Страница:
до склепу свого знакомого, блаватного купця Менкеса. Та недовго тривав
його спокiй. Син i тут не переставав бути тим, чим зробила його напiв
природа, а напiв виховання матерi, i дуже часто Германовi приходилося
слухати жалоб других суб' ктiв, ато i самого принципала, дуже часто
приходилося йому сплачувати значнi суми за шкоди, яких понаробляв його син
в рiзних мiсцях.
Але поволi-поволi, з ростом ма тку, потухала спекуляцiйна гарячка в
Германовiй кровi. Вiн тепер уже став найпершим багачем помiж всiми
бориславськими капiталiсiами. У нього було кiлькасот власних ям,
кiльканадцять дестилярень, на нього працювало кiлька тисяч робiтникiв,
працювало пiд надзором невмолимих неробiв-жидiв, котрим Герман за те
тiльки i платив по 40 - 60 кр[ейцерiв] денно, щоби наганяли робiтникiв до
роботи вiд рана до ночi. За 15 лiт вiд часу почину бориславсько©
спекуляцi© Герман закупив бориславську домiнiю i ще кiлька шляхетських
посiлостей в околицi i став уже дiдичем. Але разом з тою щасливою хвилею,
коли се сталося, настав в життi Германа новий, зразу дуже мало видний, але
все важний зворот. Його очi, досi заслiпленi тiльки одною жадобою, занятi
тiльки шуканням одного - багатства, тепер, найшовши його, почали
оглядатися навкруги,почали пильнiше роззирати всi обставини, серед котрих
текло життя Германа. Той, так сказати, критичний зворот не надiйшов разом,
не став нiколи дотепер надто сильний, але все-таки багато вражень, котрих
Герман вперед недобачував, пiдпадали йому пiд очi, будили його увагу,
мутили потрохи супокiй i, падучи поволi, незначно, час вiд часу, мов
краплi холодно© води на розiгрiте тiло, разили його глибоко, лютили i
перероблювали цiлу його вдачу, весь свiтогляд.
Окрiм дивно© натури сина,котра перша звернула на себе його увагу, вiн
швидко покмiтив, що i його жiнка в сво©м родi не менше цiкаве i сумне
явище, i коли темперамент сина не мож було назвати iнакше, як хоробливим,
- то i вона зовсiм не була нормально розвита. Ожепившися з нею, Герман
вiдразу кинувся до сво©х дiл, з головою потонув в них i не бачив, як жива,
б сiдлива i яко-тако привiтна дiвчина, з котрою вiн оженився,
перероджувалась, перемiнялася поволi в зовсiм другу, не подiбну до першо©.
Вона зовсiм не була образована, а доки ще незабезпечене становище Германа
наганяло ©й страх о будущу долю i заставляло до яко©-небудь роботи, доти i
до людей була подiбна. Але швидко ма тковий стан Германа полiпшився, йому
нiчого, було боятися о будущий хлiб, - сам не знаючи, як i коли, вiн став
жити вигiднiше, в поряднiй, хорошо мебльованiй хатi, став держати слуг,
конi, далi закупив в Дрогобичi кiлька камениць на власнiсть, - i тут життя
його жiнки пiшло зовсiм другою дорогою. Всяке заняття" всяку роботу вона
покинула, стала ©сти смачно i багато, немов хотячи винадгородити собi
давнiшi часи недостатку. Стро© занiмали ©© якийсь час, i вона видавала на
них немало грошей. Але чим дальше в лiта, тим бiльше вона товстiла i
лiнивiла. Цiлими днями вона сидить, бувало, в м'якiм, вигiднiм фотелi пiд
вiкном та смотрить на ринок. © лиця стали повнi i вiддутi, очi, колись
чорнi, блискучi i заманчивi, тепер стратили блиск i стали немов олов'янi,
голос понизився, згрубiв, а рухи стали тяжкi i неповоротлив!. Людська жива
подоба замiтно тонула в надмiрi м'яса i товстостi. Панi Гольдкремер на
всякого, хто ©© бачив, робила прикре, аж гидке враження.
Безграничне лiнивство, фiзичне i духове, виродило у не© також
упертiсть, властиву iдiотам, котрим годi подумати очiм-небудь, значить,
годi i рiшитися на яку-небудь змiну, на який-небудь живiший крок. Вона так
боялася всякого руху, всяко© змiни довкола себе! Вона й синовi свому
передала тото iдiотичне лiнивство i тоту тупiсть, тiльки що у Готлiба до
не© примiшалася ще вiтцева гарячка, виступаюча рiдкими вибухами лютостi i
вiчною жадобою нищення, псування та трачення всього без думки i без цiлi.
Правда, школа, товариство, в котре вiдтак ввiйшов Готлiб, обтесали трохи
його дику вдачу, але не змiнили ©©. Вона виявлялася тепер рiдше, нiж
вперед, але все-таки виявлялася, скоро що-небудь збоку дало до сього
досить сильний товчок.
Герман не швидко успi в докладно приглядiтися всьому тому. Зразу не
клав на то велико© ваги. Але вiчна нерухомiсть, бездiйнiсть i упертiсть
жiнки лютила його, гарячкового, непосидючого спекулянта. Вiн часто починав
з нею сварку, але все надармо. Вона не раз i вiдповiдати йому не хотiла
або на його бесiду вiдповiдала напiвдобродушним, напiвглупим смiхом.
Герман лютився i вибiгав з дому. Подiбнi сцени послiднiми часами ставали
щораз частiшi. Германовi робилося дома чимраз прикрiше, вiн чувся немов в
рiзницькiй ятцi, переповненiй запахом свiжого м'ясива. Щось мов перло його
з дому, але сам вiн не знав куди дiтися. Та щастя його, що вiн не зовсiм
ще ясно бачив, що се за люди, з котрими йому треба жити, що се за натури -
його жiнка i син! Щастя його, що вiн не знав, чому вони такi дивнi,
капризнi, упертi, що вiн уважав ©х здоровими людьми! Коли б вiн був знав,
яка велика мiрка помiшання розуму i психiчно© недуги лежить в ©х кровi,
вiн, певно, не буз би мiг i днини ночувати з ними пiд одною стрiхою!
Правда, життя i природа - се дуже консеквентнi дiячi, вони швидко показали
йому i тот бiк дiла, але все-таки ближче застановлення могло б було
злагодити переворот, а то i зовсiм звести його на супокiйну дорогу
лiкарського та психiатричного рятунку.
I тепер, в хвилi найбiльшо© переваги рефлексi© та споминок, яку досi
тiльки переживав Герман, вiн не задержувався довго над картинами свого
родинного життя, - так дуже те життя йому обридло. Саме вчора у нього була
завзята передирка з жiнкою, в котру вмiшався i син, що на той час був
дома. Герман тепер вже i не тямить, о що ©м пiшло, але тiльки тямить, що
жiнка i син насiли на нього так, що мусив утiкати з дому. Жiнка лаяла
його, а син грозив, посинiвши зi злостi. Герман сплюнув перед себе з
досади. "Прокляте боже на таке жит !" - шепнув вiн, беручися до роботи.
Швидко перо заскрипiло по шорсткiм сивiм паперi. Але рефлексiя ще не
втихла. Герман зупинився по хвилi, поглядаючи на великi стовпи цифер, що
п'ялися перед його очима на паперi.
- Для кого то все? - прошептав вiн. - Хто з того схiсну ? А на се
прецiнь весь мiй вiк пiшов, всi мо© сили!
Але дiловий, практичний чоловiк в однiй хвилi обiзвався, i всi
непотрiбнi рефлексi© втихли, поховалися геть, мов малi дiти перед рiзкою.
Герман встав, пройшовся по комнатi, випив склянку води i засiв до роботи.
