Страница:
Дмитро у супроводi невисокого, плечистого чоловiка з широкою смолистою
бородою. У незнайомця все було темне: i борода, i чуб, i очi, i одяг.
Тiльки зуби блиснули снiговою бiлизною, коли вiн розкрив рота, щоб
привiтатись. Во вода пiдiйшов до лiжка.
- Ну, як ся ма ш, хлопче? Болить?
- Болить.
- Я привiв тобi лiкаря. Це гречин Василакiй, вiн подивиться твою рану i
зробить, що треба. Ти вже потерпи, голубе, трохи! Микола щойно теж терпiв.
- Потерплю, - тихо вiдповiв Добриня i пiдвiв голову. - А як там Менгу?
Не повернувся?
- Слава Богу, щез, клятий! З Дарницi пiшов прямо на Бориспiль... Не по
зубах йому наш Ки©в! Може, обмине нас це лихо?
Кра м ока спостерiгаючи, як гречин вийма iз дерев'яно© скриньки рiзне
лiкарське причандалля, Добриня заперечив.
- Нi, не обмине! Ти, во водо, не зна ш тих людей. Вони хижi i
заздрiснi... Вони вже побачили Ки©в, дiзналися про його багатства i не
заспокояться доти, доки не вiзьмуть його на щит, не пограбують та не
сплюндрують дотла!
- Отже, ти вважа ш, що Менгу лише розвiдував пiдступи до Ки ва?
- Тiльки так... Правда, вiн покладав деякi надi© на сво©х послiв, якi
повиннi були умовити киян пiддатися йому по добрiй волi, та коли це не
вийшло, обмежився тим, що пошарпав околицi мiста, роздивився все, що мiг,
i повернувся назад, до Батия...
- Невже сюди прийде сам Батий? Коли ж?
- От сього не знаю. Може, скоро, а може, влiтку чи восени... Це вже як
йому заманеться.
Во вода замислився. На його крутому лобi туго зiйшлися до перенiсся
густi брови, утворюючи глибоку прямовисну зморшку.
- А може, й не прийде? Все ж може трапитися - до весни правець його
схопить або якась iнша болячка задушить. От i не прийде!
Добриня ворухнувся, бажаючи заперечити, але тут же скривився вiд болю.
- Ну, сподiватися на таку випадковiсть не слiд. Батий ще не такий
старий i не хворий. А якщо й задушить його яка-небудь болячка, то на його
мiсце стане Менгу або хтось iнший з Чiнгiсханових нащадкiв. Може, ще
безпощаднiший!
Пiдiйшов лiкар - i ©хня розмова припинилася. Гречин присiв на лiжко,
поклав пораненому долоню на лоба.
- Повернись-но, хлопче, до мене спиною - я подивлюся, що там у тебе.
Добриня обережно перевернувся i тут же засичав: несподiваним ривком
лiкар висмикнув iз тiла наконечник стрiли, що вже встиг вкипiти в рану.
- Ой!
Василакiй притримав його за плече.
- Тихо! Тихо! Нехай трохи поболить! Зате з рани витече зiпсована кров!
Тобi пощастило: стрiла наприкiнцi польоту втратила пробивну силу i
застряла в лопатцi, але кiстки не роздробила. - I несподiвано запитав: -
Жону ма ш?
- Нi, не маю.
- Ну, то до свадьби заго©ться! Але тиждень чи два доведеться полежати
тут, голубе! - Василакiй вiдрiзав шмат чистого полотна, намазав якоюсь
маззю, приклав до рани i туго перев'язав довгим тонким рушником. -
Вiдпочивай! А я завтра навiдаюсь...
Зiбравши сво© речi, вiн безшумно вийшов.
- Тиждень чи два! - вигукнув Добриня, коли дверi зачинилися. - Нiяк
менi лежати тут тиждень чи два!
- Чому? Хiба тобi тут погано? - нахмурився боярин.
- Не погано. Та душа рветься в Калиновий Кут. Чи живi там мо©? А може,
порубанi-пострiлянi? Чи верстають важкий шлях у татарську неволю?
- Я розумiю тебе. Але не поспiшай - видужай спочатку! Якщо тво© родичi
живi-здоровi, то й через тиждень чи два побачиш ©х, а якщо нi - то нi
сьогоднi, нi через тиждень уже нiчим ©м не зарадиш, - сказав Дмитро i,
несподiвано сiвши на лiжко, нагнувся i поцiлував Добриню в чоло. - Дякую,
друже мiй, за Янку, за доньку мою любу. Ти врятував ©©! Я довiчний твiй
боржник. Довiчний!..
Добриня знiяковiв.
- Я радий, що Янка жива й неушкоджена. й не варто було йти на вал. Я
казав ©й про це. Та що поробиш, коли вона така неслухняна.
- Нiде правди дiти, - погодився боярин. - Найменшенька вона у нас - от
i розбалували. Особливо прив'язалися до не© ми з бояринею, коли зник
Iлько... От ми всю любов нашу перенесли на Янку... Коли б трапилося з нею,
не дай Боже, нещастя, то не знаю, що б з нами було! Ось так, друже мiй...
А тепер - лежи i видужуй! Може, тобi щось треба - кажи! Все тобi буде -
©жа, одяг, кiнь, зброя! Все буде!
- Дякую, боярине, за щедрiсть... Але зараз менi нiчого не треба. Хiба
що одну дрiбницю - ножицi i дзеркальце, щоб пiдстригти сво© патли, що
вирослi©, як у попа, та бороду й вуса пiдправити або й зовсiм обстригти.
Дмитро усмiхнувся.
- Тiльки й того?.. Я зараз пришлю Василакiя. Вiн не тiльки умiлий,
знаючий лiкар, а й добрий цирульник. Як скажеш, так i зробить... Цей
гречин - на всi руки майстер.
Гречин не забарився. На цей раз вiн принiс з собою не чорну скриньку, а
велику дерев'яну тацю, на якiй стояв глек з окропом, лежали ножицi,
грецька бритва з тонкою ручкою iз баранячого рога, бронзове дзеркало,
мило, гребiнець.
- Хочеш стати гарним, юначе?
- Хочу стати молодим.
- Молодiсть та здоров'я - то i краса... Помаленьку пiдводься i сiдай
на стiлець - я почаклую бiля тебе. Ось так! - Василакiй узяв до рук
гребiнця i ножицi. - Але спочатку поглянь на себе. Бачиш?
Добриня заглянув у пiднесене гречином добре вiдполiроване жовтувате
дзеркало i побачив у ньому незнайомого, зовсiм чужого чоловiка з патлатою
.кучмою на головi i густою скуйовдженою бородою.
Господи! Невже це я? Таке страховисько! Недарма Янка з такою огидою на
мене дивилася!
Вiн уперше так зблизька i так пильно розглядав себе, бо ранiше мiг
робити це, лише дивлячись у воду, i був здивований i збентежений тим, що
побачив.
- Боже, яким страшним я, мабуть, здаюся для всiх! - не втримався вiд
зiтхання Добриня, повертаючи дзеркало лiкаревi.
Василакiй блиснув зубами.
- Ось що таке молодiсть! Жадоба життя! Потяг до краси!.. А в мо© лiта
цього вже не вiдчува ш!
- Скiльки ж вам?
- З пiвсотнi звернуло...- i Василакiй почав ножицями чикрижити густого
Добрининого чуба.
- Ви служите у боярина?
- Я служу, юначе, кожному, хто потребу мо © допомоги. В тiм числi i
во водi Дмитру та його домочадцям. Дверi багатьох ки©вських вельмож широко
i гостинно розчиняються передi мною. Навiть князiвськi. Бо хвороба нiкого
не мина .
- I давно ви вже в Ки вi?
- Та вже встиг стати справжнiм киянином, бо при©хав на Русь за п'ять
лiт до того, як помер князь Рюрик[41], батько князя Володимира Рюриковича.
- Ого, тридцять лiт! А додому не тягне?
