Страница:
Во водi стало якось недобре й моторошно. Що трапилось? Чому князь не
дума брати його з собою?
- Я люблю Ки©в, - поволi говорив Володимир, - за цi ж лiта полюбив
Новгород... I як ©х не любити? Ки©в - отчина моя, а вспо©в мене й
вскормив, як рiдного прийняв Новгород. Люблю я цей город, усi п'ятини
землi, людей полунощних, що мають суворi лики, але теплi серця.
- Цi люди люблять такожде й тебе, - сказав Добриня.
- От через це й не хочу я, - нiби не чуючи його слiв, вiв далi
Володимир, - залишити ©х сиротами... Ми йдемо далеко, полунощна рать стане
аж на Днiпрi, а тут кожного дня можуть посунути свiони, чорнi булгари.
- Добре робиш, княже, - згодився Добриня, - що печешся про Новгород,
полюбив i я його.
- Думаю, - подивився на Добриню Володимир, - що треба менi залишити в
Новгородi посадника свого, якому вiрю.
- Так i зроби, княже!
- Роблю, Добрине, а тому залишаю в Новгородi тебе.
- Мене?
- Так, мiй вуйку й во водо!
Добриня довго мовчав. Блискавицi на обрi© роздратовано били землю.
Важкi думки краяли серце во води.
Вiн хотiв би пiти з Володимиром - похiд обiцяв йому честь i славу, в
полуденних землях ©х ждала перемога.
Правда, Добриня непоко©вся, думаючи про Ки©в. Володимир, - вiн вiрив у
це, - переможе Ярополка, сяде на столi отця свого. Гора, яка нинi
схиля ться i служить Ярополку, дуже швидко схилиться перед Володимиром,
служитиме йому.
Але чи прийме Гора Добриню? Вiн згадав лiта, коли був гриднем у дружинi
князя Святослава, сотенним, став, нарештi, воеводою-у м Володимира. Що жде
його, коли вiн при©де в Ки©в з Володимиром? Князь - дужий, вiн пiшов у
отця свого, скорить Гору, але хiба князi давно, а нинi й поготiв не
схиляли голiв перед всемогутньою Горою? Коли ж навiть князi мусять
стерегтись Гори, то що говорити йому, Добринi, вiн i колись вiдчував
неприязнь, ненависть Гори, тепер так само боявся тамтешнього боярства й
во водства.
У Новгородi Добринi вiльнiше, тут вiн рiвня всiм боярам i во водам,
сто©ть над ними, бо правою рукою Володимира, стане ще вище, коли
залишиться його посадником.
- Дуже уболiваю я, княже, - важко зiтхнувши, промовив Добриня, - що не
береш мене з собою, бо там я анi сил, анi самого життя не пошкодував би
для тебе. Але знаю, бачу, що мусиш мати тверду свою руку й у Новгородi...
Пам'ятай, княже, що аки во©н твiй сидiтиму тут, блюстиму стiл, все
робитиму по тво му слову.
Добриня подумав, що, може, саме в цю хвилину йому слiд сказати князевi
правду про себе й сестру Малушу - тому легше буде, коли знатиме, що в
Новгородi сидить не посадник тiльки, а брат його матерi, рiдний дядько,
Добринi ж буде бiльше честi й слави...
Проте це була одна тiльки мить. А що подума i що скаже Володимир, так
пiзно почувши цю правду? Може, - Добриня зовсiм розгубився, - князь не
залишить його тодi в Новгородi, а вiзьме з собою?
Нi, краще мовчати, бути посадником у Новгородi, де в нього терем,
дворище, земля, жона, буде вiн вiднинi хазя©ном i княжого двору в Ракомi.
© Добриня не сказав потрiбного щирого слова.
- Прощавай, княже! Щаслива путь! - тiльки й прошепотiв вiн сухими
устами.
6
За Новгородом, там де Волхов-рiка з' дну ться з Iльмень-озером, гора,
що за тисячу лiт трохи притерлась на макiвцi й осипалась на схилах, але
однаково височить ще й досi.
У тi ж часи на вершинi гори Перинь втрамбовано було, як тiк, широке
требище, посеред нього на кам'яному пiдмурку височiла дубова постать
Перуна, навкруг - богiв п'ятин новгородських, а на вiсiм кiнцiв вiд них,
немов пелюстки страхiтливо© квiтки, день i нiч палали кострища* (*Кострища
- жертовнi вогнища.).
Вирушаючи на рать з Ярополком, князь Володимир велiв во©нству зiбратись
на березi Iльменя, сам прибув туди й з во водами став пiдiйматись на гору.
Чим вище пiдiймались вони, тим ширший виднокруг вiдкривався ©хнiм очам,
князь i во вода бачили в затоцi Iльменя сотнi лодiй i учанiв з Новгорода i
п'ятин, далi гойдались на хвилi лойви i шнеки варязькi.
З гори видно було i шлях, яким во© мали вирушати за Волок, - блискуче
плесо озера Iльменя, густi зеленi лiси на його берегах, з iншого боку
темнiв над Волховом Новгород, за ним стелилась безмежна, повита сивим
маревом низина.
На требищi вже все приготували для жертви - високо в небо впинались
вiсiм довгих вогняних язикiв кострищ, жерцi щосили били в бубни й бряжчали
мiдяними дзвониками, ревла худоба.
Перинь-гора не могла вмiстити всiх во©в, i тому князь велiв складати
жертви скрiзь на березi. м, водь, саамi й комi* (* м, водь, саамi, комi -
пiвнiчнi племена Русi.), що ©хали на рать з сво©ми богами й шаманами,
поклали там окремi кострища, виставили перед ними богiв - дерев'янi
чурбаки з витесаними на них очима, жiночими грудьми й просто срамними
мiсцями, - пiд удари бубнiв, вискалюючи зуби, танцювали бiля них, через що
новгородцi навiть потай смiялись.
На вершинi Перинь-гори князь зупинився. Прямо перед ним вирiзувалась на
тлi голубого неба пошерхла вiд сонця i вiтрiв, темна вiд диму требищ
постать Перуна з блискучими позолоченими очима, за ним i наокруг нього
стояли такi ж темнi, вирiзанi з дерева чи висiченi з каменю боги п'ятин
Святовит, Бiлбог, Триглав - подоба чоловiка й жiнки з головою на плечах,
головою в грудях i ще однi ю головою у дiтородному закутку - i навiть
Чорнобог, що мав вигляд великого пса, - це були тi боги, яким вiки
молились люди в Новгородi, в землях водi, мi, саамi, комi, а за ними
стояла пiвнiчна, язичеська Русь.
У цей день i годину за князя Володимира i всiх во©в, за перемогу над
Ярополком молились ще й в одному мiсцi в самому городi - там у невеликiй
християнськiй дерев'янiй церквi Iоанна на Опоках вiд жаркого вогню свiчок
двiчi починалась пожежа.
Князь Володимир у глибокiй задумi стояв перед богами, мовчали замисленi
во води позад нього, тихо було скрiзь на горi i внизу над Iльменем.
А потiм загримiли бубни й дзвоники, почувся дикий крик жерцiв, конаючи,
хрипiли й рили землю ногами воли й конi, кров жертовних тварин пролилась
на землю, над усiма вогнищами заклубились темно-сизi дими, вони огорнули
требище, схилами поповзли вниз.
Князя Володимира захопила й пiднесла ця треба, вийнявши з пiхов меч i
поклавши його на землю, вiн стояв перед Перуном, хмари диму то насували на
нього, то розступались, iскри бились об його обличчя, i в цi хвилини
червоний вiдсвiт кострищ заливав його чоло, примруженi, прикутi до
далекого плеса Iльменя очi, мiцно стиснутi уста.
