Страница:
- А ти. Аго, рiшуча людина, - вiдзначила вона, - ще не встигла як слiд
познайомитись iз ним, але вже рекоменду ш його як власного чоловiка... Як
же з Ганною? Ти багато взнала про не©?
- Ти, тьотю Клаво, надзвичайно на©внича ш!.. У наш вiк за два тижнi не
тiльки сходяться, але й розходяться. А втiм - досить! - i Аглая махнула
парасолькою в той бiк, де вже вирисовувалась фiгура Карамазова.
Вовчик лише за якусь хвилину вискочив на вулицю i наздогнав свого
друга. Спершу дами бачили тiльки Дмитрiя. Вiн iшов до них сво©ми нервовими
кроками, i постать його то вибiгала, то знову ховалась за стовбуром
молодого клена, що стояв на дорозi. Тодi десь ударила гармошка, й зорi
висипали на куцi бульвари заштатного городка. Десь гоготала
республiканська молодь. Тодi i на протилежних кварталах ударила гармошка.
Товариш Вовчик уже наздогнав Дмитрiя, i вони пiдходили до веселих (так
принаймнi одразу ж визначив лiнгвiст) i симпатичних дам.
- Ну... - зупиняючись, почав лiнгвiст i розвiв руками. Тьотя Клава
давно вже схарактеризувала собi Вовчика як трохи мамулувату людину i тому,
не довго думаючи, взяла його пiд руку. Вона сказала, що рекомендувати
Карамазова не треба, бо вони мають задоволення вже багато вечорiв
шпацiрувати з ним... i потiм, вона дуже зрадi , коли Вовчик для не© буде
таким цiкавим спiвбесiдником, яким став для ©© племiнницi Дмитрiй. За
кiлька хвилин процесiя (так сказала Аглая) йшла в такому порядку: попереду
тьотя Клава з Вовчиком, позаду Аглая з Дмитрi м. Дистанцiя мiж першою i
другою парою була приблизно на пiвтора кроку. Тьотя Клава закинула на шию
Вовчика свою голубу парасольку й розпитувала, хто вiн, що вiн, як вiн.
Словом, вимагала, щоб лiнгвiст у деталях розповiв ©й про сво минуле,
сучасне й майбутн . Аглая цього не потребувала вiд свого кавалера: такi
розмови з ним були два тижнi тому. Вона вiдколола з сво © грудi останню
троянду й держала ©© на обличчi Дмитрiя. Вона питала його, як пахне
троянда, чи подоба ться йому цей запах, чи не краще пахне резеда. Коли
вони перерiзали провiнцiальний ринок i увiйшли в коло пiднавiсних огникiв,
Аглая запевняла Дмитрiя, що тут ©й пахне Флобером i навiть
старофранцузьким життям... Карамазов, звичайно, зна поета Вiлйона?.. I
потiм, вiн не може не любити гоголiвську фантастику. Аглая певна, що можна
генiально стилiзувати нашу сучаснiсть.
Дмитрiй говорив щось невпопад. Тодi Аглая поклала на його рот свою
запашну долоню i сказала:
- Який ти чудак, Дiмi! Справжнiй провiнцiал!
- Ти вже з Дмитрi м на "ти"? - повертаючись, кинула тьотя Клава. - 3
тебе, Аго, вийшов би прекрасний кавалерист.
Тьотя Клава так дзвiнко зареготала, що провiнцiальна парочка (зда ться,
колишнiй столоначальник i пристаркувата дочка мiсцевого кавалера Червоного
прапора), що йшла ©м назустрiч, поспiшно одлетiла вбiк i дала дорогу
веселiй компанi©.
Тодi почав реготати й товариш Вовчик. Вiн так безумно розреготався, що
мусив кинути руку дами, сiсти на землю й зупинити компанiю. Коли ж його
стали допитувати, в чому справа, вiн тiльки й мiг вимовити: "провiнцiал".
- Ну... добре! Ну... провiнцiал!.. але де ж тут сiль? Тодi, нарештi,
товариш Вовчик сказав, що для Карамазова це - найобразливiше слово, i що
вiн i уявити не може, яке обурення викликало воно в грудях його ущипливого
друга.
- I зовсiм нiчого нема тут смiшного! - рiзко шпурнула Аглая i взяла
Дмитрiя пiд руку.
Тьотя Клава теж найшла, що смiшного тут дуже мало, й найшла навiть
потрiбним (очевидно, на правах тьотi) прочитати лiнгвiстовi невеличку
нотацiю. Вовчика, як i треба було чекати, страшенно збентежив такий
несподiваний фiнал, i вiн хотiв навiть прохати пробачення за свою
некоректнiсть. Тодi тьотя Клава поправила йому краватку фамiльярним
жестом, мiцно притиснулась до нього i зробила дистанцiю на три кроки.
- Ти, Дiмi, може, й справдi образився на мене? - спитала Аглая.
- Нiчого подiбного! - всмiхнувся Карамазов. - Я тiльки не зрозумiв...
тебе.
Вiн з якимось надзвичайним задоволенням сказав "тебе": ця химерна
дiвчина, що так скоро перейшла з ним на "ти" i якось враз заволодiла ним
(коли правду говорити, вiн не жартуючи, а з глибоким хвилюванням сказав
допiру Вовчиковi, що хоче зiйтися з Агла ю), - зовнiшнiстю сво ю вже
остаточно покорила його. Надто вже розумнi й страснi були цi мигдалевi
очi, й надто вже привабливо коливались цi молодi груди, щоб вiн мiг
прийняти ©© як звичайну женщину. Сьогоднi навiть постало в нiм якесь
неясне передчуття й солодкий бiль, i сьогоднi вiн хотiв би ходити з нею
цiлу нiч.
- Чого ти не зрозумiв? - спитала Аглая. - Чому я тебе назвала
провiнцiалом?
- Так!
- Це ж, милий, ясно. Я ще тодi, на пароплавi (пам'ята ш нашу
суперечку?), я вже тодi подумала, що ти провiнцiал. Це по всьому видно: й
по рухах, i по поводженню з передовою жiнкою... як зi мною от... Чому ти
так чудно вимовив "тебе"? Чи, може, ти хотiв сказати "вас"? Вас iст дас?
Ну? А потiм ти й формально провiнцiал... Хiба ти живеш не в провiнцi©?
- Я, як тобi вiдомо, живу в столичному градi! - усмiхнувся Карамазов.
- Де це? - зареготала Аглая. - Чи не в тому, що на Лопанi?
Ця дiвчина (очевидно, з якогось Миргорода) так неохайно говорила про
лопанський центр, що Вовчик, почувши цю розмову, зупинився i спитав:
- А дозвольте узнати, в яких краях ви мешка те? Чи не в Уманi?
- Вас це серйозно цiкавить? Коли так, то прошу: мiй столичний град i
моя кра©на - хай буде вам вiдомо - дуже далеко вiдцiля.
- Францiя? Iталiя? Iспанiя?
- Московiя, мо серденько! - сказала Аглая й притиснулась до свого
супутника.
Московiя? Ну, це вже Аглая неправду говорить! Дмитрiй пiдтверджу ? Тодi
вiн i йому не вiрить. I справдi; якi ж вони московки? - Нi, це
нiсенiтниця! Словом, хай це пiдтвердить тьотя Клава, i тiльки тодi вiн
може повiрити. Словом, коли Аглая й справдi серйозно говорить, - Вовчик
остаточно розгубиться.
(Нарештi говорить тьотя Клава й говорить те ж саме. Вони таки московки
й навiть корiннi, бо змалку живугь у Москвi. Вулиця така-то, номер
такий-то, трамвай дев'ять. Коли потрiбний телефон, то можна й це сказати.
Чоловiк тьотi Клави (ви його зна те - мужчина в золотому пенсне) працю в
профсоюз!. Аглая - сирiтка (зна те таку зворушливу кiнофiльму про часи
Французько© революцi©), i вона живе у тьотi Клави. Вона на останньому
курсi Московсько© консерваторi©.
- Але вiдкiля ж ви так добре зна те нашу мову? - здивовано спитав
лiнгвiст.
