Страница:
податися додому - в Калиновий Кут. Та щоб по дорозi не зустрiлися йому нi
половцi, нi татари...
Калиновий Кут! Такий вiн близький! Всього тридцять чи сорок верстов.
Уночi був би вдома!
Уява переносить його в рiдне сiльце. Розташоване воно на видовженому
пiвостровi. З пiвдня тече Iрпiнь, зi сходу - Олешня, з пiвночi - Рудка.
Лише на заходi пiвострiв сполуча ться з материком, i на цьому перешийку -
Рокитне озеро, а на його березi - батькiвська хижа, де вiн народився i
зрiс. I всюди, куди не глянь - заростi калини! Навеснi сiльце потопа в
бiлому ©© цвiту, восени - червоне вiд ягiд. За Iрпенем, на узвишшi -
Лисiвський монастир, а довкола - лiси, лiси, лiси... Калиновий Кут! Чи ж
побачить вiн його коли-небудь? Чи ж зайде до рiдно© хатини, чи
зустрiнеться з батьком, матiр'ю, з братами Василем та Iваном, з сестричкою
Ганночкою? А Милана? Що з нею? Яка вона? Минуло ж п'ять лiт! Жива? Чека
на нього? Чи давно замужем?
Туди, туди, у рiдний край рветься його серце! Хоч би одним оком
поглянути на нього, дихнути його живлющим повiтрям, настояним на запахах
зеленого бору, пожовтiлого лугу та кисло-терпко© калини, дiзнатися, що
там, вдома, розпитати про Милану - жде вона його чи, може, давно забула?
Вiн пiдводить очi - i вдалинi бачить Софiю. Пiд холодним зимовим сонцем
сяють здлотом ©© хрести на банях, i думки його повертають в iнший бiк.
Нещасний! Як ти можеш зараз думати про Калиновий Кут, про батька й
матiр, про Милану, коли перед тобою Ки©в i ти йдеш, щоб допомогти вороговi
поневолити його або й знищити? Що робити? Що робити? Втекти? Нiяк!
Вiдмовитись перекладати? Жокте знiме голову. Умовляти киян здатися? Та як
же можна! Що станеться з Ки вом, з цими пишними храмами, князiвськими та
боярськими теремами, з будинками киян? Усе згорить у вогнi, все розвi ться
прахом!..
Застерегти киян, щоб не пiддавалися? Та як? I чи послухаються вони
його?
Думки билися в головi, як пташки у клiтцi, а вiдповiдi на них вiн не
знаходив. Iшов мовчки мiж чужими людьми, спотикався на нерiвнiй дорозi i
знову поринав у думки i цiпенiв душею вiд важкого передчуття та розпуки.
Нарештi ©х привели на майдан перед Софi ю. Довкола коливалося людське
море, над яким не вгавав шум голосiв. На папертi, якраз перед входом до
собору, стояв у оточеннi бояр i лiпших мужiв немолодий уже чоловiк,
мабуть, той, що вiв перемови з Золотих ворiт. Вiн був одягнутий у теплий
кожух, на ногах мав м'якi - i теж на хутрi - жовтi чоботи, а вкрита
срiблястим iне м боброва шапка пасувала до його невелико©, з проблисками
сивизни бороди.
Послiв поставили перед ним, i вiн довго розглядав ©х. Потiм промовив:
- Я ки©вський тисяцький Дмитро, боярин Дмитро. А ви хто? До кого ви
прийшли i чого хочете? Добриня перетлумачив його слова послам. Жокте
притис руку до грудей - низько вклонився.
- Я Жокте, посол Мунке-каана до киювського князя Мика©ла, а прибув
сюди, щоб вести з ним розмову про мир.
Тисяцький Дмитро перевiв очi на Добриню.
- А ти хто, хлопче? Бачу, ти наш, не мунгал. Як же ти опинився серед
них?
Добриня розповiв про себе, про сво© поневiряння у полонi, а потiм,
ступивши крок наперед, понизив голос до шепоту:
- Боярине, хан Менгу прислав послiв, щоб умовити киян здатися без бою.
Але ти не вiр ©м! Не вiр! Жодному слову не вiр нехристям!
Вiн хотiв ще щось сказати, але тут над майданом пролунали рiзкi окрики:
- Розступiться! Розступiться! Дорогу князевi! Натовп, що замкнув у
тiсному колi монгольське посольство, розступився - i на майдан ввiгналося
десяткiв два верхiвцiв. Попереду на бiлому конi ©хав невисокий сивобородий
вершник у червоному корзнi, накинутому поверх кожуха, та чорнiй соболинiй
шапцi.
- Князь Михайло! Князь Михайло Всеволодович[28] - прошелестiло над
майданом.
Князь спiшився. Його враз оточили бояри i гриднi. Тепер було видно, що
вiн середнього зросту, сивобородий, голубоокий, i було йому далеко за
п'ятдесят. Життя вже проклало на його обличчi помiтнi слiди, пригнуло
плечi, але вогню в очах ще не погасило.
- Пiдведiть послiв, - звелiв вiн. Посли пiдступили ближче. Жокте зробив
вiд них ще крок наперед.
- Коназ Мика©ло, мiй повелитель Мунке-каан прислав мене до тебе послом.
Я сотник Жокте.
- А то що за люди з тобою, що голови ©м позакривано мiхами?
- То подарунки, але ©х я вручу тобi пiзнiше.
- Чого ж хоче Менгу-хан?
- Мунке-каан прислав сказати, що вiн не хоче проливати нi вашо©, нi
нашо© кровi, а тому наказу тобi вiдчинити ворота Киюва i визнати над
собою владу Бату-каана, онука великого Чiнгiсхана.
Михайло Всеволодович почав блiднути. Пiд оком у нього затiпалася жилка
- вiрна ознака страшного збудження. Але вiн стримався вiд вибуху гнiву i
знову запитав:
- Що ще велiв тобi сказати Менгу-хан? Жокте розплився в улесливiй
усмiшцi.
- Вiн сказав, що коназ Мика©ло - розумний чоловiк i не захоче, щоб
столиця орусутiв, така велика i гарна, була взята приступом, як Переяслав
чи Чернiгiв, зруйнована, пограбована i спалена, а ©© мешканцi щоб сво©ми
тiлами угно©ли киювську землю. Тому вiн сподiва ться, що завтра вранцi
кияни вiдчинять ворота i вийдуть з мiста, щоб нукери[29] каана могли без
перешкод перелiчити ©х для визначення податкiв, якi вони сплачуватимуть
щороку нашим баскакам. Каан запевня , що у тих, хто проявить покiрнiсть,
жодна волосина не впаде з голови. Навпаки, вiн ©м обiця життя i свободу!
Князь завмер, нiби йому вiдiбрало мову. Стояв непорушно i, здавалося,
не дихав. Лише було видно, як розширювалися зiницi його очей та з лиця
поволi стiкали залишки рум'янцiв i воно ставало жовто-восковим.
Завмерли i бояри у нього за спиною. I гриднi, i городяни, що темною
стiною товпилися довкола, теж притихли. Що вiдповiсть князь?
А Михайло Всеволодович все мовчав.
Вагався? Чи був такий приголомшений, що втратив дар мови? Чи
роздумував, як вiдповiсти?
Мовчанка затягувалася. Добринi навiть здалося, що князь схитнувся i
ось-ось упаде. Як йому допомогти - пiдхопити, пiдтримати?
Та тут iз князiвського почту виступив i став поруч з князем високий
худий чоловiк. Одягнутий вiн був скромно - в баранячий кожух та кудлату
баранячу шапку. З-пiд шапки виступав гострий посинiлий нiс. На тонкiй
зморшкуватiй ши© висiв на шнурку, вибившись iз-пiд рiдко© цапино© бороди,
срiбний хрест.
- Княже, не погоджуйся! - вигукнув вiн. - Це обман! Не вiдчиняй ворiт
клятим моавитянам!
Князь вiд того вигуку аж здригнувся, нiби пробудився вiд сну.
- Радиш, Федоре, не пiддаватися? А що ж тодi? Чи не буде нам гiрше?
