Скляренко С.. Володимир

Полотську, в лiсах, у родинi батька-во©на, сама боролась за життя i не
боялась навiть смертi. - Вона на мить затялась i знову продовжувала: - Так
було аж до того, коли зустрiла тебе, та й тодi, вже зустрiвши, не боялась.
Ти виявився справедливим, добрим, найкращим. А тепер у нас син, Ярослав.
Адже я люблю тебе, княже, як сина, а сина свого, як тебе... Не смiйся, не
смiйся, Володимире! Як я сюди рвалась, як жадала тебе зустрiти... Боялась,
не знала, як ти живеш у Ки вi, чи покличеш мене, а тепер думаю, що жде
мене тут?!
Оповивши руками шию князя, Рогнiда стояла перед ним, дивилась в саму
глибину його очей.
Вiн дивився на не© такими ж теплими очима, але в них було, либонь, те,
чого не було в очах Рогнiди - якийсь смуток, може, печаль.
- Чого ж ти боялась? Адже я сказав тобi ще в Полотську, що покличу
тебе, там нарiк сво ю жоною, а тепер покликав i в Ки©в, ждав, радий, що
бачу...
- Княже мiй, Володимире! - сказала на це Рогнiда. - Я тебе бачила в
Полотську, знала - княжого слова не злама ш, вiрила - покличеш мене...
Боялась я тiльки за серце тво , бо люблю тебе всi ю душею.
Вiн розумiв, про що говорить Рогнiда. О, коли б вона знала, що робилось
у цю хвилину в його душi! Вiн думав, коли ©хав до Вишгорода, одверто
сказати Рогнiдi, що мав грiх у Ки вi, який спокуту й, либонь, довго ще
спокутуватиме, - i коли б це нинi зробив, усе сказав Рогнiдi, тодi
справжня любов напевне осяяла б ©хнi душi.
Але вона дивилась на нього такими чистими очима, любов Рогнiди була
така безгрiшна, що вiн не мiг, не мав сили чимось ©© затьмарити.
- Моя дорога, рiдна, - тепло сказав Володимир. - Ти мене бачила й знала
в Полотську, нинi я такий, як i був, вiр менi, я щасливий, що ти при©хала
сюди, дякую тобi, що народила менi сина. - Вiн обняв ©© стан, пiдвiв
ближче до вiкна. - Поглянь, - промовив вiн. - Який чудовий свiт, як хороше
тут!
Було справдi чудово, буяла весна, пiд самою стiною Вишгорода зеленiв,
бринiв молодим листом лiс, скрiзь цвiли трави, могутнi води Днiпра линули
й линули на пiвдень, по лiву руку голубiла Десна, за нею стелилось
безмежне широке поле - з могилами по обрiю, з кам'яними богатирями на них,
що, здавалося, стояли на чотi, берегли землю, вдалинi темнiв Ки©в.
- Хiба не щастя, - говорив князь Володимир, - бути нам з тобою удвох? Я
тобi сказав, що много i трудних дiл уже содiяв, а ще бiльше мушу звершити,
i вiрю, знаю - звершу ©х, бо так велить Русь... У цьому життi, в усiх мо©х
трудах ти допоможеш менi, Рогнiдо, i я нiколи, чу ш, нiколи не забуду
тебе...
Так впевнено говорив князь Володимир, бо думав, що грозова хмара, яка
нависла над ним, пройшла i зникла, бо вiрив, що до них прийде щастя.
Людям, i князям також, часто зда ться, що для цього треба так мало...
6

У Полотську, в суворiй фортецi, рано втративши матiр, Рогнiда з юних
лiт стала господинею двору, ©й пiдкорялись i виконували всi ©© загади
дворяни, вона берегла ключi вiд клiтей, медуш, всього добра. Так i мусило
бути - батько й брати Рогнiди во©ни, ©й по покону й праву, як динiй жонi
в родинi, належало вести господарство, по©ти ©х i кормити.
