Малик Владимир. Горить свiча

ряджених вихопилася за поворот - помчала по на©ждженiй дорозi мимо
кладовища до високого пагорба, що круто спускався до рiчки, а з другого
боку - до яру.
Тут хлопцi повипрягали коней, повитягали з саней дишлi.
- Сiдайте! Хто не бо©ться перевернутися - до мене! Добриня теж вкпряг
коня, прив'язав до грушi. Сани притягнув на край кручi, сам сiв попереду,
щоб правувати ними. Бiля нього притулилася, принишкла Росиця, а за ними
вмостилися хлопцi й дiвчата. Хтось пiдштовхнув ззаду - i сани, набираючи
швидкостi, завихрюючи за собою пухкий снiг, помчали з гори.
Було весело. Швидка ©зда захоплювала. Обличчя розпаленiли, з уст
зривався смiх i спiв. Потiм дiвчата вiд страху почали попискувати,
тулитися до парубкiв, та Добриня керував вправно, не перекинувся, не
за©хав у замет, а з гуркотом перемахнув по льоду рiчку i зупинився далеко
посеред заснiженого лугу.
- При©хали! А тепер, хлопцi, тягнiть сани нагору! Хлопцi, мов молодi
лошаки, швидко потягнули назад, а Добриня на правах господаря йшов з
дiвчатами по ©хньому слiду i пiдганяв:
- Но! Соб! Гаття!
Росиця не вiдставала вiд нього, i ©© щасливi очi сяяли радiстю. Бо хiба
ж багато для щастя треба? Ласкавий погляд коханого - i ти вже на сьомому
небi!
Назустрiч ©м з гори раптом ринуло щось волохате, страшне, все в снiгу.
Кумельгом покотилося прямо на дiвчат.
- Р-р-р!..
Дiвчата заверещали, сипонули врозтiч.
- Ой людоньки-и!..
Страховисько пiдвелося на ноги - з вiдкинуто© назад ведмежо© голови
висунулася чорна чуприна Кузьми. Вiн реготав - аж заливався.
Дiвчата накинулися на нього з кулаками, почали штовхати пiд боки, а
Кузьма вiдмахувався, падав у снiг, качався в снiгу, як у пуховi, рикав,
мов роздратований ведмiдь, i намагався пiймати котру-небудь iз них.
Смiх, виск, веселощi...
А Добринi якось стало не по собi. Звiдкiлясь здалеку, з-за лiсу, з-за
бiлих снiгiв, враз долинув до нього гiркий запах диму, жiночий зойк,
дитячий плач, тупiт копит, брязкiт шабель i чужий гортанний вигук:
гурракх, гурракх!..
Спогад? Марево?
Так, несподiваний спогад, що жив у його пам'ятi i не мiг вивiятися з
не©, гострим болем пронизав йому серце-Як тихо i гарно навкруги! В якому
тихоплинному снi сто©ть пiд снiгом зелений бiр за Iрпенем! Як ясно ся в
голубому небi золоте сонце! I як весело луна парубочий смiх, i щастям
сяють дiвочi очi!
Чи ж надовго все це?
Вiн зупинився i стояв задуманий, похмурий, заглиблений у сво© важкi
спогади, аж поки раптом не вiдчув дотик чи ©сь тепло© руки i нiжний голос
сестри не вивiв його з холодного тупого зацiпенiння:
- Добрику, Добрику, що з тобою? Що?



Роздiл III. КНЯЗI

1

В перший день Великого посту Добриня з братом Iванком вирушили до
Ки ва. На санях у кожного - круглi лозовi кошелi з крицею, рептух вiвса та
чимала в'язка сiна - для коней, полотняна торбина з житнiм хлiбом та
замерзлим салом - для себе.
Ви©хали вдосвiта, ©хали цiлий день, а Бiлгородськi ворота поминули
перед самим закриттям, коли вже добре сутенiло. За Софi ю повернули
лiворуч - до садиби тисяцького Дмитра. Та не про©хали й сотнi крокiв, як
iз завулка вимчав невеликий загiн вершникiв i зупинився перед ними.
Переднiй, мабуть, старший, запитав:
- Хто такi?
