- Щаст , се тво© звуки, твiй запах, твiй погляд в тiй зеленi, в тiм
чистiм лазурi, в тих чудних_ горах, потоках, дубровах! Щаст - ти мо ! Ти
вiддалося менi, як любка свому милому, ти вiдкрило менi сво лице, подало
менi свою руку, я держу тебе сильно, сильно! Я пiзнаю тебе, чую вiддих
твiй глибоко в серцi, чую, як тепло розгрiва мою кров, i она, звенячи,
мов срiбло, бiжит ясними стругами по мо©х жилах! Щаст , ходи в мо©
обняття, вiддайся менi зовсiм, навiки! Я сильний, молодий, хороший, я хочу
жити, любити, хочу розкошi, супокою, запаху, утiхи! Ходи до мене, я твiй
навiки!
Який легкий, який свобiдний Герман! Яким солодким, чарiвним а сильним
голосом прокликав вiн свою сю пiсню, се закляття! Га©, дуброви, рiки, i
гори, i небо синг, i цвiти пахучi - все, цiла природа звенить, гомонить
вiдголосом його пiснi© Кiлько солодощiв лл ться з кождого слова, з кождого
тону! Як розкiшно диха ться тутка, - нi, розкiш хвилями лл ться в його
грудь, розширю ©© до безмiру... Вiн простер руки широко-широко над
околицею. Вiн улетiв над нею, мов огромний орел, а навстрiчу йому з всi ©
природи гомонить:
- Щаст , я твiй, я сильний, молодий, хороший, я хочу жити, любити, хочу
розкошi, утiхи! Щаст , ходи в мо© обняття! Щаст , вiддайся, вiддайся менi!
Безмiрну, велетну силу чу в собi Герман! Вiн обняв раменами цiлу
околицю вiд краю до краю. Грудьми приляг дэ ©© розкiшно© грудi i лиш
диву ться, як вiн вперед не знав сього. Вiн п'яний з розкошi, притиска
любку до грудi, пестить ©©, налива ться ©© теплом, ©© силою, любу ться
нею, як забавкою, молиться до не©, як до бога! Вона для нього все, вiн
нiчого не бажа , посiвши ©©, - бо тепер нiщо не може розiрвати його з нею.
А вона з божеським усмiхом на лицi глядить йому в очi, та в його огнистих
обняттях, слабне, в'яне, тае... Се пароксизм любовно© розкошi, се зенiт
щастя навiть для щастя самого!..
- Любко, ти богиня!.. Ти вiчна, безсмертна, правда? Що за усмiх, що за
голос, тихий, розкiшний:
- Так, я богиня, я вiчна, безсмертна, - я твоя. З яким жаром Герман
притис до себе безсмертну любку! З якою силою, з якою жадобою п' вiн ©©
огнистi поцiлу©! Бiльше жару! Бiльше огню! Бiльше розкошi! Хвиля така - то
вiчнiсть! Ще, ще!.. Вiн тратить пам'ять, жар перемага його, котиться
потоками лави по його жилах, не да думати. Вiн весь тiльки одно чу - i
очi зажмурив, щоб тiльки повнiше, безконечнiше вливати в себе розкiш всiми
порами тiла.
А вона та , слабне, в'яне в його обняттях... Пахущi цвiти зiв'яли,
потоки повсихали, мов вiд спеки. Але вiн сього не бачить, не чу , а чу
тiльки одно, як жар, сила, живiсть у нього чимраз бiльша , росте,
змага ться, немов переходить вiд не© до нього. I чим сильнiшi стають його
мускули, чим швидше котиться кров в його пульсах, тим i обняття та поцiлу©
його стають сильнiшi, тим бiльше жар обнiма всю його iстоту.
- Ти вiчна, безсмертна, ти моя! - шепче вiн. А вона та , слабне, в'яне
в його обняттях. Не ма сили, щоб промовити слово, не ма сили, щоб
усмiхнутися. Вона тiльки слабо, солодко дише в його обняттях, чимраз
слабше, чимраз повiльнiше. Рожевi гори почорнiли, мов уголь, небо ясне,
лазурне померкло, поблiдло, почорнiло, кра©на щастя щезла, мов хмара, мов
привид. Поволi, поволi сива мряка, удушлива, густа, почала залягати
довкола. Повiнуло холодом, i послiднi слiди щастя забрав з собою той
перший холодний повiв. Герман ще лежав в безпам'ятi, ще був велетом...
- Любко, любко, ти моя, правда? - шептав вiн. Але в тiй хвилi знов
повiнуло холодом, острим, пекучим, i вiн стрепенувся, - замiсть вiчно
молодо© богинi побачив чорного, страшного трупа! Вiн чув, що жар страшний
горить в його кровi, розсаджу його груди, але довкола все було холодно,
гидко, мертво...
- Щаст , щаст , де ти? - кликав вiн в страшнiй тривозi та розпуцi.
Нiхто не вiдповiдав.
- Га, ти покинуло мене, ти вiдвернулося вiд мене, - скрикнув вiн. - Та
годi, ти менi не уйдеш! Я сильний, у мене в кровi цiлi вулкани огню, я
здужаю дiгнати, зловити тебе! Ти не уйдеш менi, нi, нiяким способом!
I вiн пуска ться скаженим бiгом кудись в темну далечину, не бачачи,
куди i за чим. Його сила росте , але вiн чу , що нема вже у нього тако©
легкостi, як вперед. Вiн не може свобiдно знестися вгору, мов орел, не
може ясним поглядом переглянути всю землю, щоб добачити, де окрилося
щастя. Його гарячий, важкий вiддих уноситься перед ним, мов хмара, i
затемню його погляд. Залiзнi, сильнi його мускули м'якнуть, стають
звичайним людським тiлом, хоть утоми ще в них не чу . Вiн летить без
упину. Околицi мигають перед ним, мов образки, рiки блискають, мов перловi
шнури, що прикрашують землю, але не спиняють його в тiй скаженiй погонi.
- Щаст , де ти? Куди ти сховалося? Ти прецiнь вiддалося менi, ти мо !..
- але вiдповiдi нема.
Мряка - вiн кида ться в мряку, мов блискавка. Холод - вiн розжарю
сво©м огнем усе довкола, мов розпечене залiзо. Дерева хиляться, куди вiн
пройде, трави в'януть, цвiти перегоряють на уголь. Але вiн не пита , вiн
летить далi, вiн зна , що мусить дiгнати щастя!
- Стiйте, пречуднi привиди! - кричить вiн, знемагаючи. Жар його почав
остивати, в тiлi чутна утома, в кровi холод.
- Стiй, щаст , ти прецiнь мо ©.
I воно стало. З густо© памороки вирина кра©на - хороша, блискуча,
зелена. Де вiн бачив таку кра©ну? Се не тота, де вперед заблисло його
щастя. Се не тота лагiдна, люба яснiсть, не тото син небо, не тотi рожевi
гори, не тотi цвiти пахучi. Тут небо цiле горюче, червоне, мов луна
безмiрного пожару. Тут гiр нема, тiльки море зеленi, темно©, твердо©,
остро©, а береги того моря - то густа паморока, що хмарою зноситься над
лiсом високого гiнкого бадилля. Тут дубров нема, лиш одинокi групи високих
стрiмких пальм з вiнцями огромного листя, котре маха ться в воздусi
власною силою, мов крила вiтряка. I потокiв срiблистих тут нема, тiльки
далеко десь чути шум водопаду, i в гущавинi бадилля скомлять тигри та
ричать носороги. Де вiн бачив, де вiн бачив сю околицю? Чому вона
вида ться йому такою знайомою? Чому сум якийсь збира його, коли ступа по
тiй горючiй землi, по тих острих, тернистих листях? I запаху любого не
чути, тiльки вогкi повiви гнилизни. Де вiн? Куди занесла його погоня за
щастям?..
Тривожними, дрижачими ногами ступив кiлька крокiв наперед. Чу - шорох
мiж високою травоюi Се переполошена його приходом газель зiрвалася зi сну
i зручними скоками погнала далi i щезла. Але Герман уже не дума , де вiн.
Якась дивна сила здавлю його мислi. Жар якийсь палить його, мов хто огнем
обложив, а прецiнь на чолi виступа холодний пiт. Вiн спiшить наперед. Он
група пальм запрошу його до себе сво ю тiнню, сво©м товстим зеленим
листям, що без вiтру раз в раз шевелиться, мов огромнi вахлярi порушанi
невидимою рукою. Вiн так спiшить до тiнi, такими любощами наповня його
думка про спочинок, так заманчиво манить його листя!..
Ось вiн пiд пальмою, в холодi, коло живого, журчачого джерела.
