Страница:
скоро свiтанок.
Князь Володимир, що йде переходами терема, не чу пахощiв тих трав, не
бачить сяйва зiрок, часто зупиняючись, вiн обережно ступа дерев'яними
мостинами, зупиня ться бiля сходiв, куди пробива ться жовтаве свiтло з
сiней, де чути тихi голоси гриднiв, що там, унизу, розмовляють про сво©
справи.
Тихше, тихше, йому зда ться, що мостини гримлять пiд ногами, на сходах
йому ввижа ться чиясь тiнь, вiн виразно чу чи©сь кроки... Та нi, там
нiкого нема , ще крок, ще крок, вiдчинити дверi.
Ось нарештi Золота палата. Князь вiдчиня дверi. Тихий скрип петель.
Йому зда ться, що гримить весь терем. Дверi зачиненi, о, нарештi, тиша
Золото© палати, ще однi дверi - спочивальня, ложе...
Годину, якусь годину посидiти, заплющивши очi. У теремi тихо, князь
Володимир один у спочивальнi, треба подумати, збагнути, що сталось?
А сталось страшне. Тут, у теремi на Горi, де в сiнях запеклася кров
брата й не сходить з каменя слiд вiд не©, вiн провiв нiч з його жоною.
Вино! О нi, вiн був тверезий, пам'ята кожне слово, яке йому сказала
Юлiя, твердо зна , що говорив сам.
Пристрасть, нестямний шал, нi, не те, бо i в час тризни, i тодi, коли
пiшов з гридницi, i навiть з Юлi ю в ©© палатi вiн був смутний i
печальний, думав про загиблого брата Ярополка.
А може, це тiльки лукавство, зваба темних сил свiту? Яке ж лукавство;
вiн нi на крихту не покривив душею, сказав усю правду про себе, i Юлiя
нiбито нi з чим не крилась вiд нього, говорила правду про себе, благала
захисту, ласки, теплого слова на одну тiльки нiч...
Одна нiч! Так, людинi часом зда ться, що в довгому життi одну нiч можна
забути, жити далi, як i ранiше.
Чи зможе князь Володимир забути колись цю нiч, чи зможе жити далi так,
як ранiше, - вiльним, спокiйним, - чи буде це дина й остання нiч?! Жах
того, що сталось, вставав перед ним, серце стискалось вiд невиразно©
тривоги.
Десь у теремi почувся шум, це прийшла нова змiна сторожi, у сiнях
збираються бояри й во води, мужi лiпшi й нарочитi, тiуни i ябетники. От
ударили била на городницях, над Ки вом почина ться новий день, зараз
постукають у дверi - князевi час виходити, спускатись у стравницю,
принести жертву богам i вкусити вiд страв, а тодi прямувати в Золоту
палату, де вже збираються мужi градськi.
Одинадцятий день червена* (*Червен - липень.) лiта 6486-го* (*6486 рiк
- 978 рiк.), - так, у цей день князь Володимир повинен сiсти на столi
сво©х отцiв, до Ки ва прибули князi, бояри, мужi нарочитi з усiх земель
вiд Крижаного до Руського моря, вiн лишився один iз Святославичiв, мусить
виконати заповiт батька, взяти на сво© плечi брем'я тяжке.
Близько в переходах чути кроки, iдуть мужi... Князь Володимир
схоплю ться, одяга бiле платно -- сорочку й ногавицi, - чiпля до пояса
меч. Накида на плечi корзно й зупиня ться серед палати. Вiн суворий i
замислений, почався великий день, шум у переходах нароста , чути гомiн i
надворi - це шумить, кличе князя Володимира Руська земля.
Ось стукають у дверi.
- Заходьте, мужi! - голосно промовля Володимир. Дверi розчиняються.
Входять кiлька во вод i бояр. Вони прийшли вiддати честь князевi, кликати
його.
- Чолом тобi б' мо, Володимире-княже!
- Спасибi вам, мужi мо©!
Свiта . Вже крiзь слюдянi круглi вiконця помiтно, як примеркають зорi й
синi небо, сяйво нового дня змiшу ться iз жовтими вогнями свiчок.
Цього ранку в Золотiй палатi було набагато бiльше, нiж звичайно, людей,
тут стояла не тiльки Гора, а й во води, бояри, мужi нарочитi з усiх кiнцiв
Русi - вiд тиверцiв i уличiв на пiвднi, радимичiв i полочан - iз заходу,
весi, мерi, чудi - з пiвнiчних земель. Посерединi ж стояли новгородцi - ©м
належали честь i слава, бо це ж з ними зачинав похiд князь Володимир,
бились вони достойно, не шкодували життя, а багатьох з них i не стало.
Тут, у Золотiй палатi, зiйшлися не однодумнi люди - тiльки вчора багато
хто з них бажали один одному загибелi, сходились у боях, рубались на життя
i смерть, та й цього ранку не все ще перекипiло в ©хнiх серцях, вони ще не
остигли пiсля войовничого запалу, мужi кожно© землi стояли окремо, мужi ж
ки©вськi подiлились навпiл - тi, що ждали Володимира, були попереду,
втiкачi в Родню - в кутках.
Проте нiхто з них не виказував сво©х дум - у палатi було тихо, тiльки
слуги час вiд часу проходили попiд стiнами, знiмали нагар з свiчок, носили
в чашах мед i воду.
У миготливому, примарному сяйвi на темних рублених стiнах палати
виразно окреслювались, граючи золотом i срiблом, доспiхи й зброя князiв
давнiх. У кiнцi Золото© палати на помостi стояло два крiсла з рiзьбленими
поручнями й нiжками, над ними сяяло знамено князя Святослава - два
перехрещенi мiж собою списи, але поруч iз ним стояло ще одно знамено,
князя Володимира, - три перехрещенi списи iз зубцями, що виростали з
одного древка, - так велiв покон: до списiв дiда й батька новий князь
додавав свiй спис.
Порожнi крiсла на помостi! На них, кожен у свiй час, сидiли древнi
князi, а за ними Олег i Iгор, княгиня Ольга й Святослав, зовсiм недавно
тут сидiли Ярополк i Юлiя, - нинi одно з крiсел уготоване було новому
ки©вському князевi.
I от у довгих переходах за помостом заблищали вогнi, залунали кроки, з
дверей вийшло кiлька во вод, стали обабiч, а пiсля них з темряви виступив
князь Володимир.
- Здрав будь, княже! Чолом князевi! - зашумiли всi. Вiн зупинився на
помостi перед крiслами, вклонився, вiдповiдаючи на вiтання людей,
подивився на заповнену людьми палату, взявся рукою за меч.
- Пощо кликали мене, мужi й дружино? - пролунав його голос. - Я прийшов
i слухаю вас...
- Волимо мати князя на Ки©вському столi, - почулась вiдповiдь. - Волимо
мати великого князя й на всю Руську землю.
Вiн помовчав якусь хвилину й сказав:
- Дружино моя, князi, во води, бояри, люди Русi! Добро, що зiбрались
тут з далеких i близьких земель, з усiх укра©н прийшли сюди i покликали
такожде мене, щоб посадити в городi Ки вi князя й говорити про потреби
нашi. Не зла хотя городу Ки ву i землi Руськiй, з далекого Новгорода iшов
я сюди, людi , не смуту й усобицю хотiв вчинити на Русi, вiда те самi,
брат мiй Ярополк убив брата Олега, сидячи на столi отця нашого в Ки вi,
восхотiв пiти на Новгород i всю Русь. Тому новгородцi, а з ними й землi
полунощнi, а на великому Днiпрi й усi землi пiшли з нами сукупно, у
чесному бою розбили дружину Ярополчу, а вже не ми - а убiйники та зрадники
мечами пройняли йому груди.
- Не ти, княже, вбив Ярополка, боги й земля його покарали! - кричали в
палатi.
