Скляренко С.. Володимир

отця, сина, святого духа... Слухай, Рогнiдо, вся Русь нинi не прийме
Христа. Я дозволив людям земель молитись тим богам, яким самi бажають.
Перун чи Христос - хiба не однаково?
- Вони не тiльки моляться, а багато знаю тепер про християн, вони
кажуть, що бог освячу ©хнi багатства, а убогому да рай на небi... Не
розумiю, не розумiю, чому в християн якась сила.
Володимир допитливо й з глузливою посмiшкою подивився на не©.
- Я справдi багато лiт провiв у походах i не знаю, що робиться у мене
вдома. Може, й ти такожде християнка?
Обличчя в Рогнiди було суворе, на ньому виразно окреслювались у
мiсячному промiннi великi очi.
- Я вiрую, - твердо промовила вона, - в богiв мо©х отцiв - дина й
Тора, вiрую такожде i в тво©х богiв Перуна й Дажбога... Ти - мо серце,
душа й вiра...
- Прости, - поклав на ©© плече свою руку Володимир. - Менi дуже боляче,
Рогнiдо, через те й говорю так. Я знаю тебе, вiрю в тебе. Наша вiра, наш
закон, наша сила переможуть усе.
- Але вони не вiрять нам, вони ©здять у Константинополь, роме© ©дуть
сюди, ти ворогу ш з Горою, а вона шука друзiв i помочi за морем, у
Вiзантi©.
- Отепер я почув те, що найбiльше мене турбу , - сказав Володимир. - Ти
сказала правду, Рогнiдо.
Вiн встав i пiдiйшов до вiкна. Пiднялася з крiсла, пiшла слiдом за ним
i Рогнiда. За вiкном було видно двори Гори, темнi тереми, стiну, а за нею
Подол, води Днiпра, луги й лiси потойбiч, небо з усi ю його красою -
великим жовтавим мiсяцем, кволi жаринки зiр.
- Я не боюсь Гори, - промовив Володимир. - Добра й щастя бажаючи людям
Русi, пройшов ©© з кiнця в кiнець возз' днав, устро©в.
Дивлячись перед собою, вiн, либонь, пригадував далекi походи, гостинцi
в полi, вогнi на могилах, тупiт копит.
- Я берiг старий закон i покон, стерiг вiру отцiв, але нема нiчого
незрушного в свiтi. Прийде час, i я змiню старий закон новим, я вклоняюсь
старим богам, сама ж душа моя шука ново©, iно© вiри.
Притулившись до плеча Володимира, Рогнiда слухала його слова, й спокiй
сходив у ©© душу, вона любила мужа свого - суворого, рiшучого, дужого, -
тiльки не вмiла цього сказати - що слова, тiльки серце може вiдповiсти
серцю!
- Ось чому, - говорив Володимир, - чую брань велику, бачу множество
кровi, горе безлiчi людей. Не тут, не на Горi й не на полi цьому,
вирiшу ться майбутн Русi - ми, руськi люди, такi, як , ми сваримось,
вмi мо й миритись, ми мiцнi й дужi, о, якi ми мiцнi, Рогнiдо... Але ми не
однi, багато ворогiв оточують Русь, я пройшов ©© всю, робив що мiг, нинi
мушу йти в новий похiд...
- У новий похiд?
- Так, у новий i останнiй похiд, Рогнiдо, проти ворогiв Русi.
4
Вовчий Хвiст - права рука князя Володимира, головний його во вода.
Повернувшись з далекого походу, вiн не може, як усi, одразу йти додому, до
пiзнього вечора прийма з-за Днiпра дружину, вже потемному радиться з
князем.
I от нарештi свiй терем за високим частоколом, во воду зустрiча жона
Павма, дiти, у свiтлицях пахне медом i живицею. Вовчий Хвiст ста на
колiна перед образом Христа.
Вiн привiз подарунки - жонi оксамити й атласи, золотий пояс з
Тмутараканi, дочкам - узороччя, оздоби, синам - пояси з набором, кривi
ножi, чоботи.