Добриня натягнув вiжки.
- Тпр-р-у-у!.. Веземо крицю до тисяцького Дмитра.
- До тисяцького Дмитра? - перепитав старший, i в його голосi прозвучав
подив, замiшаний на недоброзичливостi чи то навiть на ворожостi. - А хiба
вам не вiдомо, що боярин Дмитро вже не тисяцький?
Новина вразила Добриню. Вiн цього не знав.
- Не тисяцький? Як? Чому?
- Чоловiче, ти що - з неба впав? - вигукнув старший. - Таж до Ки ва
повернувся великий князь Володимир Рюрикович! Чув про такого? Вiн довгий
час був великим князем ки©вським, аж поки Михайло Чернiгiвський силою не
вiдiбрав у нього престольного Ки ва. Тепер вiн, слава Богу, знову тут i,
замiсть Дмитра, настановив нового тисяцького - боярина Домажира.
- Це новина для нас, - вiдповiв Добриня. - Але справи вона не мiня .
Тодi ми повеземо свiй товар до боярина Дмитра.
- Чекай, чекай! - старший пiдняв руку. - Твiй голос менi зда ться дуже
знайомим. Десь я вже чув його! Як тебе звати?
- Добринею.
- Добринею? А ти часом не той Добриня, що разом з татарським
посольством прибув до Ки ва?
Якийсь час старший мовчав. У густiй морозянiй iмлi його обличчя ледве
виднiлося, але Добриня все ж помiтив, як раптом воно здригнулося, а очi
блиснули недобрим вогнем.
- Я таки не помилився! Це ти - Добриня! - вигукнув той злорадiсно. - А
мене ти впiзнав?
- Нi.
- А я Доман... Пам'ята ш? Той, кого ти за груди брав... От ми й
зустрiлися! Ха-ха! Зустрiлися! Ти не сподiвався? Аякже! Ти думав, що мене
вже й на свiтi нема , а я, як бачиш, тут! Живий! Та не тiльки живий, а ще
й на службi у князя Володимира Рюриковича!.. Ану, з саней, смерде, та
стань перед боярином! Скинь шапку!
Добриня накинув вiжки на рожен i злiз з саней. Його враз охопило
почуття небезпеки. Доман! Хiба можна забути це незвичне iм'я - Доман[45]?
Хiба можна забути той день i посольство Менгу-каана? А сутичку з Доманом?
Його шаленi погрози?.. Та вiн i зараз погрожу . До того ж тепер вiн ма
якусь владу, бо ж очолю загiн князiвсько© мiсько© сторожi. Мабуть, новий
князь випустив його з поруба та ще й приласкав...
Доман пiд'©хав ближче, майже впритул, запитав суворо:
- Хто то з тобою?
Добринi не хотiлося наражати Iванка на небезпеку. Вiн оглянувся на
нього i помiтив, що той напружено вслуха ться в ©хню розмову, але, видно,
нiчого не може второпати. Щоб брат зрозумiв, що вони несподiвано потрапили
в халепу, вiн голосно вiдповiв:
- Це мiй сусiд... Ми з ним привезли крицю на продаж.
- А для чого бояриновi так багато крицi?
- То вже не наше дiло... Наше - витопити ©© з руди i щось на цьому
заробити. Не купить боярин - повеземо на Подiл...
- Не поспiшай на Подiл! Нiкуди ти не по©деш!
- Як то?
- А так! - Доман повернувся до сторожi. - Вiзьмiть його!
Добриня вiдсахнувся, але раптом вiдчув, як у спину уперлося вiстря
списа. Нi, тут не втечеш i так просто вiд Домана не вiдкараска шся. Хоч би
до Iванка не причепилися та коней не забрали.
- Ти ось що, Iванку, - повернувся вiн до брата, - прив'яжи мо©х коней
до сво©х саней i простуй до боярина. Людей розпита ш, де вiн живе... А
дома скажи, щоб за мною не турбувалися. Князь у всьому розбереться i
вiдпустить...
Його штовхнули в спину.
- Iди!