- Що Ярополк, що його дружина, - однаковi оба. Вiдступники вони вiд
вiри отцiв наших, недобрий Ярополк, син Святослава...
Але не всi шумiли одностайно - у палатi було багато людей, якi знали
долю князя Володимира, та вiн i сам не мiг забути, що в давноминулi важкi
днi, коли батько iшов на брань до Дунаю, то, знаючи хижi думки Гори,
посадив у Ки вi князем не його, старшого сина, а Ярополка, бо вiн -
Володимир - був сином рабинi. А хiба зараз змiнився Володимир, хiба iншою
стала в ньому кров, хiба перестав вiн бути сином рабинi?
- Дякую вам, - промовив вiн, - за цi слова. Добре, що в Ки вi
утвердженi старi закони й покони, а ви згоднi ©х захищати... На цьому й
будемо стояти, мужi, на цьому одвiку стояла Русь. Мусимо, мужi мо©, думати
й про iнше - я зробив сво дiло, разом з воями новгородськими прийшов
сюди, ви потягли за нами. Проте я новгородський князь, кличе мене Новгород
i вся полунощна земля, нелегке життя там - мнозi вороги йдуть на нас з
пiвночi.
- Бути тобi, княже Володимире, в Ки вi-городi, на столi отця.
- Просимо тебе, Володимире, бути нам князем!
- Володимира! Володимира!
Пiдтримали й новгородцi. Тисяцький Михало виступив наперед, перекричав
усiх:
- Сидiти Володимиру в Ки вi... Голос його ми почу мо, буде потреба -
вiче ряд дасть, ма мо твого посадника, княже.
I ще дужче в палатi зашумiли, закричали:
- Просимо Володимира! Бути тобi князем! Стiл батька Святослава кличе
тебе, княже!
Стiл батька! У саме серце молодого Святославича вцiлили цi слова, вiн
пригадав останню з ним розмову, спокiйний його голос:
"Запам'ятай, що мати твоя - роба, але нiколи не соромся цього, сила не
в тому, що один князь, а один робочич, сила в тому хто з них любить Русь,
людей наших, землi... Люби й ти ©©".
Вiн ступив крок, кiлька во вод взяли його пiд руки i посадили на
стiлець.
- Сiв на столi князь великий Володимир. Усi в палатi кричали:
- Славен князь Володимир!
Треба було виконати ще й древнiй покон - во води взяли з пiдлоги
заздалегiдь приготований шмат дерну, поклали його на голову князя, вiд
шматка одривались i сипались на шию, груди, спину грудочки землi - тi ©
рiдно© землi, яка всьому да життя, яка й кара .
- Де си, княже?
- Пiд землею i людьми мо©ми.
- Чи служитимеш вiрно людям?
- Даю роту.
- А якщо вiдступиш?
- Нехай мене поглине земля... Шматок дерну розбився на головi, грудочки
землi сипались i сипались на пiдлогу.
9
Вiдколи пiшов Володимир, Юлiя не спала, вона лежала в темрявi з
розплющеними очима, чула, як поволi в теремi наростав шум, як на стiнах
Гори ударила в била й гучно спускалась сходами нiчна сторожа, як у
водяному годиннику витiкали останнi краплини.
Яка довга i яка разом iз тим коротка нiч була позаду, як багато подiй
вмiстилось пiд ©© шатами, як швидко в безвiсть полинув мертвий Ярополк, а
мiсце його заступив iнший, живий князь Володимир.
Мертвий?! А чи був живим Ярополк для Юлi© за життя, коли запропонував
©й стати його жоною i потiм робив для не© все, що вона хотiла, обнiмав ©©,
цiлував, пестив?
Так, вона вiдповiдала ласкою на його слова, приймала як належне
дарунки, обнiмала й цiлувала, вiддавала жагу свого молодого тiла, але
нiколи не любила й не могла любити.
I як, чому Юлiя мусила його любити? Вона ©хала сюди, до Ки ва, нiколи
до того не бачивши князя Ярополка, вона взяла з ним шлюб, бо думала, що
сидiтиме поруч iз ним на престолi ки©вських князiв i виконуватиме загадки
iмператорiв Вiзантi©. Вона й зробила це, сiла на престолi, спонукала
Ярополка йти вiйною на брата Володимира, вбити його й стати диним,
великим князем Русi.
Але Ярополк виявився безпорадним i кволим, вiн не зумiв зробити того,
чого вiд нього жадали iмператори роме©в, вiн не зробив того, на що
надiялась i чого хотiла Юлiя. Ось чому тепер i так швидко вiн став ©й дуже
далеким, вже не iснував для не©...
А далi сталось те, про що, йдучи за корстою Яроиолка, думала Юлiя. Була
тризна - i це була остаяия згадка про Ярополка, в час похскрону i пiзнiше,
в грвднiйц, вона побачила Володимира, а потiм пiшла в терем, стояла, ждала
його...
Хтось постукав у дверi.
- Це ти... Пракседо?
- Я, княгине...
- Заходь!
З свiчею в руках Пракседа тихим, нечутним кроком увiйшла до палати.
- Я приходила до тебе, княгине, вночi, думала, що догорiла свiча... Але
в палатi було тихо...
- Так, ключнице. Я дуже стомилась у дорозi, а потiм похорон, тризка...
i я вчора, тiльки ввiйшла сюди, впала на ложе й заснула.
- То й краще, княгине, iз сном з людини виходить усяке горе...
Пракседа поставила на стiл поруч з корчагою й двома келихами свiчу.
- А що чути нинi в теремi?
- Князь Володимир вокняжа ться, вже зiбрались у Золотiй палатi всi
бояри й во води, присягають йому, а скоро пiдуть до требища. Та вже,
либонь, вони й iдуть. Чу ш, як гомонить Гора?
Княгиня IОлiя швидко встала з ложа, одягла легке платно, ступила до
вiкна, слiдом за нею пiдiйшла й Пракседа.
- Он, княгине, вiн вийшов з терема, спуска ться сходами, пряму до
требища.
Княгиня стояла бiля вiкна. У не© було трохи стомлене, надзвичайна блiде
обличчя. Щоб триматись на ногах, вона спиралась руками на пiдвiконня.
Ключниця Пракседа, що зупинилась позаду, пильно стежила за княгинею,
кожним ©© рухом, особливо ж за обличчям, - вiд не© не сховались неспокiй i
тривога Юлi©.
Юлiя не одривала очей вiд численного натовпу, що з смолоскипами в руках
посувався двором, дивилась на князя Володимира, що йшов у колi сво ©
дружини, ждала, чи погляне вiн на вiкно палати, де був минуло© ночi?
Князь Володимир не поглянув на вiкно. Замислений, похиливши голову,
iшов вiн пiд знаменом, змiшався з натовпом, що тягнувся через ворота на
Гору.
На устах Пракседа промайнула хижа посмiшка.
10
Князь Вюодимир сiдав на столi свого отця. Насторожена Гора, розбурханi
передграддя й Подол ждали, що новий князь скаже, на кого покладотиметься,
хто його пiдпиратиме, берегтиме новий чи старий закон, поклянеться богами.
I так не тiтiьки Ки©в, - з князем Володимиром прийшли сюди во©
полувоiцних земель, в дорозi й на багатьох бранях до них при днались
полочани, сiверяни, древляни, поляни, - вони також хотiли знати, на кого
нинi покладатиметься князь, кому буде служити?
Володимир зробив те, чого велiли дружина й людi , - у Золотiй палатi
повiв, що берегтиме старi покони й закони, захищатиме Русь.
А вiра? Так, князь Володимир мусив вiдповiсти й на це питання, бо тут,
у Ки вi на Горi, були ще люди старо© вiри, але багато, а може, й
бiльшiсть, уже прийняли християнство, за стiнами на Подолi також було
багато християн, у рiзних землях молились багатьом i рiзним богам.