Була одинадцята година. Сонце жарило, а вiтер крiзь вiкно заносив до
кiмнати розпарений нафтовий сопух i безконечний гук, крик та гамiр
робучого люду. Герман все щесид'вi писав, незважаючи на нi що. Вiн умисно
хотiв набити собi голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другi, поганi
думки.
Нараз дверi до його покою з лускотом створилися, а в них показалося
нагло, мов червона блискавка, широке, розгорiле лице його сина. Ще
хвилька, а перед ним стояв Готлiб, задиханий, покритий курявою, з
блискучими очима i стисненими кулаками.
- Га, - промовив вiн, важко дишучи i падучи безсильно на канапу.
Герман, перепуджений i здивований, випулив на нього очi.
- А ти чого сюда прибiг? - запитав вiн по хвилi. Готлiб не вiдповiдав.
Видно, що вiн пiшки перейшов всю дорогу з Дрогобича, та й то перейшов
швидко. *Що ж таке сталося? Чого йому треба?" - думав собi Герман,
дивлячися на сина i ждучи його вiдповiдi. Вiдповiдi не було.
- Ну, що ж там такого? - промовив Герман ласкавiше. - Чого-сь прийшов?
Послiдп запитання стрясло нараз Готлiбом, мов iскра електрична. Вiн в
однiй хвилi зiрвався i прискочив до вiтця.
- Грошi давай, чу ш? Грошi! - скрикнув вiн, чiпаючи його за груди. -
Грошi давай, - менi грошi треба, - багато, чу ш!..
Голос ледве продирався Гетлiбовi крiзь пересохле горло. Його руки
дрижали. Герман поблiд зi страху. Вiн не знав що робити: чи кричати о
помiч, чи уговорювати сина по-добру.
- Нащо ж тобi грошi? - спитав спокiйно Герман. Вiн силувався на спокiй,
хоть чув, що йому щось пiд горло пiдступа , немов хоче його удушити.
- Треба! Треба! Не питай! - кричав Готлiб, шарпаючи його. - Давай
швидко, у тебе ©х i так много! Давай!..
Готлiбiв голос урвався. Герман поглянув на його лице, в його очi...
Боже! Що за дикiсть, що за страшна жадоба! Йому стало страшно i мерзко,
немов се не власна його дитина, а якийсь гад дотика ться тiла. Зачудування
перейшло в гнiв. Вiн одним замахом вiдопхнув сина вiд себе так, що той,
хитаючись, покотився в кут к стiнi.
- Що, - крикнув тепер Герман, дрижачи з гнiву, - ти вiдки? Що ти за
один? Чи так ся до тата з просьбою приходит? А, ти смi ш на мене руку
пiднiмати? Не зна ш, що в письмi написано: "Усхне рука, котра пiднiмався
на батька!" I ти за грiшми? Зараз кажи, нащо ©х тобi?
Готлiб, як упав на канапу, так-таки i лежав, не кажучи i слова. Вiн раз
тiльки поглянув на батька, але таким ненависним, злобним, затятим
поглядом, що Герман замовк i, сплюнувши та пройшовшися два-три рази по
комнатi, сiв назад до роботи, не звертаючи уваги на сина.
Настало полудн . Служниця ввiйшла i звiстила, що обiд готовий.
- сти пiдем! - обернувся остро батько до сина. Готлiб, не кажучи
слова, встав i пiшов до обiду. Вiн ©в сво©м звича м, багато i пажерливо, -
але се не дивниця була Германовi. Дивниця була йому тiльки то, що Готлiб з
такою жадобою випивав склянку за склянкою вина, котре стояло на столi.
Герман бачив, як Готлiбовi очi розгорялися чимраз дужче, грубi, вишнево©
краски губи рушалися, але нi одно слово не виходило з уст. Бачилось,
Готлiб бесiдував, радився сам з собою не чутним нiкому голосом. Батько
зразу хотiв заборонити йому пити так багато, але далi подумав собi:
"Нехай, - швидко засне, то i перейде все". I дiйсно, Германовi недовго
прийшлося ждати. Ще за обiдом сон зло-мив Готлiба, вiн перевернувся на
софку i захропiв, розкинувши руки i ноги i широко розтворивши уста. Вiн
лежав так перед Германом недвижний, тiльки губи раз в раз шевелилися,
немов та мнича нарада з самим собою не переставала i у снi.
III
Сонце похилялося з полудня. Його гаряче промiння сипалося iскристим
градом на Бораславське узгiр'я, розсипаючись по сугорбах сiро© глини,
видобуто© з глибочезних ям, розпалюючи тонкi дротянi линви, навиненi на
корбах, заламуючись i мигтячи всiми фарбами веселки на калюжках та
потiчках, котрих стухла, болотниста вода покрита була зверху густою,
пливкою нафтою. Ясне, погiдне небо горiло над гарячим Бориславом i
виглядало так само сiро, як цiла зруйнована околиця. Вiтер нi разу не
шевельнув воздухом, не повiнув холодом, не розсiяв важкого, густого
сопуху, що, виходячи з ям, з глини, з потокiв, з брудних магазинiв,
залягав хмарою над Бориславом, спирав дух в грудi. А ще гори, обрубанi з
лiсу, покритi голими стирчачими пеньками або зовсiм вигорiлими шутроватими
та к.чме©iястi©мп галявами, доповнювали сражения того сумного кра виду.
Голоси, що рано розлягалися i зливалися в один безмiрний гамiр,
заповняючий всi закамарки Борислава, - тепер змовкли. Якась сонна мертвота
залягала довкола. Тiльки рiпники в сво©х зароплених сорочках, самi
заропленi по очi, лiниво поверталися коло ям, крутячи корбами, та теслi
цюкали рiвностайно сво©ми топорами о дерево, мов великi жовни. Всякий рух,
який видно було довкола, всякий голос, який мож було учути, - iсе
нагадувало радше повiльний, сонливий рух та туркiт величезно© машини,
тiльки що колеса, зубцi, загачки та шруби то© машини були живi люди з
тiлом i кров'ю. Думка, не находячи нiчого принадного нi поверх землi, анi
над землею, мимоволi ниряла в тоту темну, страшну глибiнь, де тепер, в тiй
самiй хвилi, мучаться, працюють, риють тисячi людей, де кипить робота,
ожива або завмира надiя, бореться життя зi смертю, бореться чоловiк з
природою. Кiлько сумних зiтхань, тривожних думок, гарячих молитов, п'яних
викрикiв розляга ться в нутрi землi, але наверх не видобува ться нiщо,
крiм удушливого сопуху, все пожира земля, глибiнь, пiтьма, мов той
старосвiтський божок власнi дiти. А сонце горить на небi, мов розпечена
залiзна куля, i, ба-читься, навмисне силу ться якнайшвидше висушити всю
силу, всi живi соки в тих чорних, послаблих рiпниках i в тих голих,
обнищених з лiсiв, тiльки беззубими чорними пеньками на©жених горах.
Герман Гольдкремер не мiг нинi по обiдi i на хвилю заснути, - так
зрушили його рiзнi враження нинiшнього дня. Вiн вийшов зi свого помешкання
i пiшов на Новий Свiт, де було найбiльше i найбагатших його ям. По дорозi
минав вiн багато чужих законiв, але не обзирався на них, силувався навiть
нiчого не видiти, нiчим не займатися, бо чув, як всяка, хоть i
найзвичайнiша рiч дивним способом тривожить його роздразненi нерви. Вiн
був немов в гарячцi, коли всякий, хоть i зовсiм легенький дотик на болюче
тiло вида ться хорому важким ударом. Герман сам не знав, що з ним сталося
сьогодня. "Чи я мало спав, чи перестудився, чи що такого?" - воркотав вiн
сам до себе, чуючи в собi тоту дивну, нечувану змiну. Йому здавалось
iменно, що на все вiн нинi дивиться якимись новими очима i що весь
Борислав нинi для нього якийсь новий свiт. Що се мало значити? Чому,
напримiр, худi, нужденнi, чорнi лиця рiпникiв, працюючих коло ям, нинi так
глибоко щемiли в кого серцi, а звичайно навiть уваги його не звертали на
себе? Чому ©х порвана, перегнила, зароплена одежа нинi обходила його
далеко бiльше, нiж груди воску, котрi вони раз за разом витягали з ям?