Але нараз - крiзь темну зелень мигнула рiзнобарвна блискавка, - Герман
почув тiльки, що вона мигом повалила його на землю. Вiн обезумiв вiд
страху i болю. Одну хвилю не знав, що з ним сталося. Але коли оглянувся,
то побачив, що страшенний вуж, той сам Boa constrictor, що у нього був
намальований i котрим вiн не раз так любувався, - обкручував його сво©ми
дужими залiзними скрутелями. Ах, що се вiн зробнвi Пощо iшов в прокляту
тiнь!.. Герман чув, що його смерть близька. Скорими рухами вуж обвивався
круг нього i придавлював його заразом до пня пальми. Холод вiд тiла гадюки
доходив йому до костi, морозив смiлiсть i силу, - вiн не мiг нi крикнути,
нi утiкати, пi боропптпся. Його ноги вже були обпутанi i здавленi, мов
клiщами. Скрутелi доходили вже до грудей, до ши©. Германовi спира дух в
грудi, - вiн чу , що вуж обмотав його доразу, вiн бачить його голову, його
страшеннi, демонiчним блеском, злорадною утiхою граючi очi якраз протав
свого лиця, погляди ©х стрiтались, i Герман помертвiв. Мов ледовими ножами
запоров його в груди той гадючий поглядi Ось паща змi© рознiма ться
широко-широко, мов кровава пропасть, i Герман бачить, як пiд блискучою
лускою корчаться залiзнi мускули гадюки, щоб послiднiй раз здавити свою
жертву, щоб подрухотати ©й костi. Вiн чу страшенний тиск, лютий бiль...
Його очi рвуться наверх, створенi уста харчать, тiло холоне i мертвi ...
"О розпуко! Чи так суджено менi гинути, марно гинути? Щаст мо , чи ти
ж мене сюди завело?.." Ся думка промигнула йому через голову в тiй
страшнiй, послiднiй хвилi. Червонi колеса закрутилися перед його очима,
заливаючимися кров'ю... Ще хвиля, ще один стиск... Але нi! Герман зiбрав
дослiднi остатки сили... нi, не зiбрав, бо свiдомiсть вiдбiгла вiд нього
серед страшного стиску. Сам його органiзм пруднувся в послiднiй натузi так
сильно, так нагло наперед, що скрутелi пустили, звiльнiли, обсунулись, i
Герман, доразу пробуджений, зiрвався на рiвнi ноги, держачи, в судорожно
затиснених руках... що? кого?..
- Прокляте на тебе, - не вдалось!.. - прохрипiв над ним лютий глухий
голос.
Але Герман в сво©м нелюдськiм зрушеннi, не можучи прийти до повно©
свiдомостi зi сну, страху i болю, зiбрав всю свою силу i з найбiльшим
зогидженням кинув до пiдлоги тото холодне, звиваючеся, цiпке тiло, ,котре
держав в руцi. Грохнуло, мов огромний тягар, зойкнуло, мов конаючий. Сесi
два рiвночаснi i рiвно страшнi голоси протверезили Германа. Вiн скочив в
однiй хвилi з лiжка, черкнув сiрником по стiнi i засвiтив свiчку. Що эа
вид показався йому! На пiдлозi лежав його Готлiб з окровавленою головою...
Вiн вився i харчав в страшнiм болю, але з очей його ще не сходила тота
затекла злоба, тота iдiотична ненависть, котра блискотiла в них ще в
полудн , скоро прийшов до батька. Герман став над ним, мов оглушений. Вiн
мимоволi глянув в дзеркало i, побачивши себе, залякся. Його лице цiле
посинiло вiд страшного здавлення, бiлки очей залитi були кров'ю.
- Ти що робиш, вироде? - спитав Герман по довгiй мовчанцi, пiд час
котро© Готлiб все ще лежав на землi з затисненими зубами i часом тiльки
кидався судорожно з болю. - Ти що робиш? - питав далi Герман глухим
дрижачим голосом. - Чого хочеш?
- Прокляте на тебе, - прохрипiв iдiот. - Грошей хочу, давай сюди!
- Грошей хочеш? А за що? Нащо? Ти чим заробив на грошi? Ти, може,
томився на них цiле жит так, як я? А тепер ще батька берешся мордувати,
вироде!
- Давай грошi, то ти дарую жит , давай!
- Най прокляте гови спаде на твою руку, котра пiднялася на батька, i
най она всхне, як суха тернина!
Готлiб страшно захарчав, хотiв зiрватися на ноги, але не мав сили i
покотився аж до нiг Германа. Лице його було страшно блiде, вiн почав
кричати з болю. Германа прошиб той крик до глибини, вiн кинувся до сина,
щоб зав'язати йому рану, але Готлiб почав битися о пiдлогу, кидатися i
кричати, щоб батько не дотулювався до нього.
- Пусти мене, не хочу тво © помочi!
Надбiгла служниця, збуджена гамором, i остовпiла з ляку.
По довгiм шамотаннi Готлiбовi зв'язали хустками руки i ноги, вiдтак
обмили i перев'язали рану i поклали, втомленого, охриплого, ледве живого,
на лiжко. Вiн ще хвилю кричав, але, ослаблий до крайностi, заснув швидко,
мов дерево.
Служниця пiшла, дрижачи зi страху i зачудування i не знаючи, що се все
значить, що сталося з Германом i його сином. А Герман лишився сам в сво©м
кабiнетi.
Все, що сталося пiсля страшно© хвилi його пробудження, тривало так
коротко, минуло так нагло, було таке незвичайне, несподiване, неприродне,
що Герман довгу хвилю стояв серед кабiнету, важко дишучи, без руху, без
ясно© думки. Вiн силувався пригадати i роз'яснити собi все, що сталося з
ним через тих кiлька хвиль, але яснiсть i споминки приходили так поволi,
що довгий час, видячи його стоячого, можна було думати, що се камiнна
статуя, а не живий чоловiк.
Поволi-поволi Германовi прояснювалося все дiло i ставало перед ним в
цiлiй страшнiй правдi. "Мiй син перший бажа мо © смертi. Ненавидит мене
люто, завзято, як найгiршого ворога! За що? Чи на то ж я працював весь
вiк, мучився, ссав, дер, щоб тепер не ^бути безпечним свого житя навiть
перед власною дитиною? А мо щаст , котрим я так славився, - де оно? Коли
в житю я зазнав го? Хiба тогди, як ще малим хлопчиною ©здив на
онучкарськiм вiзку?.. Боже, боже! За що ти покарав мене багатством? За що,
за якi грiхи затро©в мою кров горющою жадобою грошей?.."
I Герман в скаженiм болю грозив небу, зайнявся з всього, мов дитина,
зайнявся перед послiднiм зерном людсько© натури, котре ще остало в нiм,
неперепалене забiйчою золотою гарячкою. Але чим бiльше зайнявся, чим
бiльше кляв, тим тяжче ставало йому. Вiн не мiг зразу переглянути всi ©
незмiримо© пропастi недолi, пониження i одичiння, в котрiй тепер нараз
побачився. Аж тепер звиняючись з всього сам перед собою, вiн розрив всю
погань, яка нагромадилася здавен-давна в його життi, аж тепер побачив ясно
причину всього того, що мучило його i гризло. Якими огнистими палящими
буквами виринали записанi глибоко в його серцi вiчнi закони братолюбства,
чесноти та рiвностi з всiми людьми! Яким безмiрним докором гримiли тепер
до нього всi суспiльнi рани, всi пута та тягарi життя людського, котрих
вiн досi так мало чув, про котрi навiть не думав нiколи! "I ти причинився
до збiльшеня тих ран i доложив свою часть до сего тягаря, що давит братiв
тво©х!" Суспiльна борба, про котру однi балакають з нуди, другi для зиску,
третi з ненавистi до всього, що людське, чесне, природне, - стала лицем к
лицю перед Германом перший раз тепер, в страшнiй хвилi найбiльшого
збурення духового, найбiльшо© тривоги, найтяжчого сердечного болю. Тепер
аж поняв вiн ясно все, що досi морочилося йому, мов соннi привиди. Тепер
поняв, чому його серце щемiло не раз в часi найбiльших спекуляцiйних удач,
чому грижа якась, якесь невдоволення лягало на його серцi за кождий раз,
коли по обрахунку з робiтниками зрахував докупи тотi надвишки, котрi
поуривав ©м iз то© нужденно© заплати, за яку вони ставали у нього на
роботу. Тепер аж поняв Герман, який страшний вiн переступник, вiн, котрий
довгi лiта добивався слави твердого, холодного Geschдftsmann-a, котрий
гордився нею, мов найбiльшою чеснотою, гордився безсердечнiстю та
нелюдськiстю! Але, пiзнавши i понявши се, яким же нужденним, слабим,
нещасливим почувся Герман! Хiба ж вiн сам, з власно© зло© волi став
недолюдком? Нi, вiн мусив ним стати, ступивши раз на прокляту стежку,
мусив зайти до то© цiлi, до котро© зайшов! Мусив! Вiн прецiнь був зразу
бiдним л и б а к о м, вiн бажав вибитися з нужди, бажав щастя, а щастя -
весь свiт каже - в багатствi. I того щастя бажав вiн i бажа донинi, за
тим щастям гнав найпростiшою дорогою. Ба, вiн не мiг спинитися, не мiг
вернути назад, його перли наперед другi, цiла товпа подiбних до нього© Що
ж вiн тому винен, що дорога кiнець кiнцiв завела в пропасть?.. Але хто ж
винен? Герман не мiг на се вiдповiсти, йому мiшалося в головi. "Хто винен
мо©й нуждi, мо©й грижi?.. Хто немилостивою рукою пер мене чимраз далi,
чимраз швидше, хто заслiпив мо© очi, щоби-м не бачив нiчого, а поки не
буду на днi безвихiдно© пропастi? Хто се такий? Хто се такий?.."
