Скляренко С.. Володимир

й розпач, самотнiм вирушав вiн до Новгорода, ще бiльш самотньою залишалась
на Горi сестра.
- Я прийшов, сестро, щоб попрощатись з тобою, - сказав Ярослав,
переступивши порiг ©© свiтлицi.
- Чула, - перебила його Предслава, - прийма ш ти честь велику, ©деш до
Новгорода князем.
Ярослав теплими очима подивився на сестру, що була дуже схожа на матiр
свою Рогнiду - таке ж лляне волосся, голубуватi очi, мила, привiтна.
- Чи велика це честь, сестро?! - смутно промовив вiн. - Князем я вже
був, мав Ростово-Суждальську землю, нелегко менi там доводилось, багато
сил поклав, аби тримати цю землю в покорi й пошанi до Ки©вського столу.
Там я вiрно служив отцю.
- Але Новгород - то бiльший город, полунощна земля безмежна.
- Важка й неспокiйна Новгородська земля, ©© оточують ворожi, злi язики,
глад, холод ходять по тiй землi, мор косить людей... Вiд того й брат наш
Вишеслав загинув.
Почувши iм'я покiйного брата, Предслава залилась сльозами.
- I не добра хотя, батько посила мене до Новгорода...
- Так що ж вiн хоче?
- Пiсля того, що сталося з матiр'ю, - у запалi говорив Ярослав, -
батБко не хоче бачити мене в Ки вi чи Ростовi, посила в полунощнi землi,
робить князем-iзго м.
- Ти говориш страшнi слова, - жахнулась Предслава. - Тодi не ©дь, не
©дь туди, брате.
- Нi, Предславо! - рiшуче промовив Ярослав. - Що я, що батько
Володимир... Слово його - -закон, десницю пiдтриму Христос, за ним
Гора... До Ростова менi не повертатись, у Ки вi не бути, диний шлях - до
Новгорода... Що ж, краще там, нiж тут, може, там, у Новгородi, волi
бiльше, бояри й во води лiпшi, а я стану одмесником отцю Володимиру.
- Ярославе! Ти про що говориш, що замислив!
- Нiчого я поки що не говорю i нiчого не замишляю... Одного шкода -
залишаю тебе в Ки вi. Ти ж, Предславо, не забувай про мене, сидя в Ки вi,
дивись, що тут робиться, щось помiтиш - сповiсти, пришли грамоту...
- Все зроблю! Дивитимусь i повiдомлю! Тiльки чому, чому менi так
страшно, брате?!
У Великiй Луцi на зимовому шляху з Новгорода до Ки ва князь Ярослав
зустрiв корсту з тiлом брата свого Вишеслава. Це була невесела, скорбна
зустрiч живого з мертвим, надiй з тлiном.
Ще здалеку дружина, яка оточувала князя Ярослава, побачила на шляху
похiд: попереду з чорними корогвами, що смутно колихались над снiгом,
©хало кiлька десяткiв вершникiв, за ними восьмерик коней тягнув сани з
видовбаною з дуба й щiльно закритою вiком просмоленою корстою, за ними на
багатьох санях ©хали нарочитi мужi Новгородсько© землi, а ще далi верхи й
пiшо, змiнюючись на погостах, з сокирами й рогатинами поспiшали смерди -
требити путi, класти мости, одбиватись вiд диких звiрiв, що зграями ходили
в лiсах.
Схопившись з коня, князь Ярослав пiдiйшов до саней, на яких стояла
корсiа, просто в снiгу упав на колiна, пiдняв руки д'горi й тужно мовив:
- О брате мiй Вишеславе, чи думав ти, iдучи в полунощнi землi, що
повертатимешся на отчизну в гробницi, трупом хладним?!
Над снiгами крутилась поземка, чорна корста iскрилась вiд паморозi,
задубiлi корогви дзвенiли пiд вiтром.