Взяти християнство?! У кого його взяти, звiдки? Нi, i сам Володимир, i
дружина його, та й усi людi ще не готовi до цього, християнство нинi - це
знамено Вiзантi©, лютих ворогiв Русi.
Молитись Перуну? Он вiн сто©ть на требищi за теремом - суворий бог
Русi, якого Гора зробила колись богом сво©м, якому, може, й нинi ладна
вклонитись.
Нi, Володимир не буде молитись старим i новим богам Гори, яка вспо©ла й
вскормила убiйника Ярополка, вiн служитиме Русi, що пiдтримала й грудьми
встала за нього в цю многотрудну годину.
- Хочу, - сказав вiн, - аби богам нашим молились усi людi .
I кiлька днiв i ночей до цього на пагорбi, недалеко вiд Воздихальницi,
рили землю, готували требище; багато дереводiлiв, каменотесiв, майстрiв по
золоту й срiблу тесали дерево, карбували постатi, оздоблювали ©х, ставили
пiвколом, перед ними зробили кам'яний жертовник.
Посерединi всiх богiв височiв вирубаний з старезного, вкритого вузлами
й прожилинами дуба Перун. Дереводiли-майстри, якi робили його, витесали з
дерева довгi, опущенi долу руки, широкi плечi й крутi, схожi на жiночi,
груди, викарбували на його постатi подобу бронi, широкий пояс, меч, тул iз
стрiлами, а кузнецi залiза зробили боговi велику срiбну голову в шоломi,
почепили золотi вуси.
По праву руку вiд Перуна стояв Дажбог - набагато нижчий, але повний, з
великим животом, складеними попереду руками; ошую - Стрибог, зроблений з
чотирикутного каменя, з великою шапкою вгорi, пiд якою на всi боки свiту
дивились чотири лиця, за ними ж стояли добрий Бiлобог, злий Чорнобог,
Волос.
На требищi були боги не тiльки Полянсько© землi, з князем Володимиром
iшли во© верхнiх земель, що мали сво©х богiв, вiднинi Ки©в захищатиме всi
племена й язики, у кожного з яких сво© покони й боги, - на требищi був бог
далеко© Пiвночi Мокоша, що мав людську постать i волову голову. Смарагд,
якому молились гостi iз-за Iтиля-рiки, всiлякi потвори, на якi страшно
було дивитись. Суворi, нiмi, незрозумiлi стояли цi кумири, навкруг них на
високих кiлках бiлiли черепи тварин, у повiтрi над требищем, чуючи поживу,
лiтало вороння.
Коли князь Володимир з во водами, тисяцькими, боярами вийшов з ворiт
Гори й попрямував униз, до нього долинув крик багатьох людей, що хмарою
стояли бiля нового требища, товпились на пагорбах, повилазили навiть на
дерева:
- Слава, слава князевi Володимиру!
На требищi вже палали вогнища, iржали конi, ревiли бики, яких мали
принести в жертву; одягнувши страшнi личини, жерцi били в бубни й ходили
бiля богiв, промiння вiд вогнищ освiтлювало суворi лики кумирiв.
Крики численного натовпу не вгавали, i Володимир, дiйшовши до требища,
обернувся до людей сво©х.
- Слава, слава Володимиру! - лунало в повiтрi.
Душа молодого князя пiднеслась, була задоволена. Кого думав скорити
Ярополк, на кого вiн надiявся? Ось стоять тисячi ремiсникiв, кузнецiв,
дереводiлiв з передграддя, простих роб'©х людей з Подолу й Оболонi, во© з
усiх земель Русi, вони берегли й берегтимуть старi покони, пролили за це
багато кровi i ось зiбрались тут, щоб молитись старим богам, дати роту
блюсти древнi закони й покони.
Вiн високо пiдняв праву руку, i цей його рух зрозумiли всi людi -
князь Володимир з ними, зараз вiн молитиметься разом з ними, син
Святослава Володимир нiколи не зрадить закони й покони отцiв сво©х.
А потiм вiн подивився в iнший бiк - по праву й лiву руку вiд себе, де
мусили стояти князi земель, посадники, мужi лiпшi й нарочитi, во води й
бояри, дружина, - ще одна сила.
х було багато - тут були во води й тисяцькi, якi прийшли з ним вiд
пiвночi, багато во вод, посадникiв, мужiв нарочитих, що пристали до них у
далекiй дорозi, князi земель i мужi, яких прислали до Ки ва Деревська,
Чернiгiвська, Переяславська землi.
Але князь побачив тут мало бояр та мужiв лiпших i нарочитих з Гори,
вони смiливо крокували поряд з ним до ворiт, а там, очевидь, залишились.
"Не бажають молитись Перуну, - подумав Володимир, - що ж, людi мо©
змусять ©х шанувати старий закон i покон!"
I не було тривоги в душi Володимира - йому здавалося, iдо вiн виконав
завiт отцiв сво©х, що мир i злагода знову прийшли в город над Днiпром, що
владу нинi й повiк владуватиме старий закон i покон, що замирив вiн не
тiльки людей, а й богiв ©хнiх.
- Боги! - звернувся вiн до кумирiв, як завжди звертались до них перед
важким трудом i пiсля нього люди, i пiдняв угору руки.
- Боги! Я просив вас допомогти людiям мо©м. Дякую вам, боги, що почули
молитву нашу. Дякую вам, що дарували нам перемогу над ворогами. Боги!
Утвердiть i далi труди нашi. Даруйте нам перемогу на бранi i мир на землi!
Головний жрець Перуна закричав несамовитим голосом, вдарив щосили в бубон,
разом з ним закричали, заволали i забили в бубни ще десятки волхвiв,
чоловiки, жiнки i дiти, якi прийшли на жертву, заволали слiдом за ними,
во© загрозливо забряжчали мечами, вдарили в щити.
Князь Володимир зняв з себе зброю, почав складати вдячну жертву. Древня
язичеська Русь по закону й покону, що були такi ж древнi, як гори й
Днiпро, молилась богам сво©м.
РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ
1
Як i допреже, живе древнiй город над Днiпром Ки©в, одшумiли Гора,
передграддя, Подол, повились димки на схилах гiр - там варять залiзо й
кують не мечi, а рала кузнецi, над Глубочицею засипають рови, але
залишають вали; так i стоятимуть вони - Верхнiй i Нижнiй вали - довiку, на
торговищi бiля Почайни палахкотить вогонь перед богом Волосом, а з лодiй
сходять уже заморськi гостi.
Як i допреже, живе й Гора - на стiнах ©© день i нiч сто©ть сторожа, час
вiд часу над городом линуть протяжнi мiднi звуки бил, - на Днiпрi й у полi
спокiйно, до схiд сонця запалюються вогнi в дворищах i в теремi князя,
рано на свiтаннi вiн спуска ться в сiни, iде з старшою дружиною в
стравницю, а далi чинить суд i правду в палатi Людянiй, розмовля з слами,
купцями, во водами й боярами в Золотiй палатi.
Сiча закiнчена, мир прийшов у город Ки©в, але скiльки треба ще зробити,
щоб заго©лися рани, щоб ратай вiльно пiшов з ралом у поле.
Коли князь Володимир був у Олафа Скетконунга i наймав у нього дружину,
вони твердо домовились, що свiонськi во© допоможуть йому дiйти до Ки ва, а
там князь дасть на кожного во©на золото й вiдпустить ©х.
Брань з Ярополком закiнчена, не свiони, а руськi во© вирiшували ©©
успiх, це вони лили чесно свою кров - за Руську землю, княжий стiл,
Володимира-князя. I, здобувши перемогу, князь Володимир додержав умови -
дав свiонам золота, укотi, новi вiтрила.
Але вони не поспiшають залишати Ки©в, лодi© ©хнi стоять у Вiтичевi,
самi во© що не день при©жджають до города, бродять на Подолi, продають на
торзi всякi заморськi диковини, п'ючи вино, сваряться, а тiльки що -
беруться за мечi.
