Страница:
при©хала царiвна Юлiя, вони нiбито води в роти набрали, з Константинополя
©хали купцi й священики, ченцi й знову ж купцi, не було тiльки слiв, з
якими Ярополк мiг би говорити про дiло.
Проте вiн розумiв iмператорiв - ©м, либонь, i незручно було вести
перемови з Ярополком, адже на Русi сидiло два князi - вiн у Ки вi, а ще
один - Володимир - у Новгородi.
На це йому не раз натякала й Юлiя, а одного вечора завела з ним розмову
- одверту й сувору.
Вона при©хала до Ки ва дуже худою, тоненькою, ставною, темнобровою й
темноокою, швидкою, як ластовиця, - такою ©© полюбив Ярополк.
За короткий час на Горi Юлiя змiнилась - втратила полуденну засмагу,
ледь поповнiла, бiльш окреслились ©© груди, стан, стегна, - Ки©в i Гора
пiшли на користь Юлi©, вона розцвiла, як дивна квiтка.
Одно турбувало князя Ярополка: минав мiсяць за мiсяцем, Ярополк,
думаючи про майбутн , хотiв мати сина царсько© кровi, але Юлiя не
признавалась, не говорила, що збира ться стати матiр'ю.
- Ти - справдi великий князь, - почала розмову Юлiя, - у
Константинополi я уявляла тебе красивим, нiжним, милим, а ти виявився
набагато кращим, нiж я думала.
Поклавши руки на ©© плечi, вiн дивився в саму глибину темних грецьких
очей.
- Чим же я кращий? Скажи, Юлi !
- Ти не тiльки красивий, нiжний, милий, а й смiливий, дужий, несхитний,
у тебе надiйна пiдпора - во води тво© й бояри, мужi, дружина. Ки©в - це
маленький Константинополь, ти також схожий на iмператорiв.
- Чому тiльки схожий?
Юлiя, напевне, давно готувалась до цi © розмови i тепер не поспiшала,
Ярополк думав, що вона не хоче його образити.
- У Вiзантi© один тiльки iмператор, вiн - заступник бога на землi i
диний господар, василевс всi © iмперi©.
Юлiя вцiлила в саме серце Ярополка - порiвняння з iмператором було не
на його користь, Ярополку дуже далеко до бога, вiн не господарем всi ©
Русько© землi.
- У Константинополi, - вiдповiв на це Ярополк, i Юлiя побачила, як його
обличчя враз стало злим i хижим, - нинi два iмператори - Василь i
Костянтин, на Русi два князi...
Вона зрозумiла, що почала небезпечну гру, але не вiдступала.
- У Константинополi нинi, - з посмiшкою сказала Юлiя, - справдi два
iмператори, але вони сидять у однiй Золотiй палатi, iмперi ю править
тiльки Василь, а до того ж вони обидва порфiророднi.
Ярополк посмiхнувся, зрозумiвши натяк Юлi©.
- Так, - згодився вiн, - князь новгородський Володимир - мiй брат, але
ми сини не однi © матерi, мене народила угорська князiвна Предслава, вiн -
син рабинi.
- А хiба син рабинi може бути князем? - запитала Юлiя.
- Батько мiй Святослав поставив мене князем у Ки вi, брата Олега в
землi Деревськiй, Володимира ж - у Новгородi, але зараз уже Олега нема ,
нас лишилось дво - я та син рабинi Володимир.
- Доки ж ти терпiтимеш у землi Руськiй ще одного князя, сина рабинi? I
чи не бо©шся ти, що цей... твiй брат з' дна ться з якоюсь iншою iмперi ю,
пiде проти тебе?
Ярополк розумi , на що натяка Юлiя. Вiд Новгорода справдi близько до
Свеарiке, не так далеко й до Нiмеччини, - а вже вони радо допоможуть
Володимиру.
- А Вiзантiя менi допоможе? - запитав Ярополк у Юлi©.
Довга хвилина мовчання. Юлiя дума - майбутн висить на лезi меча.
- Iмператори роме©в тобi допоможуть.
На Ярополка дивляться очi, що нагадують очi богородицi на вiзантiйськiй
iконi.
5
Гурт виснажених людей з довгим волоссям, у чорних рясах, пiдперезаних
мотузяними поясами, крокував Червенським шляхом. По черзi змiнюючись, цi
люди несли на ношах велику, зроблену з кипарисового дерева й оздоблену
срiблом корсту* (*Корста - труна.), позад них у закритому вiзку,
запряженому четвiркою коней, ©хало два священнослужителi - пископ Лев i
священик Рейнберн; час вiд часу вони визирали у вiконце вiзка, байдужими
очима дивились на безконечний гостинець* (*Гостинець - шлях.), там же, у
вiзку, ©ли й пили вино, часом поринали в блаженний сон. Ще далi за вiзком
гарцювало на баских конях десяткiв зо два озбро них вершникiв.
Так вони дiстались до города Ки ва з Щекавицi, в яку впирався
гостинець, потрапили на Подол, говорили з градськими мужами, добивались до
князя Ярополка.
Дiзнавшись, що це за люди, князь Ярополк прийняв ©х у Золотiй палатi,
вислухав.
- Ми прийшли до тебе, княже, з священного города Рима, вiд папи
Бенедикта, побувавши в iмператора Оттона, а пiзнiше - польського князя
Мешка. I папа Бенедикт, i iмператор Оттон, i князь Мешко велiли тобi
кланятись, княже Ярополче.
- Спасибi папi римському, що памята про нас, дяка iмператору Оттону й
князевi Мешковi, - вiдповiв на це князь Ярополк. - Будете в них,
передавайте й ©м мiй уклiн. Що ж привело вас, святi отцi, в нашу землю?
- Як слуги господа, дба мо не токмо про свою паству, дума мо про людей,
всюди сущих. Уже вiра католицька просвiтила всю Нiмецьку iмперiю, тво©
сусiди - поляки, княже Ярополче, - також мають пископiв вiд папи. Бажали
б ми й при©хали з тим, щоб просвiтити i Русь, привезли з собою нетлiннi
мощi Климента Римського, священнi книги.
Князь Ярополк вiдповiв на це:
- Я християнин.
пископ Лев i священик Рейнберн здивованi й стурбованi.
- Невже князь прийняв цю вiру вiд константинопольських патрiархiв?
- Нi, я прийняв ©© вiд болгарських священикiв.
- На болгарських священиках нема благодатi божо©, вони суть самi собою
поставленi, навiть патрiарха свого нинi не мають.
- Я прийняв вiд них не церкву, а вiру, множество людей Русi молиться
рiзним i кожному любим богам.
- Але ж iстинна, християнська вiра мусить нарештi прийти на Русь, вона
нинi обiйма весь свiт. Ярополк довго думав.
- Думаю, вiра християнська прийде на Русь, - повiльно сказав вiн. - Сам
того хочу, проте зараз не можу дати ©© всiм сво©м людям. На все свiй
час...
- Княже Ярополче, - заволали священики. - Але коли прийде цей час, ти
вiзьмеш ©© вiд нас. Папа римський благословить людей руських i дасть ©м
церкву, iмператор нiмецький i князь польський, яко слуги одного престолу,
будуть друзями ки©вських князiв.
Ярополк розумiв, чому цi священики з'явились у Ки вi, - отже, не тiльки
вiра, а й зброя була в ©хнiх руках.
- Святi отцi, - вiдповiв вiн, - про вiру мушу думати не токмо сам, а й
з усiма людьми сво©ми. Скажуть люди й дружина - сам пошлю слiв до папи й
iмператора. Але хiба рiзна вiра заважа нам днесь бути друзями? Передайте
мiй уклiн папi, iмператору, князевi!
