Страница:
- Що такого, що Мирон не звонит? - спитав той вiд млинка. - Ану,
закричiт там до него, що з ним?
Один з тих, що стояли при корбi, нахилився, прикляк над яму i крикнув
щосили:
- Мироне, Мироне!
Вiдповiдi не було. Робiтники поглянули на себе в нiмiм ожиданнi, колесо
млинка закрутилося з подвiйною живiстю, малий лип'яр непевним, хитким
поступом пiдiйшов к ямi, випуливши очi i не зовсiм понiмаючи, що се таке
робиться. Герман глядiв i слухав.
- Мироне, Мироне, чи живий ти? Обiзвись! Знов хвиля мовчанки, - з ями
голосу не чути нiякого.
Холодний мороз пробiга по жилах робiтникiв, ©х лиця
блiднуть, вони в тривозi позирають по собi.
- Тягнiм догори, швидко, - може, не дай боже чого, - нещаст !..
- Тягнiм, тягнiм!..
Вони дрижачими руками хапають за корбу, збираються з силою...
Дзень-дзень-дзень! - розда ться рiзко i остро голос дзвiнка. Всi
вiдотхнули, ожили, мов гора звалилася з ©х грудей.
- Слава тобi господи, що живий! Ох, а ми вже гадали...
- Або ту далеко до бiди!
Знов дзвiнок - знак, щоб тягли кибель догори. Корба закрутилась,
балаканка урвалась, i довгу хвилю Герман не бачив нiчого, окрiм
одностайних розмахiв корби. Вiн вiдступив вiд стiни i озирнувся, не
знаючи, чи iти до кошари, чи нi. Але думка про лiнивство робiтникiв
пропала з його голови. Вiн ще дрижав вiд того тривожного ожидания, заким
роздався голос дзвiнка, - в його головi, правда, не було бурi, котра там
перед хвилею лютувала, але всi враження мiнилися, перелiтали, затиралися,
мов тiнi в хмарний день. Навiть тi слова, котрi рiпники говорили про його
сина, щезли якось з його пам'ятi, - що бiльше, вони якось немов злегшили
його душу, зняли з не© час-iину гнiву на "непотрiбного лямпарта", як
звичайно звав дома Готлiба. "А все ж таки вiн мiй син, i, як прийде до
ма тку, буде вмiв го шанувати", - сказав вiн сам до себе твердо i рiшучо,
немов силувався сам себе переконати. Тота твердiсть утiшила його, вiн з
уподобанням повторював по кiлька разiв: "А таки вiн шй,син!" Мiж i им
якось без свiдома пiшов далi, до третьо© ями. Вона була трошки вiдсторонь
вiд тамтих. Високий, до половини дерном покритий горбок круг не© вказував,
що вона вже давно викопана. Кошари над нею не було, вона i будована була
ще по-давньому. Се була перша яма, з котро© плило головне джерело
Германового ма тку. Але вiд кiлькох лiт вона стояла пусто, вiдколи джерело
кип'ячки в нiй вичерпалося. Аж тепер, коли замiсть кип'ячки поплачував
найлiпше вiск, Герман казав ©© вiдновити i копати глибше, бо вона давнiше
тримала тiльки тридцять сажень вглиб. Коли вiдбито дошки, котрими була
прикрита, показалося, що усподу вода, i треба було наперед вичерпати воду.
Вже три днi черпано, а власне нинi мав перший раз спускатися в не© старий
рiпник Матiй, щоб оглянути, де що треба направити i де копати штольнi.
Коли Герман пiдiйшов к ямi, побачив, що рiпники саме витягали кибель з
ями, в котрiй сидiв уже вiд добро© години старий Матiй.
- А що? - спитав Герман, пiдiйшовши к робiтникам.
- Та нiчо, - вiдповiли вони. - От Матiй задзвонив чогось, та й тягнемо.
- Ну, що там такого може бути? - спитав зачудуваний Герман. - Тяжке?
- Нi, недуже. Щось старий мусив надибати. Герман, зацiкавлений, став
над яму, опершись на стовпцi, i пильно дивився в темну глибiнь. Сонце косо
пересiкало отвiр ями, але вглиб не було видно нiчого. Одно тiльки вдарило
Германа - дивно-непри мний гнилий сопух, але цiкавiсть не давала йому
вiдвернутися. Вiн пильно, немов помiшаний, дивився в темну глибiнь, мiж
тим коли линва поволi навивалася залiзними перстенями на вал корби. Вiн
глянув на тотi перстенi i пригадав собi страшнi скрутелi величезно© гадюки
на образi. Його забобонна, роздразнена думка зв'язала як стiй прочуття
якогось лиха з тим привидом. Втiм, плохо насмарована корба скрипнула
проразливо, - Герман глипнув в глибiнь i задеревiв на мiсцi. З темно©
пропастi виринала-виходила вгору на свiтло страшна, почорнiла труп'яча
голова. Герман стояв мов мертвий i не мiг вiдорвати очей вiд того виду i в
тривозi сво©й бачив виразно нелюдський злобний усмiх на тих щербатих
щоках, у тих огромних глиняних очах. Вiн стояв, дивився i дрижав, мов у
лихорадцi, - дрижав з забобонного переляку i обридження.
I рiпники при корбi, побачивши такий дивний i страшний груз, скрикнули
з один голос i трохи зовсiм не випустили корби з рук. Подiбнi случа©, хоть
давнiшими часами зовсiм не рiдкi в бориславських ямах, тепер стали далеко
рiдшi, а особливо ©м, молодим ще рiпникам, не лучалося бачити нiчого
подiбного. Але ось здолини шарпнено сильно за дзвiнок, i се продрухало ©х
з переполоху. Швидко вони пiдтягли кибель вгору i висипали костi на землю.
Дивно застукали тi костi, голова покотилася долi горбком i опинилася аж
коло самих нiг Германа.
- Чорт тебе! - крикнув Герман, вiдскакуючи набiк. - Як сиплеш?..
Але вiн не мiг бiльше нiчого сказати, - тривога здавлювала йому горло.
Знов дзвiнок здолу. Рiпники шепчуть: "Господи, господи!" i забираються
швидко опускати кибель вдолину. Герман, мов опарений, утiка вiд ями. Вiн
чу холод в тiлi, чу дрож, немiч, а в його головi крутиться, мов
фуркотяче веретено, одна тiльки фраза: "Gott's Fluch ьber mir! Gott's
Fluch ьber mir!". Вiн i сам не зна , як i про що склалася тота фраза в
його головi, i повторю ©© без мислi, без застанови, бiжачи стежкою помiж
ями. Йому бачиться, що цiла нога його мов в огнi, що щось пече його в не©,
щось давить i що вiдтам якесь дивне чуття розходиться по всiм його тiлi.
Аж ось вилiз з ями старий Матiй i показу всiм приржавiлий мiдяний
перстень з червоним скляним камiнцем.
- Ти, Митре, не тямиш того перстеня? - кричить вiн. Митро
придивлю ться, хоть трохи здалека, а далi скрику :
- Господи, таж то самий мiй перстiнь, що-м три роки тому дав був
Пiвтораковi на заручини!
Всi ахнули, пiзнали, що небiжчик - не хто другий, лиш Iван Пiвторак,
котрий два роки тому не знати де подiвся, лишивши молоду жiнку з дитиною.
- Адiт, де бiдний пропав, дай му, боже, душеньцi легко!
- Господи, як то не раз чоловiковi смерть зайде, нiхто i не зна , де та
що!
- Гей, то-то була поцтива душа - небiжченько!
- Вже хто, а ми оба жили, як рiднi браття! - говорить Митро i
замурзаним рукавом утира сльози. Герман вiдсторонь чу тоту бесiду. Його
обступило кiлька жидiв i говорять також живо - але вiн не слуха ©х. Його
збурена кров била, мов молот в грудi. Лиш поволi серед людського гамору
вiн успокою ться, силу ться бути супокiйним, говорить навiть з жидами, але
говорить без зв'язi, без застанови, сам не знаючи що. Але жидам та
рiпникам нiколи довго пеняти. Наговорившись, назiтхавши за покiйником,
вони розiйшлися, - костi зложено на купу i присипано землею: "пай не лежат
на сонiчку божiм" - i давня робота зачина ться знов одностайно, мовчки,
важко, мов i перерви нiяко© не бувало. Часом тiльки робiтники при корбi
забалакають до себе о нинiшнiй новинi.
