Страница:
прибудуть до тебе. А зi мною лише боярин Федiр, мiй духiвник Iван та
невеликий почет.
Вони почоломкалися. Данило запросив князя сiдати.
- Спасибi, брате, - розправив сивi вуса Михайло Всеволодович. - Я теж
радий, що дiстався до тебе. Хоча мiж нами було всього - i доброго, i
злого, я думаю, ти не пам'ятатимеш зла, як i я його не пам'ятаю, i
допоможеш нам у нашiй бiдi.
- Що ж трапилося, брате? Кажи! Михайло Всеволодович пiдняв стомленi
очi, гiрко усмiхнувся.
- Калка i через багато лiт нагаду про себе, бо там ми повелися не
мудро...
- Калка? - здивувався Данило Романович, вражений тим, що ки©вський
князь мовби прочитав його нинiшнi думки-спогади про давно вiдшумiлi подi©.
- Яким чином?
- Ми втекли з Ки ва, брате.
- Втекли з Ки ва? Чому?
- Мунгали пiдступили... Ти зна ш, що навеснi упав Переяслав, а це хан
Менгу сплюндрував Чернiгiв i пiдiйшов до Ки ва...
- О Боже? Була битва?
- Битви не було. З якими силами було обороняти Ки©в? У мене всього
жменька дружинникiв! Тож я, не чекаючи, поки мунгали перекриють всi входи
й виходи з мiста, вирiшив ©хати до тебе та до короля угорцiв Бели, щоб
просити допомоги. Поодинцi ми нiчого не вдi мо - татари поб'ють нас!
Пам'ята ш Калку?
- Ще б пак!
- Я довго думав у той вечiр - як бути? Обороняти Ки©в i вмерти смертю
витязя - достойно. Але так ми нiколи не переможемо страшного ворога, який
загрожу всiм - i нам, i угорцям, i полякам, i нiмцям... То л й подумав:
хто ж об' дна всi цi сили, якщо я загину в Ки вi? Я - великий князь, менi
i належить це зробити! Ось чому я тут...
- А як же Ки©в?
- Замiсть себе я залишив там тисяцького Дмитра. Це хоробрий i розумний
боярин...
- Я його знаю. Муж справдi достойний.
- Я наказав йому силами городян захищати мiсто до останку. Але не
думаю, що Ки©в довго протрима ться. Дуже нерiвнi сили.
- Шкода столицi нашо©...
- Ти гада ш, брате, що я мiг би зробити там бiльше, нiж зробить Дмитро?
Ти мене осуджу ш?
- Нi, не осуджую, хоча кияни, мабуть, осудять. Перед тво©м приходом
менi теж пригадалася Калка. Ми там зазнали поразки тому, що були
роз' днанi - половцi самi по собi, волинськi та галицькi полки самi по
собi, а князi ки©вський та чернiгiвський взагалi навiть не знали, що ми
розпочали битву... Тому менi зрозумiлi тво© турботи, брате.
- Я радий чути це.
- Однак менi не зрозумiло, як я можу допомогти Ки ву? Вести туди свою
дружину? Так татари ж оточать ©© в полi i знищать так же, як колись на
Калцi...
- Нi, я мислю iнакше. До цього кожне наше мiсто оборонялося самотужки.
Звичайно, скiлькись татар гинуло при цьому теж, але наших значно бiльше.
Тож, мабуть, нам треба просити допомоги у короля угорцiв Бели, об' днатися
з ним, а може, ще й з поляками - i разом стати супроти Батия. I не
оборонятися в мiстах, а в полi зiйтися у вiдкритому бою.
- Я згоден з тобою, брате, - кивнув головою Данило. - От тiльки чи
погодиться на такий союз Бела? Дуже вже угорськi королi зазiхали на
Галичину та навiть i на Волинь. Скiльки з-за цього пролилося кровi i
нашо©, i ©хньо©!
- Я хочу просити у Бели для сина Ростислава руки його доньки... Гадаю,
це допоможе i вкласти, i скрiпити наш во нний союз.
- Спробуй, брате. Якщо Ки©в i Естергом дiйдуть згоди, то i я пристану
до вашого союзу, та ще й скрiплю його шлюбом сина Лева з молодшою донькою
Бели. А там будемо думати, як залучити i полякiв до нього. Коли б
пощастило це зробити, тодi Батий, вiрю я, був би нам не страшний. Тодi б i
в поле можна було вийти та позмагатися з ним. Отже, як я розумiю, ти
перепочинеш кiлька днiв у Галичi i знову - в дорогу?
- Так, брате, i знову в дорогу. Тiльки не через кiлька днiв, а завтра.
Час не жде!
- Як хочеш, брате. До тво©х послуг, як повернешся, буде мiсто Луцьк -
для прокорму сiм'© та дружини.
- Дякую, брате. Хоча не завжди ми жили в злагодi, але я бачу, що ти
ма ш добре серце i не пам'ята ш образ i зла. Ще раз дякую тобi.
- Нема за що, княже. Ми брати i повиннi жити, як брати... А тепер
ходiмо до трапезно©. Уже обiдня пора - час i пiдкрiпитися.
6
Зима видалася снiжною, вiтряною. Удень трохи прояснялося, затихало, а
над вечiр з заходу задував вiтер, шелестiв в очеретяних та солом'яних
стрiхах, жбурляв снiгом, закручував такою вiхолою, хурделицею, що вранцi
вийдеш iз хижi - i берися за лопату, бо нi до криницi дiйти, нi до кузнi,
нi до хлiва.
Калиновий Кут лежав пiд снiгом, як пiд бiлою пуховою ковдрою,
вiдрiзаний вiд усього свiту. Що там, далi, за лiсами, за борами? Що там
дi ться у тому незнаному великому свiтi? Чи не наступають знову татари? Чи
не виринуть раптом iз-за бору або з-за гори та не потягнуть у неволю?
Страшний погром, якого зазнали вiд Бати вих орд Переяславщина та
Сiверщина, нагнав великого жаху на Ки©вщину, Волинь, Галичину та на iншi
землi. Всi зi страхом чекали сво © черги - ось-ось прийде бiда! Разом з
тим кожному хотiлося вiрити - а може, пронесе? Може ж трапитися так, що
Батий злама собi карк, схопить його трясця, що вiн уже, нарештi,
наситився кров'ю людською i облишив намiр завойовувати чужi землi? Це була
дуже непевна i хистка надiя, але людям притаманно завжди сподiватися на
краще, i вони, часто всупереч здоровому глуздовi, сподiвалися. I хоча
тремтiли, сидiли на мiсцi, бо ж куди втечеш вiд долi та й де шукати
захисту?
Калиновий Кут тремтiв теж, бо багатьом i досi стоять перед очима чорнi
згарища сусiднiх Княжич, Музич, Жорнiвки та замерзлi, обгризенi хижими
звiрами та здичавiлими собаками трупи побитих людей. Принишк, тремтiв - i
жив. Навiть iнодi веселився.
Напередоднi Великого посту наступав масний тиждень - Масляна.
В суботу батько сказав:
- Годi! Напрацювалися! Заготовили крицi на двi пiдводи - аби довезли до
Ки ва. Завтра масниця! Цей тиждень будемо вiдпочивати!
- Як годi, то й годi, - вiдразу погодилися Василь та Iванко. - Руки вже
аж гудуть!
Добриня промовчав, але й вiн був радий вiдпочинковi, бо, справдi, цiлий
мiсяць усi працювали вiд зорi до зорi. П'ятдесят пудiв крицi далися ©м
нелегко! Земля замерзла - довбати копаницями руду було так важко, що
довелося запрошувати односельчан на помiч. Спасибi - нiхто не вiдмовив.
Коли почули, що залiзо потрiбне Ки ву для виготовлення стрiл, списiв та
мечiв, кожен день приходило на допомогу по кiлька чоловiкiв. Але ж
основний тягар лягав на нього, на братiв та батька. Окрiм руди,
заготовляли вугiлля, довбали глину для тиглiв, працювали в кузнi...
Щовечора приходили до хати задимленi, стомленi. Ледве встигали вмитися та
повечеряти, як знемагав сон. А рано-вранцi - знову роздмухували вогонь у
горнi. I так щодня...