- Горе менi, горе, - бiдкався князь Ярослав, - аще зустрiв тебе не на
конi сидящого, а лежащого в гробницi.
Корогви схилялись до само© землi, вiтер свистiв дужче й дужче, снiгове
море затягло все навкруг. ,
- Прощай, мiй брате! - чулись крiзь голосiння вiтру слова Ярослава. - I
не сварись на мене, ©ду заступати тебе, як iзгой, рушаю, як i ти, в тьму
полунощну.
Дружинники вже посiдали на коней, у снiгу зарипiли полозки, сани з
корстою рушили далi.
Довго з непокритою головою, з опущеними руками стояв серед снiгiв князь
Ярослав, думав про смутну долю брата свого Вишеслава.
Князь Ярослав при©хав до Новгорода без яко©сь почестi й слави. Так
трапилось, напевне, через те, що по©зд його промчав льодами Iльмень-озера
увечерi, бiля терема княжого зупинився пiзньо© ночi, коли в Новгородi все
спало.
Пiднявши на ноги сонну сторожу, сли, що ©здили до Ки ва, разом з князем
Ярославом зайшли до терема, там забiгали дворяни, запалили вогнi, у
стравницi забряжчав посуд, запахло смажениною.
Одразу ж до терема, засапавшись, прибiгло чимало во вод i бояр, а разом
з ними й посадник Добриня, що видiлявся з-помiж них одягом сво©м,
гривнами, чепами, поважним виглядом.
Коли закiнчилась вечеря, мужi, во води й бояри пiшли, але Добриня
залишився - йому хотiлось поговорити з новим князем, хтось мусив провести
Ярослава i в його палати.
Так вони залишились удвох на верху терема, в палатi, що виходила
темними вiкнами на Волхов. Добриня страждав з самого вечора печi ю, тепер,
випивши меду й по©вши, захмелiв, обважнiв, його хилило на сон. Але
Ярослав, що ©хав бiльше як мiсяць з Ки ва i що майже не спочивав у останнi
ночi, зовсiм не хотiв спати. Злегка шкутильгаючи, вiн пройшов по палатi,
постояв бiля вiкна, обернувся до во води.
- Я, княже Ярославе, - почав Добриия, - служив ще дiду тво му, нехай
буде прощен, князевi Святославу, ву м був отця твого Володимира, багато
лiт сидiв його посадником у Новгородi, був першим во водою й боярином у
князя Вишеслава...
Добриия замовк, ждучи, що Ярослав скаже сво слово. Але Ярослав не
говорив - вiн стояв бiля вiкна, дивився на темнi обриси теремiв,
заснiжений Волхов.
- I з християнством я допомагав князевi Володимиру, - повiв далi
Добриня, - множество ворогiв серед язичникiв мав i маю. Перуна почепив за
кiнський хвiст i вверг у Волхов. Во води й бояри - сво , а я - княжа
людина, тiльки йому служив i мушу служити...
Князь Ярослав нарештi одвернувся вiд вiкна й пильно подивився на
во воду Добриню. Той аж здригнувся - на нього дивилось обличчя молодого
Володимира - те ж чоло, нiс, рот, i, що найбiльше вразило його, князь
новгородський Ярослав дивився на Добриню очима його сестри Малушi.
- Я багато чув про тебе, во водо Добрине! - сказав Ярослав. - Знаю,
багато ти й зробив для земель полунощних.
- Вiр менi, княже, - нiяковiючи й плутаючи слова, продовжив Добриня, -
ревно допомагатиму й тобi, буду першим подругом, слугою.
Ярослав сiв у крiсло й опустив очi.
- Слухай, Добрине, - сухо промовив вiн. - Менi ще в Ки вi багато
повiдали про тебе, знаю, ти був вiрним слугою в князiв. Але менi
слуги-во води не потрiбнi, вони мусять робити сво© справи, менi
служитимуть дворяни. Я ж служитиму разом з усiма мужами мо©ми людям
полунощних земель...
