Страница:
сво © вiри, i тото лице нiчим не рiзниться вiд лиць других людей, значить,
бува у кождого вiдмiнне: добре або зле, хитре або щире, грiзне або
ласкаве. У Iцка тото "сво " лице було дiйсно щире i ласкаве, тож малому
Германовi, що на сво©м вiку не зазнав нi ласки, нi вигоди, нi пестощiв, аж
тепер вiдкрилася нова, яснiша сторона людського життя. Уже само життя на
чистiм,-здоровiм воздусi було для нього великим щастям. Вiн, що довгi
лiта, першi сво© лiта, душився в затхлiм, нездоровiм воздусi
перелюдненого, нехлюйного передмiстя, тепер повними грудьми, розкiшно
надихувався чистого сiльського воздуху, аж йому кров живiше грала в тiлi i
свiт крутився, мов п'яному. Iцик приладив йому вигiдне леговище, сухе,
тепле, простiрне, - i Германовi той тапчаник з простим сiнником i старою
бекешею замiсть ковдри видавався бог зна якою пишною постiллю, вiдай
тому, що i у його опiкуна не було лiпшо©. Страву варив Iцик сам, а малий
Герман помагав йому як мiг, - та хоть не раз i не зовсiм смачно зладжена,
вона смакувала ©м якнайлiпше, бо була приправлена голодом. Загалом
сказати, Iцик обходився з Германом, як з рiвним собi, бачив його зручнiсть
i справнiсть i радився з ним, мов зi старшим, перед всяким дiлом. Сама
його натура, блага i податлива, не приводила йому i на голову думки -
взяти твердо в сво© руки хлопака, призвичаювати його до беззглядного
послуху, як то люблять робити другi опiкуни, котрi, хотячи нiби наломити
свого вихованка на добру дорогу, приб'ють i приголомшать бiдну дитину
доразу, а коли воно, тумановате i позбавлене власно© волi i живостi,
уляга без супротивлення ©х забагам та безглуздим розказам, хваляться, що
"ось то ми! порядок у нас мусит бути!" - а нi, то на додаток кидають
дитинi в лице сво©м хлiбом: "На чи©м вiзку ©деш, того пiсню спiвай!"
Зимою Iцик почав учити Германа читати i писати, - розумi ться,
по-жидiвськи, бо iнакше сам не умiв. Наука йшла досить тупо. Герман вирiс
в обставинах, так несприяющих розвитковi духово© спосiбностi, що лиш
вроджена завзятiсть могла помочи йому побороти початковi трудностi. Його
ум, бистрий i попятлпвий в щоденнiм життi, в звичайних речах, при науцi
показувався такий тупий, непам'ятущий i неповоротливий, що навiть
терпеливий i добродушний Iцик не раз лютився, кидав книжку i на кiлька
годин переривав лекцiю. Однако ж, мимо його терпеливостi i Германово©
пильностi, вони через зиму не дуже далеко эайшли при неприступнiм,
механiчнiм способi науки.
Зате як прийшла весна, настало тепло, погода, - то тодi почалося життя
для Германа© Iцик впрягав конину до вiзка, накупував в мiстi всiлякого
подрiб'я, якого потребують селяни, i гайда з тим добром по селах! Яка
втiха була для Германа сидiти ззаду на возi на скриньцi: спереду i ззаду
копицi онуч i всiлякого "фурфантя", а понад тими сiрими купами ледве
вигляда мала головка жидика в дрантавiй шапчинi, зi здоровими рум'янцями
на лицях, рум'яна, весела. Кругом пишнi зеленi поля, шум'ячi дуброви,
блискучi срiблистi рiчки, а над головою погiдне, голубе небо, - i тепло,
сумирно, любо довкола, голоси пташенят зливаються з черкотом сверщкiв,
шелестом зеленого листя, шваркотом потокiв в одну далеку, стрiйну гармонiю
щастя, величi i спокою.
Ех, кiлько-то разiв нагаду Герман Гольдкремер, мiльйонер, ще i тепер
тотi часи свого веселого, вiльного, правдиво циганського життя! Вiн
нагаду ©х не то щоби з якоюсь особливою радiстю, - вiн з погордою
дивиться тепер на тодiшню бiднiсть, на забiги о пару крейцарiв, на утiху,
коли ©м удалося вимiняти багато онучок, - його навiть злить тота тиха
радiсть, тото вдоволення, яке чув тодi; але всетаки якийсь тайний,
незнаний голос шепче йому, що се була найщасливiша пора його життя, що
тихе щастя, сумирнi, погiднi днi, котрi прожив в бiдностi, на Iцковiм
вiзку, не вернуться для нього нiколи.
А то ©дуть, бувало, дорогою посеред пiль: довкола нi живо© душi, збiжжя
ще не достигло, легенький вiтрець хвилями-хвилями клонить важке колосся
половiючого жита. Вусатий ячмiнь де-не-де вирiзу ться ясно-зеленою
пасмугою, а озима пшениця гордо похиту ться на сво©х стрiйних гладеньких
стеблах. Куди оком кинь, не видно хати людсько©, - село в долинi.
Далеко-далеко на сходi розiллялася зеленим, пахучим озером лука, i вiдтам
доносить вiтер дренькiт кiс та декуди видно ряди немов великих бiлих
комах, що порпаються в зеленi - то косарi. Iцкова конива немов i собi рада
тiй величнiй тишi, тому теплу i запаховi, iде нога поза ногу м'якою
"польською" дорогою, зриваючи час вiд часу головки конюшини на ходi. Iцик
мурл". кав пiд нiс якусь жидiвську пiсеньку, мабуть, "Finsterer
balyguteh", - батiг застромив за пояс та повiльно розхиту головою налiво,
направо, немов розда поклони тим пречудним благословенним нивам, тiй луцi
далекiй i тому Дiловi синьому, що з заходу сонця вистрiлив високо в небо
сво ю тяжкою масою, круглими лiсистими верхами та мрi в вiддалi величний,
спокiйний, непрослiдимий, немов шмат неба, котрим природа для бiльшо©
вподоби зама©ла нашi гори. А малий Герман за той час сидить посеред куп
онучок, струже дещо та веде сам з собою всiлякi розмови, немов се вiн
онучкар, а до нього приходять баби i торгуються з ним.
Але ось вони з'©хали з гори. За ними схопився туман пороху, перед ними
зеленiють верби, вишнi; срiблиться рiчка межи хатами, iграють дiти на
вигонi, бродить худоба по оборах: село. Герман схапу ться, щоби створити
лiсу, i швидко запира ©©, скоро вiзок про©хав, та бiжить за ним, бо вже
чу гавкання довкола, - вже з присп посхапувалися пси i бiжать громадою
привiтати гостя. Дивачний стрiй, ще дивачнiший вiзок побуджу ©х до люто©
запеклостi, а кiлько раз Iцик або й Герман протяглим, проникливим голосом
закричать: "Мiняй онуцi, мiняй!" - то пси аж заливаються, аж землю рвуть
пiд ногами з превелико© лютi. Вони гурмою бiжать довкола вiзка: деякi
у©дають на конину, котра хита головою на всi боки, немов розкланю ться
добрим знакомим, а як котрий пес надто вже до не© надскаку , форкне i
пiдiйме голову догори та й далi. Другi взяли на око онучкаря, бiжать попри
вiз, хапають зубами за колеса, але все дармо. Германовi робить превелику
утiху тота безсильна лютiсть псiв, вiн дразнить ©х прутом i голосом та
регочеться до розпуку, коли який смiлiший зведеться на заднi лаби, щоби
скочити на вiз, - вiз тим часом пiмкне дальше, а бiдний псисько аж
перекарбулявться з розмаху в поросi.