Що було ще в одному мiху, який Вовчий Хвiст сам зняв з воза, внiс у
терем i сховав пiд ложем, нiхто не знав - то вже дiло його, во води.
А тодi, потемному, до терема почали заходити й гостi - сусiди-бояри,
кiлька мужiв - далеких родичiв во води, ключар Гори Воротислав.
Сiли до столу, де жарко палали свiчi. Павма поставила мед, ол, всякi
страви. Випили, закусили, поминаючи мертвих, бажаючи щастя й здоров'я
живим.
- Далеко ходили, во водо, - говорив Воротислав, - ми вже тут очi
прогледiли, вуха прослухали, вас дожидаючись.
- Земля велика, бояри, сонце в один час сходить над усiма нами i в один
час заходить, але де Iтиль-рiка, а де Тмутаракань! I невгамовний наш
князь, усю Русь, каже, хочу пройти з краю до краю.
- Що князь, що княгиня - однаковi, - засмiявся Воротислав. - Ви в
походах тримали за стремено Володимира, ми тут чимало натерпiлись вiд
Рогнiди.
- А що? - поцiкавився Вовчий Хвiст. - Сувора, грiзна?
- Не те слово сказав, - вiдповiв Воротислав, - тiльки про княжий стiл
дба , мужа свого, дiтей, а нам нiчого, самi мусимо все взяти, вирвати...
Проте нинi цьому кiнець - князь повернувся, з ним будемо мати дiло. Скажи
краще, як там у землях?
- Усе, як допреже, - Червенська земля наша, радимичi й в'ятичi уклали
ряд, у Тмутараканi тиша...
- Во водо Вовчий Хвiст! - за всiх сказав Воротислав. - Не про те
запиту мо, хочемо знати, що за ряди уклав Володимир?
- У отця свого пiшов, утвержда в землях старий закон i покон, молиться
всiм богам, обiця захищати ©х сво ю дружиною, дань да легку й помiрну.
- Аз лiсами, землями, рiками, iже ма мо там?
- Волю да князь землям, ви, каже, самi господарi, самi чините суд,
управу, правду...
- Щедрий наш князь, та не для нас, - шумiли за столом. - Старий закон i
покон то вже нехай, цупко тримаються землi за сво©х богiв, але ряди треба
писати по закону новому. Ви, во води, либонь, взяли сво в землях...
- Анi шеляга! - навiть перехрестився Вовчий Хвiст.
- Мовчи! - засмiявся Воротислав. - Де брать, там i дань, i ми не
заперечу мо: ходили, бились, примучували, ваше - вам... А нам, боярству,
що?! Невже ж тепер не потикатись уже нi в червенськi городи, нi до
радимичiв чи в'ятичiв, де i Ольга, i Святослав дали нам у пожалування
городи й землi... Чу ш, Вовчий Хвiст, ми також були колись во водами,
сотружалися, мечi носили. Нинi ж боярами стали, старцями... Що ж нам -
вiддати те, що належить? Знову ж, аще да Володимир дань легку землям, чим
дума платити дружинi, за якi грошi куватиме мечi й щити? Пожалування нашi
iдуть во пса мiсто, мусимо самi тримати дружину... Ой забува князь
Володимир, хто його пiдпира , на чому сто©ть Ки©вський стiл... Боярство й
во води - то сила!
Усi вони були на доброму пiдпитку, але Вовчий Хвiст, що сам майже не
пив, розумiв, бачив - бояри тiльки переказують сво© думи, мрi©.
Тодi вже вiн запитав:
- А як у вас, бояри, що чути тут, на Горi? Давно не був вдома, в
далеких походах тiльки й думок було, що про Ки©в, оцi стiни, тереми...
Любо тут, дуже любо, во води!
За столом почулось веселе, з смiшком:
- А вже що любо, то любо... Чуден город наш Ки©в, аще князь про нас
забува , самi про себе дба мо, у Полянськiй, Сiверськiй, Древлянськiй, та
й Уличськiй, i Тиверськiй землях, ми, господарi, бога не забува мо, а вiн
печеться про нас...
- За море ©здите?