Це були образливi для Добринi слова, князь Ярослав вiдкидав його дружбу
й службу, вiн - юний хромець i його онук - змовився, може, в дорозi з
слами-боярами, може, а це ще гiрше, щось дiзнався про нього в отця -
Володимира.
- То коли велиш менi приходити? - тiльки й знайшовся Добриня.
- Нинi на свiтаннi я велiв зiбратись у Великiй палатi всiм боярам,
мужам, во водам... Приходь i ти.
- Але вже скоро й свiтанок... Коли ж ти спатимеш, княже?
- У цьому городi, - зухвало вiдповiв Ярослав, - я вже не хочу спати.
8

На голову князя Володимира падають i падають удари: смерть сина
Iзяслава в Полотську, зрада Святопрлка в Туровi, втрата людини, яку вiн
любив i яка любила його над усе в свiтi...
Володимир трима ться й зносить цi удари, намагаючись вдержати скiпетр
василевса; дбаючи про спокiй i лад у землях, вiн бере Туров пiд свою руку,
в Полотськ посила сина Брячеслава, в Ростово-Суждадьську землю, де сидiв
ранiше Ярослав, - старшого сина вiд царицi Анни Бориса, у Муром - сина
Глiба, разом з ним по згодi з пископом Анастасом посила пископiв
Феодора i Iларiона...
Але коли сколихнеться одна хвиля, важко стримати все море - до
Полотська далеко, ходять чуткиу там неспокiйно в землях, Туров зовсiм
близько вiд Ки ва, а й у цьому городi, як i по всiй Туровськiй землi,
спалахують пожежi, iде татьба, розбой, якiсь та мничi загони скрадаються
там у лiсах i нетрях.
Найгiрше ж у Ростовi й Муромi... Що сталось з Ростово-Суждальською
землею, яка справно платила дань, коли там сидiв Ярослав, посилала
вiйсько, корилась Ки ву? Коли туди до©жджа князь Борис, земля
вiдмовля ться його прийняти, не приймають там i пископа Феодора, що ©хав
з князем.
За Ростовом iде Муром - муромчани не допустили князя Глiба на свою
землю, над пископом Iларiоном посмiялись, одрiзали йому бороду, князь i
пископ врятувалися вiд смертi, втекли до города Чернiгова, послали гiнцiв
до Володимира, запитують, що робити.
Що робити? Легко синам запитувати, важко вiдповiсти отцю-князевi.
Почина ться осiнь, шляхи в полi несходимi, куди не поглянь - розпуть...
Проте страшна не розпуть у полi, князь Володимир запиту сам себе й не
зна , що робити, вiн iшов - i раптом став, дивиться й диву ться, що ж
содiяв?..

РОЗДIЛ ДРУГИЙ
1
Навеснi, коли вишнi в садах Днiпра всипало, мов снiгом, цвiтом, у
мiсяцi травенi померла цариця Анна.
Вона хворiла довго, мабуть, з того часу, коли при©хала з
Константинополя, тiльки хвор ©© спочатку не виявлялась; надто худорлява,
думали всi, цариця, дуже тендiтна...
У останнi роки Анна схудла, почала кашляти, зиму лежала в гарячцi, коли
ж на Днiпрi скресла крига, вiдчула себе зовсiм недобре.
До не© кликали кращих лiчцiв Ки ва й iнших, далеких, городiв, але всi
вони, бачачи висхле тiло царицi, чуючи ©© страхiтливий кашель, смутно
похитували головами. "Сушениця* (*Сушениця - сухоти.), - говорили, - одна
надiя на бога". Свящвники ж, яких кликали на помiч, молились i також
велiли уповати на бога.
Бог не допомiг - царицi Анни не стало. Серед Десятинно© церкви на
невисокому помостi стояла зроблена кращими дереводiлами й обкована срiблом
труна. Навкруг не©, в усiх притворах, пiд склепiнням i в олтарi, лили
яскраве промiння безлiч свiчок, свiтильники, панiкадила; скрiзь стояли
пахучi веснянi квiти. Над труною гучними голосами безперервно читали
священнi книги диякони, на хорах час вiд часу лунали тужнi молитви.