Князь Володимир кличе до себе ярла Фулнера, й той на свiтаннi заходить
до Золото© палати. Князь жде ярла, в палатi сидить багато во вод i бояр.
- Я думав, - почина Володимир, - що ти з сво©ми воями вже в Руському
морi.
- Ми по©демо в Руське море, коли поквита мось з тобою, княже, - зухвало
вiдповiда ярл.
- Я ж дав тобi, Фулнере, золото, укотi, вiтрила.
- Ми були в походi бiльше, нiж ти домовлявся з конунгом Олафом, а скоро
вже й осiнь - ми не зможемо повернутись до Свеарiке.
- Пригадую, - каже князь Володимир, - ти й не думав повертатись до
Свеарiке Днiпром, а думав вийти в Руське море...
- Вiкiнг гуля , де хоче, я можу по©хати й у Руське море.
- Що ж ти хочеш?
- Ще по десять золотих на кожного во©на. Князь мовчить. Фулнер -
нахабний, лживий, зухвалий ярл. Сваритись з ним, силою гнати з Днiпра -
тодi конунг Олаф може наробити лиха в землях.
- Гаразд, - згоджу ться князь Володимир. - Я дам тво©м воям по десять
золотих, але, надiюсь, завтра ти покинеш Вiтичiв, мо© ж во© проведуть тебе
до пониззя.
Ярл поблиску диним сво©м оком, вiн хотiв перемогти зухвальством,
князь Володимир загрожу йому сво ю силою.
Низько вклонившись, вiн виходить з палати.
Золото! Володимир обiця й дасть свiонам нагороду, золота вимага й
власна дружина, тiуни, мнi, вся Гора.
Але пiсля Ярополка скотниця княжа залишилась майже порожня, князь
роздавав сво© добра надто щедрою рукою, багато поглинула брань.
Допомагають бояри Гори - брань не тiльки не розорила, а, навпаки,
збагатила ©х, вони дадуть князевi потрiбне золото, он у Золотiй палатi
пiдводиться боярин Воротислав, за ним встають Коницар, Ву фаст, Слуда.
- Ми тобi допоможемо, княже.
О, як радо вiдмовився б князь Володимир вiд цi © допомоги, за яку йому
пiзнiше доведеться й платити, i давати пожалування; вiн хотiв би, щоб цi
во води, бояри, мужi лiпшi й нарочитi не були такi багатi й дужi.
- Спасибi, - каже вiн ©м, - ти, Воротиславе, даси дань ярлу Фулнеру й
проведеш його до порогiв.
Але не тiльки свiонiв мусить стерегтися князь Володимир - десь там, у
полi, блукають печенiзькi орди, шлях по Iтилю-рiцi перетяли й не пускають
з верхнiх земель до Джурджанського моря купцiв чорнi булгари, на берегах
Руського моря гострять ножi роме©, щось замишляють ©хнi iмператори Василь
i Костянтин, знову лiзуть з недобитками хозар на Дон херсонiти.
- Мислю я, що не повиннi ми ждати ударiв ворога в городi Ки вi, - каже
Володимир, - мусимо упередити ©х у полi, на Днiпрi, далеко звiдси.
Во води й бояри, що слухають кожне слово князя, глухо стукають
посохами, схвально шепочуть. Князь Володимир дивиться за вiкно на Днiпро,
де вже почина свiтати, продовжу :
- Хочу викопати рови й насипати вали вiд захiдних укра©н аж до
Iтиля-рiки, а бiля них поставити городи.
Бояр вабить цей замисел князя, звичайно, краще було б покладатись не на
сторожу поля, що блука за Днiпром i залюбки може пропустити ворожу орду,
краще було б насипати вподовж Полянсько© землi високi вали, поставити бiля
них городи, одгородитись вiд зрадливого Пiвдня, в повнiй безпецi сидiти в
городi Ки вi.
Проте боярство мислить по-сво му, воно зна , як важко викопати рiв i
насипати вал навкруг свого дворища, як же мислить князь Володимир
обгородити всю землю, хто викопа цi рови i насипле вали, хто за це
заплатить?
- Добре дума ш, княже, - чути голоси в палатi, - але як це зробимо?
- Скоро осiнь, - вiдповiда Володимир, - i во© верхнiх земель не
зможуть уже попасти за Волок. Що ж, я пошлю ©х у поле, там вони й стануть,
копатимуть рови, насипатимуть вали.
Новгородськi во води, що сидять тут же, в палатi, пiдтримують князя -
краще вже перезимувати в Полянськiй землi, анiж пробиватись осiннiми
рiками й болотами на пiвнiч. Не думають вони й про те, що воям верхнiх
земель та й самим ©м доведеться, як це й трапилось пiзнiше, сидiти в полi
за Ки вом довгi роки...
Мужi ж Гори мовчать, - ©м не шкода во©в верхнiх земель, багато з яких
поляже на валах i в ровах у полi, вони знають, що цю велику полунощну рать
доведеться одягати й кормити, - мужi Гори мовчать, ©м шкода платна й жита.
Князь Володимир розумi , чому мовчить Гора, йому невимовно тяжко, що цi
мужi, над якими висить постiйна небезпека з полудня й зi сходу, не думають
про те, як упередити бранi й захистити всю землю, а дбають тiльки про
сво .
- Дружино моя! - з болем говорить князь. - Не про один город Ки©в
думаю, а про всю Русь... По закону отцiв усi землi дають Ки ву дань, вали
вздовж землi робитимуть усi племена.
- Ми, княже, не супроти цього, - враз веселiшають обличчя, - нехай усi
землi ставлять вали, копають рови, виставимо рать у полi.
Важко доводиться Володимиру, але неспокiйна, неодностайна не тiльки
Гора, нема ладу в усiх землях Русi.
I молодий Святославич не хова цього.
- Во води й бояри, мужi мо©! - зверта ться князь Володимир до дружини.
- У час коли йшла усобиця на Русi, як ви самi зна те, польськi князi взяли
городи нашi Перемишль i Червен, захопили й багато руських земель. Нинi
були в мене мужi нарочитi - радимичi й в'ятичi вiдмовились платити дань
городу Ки ву...
О, як зашумiла, загула, заревла враз Золота палата. Вiдмовились платити
дань - а звiдки ж князь Володимир вiзьме золота, срiбла, жита, хутра, щоб
дати все це Горi во водству, гридьбi?..
Князь Володимир зстав, пiдняв руку.
- Тому думаю я, мужi мо©, що мушу повеснi iти в землi радимичiв,
в'ятичiв, а там до Iтиля-рiки, чорних булгар, далi й на Тмутаракань, щоб
устрояти землю, берегти Русь.
Палата мовчить - тут сидять мужi, якi пам'ятають князiв Iгоря, Ольгу,
Святослава, вони знають, як важко доводилось тодi устрояти Русь.
А князь Володимир, що також зна , яка гроза насува на Русь, що бачить,
як багато ще треба пролити кровi, сто©ть спокiйний, може, правда, надто
блiдий, говорить:
- Мушу йти стезею отця свого Святослава, мушу устро©ти, захистити,
зробити незборною Русь.
2
Князь Володимир не тiльки велить будувати вали в полi, - у один з
ближчих днiв вiн з невеликою дружиною ви©жджа з Ки ва, переправля ться
через Днiпро, залиша по праву руку Соляний шлях i просту через погости в
Басанi, Бобровицьких Гонах i Носовому* (*Сучаснi Басань, Бобровиця,
Носовка.) на Нежату Ниву* (*Нинi Нiжин.).