Герман тим часом побiг далi. Його переляк потрохи усиоко©вся. Вiн став
покрикати на рiпникiв, як котрi лiниво робили, кричачи, добирав чимраз
бiльше смiлостi та сили, - заглушував в собi зрушення. Аж вкiнцi неспокiй
немов зовсiм улягся, думка звернулася доразу на щоденнi, практичнi
питання, Герман видобув нотатку i зачав записувати iмена робiтникiв, котрi
нинi при виплатi могли надiятися не одержати повно© зарiбнини. Однако
все-таки щось немов тiснило його. Не оглянувши всiх ям, вiн побiг до
магазинiв, вiдтам до дестилярнi, всюди крутився, заглядав, кричав, - одним
словом, силувався бути тим, чим був донедавна - невгомонним, практичним
Geschiftsmann-ом.
- Herr Principal, Herr Principall - почув нараз за собою голос вiрника,
що занiмався набиранням робiтникiв, годженням ©х на роботу i надзирав над
ними через тиждень.
Герман обернувся. Вiрник, маленький, обшарпаний жидок, бiг за ним,
задиханий, почервонiлий, махав руками i головою, немов цiлий був на
пружинах.
- Nu, was ist geschehen? - спитав Герман, не можучи дочекатися вiд
нього слова.
- Ja, kommen Sie nur, kommen Sie nur! - кричав вiрник i не переставав
розмахувати цiлим тiлом на всi сторони.
Герман поступив пару крокiв к ньому i силувався угадати, що так зрушило
вiрника, звичайно чоловiка тихого i повiльного.
- Ja, kommen Sie nur, kommen Sie nur! - кричав вiн. - Im Schacht Nro 27
hat man a Matki gefunden, a soi a Matki, - Gott gerechter!
При тiм вiрник брався долонею за голову, махав руками, немов показуючи
тягар найдено© матки, i робив рiзнi, на вид безумнi та дивогляднi рухи.
- А-ах! - вирвалося мимовiльно з уст Германа. Так ось чого бiг за ним
вiрник, ось що так розрадувало його! Герман, хоть вiддавна привик слухати
подiбних вiстей, став тим разом як вритий. Вiн думав, що щастя зовсiм уже
вiдверта ться вiд нього, а воно нi. Щастя все ще служить йому, вiн сильний
по-давньому, вiн нiчого не бо©ться, нiчим не потребу журитись! Що йому
тепер пусте балакання глупих рiпникiв, що псоти сина, що грижа з жiнкою!
Щастя служить йому, а вони всi мiзернi хробаки супротив нього, - вони мали
б мати таку силу, щоб затро©ти йому життя? Нi, нiколи! Не то життя, - i
одно© хвилi вiн не дасть собi замутити всiми тими мiзерiями! Се нове,
несподiване щастя жбухнуло, мов хвиля води, в душу Германа. Його гордiсть,
тiлько разiв сьогодня понижувана рiзними споминками, так сильно пiдкопана
невмолимою рефлексi ю, ожила, одужала наново, почала надуватися, пiдносити
голову вгору. Йому почало здаватися, що воно прецiнь нiчо такого важного -
се нове щастя. Щастя природа була винна йому, - хiба ж вона не зна , якi
контракти вiн поробив, кiлько б вiн шкоди утерпiв, якби вона не ставилася
на час зi сво©м скарбом? Вона зна се - i ста на час. Вона покiрна його
волi, служить йому так, як служить всякiй силi. I вiн сила, вiн не
потребу навiть розказувати, потребу тiльки хотiти, його воля - закон
природи, ©© сповнення конечне, як конечне сповнення всякого закону!
Гордим, смiлим поступом зблизився Герман к щасливiй ямi, коло котро©
лежала величезна, свiжо видобута груда воску - перша з надибано© матки.
Вiн радiсним оком оглянув той скарб, мiж тим коли невсипуща корба витягала
догори вже другу подiбну груду. З якою величною повагою Герман казав
занести вiск до магазину, з якою царською великодушнiстю обiцяв
робiтникам, працюючим коло се© ями, додати до ©х тижневого зарiбку по
гульденовi! З якою щедротою вiн в поривi радостi дав ущасливленому
вiрниковi сейчас на мiсцi 5 з[олотих] р[инських] надзвичайного
"трiнгельту". Вiн справдi в ту хвилю був в сво©х очах паном, царем
многовладним, котрого слуха , перед котрим кориться не тiльки весь сей
народ, але i сама природа!
Сонце вже хилилося на захiд над Попелiвську гору. На небi не було i
хмарки, в природi залягла тиша, переривана тiльки гамором робучого люду,
котрий розповiдав собi про нинiшню новину, т. . про видобутi з ями костi
Iвана Пiвторака. Жiнка Пiвторакова, котра робила в Германовiй хатi в
дестилярнi, не знала ще нiчо о тiм i журилася тiльки дитиною, котру лишила
саму в хатi. Але нинi не був звичайний вечiр, - нинi день виплати!
Потомленi, виблiдлi та посинiлi лиця рiпникiв нинi оживлювалися надi ю на
той гiрко запрацьований грiш: люди, що не раз по цiлому дневi пс сказали й
слова до других, нинi ставали говiркi, жартували та запрошували товаришiв
на горiвку. Мертвий Борислав чим ближче ночi, тим бiльше оживав.
Побалакавши дещо з вiрником та послухавши, що говорили урадуванi
рiпники, Герман пiшов додому, щоб прилагодитися до виплати. Його голова
повна була груд воску, контрактiв, векселiв, в вухах пробрязкувало срiбло
та золото, свiт цiлий бачився йому огромним ринком, на котрiм вiн диний
праводавець, вiн сам бере весь зиск. Всi прикрi, важкi враження нинiшнього
дня щезли, мов нiколи i не бували, бо тепер, - думав Герман, - коли його
щастя вернуло, коли дiла iдуть добре, тепер вся тота невчасна грижа не ма
нiяко© пiдстави, не ма розумно© причини. Вона можлива тiльки в нещастi i
непевностi, - але не тепер. Так думав Герман i сильно в то вiрив i був би
непомалу зачудувався, якби хто був посмiв йому сказати, що нема пана над
совiсть, нема сили, котра б могла ©й розказати. Вiн прецiнь сам був такий
пан, - вiн розказав, i совiсть з усiма сво©ми рефлексiями замовкла, щезла,
пропала!
Прийшовши домiв, вiн сейчас запитав, що робить Готлiб.
- Спит еще, - вiдповiла служниця.
- А не вставав за той час?
- Нi, не вставав.
- Ну, то добре, - проворкотав Герман i пiшов до свiтлицi, в котрiй
находилася каса i де мала вiдбуватися виплата. Була то не обширна,
попросту уладжена i майже зовсiм не пристро на свiтлиця. Насерединi стояв
сильний дубовий стiл, попри стiни лавки, коло стола пара крiсел, а в кутi
залiзна, вертгеймiвська каса. Герман казав собi сюди знести сво© рахунковi
книжки i поволi перебирав в них, виписував якiсь цифри на чистий аркуш
паперу, часом кинув перо, походив вдовж i повперек свiтлицi, вор котячи та
рахуючи пiд носом, i знов брався до книжок та до пера.