Священики правили погребальну службу, на горному мiсцi сидiв пископ
Анастас.
Десятинну церкву так забили люди, що нiде було протовпитись, - вони
стояли один у один внизу, в усiх притворах, сiнях, ще багато ©х так забили
верх церкви, що дехто навiть побоювався - а чи не заваляться стiни.
Стояли, звичайно, не абияк, а з добором, хто був ближчий до живих
князiв, тому легше було доступитись i до мертво© царицi - бiля само© труни
стояв князь Володимир з сином Борисом, обабiч i одразу ж за ними - мужi
лiпшi й нарочитi, во води, бояри, князi земель, що перебували у Ки вi,
сли, гостi.
Багато було слiв, гостей i всiляких людей ромейських, вони за життя не
вiдходили вiд царицi. Тут, у церквi, в темних платнах, чорнi, хижоокi,
вони, як круки, стерегли свою царицю, а водночас пильнували руських людей.
Князь Володимир, ставши бiля труни, довго дивився на тiло тi ©, що
називалась його жоною, царицею Русi. Вона лежала худа, висхла, серед
рожевих, жовтих, бузкових квiтiв, окреслювалось тiльки надзвичайно блiде,
спотворене тiнями смертi обличчя.
"Що робить смерть?! - подумав князь. - Невже це цариця Анна?"
Потiм вiн обвiв поглядом церкву. Блрзько бiля нього нерухомо стояв
Борис, навкруг - у блискучих, золотом i срiблом шитих ризах, -
священнослужителi, далi - мужi, во води, бояри, а вже за ними - огнищани,
тiуни, ябетники, мечники, жони.
I чомусь князевi Володимировi стало страшно, йому здавалося, що вiн
бачить страхiтливий сон... Нема царицi Анни, але лишилось те, що прийшло
з нею. Нiколи не буде Володимир таким, як був колись, нiколи не буде
такою, як у минулi часи, Русь...
Тепер бiля князя Володимира не було нiкого з рiдних чи близьких, з ким
вiн мiг би подiлитись радостями й печалями, порадитись, перекинутись
принаймнi щирим словом.
I, як це й мусило статись, пископ Анастас виявився диною людиною, що
розумiла горе, муки, розпач князя Володимира, вiн, треба сказати правду,
денно й нощно був тепер бiля нього, чулий, щирий, близький.
Вони говорили про справи, о, як багато було цих справ у князя
Володимира, що починав вiдчувати старiсть, а вiдтак i хвороби, болячки, -
у цi лiта кожна людина бачить далеко, хоче зробити багато, але може так
мало, часом i невдало, через що ще дужче вiдчува немощну свою руку,
зазна поразки й кривди, проте не хоче, не може здатись.
пископ Анастас говорив з князем Володимиром про Русь, вiн бачив багато
непорядкiв у городах i землях, через що радив князевi менше брати на сво©
плечi, бiльше ж доручати iншим.
Так, Анастас багато говорив про священнослужителiв, вважав, що вони
повиннi допомогти Володимиру i його синам-князям, щоб князi управляли, а
священики служили ©м i судили людей.
Нарiкав пископ i на те, що багато священикiв не живуть, як треба, не
мають домiв i земель, надiються на те, що хтось ©м щось дасть.
- Ти, княже Володимире, добре зробив, - говорив пископ, - що вiддав
менi, сирiч церквi Богородицi, десяту частину сво©х добр, сам бачиш - не
собi беру, все кладу на церкву... Чому ж ти, княже, так не печешся про
iнших пископiв i священикiв, iже сидять у землях?.. Зроби устав церковний
- дай скрiзь десятину церквi, а на священство поклади суд.
