Страница:
вже, можливо, недалеко навiть до скандалу, але все це вкупi не тiльки не
тривожило його, все це вкупi пiдштовхувало його робити те, що iншого разу
вiн би, безперечно, не зробив. Вiн згадував сьогоднiшнiй ранок, згадував
Агла©не тiло, i йому хотiлось мучити Ганну - мучити за те, що вона не да
йому взяти це тiло... i взагалi так уперто сто©ть йому на дорозi.
- Ну, i хто ж буде пити? - безпорадно махнув рукою лiнгвiст, коли
крамар наповнив келихи.
- Хiба ти не дума ш? - сказала Аглая. - Ну так тодi давайте втрьох...
Ви, Ганно, теж, звичайно, не будете?
- Не буду.
- Добре... Який же нам тост придумати?.. Avancez un peu[12], - знову
звернулась вона до Ганни.
- Я погано розумiю французьку мову.
- Вона каже, - неохайно i з почуттям власно© гiдноi стi кинула тьотя
Клава, - щоб ви трохи подвинулись.
- Mille pardons за французьку мову. Але, messieurs, laissez-moi
seulement m'installer[13].
Аглая раптом перехилила келих i випила свою горiлку. Випила й тьотя
Клава та Карамазов.
- А тепер можна й тост придумати, - сказала Аглая пiсля другого келиха.
- Я випила, товариство, за вiдважних i вольових людей. Чу те? Я випила за
безумство хоробрих. Але не за те безумство, що виродилось у сорре
нтiвського мiщанина Пешкова, - я випила за те безумство, що привело
троглодита до стану вишукано© вропейсько© людини. Я випила за те
безумство, що не зна тупикiв i горить вiчним огнем стремлiння в невiдомi
кра©. Я випила за безумство конквiстадорiв... Ви мене, Ганно, розумi те?
Дозвольте вам одрекомендуватись. Я - нова людина нашого часу. Я - одна з
тих молодих людей, що як гриби виростають бiля ваших ком'ячейок i яких ви
не помiча те. Дмитрiй Карамазов, ти зна ш, хто перед тобою сидить? О, ти
не зна ш, як сказавши Гоголь хто сидить перед тобою. Це сидить твiй
антипод. Але ви мене все-таки, я бачу, не розумi те. Ах, друзi дорогi...
Давайте ще вип' мо за безумство.
Аглая знову перехилила келих. Обличчя ©й розчервонiлось, i очi блищали
химерним блиском. Карамазов iз захопленням дивився на дiвчину.
- Iще я хочу сказати, друзi мо©, що хоч це и дивно, а породив мене не
хто iнший, як ваша ячейка. Це моя рiдна мама... Ну, от уявiть собi. Росте
десь, в якомусь, скажемо, "вузi" дiвчина. Дiвчина, що назива ться, кров iз
молоком. Вiд природи ©© покликано до кипучо© дiяльностi - не тi ©, що
комсомолить у пустопорожн ... ну, скажемо, якоюсь нудною доповiддю чи то
"собачим завулком", а тi ©, що, скажемо, Перовська. I от кличе ©© ячейка i
каже: "так от що, свiдома юнко, будеш ти у нас кандидаткою у комсомол...
Тво яке походження?"... А на чорта менi це походження? Не я ж робила
батька? А вiн мене зробив!
- Мабуть, тво походження все-таки темненьке, - сказав товариш Вовчик.
- А ви, Ганно, як дума те? Темненьке мо походження?
- Я думаю, що менi вже пора додому, - сказала Ганна й пiдвелась iз
стiльця.
- Нi, почекайте! Я ще не скiнчила. - Аглая грубо взяла за руку Ганну й
посадила ©©. - Так от. Що ж менi робити? Ви розумi те - мене вiд природи
покликано до кипучо© дiяльностi, i я хочу творити життя. Не так, як його
творите ви, Ганно, i не так, як ти, Дмитрiй Карамазов (вона знову випила
келих горiлки), а так, як ©© творили хоробрi на протязi тисячi рокiв...
Ви, звичайно, кажете, що я проповiдую iдеологiю ново© буржуазi© - хай буде
по-вашому. Але й буде по-мо му, бо ми-я й тисячi Аглай у спiдницях та
штанях - не можемо далi жити без повiтря.
- Вам, мабуть, дуже душно! - раптом зiронiзувала Ганна.