- Ще й як тягне! Як згадаю сво© Салонiки, то, зда ться, на крилах
пролетiв би, аби хоч раз глянути на рiднi мiсця, на голубе море, на дикi
гори, на дорогi серцю могили матерi та батька... Батькiвщиною, мiй юначе,
завжди та земля, де ти прожив першi двадцять лiт, а потiм проживи ти в
iншому, навiть кращому, мiсцi i сорок, i шiстдесят, а тебе все тягтиме на
землю твого дитинства i тво © юностi, бо дитячi та юнацькi почуття i
враження, свiжi, чистi, найсильнiшi, залишаються в серцi назавжди. А ще
коли та земля - прекрасна Еллада...
Василакiй поклацав ножицями i надовго замовк, задумливо задивившись у
вiкно.
- То чому ж вам не повернутися додому, лiкарю? Що вас тут трима ?
Гречин знову заклацав ножицями - заходився стригти бороду.
- Не так це все просто, голубе... Бiльшу частину життя я прожив тут, у
Ки вi, тут одружився, завiв дiтей, збудував будинок, маю добрий зарiбок.
Поки був молодий, повен сили, то не так часто згадував домiвку, а тепер,
коли постарiв, все частiше в серце навiдуються спогади про батькiвщину,
мою милу Елладу, все дужче хочеться туди... Та як по©деш? Дружина-русинка
не пуска - бо©ться, що помру в дорозi чи половцi в полон потягнуть, сини
та дочки теж вiдмовляють. Ну, а внукiв, мо©х маленьких горобенят, сам не в
силi залишити... Дома навряд чи застану я кого-небудь живого iз сво©х:
батьки ще при менi померли, брати та сестри,- а я був наймолодший,- теж,
мабуть, досi Боговi душi повiддавали. Кого я там зустрiну, хто мене
привiта - племiнники та племiнницi? Я не знаю, чи вони взагалi у мене,
а якщо , то не дуже зрадiють дядьковi, якого носило по свiтах аж цiлих
тридцять лiт!
Розмова не заважала Василакi вi працювати. Довкола на пiдлозi вже
лежали купи обкарнаного з Добринино© голови та бороди волосся. Вправнi
рухливi пальцi швидко вмокнули тугу волосяну щiточку в окрiп, збили в
невеличкiй мисочцi мильне шумовиння, обмастили ним усе Добринине обличчя,
аж тому стало лячно, i спритно вхопили невеличку бритву, що скидалася на
вузький ножик з прямою кiстяною колодочкою.
Шкребучи Добринину щоку, Василакiй вiв далi:
- Ки©в став для мене другою батькiвщиною. Отож одна живе нинi направду
передi мною, перед мо©ми очима - Русь, а друга, Еллада,- в мо му серцi. Як
спомин... Я вже змирився з думкою, що нiколи бiльше не побачу сво ©
кохано© Грецi©, нiколи не вдихну на повнi груди неповторного запаху лавра
та магнолi©, не почую плескоту хвиль найласкавiшого в свiтi моря -
Егейського. Тут уже i помиратиму...
- Ну, що ви, лiкарю! Навiщо такi сумнi думки?
- Е-е, голубе, ми короткочаснi гостi на цьому свiтi. Не встига ш
надивитися на золоте сонце та голубе небо, як вiчнiсть уже стука до тебе
в дверi - виходь!.. Добре, що Менгу-хановi не захотiлося мерзнути пiд
валами Ки ва. А коли б трапилося навпаки? От i був би кiнець! Може, не
всiм, та багатьом. Бо я не вiрю, що Ки©в витрима облогу. Адже Переяслав i
Чернiгiв не витримали, а захисники там не менш мужнi, нiж нашi! -
Василакiй намочив у гарячiй водi рушничок i витер ним залишки мила на
Добрининому обличчi.- Ну, парубче, тепер видно, що ти й справдi парубок, а
не старий дiд! Поглянь у дзеркало! Впiзна ш себе? Це, братику, мистецтво -
змiнювати людську натуру! Ви, руси, до цього не додумалися, а ми, греки,
здавна це робимо...
- Однак у вас борода!
Василакiй усмiхнувся.
- З ким поведешся, у того i наберешся! - i подав дзеркало.
Добриня глянув - i обiмлiв.
- Ой! Невже це я?
На нього дивилося чи сь чуже, незнайоме обличчя: худi, обсмаленi
морозом щоки блищали, як вичинена шкiра. Тепер, коли раптом не стало вусiв
i бороди, виразнiше видiлялися брови i особливо очi, що ненапружено
слiдкували за кожним його порухом, а чуб, добре прополосканий днiпровською
водою, а нинi пiдрiзаний над чолом i поза вухами, лежав темною пухкою
копицею на крупнiй довгастiй головi.
Щоб краще себе розгледiти, Добриня повернувся до вiкна. Та рiзкий бiль
у спинi пронизав його тiло наскрiзь.
Вiн схитнувся, випустив дзеркало.
- Ти забув, хлопче, що нинi одержав гостинця вiд Менгу-хана, -
пробурчав Василакiй, пiдхоплюючи його попiд руки. - Лягай, сину, лягай - i
не ворушися!
I допомiг йому добратися до лiжка.
2
Поки Василакiй, прибираючи, шаргав ногами, брязкав ножицями та бритвою,
Добриня, пересилюючи бiль, тихо лежав на лiвому боцi, обличчям до вiкна, i
дивився крiзь вузькi шибки на ясне голубе небо. Лежав, думав про те, що
сталося з ним за останнi'два днi, i не вiрив сам собi. Мов крiзь марево,
ввижалося жовте, з рiдкими вусами i такою ж рiдкою бородою обличчя Менту,
купання у днiпровському прогно©, сперечання Жокте з киянами i вбивство
послiв, а сьогоднi - вбивство у вiдповiдь цiло© сотнi полоненикiв... Невже
це не сон? Невже вiн сам був учасником цих страшних подiй?
Так, був. Бо ще вчора носив на плечах дрантя монгольського богола, а
нинi лежить у чистiй постелi ки©вського тисяцького, ще вчора за сво
життя, яке кожно© митi могла обiрвати чужинська шабля, не дав би й ногати,
а сьогоднi вiн вiльний i тим - щасливий.
Яке це щастя - бути вiльним! Не бути рабом!
Вiн не почув, як вийшов з хоромини гречин, як причинилися за ним дверi.
Бiль поволi затихав, при мне тепло огорнуло його зi всiх бокiв, i, сам
того не помiчаючи, вiн склепив повiки...
Прокинувся вiд того, що вiдчув на собi чийсь пильний погляд. Розплющив
очi - i побачив посеред хоромини Янку з великою дерев'яною тацею в руках.
Вiн ще не зовсiм прийшов до тями, ще не струснув з себе залишки дрiмоти, а
тому подумав, що побачив ©© ввi снi. Вразив його погляд дiвчини i вираз ©©
обличчя: на ньому вимальовувався крайнiй подив. Йому навiть здалося, що
вона аж злякалася i ось-ось випустить з рук тацю, на якiй принесла йому
вечерю.
Ця думка остаточно вивела його iз сонного зацiпенiння - i вiн пiдняв
голову.
- Янко, ти?
Дiвчина злякано вiдступила на крок.
- А ти... хто? Це здивувало його.
- Як - хто? Я - Добриня... - Вiн пiдвiвся, сiв на лiжку i, раптом
здогадавшись, чому Янка не признала його, усмiхнувся. - А-а, ось чому ти
сумнiва шся... Що я без бороди та вусiв? Правда? Так це ж ваш Василакiй,
гречин, зробив таке чудо, що я й сам себе не впiзнав! А я таки справдi
Добриня! ©й-богу, я!
Янка все ще пильно приглядалася до нього, нiби сумнiвалася - вiрити чи
не вiрити. Потiм поставила тацю на стiл i тихо сказала:
- Ось - матiнка прислала тобi вечерю... ©ж!.. I поправляйся!.. Ти
захистив мене, врятував вiд поранення або й смертi... Я вдячна тобi, а
особливо - тато та мама... Аж страшно подумати, що б з ними було, коли б
мене не стало... А я тебе справдi спочатку не впiзнала - аж сторопiла,
побачивши зовсiм чужого чоловiка. А тепер бачу: нiс i очi - тi ж...
- Добре, що хоч по носу впiзнала.
- Ледве впiзнала - так ти змiнився! То був старий смерд, а тепер - нiби
молодий боярин або й князь!
- Ого! - усмiхнувся Добриня. - Якi в тебе крайнощi! То був старий -
тепер став молодим. Був раб, смерд - тепер боярин або й князь... Так, чого
доброго, я ще й справдi високо носа задеру!