Боярин Федiр з молодих лiт був найближчим другом i порадником князя i
мав на нього великий вплив. Глибоко вiруючий фанатик-аскет, вiн разом з
княжим духiвником отцем Iваном заронив у душу немiцного тiлом i
податливого духом князя безмежну вiру в три диного Бога, любов i
прив'язанiсть до православних обрядiв, а разом з тим став порадником i в
мирських дiлах.
- Хай i гiрше буде, але ми повиннi оборонятись!
- Але ж ©х багато! Чи ж зумi мо вiдбитись? Федiр задумався. I тодi в
розмову вступив тисяцький Дмитро.
- х не так багато, княже. Втiкачi з Чернiгова кажуть, що ©х тут ке
бiльше одного тумена. А киян - п'ятдесят тисяч! - вiн швидко глянув на
Добриню i кинув: - Про це, хлопче, послам - нi слова!
Добриня на знак того, що зрозумiв, опустив повiки, а князь здивувався.
- Так це ж усiх - з жiнками, дiтьми та старими! Але Дмитро стояв на
сво му:
- Воями стануть усi чоловiки, княже! Допомагатимуть жiнки й отроки!
Киян буде не менше, нiж татар! Окрiм того, нас захищатимуть могутнi
ки©вськi вали та заборола - висто©мо, княже!
- Та й Бог нам допоможе! - вигукнув Федiр, i його великi очi, звернутi
до неба, блиснули дивним сяйвом. Князь оживився, щоки його зарожевiли.
- Справдi, Бог нам допоможе. Не може вiн допустити, щоб поганий Батий
узяв гору над християнами! - Голос його змiцнiв, плечi розпросталися, i
вiн уперше прямо глянув на Добриню, що мовчки слухав цю розмову. - Як тебе
звати, парубче? Ти, бачу, наш чоловiк? Перекажи послам...
- Його звати Добринею, княже, - пiдказав тисяцький Дмитро. - Менi
зда ться, йому можна вiрити...
- Добриня? Гарне iм'я... Перекажи послам, Добрине, хай вертаються з
Богом назад. Ворiт ми не вiдчинимо!
Не встиг Добриня розкрити рота, як iз натовпу вискочив невiдомий i
кинувся перед князем на колiна.
- Княже! Княже! Дозволь слово мовити! Вiн здер з голови заячу шапку i
труснув чорною чуприною. Все його вузьке обличчя заросло густою бородою,
теж чорною, як i чуб, i на ньому видно було лише хрящуватий прямий нiс та
маленькi, вузько посадженi чорнi, як вуглинки, очицi, що знизу вгору
свердлили князя, мов буравчики.
Князь вiд несподiванки оторопiв.
- Ти хто?
- Хiба не впiзна ш, княже? - незнайомець пiдвiвся. - Я ж колишнiй твiй
тiун з Путивля... Доман. Князь пильнiше заглянув у його обличчя.
- Доман?.. А й справдi Доман... Пригадую. Як ти опинився тут?
Доман скривився, сплеснув руками.
- Княже, батечку наш, коли б ти тiльки бачив, що зробили поганi з
Путивлем! Ми вирiшили було, як оце i ви зараз, оборонятися. Думали -
висто©мо! Заборола мiцнi, високi, люду збiглося з околиць немало... Та де
там! Хiба проти сили висто©ш? Татари-мунгали полiзли на нас зi всiх бокiв,
як сарана! Закидали iз пращ камiнням, розтрощили ворота пороками, будiвлi
пiдпалили - i ввiрвалися в город, мов стадо лютих зубрiв! Що вони робили!
Вбивали, рiзали, в'язали, знущалися з жiнок та дiвчат! Не знаю, що з мо©ми
- загинули чи в неволi. А менi вночi пощастило втекти - i ось я тут уже
другий день. I прошу тебе, княже, благаю - врятуй Ки©в i всiх нас! Не
допусти, щоб з Ки вом зробили те ж, що з Чернiговом та Путивлем! Погодься
на вимогу Менгу-хана, бо iншого шляху до порятунку нема ! Або пiдкоритися
- i жити, або загинути! Я знаю - тi села i городища на Сiверщинi, якi не
чинили опору, Менгу пощадив, а тi, що виступили проти нього збройне, висiк
упень! Невже ти хочеш i собi тако© долi, сво©м ближнiм i всiм киянам?
- Що ж нам робити? - знову засумнiвався-завагався князь.
- Пiти на угоду з Менгу-ханом! - гаряче почав переконувати його Доман.
- Дати вiдкупного! Погодитися виплачувати данину. Тiльки так ми
вряту мося!
- Вiдкупного? - про данину князь нiби недочув, а ухопився за думку про
вiдкуп. - Коли б же погодився, можна було б назбирати щось i вiдкупитися.
Чи як ти гада ш, Федоре?
Було ясно, що Михайло Всеволодович хоче миром уладнати дiло з
Менгу-ханом. Надiя була хистка, непевна, та вона вже полонила його.
I боярин Федiр, i боярин Дмитро мовчали. Мабуть, не могли ще до кiнця
збагнути всього того, що наговорив тут Доман. А той витягнув до князя сво
вузьке обличчя i ще гарячковитiше зашепотiв:
- Княже, невже ти хочеш, щоб тебе на старостi лiт тягнули на арканi, як
упослiдженого раба, а дочок та невiсток тво©х, онук тво©х поганин узяв
собi на потiху? Подумай! Я даю тобi добру пораду. Ти вряту ш себе, сiм'ю
свою, Ки©в i всiх киян! Княже!
Добриня вiдчув, як у серцi закипа гнiв. На що пiдбива князя цей
чоловiк? На самогубство! На добровiльну смерть князiвсько© родини, на
загибель Ки ва! А сам на що сподiва ться? Що виживе? Але ж вiн нещодавно
втратив усю родину - чого ж тодi так дба про себе?
- Княже! - несподiвано голосно вигукнув Добриня. - Не вiр цьому
чоловiковi! Не знаю чому, але вiн пiдмовля тебе на лихе дiло! Я цiлий рiк
провiв серед мунгалiв i на власнi очi бачив, як вони ставляться i до тих,
кого завоювали силою, i до тих, кого пiдманули улесливими обiцянками
здатися ©м добровiльно. Однаково! Передусiм вони вбивають лiпших людей -
князiв, бояр, книжникiв, а також малих та старих, що нездужають працювати
на них. А всiх iнших обертають на рабiв! То невже ж кияни погодяться самi
пiдставити шию пiд нiж кочовика? Невже власними руками вiдчинять вороговi
ворота до свого мiста? Так знай же, княже: доля киян буде однакова - чи
стануть вони на вал зi збро ю в руках, чи здадуть Ки©в Менгу-хановi. Як
тiльки Менгу в'©де в мiсто, усiм тут буде смерть або неволя! То вже ж
лiпше загинути вiльними людьми, як переяславцi та чернiгiвцi, нiж самим
всунути голову в пащу кривавому звiровi!
Останнi слова Добриня вигукнув так голосно, що почув весь майдан, i
кияни враз заворушилися, замахали руками, закричали:
- Княже, не пiддавайся! Будемо оборонятися! Ки©в висто©ть! А якщо
судилося загинути, то загинемо в бою, та ще й ворогiв немало прихопимо з
собою! Не пiддавайся, княже! Цей муж добру пораду пода !
Жокте спочатку спокiйно вслухався у перемови князя зi сво©ми
пiдлеглими, вважаючи, що так i мусить бути, - така важлива справа, як
здача мiста, не вирiшу ться без суперечок. Але коли загвалтували простi
люди, вiн захвилювався.
- Чого вони кричать?
- Не дозволяють вiдчиняти ворiт, - вiдповiв Добриня.
- А коназ що каже?
- Дума i вага ться. Не зна , що робити.
- Вага ться! - обурився Жокте. - Чого йому вагатися? Хiба вiн не зна ,
що пiвсвiту вже впало до нiг Чiнгiсхана та його джихангiрiв, а друга
половина ось-ось упаде! Сила наша безмежна, i ми скоро пiдкоримо весь
свiт!
Михайло Всеволодович вислухав i вiдповiв:
- Скажи йому, що нам потрiбен час для роздумiв - день, два або й три...