- Parbleu, j'etouffe. Je vous prie de baisser la glace, pour nous
donner un peu d'air[14].
- Я вам уже говорила, що я погано розумiю французьку мову.
- Вона говорить, - зi злiстю сказала тьотя Клава, - що вона задиха ться
i просить вас вiдчинити вiкно.
- А, це зовсiм iнша справа, - знову зiронiзувала Ганна.
Карамазов раптом зiрвався з мiсця i пiдiйшов до дружини.
- Ти, Ганно, очевидно, хочеш додому? - рiзко сказав вiн. - Так я можу
провести тебе.
- Я зовсiм не п'яна й тепер уже додому не збираюсь, - спокiйно
промовила Ганна. - Так я збираюсь! - кинув Карамазов. - Ходiм! Тьотя Клава
й Вовчик теж пiдвелись. Пiдвелася й Аглая.
- Я передчувала, що з цi © зустрiчi нiчого гарного не вийде, - сказала
тьотя Клава.
- А що ж мусило вийти? - на©вно спитав лiнгвiст. Дама легенько посiпала
його за нiс i подала свою руку для поцiлунку. Вона нарештi заспоко©лась i
сказала йому, щоб вiн завтра приходив до них iз Карамазовим: мовляв, чому
не про©хатись у город К. на кiлька годин. Словом, треба ще познайомитись
iз К. По©здка, мабуть, буде цiкава, бо година прекрасна й потiм, на
пароплавi можна набратись нових вражень. Товариш Вовчик погодився. Тодi
тьотя Клава взяла пiд руку Карамазова i зробила i йому таку ж пропозицiю.
Дмитрiй теж погодився i, скинувши на плече тьотi Клавину парасольку,
пропустив уперед Аглаю й Ганну: та, i друга цiлу дорогу йшли мовчки.
- А все-таки весело жити "на етом св т , господам" - сказала Аглая. -
Це, зда ться, тво©, Дiмi, слова?
Карамазов мовчав. Вiн замислився. Вiн думав про те, про що недавно
говорила Аглая, i мислi йому наздоганяли одна одну. Вiн i справдi
стикнувся з цiкавою дiвчиною. © йому тепер уперто лiзло в голову, що ця
зустрiч може скiнчитися маленькою драмою i що в цiй драмi головними
особами будуть, очевидно, тро : вiн, Аглая та Ганна,
- Товариство, - сказав товариш Вовчик. - А хто з вас розплачувався з I.
Л. Карасиком?
Лiнгвiстовi вiдповiла мовчанка: очевидно, нiхто про це й не подумав.
- Ну, таке вiдношення до крамаря я можу назвати тiльки свинством.
- Нiчого подiбного, - сказала тьотя Клава. - За I, Л. Карасика нiчого
турбуватись: коли вiн сьогоднi не взяв, то вiзьме завтра. I завтра йому
краще брати, бо завтра ви в нього ще щось купите.
- А воно й правда! - погодився лiнгвiст. - Розрахунок правильний.
Якийсь Перерепенко до цього нiколи не додума ться.
VII
Коли приятелi пiдiйшли на другий день до того будинку, де квартирували
дачницi, ©х зустрiла Аглая незадоволеним обличчям i сказала, що кавалерам
зовсiм не личить спiзнюватись на цiлих пiвгодини. Словом, тьотя Клава
розгнiвалась i по©хала сама. Аглая, звичайно, на них уже не гнiва ться i
просить ©х зайти в кiмнату. До речi, вони познайомляться iз Женею (мужчина
в золотому пенсне). У нього зараз страшенно болить якийсь зуб... очевидно,
зуб кастровано© мудростi.
- Прошу! - сказала Аглая й вiдчинила дверi. - Заходьте,
панове-товарнство!
На друзiв вiйнуло вишуканою парфюмерi ю. Пахла пудра, пахли духи, i
здавалось, що кожний закуток i кожна рiч цього помешкання набралась
при©сного запаху. На туалетному столi стояло кiлька ваз iз квiтами, на
вiкнах лежали французькi романи. Товариш Вовчик почав було розмову про
вчорашнiй вечiр. Але Аглая, очевидно, не мала охоти говорити про це.
- Менi зда ться, що я вчора така ж була, як i завжди, - сказала вона.