Звичайно, добра ки©вських князiв важко було порiвняти з статками
Регволда в Полотську - князевi Володимировi належав великий терем на Горi,
новий терем, побудований княгинею Ольгою в передграддi, мали ки©вськi
князi пiд сво ю рукою Вишгород, Бiлгород, двори над Россю, Стугною,
Либiддю, багато земель, лiсiв, перевесищ, бобрових гонiв, бортневих
ухожа©в на обох берегах Днiпра, Десни.
Як i на Горi, тут владно дiяв старий покон, княгиня Ольга, устрояя
землю, устрояла й сво© добра - у сво©х землях, в лiсах i над рiками вона
велiла поставити знамена, посилала туди волостелинiв, посадникiв, тiунiв,
що iменем ©© визначали уроки й устави, збирали й везли до Ки ва оброк.
Тут, на Горi, княгиня Ольга сама приймала дань iз земель, оброки з
власних дворiв, пiд ©© невсипущим оком в засiки зсипалось добро, в
бертяницi лягали бортi, в медушi - кадi з воском i медом, в клiтi - мiхи,
горючий камiнь, риб'ячий зуб, бобровi пахощi.
Тiльки в старостi, немiчною ставши, довiрила княгиня ключi вiд княжого
добра Яринi, пiзнiше Малушi, а пiсля не© Пракседi. Як було за Ольги, так
iшло й тепер - у городах i весях сидiли волостелини, посадники, тiуни або
©хнi сини, за княжим теремом дивилась i мала ключi вiд усього добра на
Горi Пракседа.
Прибувши до Ки ва, Рогнiда кiлька днiв приймала в теремi боярських i
во водських жон, що йшли i йшли подивитись на полунощну княгиню, разом з
Володимиром об'©хала Подол, передграддя, побувала в Бiлгородi над Iрпенем,
за©жджала на деякi двори.
Оглянула вона й тереми на Горi й у передграддi, клiтi, медушi,
бертяницi - вiднинi княгиня Рогнiда ставала господинею княжого двору,
мусила ощадне й по надобi все давати. Княгиню водила по господарству
ключниця Пракседа, вона одмикала дверi за дверями в клiтях, докладно
повiдала, скiльки й де в не© лежить зерна, мiхiв, де i якi грають у
медушах вина й меди.
Разом з княгинею до Ки ва при©хали й жони-дворянки, що служили ©й у
Полотську, - кормилиця Амма, яка годувала колись ©© саму, кiлька полочанок
- Кумба, Ерна.
Проте вона навiть гадки не мала припоручати добра Гори цим жонам - у
них буде своя робота, вони допомагатимуть ©й у палатах, доглядатимуть
княжича Ярослава.
Через це княгиня Рогнiда була дуже задоволена, коли оглянула добра з
Пракседою, повернувшись до терема, сказала ©й:
- Ти пильно стерегла княжi добра, ключнице, пiсля тако© бранi навiть
дивно, що ми ма мо всього доста. Спасибi тобi, Пракседо!
Ключниця в пояс уклонилась княгинi.
- Тепер iди, - стомившись пiсля довгих оглядин, закiнчила Рогнiда. - А
ключi, - вона не мала нiчого злого на мислi, а вважала, що вiднинi мусить
сама дбати про княже добро, - ключi, - вона показала на лаву бiля дверей,
- поклади тут.
Ключниця сердито зиркнула на молоду княгиню - i за княгинi Ольги, i за
жони Ярополка Юлi© ключi завжди доручались тiльки ©й, Пракседi, - невже ж
полунощна княгиня дума одразу взяти все в сво© руки, а Пракседу зробити
простою дворянкою?
Але Рогнiда нiчого цього не розумiла, вона дбала тiльки про князя i
його добра.
- Ключi, Пракседо, - промовила вона, - лежатимуть отут на лавi, буде
потреба - я одiмкну клiтi i дам тобi все, що ти скажеш, для дому й двору.
- Добре, княгине! - сухими устами прошепотiла Пракседа, тремтячими
пальцями одв'язала низку ключiв од пояса, кинула ©х на лаву так, що вони
аж забряжчали.
Пiсля цього Пракседа, ховаючи очi, ще раз вклонилась княгинi,
позадкувала до дверей, вийшла з поко©в.