Смерклося. Надiйшов вiрник, i за ним лавою привалили робiтники. Всi
нинi говорили багато, шум i гамiр хвилею линув до тихо© хати. Вiрник почав
з Германом розмову про тижневу роботу. Вiн нинi також був розмовний i
веселий. Се був чоловiк вiдмолоду вихований на чужiй ласцi, вiдмолоду
прибиваний i давлений, котрий весь свiй вiк прожив чужою волею i в котрого
не було нi сво © думки, нi навiть (бодай на вид) сво © втiхи та сво ©
жури. Щастя його пана тiшило його, як власне, хоть сеся утiха не випливала
з якогось там прив'язання або з яко©сь любовi до Германа. Герман не був
йому нi свояком, нi добродi м, нi нiчим, вiн платив йому за надзорування
так само скупо, як другим за роботу, а вiрник чув се дуже добре i при
нагодi не мiг здержатися, щоб часом не потягнути до сво © нори деякого
кусничка з багато© трапези свого пана. Але при всiм тiм вiн тiшився його
нинiшнiм щастям, не роздумуючи, чому i за що. Се вже сталося йому другою
натурою.
- Матiю, Матiю, - кликнув вiрник, вiдхиливши дверi, ведучi до сiней, -
Матiю, ходи-но сюди, пан кличут, а швидко!
Матiй, старий рiпник, був нинi важна особа мiж рiпниками. Цiла ©х
товпа, стоячи в сiнях i ждучи, поки закличуть за чергою до виплати,
обступила його i Митра, слухаючи ©х оповiдання про небiжчика Пiвторака,
котрого костi нинi видобуто.
- Говорiт собi що хочете, - кiнчив вiн свою бесiду i, сидячи на порозi,
пикав файчину на короткiм цибусi, - говорiт що хочете, а я кажу все, що
бiдному Iвановi хтось прислужився!.. Як мя ту видите!
- Як то може бути? - заганули довкола рiпники.
- Я вже знаю, що говорю, - вiдповiв Матiй, сплюнувши.
- Ба, але хто ж би то такий? - спитали рiпники. - Хiба небiжчик що
завинив кому?
- Ей, де там завинив, - вiдiзвався Митро, що стояв побiч Матiя, опертий
о одвiрок, - але хоть би чоловiк i святий був, а вороги найдутся. Чи то
нинi за ворога тяжко?..
- Коби так за що друге, як за лихого чоловiка, - вiдi звалося кiлька
голосiв.
- Матiю, ходiт сюди! - закликав вiрник, пiдхиливши дверi. Але Матiй
сидiв недвижно, пикаючи люльку, i не чув клику. Вiн мовчав. Його чоло
морщилось, брови стяглись, немов якiсь важкi споминки пересувалися по його
головi, а вiн силувався зiбрати ©х докупи i витиснути з них щось дуже
важного, дуже страшного.
- Матiю, чи ти оглух, чи що такого? - пищав вiрник в дверях. - Кiлько
разiв маю кликати?
Матiй за гамором i задумою i сей раз не дочув жидового крику, аж Митро
трунув його в плече i сказав:
- А встаньте-но, от вас Мошко кличе до пана.
- А трiс би-с, жидiвська пуго! - проворкотiв Матiй, встаючи, дуже злий,
що поклик перервав йому думання. Коли встав, то його висока, хоть
згорблена стать виднiлася понад всiх других рiпникiв. Товпа проступилася,
i Матiй супокiйним i важким поступом увiйшов до Германово© свiтлицi.
- Мусит щось старий знати, - сказав Митро, коли вiрник запер за ним
дверi. - Щось дуже брови морщит, видно, що то не абищо такого.
- Господь там зна ! Може, i сть що... А то чути, що вiн ту вiддавна
вже, надивився на тутошнi порядки.
- Та що то з того всего вийде, - вiдiзвався якийсь немолодий вже рiпник
з .кута, - цi© ту хто допiмнесь за бiдним робiтником? От, був, жив,
мучився, а вiдтак пропав десь, як собака, та й бувай здоров!
- Вже ви так не говорiт, - вiдповiв Митро, - а от як Митерчуки впали
були до ями, що ся була пiд ними линва урвала, то не з'©здила комiсiя? Гет
випитували всiх, як то могло бути, чому ся линва могла урвати, ну, i не
посадили жида до криминалу?
- Ба-а-а! - вiдповiв рiпник з кута. - То було що iнше, а се що iнше.
Чень же Матiй сам на сво© очi не видiв, хто небiжчика пхнув в яму. Бо якби
був видiв, то чому не сказав давно? А тепер хоть би гадав-перегадав, то що
з того вийде? На судi того доказати не здужа , i з цiло© хмари буде пшик
замiсть дощу!
А Матi й тим часом стояв в свiтлицi близько порога i розглядався
довкола, немов хотячи доконатися, чи все ще на сво©м мiсцi. Вiрник не
знав, пощо Герман казав насамперед закликати Матiя i о чiм хоче з ним
бесiдувати.
- Ist schon gekommen, Herr Principal, ist schon gekommen der alte
Matij!
- Gut, gut, - вiдворкнув Герман, кiнчачи рахунки, по чiм обернувся до
Матiя.
- То ти був в ямi нинi, як тотi костi найдено? - спитав Герман, вiдразу
приступаючи до речi.
- Я, - вiдповiв коротко Матiй, немов вiддавна вже надiявся такого
питання.
- Я чув... що ти там... того... говорив другим, що нiби... нiби зна ш,
хто то був такий?..
Голос Германа був якийсь непевний, вiн чув, що в його нутрi щось
буриться.
- А знаю. То був робiтник Iван Пiвторак, що два роки тому десь подiвся,
лишивши жiнку з дитиною.
Виговоривши твердим i рiзким голосом сi слова, Матiй озирнувся на
вiрника. На вiрнику лиця не було, стояв блiдий як крейда, колiна замiтно
дилькотали пiд ним, - здавалося, що туй-туй упаде.
- А ти почiм то зна ш? - питав далi Герман, поволi i досить супокiйне.
- Я пiзнав небiжчика по перстенi, що був у него на пальцi.
- То ти зна ш напевно, що то той Iван, можеш присягнути на то?
- Можу сто раз, не раз.
Герман задумався. Матi ва твердiсть почала його мiшати. "Прийдеся
тягатися на судах, - подумав вiн собi. - Яким способом чоловiк в яму упав?
Певно, неосторожнiсть! Лихо, треба кару платити, клопiт!" Роздумуючи ее,
Герман дивився на Матiя i замiтив на лицi його щось таке, немов старий
рiпник не досказав всього.
- Що? Може, ма ш ще що сказати? - спитав Герман, зачудуваний та мничим
виразом Матi вого лиця.
- Та я... - почав непевним голосом Матiй, - я... би пану сказав ще пару
слiв... нi, я хотiв би дещо розпитати, але...
- Питай, що там такого, чому не говориш...
Матiй не вiдповiдав, тiльки дивився на вiрника. Герман порозумiв, що
Матiй хоче з ним говорити в чотири очi.
- Geh nur a bissei weg, - сказав вiн до Мошка, не дивлячись на нього.
Мошко затрясся. Бачилося, що в нього нема й на тiлько сили - кроку зробити
вiйненим голосом вiн промимрив:
- Warrrum kann er... auch so... nicht?
Герман напруго озирнувся, зачувши той здавлений, уриваний голос. Що
сталося з Мошком? Що значить тота його смертельна блiдiсть, тота дрож,
тото помiшання? Герман сидiв як вритий i чудувався.
- Ja, aber was ist dir? Bist du krank?
- О ja... ja... ja... hab mich erkдl... tet, - npoлепотiв вiрник,
забуваючи о нинiшнiй спецi.
- Erkдltet? - замiтив спроволока Герман. - No, nо, geh und schlaf dich
ausi
- Abe... be... ber bitte, ich ka... ka... kann noch... vielleicht...
wozu bra... brauch ich gehen?..
- Ich sag' dir du sollst gehen! - скрикнув гнiвно Герман, котрому
ставало чимраз прикрiше i моторошнiше слухати того гробового, тремтячого
голосу. Вiрник, тривожно обзираючись, вийшов. Матiй пильно слухав цiло©
розмови, пильно дивився на кождий рух, на кождий поступ вiрника. Лице його
ставало чимраз сумнiше, чимраз бiльше понуре.
- Ну, що ма ш питати? Говори! - сказав Герман по його вiдходi.