- Безперечно! - поспiшив погодитись лiнгвiст i, положивши на вiкно
якийсь старомодний французький роман, що його встиг уже переглянути,
сказав:
- Ну, а де ж ваш мужчина в золотому пенсне?
- А от зараз ми його покличемо, - сказала Аглая, - вгенiю
Валентиновичу! Ану-бо йдiть сюди.
За дверима, що в другу кiмнату, хтось засуетився i, нарештi, мужчина в
золотому пенсне з'явився на порозi.
- вгенiй Валентинович, - одрекомендувала його Аглая. - Чоловiк тьотi
Клави.
Нова людина мовчки стиснула руки друзям i почала бiгати по кiмнатi,
ввесь час тримаючись за хворий зуб. Цей типовий iнтелiгент iз профсоюзу -
чемний i тендiтний, - вiн зараз забув гарний тон i не звертав уваги на
приятелiв. Карамазов уважно розглядав його й думав, що цей мужчина в
золотому пенсне обов'язково мусить бути вгенiй Валентинович, бо iнакше
його й назвати не можна. Не Iванович або Петрович i не Денис або Степан,
тiльки вгенiй Валентинович. Правда, можна було б його назвати ще
Валентином вгенiйовичем. Але, по сутi, це все одно.
- Ти, очевидно, диву шся, чому в мене так багато французьких романiв? -
спитала Аглая, звертаючись до Вовчика.
- Коли хочеш, я дуже дивуюсь, - сказав лiнгвiст. - Навiть страшенно
дивуюсь.
- А коли не хочу?
- Тодi я можу й не дивуватись. Словом, я маю бажання вгодити тобi... ти
як дума ш?
Аглая сказала Карамазову, що вона вже змiнила свiй погляд на Вовчика i
що тепер ©й вiн почина подобатись. Лiнгвiст подякував за комплiменте.
- Ну так все-таки: чому ж у тебе так багато французьких романiв? -
поцiкавився Карамазов.
- Це, бачиш, моя спадщина вiд прадiда. Вiн залишив менi дуже непогану
бiблiотеку.
- Чи не був твiй прадiд культурним помiщиком?
- Як би тобi сказати... Треба гадати, так. Власне, не зовсiм так, але
все-таки так.
- Може, ти менi назвеш його прiзвище? Чи не князь це, припустiм,
Волконський?
- Чому це обов'язково Волконський, а не якийсь Мазепа?
- Тому що як до першого, так i до другого ти ма ш таке вiдношення, яке
я маю до Чандзолiна, припустiм.
- Даремно ти так дума ш! - сказала Аглая i зробила хитреньке обличчя:
мовляв, вона зараз хоче помовчати, але згодом Карамазов не тiльки почу це
прiзвище, - вiн навiть трохи i здивований буде.
- Можливо, я й помиляюсь! - кинув Дмитрiй i тут же подумав, що Аглая
чим далi, то бiльш намага ться заiнтригувати його. I московське
походження, i ©© порiвняно чиста укра©нська мова, й, нарештi, культурний
прапрадiд - усе це пiдтверджу його припущення.
Товариш Вовчик захотiв висловити сво спiвчуття мужчинi в золотому
пенсне.
- Вам, мабуть, дуже болить зуб? - спитав вiн. - Я знаю, як болить зуб,
це щось жахливе.
- Мугу! - вiдповiв вгенiй Валентинович i знову схопився рукою за щоку.
- Мугу.
Тодi лiнгвiст ударив себе по колiнах i почав запевняти, що йому,
мужчинi в золотому пенсне, прямий сенс пiти до зубного лiкаря. Вовчик iз
цим лiкарем зустрiвся кiлька днiв тому i вважа , що це страшенно
симпатична люгина. Невже вгенiй Валентинович не хоче шукати допомоги в
названого ескулапа? Вовчик певний, що мужчина в золотому пенсне не
пошкоду . Ну... як?
- Звичайно, треба пiти туди, - сказала Аглая за свого родича, що крiм
"мугу" нiчого не мiг вимовити.
Ну й добре! Вони пiдуть до зубного лiкаря, i зуб на якусь годину покине
тривожити... Чи не хоче й Аглая пройтись? Може, тодi й Дмитрiй не проти?..