Герман боровся з думками, напружався, але не мiг найти вiдповiдi. Його
очi почали без цiлi i виразу блукати довкола по кабiнетi, перебiгати з
предмета на предмет. Нараз зупинилися i впилися в одно мiсце - в образ на
стiнi, в той сам образ, що нинi рано визвав цiлий ряд споминок в думцi
Германа, а вночi оживився в такий страшний спосiб. Герман замер на мiсцi.
Вся тривога, весь забобонний страх, що нинi потрясав його душею, вiджив
тепер в однiй хвилi i витиснув смертельний пiт на Германовiм чолi. Яким
лютим поглядом дивився на нього вуж! Се той сам погляд, котрий в снi
заморозив всю кров в його серцi! Як блищала до свiтла рiзнобарвна луска на
тiлi гадюки! Се тота сама луска, те саме тiло, що дотикалося його в снi,
котрого страшний стиск передавлював його тiло до костi, запирав йому дух в
грудi, висаджував очi з голови! О, так, се той сам вуж! Його сон трива
далi! При меркотячiм блискотi свiчки Герман бачить виразно, як вуж росте,
руша ться, гiросту ться, пiдносить голову догори, закручу хвостом
широчезнi колеса, все ближче, все ближче до нього!..
Га! Що за думка блисла нараз у Германовiй головi! Се не вуж, се
безмiрно довга, зросла докупи i оживлена чарiвною силою зв'язка грошей,
срiбла, золота блискучого! О, так, се певно так! Хiба ж весь блеск, що б'
в очi вiд вужево© луски, - хiба ж ее не блеск золота та срiбла? А сесi
рiзнобарвнi латки на нiм, хiба се не рiзнi векслi, контракти, банкноти?..
О, се певно, се не вуж його обводив сво©ми велетними звоями, а його власне
багатство! А як злобно, як люто глядить на нього зачарована потвора© Вона
певна сво © добичi, вона зна , що ©© металевим перстеням, ©© горючому
блесковi нiхто не уйде© Вона зна , що найпевнiше не уйде ©й Герман, бо вiн
на днi пропастi, вiн жертва розпуки, - й вона, вона завела його сюдиi
Герман все то порозумiв в однiй хвилинi безмiрно© тривоги. Вiн заревiв,
мов ранений звiр, аж вiкна задзвенiли вiд його реву. Вiн чув, що сеся одна
думка валить в порох, в нiщо його цiлого враз з його життям, надiями та
планами, - його прошибло таке саме чуття, якого мусив дiзнавати чоловiк,
котрого заживо четвертують. Зажмуривши очi, вiн в скаженiй безпам'ятi
кинувся наперед, горi стiною, вхопив проклятий образ i гримнув ним до
землi щосили. Золоченi рами розпирслися на боки з лускотом, - але Герман
не отямився. Вiн скочив на полотно, i, мов безумний, почав топтати його,
плювати на малюнок, здряпувати фарбу нiгтями, а далi, приступивши один
кiнець ногою, хопив за другий i роздер на два куснi, зiм'яв ©х в клубки i
кинув геть, через вiкно. Вiн був немов в пароксизмi, - груди пiдносилися i
опадали швидко, кров стукала о пульси, i перед очима все крутилося,
мiшалося, щезало. Вiн убрався i, мов гонений, вилетiв на улицю.
Була пiвнiч. Прозiрчастi клубки хмар надтягали поволi зi сходу i густою
чередою залягли вже бiльшу половину неба. Крiзь невеличкi вiдступи мiж
ними виднiлося темне, глибоке дно неба з блискотячими звiздами. Холодний
вiтер потягав вiд Губицького лiсу. Нiмi кошари бовванiли в сумерку сво©ми
кiнчастими, острими контурами, мов огромнi, остро завершенi стоги сiна. А
нижче, над землею, все тонуло в глибокiй пiтьмi помiж чорними сугорбами.
Тiльки улиця ширшала перед Германовими очима, мов розбурханий i разом
замерзлий потiк болота. Покрай не©, над ровом, iшла вузенька, утоптана
стежка для пiшоходiв. Герман поквапно спiшив нею наперед, спiшив, не
думаючи куди i за чим. Його гнало щось з дому, йому важко було добути ночi
в тiй заклятiй хатi, i вiн iшов наперед долi Бориславом, немов утiкаючи
перед чимось, немов кваплячись до якогось важного дiла.
- Gott's Fluch ьber mir! Gott's Fluch ьber mir! - воркотав вiн,
нагадуючи кроваве, нам'етнiстю, iдiотичним бiшенством викривлене лице
Готлiба, i мимоволi приспiшував ходу.
Сонний Борислав розкинувся круг нього, мов озеро болота, глини, брудних
хат, магазинiв, фабрик, недолi i муки. Вiн знав добре, що вся тота
рiзнородна маса тепер лежить мертва, понята глибоким сном, - а прецiнь
холодний вiтер, що вiяв йому просто в лице, так сильно i так болiсно разив
його нерви, що перед ним немов все довкола колисалось, гойдалось,
розрушувалось. Той мертвий Борислав, котрого всевладним паном, царем вiн
був перед кiлькома годинами, тепер, бачилось, повставав проти нього. Доми
заступали йому дорогу, ями, мов створенi смочi пащi, показувалися перед
його ногами, а з тих ям, iз страшенно© глибiнi, чути було роздираючi
зойки, прокляття i крики смертельно© розпачi та муки конаючих. А заким
Герман мiг отямитися, привиди щезали, лишаючи тiльки в серцi його
ледоватий холод тривоги, мов застромленi стрiли.
- Gott's Fluch ьber mir! Gott's Fluch ьber mir! - проворкотав вiн, i
поперед його очi з переражаючою живiстю перемигнув i цiлий кiстяк Iвана
Пiвторака, - ба, йому здалося, що Iван стояв ось тут перед ним, насеред
дороги, i грозив йому сво ю костяною рукою. Тут його думка, що серед усi ©
то© тривоги шибалася та мiшалася, мов птах в самотрiску, опинилася на
однiм предметi, чепилася його, мов потопаючий слабо© стеблини.
Що сталося з вiрником, що так раптово поблiд i послаб, почувши
оповiдання старого Матiя? Чи дiйсно ся слабiсть прийшла так, сама з себе?
Чи, може, вiрник почува ться до чого злого? Пощо Матiй питався, коли Iван
вiдiйшов вiд роботи? Чому не хотiв говорити нiчо бiльше?.. Сесi мислi
насувалися тепер Германовi до голови з далеко бiльшою силою, нiж при
виплатi. Вiн силувався занятися виключно тим дiлом, не тикаючим просто
його самого, щоб хоть трохи забути все то, що давило i палило його мозок.
Вiн з гарячкою якоюсь почав думати о смертi Iвана Пiвторака, розбирати i
розважати всi обставини. Iван мав думку - заробити тiлько, щоб мiг в
Тустановичах купити собi хату i кусень поля, i для того не брав щотижнево©
виплати, але, жиючи враз з жiнкою, обходився дуже скупо ©© власним
зарiбком, а свiй щадив. Нараз Iван пропав десь, а коли його жiнка прийшла
до Германа допоминатися грошей, що зароби з ©© чоловiк, то Герман увидiв,
що в книжцi видаткiв стояло виразно записано його власною рукою: "Взяв дня
того i того всi грошi". Але Герман дармо напружу свою пам'ять, щэб
пригадати собi, чи вiн платив коли сi грошi Iвановi на руку. Можа бути, що
Iван взяв ©х через руки вiрника, як се не газ рiпники роблять. Але що ж
виходить iз цього всього? Нiчого, поки не возьмем на увагу блiдостi та
слабостi вiрника при оповiданнi Матiя. Так се значить тодi, що Германiв
вiрник або сам пхнув Iвана п'яного до ями, або знав о тiм i, може,
подiлився грiшми з забiйцею?.. То певна рiч, що при трупi не було нiякого
слiду грошей. Ах, а Матiй же казав, що па покрови бачив, як якийсь чоловiк
пив з Iваном. Хто був той чоловiк? Чому Матiй не хотiв сього сказати?.. В
тiм щось мусить бути!..
Такими невеселими думками занятий, iшов Герман далi, щораз далi, аж
опинився геть на самiм краю Борислава, де при купцi стояло кiлька
нужденних, старих, гнилою соломою критих хаток, в котрих жили рiпники. В
однiй з тих хаток, що стояла коло само© дороги, ще свiтилося. Се свiтло
серед загально© пiтьми звернуло на себе Германову увагу. Вiн тихенько
пiдiйшов к хатинi i заглянув крiзь тiсне вiконце досередини. Вiн не знав,
хто жи в тiй хатинi, i йому зовсiм не йшло о то - дiзнатися сього. Щось
перло його придивитися, як жиють тотi рiпники дома, поза роботою, що
говорять, чим занiмаються. Та й того не був Герман так дуже цiкавий, бо
кiлько ж то разiв заходив вiн в такi хатки, кiлько разiв обзирав холодним,
згiрдним поглядом всю мiзероту, котро© повнi вони були вiд гори до споду!
Але нинi дивним якимось способом все, на що поглянув, виглядало для нього
не так, як звичайно, - все, чого дiткнувся, змiнювалося в що iнше, мов
зачароване. Всякi найщоденнiшi i найзвичайнiшi речi показувалися йому нинi
з нових, невиданих досi бокiв, - i ось що потягло Германа пiд вiконце
нужденно© рiпницько© хати. Та тут ждало його ще одно, зовсiм несподiване
зрушення, котре мусило довершити морального перевороту в його душi,
перевороту глибокого, страшного, болiсного, котрий нинi в нiм звершався
силою всiх вражень життя, наслiдком всiх добрих i злих сил, котрi вiн в
собi виробив.