Ах, Боже мiй! Що ж тут дивного? Вони далеко не перший раз зупиняються
вiдпочивати на прекрасних степах Укра©ни, й чому ж ©м не знати тако©
музично© мови (тьотя Клава так i сказала - "музично©"). Аглая, наприклад,
дуже любить Укра©ну й, коли хочете, навiть оригiнальне. А втiм, тьотя
Клава далi не буде говорити, в деталях його може поiнформувати Аглая i,
можливо, Дмитрiй. Власне, пiд впливом сво © племiнницi вона й зробилась
такою цiкавою московкою.
- Прекрасно! - з хрустом давив сво© пальцi товариш Вовчик i нарештi
цiлком серйозно звернувся до Карамазова: - Зна ш, Дмитрiй, ©хнi портрети
обов'язково треба вмiстити в одному з наших журналiв.
- Як виключнi екземпляри?
- Покинь жартувати, - махнув рукою лiнгвiст. - Для русько© публiки,
для... як би це сказати... для "поощр нiя".
- Для заохоти, - поправила Аглая. --Так буде багато ближче до вашо©
мови.
- От так московка! - сказав Карамазов. - Чи не почува ш ти себе трохи
нiяково, пане лiнгвiсте?
Товариш Вовчик спалахнув. Вiн хотiв щось доводити, згадав чомусь (i
зовсiм не до речi) Прованс, провансальську лiтературу, згадав XIX вiк,
Жана Жансемена, Теодора Обанеля i т. д., але тьотя Клава вже знову одтягла
його на дистанцiю в три кроки. Словом, розмову було перервано. Для
лiнгвiста було ще багато тут недоговореного, навiть iнтригуючого (хiба
мало московських дачникiв мандру по Укра©нi?), але вiн сподiвався
поговорити з приводу цього з Карамазовим i вiд нього й узнати в деталях
iсторiю знайомства московських дам iз пiвденною культурою.
- Так, значить, ти кiнча ш нову поему? - спитала
Аглая, коли вони знову залишились удвох. Карамазов зупинився i зробив
незадоволене обличчя. - Я тобi, зда ться, не один раз говорив, що я працюю
в економiчному органi. Мене цiкавить зараз питання про зниження цiн.
- Ти хочеш сказати, що з питання про зниження цiн не можна зробити
поеми?
- Я хочу сказати, що з Тарасами Шевченками я нiчого не маю спiльного.
- Коли тiльки це, то я рада, - промовила Аглая, замислюючись. - Саме
таких людей i браку вашiй нацi©. Менi здалося, що ти не так хотiв
сказати. Ти розумi ш мене? Я гадаю, що без великого ентузiазму не може
бути справжнiх економiстiв.
- Цiлком справедливо! - погодився Карамазов. - Кiл, очевидно, вибивають
колом, i "закобзарену" психiку можна виховати тiльки, так би мовити,
загайаватизованим "Капiталом".
- Це не в брову, а в око! - з захопленням сказала Аглая. - Без якогось
Лонгфелло i справдi не зробити вам сво©х економiстiв i полiтикiв. Ог я
тiльки думаю, що Маркса ти зовсiм даремно припряга ш сюди.
- Це справа переконання, - незадоволено сказав Дмитрiй.
- Не думаю. Бо Маркс зовсiм чужорiдний елемент для вашо© кра©ни. А
тобi вiдомо, що коли до водороду додати кислороду, то гаряче тiло не
встига навiть приторкнутись до цi © мiшанини - одразу ж виника вибух
i... вода. А втiм, не будемо сперечатись. Мене цiкавить друге питання.
Говорячи про Тараса Шевченка, ти мав на увазi вiршомазiв взагалi чи саме
його, божка вашо© нацi©?
- Я мав на увазi й вiршомазiв взагалi, i його зосiбна.
- За що ж ти Шевченка так ненавидиш? - За що я його ненавиджу? -
Карамазов знову зробив незадоволене обличчя: мовляв - навiщо цей допит?
Потiм раптом нервово одкинув волосся i зупинився. - А за те я його
ненавиджу, - надмiрно запалюючись, сказав вiн злим голосом, - що саме
Шевченко кастрував нашу iнтелiгенцiю. Хiба це не вiн виховав цього
тупоголового раба-просвiтянина, що iм'я йому легiон? Хiба це не
Шевченко-цей, можливо, непоганий поет i на подив малокультурна й безвольна
людина, - хiба це не вiн навчив нас писати вiршi, сентиментальничати
"по-катеринячи", бунтувати "по-гайдамачому" - безглуздо та безцiльно - й
дивитись на свiт i будiвництво його крiзь призму пiдсолодженого страшними
фразами пасе©зму? Хiба це не вiн, цей крiпак, навчив нас лаяти пана, як-то
кажуть, за очi й пити з ним горiлку та холуйствувати перед ним, коли той
фамiльярно потрiпа нас но плечу й скаже: "а ти, Матюшо, все-таки талант".
Саме цей iконописний "батько Тарас" i затримав культурний розвиток нашо©
нацi© i не дав ©й сво часно оформитись у державну одиницю.
Дурачки думають, що коли б не було Шевченка, то не було б i Укра©ни, а
я от гадаю, що на чорта вона й здалася така, якою ми ©© бачимо аж досi...
бо в сьогоднiшньому виглядi з сво©ми iдiотськими укра©нiзацiями в
соцiальних процесах вона викону тiльки роль тормоза.
- Прекрасне визначення! - з захопленням сказала Аглая i тут же чомусь
iронiчно усмiхнулась. - Але...
- Але, мабуть, пора нам залишити цю розмову, - кинув Дмитрiй: йому,
по-перше, не подобалась Агла©на похвала ("навiщо ця цукерка, коли вiн
зовсiм доросла людина?"), i потiм вiн раптом зловив себе на дешевiй
патетицi.
Тодi Аглая враз обiрвала тему й запропонувала наздогнати тьотю Клану й
лiнгвiста, що дуже далеко зайшли вперед. Вона запропонувала побiгти
наввипередки й передала Карамазову свiй ридикюль та парасольку. Але потiм
бiгти не захотiла й сказала йому, щоб вiн витяг з ридикюля ©© замшеву
рукавичку. Вона порадила йому положити рукавичку на нижчу частину його
обличчя й, коли вiн зробив це, спитала, чим вона пахне.
- Чим вона пахне?.. Очевидно, жiночим тiлом.
- Прекрасно!.. i цей запах тобi, мабуть, подоба ться?
- Як би тобi сказати, - промовив Карамазов, - можливо, подоба ться, а
певнiше - нi.
Аглая не повiрила. Вона взяла його голову й, роблячи надзвичайно
великими сво© i без того великi очi, стала ними ласкати свого супутника.
- Брехунька! - сказала вона. - Ти неправду говориш. Я знаю, що тобi цей
запах подоба ться" Тому що... тобi не подоба ться... Ганна.
- Ти про мою дружину?
- Так. Чому ти досi не познайомив мене з нею? Чому ж ти мовчиш?
Чому вiн мовчить? Вiн, звичайно, зробить це. Вiн нарештi познайомить
Аглаю з Ганною.
Але вiн дума , що вона все-таки якась чудна дiвчина, й потiм дума , що
дружина мала рацiю назвати ©© нетактовною. Це ж некрасиво так поспiшати в
його iнтимнi закутки. Невже цього Аглая не розумi ?.. I потiм, вiдкiля це
вона дiзналась, що йому не подоба ться Ганна? Словом, Карамазов знову
незадоволений, i тому вiн так нервово запалив сiрника.
Вона одразу ж зрозумiла його й поспiшила перейти на iншу тему. В цей
момент вони пiдходили до кручi.
IV
- Давай ще трохи вiдпочинемо, - порадила Аглая, лягаючи на траву. -
Можна й наших попередити.
Вона крикнула сво©й компаньйонцi, щоб та взяла з не© приклад i теж
посидiла десь там зi сво©м кавалером. Тьотя Клава й Вовчик погодились i
зупинились на тому ж таки високому березi, крокiв на двадцять далi. Тодi
Аглая пiдсунулась ближче до кручi й сказала:
- Наш новий знайомий подiля тво© погляди?.. Я говорю про товариша
Вовчика.