Вiдки йому прийшла в голову думка, що тамтому в ямi мусить бути страх
негарно сидiти в такiй глибiнi i в такiй задусi цiлих 6, а то не раз (в
його ямах) i 12 годин? Що за невидима сила навернула йому на голову
питання: як же то муситься жити дома тим людям, коли вони волять iти сюди
за такий нужденний заробок та страшно бiдити? "Нужденний заробок!",
"Страшно бiдити!"... Так, тотi iменно фрази, з котрих вiн не раз так ©дко
насмiхався, в котрих правду нiколи не хотiв повiрити, просунулися тепер
через саму тайну глибiнь його душi, мов чорнi хмари, передвiсники бурi. Що
сталося з Германом? Яким чудом приходить вiн до подiбних рефлексiй, вiн,
твердий, практичний, вирахований Geschдftsmann, вiн, у котрого ставало на
тiлько серця, щоб за найменше припiзнення, за найменшу недбалiсть, за
найменше грубе слово навiть уривати сво©м робiтникам з платнi? Вiдки вiн
сам тепер приходить до подiбних думок? Хiба вiн не зна , що се все
дурницi, dummes Zeug, як вiн сам звичайно говорив перед другими?
О, Герман зна все то дуже добре i тямить дуже добре сво© власнi науки,
але що ж, се була якась така погана хвиля, коли подiбнi думки шибнули йому
в головi. Вiн стара ться насилу прогнати ©х. Iдучи звiльна стежкою помiж
ями, минаючи рiпникiв та жидiв, що з пошануванням кланяються "такому
велике пан з нашi вiри", - вiн насилу хоче занятися рахунком, дiловою
комбiнацi ю. Ось послiднiми тижнями ями принесли йому о 20 тисяч менше
доходу, нiж звичайно, - в його касi почина показуватися недобiр, -
робiтники коштують багато, бо косовиця настала, а тут контракт з рiзними
фiрмами виходить. Правда, при належитiй натузi можна щедiгнати хибу, -
треба лишень наняти бiльше робiтникiв i створити два закопи, котрi недавно
мусив заперти задля недостачi рук. Але що ж, се також ризико. Ану ж в
законах покажеться жила води, - а се рiч дуже легка, i так уже декуди
сльозить вода в штольнях. Тодi пропала робота, i треба довгого часу, заким
воду вичерпати. На нафту нiщо надiятися, бо i джерела вже майже вичерпанi,
та й вона, впрочiм, не оплачу ться, не видержу конкуренцi© з заграничною.
Лихо! От, якби так тепер порядну жилу воску надибати, то се би якраз
помогло! Але тут Герман запинився. Його переслiдувала вже вiд тижня думка,
що щастя почина вiдвертатися вiд нього, а тепер вiн знов щастя просить -
о жилу воску! Пуста просьба! Жили не добуде, недобiр буде побiльшуватися,
вода залл закопи, контракт пропаде, все, що вiн через тiлькi лiта з такою
мукою, грижею, працею i гарячкою назбирав i нагромадив докупи, - все
пропаде, розслизнеться, розвi ться, мов порох на вiтрi, бо щастя
вiдвернулося вiд нього! Так, воно вiдвернулося, вiн отiм сильно
переконаний. Вiн зна з досвiду, що поки чоловiковi щастя сприя , поти
тiло його сильне, мов залiзо, нерви твердi, мов сталь, думка ясна i певна
себе, поти цiлий чоловiк подiбний до блискучо© остро© стрiли, випущено© з
лука i з свистом летячо© просто до цiлi. Герман був колись - недавно ще -
такою стрiлою! Але нинi вiк не той© Нинi вiн дразливий, зламаний, нинi
грижа ©сть його серце, травить його силу, мiша його думку, - нинi щастя
покинуло його, вiдвернулося вiд нього!
Такi невеселi думки шибали по головi Германа. Вiн i незчувся, коли став
перед першим сво©м законом. Кошара з дощок i рiзаних стовпкiв розсiлась
над ямою, мов сiре циганське шатро, - всерединi було брудно i душно, хоть
кошара не запиралася нiколи; всякого, хто знадвору входив до не©, сумерк
хапав за очi; аж по довшiм часi можбуло до нього привикнути i розглянути
добре все, що всерединi находилося. Герман увiйшов.
Рiпники iно що пополуднували i бралися до роботи, ©х було чотири, самi
молодi парубки. Один давно вже стояв при млинку i млинкував свiжий воздух
до ями. Поки се не зробиться, не мож лiзти в глибiнь. Два другi
приладжували третього, котрий мав спускатися вдолину. Вони оперезали його
шле ю попiд пахи i вiдтак причепили шлею до дротяно© линви. Парубок,
приладжений таким способом, стояв над ямою, не кажучи i слова.
- А що, чей уже мож спускати? - сказав один з тих, що його оперiзували.
- Ану, Миколо, подай ему там оскарб i лiхтарню, - швидко, небоже.
- Ну, ну, нiщо квапитися, час до вечора, - вiдповiв тамтой вiд
млинка. На тi iменно слова Герман надiйшов до кошари.
- Так, так, час! Поволеньки собi поводiтся! - крикнув вiн гнiвно. -
Вже друга година, а ти ще наверха?
Рiпники не ужахнулися, не переривали сво © роботи при Германивiм
приходi, нi один навiть не поглянув на нього. Микола рiвнодушно складав
оскарб i мотику в бляшаний кибель, причеплений на кiнцi линви; Семен
млинкував далi, хитаючися притiм на оба боки, мов п'яний, а Стефан
причепив шнурок до пружини, на котрiй стримiв дзвiнок, вiдтак засвiтив
лiхтарню i дав ©© Гриневi.
- Чому швидше не робите? - крикнув знов Герман, котрого найдужче лютила
тога рiвнодушнiсть.той дерев'яний супокiй рiпникiв.
- Так робимо, як можемо! - вiдповiв Семен. - Таж годi его спускати в
замороку! Самi зна те, що вiсiмдесят сяжень - то не жарт!
- Ну, Гриню, бери лiхтарню та iди в божий час, - сказав Стефан.
Гринь взяв лiхтарню i ступив одною ногою в кибель, а рукою взявся за
линву. Стефан i Микола стали до корби. Поволi замахувала вона сво©м
крилом, i линва, мов червона змiя, почала сховзуватися з валу, на котрiм
була навинута. Гринь ще стояв на березi ями. На його лицi крiзь густу
верству глини i кип'ячки мож було добачити якийсь неспокiй, якусь тривогу
i щось мов боротьбу з самим собою. Через його голову перемигнула
блискавкою думка про дiм, про стару матiр, котра завтра, в недiлю, жде
його на обiд. А тут ось перед ним ся глибоченна, 80-сажнева пропасть,
брудна, вонюча i тiсна, мов життя в нуждi. А там в глибинi кiлько-то
рiзних, невидимих сил грозить йому! Хто зна , чи за годину, за двi його
товаришi не витягнуть холодного трупа? Хто зна , хто зна !.. Дрож прешла
по його тiлi, коли кибель почав тонути вдолину, коли на його лице повiнув
важкий пiдземний холод. Йому стало так тяжко, як ще нiколи. Ось вiн,
стоячи одною ногою в киблi, рукою держачися линви, перевис в воздусi i
захитався над западнею. А корба невпинно маха сво©ми крилами, линва
невпинно сховзу ться звалу, - вiн тоне, тоне повiльно, тихо... Йому дух
захапу , - дрижачим голосом кричить сво©м товаришам на прощання звичайний
гiрницький оклик:
- Glьck auf!