- I самi ©здимо, i гостей у Ки вi тьма. Пiди до Почайни й на Подол -
гречин на гречинi, ми ©м, вони - нам. Християни ж i вони, i ми... Може ж,
хоч Христос благословить i освятить нашi добра?!
Вовчий Хвiст в усi очi дивився на сп'янiлих бояр.
- I тут, у Ки вi, - говорили за столом, - i в землях наокруг християн
тьма, молимось, ждемо, утверждати будемо на Русi нашу вiру, бо то закон
i покон... Ти, во водо, пiдеш з нами?
- Мислить князь Володимир iти до Дунаю, - сказав Вовчий Хвiст:
Як не сп'янiли бояри, а замислились, засичали:
- Невже знову дума почати брань з ромеями? Чу ш, во водо, нинi не тi
часи. Вiзантi© нам не одолiти. I вже забуяло, закипiло.
- Дуже зарано старi ться наш князь. А втiм, не дивно, аще трима ться
старого, сам стар буде. I нехай. сини княжi в городi Ки вi, не робочичi,
а iстиннi, княжого роду...
- Тихо, бояри, - промовив Вовчий Хвiст, - великий шум пiдняли, ще
почують.
Воротислав знахабнiв, не та©вся:
- А коли б хтось i почув, - хiба ж ми не можемо помолитись за князя
Володимира со чадами, а такожде i за сина Ярополкового, iстинного князя
Святополка?!
Пiзно пiшли гостi Вовчого Хвоста - за дворищем цокотiли посохи, стихли.
У свiтлицi стало порожньо. Павма прибрала стiл, загасила свiчi.
Бiля ложа стояв во вода - вiн витяг мiх, привезений з далекого походу,
перебирав диргеми, динари, драхми, - золото, як жовтий струмок, текло пiд
його рукою.
5

Тепер уже нiхто й нiзащо не пiзнав би Малушу. Шiстдесят лiт для
людського вiку, либонь, не так уже й багато, але важке життя випало
дiвчинi з Любеча, надто дорогою цiною платила вона за нього.
Тоненька, сухорлява, з посивiлим волоссям на скронях, смаглявим висхлим
обличчям, покарбованим глибокими зморшками, з диною згадкою про молодiсть
- виразними карими очима, - хто подумав би, що ця жiнка була колись
швидкою, жвавою, веселою, допитливою дiвчиною-ключницею Малушею?! Старi
люди пiшли з життя, новi ©© не знали, вона давно вмерла для всього свiту.
Проте свiт не помирав для Малушi, ©й було не байдуже, що робиться в
городi Ки вi, в землях, по всiй Русi, допитувалась у кожного i в усiх, як
живе, що робить, де i в яких землях бува одна людина - син ©© Володимир.
Вона знала, коли князь Володимир пiшов з дружиною в червенськi городи,
в землi радимичiв i в'ятичiв, на чорних булгар, а там - до Джурджанського
моря, на самий кiнець Русi, знала вона й те, що доля скрiзь судила князевi
перемогу, - втiм, хто ж цього у городi Ки вi не знав?!
Материнське серце завжди однакове. Того, що повiдали люди, Малушi було
мало. й хотiлось знати, як князь вою , чи не торкнулась ворожа стрiла
його тiла, як Володимир ©сть, спить? Якби можна було, вона б встала
пiзньо© ночi, пiшла босонiж по колючiй травi в степу до могили, пiд якою
син ночу , сiла б у головах, щоб вiн не бачив i не чув, сидiла до самого
ранку, а там пiднялась би легкою хмаринкою й линула, линула б слiдом за
ним i всiм вiйськом.
I вона справдi знала про князя Володимира набагато бiльше, нiж iншi, -
з ним у походах iшов, берiг, час вiд часу повертаючись до Ки ва, все
повiдав про нього той, з ким доля не судила Малушi подiлити радостi й
щастя життя, - ©х так мало було i в само© Малушi, - але хто прийняв, як
власне горе й муку, ©© нещастя, бiль, кривду, - княжий гридень Тур.
От вона й знову, збираючи хмиз над Почайною, побачила во©на, що йшов у
травах, а помiтивши Малушу, рушив до не©.