- Не можу брати десятини на церкву з усiх земель, там суть сво©
князi... - вiдповiв князь. - I суд князi мусять чинити самi в землях, на
те ©х i послав.
Нi, в цей час, вiдчуваючи навiть хвороби й болячки свого тiла, князь
Володимир все ж не хоче поступатись церквi, дума керувати землями сам...
Проте церква робить сво , пископ Анастас не вiдходив вiд князя.
- Я хотiв тобi сказати, княже, що минуло© ночi священики нашо© церкви
бачили над могилою княгинi Ольги зна©менiе...
- Яке знаменi , пископе?
- Коли священики вийшли з церкви, було дуже темно, а над могилою
свiтилось дивне сяйво...
- То, либонь, iшов хтось iз свiтильником, - спокiйно сказав князь.
- Ой, нi, княже... Вони кинулись одразу до могили, аж там нiкого не
було... пустота, нiч.
- А сяйво?
- Сяйво пiднялось, полинуло до неба...
Князь Володимир нiчого не сказав - йому треба було йти до Золото©
палати говорити з боярами. На цьому розмова з пископом про сяйво над
могилою княгинi Ольги й закiнчилась.
Але через кiлька днiв пископ знову завiв мову про могилу Ольги,
розповiв, що священики знову там бачили сяйво й чули голоси в небi.
Був вечiр. На столi горiла свiча. Князь Володимир дивився на пископа
широко розплющеними очима, в яких була тривога, а може, й страх.
- Скажи, пископе, що ж це? Анастас витримав його погляд, вiдповiв:
- У Вiзантi© й iнших землях суть множество святих... Якщо хтось
благочесний помер, а над могилою його буваютзь знаменiя i чудеса - то бог
вказу ще одного святого. На Афонi-горi, де я навчався й приймав постриг,
мощi* (*Мощi - костi (др. руськ.).) всiх ченцiв через три роки пiсля
смертi викопують, кладуть у комiтирiй* (*Комiтирiй - сховище (гр.).) i
дивляться да по временi, аще кого добродiтельного бог восхоще прославити,
явить на них чудеса.
- То княгиня Ольга... - почав i не кiнчив князь. пископ сказав:
- Якщо святi в Римi, Вiзантi© й iнших землях, то мусять бути й на
Русi; це окраса церкви, гордiсть держави, наше заступництво на небесах.
Князевi Володимиру стало страшно - з юних лiт сво©х вiй пам'ятав бабу
Ольгу - сердиту, черству, вiд отця свого знав правду про не© - це вона
розлучила його з коханою Малушею, забрала в матерi дитину, а в нього -
Володимира - матiр, багато людей ще й нинi згадували ©© як жорстоку,
безсердечну княгиню.
пископ Анастас неначе вгадував думки князя. Проте знав, що робить,
цiлив у душу Володимира.
- На землi всi люди як люди, але княгиня Ольга була першою християнкою
на Русi, сто©ть нарiвнi з апостолами, вона - свята, княже Володимире, для
Русi, для нашо© справи це потрiбно.
I пископ домiгся свого - через короткий час темно© ночi гриднi оточили
Воздихальницю, розкопали могилу княгинi Ольги, пископ з священиками
розкрили корсту, вийняли костi, однесли ©х у Десятинну церкву, де вже
приготована була срiбна рака.
- Бог восхотiв прославити княгиню Ольгу - мощi ©© нетлiннi, - сказав
Анастас.
Пiсля служби над ракою з мощами Ольги князь Володимир, крокуючи поруч з
пископом Анастасом на Гору, довго мовчав, а потiм зупинився й промовив:
- Я б хотiв... одного б я хотiв на схилi лiт сво©х, отче...
- А чого? Скажи менi одверто, княже.
- Аще помру, щоб нiхто не вiдав, де поховане мо тiло.
- Навiщо говориш так, княже?
- Боюсь смертi, - пересохлими устами вимовив Володимир.
- А безсмертя?! Адже безсмертя, княже Володимире, - вiдповiв на це
Анастас, але в голосi його також був страх, тривога.