- Glьck auf! - вiдповiдають серед глибоко© тишi три голоси, - нi, не
три! I четвертий, непевний, притишений голос Германа повторив також:
- Glьck auf!
- Iди з богом! - додав Микола i залощу. Гриць утонув в темнiй пропастi.
В кошарi тихо. Анi один голос не перерива тишi. Всi мовчки працюють.
Колеса, намазанi кип'ячкою, обертаються нечутно,мов духи серед сумерку.
Линва тихо сховзу ться i хита ться. Всiм якось важко, немов при похоронi,
коли спускають трумну до гробу. Дивна рiч! Щодень кождий з них бачить те
саме: спуска ться чоловiк до ями, - i щодень те саме важке, гнетуче чуття
здавлю душу, щодень верта думка: "Ось спуска мо до гробу живого
чоловiка!"
Герман стояв i дивився, дивився i мовчав, вiй сам не знав, що з ним
робиться. Як пильно, як уважно слiдив вiн нинi за виразом лиця тих
рiпникiв, а особливо того, що втонув в глибинi, того "живо похороненого!"
I диво! Тi самi чуття, що шевелилися в них, що викликували в них дрож, i
зiтхання, i тривогу, - тi самi чуття бушували i в його грудi, але як
сильно, як страшно! Все то, що мельком перелетiло через думку Гриневi,
коли стояв над ямою, все 'ю переходило i через думку Германа, але як ярко,
як живо, як важко! В його уявi рисувався не один сбраз нужди, розпуки,
недостатку, - не один, а тисячi, i всi вони зливалися в одно бушуюче море,
в одну страшну заливу недолi, в котрiй гримiли i стугонiли якiсь змiшанi,
глибокi голоси. Тих голосiв вiн не мiг поняти, хоть знав, що воно щось
страшне. Вiн стояв в кутi кошари, нерухомий, холодний, i силувався
позбутися страшних привидiв. Вiн широко отворив очi, щоби вид дiгаЮстi
прогнав марева. Але i дiйснiсть не могла його потiшити анi успоко©ти. Бо
чи ж його марева не були тота сама дiйснiсть, тiльки бiльше оживлена,
пiднесена фантазi ю на вищу ступiнь?
- Glьck auf! Glьck auf! - повторяв вiн безмисно. - Щасти бiг вам, бо ми
не зазнали щастя! Щасти бiг вам, бо ми гибли з нужди, мучились весь вiк!
Щасти бiг вам!..
- Кому? Ну, кому ж, як не нам, нам, Гольдкремерам, нам, котрi можемо
спокiйно стояти, дивитися на обороти корби, сховзан i хитане линви, котрi
можемо спокiйно наганяти тих людей до пильностi, спокiйно слухати ©х
страшного, прошибаючого: Glьck auf!..
Герман вийшов з кошари, не сказавши i слова бiльше рiпникам. Сонячна
яснiсть надворi успоко©ла його трохи, притишила розбурханi думки. Вiн
пiшов далi оглядати i старався по дорозi набрати як мож найбiльше супокою
i твердостi. Вiн говорив сам собi, що "властиво, що ж се за велика рiч?
"Лiзе хлоп до ями, ну, i бере за то заплату - цiлого гульдена! Якби не
хотiв, то би не лiз, силувати его нiхто не силу . А як там що... того...
ну, то за то прецiнь я не можу вiдповiдати. Я що можу, то роблю для ©х
безпеченства. Кiлько-то мене коштуют кошари, млинки, лампи ново©
конструкцi©! Що ж менi мож закинути? А що я за сво© грошi хочу совiсно©
роботи, то се зовсiм природна рiч. Значит, я не маю нiчо на сво©й совiстi,
немаючого тим гризтися! навiть думати о тiм нема що! ..."
Так мiркував Герман, уцитькуючи тоту невидиму силу, що нинi збудилася в
нiм i валила-перевертала всi його рахунки, бентежила весь його супокiй. I
справдi, вона, мов на Германiв розказ, затихла. Герман став спокiйний,
навiть якийсь жвавий i радий, мов чоловiк по слабостi. Тiльки час вiд часу
легенька дрож його мускулiв давала йому знати, iцо страшна, ворожа сила в
його нутрi не замерла i що найменший сильнiший дотик, найменше потрясiння
може наново ©© розбудити.
Вiн пiдiйшов к другiй ямi в веселiм настро©. Йому хотiлося забiчи
рiпникiв несподiвано, невидимо, щоб доконатися, як вони роблять. Вiн знав,
що тепер його вiрника нема коло се© ями, i для того легко йому буде
доконатися, чи вартi тотi люди i тих грошей, що беруть. Вiн пiдiйшов
злегка к дощаним стiнам кошари, ступаючи без шелесту на м'якiй глинi, i
заглянув через вибитий сук досередини. Такий спосiб надзирання був у нього
не новина, i всi майже робiтники знали о тiм, бо звичайно при виплатi
Герман уривав ©м зо чверть зарiбку, говорячи: "А, то ти через тиждень
дарму ш та поводишся коло ями, мов глиняний, а тепер по грошi приходиш!" А
коли бiдолаха-рiпник починав суперечатися та божитися, Герман цiлий
наливався кров'ю, як iндик, грозив рiпниковi жандармами i казав вiрниковi
як стiй викидати його за дверi.
Герман заглянув через вибитий сук до кошари. Якраз напротив нього був
вхiд, через котрий входило досередини трохи свiтла, вiдбитого вiд
сусiдньо© кошари, - проте Германовi легко було розглянути все, що дiялося
всерединi. Два парубки стояли, як звичайно, коло корби, але не крутили, -
видко було, що iно що спустили одного вспiд i ждали дзвiнка, коли мають
тягнути вгору кибель з воском. Тiльки третiй при млинку крутив раз у раз
корбою, хитючися в боки, мов i сам став машиною. А коло входу сидiв малий
заталапаний хлопчина - лип'яр, котрий звичайно вибирав з-помiж глини
дрiбнi грудки земного воску. Тепер, не маючи роботи, вiн дрiмав, опертися
плечима о стiну; його худi бруднi руки висiли безвладно долi боками, а
долонi лежали в глинi.
Дзвiнка не чути, - робiтники балакають.
- Слухай, чого так нинi нашого пана хлопець летiв задиханий до вiтця?
Так, мовби хто гнав за ним!..
- А що, - певно, грошей потребу ! Ей, то тобi, брате, урвитель, най бог
сохранит. Я видiв не раз в Дрогобичi, як ся тото над людьми збитку ,
господи! А грiшми то так розмiту , - де що видит, зараз бiжит, купу ,
полама , попсу та й знов бiжит далi, знов купу !
- Добре ему дурiти, коли за що. Розмiту людською працею, розвергло
би ему костi!
- А зна те, - докинув той, що при млинку, - я як ся дивлю на него, то
все си гадаю, що вiн не згине сво ю смертею. Протренька вiтцевi тисячi та
й пiде людей розбивати.
- Ой, певно, що це що го чека , а шибениця! То лишень ему ся в тотi
жаб'ячi очi подивити, то аж чоловiка морозом перейме!
- То бог старого Гершка покарав за людську кривду! Добре то якийсь
казав: людська кривда i на третiм поколiню вiдомстится!
- Бийте плiшки, бийте плiшки! - крикнув спросоння здрiманий лип'яр i
прокинувся. Германiв погляд упав якраз на його нужденне лице, перед часом
зiв'яле i вихудж не, - i йому перемигнуло в думцi повне, червоне лице
сина. Вiн сам не знав, що таке вразило його при тiй згадцi, але холод
здавив його груди, йому стало так тяжко, так тривожно, немов бачив уже
правду того, що пророчили його синовi робiтники.