6
I тодi Ярополку здалося, що вiн досягнув того, про що тiльки мрiяли,
чого домагались, за що платили великою кров'ю батьки його й дiди... Вони
бились i кiстьми лягали в боях з ордами, що насували й насували зi сходу,
- вiн, Ярополк, зумiв укласти мир з каганом Iлде ю й всiма печенiзькими
племенами; вони сотнi лiт боролись з ромеями, проливали кров руських людей
над морем Руським i над Дуна м, - вiн, Ярополк, не брав у руки щита й
меча, навпаки, самi роме© прибули до нього в Ки©в i уклали з ним мир i
дружбу; вiки вони з острахом позирали на захiд, боячись полякiв, нiмцiв,
римського папи, - ось сли нiмецького iмператора Оттона й пископ папи
римського сидять у нього в Ки вi, захоче князь Ярополк - Русь навiки
побрата ться з Вiзантi ю, зрадить Вiзантiя - разом з нiмецьким iмператором
вiн покара роме©в...
"А коли, - думав Ярополк, - сли нiмецького iмператора й пископ
римського папи по©дуть з Ки ва до Новгорода i коли Володимир укладе любов
i дружбу з ними ?
"
- Не можемо ми терпiти, аби в землi Руськiй, у городi Новгородi, був ще
один князь, - каже Ярополк на свiтаннi в Золотiй палатi. - Кличу
Володимира до Ки ва, нехай у Новгородi буде тiльки посадник!
- Добре робиш, княже! - кричать бояри й мужi. - Ми тобi пiдпора в
цьому.
Брань?! Хто зна , князь Ярополк дума , що, може, вiн уникне бранi,
Володимир побо©ться, при©де до Ки ва, а вже тут його покара , знищить
Гора.
- Посилай гiнцiв у Новгород, княже! Кличемо Володимира до Ки ва!..
Звичайно, коли б князь Ярополк дослухався до голосу Русько© землi, вiн
почув би багато такого, про що не гадав i не думав, побачив би зраду,
облуду, лжу навкруг себе, жахнувся того, що робить.
Ярополк не бачив цього й не чув, порадниками його були Блюд i ще багато
бояр, Вовчий Хвiст i ще багато во вод i тисяцьких.
- Я посилаю гiнцiв до Новгорода, - каже князь Ярополк, - але думаю
послати слiв i у Вiзантiю, до iмператорiв Василя й Костянтина, до
печенiзького кагана Iлде©, - нехай вони по ряду з нами дадуть помiч.
Бояри й во води думають - сили нинi в Гори невеликi, дружина -
нечисленна, на земське во©нство мало надi©, але ж ©м справдi мусять
допомогти й допоможуть роме©, печенiги!
- Добре замислив, княже! Пiдемо за тобою! - гуде Золота палата.
Вони одностайнi в замислах сво©х, - заслiплений ненавистю до брата,
князь Ярополк хоче стати диним господарем Русi, ненаситна Гора бажа
брати дань з усiх городiв i земель.
Пустити на Русь роме©в i печенiгiв, воювати чужими мечами - що ж, i з
цим згодна Гора. Адже князь не вiрить у силу свого боярства, а боярство -
в князя.
У Золотiй палатi жарко горять свiчi. Душно, важко дихати. Дворяни
теремськi ходять попiд стiнами з корчагами, наповненими холодним медом,
пiдносять боярам i во водам келихи, з яких спада жовтувата густа пiна,
п'ють гучно, смакуючи, передихують...
Вони нагадують святих на iконах: суворi лики, буйнi гриви волосся,
темний одяг, на якому поблискують золотi й срiбнi чепи, складенi на грудях
вузлуватi руки.
- Пiдемо за тобою, княже! Вели ©хати слам. Ми з тобою динi.
Княгиня Юлiя сидить у крiслi на помостi поруч iз Ярополком. Вона
надзвичайно блiда, помiтно стомлена, час вiд часу усмiшка пробiга тонкими
устами. Але вона спокiйна, очi ©© поблискують, грають.
Ближчими днями гiнцi ви©жджають до Новгорода, а вниз Днiпром рушають
сли - до печенiгiв i роме©в, - над землею Руською нависа хмара, буде
гроза, кривавий дощ.
РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ
1
Звiстка про те, що робиться в Ки вi, швидко через Волок докотилась до
Новгорода, про злi дiла Ярополка почув i князь Володимир.
Ще з дитячих лiт вiн добре знав його вдачу. Обидва сини угорсько©
князiвни - Ярополк i Олег - з юних лiт зневажали брата, пишались тим, що
самi вони, мовляв, князi, а Володимир - робочич, син ключницi.
Особливо багато образ завдавав Володимиру Ярополк - часом сльози
закипали на очах в юнака, коли чув злi слова задиркуватого сина князiвни,
скiльки разiв хотiв кинутись на нього з мечем!
Та нiколи Володимир не виказав сво©х почуттiв, був тiльки мовчазний,
малоговiркий, блиск очей часом свiдчив, як було йому боляче, важко.
Розумiв вiн i те, що важко йому, але, може, ще болючiше батьковi...
Адже все, все, що стосувалось сина, гострою раною карбувало серце
Святослава. Син рабинi, а батько - хто ж вiн - не муж, не коханий, -
батько навiть не знав, чи жива Малуша?
Батько ж так любив Малушу, мрiяв про не©, шукав! Володимир пам'ятав
кожне слово, сказане про не©, i полюбив ©©, матiр свою, яку нiколи в життi
не бачив.
Триматись, тiльки триматись, терпiти, ждати. Адже батько тримався,
мовчав, а, виряджаючи Володимира до Новгорода, велiв:
- Со братами сво©ми, князями земель, мусиш бути в одну душу й тiло. Аще
брати тво© робитимуть по покону отцiв - будь в' дно з ними...
Вiн говорив це, знаючи, що ©де, може, на останню криваву сiчу, на
смерть, розумiючи, як важко буде жити без нього Володимиру - сину Малушi.
I Володимир робив так, щоб виконати батькiв загад. Iдучи до Новгорода,
та вже й там, вiн спочатку боявся цi © полунощно© землi - часто з великим
болем згадував Ки©в - там була його отчина, там жив його батько, десь там
була i мати його Малуша.
Юний Володимир пiсля розмови з батьком дуже часто думав про не©. Одного
разу вночi вона навiть приснилась йому. Це було дивно, вiн же
нiколи-нiколи в життi ©© не бачив! Але вона приснилась, коли йому було
дуже-дуже важко й коли перед самим свiтанням забувся увi снi, мати тихо,
щоб нiхто не почув ©© крокiв, увiйшла до палацу, зупинилась бiля його
ложа, схилилась так низько, що вiн чув дихання й стогiн, який зiрвався з
©© уст, поклала руку - дуже теплу й нiжну - на його голову...
Прокинувшись, Володимир сiв на холодному ложi, дивився на сiре вiкно,
думав - яка ж вона, його мати?
Пiзнiше вiн менше i не так уже болiсно думав про Ки©в, - велика земля
Новгородська, на полуднi впира ться в Полотську волость, на заходi
тягнеться до мi й Чудi, на сходi до Мезенi й Печори, в полунощнi береги
©© б' ться суворе Крижане море; много язикiв i племен живе в нiй, княжi й
боярськi погости стоять скрiзь - на Водi, Невi, Онезi, в племенах
саамських, ненецьких, комi; велику дань збира в них князь i бояри, двi
тисячi гривень по ряду мусить дати Новгород тiльки ки©вському князю.
А земля ця й неспокiйна - за морем Варязьким точать i точать мечi проти
Русi свiони, на Iтилi-рiцi за Унжею сидять чорнi булгари, з полунощi, з
Крижаного моря, тiльки й пильнуй - налетять нiмцi, варяги, а то й
англiйцi.
I уже кiлька разiв об'©хав на санях з дружиною князь Володимир землю
Новгородську, збираючи дань на погостах i даючи суд i правду людям.