- Ну, не дуже задирай! - фиркнула Янка. - Смерд завжди залишиться
смердом, хоч би його нарядити i в князiвський чи боярський одяг!
Вона навiть вередливо притупнула ногою.
- А я й не ряджусь в ©хнiй одяг, - серйозно вiдповiв на те Добриня,
зачеплений за живе. - Куди менi! Аби лиш трохи заго©лася рана, так i
полечу в свiй Калиновий Кут! Якщо мунгали не дiйшли туди, то я буду
найщасливiшою людиною на свiтi! I нехай тодi князь чи боярин зрiвня ться
щастям зi мною!
- Я бачу, ти сердишся, - примирливо сказала юна бояришня. - Не сердься!
Я ж прийшла не для того, щоб дратувати тебе, а принесла вечерю сво му
рятiвниковi... ж - i поправляйся, бо без цього не до©деш ти до свого
Калинового Кута! - I вона, крутнувшись на однiй нозi, вибiгла прудко з
хоромини.
3
Страшна тривога, що охопила було киян при появi Менгу-хана, поволi
улягалася. Татари так же хутко зникли, як i з'явилися, i це несподiване
зникнення однi приписували висотi i неприступностi ки©вських справдi
могутнiх, може, наймогутнiших на Русi, валiв, а iншi - заступництву
Господа Бога. Але i тi, й iншi поволi почали вiрити в те, що небезпека
минула, вогняним смерчем опаливши лише навколишнi села. Знову вiдчинилися
ворота мiста, завирували мiськi торговища, запрацювали i на Горi, i на
Подолi ремiсники, весело забелемкали дзвони церков, скликаючи прихожан до
утренi, обiднi та вечернi. А коли Дмитро послав гiнцiв аж до Переяслава та
до Росi i тi, повернувшись, сповiстили, що ворога нiде не зустрiли, кияни
i зовсiм полегшено зiтхнули:
- Слава Богу, пронесло!
В один iз таких днiв за обiднiм столом зiбралася вся боярська родина.
Вийшли i обидва пораненi - боярин Микола Дмитрович i Добриня. У боярина ще
болiла рука, i вона лежала у нього на грудях, пiдв'язана через плече
рушником, а Добриня почував себе вже зовсiм дужим. Неглибока рана швидко
затягнулася i нагадувала про себе лиш зрiдка ледь помiтною сверблячкою.
Вiн надумав завтра вирушити до Калинового Кута i хотiв пiсля обiду сказати
про це бояриновi Дмитру, але той випередив його. Закiнчивши обiд i витерши
рушником рота, вiн поклав свою правицю на плече Добринi.
- Ну, парубче, знудьгувався, бачу, ти тут? Рвешся додому?
- Рвуся, боярине.
- Завтра по©деш... Для тебе вже все приготовлено в дорогу, © кiнь
сто©ть пiд сiдлом - це тобi подарунок вiд мене i нас усiх.
- Дякую, боярине, - вклонився Добриня. - Вiк пам'ятатиму всiх вас!
- Не поспiшай дякувати... Я сказав не все...
- Я слухаю, боярине.
- Бачиш, Ки©в залишився сиротою: князь наш утiк, забравши з собою
вiйсько. А я не думаю, що Батий обмежиться однi ю розвiдкою. Раз була
розвiдка, то рано чи пiзно i вся орда прийде сюди. А у нас - обмаль збро©.
Потрiбна криця, щоб кувати мечi, наконечники для стрiл та списiв, пластини
для лат, дрiт для кольчуг. А де ©© взяти? Крицi потрiбно, багато крицi!
Отож я й подумав, що ти з батьком та братами, якщо живi, витопиш ©© i
привезеш до Ки ва, прямо менi, бо думати про все мiсто, поки нема князя,
мушу я. А я вже тут подбаю, щоб зброярi зробили з не© те, що нам
потрiбно... Зрозумiв?
- Зрозумiв, боярине. Якщо батько та брати живi, я скажу ©м, i ми вже
постара мося!
- Друже мiй, якщо, не дай Боже, нiкого з тво©х нема в живих, бо ж
минуло аж п'ять рокiв, як ти розстався з ними, то збирай сiльських
умiльцiв, копай руду i витоплюй крицю сам. Без не© Ки ву - як без рук!
- Розумiю, боярине, i зроблю все, що зможу, - запевнив Добриня.
Другого дня пiсля снiданку вiн вийшов з гостинного боярського дому. Ще
тiльки-тiльки пiднiмався на сходi край неба, розганяючи iмлистi ранковi
сутiнки, а на дворi вже поралися боярськi челядники, бiля стайнi бив
копитом осiдланий кiнь, а поряд з ним бовванiла невеличка жiноча постать.
- Янка? Ти що тут робиш? - здивувався Добриня, пiдiйшовши ближче i
впiзнавши бояришню.
Дiвчина знiяковiла. Пальцi ©© змерзли, i вона нiяк не могла прив'язати
невеличку торбинку до саквiв, приторочених до сiдла.
- Та... - i замовкла в нерiшучостi. - Подарунок...
- Що там?
- При©деш додому - побачиш... Не питай, а допоможи менi! Пальцi
покоцюбли - нiчого не можу вдiяти...
- То давай сюди, - i Добриня запхнув торбинку собi за пазуху, думаючи,
що там снiданок, яким вiн поласу , коли до©де до Бiлгорода. - Дякую, що
принесла, бояришне, i будь щаслива та долi мила!
Не вiдповiвши, Янка потупотiла до ганку i зникла в хоромах, грюкнувши
дверима.
Добриня вивiв коня за ворота, скочив у сiдло i помчав до Бiлгородських
ворiт - на ви©зд. Поминувши ©х i не дуже поспiшаючи, по©хав униз, до
Либiдсько© долини.
Тим часом зiйшло сонце - i над заснiженою землею зарожевiв ясний
морозний свiтанок. З-за ки©вських гiр блиснули червонястi променi i
освiтили все довкола. I тодi, не так з голоду, як з цiкавостi Добриня
вийняв з-за пазухи торбинку i, розв'язавши, витягнув з не© якийсь тугий
бiлий сувiй. Розгорнув - i остовпiв. Гаряча хвиля раптово вдарила в серце:
у руках вiн тримав гарно вишиту шовковою заполоччю лляну сорочку.
Подарунок юно© бояришнi!.. Так ось воно що! Янка! Напевне ж, сама вишивала
й шила? I кому? Смердовi, упослiдженому рабовi! Невже... Невже це тiльки
дяка за порятунок?
Лице його спаленiло. Серце забилося частiше. Вiн не знав, що думати.
Невже Янка, оте вередливе дiвчисько, що тiльки-но ста дорослою дiвчиною,
невже вона знайшла в ньому щось таке, що зворухнуло ©© ще напiвдитячу
душу? Та нi, не може такого бути, вiдгонив вiн вiд себе подiбнi думки. Щоб
дочка во води, боярина, тисяцького, друго© пiсля князя особи в мiстi,
раптом проявила якiсь почуття до смерда, колишнього полоненика? Нi, нi,
кинь про це думати, хлопче! Адже вона вiдверто i не раз говорила, що ти -
раб, смерд!.. Правда, в ©© очах iнодi спалахували якiсь вогники
зацiкавленостi, щось у них жило таке, що не раз змушувало його
задумуватись i хвилюватись. Особливо це було помiтно в останнi днi, коли
вона, замiсть челядницi, приносила снiданок, обiд та вечерю, ставила на
стiл i, зашарiвшись, поспiшно виходила з хоромини. Та разом з тим вiн
добре пам'ятав ©© слова "смерд", "раб", що не раз зривалися з ©© уст i
болюче, мов батогом, стьобали по серцю.
Вiн обережно згорнув сорочку, засунув у торбинку i заховав за пазуху.
Вiдчувши неувагу вершника, кiнь з рисi перейшов на помiрну ходу, та
Добриня не помiтив цього. Перед очима все стояла Янка. То вiн уявляв, якою
вона була, коли вони вперше зустрiлися за боярським столом, - жвавою,
пустотливою отроковицею, у яко© часто проривалася якась на©вна, мила
дитиннiсть, то пригадав вираз подиву i страху на ©© обличчi, коли вiн,
захищаючи на валу вiд стрiл, зненацька схопив ©© за плечi i притиснув до
грудей, то, нарештi, спливло перед очима ©© розгублене личко, коли вона в
поспiху прив'язувала до сакiвiв свою торбинку.