Почувши про Масницю, Ганночка приступила до Добринi.
- Добрику, братику, зроби на озерi крутилку! Хай усеньке село зiйдеться
на гулi та побачить, який гарний у мене брат!
- I вiн прийде? - спитав, усмiхаючись, Добриня.
- Про кого ти? - не зрозумiла Ганночка.
- Ну, той, хто впав тобi в око. Ганночка почервонiла.
- Нема такого.
- Не кажи! Я давненько помiтив, що з тобою щось дi ться. З нетерпiнням
ждеш вечора, наряджа шся, видивля шся на себе у вiдро з водою, - дражнив
сестру Добриня. - А це вiрна ознака, що закохалася. От тiльки не знаю, хто
ж буде мо©м родичем...
Ганночка спалахнула ще дужче, засмiялася.
- Зроби крутилку - отодi й побачиш!
- Та зроблю вже, якщо старе колесо знайдеться.
- Якщо старого не знайдеться, нове з воза знiмемо! Василь та Iван
похитали головами, а батько лагiдно прогув:
- Ну й коза! Хiба такiй вiдмовиш?
Наступного ранку Добриня знайшов колесо, довгу мiцну ворину, дубовий
кiлок, лом, молот - винiс усе це на озеро. Йому на допомогу вийшли Василь
та Iван з дерев'яними лопатами. Спочатку на льоду розчистили вiд снiгу
велике коло, посерединi ломом пробили в льоду дiрку, вставили в не© кiлок
i молотом забили в дно. На кiлок надiли колесо, до нього прив'язали
ворину, а з обох кiнцiв ©© - санчата. Крутилка готова - тiльки держись!
Пiсля обiду вся сiм'я, окрiм батькiв, вийшла на озеро.
Ганночка побачила крутилку, що вже добре вмерзла в лiд, - сплеснула на
радощах руками. Очi ©© заблищали.
- Братику! Який же ти хорошийi - I цмокнула Добриню в щоку. - Покатай!
Вона сiла на однi санчата, Iванко вмостився на другi.
- Ану, братики, понатужтеся!
Добриня з Василем засунули кiлки мiж шпицi колеса i почали крутити.
Санчата спочатку заскрипiли, зрушили з мiсця, потiм засковзили по
гладенькому льоду все швидше i швидше.
Ганночка запищала, заверещала вiд утiхи, мiцнiше вхопилася руками за
тичку, щоб не злетiти в снiг. Iванко на другому кiнцi заухкав вiд радощiв
також, розхристав кожуха, виставивши назустрiч морозному вiтровi
почервонiлу вiд холоду шию.
- Швидше! Швидше!
Санчата лiтали по колу мов птахи. Стугонiв лунко лiд, заливалася
веселим смiхом Ганночка, вигукував щось захмелiлий вiд морозяного вiтру
Iванко - i голосна луна покотилася понад Рокитним озером до села. Потiм
каталися Милана з Гафiйкою - легко, повiльно, бо молодицi тримали
маленьких Добрикiв.
З ближнiх хат вигулькнули люди. Спочатку одна постать, потiм друга,
третя почимчикувала навпростець, по снiгу, через городи, до озера. Згодом
вiстка про крутилку швидко рознеслася по дальнiх вулицях - i парубки та
дiвчата, а за ними i малеча поспiшили на це веселе зимове гуляння. Ставали
колом, перегукувались, пересмiювались, а дiтваки шниряли помiж дорослими,
штовхалися, гралися в снiжки.
Добриня з Василем вiдiйшли вбiк, Милана та Гафiйка звiльнили санчата
для iнших, бо кожному ж хотiлося зазнати втiхи вiд швидко© ©зди. Дехто не
мiг утриматися - зривався з санчат i поковзом летiв у пухкий снiг, пiд
ноги тим, хто стояв довкола i ждаз сво © черги. Тодi його зi смiхом i
гамором витягали, ставили на ноги, обтрушували.
Всiм було весело. Поприходили також молодi чоловiки з молодицями та
дiтьми, навiть старi повилазили з хат - причовпли, щоб подивитися, як
веселиться молодь. В кожухах, свитках, овечих шапках, чоботях i личаках,
жiнки - в домотканих хустках з овечо© вовни, всi раптом забули про
тривоги, якi непоко©ли ©х вдень i вночi, про смертельну небезпеку, що
прича©лася десь у далекому полi Половецькому, жартували, смiялися,
каталися на крутилцi.
Здавалося, весь Калиновий Кут зiбрався тут, на льоду Рокитного озера,
по берегах якого у тихому снi, пiд бiлими снiгами, снили гiллястi рокити.
Тiльки зараз Добриня до кiнця вiдчув i зрозумiв не розумом, а серцем,
що вiн з iншого, чужого свiту, яким для нього була половецька та татарська
неволя, повернувся в свiт звичний i рiдний - додому. Багатьох хлопцiв i
дiвчат вiн не впiзнавав - виросли, стали дорослими. Iншi постарiли,
заросли бородами, але його впiзнавали, махали вiтально руками або
пiдходили, радо поплескували по плечах, тиснули руки. Це тi, з ким вiн ще
не зустрiчався. А з тими, хто приходив допомагати в роботi - в рудку чи в
кузню, вiтався як з добрими друзями.
Десь у гамiрливому натовпi загубилася Ганночка, зникли Василь та
Iванко, а вiн стояв одинаком i радiв з того, що сво ю нехитрою крутилкою
принiс землякам радiсть.
Раптом вiн вiдчув на собi чийсь погляд. Пiдвiв очi - i побачив на
протилежному боцi кола, серед людей, Милану, зустрiвся з ©© поглядом. I
такий бiль у ньому вичитав, такий смуток i таку любов, що йому перехопило
подих. Вона вже, мабуть, довго так дивилася на нього, бо нiчого i нiкого
побiля себе не помiчала, була заглиблена в себе, в сво© думки i навiть не
чула, як пхикав, простягаючи до мами рученята, маленький Добрик.
На ©© очах стояли сльози.
У Добринi обiрвалося щось у душi. Так ось як кохала i коха його й досi
Милана© Довгi роки невiдомостi, коли всi поклали на ньому хрест, не
пригасили ©© почуттiв. Нi замiжжя, нi народження сина, нi приналежнiсть до
його роду не змогли вбити в нiй того кохання, що спалахнуло в ©© серцi
п'ять з лишком рокiв тому, а тепер, коли вiн несподiвано з'явився,
розгорiлося, видно, ще з бiльшою силою.
Бiдна, бiдна Милана© Як же ©й важко! Як потрiбно стримуватися, щоб у
сiм'© не видати себе, сво©х почуттiв жодним словом, жодним поглядом -
перед Василем, перед батьками, перед Iванком та Ганночкою, що ма таке
пильне око i такий гострий язик, перед ним, зрештою! А тут те почуття
прорвалося, i вона з ним нiчого не змогла подiяти. Мабуть, дуже вже
почувала себе нещасливою у замiжжi, коли не змогла стриматися.
Милана помiтила, що вiн на не© дивиться, i почервонiла, але очей не
опустила. Тiльки вуста ©© розкрилися назустрiч йому, i з них, здалося
Добринi, злетiло одне- дине слово, що пролунало в його ушах, мов грiм:
"Доб-рику-у!"
На одну коротку мить вiн втратив самовладання i аж подався вперед.
Якийсь внутрiшнiй вихор ураз розчахнув його нутро, пекучим вогнем
струсонув, опалив серце, ударив у голову i потьмарив свiдомiсть.
Як вiн утримався, щоб не кинутися до не©, не схопити ©© на руки i не
понести на очах у всього народу геть - хоч i свiт за очi! Однак утримався,
нiби прирiс ногами до землi! Стиснув зуби i серце - i так стояв у страшнiй
душевнiй напрузi, аж поки не затих той вихор, що збурив почуття, i поки не
прояснився розум.
I тут вiн побачив, як до Милани пiдiйшов Василь, щось сказав ©й. Жiнка
здригнулася, мов зiгнала з себе примарний сон, враз зiв'яла, оглянулася
довкола, узяла маленького Добрика за ручку i, ще раз кинувши якийсь
благально-розгублений погляд на Добриню, повернулася i вслiд за Василем
зникла у натовпi.