Полюбилась йому сувора, холодна земля, мовчазнi, роботящi, незвичайно©
сили люди ©©, полюбив вiн i Новгород - це ж вони, лiпшi мужi, бояри,
во води новгородськi, покликали його сюди, назвали, хоч був вiн сином
рабинi, князем у себе, обiцяли вспо©ти i вскормити, i все зробили, -
твердо сидiв князь Володимир у Новгородi, його надiйно пiдпирали бояри й
во води, слухали й любили люди всiх верхнiх земель, бiля нього була
людина, якiй вiн вiрив i яка берегла його, - во вода, уй Добриня.
Був новгородський князь Володимир i багатий: скотницю мав, либонь, не
меншу, нiж ки©вський князь, знамена Володимира стояли в багатьох лiсах, на
землях, над рiками, аж до самого Бiлого моря.
Багатий Володимир i знатне його боярство й во водство добре берегли
пiвнiчнi укра©ни Русi. Правда, не раз, не два вони нарiкали на Ярополка,
сам Володимир був невдоволений братом, що намагався бiльше взяти, менше
дати.
Якось у Новгородi побував князь деревський Олег. Кiлька вечорiв провели
вони разом, говорили про Ки©в, брата Ярополка.
Виявилось, що й Олег недолюблю Ярополка. Сидячи в Деревлянськiй землi,
зна його чорнi намiри, жде нагоди об' днатись з Володимиром.
Тим часом вони не зневажали Ярополка, з лiта в лiто посилали йому
уроки, Новгород, по надобi, давав Ярополку дружину, купцi новгородськi
вiльно ходили на торг до Ки ва, а в себе на Волховi приймали людей з
полян, Володимир вiддавав Ярополку як ки©вському князевi честь i славу.
Коли до Новгорода прийшла вiсть про загибель князя Святослава, вiн,
домовившись з Олегом, дав роту Ярополку як великому князевi Русi, обiцяв
тримати з ним мир i дружбу. Батько Святослав знав, що робить, вiн посадив
Ярополка в Ки вi, Олега - в Деревлянськiй землi, його, Володимира, - в
Новгородi, так i мусить бути, нехай душа його спочива в Перунових садах.
А що замислив i що робить князь Ярополк? До Новгорода долинула нова
вiсть, що вiн послав дружину в землю Деревлянську, убив князя Олега.
Володимир жахнувся, почувши про це. Отже, Ярополк робить те, що
замислив: пiдняв меч i вбив брата, щоб рушити потiм i на Володимира.
Уся Новгородська земля осуджувала убiйника-князя, вiче в Новгородi
кликало Володимира, як велiв закон i покон, iти й помститись за вбивство
брата.
Князь Володимир не пiшов на Ярополка, бо знав, що той спира ться на
дужу ки©вську Гору, ма велику дружину, швидко може зiбрати численне
земське вiйсько з полян, деревлян, сiверян. Не вiрив вiн, що так швидко,
одразу Ярополк почне брань проти нього й Новгорода.
А з Ки ва йшли новi й новi, все страшнiшi й страшнiшi вiстi. Князь
Ярополк прийма в Золотiй палатi печенiзького кагана Iлдею, уклада з ним
мир, да йому городи й землi над Днiстром, - Новгород виру , во води й
бояри лютують - як може ки©вський Ярополк миритися з убивцями князя
Святослава ще й давати ©м пожалування?
У Ки вi князь Ярополк прийма слiв Вiзантi©, уклада з ними мир, обiця
збройне допомагати, дозволя ширити богопротивну християнську вiру ще й
одружу ться з грецькою царiвною... Новгород люту . Непоко©ться, уболiва i
князь новгородський Володимир.
Разом з князем Володимиром непоко©ться i вуй його - во вода Добриня.
Горе юного князя - його горе, княжа доля - Добринина доля; вiн не тiльки
во вода: Малуша, мати Володимира, - сестра Добринi, вiн його рiдний
дядько.
Нiхто цого не вiдав, не знав про це й Володимир. Князь Святослав,
довiдавшись вiд Малушi, що Добриня ©© брат, зробив його сотенним, але
знаку йому самому не подав, дiзнавшись, що мати Ольга вигнала разом з
Малушею й Добриню i що пiзнiше Добриня за ©© загадом привiз Володимира на
Гору, вiн проти волi матерi назвав ву м свого сина не когось, а Добриню,
тiльки самому йому нiчого не пояснив; виряджаючи Володимира до Новгорода,
Святослав розповiв йому правду про матiр Малушу, але про Добрнню змовчав.
Хто зна , якi почуття керували князем, - страждаючи все життя вiд глибоко©
рани в серцi, вiн, либонь, хотiв легшим зробити життя свого сина...
Добриня ж думав про це не так. Володимир - син Святослава, i хто б не
був його матiр'ю, вiн нинi й довiку князем. Добриня, аще буде потреба,
такожде життя сво вiддасть за нього. Але що дозволено князевi, те
загубить смерда. Малуша вчинила грiх з князем Святославом, за що й
прийняла кару. Добриня ж потрiбен князям, бо охороняв на березi Росi ©хнiй
плод, за загадом княгинi одiрвав од грудей Малушi дитя - Володимира - й
привiз його в Ки©в, вiн потрiбен був i як уй молодого княжича, бо хто ж
краще нього мiг випестити сина рабинi?!
Втiм, на Горi в отчому теремi Володимир був не сином рабюii, а
княжичем, пiзнiше в далекому Новгородi став князем. I нiхто, навiть сам
Володимир, не зна , що Добриня - син ницого Микули-любечанина - його
дядько.
I не треба, не треба! Добриня забув минуле, нинi вiн во вода, права
рука князя, живе в злагодi з во водами й боярами новгородськими, здобува
князевi - княже, собi - сво .
А вже тут, у Новгородi, Добринi було що брати. Князь мав свiй терем i
двiр у Ракомi, перевесища, лови, лiси й землi, Добриня одержав вiд князя
пожалування - терем з клiтями й пiдклiтями й дворище над Волховом; князь
держав у сво©х руках скотницю Новгородсько© землi, у теремi сво му Добриня
мав кiлька мiхiв iз золотом i срiблом.
Так i жив Добриня - у великiй любовi й приязненствi з князем
Володимиром, у повнiй згодi з новгородським боярством i во водством, якi
самi шукали з ним дружби, бо Добриня - права рука князя Володимира.
А боярам i во водам про що дбати - у Ки вi була Гора, де сидiли й
звiдки правили землею князь iз боярами й во водами; у Новгородi також був
свiй град над Волховом, де за ровами й валами, за високою стiною сидiлив
теремах i хоромах лiпшi мужi новгородськi, бояри, во води, купцi.
Добриня швидко придивився й побачив силу цих мужiв - боярина Волдути,
що мав терем над Волховом, по-гостi бiля озера Онего, а ще один - аж над
Крижаним морем, во вод Тудора, Iваня, Чудини, Спирки, тереми яких височiли
в Новгородi, а погости - в п'ятинах* (*П'ятини - п'ять частин
Новгородсько© землi.), во вод Михала, Векшi, Вiхтуя, якi багато воювали за
землю Новгородську мечем, але не забували й про золото та срiбло.
I навiть бiльше - якщо у бояр чи во вод була якась потреба, десь
вчинялась усобиця чи смута у верхнiх землях, загрожував ворог iз-за моря,
та навiть тодi, коли чвари вчинялись мiж самими боярами й во водами або у
домi когось iз них, - про все це найперше радились вони з Добринею, був
вiн ©хнiм заступником i перед князем.
А там трапилось ще одно - неминуче й бажане для Добринi. Уже давно на
нього - немолодого вже, але ставного, широкого в плечах i грудях, з
невеликою русою борiдкою й такими ж вусами, коли йшов вiн у червоних
чобiтках, зеленому з соболиною оборкою корзнi, мечем бiля пояса, у високiй
iз каменями самоцвiтами шапцi на головi - уже давно iз-за завiсок на
вiкнах, iз-за тинiв i так на вулицi задивлялись дiвчата, молодицi, вдови.