Коли б хто-небудь мiг у цю мить побачити його збоку, то помiтив би на
його обличчi задумливу усмiшку, яка то з'являлася i яснiла, то поволi
вкривалася холодною тiнню, але не зникала зовсiм. Янка стояла перед ним,
мов жива, i вiн бачив ©© темнi, з iскринками, очi, пушистi коси, чув ©©
дзвiнкий голос, що саме, як i у хлопцiв, ламався i iнодi ставав грудним,
мелодiйним.
Врештi вiн струснув головою, мов хотiв вiдiгнати вiд себе набридливе
марево, i вдарив коня ногами.
- Но-о!
Вiд Ки ва до Бiлгорода двадцять верстов, i цей шлях Добриня подолав
якось непомiтно i швидко, бо був вiн добре вторований монгольською
кiннотою та ногами полоненикiв. Подекуди край дороги лежали трупи тих, хто
пристав i кого нападники добили сво©ми дерев'яними довбешками-шокпарами.
Коли вiн наближався, вiд трупiв нехотя пiднiмалося в небо вороння.
На серцi ставало важко. Як i чим зустрiне його Калиновий Кут?
Ще здалеку, ©дучи полем, почув, як у Бiлгородi дзвонили до обiднi,
побачив золотi хрести церков, високi землянi вали i потемнiлi дубовi
заборола по ньому. Ворота були зачиненi. Нажаханi несподiваним нападом
монголiв, бiлгородцi стояли на надбрамнiй вежi i мовчки дивилися на
одинокого вершника.
- Хто такий? Звiдки i куди ©деш? - запитали його, коли вiн наблизився.
- Що чути про моноголiв? Ворота вiдчиняти?
За©здити в Бiлгород Добриня намiру не мав: хотiв якомога швидше
добратися додому. Повiдомивши бiлгородцiв, що у Ки вi тихо, що Менгу-хан
вiдiйшов зi сво©ми туменами за Днiпро, запитав:
- Куди досягли мунгали? Калиновий Кут спалили чи нi?
Бiлгородцi не знали цього.
- Полоненикiв з того краю вели, та хтозна, з яких сiл, бо ©х же там
багато - i Некрашi, i Мутижир, i Ясногород, i Музичi, i Княжичi, i
Жорнiвка, i Калиновий Кут, i Личанка, i Звенигород[42]... Побачиш сам?
Бiлгород - на половинi путi вiд Ки ва до Калинового Кута, але друга
половина здалася Добринi значно довшою, хоча вiн тепер i пiдганяв
притомленого коня.
Ще не до©жджаючи до Жорнiвки i Княжич, побачив, що вони спаленi. Вiтер
порозносив попiл, i довкола лежали чорнi снiги. Пахло гаром. Над згарищами
кружляло вороння.
Добриня аж сп'янiв вiд того смороду-чаду i ©хав сам не свiй. Чим ближче
було додому, тим важчий тягар налягав йому на серце. Коли б не присипаний
снiгом бiр, вiн давно уже побачив би Калиновий Кут, бо ж вiд нього до
Жорнiвки лише двi чи три верстви. Та лiс стояв довкола, мов стiна, - не
проглянути.
Ще з лiсово© дороги йому в вiчi сяйнули позолоченi хрести Лисiвського
монастиря. Серце забилося частiше. Швидше, конику, швидше! А коли ви©хав з
лiсу на широку поляну, що високим пагорбом обривалася над Iрпенем, з
грудей вирвався радiсний стогiн-клекiт: на тому боцi, за широкою,
приметеною снiгом iрпiнською заплавою, темнiли знайомi хатини, з димарiв
пiднiмалися в небо сизо-бурi передвечiрнi дими. Калиновий Кут стояв
цiлий-цiлiсiнький i варив вечерю!
Добриня зупинив коня. Перед ним як на долонi лежало рiдне село! Скiльки
разiв у безсоннi зимовi ночi уявлялося воно йому. як рвалася до нього його
душа! I тепер вiн - вдома! Вдома! Швидше ж туди! Швидше!
В монастир не за©хав - поминув. Поспiшав. Накатана санна дорога через
Iрпiнь та луг вивела його на Широкий Берег, а звiдти - до Рокитного озера,
де на льоду, бiля ополонки, якась жiнка прала хустя. Бiля не© вешталося
невеличке хлоп'я у кудлатiй овечiй шапцi, насунутiй на самi очi.
Жiнка пiдвела на мить закутану вовняною хусткою голову, глянула на
вершника, що наближався до не©, i знову схилилася над ополонкою.
- Добрий вечiр, - привiтався Добриня, спинивши коня. - Чия будеш,
молодице? Як тебе звати?
Почувши його голос, жiнка враз стрепенулася, випросталася. Мокра
сорочка вислизнула з ©© рук.
- Ой! - вихопився у не© з грудей дивний вигук - чи то зачудування, чи
радощiв, чи болю.
- Ну, чого злякалася? Я Добриня iз роду Сичiв. Чула? А ти чия?
Жiнка схопилася за серце, ще раз зойкнула i поволi почала осiдати на
темний, залитий водою лiд. З ©© зблiдних уст раптом зiрвався болiсний
зойк:
- Добрине! Добрику!
Той голос змусив Добриню птахом злетiти з коня i пiдхопити майже
знепритомнiлу жiнку.
- Милано, ти?
Вiн пiдняв ©©, повернув обличчям до свiтла. Дивився на не©, страшенно
вражений.
- Я, Добрику! Я! - жiночий голос здригнувся i затих, з очей бризнули
сльози. Вiн притиснув ©© до грудей.
- Милано, сама доля звела нас сьогоднi! Хiба це не добре знамення?
- Ой Добрику, не на добро ся зустрiч!
- Як? Ти не рада, що я живий?
Милана раптом заридала, забилася у нього на грудях.
- Добрику! Добрику! Де ж ти пропадав стiльки лiт? Адже ж ти нiчого не
зна ш! - вигукнула вона з вiдча м у голосi.
- А що ж трапилося? Що?
Милана заридала ще голоснiше.
- Добрику! Любий мiй! Де ж ти подiвся? Ми всi гадали, що тебе вже i на
свiтi нема !
Добринин погляд раптом упав на хлоп'я, що злякано зирило на нього, i
страшний здогад пронизав його мозок.
- I ти...
- I я вийшла замiж, Добрику! - зойкнула знову Милана. - Вийшла замiж...
- За кого? Милане! - Йому здалося, що вiн гукнув на весь Калиновий Кут,
але помертвiлi уста ледве вимовили тi слова.
- За Василя.
- Якого Василя?
Милана провела рукою по лицю, мовби хотiла пересвiдчитися, що вона не
спить, i тихо, нiби сама до себе, промовила:
- Боже! Вiн таки нiчого не зна ! - I похилила голову. - За твого брата
Василя, Добрику. За твого брата...
- За мого брата! - Ця звiстка ще дужче вразила i приголомшила Добриню.
Вiн довго не мiг вимовити жодного слова i онiмiло, безтямно дивився у
зеленi Миланинi очi. Потiм тихо запитав: - Як же це сталося? Ти покохала
його? I вiн тебе?
Милана схлипнула, губи ©© скривилися.
- Яке там кохання!.. Я ждала тебе, Добрику, ждала! А ти не вернувся. I
нiхто не знав, де ти подiвся. Усi були впевненi, що ти загинув, бо саме
тодi по нашому кра© шастали половцi... Тво© батьки навiть заупокiйну
службу вiдправили за твою загиблу душу... Я скнiла душею цiлий рiк. А
потiм Василь заслав до мене сватiв...
- Васильку! Брате! - з болем вигукнув Добриня. - Хто б мiг подумати! Ми
ж були з ним не тiльки братами, а й друзями!
Милана вивiльнилася з його рук, витерла хусткою сльози.
- Ти, зда ться, звинувачу ш його? Даремно! Вiн тебе любив - i досi
згаду , i досi суму за тобою... Вiн хороший, Василь...