Аж ось по хатах, по оборах ворушня, гамiр, крик, бiганина... Баби,
хлопцi, дiти - все бiжить навпроцапи на улицю, доганя мiняйла. Але
мiняйло немов не бачить ©х, немов не чу , як кричать: "Жиде, жиде, а
зажди-но!" Вiн бачить, що ©х ще мало, ©де далi, де на мiстках та по оборах
пiджидають другi, i ще раз затяга сво протяжне: "Мiняй онуцi, мiняй!" Аж
тепер вiн зупиня конину, кида ©й кулак сiна i оберта ться назад, щоби
видобути скриньку з всiляким добром, за котре промiнюють селяни платники.
от тут зачина ться життя, рухливе, говiрке, веселе! Тут i для Германа
робота. Охочих до мiнянки купа велика: однi вiдходять, другi надбiгають, -
Iцковi годi всiх заспоко©ти. Герман i воза пильну , i сам дещо торгу , -
на нього Iцик здав сiльських дiтей, котрих найтяжче обiгнатися, а найлегше
одурити. Герман ще й тепер з усмiхом згаду , як то вiн шпарко увивався
межи сiльськими хлоп'ятами, як швидко вiдправляв ©х, як зручно умiв
пiдсунути кождому то, чого той хотiв, i брав вiд нього шмат узатро
бiльше, як варт товар. I кiлько-то було сварiв, крикiв, проклять на тих
сiльських вигонах. Особливо з жiноцтвом була тяжка рада. Упреться одна з
другою i не вступиться: дай ©й тото або тото за тiлько онуч. Але тут Iцик
був уже зовсiм не той, що дома: упреться i собi, i насварить на бабу, i
споганить ©й всю родину, i таки поставить на сво©м. Довго тягнуться торги
та передирки. Iцик поволеньки пiдганя конину горi селом, все в супроводi
цiло© гурми сiльських хлоп'ят та дiвчат, у котрих нема платянок i котрим
зависливо дивитися на ножики, перстенi та скиндячки, що другi
понамiнювали.
Поволi ©дучи горi селом, вiзок чим раз, то бiльше наповнюгться
платянками, Iцик погляда на ©х наскиданi копицi i засуку руки, - зна ,
що швидко набереться в нього сотнар i буде мож везти до лiверанта в
Дрогобичi. Аж ось вони серед села, против широко© муровано© коршми. Iцик
зверта конину на брудне обширне подвiр'я. Орендар Мошко його знакомий.
Тут вiн пообiда , - розумi ться за грошi, - печених бараболь i молодо©
цибульки i побалака "зi сво ю вiрою", тут i конину попасе, i онучки в
коморi зложить на час, бо йому невигiдно з ними возитися. Його приймають
радо, йому так любо посидiти в тiснiм ванькирi, заваленiм трохи не до
повали бебехами, йому так любо гуториться серед вереску жидiвських бахурiв
та уривано© бесiди двох селян, що широко розсiлися в коршмi на лавцi,
випили по пiвкватирцi, люльки позапiкали та, пикаючи, час вiд часу
перекидаються кiлькома словами. I Германовi добре та любо побiгати надворi
з орендарськими хлопцями, покричати, поборотися, покарбулятися на м'якiй
муравi. Сонце саме в полуднi. Жарко, аж душно. Комарi та овадня докучають
Iцковому коневi, котрий дармо форка та обмаху ться хвостом, гризучи
пахучу, свiжу траву, що йому докинули орендаревi хлопцi. Дiтям жаль коня,
вони беруться обганяти його вiд овадiв, а коли ©м то навкучиться,
поналамують зелено© широколисто© вербини i обтичуть нею коня для
якого-такого захисту.
Сонце хилиться з полудня. Iцик вiдпочив, покрiпився, напо©в коня, шмати
позносив до орендарсько© комори i зложив до свого-таки мiшка, що там
сто©ть лишень про тоту потрiб. Пора в дорогу. Вiзок порожнiй легко
котиться i туркоче дорогою. Iцик живо пiдганя коня i знов затяга сво :
"Мiняй онуцi, мiняй!" Починаються давнiшi сцени, торги, крики,
бiганина, - i знов мiняйлiв вiзок ©де, немов у парадi, наповняючися поволi
платянками. Вже сонце гетьгеть похилилося, заким Iцик змiг покiнчити з
бабами, - ось i селу кiнець. Знов бiжить Герман вiдпирати лiсу, - тим
разом вони ви©здять тихо, пси утихомирились давно. м знов приходиться
©хати пiд гору, посеред поля, далекоДалеко глинистою дорогою. Але дорога
суха, вiзок теркотить по груддю, Iцик швидко поганя , бо на вечiр ©м треба
стати в другiм селi, у знакомого орендаря на нiч. "Вйо-у, косю! Гайта!
Вйо-у!" - покрику раз по разу Iцик i знов зачина мурликати пiд носом
протяжну пiсеньку: "Finsterer batyguteh". I далi, далi, далi. З села до
села, з гори в долину, через рiчку, горi горбками, посеред пiль, поперек
лiсiв тягнеться повiльно ©х теркотячий вiзок, розляга ться самотньо
проникливий Iцкiв голос. Змiна за змiною, а життя все одно! Околиця за
околицею, а край все один, краса все одна, - вiчна, ненаглядна, супокiйна
краса пречудового Пiдгiр'я...
Споминки уколисували Германа. Вiн чув, як у нутрi його немов таяв
якийсь давнiй, довголiтнiй холод. Цiлi роки вiн носив його в собi, цiлi
роки, вiдколи оженився, вiн чув, що якась судорога зцiпила його грудь i
притупила в цiм всяке людське чуття.
Вчора вечором, ©дучи сюди, вiн про©здив через Губичi. Йому прийшлось
минати давно знакому, похилену i напiврозвалену Iцкову хатину. Тепер вона
вже в третiх руках пiсля Iцка. Перед нею двi верби головатi i стара
поламана лiса. Стiни покривились i позападали в землю, вiконця позатиканi
шматами. Кiлько сот разiв вiн пере©здив коло не©, а нiколи не прийшло йому
на думку заглянути за високий плiт, хто тут жне. Вчора, не знати як i
вiдки, прийшла йому сота думка. Вiн велiв зупинити бричку i став па ноги,
щоб заглянути через плiт. Тро жиденят бавилося на подвiр'© коло
невеличко© занедбано© шiпки, де колись стояв Iнкiв кiнь. Дво дiтей були
круглi, повновидi, чорноокi i дуже веселi. Третiй, трохи бiльшенький
хлопчина, держався якось осторонь вiд них, забавлявся, видно, неохотно i
робив все, що йому казали меншi. Його лице було зовсiм не подiбне до
тамтих, - певно, се був якийсь знайда або вихованок. Дiвчинка, лiт коло 6,
лютилася часто на нього, термосила його за руки, за уха, щипала в лице i
збиткувалася над ним, але вiн не плакав, не кричав, навiть не кривився,
тiльки жалiбно дивився на не©. Видно, боявся i ©©, i ще гiрше матерi,
котра в тiй хвилi кричала на когось в хатi.
Герман не мiг довше дивитися на таку забаву межи дiтьми. Вiн сiв i
казав нагнати конi. Його живо вразив той тривожний, болiсний погляд
хлопчини, що не кричав i не плакав, коли другi над ним збиткувалися. Тепер
йому пригадалися його давнi забави серед селянських дiтей. Як вони радо
приймали його, як любо було бiгати з ними, плести вiнки з лоташу весною,
ходити по лiсi за грибами та орiхами восени, як часом Iцик не ©хав по
селах. Чому вони чулися рiвнi, а тут вже мiж малими, одно© вiри, така
неприязнь? Але швидко пригадався йому його власний син, що змаленьку ще
любив цвiгати батогом малих песикiв аж до кровi, що других дiтей без
причини кидав в рови, що для забави не раз бризкав на кухарку окропом.
Пригадалася йому його жiнка i вся домашня погань, - i чоло його
насупилось, а з-помiж стиснених уст вирвалося якесь жидiвське прокляття.