Володимир дивився на небо, що висiло над сiрими стiнами Гори, й мовчав.
Ще через короткий час пископ Анастас завiв мову про сина Володимира
Iзяслава, що був князем полотським i там помер, i про сина Iзяслава
Всеслава, який помер через рiк пiсля батька.
- Маю вiсть вiд пископа Стефана з города Полотська: над могилою
Iзяслава й Всеслава творяться чудеса, бог явля знаменiя.
- I вони святi? - спiдлоба подивився на пископа Володимир.
- Аще бог восхоще, того й прославить, чим бiльше на Русi святих, тим
краще, княже.."
Лiтописець пише:
"Лiта 6615-го* (*Л i т о 6615-е - 1007 рiк нашо© ери.) перенесенi
Iзяслав i Всеслав у город Ки©в, в святу Богородицю..."
Вiд церкви не вiдставала й Гора: слава князя - ©© слава, честь
Володимиру - честь i ©й.
В Золотiй палатi во води згадують давнi походи, коли вiдбивали
червенськi городи.
- Княже Володимире, - встають мужi нарочитi, що прибули з города
Волина, - ми тобi служимо вiрно, вiчно, нехай же вiдають про це дiти нашi
й онуки... Просимо назвати город Волин Володимиром.
Глибоко, спираючись на поручнi, сидить князь у крiслi отцiв сво©х,
похмурим поглядом дивиться на во вод, бояр, мужiв. Тепер у нього завжди
похмурий погляд, недовiра й хижий блиск в очах.
- Бути Волин-городу Володимиром!.. - лунають крики в палатi.
Чому ж так смутно, тоскно й боляче Володимиру-князю?
I це не один день, не мiсяць, iдуть лiта, все, зда ться, стало на
мiсцi, зникло старе й торжеству нове - чого ж печалитись Володимиру?
Пережитого не можна витравити з душi. Якщо замислитись i пригадати -
там стiльки кривд, образ, горя. Проте як не боляче, а Володимир з
при мною, радiсною печаллю пригаду всi цi минулi лiта - вечори в теремi
отчому, коли був молодим, юним, ходив до Перунового требища, слухав
колядки, в нiч на Купала, одягнувшись у звичайне платно, спускався до
Почайни, стрибав через вогнi...
Новгород... А хiба там не було радостi в князя Володимира - вiн твердо
сидiв на столi в землях полунощних, мрiяв про далекий Ки©в, отця i матiр,
сади над Днiпром!
I так усе - минуле вiдступало, його вже не було, але воно жило в душi
старого князя Володимира, будило спогади, мрi©.
Пiзнього вечора князь Володимир сто©ть на ганку терема. Тiльки-но
закiнчилась вечерня в Десятиннiй церквi, до свiтання там буде ще одна
служба - завтра рiздво, нове свято на Горi, князь веселитиметься разом з
усiма боярами, во водами.
Але що це? У воротях Гори чути тупiт багатьох нiг, ось iз-за стiни
випливли десятки смолоскипiв, у морозянiй ночi чути жвавi голоси:
Коли не було з нащада свiту,
тодi не було неба, нi землi,
неба, нi землi, лиш син море,
а серед моря та два дубочки...
Князь Володимир пiзна пiсню... Оця нiч, нiч народження Христа нинi,
була колись нiччю Корочуна; у цю найдовшу в усiй землi нiч люди хотiли
допомогти доброму боговi врятувати, визволити з небесних склепищ добре,
тепле Сонце...
I тодi, щоб не пiзнали й не покарали злi боги, жiнки одягали чоловiчi
одяги, а мужi - жiночi платна, вони чiпляли на голови скурати й ларви*
(*Скурати й ларви - личини й машкари.), збирались великими натовпами на
Горi, бiля Перуна, били мечами об щити, гримiли списами, свистiли в сопiлi
й гудки, кричали, запалювали й пускали в снiги обв'язане соломою й змащене
смолою коло.