У Миланиному голосi забринiв осуд.
бородою. У незнайомця все було темне: i борода, i чуб, i очi, i одяг.
Тiльки зуби блиснули снiговою бiлизною, коли вiн розкрив рота, щоб
привiтатись. Во вода пiдiйшов до лiжка.
- Ну, як ся ма ш, хлопче? Болить?
- Болить.
- Я привiв тобi лiкаря. Це гречин Василакiй, вiн подивиться твою рану i
зробить, що треба. Ти вже потерпи, голубе, трохи! Микола щойно теж терпiв.
- Потерплю, - тихо вiдповiв Добриня i пiдвiв голову. - А як там Менгу?
Не повернувся?
- Слава Богу, щез, клятий! З Дарницi пiшов прямо на Бориспiль... Не по
зубах йому наш Ки©в! Може, обмине нас це лихо?
Кра м ока спостерiгаючи, як гречин вийма iз дерев'яно© скриньки рiзне
лiкарське причандалля, Добриня заперечив.
- Нi, не обмине! Ти, во водо, не зна ш тих людей. Вони хижi i
заздрiснi... Вони вже побачили Ки©в, дiзналися про його багатства i не
заспокояться доти, доки не вiзьмуть його на щит, не пограбують та не
сплюндрують дотла!
- Отже, ти вважа ш, що Менгу лише розвiдував пiдступи до Ки ва?
- Тiльки так... Правда, вiн покладав деякi надi© на сво©х послiв, якi
повиннi були умовити киян пiддатися йому по добрiй волi, та коли це не
вийшло, обмежився тим, що пошарпав околицi мiста, роздивився все, що мiг,
i повернувся назад, до Батия...
- Невже сюди прийде сам Батий? Коли ж?
- От сього не знаю. Може, скоро, а може, влiтку чи восени... Це вже як
йому заманеться.
Во вода замислився. На його крутому лобi туго зiйшлися до перенiсся
густi брови, утворюючи глибоку прямовисну зморшку.
- А може, й не прийде? Все ж може трапитися - до весни правець його
схопить або якась iнша болячка задушить. От i не прийде!
Добриня ворухнувся, бажаючи заперечити, але тут же скривився вiд болю.
- Ну, сподiватися на таку випадковiсть не слiд. Батий ще не такий
старий i не хворий. А якщо й задушить його яка-небудь болячка, то на його
мiсце стане Менгу або хтось iнший з Чiнгiсханових нащадкiв. Може, ще
безпощаднiший!
Пiдiйшов лiкар - i ©хня розмова припинилася. Гречин присiв на лiжко,
поклав пораненому долоню на лоба.
- Повернись-но, хлопче, до мене спиною - я подивлюся, що там у тебе.
Добриня обережно перевернувся i тут же засичав: несподiваним ривком
лiкар висмикнув iз тiла наконечник стрiли, що вже встиг вкипiти в рану.
- Ой!
Василакiй притримав його за плече.
- Тихо! Тихо! Нехай трохи поболить! Зате з рани витече зiпсована кров!
Тобi пощастило: стрiла наприкiнцi польоту втратила пробивну силу i
застряла в лопатцi, але кiстки не роздробила. - I несподiвано запитав: -
Жону ма ш?
- Нi, не маю.
- Ну, то до свадьби заго©ться! Але тиждень чи два доведеться полежати
тут, голубе! - Василакiй вiдрiзав шмат чистого полотна, намазав якоюсь
маззю, приклав до рани i туго перев'язав довгим тонким рушником. -
Вiдпочивай! А я завтра навiдаюсь...
Зiбравши сво© речi, вiн безшумно вийшов.
- Тиждень чи два! - вигукнув Добриня, коли дверi зачинилися. - Нiяк
менi лежати тут тиждень чи два!
- Чому? Хiба тобi тут погано? - нахмурився боярин.
- Не погано. Та душа рветься в Калиновий Кут. Чи живi там мо©? А може,
порубанi-пострiлянi? Чи верстають важкий шлях у татарську неволю?
- Я розумiю тебе. Але не поспiшай - видужай спочатку! Якщо тво© родичi
живi-здоровi, то й через тиждень чи два побачиш ©х, а якщо нi - то нi
сьогоднi, нi через тиждень уже нiчим ©м не зарадиш, - сказав Дмитро i,
несподiвано сiвши на лiжко, нагнувся i поцiлував Добриню в чоло. - Дякую,
друже мiй, за Янку, за доньку мою любу. Ти врятував ©©! Я довiчний твiй
боржник. Довiчний!..
Добриня знiяковiв.
- Я радий, що Янка жива й неушкоджена. й не варто було йти на вал. Я
казав ©й про це. Та що поробиш, коли вона така неслухняна.
- Нiде правди дiти, - погодився боярин. - Найменшенька вона у нас - от
i розбалували. Особливо прив'язалися до не© ми з бояринею, коли зник
Iлько... От ми всю любов нашу перенесли на Янку... Коли б трапилося з нею,
не дай Боже, нещастя, то не знаю, що б з нами було! Ось так, друже мiй...
А тепер - лежи i видужуй! Може, тобi щось треба - кажи! Все тобi буде -
©жа, одяг, кiнь, зброя! Все буде!
- Дякую, боярине, за щедрiсть... Але зараз менi нiчого не треба. Хiба
що одну дрiбницю - ножицi i дзеркальце, щоб пiдстригти сво© патли, що
вирослi©, як у попа, та бороду й вуса пiдправити або й зовсiм обстригти.
Дмитро усмiхнувся.
- Тiльки й того?.. Я зараз пришлю Василакiя. Вiн не тiльки умiлий,
знаючий лiкар, а й добрий цирульник. Як скажеш, так i зробить... Цей
гречин - на всi руки майстер.
Гречин не забарився. На цей раз вiн принiс з собою не чорну скриньку, а
велику дерев'яну тацю, на якiй стояв глек з окропом, лежали ножицi,
грецька бритва з тонкою ручкою iз баранячого рога, бронзове дзеркало,
мило, гребiнець.
- Хочеш стати гарним, юначе?
- Хочу стати молодим.
- Молодiсть та здоров'я - то i краса... Помаленьку пiдводься i сiдай
на стiлець - я почаклую бiля тебе. Ось так! - Василакiй узяв до рук
гребiнця i ножицi. - Але спочатку поглянь на себе. Бачиш?
Добриня заглянув у пiднесене гречином добре вiдполiроване жовтувате
дзеркало i побачив у ньому незнайомого, зовсiм чужого чоловiка з патлатою
.кучмою на головi i густою скуйовдженою бородою.
Господи! Невже це я? Таке страховисько! Недарма Янка з такою огидою на
мене дивилася!
Вiн уперше так зблизька i так пильно розглядав себе, бо ранiше мiг
робити це, лише дивлячись у воду, i був здивований i збентежений тим, що
побачив.
- Боже, яким страшним я, мабуть, здаюся для всiх! - не втримався вiд
зiтхання Добриня, повертаючи дзеркало лiкаревi.
Василакiй блиснув зубами.
- Ось що таке молодiсть! Жадоба життя! Потяг до краси!.. А в мо© лiта
цього вже не вiдчува ш!
- Скiльки ж вам?
- З пiвсотнi звернуло...- i Василакiй почав ножицями чикрижити густого
Добрининого чуба.
- Ви служите у боярина?
- Я служу, юначе, кожному, хто потребу мо © допомоги. В тiм числi i
во водi Дмитру та його домочадцям. Дверi багатьох ки©вських вельмож широко
i гостинно розчиняються передi мною. Навiть князiвськi. Бо хвороба нiкого
не мина .
- I давно ви вже в Ки вi?
- Та вже встиг стати справжнiм киянином, бо при©хав на Русь за п'ять
лiт до того, як помер князь Рюрик[41], батько князя Володимира Рюриковича.
- Ого, тридцять лiт! А додому не тягне?
- Ще й як тягне! Як згадаю сво© Салонiки, то, зда ться, на крилах
пролетiв би, аби хоч раз глянути на рiднi мiсця, на голубе море, на дикi
гори, на дорогi серцю могили матерi та батька... Батькiвщиною, мiй юначе,
завжди та земля, де ти прожив першi двадцять лiт, а потiм проживи ти в
iншому, навiть кращому, мiсцi i сорок, i шiстдесят, а тебе все тягтиме на
землю твого дитинства i тво © юностi, бо дитячi та юнацькi почуття i
враження, свiжi, чистi, найсильнiшi, залишаються в серцi назавжди. А ще
коли та земля - прекрасна Еллада...