Смутьяний жiночий рiд все частiше й частiше позирав на во воду Добриню.
Але женська прелесть, здавалося, зовсiм не обходила його, Добриня
нiколи не впадав у соблазни, прелюбодiйство, вiн нiколи не чiпав, як це
робили iншi во води, мужеських жон, не розтляв дiвиць, безгрiшним був
Добриня.
I нiхто не знав, що во вода Володимира ма iншу, свою думу - раз i
другий зайшов у терем старого боярина Волдути, що жив з ним поруч, там
побачив i обдивився дщер його Руту, темно© ночi, як велiв покон, умкнув ©©
i запер у сво му теремi, а там дiйшов згоди зi старим Волдутою. Так
Добриня порiвнявся з найбагатшою людиною в Новгородi, а князь Володимир
зробив йому вiд себе пожалування; дав землi на Опоках, почепив на шию
другу золоту гривну.
3
До Новгорода прибули гiнцi з Ки ва, вони привезли з собою грамоту князя
Ярополка, яку ©м велено було вiддати тiльки в руки Володимиру.
Вiн прийняв гiнцiв, узяв у них грамоту, прочитав ©© i, сказавши, що
вiдповiдь князевi Ярополку пошле сво©ми гiнцями пiзнiше, вiдпустив ©х.
Того ж дня гiнцi Ярополка ви©хали назад до города Ки ва, князь же
Володимир велiв Добринi зiбрати у Великiй палатi свого терема все боярство
й во вод Новгорода.
Темна, похмура, вогка Велика палата у теремi княжому над
Волховом-рiкою, крiзь вузькi загратованi вiкна сюди й удень ледь
пробива ться свiтло, зараз i його нема - за стiнами терема вже нiч.
Але князь Володимир поспiша , на нiч не глядя, вiн велiв зiбратись усiм
во водам i боярам, старцям, градським, посадникам з п'ятий, аще вони
лучаться в Новгородi. I вони прийшли сюди - стоять, спочивають на лавах,
сидять навпочiпки попiд стiнами.
Горять, коливаються, закручуються язиками вогнi свiтильникiв, у
жовтуватому х промiннi виступають засмаглi бородатi обличчя, золотi
гривни на шиях i чепи на грудях, срiбнi держаки посохiв, вузлуватi руки,
стiни, що складенi з товстих колод, сiра конопать мiж ними.
У палатi терпко пахне овчиною, смолою, люди надихали, й на стiнах
виступають срiблястi зерна роси. Гуде пiдлога, по нiй гупають i гупають
важкi кованi чоботи, в руках у волхва мця глухо рипнув бубон i забряжчали
золотi пiдвiски.
- Чолом тобi, княже! - прокочу ться в палатi. Князь сто©ть бiля
важкого, рiзьбленого з чорного дуба стiльця на помостi, пiд стiною ошую
вiд нього зупиняються Добриня i ще кiлька бояр, що увiйшли в палату з ним
разом, вiчник* (*Вiчник (у Ки вi - ларник) - писар того часу.) Жигар
вмощу ться бiля самого помосту з берестяними сво©ми звитками, гострими
залiзцями - вiн запише все, що велить князь.
- Бояри мо©, во води, мужi, посадники з п'ятий! - зверта ться до всiх
князь Володимир. - Пiзня година, спати час, але не сплю сам, покликав i
вас, одержав нинi грамоту вiд ки©вського князя Ярополка.
Вiн зупиня ться на якусь хвилину, вийма з-за вилоги лiвого рукава
грамоту, пiдносить так, що всiм видно пергамент, шнури, золоту печать, але
не розгорта й не чита - кожне слово цi © грамоти, либонь, записане в
його серцi, недаремно, мабуть, новгородський князь не назвав нинi - вперше
за всi лiта - князя ки©вського Ярополка сво©м братом.
- Князь ки©вський Ярополк, - каже далi Володимир, - пише менi, аби ©хав
я до Ки ва, негоже нинi, пише вiн, мати на Русi два князi, уже ми, - пише
Ярополк, - зумi мо правити землею з города Ки ва...
- Хто це "ми"? - вирива ться в темному кутку палати.
- А Новгород що ж, не може мати свого князя? - глухо луна ще один
голос.
Князь Володимир пiдводить голову й дивиться в пiвтемряву, нiби хоче
пiзнати, хто запиту . Але на нього дивиться сотня очей, а в них те ж саме
запитання.
- Про кого дума князь Ярополк, - вiдповiда вiн людям, - всi ви, мужi
мо©, зна те. Уже ранiше повiдав я вам, уклав вiн любов i дружбу з
iмператорами роме©в, учинив мир з печенiгами, нинi дума , либонь, спертись
на них.
- Пуска ромейськi мечi в нашу землю? На печенiгiв спира ться? Але ж ми
©х сюди не пустимо. Про кого вiн дума ? Що каже про Новгород?
Крики в палатi нагадують буйний потiк, що кипить, виру мiж скель,
вирива ться з берегiв.
- Князь Ярополк пише про нас, - вiдповiда Володимир, - у Новгородi
бути надалi, як i скрiзь на Русi, посаднику мо му...
Князь Володимир замовка , мовчить усе боярство й во води, у палатi ста
так тихо, що чути, як потрiскують гноти свiтильникiв, а одразу за стiнами
шуга вiтер.
I враз зборище прорива . Першим вста жрець мець - вiн викида вгору
свiй бубон, кiлька разiв б' в нього, бряжчить золотими пiдвiсками, за ним
схоплюються з лав, б'ють посохами об пiдлогу старцi громадськi й мужi,
враженi тим, що почули, хапаються за крижi мечiв во води.
- Не буде так, як замислив Ярополк, - чути багато голосiв. - Хочемо
говорити, княже! Княже Володимире, скажи сво слово, послухай нас, не
хочемо, не волимо!
У зливi голосiв, що наповню палату, важко щось добрати. Серця людей
горять, слова линуть, як розбурханi хвилi.
Князь Володимир вище пiдносить руку з грамотою, ось вiн щось сказав.
- Мужi новгородчi! - зверта ться вiн. - Я покликав вас, все сказав,
тепер слухаю вас, мужi новгородчi...
Тодi наперед протиску ться, пробиваючи собi шлях руками, а то й
кулаками, во вода Михало. Нiхто не гнiва ться. Михало такий - хто-хто, а
вiн скаже, що треба, блюде Новгород i ггятини, сам ©здив до Ки ва просити
князя, вiн привiз сюди й Володимира.
- А я ужо скажу, - з того й почина Михало, ставши так, щоб його чули i
князь, i мужi. - Ужо я скажу, - суворо й грiзно продовжу вiн, - i за вас,
новгородчi, i за тебе, Володимире-княже! Що ж це таке? - раптом вибуха
вiн.-- Де ми живемо? Хто ми ?
Во вода запиту , але не жде вiдповiдi, вiн зверта ться, либонь, до душi
сво ©, до себе самого, i якось пiднесено, урочисто продовжу :
- Ми, новгородчi, блюдемо закон i гюкон отцiв наших, самi усгрояли
землi нашi, дiйшли до Варязького моря на захiд сонця, до Крижаного окiяну
на полунощi, а коли вороги нападали на нас, то боролись з ними, гнали...
Пам'ята те, новгородчi, як було з свiонами - ©хнiй Рюрик хвалився, що
вiзьме Новгород, ярлом* (*Ярл - полководець.) оголосив себе нашо© землi, а
ми його розбили пiд Ладогою! Ярл Трувор зрадою взяв Iзборськ, а тiкав
звiдти, аки вовк... Так було з свiонами, так i буде! Але ми вiд роду люди
руськi, зна мо, що князi Олег i Iгор, княгиня Ольга, вся Русь пеклась про
©хали купцi й священики, ченцi й знову ж купцi, не було тiльки слiв, з
якими Ярополк мiг би говорити про дiло.