- За Русь! За богiв наших! За покон i закон батькiв! - чулося скрiзь по
горi i над озером, гримiли списи, бряжчали щити. Велика, страшна,
непереможна сила стояла за Володимиром - князем новгородським, вiн готовий
був вести ©© до Ки ва, до самих далеких укра©н Русi.
РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
1
У Константинополi було вiдомо, що робиться на Русi, грецькi купцi, що
невпинно ©здили Днiпром i перетинали Руське море, при©жджаючи з Ки ва,
розповiдали про сварку мiж братами-князями, пiзнiше i про початок сiчi мiж
ними.
У Великому палацi про цi подi© знали ще бiльше - готуючись до бранi з
Володимиром, князь Ярополк вирядив у Константинополь сво©х слiв, просив
iмператорiв Василя й Костянтина дати йому допомогу в борнi з братом, за що
згоджувався визнати пархiю константинопольського патрiарха на Русi,
натякав, що мiг би поступитись деякими землями на пiвнiч вiд Клiматiв i в
Тмутараканi, - Ярополк не скупився на обiцянки, зраджував закон i покон
отцiв сво©х, продавав iмператорам роме©в руськi землi.
Звичайно, не iмператори Василь i Костянтин вирiшували справу - перший з
них проводив днi i ночi з сво©ми ченцями, другий пиячив у шинках над Перу
i розважався з гулящими дiвчатами, - з послами князя Ярополка розмовляв
проедр Василь.
Коли б у нього була сила, вiн радо послав би на Русь легiони, про якi
просив Ярополк, хеландi© з грецьким вогнем, - вони не так допомогли б
ки©вському князевi, як скористались би з усобицi в Руськiй землi i
наробили велико© шкоди. Легiони роме©в над Днiпром i в Ки вi - та хiба ж
про це могли мрiяти iмператори колишнi!
Але Вiзантiя не могла послати легiонiв на Русь - над нею нависла
смертельна загроза, життя само© iмперi© було в небезпецi.
Проедр Василь знав, що робить, виславши перед кончиною iмператора
Iоанна в Малу Азiю Варда Склiра. У Константинополi цей полководець був
небезпечний, вiн мав багатьох спiльникiв серед членiв сенату й синклiту,
якi готувались i, безперечно, оголосили б пiсля смертi Iоанна
iмператором-регентом Василя й Костянтина Варда Склiра.
Проедр Василь дiяв рiшуче - прогнавши в Малу Азiю Варда Склiра, вiн
слiдом за ним став висилати туди ж i його прихильникiв i друзiв, - так у
рiзнi феми Мало© Азi© потрапили Дельфiни, Куркуаси.
Побоюючись мстивого проедра, деякi полководцi, патрикi© самi тiкали з
Константинополя - вони забирали з собою родини, всi скарби, оселялись у
Вiрменi©, Грузi©, де втiкачiв з Константинополя приймали гостинно.
Проедр Василь розумiв, яка сила збира ться в Малiй Азi©, до нього
доходили вiстi, що вигнанцi й утiкачi з Константинополя гуртуються навколо
доместика схол Варда Склiра. Проедр робить останнiй крок - увiльня iменем
iмператорiв Варда Склiра з високо© посади доместика, признача його дукою*
(* Дука - губернатор) Антiохi©.
Але було вже пiзно. Вард Склiр мав пiд сво ю рукою легiони, якi дав
йому сам проедр Василь, вiн спирався на кращих полководцiв iмперi©, що
втекли з Константинополя, його оточувала знать Вiзантi©, що мала
незчисленнi багатства.
Варда Склiра знали добре й у землях Кавказу, до яких давно простягала
пазурi Вiзантiя, емiри Багдадського халiфату, що мрiяли про владу в Малiй
Азi© й навiть у вропi, також пiдтримували його.
Через це й трапилось так, що Вард Склiр оголосив себе iмператором
Вiзантi©, його визнали вiрмени, емiри Мартирополя, Хорбота й Амiди, що
сидiли над рiками Тiгром i вфратом, волостелин Багдада й Вавiлона
Адудаула - всi вони пiдтримали Склiра, обiцяли допомогу.
Не тiльки Азiя турбувала проедра Василя - вiн знав про убивство кесаря
Бориса, якого сам послав у Болгарiю, i нiяк про це не шкодував - одним
кесарем бiльше чи менше, що до цього Вiзантi©? Розмiрковуючи далi, проедр
приходив до висновку: може, й краще, що не стало Бориса, - коли вiн не
зумiв зiбрати нинi сил, то не зiбрав би ©х i далi.
Проедра турбувала доля брата Бориса Романа. Однi в Константинополi
говорили, що вiн попав у полон до комiтопула Саму©ла Шишмана i що той
нiбито назвав його царем Болгарi©, iншi стверджували, що Саму©л призначив
Романа начальником всього свого вiйська.
Що ж робилось справдi в Захiднiй Болгарi© - нiхто не знав, комiтопули
сидiли в горах, мiж ними й Вiзантi ю височiли Родопи, - загадковий свiт,
страшнi люди захiднi болгари.
Там, за Родопами, вже збира ться й насува на Вiзантiю гроза, на
перевалах, у клiсурах, а там i в долинi на пiвдень вiд Родопiв стало
з'являтися все бiльше й бiльше болгарських загонiв, вони чинили велику
шкоду акритам, комiтопули переходили в наступ, iмперi© загрожувала
смертельна небезпека.
Тому проедр Василь дуже радо й гостинно приймав мужiв нарочитих з
Ки ва, ©х, як це завжди робилось у Великому палацi, водили до свято© Софi©
й Влахерну, показували у Магнаврi рiзнi дива - золотих левiв рикаючих,
птахiв спiваючих, для них влаштовувались пири.
Одного тiльки - вiдповiдi на прохання князя Ярополка - мужi нарочитi не
мали, iмператори велiли ©м ждати й ждати.
2
У лiсах над Захiдною Двiною, до яко© з право© руки линуть тиховодi
Полоть i Оболь, а з лiво© - Улла й Ушач, стояв на горi древнiй город
Полотськ.
Холодна, вогка тут земля - кругом драговини й болота, за коротким лiтом
наступа довга осiнь, зима, гнила весна, але смiливiй людинi ця земля
сторицею вiдда за труд - навкруг несходимi лiси, а в них табуни звiра, в
рiках i озерах повно риби, у пiсках руками можна брати дорогий горючий
камiнь, Захiдна Двiна доплива до самого Варязького моря, а там вiдкритий
шлях до всього свiту.
Уже з давнiх вiкiв тут, на просторах Двiни, сидiли племена латгалiв,
земгалiв i куршiв* (* Латгали, земгали, куршi - древнi племена, що жили
над Балтiйським морем), що мали сво© покони й богiв, сюди ж приходили i
руськi племена, що братались з мiсцевими людьми, осiдали тут, випалювали
лiси й орали землю, били дикого звiра в лiсах, ловили рибу в рiках.
На цих давнiх тубiльцiв налiтали орди iз-за Двiни. Як i до всiх племен
на схiд вiд Лаби, сюди простягали сво© пазурi королi, а пiзнiше iмператори
нiмецькi, багато кровi пролили вони, а особливо Генрiх I Птицелов i син
його iмператор Оттон I, вони посилали в рiзнi городи i в Полотськ також
сво© загони, мрiяли загарбати Полотську землю, вийти на верхiв'я Днiпра й
одрiзати верхнi землi Русi вiд полян i Ки ва.
Через це люди Полотсько© землi ставили над рiками, щоб боротися з
ворогами, городи з високими дерев'яними стiнами, копали навкруг них рови,
насипали вали - так виросли Менськ, Усвят, Лукомль, Друцьк, а на стрижнi
Полотi й Двiни город Полотськ.