У Добрининих грудях важко бухкало серце, а в головi гуло. Вiн поволi
приходив до тями. Що з ним сталося? Яка сила закрутила його, мов трiску, i
замалим не затягнула у глибокий вир, з якого годi було б вибратися? Як би
вiн дивився у вiчi братовi? Батькам? Нi, слава Богу, що вихор, налетiвши
раптово i на якийсь час збаламутивши його душу, так же раптово i щез, як
з'явився.
Минулого не воскресити. Хiба для того повернувся вiн з далеких дорiг до
отчого дому, щоб принести в нього розлад i горе?
Потiм перед його внутрiшнiм зором зринуло юне личко ки©всько© бояришнi,
зринуло мимоволi, зовсiм несподiвано. Iнколи, правда, вiн згадував про
не©, навiть примiряв подаровану нею сорочку, але сьогоднi про дiвчину i
думки не було - i раптом в його уявi спливло ©© личко так зримо, нiби вона
сама з'явилася перед ним. ©© темнi, з iскринками, оченята сумно заглянули
йому в р,ушу, нiби кликали до себе, i вiн гiрко усмiхнувся. Ну, навiщо ти
дума ш про не©? Навiщо згаду ш? Поглянь на небо - високо? Отак i смердовi
до боярина - ще вище! Янка - бояришня, дочка друго© пiсля князя людини в
мiстi! У самому Ки вi© Схаменися, парубче! Забудь! Викинь з думок!
Вiн тихо зiтхнув i попростував додому. Над озером стояв людський гомiн,
чувся дiвочий смiх, дитячий вереск. Пiд полозками санчат дзвiнко гримiв
кришталевий лiд. А вiн iшов поволi, мовчки, i серце його скнiло вiд
неясно© тривоги i невдоволення. I тiльки тодi, коли з-за снiгових кучугур
виглянули темнi стрiхи батькiвсько© хижi, прискорив ходу.
Масниця. Радiсне праслов'янське свято проводiв зими. Цiлий тиждень
перед Великим постом над Калиновим Кутом стояв смачний дух свiжоспечених
млинцiв, що разом з димом викочувався з широких, виплетених з лози та
обмазаних глиною коминiв i розносився по всьому селу. Пекли ©х у кожнiй
хатинi, перекладали сиром, заливали сметаною - i знову ставили в печi, щоб
достигли, розiмлiли, засмажилися. Пригощали ними гостей, а потiм самi йшли
в гостi, щоб поласувати чужими млинцями, що чомусь здавалися смачнiшими,
нiж удома.
У середу Ганночка з самого ранку почала чепуритися: лугом та сушеним
любистком змила голову, одяглася в чисту сорочку, нову плахту i барвисту
корсетку. Кiлька разiв заглянула в цеберце з водою - чи гарна?
- Ти куди? - здивувався Добрикя. - До кого так рано?
- На Широкий Берег - до Лебедiв... I тебе запрошували.
- До Лебедiв? Хто б же мiг там мене запрошувати?
Ганночка грайливо повела очима.
- там така. Тiльки ти на не© i не глянув, коли вона була на озерi, а
все не зводив очей з...
- Ганночко! - ледве встиг обiрвати сестрину мову Добриня, вражений тим,
що його i Миланина та мниця - зовсiм не та мниця для цi © спостережливо© i
проникливо© дiвчини. - На кого ж я мав дивитися? Я знаю рiд Лебедiв, але ж
там усе були дрiбнi дiти!
- Дрiбнi! Коли ж то було! А тепер там... - Ганночка спалахнула, як
мальва на сонцi. - А тепер там...
- Ага, ось воно що! - здогадався Добриня. - Як же його звати?
- Кузьмою... А ти звiдки зна ш? - Ганночка була збита з пантелику.
- Кузьма... Кузьма... Я щось не пам'ятаю такого...
- Ну, де б же тобi пам'ятати! Йому було лише п'ятнадцять рокiв, як ти
зник з села... А тепер вiн... Тепер вiн...
- Гарний хлопець? - не то запитав, не то закiнчив обiрвану мову сестри
Добриня.
- Гарний... - Ганночка зашарiлася ще дужче. - А Росиця ще краща!
- Росиця? Хто це?
- Ну, його сестра молодша.
- Та, яко© я не запримiтив?
- Ти здогадливий.
- I вона запрошувала мене на млинцi?
- Казала: приходь з братом.
- Гм, доведеться пiти... Тiльки ж зачекай, поки i я приберусь.
Вiн глянув на домашнiх, але всi вони були зайнятi сво©м дiлом, одна
Милана, видно, слухала ©хню розмову, бо раптом пiдвела голову вiд гребеня
з мичкою - вона пряла пряжу - i пронизала його коротким, але гострим
поглядом. Та тут же i опустила очi на прядку, нiби та прядка, що хурчала
пiд ©© ногою, цiкавила ©© найбiльше. Добриня помiтив це, але промовчав.
Дiставши з божницi бритву, яку зробив у кузнi сам на зразок Василакi во©,
поголився, одягнув Янчину сорочку, що була йому якраз впору, накинув на
себе кожуха, шапку i кивнув Гакночцi:
- По©демо! Я запряжу коня в сани!
У Лебедiв хижа велика, простора, але сiсти нiде: повно парубкiв та
дiвчат. У божницi горить свiча. За столом гамiрно, бо там сто©ть велика
макiтра з млинцями, i кожному хочеться пiдчепити з не© налисника, що пахне
маслом i сметаною.
Назустрiч Ганночцi кинулася невеличка, але гарна, жвава дiвчина.
- Ой, яка я рада, що ти прийшла! А ми збира мося кататися на санях! -
защебетала вона. Щоки ©© зарожевiли, очi блищали. Зверталася вона до
Ганночки, а зиркала на Добриню, i було ясно, що зрадiла вона передусiм
його приходовi. - Кузьмо, Кузьмо, а йди-но сюди, поглянь - хто до нас
завiтав!
З-за столу, вiдклавши гуслi, пiдвiвся дебелий чорнявий парубiйко. З-пiд
густого чуба на Добриню несподiвано глянули по-дитячому добрi очi.
- А-а, Ганночка! Добриня! I справдi дорогi гостi! Роздягайтеся та
сiдайте до столу - там, зда ться, ще дещо залишилося в макiтрi! - i Кузьма
так стиснув Добринину руку, що той аж засичав, хоча i сам був не iз
слабеньких.
- Ну й ведмiдь! - Добриня потер затерплу руку. - Як тебе вимахало! I
коли ти встиг стати таким? Пам'ятаю, безштаньком бiгав...
- Го-го-го! Коли те було! - зареготав Кузьма. - А тепер, коли зустрiну
в лiсi ведмедя, то не я вiд нього втiкаю, а вiн вiд мене!..
Вiн смiявся гучно, розгонисте, як це роблять люди вельми дужi, сповненi
житт во© сили, впевненi в собi.
Довкола всi теж зареготали, а надто Ганночка, яка не спускала закоханих
очей з парубка.
Тим часом Кузьма, зблизька розглядаючи Добрито, вiв далi.
- А ти, братику, залишився таким, яким я тебе пам'ятаю.
- Яким "таким"? - спитав Добриня.
- Не молодим i не старим, не високим i не низьким, не чорним i не
рудим...
- Не занадто мудрим i не дуже дурним, - скориставшись паузою у мовi
Кузьми, вставив Добриня.
- Ну, я такого не сказав, - знову зареготав Кузьма. - А от що залишився
у тво© лiта парубком, то вiд цього нiкуди не дiнешся... Гей, дiвчата, ви
чу те - серед нас об'явився старий парубок! Ще й посивi в парубках! Га?
- Колодки йому на шию! Колодки! - закричали дiвчата. - Почепiть йому
колодки, щоб не забув, що пора вже й за розум братися!
- Та жону придбати!
- Та дiток годувати!
- Де господиня? Де Росиця? Неси сюди колодки! Та якi найважчi! Щоб не
забув нiколи, як справляв Масницю у Лебедiв!