Проте вiн розумiв iмператорiв - ©м, либонь, i незручно було вести
перемови з Ярополком, адже на Русi сидiло два князi - вiн у Ки вi, а ще
один - Володимир - у Новгородi.
На це йому не раз натякала й Юлiя, а одного вечора завела з ним розмову
- одверту й сувору.
Вона при©хала до Ки ва дуже худою, тоненькою, ставною, темнобровою й
темноокою, швидкою, як ластовиця, - такою ©© полюбив Ярополк.
За короткий час на Горi Юлiя змiнилась - втратила полуденну засмагу,
ледь поповнiла, бiльш окреслились ©© груди, стан, стегна, - Ки©в i Гора
пiшли на користь Юлi©, вона розцвiла, як дивна квiтка.
Одно турбувало князя Ярополка: минав мiсяць за мiсяцем, Ярополк,
думаючи про майбутн , хотiв мати сина царсько© кровi, але Юлiя не
признавалась, не говорила, що збира ться стати матiр'ю.
- Ти - справдi великий князь, - почала розмову Юлiя, - у
Константинополi я уявляла тебе красивим, нiжним, милим, а ти виявився
набагато кращим, нiж я думала.
Поклавши руки на ©© плечi, вiн дивився в саму глибину темних грецьких
очей.
- Чим же я кращий? Скажи, Юлi !
- Ти не тiльки красивий, нiжний, милий, а й смiливий, дужий, несхитний,
у тебе надiйна пiдпора - во води тво© й бояри, мужi, дружина. Ки©в - це
маленький Константинополь, ти також схожий на iмператорiв.
- Чому тiльки схожий?
Юлiя, напевне, давно готувалась до цi © розмови i тепер не поспiшала,
Ярополк думав, що вона не хоче його образити.
- У Вiзантi© один тiльки iмператор, вiн - заступник бога на землi i
диний господар, василевс всi © iмперi©.
Юлiя вцiлила в саме серце Ярополка - порiвняння з iмператором було не
на його користь, Ярополку дуже далеко до бога, вiн не господарем всi ©
Русько© землi.
- У Константинополi, - вiдповiв на це Ярополк, i Юлiя побачила, як його
обличчя враз стало злим i хижим, - нинi два iмператори - Василь i
Костянтин, на Русi два князi...
Вона зрозумiла, що почала небезпечну гру, але не вiдступала.
- У Константинополi нинi, - з посмiшкою сказала Юлiя, - справдi два
iмператори, але вони сидять у однiй Золотiй палатi, iмперi ю править
тiльки Василь, а до того ж вони обидва порфiророднi.
Ярополк посмiхнувся, зрозумiвши натяк Юлi©.
- Так, - згодився вiн, - князь новгородський Володимир - мiй брат, але
ми сини не однi © матерi, мене народила угорська князiвна Предслава, вiн -
син рабинi.
- А хiба син рабинi може бути князем? - запитала Юлiя.
- Батько мiй Святослав поставив мене князем у Ки вi, брата Олега в
землi Деревськiй, Володимира ж - у Новгородi, але зараз уже Олега нема ,
нас лишилось дво - я та син рабинi Володимир.
- Доки ж ти терпiтимеш у землi Руськiй ще одного князя, сина рабинi? I
чи не бо©шся ти, що цей... твiй брат з' дна ться з якоюсь iншою iмперi ю,
пiде проти тебе?
Ярополк розумi , на що натяка Юлiя. Вiд Новгорода справдi близько до
Свеарiке, не так далеко й до Нiмеччини, - а вже вони радо допоможуть
Володимиру.
- А Вiзантiя менi допоможе? - запитав Ярополк у Юлi©.
Довга хвилина мовчання. Юлiя дума - майбутн висить на лезi меча.
- Iмператори роме©в тобi допоможуть.
На Ярополка дивляться очi, що нагадують очi богородицi на вiзантiйськiй
iконi.
5
Гурт виснажених людей з довгим волоссям, у чорних рясах, пiдперезаних
мотузяними поясами, крокував Червенським шляхом. По черзi змiнюючись, цi
люди несли на ношах велику, зроблену з кипарисового дерева й оздоблену
срiблом корсту* (*Корста - труна.), позад них у закритому вiзку,
запряженому четвiркою коней, ©хало два священнослужителi - пископ Лев i
священик Рейнберн; час вiд часу вони визирали у вiконце вiзка, байдужими
очима дивились на безконечний гостинець* (*Гостинець - шлях.), там же, у
вiзку, ©ли й пили вино, часом поринали в блаженний сон. Ще далi за вiзком
гарцювало на баских конях десяткiв зо два озбро них вершникiв.
Так вони дiстались до города Ки ва з Щекавицi, в яку впирався
гостинець, потрапили на Подол, говорили з градськими мужами, добивались до
князя Ярополка.
Дiзнавшись, що це за люди, князь Ярополк прийняв ©х у Золотiй палатi,
вислухав.
- Ми прийшли до тебе, княже, з священного города Рима, вiд папи
Бенедикта, побувавши в iмператора Оттона, а пiзнiше - польського князя
Мешка. I папа Бенедикт, i iмператор Оттон, i князь Мешко велiли тобi
кланятись, княже Ярополче.
- Спасибi папi римському, що памята про нас, дяка iмператору Оттону й
князевi Мешковi, - вiдповiв на це князь Ярополк. - Будете в них,
передавайте й ©м мiй уклiн. Що ж привело вас, святi отцi, в нашу землю?
- Як слуги господа, дба мо не токмо про свою паству, дума мо про людей,
всюди сущих. Уже вiра католицька просвiтила всю Нiмецьку iмперiю, тво©
сусiди - поляки, княже Ярополче, - також мають пископiв вiд папи. Бажали
б ми й при©хали з тим, щоб просвiтити i Русь, привезли з собою нетлiннi
мощi Климента Римського, священнi книги.
Князь Ярополк вiдповiв на це:
- Я християнин.
пископ Лев i священик Рейнберн здивованi й стурбованi.
- Невже князь прийняв цю вiру вiд константинопольських патрiархiв?
- Нi, я прийняв ©© вiд болгарських священикiв.
- На болгарських священиках нема благодатi божо©, вони суть самi собою
поставленi, навiть патрiарха свого нинi не мають.
- Я прийняв вiд них не церкву, а вiру, множество людей Русi молиться
рiзним i кожному любим богам.
- Але ж iстинна, християнська вiра мусить нарештi прийти на Русь, вона
нинi обiйма весь свiт. Ярополк довго думав.
- Думаю, вiра християнська прийде на Русь, - повiльно сказав вiн. - Сам
того хочу, проте зараз не можу дати ©© всiм сво©м людям. На все свiй
час...
- Княже Ярополче, - заволали священики. - Але коли прийде цей час, ти
вiзьмеш ©© вiд нас. Папа римський благословить людей руських i дасть ©м
церкву, iмператор нiмецький i князь польський, яко слуги одного престолу,
будуть друзями ки©вських князiв.
Ярополк розумiв, чому цi священики з'явились у Ки вi, - отже, не тiльки
вiра, а й зброя була в ©хнiх руках.
- Святi отцi, - вiдповiв вiн, - про вiру мушу думати не токмо сам, а й
з усiма людьми сво©ми. Скажуть люди й дружина - сам пошлю слiв до папи й
iмператора. Але хiба рiзна вiра заважа нам днесь бути друзями? Передайте
мiй уклiн папi, iмператору, князевi!