- Три!.. - сердито вигукнув Жокте. - Та завтра вранцi Мунке-каан
повинен в'©хати в Киювi Якi там два чи три днi!
Тут закричав тисяцький Дмитро:
- Цього не буде! Чу те, посли, цього не буде! Ми не здамо Ки ва нi
завтра, нi пiслязавтра! - I повернувся до князя. - Ми будемо оборонятися,
княже! Це воля всiх киян!
- Так, так! Ми будемо оборонятисяi - Майдан загув, загаласував: - Геть
послiв! Бийте на сполох! Давайте людям зброю!
Народ почав напирати з усiх бокiв. Гриднi ледве стримували його.
Князь повернувся до боярина Федора.
- Що робити, боярине?
- Глас народу - глас божий, - вiдповiв той. - Вiдправ послiв, княже, i
готуйся до оборони! I хай буде те, що ма бути! Все в руцi Божiй!
Князь подумав i сказав:
- Гаразд, так i зробимо! Бо сором нам буде, якщо здамо вороговi Ки©в
без бою!
Доман, що стояв весь цей час мовчки, раптом упав перед князем на
колiна, схопив його руку, заблагав:
- Княже, не поспiшай! Подумай ще! Бо погубиш i себе, i Ки©в, i всiх
нас! I це вiр оцьому зайдi, - вiн оглянувся на Добриню, - оцьому хитрому
пiдступному змi вi, що пiдмовля тебе на зло! Одумайся!
Але його голос потонув у ревi розлютовано© юрби.
- Що це за один? Звiдки вiн узявся? Чому пiдбива князя видати нас
мунгалам? У поруб[30] його!
- Геть песиголовця! Геть собаку! Смерть йому! Смерть!
- У поруб! У поруб!
Доман зiщулився, втягнув голову у плечi, злякано озирався. Вiн знав, що
натовп не любить жартувати. Досить найменшо© iскри - i спалахне полум'я. I
загасити його буде неможливо.
Князь оглянувся на Федора, шукаючи поради. Той пiдкликав гриднiв.
- Вiзьмiть цього чоловiка - посадiть у поруб! Хай не баламутить людей!
Домана схопили - потягли. Вiн запручався, закричав:
- Княже! Несправедливiсть чиниш! Кого в поруб - мене? Я ж служив тобi
вiрою i правдою! I зараз хочу добра!
Та князь махнув рукою:
- Ведiть!
Доман люто глипнув на нього, зашипiв щось у бороду, але його штурхнули
ззаду в спину i потягли на княжий двiр.
Натовп поволi вгамувався, i князь, переконавшись, що кияни мають
твердий намiр оборонятися, окрiплим голосом звернувся до Добринi:
- Перекажи послам, хлопче, що Ки ва ми не здамо! Хай так i скажуть
Менгу-хановi: не здамо! Будемо битися до останнього!
Жокте сплеснув руками, голос його затремтiв.
- О небо! О золоте сонце! Що вiн мовить! Мангуси[31] скаламутили розум
коназу Мика©ловi! Нiчим iншим не можу я пояснити його необдуманого вчинку.
Тепер менi доведеться виконати наказ джихангiра! О аруах!
- Про що вiн каже? Я не розумiю його, - здивовано уп'ялився в посла
князь.
Жокте зблiд, стиснув кулаки, обличчя його потемнiло, стало хижим,
твердим, а очi звузилися, як у рисi, що готу ться до стрибка на здобич.
- Зараз зрозумi ш, коназ! Зараз зрозумi ш! Ти не уявля ш, на що прирiк
себе, сво©х близьких i всiх киян, а тому я покажу тобi, що тебе очiку !
Дивись!
Жокте дав знак. Нукери силомiць поставили на колiна полоненикiв,
зiрвали з ©хнiх голiв мiхи. I тут кияни побачили перед собою п'ятьох
немолодих уже чоловiкiв з забитими ганчiр'ям ротами, вибалушеними вiд
недостачi повiтря очима, сповненими жаху. Вони задихалися, але нiчим не
могли допомогти собi, бо ©хнi руки були зв'язанi за спинами.
- Боже мiй! - вигукнув князь, упiзнавши в полонениках чернiгiвських
бояр. - Що з вами зробили!
Вiн подався до них, але не встиг i кроку ступити, як нукери пiдняли
шокпари i блискавично опустили ©х зi всi © сили на голови нещасних.
Обливаючись кров'ю, полоненики мовчки попадали в снiг.
Це сталося так несподiвано для всiх, що в першу мить нiхто й слова не
змiг вимовити! Над майданом запала зловiсна тиша. Князь смертельно зблiд i
затулив обличчя руками.
I серед цi © тишi пролунав скрипучий голос Жокте.
- Дивiться, орусути, - так буде з кожним, хто не пiдкориться нам, хто
виступить супроти монголiв! Так буде i з вами, кияни, якщо ви не вiдчините
нам ворiт вашого мiста i не вийдете з нього з шапками в руках i поясами на
шиях[32] - i не поклонитеся славному Мунке-каановi! Тепер я сказав усе!
Поки Добриня перекладав цi жорстокi слова, вимовляючи ©х голосно, щоб
чули всi в найдальших закутках майдану, натовп мовчав, приголомшений тим,
що сталося. А як закiнчив, тиша враз лопнула, вибухнула несамовитим
криком, ревом, що громовицею покотилася по всьому Ки ву.
- Смерть убивцям! Смерть! Не посли це, а нелюди! Смерть ©м!
Темна розбурхана хвиля зi всiх бокiв ринула на посольство. Палаючi
гнiвом очi, широко розкритi, перекошенi вiд лютого крику роти, затиснутi
корчуватi кулаки були страшнi i безпощаднi.
Монголи збилися докупи, ухопилися за зброю. Добриня опинився серед них,
даремно намагаючись вирватися з ©хнього кола. Йому допомогла чиясь рука -
в останню мить вирвала iз приречено© на смерть купки чужинцiв, якi тiльки
тепер, зда ться, зрозумiли, що самi натворили, i швиргонула в тiсний
натовп бояр та гриднiв.
- Стiй тут, хлопче, бо загинеш нi за що! - почувся голос тисяцького
Дмитра.
Князь кинувся було насупроти натовпу з криком:
- Люди! Що ви робите! Зупинiться! Це ж посли таки! Та його слабкий
голос загубився, як пiщинка у вихорi. Це й справдi був живий вихор, смерч,
що налетiв на монголiв зi всiх бокiв, раптово закрутив, завихрiв - у
криках, галасi, стогонах, тупотi нiг i жахливому хряскотi, що доносився
десь знизу, з-пiд нiг, i потiм, утративши силу, затих, розтав, щез, нiби
його й не було, полишивши пiсля себе на закривавленому снiгу стоптанi
сотнями нiг, розтерзанi сотнями рук знiвеченi тiла баатурiв, що полягли
поряд з тiлами чернiгiвських бояр.
Коли страшна хвиля людсько© ненавистi трохи вiдхлинула, князь схопився
за голову.
- О Боже! Люди! Що ви натворили! Побили послiв! У вiдповiдь почулося
зле:
- Якi то посли? Скаженi пси! Убивцi! Скiльки мiст наших розорили,
скiльки люду винищили - не злiчити! Собакам - собача смерть!
Поволi галас затих - i на майданi запала тиша.
Князь безпорадно оглянувся на бояр.
- Ну, що будемо тепера робити? Наперед виступив тисяцький Дмитро. Очi
суворi, над ними - крутi злами кострубатих брiв.
- А що робити? Послiв не воскресиш. Залиша ться одно - готуватися до
оборони!.. Хоча, якщо правду сказати, ми все одно оборонялися б!
- Мабуть, що так, - погодився Михайло Всеволодович. - Куди ж подiти
трупи?
- Викинути за ворота - мунгали пiдберуть.
- Гаразд. Накажи гридням - хай викинуть! Та починай, боярине, готувати
людей до облоги - завтра Менгу-хан пiдступить до Ки ва. А я розпоряджуся
видати зброю iз князiвських запасiв...
5
Як тiльки князь з почтом по©хав до Володимирового города, де протягом
двох з половиною столiть у кам'яних хоромах жили великi князi ки©вськi,
боярин Дмитро запитав Добриню:
- У тебе яке-небудь пристановище в мiстi ? Переспати де ?