У переходi вона зупинилась. Там було темно, постать ключницi зливалась
з цямринням стiн, свiтло з високого, вузького вiкна заливало тiльки ©©
обличчя. Воно було надзвичайно блiде, очi примруженi, уста стиснутi.
- Проклята полочанка, - прошепотiла Пракседа, але одразу ж схаменулась,
злякано поглянула, чи нема когось у переходах, i тiльки тодi рушила далi.
7

Тихо було в спочивальнi, спокiйна нiч пливла за розчиненим вiкном,
здалеку вiд Днiпра долинула й поволi стихла смутна пiсня.
Пiсля трудiв князь Володимир дуже хотiв спочити - день був важкий, вiн
чинив з самого ранку суд i правду людям, говорив з мужами й тiунами в
Золотiй палатi, по обiдi оглядав во©нство, яке збиралось i збиралось на
Подолi.
Княгиня Рогнiда також стомилась - вставала вона по-темному, одразу
спускалась у стравницю, ходила з Пракседою в клiтi, сама годувала сина,
готувала все для гостей i слiв, невсипущою була Рогнiда в Полотську, а в
Ки вi-городi зовсiм недремною стала.
Проте на душi в княгинi було тихо, ©© наснажувала любов до Володимира,
i цього вечора вона приготувала ложе для князя, лягла поруч з ним - нiжна,
тепла, ласкава.
- Спочинь, мiй княже, спочинь! - шепотiла Рогнiда. - Тихо в теремi.
Спить син наш, спить весь город Ки©в, засипай i ти...
Було тихо, дуже тихо, князь Володимир засипав, поклавши руку на його
плече, засипала й Рогнiда, Тихо, як тихо!
I раптом у цiй тишi десь недалеко за теремом почувся плач, спочатку
невиразно, далi все дужче, голоснiше.
Рогнiда не думала будити Володимира, вона, навпаки, хотiла встати,
зачинити вiкно - нехай спить князь!
Але князь уже прокинувся - в сiрiй пiтьмi Рогнiда побачила, як вiн
пiдняв голову з подушки, прислуха ться.
- Володимире! - промовила тодi Рогнiда. - Менi зда ться, що це плаче
дитя... Вiн слухав.
- Так, це плаче дитина.
- А звiдки вона тут, у нашому дворi?
Володимир мовчав, устав з ложа i ступив босонiж кiлька крокiв до вiкна.
Темна постать його вимальовувалась на сiрiй полотнинi неба.
- Ти чого встав, Володимире?
Дитина плакала й плакала - тепер ще дужче, так, нiби ©й щось дуже
болiло.
- Володимире!
Чути було, як вiн заломив пальцi.
- Що це за дитина? - вкрай стривожившись, запитала Рогнiда. - Чого вона
плаче? Чому ти мовчиш, Володимире ?
Вiн обернув до не© обличчя i вiдповiв:
- То плаче син забитого брата мого Ярополка.
- Дитина твого брата? Чому ж ти не говорив менi про не©?
- А що менi про не© говорити? - роздратовано сказав Володимир. - Брата
Ярополка нема , хiба не однаково - чи нема в нього дитини?!
- Ой нi, Володимире! Це не однаково, бо тут, на Горi, виявля ться, ще
один княжич...
- Цей княжич не буде на завадi нi менi, нi мо му сину.
- Я не про те, не про те говорю, Володимире... Адже коли княжич, то в
нього й мати - княгиня?
- Рогнiдо! - суворо вже сказав Володимир. - Невже ти бо©шся ще однi ©
яко©сь княгинi?
- Нi, Володимире, - у словах ©© вiдчулись сльози. - Ти мене не хочеш
зрозумiти й не зрозумiв. Я не боюсь нiяких княгинь, знати ж, що тут, на
Горi, живе ще одна княгиня, повинна...
- Що ж, - промовив Володимир, - на жаль, тобi нiчого знати. У цi ©
дитини була мати - жона князя Ярополка Юлiя, тепер ©© тут, на Горi, нема .
- Вона померла? Володимир мовчав.