6
I тодi Ярополку здалося, що вiн досягнув того, про що тiльки мрiяли,
чого домагались, за що платили великою кров'ю батьки його й дiди... Вони
бились i кiстьми лягали в боях з ордами, що насували й насували зi сходу,
- вiн, Ярополк, зумiв укласти мир з каганом Iлде ю й всiма печенiзькими
племенами; вони сотнi лiт боролись з ромеями, проливали кров руських людей
над морем Руським i над Дуна м, - вiн, Ярополк, не брав у руки щита й
меча, навпаки, самi роме© прибули до нього в Ки©в i уклали з ним мир i
дружбу; вiки вони з острахом позирали на захiд, боячись полякiв, нiмцiв,
римського папи, - ось сли нiмецького iмператора Оттона й пископ папи
римського сидять у нього в Ки вi, захоче князь Ярополк - Русь навiки
побрата ться з Вiзантi ю, зрадить Вiзантiя - разом з нiмецьким iмператором
вiн покара роме©в...
"А коли, - думав Ярополк, - сли нiмецького iмператора й пископ
римського папи по©дуть з Ки ва до Новгорода i коли Володимир укладе любов
i дружбу з ними ?
"
- Не можемо ми терпiти, аби в землi Руськiй, у городi Новгородi, був ще
один князь, - каже Ярополк на свiтаннi в Золотiй палатi. - Кличу
Володимира до Ки ва, нехай у Новгородi буде тiльки посадник!
- Добре робиш, княже! - кричать бояри й мужi. - Ми тобi пiдпора в
цьому.
Брань?! Хто зна , князь Ярополк дума , що, може, вiн уникне бранi,
Володимир побо©ться, при©де до Ки ва, а вже тут його покара , знищить
Гора.
- Посилай гiнцiв у Новгород, княже! Кличемо Володимира до Ки ва!..
Звичайно, коли б князь Ярополк дослухався до голосу Русько© землi, вiн
почув би багато такого, про що не гадав i не думав, побачив би зраду,
облуду, лжу навкруг себе, жахнувся того, що робить.
Ярополк не бачив цього й не чув, порадниками його були Блюд i ще багато
бояр, Вовчий Хвiст i ще багато во вод i тисяцьких.
- Я посилаю гiнцiв до Новгорода, - каже князь Ярополк, - але думаю
послати слiв i у Вiзантiю, до iмператорiв Василя й Костянтина, до
печенiзького кагана Iлде©, - нехай вони по ряду з нами дадуть помiч.
Бояри й во води думають - сили нинi в Гори невеликi, дружина -
нечисленна, на земське во©нство мало надi©, але ж ©м справдi мусять
допомогти й допоможуть роме©, печенiги!
- Добре замислив, княже! Пiдемо за тобою! - гуде Золота палата.
Вони одностайнi в замислах сво©х, - заслiплений ненавистю до брата,
князь Ярополк хоче стати диним господарем Русi, ненаситна Гора бажа
брати дань з усiх городiв i земель.
Пустити на Русь роме©в i печенiгiв, воювати чужими мечами - що ж, i з
цим згодна Гора. Адже князь не вiрить у силу свого боярства, а боярство -
в князя.
У Золотiй палатi жарко горять свiчi. Душно, важко дихати. Дворяни
теремськi ходять попiд стiнами з корчагами, наповненими холодним медом,
пiдносять боярам i во водам келихи, з яких спада жовтувата густа пiна,
п'ють гучно, смакуючи, передихують...
Вони нагадують святих на iконах: суворi лики, буйнi гриви волосся,
темний одяг, на якому поблискують золотi й срiбнi чепи, складенi на грудях
вузлуватi руки.
- Пiдемо за тобою, княже! Вели ©хати слам. Ми з тобою динi.
Княгиня Юлiя сидить у крiслi на помостi поруч iз Ярополком. Вона
надзвичайно блiда, помiтно стомлена, час вiд часу усмiшка пробiга тонкими
устами. Але вона спокiйна, очi ©© поблискують, грають.
Ближчими днями гiнцi ви©жджають до Новгорода, а вниз Днiпром рушають
сли - до печенiгiв i роме©в, - над землею Руською нависа хмара, буде
гроза, кривавий дощ.
РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ
1
Звiстка про те, що робиться в Ки вi, швидко через Волок докотилась до
Новгорода, про злi дiла Ярополка почув i князь Володимир.
Ще з дитячих лiт вiн добре знав його вдачу. Обидва сини угорсько©
князiвни - Ярополк i Олег - з юних лiт зневажали брата, пишались тим, що
самi вони, мовляв, князi, а Володимир - робочич, син ключницi.
Особливо багато образ завдавав Володимиру Ярополк - часом сльози
закипали на очах в юнака, коли чув злi слова задиркуватого сина князiвни,
скiльки разiв хотiв кинутись на нього з мечем!
Та нiколи Володимир не виказав сво©х почуттiв, був тiльки мовчазний,
малоговiркий, блиск очей часом свiдчив, як було йому боляче, важко.
Розумiв вiн i те, що важко йому, але, може, ще болючiше батьковi...
Адже все, все, що стосувалось сина, гострою раною карбувало серце
Святослава. Син рабинi, а батько - хто ж вiн - не муж, не коханий, -
батько навiть не знав, чи жива Малуша?
Батько ж так любив Малушу, мрiяв про не©, шукав! Володимир пам'ятав
кожне слово, сказане про не©, i полюбив ©©, матiр свою, яку нiколи в життi
не бачив.
Триматись, тiльки триматись, терпiти, ждати. Адже батько тримався,
мовчав, а, виряджаючи Володимира до Новгорода, велiв:
- Со братами сво©ми, князями земель, мусиш бути в одну душу й тiло. Аще
брати тво© робитимуть по покону отцiв - будь в' дно з ними...
Вiн говорив це, знаючи, що ©де, може, на останню криваву сiчу, на
смерть, розумiючи, як важко буде жити без нього Володимиру - сину Малушi.
I Володимир робив так, щоб виконати батькiв загад. Iдучи до Новгорода,
та вже й там, вiн спочатку боявся цi © полунощно© землi - часто з великим
болем згадував Ки©в - там була його отчина, там жив його батько, десь там
була i мати його Малуша.
Юний Володимир пiсля розмови з батьком дуже часто думав про не©. Одного
разу вночi вона навiть приснилась йому. Це було дивно, вiн же
нiколи-нiколи в життi ©© не бачив! Але вона приснилась, коли йому було
дуже-дуже важко й коли перед самим свiтанням забувся увi снi, мати тихо,
щоб нiхто не почув ©© крокiв, увiйшла до палацу, зупинилась бiля його
ложа, схилилась так низько, що вiн чув дихання й стогiн, який зiрвався з
©© уст, поклала руку - дуже теплу й нiжну - на його голову...
Прокинувшись, Володимир сiв на холодному ложi, дивився на сiре вiкно,
думав - яка ж вона, його мати?
Пiзнiше вiн менше i не так уже болiсно думав про Ки©в, - велика земля
Новгородська, на полуднi впира ться в Полотську волость, на заходi
тягнеться до мi й Чудi, на сходi до Мезенi й Печори, в полунощнi береги
©© б' ться суворе Крижане море; много язикiв i племен живе в нiй, княжi й
боярськi погости стоять скрiзь - на Водi, Невi, Онезi, в племенах
саамських, ненецьких, комi; велику дань збира в них князь i бояри, двi
тисячi гривень по ряду мусить дати Новгород тiльки ки©вському князю.
А земля ця й неспокiйна - за морем Варязьким точать i точать мечi проти
Русi свiони, на Iтилi-рiцi за Унжею сидять чорнi булгари, з полунощi, з
Крижаного моря, тiльки й пильнуй - налетять нiмцi, варяги, а то й
англiйцi.
I уже кiлька разiв об'©хав на санях з дружиною князь Володимир землю
Новгородську, збираючи дань на погостах i даючи суд i правду людям.