- Якi ти погляди ма ш на увазi? - спита Карамазов.
- Ясно якi - тi, що ти з ними знайомив мене на пароплавi в нашу першу
зустрiч i потiм майже кожного вечора чiпа ш ©х.
- Ти говориш про iдею вiдродження мо © нацi©?
- Так. Я говорю про нацiональну романтику. Карамазов покривився:
мовляв, вiн нiчого не ма спiльного з тим, про що говорить вона, це ©й вiн
уже декiлька разiв говорив, i, значить, треба бути бiльш обережним iз
такими термiнами.
- Ми говоримо на рiзних мовах, - сказав вiн. - Iдея вiдродження мо ©
нацi© - ще раз повторюю - нiчого не ма спiльного з нацiональною
романтикою.
Аглая усмiхнулась i положила на сво© колiна голубу парасольку.
- Хай буде по-тво му,. -- сказала вона, - Та як же з Вовчиком?
- Мiй друг не тiльки не подiля цих поглядiв, але й взагалi далеко
сто©ть вiд усяко© полiтики.
- I все-таки ти такий шматок м'яса можеш вважати за свого друга?
- А чому ж нi? Хiба в ньому не може бути гарних людських початкiв?
-М'ясо завжди залиша ться м'ясом, -енергiйно сказала Аглая. - ©в м'ясi
нiяких людських початкiв не може бути.
Вона так уважно подивилась на свого кавалера, нiби хотiла
загiпнотизувати його.
- Це теж справедливо, - сказав Карамазов. - Але з Вовчиком я все-таки
не можу не дружити.
- Шкода! - кинула Аглая й взяла резонерський тон. - Треба бути
послiдовним навiть у дрiбницях. Зда ться, Толстой говорив колись, що
найважче полюбити ближнiх. Я думаю, шо багато важче х же таки зненавидiти
справжньою ненавистю. Тiльки тут можна показати неабияку волю i, коли
хочеш, вiдвагу... Ти ©х, зда ться, високо ставиш?
- Ти гада ш, що менi браку волi i я не можу бути вiдважним?
Дмитрiй сказав це якимось непевним голосом, наче вiн i сам не довiряв
собi.
- Ти ма ш волю i ти вiдважний! - упевнено й навiть з деяким захопленням
вiдзначила Аглая. - Саме за це ти так скоро й подобався менi... Подобався,
звичайно, як людина.
Розмова перервалась. Вона вже дивилась у землю й ховала вiд нього сво©
очi. Вiн мовчав тому, що в нiм у цей момент зажеврiла внутрiшня боротьба:
з одного боку, йому пiдлестило ©© захоплення ним як вiдважною й вольовою
людиною, з другого - вiн не зовсiм вiрив ©й (вiдкiля вона зна , що вiн
саме така людина? Чи не з кiлькох розмов iз ним?). I потiм, його раптом
якось образила ©© самовпевненiсть i цей батькiвський тон. Нарештi вiн
заспоко©вся й сказав:
- .А ти, зна ш, цiлком правильно пiдмiтила: я говорю про ближнiх. Менi
це твердження дуже подоба ться. Зда ться, мiй однофамiлець - Альоша
Карамазов - ставив якось там наголос на любов до дальнiх. А я от теж
думаю, що цей наголос треба перенести на ненависть до ближнiх.
- I ти гада ш, що найбiльша загадка саме тут хова ться?
- Тiльки тут i бiльш нiде! - з деяким хвилюванням сказав Карамазов. -
От хоч убий мене! - а не можу ©х зненавидiти справжньою ненавистю. У
кожного з ближнiх - навiть найбiльших мо©х ворогiв - бува така, зна ш,
людська усмiшка й таке, зна ш, миле й гарне обличчя, наче на тебе
прекрасна Богоматiр дивиться. Я кажу й пiдкреслюю, у кожного, бо навiть у
суворих i злил з природи людей я бачу цю усмiшку й це обличчя.
- Може, ти перебiльшу ш? Невже-таки в кожного?
- Клянусь тобi! Богоматiр всюди й на кожному кроцi. Це якийсь жах, i
iнодi навiть руки падають у знемозi. Не можна зустрiчатися з людьми. Щоб
творити якесь дiло й боротись, треба надягати машкару Мiзантропа i в нiй
ховати, перш за все, очi... Очi, зна ш, найлютiший ворог усякого прогресу,
бо очима бачиш Богоматiр i саме в очах хова ться Богоматiр.
Карамазов зупинився й почав нервово кусати собi губи. З звичайно©
психiчно нормально© людини вiн раптом перетворився на манiяка. Раз у раз
здригаючись, вiн усе повертав до кручi голову й розгублено дивився в
неяснi далi днiпрових вод.
- Словом, Богоматiр не да тобi зненавидiти сво©х ближнiх? -спитала
Аглая.
- Тiльки вона. Во iм'я яко©сь iде© я здiбний на все, навiть здiбний
убити людину. Але якийсь Iван Iванович однi ю людською усмiшкою може
покрити мене в один момент... навiть коли б цього Iвана Iвановича я й
ненавидiв сво ю недоношеною i якоюсь чудною ненавистю.
- I так iз тобою завжди бувало?
- Нi, - сказав Карамазов iз деяким вiдтiнком туги в голосi. - Тiльки в
останнi роки мене так сильно затривожила Богоматiр. Ранiш це багато легше
було. Ранiш iдея майже зовсiм заслiплювала мене i для мене не було
ближнiх. Аглая взяла руку Карамазова й положила ©© на свою долоню.
- Так от, - сказала вона. - сть двi ненавистi: справжня й твоя
недоношена. Перша - велика ненависть, i вона творить життя. Ця ненависть
не зна ближнiх. Друга, недоношена, тiльки тiнь вiд першо©. Перша вiд
розуму й вiд серця, друга - тiльки вiд розуму... Як ти гада ш, можна бути
вiдважною i вольовою людиною тiльки вiд розуму?
- Ти вже почала сумнiватись у менi? - спитав Дмитрiй, усмiхаючись
вимушеною усмiшкою. i - Нiчого подiбного! - знову впевнено вiдзначила
Аглая. - Ти ма ш волю iти вiдважний. Я тiльки думаю, що нiяко© Богоматерi
нема й що вона не бiльше, як примара. Я також думаю, що твоя недоношена
ненависть уже справжня ненависть i ти здiбний зненавидiти сво©х
ближнiх... Ти розповiдав менi, як колись, у часи громадянсько© вiйни, ти
розстрiляв когось iз ближнiх бiля якогось монастиря...
- Так то ж, - вирвалось несподiвано Карамазову, - во iм'я велико© iде©.
- А хiба тепер ти без iде© залишився? Хiба тебе не захоплю сьогоднi
хоч би та ж iдея вiдродження тво © нацi©?
- Звичайно, захоплю , - непевним голосом сказав вiн. - Але...
- Без усяких "але", - рiшуче одрубала Аглая. - Щось одне: або це iдея,
або нова примара. Вона мусить тебе також захопити, як i та, що во iм'я ©©
ти розстрiлював сво©х ближнiх.
Карамазов раптом зареготав.
- I справдi, - сказав вiн. - Менi iнодi така глупота приходить у
голову, що потiм, ©й-богу, соромно за самого себе. От, наприклад, зда ться
менi iнодi, що Богоматiр коригу в менi, так би мовити, людину. Ближнiй,
мовляв, не тiльки Iван Iванович, але й сам я. Отже, ненависть я мушу
переносити й на себе. Коли мене покоря Iван Iванович, це значить,
наступив момент, коли я мушу ненавидiти Дмитрiя Карамазова, цебто себе.
- Що ти мусиш сам себе ненавидiти, коли тебе покоря Iван Iванович, -
це так. Але щодо коректи, то вона й справдi глупота i звичайний собi бред.
- А то навiть, - продовжував вiн говорити, - зда ться iнодi, що сама
ненависть мусить носити в собi Богоматiр.
- Це ще бiльший абсурд, бо ненависть i Богоматiр два зовсiм
протилежних полюси.