Росиця зашарiлася, метнулася в сiни - внесла пару важких березових
колодок, зв'язаних вiрьовочкою, i повiсила на шию Добринi.
Всi втiшно заплескали в долонi.
- До танцю! До танцю Де гуслярi?
Добриня розвеселiв - вiд щастя, яке не покидало його з часу прибуття в
Калиновий Кут, вiд молодечо© сили, що буяла в його тiлi, вiд радiсних юних
облич, що обступали довкола, вiд рiдного духу, в якому вирiс i який знову
обгорнув його.
Вiн ухопив Росицю за тонкий стан i, не ждучи бубна i гуслiв, закружляв
з нею по хатинi, сам собi примовляючи:
Молодий молоду
Посадив на льоду -
уставай, молода,
бо студена вода!
Ой, дiд-ладо, молоду,
ой, дiд-ладо, на льоду!
Уставай, молода,
бо студена вода!
Смiх, вереск, гам. Вiн теж смiявся, приспiвував i далi танцював з
Росицею, згадуючи, що давним-давно ось так же весело приспiвував цю
пiсеньку Миланi i танцював з нею. Хтозна-коли, нiби минуло цiле життя. А
всього ж п'ять рокiв! Та яких! У якому лиховi, у яких бувальцях вiн
побував! I що готу для них новий час, нове майбутн ?
Та зараз не до спогадiв. Його з Росицею оточили дiвчата, теж спiвали,
смiялися, танцювали до упаду, аж поки вибилися iз сил i в знемозi не
попадали на ослони. Тодi вiн зняв з ши© колодки i повiсив ©х на шию
Росицi.
- Хай наша господиня знайде цього року собi господаря! - i закружляв з
нею по тiснiй хатинi, аж задвигтiла пiд його ногами глиняна долiвка.
А дiвчата тут же защебетали:
Ой дiвчино-вутко,
виходь замiж хутко
за отого молодого,
що танцю прудко!
Росиця розчервонiлася, була гарна й щаслива, ©© очi сяяли дивним
вогнем, виразнi бровенята зметнулися над ними, як двiйко ластовенят, а
вiдкритий рот жеврiв малиново, мов жар, вiдкриваючи сво© пелюстки
назустрiч парубковi.
Добриня не зводив з не© очей - замилувався, залюбувався ©© молодою
красою, ©© рухливим пругким станом, що тремтiв у його руках, мов гнучка
берiзка, i забув про все на свiтi - i про те, що колись пережив, i про
грiзну небезпеку татарську, i про Милану, i про Янку, i про во воду
Дмитра, який чекав-чекав i, мабуть, уже не мiг дочекатися вiд нього крицi.
Гей, яка радiсть розпирала йому груди, яка нестримна молода сила буяла в
його тiлi! Вiн був у цю мить щасливий, як не бував нiколи!
Врештi Росиця випручалася з його рук, кинула колодки на припiчок i
показала рукою на заставлений ©жею стiл, бiля якого поралася мати.
- Вже все прочахло! До столу! До столу! Розшалiлу, розгарячiлу молодь
двiчi запрошувати не довелося: всi були голоднi, бо давно минула обiдня
пора, i з галасом накинулися на млинцi, сир та сметану. В одну мить змели
все - навiть ложки пооблизували.
- Мало, мало! - загукали парубки. - По©демо по селу! Рядженими!
Рядженими! Наряджайтесь так, щоб i рiдна мати не впiзнала!
Знову зчинилася метушня. Парубки вивертали кожухи i шапки,
розмальовували обличчя сажею, бiлою глиною, пiдперiзувалися перевеслами з
соломи та сiна. Дiвчата ие вiдставали вiд хлопцiв - натирали щоки калиною,
квасом, а носи сажею, обмiнювалися одягом та й той вивертали, коси
заквiтчували стрiчками. Кузьма дiстав з комори ведмежу шкуру, залiз у не©
- став як справжнiй господар лiсу. Росиця поверх кожушанки натягла
материну бiлу сорочку, на голову причепила куделю зелено© омели,
пiдв'язалася житнiм перевеслом - стала нiби польова русалка-мавка, i тепер
©© справдi нiхто не мiг пiзнати.
Один Добриня не наряджався, вважаючи, що його i так мало хто в селi
зна .
- По©хали по селу! По селу! Надвор! - залунали голоси.
Всi вивалили з хатини на вулицю. Хтось iз парубкiв миттю пiд'©хав
саньми, в якi було запряжено пару гнiдих. Дiвчата зразу ж вплели ©м у
гриви червонi стрiчки. Добрининому коневi - теж. Третi двоконнi сани
спорядив Кузьма. Конi лякалися його ведмежо© шкури - ставали дибки,
хропли, але його мiцна рука швидко вгамувала ©х. Зате коли дiвчата й
хлопцi всiлися на сани i Кузьма вйокнув, конi з мiсця рвонули навскач.
Добриня ©хав позаду, в який раз розглядаючи рiдне село. Зачувши звуки
бубнiв i гуслiв, галас i спiви молодi, з хат виходили люди, схилялися на
плетенi з верболозу ворота, дивилися на веселе гульбище.
Калиновий Кут складався з багатьох широко розгалужених родiв - Вовкiв,
Лебедiв, Сичiв, Орлiв, Журавлiв, Ведмедiв, Шульгiв, або Сульгiв,
Рябоволiв, Бойкiв та iнших, яких Добриня вже й забув, бо вони вивiялися з
його пам'ятi.
Сам вiн належав до роду Сичiв. Селилися Сичi бiля Рокитного озера. Про
Лебедiв знав менше - вони займали найдальший куток бiля Широкого Берега, а
Росицю та ©© брата Кузьму майже не пам'ятав. Пiдросла молодь, розквiтла.
Яка красуня Росиця! А Кузьма по-справжньому молодець - гарна пара для
Ганночхи! Аби ж тiльки щастя ©м!
Добриня не здивувався, коли побачив, як Ганночка, мов коза, першою
стрибнула на сани до Кузьми. Видно, й справдi кохаються... А от Росиця,
заквiтчана зеленою омелою, дарма що молода i що люди могли хтозна-ях
подумати про не©, не побоялася сiсти до нього в сани. Невже вiн ©й так
сподобався? I коли вона встигла його запримiтити? Невже це його доля, його
судьба?
А вiн? Чи зумi вiдповiсти ©й вза мнiстю? Чи зумi забути, вирвати з
серця Милану? Мусить! Милана - братова жона, вiдрiзана скиба, про не©
треба забути назавжди i навiть не згадувати! Братова жона!.. Але ще одна
iстота на свiтi, про яку вiн - хочеш не хочеш - та й згаду : Янка! Ось до
кого тягнеться його серце! Ось чи© оченята сняться йому в парубоцьких
снах!
Янка!
Гм, Янка! Бояришня Янка! Вередливе, пустотливе дiвча!
Вiн гiрко усмiхнувся сво©м думкам.
Ну навiщо ти дума ш про не©, Добрине? Навiщо згаду ш ©©? Хiба не
розумi ш, що тобi до не© - як до сонця? Смерд - i бояришня! Монгольський
богол - i донька во води ки©вського! Хiба цi поняття сумiснi? Забудь про
не© думати, як i про Милану!
Тим часом рядженi ©хали по селу. Зупинялися там, де просила
котра-небудь iз дiвчат. Тодi вона йшла до хати i виносила макiтру млинцiв.
Всi оточували ©©, хапали тi млинцi - i знову смiх, галас, веселощi. Гули
бубни, гули гуслi. Танцювали рядженi - у вивернутих вовною назовнi
кожухах, з розмальованими обличчями, схожi на диких звiрiв, чортiв, вiдьом
та русалок.
Потiм конi мчали далi, i в ©хнiх гривах розвiвалися на вiтрi барвистi
стрiчки, i над селом лунав дзвiнкий дiвочий смiх та парубоцький жарт.
Хтось надумав:
- А давайте по©демо за село! У поле! В лiс! Iнший порадив:
- На Iрпiнь! З горбiв поката мося! Це сподобалося всiм.
- По©демо! По©демо!