Полюбилась йому сувора, холодна земля, мовчазнi, роботящi, незвичайно©
сили люди ©©, полюбив вiн i Новгород - це ж вони, лiпшi мужi, бояри,
во води новгородськi, покликали його сюди, назвали, хоч був вiн сином
рабинi, князем у себе, обiцяли вспо©ти i вскормити, i все зробили, -
твердо сидiв князь Володимир у Новгородi, його надiйно пiдпирали бояри й
во води, слухали й любили люди всiх верхнiх земель, бiля нього була
людина, якiй вiн вiрив i яка берегла його, - во вода, уй Добриня.
Був новгородський князь Володимир i багатий: скотницю мав, либонь, не
меншу, нiж ки©вський князь, знамена Володимира стояли в багатьох лiсах, на
землях, над рiками, аж до самого Бiлого моря.
Багатий Володимир i знатне його боярство й во водство добре берегли
пiвнiчнi укра©ни Русi. Правда, не раз, не два вони нарiкали на Ярополка,
сам Володимир був невдоволений братом, що намагався бiльше взяти, менше
дати.
Якось у Новгородi побував князь деревський Олег. Кiлька вечорiв провели
вони разом, говорили про Ки©в, брата Ярополка.
Виявилось, що й Олег недолюблю Ярополка. Сидячи в Деревлянськiй землi,
зна його чорнi намiри, жде нагоди об' днатись з Володимиром.
Тим часом вони не зневажали Ярополка, з лiта в лiто посилали йому
уроки, Новгород, по надобi, давав Ярополку дружину, купцi новгородськi
вiльно ходили на торг до Ки ва, а в себе на Волховi приймали людей з
полян, Володимир вiддавав Ярополку як ки©вському князевi честь i славу.
Коли до Новгорода прийшла вiсть про загибель князя Святослава, вiн,
домовившись з Олегом, дав роту Ярополку як великому князевi Русi, обiцяв
тримати з ним мир i дружбу. Батько Святослав знав, що робить, вiн посадив
Ярополка в Ки вi, Олега - в Деревлянськiй землi, його, Володимира, - в
Новгородi, так i мусить бути, нехай душа його спочива в Перунових садах.
А що замислив i що робить князь Ярополк? До Новгорода долинула нова
вiсть, що вiн послав дружину в землю Деревлянську, убив князя Олега.
Володимир жахнувся, почувши про це. Отже, Ярополк робить те, що
замислив: пiдняв меч i вбив брата, щоб рушити потiм i на Володимира.
Уся Новгородська земля осуджувала убiйника-князя, вiче в Новгородi
кликало Володимира, як велiв закон i покон, iти й помститись за вбивство
брата.
Князь Володимир не пiшов на Ярополка, бо знав, що той спира ться на
дужу ки©вську Гору, ма велику дружину, швидко може зiбрати численне
земське вiйсько з полян, деревлян, сiверян. Не вiрив вiн, що так швидко,
одразу Ярополк почне брань проти нього й Новгорода.
А з Ки ва йшли новi й новi, все страшнiшi й страшнiшi вiстi. Князь
Ярополк прийма в Золотiй палатi печенiзького кагана Iлдею, уклада з ним
мир, да йому городи й землi над Днiстром, - Новгород виру , во води й
бояри лютують - як може ки©вський Ярополк миритися з убивцями князя
Святослава ще й давати ©м пожалування?
У Ки вi князь Ярополк прийма слiв Вiзантi©, уклада з ними мир, обiця
збройне допомагати, дозволя ширити богопротивну християнську вiру ще й
одружу ться з грецькою царiвною... Новгород люту . Непоко©ться, уболiва i
князь новгородський Володимир.
Разом з князем Володимиром непоко©ться i вуй його - во вода Добриня.
Горе юного князя - його горе, княжа доля - Добринина доля; вiн не тiльки
во вода: Малуша, мати Володимира, - сестра Добринi, вiн його рiдний
дядько.
Нiхто цого не вiдав, не знав про це й Володимир. Князь Святослав,
довiдавшись вiд Малушi, що Добриня ©© брат, зробив його сотенним, але
знаку йому самому не подав, дiзнавшись, що мати Ольга вигнала разом з
Малушею й Добриню i що пiзнiше Добриня за ©© загадом привiз Володимира на
Гору, вiн проти волi матерi назвав ву м свого сина не когось, а Добриню,
тiльки самому йому нiчого не пояснив; виряджаючи Володимира до Новгорода,
Святослав розповiв йому правду про матiр Малушу, але про Добрнню змовчав.
Хто зна , якi почуття керували князем, - страждаючи все життя вiд глибоко©
рани в серцi, вiн, либонь, хотiв легшим зробити життя свого сина...
Добриня ж думав про це не так. Володимир - син Святослава, i хто б не
був його матiр'ю, вiн нинi й довiку князем. Добриня, аще буде потреба,
такожде життя сво вiддасть за нього. Але що дозволено князевi, те
загубить смерда. Малуша вчинила грiх з князем Святославом, за що й
прийняла кару. Добриня ж потрiбен князям, бо охороняв на березi Росi ©хнiй
плод, за загадом княгинi одiрвав од грудей Малушi дитя - Володимира - й
привiз його в Ки©в, вiн потрiбен був i як уй молодого княжича, бо хто ж
краще нього мiг випестити сина рабинi?!
Втiм, на Горi в отчому теремi Володимир був не сином рабюii, а
княжичем, пiзнiше в далекому Новгородi став князем. I нiхто, навiть сам
Володимир, не зна , що Добриня - син ницого Микули-любечанина - його
дядько.
I не треба, не треба! Добриня забув минуле, нинi вiн во вода, права
рука князя, живе в злагодi з во водами й боярами новгородськими, здобува
князевi - княже, собi - сво .
А вже тут, у Новгородi, Добринi було що брати. Князь мав свiй терем i
двiр у Ракомi, перевесища, лови, лiси й землi, Добриня одержав вiд князя
пожалування - терем з клiтями й пiдклiтями й дворище над Волховом; князь
держав у сво©х руках скотницю Новгородсько© землi, у теремi сво му Добриня
мав кiлька мiхiв iз золотом i срiблом.
Так i жив Добриня - у великiй любовi й приязненствi з князем
Володимиром, у повнiй згодi з новгородським боярством i во водством, якi
самi шукали з ним дружби, бо Добриня - права рука князя Володимира.
А боярам i во водам про що дбати - у Ки вi була Гора, де сидiли й
звiдки правили землею князь iз боярами й во водами; у Новгородi також був
свiй град над Волховом, де за ровами й валами, за високою стiною сидiлив
теремах i хоромах лiпшi мужi новгородськi, бояри, во води, купцi.
Добриня швидко придивився й побачив силу цих мужiв - боярина Волдути,
що мав терем над Волховом, по-гостi бiля озера Онего, а ще один - аж над
Крижаним морем, во вод Тудора, Iваня, Чудини, Спирки, тереми яких височiли
в Новгородi, а погости - в п'ятинах* (*П'ятини - п'ять частин
Новгородсько© землi.), во вод Михала, Векшi, Вiхтуя, якi багато воювали за
землю Новгородську мечем, але не забували й про золото та срiбло.
I навiть бiльше - якщо у бояр чи во вод була якась потреба, десь
вчинялась усобиця чи смута у верхнiх землях, загрожував ворог iз-за моря,
та навiть тодi, коли чвари вчинялись мiж самими боярами й во водами або у
домi когось iз них, - про все це найперше радились вони з Добринею, був
вiн ©хнiм заступником i перед князем.
А там трапилось ще одно - неминуче й бажане для Добринi. Уже давно на
нього - немолодого вже, але ставного, широкого в плечах i грудях, з
невеликою русою борiдкою й такими ж вусами, коли йшов вiн у червоних
чобiтках, зеленому з соболиною оборкою корзнi, мечем бiля пояса, у високiй
iз каменями самоцвiтами шапцi на головi - уже давно iз-за завiсок на
вiкнах, iз-за тинiв i так на вулицi задивлялись дiвчата, молодицi, вдови.