- Так i я полемiзую з собою. Але й цей удар я парирую: мовляв, справжня
ненависть - давно вже вiдомо - найбiльша любов. I значить, справжня
ненависть - це е прекрасна людська усмiшка.
- Це вже софiстика для шарлатанiв i боягузiв. Богоматiр не може не
стояти на дорозi до справжньо© ненавистi i, значить, до мужнього вчинку...
- Цiлком справедливо! - погодився Карамазов. - Але менi от зда ться, що
Богоматiр не може стояти на дорозi i що тiльки вiдсутнiсть ©© робить
ненависть недоноском.
Яким же це чином?
- А таким чином, що супутником справжньо© ненавистi завжди радiснi й
до того молитовнi перебо© серця, нiби зустрiча ш свiтле Христове
воскресiння. Аглая ще ближче пiдiйшла до кручi.
- Я гадаю, - сказала вона, - що тут справа багато простiша. Не
Богоматiр тебе турбу , а звичайна невпевненiсть. Пiд радiснi перебо© серця
розстрiлюють, скажемо, тодi, коли жодного сумнiву не залишилось.
- Хто його зна . - надтрiснутим голосом сказав Карамазов. - Можливо, я
й помиляюсь.
Вiн раптом вiдчув, як ним запанову якась страшна туга. Вiн уже не
бачить перед собою нi Агла©, нi Днiпра, нi прекрасно© пiвденно© ночi. Вiн
уже забув, як вiн високо ставить себе за вiдвагу й волю, i вiдчува себе
зараз страшенно нiкчемною людиною. Вiн навiть хоче, щоб хтось плював йому
в обличчя - i плював довго, настирливо й образливо.
Аглая, очевидно, уважно стежила за сво©м супутником i тому поспiшила
йому на допомогу.
- Ти, друже, безперечно, помиля шся, - сказала вона. - Ти глибоко
помиля шся.
- Ти говориш про Богоматiр?
- Я говорю про тебе. Ти помиля шся, коли дума ш, що тебе довго буде
тривожити невпевненiсть. Це - коротке, тимчасове явище, й воно скоро
зникне.
Вона пiдвелась, знову сiла на траву i його примусила сiсти бiля не©.
- Так-то, мiй хлопчику! Хто хоче бути вольовою людиною, той не може не
побороти в собi невпевненiсть, - сказала вона й положила свою руку на його
голову. Вже стояла глибока пiвденна нiч. На Славутi кожно© хвилини
прокидались якiсь неяснi звуки. Десь ревiв пароплав, i далеко на пiвднi
пливли його привабливi вогнi. Раз у раз фаркали й падали аеролiти i
тривожили очi загадковим свiтлом свого ярко-срiбного горiння. i - Так, -
раптом промовив Дмитрiй. - Хто хоче бути вольовою людиною, той не може не
побороти в собi невпевненiсть. I ти правду говориш, що я вже ©© поборов. Я
не можу не побороти, бо майбутн за мо ю молодою нацi ю i за мо©м молодим
класом. . Вiн узяв ©© руку й мiцно стиснув. Жива людина знову прокидалась
у нiм, i вiн ще раз перетворювався. Вiн навiть не помiтив, як Аглая
iронiчно посмiхнулась, коли вiн майбутн сво © нацi© зв'язував з "якимось
там" класом.
- Я iнодi буквально задихаюсь од щастя, - говорив вiн далi, скидаючи з
кручi камiнцi й зовсiм не помiчаючи, що його розмовi браку елементарно©
послiдовностi. - Темнi сторони нашо© дiйсностi тодi зовсiм зникають iз
мо©х очей, i я починаю рости i виростаю у велетня. Бо й справдi: в
суспiльствi не може бути тако© ситуацi©, коли неможлива боротьба. Коли ж
це так, то... як усе-таки весело жити "на етом свете, господа"... Ти не
можеш i уявити, як я полюбив це заялозене слово - прогрес. Прогрес - це ж,
по сутi, якiр спасiння. Це ж вихiд iз того становища, що в нього зайшла
революцiя.
- Але ти говориш зовсiм як учень першо© групи, - сказала Аглая.
- Цiлком справедливо! - гаряче пiдхопив Дмитрiй. - Я i сть учень
першо© групи й маю мужнiсть визнати це. Така вже логiка подiй: хто хоче
жити в нашi днi, той обов'язково мусить починати з абетки...
- I витягувати з архiву старi гасла?
- А хоч би й так. Хiба революцiйнi гасла сьогоднiшнього дня завтра не
можуть стати реакцiйними? Хiба ми не ма мо прикладiв? I навпаки: хiба
лозунги якогось 1917 року сьогоднi не стали фарисейством i матерiалом для
спекуляцi©? Це не значить, що ми збанкрутували, а це значить, що треба
бути дiалектиком. Сьогоднi масу можна повести тiльки пiд тим стягом, що на
ньому буде чiтко написано - "прогрес".
- Навряд тiльки вона пiде за тобою, бо маса не терпить абстракцi©. А
прогрес - це для не© абстракцiя.
- Цiлком погоджуюсь, - сказав Карамазов. - Але я далеко стою вiд
вульгарного тлумачення маси. Революцiю маса творить через свою
iнтелiгенцiю, бо всякий масовий вибух тiльки тодi робиться революцi ю,
коли ним починають керувати Дантони, Ленiни чи то Троцькi.
- З тебе вийшов би не зовсiм поганий агiтатор-прогресист, - кинула
Аглая i демонстративно засвистiла якусь шансонетку.
- Ти менi робиш багато честi сво ю заявою.
- Nullement, - промовила дiвчина. - On ne voit раs 'tous les jours un
malade comme vous etes[6].
- Ти мене вважа ш за хворого? -образився Дмитрiй.
- Боже борони, - сказала Аглая. - Менi тiльки непри мно, що тво©й
розмовi браку логiки. З одного боку, ти висловлю ш безперечно розумнi
думки, а з другого - плута шся в Ленiнах, у класах тощо.
- Ну от, знову стара iсторiя, - незадоволено промовив Карамазов. -Чи не
дума ш ти вплинути на мою iдеологiю? Коли так, то ти даремно витрача ш
сили. Взяти хоч би те ж вiдродження мо © нацi©. Я його iнакше не можу
мислити, як засiб, не як мету, як фактор, що допомага менi розв'язати
основну соцiальну проблему. Вiдродження мо © нацi© - це шлях до чiтко©
диференцiацi© в нашому суспiльствi й, значить, крок до соцiалiзму. Iнакше
на це вiдродження я дивитись не маю охоти.
- Значить, iз твого вiдродження нi чорта й не вийде! - грубо кинула
Аглая i, зробивши з долонь рупора, покликала тьотю Клаву.
Карамазов поглядом переможця подивився на дiвчину. Вiн не тiльки не
образився - йому навiть при мно було, що вона зiрвалась iз спокiйного
тону. ©© самовпевненiсть i захоплювала, i в той же час нервувала його, бо
що ближче вiн сходився з нею, то сильнiш вiдчував ©© впливи на свiй
свiтогляд.
- А Вовчик не зовсiм поганий спiвбесiдник, - пiдходячи, сказала тьотя
Клава. - I виявля ться... зовсiм не комунар.
- Дозвольте, - заметушився лiнгвiст. - Хiба ви не зна те, що Дмитрiй
член Компартi©?
- Не турбуйтесь! - сказала Аглая... - Зна мо... i дума мо, що вiн не
буде гнiватись на тьотю Клаву за одвертiсть.
- Цебто ти хочеш сказати, - промовив Карамазов, - що тьотя Клава мене
образила?
- Ми хочемо сказати, - кинула Аглая, - що комунiсти хоч i непоганi
люди, але в бiльшостi страшенно нуднi... Ну, словом, свiторозумiння
©хн -можна напевно твердити - не сяга далi Чемберлена з моноклем i
чергово© партячейки... Правда, цiкавляться ще китайськими справами.
Карамазову пересмикнуло обличчя. Його карючило, що цi випадковi
позапартiйнi дачницi так неохайно ставляться до його партi©. Будучи, так
би мовити, вiчним опозицiонером, вiн у той же час був сво рiдним фанатиком
комунiзму й, звичайно, не мiг спокiйно реагувати на це зовсiм невиправдане
познайомитись iз ним, але вже рекоменду ш його як власного чоловiка... Як
же з Ганною? Ти багато взнала про не©?