А потiм люди, що перемогли злих богiв, iшли до княжого терема, спiвали
оцю колядку:
...Там сiли-впали два голубочки,
два голубочки на два дубочки.
Почали собi раду радити,
раду рядити i гулькотати,
як ми ма мо свiт основати... -
лунало й нинi все ближче й ближче.
- Несiть меди, ол, горiхи! - велiв князь Володимир.
Вже бiля самого ганку чулись пiснi й голоси, смолоскипи освiтлювали
скурати й ларви. Збуджений князь Володимир стояв на ганку, частував i
дякував колядникам.
На Горi лунало, гримiло:
Добрий тобi вечiр, наш славний княже,
щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я...
З далекого минулого виринали добрi, радiснi згадки.
Пiсля того князевi Володимиру довелось говорити з пископом Анастасом.
Той був обурений, сердитий.
- Я не знаю, де живу, - говорив вiн князевi Володимиру, снiдаючи пiсля
ранньо© служби разом з ним у теремi. - Ми, княже, багато зробили, аби
руськi люди стали християнами, аби вони виконували не язичеськi, а
православнi закони...
- Та хiба ж нинi Русь не стала християнською? - щиро здивувався князь
Володимир.
- Де ж християнство, коли й у Ки вi, й скрiзь багато людей молиться не
в церквi, а бiля рiки, в гаях, дiбровах.
- Важить не те, - вiдповiв Володимир, - де моляться, а кому. Людi Русi
моляться нинi Христу.
- Але ж вони стрибають через вогнi в нiч язичеського Купала?!
- Нинi це нiч не Купала, а Iоанна Хрестителя, - посмiхнувся князь
Володимир.
- I в Сварога вони вiрують...
- То не Сварог, а Iлля, адже ми самi з тобою, пископе, про це
домовились.
- А бог Волос?
- Бога Волоса вже нема , за худобу нинi пiклу ться святий Влас.
- А оцi колядки на рiздво Христове? Два голубочки на двох дубочках
радяться, як ©м свiт основати?!
Князь Володимир раптом обернувся до пископа.
- Тодi скажи, отче, хто ж основав свiт?
- Як хто? Токмо бог, що один у трьох особах: бог-отець, бог-син, бог
дух святий.
Спершись руками на стiл, князь Володимир замислився.
- Учора ввечерi, - стиха промовив вiн, - я слухав цi колядки. Добре
спiвали, душа радi ... "Коли не було з нащада свiту..." А що ж тут такого,
пископе? I два дубочки, ще й син море - ой, як це добре, пископе.
Дивлячись перед собою на вкритi срiблястою памороззю шибки, князь
Володимир шепотiв слова колядки:
Спустимося на дно до моря,
винесем звiдти дрiбного пiску,
дрiбного пiску, синього каменя,
з дрiбного пiску - чорна землиця,
студена водиця, зелена травиця,
з синього каменя - високе небо...
Помiтивши, що пископ схопився за голову, вiн закiнчив:
- Не жахайся, отче! Вiрю, як велить серце. Така вже Русь, всi людi .
Будемо вкушати!..
Ключниця Амма, що зовсiм постарiлась i зiгнулась, дiстала з покуття
кутю й узвар, приготувала ситу - це була древня, як свiт, ©жа пращурiв
дому й усiх живих, нинi сущих. пископ Анастас, не знаючи цього, досхочу
©в.
2
Князь Володимир пожалiв Святополка, не покарав його за зраду отчинi,
думав, що той зрозумi й спокуту свiй грiх.
Але грiхи, яких нiчим не можна спокутувати, хто вiдмовився i зрадив
отчину - вже нiколи не буде вiрним ©© сином, хто прокляв свого отця, -
окаянним став довiку...
Святополк жив за ворiтьми Гори у теремi, який колись побудувала княгиня
Ольга, разом з ним була й жона Марина, численна двiрня, що при©хала слiдом
за ними з Турова.