- Добрий вечiр, Малушо! Як же ти змiнилась!
- Добрий вечiр i тобi, Туре, - вiдповiла Малуша, - але ми змiнилися
обо .
Вони сiли на кручi над Почайною, позад них синiй туман повивав луки, в
ньому плавали кущi верболозу, перед очима згасали води Днiпра.
- Як дивно! - промовила Малуша й так повела плечима, неначе в не© по
спинi пробiг холодок. - Адже нинi вечiр Купала, а сидимо ми на тому ж
мiсцi, де колись зустрiла Святослава... Хоч нi, Днiпро рiже й рiже кручу,
те мiсце тепер ген там, пiд водою.
- Не тiльки Днiпро рiже кручi, все минуле давно пiд водою.
Це було й усе, що сказали про себе Тур i Малуша. А власне, що вони й
могли говорити? Обо - старi, ©х життя закiнчувалось, старий сивоусий Тур
i лiтня жiнка в черничому одязi - в них не було щастя, тепер вони й
поготiв його не ждали.
Але в них було одно - Тур служив гриднем у сина Малушi князя Володимира
й мiг про нього оповiдати днi й ночi, вона слухала та й слухала б про сина
- хоч i до кiнця вiку.
- Нинi твердо сидить Володимир на столi, - впевнено й гордо говорив
Тур. - Усi землi Русi пiдкоряються йому, дають дань городу Ки ву, багатий
нинi князь ки©вський, ма мiцну дружину, багатi i його во води...
- А чи вiрно служать вони йому? - замислилась Малуша. - Адже Гора...
- Вiн зна , - тихо вiдповiв Тур, - i не всiм вiрить... Важко йому жити,
та що поробиш?!
Швидко темнiло. Удалинi запалились вогнi, долинула давня пiсня:
Iде Купало, несе немало:
меди i жито, прирост, присип;
славим Купала, не спим до рана,
не спи, дiвчино, юнак не спить!..
- Над порогами на наше во©нство напали печенiги, мiж ними був i каган
Куря, убiйник князя Святослава, - згадував Тур.
- Ой боже! А ви ж йому помстились? - одразу ж запитала, хижо блиснувши
очима, Малуша, в нiй прокинувся голос ©© предкiв, жадоба справедливо©
помсти: око за око, смерть за смерть.
- Во© нашi помстилися: вони вбили кагана Курю.
- Дяка богу! Тепер душi Святославовiй буде легше, - перехрестилась
Малуша.
- У тому бойовищi був поранений i Володимир - у груди, нижче серця.
Обхопивши голову руками, Малуша мовчала, ждала.
- Цiлий тиждень лежав вiн без пам'ятi, i я нi на крок не вiдходив вiд
нього, по©в, кормив, клав до рани трави... Однi © ночi йому було особливо
важко, вiн весь горiв, кидався, бився, я тримав його за руки, змочував i
змочував чоло...
Вогнiв на лузi запалювалось усе бiльше й бiльше, пiснi лунали вже
скрiзь, у гаях i кущах над Почайною чулись веселi, збудженi голоси.
- Була мiсячна нiч, видно, як удень, - повiв далi Тур. - Князь
Володимир лежав неспокiйний, з заплющеними очима. I раптом схопився,
подивився навкруг, щось думав, чогось ждав... "Мамо! - почув я раптом його
голос. - Мамо! Де ж ти?.."
Тур замовк.
- I що? - запитала Малуша голосом, що тремтiв вiд хвилювання.
- А я вже й сказав, - вiдповiв Тур. - Вiн дума про тебе, згаду ,
любить, а в ту нiч, коли покликав, либонь, побачив увi снi, заспоко©вся,
заснув...
Щастя матерi! Так, цього короткого повiдання Тура було досить, щоб
серце Малушi сповнилось щастям.
- А ти, Туре, - запитала тодi вона, - непошкоджений, цiлий?
- Що я? - засмiявся гридень. - Мене вже нi меч, нi спис не бере...
Захищаючи князя, втратив тiльки два пальцi правицi.
В промiннi мiсяця вона побачила його праву руку з двома одтятими
пальцями.