- Ти, тьотю Клаво, надзвичайно на©внича ш!.. У наш вiк за два тижнi не
тiльки сходяться, але й розходяться. А втiм - досить! - i Аглая махнула
парасолькою в той бiк, де вже вирисовувалась фiгура Карамазова.
Вовчик лише за якусь хвилину вискочив на вулицю i наздогнав свого
друга. Спершу дами бачили тiльки Дмитрiя. Вiн iшов до них сво©ми нервовими
кроками, i постать його то вибiгала, то знову ховалась за стовбуром
молодого клена, що стояв на дорозi. Тодi десь ударила гармошка, й зорi
висипали на куцi бульвари заштатного городка. Десь гоготала
республiканська молодь. Тодi i на протилежних кварталах ударила гармошка.
Товариш Вовчик уже наздогнав Дмитрiя, i вони пiдходили до веселих (так
принаймнi одразу ж визначив лiнгвiст) i симпатичних дам.
- Ну... - зупиняючись, почав лiнгвiст i розвiв руками. Тьотя Клава
давно вже схарактеризувала собi Вовчика як трохи мамулувату людину i тому,
не довго думаючи, взяла його пiд руку. Вона сказала, що рекомендувати
Карамазова не треба, бо вони мають задоволення вже багато вечорiв
шпацiрувати з ним... i потiм, вона дуже зрадi , коли Вовчик для не© буде
таким цiкавим спiвбесiдником, яким став для ©© племiнницi Дмитрiй. За
кiлька хвилин процесiя (так сказала Аглая) йшла в такому порядку: попереду
тьотя Клава з Вовчиком, позаду Аглая з Дмитрi м. Дистанцiя мiж першою i
другою парою була приблизно на пiвтора кроку. Тьотя Клава закинула на шию
Вовчика свою голубу парасольку й розпитувала, хто вiн, що вiн, як вiн.
Словом, вимагала, щоб лiнгвiст у деталях розповiв ©й про сво минуле,
сучасне й майбутн . Аглая цього не потребувала вiд свого кавалера: такi
розмови з ним були два тижнi тому. Вона вiдколола з сво © грудi останню
троянду й держала ©© на обличчi Дмитрiя. Вона питала його, як пахне
троянда, чи подоба ться йому цей запах, чи не краще пахне резеда. Коли
вони перерiзали провiнцiальний ринок i увiйшли в коло пiднавiсних огникiв,
Аглая запевняла Дмитрiя, що тут ©й пахне Флобером i навiть
старофранцузьким життям... Карамазов, звичайно, зна поета Вiлйона?.. I
потiм, вiн не може не любити гоголiвську фантастику. Аглая певна, що можна
генiально стилiзувати нашу сучаснiсть.
Дмитрiй говорив щось невпопад. Тодi Аглая поклала на його рот свою
запашну долоню i сказала:
- Який ти чудак, Дiмi! Справжнiй провiнцiал!
- Ти вже з Дмитрi м на "ти"? - повертаючись, кинула тьотя Клава. - 3
тебе, Аго, вийшов би прекрасний кавалерист.
Тьотя Клава так дзвiнко зареготала, що провiнцiальна парочка (зда ться,
колишнiй столоначальник i пристаркувата дочка мiсцевого кавалера Червоного
прапора), що йшла ©м назустрiч, поспiшно одлетiла вбiк i дала дорогу
веселiй компанi©.
Тодi почав реготати й товариш Вовчик. Вiн так безумно розреготався, що
мусив кинути руку дами, сiсти на землю й зупинити компанiю. Коли ж його
стали допитувати, в чому справа, вiн тiльки й мiг вимовити: "провiнцiал".
- Ну... добре! Ну... провiнцiал!.. але де ж тут сiль? Тодi, нарештi,
товариш Вовчик сказав, що для Карамазова це - найобразливiше слово, i що
вiн i уявити не може, яке обурення викликало воно в грудях його ущипливого
друга.
- I зовсiм нiчого нема тут смiшного! - рiзко шпурнула Аглая i взяла
Дмитрiя пiд руку.
Тьотя Клава теж найшла, що смiшного тут дуже мало, й найшла навiть
потрiбним (очевидно, на правах тьотi) прочитати лiнгвiстовi невеличку
нотацiю. Вовчика, як i треба було чекати, страшенно збентежив такий
несподiваний фiнал, i вiн хотiв навiть прохати пробачення за свою
некоректнiсть. Тодi тьотя Клава поправила йому краватку фамiльярним
жестом, мiцно притиснулась до нього i зробила дистанцiю на три кроки.
- Ти, Дiмi, може, й справдi образився на мене? - спитала Аглая.
- Нiчого подiбного! - всмiхнувся Карамазов. - Я тiльки не зрозумiв...
тебе.
Вiн з якимось надзвичайним задоволенням сказав "тебе": ця химерна
дiвчина, що так скоро перейшла з ним на "ти" i якось враз заволодiла ним
(коли правду говорити, вiн не жартуючи, а з глибоким хвилюванням сказав
допiру Вовчиковi, що хоче зiйтися з Агла ю), - зовнiшнiстю сво ю вже
остаточно покорила його. Надто вже розумнi й страснi були цi мигдалевi
очi, й надто вже привабливо коливались цi молодi груди, щоб вiн мiг
прийняти ©© як звичайну женщину. Сьогоднi навiть постало в нiм якесь
неясне передчуття й солодкий бiль, i сьогоднi вiн хотiв би ходити з нею
цiлу нiч.
- Чого ти не зрозумiв? - спитала Аглая. - Чому я тебе назвала
провiнцiалом?
- Так!
- Це ж, милий, ясно. Я ще тодi, на пароплавi (пам'ята ш нашу
суперечку?), я вже тодi подумала, що ти провiнцiал. Це по всьому видно: й
по рухах, i по поводженню з передовою жiнкою... як зi мною от... Чому ти
так чудно вимовив "тебе"? Чи, може, ти хотiв сказати "вас"? Вас iст дас?
Ну? А потiм ти й формально провiнцiал... Хiба ти живеш не в провiнцi©?
- Я, як тобi вiдомо, живу в столичному градi! - усмiхнувся Карамазов.
- Де це? - зареготала Аглая. - Чи не в тому, що на Лопанi?
Ця дiвчина (очевидно, з якогось Миргорода) так неохайно говорила про
лопанський центр, що Вовчик, почувши цю розмову, зупинився i спитав:
- А дозвольте узнати, в яких краях ви мешка те? Чи не в Уманi?
- Вас це серйозно цiкавить? Коли так, то прошу: мiй столичний град i
моя кра©на - хай буде вам вiдомо - дуже далеко вiдцiля.
- Францiя? Iталiя? Iспанiя?
- Московiя, мо серденько! - сказала Аглая й притиснулась до свого
супутника.
Московiя? Ну, це вже Аглая неправду говорить! Дмитрiй пiдтверджу ? Тодi
вiн i йому не вiрить. I справдi; якi ж вони московки? - Нi, це
нiсенiтниця! Словом, хай це пiдтвердить тьотя Клава, i тiльки тодi вiн
може повiрити. Словом, коли Аглая й справдi серйозно говорить, - Вовчик
остаточно розгубиться.
(Нарештi говорить тьотя Клава й говорить те ж саме. Вони таки московки
й навiть корiннi, бо змалку живугь у Москвi. Вулиця така-то, номер
такий-то, трамвай дев'ять. Коли потрiбний телефон, то можна й це сказати.
Чоловiк тьотi Клави (ви його зна те - мужчина в золотому пенсне) працю в
профсоюз!. Аглая - сирiтка (зна те таку зворушливу кiнофiльму про часи
Французько© революцi©), i вона живе у тьотi Клави. Вона на останньому
курсi Московсько© консерваторi©.
- Але вiдкiля ж ви так добре зна те нашу мову? - здивовано спитав
лiнгвiст.