Вiн не поспiша . Сто©ть передосiння пора, доцвiтають трави, сива нитка
тирси повива все навкруг, пiд самими ногами сполохано кричить i тiка ,
манить усе далi й далi деркач, ген у полi гордовито походжають,
випасаються дрохви. На обрi©, нiби хмаринка, пролiта табун сайг - любо
Князь Володимир, що йде переходами терема, не чу пахощiв тих трав, не
бачить сяйва зiрок, часто зупиняючись, вiн обережно ступа дерев'яними
мостинами, зупиня ться бiля сходiв, куди пробива ться жовтаве свiтло з
сiней, де чути тихi голоси гриднiв, що там, унизу, розмовляють про сво©
справи.
Тихше, тихше, йому зда ться, що мостини гримлять пiд ногами, на сходах
йому ввижа ться чиясь тiнь, вiн виразно чу чи©сь кроки... Та нi, там
нiкого нема , ще крок, ще крок, вiдчинити дверi.
Ось нарештi Золота палата. Князь вiдчиня дверi. Тихий скрип петель.
Йому зда ться, що гримить весь терем. Дверi зачиненi, о, нарештi, тиша
Золото© палати, ще однi дверi - спочивальня, ложе...
Годину, якусь годину посидiти, заплющивши очi. У теремi тихо, князь
Володимир один у спочивальнi, треба подумати, збагнути, що сталось?
А сталось страшне. Тут, у теремi на Горi, де в сiнях запеклася кров
брата й не сходить з каменя слiд вiд не©, вiн провiв нiч з його жоною.
Вино! О нi, вiн був тверезий, пам'ята кожне слово, яке йому сказала
Юлiя, твердо зна , що говорив сам.
Пристрасть, нестямний шал, нi, не те, бо i в час тризни, i тодi, коли
пiшов з гридницi, i навiть з Юлi ю в ©© палатi вiн був смутний i
печальний, думав про загиблого брата Ярополка.
А може, це тiльки лукавство, зваба темних сил свiту? Яке ж лукавство;
вiн нi на крихту не покривив душею, сказав усю правду про себе, i Юлiя
нiбито нi з чим не крилась вiд нього, говорила правду про себе, благала
захисту, ласки, теплого слова на одну тiльки нiч...
Одна нiч! Так, людинi часом зда ться, що в довгому життi одну нiч можна
забути, жити далi, як i ранiше.
Чи зможе князь Володимир забути колись цю нiч, чи зможе жити далi так,
як ранiше, - вiльним, спокiйним, - чи буде це дина й остання нiч?! Жах
того, що сталось, вставав перед ним, серце стискалось вiд невиразно©
тривоги.
Десь у теремi почувся шум, це прийшла нова змiна сторожi, у сiнях
збираються бояри й во води, мужi лiпшi й нарочитi, тiуни i ябетники. От
ударили била на городницях, над Ки вом почина ться новий день, зараз
постукають у дверi - князевi час виходити, спускатись у стравницю,
принести жертву богам i вкусити вiд страв, а тодi прямувати в Золоту
палату, де вже збираються мужi градськi.
Одинадцятий день червена* (*Червен - липень.) лiта 6486-го* (*6486 рiк
- 978 рiк.), - так, у цей день князь Володимир повинен сiсти на столi
сво©х отцiв, до Ки ва прибули князi, бояри, мужi нарочитi з усiх земель
вiд Крижаного до Руського моря, вiн лишився один iз Святославичiв, мусить
виконати заповiт батька, взяти на сво© плечi брем'я тяжке.
Близько в переходах чути кроки, iдуть мужi... Князь Володимир
схоплю ться, одяга бiле платно -- сорочку й ногавицi, - чiпля до пояса
меч. Накида на плечi корзно й зупиня ться серед палати. Вiн суворий i
замислений, почався великий день, шум у переходах нароста , чути гомiн i
надворi - це шумить, кличе князя Володимира Руська земля.
Ось стукають у дверi.
- Заходьте, мужi! - голосно промовля Володимир. Дверi розчиняються.
Входять кiлька во вод i бояр. Вони прийшли вiддати честь князевi, кликати
його.
- Чолом тобi б' мо, Володимире-княже!
- Спасибi вам, мужi мо©!
Свiта . Вже крiзь слюдянi круглi вiконця помiтно, як примеркають зорi й
синi небо, сяйво нового дня змiшу ться iз жовтими вогнями свiчок.
Цього ранку в Золотiй палатi було набагато бiльше, нiж звичайно, людей,
тут стояла не тiльки Гора, а й во води, бояри, мужi нарочитi з усiх кiнцiв
Русi - вiд тиверцiв i уличiв на пiвднi, радимичiв i полочан - iз заходу,
весi, мерi, чудi - з пiвнiчних земель. Посерединi ж стояли новгородцi - ©м
належали честь i слава, бо це ж з ними зачинав похiд князь Володимир,
бились вони достойно, не шкодували життя, а багатьох з них i не стало.
Тут, у Золотiй палатi, зiйшлися не однодумнi люди - тiльки вчора багато
хто з них бажали один одному загибелi, сходились у боях, рубались на життя
i смерть, та й цього ранку не все ще перекипiло в ©хнiх серцях, вони ще не
остигли пiсля войовничого запалу, мужi кожно© землi стояли окремо, мужi ж
ки©вськi подiлились навпiл - тi, що ждали Володимира, були попереду,
втiкачi в Родню - в кутках.
Проте нiхто з них не виказував сво©х дум - у палатi було тихо, тiльки
слуги час вiд часу проходили попiд стiнами, знiмали нагар з свiчок, носили
в чашах мед i воду.
У миготливому, примарному сяйвi на темних рублених стiнах палати
виразно окреслювались, граючи золотом i срiблом, доспiхи й зброя князiв
давнiх. У кiнцi Золото© палати на помостi стояло два крiсла з рiзьбленими
поручнями й нiжками, над ними сяяло знамено князя Святослава - два
перехрещенi мiж собою списи, але поруч iз ним стояло ще одно знамено,
князя Володимира, - три перехрещенi списи iз зубцями, що виростали з
одного древка, - так велiв покон: до списiв дiда й батька новий князь
додавав свiй спис.
Порожнi крiсла на помостi! На них, кожен у свiй час, сидiли древнi
князi, а за ними Олег i Iгор, княгиня Ольга й Святослав, зовсiм недавно
тут сидiли Ярополк i Юлiя, - нинi одно з крiсел уготоване було новому
ки©вському князевi.
I от у довгих переходах за помостом заблищали вогнi, залунали кроки, з
дверей вийшло кiлька во вод, стали обабiч, а пiсля них з темряви виступив
князь Володимир.
- Здрав будь, княже! Чолом князевi! - зашумiли всi. Вiн зупинився на
помостi перед крiслами, вклонився, вiдповiдаючи на вiтання людей,
подивився на заповнену людьми палату, взявся рукою за меч.
- Пощо кликали мене, мужi й дружино? - пролунав його голос. - Я прийшов
i слухаю вас...
- Волимо мати князя на Ки©вському столi, - почулась вiдповiдь. - Волимо
мати великого князя й на всю Руську землю.
Вiн помовчав якусь хвилину й сказав:
- Дружино моя, князi, во води, бояри, люди Русi! Добро, що зiбрались
тут з далеких i близьких земель, з усiх укра©н прийшли сюди i покликали
такожде мене, щоб посадити в городi Ки вi князя й говорити про потреби
нашi. Не зла хотя городу Ки ву i землi Руськiй, з далекого Новгорода iшов
я сюди, людi , не смуту й усобицю хотiв вчинити на Русi, вiда те самi,
брат мiй Ярополк убив брата Олега, сидячи на столi отця нашого в Ки вi,
восхотiв пiти на Новгород i всю Русь. Тому новгородцi, а з ними й землi
полунощнi, а на великому Днiпрi й усi землi пiшли з нами сукупно, у
чесному бою розбили дружину Ярополчу, а вже не ми - а убiйники та зрадники
мечами пройняли йому груди.
- Не ти, княже, вбив Ярополка, боги й земля його покарали! - кричали в
палатi.