Матiй пiдiйшов ближче i сказав притишеним голосом:
- Коби-но пан подивилися до сво © книжки, як там записано, до якого
часу робив Iван Пiвторак у пана?
- А нащо ж тобi тото? - спитав зачудуваний Герман.
- А так, я прошу.
Герман заглянув до головного журналу i до робiтницького каталога.
- До осенi, десь так... тиждень по покровi.
- Як, як? - спитав Матiй. - Тиждень, кажете, по покровi?
- А так, покрови було в суботу, - ось туй записано, - а вiн ще другу
суботу виплату взяв за цiлий квартал, 75 ринських.
- Виплату взяв? - скрикнув Матiй, але сейчас успоко©вся i тихiше
сказав: - Гм, тиждень по покровi. А я го на само© покрови послiдний раз
видiв.
- Де?
- В трахтарнi, у Кирницького, як ся напивав з одним чоловiком.
- З ким?
- Я вже i забув... Але що то значит, - пропало! Мене тогди були троха
потовкли п'янi рiпники, i я двi недiлi пролежав без пам'ятi, - вiдтак чую,
вже Iвана нема, пiшов десь, кажут, свiтами.
- Ну, але що ж з того всего, до чого ти мене питав?
- Та так, але я гадав...
- Що, що?
- Та нiчо, нiчо. Щб я, дурний хлоп, можу гадати? Перепрашаю пана!
Матiй, сказавши се, скулився, згорбився i вiдiйшов к пороговi, а цiле
його лице виражало один великий жаль, одне велике розчарування. Герман не
допитував його далi, бо знав, що не доб' ться нiчого бiльше вiд старого,
i, не тратячи часу, розпочав виплату...
- Щось-то з нашим паном немалого мусило статися, що забув менi урвати
зо ш у с к у!
- Певно, ся зажурив, що тотi костi видобуто, бо то зараз комiсiя. Може,
ще деякий клопiт, та й вже ему ся всего вiдхотiло.
Так балакали рiпники, розходячися на сво© помешкання або по шинках.
Такого щасливого вечора вони вiддавна не затямили, i для того пiшли мiж
ними рiзнi догади про тоту незвичайну доброту пана. Навiть тотi рiпники,
котрим Герман нинi обiцяв обривок i котрi за то вже немало його наклялися,
вийшли зачудуванi i вдоволенi вiд нього - о обривку не було i згадки.
Деякi рiпники, вийшовши вiд виплати, почали обзиратися за Матi м, почали
допитуватися за ним, але його не було, нiхто навiть серед загально©
сутолочi не завважив, куди вiн подiвся. I про вiрника Мошка було немало
бесiди: всi видiли, як вiн вийшов з Герма'ново© "канцелярi©" блiдий,
дрижачий, змiнений i як, обзираючись та поставкуючи щохвилi, поволiкся
долi улицею. "Що ее все значит? Що сталося?" - допитували самi себе
рiпники i ламали собi голову над тим дивом, але нiхто не мiг вияснити
всього надокладь.
I дiйсно, на вид могло бачитися, що Герман подобрiв, хоть, кажу, тiльки
на вид. Хто би був пильно придивився його рухам, виразовi лиця i цiлому
захованню пiд час виплати, той би був замiтив багато дечого, але найменше
доброти. Нi, се не була доброта! Тото отупiння i отуманення, тотi непевнi
рухи, тотi частi переливи виразу лиця, тота задума i видима боротьба з
собою, тота дрож його рук, тусклiсть очей, натуга цiлого тiла, з якою вiн
держався просто, той прибитий, якби уриваний голос, - все то значило щось
зовсiм iншого, нiж доброту. Якiсь темнi чуття будилися в Германовiй душi,
клубилися i перли на свiт, пiдмулювали його силу i гордiсть, - а Герман з
крайньою натугою давив ©х, здержував, не давав ©м запанувати над собою.
Вiн сам не знав ще ясно, чого йому хочеться, але чув якусь непевну тривогу
перед всiм i перед кождим. Особливо страшила його наступаюча нiч, якийсь
голос шептав йому, що вона не мине для нього добре.
- Тьфу, лихо якесь! - прошептав сам до себе Герман, коли виплата
скiнчилася i робiтники розiйшлися. - Я якийсь слабий, - то, певно, щось ми
недобре© Треба завтра вертати до Дрогобича, бо ту, в тiй проклятiй ямi,
годi видержати. Десь на кождiм кроцi тобi дiдьча мати пха всяку погань
перед очi! Але що все мене нинi так дразнит, так допiка ? Я, певно, дуже
хори й! Треба буде зараз завтра пiти до доктора, - то дина рада!
В тiй хвилi прийшла служниця i покликала його на вечерю. Герман
звiдався, що робить Готлiб.
- Спит, ще вiд обiду нi на хвилю не будився.
- Може би, го збудити до вечерi? - спитав Герман.
- Та нащо? Вiн i так утомився, нехай вiдпочине. А якби збудився вночi i
захотiв ©сти, то я ему лишу вечерю!
- Нехай i так буде! - сказав Герман i пiшов вечеряти, все ще роздумуючи
над тим, що таке з ним сталося i що би йому робити.
IV
Нiч. Звiзди горять та мнгкотять над сонним Бориславом. Холодно. Воздух
прочистився, прояснився, ген на далеких тустанiвських пастiвниках залягала
мряка. Гори дрiмають в тiнi, крiзь величну тишу, не переривану гамором
людсько© недолi, чути тiльки глухi, неяснi прориви якогось глибокого,
та много шуму, мов дихання сплячо© природи.
Герман спав твердим сном, уколисаний не так супоко м думок або утомою
по дневнiй працi, як радше ситою вечерею, котру залляв порядною порцi ю
рiзних упоюючих напиткiв. Герман не любив упиватися, але нинi прецiнь
треба було покрiпити свою силу, треба запити щасливу нахiдку ново© матки,
треба, впрочiм, "заморити черв'яка", що без перерви вився в його нутрi,
без перерви шпiв i прожирав його супокiй. Сiдаючи до вечерi, вiн почув
якусь таку спрагу, що тяжко йому навiть було дiждатися, поки служниця не
поприносила наладженi з Дрогобича бутельки з вином та рiзними лiкерами.
Чим бiльше Герман пив, чим швидше грала в нiм кров, чим скорше шибали
рiзнi думки, - тим бiльше чув потребу нового жару, забуття, розплинення в
нiщо, щоб тiльки те розплинення було любе, лагiдне, легепьке... Його лице
палилося кров'ю, очi блищали, руки мимоволi пiдмiтувалися на столi, язик
починав лепотiти щось без зв'язi i мислi, - служниця ледве-ледве завела
його до його кабiнету, де вперед ще приладила i постелила була лiжко.
Затонувши в пухових подушках, Герман ще хвилю обертався, лепотiв,
силувався навiть думати, але в його головi все помiшалося, все гнало i
перло кудись, мов вода через лотоки, коли одним разом повiднiмати всi
слюзи i всi затвори. По хвилi вiн утих i заснув мертвим сном.
Але нiхто се казав, що Герман спить, що Герман п'янийi Нi, вiн зовсiм
не п'яний, вiн не спитьi Може бути, що колись... Вiн нагаду навiть, що
був такий вечiр, вiн пив багато, напивався жару i отяжiв. Але тепер вiн
легкий, такий легкий, що летiв би десь вдаль, в той синiй, усмiхнений
безмiр, що над ним так любовно мрi ! Вiн тепер щасливий, зовсiм щасливий,
яким ще нiколи не бував! Довкола нього зелень, цвiти, криштальнi води,
вдалi фантастичними контурами рисуються рожево-червонi скали, - ох, се не
Борислав, се не та западня проклята, що душила його затхлим воздухом i
заморокою! Тут чисто, ясно, весело, - ох, як веселоI Герман вiддиха
повними грудьми, легкими скоками, мов серна, проходжу ться по цвiтистих
лугах, топче запашнi цвiти, котрi, настоптанi, ще краще пахнуть i звучать,
так любо, солодко звучать, що його хвата за серце. Де вiн... де вiн чув
тотi звуки? Не може нагадати...