Iванко, все ще, мабуть, не розумiючи, що сталося, залишився остовпiло
стояти бiля саней, а Добриня, ввiбравши голову в плечi, пiдштовхуваний
ззаду мiцними стусанами, важко побрiв безлюдною вулицею услiд за Доманом.
Нiчна варта бiля Софiйських ворiт, що вели з Ярославового города до
Дитинця, тобто города Володимирового, пропустила Домана без затримки:
видно, тут його знали.
Володимирiв город! Збудований князем Володимиром Святославичем, вiн був
резиденцi ю великих князiв ки©вських. Високий земляний вал з дубовим
заборолом по ньому вiдокремлював його вiд Ярославового города i захищав
князiв не стiльки вiд чужинсько© загрози, як вiд власно© ки©всько© чернi.
Центром Володимирового города була Десятинна церква, найстарiша кам'яна
споруда Ки ва. Перед нею простелився Бабин торжок, просторий майдан,
посеред якого на високому пiдмурiвку стояла бронзова квадрига - четвiрка
мiдних коней, запряжених у колiсницю, привезена Володимиром Святославичем
як вiйськовий трофей з Херсонеса Таврiйського. Довкола майдану,
прикрашаючи князiвськi хороми, вивищувалися мармуровi стату©
старо-грецьких богiв та геро©в, що були привезенi звiдти ж.
Добриня нiколи не бував тут i тепер з цiкавiстю розглядався довкола.
Десятинна церква, темна i похмура, стояла пiд самим валом, над кручею, що
нависла над Подолом. В князiвських та боярських хоромах подекуди свiтилися
вiкна - там горiли свiчки, миготiли неяснi тiнi, йшло невидиме чуже життя.
Князiвськi господарчi будiвлi, хоч там свiчки i не свiтилися, теж було
добре видно, бо на майданi сторожа розiклала велике багаття, що
освiтлювало майже весь Володимирiв город.
Вiн думав, що його ведуть до старшого - до якогось боярина чи й до
самого князя, i сподiвався, що його зразу ж вiдпустять, бо не вiдчував за
собою нiяко© провини. Та Доман повернув на задвiрки, до князiвських
конюшень. Там, у закутку, темнiла присадкувата дерев'яна споруда, зрубана
з товстих колод. Замiсть вiкон, у нiй виднiлися вузесенькi, завширки в
долоню, прорiзи, затуленi зсередини ганчiр'ям.
Добриню обдало холодом.
Поруб! Князiвська тюрма! Так ось куди хочуть запроторити його!
Нiби вгадуючи його думки, Доман хижо оскiрнувся:
- Так, так! Ти не помилився! Це справдi яма! Поруб! Я в нiй з ласки
князя Михайла, боярина Дмитра та й тво ©, собако, просидiв майже всю зиму!
А тепера - твоя черга! Ха-ха! - I повернувся до пiдлеглих. - Киньте його
туди! Та швидше!
Два дужi гриднi схопили Добриню, втягнули крiзь низенькi дверi в темне
примiщення i штурхонули в спину. Падаючи, вiн простягнув наперед руки - i
це його врятувало, бо зумiв ухопитися за якусь перекладину чи верхнiй брус
зруба i, хоча й зiрвався, впав у яму не головою вниз, а ногами.
Зверху загуркотiло, грюкнуло, видно, закрили ляду i замкнули дверi. В
ямi стало зовсiм темно.
Якийсь час, ошелешений падiнням i пригнiчений тим, що з ним сталося,
Добриня стояв мовчки, не рухаючись. Потiм, тримаючись за стiну зруба i
боячись, щоб не впасти у яму для нечистот, обережно ступив два кроки в
один бiк - стiна, в другий - теж стiна. Не розженешся тут! Справжня
домовина!
Важкий розпач поволi, як холодне гаддя, почав заповзати в його серце.
Ноги затремтiли, пiдiгнулися, i вiн, опираючись спиною на слизький
заплiснявiлий зруб, сповз униз, на нерiвну дерев'яну пiдлогу...


2

дучи з невеликим почтом до короля Бели, князь Михайло Всеволодович
несподiвано для себе i сво©х супутникiв зустрiв у пуштi[46] - угорському
степу - половцiв. У долинi, над заболоченою рiчкою, стояли рядком темнi
гостроверхi вежi-юрти на возах, перед ними горiли багаття, вешталися
жiнки, чоловiки, дiти, на лузi паслися конi, ремигала худоба, мекали
вiвцi.