його спокiй. Син i тут не переставав бути тим, чим зробила його напiв
природа, а напiв виховання матерi, i дуже часто Германовi приходилося
слухати жалоб других суб' ктiв, ато i самого принципала, дуже часто
приходилося йому сплачувати значнi суми за шкоди, яких понаробляв його син
в рiзних мiсцях.
Але поволi-поволi, з ростом ма тку, потухала спекуляцiйна гарячка в
Германовiй кровi. Вiн тепер уже став найпершим багачем помiж всiми
бориславськими капiталiсiами. У нього було кiлькасот власних ям,
кiльканадцять дестилярень, на нього працювало кiлька тисяч робiтникiв,
працювало пiд надзором невмолимих неробiв-жидiв, котрим Герман за те
тiльки i платив по 40 - 60 кр[ейцерiв] денно, щоби наганяли робiтникiв до
роботи вiд рана до ночi. За 15 лiт вiд часу почину бориславсько©
спекуляцi© Герман закупив бориславську домiнiю i ще кiлька шляхетських
посiлостей в околицi i став уже дiдичем. Але разом з тою щасливою хвилею,
коли се сталося, настав в життi Германа новий, зразу дуже мало видний, але
все важний зворот. Його очi, досi заслiпленi тiльки одною жадобою, занятi
тiльки шуканням одного - багатства, тепер, найшовши його, почали
оглядатися навкруги,почали пильнiше роззирати всi обставини, серед котрих
текло життя Германа. Той, так сказати, критичний зворот не надiйшов разом,
не став нiколи дотепер надто сильний, але все-таки багато вражень, котрих
Герман вперед недобачував, пiдпадали йому пiд очi, будили його увагу,
мутили потрохи супокiй i, падучи поволi, незначно, час вiд часу, мов
краплi холодно© води на розiгрiте тiло, разили його глибоко, лютили i
перероблювали цiлу його вдачу, весь свiтогляд.
Окрiм дивно© натури сина,котра перша звернула на себе його увагу, вiн
швидко покмiтив, що i його жiнка в сво©м родi не менше цiкаве i сумне
явище, i коли темперамент сина не мож було назвати iнакше, як хоробливим,
- то i вона зовсiм не була нормально розвита. Ожепившися з нею, Герман
вiдразу кинувся до сво©х дiл, з головою потонув в них i не бачив, як жива,
б сiдлива i яко-тако привiтна дiвчина, з котрою вiн оженився,
перероджувалась, перемiнялася поволi в зовсiм другу, не подiбну до першо©.
Вона зовсiм не була образована, а доки ще незабезпечене становище Германа
наганяло ©й страх о будущу долю i заставляло до яко©-небудь роботи, доти i
до людей була подiбна. Але швидко ма тковий стан Германа полiпшився, йому
нiчого, було боятися о будущий хлiб, - сам не знаючи, як i коли, вiн став
жити вигiднiше, в поряднiй, хорошо мебльованiй хатi, став держати слуг,
конi, далi закупив в Дрогобичi кiлька камениць на власнiсть, - i тут життя
його жiнки пiшло зовсiм другою дорогою. Всяке заняття" всяку роботу вона
покинула, стала ©сти смачно i багато, немов хотячи винадгородити собi
давнiшi часи недостатку. Стро© занiмали ©© якийсь час, i вона видавала на
них немало грошей. Але чим дальше в лiта, тим бiльше вона товстiла i
лiнивiла. Цiлими днями вона сидить, бувало, в м'якiм, вигiднiм фотелi пiд
вiкном та смотрить на ринок. © лиця стали повнi i вiддутi, очi, колись
чорнi, блискучi i заманчивi, тепер стратили блиск i стали немов олов'янi,
голос понизився, згрубiв, а рухи стали тяжкi i неповоротлив!. Людська жива
подоба замiтно тонула в надмiрi м'яса i товстостi. Панi Гольдкремер на
всякого, хто ©© бачив, робила прикре, аж гидке враження.
Безграничне лiнивство, фiзичне i духове, виродило у не© також
упертiсть, властиву iдiотам, котрим годi подумати очiм-небудь, значить,
годi i рiшитися на яку-небудь змiну, на який-небудь живiший крок. Вона так
боялася всякого руху, всяко© змiни довкола себе! Вона й синовi свому
передала тото iдiотичне лiнивство i тоту тупiсть, тiльки що у Готлiба до
не© примiшалася ще вiтцева гарячка, виступаюча рiдкими вибухами лютостi i
вiчною жадобою нищення, псування та трачення всього без думки i без цiлi.
Правда, школа, товариство, в котре вiдтак ввiйшов Готлiб, обтесали трохи
його дику вдачу, але не змiнили ©©. Вона виявлялася тепер рiдше, нiж
вперед, але все-таки виявлялася, скоро що-небудь збоку дало до сього
досить сильний товчок.
Герман не швидко успi в докладно приглядiтися всьому тому. Зразу не
клав на то велико© ваги. Але вiчна нерухомiсть, бездiйнiсть i упертiсть
жiнки лютила його, гарячкового, непосидючого спекулянта. Вiн часто починав
з нею сварку, але все надармо. Вона не раз i вiдповiдати йому не хотiла
або на його бесiду вiдповiдала напiвдобродушним, напiвглупим смiхом.
Герман лютився i вибiгав з дому. Подiбнi сцени послiднiми часами ставали
щораз частiшi. Германовi робилося дома чимраз прикрiше, вiн чувся немов в
рiзницькiй ятцi, переповненiй запахом свiжого м'ясива. Щось мов перло його
з дому, але сам вiн не знав куди дiтися. Та щастя його, що вiн не зовсiм
ще ясно бачив, що се за люди, з котрими йому треба жити, що се за натури -
його жiнка i син! Щастя його, що вiн не знав, чому вони такi дивнi,
капризнi, упертi, що вiн уважав ©х здоровими людьми! Коли б вiн був знав,
яка велика мiрка помiшання розуму i психiчно© недуги лежить в ©х кровi,
вiн, певно, не буз би мiг i днини ночувати з ними пiд одною стрiхою!
Правда, життя i природа - се дуже консеквентнi дiячi, вони швидко показали
йому i тот бiк дiла, але все-таки ближче застановлення могло б було
злагодити переворот, а то i зовсiм звести його на супокiйну дорогу
лiкарського та психiатричного рятунку.
I тепер, в хвилi найбiльшо© переваги рефлексi© та споминок, яку досi
тiльки переживав Герман, вiн не задержувався довго над картинами свого
родинного життя, - так дуже те життя йому обридло. Саме вчора у нього була
завзята передирка з жiнкою, в котру вмiшався i син, що на той час був
дома. Герман тепер вже i не тямить, о що ©м пiшло, але тiльки тямить, що
жiнка i син насiли на нього так, що мусив утiкати з дому. Жiнка лаяла
його, а син грозив, посинiвши зi злостi. Герман сплюнув перед себе з
досади. "Прокляте боже на таке жит !" - шепнув вiн, беручися до роботи.
Швидко перо заскрипiло по шорсткiм сивiм паперi. Але рефлексiя ще не
втихла. Герман зупинився по хвилi, поглядаючи на великi стовпи цифер, що
п'ялися перед його очима на паперi.
- Для кого то все? - прошептав вiн. - Хто з того схiсну ? А на се
прецiнь весь мiй вiк пiшов, всi мо© сили!
Але дiловий, практичний чоловiк в однiй хвилi обiзвався, i всi
непотрiбнi рефлексi© втихли, поховалися геть, мов малi дiти перед рiзкою.
Герман встав, пройшовся по комнатi, випив склянку води i засiв до роботи.