закричiт там до него, що з ним?
Один з тих, що стояли при корбi, нахилився, прикляк над яму i крикнув
щосили:
- Мироне, Мироне!
Вiдповiдi не було. Робiтники поглянули на себе в нiмiм ожиданнi, колесо
млинка закрутилося з подвiйною живiстю, малий лип'яр непевним, хитким
поступом пiдiйшов к ямi, випуливши очi i не зовсiм понiмаючи, що се таке
робиться. Герман глядiв i слухав.
- Мироне, Мироне, чи живий ти? Обiзвись! Знов хвиля мовчанки, - з ями
голосу не чути нiякого.
Холодний мороз пробiга по жилах робiтникiв, ©х лиця
блiднуть, вони в тривозi позирають по собi.
- Тягнiм догори, швидко, - може, не дай боже чого, - нещаст !..
- Тягнiм, тягнiм!..
Вони дрижачими руками хапають за корбу, збираються з силою...
Дзень-дзень-дзень! - розда ться рiзко i остро голос дзвiнка. Всi
вiдотхнули, ожили, мов гора звалилася з ©х грудей.
- Слава тобi господи, що живий! Ох, а ми вже гадали...
- Або ту далеко до бiди!
Знов дзвiнок - знак, щоб тягли кибель догори. Корба закрутилась,
балаканка урвалась, i довгу хвилю Герман не бачив нiчого, окрiм
одностайних розмахiв корби. Вiн вiдступив вiд стiни i озирнувся, не
знаючи, чи iти до кошари, чи нi. Але думка про лiнивство робiтникiв
пропала з його голови. Вiн ще дрижав вiд того тривожного ожидания, заким
роздався голос дзвiнка, - в його головi, правда, не було бурi, котра там
перед хвилею лютувала, але всi враження мiнилися, перелiтали, затиралися,
мов тiнi в хмарний день. Навiть тi слова, котрi рiпники говорили про його
сина, щезли якось з його пам'ятi, - що бiльше, вони якось немов злегшили
його душу, зняли з не© час-iину гнiву на "непотрiбного лямпарта", як
звичайно звав дома Готлiба. "А все ж таки вiн мiй син, i, як прийде до
ма тку, буде вмiв го шанувати", - сказав вiн сам до себе твердо i рiшучо,
немов силувався сам себе переконати. Тота твердiсть утiшила його, вiн з
уподобанням повторював по кiлька разiв: "А таки вiн шй,син!" Мiж i им
якось без свiдома пiшов далi, до третьо© ями. Вона була трошки вiдсторонь
вiд тамтих. Високий, до половини дерном покритий горбок круг не© вказував,
що вона вже давно викопана. Кошари над нею не було, вона i будована була
ще по-давньому. Се була перша яма, з котро© плило головне джерело
Германового ма тку. Але вiд кiлькох лiт вона стояла пусто, вiдколи джерело
кип'ячки в нiй вичерпалося. Аж тепер, коли замiсть кип'ячки поплачував
найлiпше вiск, Герман казав ©© вiдновити i копати глибше, бо вона давнiше
тримала тiльки тридцять сажень вглиб. Коли вiдбито дошки, котрими була
прикрита, показалося, що усподу вода, i треба було наперед вичерпати воду.
Вже три днi черпано, а власне нинi мав перший раз спускатися в не© старий
рiпник Матiй, щоб оглянути, де що треба направити i де копати штольнi.
Коли Герман пiдiйшов к ямi, побачив, що рiпники саме витягали кибель з
ями, в котрiй сидiв уже вiд добро© години старий Матiй.
- А що? - спитав Герман, пiдiйшовши к робiтникам.
- Та нiчо, - вiдповiли вони. - От Матiй задзвонив чогось, та й тягнемо.
- Ну, що там такого може бути? - спитав зачудуваний Герман. - Тяжке?
- Нi, недуже. Щось старий мусив надибати. Герман, зацiкавлений, став
над яму, опершись на стовпцi, i пильно дивився в темну глибiнь. Сонце косо
пересiкало отвiр ями, але вглиб не було видно нiчого. Одно тiльки вдарило
Германа - дивно-непри мний гнилий сопух, але цiкавiсть не давала йому
вiдвернутися. Вiн пильно, немов помiшаний, дивився в темну глибiнь, мiж
тим коли линва поволi навивалася залiзними перстенями на вал корби. Вiн
глянув на тотi перстенi i пригадав собi страшнi скрутелi величезно© гадюки
на образi. Його забобонна, роздразнена думка зв'язала як стiй прочуття
якогось лиха з тим привидом. Втiм, плохо насмарована корба скрипнула
проразливо, - Герман глипнув в глибiнь i задеревiв на мiсцi. З темно©
пропастi виринала-виходила вгору на свiтло страшна, почорнiла труп'яча
голова. Герман стояв мов мертвий i не мiг вiдорвати очей вiд того виду i в
тривозi сво©й бачив виразно нелюдський злобний усмiх на тих щербатих
щоках, у тих огромних глиняних очах. Вiн стояв, дивився i дрижав, мов у
лихорадцi, - дрижав з забобонного переляку i обридження.
I рiпники при корбi, побачивши такий дивний i страшний груз, скрикнули
з один голос i трохи зовсiм не випустили корби з рук. Подiбнi случа©, хоть
давнiшими часами зовсiм не рiдкi в бориславських ямах, тепер стали далеко
рiдшi, а особливо ©м, молодим ще рiпникам, не лучалося бачити нiчого
подiбного. Але ось здолини шарпнено сильно за дзвiнок, i се продрухало ©х
з переполоху. Швидко вони пiдтягли кибель вгору i висипали костi на землю.
Дивно застукали тi костi, голова покотилася долi горбком i опинилася аж
коло самих нiг Германа.
- Чорт тебе! - крикнув Герман, вiдскакуючи набiк. - Як сиплеш?..
Але вiн не мiг бiльше нiчого сказати, - тривога здавлювала йому горло.
Знов дзвiнок здолу. Рiпники шепчуть: "Господи, господи!" i забираються
швидко опускати кибель вдолину. Герман, мов опарений, утiка вiд ями. Вiн
чу холод в тiлi, чу дрож, немiч, а в його головi крутиться, мов
фуркотяче веретено, одна тiльки фраза: "Gott's Fluch ьber mir! Gott's
Fluch ьber mir!". Вiн i сам не зна , як i про що склалася тота фраза в
його головi, i повторю ©© без мислi, без застанови, бiжачи стежкою помiж
ями. Йому бачиться, що цiла нога його мов в огнi, що щось пече його в не©,
щось давить i що вiдтам якесь дивне чуття розходиться по всiм його тiлi.
Аж ось вилiз з ями старий Матiй i показу всiм приржавiлий мiдяний
перстень з червоним скляним камiнцем.
- Ти, Митре, не тямиш того перстеня? - кричить вiн. Митро
придивлю ться, хоть трохи здалека, а далi скрику :
- Господи, таж то самий мiй перстiнь, що-м три роки тому дав був
Пiвтораковi на заручини!
Всi ахнули, пiзнали, що небiжчик - не хто другий, лиш Iван Пiвторак,
котрий два роки тому не знати де подiвся, лишивши молоду жiнку з дитиною.
- Адiт, де бiдний пропав, дай му, боже, душеньцi легко!
- Господи, як то не раз чоловiковi смерть зайде, нiхто i не зна , де та
що!
- Гей, то-то була поцтива душа - небiжченько!
- Вже хто, а ми оба жили, як рiднi браття! - говорить Митро i
замурзаним рукавом утира сльози. Герман вiдсторонь чу тоту бесiду. Його
обступило кiлька жидiв i говорять також живо - але вiн не слуха ©х. Його
збурена кров била, мов молот в грудi. Лиш поволi серед людського гамору
вiн успокою ться, силу ться бути супокiйним, говорить навiть з жидами, але
говорить без зв'язi, без застанови, сам не знаючи що. Але жидам та
рiпникам нiколи довго пеняти. Наговорившись, назiтхавши за покiйником,
вони розiйшлися, - костi зложено на купу i присипано землею: "пай не лежат
на сонiчку божiм" - i давня робота зачина ться знов одностайно, мовчки,
важко, мов i перерви нiяко© не бувало. Часом тiльки робiтники при корбi
забалакають до себе о нинiшнiй новинi.