Князь не повiрив очам i, вражений, повернувся до боярина Федора.
- Чи менi приверзлося? Чи й справдi половцi? I де вони тут взялися?
Сонце било прямо в обличчя. Боярин приклав долоню козирком до лоба.
- Половцi! й-богу, половцi! Помiтили нас, сiдають на коней i скачуть
сюди!
Всi зупинилися. Гриднi оточили князя - поклали руки на держаки мечiв.
Половцi наблизилися, ©х було не менше сотнi. Переднiй запитав:
- Хто ви?
- Я ки©вський князь Михайло. А це - мо© супутники, - стримано вiдповiв
Михайло Всеволодович. - А ви хто? Якого хана пiдданi?
- Хана Котяна... Я його син Тiгак. Князь зрадiв.
- О, яким побитом хан Котян опинився тут? Я ж його знаю! Ми разом з ним
билися проти татар на Калцi© Я хотiв би побачити хана!
Тiгак приклав руку до грудей.
- Хан Котян з радiстю зустрiне великого князя ки©вського. Я проведу вас
до нього, ©дьте за мною!
Вони довго ©хали весняним степом. Снiг уже зiйшов з землi. Було тепло.
В голубому небi весело дзвенiли жайворонки. Рання весна пробудила землю
вiд зимового сну - i вона щедро вкривалася молодим зелом, на повнi груди
дихала його духмяними пахощами, стрiляла бростю й бруньками на всi боки.
На видноколi то там, то тут темнiли юрти - то виднi-лися стiйбища
половецьких родiв.
Стiйбище хана Котяна виринуло з-за пагорба раптово. У великiй затишнiй
долинi, над чималим озером курилися дими, стояло багато возiв з вежами.
Вдалинi пастухи пасли отари i стада.
Ханська юрта вирiзнялася з-помiж iнших бiльшим розмiром, бiлим кольором
та тим, що стояла окремо на крутому березi. Перед юртою горiв вогонь, а
бiля нього на товстiй сiрiй кошмi, застеленiй килимом, сидiв, пiдiбгавши
пiд себе ноги, сивий старий половець у малиновому чекменi та лисячому
тумаку[47] на круглiй головi.
Хан Котян! Обличчя його було темне, пооране зморшками, рiдкi сивi вуса
звисали на рота, але з-пiд важких повiк свiтився чiпкий, уважний погляд
карих очей. Вiн давно запримiтив верхiвцiв, упiзнав сина i тепер намагався
розпiзнати незнайомцiв, що ©хали з ним.
Тiгак скочив з коня.
- Великий хане, я привiв ки©вського коназа Михайла - вiн ©де в Естергом
до короля Бели.
Котян довго вдивлявся в князя. Потiм, упiзнавши, досить прудко, без
видимого зусилля пiдхопився i розкинув руки для обiймiв.
- Ай справдi князь Михайло! Я радий вiтати тебе, княже, у себе дома!
Князь обiйняв Котяна.
- Скiльки лiт, скiльки зим, хане!.. Однак менi дивно бачити тебе не в
Половецькiй землi, а в Угорськiй. Котян не вiдповiв, а повернувся до сина.
- Тiгаку, сину, пригости киян якнайкраще, а менi з князем хай подадуть
обiд до юрти! - I вiдкинув важкий полог. - Прошу, княже!
У юртi стояли сутiнки, було тепло i затишно. На завiшаних килимами
стiнах висiла зброя. Долiвка теж у килимах, а на них, попiд стiнами,
лежали пухкi барвистi подушки.
Поки хан i князь роздягалися та всiдалися, двi молодi половчанки внесли
обiд - тушковану баранину, тонкi пiдсмаженi коржi, сир, айран та кумис.
Поряд поклали вишитi рушники - витирати руки.
Хан запросив до обiду.
- Що, княже, ма мо, тим i вiта мо. Зараз ми зовсiм збiднiли. I ледве
вислизнули iз Бати вого зашморга. Ти запитав мене, чому я не в Половецькiй
землi, а в Угорськiй...