Не було з ними тiльки пископа Рейнберна - вiн, запеклий католик,
найвiрнiший, здавалося б, слуга римського папи, першим схитнувся, коли
во води Гори стали допитувати його з iспитом - водою й залiзом, це вiн
перший розповiв правду про зраду Святополка, зрiкся його, присягався, аще
вирветься з Русi, нiколи сюди не потикатись.
Вiн не ви©хав з Русi - надто похилi лiта мав благовiсник папи пископ
калобрезький Рейнберн, надто пiзно, тримаючи в руцi хрест, схопився за
зброю, - так у ки©вському порубi вiн i помер, вночi висхле тiло чужинця
кияни поклали на сани й вивезли далеко за город, закопали в глухому
байрацi.
Князь Володимир часто запитував, що робить Святополк, але не мiг
допустити, щоб той жив поруч, на Горi, - важко було б сину Юлi©, ще важче
- йому; вiн не мiг дозволити, щоб Святополк i ви©хав з Ки ва, бо вiднинi
йому не вiрив; князь Володимир думав, що промине якийсь час i Святополк
прийде до нього.
Цього не трапилось. Одного ранку, коли князь Володимир, рано вставши,
спустився в сiни, рушив разом з кiлькома во водами й боярами до стравницi,
щоб там поснiдати, во вода Вовчий Хвiст, крокуючи з князем поряд, тихо
промовив:
- Злу вiсть маю, княже!
- Говори!
- З терема Ольги за стiною зник князь Святополк.
- Може, по©хав на лови, в поле?
- За тво©м загадом я пильно дивився за князем, три днi шукав його на
ловах i в полi, нарештi дiзнався, що по©хав вiн з невеликою дружиною потай
вночi до Бiлгорода, а там далi Червенським шляхом.
- Але ж це шлях у Польщу?!
- Так, княже!
- А жона його Марина?
- I ©© нема ...
Во води й бояри вже дiйшли до самого кiнця переходiв, ждали князя бiля
дверей стравницi.
Князь Володимир зрозумiв, що сталось, - Святополк ще раз зрадив йому -
тепер уже остаточно, до смертi.
- Велю, - зашепотiв Володимир, - взяти велику дружину, гнатись за
Святополком, шукати скрiзь...
- А якщо пiймаю? - Во вода Вовчий Хвiст, стоячи перед князем, дивився
йому просто в очi, ждучи суворого слова.
- Тодi в поруб... довiку!
- Добре, княже, - вiдповiв во вода, попрощався, пiшов у сiни, надвiр,
щоб виконати княжий загад: одразу ж узяти дружину, мчати на захiд, ловити
князя Святополка.
Взявши з собою дружину, во вода Вовчий Хвiст того ж дня ви©хав на
Бiлгород, там заночував, вранцi ж наступного дня послав з дружиною
сотенного свого Кручу, велiв йому ©хати до города Володимира, де во вода
мав свiй двiр, передати грамоту огнищанину Паську, повернутись у Бiлгород
i тут ждати його слова.
Сотенний Круча, права рука во води, повiв дружину на захiд. На
Червенському шляху довго було видно хмарку жовто© куряви, збито© копитами
коней, минуло небагато часу, й хмарка зникла, розтанула в голубiй iмлi.
Тодi во вода Вовчий Хвiст, що залишився далеко вiд стiн Бiлгорода сам,
завернув коня праворуч, помчав широкою долиною понад рiкою Iрпенем, скоро
пiрнув у густий вiковий лiс, що тягнувся звiдси до Днiпра.
Надвечiр вiн опинився у Вишгородi - древнiй -фортецi, що колись
приймала ворожi удари з пiвночi, а нинi заростала лопухами й бур'янами,
стояла як чорне пугало над Днiпром, не чула людського голосу.
Але що це? Тiльки во вода Вовчий Хвiст наблизився до Вишгорода, як на