Герман тим часом побiг далi. Його переляк потрохи усиоко©вся. Вiн став
покрикати на рiпникiв, як котрi лiниво робили, кричачи, добирав чимраз
бiльше смiлостi та сили, - заглушував в собi зрушення. Аж вкiнцi неспокiй
немов зовсiм улягся, думка звернулася доразу на щоденнi, практичнi
питання, Герман видобув нотатку i зачав записувати iмена робiтникiв, котрi
нинi при виплатi могли надiятися не одержати повно© зарiбнини. Однако
все-таки щось немов тiснило його. Не оглянувши всiх ям, вiн побiг до
магазинiв, вiдтам до дестилярнi, всюди крутився, заглядав, кричав, - одним
словом, силувався бути тим, чим був донедавна - невгомонним, практичним
Geschiftsmann-ом.
- Herr Principal, Herr Principall - почув нараз за собою голос вiрника,
що занiмався набиранням робiтникiв, годженням ©х на роботу i надзирав над
ними через тиждень.
Герман обернувся. Вiрник, маленький, обшарпаний жидок, бiг за ним,
задиханий, почервонiлий, махав руками i головою, немов цiлий був на
пружинах.
- Nu, was ist geschehen? - спитав Герман, не можучи дочекатися вiд
нього слова.
- Ja, kommen Sie nur, kommen Sie nur! - кричав вiрник i не переставав
розмахувати цiлим тiлом на всi сторони.
Герман поступив пару крокiв к ньому i силувався угадати, що так зрушило
вiрника, звичайно чоловiка тихого i повiльного.
- Ja, kommen Sie nur, kommen Sie nur! - кричав вiн. - Im Schacht Nro 27
hat man a Matki gefunden, a soi a Matki, - Gott gerechter!
При тiм вiрник брався долонею за голову, махав руками, немов показуючи
тягар найдено© матки, i робив рiзнi, на вид безумнi та дивогляднi рухи.
- А-ах! - вирвалося мимовiльно з уст Германа. Так ось чого бiг за ним
вiрник, ось що так розрадувало його! Герман, хоть вiддавна привик слухати
подiбних вiстей, став тим разом як вритий. Вiн думав, що щастя зовсiм уже
вiдверта ться вiд нього, а воно нi. Щастя все ще служить йому, вiн сильний
по-давньому, вiн нiчого не бо©ться, нiчим не потребу журитись! Що йому
тепер пусте балакання глупих рiпникiв, що псоти сина, що грижа з жiнкою!
Щастя служить йому, а вони всi мiзернi хробаки супротив нього, - вони мали
б мати таку силу, щоб затро©ти йому життя? Нi, нiколи! Не то життя, - i
одно© хвилi вiн не дасть собi замутити всiми тими мiзерiями! Се нове,
несподiване щастя жбухнуло, мов хвиля води, в душу Германа. Його гордiсть,
тiлько разiв сьогодня понижувана рiзними споминками, так сильно пiдкопана
невмолимою рефлексi ю, ожила, одужала наново, почала надуватися, пiдносити
голову вгору. Йому почало здаватися, що воно прецiнь нiчо такого важного -
се нове щастя. Щастя природа була винна йому, - хiба ж вона не зна , якi
контракти вiн поробив, кiлько б вiн шкоди утерпiв, якби вона не ставилася
на час зi сво©м скарбом? Вона зна се - i ста на час. Вона покiрна його
волi, служить йому так, як служить всякiй силi. I вiн сила, вiн не
потребу навiть розказувати, потребу тiльки хотiти, його воля - закон
природи, ©© сповнення конечне, як конечне сповнення всякого закону!
Гордим, смiлим поступом зблизився Герман к щасливiй ямi, коло котро©
лежала величезна, свiжо видобута груда воску - перша з надибано© матки.
Вiн радiсним оком оглянув той скарб, мiж тим коли невсипуща корба витягала
догори вже другу подiбну груду. З якою величною повагою Герман казав
занести вiск до магазину, з якою царською великодушнiстю обiцяв
робiтникам, працюючим коло се© ями, додати до ©х тижневого зарiбку по
гульденовi! З якою щедротою вiн в поривi радостi дав ущасливленому
вiрниковi сейчас на мiсцi 5 з[олотих] р[инських] надзвичайного
"трiнгельту". Вiн справдi в ту хвилю був в сво©х очах паном, царем
многовладним, котрого слуха , перед котрим кориться не тiльки весь сей
народ, але i сама природа!
Сонце вже хилилося на захiд над Попелiвську гору. На небi не було i
хмарки, в природi залягла тиша, переривана тiльки гамором робучого люду,
котрий розповiдав собi про нинiшню новину, т. . про видобутi з ями костi
Iвана Пiвторака. Жiнка Пiвторакова, котра робила в Германовiй хатi в
дестилярнi, не знала ще нiчо о тiм i журилася тiльки дитиною, котру лишила
саму в хатi. Але нинi не був звичайний вечiр, - нинi день виплати!
Потомленi, виблiдлi та посинiлi лиця рiпникiв нинi оживлювалися надi ю на
той гiрко запрацьований грiш: люди, що не раз по цiлому дневi пс сказали й
слова до других, нинi ставали говiркi, жартували та запрошували товаришiв
на горiвку. Мертвий Борислав чим ближче ночi, тим бiльше оживав.
Побалакавши дещо з вiрником та послухавши, що говорили урадуванi
рiпники, Герман пiшов додому, щоб прилагодитися до виплати. Його голова
повна була груд воску, контрактiв, векселiв, в вухах пробрязкувало срiбло
та золото, свiт цiлий бачився йому огромним ринком, на котрiм вiн диний
праводавець, вiн сам бере весь зиск. Всi прикрi, важкi враження нинiшнього
дня щезли, мов нiколи i не бували, бо тепер, - думав Герман, - коли його
щастя вернуло, коли дiла iдуть добре, тепер вся тота невчасна грижа не ма
нiяко© пiдстави, не ма розумно© причини. Вона можлива тiльки в нещастi i
непевностi, - але не тепер. Так думав Герман i сильно в то вiрив i був би
непомалу зачудувався, якби хто був посмiв йому сказати, що нема пана над
совiсть, нема сили, котра б могла ©й розказати. Вiн прецiнь сам був такий
пан, - вiн розказав, i совiсть з усiма сво©ми рефлексiями замовкла, щезла,
пропала!
Прийшовши домiв, вiн сейчас запитав, що робить Готлiб.
- Спит еще, - вiдповiла служниця.
- А не вставав за той час?
- Нi, не вставав.
- Ну, то добре, - проворкотав Герман i пiшов до свiтлицi, в котрiй
находилася каса i де мала вiдбуватися виплата. Була то не обширна,
попросту уладжена i майже зовсiм не пристро на свiтлиця. Насерединi стояв
сильний дубовий стiл, попри стiни лавки, коло стола пара крiсел, а в кутi
залiзна, вертгеймiвська каса. Герман казав собi сюди знести сво© рахунковi
книжки i поволi перебирав в них, виписував якiсь цифри на чистий аркуш
паперу, часом кинув перо, походив вдовж i повперек свiтлицi, вор котячи та
рахуючи пiд носом, i знов брався до книжок та до пера.