До них пристало ще кiлька саней - з iнших куткiв, i чимала валка
невеликий почет.
Вони почоломкалися. Данило запросив князя сiдати.
- Спасибi, брате, - розправив сивi вуса Михайло Всеволодович. - Я теж
радий, що дiстався до тебе. Хоча мiж нами було всього - i доброго, i
злого, я думаю, ти не пам'ятатимеш зла, як i я його не пам'ятаю, i
допоможеш нам у нашiй бiдi.
- Що ж трапилося, брате? Кажи! Михайло Всеволодович пiдняв стомленi
очi, гiрко усмiхнувся.
- Калка i через багато лiт нагаду про себе, бо там ми повелися не
мудро...
- Калка? - здивувався Данило Романович, вражений тим, що ки©вський
князь мовби прочитав його нинiшнi думки-спогади про давно вiдшумiлi подi©.
- Яким чином?
- Ми втекли з Ки ва, брате.
- Втекли з Ки ва? Чому?
- Мунгали пiдступили... Ти зна ш, що навеснi упав Переяслав, а це хан
Менгу сплюндрував Чернiгiв i пiдiйшов до Ки ва...
- О Боже? Була битва?
- Битви не було. З якими силами було обороняти Ки©в? У мене всього
жменька дружинникiв! Тож я, не чекаючи, поки мунгали перекриють всi входи
й виходи з мiста, вирiшив ©хати до тебе та до короля угорцiв Бели, щоб
просити допомоги. Поодинцi ми нiчого не вдi мо - татари поб'ють нас!
Пам'ята ш Калку?
- Ще б пак!
- Я довго думав у той вечiр - як бути? Обороняти Ки©в i вмерти смертю
витязя - достойно. Але так ми нiколи не переможемо страшного ворога, який
загрожу всiм - i нам, i угорцям, i полякам, i нiмцям... То л й подумав:
хто ж об' дна всi цi сили, якщо я загину в Ки вi? Я - великий князь, менi
i належить це зробити! Ось чому я тут...
- А як же Ки©в?
- Замiсть себе я залишив там тисяцького Дмитра. Це хоробрий i розумний
боярин...
- Я його знаю. Муж справдi достойний.
- Я наказав йому силами городян захищати мiсто до останку. Але не
думаю, що Ки©в довго протрима ться. Дуже нерiвнi сили.
- Шкода столицi нашо©...
- Ти гада ш, брате, що я мiг би зробити там бiльше, нiж зробить Дмитро?
Ти мене осуджу ш?
- Нi, не осуджую, хоча кияни, мабуть, осудять. Перед тво©м приходом
менi теж пригадалася Калка. Ми там зазнали поразки тому, що були
роз' днанi - половцi самi по собi, волинськi та галицькi полки самi по
собi, а князi ки©вський та чернiгiвський взагалi навiть не знали, що ми
розпочали битву... Тому менi зрозумiлi тво© турботи, брате.
- Я радий чути це.
- Однак менi не зрозумiло, як я можу допомогти Ки ву? Вести туди свою
дружину? Так татари ж оточать ©© в полi i знищать так же, як колись на
Калцi...
- Нi, я мислю iнакше. До цього кожне наше мiсто оборонялося самотужки.
Звичайно, скiлькись татар гинуло при цьому теж, але наших значно бiльше.
Тож, мабуть, нам треба просити допомоги у короля угорцiв Бели, об' днатися
з ним, а може, ще й з поляками - i разом стати супроти Батия. I не
оборонятися в мiстах, а в полi зiйтися у вiдкритому бою.
- Я згоден з тобою, брате, - кивнув головою Данило. - От тiльки чи
погодиться на такий союз Бела? Дуже вже угорськi королi зазiхали на
Галичину та навiть i на Волинь. Скiльки з-за цього пролилося кровi i
нашо©, i ©хньо©!
- Я хочу просити у Бели для сина Ростислава руки його доньки... Гадаю,
це допоможе i вкласти, i скрiпити наш во нний союз.
- Спробуй, брате. Якщо Ки©в i Естергом дiйдуть згоди, то i я пристану
до вашого союзу, та ще й скрiплю його шлюбом сина Лева з молодшою донькою
Бели. А там будемо думати, як залучити i полякiв до нього. Коли б
пощастило це зробити, тодi Батий, вiрю я, був би нам не страшний. Тодi б i
в поле можна було вийти та позмагатися з ним. Отже, як я розумiю, ти
перепочинеш кiлька днiв у Галичi i знову - в дорогу?
- Так, брате, i знову в дорогу. Тiльки не через кiлька днiв, а завтра.
Час не жде!
- Як хочеш, брате. До тво©х послуг, як повернешся, буде мiсто Луцьк -
для прокорму сiм'© та дружини.
- Дякую, брате. Хоча не завжди ми жили в злагодi, але я бачу, що ти
ма ш добре серце i не пам'ята ш образ i зла. Ще раз дякую тобi.
- Нема за що, княже. Ми брати i повиннi жити, як брати... А тепер
ходiмо до трапезно©. Уже обiдня пора - час i пiдкрiпитися.
6
Зима видалася снiжною, вiтряною. Удень трохи прояснялося, затихало, а
над вечiр з заходу задував вiтер, шелестiв в очеретяних та солом'яних
стрiхах, жбурляв снiгом, закручував такою вiхолою, хурделицею, що вранцi
вийдеш iз хижi - i берися за лопату, бо нi до криницi дiйти, нi до кузнi,
нi до хлiва.
Калиновий Кут лежав пiд снiгом, як пiд бiлою пуховою ковдрою,
вiдрiзаний вiд усього свiту. Що там, далi, за лiсами, за борами? Що там
дi ться у тому незнаному великому свiтi? Чи не наступають знову татари? Чи
не виринуть раптом iз-за бору або з-за гори та не потягнуть у неволю?
Страшний погром, якого зазнали вiд Бати вих орд Переяславщина та
Сiверщина, нагнав великого жаху на Ки©вщину, Волинь, Галичину та на iншi
землi. Всi зi страхом чекали сво © черги - ось-ось прийде бiда! Разом з
тим кожному хотiлося вiрити - а може, пронесе? Може ж трапитися так, що
Батий злама собi карк, схопить його трясця, що вiн уже, нарештi,
наситився кров'ю людською i облишив намiр завойовувати чужi землi? Це була
дуже непевна i хистка надiя, але людям притаманно завжди сподiватися на
краще, i вони, часто всупереч здоровому глуздовi, сподiвалися. I хоча
тремтiли, сидiли на мiсцi, бо ж куди втечеш вiд долi та й де шукати
захисту?
Калиновий Кут тремтiв теж, бо багатьом i досi стоять перед очима чорнi
згарища сусiднiх Княжич, Музич, Жорнiвки та замерзлi, обгризенi хижими
звiрами та здичавiлими собаками трупи побитих людей. Принишк, тремтiв - i
жив. Навiть iнодi веселився.
Напередоднi Великого посту наступав масний тиждень - Масляна.
В суботу батько сказав:
- Годi! Напрацювалися! Заготовили крицi на двi пiдводи - аби довезли до
Ки ва. Завтра масниця! Цей тиждень будемо вiдпочивати!
- Як годi, то й годi, - вiдразу погодилися Василь та Iванко. - Руки вже
аж гудуть!
Добриня промовчав, але й вiн був радий вiдпочинковi, бо, справдi, цiлий
мiсяць усi працювали вiд зорi до зорi. П'ятдесят пудiв крицi далися ©м
нелегко! Земля замерзла - довбати копаницями руду було так важко, що
довелося запрошувати односельчан на помiч. Спасибi - нiхто не вiдмовив.
Коли почули, що залiзо потрiбне Ки ву для виготовлення стрiл, списiв та
мечiв, кожен день приходило на допомогу по кiлька чоловiкiв. Але ж
основний тягар лягав на нього, на братiв та батька. Окрiм руди,
заготовляли вугiлля, довбали глину для тиглiв, працювали в кузнi...
Щовечора приходили до хати задимленi, стомленi. Ледве встигали вмитися та
повечеряти, як знемагав сон. А рано-вранцi - знову роздмухували вогонь у
горнi. I так щодня...