Але дальшi споминки з давнiших лiт успоко©ли його. Тепер уже не тиха,
безнадiйна бiднiсть виднiлася в тих картинах, що пересувалися поперед його
очi. Нi, тут вже почалася боротьба о багатство, боротьба страшна, завзята,
щоденна. Тут Герман мiг слiдити вiд самого початку, вiд малесеньких
зародiв, як росли, розвивались i множилися його тисячi, доки не дiйшли до
мiльйонiв, як поборювали i пожирали без лiку противникiв, як опутували i
висисали без лiку народ, як ширили довкола без лiку нужди, бiдностi,
знищення, i йому самому, попри всiх достатках i розкошах, таки не принесли
того, що назива ться щастям, вдоволенням. Давнiше упоювали його першi
удачi, в його грудi часом щось металося i скакало з радостi, але тепер не
стало i того. Його капiтал рiс i множився, мов заклятий. Нинi перший раз
вiн оглянув добре, вiдки набирав сокiв, - i злякся, злякся самого себе,
злякгя свого богатства! Не тому, щсб так надто зрушила його доля тих
тисяч, у котрих його капiтал вiдняв щоденний хлiб, так як велике дерево,
ростучи, вiдiйма животнi соки з дрiбно© трави кругом себе. Нi, доля тих
бiдолахiв не дуже там займала Германа. Не того йому стало страшно, що
тисячi не мають через нього чим занестися. Вiн був забобонний, i йому в
тiй хвилi причувалися тiльки тисячi проклять, котрi найшли на його голову.
Його багатство якось страшно в тiй хвилi затяжiло на нiм. Йому, не знати
вiдки, прийшла думка, що багатство, - то потвора о сто головах, котра
пожира -пожира других, але, хто зна , може вiдтак пожерти i його. Вiн
мимоволi глипнув на образ, залитий тепер ярким сонячним свiтлом. Газелi
десь немов пощезали, зблiдли серед яркого свiтла, тiльки зво© вужа
блищали, мов золотi живi перстенi, готовi туй-туй обхватити свою добичу, -
а очi, тотi зачарованi, огнистi очi, так i впивалися в Германа, так i
проколювали його. Йому стало моторошно. Вiн зажмурив очi, щоби обiгнатися
свiтла i страшного привиду.
Яким же способом доробився Герман Гольдкремер такого огромного ма тку?
Три лiта пробував вiн у Iцка Шуберта, Здоровий воздух, супокiй, частi
про©здки зовсiм вiдживили його. Його лице почало наливатися здоровою
краскою, рухи були живiшi, бо навiть пам'ять i повороткiсть значно
збiльшилася. Герман рiс, дужав i поправлявся на диво, хоть слiдiв молодших
лiт ще лишилося немало в цiлiй його вдачi. Вiн не раз лютився за марницю,
не раз нападала на нього давня лiнь, i вiн сидiв, зложивши руки, цiлими
днями на лавцi, не кажучи й слова до Iцка. Але все то не псувало мiж ними
добро© згоди. I, певно, Герман був би вiд тих хиб вилiчився, якби був
довше пожив в Губичах. Та не так воно склалося.
Герман донинi ще тямить тоту зимову нiч, в котру постигло Iцка нещастя.
Вiн цiлий день сидiв сам в хатi та нетерпеливо вичiкував свого опiкуна з
Дрогобича. Iцик по©хав на торг. Вдень мороз попустив, сонiчко свiтило
ясно, а зо стрiхи капало, аж любо. Але надвечiр натягли сiрi хмари, i
почало лiпити широкими пластами снiгу. Швидко й свiту не стало видно.
Смерклося доразу, а снiг все лiпить та лiпить. Тихо довкола, вiтру нема.
Герман затопив в печi, сiв на припiчку i жде, але Iцка як нема, так нема.
Дорога в село iде попри хату. Ось Герман чу , гейкають якiсь торговi,
вертаючи домiв. Вiн вибiг, щоб розпитати про Iцка.
"А певно, вже десь ©де, ми го ще лишили в мiстi", - вiдповiв селянин.
Знов Герман чека . Огонь сичить i трiскотить в печi, - вiн добув гороху i
почав пражити його в гранi, а для Iцка зварив кiлькоро я ць. Ось пiд нiч
потис мороз, позамальовував шиби ледовимн, дивними квiтами. Далi зiрвався
i вiтер, почав бити снiгом о шиби, свистiти серед крутих берегiв,
термосити i виривати китицi в стрiсi. Огонь погасав, - Германовi ставало
лячно, вiн докладав полiн i раз в раз притулював лице до вiкна, чи не
почу теленькання Iцкового коня. Не чути нiчого. Крiзь шпари в стiнах
потяга знадвору холодом. Германовi зда ться нараз, що десь дзвонять,
волосся зводиться вгору на головi, думка про пожар пролiта в нього. Вiн
прислуху ться, - нi, не чути нiчого. Ось засвистiв, заревiв, завив вiтер
дужче, нiж вперед, - немов стадо скажених вовкiв летить до села, виючи з
голоду та копотячи серед снiговiйницi. Вiд селянських дiтей Герман
наслухався повiстей про злодi©в, що в бурливi ночi добуваються до хат, i
ось йому причулося, що хтось скрипнув сiнешнiми дверми i легенько
ступа -чалапка по сiнях, маца руками по стiнах - виразно чути шолопання
- чим раз, то ближче хатнiх дверей... Герман хоче кричати, але чу , що
щось здавило його в горлi: вiн, сам не знаючи, що робить, втиснувся в
темний тiсний кут за пiччю, - холодний пiт виступив йому на чолi, все тiло
дрижить, вiн щохвилi жде, що ось-ось дверi створяться, а в них покажеться
страшне, обросле лице злодiя з огромною булавою та з широким блискучим
ножем за ременем. Але хвиля за хвилею мина , - не чути нiчого, окрiм
проразливого завивання бурi. В Германа поволi дух вступа , але вiн уже не
смi встати зi свого кута. Розгарячкована уява приводить йому на пам'ять
повiстi про "страчукiв", що робляться з нехрещених дiтей, закопаних
де-небудь пiд плотом, пiд вербою. Йому зда ться, що щось чупка по поду, -
вiн тривожно пiднiс очi вгору, де було в пiдвалi старим звича м вирiзане
маленьке вiконце. Мороз пробiг по його тiлi! Йому бачиться, що вiконце
ворухнулося, що пiднiма ться поволi-поволi вгору, а за ним виднi ться
чорний, глибокий отвiр. Вiн замер зо страху, не можучи вiдвернути очей вiд
вiконця. Йому задзвенiло в ухах, - бачилося, що в нiм самiм, всерединi,
ворушаться якiсь дикi, тривожнi голоси, пiднiма ться крик, замiшання без
його волi. Нещасний хлопець безумiв зо страху i ожиданки. Але голоси не
унiмаюгься, стають щораз рiзчi, голоснiшi, - якесь уриване теленькання
пробива ться крiзь змiшаний гамiр. Герман хвилю ще сидiв мов мертвий, не
знаючи, чи дiйсно сесь гамiр пiднявся в його нутрi, чи, може, доноситься
знадвору. Але одно© хвилi застанови було досить. Вiн зiрвався, немов в
якiйсь розпуцi, i дним скоком був коло вiкна. Гамiр роздавався вже на ©х
оборi,-видно якiсь все чорнiшi тiнi, чутно теленькання кiнсько© упряжi, -
ах, Iцик, Iцик при©хав!..
Гамiр пiд хатою... Загримали до дверей. Герман побiг вiдчиняти i ще
швидше влетiв до хати, - так лячно, темно, холодно було в сiнях. Чи се
знов йому причулося, чи то направду вiн чув глибоке, тяжке стогнання десь
пiд землею? Вiн, дрижачи судорожно, докинув дров до огню i, обернувшися
лицем до дверей, ждав, хто вийде. Дверi створилися, i повiльно, важким
поступом увiйшло чотирьох селян, несучи кровавого, ледве живого Iцка, з
котрого грудi видобувався часом глибокий, роздираючий стон болю. Герман
застив на мiсцi з переляку, побачивши той кровавий, страшенний привид. Вiн
притисся до печi i не смiв кроку зробити.