В хатi, до котро© заглянув Герман крiзь вiкно, все свiдчило о страшнiй
нуждi i занедбаннi. Тiсна хатина з голими, давно не бiленими, закоптiлими
стiнами подобала радше на грiб, нiж на людське помешкання. Бiльшу половину
вiльного мiсця в нiй забирала глиняна пiч з припiчком, до котрого припирав
дощаний тапчан, застелений соломою i накритий грубою веретою. Ог i тiлько
всi © постелi! Нi стола, нi стiльця не було. На жердцi над тапчаном висiло
кiлька лахiв жiночих, а над тапчаном, на трьох шнурах, дощана, грубо збита
колиска. Тiлько всi © посуди побачив Герман всерединi. На тапчанi сидiла
молода ще, хоть нуждою i невсипущою важкою працею страшно пiдточена жiнка.
На нiй була брудна, зрiбного полотна сорочка i ще бруднiша мальованка, а
на головi старий чепець i поверх нього надвержена дiрява хустина непевно©
барви, з-пiд котро© спадало довге волосся. Вона одною рукою злегка
погойдувала колиску, а другою час вiд часу втирала сльози, що, видно,
насилу перлися ©й до очей. Герман знав добре тоту жiнку - то була вдова по
Iванi Пiвтораку. Перед нею, обернений до вiкна боком, сидiв на припiчку
старий Матiй з невiдступною файчиною в зубах.
- Ей, Марисе, Марисе! - говорив старий Матiй м'яким, тремтячим голосом.
- Не такого я житя надiявся для тебе та й для Iвана! Та що! Не знати, чи
бог не судив, чи лихi люде не дали!
Марися замiсть вiдповiдi заридала вголос, захлипала, мов дитина.
- Цит же бо, - уговорював Матiй, - не час тепер плакати, нiчо не
поможе, лиш здоров'я шкода! Тогди було плакати та кричати, коли пропав зо
свiту, - тогди би то було ся бодай на щось здало, а тепер!..
- Ох, господоньку мiй, - зойкнула бiдна жiнка, - або ж я, нещаслива,
знала, де вiн ся подiв? Говорив ми, що пiде до Дрогобича, а вiдтам до
Тустанович, щоби доразу сторгувати той нещасливий грунт, потому ще десь
мав пiти. Що небiжчиковi не кажу: "От, може би, лiпше було туй де ближче
купити яку пустку, - i до роботи близько, i всьо". А вiн до мене: "Най
мене, - каже, - бог боронит вiд то© роботи, не хочу © на очi видiти! Волю
з голоду гинути межи добрими людьми, косити, молотити, на жорнах молоти,
що-будь робити за кусник хлiба, нiж маю ту день бути, в тiй западнi!" Та й
як пiшов - i на нинiшнiй день!
Матiй порушився на сво©м мiсцi, почувши сю мову.
- А коли то було, не зна ш? - спитав вiн. - Коли Iван пiшов?
- Та вiн вибрався якось вечором на само© покрови. Не знаю, казали
другi, що го ще видiли у Кирницького.
- А потому чи вернув назад з мiста?
- Та щось говорили, що вернув, i грошi, кажут, взяв вiд пана.
- А ти го видiла потому?
- Нi, не видiла.
- А зна ш допевно, що грошi вiдобрав?
- Знаю допевно, бо-м ще сама ходила до пана питатися. Чекаю цiлий
тиждень - нема. Iвана. Я iду до пана, щоби бодай грошi вiддав. "Що, -
каже, - то ти приходиш по грошi, а твiй чоловiк iно що вчора ту був i
грошi вiдобрав!" Ще ся розтрiскотав па мене! Та й тiлько всього!
Матiй слухав то© бесiди з напруженою увагою i, бачилось, укладав щось в
головi. Довгу хвилю мовчали обо .
- Пропало! - сказав вкiнцi Матiй, важко зiтхаючи. - Нема що i
згадуватиi Як му ся який лихий чоловiк прислужив, то най му бог вiдплатит
за все! Добранiч, небого© Не плач, не журися, чень-то колись бог дасть
добро!
- Ой, уже! - вiдказала жiнка, заходячися з плачу. - Буде менi добро,
але аж на тамтiм свiтi, не ту© Бувайте здоровi, най вам бог стокротне
вiдплатит, що прийшли мене, бiдну, потiшити.
Матiй, не кажучи i слова бiльше, вийшов з хатини. Герман сховався за
угол i видiв ще кiлька крокiв, як старий рiпник iшов, розкладаючи руками
та воркотячи щось пiд носом, немов нараджуючись з самим собою. Але швидко
старий щез в пiтьмi, а Герман, ввесь дрижачи з холоду i вiд навалу нових
думок та догадок, став знов пiд вiкно. Його тверде серце таяло на вид то©
нещасливо© жiнки, вiн виразно чув, що, коли вона говорила - сльози тислися
до його очей, - важкi, горющi, давно не виданi сльози! Вiн чув i бачив аж
тепер, що з нинiшнiм днем кiнчиться для нього старе життя, а завтра
настане нове. Вiн знав добре, що завтрашнiй день застане його вже зовсiм
не тим чоловiком, яким застав його вчора. Переворот вершився бистро в його
душi, переворот глибокий i сильний. Що мало бути змiстом нового життя,
який мав бути його напрям, того Герман не знав, над тим не мiг
застановитися. Та й що йому до того? Коли старий будинок звалиться, коли
ру©ни згорять i спопелiють, то i новий будинок поставити не тяжко. Який
будинок? Пощо? З чого? - покаже час, покаже потреба, покаже совiсть!
По виходi Матiя Iваниха, замкнувши дверi, стояла довгу хвилю насеред
хати, мов остовпiла. Сльози не текли з пiдпухлих, почервонiлих очей,
зойку, заводу, плачу не чути було вiд не©. Вона стояла нерухома i глядiла
нiмо на свою дитину, що спала в колисцi. Тiльки лице ©© показувало, який
бiль лютився в ©© серцi, як вона терпiла. Але хвиля розпуки минула, рвучою
рiкою вибухло зата не горе.
- Дитино моя, дитино моя! - ридала вона, припадаючи до колиски. - Нема
твого тата, не прийде вже нiколи. Л ти, бiднятко, вже так красно кличеш:
та-та-та! Не докличешся тата нiколи, мiй ангелику милий, не докличеш! На
кого ж нам тепер надiятися? Хто нам допоможе в слабостi, в недолi? Хто
догляне, поряту ? Господи, чому лишив мене на таку тяженьку недолю!..
Хлипання перервало ©© завiд. Дитина в колисцi пробудилася вiд ©© голосу
i пiдняла головку вгору, витягла рученята до мами.
- Та-та-та! - пролепетала дитина. - Та-та-та! Бiдна вдова заридала ще
дужче. Невинний, любий голос дитини рiзав ©©, мов нiж, у серце глибоко.
Вона цiлувала ручки дитини, обливаючи ©х гарячими сльозами.
Герман стояв пiд вiкном, мов громом прибитий. Сесь образ нужди,
розбитих надiй, розпуки, побiч дитинячо© несвiдомостi, довершив того, що
не довершили всi рiзнороднi а такi сильнi враження нинiшнього дня. Гарячi
сльози жбухнули з його очей. Його рука судорожно здавила в кишенi цiлу
купу срiбнякiв. Вiн розмахнувся i з цiло© сили кинув ними крiзь шибу до
середини хати. Брязнуло розбите скло, дзенькнуло срiбло, розсипаючись по
хатинi. Той брязк i дзенькiт проразив Германа не менше, як саму Iваниху. В
його ухах вiн звучав як зойк нарiкання, розпуки та жалю. Якась дика,
незнана сила повергла його, i вiн пустився щосили утiкати горi улицею, аж
земля пiд ним задуднiла.
- Господи, що се таке? - скрикнула перелякана Iваниха, почувши брязк
вибито© шиби. Вона озирнулася i зачудуваним оком дивилася на срiбло, що
котилося в рiзнi сторони по хатi. Що се? Вiдки тот несподiваний дар? Хто
змилосердився над ©© нуждою i таким чудним способом посила ©й помiч?..
Вона з диву довго не могла прийти до себе. Аж плач дитини потверезив ©©.
Вона вибiгла надвiр, - але пiд хатиною не було нiкого, тiльки швидкий стук
людських крокiв по улицi показував, куди утiкав Герман.
I що дальше?
Ех, милi читателi, дальше життя пiшло сво©м звичайним ладом, - Герман в
доброго чоловiка не перемiнився. Його милосердний порив пiд вiкном бiдно©
вдовино© хати був хвилевий; хвиля минула, i вiн мусив знов статися тим,
чим зробило його цiле життя - холодним, безсердечним спекулянтом, не
зважаючим на стоп нужди i сльози вдовинi.
I Мошко став у Германа дальше за наставника, а хоть Iваниха i Матiй
удались до суду, щоб перепровадив слiдство над винайденим трупом, то хто
докаже Мошкову вину, коли його власна совiсть мовчить? Кого доля засудила
на потолочення, той буде потолочений, нiякий суд не видвигне його, хiба
вiн сам видвигнеться. Але се далека-далека iсторiя.