- Що Ярополк, що його дружина, - однаковi оба. Вiдступники вони вiд
вiри отцiв наших, недобрий Ярополк, син Святослава...
Але не всi шумiли одностайно - у палатi було багато людей, якi знали
долю князя Володимира, та вiн i сам не мiг забути, що в давноминулi важкi
днi, коли батько iшов на брань до Дунаю, то, знаючи хижi думки Гори,
посадив у Ки вi князем не його, старшого сина, а Ярополка, бо вiн -
Володимир - був сином рабинi. А хiба зараз змiнився Володимир, хiба iншою
стала в ньому кров, хiба перестав вiн бути сином рабинi?
- Дякую вам, - промовив вiн, - за цi слова. Добре, що в Ки вi
утвердженi старi закони й покони, а ви згоднi ©х захищати... На цьому й
будемо стояти, мужi, на цьому одвiку стояла Русь. Мусимо, мужi мо©, думати
й про iнше - я зробив сво дiло, разом з воями новгородськими прийшов
сюди, ви потягли за нами. Проте я новгородський князь, кличе мене Новгород
i вся полунощна земля, нелегке життя там - мнозi вороги йдуть на нас з
пiвночi.
- Бути тобi, княже Володимире, в Ки вi-городi, на столi отця.
- Просимо тебе, Володимире, бути нам князем!
- Володимира! Володимира!
Пiдтримали й новгородцi. Тисяцький Михало виступив наперед, перекричав
усiх:
- Сидiти Володимиру в Ки вi... Голос його ми почу мо, буде потреба -
вiче ряд дасть, ма мо твого посадника, княже.
I ще дужче в палатi зашумiли, закричали:
- Просимо Володимира! Бути тобi князем! Стiл батька Святослава кличе
тебе, княже!
Стiл батька! У саме серце молодого Святославича вцiлили цi слова, вiн
пригадав останню з ним розмову, спокiйний його голос:
"Запам'ятай, що мати твоя - роба, але нiколи не соромся цього, сила не
в тому, що один князь, а один робочич, сила в тому хто з них любить Русь,
людей наших, землi... Люби й ти ©©".
Вiн ступив крок, кiлька во вод взяли його пiд руки i посадили на
стiлець.
- Сiв на столi князь великий Володимир. Усi в палатi кричали:
- Славен князь Володимир!
Треба було виконати ще й древнiй покон - во води взяли з пiдлоги
заздалегiдь приготований шмат дерну, поклали його на голову князя, вiд
шматка одривались i сипались на шию, груди, спину грудочки землi - тi ©
рiдно© землi, яка всьому да життя, яка й кара .
- Де си, княже?
- Пiд землею i людьми мо©ми.
- Чи служитимеш вiрно людям?
- Даю роту.
- А якщо вiдступиш?
- Нехай мене поглине земля... Шматок дерну розбився на головi, грудочки
землi сипались i сипались на пiдлогу.
9
Вiдколи пiшов Володимир, Юлiя не спала, вона лежала в темрявi з
розплющеними очима, чула, як поволi в теремi наростав шум, як на стiнах
Гори ударила в била й гучно спускалась сходами нiчна сторожа, як у
водяному годиннику витiкали останнi краплини.
Яка довга i яка разом iз тим коротка нiч була позаду, як багато подiй
вмiстилось пiд ©© шатами, як швидко в безвiсть полинув мертвий Ярополк, а
мiсце його заступив iнший, живий князь Володимир.
Мертвий?! А чи був живим Ярополк для Юлi© за життя, коли запропонував
©й стати його жоною i потiм робив для не© все, що вона хотiла, обнiмав ©©,
цiлував, пестив?
Так, вона вiдповiдала ласкою на його слова, приймала як належне
дарунки, обнiмала й цiлувала, вiддавала жагу свого молодого тiла, але
нiколи не любила й не могла любити.
I як, чому Юлiя мусила його любити? Вона ©хала сюди, до Ки ва, нiколи
до того не бачивши князя Ярополка, вона взяла з ним шлюб, бо думала, що
сидiтиме поруч iз ним на престолi ки©вських князiв i виконуватиме загадки
iмператорiв Вiзантi©. Вона й зробила це, сiла на престолi, спонукала
Ярополка йти вiйною на брата Володимира, вбити його й стати диним,
великим князем Русi.
Але Ярополк виявився безпорадним i кволим, вiн не зумiв зробити того,
чого вiд нього жадали iмператори роме©в, вiн не зробив того, на що
надiялась i чого хотiла Юлiя. Ось чому тепер i так швидко вiн став ©й дуже
далеким, вже не iснував для не©...
А далi сталось те, про що, йдучи за корстою Яроиолка, думала Юлiя. Була
тризна - i це була остаяия згадка про Ярополка, в час похскрону i пiзнiше,
в грвднiйц, вона побачила Володимира, а потiм пiшла в терем, стояла, ждала
його...
Хтось постукав у дверi.
- Це ти... Пракседо?
- Я, княгине...
- Заходь!
З свiчею в руках Пракседа тихим, нечутним кроком увiйшла до палати.
- Я приходила до тебе, княгине, вночi, думала, що догорiла свiча... Але
в палатi було тихо...
- Так, ключнице. Я дуже стомилась у дорозi, а потiм похорон, тризка...
i я вчора, тiльки ввiйшла сюди, впала на ложе й заснула.
- То й краще, княгине, iз сном з людини виходить усяке горе...
Пракседа поставила на стiл поруч з корчагою й двома келихами свiчу.
- А що чути нинi в теремi?
- Князь Володимир вокняжа ться, вже зiбрались у Золотiй палатi всi
бояри й во води, присягають йому, а скоро пiдуть до требища. Та вже,
либонь, вони й iдуть. Чу ш, як гомонить Гора?
Княгиня IОлiя швидко встала з ложа, одягла легке платно, ступила до
вiкна, слiдом за нею пiдiйшла й Пракседа.
- Он, княгине, вiн вийшов з терема, спуска ться сходами, пряму до
требища.
Княгиня стояла бiля вiкна. У не© було трохи стомлене, надзвичайна блiде
обличчя. Щоб триматись на ногах, вона спиралась руками на пiдвiконня.
Ключниця Пракседа, що зупинилась позаду, пильно стежила за княгинею,
кожним ©© рухом, особливо ж за обличчям, - вiд не© не сховались неспокiй i
тривога Юлi©.
Юлiя не одривала очей вiд численного натовпу, що з смолоскипами в руках
посувався двором, дивилась на князя Володимира, що йшов у колi сво ©
дружини, ждала, чи погляне вiн на вiкно палати, де був минуло© ночi?
Князь Володимир не поглянув на вiкно. Замислений, похиливши голову,
iшов вiн пiд знаменом, змiшався з натовпом, що тягнувся через ворота на
Гору.
На устах Пракседа промайнула хижа посмiшка.
10
Князь Вюодимир сiдав на столi свого отця. Насторожена Гора, розбурханi
передграддя й Подол ждали, що новий князь скаже, на кого покладотиметься,
хто його пiдпиратиме, берегтиме новий чи старий закон, поклянеться богами.
I так не тiтiьки Ки©в, - з князем Володимиром прийшли сюди во©
полувоiцних земель, в дорозi й на багатьох бранях до них при днались
полочани, сiверяни, древляни, поляни, - вони також хотiли знати, на кого
нинi покладатиметься князь, кому буде служити?
Володимир зробив те, чого велiли дружина й людi , - у Золотiй палатi
повiв, що берегтиме старi покони й закони, захищатиме Русь.
А вiра? Так, князь Володимир мусив вiдповiсти й на це питання, бо тут,
у Ки вi на Горi, були ще люди старо© вiри, але багато, а може, й
бiльшiсть, уже прийняли християнство, за стiнами на Подолi також було
багато християн, у рiзних землях молились багатьом i рiзним богам.