- Поводи, Максиме, поволи! - приговорював один селянин другому. -
Бережно держи за руку, не видиш, що кров аж крiзь бекешу виступа ?..
- Тож-то бiдний Iцко мусит десь болечку терпiти, - вiдiзвався Максим.
Iцик знов застогнав, але так страшно, що Германовi волосся згору
пiдвелося на головi. Селяни, положивши його опiкуна на постелi, взялися
перев'язувати його рани, як самi умiли (цирулик, за котрим пiслали до
Дрогобича, нешвидко надiйде в таку негоду!), а Максим, грiючи замороженi,
кров'ю обтеклi руки надогнем, почав шептом розповiдати Германовi, що за
нещастя постигло Дцка.
- Ну, видиш, небоже, - почав Максим, хитаючи головою, - як то нещаст
не раз чоловiка здибле на гладкiй дорозi! Та й то ще от яке! Най бог
кождого боронит та й заступит вiд такого! От, видиш, ©демо ми дорогою
понад Герасимове бсрсжище, - ти зна ш, де оно: он там, за селом, над рiкою
той берег крутий та високий, - ©демо собi, вiз за возом, - а ту вiтер у
споду реве так, що господи!.. Снiг так i жбуха межи очi, конi ледве
лiзут, - страх! Аж ось кум Стефан, що передом ©хав, кричит: "Гов!" Ми всi:
"Що таке?" А Стефан повiда : "Слухайте! Ту щось страшного, якесь нещаст !
Слуха мо, - дiйсно, у споду, у берега, щось стогне, та так страшно,
болiсно, що нам аж кров застила в тiлi. "E, - говорит Панько, - може, -
дух святий при нас, - поганець який нас манит в западню?.." - "Що ви,
куме, - вiдказу Стефан, - ту, видно, якийсь чоловiк iшов або ©хав, не
спостерiгся добре та й упав з кручi. Ходiт, панове, треба рятувати живу
душу!" Панько каже: "Та бо я боюся! Мене ляк зносит!" А ту стогнан раз в
раз зi споду чути, нiби грiшна душа в пеклi пити просит. Ми всi зiйшлися
вкуну, - що ту робити?.. "Ходiм, - каже Стефан, - а кума Панька лишiм коло
коней". Пiшли ми. Ну, а зна ш, який кусень треба обходити, щоби дiйти на
сам берег рiки. Заки ми туди дiбралися, заки що, то, може, з пiвгодини
минуло. Вiтер аж землю рве з-пiд нiг, аж лiд на рiцi трiщит, а снiгом б'
в очi, нiби лопатою. Господи, плюта така, що хоть зараз гинь© Темно,
погано... Ми побралися за руки i йдем напомацки туди, де стогнан чути.
Дивимось, - лежит щось чорне на леду i не руша ся. Ми пiдiйшли - кiнь
посеред роздрухотаних саней. Певно, хтось з дороги схибив та перевернувся
долi бережищем. Оглянули коня, - неживий. Iдемо далi, а твiй бiдний Iцко
лежит на леду i вже от-от, ледве стогне! Господи твоя воля! Таке нещаст
на чоловiка!
Максим, оповiдаючи, грiв прозяблi руки над огнем i пикав люльку. Герман
не плакав, тiльки дрижав i поглядав скоса на постiль. Йому страшно було
перед тим покалiченим, кровавим, стогнучим тiлом, що колись було його
опiкуном. Вiн просив Стефана i Максима лишитися з ним через нiч коло
слабого, але газди всi обiцяли прийти, скоро повiдвозять худобу додому.
Iцик лежав без пам'ятi, говорити не мiг i, бачилось, не пiзнавав нiкого.
Герман раз лишень поглянув украдком на нього. Голова була позав'язувана
хустками, крiзь котрi повиступали огромнi плями кровi. На бородi i волоссi
скрiпла кров, бекеша i сорочка кровавi, уста посинiлi, очi бездушнi, вираз
лиця страшний!
Аж десь над раном, коли буря трохи стихла, при©хав цирулик з Дрогобича
i почав сварити та лютитися на селян, що бралися самi до перев'язки ран, а
не знають тому ладу.
- Але ж, пане, - вiдповiв Стефан, - таж доси був би згиб чоловiк! Ми
бодай що-то, а кров затамували.
- Мовчи, стара торбо! - гаркнув гнiвно цирулик. - Ти вiдки зна ш, що
був би згиб? Як ти можеш то знати?..
Стефан, хоть був на слова досить острий, змовчав, а цирулик почав
розглядати рани i, запевно, мусив признати в душi, що перев'язка зовсiм.не
була так плоха, як думав зразу. При помочi селян, котрi почали увиватися,
пемоп тут iшло о рятунок ©х наймилiшого свояка, перемито рани, i тодi аж
можна було розглянути, що таке покалiчено у Iцка. Зда ться, падучи з
високо© кручi, вiн упав насамперед на лiвий бiк о острий вистаючий камiнь,
бо лiва рука була зломлена понижче лiктя, а, крiм того, в самiм раменi
була глибока рана. Вiдтак тiло переважилося направо, при чiм Iцик о другий
камiнь покалiчився. Цирулик побачив, що бiда, i коли люди, а особливо
жiнки, котрих зiйшлася повна хата, запитали його, чи вийде Iцик, вiн ста
плечима i сказав, що велике би диво було, якби дожив до завтра..
Цирулик сказав правду. Iцик умер ще того самого дня, не прийшовши i
хвилю до пам'ятi. Герман не плакав на його похоронах, його тiло все ще
дрижало зо страху вiд то© ночi, страх витискав всяке друге чуття. Вiн
ночував у орендаря губицького, котрий заразом взяв опiку над Iцковим
ма тком, щоб нiби зберечи його для Германа. Герман пробув у нього до
весни, не знаючи, що дi ться з тим ма тком. Аж коли громада упiмнулася о
те дiло, - орендар показав якiсь рахунки, якiсь Iцковi квити, - хату i
огород Iцкiв спродано, а по сплаченнi довгiв лишилося для Германа 92
гульдени, котрi орендар вiддав йому до рук. Герман з тою сумою вийшов з
Губич, пiшов в свiт щастя шукати, - i тота сума була першою пiдвалиною
його мiльйонiв.
Так закiнчилося для Германа супокiйне сiльське життя. Тепер, сидячи за
писемним бюрком перед рахунковою книжкою в Бориславi, вiн, практичний,
дiловий чоловiк, небагато ваги прив'язував до наслiдкiв, якi лишило тото
життя в його душi. Вiн навiть силувався глядiти на нього згiрдно, звисока,
шукав в головi насмiшливих слiв для його охарактеризування, але мимо того
його думка разе раз вертала до тих свiтлих хвиль, i, не знати чому, йому
все ставало легше на серцi, коли згадував губицьке життя. Вiн не тужив до
нього, не бажав, щоб воно вернулося, але чув заразом, що теперiшн життя
серед достатку i розкошi зовсiм не лiпше вiд тамтого, коли навiть не
поганше. Вiн сам не знав, чому кождий раз при думцi о Iцку i Губичах йому
робиться якось так на душi, як тому, хто, блудячи в густiм, темнiм лiсi,
крутими стежками, нараз вийде на невеличку поляну, залиту ясним, сонячним
свiтлом, заповнену теплом i иахощами цвiтiв. Вiн почав думати про дальше
сво життя пiд вагою того враження, i йому бачилося, що ось вiн знов
запуска ться в темний лiс, в котрiм йому призначено блудити без виходу, а
доки, до яко© цiлi - хто його зна ! Йому становилось чимраз тяжче,
тiснiше, якось душно i лячно. Помимо сонячного жару, йому пробiг мороз
поза плечима.