- Скажи, Володимире... Я боюсь подумати, може, ©© вбили разом з мужем
Ярополком?
- Нi, нi, нi! © нiхто не вбивав, вона не помирала поправною смертю,
вона вмерла для Гори й города Ки ва, бо пiсля смертi мужа свого по©хала з
Ки ва.
- По©хала з Ки ва? Чому? Куди?
- Нi я, нi хтось на Горi цього не зна . Княгиня Юлiя взяла з собою всi
сво© добра, по©хала, з слугами сво©ми, може, з грецькими купцями...
- Як страшно! - вирвалось у Рогнiди. - I я не збагну, Володимире, для
чого це ©й було робити? Адже ти сам говорив менi, що перед смертю
замирився з братом Ярополком, поховав його, як князя, вона могла й мусила
жити, як княгиня, на Горi... Ти сам, княже Володимире, пам'ята ш, пiсля
смертi мого батька, хоч вiн був твiй ворог, дозволив менi жити в Полотську
як княжнi... Ти - справедливий князь. Що ж сталось з Юлi ю? А може...
може, хтось пiдняв на не© руку, вбив?
- Нi, нiхто з руських людей не пiдняв i не мiг пiдняти руки на княгиню
Юлiю. Я нiчого не знаю, Рогнiдо. на свiтi багато такого, чого не можна
нi зрозумiти, нi пояснити.
- Тобi дуже важко...
- Дуже важко, Рогнiдо... Ярополк був мо©м братом, Святополк же брату
чадо...
Рогнiда довго мовчала, а потiм запитала:
- Скажи менi, це дитя, Святополк, народився за життя брата твого
Ярополка?
- Нi, Святополк народився пiсля смертi Ярополка, весною цього лiта. Вiн
не зна свого батька.
- Вiн не зна свого батька... А коли його мати зникла з Ки ва?
- Княгиня Юлiя зникла недавно... А втiм, хiба це не однаково, Рогнiдо?
© нема , чу ш, нема !
- Так, - згодилась вона, - це справдi однаково... Менi не однаково
тiльки те, що неспокiйний ти, Володимире.
- А як же менi бути спокiйним? Ця дитина кричить серед ночi, ©© крик,
як привид брата, заповза менi в душу... Менi зда ться, що це кров
Ярополка стука в мо серце...
Рогнiдi було невимовне важко, з цим криком дитини сюди, в терем, i в ©©
душу вповзала тривога, цей крик був вiщуном чогось страшного й
непоправного для не©.
Проте вона розумiла, що зараз, у цю хвилину, Володимировi, либонь,
важче, нiж ©й, i тому схопилась у темрявi з ложа так, як була, в однiй
тiльки довгiй сорочцi, з розпущеною косою, пiдiйшла до Володимира, обняла
його за плечi.
- Ну, не печалься, не печалься, муже мiй! От бачиш, дитина вже й
замовкла... Тихо! Чу ш, як стало тихо, мiй любий.
Вiн бачив у сутiнках ©© свiтле обличчя, очi, в яких тьмяно грав вiдсвiт
велико© зорi, що висiла низько над обрi м.
- Справдi тихо, - притулився вiн обличчям до ©© тепло© щоки. - I не
тому тихо, що замовкла оця дитина. Нi, менi чомусь завжди тихо бiля тебе.
- Спасибi, - тепло промовила Рогнiда. - Ти зна ш, як я тебе люблю, тобi
завжди буде зi мною тихо, спокiйно...
8

Пракседа працю в княжому теремi, робить усе, як робила й ранiше, коли
надоба, княгиня Рогнiда да ©й ключi, доруча взяти те чи те в клiтях,
медушах, бертяницях. Все йде, як i колись, княгиня Рогнiда надто багато
взяла на сво© плечi, Пракседi мусить бути нiбито вiльнiше, легше.
Але ключниця зата©ла злiсть у сво му серцi, ©й зда ться, що полунощна
княгиня кревно образила ©©, ключi, якi висiли колись бiля пояса, нинi
лежать на лавi в свiтлицi княгинi Рогнiди, о, як мучать цi ключi Пракседу!