Була одинадцята година. Сонце жарило, а вiтер крiзь вiкно заносив до
кiмнати розпарений нафтовий сопух i безконечний гук, крик та гамiр
робучого люду. Герман все щесид'вi писав, незважаючи на нi що. Вiн умисно
хотiв набити собi голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другi, поганi
думки.
Нараз дверi до його покою з лускотом створилися, а в них показалося
нагло, мов червона блискавка, широке, розгорiле лице його сина. Ще
хвилька, а перед ним стояв Готлiб, задиханий, покритий курявою, з
блискучими очима i стисненими кулаками.
- Га, - промовив вiн, важко дишучи i падучи безсильно на канапу.
Герман, перепуджений i здивований, випулив на нього очi.
- А ти чого сюда прибiг? - запитав вiн по хвилi. Готлiб не вiдповiдав.
Видно, що вiн пiшки перейшов всю дорогу з Дрогобича, та й то перейшов
швидко. *Що ж таке сталося? Чого йому треба?" - думав собi Герман,
дивлячися на сина i ждучи його вiдповiдi. Вiдповiдi не було.
- Ну, що ж там такого? - промовив Герман ласкавiше. - Чого-сь прийшов?
Послiдп запитання стрясло нараз Готлiбом, мов iскра електрична. Вiн в
однiй хвилi зiрвався i прискочив до вiтця.
- Грошi давай, чу ш? Грошi! - скрикнув вiн, чiпаючи його за груди. -
Грошi давай, - менi грошi треба, - багато, чу ш!..
Голос ледве продирався Гетлiбовi крiзь пересохле горло. Його руки
дрижали. Герман поблiд зi страху. Вiн не знав що робити: чи кричати о
помiч, чи уговорювати сина по-добру.
- Нащо ж тобi грошi? - спитав спокiйно Герман. Вiн силувався на спокiй,
хоть чув, що йому щось пiд горло пiдступа , немов хоче його удушити.
- Треба! Треба! Не питай! - кричав Готлiб, шарпаючи його. - Давай
швидко, у тебе ©х i так много! Давай!..
Готлiбiв голос урвався. Герман поглянув на його лице, в його очi...
Боже! Що за дикiсть, що за страшна жадоба! Йому стало страшно i мерзко,
немов се не власна його дитина, а якийсь гад дотика ться тiла. Зачудування
перейшло в гнiв. Вiн одним замахом вiдопхнув сина вiд себе так, що той,
хитаючись, покотився в кут к стiнi.
- Що, - крикнув тепер Герман, дрижачи з гнiву, - ти вiдки? Що ти за
один? Чи так ся до тата з просьбою приходит? А, ти смi ш на мене руку
пiднiмати? Не зна ш, що в письмi написано: "Усхне рука, котра пiднiмався
на батька!" I ти за грiшми? Зараз кажи, нащо ©х тобi?
Готлiб, як упав на канапу, так-таки i лежав, не кажучи i слова. Вiн раз
тiльки поглянув на батька, але таким ненависним, злобним, затятим
поглядом, що Герман замовк i, сплюнувши та пройшовшися два-три рази по
комнатi, сiв назад до роботи, не звертаючи уваги на сина.
Настало полудн . Служниця ввiйшла i звiстила, що обiд готовий.
- сти пiдем! - обернувся остро батько до сина. Готлiб, не кажучи
слова, встав i пiшов до обiду. Вiн ©в сво©м звича м, багато i пажерливо, -
але се не дивниця була Германовi. Дивниця була йому тiльки то, що Готлiб з
такою жадобою випивав склянку за склянкою вина, котре стояло на столi.
Герман бачив, як Готлiбовi очi розгорялися чимраз дужче, грубi, вишнево©
краски губи рушалися, але нi одно слово не виходило з уст. Бачилось,
Готлiб бесiдував, радився сам з собою не чутним нiкому голосом. Батько
зразу хотiв заборонити йому пити так багато, але далi подумав собi:
"Нехай, - швидко засне, то i перейде все". I дiйсно, Германовi недовго
прийшлося ждати. Ще за обiдом сон зло-мив Готлiба, вiн перевернувся на
софку i захропiв, розкинувши руки i ноги i широко розтворивши уста. Вiн
лежав так перед Германом недвижний, тiльки губи раз в раз шевелилися,
немов та мнича нарада з самим собою не переставала i у снi.
III
Сонце похилялося з полудня. Його гаряче промiння сипалося iскристим
градом на Бораславське узгiр'я, розсипаючись по сугорбах сiро© глини,
видобуто© з глибочезних ям, розпалюючи тонкi дротянi линви, навиненi на
корбах, заламуючись i мигтячи всiми фарбами веселки на калюжках та
потiчках, котрих стухла, болотниста вода покрита була зверху густою,
пливкою нафтою. Ясне, погiдне небо горiло над гарячим Бориславом i
виглядало так само сiро, як цiла зруйнована околиця. Вiтер нi разу не
шевельнув воздухом, не повiнув холодом, не розсiяв важкого, густого
сопуху, що, виходячи з ям, з глини, з потокiв, з брудних магазинiв,
залягав хмарою над Бориславом, спирав дух в грудi. А ще гори, обрубанi з
лiсу, покритi голими стирчачими пеньками або зовсiм вигорiлими шутроватими
та к.чме©iястi©мп галявами, доповнювали сражения того сумного кра виду.
Голоси, що рано розлягалися i зливалися в один безмiрний гамiр,
заповняючий всi закамарки Борислава, - тепер змовкли. Якась сонна мертвота
залягала довкола. Тiльки рiпники в сво©х зароплених сорочках, самi
заропленi по очi, лiниво поверталися коло ям, крутячи корбами, та теслi
цюкали рiвностайно сво©ми топорами о дерево, мов великi жовни. Всякий рух,
який видно було довкола, всякий голос, який мож було учути, - iсе
нагадувало радше повiльний, сонливий рух та туркiт величезно© машини,
тiльки що колеса, зубцi, загачки та шруби то© машини були живi люди з
тiлом i кров'ю. Думка, не находячи нiчого принадного нi поверх землi, анi
над землею, мимоволi ниряла в тоту темну, страшну глибiнь, де тепер, в тiй
самiй хвилi, мучаться, працюють, риють тисячi людей, де кипить робота,
ожива або завмира надiя, бореться життя зi смертю, бореться чоловiк з
природою. Кiлько сумних зiтхань, тривожних думок, гарячих молитов, п'яних
викрикiв розляга ться в нутрi землi, але наверх не видобува ться нiщо,
крiм удушливого сопуху, все пожира земля, глибiнь, пiтьма, мов той
старосвiтський божок власнi дiти. А сонце горить на небi, мов розпечена
залiзна куля, i, ба-читься, навмисне силу ться якнайшвидше висушити всю
силу, всi живi соки в тих чорних, послаблих рiпниках i в тих голих,
обнищених з лiсiв, тiльки беззубими чорними пеньками на©жених горах.
Герман Гольдкремер не мiг нинi по обiдi i на хвилю заснути, - так
зрушили його рiзнi враження нинiшнього дня. Вiн вийшов зi свого помешкання
i пiшов на Новий Свiт, де було найбiльше i найбагатших його ям. По дорозi
минав вiн багато чужих законiв, але не обзирався на них, силувався навiть
нiчого не видiти, нiчим не займатися, бо чув, як всяка, хоть i
найзвичайнiша рiч дивним способом тривожить його роздразненi нерви. Вiн
був немов в гарячцi, коли всякий, хоть i зовсiм легенький дотик на болюче
тiло вида ться хорому важким ударом. Герман сам не знав, що з ним сталося
сьогодня. "Чи я мало спав, чи перестудився, чи що такого?" - воркотав вiн
сам до себе, чуючи в собi тоту дивну, нечувану змiну. Йому здавалось
iменно, що на все вiн нинi дивиться якимись новими очима i що весь
Борислав нинi для нього якийсь новий свiт. Що се мало значити? Чому,
напримiр, худi, нужденнi, чорнi лиця рiпникiв, працюючих коло ям, нинi так
глибоко щемiли в кого серцi, а звичайно навiть уваги його не звертали на
себе? Чому ©х порвана, перегнила, зароплена одежа нинi обходила його
далеко бiльше, нiж груди воску, котрi вони раз за разом витягали з ям?