- Боже, боже! Калiка! А ти ж щось принiс з походу?
- Я?! - вiн щиро здивувався. - О нi, Малушо, великi скарби принесли з
собою во води, що ходили на брань. Тут, чув я, князь да ©м, а також i
боярам, що стерегли Ки©в, пожалування... Во води й бояри стоять на Русi,
як скелi, нас же, во©в, - множество. Ми - пiсок на березi Днiпра.
- Так що ж тобi? - вирвалось з одча м у Малушi.
- А що ж менi робити?! - байдуже й спокiйно вiдповiв Тур. -
Калiка-гридень князевi непотрiбен... Лишився тiльки рай, та й до нього
далеко...
У Малушi на очах заблищали сльози.
- Це ж я винна в усьому, Туре!
- Нi, - одразу ж заперечив вiн. - Нi ти, нi я - нiхто в цьому не винен.
Ми робили тiльки те, що мали робити. I я не такий уже й убогий, як ти
дума ш! Нинi я не гридень, але князь Володимир допоможе менi, я можу, -
так велiв князь, - взяти собi, як i всi старi во©, шмат землi пiд двiр,
древа на хижу... Так я, либонь, i зроблю, - вiн показав на крутий схил
гори, - викопаю отут землянку, над нею зроблю покрiвлю, молитимусь... -
Тур засмiявся, але це був невеселий смiх. - I житиму я, либонь, краще, нiж
князь, бо оця днiпровська гора мене не придавить, бо, сидячи тут, зможу ще
довго, аж до смертi, стерегти Володимира, та й тебе стерегтиму... Адже
так, Малушо?

РОЗДIЛ ДРУГИЙ
1
Князь Володимир немарне говорив Рогнiдi про свою тривогу - устро©вши
Русь, вiн дивиться на захiд, дума про двi iмперi©, якi загрожують рiднiй
землi, - про Вiзантiю й Нiмеччину.
Вiн не тiльки дума , а дi , не да навiть перепочити дружинi, не
спочива як слiд i сам, сiда на коня, вируша на полудень, в землi
тиверцiв i уличiв, зупиня ться на березi Дунаю.
Це були днi, коли, власне кажучи, вирiшувалась доля руського й
болгарського народiв, - з високо© кручi князь Володимир бачив правий берег
Дунаю, де вiд самого гирла аж до Доростола й Тутракана стояли загони
акритiв, за ними лежала розiрвана навпiл, загарбана ромеями Болгарiя.
Чутка про те, що руськi во© стоять на берегах Дунаю, лине далеко,
знають це i в Болгарськiй землi - в Переяславцi, Доростолi, Тутраканi,
Розградi.
Кiлька ночей над водами Дунаю чути сплески весел, притишенi голоси.
- Хто ви, люди? - запиту сторожа в берегах.
- Болгари... До князя руського Володимира. Князь Володимир розмовля з
цими людьми.
- Не ма мо сили, княже, не вiда мо, чия Болгарiя - наша чи грецька,
загарбали в нас усе акрити, жон забирають, дiтей... Прийми нас на Руську
землю, княже.
I йдуть цi знедоленi люди в руськi землi, до руських людей, якi завжди
були й будуть ©м братами.
Через Дунай перепливають на човнах i добиваються до князя Володимира
люди в довгих чорних рясах, з клобуками на головах. Нiч, на столi горить
свiча. Вододимир прийма в сво му наметi.
- Чого прийшли до мене, болгари?
- пископ смь доростольський, Неофiт, - каже старий, сивобородий,
надзвичайно блiдий чоловiк, на грудях якого висить срiбний чеп з хрестом,
- до тебе прийшов з усiм клiром сво©м.
Князь Володимир дивиться на пископа.
- Отче, не розумiю тебе, - одверто каже вiн. - Я - руський князь,
язичник, ти - християнин, пископ болгарський...
- Але ти i я такожде, княже, люди... Була Болгарiя, - вiн показу на
пiдняту завiсу намету, де видно Дунай, береги, кiлька вогникiв на далеких
кручах, - нинi нема ©© - ромейська неволя... - По блiдому обличчю
пископа пробiга квола посмiшка.