I от серце Пракседи не витримало, зрадило.
- Добре в тебе дитя, княгине, - промовила Пракседа, коли була з
Рогнiдою тiльки вдвох у спочивальнi. - Красиве дитя, тихе, смирне, нiхто в
теремi не чув, щоб воно плакало.
- А чого ж йому плакати? - стоячи над колискою, вiдповiла княгиня. -
Зараз йому тiльки спати, виростати, дитя...
- Ой, не говори, княгине, - зашепотiла Пракседа. - Не кожне дитя таке,
як Ярослав. Он дитя грецько© княгинi Юлi© Святополк - i вдень i вночi
кричить i кричить.
- Треба добру кормилицю йому дати, нагоду , догляне, то й засне.
- Що, княгине, кормилиця? Вона серця свого дитинi не вiддасть... Яка
мати, таке й дитя. Вельми зла була грекиня Юлiя, от i дитя в не© таке.
- Не говори того, що не слiд. Княгиня Юлiя була жоною князя Ярополка,
ти не смi ш говорити про не© злого.
- Не смiю! - не стрималась i голосно засмiялась Пракседа. - Такiй
нiхто, i навiть бог, не простить того, що вона робила, вiд грiховного
кореня зол плод бува ... Яка княгиня, такий у не© й син...
- Ключнице! - гримнула Регнiда. - Не говори зла всу , не лжи.
- А я не лжу, - аж зашарiлась Пракседа. - Я говорю тобi токмо правду...
У княгинi Юлi© був не один муж, коли убили Ярополка, сама бачила, хто
ходив уночi до ©© палати...
- Ти про що говориш, Пракседо?
- А що говорити? - зашепотiла Пракседа. - Почу князь Володимир - уб'
мене.
I враз Пракседа зрозумiла, що наробила, змовкла, закам'янiла, кров
одлила з ©© обличчя.
- Матiнко княгине! - вирвалось сполохано в не©. Але княгиня Рогнiда
зрозумiла все, на що натякала Пракседа. Блiда, без кровинки в обличчi,
вона все ж стримала себе, промовила наскiльки мала сили тихо, спокiйно:
- Ти всу це сказала, ключнице... Знаю, що дума ш, але марно, не слiд
було так думати. Запам'ятай - я жона князя Володимира, i жон у нього
допреже не було й не могло бути. Мусиш знати i зна ш такожде те, що
Святополк - син токмо князя Ярополка...
- Матiнко княгине! - хотiла стати на колiна Пракседа. - Розумiю, все
розумiю, матiнко княгине! Прости мене, убогу, ницу, помилилась я...
- На колiна не ставай, - суворо й холодно сказала княгиня Рогнiда, - i
не помилилась ти, а забула, що ключниця княгинi повинна бути нелукавою,
чесною i, найперше, мусить любити князя i його княгиню. Тепер iди,
ключнице, я тобi все сказала.
9

Княгиня Рогнiда одразу зрозумiла все, про що прохопилась ключниця
Пракседа. Багато слiв для цього й не було потрiбно - та мниця дитини, яку
тримали не в теремi, а десь у саду, постiйний неспокiй i тривога
Володимира, що не могли сховатись вiд Рогнiди, а тепер i слова Пракседи, -
цього було досить для того, щоб зрозумiти все, що сталось тут, на Горi, за
останн лiто.
Звичайно, гордiй полотськiй княгинi, яка росла в родинi, де за суворим
пiвнiчним законом зраду жонi карали осудом i презирством, i яка, перемiгши
велику муку й страждання, полюбила того, хто вбив ©© батька й братiв, було
дуже важко не заридати, не закричати пiсля слiв Пракседи, спочатку вона
думала навiть зiбратись, коли не буде в городi Володимира, взяти сина на
руки, iти хоч i за море, не бачити князя довiку.
Проте були причини, якi змушували Рогнiду цього не робити, - любов до
Володимира народилась i змiцнiла в ©© душi в надто страшний час, з великою
мукою, повинно було статись щось набагато бiльше й страшнiше, щоб вирвати
©© тепер з серця.