Вiдки йому прийшла в голову думка, що тамтому в ямi мусить бути страх
негарно сидiти в такiй глибiнi i в такiй задусi цiлих 6, а то не раз (в
його ямах) i 12 годин? Що за невидима сила навернула йому на голову
питання: як же то муситься жити дома тим людям, коли вони волять iти сюди
за такий нужденний заробок та страшно бiдити? "Нужденний заробок!",
"Страшно бiдити!"... Так, тотi iменно фрази, з котрих вiн не раз так ©дко
насмiхався, в котрих правду нiколи не хотiв повiрити, просунулися тепер
через саму тайну глибiнь його душi, мов чорнi хмари, передвiсники бурi. Що
сталося з Германом? Яким чудом приходить вiн до подiбних рефлексiй, вiн,
твердий, практичний, вирахований Geschдftsmann, вiн, у котрого ставало на
тiлько серця, щоб за найменше припiзнення, за найменшу недбалiсть, за
найменше грубе слово навiть уривати сво©м робiтникам з платнi? Вiдки вiн
сам тепер приходить до подiбних думок? Хiба вiн не зна , що се все
дурницi, dummes Zeug, як вiн сам звичайно говорив перед другими?
О, Герман зна все то дуже добре i тямить дуже добре сво© власнi науки,
але що ж, се була якась така погана хвиля, коли подiбнi думки шибнули йому
в головi. Вiн стара ться насилу прогнати ©х. Iдучи звiльна стежкою помiж
ями, минаючи рiпникiв та жидiв, що з пошануванням кланяються "такому
велике пан з нашi вiри", - вiн насилу хоче занятися рахунком, дiловою
комбiнацi ю. Ось послiднiми тижнями ями принесли йому о 20 тисяч менше
доходу, нiж звичайно, - в його касi почина показуватися недобiр, -
робiтники коштують багато, бо косовиця настала, а тут контракт з рiзними
фiрмами виходить. Правда, при належитiй натузi можна щедiгнати хибу, -
треба лишень наняти бiльше робiтникiв i створити два закопи, котрi недавно
мусив заперти задля недостачi рук. Але що ж, се також ризико. Ану ж в
законах покажеться жила води, - а се рiч дуже легка, i так уже декуди
сльозить вода в штольнях. Тодi пропала робота, i треба довгого часу, заким
воду вичерпати. На нафту нiщо надiятися, бо i джерела вже майже вичерпанi,
та й вона, впрочiм, не оплачу ться, не видержу конкуренцi© з заграничною.
Лихо! От, якби так тепер порядну жилу воску надибати, то се би якраз
помогло! Але тут Герман запинився. Його переслiдувала вже вiд тижня думка,
що щастя почина вiдвертатися вiд нього, а тепер вiн знов щастя просить -
о жилу воску! Пуста просьба! Жили не добуде, недобiр буде побiльшуватися,
вода залл закопи, контракт пропаде, все, що вiн через тiлькi лiта з такою
мукою, грижею, працею i гарячкою назбирав i нагромадив докупи, - все
пропаде, розслизнеться, розвi ться, мов порох на вiтрi, бо щастя
вiдвернулося вiд нього! Так, воно вiдвернулося, вiн отiм сильно
переконаний. Вiн зна з досвiду, що поки чоловiковi щастя сприя , поти
тiло його сильне, мов залiзо, нерви твердi, мов сталь, думка ясна i певна
себе, поти цiлий чоловiк подiбний до блискучо© остро© стрiли, випущено© з
лука i з свистом летячо© просто до цiлi. Герман був колись - недавно ще -
такою стрiлою! Але нинi вiк не той© Нинi вiн дразливий, зламаний, нинi
грижа ©сть його серце, травить його силу, мiша його думку, - нинi щастя
покинуло його, вiдвернулося вiд нього!
Такi невеселi думки шибали по головi Германа. Вiн i незчувся, коли став
перед першим сво©м законом. Кошара з дощок i рiзаних стовпкiв розсiлась
над ямою, мов сiре циганське шатро, - всерединi було брудно i душно, хоть
кошара не запиралася нiколи; всякого, хто знадвору входив до не©, сумерк
хапав за очi; аж по довшiм часi можбуло до нього привикнути i розглянути
добре все, що всерединi находилося. Герман увiйшов.
Рiпники iно що пополуднували i бралися до роботи, ©х було чотири, самi
молодi парубки. Один давно вже стояв при млинку i млинкував свiжий воздух
до ями. Поки се не зробиться, не мож лiзти в глибiнь. Два другi
приладжували третього, котрий мав спускатися вдолину. Вони оперезали його
шле ю попiд пахи i вiдтак причепили шлею до дротяно© линви. Парубок,
приладжений таким способом, стояв над ямою, не кажучи i слова.
- А що, чей уже мож спускати? - сказав один з тих, що його оперiзували.
- Ану, Миколо, подай ему там оскарб i лiхтарню, - швидко, небоже.
- Ну, ну, нiщо квапитися, час до вечора, - вiдповiв тамтой вiд
млинка. На тi iменно слова Герман надiйшов до кошари.
- Так, так, час! Поволеньки собi поводiтся! - крикнув вiн гнiвно. -
Вже друга година, а ти ще наверха?
Рiпники не ужахнулися, не переривали сво © роботи при Германивiм
приходi, нi один навiть не поглянув на нього. Микола рiвнодушно складав
оскарб i мотику в бляшаний кибель, причеплений на кiнцi линви; Семен
млинкував далi, хитаючися притiм на оба боки, мов п'яний, а Стефан
причепив шнурок до пружини, на котрiй стримiв дзвiнок, вiдтак засвiтив
лiхтарню i дав ©© Гриневi.
- Чому швидше не робите? - крикнув знов Герман, котрого найдужче лютила
тога рiвнодушнiсть.той дерев'яний супокiй рiпникiв.
- Так робимо, як можемо! - вiдповiв Семен. - Таж годi его спускати в
замороку! Самi зна те, що вiсiмдесят сяжень - то не жарт!
- Ну, Гриню, бери лiхтарню та iди в божий час, - сказав Стефан.
Гринь взяв лiхтарню i ступив одною ногою в кибель, а рукою взявся за
линву. Стефан i Микола стали до корби. Поволi замахувала вона сво©м
крилом, i линва, мов червона змiя, почала сховзуватися з валу, на котрiм
була навинута. Гринь ще стояв на березi ями. На його лицi крiзь густу
верству глини i кип'ячки мож було добачити якийсь неспокiй, якусь тривогу
i щось мов боротьбу з самим собою. Через його голову перемигнула
блискавкою думка про дiм, про стару матiр, котра завтра, в недiлю, жде
його на обiд. А тут ось перед ним ся глибоченна, 80-сажнева пропасть,
брудна, вонюча i тiсна, мов життя в нуждi. А там в глибинi кiлько-то
рiзних, невидимих сил грозить йому! Хто зна , чи за годину, за двi його
товаришi не витягнуть холодного трупа? Хто зна , хто зна !.. Дрож прешла
по його тiлi, коли кибель почав тонути вдолину, коли на його лице повiнув
важкий пiдземний холод. Йому стало так тяжко, як ще нiколи. Ось вiн,
стоячи одною ногою в киблi, рукою держачися линви, перевис в воздусi i
захитався над западнею. А корба невпинно маха сво©ми крилами, линва
невпинно сховзу ться звалу, - вiн тоне, тоне повiльно, тихо... Йому дух
захапу , - дрижачим голосом кричить сво©м товаришам на прощання звичайний
гiрницький оклик:
- Glьck auf!