Правили Полотськом i всi ю цi ю землею сво© князi, родичались вони з
древлянами, полянами, кривичами. Коли ж до Новгорода перся i сидiв на
Ладозi ярл Рюрик, iншi його побратими - Тур i Регволд - рушили на пiвдень,
Регволд звабою взяв город Полотськ, Тур дiйшов аж до Прип'ятi, захопивши
на якийсь час древнiй руський город, що пiзнiше став прозиватись Туровом.
А вже, звичайно, не Полотськiй землi служив князь Регволд, лодi© з його
дружинами увесь час ©здили по Двiнi до моря i далi в Свеарiке, на поклiн
до конунгiв, iншi його дружини доходили до Шецiна й Шлезвiга - там ©х
гостинно зустрiчав iмператор Оттон, Перуном i Руссю присягався Регволд,
але служив багатьом i рiзним богам.
Тут, у городi над Полоттю, за високими стiнами, оточений сво ю
дружиною, i сидiв князь Регволд. Мав вiн двох синiв - Роальда i Свена - та
ще дочку - сiрооку красуню, гнучку й ставну Рогнедь.
Вона була мрi ю багатьох вiкiнгiв i скальдiв* (* Скальди - мандрiвнi
спiвцi), просити ©© руки при©жджали рицарi з Свiонi©, Датсько© землi i
навiть з англiв, але Рогнедь, якiй тодi було тiльки вiсiмнадцять лiт,
говорила батьковi, що ©й не подоба ться жоден з них, - хто зна , може,
вона виглядала сватiв вiд нiмецького iмператора?!
Нетерпеливився, ждав i князь Регволд разом iз сво©ми синами. Йому -
жадiбному, ненажерливому - було тiсно в городi Полотську, мрiяв вiн про
землi з багатьма городами, влади хотiв, багатства.
Тому й послав одразу ж, тiльки на Ки©вському столi сiв Ярополк, сво©х
слiв до нього, тому Регволд прихильно зустрiв звiстку про те, що Ярополк
убив брата Олега, коли ж ки©вський князь запропонував полотському
волос-телиновi сукупно з ним iти на Новгород супроти князя Володимира,
Регволд вiдповiв згодою i заходився збирати во©в з сво © землi. Через те
вiн так зустрiв i послiв новгородських, - вони пропонували вiд iменi
Володимира мир, Регволд уже давно пiднiс над Полотською землею чорне
знамено вiйни.
3
Швидко посувались уперед рiками та озерами во© князя Володимира. На
чолi пливли лодi© Новгородсько© землi, слiдом за ними важкi лойви й шнеки
варягiв, позаду, де не глянь, - учани, буси, однодеревки земель
заволотських i полунощних.
На озерi Iльменi, широкому, як море, де не видно було й берегiв,
пiвнiчний вiтер швидко гнав лодi© з хвилi на хвилю, у гирло Ловатi вони
увiйшли ключами й так довго пливли мiж зелених берегiв i високих лiсiв;
лодi© чола вже наближались до Пархiна, а в гирло все входили однодеревки,
що охороняли во©нство ззаду.
Послав князь Володимир багато сво©х во©в ще й пiшо та комонно понад
Ловаттю, вони посувались обома берегами велика, незборна сила невблаганно
йшла з пiвночi на пiвдень; стережучись пiдступного ворога, во© дивились
уперед, у затягнуту весняними туманами далину, на боки, обминали зрадливi
лiси, оглядались назад, де за озером Iльменем сховався Новгород.
Усе було нiбито спокiйно в лодiях, во© на веслах не розгинались день i
нiч, схiд сонця зустрiчали на широкому плесi, сонце ховалось за лiси, але
однаково в нiчнiй тишi гримiли весла в кочетах, солов'© спiвали у
верболозах та кущах, а люди слухали й мовчали. Вони чули битву, смерть
ходила там, де над обрi м висiли великi, яснi зорi.
Битва ця була все ближче й ближче. Во©, якi на конях мчали поперед
во©нства, часом повертались, ждали князя, розповiдали, що робиться на
берегах i в полi.
- Чи спить князь? - чув Володимир голос тисяцького Чудина.
- Я чую, тисяцький, з чим при©хав?
Двi лодi© сходяться на плесi. Князь i тисяцький сидять рука в руку, во©
опускають у воду весла i не гребуть, щоб не заважати розмовi, лодi©
пливуть за течi ю, на бистринi тремтять ©хнi чорнi вiдбитки, навколо
дзюркотить вода, вiдблиски зiрок грають за кермами.
- вiстi, княже! - тихо говорить Чудин. - Он у березi горить вогник -
туди дiйшли нашi во©, що йдуть крiзь лiси i в полi. Вони кажуть, княже, що
всюди на погостах i у весях тiльки й чутки, що про похiд Ярополка на
Новгород.
- I що люди?
- Люди тiкають у лiси, ховаються в болотах, аби тiльки не йти з
Ярополком, не хотять його. А тепер, коли почули, що ти, княже, iдеш на
Ярополка в Ки©в, виходять з лiсiв, шукають нас, стоять тут усюди на обох
берегах. - Чудин широко розводить руки, нiби обнiма все навкруг.
- А Ярополк де?
- I про це запитував, княже. Кажуть люди, що тут, на пiвнiчних рiках,
його во©в ще не бувало, збираються вони за Волоком, стоять ©хнi лодi©
далеко за Смоленськом. Люди просяться до нас, дехто ма й списи - чи брати
©х з собою?
- Будемо брати, тисяцький! Нехай iде на нього вся земля, вся Русь!
Коли лодi© допливли до гирла Ловатi, звiдки ©х через озера та дрiбнi
рiки волоком потягли до Днiпра, однi © темно© ночi во© побачили на заходi
багряну заграву, що пiзнiше стала яснiти.
То не мiсяць сходив над лiсами - не на заходi його отчина, - то десь за
лiсами, де сто©ть город Полотськ, щось горiло, i ця велетенська пожежа не
вгасала всю нiч, навiть перед сходом сонця на захiднiй частинi неба видно
було багряну широку пасмугу.
У цю нiч князя Володимира на лодiях уже не було. З тисячею сво©х во©в
мчав вiн на конях, якi вже давно стояли напоготовi на ближчих погостах, на
захiд, де буяла пожежа: там горiли лiси, i то був знак, що ©м треба
поспiшати на помiч чолу свого вiйська.
Ярл Фулнер, дiзнавшись вранцi про цю подiю, був дуже невдоволений i,
поблискуючи одним сво©м оком, довго дивився в далечiнь, куди пiшов з
дружиною Володимир.
"Хитрий новгородський князь, - думав вiн, - бо©ться мати мене
спiльником у боротьбi з Регволдом. Що ж, нехай б' ться сам, я ждатиму
кiнця битви..."
4
Князь Володимир настиг до Полотська, коли його во© вже захопили посади
над Полоттю й Двiною, пiдступили до город а й почали там сiчу.
Дружина Регволда, вiдступивши з посадiв, зачинила ворота, пiдняла
мости, швидко стала на городницях, жони й смерди вже готували там гарячу
смолу й камiння, скрiзь лежали оберемки стрiл.
Почалася люта сiча. Новгородцi з великим трудом пробились i розметали
околля, проминули вал i рови, стали пiд самими стiнами, дерлись на них,
почали бити ворота.
Згори лилась смола, падало камiння, стоячи за заборолами, дружина
Регволда метала тисячi стрiл, земля навкруг червонiла вiд кровi, за
стiнами чувся крик, iржали конi - вiдбивши перший наскок, полочани
готувались, либонь, опустити мiст, вiдкрили ворота, щоб скопом ви©хати
звiдти i в полi розметати новгородцiв.
Саме тодi на шляху, що вiв з Полотська на схiд - за рiки Оболь i
Полоть, - встала хмара куряви, там земля загула вiд кiнських копит,
почувся крик.