чистiм лазурi, в тих чудних_ горах, потоках, дубровах! Щаст - ти мо ! Ти
вiддалося менi, як любка свому милому, ти вiдкрило менi сво лице, подало
менi свою руку, я держу тебе сильно, сильно! Я пiзнаю тебе, чую вiддих
твiй глибоко в серцi, чую, як тепло розгрiва мою кров, i она, звенячи,
мов срiбло, бiжит ясними стругами по мо©х жилах! Щаст , ходи в мо©
обняття, вiддайся менi зовсiм, навiки! Я сильний, молодий, хороший, я хочу
жити, любити, хочу розкошi, супокою, запаху, утiхи! Ходи до мене, я твiй
навiки!
Який легкий, який свобiдний Герман! Яким солодким, чарiвним а сильним
голосом прокликав вiн свою сю пiсню, се закляття! Га©, дуброви, рiки, i
гори, i небо синг, i цвiти пахучi - все, цiла природа звенить, гомонить
вiдголосом його пiснi© Кiлько солодощiв лл ться з кождого слова, з кождого
тону! Як розкiшно диха ться тутка, - нi, розкiш хвилями лл ться в його
грудь, розширю ©© до безмiру... Вiн простер руки широко-широко над
околицею. Вiн улетiв над нею, мов огромний орел, а навстрiчу йому з всi ©
природи гомонить:
- Щаст , я твiй, я сильний, молодий, хороший, я хочу жити, любити, хочу
розкошi, утiхи! Щаст , ходи в мо© обняття! Щаст , вiддайся, вiддайся менi!
Безмiрну, велетну силу чу в собi Герман! Вiн обняв раменами цiлу
околицю вiд краю до краю. Грудьми приляг дэ ©© розкiшно© грудi i лиш
диву ться, як вiн вперед не знав сього. Вiн п'яний з розкошi, притиска
любку до грудi, пестить ©©, налива ться ©© теплом, ©© силою, любу ться
нею, як забавкою, молиться до не©, як до бога! Вона для нього все, вiн
нiчого не бажа , посiвши ©©, - бо тепер нiщо не може розiрвати його з нею.
А вона з божеським усмiхом на лицi глядить йому в очi, та в його огнистих
обняттях, слабне, в'яне, тае... Се пароксизм любовно© розкошi, се зенiт
щастя навiть для щастя самого!..
- Любко, ти богиня!.. Ти вiчна, безсмертна, правда? Що за усмiх, що за
голос, тихий, розкiшний:
- Так, я богиня, я вiчна, безсмертна, - я твоя. З яким жаром Герман
притис до себе безсмертну любку! З якою силою, з якою жадобою п' вiн ©©
огнистi поцiлу©! Бiльше жару! Бiльше огню! Бiльше розкошi! Хвиля така - то
вiчнiсть! Ще, ще!.. Вiн тратить пам'ять, жар перемага його, котиться
потоками лави по його жилах, не да думати. Вiн весь тiльки одно чу - i
очi зажмурив, щоб тiльки повнiше, безконечнiше вливати в себе розкiш всiми
порами тiла.
А вона та , слабне, в'яне в його обняттях... Пахущi цвiти зiв'яли,
потоки повсихали, мов вiд спеки. Але вiн сього не бачить, не чу , а чу
тiльки одно, як жар, сила, живiсть у нього чимраз бiльша , росте,
змага ться, немов переходить вiд не© до нього. I чим сильнiшi стають його
мускули, чим швидше котиться кров в його пульсах, тим i обняття та поцiлу©
його стають сильнiшi, тим бiльше жар обнiма всю його iстоту.
- Ти вiчна, безсмертна, ти моя! - шепче вiн. А вона та , слабне, в'яне
в його обняттях. Не ма сили, щоб промовити слово, не ма сили, щоб
усмiхнутися. Вона тiльки слабо, солодко дише в його обняттях, чимраз
слабше, чимраз повiльнiше. Рожевi гори почорнiли, мов уголь, небо ясне,
лазурне померкло, поблiдло, почорнiло, кра©на щастя щезла, мов хмара, мов
привид. Поволi, поволi сива мряка, удушлива, густа, почала залягати
довкола. Повiнуло холодом, i послiднi слiди щастя забрав з собою той
перший холодний повiв. Герман ще лежав в безпам'ятi, ще був велетом...
- Любко, любко, ти моя, правда? - шептав вiн. Але в тiй хвилi знов
повiнуло холодом, острим, пекучим, i вiн стрепенувся, - замiсть вiчно
молодо© богинi побачив чорного, страшного трупа! Вiн чув, що жар страшний
горить в його кровi, розсаджу його груди, але довкола все було холодно,
гидко, мертво...
- Щаст , щаст , де ти? - кликав вiн в страшнiй тривозi та розпуцi.
Нiхто не вiдповiдав.
- Га, ти покинуло мене, ти вiдвернулося вiд мене, - скрикнув вiн. - Та
годi, ти менi не уйдеш! Я сильний, у мене в кровi цiлi вулкани огню, я
здужаю дiгнати, зловити тебе! Ти не уйдеш менi, нi, нiяким способом!
I вiн пуска ться скаженим бiгом кудись в темну далечину, не бачачи,
куди i за чим. Його сила росте , але вiн чу , що нема вже у нього тако©
легкостi, як вперед. Вiн не може свобiдно знестися вгору, мов орел, не
може ясним поглядом переглянути всю землю, щоб добачити, де окрилося
щастя. Його гарячий, важкий вiддих уноситься перед ним, мов хмара, i
затемню його погляд. Залiзнi, сильнi його мускули м'якнуть, стають
звичайним людським тiлом, хоть утоми ще в них не чу . Вiн летить без
упину. Околицi мигають перед ним, мов образки, рiки блискають, мов перловi
шнури, що прикрашують землю, але не спиняють його в тiй скаженiй погонi.
- Щаст , де ти? Куди ти сховалося? Ти прецiнь вiддалося менi, ти мо !..
- але вiдповiдi нема.
Мряка - вiн кида ться в мряку, мов блискавка. Холод - вiн розжарю
сво©м огнем усе довкола, мов розпечене залiзо. Дерева хиляться, куди вiн
пройде, трави в'януть, цвiти перегоряють на уголь. Але вiн не пита , вiн
летить далi, вiн зна , що мусить дiгнати щастя!
- Стiйте, пречуднi привиди! - кричить вiн, знемагаючи. Жар його почав
остивати, в тiлi чутна утома, в кровi холод.
- Стiй, щаст , ти прецiнь мо ©.
I воно стало. З густо© памороки вирина кра©на - хороша, блискуча,
зелена. Де вiн бачив таку кра©ну? Се не тота, де вперед заблисло його
щастя. Се не тота лагiдна, люба яснiсть, не тото син небо, не тотi рожевi
гори, не тотi цвiти пахучi. Тут небо цiле горюче, червоне, мов луна
безмiрного пожару. Тут гiр нема, тiльки море зеленi, темно©, твердо©,
остро©, а береги того моря - то густа паморока, що хмарою зноситься над
лiсом високого гiнкого бадилля. Тут дубров нема, лиш одинокi групи високих
стрiмких пальм з вiнцями огромного листя, котре маха ться в воздусi
власною силою, мов крила вiтряка. I потокiв срiблистих тут нема, тiльки
далеко десь чути шум водопаду, i в гущавинi бадилля скомлять тигри та
ричать носороги. Де вiн бачив, де вiн бачив сю околицю? Чому вона
вида ться йому такою знайомою? Чому сум якийсь збира його, коли ступа по
тiй горючiй землi, по тих острих, тернистих листях? I запаху любого не
чути, тiльки вогкi повiви гнилизни. Де вiн? Куди занесла його погоня за
щастям?..
Тривожними, дрижачими ногами ступив кiлька крокiв наперед. Чу - шорох
мiж високою травоюi Се переполошена його приходом газель зiрвалася зi сну
i зручними скоками погнала далi i щезла. Але Герман уже не дума , де вiн.
Якась дивна сила здавлю його мислi. Жар якийсь палить його, мов хто огнем
обложив, а прецiнь на чолi виступа холодний пiт. Вiн спiшить наперед. Он
група пальм запрошу його до себе сво ю тiнню, сво©м товстим зеленим
листям, що без вiтру раз в раз шевелиться, мов огромнi вахлярi порушанi
невидимою рукою. Вiн так спiшить до тiнi, такими любощами наповня його
думка про спочинок, так заманчиво манить його листя!..
Ось вiн пiд пальмою, в холодi, коло живого, журчачого джерела.