Почувши про Масницю, Ганночка приступила до Добринi.
- Добрику, братику, зроби на озерi крутилку! Хай усеньке село зiйдеться
на гулi та побачить, який гарний у мене брат!
- I вiн прийде? - спитав, усмiхаючись, Добриня.
- Про кого ти? - не зрозумiла Ганночка.
- Ну, той, хто впав тобi в око. Ганночка почервонiла.
- Нема такого.
- Не кажи! Я давненько помiтив, що з тобою щось дi ться. З нетерпiнням
ждеш вечора, наряджа шся, видивля шся на себе у вiдро з водою, - дражнив
сестру Добриня. - А це вiрна ознака, що закохалася. От тiльки не знаю, хто
ж буде мо©м родичем...
Ганночка спалахнула ще дужче, засмiялася.
- Зроби крутилку - отодi й побачиш!
- Та зроблю вже, якщо старе колесо знайдеться.
- Якщо старого не знайдеться, нове з воза знiмемо! Василь та Iван
похитали головами, а батько лагiдно прогув:
- Ну й коза! Хiба такiй вiдмовиш?
Наступного ранку Добриня знайшов колесо, довгу мiцну ворину, дубовий
кiлок, лом, молот - винiс усе це на озеро. Йому на допомогу вийшли Василь
та Iван з дерев'яними лопатами. Спочатку на льоду розчистили вiд снiгу
велике коло, посерединi ломом пробили в льоду дiрку, вставили в не© кiлок
i молотом забили в дно. На кiлок надiли колесо, до нього прив'язали
ворину, а з обох кiнцiв ©© - санчата. Крутилка готова - тiльки держись!
Пiсля обiду вся сiм'я, окрiм батькiв, вийшла на озеро.
Ганночка побачила крутилку, що вже добре вмерзла в лiд, - сплеснула на
радощах руками. Очi ©© заблищали.
- Братику! Який же ти хорошийi - I цмокнула Добриню в щоку. - Покатай!
Вона сiла на однi санчата, Iванко вмостився на другi.
- Ану, братики, понатужтеся!
Добриня з Василем засунули кiлки мiж шпицi колеса i почали крутити.
Санчата спочатку заскрипiли, зрушили з мiсця, потiм засковзили по
гладенькому льоду все швидше i швидше.
Ганночка запищала, заверещала вiд утiхи, мiцнiше вхопилася руками за
тичку, щоб не злетiти в снiг. Iванко на другому кiнцi заухкав вiд радощiв
також, розхристав кожуха, виставивши назустрiч морозному вiтровi
почервонiлу вiд холоду шию.
- Швидше! Швидше!
Санчата лiтали по колу мов птахи. Стугонiв лунко лiд, заливалася
веселим смiхом Ганночка, вигукував щось захмелiлий вiд морозяного вiтру
Iванко - i голосна луна покотилася понад Рокитним озером до села. Потiм
каталися Милана з Гафiйкою - легко, повiльно, бо молодицi тримали
маленьких Добрикiв.
З ближнiх хат вигулькнули люди. Спочатку одна постать, потiм друга,
третя почимчикувала навпростець, по снiгу, через городи, до озера. Згодом
вiстка про крутилку швидко рознеслася по дальнiх вулицях - i парубки та
дiвчата, а за ними i малеча поспiшили на це веселе зимове гуляння. Ставали
колом, перегукувались, пересмiювались, а дiтваки шниряли помiж дорослими,
штовхалися, гралися в снiжки.
Добриня з Василем вiдiйшли вбiк, Милана та Гафiйка звiльнили санчата
для iнших, бо кожному ж хотiлося зазнати втiхи вiд швидко© ©зди. Дехто не
мiг утриматися - зривався з санчат i поковзом летiв у пухкий снiг, пiд
ноги тим, хто стояв довкола i ждаз сво © черги. Тодi його зi смiхом i
гамором витягали, ставили на ноги, обтрушували.
Всiм було весело. Поприходили також молодi чоловiки з молодицями та
дiтьми, навiть старi повилазили з хат - причовпли, щоб подивитися, як
веселиться молодь. В кожухах, свитках, овечих шапках, чоботях i личаках,
жiнки - в домотканих хустках з овечо© вовни, всi раптом забули про
тривоги, якi непоко©ли ©х вдень i вночi, про смертельну небезпеку, що
прича©лася десь у далекому полi Половецькому, жартували, смiялися,
каталися на крутилцi.
Здавалося, весь Калиновий Кут зiбрався тут, на льоду Рокитного озера,
по берегах якого у тихому снi, пiд бiлими снiгами, снили гiллястi рокити.
Тiльки зараз Добриня до кiнця вiдчув i зрозумiв не розумом, а серцем,
що вiн з iншого, чужого свiту, яким для нього була половецька та татарська
неволя, повернувся в свiт звичний i рiдний - додому. Багатьох хлопцiв i
дiвчат вiн не впiзнавав - виросли, стали дорослими. Iншi постарiли,
заросли бородами, але його впiзнавали, махали вiтально руками або
пiдходили, радо поплескували по плечах, тиснули руки. Це тi, з ким вiн ще
не зустрiчався. А з тими, хто приходив допомагати в роботi - в рудку чи в
кузню, вiтався як з добрими друзями.
Десь у гамiрливому натовпi загубилася Ганночка, зникли Василь та
Iванко, а вiн стояв одинаком i радiв з того, що сво ю нехитрою крутилкою
принiс землякам радiсть.
Раптом вiн вiдчув на собi чийсь погляд. Пiдвiв очi - i побачив на
протилежному боцi кола, серед людей, Милану, зустрiвся з ©© поглядом. I
такий бiль у ньому вичитав, такий смуток i таку любов, що йому перехопило
подих. Вона вже, мабуть, довго так дивилася на нього, бо нiчого i нiкого
побiля себе не помiчала, була заглиблена в себе, в сво© думки i навiть не
чула, як пхикав, простягаючи до мами рученята, маленький Добрик.
На ©© очах стояли сльози.
У Добринi обiрвалося щось у душi. Так ось як кохала i коха його й досi
Милана© Довгi роки невiдомостi, коли всi поклали на ньому хрест, не
пригасили ©© почуттiв. Нi замiжжя, нi народження сина, нi приналежнiсть до
його роду не змогли вбити в нiй того кохання, що спалахнуло в ©© серцi
п'ять з лишком рокiв тому, а тепер, коли вiн несподiвано з'явився,
розгорiлося, видно, ще з бiльшою силою.
Бiдна, бiдна Милана© Як же ©й важко! Як потрiбно стримуватися, щоб у
сiм'© не видати себе, сво©х почуттiв жодним словом, жодним поглядом -
перед Василем, перед батьками, перед Iванком та Ганночкою, що ма таке
пильне око i такий гострий язик, перед ним, зрештою! А тут те почуття
прорвалося, i вона з ним нiчого не змогла подiяти. Мабуть, дуже вже
почувала себе нещасливою у замiжжi, коли не змогла стриматися.
Милана помiтила, що вiн на не© дивиться, i почервонiла, але очей не
опустила. Тiльки вуста ©© розкрилися назустрiч йому, i з них, здалося
Добринi, злетiло одне- дине слово, що пролунало в його ушах, мов грiм:
"Доб-рику-у!"
На одну коротку мить вiн втратив самовладання i аж подався вперед.
Якийсь внутрiшнiй вихор ураз розчахнув його нутро, пекучим вогнем
струсонув, опалив серце, ударив у голову i потьмарив свiдомiсть.
Як вiн утримався, щоб не кинутися до не©, не схопити ©© на руки i не
понести на очах у всього народу геть - хоч i свiт за очi! Однак утримався,
нiби прирiс ногами до землi! Стиснув зуби i серце - i так стояв у страшнiй
душевнiй напрузi, аж поки не затих той вихор, що збурив почуття, i поки не
прояснився розум.
I тут вiн побачив, як до Милани пiдiйшов Василь, щось сказав ©й. Жiнка
здригнулася, мов зiгнала з себе примарний сон, враз зiв'яла, оглянулася
довкола, узяла маленького Добрика за ручку i, ще раз кинувши якийсь
благально-розгублений погляд на Добриню, повернулася i вслiд за Василем
зникла у натовпi.