Василакiй поклацав ножицями i надовго замовк, задумливо задивившись у
вiкно.
- То чому ж вам не повернутися додому, лiкарю? Що вас тут трима ?
Гречин знову заклацав ножицями - заходився стригти бороду.
- Не так це все просто, голубе... Бiльшу частину життя я прожив тут, у
Ки вi, тут одружився, завiв дiтей, збудував будинок, маю добрий зарiбок.
Поки був молодий, повен сили, то не так часто згадував домiвку, а тепер,
коли постарiв, все частiше в серце навiдуються спогади про батькiвщину,
мою милу Елладу, все дужче хочеться туди... Та як по©деш? Дружина-русинка
не пуска - бо©ться, що помру в дорозi чи половцi в полон потягнуть, сини
та дочки теж вiдмовляють. Ну, а внукiв, мо©х маленьких горобенят, сам не в
силi залишити... Дома навряд чи застану я кого-небудь живого iз сво©х:
батьки ще при менi померли, брати та сестри,- а я був наймолодший,- теж,
мабуть, досi Боговi душi повiддавали. Кого я там зустрiну, хто мене
привiта - племiнники та племiнницi? Я не знаю, чи вони взагалi у мене,
а якщо , то не дуже зрадiють дядьковi, якого носило по свiтах аж цiлих
тридцять лiт!
Розмова не заважала Василакi вi працювати. Довкола на пiдлозi вже
лежали купи обкарнаного з Добринино© голови та бороди волосся. Вправнi
рухливi пальцi швидко вмокнули тугу волосяну щiточку в окрiп, збили в
невеличкiй мисочцi мильне шумовиння, обмастили ним усе Добринине обличчя,
аж тому стало лячно, i спритно вхопили невеличку бритву, що скидалася на
вузький ножик з прямою кiстяною колодочкою.
Шкребучи Добринину щоку, Василакiй вiв далi:
- Ки©в став для мене другою батькiвщиною. Отож одна живе нинi направду
передi мною, перед мо©ми очима - Русь, а друга, Еллада,- в мо му серцi. Як
спомин... Я вже змирився з думкою, що нiколи бiльше не побачу сво ©
кохано© Грецi©, нiколи не вдихну на повнi груди неповторного запаху лавра
та магнолi©, не почую плескоту хвиль найласкавiшого в свiтi моря -
Егейського. Тут уже i помиратиму...
- Ну, що ви, лiкарю! Навiщо такi сумнi думки?
- Е-е, голубе, ми короткочаснi гостi на цьому свiтi. Не встига ш
надивитися на золоте сонце та голубе небо, як вiчнiсть уже стука до тебе
в дверi - виходь!.. Добре, що Менгу-хановi не захотiлося мерзнути пiд
валами Ки ва. А коли б трапилося навпаки? От i був би кiнець! Може, не
всiм, та багатьом. Бо я не вiрю, що Ки©в витрима облогу. Адже Переяслав i
Чернiгiв не витримали, а захисники там не менш мужнi, нiж нашi! -
Василакiй намочив у гарячiй водi рушничок i витер ним залишки мила на
Добрининому обличчi.- Ну, парубче, тепер видно, що ти й справдi парубок, а
не старий дiд! Поглянь у дзеркало! Впiзна ш себе? Це, братику, мистецтво -
змiнювати людську натуру! Ви, руси, до цього не додумалися, а ми, греки,
здавна це робимо...
- Однак у вас борода!
Василакiй усмiхнувся.
- З ким поведешся, у того i наберешся! - i подав дзеркало.
Добриня глянув - i обiмлiв.
- Ой! Невже це я?
На нього дивилося чи сь чуже, незнайоме обличчя: худi, обсмаленi
морозом щоки блищали, як вичинена шкiра. Тепер, коли раптом не стало вусiв
i бороди, виразнiше видiлялися брови i особливо очi, що ненапружено
слiдкували за кожним його порухом, а чуб, добре прополосканий днiпровською
водою, а нинi пiдрiзаний над чолом i поза вухами, лежав темною пухкою
копицею на крупнiй довгастiй головi.
Щоб краще себе розгледiти, Добриня повернувся до вiкна. Та рiзкий бiль
у спинi пронизав його тiло наскрiзь.
Вiн схитнувся, випустив дзеркало.
- Ти забув, хлопче, що нинi одержав гостинця вiд Менгу-хана, -
пробурчав Василакiй, пiдхоплюючи його попiд руки. - Лягай, сину, лягай - i
не ворушися!
I допомiг йому добратися до лiжка.
2
Поки Василакiй, прибираючи, шаргав ногами, брязкав ножицями та бритвою,
Добриня, пересилюючи бiль, тихо лежав на лiвому боцi, обличчям до вiкна, i
дивився крiзь вузькi шибки на ясне голубе небо. Лежав, думав про те, що
сталося з ним за останнi'два днi, i не вiрив сам собi. Мов крiзь марево,
ввижалося жовте, з рiдкими вусами i такою ж рiдкою бородою обличчя Менту,
купання у днiпровському прогно©, сперечання Жокте з киянами i вбивство
послiв, а сьогоднi - вбивство у вiдповiдь цiло© сотнi полоненикiв... Невже
це не сон? Невже вiн сам був учасником цих страшних подiй?
Так, був. Бо ще вчора носив на плечах дрантя монгольського богола, а
нинi лежить у чистiй постелi ки©вського тисяцького, ще вчора за сво
життя, яке кожно© митi могла обiрвати чужинська шабля, не дав би й ногати,
а сьогоднi вiн вiльний i тим - щасливий.
Яке це щастя - бути вiльним! Не бути рабом!
Вiн не почув, як вийшов з хоромини гречин, як причинилися за ним дверi.
Бiль поволi затихав, при мне тепло огорнуло його зi всiх бокiв, i, сам
того не помiчаючи, вiн склепив повiки...
Прокинувся вiд того, що вiдчув на собi чийсь пильний погляд. Розплющив
очi - i побачив посеред хоромини Янку з великою дерев'яною тацею в руках.
Вiн ще не зовсiм прийшов до тями, ще не струснув з себе залишки дрiмоти, а
тому подумав, що побачив ©© ввi снi. Вразив його погляд дiвчини i вираз ©©
обличчя: на ньому вимальовувався крайнiй подив. Йому навiть здалося, що
вона аж злякалася i ось-ось випустить з рук тацю, на якiй принесла йому
вечерю.
Ця думка остаточно вивела його iз сонного зацiпенiння - i вiн пiдняв
голову.
- Янко, ти?
Дiвчина злякано вiдступила на крок.
- А ти... хто? Це здивувало його.
- Як - хто? Я - Добриня... - Вiн пiдвiвся, сiв на лiжку i, раптом
здогадавшись, чому Янка не признала його, усмiхнувся. - А-а, ось чому ти
сумнiва шся... Що я без бороди та вусiв? Правда? Так це ж ваш Василакiй,
гречин, зробив таке чудо, що я й сам себе не впiзнав! А я таки справдi
Добриня! ©й-богу, я!
Янка все ще пильно приглядалася до нього, нiби сумнiвалася - вiрити чи
не вiрити. Потiм поставила тацю на стiл i тихо сказала:
- Ось - матiнка прислала тобi вечерю... ©ж!.. I поправляйся!.. Ти
захистив мене, врятував вiд поранення або й смертi... Я вдячна тобi, а
особливо - тато та мама... Аж страшно подумати, що б з ними було, коли б
мене не стало... А я тебе справдi спочатку не впiзнала - аж сторопiла,
побачивши зовсiм чужого чоловiка. А тепер бачу: нiс i очi - тi ж...
- Добре, що хоч по носу впiзнала.
- Ледве впiзнала - так ти змiнився! То був старий смерд, а тепер - нiби
молодий боярин або й князь!
- Ого! - усмiхнувся Добриня. - Якi в тебе крайнощi! То був старий -
тепер став молодим. Був раб, смерд - тепер боярин або й князь... Так, чого
доброго, я ще й справдi високо носа задеру!