- Нема , - вiдповiв той.
- Тодi тримайся мене! Я хочу тебе про дещо розпитати... Але спочатку -
дiло. Треба приготуватися до завтрашнього дня.
Вiн тут же, на Софiйському майданi, розпорядився викинути за ворота
тiла монгольських послiв, наказав оповiстити мешканцiв Печерського
монастиря. Берестового, Звiринця, Клова, Дорогожичiв, Мишоловки та iнших
околиць, щоб негайно тiкали до мiста, пiд захист валiв; видiлив людей, якi
мали по©хати до князя i взяти у нього зброю для ополчення, поговорив майже
з усiма сотниками та десятниками i видiлив кожному дiлянку валу для
оборони, вислав до мiських ворiт i на вали нiчну сторожу.
У клопотах минуло коротке зимове надвечiр'я. Коли стемнiло i всi почали
розходитися, боярин пiдiйшов до Добринi.
- От, зда ться, i все. Що могли, те зробили. Гадаю, Менгу не посмi
вночi переходити Днiпро, тож гайда додому! Уже давно i обiд прочах, i
вечеря чека на нас!
Йти було недалеко - у бiчну вулицю неподалiк Софiйського собору. Дмитро
йшов попереду, бо вже стемнiло, Добриня поспiшав за ним. Поскрипував пiд
ногами снiг - бралося на мороз. Розбурханий Ки©в не спав та й не лагодився
спати. Ворота багатьох дворiв були ще розчиненi: когось там чекали, хтось
заходив, хтось виходив, звiдусюди доносився людський гомiн. Вiдчуваючи
тривогу, валували собаки. Ки©в гув, як роздратований бджолиний рiй.
Тисяцького ждали теж. Хвiртка - настiж, на подвiр'© палав смолоскип,
там стояв гурточок людей, iз ста нь чулося кiнське iржання.
- Не сплять мо©, - сказав боярин. - Та й кому до сну тепер?
Йому назустрiч кинулися двi жiночi постатi.
- Дмитре! Ладоньку мiй! - вигукнула старша жiнка, повна, але рухлива,
одягнута в мережаний вишивкою бiлий кожушок. - Як ти довго! Що там? Невже
нас чека доля Переяслава та Чернiгова? Невже всьому кiнець? Боже-Боже!
Дмитро обняв ©© за плечi.
- Анастасi , боярине моя, навiщо так думати? - Вони пiдiйшли до гурту.
- Який же це кiнець? Ки©в не так просто взяти. Нема на Русi - та й по
всiх укра©нах[33] - вищих i мiцнiших валiв, як нашi! Та й людей тут
бiльше, нiж будь-де! кому захищатися! До нього пригорнулася менша.
- Татоньку, я стану разом з тобою, з Миколою та Степаном на заборолi! Я
вмiю стрiляти з лука! Ти вiзьмеш мене? Я не хочу живою потрапити до рук
чужинцям!
При свiтлi смолоскипа Добриня побачив нiжне дiвоче обличчя, засмученi
темнi очi, в яких спалахували чи то зiрки, чи iскорки вiд вогню, чистий
лоб пiд хутряною шапкою та розльотистi, мов крильця ластiвки, чорнi
бровенята.
Дмитро нахмурився.
- Янко! Люба моя! Тобi, отроковицi, не мiсце на валу.
- А я вже не отроковиця, тату, - вередливо заперечила дiвчина. - Менi
пiшов шiстнадцятий рочок! Як засватати за осоружного Домажирича - так не
мала, а як на вал - так мала! © бровенята затрiпотiли, насупилися. Дмитро
усмiхнувся, поцiлував дочку в лоба.
- Витязю мiй дорогий! Я знаю, ти змалечку була забiякувата, як
хлопчисько. Але одно дiло - показувати свiй норов перед батьком-матiр'ю та
братами, якi тебе люблять, а зовсiм iнше - з луком та мечем вийти на вал,
пiд ворожi стрiли. Нi, не жiноче це дiло - вiйна! Тобi треба думати про
замiжжя i щоб порадувати свого батька онуками, а ти...
- Таточку! - ще вередливiше скрикнула Янка. - Ось не за©кайся менi про
замiжжя! Нi за кого я не пiду! Тим бiльше за Домажирича! Дуже треба! Та й
взагалi ще не народився той хлопець, якого я вподобаю! А Домажирича -
нiколи! Чу те? Нiколи! Як за нього, то краще на вал!
- Ну, що-бо ти говориш, Янко! - сплеснула руками бояриня.
Всi засмiялися. Тут ще стояли дво молодикiв та двi жiнки. Добриня лише
глянув на них i вiдразу зрозумiв, що то сини боярина Дмитра, - настiльки
схожi були на батька. Поряд з ними - ©хнi жони.
Дмитро потиснув синам руки, обняв кожного.
- Миколо! Степане! Давно прибули? Як же ви не потрапили в руки
мунгалам?
- Перед самим смерком прибули, тату, - вiдповiв той, якого назвав
Миколою, мiцний плечистий молодик. - А вiд мунгалiв Бог милував. Ми ©х не
бачили - в'©хали через Бiлгородськi ворота, куди вони не дiсталися.
- Що там у наших селах за Iрпенем? Обмолотилися вже?
- У Музичах обмолотилися, а в Личанцi скоро закiнчать.
- Збiжжя привезли?
- I валку збiжжя, i дров, i меду двi дiжки, i дьогтю, i сiна, i трьох
бичкiв на м'ясо привели...
- А де ж люди? Чому я ©х не бачу? Де тiуни?
- Як почули про татар, то i слухати не захотiли, щоб переночувати, -
втрутився у розмову Степан. - Розвантажили вози, вхопили по шматку хлiба
та сала - i додому!
- В темну нiч?
- Нiч не страшна, татари страшнi!
- Добре, що ви проскочили, бо завтра було б пiзно... Ну, що ж - ходiмо
вечеряти. Та послуха мо оцього парубка Добриню, який прибув у Ки©в з
мунгальськими послами вiд самого Менгу-хана.
Тепер усi поглянули на незнайомця, що скромно стояв осторонь. Микола
навiть присвiтив смолоскипом, щоб краще роздивитися.
- Та вiн нiякий не мунгал! Наш чоловiк!
- Наш, наш, не лякайтеся, - усмiхнувся у вуса Дмитро. - Ходiмте ж! Бо
ми добряче намерзлися!
У просторiй горницi, куди зайшли всi, було тепло: вiд обкладено©
кахлями груби пашiло при мним духом. У бронзових пiдсвiчниках горiли
свiчки. А край довгого столу, заставленого мисками, кухлями, жбанами,
сидiла пiдстаркувата служниця i годувала трьох дiток - двох дiвчаток i
хлопчика.
Замурзанi молочною кашею малята, як тiльки уздрiли боярина, покидали
ложки i кинулися до нього.
- Дiдусю! Дiдусю!
Дмитро схопив ©х жужмом, пiдняв поперед себе, залоскотав бородою.
Малята заверещали вiд утiхи, по-обхоплювали дiдуся рученятами за шию i
притулилися щiчками до його лиця.
- Ой, який холодний! Потiм гуртом закричали:
- Погуцикай нас, дiдусю! Погуцикай! Дмитро пiдкинув ©х кiлька разiв
угору - аж ©м дух захопило - i передав нянi.
- Вiзьми ©х, Горпино, та веди спати, а ми сядемо до столу.
Видно, тут кожен мав за столом сво постiйне мiсце. На покутi, пiд
образами, сiли боярин з бояринею. Дмитро показав Добринi, щоб сiв по праву
руку вiд нього. Насупроти Добринi, по лiву руку вiд матерi, - Янка, далi -
Микола з жоною, а Степан сiв з жоною на лавi поруч з Добринею.
Поки чашник наповнював келихи i кубки, всi мовчали. Потiм теж не
поспiшали братися за ложки - ждали, поки голова родини подасть знак
розпочинати трапезу. Та Дмитро задумався i сидiз мовчки.
Добриня вiдчував себе у незвичнiй обстановцi незатишно, сидiв скуто,
закам'янiло i тихцем розглядав горницю та людей, з якими звела його доля.