Але нараз - крiзь темну зелень мигнула рiзнобарвна блискавка, - Герман
почув тiльки, що вона мигом повалила його на землю. Вiн обезумiв вiд
страху i болю. Одну хвилю не знав, що з ним сталося. Але коли оглянувся,
то побачив, що страшенний вуж, той сам Boa constrictor, що у нього був
намальований i котрим вiн не раз так любувався, - обкручував його сво©ми
дужими залiзними скрутелями. Ах, що се вiн зробнвi Пощо iшов в прокляту
тiнь!.. Герман чув, що його смерть близька. Скорими рухами вуж обвивався
круг нього i придавлював його заразом до пня пальми. Холод вiд тiла гадюки
доходив йому до костi, морозив смiлiсть i силу, - вiн не мiг нi крикнути,
нi утiкати, пi боропптпся. Його ноги вже були обпутанi i здавленi, мов
клiщами. Скрутелi доходили вже до грудей, до ши©. Германовi спира дух в
грудi, - вiн чу , що вуж обмотав його доразу, вiн бачить його голову, його
страшеннi, демонiчним блеском, злорадною утiхою граючi очi якраз протав
свого лиця, погляди ©х стрiтались, i Герман помертвiв. Мов ледовими ножами
запоров його в груди той гадючий поглядi Ось паща змi© рознiма ться
широко-широко, мов кровава пропасть, i Герман бачить, як пiд блискучою
лускою корчаться залiзнi мускули гадюки, щоб послiднiй раз здавити свою
жертву, щоб подрухотати ©й костi. Вiн чу страшенний тиск, лютий бiль...
Його очi рвуться наверх, створенi уста харчать, тiло холоне i мертвi ...
"О розпуко! Чи так суджено менi гинути, марно гинути? Щаст мо , чи ти
ж мене сюди завело?.." Ся думка промигнула йому через голову в тiй
страшнiй, послiднiй хвилi. Червонi колеса закрутилися перед його очима,
заливаючимися кров'ю... Ще хвиля, ще один стиск... Але нi! Герман зiбрав
дослiднi остатки сили... нi, не зiбрав, бо свiдомiсть вiдбiгла вiд нього
серед страшного стиску. Сам його органiзм пруднувся в послiднiй натузi так
сильно, так нагло наперед, що скрутелi пустили, звiльнiли, обсунулись, i
Герман, доразу пробуджений, зiрвався на рiвнi ноги, держачи, в судорожно
затиснених руках... що? кого?..
- Прокляте на тебе, - не вдалось!.. - прохрипiв над ним лютий глухий
голос.
Але Герман в сво©м нелюдськiм зрушеннi, не можучи прийти до повно©
свiдомостi зi сну, страху i болю, зiбрав всю свою силу i з найбiльшим
зогидженням кинув до пiдлоги тото холодне, звиваючеся, цiпке тiло, ,котре
держав в руцi. Грохнуло, мов огромний тягар, зойкнуло, мов конаючий. Сесi
два рiвночаснi i рiвно страшнi голоси протверезили Германа. Вiн скочив в
однiй хвилi з лiжка, черкнув сiрником по стiнi i засвiтив свiчку. Що эа
вид показався йому! На пiдлозi лежав його Готлiб з окровавленою головою...
Вiн вився i харчав в страшнiм болю, але з очей його ще не сходила тота
затекла злоба, тота iдiотична ненависть, котра блискотiла в них ще в
полудн , скоро прийшов до батька. Герман став над ним, мов оглушений. Вiн
мимоволi глянув в дзеркало i, побачивши себе, залякся. Його лице цiле
посинiло вiд страшного здавлення, бiлки очей залитi були кров'ю.
- Ти що робиш, вироде? - спитав Герман по довгiй мовчанцi, пiд час
котро© Готлiб все ще лежав на землi з затисненими зубами i часом тiльки
кидався судорожно з болю. - Ти що робиш? - питав далi Герман глухим
дрижачим голосом. - Чого хочеш?
- Прокляте на тебе, - прохрипiв iдiот. - Грошей хочу, давай сюди!
- Грошей хочеш? А за що? Нащо? Ти чим заробив на грошi? Ти, може,
томився на них цiле жит так, як я? А тепер ще батька берешся мордувати,
вироде!
- Давай грошi, то ти дарую жит , давай!
- Най прокляте гови спаде на твою руку, котра пiднялася на батька, i
най она всхне, як суха тернина!
Готлiб страшно захарчав, хотiв зiрватися на ноги, але не мав сили i
покотився аж до нiг Германа. Лице його було страшно блiде, вiн почав
кричати з болю. Германа прошиб той крик до глибини, вiн кинувся до сина,
щоб зав'язати йому рану, але Готлiб почав битися о пiдлогу, кидатися i
кричати, щоб батько не дотулювався до нього.
- Пусти мене, не хочу тво © помочi!
Надбiгла служниця, збуджена гамором, i остовпiла з ляку.
По довгiм шамотаннi Готлiбовi зв'язали хустками руки i ноги, вiдтак
обмили i перев'язали рану i поклали, втомленого, охриплого, ледве живого,
на лiжко. Вiн ще хвилю кричав, але, ослаблий до крайностi, заснув швидко,
мов дерево.
Служниця пiшла, дрижачи зi страху i зачудування i не знаючи, що се все
значить, що сталося з Германом i його сином. А Герман лишився сам в сво©м
кабiнетi.
Все, що сталося пiсля страшно© хвилi його пробудження, тривало так
коротко, минуло так нагло, було таке незвичайне, несподiване, неприродне,
що Герман довгу хвилю стояв серед кабiнету, важко дишучи, без руху, без
ясно© думки. Вiн силувався пригадати i роз'яснити собi все, що сталося з
ним через тих кiлька хвиль, але яснiсть i споминки приходили так поволi,
що довгий час, видячи його стоячого, можна було думати, що се камiнна
статуя, а не живий чоловiк.
Поволi-поволi Германовi прояснювалося все дiло i ставало перед ним в
цiлiй страшнiй правдi. "Мiй син перший бажа мо © смертi. Ненавидит мене
люто, завзято, як найгiршого ворога! За що? Чи на то ж я працював весь
вiк, мучився, ссав, дер, щоб тепер не ^бути безпечним свого житя навiть
перед власною дитиною? А мо щаст , котрим я так славився, - де оно? Коли
в житю я зазнав го? Хiба тогди, як ще малим хлопчиною ©здив на
онучкарськiм вiзку?.. Боже, боже! За що ти покарав мене багатством? За що,
за якi грiхи затро©в мою кров горющою жадобою грошей?.."
I Герман в скаженiм болю грозив небу, зайнявся з всього, мов дитина,
зайнявся перед послiднiм зерном людсько© натури, котре ще остало в нiм,
неперепалене забiйчою золотою гарячкою. Але чим бiльше зайнявся, чим
бiльше кляв, тим тяжче ставало йому. Вiн не мiг зразу переглянути всi ©
незмiримо© пропастi недолi, пониження i одичiння, в котрiй тепер нараз
побачився. Аж тепер звиняючись з всього сам перед собою, вiн розрив всю
погань, яка нагромадилася здавен-давна в його життi, аж тепер побачив ясно
причину всього того, що мучило його i гризло. Якими огнистими палящими
буквами виринали записанi глибоко в його серцi вiчнi закони братолюбства,
чесноти та рiвностi з всiми людьми! Яким безмiрним докором гримiли тепер
до нього всi суспiльнi рани, всi пута та тягарi життя людського, котрих
вiн досi так мало чув, про котрi навiть не думав нiколи! "I ти причинився
до збiльшеня тих ран i доложив свою часть до сего тягаря, що давит братiв
тво©х!" Суспiльна борба, про котру однi балакають з нуди, другi для зиску,
третi з ненавистi до всього, що людське, чесне, природне, - стала лицем к
лицю перед Германом перший раз тепер, в страшнiй хвилi найбiльшого
збурення духового, найбiльшо© тривоги, найтяжчого сердечного болю. Тепер
аж поняв вiн ясно все, що досi морочилося йому, мов соннi привиди. Тепер
поняв, чому його серце щемiло не раз в часi найбiльших спекуляцiйних удач,
чому грижа якась, якесь невдоволення лягало на його серцi за кождий раз,
коли по обрахунку з робiтниками зрахував докупи тотi надвишки, котрi
поуривав ©м iз то© нужденно© заплати, за яку вони ставали у нього на
роботу. Тепер аж поняв Герман, який страшний вiн переступник, вiн, котрий
довгi лiта добивався слави твердого, холодного Geschдftsmann-a, котрий
гордився нею, мов найбiльшою чеснотою, гордився безсердечнiстю та
нелюдськiстю! Але, пiзнавши i понявши се, яким же нужденним, слабим,
нещасливим почувся Герман! Хiба ж вiн сам, з власно© зло© волi став
недолюдком? Нi, вiн мусив ним стати, ступивши раз на прокляту стежку,
мусив зайти до то© цiлi, до котро© зайшов! Мусив! Вiн прецiнь був зразу
бiдним л и б а к о м, вiн бажав вибитися з нужди, бажав щастя, а щастя -
весь свiт каже - в багатствi. I того щастя бажав вiн i бажа донинi, за
тим щастям гнав найпростiшою дорогою. Ба, вiн не мiг спинитися, не мiг
вернути назад, його перли наперед другi, цiла товпа подiбних до нього© Що
ж вiн тому винен, що дорога кiнець кiнцiв завела в пропасть?.. Але хто ж
винен? Герман не мiг на се вiдповiсти, йому мiшалося в головi. "Хто винен
мо©й нуждi, мо©й грижi?.. Хто немилостивою рукою пер мене чимраз далi,
чимраз швидше, хто заслiпив мо© очi, щоби-м не бачив нiчого, а поки не
буду на днi безвихiдно© пропастi? Хто се такий? Хто се такий?.."
Герман боровся з думками, напружався, але не мiг найти вiдповiдi. Його
очi почали без цiлi i виразу блукати довкола по кабiнетi, перебiгати з
предмета на предмет. Нараз зупинилися i впилися в одно мiсце - в образ на
стiнi, в той сам образ, що нинi рано визвав цiлий ряд споминок в думцi
Германа, а вночi оживився в такий страшний спосiб. Герман замер на мiсцi.