- Ну, не дуже задирай! - фиркнула Янка. - Смерд завжди залишиться
смердом, хоч би його нарядити i в князiвський чи боярський одяг!
Вона навiть вередливо притупнула ногою.
- А я й не ряджусь в ©хнiй одяг, - серйозно вiдповiв на те Добриня,
зачеплений за живе. - Куди менi! Аби лиш трохи заго©лася рана, так i
полечу в свiй Калиновий Кут! Якщо мунгали не дiйшли туди, то я буду
найщасливiшою людиною на свiтi! I нехай тодi князь чи боярин зрiвня ться
щастям зi мною!
- Я бачу, ти сердишся, - примирливо сказала юна бояришня. - Не сердься!
Я ж прийшла не для того, щоб дратувати тебе, а принесла вечерю сво му
рятiвниковi... ж - i поправляйся, бо без цього не до©деш ти до свого
Калинового Кута! - I вона, крутнувшись на однiй нозi, вибiгла прудко з
хоромини.
3
Страшна тривога, що охопила було киян при появi Менгу-хана, поволi
улягалася. Татари так же хутко зникли, як i з'явилися, i це несподiване
зникнення однi приписували висотi i неприступностi ки©вських справдi
могутнiх, може, наймогутнiших на Русi, валiв, а iншi - заступництву
Господа Бога. Але i тi, й iншi поволi почали вiрити в те, що небезпека
минула, вогняним смерчем опаливши лише навколишнi села. Знову вiдчинилися
ворота мiста, завирували мiськi торговища, запрацювали i на Горi, i на
Подолi ремiсники, весело забелемкали дзвони церков, скликаючи прихожан до
утренi, обiднi та вечернi. А коли Дмитро послав гiнцiв аж до Переяслава та
до Росi i тi, повернувшись, сповiстили, що ворога нiде не зустрiли, кияни
i зовсiм полегшено зiтхнули:
- Слава Богу, пронесло!
В один iз таких днiв за обiднiм столом зiбралася вся боярська родина.
Вийшли i обидва пораненi - боярин Микола Дмитрович i Добриня. У боярина ще
болiла рука, i вона лежала у нього на грудях, пiдв'язана через плече
рушником, а Добриня почував себе вже зовсiм дужим. Неглибока рана швидко
затягнулася i нагадувала про себе лиш зрiдка ледь помiтною сверблячкою.
Вiн надумав завтра вирушити до Калинового Кута i хотiв пiсля обiду сказати
про це бояриновi Дмитру, але той випередив його. Закiнчивши обiд i витерши
рушником рота, вiн поклав свою правицю на плече Добринi.
- Ну, парубче, знудьгувався, бачу, ти тут? Рвешся додому?
- Рвуся, боярине.
- Завтра по©деш... Для тебе вже все приготовлено в дорогу, © кiнь
сто©ть пiд сiдлом - це тобi подарунок вiд мене i нас усiх.
- Дякую, боярине, - вклонився Добриня. - Вiк пам'ятатиму всiх вас!
- Не поспiшай дякувати... Я сказав не все...
- Я слухаю, боярине.
- Бачиш, Ки©в залишився сиротою: князь наш утiк, забравши з собою
вiйсько. А я не думаю, що Батий обмежиться однi ю розвiдкою. Раз була
розвiдка, то рано чи пiзно i вся орда прийде сюди. А у нас - обмаль збро©.
Потрiбна криця, щоб кувати мечi, наконечники для стрiл та списiв, пластини
для лат, дрiт для кольчуг. А де ©© взяти? Крицi потрiбно, багато крицi!
Отож я й подумав, що ти з батьком та братами, якщо живi, витопиш ©© i
привезеш до Ки ва, прямо менi, бо думати про все мiсто, поки нема князя,
мушу я. А я вже тут подбаю, щоб зброярi зробили з не© те, що нам
потрiбно... Зрозумiв?
- Зрозумiв, боярине. Якщо батько та брати живi, я скажу ©м, i ми вже
постара мося!
- Друже мiй, якщо, не дай Боже, нiкого з тво©х нема в живих, бо ж
минуло аж п'ять рокiв, як ти розстався з ними, то збирай сiльських
умiльцiв, копай руду i витоплюй крицю сам. Без не© Ки ву - як без рук!
- Розумiю, боярине, i зроблю все, що зможу, - запевнив Добриня.
Другого дня пiсля снiданку вiн вийшов з гостинного боярського дому. Ще
тiльки-тiльки пiднiмався на сходi край неба, розганяючи iмлистi ранковi
сутiнки, а на дворi вже поралися боярськi челядники, бiля стайнi бив
копитом осiдланий кiнь, а поряд з ним бовванiла невеличка жiноча постать.
- Янка? Ти що тут робиш? - здивувався Добриня, пiдiйшовши ближче i
впiзнавши бояришню.
Дiвчина знiяковiла. Пальцi ©© змерзли, i вона нiяк не могла прив'язати
невеличку торбинку до саквiв, приторочених до сiдла.
- Та... - i замовкла в нерiшучостi. - Подарунок...
- Що там?
- При©деш додому - побачиш... Не питай, а допоможи менi! Пальцi
покоцюбли - нiчого не можу вдiяти...
- То давай сюди, - i Добриня запхнув торбинку собi за пазуху, думаючи,
що там снiданок, яким вiн поласу , коли до©де до Бiлгорода. - Дякую, що
принесла, бояришне, i будь щаслива та долi мила!
Не вiдповiвши, Янка потупотiла до ганку i зникла в хоромах, грюкнувши
дверима.
Добриня вивiв коня за ворота, скочив у сiдло i помчав до Бiлгородських
ворiт - на ви©зд. Поминувши ©х i не дуже поспiшаючи, по©хав униз, до
Либiдсько© долини.
Тим часом зiйшло сонце - i над заснiженою землею зарожевiв ясний
морозний свiтанок. З-за ки©вських гiр блиснули червонястi променi i
освiтили все довкола. I тодi, не так з голоду, як з цiкавостi Добриня
вийняв з-за пазухи торбинку i, розв'язавши, витягнув з не© якийсь тугий
бiлий сувiй. Розгорнув - i остовпiв. Гаряча хвиля раптово вдарила в серце:
у руках вiн тримав гарно вишиту шовковою заполоччю лляну сорочку.
Подарунок юно© бояришнi!.. Так ось воно що! Янка! Напевне ж, сама вишивала
й шила? I кому? Смердовi, упослiдженому рабовi! Невже... Невже це тiльки
дяка за порятунок?
Лице його спаленiло. Серце забилося частiше. Вiн не знав, що думати.
Невже Янка, оте вередливе дiвчисько, що тiльки-но ста дорослою дiвчиною,
невже вона знайшла в ньому щось таке, що зворухнуло ©© ще напiвдитячу
душу? Та нi, не може такого бути, вiдгонив вiн вiд себе подiбнi думки. Щоб
дочка во води, боярина, тисяцького, друго© пiсля князя особи в мiстi,
раптом проявила якiсь почуття до смерда, колишнього полоненика? Нi, нi,
кинь про це думати, хлопче! Адже вона вiдверто i не раз говорила, що ти -
раб, смерд!.. Правда, в ©© очах iнодi спалахували якiсь вогники
зацiкавленостi, щось у них жило таке, що не раз змушувало його
задумуватись i хвилюватись. Особливо це було помiтно в останнi днi, коли
вона, замiсть челядницi, приносила снiданок, обiд та вечерю, ставила на
стiл i, зашарiвшись, поспiшно виходила з хоромини. Та разом з тим вiн
добре пам'ятав ©© слова "смерд", "раб", що не раз зривалися з ©© уст i
болюче, мов батогом, стьобали по серцю.
Вiн обережно згорнув сорочку, засунув у торбинку i заховав за пазуху.
Вiдчувши неувагу вершника, кiнь з рисi перейшов на помiрну ходу, та
Добриня не помiтив цього. Перед очима все стояла Янка. То вiн уявляв, якою
вона була, коли вони вперше зустрiлися за боярським столом, - жвавою,
пустотливою отроковицею, у яко© часто проривалася якась на©вна, мила
дитиннiсть, то пригадав вираз подиву i страху на ©© обличчi, коли вiн,
захищаючи на валу вiд стрiл, зненацька схопив ©© за плечi i притиснув до
грудей, то, нарештi, спливло перед очима ©© розгублене личко, коли вона в
поспiху прив'язувала до сакiвiв свою торбинку.