половцi, нi татари...
Калиновий Кут! Такий вiн близький! Всього тридцять чи сорок верстов.
Уночi був би вдома!
Уява переносить його в рiдне сiльце. Розташоване воно на видовженому
пiвостровi. З пiвдня тече Iрпiнь, зi сходу - Олешня, з пiвночi - Рудка.
Лише на заходi пiвострiв сполуча ться з материком, i на цьому перешийку -
Рокитне озеро, а на його березi - батькiвська хижа, де вiн народився i
зрiс. I всюди, куди не глянь - заростi калини! Навеснi сiльце потопа в
бiлому ©© цвiту, восени - червоне вiд ягiд. За Iрпенем, на узвишшi -
Лисiвський монастир, а довкола - лiси, лiси, лiси... Калиновий Кут! Чи ж
побачить вiн його коли-небудь? Чи ж зайде до рiдно© хатини, чи
зустрiнеться з батьком, матiр'ю, з братами Василем та Iваном, з сестричкою
Ганночкою? А Милана? Що з нею? Яка вона? Минуло ж п'ять лiт! Жива? Чека
на нього? Чи давно замужем?
Туди, туди, у рiдний край рветься його серце! Хоч би одним оком
поглянути на нього, дихнути його живлющим повiтрям, настояним на запахах
зеленого бору, пожовтiлого лугу та кисло-терпко© калини, дiзнатися, що
там, вдома, розпитати про Милану - жде вона його чи, може, давно забула?
Вiн пiдводить очi - i вдалинi бачить Софiю. Пiд холодним зимовим сонцем
сяють здлотом ©© хрести на банях, i думки його повертають в iнший бiк.
Нещасний! Як ти можеш зараз думати про Калиновий Кут, про батька й
матiр, про Милану, коли перед тобою Ки©в i ти йдеш, щоб допомогти вороговi
поневолити його або й знищити? Що робити? Що робити? Втекти? Нiяк!
Вiдмовитись перекладати? Жокте знiме голову. Умовляти киян здатися? Та як
же можна! Що станеться з Ки вом, з цими пишними храмами, князiвськими та
боярськими теремами, з будинками киян? Усе згорить у вогнi, все розвi ться
прахом!..
Застерегти киян, щоб не пiддавалися? Та як? I чи послухаються вони
його?
Думки билися в головi, як пташки у клiтцi, а вiдповiдi на них вiн не
знаходив. Iшов мовчки мiж чужими людьми, спотикався на нерiвнiй дорозi i
знову поринав у думки i цiпенiв душею вiд важкого передчуття та розпуки.
Нарештi ©х привели на майдан перед Софi ю. Довкола коливалося людське
море, над яким не вгавав шум голосiв. На папертi, якраз перед входом до
собору, стояв у оточеннi бояр i лiпших мужiв немолодий уже чоловiк,
мабуть, той, що вiв перемови з Золотих ворiт. Вiн був одягнутий у теплий
кожух, на ногах мав м'якi - i теж на хутрi - жовтi чоботи, а вкрита
срiблястим iне м боброва шапка пасувала до його невелико©, з проблисками
сивизни бороди.
Послiв поставили перед ним, i вiн довго розглядав ©х. Потiм промовив:
- Я ки©вський тисяцький Дмитро, боярин Дмитро. А ви хто? До кого ви
прийшли i чого хочете? Добриня перетлумачив його слова послам. Жокте
притис руку до грудей - низько вклонився.
- Я Жокте, посол Мунке-каана до киювського князя Мика©ла, а прибув
сюди, щоб вести з ним розмову про мир.
Тисяцький Дмитро перевiв очi на Добриню.
- А ти хто, хлопче? Бачу, ти наш, не мунгал. Як же ти опинився серед
них?
Добриня розповiв про себе, про сво© поневiряння у полонi, а потiм,
ступивши крок наперед, понизив голос до шепоту:
- Боярине, хан Менгу прислав послiв, щоб умовити киян здатися без бою.
Але ти не вiр ©м! Не вiр! Жодному слову не вiр нехристям!
Вiн хотiв ще щось сказати, але тут над майданом пролунали рiзкi окрики:
- Розступiться! Розступiться! Дорогу князевi! Натовп, що замкнув у
тiсному колi монгольське посольство, розступився - i на майдан ввiгналося
десяткiв два верхiвцiв. Попереду на бiлому конi ©хав невисокий сивобородий
вершник у червоному корзнi, накинутому поверх кожуха, та чорнiй соболинiй
шапцi.
- Князь Михайло! Князь Михайло Всеволодович[28] - прошелестiло над
майданом.
Князь спiшився. Його враз оточили бояри i гриднi. Тепер було видно, що
вiн середнього зросту, сивобородий, голубоокий, i було йому далеко за
п'ятдесят. Життя вже проклало на його обличчi помiтнi слiди, пригнуло
плечi, але вогню в очах ще не погасило.
- Пiдведiть послiв, - звелiв вiн. Посли пiдступили ближче. Жокте зробив
вiд них ще крок наперед.
- Коназ Мика©ло, мiй повелитель Мунке-каан прислав мене до тебе послом.
Я сотник Жокте.
- А то що за люди з тобою, що голови ©м позакривано мiхами?
- То подарунки, але ©х я вручу тобi пiзнiше.
- Чого ж хоче Менгу-хан?
- Мунке-каан прислав сказати, що вiн не хоче проливати нi вашо©, нi
нашо© кровi, а тому наказу тобi вiдчинити ворота Киюва i визнати над
собою владу Бату-каана, онука великого Чiнгiсхана.
Михайло Всеволодович почав блiднути. Пiд оком у нього затiпалася жилка
- вiрна ознака страшного збудження. Але вiн стримався вiд вибуху гнiву i
знову запитав:
- Що ще велiв тобi сказати Менгу-хан? Жокте розплився в улесливiй
усмiшцi.
- Вiн сказав, що коназ Мика©ло - розумний чоловiк i не захоче, щоб
столиця орусутiв, така велика i гарна, була взята приступом, як Переяслав
чи Чернiгiв, зруйнована, пограбована i спалена, а ©© мешканцi щоб сво©ми
тiлами угно©ли киювську землю. Тому вiн сподiва ться, що завтра вранцi
кияни вiдчинять ворота i вийдуть з мiста, щоб нукери[29] каана могли без
перешкод перелiчити ©х для визначення податкiв, якi вони сплачуватимуть
щороку нашим баскакам. Каан запевня , що у тих, хто проявить покiрнiсть,
жодна волосина не впаде з голови. Навпаки, вiн ©м обiця життя i свободу!
Князь завмер, нiби йому вiдiбрало мову. Стояв непорушно i, здавалося,
не дихав. Лише було видно, як розширювалися зiницi його очей та з лиця
поволi стiкали залишки рум'янцiв i воно ставало жовто-восковим.
Завмерли i бояри у нього за спиною. I гриднi, i городяни, що темною
стiною товпилися довкола, теж притихли. Що вiдповiсть князь?
А Михайло Всеволодович все мовчав.
Вагався? Чи був такий приголомшений, що втратив дар мови? Чи
роздумував, як вiдповiсти?
Мовчанка затягувалася. Добринi навiть здалося, що князь схитнувся i
ось-ось упаде. Як йому допомогти - пiдхопити, пiдтримати?
Та тут iз князiвського почту виступив i став поруч з князем високий
худий чоловiк. Одягнутий вiн був скромно - в баранячий кожух та кудлату
баранячу шапку. З-пiд шапки виступав гострий посинiлий нiс. На тонкiй
зморшкуватiй ши© висiв на шнурку, вибившись iз-пiд рiдко© цапино© бороди,
срiбний хрест.
- Княже, не погоджуйся! - вигукнув вiн. - Це обман! Не вiдчиняй ворiт
клятим моавитянам!
Князь вiд того вигуку аж здригнувся, нiби пробудився вiд сну.
- Радиш, Федоре, не пiддаватися? А що ж тодi? Чи не буде нам гiрше?