Смутьяний жiночий рiд все частiше й частiше позирав на во воду Добриню.
Але женська прелесть, здавалося, зовсiм не обходила його, Добриня
нiколи не впадав у соблазни, прелюбодiйство, вiн нiколи не чiпав, як це
робили iншi во води, мужеських жон, не розтляв дiвиць, безгрiшним був
Добриня.
I нiхто не знав, що во вода Володимира ма iншу, свою думу - раз i
другий зайшов у терем старого боярина Волдути, що жив з ним поруч, там
побачив i обдивився дщер його Руту, темно© ночi, як велiв покон, умкнув ©©
i запер у сво му теремi, а там дiйшов згоди зi старим Волдутою. Так
Добриня порiвнявся з найбагатшою людиною в Новгородi, а князь Володимир
зробив йому вiд себе пожалування; дав землi на Опоках, почепив на шию
другу золоту гривну.
3
До Новгорода прибули гiнцi з Ки ва, вони привезли з собою грамоту князя
Ярополка, яку ©м велено було вiддати тiльки в руки Володимиру.
Вiн прийняв гiнцiв, узяв у них грамоту, прочитав ©© i, сказавши, що
вiдповiдь князевi Ярополку пошле сво©ми гiнцями пiзнiше, вiдпустив ©х.
Того ж дня гiнцi Ярополка ви©хали назад до города Ки ва, князь же
Володимир велiв Добринi зiбрати у Великiй палатi свого терема все боярство
й во вод Новгорода.
Темна, похмура, вогка Велика палата у теремi княжому над
Волховом-рiкою, крiзь вузькi загратованi вiкна сюди й удень ледь
пробива ться свiтло, зараз i його нема - за стiнами терема вже нiч.
Але князь Володимир поспiша , на нiч не глядя, вiн велiв зiбратись усiм
во водам i боярам, старцям, градським, посадникам з п'ятий, аще вони
лучаться в Новгородi. I вони прийшли сюди - стоять, спочивають на лавах,
сидять навпочiпки попiд стiнами.
Горять, коливаються, закручуються язиками вогнi свiтильникiв, у
жовтуватому х промiннi виступають засмаглi бородатi обличчя, золотi
гривни на шиях i чепи на грудях, срiбнi держаки посохiв, вузлуватi руки,
стiни, що складенi з товстих колод, сiра конопать мiж ними.
У палатi терпко пахне овчиною, смолою, люди надихали, й на стiнах
виступають срiблястi зерна роси. Гуде пiдлога, по нiй гупають i гупають
важкi кованi чоботи, в руках у волхва мця глухо рипнув бубон i забряжчали
золотi пiдвiски.
- Чолом тобi, княже! - прокочу ться в палатi. Князь сто©ть бiля
важкого, рiзьбленого з чорного дуба стiльця на помостi, пiд стiною ошую
вiд нього зупиняються Добриня i ще кiлька бояр, що увiйшли в палату з ним
разом, вiчник* (*Вiчник (у Ки вi - ларник) - писар того часу.) Жигар
вмощу ться бiля самого помосту з берестяними сво©ми звитками, гострими
залiзцями - вiн запише все, що велить князь.
- Бояри мо©, во води, мужi, посадники з п'ятий! - зверта ться до всiх
князь Володимир. - Пiзня година, спати час, але не сплю сам, покликав i
вас, одержав нинi грамоту вiд ки©вського князя Ярополка.
Вiн зупиня ться на якусь хвилину, вийма з-за вилоги лiвого рукава
грамоту, пiдносить так, що всiм видно пергамент, шнури, золоту печать, але
не розгорта й не чита - кожне слово цi © грамоти, либонь, записане в
його серцi, недаремно, мабуть, новгородський князь не назвав нинi - вперше
за всi лiта - князя ки©вського Ярополка сво©м братом.
- Князь ки©вський Ярополк, - каже далi Володимир, - пише менi, аби ©хав
я до Ки ва, негоже нинi, пише вiн, мати на Русi два князi, уже ми, - пише
Ярополк, - зумi мо правити землею з города Ки ва...
- Хто це "ми"? - вирива ться в темному кутку палати.
- А Новгород що ж, не може мати свого князя? - глухо луна ще один
голос.
Князь Володимир пiдводить голову й дивиться в пiвтемряву, нiби хоче
пiзнати, хто запиту . Але на нього дивиться сотня очей, а в них те ж саме
запитання.
- Про кого дума князь Ярополк, - вiдповiда вiн людям, - всi ви, мужi
мо©, зна те. Уже ранiше повiдав я вам, уклав вiн любов i дружбу з
iмператорами роме©в, учинив мир з печенiгами, нинi дума , либонь, спертись
на них.
- Пуска ромейськi мечi в нашу землю? На печенiгiв спира ться? Але ж ми
©х сюди не пустимо. Про кого вiн дума ? Що каже про Новгород?
Крики в палатi нагадують буйний потiк, що кипить, виру мiж скель,
вирива ться з берегiв.
- Князь Ярополк пише про нас, - вiдповiда Володимир, - у Новгородi
бути надалi, як i скрiзь на Русi, посаднику мо му...
Князь Володимир замовка , мовчить усе боярство й во води, у палатi ста
так тихо, що чути, як потрiскують гноти свiтильникiв, а одразу за стiнами
шуга вiтер.
I враз зборище прорива . Першим вста жрець мець - вiн викида вгору
свiй бубон, кiлька разiв б' в нього, бряжчить золотими пiдвiсками, за ним
схоплюються з лав, б'ють посохами об пiдлогу старцi громадськi й мужi,
враженi тим, що почули, хапаються за крижi мечiв во води.
- Не буде так, як замислив Ярополк, - чути багато голосiв. - Хочемо
говорити, княже! Княже Володимире, скажи сво слово, послухай нас, не
хочемо, не волимо!
У зливi голосiв, що наповню палату, важко щось добрати. Серця людей
горять, слова линуть, як розбурханi хвилi.
Князь Володимир вище пiдносить руку з грамотою, ось вiн щось сказав.
- Мужi новгородчi! - зверта ться вiн. - Я покликав вас, все сказав,
тепер слухаю вас, мужi новгородчi...
Тодi наперед протиску ться, пробиваючи собi шлях руками, а то й
кулаками, во вода Михало. Нiхто не гнiва ться. Михало такий - хто-хто, а
вiн скаже, що треба, блюде Новгород i ггятини, сам ©здив до Ки ва просити
князя, вiн привiз сюди й Володимира.
- А я ужо скажу, - з того й почина Михало, ставши так, щоб його чули i
князь, i мужi. - Ужо я скажу, - суворо й грiзно продовжу вiн, - i за вас,
новгородчi, i за тебе, Володимире-княже! Що ж це таке? - раптом вибуха
вiн.-- Де ми живемо? Хто ми ?
Во вода запиту , але не жде вiдповiдi, вiн зверта ться, либонь, до душi
сво ©, до себе самого, i якось пiднесено, урочисто продовжу :
- Ми, новгородчi, блюдемо закон i гюкон отцiв наших, самi усгрояли
землi нашi, дiйшли до Варязького моря на захiд сонця, до Крижаного окiяну
на полунощi, а коли вороги нападали на нас, то боролись з ними, гнали...
Пам'ята те, новгородчi, як було з свiонами - ©хнiй Рюрик хвалився, що
вiзьме Новгород, ярлом* (*Ярл - полководець.) оголосив себе нашо© землi, а
ми його розбили пiд Ладогою! Ярл Трувор зрадою взяв Iзборськ, а тiкав
звiдти, аки вовк... Так було з свiонами, так i буде! Але ми вiд роду люди
руськi, зна мо, що князi Олег i Iгор, княгиня Ольга, вся Русь пеклась про