Вся тривога, весь забобонний страх, що нинi потрясав його душею, вiджив
тепер в однiй хвилi i витиснув смертельний пiт на Германовiм чолi. Яким
лютим поглядом дивився на нього вуж! Се той сам погляд, котрий в снi
заморозив всю кров в його серцi! Як блищала до свiтла рiзнобарвна луска на
тiлi гадюки! Се тота сама луска, те саме тiло, що дотикалося його в снi,
котрого страшний стиск передавлював його тiло до костi, запирав йому дух в
грудi, висаджував очi з голови! О, так, се той сам вуж! Його сон трива
далi! При меркотячiм блискотi свiчки Герман бачить виразно, як вуж росте,
руша ться, гiросту ться, пiдносить голову догори, закручу хвостом
широчезнi колеса, все ближче, все ближче до нього!..
Га! Що за думка блисла нараз у Германовiй головi! Се не вуж, се
безмiрно довга, зросла докупи i оживлена чарiвною силою зв'язка грошей,
срiбла, золота блискучого! О, так, се певно так! Хiба ж весь блеск, що б'
в очi вiд вужево© луски, - хiба ж ее не блеск золота та срiбла? А сесi
рiзнобарвнi латки на нiм, хiба се не рiзнi векслi, контракти, банкноти?..
О, се певно, се не вуж його обводив сво©ми велетними звоями, а його власне
багатство! А як злобно, як люто глядить на нього зачарована потвора© Вона
певна сво © добичi, вона зна , що ©© металевим перстеням, ©© горючому
блесковi нiхто не уйде© Вона зна , що найпевнiше не уйде ©й Герман, бо вiн
на днi пропастi, вiн жертва розпуки, - й вона, вона завела його сюдиi
Герман все то порозумiв в однiй хвилинi безмiрно© тривоги. Вiн заревiв,
мов ранений звiр, аж вiкна задзвенiли вiд його реву. Вiн чув, що сеся одна
думка валить в порох, в нiщо його цiлого враз з його життям, надiями та
планами, - його прошибло таке саме чуття, якого мусив дiзнавати чоловiк,
котрого заживо четвертують. Зажмуривши очi, вiн в скаженiй безпам'ятi
кинувся наперед, горi стiною, вхопив проклятий образ i гримнув ним до
землi щосили. Золоченi рами розпирслися на боки з лускотом, - але Герман
не отямився. Вiн скочив на полотно, i, мов безумний, почав топтати його,
плювати на малюнок, здряпувати фарбу нiгтями, а далi, приступивши один
кiнець ногою, хопив за другий i роздер на два куснi, зiм'яв ©х в клубки i
кинув геть, через вiкно. Вiн був немов в пароксизмi, - груди пiдносилися i
опадали швидко, кров стукала о пульси, i перед очима все крутилося,
мiшалося, щезало. Вiн убрався i, мов гонений, вилетiв на улицю.
Була пiвнiч. Прозiрчастi клубки хмар надтягали поволi зi сходу i густою
чередою залягли вже бiльшу половину неба. Крiзь невеличкi вiдступи мiж
ними виднiлося темне, глибоке дно неба з блискотячими звiздами. Холодний
вiтер потягав вiд Губицького лiсу. Нiмi кошари бовванiли в сумерку сво©ми
кiнчастими, острими контурами, мов огромнi, остро завершенi стоги сiна. А
нижче, над землею, все тонуло в глибокiй пiтьмi помiж чорними сугорбами.
Тiльки улиця ширшала перед Германовими очима, мов розбурханий i разом
замерзлий потiк болота. Покрай не©, над ровом, iшла вузенька, утоптана
стежка для пiшоходiв. Герман поквапно спiшив нею наперед, спiшив, не
думаючи куди i за чим. Його гнало щось з дому, йому важко було добути ночi
в тiй заклятiй хатi, i вiн iшов наперед долi Бориславом, немов утiкаючи
перед чимось, немов кваплячись до якогось важного дiла.
- Gott's Fluch ьber mir! Gott's Fluch ьber mir! - воркотав вiн,
нагадуючи кроваве, нам'етнiстю, iдiотичним бiшенством викривлене лице
Готлiба, i мимоволi приспiшував ходу.
Сонний Борислав розкинувся круг нього, мов озеро болота, глини, брудних
хат, магазинiв, фабрик, недолi i муки. Вiн знав добре, що вся тота
рiзнородна маса тепер лежить мертва, понята глибоким сном, - а прецiнь
холодний вiтер, що вiяв йому просто в лице, так сильно i так болiсно разив
його нерви, що перед ним немов все довкола колисалось, гойдалось,
розрушувалось. Той мертвий Борислав, котрого всевладним паном, царем вiн
був перед кiлькома годинами, тепер, бачилось, повставав проти нього. Доми
заступали йому дорогу, ями, мов створенi смочi пащi, показувалися перед
його ногами, а з тих ям, iз страшенно© глибiнi, чути було роздираючi
зойки, прокляття i крики смертельно© розпачi та муки конаючих. А заким
Герман мiг отямитися, привиди щезали, лишаючи тiльки в серцi його
ледоватий холод тривоги, мов застромленi стрiли.
- Gott's Fluch ьber mir! Gott's Fluch ьber mir! - проворкотав вiн, i
поперед його очi з переражаючою живiстю перемигнув i цiлий кiстяк Iвана
Пiвторака, - ба, йому здалося, що Iван стояв ось тут перед ним, насеред
дороги, i грозив йому сво ю костяною рукою. Тут його думка, що серед усi ©
то© тривоги шибалася та мiшалася, мов птах в самотрiску, опинилася на
однiм предметi, чепилася його, мов потопаючий слабо© стеблини.
Що сталося з вiрником, що так раптово поблiд i послаб, почувши
оповiдання старого Матiя? Чи дiйсно ся слабiсть прийшла так, сама з себе?
Чи, може, вiрник почува ться до чого злого? Пощо Матiй питався, коли Iван
вiдiйшов вiд роботи? Чому не хотiв говорити нiчо бiльше?.. Сесi мислi
насувалися тепер Германовi до голови з далеко бiльшою силою, нiж при
виплатi. Вiн силувався занятися виключно тим дiлом, не тикаючим просто
його самого, щоб хоть трохи забути все то, що давило i палило його мозок.
Вiн з гарячкою якоюсь почав думати о смертi Iвана Пiвторака, розбирати i
розважати всi обставини. Iван мав думку - заробити тiлько, щоб мiг в
Тустановичах купити собi хату i кусень поля, i для того не брав щотижнево©
виплати, але, жиючи враз з жiнкою, обходився дуже скупо ©© власним
зарiбком, а свiй щадив. Нараз Iван пропав десь, а коли його жiнка прийшла
до Германа допоминатися грошей, що зароби з ©© чоловiк, то Герман увидiв,
що в книжцi видаткiв стояло виразно записано його власною рукою: "Взяв дня
того i того всi грошi". Але Герман дармо напружу свою пам'ять, щэб
пригадати собi, чи вiн платив коли сi грошi Iвановi на руку. Можа бути, що
Iван взяв ©х через руки вiрника, як се не газ рiпники роблять. Але що ж
виходить iз цього всього? Нiчого, поки не возьмем на увагу блiдостi та
слабостi вiрника при оповiданнi Матiя. Так се значить тодi, що Германiв
вiрник або сам пхнув Iвана п'яного до ями, або знав о тiм i, може,
подiлився грiшми з забiйцею?.. То певна рiч, що при трупi не було нiякого
слiду грошей. Ах, а Матiй же казав, що па покрови бачив, як якийсь чоловiк
пив з Iваном. Хто був той чоловiк? Чому Матiй не хотiв сього сказати?.. В
тiм щось мусить бути!..
Такими невеселими думками занятий, iшов Герман далi, щораз далi, аж
опинився геть на самiм краю Борислава, де при купцi стояло кiлька
нужденних, старих, гнилою соломою критих хаток, в котрих жили рiпники. В
однiй з тих хаток, що стояла коло само© дороги, ще свiтилося. Се свiтло
серед загально© пiтьми звернуло на себе Германову увагу. Вiн тихенько
пiдiйшов к хатинi i заглянув крiзь тiсне вiконце досередини. Вiн не знав,
хто жи в тiй хатинi, i йому зовсiм не йшло о то - дiзнатися сього. Щось
перло його придивитися, як жиють тотi рiпники дома, поза роботою, що
говорять, чим занiмаються. Та й того не був Герман так дуже цiкавий, бо
кiлько ж то разiв заходив вiн в такi хатки, кiлько разiв обзирав холодним,
згiрдним поглядом всю мiзероту, котро© повнi вони були вiд гори до споду!
Але нинi дивним якимось способом все, на що поглянув, виглядало для нього
не так, як звичайно, - все, чого дiткнувся, змiнювалося в що iнше, мов
зачароване. Всякi найщоденнiшi i найзвичайнiшi речi показувалися йому нинi
з нових, невиданих досi бокiв, - i ось що потягло Германа пiд вiконце
нужденно© рiпницько© хати. Та тут ждало його ще одно, зовсiм несподiване
зрушення, котре мусило довершити морального перевороту в його душi,
перевороту глибокого, страшного, болiсного, котрий нинi в нiм звершався
силою всiх вражень життя, наслiдком всiх добрих i злих сил, котрi вiн в
собi виробив.