Вона пригадувала день у Полотську, коли вперше побачила пiвнiчного
князя, страхiтливу нiч, коли помста змусила ©© взяти в руки смолоскип, щоб
спалити, знищити ненависного убiйника, i кiнець цi © ночi, коли вона, як
перед мужем справедливим i дужим, стала перед ним на колiна, роззула,
сказала, що буде вiрною жоною...
Чи була вона йому вiрна? О так, вона залишалась йому вiрна, iнакше не
могло бути, пiсля ночi в Полотську вiрила, що Володимир ©© не забуде, а
крiм того, носила пiд грудьми його дитя.
Що ж трапилося з ним? Рогнiда не бачила нiколи Юлi©, але чула про ©©
красу, тут, на Горi, всi про це говорили, що ж дивного, коли князь
Володимир не вистояв перед Юлi ю, адже вiн молодий, дужий, красивий, знав
Рогнiду одну тiльки нiч, по©хав до Ки ва, не бачив ©© довго-довго...
Звичайно, вiн зустрiв Юлiю, прийшла година, може, одна нiч, якi замутили й
перемогли розум, примусили забути сором, честь...
Але що трапилось пiсля цього? Чому Володимир, полюбивши Юлiю, й саме
тодi, коли вона була непразна, пише ©й - Рогнiдi - в далекий Полотськ
люб'язну грамоту, чому саме тодi, коли Рогнiда мала при©хати до Ки ва,
княгиня Юлiя залиша Гору й ви©жджа з Ки ва, чому, нарештi, князь
Володимир зустрiча Рогнiду з сином ласкаво й нiжно i тiльки пiзнiше,
почувши серед ночi крик дитини, став неспокiйний, тривожний?!
Княгиня Рогнiда розумiла, що Володимир за цей час багато передумав i
пережив, не легко далась йому короткочасна любов до Юлi©, не такою, як вiн
уявляв, виявилась звабниця-княгиня, важкою була в нього розплата за свiй
грiх, але вiн вистояв, усе перемiг, княгиня Юлiя довiку не повернеться до
Ки ва, на Горi живе й житиме дитина токмо Ярополка... Ревнощi поволi
вiдступали, ©й було надзвичайно боляче, образа гнiтила душу, а все ж вона
жалiла Володимира-князя, бо любила, а вiдтак i прощала його.
Рогнiда жодним словом не прохопилась Володимировi про сво© муки й
страждання, любов i гордiсть не дозволили ©й цього зробити, проте не могла
бачити в теремi зрадливо© й пiдступно© ключницi Пракседи, хоч та пiсля
розмови з нею стала пiдлесливою, слухняною, покiрною.
Через це в один з ближчих днiв Рогнiда одверто сказала князевi
Володимиру:
- Менi, муже мiй, не до вподоби ключниця наша Пракседа.
- Вона нечесна, взяла щось з клiтей? - враз спалаху Володимир.
- О нi, - суворо вiдповiла Рогнiда. - Пракседа не з тих ключниць, якi
крадуть шкiри й сало, вона недобрий свiдок нашого життя й здатна сплямити
княжу славу й честь.
Князь Володимир подивився на обличчя Рогнiди, яке заливало вечiрн
багряне сяйво, але яке однаково було надзвичайно блiде, й, напевне,
зрозумiв, на що натяка княгиня.
- Гаразд! - тихо промовив вiн. - Вiд юних лiт я не любив цю жiнку,
вона-бо зробила багато зла мо©й матерi Малушi й заступила ©© мiсце. Не
любить мене й вона, я терпiв ©©, бо поставила Пракседу баба Ольга, я ж не
хотiв ламати ©© слова. Нинi я згодний з тобою - вона недобрий свiдок
нашого життя, в теремi тримати ©© не варто.
Уранцi пiсля снiдання, коли в стравницi залишились тiльки княгиня й
Пракседа, князь Володимир зробив ключницi знак пiдiйти до столу, пильно
подивився на не©, а потiм сказав:
- Ти добре й багато лiт служила бабi мо©й княгинi Ользi, батьковi мо му
князевi Святославу, добре служиш i нам... Але ти вже стара й немощна
стала, ключнице, i менi тебе дуже шкода. Важко тобi поратись тут, у
стравницi, в теремi, часом можеш щось забути, а щось переплутати...