У полочан, звичайно, i гадка зникла потикатись за ворота;
перекликаючись мiж собою, вони чимшвидше готували на стiнах смолу й
стрiли, багато з них кинулись до ворiт, закидали ©х зсередини колодами,
присипали землею.
Полочани дивились не туди куди треба, бо в той час, коли вершники
летiли зi сходу, невiдомо як, але зовсiм з iншого боку - вiд заходу, з
берегiв Двiни, - непомiтно пiдступили до стiни i видерлись на городницi
кiлькасот во©в-iзборцiв, вони, тримаючи в руках щити й мечi, пiшли з
городницi на городницю, рубаючи й скидаючи з них дружину Регволда, а тим
часом вершники вже були пiд стiнами, розбили, повалили ворота.
Князь Володимир разом з першими воями пролетiв у ворота. Вiн побачив
страхiтливе видовище - на землi серед двору лежав мертвий Регволд, iзборцi
взяли на списи двох його синiв, скрiзь волали покалiченi во©, iржали конi,
чувся брязкiт щитiв i мечiв, дверi ломились у теремах, розлюченi во©
вибивали вiкна.
- Годi! - крикнув князь Володимир. - Припинимо сiчу! Глумитись над
мертвими не годиться.
Коли сонце стало зовсiм низько над Двiною, вiд берега за Полотськом
одiрвалася, зробила широке пiвколо на плесi й попливла на захiд до пониззя
велика лодiя. На нiй не видно було нi керманича, нi гребцiв, нi весел у
кочетах, тiльки чорне широке знамено маяло на високiй щоглi.
Посеред лодi© на дошках лежали мертвi - князь Регволд i два його сини
Роальд i Свен, опорядженi в далеку дорогу: волосся було зачесане, руки
вимитi, на пальцях пiдрiзанi нiгтi, груди присипанi землею.
Так велiв древнiй покон свiонiв i так зробила дочка Регволда Рогнедь -
князь Володимир дозволив ©й поховати батька й братiв, як велить покон, а
дворянам - допомогти ©й.
Коли лодiя рушила, Рогнедь з розпущеним волоссям, з сльозами на щоках
довго стояла на березi, над головою ©© з шумом лiтали ластiвки, але вона
нiчого не чула, дивилась i дивилась, як лодiя пливе плесом, зника
вдалинi.
Так вона й плистиме, бо, якщо десь i пристане до берега, ©©
вiдштовхнуть полочани - у них свiй покон, нехай лодiя з мертвими князями
пливе до Варязького моря. А коли й там хвиля не прийме ©©, то й ще далi -
до далеких скелястих берегiв Свеарiке.
Надходив вечiр. Лодi© вже не було видно. Рогнедь довго стояла на
березi, а тодi пiднялась крутою стежкою на гору i зникла у воротях города.
5
Велика стравниця князя Регволда мала головнi дверi з пiвдня, вiд
Полотi, - для хазя©на i дружини його, ще однi, з пiвночi, - для дворян.
Посерединi стравницi стояв великий стiл, на широких дубових лавах округ
нього можна було не тiльки сiсти, а й покласти меч i щит. Тут пiсля бою
пiд стiнами города й у дiтинцi князь Володимир зiбрав старшу свою дружину,
щоб перепочити, випити й по©сти, радитись про похiд далi.
Надворi вже стемнiло. Дворяни запалили на столах залитi ведмежим салом
свiтильнi, гноти яких нестерпно чадiли, поставили горнцi й дерев'янi миски
з м'ясом, рибою, рiзним зiллям, корчаги з медом i олом.
Це була звичайна вечеря во©в пiсля ратного труда, пожива для стомленого
тiла, услада покалiченому в жорстокiй сiчi.
У цей же час в городi й на погостах, як велiв суворий закон вiйни, во©
добрались до медуш, викочували бочки з медом i олом, складали жертви й
правили тризну по тих, що загинули пiд Полотськом.
Вогнi палали й далеко за Полотськом, на берегах Двiни, над Дриссою й на
Поозер'© - то полочани одержали вiсть, що не стало князя Регволда, клали
вогнища, гнали серед нiчно© пiтьми коней, щоб при днатись до во©в князя
Володимира.
- Слава Володимиру! - гримiло в стравницi, де так недавно сидiв i
пирував князь Регволд.
- Слава Володимиру! - лунало скрiзь у городi й по долинi.
Тiльки сам Володимир не пив, говорив з полотським тисяцьким Свидом, що
у вирiшальну годину велiв воям у дiтинцi обернути мечi проти Регволда,
радився з новгородським во водою Путятою, якого хотiв залишити посадником
сво©м у Полотську.
- Залишаю тобi невелику дружину, а ти заутра скликай людей, говори, що
мир i тиша повиннi стояти в Полотськiй землi, блюди ©хнi закони й покони,
дивись на захiд, звiдки невпинно загрожу ворог, дивись i на схiд, посилай
нам пiдмогу.
- А як бути з дочкою Регволда? - запитав Путята.
- Полочани поважають Рогнедь, - вставив слово тисяцький Свид. - Дiвчина
справедлива, смiлива, на ловах iде поряд з мужами, з убогими щедра, не
рiвня сво му батьковi.
- Зда ться, ми ©© також не скривдили? - звернувся Володимир до Путяти.
- Так, княже. Рогнедь поховала за тво©м дозволом свого батька й братiв
по локону, поклала ©х у лодiю, що попливла до моря.
- Мертвим - прощення й тлiн, живим - життя, - промовив князь Володимир.
- Але що це? - занепоко©вся вiн, подивившись на затягнутi прозорою шкiрою
вiконця в стравницi, що почервонiли, нiби налилися кров'ю.
Далi все сталось надзвичайно швидко. Стравницю почав наповнювати ©дкий
дух смоли, во води кинулись до дверей, але тi були пiдпертi знадвору,
шкiрянi вiконця почали горiти й лопатись. Крiзь вiконця долетiв шум
багатьох людей, брязкiт мечiв, крики. По всьому було видно, що хтось
пiдпалив стравницю.
I раптом дверi розчинились, ©х вiдбили зовнi. Во води й князь притьмом
вибiгли в двiр, де побачили багатьох во©в, якi гасили вогонь, а разом
бились з невiдомими людьми.
- Зрада! - кричали во©. - Вас хотiли спалити живцем, княже! Вони полили
стiни смолою, замкнули всi дверi. Ми пiймали ©х, одних порубали, iнших
схопили, все це - свiони, слуги Регволда, а вела ©х змiя - дочка князя.
Ось ©х i женуть, всi ми вiдоки того, що сталось. Дозволь скарати ©х i у
бiйницю разом з ними.
Во©в бiля стравницi ставало все бiльше й бiльше - однi розповiдали
iншим про пiдпал, звiдусiль линули голоси:
- Скарати головникiв!* (* Головний - убивця) Смерть убiйницi! Смерть!
Привели й палi©в. У свiтлi смолоскипiв князь Володимир побачив кiлькох
закривавлених во©в-евенiв, яких штовхали в спини, жiнку в темному одязi, у
яко© були зв'язанi за спиною руки.
- Смерть ©м, смерть! - волали во©, i вже гострi мечi заблищали над
головами палi©в i дочки полотського князя.
Але в цей час пролунав дужий, рiшучий голос князя Володимира:
- Пощо поспiша те, дружино моя? Аще ворог учинив звабу, будемо судити
його по закону й покону нашому... Усiх палi©в велю посадити в поруб. З
княжною говоритиму окремо... Заведiть i стережiть ©© в теремi. Завтра буде
суд!
6
Князь Володимир добре бачив Рогнедь. Вона стояла посеред свiтлицi -
висока, струнка, темне платне облягало тонкий стан i високi груди, обруч
на головi туго стягував волосся, що нагадувало нитки золота i нiбито аж
свiтилося; Рогнедь, як жiнка пiвночi, мала голубi очi кольору морсько©
дума брати його з собою?