Ах, Боже мiй! Що ж тут дивного? Вони далеко не перший раз зупиняються
вiдпочивати на прекрасних степах Укра©ни, й чому ж ©м не знати тако©
музично© мови (тьотя Клава так i сказала - "музично©"). Аглая, наприклад,
дуже любить Укра©ну й, коли хочете, навiть оригiнальне. А втiм, тьотя
Клава далi не буде говорити, в деталях його може поiнформувати Аглая i,
можливо, Дмитрiй. Власне, пiд впливом сво © племiнницi вона й зробилась
такою цiкавою московкою.
- Прекрасно! - з хрустом давив сво© пальцi товариш Вовчик i нарештi
цiлком серйозно звернувся до Карамазова: - Зна ш, Дмитрiй, ©хнi портрети
обов'язково треба вмiстити в одному з наших журналiв.
- Як виключнi екземпляри?
- Покинь жартувати, - махнув рукою лiнгвiст. - Для русько© публiки,
для... як би це сказати... для "поощр нiя".
- Для заохоти, - поправила Аглая. --Так буде багато ближче до вашо©
мови.
- От так московка! - сказав Карамазов. - Чи не почува ш ти себе трохи
нiяково, пане лiнгвiсте?
Товариш Вовчик спалахнув. Вiн хотiв щось доводити, згадав чомусь (i
зовсiм не до речi) Прованс, провансальську лiтературу, згадав XIX вiк,
Жана Жансемена, Теодора Обанеля i т. д., але тьотя Клава вже знову одтягла
його на дистанцiю в три кроки. Словом, розмову було перервано. Для
лiнгвiста було ще багато тут недоговореного, навiть iнтригуючого (хiба
мало московських дачникiв мандру по Укра©нi?), але вiн сподiвався
поговорити з приводу цього з Карамазовим i вiд нього й узнати в деталях
iсторiю знайомства московських дам iз пiвденною культурою.
- Так, значить, ти кiнча ш нову поему? - спитала
Аглая, коли вони знову залишились удвох. Карамазов зупинився i зробив
незадоволене обличчя. - Я тобi, зда ться, не один раз говорив, що я працюю
в економiчному органi. Мене цiкавить зараз питання про зниження цiн.
- Ти хочеш сказати, що з питання про зниження цiн не можна зробити
поеми?
- Я хочу сказати, що з Тарасами Шевченками я нiчого не маю спiльного.
- Коли тiльки це, то я рада, - промовила Аглая, замислюючись. - Саме
таких людей i браку вашiй нацi©. Менi здалося, що ти не так хотiв
сказати. Ти розумi ш мене? Я гадаю, що без великого ентузiазму не може
бути справжнiх економiстiв.
- Цiлком справедливо! - погодився Карамазов. - Кiл, очевидно, вибивають
колом, i "закобзарену" психiку можна виховати тiльки, так би мовити,
загайаватизованим "Капiталом".
- Це не в брову, а в око! - з захопленням сказала Аглая. - Без якогось
Лонгфелло i справдi не зробити вам сво©х економiстiв i полiтикiв. Ог я
тiльки думаю, що Маркса ти зовсiм даремно припряга ш сюди.
- Це справа переконання, - незадоволено сказав Дмитрiй.
- Не думаю. Бо Маркс зовсiм чужорiдний елемент для вашо© кра©ни. А
тобi вiдомо, що коли до водороду додати кислороду, то гаряче тiло не
встига навiть приторкнутись до цi © мiшанини - одразу ж виника вибух
i... вода. А втiм, не будемо сперечатись. Мене цiкавить друге питання.
Говорячи про Тараса Шевченка, ти мав на увазi вiршомазiв взагалi чи саме
його, божка вашо© нацi©?
- Я мав на увазi й вiршомазiв взагалi, i його зосiбна.
- За що ж ти Шевченка так ненавидиш? - За що я його ненавиджу? -
Карамазов знову зробив незадоволене обличчя: мовляв - навiщо цей допит?
Потiм раптом нервово одкинув волосся i зупинився. - А за те я його
ненавиджу, - надмiрно запалюючись, сказав вiн злим голосом, - що саме
Шевченко кастрував нашу iнтелiгенцiю. Хiба це не вiн виховав цього
тупоголового раба-просвiтянина, що iм'я йому легiон? Хiба це не
Шевченко-цей, можливо, непоганий поет i на подив малокультурна й безвольна
людина, - хiба це не вiн навчив нас писати вiршi, сентиментальничати
"по-катеринячи", бунтувати "по-гайдамачому" - безглуздо та безцiльно - й
дивитись на свiт i будiвництво його крiзь призму пiдсолодженого страшними
фразами пасе©зму? Хiба це не вiн, цей крiпак, навчив нас лаяти пана, як-то
кажуть, за очi й пити з ним горiлку та холуйствувати перед ним, коли той
фамiльярно потрiпа нас но плечу й скаже: "а ти, Матюшо, все-таки талант".
Саме цей iконописний "батько Тарас" i затримав культурний розвиток нашо©
нацi© i не дав ©й сво часно оформитись у державну одиницю.
Дурачки думають, що коли б не було Шевченка, то не було б i Укра©ни, а
я от гадаю, що на чорта вона й здалася така, якою ми ©© бачимо аж досi...
бо в сьогоднiшньому виглядi з сво©ми iдiотськими укра©нiзацiями в
соцiальних процесах вона викону тiльки роль тормоза.
- Прекрасне визначення! - з захопленням сказала Аглая i тут же чомусь
iронiчно усмiхнулась. - Але...
- Але, мабуть, пора нам залишити цю розмову, - кинув Дмитрiй: йому,
по-перше, не подобалась Агла©на похвала ("навiщо ця цукерка, коли вiн
зовсiм доросла людина?"), i потiм вiн раптом зловив себе на дешевiй
патетицi.
Тодi Аглая враз обiрвала тему й запропонувала наздогнати тьотю Клану й
лiнгвiста, що дуже далеко зайшли вперед. Вона запропонувала побiгти
наввипередки й передала Карамазову свiй ридикюль та парасольку. Але потiм
бiгти не захотiла й сказала йому, щоб вiн витяг з ридикюля ©© замшеву
рукавичку. Вона порадила йому положити рукавичку на нижчу частину його
обличчя й, коли вiн зробив це, спитала, чим вона пахне.
- Чим вона пахне?.. Очевидно, жiночим тiлом.
- Прекрасно!.. i цей запах тобi, мабуть, подоба ться?
- Як би тобi сказати, - промовив Карамазов, - можливо, подоба ться, а
певнiше - нi.
Аглая не повiрила. Вона взяла його голову й, роблячи надзвичайно
великими сво© i без того великi очi, стала ними ласкати свого супутника.
- Брехунька! - сказала вона. - Ти неправду говориш. Я знаю, що тобi цей
запах подоба ться" Тому що... тобi не подоба ться... Ганна.
- Ти про мою дружину?
- Так. Чому ти досi не познайомив мене з нею? Чому ж ти мовчиш?
Чому вiн мовчить? Вiн, звичайно, зробить це. Вiн нарештi познайомить
Аглаю з Ганною.
Але вiн дума , що вона все-таки якась чудна дiвчина, й потiм дума , що
дружина мала рацiю назвати ©© нетактовною. Це ж некрасиво так поспiшати в
його iнтимнi закутки. Невже цього Аглая не розумi ?.. I потiм, вiдкiля це
вона дiзналась, що йому не подоба ться Ганна? Словом, Карамазов знову
незадоволений, i тому вiн так нервово запалив сiрника.
Вона одразу ж зрозумiла його й поспiшила перейти на iншу тему. В цей
момент вони пiдходили до кручi.
IV
- Давай ще трохи вiдпочинемо, - порадила Аглая, лягаючи на траву. -
Можна й наших попередити.
Вона крикнула сво©й компаньйонцi, щоб та взяла з не© приклад i теж
посидiла десь там зi сво©м кавалером. Тьотя Клава й Вовчик погодились i
зупинились на тому ж таки високому березi, крокiв на двадцять далi. Тодi
Аглая пiдсунулась ближче до кручi й сказала:
- Наш новий знайомий подiля тво© погляди?.. Я говорю про товариша
Вовчика.