Вона впала на колiна, дивилась на князя Володимира очима, з яких
котились сльози.
- Не плач, ключнице, - суворо говорив князь Володимир. - За твою службу
пожалую тебе, дам тобi землю в Будутинi-весi, там доживатимеш ти свого
вiку.
Тi © ночi княгиня Рогнiда сказала Володимиру:
- Я довго думала про дитину Ярополка. Чому вона живе не тут, а в iншому
теремi, в саду? Адже це - княже дитя, ти примирився з його батьком.
Святополк i буде княжичем.
- Так, - зiтхнув вiн. - Святополк i буде княжичем, колись вiн стане i
князем. Рогнiда довго мовчала.
- Тому думаю я так, - почувся в темрявi ©© голос. - Негоже йому рости в
саду, мусить бути разом з нашим сином тут, у теремi. Чи згоден ти,
Володимире?
На пiвднi черкнула небо, виписала вогняний слiд i згасла зоря.
- Спасибi тобi, Рогнiдо! - вiдповiв Володимир.
Заклекотали високо в небi, оглядаючи вiд обрiю до обрiю землю, орли,
довгими темними хмарами з шумом-криком полетiли над полем круки, - рано на
свiтаннi виходила з города Ки ва рать князя Володимира.
Це було могутн , грiзне во©нство. Далеко в полi, розсипавшись широким
пiвколом, ©хала з байрака на байрак, вiд могили та до могили на
низькорослих, але витривалих конях передня сторожа. Попереду вiйська пiд
рiзнобарвними стягами, на баских конях, в позолочених i срiбних доспiхах,
з яскравими ловцями* (* ловець - барвистий матерчатий прапорець на вiстрi
шолома.) на гостроверхих шоломах, у кiльчастих кольчугах гордовито й гiдно
©хала старша дружина. А вже за нею - скiльки оком не глянь - комонно,
пiшо, на возах, якi тягли круторогi величезнi бики, здiймаючи високi
стовпи рудо© куряви, посувались во© князя Володимира.
Вiн сам ©хав на чолi старшо© дружини пiд двома знаменами: бiлим
батькiвським з двома схрещеними золотими списами i довгим голубим, що
хвилею коливався у повiтрi, на якому був його новий знак - три срiбнi
списи, пов'язанi внизу золотим пояском, на слiпучо-бiлому, широкогрудому,
з тонкими, нiби точеними, ногами жеребi-скакунi, з мечем бiля пояса, у
шоломi з зеленим ловцем; червонi його чоботи з прошитою мiдною жилою
пiдошвами впиралися в роднянськi литi стремена, на плечах вогнем палало
багряне корзно.
У першу ж нiч, далеко за©хавши вiд Ки ва, у Деревськiй уже землi, серед
поля, яке перетинали рiки й лiси, князь Володимир зупинився, щоб ждати,
поки пiдiйде вiйсько, вечеряв разом з кiлькома во водами на схилi могили.
Випивши й по©в пiй, во води розговорились. Близько горiло багаття, що
освiтлювало ©хнi обличчя й доспiхи. Во води почали згадувати, як i слiд
було ждати, давнi походи, князя Iгоря, що проходив цим шляхом, примучуючи
древлян, i десь близько загинув, княгиню Ольгу, що ходила мститись за
свого мужа, спалила Iскоростень, але достойно покарала древлян.
- Так було, так , так i буде, - говорили во води.
- Аще хтось вiдколеться вiд Ки ва, жде його кара - на тому стояла й
сто©ть Русь, - почав один во вода.
- Добре робиш, княже, що ведеш нас визволяти Червенську землю, -
запальне промовив во вода Вовчий Хвiст, - всi ми тобi в цьому пiдпора.
- Пiдемо потiм з тобою й на в'ятичiв, радимичiв, примучимо ©х до Ки ва,
- пiдтримав во вода Слуда.