Котян запив шматок баранини кумисом i подав другу чашку князевi. Вони
поволi жували ©жу сво©ми старими, з'©деними зубами i тихо бесiдували.
Товмач ©м був не потрiбен: Котян добре розмовляв мовою сво©х сусiдiв.
- Коли б ©й був тут сам, хане, або з невеликим почтом, як я, то я
подумав би, що ти теж ©деш до короля Бели шукати союзника у вiйнi з
Бати м. Але ж ти тут з цiлою ордою. Це мене здивувало, - сказав князь.
- Не дивуйся, княже. Торiк усе лiто Бати вi тумени гасали по наших
степах за нами. У передгiр'ях Обезьких[48] гiр винищили майже всiх
половцiв, на Кубанi - теж. А хто лишився живий, того перетворили на сво©х
конюхiв. Потiм пiшли на донських та приднiпровських половцiв. Пощади до
нас вони не мали. Охоплять кiлька родiв, зженуть в одне мiсце - i
вирубують. Охоплять iнших - i теж шаблями та со©лами по черепку! Увесь
степ вкрився половецькими трупами. Галич так розкормилася на дармових
харчах, що й злетiти в небо вже не мала сили... Хто мiг, той тiкав свiт за
очi - у Крим, за Обезькi гори, на Русь, у Польщу та Литву. По всьому свiту
розсiявся мiй народ. Полонених потягнув Батий на рiку Волгу, а по нiй - аж
у булгарську землю, на рiку Каму, воювати бул-гарiв... Пiсля багатьох
кривавих сутичок з татарами я зрозумiв, що не вiдiб'юся, що загине рiд
мiй, плем'я мо , а з ним i я загину. Тодi я зняв усiх з насиджених мiсць i
повiв в Угорську землю. Я сподiвався, що король Бела прийме нас, бо ж його
мати - половчанка, наша княжна...
- Ну i як вiн вас прийняв?
- Як родичiв. Сам ви©хав нам назустрiч, на погранич-чя, привiтав мене,
як брата, i надав вiльнi землi для кочування. Там i вiдбулася наша
розмова, там ми уклали угоду...
- Про що?
Котян обсмоктав кiстку, рушником витер вуса i руки.
- Зi мною прийшло сорок тисяч кибиток! Як бачиш, сила не мала! Бела це
оцiнив i поставив передi мною двi вимоги: прийняти католицьку вiру,
похрестити всiх, а друге - служити йому вiйськовою силою у домашнiх вiйнах
з можновладцями-банами, якi самi хочуть стати королями.
- Ну i що?
- Я погодився. А що мав робити? Нам нiкуди було дiватися... Мене
першого похрестили, а потiм i народ мiй. Тепер я, великий хан, колишнiй
вiльний степовий орел, став данником короля Бели. Вiн дав нам притулок,
землю, а за це ми слугу мо йому нашими шаблями... Ось так, княже! А ти?
Чого ти тут?
Князь Михайло зiтхнув.
- Та того ж, хане, що й ти. Тiльки я не став чекати нападу Менгу-хана,
а вирiшив шукати союзу, щоб спiльно iз сусiдами стати супроти Батия!
Передусiм - привернути короля Белу до цього союзу, князя Данила, польських
князiв... Тепер бачу, що й ти будеш з нами... Сила зiбралася б не мала!
Коли б ми разом стали супроти Батия, то...
- Дай, Боже, нашому телятковi та вовка з'©сти! - зiтхнув Котян. - Але
створити такий союз - ой як важко!
- Хочу просити у Бели доньку для свого сина Ростислава. Син уже там, а
я ось - ©ду...
- дь, княже, ©дь!.. А я буду молитися сво©м новим i старим богам, щоб
твоя по©здка була успiшною! Бо вiд Батия - нам усiм смерть!


