вiн? Для чого ©х зiбрав?
Пусткою i нежилим духом вi вiд давно покинуто© людьми князiвсько©
гридницi, i вiд того ще важче ста на душi.
Во вода Дмитро увiйшов разом з синами та Добринею, сiв на чiльне мiсце,
навпроти пископа, де колись бiля столу возсiдали князi. Був, як i всi,
стурбований. На обличчi залягла втома, а брови зiйшлися одна до одно© так
туго, що мiж ними утворилася глибока зморшка.
- Бояри, лiпшi мужi ки©вськi© - вимовив вiн похмуро, майже суворо. -
Зiбрав я вас ненадовго, щоб почути вашу думку, як нам бути, як краще
захищати Ки©в вiд осоружних моаветян, i висловити свою... Але перед тим