Вiн пiшов до Дрогобича, сам не знав чого. Не було у нього певно© думки
бува у кождого вiдмiнне: добре або зле, хитре або щире, грiзне або
ласкаве. У Iцка тото "сво " лице було дiйсно щире i ласкаве, тож малому
Германовi, що на сво©м вiку не зазнав нi ласки, нi вигоди, нi пестощiв, аж
тепер вiдкрилася нова, яснiша сторона людського життя. Уже само життя на
чистiм,-здоровiм воздусi було для нього великим щастям. Вiн, що довгi
лiта, першi сво© лiта, душився в затхлiм, нездоровiм воздусi
перелюдненого, нехлюйного передмiстя, тепер повними грудьми, розкiшно
надихувався чистого сiльського воздуху, аж йому кров живiше грала в тiлi i
свiт крутився, мов п'яному. Iцик приладив йому вигiдне леговище, сухе,
тепле, простiрне, - i Германовi той тапчаник з простим сiнником i старою
бекешею замiсть ковдри видавався бог зна якою пишною постiллю, вiдай
тому, що i у його опiкуна не було лiпшо©. Страву варив Iцик сам, а малий
Герман помагав йому як мiг, - та хоть не раз i не зовсiм смачно зладжена,
вона смакувала ©м якнайлiпше, бо була приправлена голодом. Загалом
сказати, Iцик обходився з Германом, як з рiвним собi, бачив його зручнiсть
i справнiсть i радився з ним, мов зi старшим, перед всяким дiлом. Сама
його натура, блага i податлива, не приводила йому i на голову думки -
взяти твердо в сво© руки хлопака, призвичаювати його до беззглядного
послуху, як то люблять робити другi опiкуни, котрi, хотячи нiби наломити
свого вихованка на добру дорогу, приб'ють i приголомшать бiдну дитину
доразу, а коли воно, тумановате i позбавлене власно© волi i живостi,
уляга без супротивлення ©х забагам та безглуздим розказам, хваляться, що
"ось то ми! порядок у нас мусит бути!" - а нi, то на додаток кидають
дитинi в лице сво©м хлiбом: "На чи©м вiзку ©деш, того пiсню спiвай!"
Зимою Iцик почав учити Германа читати i писати, - розумi ться,
по-жидiвськи, бо iнакше сам не умiв. Наука йшла досить тупо. Герман вирiс
в обставинах, так несприяющих розвитковi духово© спосiбностi, що лиш
вроджена завзятiсть могла помочи йому побороти початковi трудностi. Його
ум, бистрий i попятлпвий в щоденнiм життi, в звичайних речах, при науцi
показувався такий тупий, непам'ятущий i неповоротливий, що навiть
терпеливий i добродушний Iцик не раз лютився, кидав книжку i на кiлька
годин переривав лекцiю. Однако ж, мимо його терпеливостi i Германово©
пильностi, вони через зиму не дуже далеко эайшли при неприступнiм,
механiчнiм способi науки.
Зате як прийшла весна, настало тепло, погода, - то тодi почалося життя
для Германа© Iцик впрягав конину до вiзка, накупував в мiстi всiлякого
подрiб'я, якого потребують селяни, i гайда з тим добром по селах! Яка
втiха була для Германа сидiти ззаду на возi на скриньцi: спереду i ззаду
копицi онуч i всiлякого "фурфантя", а понад тими сiрими купами ледве
вигляда мала головка жидика в дрантавiй шапчинi, зi здоровими рум'янцями
на лицях, рум'яна, весела. Кругом пишнi зеленi поля, шум'ячi дуброви,
блискучi срiблистi рiчки, а над головою погiдне, голубе небо, - i тепло,
сумирно, любо довкола, голоси пташенят зливаються з черкотом сверщкiв,
шелестом зеленого листя, шваркотом потокiв в одну далеку, стрiйну гармонiю
щастя, величi i спокою.
Ех, кiлько-то разiв нагаду Герман Гольдкремер, мiльйонер, ще i тепер
тотi часи свого веселого, вiльного, правдиво циганського життя! Вiн
нагаду ©х не то щоби з якоюсь особливою радiстю, - вiн з погордою
дивиться тепер на тодiшню бiднiсть, на забiги о пару крейцарiв, на утiху,
коли ©м удалося вимiняти багато онучок, - його навiть злить тота тиха
радiсть, тото вдоволення, яке чув тодi; але всетаки якийсь тайний,
незнаний голос шепче йому, що се була найщасливiша пора його життя, що
тихе щастя, сумирнi, погiднi днi, котрi прожив в бiдностi, на Iцковiм
вiзку, не вернуться для нього нiколи.
А то ©дуть, бувало, дорогою посеред пiль: довкола нi живо© душi, збiжжя
ще не достигло, легенький вiтрець хвилями-хвилями клонить важке колосся
половiючого жита. Вусатий ячмiнь де-не-де вирiзу ться ясно-зеленою
пасмугою, а озима пшениця гордо похиту ться на сво©х стрiйних гладеньких
стеблах. Куди оком кинь, не видно хати людсько©, - село в долинi.
Далеко-далеко на сходi розiллялася зеленим, пахучим озером лука, i вiдтам
доносить вiтер дренькiт кiс та декуди видно ряди немов великих бiлих
комах, що порпаються в зеленi - то косарi. Iцкова конива немов i собi рада
тiй величнiй тишi, тому теплу i запаховi, iде нога поза ногу м'якою
"польською" дорогою, зриваючи час вiд часу головки конюшини на ходi. Iцик
мурл". кав пiд нiс якусь жидiвську пiсеньку, мабуть, "Finsterer
balyguteh", - батiг застромив за пояс та повiльно розхиту головою налiво,
направо, немов розда поклони тим пречудним благословенним нивам, тiй луцi
далекiй i тому Дiловi синьому, що з заходу сонця вистрiлив високо в небо
сво ю тяжкою масою, круглими лiсистими верхами та мрi в вiддалi величний,
спокiйний, непрослiдимий, немов шмат неба, котрим природа для бiльшо©
вподоби зама©ла нашi гори. А малий Герман за той час сидить посеред куп
онучок, струже дещо та веде сам з собою всiлякi розмови, немов се вiн
онучкар, а до нього приходять баби i торгуються з ним.
Але ось вони з'©хали з гори. За ними схопився туман пороху, перед ними
зеленiють верби, вишнi; срiблиться рiчка межи хатами, iграють дiти на
вигонi, бродить худоба по оборах: село. Герман схапу ться, щоби створити
лiсу, i швидко запира ©©, скоро вiзок про©хав, та бiжить за ним, бо вже
чу гавкання довкола, - вже з присп посхапувалися пси i бiжать громадою
привiтати гостя. Дивачний стрiй, ще дивачнiший вiзок побуджу ©х до люто©
запеклостi, а кiлько раз Iцик або й Герман протяглим, проникливим голосом
закричать: "Мiняй онуцi, мiняй!" - то пси аж заливаються, аж землю рвуть
пiд ногами з превелико© лютi. Вони гурмою бiжать довкола вiзка: деякi
у©дають на конину, котра хита головою на всi боки, немов розкланю ться
добрим знакомим, а як котрий пес надто вже до не© надскаку , форкне i
пiдiйме голову догори та й далi. Другi взяли на око онучкаря, бiжать попри
вiз, хапають зубами за колеса, але все дармо. Германовi робить превелику
утiху тота безсильна лютiсть псiв, вiн дразнить ©х прутом i голосом та
регочеться до розпуку, коли який смiлiший зведеться на заднi лаби, щоби
скочити на вiз, - вiз тим часом пiмкне дальше, а бiдний псисько аж
перекарбулявться з розмаху в поросi.