У Добрининих грудях важко бухкало серце, а в головi гуло. Вiн поволi
приходив до тями. Що з ним сталося? Яка сила закрутила його, мов трiску, i
замалим не затягнула у глибокий вир, з якого годi було б вибратися? Як би
вiн дивився у вiчi братовi? Батькам? Нi, слава Богу, що вихор, налетiвши
раптово i на якийсь час збаламутивши його душу, так же раптово i щез, як
з'явився.
Минулого не воскресити. Хiба для того повернувся вiн з далеких дорiг до
отчого дому, щоб принести в нього розлад i горе?
Потiм перед його внутрiшнiм зором зринуло юне личко ки©всько© бояришнi,
зринуло мимоволi, зовсiм несподiвано. Iнколи, правда, вiн згадував про
не©, навiть примiряв подаровану нею сорочку, але сьогоднi про дiвчину i
думки не було - i раптом в його уявi спливло ©© личко так зримо, нiби вона
сама з'явилася перед ним. ©© темнi, з iскринками, оченята сумно заглянули
йому в р,ушу, нiби кликали до себе, i вiн гiрко усмiхнувся. Ну, навiщо ти
дума ш про не©? Навiщо згаду ш? Поглянь на небо - високо? Отак i смердовi
до боярина - ще вище! Янка - бояришня, дочка друго© пiсля князя людини в
мiстi! У самому Ки вi© Схаменися, парубче! Забудь! Викинь з думок!
Вiн тихо зiтхнув i попростував додому. Над озером стояв людський гомiн,
чувся дiвочий смiх, дитячий вереск. Пiд полозками санчат дзвiнко гримiв
кришталевий лiд. А вiн iшов поволi, мовчки, i серце його скнiло вiд
неясно© тривоги i невдоволення. I тiльки тодi, коли з-за снiгових кучугур
виглянули темнi стрiхи батькiвсько© хижi, прискорив ходу.
Масниця. Радiсне праслов'янське свято проводiв зими. Цiлий тиждень
перед Великим постом над Калиновим Кутом стояв смачний дух свiжоспечених
млинцiв, що разом з димом викочувався з широких, виплетених з лози та
обмазаних глиною коминiв i розносився по всьому селу. Пекли ©х у кожнiй
хатинi, перекладали сиром, заливали сметаною - i знову ставили в печi, щоб
достигли, розiмлiли, засмажилися. Пригощали ними гостей, а потiм самi йшли
в гостi, щоб поласувати чужими млинцями, що чомусь здавалися смачнiшими,
нiж удома.
У середу Ганночка з самого ранку почала чепуритися: лугом та сушеним
любистком змила голову, одяглася в чисту сорочку, нову плахту i барвисту
корсетку. Кiлька разiв заглянула в цеберце з водою - чи гарна?
- Ти куди? - здивувався Добрикя. - До кого так рано?
- На Широкий Берег - до Лебедiв... I тебе запрошували.
- До Лебедiв? Хто б же мiг там мене запрошувати?
Ганночка грайливо повела очима.
- там така. Тiльки ти на не© i не глянув, коли вона була на озерi, а
все не зводив очей з...
- Ганночко! - ледве встиг обiрвати сестрину мову Добриня, вражений тим,
що його i Миланина та мниця - зовсiм не та мниця для цi © спостережливо© i
проникливо© дiвчини. - На кого ж я мав дивитися? Я знаю рiд Лебедiв, але ж
там усе були дрiбнi дiти!
- Дрiбнi! Коли ж то було! А тепер там... - Ганночка спалахнула, як
мальва на сонцi. - А тепер там...
- Ага, ось воно що! - здогадався Добриня. - Як же його звати?
- Кузьмою... А ти звiдки зна ш? - Ганночка була збита з пантелику.
- Кузьма... Кузьма... Я щось не пам'ятаю такого...
- Ну, де б же тобi пам'ятати! Йому було лише п'ятнадцять рокiв, як ти
зник з села... А тепер вiн... Тепер вiн...
- Гарний хлопець? - не то запитав, не то закiнчив обiрвану мову сестри
Добриня.
- Гарний... - Ганночка зашарiлася ще дужче. - А Росиця ще краща!
- Росиця? Хто це?
- Ну, його сестра молодша.
- Та, яко© я не запримiтив?
- Ти здогадливий.
- I вона запрошувала мене на млинцi?
- Казала: приходь з братом.
- Гм, доведеться пiти... Тiльки ж зачекай, поки i я приберусь.
Вiн глянув на домашнiх, але всi вони були зайнятi сво©м дiлом, одна
Милана, видно, слухала ©хню розмову, бо раптом пiдвела голову вiд гребеня
з мичкою - вона пряла пряжу - i пронизала його коротким, але гострим
поглядом. Та тут же i опустила очi на прядку, нiби та прядка, що хурчала
пiд ©© ногою, цiкавила ©© найбiльше. Добриня помiтив це, але промовчав.
Дiставши з божницi бритву, яку зробив у кузнi сам на зразок Василакi во©,
поголився, одягнув Янчину сорочку, що була йому якраз впору, накинув на
себе кожуха, шапку i кивнув Гакночцi:
- По©демо! Я запряжу коня в сани!
У Лебедiв хижа велика, простора, але сiсти нiде: повно парубкiв та
дiвчат. У божницi горить свiча. За столом гамiрно, бо там сто©ть велика
макiтра з млинцями, i кожному хочеться пiдчепити з не© налисника, що пахне
маслом i сметаною.
Назустрiч Ганночцi кинулася невеличка, але гарна, жвава дiвчина.
- Ой, яка я рада, що ти прийшла! А ми збира мося кататися на санях! -
защебетала вона. Щоки ©© зарожевiли, очi блищали. Зверталася вона до
Ганночки, а зиркала на Добриню, i було ясно, що зрадiла вона передусiм
його приходовi. - Кузьмо, Кузьмо, а йди-но сюди, поглянь - хто до нас
завiтав!
З-за столу, вiдклавши гуслi, пiдвiвся дебелий чорнявий парубiйко. З-пiд
густого чуба на Добриню несподiвано глянули по-дитячому добрi очi.
- А-а, Ганночка! Добриня! I справдi дорогi гостi! Роздягайтеся та
сiдайте до столу - там, зда ться, ще дещо залишилося в макiтрi! - i Кузьма
так стиснув Добринину руку, що той аж засичав, хоча i сам був не iз
слабеньких.
- Ну й ведмiдь! - Добриня потер затерплу руку. - Як тебе вимахало! I
коли ти встиг стати таким? Пам'ятаю, безштаньком бiгав...
- Го-го-го! Коли те було! - зареготав Кузьма. - А тепер, коли зустрiну
в лiсi ведмедя, то не я вiд нього втiкаю, а вiн вiд мене!..
Вiн смiявся гучно, розгонисте, як це роблять люди вельми дужi, сповненi
житт во© сили, впевненi в собi.
Довкола всi теж зареготали, а надто Ганночка, яка не спускала закоханих
очей з парубка.
Тим часом Кузьма, зблизька розглядаючи Добрито, вiв далi.
- А ти, братику, залишився таким, яким я тебе пам'ятаю.
- Яким "таким"? - спитав Добриня.
- Не молодим i не старим, не високим i не низьким, не чорним i не
рудим...
- Не занадто мудрим i не дуже дурним, - скориставшись паузою у мовi
Кузьми, вставив Добриня.
- Ну, я такого не сказав, - знову зареготав Кузьма. - А от що залишився
у тво© лiта парубком, то вiд цього нiкуди не дiнешся... Гей, дiвчата, ви
чу те - серед нас об'явився старий парубок! Ще й посивi в парубках! Га?
- Колодки йому на шию! Колодки! - закричали дiвчата. - Почепiть йому
колодки, щоб не забув, що пора вже й за розум братися!
- Та жону придбати!
- Та дiток годувати!
- Де господиня? Де Росиця? Неси сюди колодки! Та якi найважчi! Щоб не
забув нiколи, як справляв Масницю у Лебедiв!