Взяти християнство?! У кого його взяти, звiдки? Нi, i сам Володимир, i
дружина його, та й усi людi ще не готовi до цього, християнство нинi - це
знамено Вiзантi©, лютих ворогiв Русi.
Молитись Перуну? Он вiн сто©ть на требищi за теремом - суворий бог
Русi, якого Гора зробила колись богом сво©м, якому, може, й нинi ладна
вклонитись.
Нi, Володимир не буде молитись старим i новим богам Гори, яка вспо©ла й
вскормила убiйника Ярополка, вiн служитиме Русi, що пiдтримала й грудьми
встала за нього в цю многотрудну годину.
- Хочу, - сказав вiн, - аби богам нашим молились усi людi .
I кiлька днiв i ночей до цього на пагорбi, недалеко вiд Воздихальницi,
рили землю, готували требище; багато дереводiлiв, каменотесiв, майстрiв по
золоту й срiблу тесали дерево, карбували постатi, оздоблювали ©х, ставили
пiвколом, перед ними зробили кам'яний жертовник.
Посерединi всiх богiв височiв вирубаний з старезного, вкритого вузлами
й прожилинами дуба Перун. Дереводiли-майстри, якi робили його, витесали з
дерева довгi, опущенi долу руки, широкi плечi й крутi, схожi на жiночi,
груди, викарбували на його постатi подобу бронi, широкий пояс, меч, тул iз
стрiлами, а кузнецi залiза зробили боговi велику срiбну голову в шоломi,
почепили золотi вуси.
По праву руку вiд Перуна стояв Дажбог - набагато нижчий, але повний, з
великим животом, складеними попереду руками; ошую - Стрибог, зроблений з
чотирикутного каменя, з великою шапкою вгорi, пiд якою на всi боки свiту
дивились чотири лиця, за ними ж стояли добрий Бiлобог, злий Чорнобог,
Волос.
На требищi були боги не тiльки Полянсько© землi, з князем Володимиром
iшли во© верхнiх земель, що мали сво©х богiв, вiднинi Ки©в захищатиме всi
племена й язики, у кожного з яких сво© покони й боги, - на требищi був бог
далеко© Пiвночi Мокоша, що мав людську постать i волову голову. Смарагд,
якому молились гостi iз-за Iтиля-рiки, всiлякi потвори, на якi страшно
було дивитись. Суворi, нiмi, незрозумiлi стояли цi кумири, навкруг них на
високих кiлках бiлiли черепи тварин, у повiтрi над требищем, чуючи поживу,
лiтало вороння.
Коли князь Володимир з во водами, тисяцькими, боярами вийшов з ворiт
Гори й попрямував униз, до нього долинув крик багатьох людей, що хмарою
стояли бiля нового требища, товпились на пагорбах, повилазили навiть на
дерева:
- Слава, слава князевi Володимиру!
На требищi вже палали вогнища, iржали конi, ревiли бики, яких мали
принести в жертву; одягнувши страшнi личини, жерцi били в бубни й ходили
бiля богiв, промiння вiд вогнищ освiтлювало суворi лики кумирiв.
Крики численного натовпу не вгавали, i Володимир, дiйшовши до требища,
обернувся до людей сво©х.
- Слава, слава Володимиру! - лунало в повiтрi.
Душа молодого князя пiднеслась, була задоволена. Кого думав скорити
Ярополк, на кого вiн надiявся? Ось стоять тисячi ремiсникiв, кузнецiв,
дереводiлiв з передграддя, простих роб'©х людей з Подолу й Оболонi, во© з
усiх земель Русi, вони берегли й берегтимуть старi покони, пролили за це
багато кровi i ось зiбрались тут, щоб молитись старим богам, дати роту
блюсти древнi закони й покони.
Вiн високо пiдняв праву руку, i цей його рух зрозумiли всi людi -
князь Володимир з ними, зараз вiн молитиметься разом з ними, син
Святослава Володимир нiколи не зрадить закони й покони отцiв сво©х.
А потiм вiн подивився в iнший бiк - по праву й лiву руку вiд себе, де
мусили стояти князi земель, посадники, мужi лiпшi й нарочитi, во води й
бояри, дружина, - ще одна сила.
х було багато - тут були во води й тисяцькi, якi прийшли з ним вiд
пiвночi, багато во вод, посадникiв, мужiв нарочитих, що пристали до них у
далекiй дорозi, князi земель i мужi, яких прислали до Ки ва Деревська,
Чернiгiвська, Переяславська землi.
Але князь побачив тут мало бояр та мужiв лiпших i нарочитих з Гори,
вони смiливо крокували поряд з ним до ворiт, а там, очевидь, залишились.
"Не бажають молитись Перуну, - подумав Володимир, - що ж, людi мо©
змусять ©х шанувати старий закон i покон!"
I не було тривоги в душi Володимира - йому здавалося, iдо вiн виконав
завiт отцiв сво©х, що мир i злагода знову прийшли в город над Днiпром, що
владу нинi й повiк владуватиме старий закон i покон, що замирив вiн не
тiльки людей, а й богiв ©хнiх.
- Боги! - звернувся вiн до кумирiв, як завжди звертались до них перед
важким трудом i пiсля нього люди, i пiдняв угору руки.
- Боги! Я просив вас допомогти людiям мо©м. Дякую вам, боги, що почули
молитву нашу. Дякую вам, що дарували нам перемогу над ворогами. Боги!
Утвердiть i далi труди нашi. Даруйте нам перемогу на бранi i мир на землi!
Головний жрець Перуна закричав несамовитим голосом, вдарив щосили в бубон,
разом з ним закричали, заволали i забили в бубни ще десятки волхвiв,
чоловiки, жiнки i дiти, якi прийшли на жертву, заволали слiдом за ними,
во© загрозливо забряжчали мечами, вдарили в щити.
Князь Володимир зняв з себе зброю, почав складати вдячну жертву. Древня
язичеська Русь по закону й покону, що були такi ж древнi, як гори й
Днiпро, молилась богам сво©м.
РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ
1
Як i допреже, живе древнiй город над Днiпром Ки©в, одшумiли Гора,
передграддя, Подол, повились димки на схилах гiр - там варять залiзо й
кують не мечi, а рала кузнецi, над Глубочицею засипають рови, але
залишають вали; так i стоятимуть вони - Верхнiй i Нижнiй вали - довiку, на
торговищi бiля Почайни палахкотить вогонь перед богом Волосом, а з лодiй
сходять уже заморськi гостi.
Як i допреже, живе й Гора - на стiнах ©© день i нiч сто©ть сторожа, час
вiд часу над городом линуть протяжнi мiднi звуки бил, - на Днiпрi й у полi
спокiйно, до схiд сонця запалюються вогнi в дворищах i в теремi князя,
рано на свiтаннi вiн спуска ться в сiни, iде з старшою дружиною в
стравницю, а далi чинить суд i правду в палатi Людянiй, розмовля з слами,
купцями, во водами й боярами в Золотiй палатi.
Сiча закiнчена, мир прийшов у город Ки©в, але скiльки треба ще зробити,
щоб заго©лися рани, щоб ратай вiльно пiшов з ралом у поле.
Коли князь Володимир був у Олафа Скетконунга i наймав у нього дружину,
вони твердо домовились, що свiонськi во© допоможуть йому дiйти до Ки ва, а
там князь дасть на кожного во©на золото й вiдпустить ©х.
Брань з Ярополком закiнчена, не свiони, а руськi во© вирiшували ©©
успiх, це вони лили чесно свою кров - за Руську землю, княжий стiл,
Володимира-князя. I, здобувши перемогу, князь Володимир додержав умови -
дав свiонам золота, укотi, новi вiтрила.
Але вони не поспiшають залишати Ки©в, лодi© ©хнi стоять у Вiтичевi,
самi во© що не день при©жджають до города, бродять на Подолi, продають на
торзi всякi заморськi диковини, п'ючи вино, сваряться, а тiльки що -
беруться за мечi.