Смерклося. Надiйшов вiрник, i за ним лавою привалили робiтники. Всi
нинi говорили багато, шум i гамiр хвилею линув до тихо© хати. Вiрник почав
з Германом розмову про тижневу роботу. Вiн нинi також був розмовний i
веселий. Се був чоловiк вiдмолоду вихований на чужiй ласцi, вiдмолоду
прибиваний i давлений, котрий весь свiй вiк прожив чужою волею i в котрого
не було нi сво © думки, нi навiть (бодай на вид) сво © втiхи та сво ©
жури. Щастя його пана тiшило його, як власне, хоть сеся утiха не випливала
з якогось там прив'язання або з яко©сь любовi до Германа. Герман не був
йому нi свояком, нi добродi м, нi нiчим, вiн платив йому за надзорування
так само скупо, як другим за роботу, а вiрник чув се дуже добре i при
нагодi не мiг здержатися, щоб часом не потягнути до сво © нори деякого
кусничка з багато© трапези свого пана. Але при всiм тiм вiн тiшився його
нинiшнiм щастям, не роздумуючи, чому i за що. Се вже сталося йому другою
натурою.
- Матiю, Матiю, - кликнув вiрник, вiдхиливши дверi, ведучi до сiней, -
Матiю, ходи-но сюди, пан кличут, а швидко!
Матiй, старий рiпник, був нинi важна особа мiж рiпниками. Цiла ©х
товпа, стоячи в сiнях i ждучи, поки закличуть за чергою до виплати,
обступила його i Митра, слухаючи ©х оповiдання про небiжчика Пiвторака,
котрого костi нинi видобуто.
- Говорiт собi що хочете, - кiнчив вiн свою бесiду i, сидячи на порозi,
пикав файчину на короткiм цибусi, - говорiт що хочете, а я кажу все, що
бiдному Iвановi хтось прислужився!.. Як мя ту видите!
- Як то може бути? - заганули довкола рiпники.
- Я вже знаю, що говорю, - вiдповiв Матiй, сплюнувши.
- Ба, але хто ж би то такий? - спитали рiпники. - Хiба небiжчик що
завинив кому?
- Ей, де там завинив, - вiдiзвався Митро, що стояв побiч Матiя, опертий
о одвiрок, - але хоть би чоловiк i святий був, а вороги найдутся. Чи то
нинi за ворога тяжко?..
- Коби так за що друге, як за лихого чоловiка, - вiдi звалося кiлька
голосiв.
- Матiю, ходiт сюди! - закликав вiрник, пiдхиливши дверi. Але Матiй
сидiв недвижно, пикаючи люльку, i не чув клику. Вiн мовчав. Його чоло
морщилось, брови стяглись, немов якiсь важкi споминки пересувалися по його
головi, а вiн силувався зiбрати ©х докупи i витиснути з них щось дуже
важного, дуже страшного.
- Матiю, чи ти оглух, чи що такого? - пищав вiрник в дверях. - Кiлько
разiв маю кликати?
Матiй за гамором i задумою i сей раз не дочув жидового крику, аж Митро
трунув його в плече i сказав:
- А встаньте-но, от вас Мошко кличе до пана.
- А трiс би-с, жидiвська пуго! - проворкотiв Матiй, встаючи, дуже злий,
що поклик перервав йому думання. Коли встав, то його висока, хоть
згорблена стать виднiлася понад всiх других рiпникiв. Товпа проступилася,
i Матiй супокiйним i важким поступом увiйшов до Германово© свiтлицi.
- Мусит щось старий знати, - сказав Митро, коли вiрник запер за ним
дверi. - Щось дуже брови морщит, видно, що то не абищо такого.
- Господь там зна ! Може, i сть що... А то чути, що вiн ту вiддавна
вже, надивився на тутошнi порядки.
- Та що то з того всего вийде, - вiдiзвався якийсь немолодий вже рiпник
з .кута, - цi© ту хто допiмнесь за бiдним робiтником? От, був, жив,
мучився, а вiдтак пропав десь, як собака, та й бувай здоров!
- Вже ви так не говорiт, - вiдповiв Митро, - а от як Митерчуки впали
були до ями, що ся була пiд ними линва урвала, то не з'©здила комiсiя? Гет
випитували всiх, як то могло бути, чому ся линва могла урвати, ну, i не
посадили жида до криминалу?
- Ба-а-а! - вiдповiв рiпник з кута. - То було що iнше, а се що iнше.
Чень же Матiй сам на сво© очi не видiв, хто небiжчика пхнув в яму. Бо якби
був видiв, то чому не сказав давно? А тепер хоть би гадав-перегадав, то що
з того вийде? На судi того доказати не здужа , i з цiло© хмари буде пшик
замiсть дощу!
А Матi й тим часом стояв в свiтлицi близько порога i розглядався
довкола, немов хотячи доконатися, чи все ще на сво©м мiсцi. Вiрник не
знав, пощо Герман казав насамперед закликати Матiя i о чiм хоче з ним
бесiдувати.
- Ist schon gekommen, Herr Principal, ist schon gekommen der alte
Matij!
- Gut, gut, - вiдворкнув Герман, кiнчачи рахунки, по чiм обернувся до
Матiя.
- То ти був в ямi нинi, як тотi костi найдено? - спитав Герман, вiдразу
приступаючи до речi.
- Я, - вiдповiв коротко Матiй, немов вiддавна вже надiявся такого
питання.
- Я чув... що ти там... того... говорив другим, що нiби... нiби зна ш,
хто то був такий?..
Голос Германа був якийсь непевний, вiн чув, що в його нутрi щось
буриться.
- А знаю. То був робiтник Iван Пiвторак, що два роки тому десь подiвся,
лишивши жiнку з дитиною.
Виговоривши твердим i рiзким голосом сi слова, Матiй озирнувся на
вiрника. На вiрнику лиця не було, стояв блiдий як крейда, колiна замiтно
дилькотали пiд ним, - здавалося, що туй-туй упаде.
- А ти почiм то зна ш? - питав далi Герман, поволi i досить супокiйне.
- Я пiзнав небiжчика по перстенi, що був у него на пальцi.
- То ти зна ш напевно, що то той Iван, можеш присягнути на то?
- Можу сто раз, не раз.
Герман задумався. Матi ва твердiсть почала його мiшати. "Прийдеся
тягатися на судах, - подумав вiн собi. - Яким способом чоловiк в яму упав?
Певно, неосторожнiсть! Лихо, треба кару платити, клопiт!" Роздумуючи ее,
Герман дивився на Матiя i замiтив на лицi його щось таке, немов старий
рiпник не досказав всього.
- Що? Може, ма ш ще що сказати? - спитав Герман, зачудуваний та мничим
виразом Матi вого лиця.
- Та я... - почав непевним голосом Матiй, - я... би пану сказав ще пару
слiв... нi, я хотiв би дещо розпитати, але...
- Питай, що там такого, чому не говориш...
Матiй не вiдповiдав, тiльки дивився на вiрника. Герман порозумiв, що
Матiй хоче з ним говорити в чотири очi.
- Geh nur a bissei weg, - сказав вiн до Мошка, не дивлячись на нього.
Мошко затрясся. Бачилося, що в нього нема й на тiлько сили - кроку зробити
вiйненим голосом вiн промимрив:
- Warrrum kann er... auch so... nicht?
Герман напруго озирнувся, зачувши той здавлений, уриваний голос. Що
сталося з Мошком? Що значить тота його смертельна блiдiсть, тота дрож,
тото помiшання? Герман сидiв як вритий i чудувався.
- Ja, aber was ist dir? Bist du krank?
- О ja... ja... ja... hab mich erkдl... tet, - npoлепотiв вiрник,
забуваючи о нинiшнiй спецi.
- Erkдltet? - замiтив спроволока Герман. - No, nо, geh und schlaf dich
ausi
- Abe... be... ber bitte, ich ka... ka... kann noch... vielleicht...
wozu bra... brauch ich gehen?..
- Ich sag' dir du sollst gehen! - скрикнув гнiвно Герман, котрому
ставало чимраз прикрiше i моторошнiше слухати того гробового, тремтячого
голосу. Вiрник, тривожно обзираючись, вийшов. Матiй пильно слухав цiло©
розмови, пильно дивився на кождий рух, на кождий поступ вiрника. Лице його
ставало чимраз сумнiше, чимраз бiльше понуре.
- Ну, що ма ш питати? Говори! - сказав Герман по його вiдходi.