- Я люблю Ки©в, - поволi говорив Володимир, - за цi ж лiта полюбив
Новгород... I як ©х не любити? Ки©в - отчина моя, а вспо©в мене й
вскормив, як рiдного прийняв Новгород. Люблю я цей город, усi п'ятини
землi, людей полунощних, що мають суворi лики, але теплi серця.
- Цi люди люблять такожде й тебе, - сказав Добриня.
- От через це й не хочу я, - нiби не чуючи його слiв, вiв далi
Володимир, - залишити ©х сиротами... Ми йдемо далеко, полунощна рать стане
аж на Днiпрi, а тут кожного дня можуть посунути свiони, чорнi булгари.
- Добре робиш, княже, - згодився Добриня, - що печешся про Новгород,
полюбив i я його.
- Думаю, - подивився на Добриню Володимир, - що треба менi залишити в
Новгородi посадника свого, якому вiрю.
- Так i зроби, княже!
- Роблю, Добрине, а тому залишаю в Новгородi тебе.
- Мене?
- Так, мiй вуйку й во водо!
Добриня довго мовчав. Блискавицi на обрi© роздратовано били землю.
Важкi думки краяли серце во води.
Вiн хотiв би пiти з Володимиром - похiд обiцяв йому честь i славу, в
полуденних землях ©х ждала перемога.
Правда, Добриня непоко©вся, думаючи про Ки©в. Володимир, - вiн вiрив у
це, - переможе Ярополка, сяде на столi отця свого. Гора, яка нинi
схиля ться i служить Ярополку, дуже швидко схилиться перед Володимиром,
служитиме йому.
Але чи прийме Гора Добриню? Вiн згадав лiта, коли був гриднем у дружинi
князя Святослава, сотенним, став, нарештi, воеводою-у м Володимира. Що жде
його, коли вiн при©де в Ки©в з Володимиром? Князь - дужий, вiн пiшов у
отця свого, скорить Гору, але хiба князi давно, а нинi й поготiв не
схиляли голiв перед всемогутньою Горою? Коли ж навiть князi мусять
стерегтись Гори, то що говорити йому, Добринi, вiн i колись вiдчував
неприязнь, ненависть Гори, тепер так само боявся тамтешнього боярства й
во водства.
У Новгородi Добринi вiльнiше, тут вiн рiвня всiм боярам i во водам,
сто©ть над ними, бо правою рукою Володимира, стане ще вище, коли
залишиться його посадником.
- Дуже уболiваю я, княже, - важко зiтхнувши, промовив Добриня, - що не
береш мене з собою, бо там я анi сил, анi самого життя не пошкодував би
для тебе. Але знаю, бачу, що мусиш мати тверду свою руку й у Новгородi...
Пам'ятай, княже, що аки во©н твiй сидiтиму тут, блюстиму стiл, все
робитиму по тво му слову.
Добриня подумав, що, може, саме в цю хвилину йому слiд сказати князевi
правду про себе й сестру Малушу - тому легше буде, коли знатиме, що в
Новгородi сидить не посадник тiльки, а брат його матерi, рiдний дядько,
Добринi ж буде бiльше честi й слави...
Проте це була одна тiльки мить. А що подума i що скаже Володимир, так
пiзно почувши цю правду? Може, - Добриня зовсiм розгубився, - князь не
залишить його тодi в Новгородi, а вiзьме з собою?
Нi, краще мовчати, бути посадником у Новгородi, де в нього терем,
дворище, земля, жона, буде вiн вiднинi хазя©ном i княжого двору в Ракомi.
© Добриня не сказав потрiбного щирого слова.
- Прощавай, княже! Щаслива путь! - тiльки й прошепотiв вiн сухими
устами.
6
За Новгородом, там де Волхов-рiка з' дну ться з Iльмень-озером, гора,
що за тисячу лiт трохи притерлась на макiвцi й осипалась на схилах, але
однаково височить ще й досi.
У тi ж часи на вершинi гори Перинь втрамбовано було, як тiк, широке
требище, посеред нього на кам'яному пiдмурку височiла дубова постать
Перуна, навкруг - богiв п'ятин новгородських, а на вiсiм кiнцiв вiд них,
немов пелюстки страхiтливо© квiтки, день i нiч палали кострища* (*Кострища
- жертовнi вогнища.).
Вирушаючи на рать з Ярополком, князь Володимир велiв во©нству зiбратись
на березi Iльменя, сам прибув туди й з во водами став пiдiйматись на гору.
Чим вище пiдiймались вони, тим ширший виднокруг вiдкривався ©хнiм очам,
князь i во вода бачили в затоцi Iльменя сотнi лодiй i учанiв з Новгорода i
п'ятин, далi гойдались на хвилi лойви i шнеки варязькi.
З гори видно було i шлях, яким во© мали вирушати за Волок, - блискуче
плесо озера Iльменя, густi зеленi лiси на його берегах, з iншого боку
темнiв над Волховом Новгород, за ним стелилась безмежна, повита сивим
маревом низина.
На требищi вже все приготували для жертви - високо в небо впинались
вiсiм довгих вогняних язикiв кострищ, жерцi щосили били в бубни й бряжчали
мiдяними дзвониками, ревла худоба.
Перинь-гора не могла вмiстити всiх во©в, i тому князь велiв складати
жертви скрiзь на березi. м, водь, саамi й комi* (* м, водь, саамi, комi -
пiвнiчнi племена Русi.), що ©хали на рать з сво©ми богами й шаманами,
поклали там окремi кострища, виставили перед ними богiв - дерев'янi
чурбаки з витесаними на них очима, жiночими грудьми й просто срамними
мiсцями, - пiд удари бубнiв, вискалюючи зуби, танцювали бiля них, через що
новгородцi навiть потай смiялись.
На вершинi Перинь-гори князь зупинився. Прямо перед ним вирiзувалась на
тлi голубого неба пошерхла вiд сонця i вiтрiв, темна вiд диму требищ
постать Перуна з блискучими позолоченими очима, за ним i наокруг нього
стояли такi ж темнi, вирiзанi з дерева чи висiченi з каменю боги п'ятин
Святовит, Бiлбог, Триглав - подоба чоловiка й жiнки з головою на плечах,
головою в грудях i ще однi ю головою у дiтородному закутку - i навiть
Чорнобог, що мав вигляд великого пса, - це були тi боги, яким вiки
молились люди в Новгородi, в землях водi, мi, саамi, комi, а за ними
стояла пiвнiчна, язичеська Русь.
У цей день i годину за князя Володимира i всiх во©в, за перемогу над
Ярополком молились ще й в одному мiсцi в самому городi - там у невеликiй
християнськiй дерев'янiй церквi Iоанна на Опоках вiд жаркого вогню свiчок
двiчi починалась пожежа.
Князь Володимир у глибокiй задумi стояв перед богами, мовчали замисленi
во води позад нього, тихо було скрiзь на горi i внизу над Iльменем.
А потiм загримiли бубни й дзвоники, почувся дикий крик жерцiв, конаючи,
хрипiли й рили землю ногами воли й конi, кров жертовних тварин пролилась
на землю, над усiма вогнищами заклубились темно-сизi дими, вони огорнули
требище, схилами поповзли вниз.
Князя Володимира захопила й пiднесла ця треба, вийнявши з пiхов меч i
поклавши його на землю, вiн стояв перед Перуном, хмари диму то насували на
нього, то розступались, iскри бились об його обличчя, i в цi хвилини
червоний вiдсвiт кострищ заливав його чоло, примруженi, прикутi до
далекого плеса Iльменя очi, мiцно стиснутi уста.