Усi вони були збудженi, войовничий шал уже, либонь, запалював ©хнi
серця, бо знали, що, з' днавши Русь, князь Володимир матиме з земель дань,
а ©м дасть пожалування - землi, рiки, лiси.
Тiльки Рубач - старий довговусий во вода, що привiз з порогiв щит
Святослава, - мовчав, диним сво©м оком смутно дивився в багаття, яке
дотлiвало на схилi.
Тим часом гриднi приготували на верху могили ложе для князя - прокосили
траву, постелили опону, вимостили замiсть узголовника сiдло. Повечерявши,
князь Володимир попрощався з во водами, зiйшов на могилу, сiв на опонi,
зняв i поклав поруч з собою меч.
Була тиха, спокiйна нiч, десь вдалинi в полi перекликалась сторожа,
птах лопотiв крилами над головою, високо вгорi випасались на темно-синiх
луках понад Перуновим Шляхом цiлi отари iскристих зеленкуватих, голубих,
жовтуватих, мiнливих, як перлини, зiрок. Часом десь на пiвднi обрiй
прорiзувала слiпучо-бiла блискавиця, але дуже далеко, може, аж за Днiпром,
бо вiдгомiн грому не долiтав до могили.
Та поле й так було наповнене шумом. Десь рипiли колеса возiв,
вряди-годи чувся глухий тупiт коней, iнодi зовсiм близько в темрявi, як з
води, виринали людськi голоси - то пiд шатами ночi посувалось, пiдходило
до чола во©нство руське.
I князь Володимир неминуче замислився над долею людей, якi йшли i йшли
серед цi © темно© ночi, крики яких, голоси, а десь, вiд самого обрiю, й
пiсня долiтали зараз до нього.
Вiн не тiльки думав, а слухав, слухав напружено й гостро, нiби хотiв
вгадати, почути, що думають цi люди.
О, тепер князь Володимир знав, що це неоднаковi люди, рiзнi в них душi,
рiзнi серця. Тiльки-но вiн говорив з во водами - недавно деякi з них
служили Ярополку, нинi служать йому, - слава, золото й пожалування - от
про що думають вони, от чому рвуться вперед.
Мовчав тiльки Рубач - такi во води, на них уся надiя в князя, вони
бережуть честь землi, славу Русi, буде потреба - голови складуть на бранi.
Поле шумiло, били копитами конi, звiдусiль чулись голоси, ближче, все
ближче й ближче лунала пiсня:
Гей, у полi, полi гостинець темнi ,
гостинець темнi , могила чорнi ,
а на тiй могилi та костi бiлiють...

Гей, та гей, та гей!
Це iде множество людей з Ки ва, Чернiгова, Переяслава, Турова,
Полотська, Новгорода - ©м нема числа, ©м нема iм'я, вони не шукахоть нi
золота, нi пожалування, але коли буде потреба, переможуть або помруть, та
нi, не помруть, бо навiть смерть ©хня - перемога.
Поле шумить, поле гримить, серед ночi все чутнiша :
Гей, iз поля, поля хмара насува ,
то не чорна хмара - орда наступа ,
кинув ратай рало, а меч витяга ...

Гей та гей!
Недалеко вiд князя вимальовувались на тлi неба обриси людини - гридня з
списом у руках. Князь покликав його, i гридень, не випускаючи списа,
пiдiйшов до князя.
- У сторожi сто©ш? - запитав Володимир.
- Так, княже, усю нiч стерегтиму тебе, спи спокiйно.
- А я не хочу спати, гридне... Поле шумить, десь спiвають...
- Це добра пiсня, княже, стара.
- Як тебе прозивають?
- Тур я, княже...
- Тур? Зажди! Так це ж ти з во водою Рубачем зустрiчав мене в Ки вi?
- Зустрiчав...
- А давно служиш у гриднях?
- Давно, княже, я ще в отця твого Святослава служив нехай буде
прощений.
I замовк гридень Тур. Мовчав i князь Володимир - вiн дивився на темну
постать во©на, що в давнi часи служив у отця.
- Ти часто бачив його? - дуже тихо запитав князь.