Аж ось по хатах, по оборах ворушня, гамiр, крик, бiганина... Баби,
хлопцi, дiти - все бiжить навпроцапи на улицю, доганя мiняйла. Але
мiняйло немов не бачить ©х, немов не чу , як кричать: "Жиде, жиде, а
зажди-но!" Вiн бачить, що ©х ще мало, ©де далi, де на мiстках та по оборах
пiджидають другi, i ще раз затяга сво протяжне: "Мiняй онуцi, мiняй!" Аж
тепер вiн зупиня конину, кида ©й кулак сiна i оберта ться назад, щоби
видобути скриньку з всiляким добром, за котре промiнюють селяни платники.
от тут зачина ться життя, рухливе, говiрке, веселе! Тут i для Германа
робота. Охочих до мiнянки купа велика: однi вiдходять, другi надбiгають, -
Iцковi годi всiх заспоко©ти. Герман i воза пильну , i сам дещо торгу , -
на нього Iцик здав сiльських дiтей, котрих найтяжче обiгнатися, а найлегше
одурити. Герман ще й тепер з усмiхом згаду , як то вiн шпарко увивався
межи сiльськими хлоп'ятами, як швидко вiдправляв ©х, як зручно умiв
пiдсунути кождому то, чого той хотiв, i брав вiд нього шмат узатро
бiльше, як варт товар. I кiлько-то було сварiв, крикiв, проклять на тих
сiльських вигонах. Особливо з жiноцтвом була тяжка рада. Упреться одна з
другою i не вступиться: дай ©й тото або тото за тiлько онуч. Але тут Iцик
був уже зовсiм не той, що дома: упреться i собi, i насварить на бабу, i
споганить ©й всю родину, i таки поставить на сво©м. Довго тягнуться торги
та передирки. Iцик поволеньки пiдганя конину горi селом, все в супроводi
цiло© гурми сiльських хлоп'ят та дiвчат, у котрих нема платянок i котрим
зависливо дивитися на ножики, перстенi та скиндячки, що другi
понамiнювали.
Поволi ©дучи горi селом, вiзок чим раз, то бiльше наповнюгться
платянками, Iцик погляда на ©х наскиданi копицi i засуку руки, - зна ,
що швидко набереться в нього сотнар i буде мож везти до лiверанта в
Дрогобичi. Аж ось вони серед села, против широко© муровано© коршми. Iцик
зверта конину на брудне обширне подвiр'я. Орендар Мошко його знакомий.
Тут вiн пообiда , - розумi ться за грошi, - печених бараболь i молодо©
цибульки i побалака "зi сво ю вiрою", тут i конину попасе, i онучки в
коморi зложить на час, бо йому невигiдно з ними возитися. Його приймають
радо, йому так любо посидiти в тiснiм ванькирi, заваленiм трохи не до
повали бебехами, йому так любо гуториться серед вереску жидiвських бахурiв
та уривано© бесiди двох селян, що широко розсiлися в коршмi на лавцi,
випили по пiвкватирцi, люльки позапiкали та, пикаючи, час вiд часу
перекидаються кiлькома словами. I Германовi добре та любо побiгати надворi
з орендарськими хлопцями, покричати, поборотися, покарбулятися на м'якiй
муравi. Сонце саме в полуднi. Жарко, аж душно. Комарi та овадня докучають
Iцковому коневi, котрий дармо форка та обмаху ться хвостом, гризучи
пахучу, свiжу траву, що йому докинули орендаревi хлопцi. Дiтям жаль коня,
вони беруться обганяти його вiд овадiв, а коли ©м то навкучиться,
поналамують зелено© широколисто© вербини i обтичуть нею коня для
якого-такого захисту.
Сонце хилиться з полудня. Iцик вiдпочив, покрiпився, напо©в коня, шмати
позносив до орендарсько© комори i зложив до свого-таки мiшка, що там
сто©ть лишень про тоту потрiб. Пора в дорогу. Вiзок порожнiй легко
котиться i туркоче дорогою. Iцик живо пiдганя коня i знов затяга сво :
"Мiняй онуцi, мiняй!" Починаються давнiшi сцени, торги, крики,
бiганина, - i знов мiняйлiв вiзок ©де, немов у парадi, наповняючися поволi
платянками. Вже сонце гетьгеть похилилося, заким Iцик змiг покiнчити з
бабами, - ось i селу кiнець. Знов бiжить Герман вiдпирати лiсу, - тим
разом вони ви©здять тихо, пси утихомирились давно. м знов приходиться
©хати пiд гору, посеред поля, далекоДалеко глинистою дорогою. Але дорога
суха, вiзок теркотить по груддю, Iцик швидко поганя , бо на вечiр ©м треба
стати в другiм селi, у знакомого орендаря на нiч. "Вйо-у, косю! Гайта!
Вйо-у!" - покрику раз по разу Iцик i знов зачина мурликати пiд носом
протяжну пiсеньку: "Finsterer batyguteh". I далi, далi, далi. З села до
села, з гори в долину, через рiчку, горi горбками, посеред пiль, поперек
лiсiв тягнеться повiльно ©х теркотячий вiзок, розляга ться самотньо
проникливий Iцкiв голос. Змiна за змiною, а життя все одно! Околиця за
околицею, а край все один, краса все одна, - вiчна, ненаглядна, супокiйна
краса пречудового Пiдгiр'я...
Споминки уколисували Германа. Вiн чув, як у нутрi його немов таяв
якийсь давнiй, довголiтнiй холод. Цiлi роки вiн носив його в собi, цiлi
роки, вiдколи оженився, вiн чув, що якась судорога зцiпила його грудь i
притупила в цiм всяке людське чуття.
Вчора вечором, ©дучи сюди, вiн про©здив через Губичi. Йому прийшлось
минати давно знакому, похилену i напiврозвалену Iцкову хатину. Тепер вона
вже в третiх руках пiсля Iцка. Перед нею двi верби головатi i стара
поламана лiса. Стiни покривились i позападали в землю, вiконця позатиканi
шматами. Кiлько сот разiв вiн пере©здив коло не©, а нiколи не прийшло йому
на думку заглянути за високий плiт, хто тут жне. Вчора, не знати як i
вiдки, прийшла йому сота думка. Вiн велiв зупинити бричку i став па ноги,
щоб заглянути через плiт. Тро жиденят бавилося на подвiр'© коло
невеличко© занедбано© шiпки, де колись стояв Iнкiв кiнь. Дво дiтей були
круглi, повновидi, чорноокi i дуже веселi. Третiй, трохи бiльшенький
хлопчина, держався якось осторонь вiд них, забавлявся, видно, неохотно i
робив все, що йому казали меншi. Його лице було зовсiм не подiбне до
тамтих, - певно, се був якийсь знайда або вихованок. Дiвчинка, лiт коло 6,
лютилася часто на нього, термосила його за руки, за уха, щипала в лице i
збиткувалася над ним, але вiн не плакав, не кричав, навiть не кривився,
тiльки жалiбно дивився на не©. Видно, боявся i ©©, i ще гiрше матерi,
котра в тiй хвилi кричала на когось в хатi.
Герман не мiг довше дивитися на таку забаву межи дiтьми. Вiн сiв i
казав нагнати конi. Його живо вразив той тривожний, болiсний погляд
хлопчини, що не кричав i не плакав, коли другi над ним збиткувалися. Тепер
йому пригадалися його давнi забави серед селянських дiтей. Як вони радо
приймали його, як любо було бiгати з ними, плести вiнки з лоташу весною,
ходити по лiсi за грибами та орiхами восени, як часом Iцик не ©хав по
селах. Чому вони чулися рiвнi, а тут вже мiж малими, одно© вiри, така
неприязнь? Але швидко пригадався йому його власний син, що змаленьку ще
любив цвiгати батогом малих песикiв аж до кровi, що других дiтей без
причини кидав в рови, що для забави не раз бризкав на кухарку окропом.
Пригадалася йому його жiнка i вся домашня погань, - i чоло його
насупилось, а з-помiж стиснених уст вирвалося якесь жидiвське прокляття.