В хатi, до котро© заглянув Герман крiзь вiкно, все свiдчило о страшнiй
нуждi i занедбаннi. Тiсна хатина з голими, давно не бiленими, закоптiлими
стiнами подобала радше на грiб, нiж на людське помешкання. Бiльшу половину
вiльного мiсця в нiй забирала глиняна пiч з припiчком, до котрого припирав
дощаний тапчан, застелений соломою i накритий грубою веретою. Ог i тiлько
всi © постелi! Нi стола, нi стiльця не було. На жердцi над тапчаном висiло
кiлька лахiв жiночих, а над тапчаном, на трьох шнурах, дощана, грубо збита
колиска. Тiлько всi © посуди побачив Герман всерединi. На тапчанi сидiла
молода ще, хоть нуждою i невсипущою важкою працею страшно пiдточена жiнка.
На нiй була брудна, зрiбного полотна сорочка i ще бруднiша мальованка, а
на головi старий чепець i поверх нього надвержена дiрява хустина непевно©
барви, з-пiд котро© спадало довге волосся. Вона одною рукою злегка
погойдувала колиску, а другою час вiд часу втирала сльози, що, видно,
насилу перлися ©й до очей. Герман знав добре тоту жiнку - то була вдова по
Iванi Пiвтораку. Перед нею, обернений до вiкна боком, сидiв на припiчку
старий Матiй з невiдступною файчиною в зубах.
- Ей, Марисе, Марисе! - говорив старий Матiй м'яким, тремтячим голосом.
- Не такого я житя надiявся для тебе та й для Iвана! Та що! Не знати, чи
бог не судив, чи лихi люде не дали!
Марися замiсть вiдповiдi заридала вголос, захлипала, мов дитина.
- Цит же бо, - уговорював Матiй, - не час тепер плакати, нiчо не
поможе, лиш здоров'я шкода! Тогди було плакати та кричати, коли пропав зо
свiту, - тогди би то було ся бодай на щось здало, а тепер!..
- Ох, господоньку мiй, - зойкнула бiдна жiнка, - або ж я, нещаслива,
знала, де вiн ся подiв? Говорив ми, що пiде до Дрогобича, а вiдтам до
Тустанович, щоби доразу сторгувати той нещасливий грунт, потому ще десь
мав пiти. Що небiжчиковi не кажу: "От, може би, лiпше було туй де ближче
купити яку пустку, - i до роботи близько, i всьо". А вiн до мене: "Най
мене, - каже, - бог боронит вiд то© роботи, не хочу © на очi видiти! Волю
з голоду гинути межи добрими людьми, косити, молотити, на жорнах молоти,
що-будь робити за кусник хлiба, нiж маю ту день бути, в тiй западнi!" Та й
як пiшов - i на нинiшнiй день!
Матiй порушився на сво©м мiсцi, почувши сю мову.
- А коли то було, не зна ш? - спитав вiн. - Коли Iван пiшов?
- Та вiн вибрався якось вечором на само© покрови. Не знаю, казали
другi, що го ще видiли у Кирницького.
- А потому чи вернув назад з мiста?
- Та щось говорили, що вернув, i грошi, кажут, взяв вiд пана.
- А ти го видiла потому?
- Нi, не видiла.
- А зна ш допевно, що грошi вiдобрав?
- Знаю допевно, бо-м ще сама ходила до пана питатися. Чекаю цiлий
тиждень - нема. Iвана. Я iду до пана, щоби бодай грошi вiддав. "Що, -
каже, - то ти приходиш по грошi, а твiй чоловiк iно що вчора ту був i
грошi вiдобрав!" Ще ся розтрiскотав па мене! Та й тiлько всього!
Матiй слухав то© бесiди з напруженою увагою i, бачилось, укладав щось в
головi. Довгу хвилю мовчали обо .
- Пропало! - сказав вкiнцi Матiй, важко зiтхаючи. - Нема що i
згадуватиi Як му ся який лихий чоловiк прислужив, то най му бог вiдплатит
за все! Добранiч, небого© Не плач, не журися, чень-то колись бог дасть
добро!
- Ой, уже! - вiдказала жiнка, заходячися з плачу. - Буде менi добро,
але аж на тамтiм свiтi, не ту© Бувайте здоровi, най вам бог стокротне
вiдплатит, що прийшли мене, бiдну, потiшити.
Матiй, не кажучи i слова бiльше, вийшов з хатини. Герман сховався за
угол i видiв ще кiлька крокiв, як старий рiпник iшов, розкладаючи руками
та воркотячи щось пiд носом, немов нараджуючись з самим собою. Але швидко
старий щез в пiтьмi, а Герман, ввесь дрижачи з холоду i вiд навалу нових
думок та догадок, став знов пiд вiкно. Його тверде серце таяло на вид то©
нещасливо© жiнки, вiн виразно чув, що, коли вона говорила - сльози тислися
до його очей, - важкi, горющi, давно не виданi сльози! Вiн чув i бачив аж
тепер, що з нинiшнiм днем кiнчиться для нього старе життя, а завтра
настане нове. Вiн знав добре, що завтрашнiй день застане його вже зовсiм
не тим чоловiком, яким застав його вчора. Переворот вершився бистро в його
душi, переворот глибокий i сильний. Що мало бути змiстом нового життя,
який мав бути його напрям, того Герман не знав, над тим не мiг
застановитися. Та й що йому до того? Коли старий будинок звалиться, коли
ру©ни згорять i спопелiють, то i новий будинок поставити не тяжко. Який
будинок? Пощо? З чого? - покаже час, покаже потреба, покаже совiсть!
По виходi Матiя Iваниха, замкнувши дверi, стояла довгу хвилю насеред
хати, мов остовпiла. Сльози не текли з пiдпухлих, почервонiлих очей,
зойку, заводу, плачу не чути було вiд не©. Вона стояла нерухома i глядiла
нiмо на свою дитину, що спала в колисцi. Тiльки лице ©© показувало, який
бiль лютився в ©© серцi, як вона терпiла. Але хвиля розпуки минула, рвучою
рiкою вибухло зата не горе.
- Дитино моя, дитино моя! - ридала вона, припадаючи до колиски. - Нема
твого тата, не прийде вже нiколи. Л ти, бiднятко, вже так красно кличеш:
та-та-та! Не докличешся тата нiколи, мiй ангелику милий, не докличеш! На
кого ж нам тепер надiятися? Хто нам допоможе в слабостi, в недолi? Хто
догляне, поряту ? Господи, чому лишив мене на таку тяженьку недолю!..
Хлипання перервало ©© завiд. Дитина в колисцi пробудилася вiд ©© голосу
i пiдняла головку вгору, витягла рученята до мами.
- Та-та-та! - пролепетала дитина. - Та-та-та! Бiдна вдова заридала ще
дужче. Невинний, любий голос дитини рiзав ©©, мов нiж, у серце глибоко.
Вона цiлувала ручки дитини, обливаючи ©х гарячими сльозами.
Герман стояв пiд вiкном, мов громом прибитий. Сесь образ нужди,
розбитих надiй, розпуки, побiч дитинячо© несвiдомостi, довершив того, що
не довершили всi рiзнороднi а такi сильнi враження нинiшнього дня. Гарячi
сльози жбухнули з його очей. Його рука судорожно здавила в кишенi цiлу
купу срiбнякiв. Вiн розмахнувся i з цiло© сили кинув ними крiзь шибу до
середини хати. Брязнуло розбите скло, дзенькнуло срiбло, розсипаючись по
хатинi. Той брязк i дзенькiт проразив Германа не менше, як саму Iваниху. В
його ухах вiн звучав як зойк нарiкання, розпуки та жалю. Якась дика,
незнана сила повергла його, i вiн пустився щосили утiкати горi улицею, аж
земля пiд ним задуднiла.
- Господи, що се таке? - скрикнула перелякана Iваниха, почувши брязк
вибито© шиби. Вона озирнулася i зачудуваним оком дивилася на срiбло, що
котилося в рiзнi сторони по хатi. Що се? Вiдки тот несподiваний дар? Хто
змилосердився над ©© нуждою i таким чудним способом посила ©й помiч?..
Вона з диву довго не могла прийти до себе. Аж плач дитини потверезив ©©.
Вона вибiгла надвiр, - але пiд хатиною не було нiкого, тiльки швидкий стук
людських крокiв по улицi показував, куди утiкав Герман.
I що дальше?
Ех, милi читателi, дальше життя пiшло сво©м звичайним ладом, - Герман в
доброго чоловiка не перемiнився. Його милосердний порив пiд вiкном бiдно©
вдовино© хати був хвилевий; хвиля минула, i вiн мусив знов статися тим,
чим зробило його цiле життя - холодним, безсердечним спекулянтом, не
зважаючим на стоп нужди i сльози вдовинi.
I Мошко став у Германа дальше за наставника, а хоть Iваниха i Матiй
удались до суду, щоб перепровадив слiдство над винайденим трупом, то хто
докаже Мошкову вину, коли його власна совiсть мовчить? Кого доля засудила
на потолочення, той буде потолочений, нiякий суд не видвигне його, хiба
вiн сам видвигнеться. Але се далека-далека iсторiя.