Боярин Федiр з молодих лiт був найближчим другом i порадником князя i
мав на нього великий вплив. Глибоко вiруючий фанатик-аскет, вiн разом з
княжим духiвником отцем Iваном заронив у душу немiцного тiлом i
податливого духом князя безмежну вiру в три диного Бога, любов i
прив'язанiсть до православних обрядiв, а разом з тим став порадником i в
мирських дiлах.
- Хай i гiрше буде, але ми повиннi оборонятись!
- Але ж ©х багато! Чи ж зумi мо вiдбитись? Федiр задумався. I тодi в
розмову вступив тисяцький Дмитро.
- х не так багато, княже. Втiкачi з Чернiгова кажуть, що ©х тут ке
бiльше одного тумена. А киян - п'ятдесят тисяч! - вiн швидко глянув на
Добриню i кинув: - Про це, хлопче, послам - нi слова!
Добриня на знак того, що зрозумiв, опустив повiки, а князь здивувався.
- Так це ж усiх - з жiнками, дiтьми та старими! Але Дмитро стояв на
сво му:
- Воями стануть усi чоловiки, княже! Допомагатимуть жiнки й отроки!
Киян буде не менше, нiж татар! Окрiм того, нас захищатимуть могутнi
ки©вськi вали та заборола - висто©мо, княже!
- Та й Бог нам допоможе! - вигукнув Федiр, i його великi очi, звернутi
до неба, блиснули дивним сяйвом. Князь оживився, щоки його зарожевiли.
- Справдi, Бог нам допоможе. Не може вiн допустити, щоб поганий Батий
узяв гору над християнами! - Голос його змiцнiв, плечi розпросталися, i
вiн уперше прямо глянув на Добриню, що мовчки слухав цю розмову. - Як тебе
звати, парубче? Ти, бачу, наш чоловiк? Перекажи послам...
- Його звати Добринею, княже, - пiдказав тисяцький Дмитро. - Менi
зда ться, йому можна вiрити...
- Добриня? Гарне iм'я... Перекажи послам, Добрине, хай вертаються з
Богом назад. Ворiт ми не вiдчинимо!
Не встиг Добриня розкрити рота, як iз натовпу вискочив невiдомий i
кинувся перед князем на колiна.
- Княже! Княже! Дозволь слово мовити! Вiн здер з голови заячу шапку i
труснув чорною чуприною. Все його вузьке обличчя заросло густою бородою,
теж чорною, як i чуб, i на ньому видно було лише хрящуватий прямий нiс та
маленькi, вузько посадженi чорнi, як вуглинки, очицi, що знизу вгору
свердлили князя, мов буравчики.
Князь вiд несподiванки оторопiв.
- Ти хто?
- Хiба не впiзна ш, княже? - незнайомець пiдвiвся. - Я ж колишнiй твiй
тiун з Путивля... Доман. Князь пильнiше заглянув у його обличчя.
- Доман?.. А й справдi Доман... Пригадую. Як ти опинився тут?
Доман скривився, сплеснув руками.
- Княже, батечку наш, коли б ти тiльки бачив, що зробили поганi з
Путивлем! Ми вирiшили було, як оце i ви зараз, оборонятися. Думали -
висто©мо! Заборола мiцнi, високi, люду збiглося з околиць немало... Та де
там! Хiба проти сили висто©ш? Татари-мунгали полiзли на нас зi всiх бокiв,
як сарана! Закидали iз пращ камiнням, розтрощили ворота пороками, будiвлi
пiдпалили - i ввiрвалися в город, мов стадо лютих зубрiв! Що вони робили!
Вбивали, рiзали, в'язали, знущалися з жiнок та дiвчат! Не знаю, що з мо©ми
- загинули чи в неволi. А менi вночi пощастило втекти - i ось я тут уже
другий день. I прошу тебе, княже, благаю - врятуй Ки©в i всiх нас! Не
допусти, щоб з Ки вом зробили те ж, що з Чернiговом та Путивлем! Погодься
на вимогу Менгу-хана, бо iншого шляху до порятунку нема ! Або пiдкоритися
- i жити, або загинути! Я знаю - тi села i городища на Сiверщинi, якi не
чинили опору, Менгу пощадив, а тi, що виступили проти нього збройне, висiк
упень! Невже ти хочеш i собi тако© долi, сво©м ближнiм i всiм киянам?
- Що ж нам робити? - знову засумнiвався-завагався князь.
- Пiти на угоду з Менгу-ханом! - гаряче почав переконувати його Доман.
- Дати вiдкупного! Погодитися виплачувати данину. Тiльки так ми
вряту мося!
- Вiдкупного? - про данину князь нiби недочув, а ухопився за думку про
вiдкуп. - Коли б же погодився, можна було б назбирати щось i вiдкупитися.
Чи як ти гада ш, Федоре?
Було ясно, що Михайло Всеволодович хоче миром уладнати дiло з
Менгу-ханом. Надiя була хистка, непевна, та вона вже полонила його.
I боярин Федiр, i боярин Дмитро мовчали. Мабуть, не могли ще до кiнця
збагнути всього того, що наговорив тут Доман. А той витягнув до князя сво
вузьке обличчя i ще гарячковитiше зашепотiв:
- Княже, невже ти хочеш, щоб тебе на старостi лiт тягнули на арканi, як
упослiдженого раба, а дочок та невiсток тво©х, онук тво©х поганин узяв
собi на потiху? Подумай! Я даю тобi добру пораду. Ти вряту ш себе, сiм'ю
свою, Ки©в i всiх киян! Княже!
Добриня вiдчув, як у серцi закипа гнiв. На що пiдбива князя цей
чоловiк? На самогубство! На добровiльну смерть князiвсько© родини, на
загибель Ки ва! А сам на що сподiва ться? Що виживе? Але ж вiн нещодавно
втратив усю родину - чого ж тодi так дба про себе?
- Княже! - несподiвано голосно вигукнув Добриня. - Не вiр цьому
чоловiковi! Не знаю чому, але вiн пiдмовля тебе на лихе дiло! Я цiлий рiк
провiв серед мунгалiв i на власнi очi бачив, як вони ставляться i до тих,
кого завоювали силою, i до тих, кого пiдманули улесливими обiцянками
здатися ©м добровiльно. Однаково! Передусiм вони вбивають лiпших людей -
князiв, бояр, книжникiв, а також малих та старих, що нездужають працювати
на них. А всiх iнших обертають на рабiв! То невже ж кияни погодяться самi
пiдставити шию пiд нiж кочовика? Невже власними руками вiдчинять вороговi
ворота до свого мiста? Так знай же, княже: доля киян буде однакова - чи
стануть вони на вал зi збро ю в руках, чи здадуть Ки©в Менгу-хановi. Як
тiльки Менгу в'©де в мiсто, усiм тут буде смерть або неволя! То вже ж
лiпше загинути вiльними людьми, як переяславцi та чернiгiвцi, нiж самим
всунути голову в пащу кривавому звiровi!
Останнi слова Добриня вигукнув так голосно, що почув весь майдан, i
кияни враз заворушилися, замахали руками, закричали:
- Княже, не пiддавайся! Будемо оборонятися! Ки©в висто©ть! А якщо
судилося загинути, то загинемо в бою, та ще й ворогiв немало прихопимо з
собою! Не пiддавайся, княже! Цей муж добру пораду пода !
Жокте спочатку спокiйно вслухався у перемови князя зi сво©ми
пiдлеглими, вважаючи, що так i мусить бути, - така важлива справа, як
здача мiста, не вирiшу ться без суперечок. Але коли загвалтували простi
люди, вiн захвилювався.
- Чого вони кричать?
- Не дозволяють вiдчиняти ворiт, - вiдповiв Добриня.
- А коназ що каже?
- Дума i вага ться. Не зна , що робити.
- Вага ться! - обурився Жокте. - Чого йому вагатися? Хiба вiн не зна ,
що пiвсвiту вже впало до нiг Чiнгiсхана та його джихангiрiв, а друга
половина ось-ось упаде! Сила наша безмежна, i ми скоро пiдкоримо весь
свiт!
Михайло Всеволодович вислухав i вiдповiв:
- Скажи йому, що нам потрiбен час для роздумiв - день, два або й три...
- Три!.. - сердито вигукнув Жокте. - Та завтра вранцi Мунке-каан
повинен в'©хати в Киювi Якi там два чи три днi!