Але дальшi споминки з давнiших лiт успоко©ли його. Тепер уже не тиха,
безнадiйна бiднiсть виднiлася в тих картинах, що пересувалися поперед його
очi. Нi, тут вже почалася боротьба о багатство, боротьба страшна, завзята,
щоденна. Тут Герман мiг слiдити вiд самого початку, вiд малесеньких
зародiв, як росли, розвивались i множилися його тисячi, доки не дiйшли до
мiльйонiв, як поборювали i пожирали без лiку противникiв, як опутували i
висисали без лiку народ, як ширили довкола без лiку нужди, бiдностi,
знищення, i йому самому, попри всiх достатках i розкошах, таки не принесли
того, що назива ться щастям, вдоволенням. Давнiше упоювали його першi
удачi, в його грудi часом щось металося i скакало з радостi, але тепер не
стало i того. Його капiтал рiс i множився, мов заклятий. Нинi перший раз
вiн оглянув добре, вiдки набирав сокiв, - i злякся, злякся самого себе,
злякгя свого богатства! Не тому, щсб так надто зрушила його доля тих
тисяч, у котрих його капiтал вiдняв щоденний хлiб, так як велике дерево,
ростучи, вiдiйма животнi соки з дрiбно© трави кругом себе. Нi, доля тих
бiдолахiв не дуже там займала Германа. Не того йому стало страшно, що
тисячi не мають через нього чим занестися. Вiн був забобонний, i йому в
тiй хвилi причувалися тiльки тисячi проклять, котрi найшли на його голову.
Його багатство якось страшно в тiй хвилi затяжiло на нiм. Йому, не знати
вiдки, прийшла думка, що багатство, - то потвора о сто головах, котра
пожира -пожира других, але, хто зна , може вiдтак пожерти i його. Вiн
мимоволi глипнув на образ, залитий тепер ярким сонячним свiтлом. Газелi
десь немов пощезали, зблiдли серед яркого свiтла, тiльки зво© вужа
блищали, мов золотi живi перстенi, готовi туй-туй обхватити свою добичу, -
а очi, тотi зачарованi, огнистi очi, так i впивалися в Германа, так i
проколювали його. Йому стало моторошно. Вiн зажмурив очi, щоби обiгнатися
свiтла i страшного привиду.
Яким же способом доробився Герман Гольдкремер такого огромного ма тку?
Три лiта пробував вiн у Iцка Шуберта, Здоровий воздух, супокiй, частi
про©здки зовсiм вiдживили його. Його лице почало наливатися здоровою
краскою, рухи були живiшi, бо навiть пам'ять i повороткiсть значно
збiльшилася. Герман рiс, дужав i поправлявся на диво, хоть слiдiв молодших
лiт ще лишилося немало в цiлiй його вдачi. Вiн не раз лютився за марницю,
не раз нападала на нього давня лiнь, i вiн сидiв, зложивши руки, цiлими
днями на лавцi, не кажучи й слова до Iцка. Але все то не псувало мiж ними
добро© згоди. I, певно, Герман був би вiд тих хиб вилiчився, якби був
довше пожив в Губичах. Та не так воно склалося.
Герман донинi ще тямить тоту зимову нiч, в котру постигло Iцка нещастя.
Вiн цiлий день сидiв сам в хатi та нетерпеливо вичiкував свого опiкуна з
Дрогобича. Iцик по©хав на торг. Вдень мороз попустив, сонiчко свiтило
ясно, а зо стрiхи капало, аж любо. Але надвечiр натягли сiрi хмари, i
почало лiпити широкими пластами снiгу. Швидко й свiту не стало видно.
Смерклося доразу, а снiг все лiпить та лiпить. Тихо довкола, вiтру нема.
Герман затопив в печi, сiв на припiчку i жде, але Iцка як нема, так нема.
Дорога в село iде попри хату. Ось Герман чу , гейкають якiсь торговi,
вертаючи домiв. Вiн вибiг, щоб розпитати про Iцка.
"А певно, вже десь ©де, ми го ще лишили в мiстi", - вiдповiв селянин.
Знов Герман чека . Огонь сичить i трiскотить в печi, - вiн добув гороху i
почав пражити його в гранi, а для Iцка зварив кiлькоро я ць. Ось пiд нiч
потис мороз, позамальовував шиби ледовимн, дивними квiтами. Далi зiрвався
i вiтер, почав бити снiгом о шиби, свистiти серед крутих берегiв,
термосити i виривати китицi в стрiсi. Огонь погасав, - Германовi ставало
лячно, вiн докладав полiн i раз в раз притулював лице до вiкна, чи не
почу теленькання Iцкового коня. Не чути нiчого. Крiзь шпари в стiнах
потяга знадвору холодом. Германовi зда ться нараз, що десь дзвонять,
волосся зводиться вгору на головi, думка про пожар пролiта в нього. Вiн
прислуху ться, - нi, не чути нiчого. Ось засвистiв, заревiв, завив вiтер
дужче, нiж вперед, - немов стадо скажених вовкiв летить до села, виючи з
голоду та копотячи серед снiговiйницi. Вiд селянських дiтей Герман
наслухався повiстей про злодi©в, що в бурливi ночi добуваються до хат, i
ось йому причулося, що хтось скрипнув сiнешнiми дверми i легенько
ступа -чалапка по сiнях, маца руками по стiнах - виразно чути шолопання
- чим раз, то ближче хатнiх дверей... Герман хоче кричати, але чу , що
щось здавило його в горлi: вiн, сам не знаючи, що робить, втиснувся в
темний тiсний кут за пiччю, - холодний пiт виступив йому на чолi, все тiло
дрижить, вiн щохвилi жде, що ось-ось дверi створяться, а в них покажеться
страшне, обросле лице злодiя з огромною булавою та з широким блискучим
ножем за ременем. Але хвиля за хвилею мина , - не чути нiчого, окрiм
проразливого завивання бурi. В Германа поволi дух вступа , але вiн уже не
смi встати зi свого кута. Розгарячкована уява приводить йому на пам'ять
повiстi про "страчукiв", що робляться з нехрещених дiтей, закопаних
де-небудь пiд плотом, пiд вербою. Йому зда ться, що щось чупка по поду, -
вiн тривожно пiднiс очi вгору, де було в пiдвалi старим звича м вирiзане
маленьке вiконце. Мороз пробiг по його тiлi! Йому бачиться, що вiконце
ворухнулося, що пiднiма ться поволi-поволi вгору, а за ним виднi ться
чорний, глибокий отвiр. Вiн замер зо страху, не можучи вiдвернути очей вiд
вiконця. Йому задзвенiло в ухах, - бачилося, що в нiм самiм, всерединi,
ворушаться якiсь дикi, тривожнi голоси, пiднiма ться крик, замiшання без
його волi. Нещасний хлопець безумiв зо страху i ожиданки. Але голоси не
унiмаюгься, стають щораз рiзчi, голоснiшi, - якесь уриване теленькання
пробива ться крiзь змiшаний гамiр. Герман хвилю ще сидiв мов мертвий, не
знаючи, чи дiйсно сесь гамiр пiднявся в його нутрi, чи, може, доноситься
знадвору. Але одно© хвилi застанови було досить. Вiн зiрвався, немов в
якiйсь розпуцi, i дним скоком був коло вiкна. Гамiр роздавався вже на ©х
оборi,-видно якiсь все чорнiшi тiнi, чутно теленькання кiнсько© упряжi, -
ах, Iцик, Iцик при©хав!..
Гамiр пiд хатою... Загримали до дверей. Герман побiг вiдчиняти i ще
швидше влетiв до хати, - так лячно, темно, холодно було в сiнях. Чи се
знов йому причулося, чи то направду вiн чув глибоке, тяжке стогнання десь
пiд землею? Вiн, дрижачи судорожно, докинув дров до огню i, обернувшися
лицем до дверей, ждав, хто вийде. Дверi створилися, i повiльно, важким
поступом увiйшло чотирьох селян, несучи кровавого, ледве живого Iцка, з
котрого грудi видобувався часом глибокий, роздираючий стон болю. Герман
застив на мiсцi з переляку, побачивши той кровавий, страшенний привид. Вiн
притисся до печi i не смiв кроку зробити.