Князь Володимир кличе до себе ярла Фулнера, й той на свiтаннi заходить
до Золото© палати. Князь жде ярла, в палатi сидить багато во вод i бояр.
- Я думав, - почина Володимир, - що ти з сво©ми воями вже в Руському
морi.
- Ми по©демо в Руське море, коли поквита мось з тобою, княже, - зухвало
вiдповiда ярл.
- Я ж дав тобi, Фулнере, золото, укотi, вiтрила.
- Ми були в походi бiльше, нiж ти домовлявся з конунгом Олафом, а скоро
вже й осiнь - ми не зможемо повернутись до Свеарiке.
- Пригадую, - каже князь Володимир, - ти й не думав повертатись до
Свеарiке Днiпром, а думав вийти в Руське море...
- Вiкiнг гуля , де хоче, я можу по©хати й у Руське море.
- Що ж ти хочеш?
- Ще по десять золотих на кожного во©на. Князь мовчить. Фулнер -
нахабний, лживий, зухвалий ярл. Сваритись з ним, силою гнати з Днiпра -
тодi конунг Олаф може наробити лиха в землях.
- Гаразд, - згоджу ться князь Володимир. - Я дам тво©м воям по десять
золотих, але, надiюсь, завтра ти покинеш Вiтичiв, мо© ж во© проведуть тебе
до пониззя.
Ярл поблиску диним сво©м оком, вiн хотiв перемогти зухвальством,
князь Володимир загрожу йому сво ю силою.
Низько вклонившись, вiн виходить з палати.
Золото! Володимир обiця й дасть свiонам нагороду, золота вимага й
власна дружина, тiуни, мнi, вся Гора.
Але пiсля Ярополка скотниця княжа залишилась майже порожня, князь
роздавав сво© добра надто щедрою рукою, багато поглинула брань.
Допомагають бояри Гори - брань не тiльки не розорила, а, навпаки,
збагатила ©х, вони дадуть князевi потрiбне золото, он у Золотiй палатi
пiдводиться боярин Воротислав, за ним встають Коницар, Ву фаст, Слуда.
- Ми тобi допоможемо, княже.
О, як радо вiдмовився б князь Володимир вiд цi © допомоги, за яку йому
пiзнiше доведеться й платити, i давати пожалування; вiн хотiв би, щоб цi
во води, бояри, мужi лiпшi й нарочитi не були такi багатi й дужi.
- Спасибi, - каже вiн ©м, - ти, Воротиславе, даси дань ярлу Фулнеру й
проведеш його до порогiв.
Але не тiльки свiонiв мусить стерегтися князь Володимир - десь там, у
полi, блукають печенiзькi орди, шлях по Iтилю-рiцi перетяли й не пускають
з верхнiх земель до Джурджанського моря купцiв чорнi булгари, на берегах
Руського моря гострять ножi роме©, щось замишляють ©хнi iмператори Василь
i Костянтин, знову лiзуть з недобитками хозар на Дон херсонiти.
- Мислю я, що не повиннi ми ждати ударiв ворога в городi Ки вi, - каже
Володимир, - мусимо упередити ©х у полi, на Днiпрi, далеко звiдси.
Во води й бояри, що слухають кожне слово князя, глухо стукають
посохами, схвально шепочуть. Князь Володимир дивиться за вiкно на Днiпро,
де вже почина свiтати, продовжу :
- Хочу викопати рови й насипати вали вiд захiдних укра©н аж до
Iтиля-рiки, а бiля них поставити городи.
Бояр вабить цей замисел князя, звичайно, краще було б покладатись не на
сторожу поля, що блука за Днiпром i залюбки може пропустити ворожу орду,
краще було б насипати вподовж Полянсько© землi високi вали, поставити бiля
них городи, одгородитись вiд зрадливого Пiвдня, в повнiй безпецi сидiти в
городi Ки вi.
Проте боярство мислить по-сво му, воно зна , як важко викопати рiв i
насипати вал навкруг свого дворища, як же мислить князь Володимир
обгородити всю землю, хто викопа цi рови i насипле вали, хто за це
заплатить?
- Добре дума ш, княже, - чути голоси в палатi, - але як це зробимо?
- Скоро осiнь, - вiдповiда Володимир, - i во© верхнiх земель не
зможуть уже попасти за Волок. Що ж, я пошлю ©х у поле, там вони й стануть,
копатимуть рови, насипатимуть вали.
Новгородськi во води, що сидять тут же, в палатi, пiдтримують князя -
краще вже перезимувати в Полянськiй землi, анiж пробиватись осiннiми
рiками й болотами на пiвнiч. Не думають вони й про те, що воям верхнiх
земель та й самим ©м доведеться, як це й трапилось пiзнiше, сидiти в полi
за Ки вом довгi роки...
Мужi ж Гори мовчать, - ©м не шкода во©в верхнiх земель, багато з яких
поляже на валах i в ровах у полi, вони знають, що цю велику полунощну рать
доведеться одягати й кормити, - мужi Гори мовчать, ©м шкода платна й жита.
Князь Володимир розумi , чому мовчить Гора, йому невимовно тяжко, що цi
мужi, над якими висить постiйна небезпека з полудня й зi сходу, не думають
про те, як упередити бранi й захистити всю землю, а дбають тiльки про
сво .
- Дружино моя! - з болем говорить князь. - Не про один город Ки©в
думаю, а про всю Русь... По закону отцiв усi землi дають Ки ву дань, вали
вздовж землi робитимуть усi племена.
- Ми, княже, не супроти цього, - враз веселiшають обличчя, - нехай усi
землi ставлять вали, копають рови, виставимо рать у полi.
Важко доводиться Володимиру, але неспокiйна, неодностайна не тiльки
Гора, нема ладу в усiх землях Русi.
I молодий Святославич не хова цього.
- Во води й бояри, мужi мо©! - зверта ться князь Володимир до дружини.
- У час коли йшла усобиця на Русi, як ви самi зна те, польськi князi взяли
городи нашi Перемишль i Червен, захопили й багато руських земель. Нинi
були в мене мужi нарочитi - радимичi й в'ятичi вiдмовились платити дань
городу Ки ву...
О, як зашумiла, загула, заревла враз Золота палата. Вiдмовились платити
дань - а звiдки ж князь Володимир вiзьме золота, срiбла, жита, хутра, щоб
дати все це Горi во водству, гридьбi?..
Князь Володимир зстав, пiдняв руку.
- Тому думаю я, мужi мо©, що мушу повеснi iти в землi радимичiв,
в'ятичiв, а там до Iтиля-рiки, чорних булгар, далi й на Тмутаракань, щоб
устрояти землю, берегти Русь.
Палата мовчить - тут сидять мужi, якi пам'ятають князiв Iгоря, Ольгу,
Святослава, вони знають, як важко доводилось тодi устрояти Русь.
А князь Володимир, що також зна , яка гроза насува на Русь, що бачить,
як багато ще треба пролити кровi, сто©ть спокiйний, може, правда, надто
блiдий, говорить:
- Мушу йти стезею отця свого Святослава, мушу устро©ти, захистити,
зробити незборною Русь.
2
Князь Володимир не тiльки велить будувати вали в полi, - у один з
ближчих днiв вiн з невеликою дружиною ви©жджа з Ки ва, переправля ться
через Днiпро, залиша по праву руку Соляний шлях i просту через погости в
Басанi, Бобровицьких Гонах i Носовому* (*Сучаснi Басань, Бобровиця,
Носовка.) на Нежату Ниву* (*Нинi Нiжин.).
Вiн не поспiша . Сто©ть передосiння пора, доцвiтають трави, сива нитка
тирси повива все навкруг, пiд самими ногами сполохано кричить i тiка ,
манить усе далi й далi деркач, ген у полi гордовито походжають,
випасаються дрохви. На обрi©, нiби хмаринка, пролiта табун сайг - любо