- Якi ти погляди ма ш на увазi? - спита Карамазов.
- Ясно якi - тi, що ти з ними знайомив мене на пароплавi в нашу першу
зустрiч i потiм майже кожного вечора чiпа ш ©х.
- Ти говориш про iдею вiдродження мо © нацi©?
- Так. Я говорю про нацiональну романтику. Карамазов покривився:
мовляв, вiн нiчого не ма спiльного з тим, про що говорить вона, це ©й вiн
уже декiлька разiв говорив, i, значить, треба бути бiльш обережним iз
такими термiнами.
- Ми говоримо на рiзних мовах, - сказав вiн. - Iдея вiдродження мо ©
нацi© - ще раз повторюю - нiчого не ма спiльного з нацiональною
романтикою.
Аглая усмiхнулась i положила на сво© колiна голубу парасольку.
- Хай буде по-тво му,. -- сказала вона, - Та як же з Вовчиком?
- Мiй друг не тiльки не подiля цих поглядiв, але й взагалi далеко
сто©ть вiд усяко© полiтики.
- I все-таки ти такий шматок м'яса можеш вважати за свого друга?
- А чому ж нi? Хiба в ньому не може бути гарних людських початкiв?
-М'ясо завжди залиша ться м'ясом, -енергiйно сказала Аглая. - ©в м'ясi
нiяких людських початкiв не може бути.
Вона так уважно подивилась на свого кавалера, нiби хотiла
загiпнотизувати його.
- Це теж справедливо, - сказав Карамазов. - Але з Вовчиком я все-таки
не можу не дружити.
- Шкода! - кинула Аглая й взяла резонерський тон. - Треба бути
послiдовним навiть у дрiбницях. Зда ться, Толстой говорив колись, що
найважче полюбити ближнiх. Я думаю, шо багато важче х же таки зненавидiти
справжньою ненавистю. Тiльки тут можна показати неабияку волю i, коли
хочеш, вiдвагу... Ти ©х, зда ться, високо ставиш?
- Ти гада ш, що менi браку волi i я не можу бути вiдважним?
Дмитрiй сказав це якимось непевним голосом, наче вiн i сам не довiряв
собi.
- Ти ма ш волю i ти вiдважний! - упевнено й навiть з деяким захопленням
вiдзначила Аглая. - Саме за це ти так скоро й подобався менi... Подобався,
звичайно, як людина.
Розмова перервалась. Вона вже дивилась у землю й ховала вiд нього сво©
очi. Вiн мовчав тому, що в нiм у цей момент зажеврiла внутрiшня боротьба:
з одного боку, йому пiдлестило ©© захоплення ним як вiдважною й вольовою
людиною, з другого - вiн не зовсiм вiрив ©й (вiдкiля вона зна , що вiн
саме така людина? Чи не з кiлькох розмов iз ним?). I потiм, його раптом
якось образила ©© самовпевненiсть i цей батькiвський тон. Нарештi вiн
заспоко©вся й сказав:
- .А ти, зна ш, цiлком правильно пiдмiтила: я говорю про ближнiх. Менi
це твердження дуже подоба ться. Зда ться, мiй однофамiлець - Альоша
Карамазов - ставив якось там наголос на любов до дальнiх. А я от теж
думаю, що цей наголос треба перенести на ненависть до ближнiх.
- I ти гада ш, що найбiльша загадка саме тут хова ться?
- Тiльки тут i бiльш нiде! - з деяким хвилюванням сказав Карамазов. -
От хоч убий мене! - а не можу ©х зненавидiти справжньою ненавистю. У
кожного з ближнiх - навiть найбiльших мо©х ворогiв - бува така, зна ш,
людська усмiшка й таке, зна ш, миле й гарне обличчя, наче на тебе
прекрасна Богоматiр дивиться. Я кажу й пiдкреслюю, у кожного, бо навiть у
суворих i злил з природи людей я бачу цю усмiшку й це обличчя.
- Може, ти перебiльшу ш? Невже-таки в кожного?
- Клянусь тобi! Богоматiр всюди й на кожному кроцi. Це якийсь жах, i
iнодi навiть руки падають у знемозi. Не можна зустрiчатися з людьми. Щоб
творити якесь дiло й боротись, треба надягати машкару Мiзантропа i в нiй
ховати, перш за все, очi... Очi, зна ш, найлютiший ворог усякого прогресу,
бо очима бачиш Богоматiр i саме в очах хова ться Богоматiр.
Карамазов зупинився й почав нервово кусати собi губи. З звичайно©
психiчно нормально© людини вiн раптом перетворився на манiяка. Раз у раз
здригаючись, вiн усе повертав до кручi голову й розгублено дивився в
неяснi далi днiпрових вод.
- Словом, Богоматiр не да тобi зненавидiти сво©х ближнiх? -спитала
Аглая.
- Тiльки вона. Во iм'я яко©сь iде© я здiбний на все, навiть здiбний
убити людину. Але якийсь Iван Iванович однi ю людською усмiшкою може
покрити мене в один момент... навiть коли б цього Iвана Iвановича я й
ненавидiв сво ю недоношеною i якоюсь чудною ненавистю.
- I так iз тобою завжди бувало?
- Нi, - сказав Карамазов iз деяким вiдтiнком туги в голосi. - Тiльки в
останнi роки мене так сильно затривожила Богоматiр. Ранiш це багато легше
було. Ранiш iдея майже зовсiм заслiплювала мене i для мене не було
ближнiх. Аглая взяла руку Карамазова й положила ©© на свою долоню.
- Так от, - сказала вона. - сть двi ненавистi: справжня й твоя
недоношена. Перша - велика ненависть, i вона творить життя. Ця ненависть
не зна ближнiх. Друга, недоношена, тiльки тiнь вiд першо©. Перша вiд
розуму й вiд серця, друга - тiльки вiд розуму... Як ти гада ш, можна бути
вiдважною i вольовою людиною тiльки вiд розуму?
- Ти вже почала сумнiватись у менi? - спитав Дмитрiй, усмiхаючись
вимушеною усмiшкою. i - Нiчого подiбного! - знову впевнено вiдзначила
Аглая. - Ти ма ш волю iти вiдважний. Я тiльки думаю, що нiяко© Богоматерi
нема й що вона не бiльше, як примара. Я також думаю, що твоя недоношена
ненависть уже справжня ненависть i ти здiбний зненавидiти сво©х
ближнiх... Ти розповiдав менi, як колись, у часи громадянсько© вiйни, ти
розстрiляв когось iз ближнiх бiля якогось монастиря...
- Так то ж, - вирвалось несподiвано Карамазову, - во iм'я велико© iде©.
- А хiба тепер ти без iде© залишився? Хiба тебе не захоплю сьогоднi
хоч би та ж iдея вiдродження тво © нацi©?
- Звичайно, захоплю , - непевним голосом сказав вiн. - Але...
- Без усяких "але", - рiшуче одрубала Аглая. - Щось одне: або це iдея,
або нова примара. Вона мусить тебе також захопити, як i та, що во iм'я ©©
ти розстрiлював сво©х ближнiх.
Карамазов раптом зареготав.
- I справдi, - сказав вiн. - Менi iнодi така глупота приходить у
голову, що потiм, ©й-богу, соромно за самого себе. От, наприклад, зда ться
менi iнодi, що Богоматiр коригу в менi, так би мовити, людину. Ближнiй,
мовляв, не тiльки Iван Iванович, але й сам я. Отже, ненависть я мушу
переносити й на себе. Коли мене покоря Iван Iванович, це значить,
наступив момент, коли я мушу ненавидiти Дмитрiя Карамазова, цебто себе.
- Що ти мусиш сам себе ненавидiти, коли тебе покоря Iван Iванович, -
це так. Але щодо коректи, то вона й справдi глупота i звичайний собi бред.
- А то навiть, - продовжував вiн говорити, - зда ться iнодi, що сама
ненависть мусить носити в собi Богоматiр.
- Це ще бiльший абсурд, бо ненависть i Богоматiр два зовсiм
протилежних полюси.
- Так i я полемiзую з собою. Але й цей удар я парирую: мовляв, справжня
ненависть - давно вже вiдомо - найбiльша любов. I значить, справжня
ненависть - це е прекрасна людська усмiшка.