Тут закричав тисяцький Дмитро:
- Цього не буде! Чу те, посли, цього не буде! Ми не здамо Ки ва нi
завтра, нi пiслязавтра! - I повернувся до князя. - Ми будемо оборонятися,
княже! Це воля всiх киян!
- Так, так! Ми будемо оборонятисяi - Майдан загув, загаласував: - Геть
послiв! Бийте на сполох! Давайте людям зброю!
Народ почав напирати з усiх бокiв. Гриднi ледве стримували його.
Князь повернувся до боярина Федора.
- Що робити, боярине?
- Глас народу - глас божий, - вiдповiв той. - Вiдправ послiв, княже, i
готуйся до оборони! I хай буде те, що ма бути! Все в руцi Божiй!
Князь подумав i сказав:
- Гаразд, так i зробимо! Бо сором нам буде, якщо здамо вороговi Ки©в
без бою!
Доман, що стояв весь цей час мовчки, раптом упав перед князем на
колiна, схопив його руку, заблагав:
- Княже, не поспiшай! Подумай ще! Бо погубиш i себе, i Ки©в, i всiх
нас! I це вiр оцьому зайдi, - вiн оглянувся на Добриню, - оцьому хитрому
пiдступному змi вi, що пiдмовля тебе на зло! Одумайся!
Але його голос потонув у ревi розлютовано© юрби.
- Що це за один? Звiдки вiн узявся? Чому пiдбива князя видати нас
мунгалам? У поруб[30] його!
- Геть песиголовця! Геть собаку! Смерть йому! Смерть!
- У поруб! У поруб!
Доман зiщулився, втягнув голову у плечi, злякано озирався. Вiн знав, що
натовп не любить жартувати. Досить найменшо© iскри - i спалахне полум'я. I
загасити його буде неможливо.
Князь оглянувся на Федора, шукаючи поради. Той пiдкликав гриднiв.
- Вiзьмiть цього чоловiка - посадiть у поруб! Хай не баламутить людей!
Домана схопили - потягли. Вiн запручався, закричав:
- Княже! Несправедливiсть чиниш! Кого в поруб - мене? Я ж служив тобi
вiрою i правдою! I зараз хочу добра!
Та князь махнув рукою:
- Ведiть!
Доман люто глипнув на нього, зашипiв щось у бороду, але його штурхнули
ззаду в спину i потягли на княжий двiр.
Натовп поволi вгамувався, i князь, переконавшись, що кияни мають
твердий намiр оборонятися, окрiплим голосом звернувся до Добринi:
- Перекажи послам, хлопче, що Ки ва ми не здамо! Хай так i скажуть
Менгу-хановi: не здамо! Будемо битися до останнього!
Жокте сплеснув руками, голос його затремтiв.
- О небо! О золоте сонце! Що вiн мовить! Мангуси[31] скаламутили розум
коназу Мика©ловi! Нiчим iншим не можу я пояснити його необдуманого вчинку.
Тепер менi доведеться виконати наказ джихангiра! О аруах!
- Про що вiн каже? Я не розумiю його, - здивовано уп'ялився в посла
князь.
Жокте зблiд, стиснув кулаки, обличчя його потемнiло, стало хижим,
твердим, а очi звузилися, як у рисi, що готу ться до стрибка на здобич.
- Зараз зрозумi ш, коназ! Зараз зрозумi ш! Ти не уявля ш, на що прирiк
себе, сво©х близьких i всiх киян, а тому я покажу тобi, що тебе очiку !
Дивись!
Жокте дав знак. Нукери силомiць поставили на колiна полоненикiв,
зiрвали з ©хнiх голiв мiхи. I тут кияни побачили перед собою п'ятьох
немолодих уже чоловiкiв з забитими ганчiр'ям ротами, вибалушеними вiд
недостачi повiтря очима, сповненими жаху. Вони задихалися, але нiчим не
могли допомогти собi, бо ©хнi руки були зв'язанi за спинами.
- Боже мiй! - вигукнув князь, упiзнавши в полонениках чернiгiвських
бояр. - Що з вами зробили!
Вiн подався до них, але не встиг i кроку ступити, як нукери пiдняли
шокпари i блискавично опустили ©х зi всi © сили на голови нещасних.
Обливаючись кров'ю, полоненики мовчки попадали в снiг.
Це сталося так несподiвано для всiх, що в першу мить нiхто й слова не
змiг вимовити! Над майданом запала зловiсна тиша. Князь смертельно зблiд i
затулив обличчя руками.
I серед цi © тишi пролунав скрипучий голос Жокте.
- Дивiться, орусути, - так буде з кожним, хто не пiдкориться нам, хто
виступить супроти монголiв! Так буде i з вами, кияни, якщо ви не вiдчините
нам ворiт вашого мiста i не вийдете з нього з шапками в руках i поясами на
шиях[32] - i не поклонитеся славному Мунке-каановi! Тепер я сказав усе!
Поки Добриня перекладав цi жорстокi слова, вимовляючи ©х голосно, щоб
чули всi в найдальших закутках майдану, натовп мовчав, приголомшений тим,
що сталося. А як закiнчив, тиша враз лопнула, вибухнула несамовитим
криком, ревом, що громовицею покотилася по всьому Ки ву.
- Смерть убивцям! Смерть! Не посли це, а нелюди! Смерть ©м!
Темна розбурхана хвиля зi всiх бокiв ринула на посольство. Палаючi
гнiвом очi, широко розкритi, перекошенi вiд лютого крику роти, затиснутi
корчуватi кулаки були страшнi i безпощаднi.
Монголи збилися докупи, ухопилися за зброю. Добриня опинився серед них,
даремно намагаючись вирватися з ©хнього кола. Йому допомогла чиясь рука -
в останню мить вирвала iз приречено© на смерть купки чужинцiв, якi тiльки
тепер, зда ться, зрозумiли, що самi натворили, i швиргонула в тiсний
натовп бояр та гриднiв.
- Стiй тут, хлопче, бо загинеш нi за що! - почувся голос тисяцького
Дмитра.
Князь кинувся було насупроти натовпу з криком:
- Люди! Що ви робите! Зупинiться! Це ж посли таки! Та його слабкий
голос загубився, як пiщинка у вихорi. Це й справдi був живий вихор, смерч,
що налетiв на монголiв зi всiх бокiв, раптово закрутив, завихрiв - у
криках, галасi, стогонах, тупотi нiг i жахливому хряскотi, що доносився
десь знизу, з-пiд нiг, i потiм, утративши силу, затих, розтав, щез, нiби
його й не було, полишивши пiсля себе на закривавленому снiгу стоптанi
сотнями нiг, розтерзанi сотнями рук знiвеченi тiла баатурiв, що полягли
поряд з тiлами чернiгiвських бояр.
Коли страшна хвиля людсько© ненавистi трохи вiдхлинула, князь схопився
за голову.
- О Боже! Люди! Що ви натворили! Побили послiв! У вiдповiдь почулося
зле:
- Якi то посли? Скаженi пси! Убивцi! Скiльки мiст наших розорили,
скiльки люду винищили - не злiчити! Собакам - собача смерть!
Поволi галас затих - i на майданi запала тиша.
Князь безпорадно оглянувся на бояр.
- Ну, що будемо тепера робити? Наперед виступив тисяцький Дмитро. Очi
суворi, над ними - крутi злами кострубатих брiв.
- А що робити? Послiв не воскресиш. Залиша ться одно - готуватися до
оборони!.. Хоча, якщо правду сказати, ми все одно оборонялися б!
- Мабуть, що так, - погодився Михайло Всеволодович. - Куди ж подiти
трупи?
- Викинути за ворота - мунгали пiдберуть.
- Гаразд. Накажи гридням - хай викинуть! Та починай, боярине, готувати
людей до облоги - завтра Менгу-хан пiдступить до Ки ва. А я розпоряджуся
видати зброю iз князiвських запасiв...
5
Як тiльки князь з почтом по©хав до Володимирового города, де протягом
двох з половиною столiть у кам'яних хоромах жили великi князi ки©вськi,
боярин Дмитро запитав Добриню:
- У тебе яке-небудь пристановище в мiстi ? Переспати де ?