3

Iванко так i не знайшов подвiр'я боярина Дмитра. Стемнiло, Ки ва вiн не
знав, дво чи тро запiзнiлих перехожих на його запитання, де живе боярин,
непевно махнули кудись рукою - там! Вiн посмикався туди-сюди по вузьких
вулицях, аж поки не опинився в якомусь глухому завулку, де й розвернутися
з двома пiдводами у темрявi було нiяк. Постукав в однi ворота - мовчанка,
в другi - у вiдповiдь собачий гавкiт. Тодi вiн заклав у рептухи коням
вiвса та сiна, сам погриз хлiба з салом, тугiше закутався в кожуха, пiдняв
баранячого комiра i заходився бiгати довкола саней, щоб зiгрiтися.
Скрипiв пiд ногами снiг, форкали, здригаючись вiд холоду, конi, а вiн
усе бiгав i ходив, ходив i бiгав - усю нiч, аж поки зiйшло сонце i на
ки©вських вулицях загомонiв люд.
Перший же прохожий вивiв його з тупика, куди вiн необачно за©хав у
темрявi, i показав на простору садибу, обнесену високим частоколом, за
яким виднiвся боярський терем, якiсь iншi просторi будiвлi, гiллястi грушi
та яблунi в бiлому снiговому вбраннi.
- Боярина, парубче, шукай там!
Вiн постукав у важкi дубовi ворота. Вiдчинив молодий гостроносий
сторож-челядник. Дiзнавшись, що смерд привiз крицю, впустив його з
пiдводами в двiр.
- Вези туди, до кузнi!
Ковалi, що вже роздували вугiлля в горнi, допомогли Iванковi
розвантажити його поклажу, i вiн, полегшено зiтхнувши, що виконав наказ
Добринi, пiд'©хав до ганку.
- Чого тобi? - знову спитав челядник.
- Хочу бачити боярина.
- Чоловiче, невже ти гада ш, що бояриновi нiчого робити, а тiльки
розмовляти з кожним смердом, що привозить сюди що-небудь?
Iванко був злий, бо цiлу нiч мерз, був голодний, його душили сльози за
брата, якого князiвськi посiпаки хтозна-куди запроторили, тому вiдповiв
рiзко:
- А ти хiба не смерд? Я смерд, але вiльний! А ти смерд боярський! Я не
по©ду звiдси, поки не побачу боярина Дмитра!
- Та я тебе витурю зараз у шию - аж засвистиш звiдси! - вигукнув той
люто i замахнувся кулаком. - Поганець!
Iванко був не з полохливих. Вiдступивши крок назад, висмикнув з саней
рожна.
- Тiльки зачепи!
На ©хнiй крик розчинилися дверi терема - i на ганок вийшла дiвчина.
Побачивши челядника з пiднятими кулаками, а незнайомця з рожном у руцi,
метнулася, як була - без хустки чи шапки, без кожушка, в одному червоному
платтi - до них.
- Що тут? Ану, припинiть бiйку! Челядник опустив руки, вклонився.
- Бояришне, цей смерд...
Але Янка не дозволила йому закiнчити.
- Iди геть, Демко! - I повернулася до зблiдлого незнайомця, який в
однiй руцi все ще тримав рожна, а другою иупив з голови шапку.
- Ти хто? Що тобi треба?
- Я Iванко, брат Добринi... Ми привезли бояриновi крицю...
Янка аж кинулася.
- Добринин брат? А де ж сам Добриня?
- Його вчора схопили князiвськi гриднi i повели - не знаю куди.
- О Боже!.. Так чого ж ти сто©ш? Ходiмо мерщiй до боярина!
- Я й хотiв до боярина, дак цей... Демко...
Янка вже не слухала - потупотiла пiдкованими чобiтками на ганок. Iванко
поколивав за нею.
У просторiй горницi, залитiй сонячним свiтлом, сидiла пiсля снiданку
вся бояринова сiм'я. Янка ввiрвалася сюди, як вихор, ще з порога
вигукнула:
- Татусю, Добриня з братом Iванком привiз тобi крицю, а князiвська
варта схопила його вчора, мов татя, i невiдомо де подiла! Врятуй його!
Всi повернулися до молодого смерда, що, знявши шапку, низько вклонився.
- Хто схопив Добриню? - спитав Боярин.
- Не вiдаю, - вiдповiв Iванко. - Вже посутенiло, було темно... Якiсь
вершники... Старший кричав на Добриню, а потiм наказав забрати... Його й
потягли...