Матiй пiдiйшов ближче i сказав притишеним голосом:
- Коби-но пан подивилися до сво © книжки, як там записано, до якого
часу робив Iван Пiвторак у пана?
- А нащо ж тобi тото? - спитав зачудуваний Герман.
- А так, я прошу.
Герман заглянув до головного журналу i до робiтницького каталога.
- До осенi, десь так... тиждень по покровi.
- Як, як? - спитав Матiй. - Тиждень, кажете, по покровi?
- А так, покрови було в суботу, - ось туй записано, - а вiн ще другу
суботу виплату взяв за цiлий квартал, 75 ринських.
- Виплату взяв? - скрикнув Матiй, але сейчас успоко©вся i тихiше
сказав: - Гм, тиждень по покровi. А я го на само© покрови послiдний раз
видiв.
- Де?
- В трахтарнi, у Кирницького, як ся напивав з одним чоловiком.
- З ким?
- Я вже i забув... Але що то значит, - пропало! Мене тогди були троха
потовкли п'янi рiпники, i я двi недiлi пролежав без пам'ятi, - вiдтак чую,
вже Iвана нема, пiшов десь, кажут, свiтами.
- Ну, але що ж з того всего, до чого ти мене питав?
- Та так, але я гадав...
- Що, що?
- Та нiчо, нiчо. Щб я, дурний хлоп, можу гадати? Перепрашаю пана!
Матiй, сказавши се, скулився, згорбився i вiдiйшов к пороговi, а цiле
його лице виражало один великий жаль, одне велике розчарування. Герман не
допитував його далi, бо знав, що не доб' ться нiчого бiльше вiд старого,
i, не тратячи часу, розпочав виплату...
- Щось-то з нашим паном немалого мусило статися, що забув менi урвати
зо ш у с к у!
- Певно, ся зажурив, що тотi костi видобуто, бо то зараз комiсiя. Може,
ще деякий клопiт, та й вже ему ся всего вiдхотiло.
Так балакали рiпники, розходячися на сво© помешкання або по шинках.
Такого щасливого вечора вони вiддавна не затямили, i для того пiшли мiж
ними рiзнi догади про тоту незвичайну доброту пана. Навiть тотi рiпники,
котрим Герман нинi обiцяв обривок i котрi за то вже немало його наклялися,
вийшли зачудуванi i вдоволенi вiд нього - о обривку не було i згадки.
Деякi рiпники, вийшовши вiд виплати, почали обзиратися за Матi м, почали
допитуватися за ним, але його не було, нiхто навiть серед загально©
сутолочi не завважив, куди вiн подiвся. I про вiрника Мошка було немало
бесiди: всi видiли, як вiн вийшов з Герма'ново© "канцелярi©" блiдий,
дрижачий, змiнений i як, обзираючись та поставкуючи щохвилi, поволiкся
долi улицею. "Що ее все значит? Що сталося?" - допитували самi себе
рiпники i ламали собi голову над тим дивом, але нiхто не мiг вияснити
всього надокладь.
I дiйсно, на вид могло бачитися, що Герман подобрiв, хоть, кажу, тiльки
на вид. Хто би був пильно придивився його рухам, виразовi лиця i цiлому
захованню пiд час виплати, той би був замiтив багато дечого, але найменше
доброти. Нi, се не була доброта! Тото отупiння i отуманення, тотi непевнi
рухи, тотi частi переливи виразу лиця, тота задума i видима боротьба з
собою, тота дрож його рук, тусклiсть очей, натуга цiлого тiла, з якою вiн
держався просто, той прибитий, якби уриваний голос, - все то значило щось
зовсiм iншого, нiж доброту. Якiсь темнi чуття будилися в Германовiй душi,
клубилися i перли на свiт, пiдмулювали його силу i гордiсть, - а Герман з
крайньою натугою давив ©х, здержував, не давав ©м запанувати над собою.
Вiн сам не знав ще ясно, чого йому хочеться, але чув якусь непевну тривогу
перед всiм i перед кождим. Особливо страшила його наступаюча нiч, якийсь
голос шептав йому, що вона не мине для нього добре.
- Тьфу, лихо якесь! - прошептав сам до себе Герман, коли виплата
скiнчилася i робiтники розiйшлися. - Я якийсь слабий, - то, певно, щось ми
недобре© Треба завтра вертати до Дрогобича, бо ту, в тiй проклятiй ямi,
годi видержати. Десь на кождiм кроцi тобi дiдьча мати пха всяку погань
перед очi! Але що все мене нинi так дразнит, так допiка ? Я, певно, дуже
хори й! Треба буде зараз завтра пiти до доктора, - то дина рада!
В тiй хвилi прийшла служниця i покликала його на вечерю. Герман
звiдався, що робить Готлiб.
- Спит, ще вiд обiду нi на хвилю не будився.
- Може би, го збудити до вечерi? - спитав Герман.
- Та нащо? Вiн i так утомився, нехай вiдпочине. А якби збудився вночi i
захотiв ©сти, то я ему лишу вечерю!
- Нехай i так буде! - сказав Герман i пiшов вечеряти, все ще роздумуючи
над тим, що таке з ним сталося i що би йому робити.
IV
Нiч. Звiзди горять та мнгкотять над сонним Бориславом. Холодно. Воздух
прочистився, прояснився, ген на далеких тустанiвських пастiвниках залягала
мряка. Гори дрiмають в тiнi, крiзь величну тишу, не переривану гамором
людсько© недолi, чути тiльки глухi, неяснi прориви якогось глибокого,
та много шуму, мов дихання сплячо© природи.
Герман спав твердим сном, уколисаний не так супоко м думок або утомою
по дневнiй працi, як радше ситою вечерею, котру залляв порядною порцi ю
рiзних упоюючих напиткiв. Герман не любив упиватися, але нинi прецiнь
треба було покрiпити свою силу, треба запити щасливу нахiдку ново© матки,
треба, впрочiм, "заморити черв'яка", що без перерви вився в його нутрi,
без перерви шпiв i прожирав його супокiй. Сiдаючи до вечерi, вiн почув
якусь таку спрагу, що тяжко йому навiть було дiждатися, поки служниця не
поприносила наладженi з Дрогобича бутельки з вином та рiзними лiкерами.
Чим бiльше Герман пив, чим швидше грала в нiм кров, чим скорше шибали
рiзнi думки, - тим бiльше чув потребу нового жару, забуття, розплинення в
нiщо, щоб тiльки те розплинення було любе, лагiдне, легепьке... Його лице
палилося кров'ю, очi блищали, руки мимоволi пiдмiтувалися на столi, язик
починав лепотiти щось без зв'язi i мислi, - служниця ледве-ледве завела
його до його кабiнету, де вперед ще приладила i постелила була лiжко.
Затонувши в пухових подушках, Герман ще хвилю обертався, лепотiв,
силувався навiть думати, але в його головi все помiшалося, все гнало i
перло кудись, мов вода через лотоки, коли одним разом повiднiмати всi
слюзи i всi затвори. По хвилi вiн утих i заснув мертвим сном.
Але нiхто се казав, що Герман спить, що Герман п'янийi Нi, вiн зовсiм
не п'яний, вiн не спитьi Може бути, що колись... Вiн нагаду навiть, що
був такий вечiр, вiн пив багато, напивався жару i отяжiв. Але тепер вiн
легкий, такий легкий, що летiв би десь вдаль, в той синiй, усмiхнений
безмiр, що над ним так любовно мрi ! Вiн тепер щасливий, зовсiм щасливий,
яким ще нiколи не бував! Довкола нього зелень, цвiти, криштальнi води,
вдалi фантастичними контурами рисуються рожево-червонi скали, - ох, се не
Борислав, се не та западня проклята, що душила його затхлим воздухом i
заморокою! Тут чисто, ясно, весело, - ох, як веселоI Герман вiддиха
повними грудьми, легкими скоками, мов серна, проходжу ться по цвiтистих
лугах, топче запашнi цвiти, котрi, настоптанi, ще краще пахнуть i звучать,
так любо, солодко звучать, що його хвата за серце. Де вiн... де вiн чув
тотi звуки? Не може нагадати...