- Княже руський! Колись до отця твого в Доростол втiк вiд роме©в i
кесаря Бориса патрiарх Дамiан, я ж був священиком у нього i разом з ним
молився за болгар, князя Святослава, його во©в... Руськi люди справедливi,
нинi ми молимось за вiчний спокiй князя Святослава.
Дивнi теплi почуття викликають цi слова пископа в серцi Володимира.
- Коли пiшов звiдси князь Святослав, життя в Болгарi© зовсiм не
стало... Iмператори роме©в прокляли патрiарха Дамiана - так вiн i помер,
нинi ми проклятi, нас гонять...
- У вас iнший патрiарх, своя церква.
- Митрополит севастiйський, що сидить у Средцi у комiта Аарона, служить
патрiарху константинопольському - вiн не отець нам.
- А митрополит кесаря Романа?
пископ Неофiт не вiдповiв на питання князя Володимира, а тiльки смутно
похитав головою.
- Кесар Роман - недостойний онук Симеона, вiн при©хав до нас з Великого
палацу. Нема Болгарi©, нема кесаря - сироти ми, княже, тому й просимо -
вiзьми нас на Русь!
Нi, в Болгарi© князю Володимиру нема до кого пiти й нi на кого
спертись - вiн велить тиверцям i уличам твердо стояти на берегах Дунаю,
стерегти землю, сам поверта ться до Ки ва.
2
З лiта в лiто i вiд дня в новий день комiт Саму©л готувався до битви з
Вiзантi ю.
Вiн знав, що ця битва буде останньою, вирiшальною i що пiсля не©
Болгарiя або з' дна всi сво© племена й роди, стане великою, диною, якою
була при Симеонi, або ж буде розiрвана, опиниться в неволi.
Втiм, дужий, свободолюбивий Саму©л не вiрив, не припускав навiть думки,
що Болгарiя може впасти в цiй борнi. Тисячi й тисячi болгар готовi були за
першим його покликом взяти луки й мечi, до Саму©ла йшли i йшли тисячi
слов'ян - втiкачiв з Пелопоннеса, Фракi©, Македонi©, придунайсько© долини,
до нього тiкали вiрмени, грузини, араби, яких iмператори гнали з рiдних
земель i садили в фемах Вiзантi©.
Про боротьбу Болгарi© знав, ©© пiдтримував i тогочасний свiт: Угорщина
посилала в Болгарiю сво©х послiв i радо приймала послiв Болгарi© в себе,
нiмецький iмператор обiцяв Болгарi© допомогу в боротьбi з iмператорами
роме©в. I це не дивно - вза мини мiж двома iмперiями, що однаково прагнули
владувати в свiтi, чимдалi гострiшали, i через знатних вiрмен, що тiкали з
Вiзантi©, Болгарiя зв'язана була з далекою Вiрменi ю, до Охриди
навiдувались благовiсники - пископи римського папи.
диним мiсцем, куди не звертав сво©х очей Саму©л, була, либонь, Русь,
землi за Дуна м, але для цього були сво© глибокi причини.
У Болгарi© достеменно знали, чому, за чи золото, з якою метою приходив
сюди князь Святослав: вiн не поневолював болгар, не брав з них данi, не
забирав у кесаря Бориса корони й не доторкнувся пальцем до скарбiв давнiх
каганiв, а, навпаки, залишив Борису корону й скарби, разом з болгарами
пiшов проти Вiзантi©, бився з Iоанном Цимiсхi м на рiвнинi за Родопами й
тримав облогу в Доростолi, заради майбутнього Русi й Болгарi©, уклавши мир
з Цимiсхi м, рушив на Русь, де й загинув у порогах...
Але якщо колись межi Болгарi© й Русi сходились на Дуна©, то нинi вся
придунайська долина й уся Пiвденна Болгарiя аж до Руського моря була
поневолена ромеями, мiж Болгарi ю й Руссю виросла стiна.