- За Русь! За богiв наших! За покон i закон батькiв! - чулося скрiзь по
горi i над озером, гримiли списи, бряжчали щити. Велика, страшна,
непереможна сила стояла за Володимиром - князем новгородським, вiн готовий
був вести ©© до Ки ва, до самих далеких укра©н Русi.
РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
1
У Константинополi було вiдомо, що робиться на Русi, грецькi купцi, що
невпинно ©здили Днiпром i перетинали Руське море, при©жджаючи з Ки ва,
розповiдали про сварку мiж братами-князями, пiзнiше i про початок сiчi мiж
ними.
У Великому палацi про цi подi© знали ще бiльше - готуючись до бранi з
Володимиром, князь Ярополк вирядив у Константинополь сво©х слiв, просив
iмператорiв Василя й Костянтина дати йому допомогу в борнi з братом, за що
згоджувався визнати пархiю константинопольського патрiарха на Русi,
натякав, що мiг би поступитись деякими землями на пiвнiч вiд Клiматiв i в
Тмутараканi, - Ярополк не скупився на обiцянки, зраджував закон i покон
отцiв сво©х, продавав iмператорам роме©в руськi землi.
Звичайно, не iмператори Василь i Костянтин вирiшували справу - перший з
них проводив днi i ночi з сво©ми ченцями, другий пиячив у шинках над Перу
i розважався з гулящими дiвчатами, - з послами князя Ярополка розмовляв
проедр Василь.
Коли б у нього була сила, вiн радо послав би на Русь легiони, про якi
просив Ярополк, хеландi© з грецьким вогнем, - вони не так допомогли б
ки©вському князевi, як скористались би з усобицi в Руськiй землi i
наробили велико© шкоди. Легiони роме©в над Днiпром i в Ки вi - та хiба ж
про це могли мрiяти iмператори колишнi!
Але Вiзантiя не могла послати легiонiв на Русь - над нею нависла
смертельна загроза, життя само© iмперi© було в небезпецi.
Проедр Василь знав, що робить, виславши перед кончиною iмператора
Iоанна в Малу Азiю Варда Склiра. У Константинополi цей полководець був
небезпечний, вiн мав багатьох спiльникiв серед членiв сенату й синклiту,
якi готувались i, безперечно, оголосили б пiсля смертi Iоанна
iмператором-регентом Василя й Костянтина Варда Склiра.
Проедр Василь дiяв рiшуче - прогнавши в Малу Азiю Варда Склiра, вiн
слiдом за ним став висилати туди ж i його прихильникiв i друзiв, - так у
рiзнi феми Мало© Азi© потрапили Дельфiни, Куркуаси.
Побоюючись мстивого проедра, деякi полководцi, патрикi© самi тiкали з
Константинополя - вони забирали з собою родини, всi скарби, оселялись у
Вiрменi©, Грузi©, де втiкачiв з Константинополя приймали гостинно.
Проедр Василь розумiв, яка сила збира ться в Малiй Азi©, до нього
доходили вiстi, що вигнанцi й утiкачi з Константинополя гуртуються навколо
доместика схол Варда Склiра. Проедр робить останнiй крок - увiльня iменем
iмператорiв Варда Склiра з високо© посади доместика, признача його дукою*
(* Дука - губернатор) Антiохi©.
Але було вже пiзно. Вард Склiр мав пiд сво ю рукою легiони, якi дав
йому сам проедр Василь, вiн спирався на кращих полководцiв iмперi©, що
втекли з Константинополя, його оточувала знать Вiзантi©, що мала
незчисленнi багатства.
Варда Склiра знали добре й у землях Кавказу, до яких давно простягала
пазурi Вiзантiя, емiри Багдадського халiфату, що мрiяли про владу в Малiй
Азi© й навiть у вропi, також пiдтримували його.
Через це й трапилось так, що Вард Склiр оголосив себе iмператором
Вiзантi©, його визнали вiрмени, емiри Мартирополя, Хорбота й Амiди, що
сидiли над рiками Тiгром i вфратом, волостелин Багдада й Вавiлона
Адудаула - всi вони пiдтримали Склiра, обiцяли допомогу.
Не тiльки Азiя турбувала проедра Василя - вiн знав про убивство кесаря
Бориса, якого сам послав у Болгарiю, i нiяк про це не шкодував - одним
кесарем бiльше чи менше, що до цього Вiзантi©? Розмiрковуючи далi, проедр
приходив до висновку: може, й краще, що не стало Бориса, - коли вiн не
зумiв зiбрати нинi сил, то не зiбрав би ©х i далi.
Проедра турбувала доля брата Бориса Романа. Однi в Константинополi
говорили, що вiн попав у полон до комiтопула Саму©ла Шишмана i що той
нiбито назвав його царем Болгарi©, iншi стверджували, що Саму©л призначив
Романа начальником всього свого вiйська.
Що ж робилось справдi в Захiднiй Болгарi© - нiхто не знав, комiтопули
сидiли в горах, мiж ними й Вiзантi ю височiли Родопи, - загадковий свiт,
страшнi люди захiднi болгари.
Там, за Родопами, вже збира ться й насува на Вiзантiю гроза, на
перевалах, у клiсурах, а там i в долинi на пiвдень вiд Родопiв стало
з'являтися все бiльше й бiльше болгарських загонiв, вони чинили велику
шкоду акритам, комiтопули переходили в наступ, iмперi© загрожувала
смертельна небезпека.
Тому проедр Василь дуже радо й гостинно приймав мужiв нарочитих з
Ки ва, ©х, як це завжди робилось у Великому палацi, водили до свято© Софi©
й Влахерну, показували у Магнаврi рiзнi дива - золотих левiв рикаючих,
птахiв спiваючих, для них влаштовувались пири.
Одного тiльки - вiдповiдi на прохання князя Ярополка - мужi нарочитi не
мали, iмператори велiли ©м ждати й ждати.
2
У лiсах над Захiдною Двiною, до яко© з право© руки линуть тиховодi
Полоть i Оболь, а з лiво© - Улла й Ушач, стояв на горi древнiй город
Полотськ.
Холодна, вогка тут земля - кругом драговини й болота, за коротким лiтом
наступа довга осiнь, зима, гнила весна, але смiливiй людинi ця земля
сторицею вiдда за труд - навкруг несходимi лiси, а в них табуни звiра, в
рiках i озерах повно риби, у пiсках руками можна брати дорогий горючий
камiнь, Захiдна Двiна доплива до самого Варязького моря, а там вiдкритий
шлях до всього свiту.
Уже з давнiх вiкiв тут, на просторах Двiни, сидiли племена латгалiв,
земгалiв i куршiв* (* Латгали, земгали, куршi - древнi племена, що жили
над Балтiйським морем), що мали сво© покони й богiв, сюди ж приходили i
руськi племена, що братались з мiсцевими людьми, осiдали тут, випалювали
лiси й орали землю, били дикого звiра в лiсах, ловили рибу в рiках.
На цих давнiх тубiльцiв налiтали орди iз-за Двiни. Як i до всiх племен
на схiд вiд Лаби, сюди простягали сво© пазурi королi, а пiзнiше iмператори
нiмецькi, багато кровi пролили вони, а особливо Генрiх I Птицелов i син
його iмператор Оттон I, вони посилали в рiзнi городи i в Полотськ також
сво© загони, мрiяли загарбати Полотську землю, вийти на верхiв'я Днiпра й
одрiзати верхнi землi Русi вiд полян i Ки ва.
Через це люди Полотсько© землi ставили над рiками, щоб боротися з
ворогами, городи з високими дерев'яними стiнами, копали навкруг них рови,
насипали вали - так виросли Менськ, Усвят, Лукомль, Друцьк, а на стрижнi
Полотi й Двiни город Полотськ.