- Glьck auf! - вiдповiдають серед глибоко© тишi три голоси, - нi, не
три! I четвертий, непевний, притишений голос Германа повторив також:
- Glьck auf!
- Iди з богом! - додав Микола i залощу. Гриць утонув в темнiй пропастi.
В кошарi тихо. Анi один голос не перерива тишi. Всi мовчки працюють.
Колеса, намазанi кип'ячкою, обертаються нечутно,мов духи серед сумерку.
Линва тихо сховзу ться i хита ться. Всiм якось важко, немов при похоронi,
коли спускають трумну до гробу. Дивна рiч! Щодень кождий з них бачить те
саме: спуска ться чоловiк до ями, - i щодень те саме важке, гнетуче чуття
здавлю душу, щодень верта думка: "Ось спуска мо до гробу живого
чоловiка!"
Герман стояв i дивився, дивився i мовчав, вiй сам не знав, що з ним
робиться. Як пильно, як уважно слiдив вiн нинi за виразом лиця тих
рiпникiв, а особливо того, що втонув в глибинi, того "живо похороненого!"
I диво! Тi самi чуття, що шевелилися в них, що викликували в них дрож, i
зiтхання, i тривогу, - тi самi чуття бушували i в його грудi, але як
сильно, як страшно! Все то, що мельком перелетiло через думку Гриневi,
коли стояв над ямою, все 'ю переходило i через думку Германа, але як ярко,
як живо, як важко! В його уявi рисувався не один сбраз нужди, розпуки,
недостатку, - не один, а тисячi, i всi вони зливалися в одно бушуюче море,
в одну страшну заливу недолi, в котрiй гримiли i стугонiли якiсь змiшанi,
глибокi голоси. Тих голосiв вiн не мiг поняти, хоть знав, що воно щось
страшне. Вiн стояв в кутi кошари, нерухомий, холодний, i силувався
позбутися страшних привидiв. Вiн широко отворив очi, щоби вид дiгаЮстi
прогнав марева. Але i дiйснiсть не могла його потiшити анi успоко©ти. Бо
чи ж його марева не були тота сама дiйснiсть, тiльки бiльше оживлена,
пiднесена фантазi ю на вищу ступiнь?
- Glьck auf! Glьck auf! - повторяв вiн безмисно. - Щасти бiг вам, бо ми
не зазнали щастя! Щасти бiг вам, бо ми гибли з нужди, мучились весь вiк!
Щасти бiг вам!..
- Кому? Ну, кому ж, як не нам, нам, Гольдкремерам, нам, котрi можемо
спокiйно стояти, дивитися на обороти корби, сховзан i хитане линви, котрi
можемо спокiйно наганяти тих людей до пильностi, спокiйно слухати ©х
страшного, прошибаючого: Glьck auf!..
Герман вийшов з кошари, не сказавши i слова бiльше рiпникам. Сонячна
яснiсть надворi успоко©ла його трохи, притишила розбурханi думки. Вiн
пiшов далi оглядати i старався по дорозi набрати як мож найбiльше супокою
i твердостi. Вiн говорив сам собi, що "властиво, що ж се за велика рiч?
"Лiзе хлоп до ями, ну, i бере за то заплату - цiлого гульдена! Якби не
хотiв, то би не лiз, силувати его нiхто не силу . А як там що... того...
ну, то за то прецiнь я не можу вiдповiдати. Я що можу, то роблю для ©х
безпеченства. Кiлько-то мене коштуют кошари, млинки, лампи ново©
конструкцi©! Що ж менi мож закинути? А що я за сво© грошi хочу совiсно©
роботи, то се зовсiм природна рiч. Значит, я не маю нiчо на сво©й совiстi,
немаючого тим гризтися! навiть думати о тiм нема що! ..."
Так мiркував Герман, уцитькуючи тоту невидиму силу, що нинi збудилася в
нiм i валила-перевертала всi його рахунки, бентежила весь його супокiй. I
справдi, вона, мов на Германiв розказ, затихла. Герман став спокiйний,
навiть якийсь жвавий i радий, мов чоловiк по слабостi. Тiльки час вiд часу
легенька дрож його мускулiв давала йому знати, iцо страшна, ворожа сила в
його нутрi не замерла i що найменший сильнiший дотик, найменше потрясiння
може наново ©© розбудити.
Вiн пiдiйшов к другiй ямi в веселiм настро©. Йому хотiлося забiчи
рiпникiв несподiвано, невидимо, щоб доконатися, як вони роблять. Вiн знав,
що тепер його вiрника нема коло се© ями, i для того легко йому буде
доконатися, чи вартi тотi люди i тих грошей, що беруть. Вiн пiдiйшов
злегка к дощаним стiнам кошари, ступаючи без шелесту на м'якiй глинi, i
заглянув через вибитий сук досередини. Такий спосiб надзирання був у нього
не новина, i всi майже робiтники знали о тiм, бо звичайно при виплатi
Герман уривав ©м зо чверть зарiбку, говорячи: "А, то ти через тиждень
дарму ш та поводишся коло ями, мов глиняний, а тепер по грошi приходиш!" А
коли бiдолаха-рiпник починав суперечатися та божитися, Герман цiлий
наливався кров'ю, як iндик, грозив рiпниковi жандармами i казав вiрниковi
як стiй викидати його за дверi.
Герман заглянув через вибитий сук до кошари. Якраз напротив нього був
вхiд, через котрий входило досередини трохи свiтла, вiдбитого вiд
сусiдньо© кошари, - проте Германовi легко було розглянути все, що дiялося
всерединi. Два парубки стояли, як звичайно, коло корби, але не крутили, -
видко було, що iно що спустили одного вспiд i ждали дзвiнка, коли мають
тягнути вгору кибель з воском. Тiльки третiй при млинку крутив раз у раз
корбою, хитючися в боки, мов i сам став машиною. А коло входу сидiв малий
заталапаний хлопчина - лип'яр, котрий звичайно вибирав з-помiж глини
дрiбнi грудки земного воску. Тепер, не маючи роботи, вiн дрiмав, опертися
плечима о стiну; його худi бруднi руки висiли безвладно долi боками, а
долонi лежали в глинi.
Дзвiнка не чути, - робiтники балакають.
- Слухай, чого так нинi нашого пана хлопець летiв задиханий до вiтця?
Так, мовби хто гнав за ним!..
- А що, - певно, грошей потребу ! Ей, то тобi, брате, урвитель, най бог
сохранит. Я видiв не раз в Дрогобичi, як ся тото над людьми збитку ,
господи! А грiшми то так розмiту , - де що видит, зараз бiжит, купу ,
полама , попсу та й знов бiжит далi, знов купу !
- Добре ему дурiти, коли за що. Розмiту людською працею, розвергло
би ему костi!
- А зна те, - докинув той, що при млинку, - я як ся дивлю на него, то
все си гадаю, що вiн не згине сво ю смертею. Протренька вiтцевi тисячi та
й пiде людей розбивати.
- Ой, певно, що це що го чека , а шибениця! То лишень ему ся в тотi
жаб'ячi очi подивити, то аж чоловiка морозом перейме!
- То бог старого Гершка покарав за людську кривду! Добре то якийсь
казав: людська кривда i на третiм поколiню вiдомстится!
- Бийте плiшки, бийте плiшки! - крикнув спросоння здрiманий лип'яр i
прокинувся. Германiв погляд упав якраз на його нужденне лице, перед часом
зiв'яле i вихудж не, - i йому перемигнуло в думцi повне, червоне лице
сина. Вiн сам не знав, що таке вразило його при тiй згадцi, але холод
здавив його груди, йому стало так тяжко, так тривожно, немов бачив уже
правду того, що пророчили його синовi робiтники.