На пiвнiч вiд Охриди серед гiр височить гора, яку люди й досi називають
горою Симеона, там, кажуть, славетний каган-iмператор збирав сво©х боляр i
бо©лiв, коли хотiв радитись з ними перед новим походом.
Це - чудове мiсце, там з високих полонин видно Пологи на пiвночi, Овче
Поле за Вардаром на сходi, Преспу на пiвднi, Гомор на заходi - гори та й
гори, ущелини, рiки, темнi лiси, хмари, що повзуть i повзуть схилами.
Саму©л любив цю гору, не раз залишав Охриду, прямував з невеликою
дружиною ущелиною Чорного Дрина на пiвнiч, бiля Струга звертав праворуч,
пiднiмався крутими стежками, над якими схилялись сосни й смереки, все вище
й вище, до©жджав до полонин гори Симеона.
У вечiрнi години тут панували тиша й спокiй, повiтря було таке чисте,
що аж свiтилось, навкруг, нiби на чотi, стояли гори, велике багряне сонце
опускалось за Гомор, а ген за ним пломенiли води Адрiатичного моря.
- Дивись! Дивись! - говорив Саму©л сину сво му Гаври©лу. - Яка красна
наша Болгарiя... Клянись, клянись завжди ©© любити, а буде потреба - життя
вiддати за не©.
Iмператор Василь розумi , яка загроза нависла над Вiзантi ю. Якщо
iмперiя не витрима боротьбу з Саму©лом, на Вiзантiю пiде Русь, слiдом за
ними рушать Угорщина, Чехiя, Польща, Нiмецька iмперiя, Мала Азiя.
I Василь жене до сво©х легiонiв усе чоловiче населення фем, витрача
останнiй динар, щоб озбро©ти, одягнути й нагодувати легiони, вiн пiде на
будь-яку жертву, аби купити мир з iншими землями, обiдравши весь Великий
палац, збира дари й посила василiкiв у Кведлiнбург, Грузiю, Вiрменiю, в
городи Iталi©, щоб обдурити, приспати сусiдiв.
Iмператор не вiрить сво©м полководцям i тому оголошу , що сам поведе
вiйсько проти Саму©ла. Закiнчивши всi збори, вiн велить покликати до себе
диякона Льва, що вiдомий у Константинополi як добрий iсторик - вiн
записував подвиги Никифора Фоки, Iоанна Цимiсхiя, за що одержав вiд
останнього срiбну чорнильницю.
- Ти, дияконе, пiдеш зi мною в похiд проти мiсян* (*Мiсiя, мiсяни -
Болгарiя, болгари (гр.).) i, надiюсь, достойно опишеш перемогу ромейського
во©нства.
Диякон Лев - немолодий уже, сивий чоловiк у темному чернечому одязi, з
горбатим носом i довгими темними вусами - низько вклоня ться iмператору
Василевi, - сидячи на конi, вiн ©здив уже взап'ять за померлими
iмператорами, що ж, вiн згоден супроводжувати ще й iмператора Василя.
Iмператор Василь вiв сво© легiони не туди, де сидiли комiт Саму©л i
кесар Роман, не на Охриду й Скопле, - нi, рiвним шляхом, що веде з
Константинополя на Аркадiополь, на Адрiанополь, клiсурами в Родопах, а
далi до древньо© столицi Симеона Средця посуваються його легiони.
Зда ться, що iмператор робить божевiльний крок, - по лiву руку в нього
залишаються всi головнi сили Саму©ла, якi можуть прорватись у Фракiю й
пiдступити до самого Константинополя, попереду в нього - неприступнi пасма
гiр, де тiльки в одному мiсцi - крiзь Трояновi ворота - можна пробитись на
пiвнiч, бiля цих ворiт i скрiзь праворуч сто©ть, як це достеменно вiдомо
Василевi, вiйсько Аарона.
Але iмператор Василь веде сво вiйсько далi й далi, мина зруйновану
Цимiсхi м Преславу, пряму долиною рiки Топольницi, наближа ться до
Троянових ворiт.
Що ж трапилось? Важка хода легiонiв збуджу луну в горах, полки
iмператора Василя, що то пiдiймаються крутими стежками, то спускаються в
долини, видно з усiх гiр i полонин, з високих стiн Трояна, якi перерiзують
гори й долини, з ворiт, якi охороняють вiйська комiта Аарона...