Правили Полотськом i всi ю цi ю землею сво© князi, родичались вони з
древлянами, полянами, кривичами. Коли ж до Новгорода перся i сидiв на
Ладозi ярл Рюрик, iншi його побратими - Тур i Регволд - рушили на пiвдень,
Регволд звабою взяв город Полотськ, Тур дiйшов аж до Прип'ятi, захопивши
на якийсь час древнiй руський город, що пiзнiше став прозиватись Туровом.
А вже, звичайно, не Полотськiй землi служив князь Регволд, лодi© з його
дружинами увесь час ©здили по Двiнi до моря i далi в Свеарiке, на поклiн
до конунгiв, iншi його дружини доходили до Шецiна й Шлезвiга - там ©х
гостинно зустрiчав iмператор Оттон, Перуном i Руссю присягався Регволд,
але служив багатьом i рiзним богам.
Тут, у городi над Полоттю, за високими стiнами, оточений сво ю
дружиною, i сидiв князь Регволд. Мав вiн двох синiв - Роальда i Свена - та
ще дочку - сiрооку красуню, гнучку й ставну Рогнедь.
Вона була мрi ю багатьох вiкiнгiв i скальдiв* (* Скальди - мандрiвнi
спiвцi), просити ©© руки при©жджали рицарi з Свiонi©, Датсько© землi i
навiть з англiв, але Рогнедь, якiй тодi було тiльки вiсiмнадцять лiт,
говорила батьковi, що ©й не подоба ться жоден з них, - хто зна , може,
вона виглядала сватiв вiд нiмецького iмператора?!
Нетерпеливився, ждав i князь Регволд разом iз сво©ми синами. Йому -
жадiбному, ненажерливому - було тiсно в городi Полотську, мрiяв вiн про
землi з багатьма городами, влади хотiв, багатства.
Тому й послав одразу ж, тiльки на Ки©вському столi сiв Ярополк, сво©х
слiв до нього, тому Регволд прихильно зустрiв звiстку про те, що Ярополк
убив брата Олега, коли ж ки©вський князь запропонував полотському
волос-телиновi сукупно з ним iти на Новгород супроти князя Володимира,
Регволд вiдповiв згодою i заходився збирати во©в з сво © землi. Через те
вiн так зустрiв i послiв новгородських, - вони пропонували вiд iменi
Володимира мир, Регволд уже давно пiднiс над Полотською землею чорне
знамено вiйни.
3
Швидко посувались уперед рiками та озерами во© князя Володимира. На
чолi пливли лодi© Новгородсько© землi, слiдом за ними важкi лойви й шнеки
варягiв, позаду, де не глянь, - учани, буси, однодеревки земель
заволотських i полунощних.
На озерi Iльменi, широкому, як море, де не видно було й берегiв,
пiвнiчний вiтер швидко гнав лодi© з хвилi на хвилю, у гирло Ловатi вони
увiйшли ключами й так довго пливли мiж зелених берегiв i високих лiсiв;
лодi© чола вже наближались до Пархiна, а в гирло все входили однодеревки,
що охороняли во©нство ззаду.
Послав князь Володимир багато сво©х во©в ще й пiшо та комонно понад
Ловаттю, вони посувались обома берегами велика, незборна сила невблаганно
йшла з пiвночi на пiвдень; стережучись пiдступного ворога, во© дивились
уперед, у затягнуту весняними туманами далину, на боки, обминали зрадливi
лiси, оглядались назад, де за озером Iльменем сховався Новгород.
Усе було нiбито спокiйно в лодiях, во© на веслах не розгинались день i
нiч, схiд сонця зустрiчали на широкому плесi, сонце ховалось за лiси, але
однаково в нiчнiй тишi гримiли весла в кочетах, солов'© спiвали у
верболозах та кущах, а люди слухали й мовчали. Вони чули битву, смерть
ходила там, де над обрi м висiли великi, яснi зорi.
Битва ця була все ближче й ближче. Во©, якi на конях мчали поперед
во©нства, часом повертались, ждали князя, розповiдали, що робиться на
берегах i в полi.
- Чи спить князь? - чув Володимир голос тисяцького Чудина.
- Я чую, тисяцький, з чим при©хав?
Двi лодi© сходяться на плесi. Князь i тисяцький сидять рука в руку, во©
опускають у воду весла i не гребуть, щоб не заважати розмовi, лодi©
пливуть за течi ю, на бистринi тремтять ©хнi чорнi вiдбитки, навколо
дзюркотить вода, вiдблиски зiрок грають за кермами.
- вiстi, княже! - тихо говорить Чудин. - Он у березi горить вогник -
туди дiйшли нашi во©, що йдуть крiзь лiси i в полi. Вони кажуть, княже, що
всюди на погостах i у весях тiльки й чутки, що про похiд Ярополка на
Новгород.
- I що люди?
- Люди тiкають у лiси, ховаються в болотах, аби тiльки не йти з
Ярополком, не хотять його. А тепер, коли почули, що ти, княже, iдеш на
Ярополка в Ки©в, виходять з лiсiв, шукають нас, стоять тут усюди на обох
берегах. - Чудин широко розводить руки, нiби обнiма все навкруг.
- А Ярополк де?
- I про це запитував, княже. Кажуть люди, що тут, на пiвнiчних рiках,
його во©в ще не бувало, збираються вони за Волоком, стоять ©хнi лодi©
далеко за Смоленськом. Люди просяться до нас, дехто ма й списи - чи брати
©х з собою?
- Будемо брати, тисяцький! Нехай iде на нього вся земля, вся Русь!
Коли лодi© допливли до гирла Ловатi, звiдки ©х через озера та дрiбнi
рiки волоком потягли до Днiпра, однi © темно© ночi во© побачили на заходi
багряну заграву, що пiзнiше стала яснiти.
То не мiсяць сходив над лiсами - не на заходi його отчина, - то десь за
лiсами, де сто©ть город Полотськ, щось горiло, i ця велетенська пожежа не
вгасала всю нiч, навiть перед сходом сонця на захiднiй частинi неба видно
було багряну широку пасмугу.
У цю нiч князя Володимира на лодiях уже не було. З тисячею сво©х во©в
мчав вiн на конях, якi вже давно стояли напоготовi на ближчих погостах, на
захiд, де буяла пожежа: там горiли лiси, i то був знак, що ©м треба
поспiшати на помiч чолу свого вiйська.
Ярл Фулнер, дiзнавшись вранцi про цю подiю, був дуже невдоволений i,
поблискуючи одним сво©м оком, довго дивився в далечiнь, куди пiшов з
дружиною Володимир.
"Хитрий новгородський князь, - думав вiн, - бо©ться мати мене
спiльником у боротьбi з Регволдом. Що ж, нехай б' ться сам, я ждатиму
кiнця битви..."
4
Князь Володимир настиг до Полотська, коли його во© вже захопили посади
над Полоттю й Двiною, пiдступили до город а й почали там сiчу.
Дружина Регволда, вiдступивши з посадiв, зачинила ворота, пiдняла
мости, швидко стала на городницях, жони й смерди вже готували там гарячу
смолу й камiння, скрiзь лежали оберемки стрiл.
Почалася люта сiча. Новгородцi з великим трудом пробились i розметали
околля, проминули вал i рови, стали пiд самими стiнами, дерлись на них,
почали бити ворота.
Згори лилась смола, падало камiння, стоячи за заборолами, дружина
Регволда метала тисячi стрiл, земля навкруг червонiла вiд кровi, за
стiнами чувся крик, iржали конi - вiдбивши перший наскок, полочани
готувались, либонь, опустити мiст, вiдкрили ворота, щоб скопом ви©хати
звiдти i в полi розметати новгородцiв.
Саме тодi на шляху, що вiв з Полотська на схiд - за рiки Оболь i
Полоть, - встала хмара куряви, там земля загула вiд кiнських копит,
почувся крик.