Росиця зашарiлася, метнулася в сiни - внесла пару важких березових
колодок, зв'язаних вiрьовочкою, i повiсила на шию Добринi.
Всi втiшно заплескали в долонi.
- До танцю! До танцю Де гуслярi?
Добриня розвеселiв - вiд щастя, яке не покидало його з часу прибуття в
Калиновий Кут, вiд молодечо© сили, що буяла в його тiлi, вiд радiсних юних
облич, що обступали довкола, вiд рiдного духу, в якому вирiс i який знову
обгорнув його.
Вiн ухопив Росицю за тонкий стан i, не ждучи бубна i гуслiв, закружляв
з нею по хатинi, сам собi примовляючи:
Молодий молоду
Посадив на льоду -
уставай, молода,
бо студена вода!
Ой, дiд-ладо, молоду,
ой, дiд-ладо, на льоду!
Уставай, молода,
бо студена вода!
Смiх, вереск, гам. Вiн теж смiявся, приспiвував i далi танцював з
Росицею, згадуючи, що давним-давно ось так же весело приспiвував цю
пiсеньку Миланi i танцював з нею. Хтозна-коли, нiби минуло цiле життя. А
всього ж п'ять рокiв! Та яких! У якому лиховi, у яких бувальцях вiн
побував! I що готу для них новий час, нове майбутн ?
Та зараз не до спогадiв. Його з Росицею оточили дiвчата, теж спiвали,
смiялися, танцювали до упаду, аж поки вибилися iз сил i в знемозi не
попадали на ослони. Тодi вiн зняв з ши© колодки i повiсив ©х на шию
Росицi.
- Хай наша господиня знайде цього року собi господаря! - i закружляв з
нею по тiснiй хатинi, аж задвигтiла пiд його ногами глиняна долiвка.
А дiвчата тут же защебетали:
Ой дiвчино-вутко,
виходь замiж хутко
за отого молодого,
що танцю прудко!
Росиця розчервонiлася, була гарна й щаслива, ©© очi сяяли дивним
вогнем, виразнi бровенята зметнулися над ними, як двiйко ластовенят, а
вiдкритий рот жеврiв малиново, мов жар, вiдкриваючи сво© пелюстки
назустрiч парубковi.
Добриня не зводив з не© очей - замилувався, залюбувався ©© молодою
красою, ©© рухливим пругким станом, що тремтiв у його руках, мов гнучка
берiзка, i забув про все на свiтi - i про те, що колись пережив, i про
грiзну небезпеку татарську, i про Милану, i про Янку, i про во воду
Дмитра, який чекав-чекав i, мабуть, уже не мiг дочекатися вiд нього крицi.
Гей, яка радiсть розпирала йому груди, яка нестримна молода сила буяла в
його тiлi! Вiн був у цю мить щасливий, як не бував нiколи!
Врештi Росиця випручалася з його рук, кинула колодки на припiчок i
показала рукою на заставлений ©жею стiл, бiля якого поралася мати.
- Вже все прочахло! До столу! До столу! Розшалiлу, розгарячiлу молодь
двiчi запрошувати не довелося: всi були голоднi, бо давно минула обiдня
пора, i з галасом накинулися на млинцi, сир та сметану. В одну мить змели
все - навiть ложки пооблизували.
- Мало, мало! - загукали парубки. - По©демо по селу! Рядженими!
Рядженими! Наряджайтесь так, щоб i рiдна мати не впiзнала!
Знову зчинилася метушня. Парубки вивертали кожухи i шапки,
розмальовували обличчя сажею, бiлою глиною, пiдперiзувалися перевеслами з
соломи та сiна. Дiвчата ие вiдставали вiд хлопцiв - натирали щоки калиною,
квасом, а носи сажею, обмiнювалися одягом та й той вивертали, коси
заквiтчували стрiчками. Кузьма дiстав з комори ведмежу шкуру, залiз у не©
- став як справжнiй господар лiсу. Росиця поверх кожушанки натягла
материну бiлу сорочку, на голову причепила куделю зелено© омели,
пiдв'язалася житнiм перевеслом - стала нiби польова русалка-мавка, i тепер
©© справдi нiхто не мiг пiзнати.
Один Добриня не наряджався, вважаючи, що його i так мало хто в селi
зна .
- По©хали по селу! По селу! Надвор! - залунали голоси.
Всi вивалили з хатини на вулицю. Хтось iз парубкiв миттю пiд'©хав
саньми, в якi було запряжено пару гнiдих. Дiвчата зразу ж вплели ©м у
гриви червонi стрiчки. Добрининому коневi - теж. Третi двоконнi сани
спорядив Кузьма. Конi лякалися його ведмежо© шкури - ставали дибки,
хропли, але його мiцна рука швидко вгамувала ©х. Зате коли дiвчата й
хлопцi всiлися на сани i Кузьма вйокнув, конi з мiсця рвонули навскач.
Добриня ©хав позаду, в який раз розглядаючи рiдне село. Зачувши звуки
бубнiв i гуслiв, галас i спiви молодi, з хат виходили люди, схилялися на
плетенi з верболозу ворота, дивилися на веселе гульбище.
Калиновий Кут складався з багатьох широко розгалужених родiв - Вовкiв,
Лебедiв, Сичiв, Орлiв, Журавлiв, Ведмедiв, Шульгiв, або Сульгiв,
Рябоволiв, Бойкiв та iнших, яких Добриня вже й забув, бо вони вивiялися з
його пам'ятi.
Сам вiн належав до роду Сичiв. Селилися Сичi бiля Рокитного озера. Про
Лебедiв знав менше - вони займали найдальший куток бiля Широкого Берега, а
Росицю та ©© брата Кузьму майже не пам'ятав. Пiдросла молодь, розквiтла.
Яка красуня Росиця! А Кузьма по-справжньому молодець - гарна пара для
Ганночхи! Аби ж тiльки щастя ©м!
Добриня не здивувався, коли побачив, як Ганночка, мов коза, першою
стрибнула на сани до Кузьми. Видно, й справдi кохаються... А от Росиця,
заквiтчана зеленою омелою, дарма що молода i що люди могли хтозна-ях
подумати про не©, не побоялася сiсти до нього в сани. Невже вiн ©й так
сподобався? I коли вона встигла його запримiтити? Невже це його доля, його
судьба?
А вiн? Чи зумi вiдповiсти ©й вза мнiстю? Чи зумi забути, вирвати з
серця Милану? Мусить! Милана - братова жона, вiдрiзана скиба, про не©
треба забути назавжди i навiть не згадувати! Братова жона!.. Але ще одна
iстота на свiтi, про яку вiн - хочеш не хочеш - та й згаду : Янка! Ось до
кого тягнеться його серце! Ось чи© оченята сняться йому в парубоцьких
снах!
Янка!
Гм, Янка! Бояришня Янка! Вередливе, пустотливе дiвча!
Вiн гiрко усмiхнувся сво©м думкам.
Ну навiщо ти дума ш про не©, Добрине? Навiщо згаду ш ©©? Хiба не
розумi ш, що тобi до не© - як до сонця? Смерд - i бояришня! Монгольський
богол - i донька во води ки©вського! Хiба цi поняття сумiснi? Забудь про
не© думати, як i про Милану!
Тим часом рядженi ©хали по селу. Зупинялися там, де просила
котра-небудь iз дiвчат. Тодi вона йшла до хати i виносила макiтру млинцiв.
Всi оточували ©©, хапали тi млинцi - i знову смiх, галас, веселощi. Гули
бубни, гули гуслi. Танцювали рядженi - у вивернутих вовною назовнi
кожухах, з розмальованими обличчями, схожi на диких звiрiв, чортiв, вiдьом
та русалок.
Потiм конi мчали далi, i в ©хнiх гривах розвiвалися на вiтрi барвистi
стрiчки, i над селом лунав дзвiнкий дiвочий смiх та парубоцький жарт.
Хтось надумав:
- А давайте по©демо за село! У поле! В лiс! Iнший порадив:
- На Iрпiнь! З горбiв поката мося! Це сподобалося всiм.
- По©демо! По©демо!
До них пристало ще кiлька саней - з iнших куткiв, i чимала валка