Коли б хто-небудь мiг у цю мить побачити його збоку, то помiтив би на
його обличчi задумливу усмiшку, яка то з'являлася i яснiла, то поволi
вкривалася холодною тiнню, але не зникала зовсiм. Янка стояла перед ним,
мов жива, i вiн бачив ©© темнi, з iскринками, очi, пушистi коси, чув ©©
дзвiнкий голос, що саме, як i у хлопцiв, ламався i iнодi ставав грудним,
мелодiйним.
Врештi вiн струснув головою, мов хотiв вiдiгнати вiд себе набридливе
марево, i вдарив коня ногами.
- Но-о!
Вiд Ки ва до Бiлгорода двадцять верстов, i цей шлях Добриня подолав
якось непомiтно i швидко, бо був вiн добре вторований монгольською
кiннотою та ногами полоненикiв. Подекуди край дороги лежали трупи тих, хто
пристав i кого нападники добили сво©ми дерев'яними довбешками-шокпарами.
Коли вiн наближався, вiд трупiв нехотя пiднiмалося в небо вороння.
На серцi ставало важко. Як i чим зустрiне його Калиновий Кут?
Ще здалеку, ©дучи полем, почув, як у Бiлгородi дзвонили до обiднi,
побачив золотi хрести церков, високi землянi вали i потемнiлi дубовi
заборола по ньому. Ворота були зачиненi. Нажаханi несподiваним нападом
монголiв, бiлгородцi стояли на надбрамнiй вежi i мовчки дивилися на
одинокого вершника.
- Хто такий? Звiдки i куди ©деш? - запитали його, коли вiн наблизився.
- Що чути про моноголiв? Ворота вiдчиняти?
За©здити в Бiлгород Добриня намiру не мав: хотiв якомога швидше
добратися додому. Повiдомивши бiлгородцiв, що у Ки вi тихо, що Менгу-хан
вiдiйшов зi сво©ми туменами за Днiпро, запитав:
- Куди досягли мунгали? Калиновий Кут спалили чи нi?
Бiлгородцi не знали цього.
- Полоненикiв з того краю вели, та хтозна, з яких сiл, бо ©х же там
багато - i Некрашi, i Мутижир, i Ясногород, i Музичi, i Княжичi, i
Жорнiвка, i Калиновий Кут, i Личанка, i Звенигород[42]... Побачиш сам?
Бiлгород - на половинi путi вiд Ки ва до Калинового Кута, але друга
половина здалася Добринi значно довшою, хоча вiн тепер i пiдганяв
притомленого коня.
Ще не до©жджаючи до Жорнiвки i Княжич, побачив, що вони спаленi. Вiтер
порозносив попiл, i довкола лежали чорнi снiги. Пахло гаром. Над згарищами
кружляло вороння.
Добриня аж сп'янiв вiд того смороду-чаду i ©хав сам не свiй. Чим ближче
було додому, тим важчий тягар налягав йому на серце. Коли б не присипаний
снiгом бiр, вiн давно уже побачив би Калиновий Кут, бо ж вiд нього до
Жорнiвки лише двi чи три верстви. Та лiс стояв довкола, мов стiна, - не
проглянути.
Ще з лiсово© дороги йому в вiчi сяйнули позолоченi хрести Лисiвського
монастиря. Серце забилося частiше. Швидше, конику, швидше! А коли ви©хав з
лiсу на широку поляну, що високим пагорбом обривалася над Iрпенем, з
грудей вирвався радiсний стогiн-клекiт: на тому боцi, за широкою,
приметеною снiгом iрпiнською заплавою, темнiли знайомi хатини, з димарiв
пiднiмалися в небо сизо-бурi передвечiрнi дими. Калиновий Кут стояв
цiлий-цiлiсiнький i варив вечерю!
Добриня зупинив коня. Перед ним як на долонi лежало рiдне село! Скiльки
разiв у безсоннi зимовi ночi уявлялося воно йому. як рвалася до нього його
душа! I тепер вiн - вдома! Вдома! Швидше ж туди! Швидше!
В монастир не за©хав - поминув. Поспiшав. Накатана санна дорога через
Iрпiнь та луг вивела його на Широкий Берег, а звiдти - до Рокитного озера,
де на льоду, бiля ополонки, якась жiнка прала хустя. Бiля не© вешталося
невеличке хлоп'я у кудлатiй овечiй шапцi, насунутiй на самi очi.
Жiнка пiдвела на мить закутану вовняною хусткою голову, глянула на
вершника, що наближався до не©, i знову схилилася над ополонкою.
- Добрий вечiр, - привiтався Добриня, спинивши коня. - Чия будеш,
молодице? Як тебе звати?
Почувши його голос, жiнка враз стрепенулася, випросталася. Мокра
сорочка вислизнула з ©© рук.
- Ой! - вихопився у не© з грудей дивний вигук - чи то зачудування, чи
радощiв, чи болю.
- Ну, чого злякалася? Я Добриня iз роду Сичiв. Чула? А ти чия?
Жiнка схопилася за серце, ще раз зойкнула i поволi почала осiдати на
темний, залитий водою лiд. З ©© зблiдних уст раптом зiрвався болiсний
зойк:
- Добрине! Добрику!
Той голос змусив Добриню птахом злетiти з коня i пiдхопити майже
знепритомнiлу жiнку.
- Милано, ти?
Вiн пiдняв ©©, повернув обличчям до свiтла. Дивився на не©, страшенно
вражений.
- Я, Добрику! Я! - жiночий голос здригнувся i затих, з очей бризнули
сльози. Вiн притиснув ©© до грудей.
- Милано, сама доля звела нас сьогоднi! Хiба це не добре знамення?
- Ой Добрику, не на добро ся зустрiч!
- Як? Ти не рада, що я живий?
Милана раптом заридала, забилася у нього на грудях.
- Добрику! Добрику! Де ж ти пропадав стiльки лiт? Адже ж ти нiчого не
зна ш! - вигукнула вона з вiдча м у голосi.
- А що ж трапилося? Що?
Милана заридала ще голоснiше.
- Добрику! Любий мiй! Де ж ти подiвся? Ми всi гадали, що тебе вже i на
свiтi нема !
Добринин погляд раптом упав на хлоп'я, що злякано зирило на нього, i
страшний здогад пронизав його мозок.
- I ти...
- I я вийшла замiж, Добрику! - зойкнула знову Милана. - Вийшла замiж...
- За кого? Милане! - Йому здалося, що вiн гукнув на весь Калиновий Кут,
але помертвiлi уста ледве вимовили тi слова.
- За Василя.
- Якого Василя?
Милана провела рукою по лицю, мовби хотiла пересвiдчитися, що вона не
спить, i тихо, нiби сама до себе, промовила:
- Боже! Вiн таки нiчого не зна ! - I похилила голову. - За твого брата
Василя, Добрику. За твого брата...
- За мого брата! - Ця звiстка ще дужче вразила i приголомшила Добриню.
Вiн довго не мiг вимовити жодного слова i онiмiло, безтямно дивився у
зеленi Миланинi очi. Потiм тихо запитав: - Як же це сталося? Ти покохала
його? I вiн тебе?
Милана схлипнула, губи ©© скривилися.
- Яке там кохання!.. Я ждала тебе, Добрику, ждала! А ти не вернувся. I
нiхто не знав, де ти подiвся. Усi були впевненi, що ти загинув, бо саме
тодi по нашому кра© шастали половцi... Тво© батьки навiть заупокiйну
службу вiдправили за твою загиблу душу... Я скнiла душею цiлий рiк. А
потiм Василь заслав до мене сватiв...
- Васильку! Брате! - з болем вигукнув Добриня. - Хто б мiг подумати! Ми
ж були з ним не тiльки братами, а й друзями!
Милана вивiльнилася з його рук, витерла хусткою сльози.
- Ти, зда ться, звинувачу ш його? Даремно! Вiн тебе любив - i досi
згаду , i досi суму за тобою... Вiн хороший, Василь...
У Миланиному голосi забринiв осуд.