У полочан, звичайно, i гадка зникла потикатись за ворота;
перекликаючись мiж собою, вони чимшвидше готували на стiнах смолу й
стрiли, багато з них кинулись до ворiт, закидали ©х зсередини колодами,
присипали землею.
Полочани дивились не туди куди треба, бо в той час, коли вершники
летiли зi сходу, невiдомо як, але зовсiм з iншого боку - вiд заходу, з
берегiв Двiни, - непомiтно пiдступили до стiни i видерлись на городницi
кiлькасот во©в-iзборцiв, вони, тримаючи в руках щити й мечi, пiшли з
городницi на городницю, рубаючи й скидаючи з них дружину Регволда, а тим
часом вершники вже були пiд стiнами, розбили, повалили ворота.
Князь Володимир разом з першими воями пролетiв у ворота. Вiн побачив
страхiтливе видовище - на землi серед двору лежав мертвий Регволд, iзборцi
взяли на списи двох його синiв, скрiзь волали покалiченi во©, iржали конi,
чувся брязкiт щитiв i мечiв, дверi ломились у теремах, розлюченi во©
вибивали вiкна.
- Годi! - крикнув князь Володимир. - Припинимо сiчу! Глумитись над
мертвими не годиться.
Коли сонце стало зовсiм низько над Двiною, вiд берега за Полотськом
одiрвалася, зробила широке пiвколо на плесi й попливла на захiд до пониззя
велика лодiя. На нiй не видно було нi керманича, нi гребцiв, нi весел у
кочетах, тiльки чорне широке знамено маяло на високiй щоглi.
Посеред лодi© на дошках лежали мертвi - князь Регволд i два його сини
Роальд i Свен, опорядженi в далеку дорогу: волосся було зачесане, руки
вимитi, на пальцях пiдрiзанi нiгтi, груди присипанi землею.
Так велiв древнiй покон свiонiв i так зробила дочка Регволда Рогнедь -
князь Володимир дозволив ©й поховати батька й братiв, як велить покон, а
дворянам - допомогти ©й.
Коли лодiя рушила, Рогнедь з розпущеним волоссям, з сльозами на щоках
довго стояла на березi, над головою ©© з шумом лiтали ластiвки, але вона
нiчого не чула, дивилась i дивилась, як лодiя пливе плесом, зника
вдалинi.
Так вона й плистиме, бо, якщо десь i пристане до берега, ©©
вiдштовхнуть полочани - у них свiй покон, нехай лодiя з мертвими князями
пливе до Варязького моря. А коли й там хвиля не прийме ©©, то й ще далi -
до далеких скелястих берегiв Свеарiке.
Надходив вечiр. Лодi© вже не було видно. Рогнедь довго стояла на
березi, а тодi пiднялась крутою стежкою на гору i зникла у воротях города.
5
Велика стравниця князя Регволда мала головнi дверi з пiвдня, вiд
Полотi, - для хазя©на i дружини його, ще однi, з пiвночi, - для дворян.
Посерединi стравницi стояв великий стiл, на широких дубових лавах округ
нього можна було не тiльки сiсти, а й покласти меч i щит. Тут пiсля бою
пiд стiнами города й у дiтинцi князь Володимир зiбрав старшу свою дружину,
щоб перепочити, випити й по©сти, радитись про похiд далi.
Надворi вже стемнiло. Дворяни запалили на столах залитi ведмежим салом
свiтильнi, гноти яких нестерпно чадiли, поставили горнцi й дерев'янi миски
з м'ясом, рибою, рiзним зiллям, корчаги з медом i олом.
Це була звичайна вечеря во©в пiсля ратного труда, пожива для стомленого
тiла, услада покалiченому в жорстокiй сiчi.
У цей же час в городi й на погостах, як велiв суворий закон вiйни, во©
добрались до медуш, викочували бочки з медом i олом, складали жертви й
правили тризну по тих, що загинули пiд Полотськом.
Вогнi палали й далеко за Полотськом, на берегах Двiни, над Дриссою й на
Поозер'© - то полочани одержали вiсть, що не стало князя Регволда, клали
вогнища, гнали серед нiчно© пiтьми коней, щоб при днатись до во©в князя
Володимира.
- Слава Володимиру! - гримiло в стравницi, де так недавно сидiв i
пирував князь Регволд.
- Слава Володимиру! - лунало скрiзь у городi й по долинi.
Тiльки сам Володимир не пив, говорив з полотським тисяцьким Свидом, що
у вирiшальну годину велiв воям у дiтинцi обернути мечi проти Регволда,
радився з новгородським во водою Путятою, якого хотiв залишити посадником
сво©м у Полотську.
- Залишаю тобi невелику дружину, а ти заутра скликай людей, говори, що
мир i тиша повиннi стояти в Полотськiй землi, блюди ©хнi закони й покони,
дивись на захiд, звiдки невпинно загрожу ворог, дивись i на схiд, посилай
нам пiдмогу.
- А як бути з дочкою Регволда? - запитав Путята.
- Полочани поважають Рогнедь, - вставив слово тисяцький Свид. - Дiвчина
справедлива, смiлива, на ловах iде поряд з мужами, з убогими щедра, не
рiвня сво му батьковi.
- Зда ться, ми ©© також не скривдили? - звернувся Володимир до Путяти.
- Так, княже. Рогнедь поховала за тво©м дозволом свого батька й братiв
по локону, поклала ©х у лодiю, що попливла до моря.
- Мертвим - прощення й тлiн, живим - життя, - промовив князь Володимир.
- Але що це? - занепоко©вся вiн, подивившись на затягнутi прозорою шкiрою
вiконця в стравницi, що почервонiли, нiби налилися кров'ю.
Далi все сталось надзвичайно швидко. Стравницю почав наповнювати ©дкий
дух смоли, во води кинулись до дверей, але тi були пiдпертi знадвору,
шкiрянi вiконця почали горiти й лопатись. Крiзь вiконця долетiв шум
багатьох людей, брязкiт мечiв, крики. По всьому було видно, що хтось
пiдпалив стравницю.
I раптом дверi розчинились, ©х вiдбили зовнi. Во води й князь притьмом
вибiгли в двiр, де побачили багатьох во©в, якi гасили вогонь, а разом
бились з невiдомими людьми.
- Зрада! - кричали во©. - Вас хотiли спалити живцем, княже! Вони полили
стiни смолою, замкнули всi дверi. Ми пiймали ©х, одних порубали, iнших
схопили, все це - свiони, слуги Регволда, а вела ©х змiя - дочка князя.
Ось ©х i женуть, всi ми вiдоки того, що сталось. Дозволь скарати ©х i у
бiйницю разом з ними.
Во©в бiля стравницi ставало все бiльше й бiльше - однi розповiдали
iншим про пiдпал, звiдусiль линули голоси:
- Скарати головникiв!* (* Головний - убивця) Смерть убiйницi! Смерть!
Привели й палi©в. У свiтлi смолоскипiв князь Володимир побачив кiлькох
закривавлених во©в-евенiв, яких штовхали в спини, жiнку в темному одязi, у
яко© були зв'язанi за спиною руки.
- Смерть ©м, смерть! - волали во©, i вже гострi мечi заблищали над
головами палi©в i дочки полотського князя.
Але в цей час пролунав дужий, рiшучий голос князя Володимира:
- Пощо поспiша те, дружино моя? Аще ворог учинив звабу, будемо судити
його по закону й покону нашому... Усiх палi©в велю посадити в поруб. З
княжною говоритиму окремо... Заведiть i стережiть ©© в теремi. Завтра буде
суд!
6
Князь Володимир добре бачив Рогнедь. Вона стояла посеред свiтлицi -
висока, струнка, темне платне облягало тонкий стан i високi груди, обруч
на головi туго стягував волосся, що нагадувало нитки золота i нiбито аж
свiтилося; Рогнедь, як жiнка пiвночi, мала голубi очi кольору морсько©