- Поводи, Максиме, поволи! - приговорював один селянин другому. -
Бережно держи за руку, не видиш, що кров аж крiзь бекешу виступа ?..
- Тож-то бiдний Iцко мусит десь болечку терпiти, - вiдiзвався Максим.
Iцик знов застогнав, але так страшно, що Германовi волосся згору
пiдвелося на головi. Селяни, положивши його опiкуна на постелi, взялися
перев'язувати його рани, як самi умiли (цирулик, за котрим пiслали до
Дрогобича, нешвидко надiйде в таку негоду!), а Максим, грiючи замороженi,
кров'ю обтеклi руки надогнем, почав шептом розповiдати Германовi, що за
нещастя постигло Дцка.
- Ну, видиш, небоже, - почав Максим, хитаючи головою, - як то нещаст
не раз чоловiка здибле на гладкiй дорозi! Та й то ще от яке! Най бог
кождого боронит та й заступит вiд такого! От, видиш, ©демо ми дорогою
понад Герасимове бсрсжище, - ти зна ш, де оно: он там, за селом, над рiкою
той берег крутий та високий, - ©демо собi, вiз за возом, - а ту вiтер у
споду реве так, що господи!.. Снiг так i жбуха межи очi, конi ледве
лiзут, - страх! Аж ось кум Стефан, що передом ©хав, кричит: "Гов!" Ми всi:
"Що таке?" А Стефан повiда : "Слухайте! Ту щось страшного, якесь нещаст !
Слуха мо, - дiйсно, у споду, у берега, щось стогне, та так страшно,
болiсно, що нам аж кров застила в тiлi. "E, - говорит Панько, - може, -
дух святий при нас, - поганець який нас манит в западню?.." - "Що ви,
куме, - вiдказу Стефан, - ту, видно, якийсь чоловiк iшов або ©хав, не
спостерiгся добре та й упав з кручi. Ходiт, панове, треба рятувати живу
душу!" Панько каже: "Та бо я боюся! Мене ляк зносит!" А ту стогнан раз в
раз зi споду чути, нiби грiшна душа в пеклi пити просит. Ми всi зiйшлися
вкуну, - що ту робити?.. "Ходiм, - каже Стефан, - а кума Панька лишiм коло
коней". Пiшли ми. Ну, а зна ш, який кусень треба обходити, щоби дiйти на
сам берег рiки. Заки ми туди дiбралися, заки що, то, може, з пiвгодини
минуло. Вiтер аж землю рве з-пiд нiг, аж лiд на рiцi трiщит, а снiгом б'
в очi, нiби лопатою. Господи, плюта така, що хоть зараз гинь© Темно,
погано... Ми побралися за руки i йдем напомацки туди, де стогнан чути.
Дивимось, - лежит щось чорне на леду i не руша ся. Ми пiдiйшли - кiнь
посеред роздрухотаних саней. Певно, хтось з дороги схибив та перевернувся
долi бережищем. Оглянули коня, - неживий. Iдемо далi, а твiй бiдний Iцко
лежит на леду i вже от-от, ледве стогне! Господи твоя воля! Таке нещаст
на чоловiка!
Максим, оповiдаючи, грiв прозяблi руки над огнем i пикав люльку. Герман
не плакав, тiльки дрижав i поглядав скоса на постiль. Йому страшно було
перед тим покалiченим, кровавим, стогнучим тiлом, що колись було його
опiкуном. Вiн просив Стефана i Максима лишитися з ним через нiч коло
слабого, але газди всi обiцяли прийти, скоро повiдвозять худобу додому.
Iцик лежав без пам'ятi, говорити не мiг i, бачилось, не пiзнавав нiкого.
Герман раз лишень поглянув украдком на нього. Голова була позав'язувана
хустками, крiзь котрi повиступали огромнi плями кровi. На бородi i волоссi
скрiпла кров, бекеша i сорочка кровавi, уста посинiлi, очi бездушнi, вираз
лиця страшний!
Аж десь над раном, коли буря трохи стихла, при©хав цирулик з Дрогобича
i почав сварити та лютитися на селян, що бралися самi до перев'язки ран, а
не знають тому ладу.
- Але ж, пане, - вiдповiв Стефан, - таж доси був би згиб чоловiк! Ми
бодай що-то, а кров затамували.
- Мовчи, стара торбо! - гаркнув гнiвно цирулик. - Ти вiдки зна ш, що
був би згиб? Як ти можеш то знати?..
Стефан, хоть був на слова досить острий, змовчав, а цирулик почав
розглядати рани i, запевно, мусив признати в душi, що перев'язка зовсiм.не
була так плоха, як думав зразу. При помочi селян, котрi почали увиватися,
пемоп тут iшло о рятунок ©х наймилiшого свояка, перемито рани, i тодi аж
можна було розглянути, що таке покалiчено у Iцка. Зда ться, падучи з
високо© кручi, вiн упав насамперед на лiвий бiк о острий вистаючий камiнь,
бо лiва рука була зломлена понижче лiктя, а, крiм того, в самiм раменi
була глибока рана. Вiдтак тiло переважилося направо, при чiм Iцик о другий
камiнь покалiчився. Цирулик побачив, що бiда, i коли люди, а особливо
жiнки, котрих зiйшлася повна хата, запитали його, чи вийде Iцик, вiн ста
плечима i сказав, що велике би диво було, якби дожив до завтра..
Цирулик сказав правду. Iцик умер ще того самого дня, не прийшовши i
хвилю до пам'ятi. Герман не плакав на його похоронах, його тiло все ще
дрижало зо страху вiд то© ночi, страх витискав всяке друге чуття. Вiн
ночував у орендаря губицького, котрий заразом взяв опiку над Iцковим
ма тком, щоб нiби зберечи його для Германа. Герман пробув у нього до
весни, не знаючи, що дi ться з тим ма тком. Аж коли громада упiмнулася о
те дiло, - орендар показав якiсь рахунки, якiсь Iцковi квити, - хату i
огород Iцкiв спродано, а по сплаченнi довгiв лишилося для Германа 92
гульдени, котрi орендар вiддав йому до рук. Герман з тою сумою вийшов з
Губич, пiшов в свiт щастя шукати, - i тота сума була першою пiдвалиною
його мiльйонiв.
Так закiнчилося для Германа супокiйне сiльське життя. Тепер, сидячи за
писемним бюрком перед рахунковою книжкою в Бориславi, вiн, практичний,
дiловий чоловiк, небагато ваги прив'язував до наслiдкiв, якi лишило тото
життя в його душi. Вiн навiть силувався глядiти на нього згiрдно, звисока,
шукав в головi насмiшливих слiв для його охарактеризування, але мимо того
його думка разе раз вертала до тих свiтлих хвиль, i, не знати чому, йому
все ставало легше на серцi, коли згадував губицьке життя. Вiн не тужив до
нього, не бажав, щоб воно вернулося, але чув заразом, що теперiшн життя
серед достатку i розкошi зовсiм не лiпше вiд тамтого, коли навiть не
поганше. Вiн сам не знав, чому кождий раз при думцi о Iцку i Губичах йому
робиться якось так на душi, як тому, хто, блудячи в густiм, темнiм лiсi,
крутими стежками, нараз вийде на невеличку поляну, залиту ясним, сонячним
свiтлом, заповнену теплом i иахощами цвiтiв. Вiн почав думати про дальше
сво життя пiд вагою того враження, i йому бачилося, що ось вiн знов
запуска ться в темний лiс, в котрiм йому призначено блудити без виходу, а
доки, до яко© цiлi - хто його зна ! Йому становилось чимраз тяжче,
тiснiше, якось душно i лячно. Помимо сонячного жару, йому пробiг мороз
поза плечима.
Вiн пiшов до Дрогобича, сам не знав чого. Не було у нього певно© думки