- Нема , - вiдповiв той.
- Тодi тримайся мене! Я хочу тебе про дещо розпитати... Але спочатку -
дiло. Треба приготуватися до завтрашнього дня.
Вiн тут же, на Софiйському майданi, розпорядився викинути за ворота
тiла монгольських послiв, наказав оповiстити мешканцiв Печерського
монастиря. Берестового, Звiринця, Клова, Дорогожичiв, Мишоловки та iнших
околиць, щоб негайно тiкали до мiста, пiд захист валiв; видiлив людей, якi
мали по©хати до князя i взяти у нього зброю для ополчення, поговорив майже
з усiма сотниками та десятниками i видiлив кожному дiлянку валу для
оборони, вислав до мiських ворiт i на вали нiчну сторожу.
У клопотах минуло коротке зимове надвечiр'я. Коли стемнiло i всi почали
розходитися, боярин пiдiйшов до Добринi.
- От, зда ться, i все. Що могли, те зробили. Гадаю, Менгу не посмi
вночi переходити Днiпро, тож гайда додому! Уже давно i обiд прочах, i
вечеря чека на нас!
Йти було недалеко - у бiчну вулицю неподалiк Софiйського собору. Дмитро
йшов попереду, бо вже стемнiло, Добриня поспiшав за ним. Поскрипував пiд
ногами снiг - бралося на мороз. Розбурханий Ки©в не спав та й не лагодився
спати. Ворота багатьох дворiв були ще розчиненi: когось там чекали, хтось
заходив, хтось виходив, звiдусюди доносився людський гомiн. Вiдчуваючи
тривогу, валували собаки. Ки©в гув, як роздратований бджолиний рiй.
Тисяцького ждали теж. Хвiртка - настiж, на подвiр'© палав смолоскип,
там стояв гурточок людей, iз ста нь чулося кiнське iржання.
- Не сплять мо©, - сказав боярин. - Та й кому до сну тепер?
Йому назустрiч кинулися двi жiночi постатi.
- Дмитре! Ладоньку мiй! - вигукнула старша жiнка, повна, але рухлива,
одягнута в мережаний вишивкою бiлий кожушок. - Як ти довго! Що там? Невже
нас чека доля Переяслава та Чернiгова? Невже всьому кiнець? Боже-Боже!
Дмитро обняв ©© за плечi.
- Анастасi , боярине моя, навiщо так думати? - Вони пiдiйшли до гурту.
- Який же це кiнець? Ки©в не так просто взяти. Нема на Русi - та й по
всiх укра©нах[33] - вищих i мiцнiших валiв, як нашi! Та й людей тут
бiльше, нiж будь-де! кому захищатися! До нього пригорнулася менша.
- Татоньку, я стану разом з тобою, з Миколою та Степаном на заборолi! Я
вмiю стрiляти з лука! Ти вiзьмеш мене? Я не хочу живою потрапити до рук
чужинцям!
При свiтлi смолоскипа Добриня побачив нiжне дiвоче обличчя, засмученi
темнi очi, в яких спалахували чи то зiрки, чи iскорки вiд вогню, чистий
лоб пiд хутряною шапкою та розльотистi, мов крильця ластiвки, чорнi
бровенята.
Дмитро нахмурився.
- Янко! Люба моя! Тобi, отроковицi, не мiсце на валу.
- А я вже не отроковиця, тату, - вередливо заперечила дiвчина. - Менi
пiшов шiстнадцятий рочок! Як засватати за осоружного Домажирича - так не
мала, а як на вал - так мала! © бровенята затрiпотiли, насупилися. Дмитро
усмiхнувся, поцiлував дочку в лоба.
- Витязю мiй дорогий! Я знаю, ти змалечку була забiякувата, як
хлопчисько. Але одно дiло - показувати свiй норов перед батьком-матiр'ю та
братами, якi тебе люблять, а зовсiм iнше - з луком та мечем вийти на вал,
пiд ворожi стрiли. Нi, не жiноче це дiло - вiйна! Тобi треба думати про
замiжжя i щоб порадувати свого батька онуками, а ти...
- Таточку! - ще вередливiше скрикнула Янка. - Ось не за©кайся менi про
замiжжя! Нi за кого я не пiду! Тим бiльше за Домажирича! Дуже треба! Та й
взагалi ще не народився той хлопець, якого я вподобаю! А Домажирича -
нiколи! Чу те? Нiколи! Як за нього, то краще на вал!
- Ну, що-бо ти говориш, Янко! - сплеснула руками бояриня.
Всi засмiялися. Тут ще стояли дво молодикiв та двi жiнки. Добриня лише
глянув на них i вiдразу зрозумiв, що то сини боярина Дмитра, - настiльки
схожi були на батька. Поряд з ними - ©хнi жони.
Дмитро потиснув синам руки, обняв кожного.
- Миколо! Степане! Давно прибули? Як же ви не потрапили в руки
мунгалам?
- Перед самим смерком прибули, тату, - вiдповiв той, якого назвав
Миколою, мiцний плечистий молодик. - А вiд мунгалiв Бог милував. Ми ©х не
бачили - в'©хали через Бiлгородськi ворота, куди вони не дiсталися.
- Що там у наших селах за Iрпенем? Обмолотилися вже?
- У Музичах обмолотилися, а в Личанцi скоро закiнчать.
- Збiжжя привезли?
- I валку збiжжя, i дров, i меду двi дiжки, i дьогтю, i сiна, i трьох
бичкiв на м'ясо привели...
- А де ж люди? Чому я ©х не бачу? Де тiуни?
- Як почули про татар, то i слухати не захотiли, щоб переночувати, -
втрутився у розмову Степан. - Розвантажили вози, вхопили по шматку хлiба
та сала - i додому!
- В темну нiч?
- Нiч не страшна, татари страшнi!
- Добре, що ви проскочили, бо завтра було б пiзно... Ну, що ж - ходiмо
вечеряти. Та послуха мо оцього парубка Добриню, який прибув у Ки©в з
мунгальськими послами вiд самого Менгу-хана.
Тепер усi поглянули на незнайомця, що скромно стояв осторонь. Микола
навiть присвiтив смолоскипом, щоб краще роздивитися.
- Та вiн нiякий не мунгал! Наш чоловiк!
- Наш, наш, не лякайтеся, - усмiхнувся у вуса Дмитро. - Ходiмте ж! Бо
ми добряче намерзлися!
У просторiй горницi, куди зайшли всi, було тепло: вiд обкладено©
кахлями груби пашiло при мним духом. У бронзових пiдсвiчниках горiли
свiчки. А край довгого столу, заставленого мисками, кухлями, жбанами,
сидiла пiдстаркувата служниця i годувала трьох дiток - двох дiвчаток i
хлопчика.
Замурзанi молочною кашею малята, як тiльки уздрiли боярина, покидали
ложки i кинулися до нього.
- Дiдусю! Дiдусю!
Дмитро схопив ©х жужмом, пiдняв поперед себе, залоскотав бородою.
Малята заверещали вiд утiхи, по-обхоплювали дiдуся рученятами за шию i
притулилися щiчками до його лиця.
- Ой, який холодний! Потiм гуртом закричали:
- Погуцикай нас, дiдусю! Погуцикай! Дмитро пiдкинув ©х кiлька разiв
угору - аж ©м дух захопило - i передав нянi.
- Вiзьми ©х, Горпино, та веди спати, а ми сядемо до столу.
Видно, тут кожен мав за столом сво постiйне мiсце. На покутi, пiд
образами, сiли боярин з бояринею. Дмитро показав Добринi, щоб сiв по праву
руку вiд нього. Насупроти Добринi, по лiву руку вiд матерi, - Янка, далi -
Микола з жоною, а Степан сiв з жоною на лавi поруч з Добринею.
Поки чашник наповнював келихи i кубки, всi мовчали. Потiм теж не
поспiшали братися за ложки - ждали, поки голова родини подасть знак
розпочинати трапезу. Та Дмитро задумався i сидiз мовчки.
Добриня вiдчував себе у незвичнiй обстановцi незатишно, сидiв скуто,
закам'янiло i тихцем розглядав горницю та людей, з якими звела його доля.