- Це вже софiстика для шарлатанiв i боягузiв. Богоматiр не може не
стояти на дорозi до справжньо© ненавистi i, значить, до мужнього вчинку...
- Цiлком справедливо! - погодився Карамазов. - Але менi от зда ться, що
Богоматiр не може стояти на дорозi i що тiльки вiдсутнiсть ©© робить
ненависть недоноском.
Яким же це чином?
- А таким чином, що супутником справжньо© ненавистi завжди радiснi й
до того молитовнi перебо© серця, нiби зустрiча ш свiтле Христове
воскресiння. Аглая ще ближче пiдiйшла до кручi.
- Я гадаю, - сказала вона, - що тут справа багато простiша. Не
Богоматiр тебе турбу , а звичайна невпевненiсть. Пiд радiснi перебо© серця
розстрiлюють, скажемо, тодi, коли жодного сумнiву не залишилось.
- Хто його зна . - надтрiснутим голосом сказав Карамазов. - Можливо, я
й помиляюсь.
Вiн раптом вiдчув, як ним запанову якась страшна туга. Вiн уже не
бачить перед собою нi Агла©, нi Днiпра, нi прекрасно© пiвденно© ночi. Вiн
уже забув, як вiн високо ставить себе за вiдвагу й волю, i вiдчува себе
зараз страшенно нiкчемною людиною. Вiн навiть хоче, щоб хтось плював йому
в обличчя - i плював довго, настирливо й образливо.
Аглая, очевидно, уважно стежила за сво©м супутником i тому поспiшила
йому на допомогу.
- Ти, друже, безперечно, помиля шся, - сказала вона. - Ти глибоко
помиля шся.
- Ти говориш про Богоматiр?
- Я говорю про тебе. Ти помиля шся, коли дума ш, що тебе довго буде
тривожити невпевненiсть. Це - коротке, тимчасове явище, й воно скоро
зникне.
Вона пiдвелась, знову сiла на траву i його примусила сiсти бiля не©.
- Так-то, мiй хлопчику! Хто хоче бути вольовою людиною, той не може не
побороти в собi невпевненiсть, - сказала вона й положила свою руку на його
голову. Вже стояла глибока пiвденна нiч. На Славутi кожно© хвилини
прокидались якiсь неяснi звуки. Десь ревiв пароплав, i далеко на пiвднi
пливли його привабливi вогнi. Раз у раз фаркали й падали аеролiти i
тривожили очi загадковим свiтлом свого ярко-срiбного горiння. i - Так, -
раптом промовив Дмитрiй. - Хто хоче бути вольовою людиною, той не може не
побороти в собi невпевненiсть. I ти правду говориш, що я вже ©© поборов. Я
не можу не побороти, бо майбутн за мо ю молодою нацi ю i за мо©м молодим
класом. . Вiн узяв ©© руку й мiцно стиснув. Жива людина знову прокидалась
у нiм, i вiн ще раз перетворювався. Вiн навiть не помiтив, як Аглая
iронiчно посмiхнулась, коли вiн майбутн сво © нацi© зв'язував з "якимось
там" класом.
- Я iнодi буквально задихаюсь од щастя, - говорив вiн далi, скидаючи з
кручi камiнцi й зовсiм не помiчаючи, що його розмовi браку елементарно©
послiдовностi. - Темнi сторони нашо© дiйсностi тодi зовсiм зникають iз
мо©х очей, i я починаю рости i виростаю у велетня. Бо й справдi: в
суспiльствi не може бути тако© ситуацi©, коли неможлива боротьба. Коли ж
це так, то... як усе-таки весело жити "на етом свете, господа"... Ти не
можеш i уявити, як я полюбив це заялозене слово - прогрес. Прогрес - це ж,
по сутi, якiр спасiння. Це ж вихiд iз того становища, що в нього зайшла
революцiя.
- Але ти говориш зовсiм як учень першо© групи, - сказала Аглая.
- Цiлком справедливо! - гаряче пiдхопив Дмитрiй. - Я i сть учень
першо© групи й маю мужнiсть визнати це. Така вже логiка подiй: хто хоче
жити в нашi днi, той обов'язково мусить починати з абетки...
- I витягувати з архiву старi гасла?
- А хоч би й так. Хiба революцiйнi гасла сьогоднiшнього дня завтра не
можуть стати реакцiйними? Хiба ми не ма мо прикладiв? I навпаки: хiба
лозунги якогось 1917 року сьогоднi не стали фарисейством i матерiалом для
спекуляцi©? Це не значить, що ми збанкрутували, а це значить, що треба
бути дiалектиком. Сьогоднi масу можна повести тiльки пiд тим стягом, що на
ньому буде чiтко написано - "прогрес".
- Навряд тiльки вона пiде за тобою, бо маса не терпить абстракцi©. А
прогрес - це для не© абстракцiя.
- Цiлком погоджуюсь, - сказав Карамазов. - Але я далеко стою вiд
вульгарного тлумачення маси. Революцiю маса творить через свою
iнтелiгенцiю, бо всякий масовий вибух тiльки тодi робиться революцi ю,
коли ним починають керувати Дантони, Ленiни чи то Троцькi.
- З тебе вийшов би не зовсiм поганий агiтатор-прогресист, - кинула
Аглая i демонстративно засвистiла якусь шансонетку.
- Ти менi робиш багато честi сво ю заявою.
- Nullement, - промовила дiвчина. - On ne voit раs 'tous les jours un
malade comme vous etes[6].
- Ти мене вважа ш за хворого? -образився Дмитрiй.
- Боже борони, - сказала Аглая. - Менi тiльки непри мно, що тво©й
розмовi браку логiки. З одного боку, ти висловлю ш безперечно розумнi
думки, а з другого - плута шся в Ленiнах, у класах тощо.
- Ну от, знову стара iсторiя, - незадоволено промовив Карамазов. -Чи не
дума ш ти вплинути на мою iдеологiю? Коли так, то ти даремно витрача ш
сили. Взяти хоч би те ж вiдродження мо © нацi©. Я його iнакше не можу
мислити, як засiб, не як мету, як фактор, що допомага менi розв'язати
основну соцiальну проблему. Вiдродження мо © нацi© - це шлях до чiтко©
диференцiацi© в нашому суспiльствi й, значить, крок до соцiалiзму. Iнакше
на це вiдродження я дивитись не маю охоти.
- Значить, iз твого вiдродження нi чорта й не вийде! - грубо кинула
Аглая i, зробивши з долонь рупора, покликала тьотю Клаву.
Карамазов поглядом переможця подивився на дiвчину. Вiн не тiльки не
образився - йому навiть при мно було, що вона зiрвалась iз спокiйного
тону. ©© самовпевненiсть i захоплювала, i в той же час нервувала його, бо
що ближче вiн сходився з нею, то сильнiш вiдчував ©© впливи на свiй
свiтогляд.
- А Вовчик не зовсiм поганий спiвбесiдник, - пiдходячи, сказала тьотя
Клава. - I виявля ться... зовсiм не комунар.
- Дозвольте, - заметушився лiнгвiст. - Хiба ви не зна те, що Дмитрiй
член Компартi©?
- Не турбуйтесь! - сказала Аглая... - Зна мо... i дума мо, що вiн не
буде гнiватись на тьотю Клаву за одвертiсть.
- Цебто ти хочеш сказати, - промовив Карамазов, - що тьотя Клава мене
образила?
- Ми хочемо сказати, - кинула Аглая, - що комунiсти хоч i непоганi
люди, але в бiльшостi страшенно нуднi... Ну, словом, свiторозумiння
©хн -можна напевно твердити - не сяга далi Чемберлена з моноклем i
чергово© партячейки... Правда, цiкавляться ще китайськими справами.
Карамазову пересмикнуло обличчя. Його карючило, що цi випадковi
позапартiйнi дачницi так неохайно ставляться до його партi©. Будучи, так
би мовити, вiчним опозицiонером, вiн у той же час був сво рiдним фанатиком
комунiзму й, звичайно, не мiг спокiйно реагувати на це зовсiм невиправдане