Стiни мовчать, Трояновi ворота вiдчиненi, бiля них нема во©в, i
легiони iмператора Василя, як бурхлива рiка, вливаються в них, прямують на
Средець.
Невiдомо, як це сталось, але вiйська iмператора Василя переможно iдуть
на пiвнiч, близько вже й Средець, а коли вiн упаде, тодi легiонам Василя
вiдкри ться шлях i на захiд, вони вийдуть на долину, де тече Морава й
Дрина, з пiвночi вдарять на Скопле й Охриду, з моря ж вiд Сопунi й Ларисси
рушать iншi, свiжi легiони.
Проте тиша вiйни пiдступна й Зрадлива. Якщо в повiтрi не свистять
ворожi стрiли - десь во© готовi ©х пустити; не дзвенить меч, але вiн уже
напевно вийнятий з пiхов, - легiони iмператора, що посувались у безмов'©
далi й далi на пiвнiч, навiть лякала ця тиша.
Тiльки iмператор Василь не вiдчував тривоги - попереду й позаду важким
кроком посувались таксiархi©* (*Таксiархiя - тисяча во©в.) пiхоти, банди
фем* (*Банди фем - вiйсько з областей.), його самого оточували полки
безсмертних, корона, честь, слава iмператора були в повнiй безпецi.
Пiсля кiлькох днiв походу iмператор вирiшив навiть дати перепочинок
сво©м воям, прагнув спочити пiсля довгого перебування в сiдлi й сам.
Щоб знайти придатне мiсце й розбити табiр, наперед ви©хали мiнсуратори*
(*Мiнсуратори - землемiри.): табiр належало розташувати в такому мiсцi, де
б божественнiй особi iмператора не мiг загрожувати ворог, слiд подбати й
про те, щоб навкруг були пасовиська для коней, вода для людей, - таким
куточком виявилась долина бiля фортецi Стопонiона.
Тiльки мiнсуратори зупинилися в цiй долинi, туди почали доходити тисячi
оплiтiв, списоносцiв, стрiльцiв, що заходились копати рови, насипати вали,
робити ями-костоломки, натягати навкруг табору мотузи з дзвониками.
До вечора табiр був готовий, шатро iмператора, над яким маяли знамена
iмперi©, оточили полки безсмертних, за ними стали банди фем, таксiархi©.
Iмператор Василь дуже добре провiв цю нiч, - пив, ©в, розмовляв з
сво©ми полководцями, слухав записи диякона Льва, розважався.
Пiзньо© години, правда, трапилось щось незвичайне: з глибин темного
неба вирвалась, пролетiла, впала i розсипалась перед самим табором
слiпучо-бiла зоря.
Диякон Лев, що був у цей час у шатрi iмператора, смертельно
перелякався, побачивши цю зорю, але швидко опанував себе, сказав:
- Ця зоря вiщу тобi перемогу, як i та, що впала на троянську рать
тодi, коли Пандар цiлився з лука в Менелая...
Диякон Лев говорив так, впевнений, що iмператор Василь не знав iсторi©
грекiв, бо ж саме в той день, коли впала зазначена зоря, ахейцi розбили й
погнали троянську рать.
I саме через те, що Василь цього не знав, диякон Лев закiнчив: - Так
впаде до тво©х нiг, божественний василевсе, Болгарiя i ©© комiти.
Iмператор посмiхнувся - йому сподобались слова диякона Льва.
Нiч проминула спокiйно, керкити* (*Керкити - дозори.) й вiгли* (*Вiгли
- караули, сторожа.), що охороняли табiр, не чули в долинi й горах нi
голосу, нi крику, вранцi пiсля доброго снiдання во©нство й обоз рушили
далi.
I раптом, тiльки всi вони, розтягнувшись, заповнили ущелину, тишу лiсiв
i гiр порушив брязкiт збро©, свист стрiл, крики людей.
Нiхто не бачив i не знав, як це сталось, але з усiх бокiв посунула