- Це князiвська нiчна сторожа - бiльше нiкому! - вигукнула Янка. - Ми
повиннi його виручити, татусю! Ходiмо!
Дiвчина була схвильована, щоки ©© порожевiли, очi блищали.
Бояриня переглянулася з боярином i з синами, пiдвелася i взяла Янку за
руку, намагаючись посадити на стiлець.
- Заспокойся, доню, сядь! Я певна, з Добринею нiчого лихого не сталося,
якщо вiн теж не вчинив нiчого поганого. Тато поговорить з князем чи з
тисяцьким Домажиром - i його випустять...
- А якщо не випустять? Я хочу пiти з татусем! Бояриня почервонiла,
пiдвищила голос:
- Янко! На що це буде схоже? Як пояснити князевi, чому ти заступа шся
за якогось смерда?
Янка висмикнула руку з материно© руки, гнiвно притупнула ногою.
- Той смерд урятував мене вiд смертi! Ось що я скажу князевi! Той смерд
повiвся як лицар, коли застерiг киян вiд лестощiв татарських, хоча добре
знав, що важить головою! А ти дума ш, що я... що я...
З ©© очей бризнули сльози.
Пiдвiвся боярин Дмитро, кивнув бояринi, щоб сiла, а сам обняв дочку за
плечi, що здригалися вiд плачу, приголубив.
- Не плач, доню, пiдемо разом... Iди - вдягайся! - I повернувся до
бояринi: - Все буде гаразд. Може, це й на краще, що Янка пiде зi мною.
Справдi, вона розумно поясню , чому вступа ться за Добриню. Менi навiть
було б важче зробити це... А Iванка погодуйте - i хай вiдпочива скiльки
захоче - адже не спав цiлу нiч... I дорога йому ще далека...


4

Князь Володимир Рюрикович раптово занедужав. Болiла голова, ломило
поперек, холодило ноги. Вiн лежав на тисовому лiжку, вкритий периною. Вiд
обкладено© свiтло-зеленими кахлями груби йшов теплий дух. Вiн пив гаряче
молоко з медом, але йому все ж було холодно. Однак вiн уважно слухав, що
говорив тисяцький Дома-жир, що сидiв у дерев'яному крiслi пiд протилежною
стiною.
А той розповiдав про важливi речi.
- Вiрнi люди, княже, доносять, що з Рязанi, Володимира, Суздаля, з
Москви багато втiкачiв, рятуючись вiд татарського насилля, поселяються на
Волинi та в Галичинi. Князь Данило охоче прийма ©х, да землю, луги,
лiси, щоб залишалися у нього назавжди...
- Ще б пак! Данило зна , що робить! - промовив, закашлявшись, Володимир
Рюрикович. - Бiльше людей - бiльша сила держави! А Ки©в, бач, тi втiкачi з
Низовських земель[49] обминають, хоча простору у нас бiльше, нiж у
Галичинi...
- Наляканi люди - бояться, що Батий от-от нападе на Ки©в... До нас
хлинули цiлi натовпи половцiв - просять захисту...
- Хай селяться по Росi мiж чорними клобуками. Вони ж родичi - з одного
кореня пiшли. Якщо Батий i вдарить на Ки©в, то, гадаю, спочатку мусить
напасти на поршан[50]. Тож хай половцi змiцнюють залоги мiст на Пороссi!
- Слухаюсь, княже, так i зроблю...
- А що чути про хана Котяна? Вiн не загинув?
- Кажуть, забрав сво плем'я i подався до племiнника, до короля Бели.
- Боже, залиша ться Ки©в сам на сам з Бати м, - прошепотiв князь,
заплющуючи в знемозi очi. - Чи ж висто©ть? Та ще й нема згоди серед
ки©вського боярства: однi - за мене, другi - за Михайла, третi - за
Данила, а четвертi згоднi закликати Ростислава Мстиславича Смоленського.
- Бiльшiсть, княже, за тебе, бо ти - наш князь давнiй, ще з Калки, де
загинув великий князь Мстислав Романович...
- А як боярин Дмитро? Не ма серця на мене за те, що я не його, а тебе,
поставив тисяцьким? До нього багато хто прислуха ться...
- За рiзними клопотами не бачив його, княже... Але маю я одну думку -
породичатися з Дмитром. У мене - син Iвор, а в нього - дочка Янка...
- Це було б добре, - промовив князь, пригладжуючи на головi рiдке сиве
волосся. - Поговори з ним...
- Пiсля посту зашлю сватiв.
- Довго ждати... Домовитися можна й зараз - це ж не весiлля!
- Гаразд, княже.
Тут прочинилися дверi, i княжий покладник, просунувши голову, сказав:
- Княже, до тебе проситься боярин Дмитро з дочкою. Що йому вiдповiсти?
Князь переглянувся з Домажиром.
- Проси сюди! - А коли покладник зник, здивовано розвiв руками. - Треба
ж таке: на ловця i звiр бiжить! Цiкаво, з чим вiн прийшов?
- Може, менi вийти?
- Сиди! Зараз i про тво дiло поговоримо. Я буду за свата...
До покою зайшли Дмитро з Янкою. Побачивши князя в постелi, Дмитро
збентежено вклонився, знiяковiв.
- Коли б знав, княже, що ти такий хворий...
- Нiчого, нiчого, сiдай!.. А це твоя донька?
- Анна... Янка...
- Гарна дiвчина. Уже на виданнi...
- Ще молода, княже.
- Ну, ми ще про Янку поговоримо. А зараз кажи - чого прийшов? Гадаю,
Домажир нам не заважатиме?
- Нi, княже. Дiло наше просте. Вчора ввечерi твоя нiчна сторожа схопила
мого смерда Добриню, який вiз менi з Калинового Кута крицю. Я прийшов
просити за нього, щоб випустив.
- А чому з дочкою прийшов?
- Той смерд врятував ©© вiд смертi - затулив собою вiд татарсько©
стрiли. Ось чому вона тут. I ми разом просимо вiдпустити його.
- А може, вiн у чомусь провинився?
- Його брат, що ©хав разом з ним, клянеться, що нi. Та й я того хлопця
знаю. Не вiриться, щоб вiн, ©дучи до мене, учинив яке-небудь зло. Тут
якесь непорозумiння.
Князь рушником витер змарнiле обличчя, облизнув сухi губи.
- Менi про нього нiчого не вiдомо. - I глянув на Домажира. - А тобi?
- I я нiчого не знаю.
- Але ж, княже!.. - вигукнула Янка, пiдхоплюючись на ноги. - Як же так?
Зника людина - i нiкому нiчого не вiдомо! Треба шукати!
© запальнiсть розвеселила князя. Переборюючи ломоту в тiлi i бiль в
головi, вiн усмiхнувся i глянув на тисяцького.
- Що, Домажире, гарна дiвчина? Я чув, у тебе парубок. Чом би тобi не
породичатися з боярином Дмитром? Я згоден бути посадженим батьком.
Домажир розплився в усмiшцi i крякнув вiд задоволення. Як ловко князь
повернув розмову!
- Я давно, княже, думав про це i навiть натякав бояриновi. Так що все
тепер залежить вiд Дмитра. Як, боярине? Вiддаси Янку за мого Iвора?
Дмитро нiяк не сподiвався такого повороту подiй i тепер сидiв зовсiм
збентежений i схвильований. Його й без того рум'янi щоки тепер просто
паленiли малиновим жаром, а широкi груди високо здiймалися вiд
прискореного дихання.
Однак вiн швидко взяв себе в руки.
- Княже, я йшов сюди, на Володимирiв двiр, щоб розв'язати одну загадку,
а ти раптом загадав зовсiм iншу. Та ще таку, яку не так просто розв'язати.
Потрiбна згода бояринi Анастасi©, а найперше - само© Янки...
- Якщо батьки дiйдуть згоди, дiвку не питають, - сказав князь.
Тут знову схопилася Янка, притупнула нiжкою.
- Як це - не питають? Та, може, я того Iвора i в вiчi не хочу бачити! А
ви - замiж! Краще я на себе руки накладу, нiж пiду за нелюба замiж! Так i