Словом, давайте пiдемо всi. Правда, надворi душно, але треба ж допомогти
людинi, вгенiй Валентинович гра в футбол? Нi? Нарештi, вiн, безперечно,
грае в шахи. Так?.. Ну й добре. Коли занiмi зуб, вони зiграють у шахи.
- Але коли ж ти поведеш вгенiя Валентиновича до лiкаря? - всмiхаючись,
нагадала Аглая.
Товариш Вовчик заметушився: мовляв, вiн це зробить iз великою охотою й
негайно. Словом, давайте збиратись.
- Ах, який ти балакучий, - сказала Аглая. - Чи не пора тобi взятись за
дiло? Женю ти, звичайно, поведеш сам, бо нема нiякого сенсу всiм нам
пектись на сонцi.
Товариш Вовчик iще бiльше засу тився. Вiн прекрасно розумi , що треба
негайно побачити ескулапа, i компанiя тут нi при чому. Вiн хапа свiй
капелюшок, одчиня дверi й пропуска в них у порив гарячого вiтру -
мужчину в золотому пенсне. вгенiй Валентинович бере в руку свою руду
борiдку й мало не вибiга . Таким чином, у кiмнатi порожнi i в нiй
залишаються Дмитрiй та Аглая.
- Ну, слава Богу, - кинула дiвчина й з полегшенням зiтхнула, - Так
обрид зi сво©м зубом, що хоч тiкай у Москву.
Карамазов нiчого не сказав, йому раптом тривожно забилось серце. До
вчорашнього дня вiн почував себе багато спокiйнiш. Звичайно, Аглая йому
одразу ж подобалась, звичайно, йому колись вирвалась фраза, що вiн хоче
зiйтись iз нею. Але то було тiльки туманне передчуття, i вiн, наприклад,
нiколи не шукав тем про кохання, вiн завжди говорив з Агла ю як iз
звичайним розумним товаришем.
Тепер не те. Вiн раптом вiдчув ©© присутнiсть у цьому городку, так би
мовити, фiзiологiчне, i це почуття почалось не вчора, а певнiше - в той
вечiр, коли йому з нею не вдалось зустрiтись, коли вiн так мучився цiлу
нiч. Навiть i не в той вечiр - це почалось iз першо© зустрiчi з нею на
пароплавi, тисячами невидимих психологiчних ниток вiн зв'язувався з нею до
вчорашнього дня, i вчорашнiй день був тiльки логiчним i неминучим
висновком. Хiба випадково вона показала йому сво тiло в купальному
костюмi? Хiба випадково вона вчора ввесь вечiр намагалась одрекомендувати
себе? Хiба випадково вiн почув цю апологiю безумства хоробрих на фонi
вранiшньо© зустрiчi, тi © зустрiчi, коли вона стояла на пляжi в потоках
сонця i демонструвала йому сво здорове рубенсiвське тiло? Нiчого
випадкового нема, всякий випадок зв'язано з тою чи iншою основою, i
обумовлю ться вiн певними причинами, i коли причини були, то iнакше й
трапитись не могло. I згадуючи ©i вчорашню розмову про безумство хоробрих,
йому до болю захотiлось бути таким же безумним. Йому захотiлось схопити ©©
в обiйми й закричати побiдним криком дикого переможця. Перед ним на мить
промайнули сумнi, осточортiлi очi його Ганни, i вiн уже бiльше нiчого не
бачив. Вiн зовсiм не думав про те, як вона прийме його ласки. На нього в
цей момент навiть не вплинула обстановка, що, безперечно, не вiдповiдала
його намiрам. Вiн уже нiчого не бачив, крiм цi © привабливо© дiвчини i ©©
мигдалевого погляду.
Карамазов нахабно подивився на Агла©н торс i зупинив на ньому сво© очi.
VIII
I вiн, очевидно, мав рацiю. Iнакше навiщо б служка зачиняла вiконницi?
Чи, може, Аглая хоче затримати спеку? Так нi, цього не може бути! Вона,
безперечно, шука пiвтемряви. Треба бути рiшучим, i тiльки.
В кiмнатi темнi тi ю денною темнотою, коли, й заплющивши очi,
вiдчува ш ясний безхмарний день i згорiлопорожнi вулицi заштатного
городка. Крiзь одну вiконницю лiзе вогняна лапа пiвденного сонця й,
полоснувши по вазах iз трояндами, легко ляга на стiну.
Аглая поправила декольте свого рожевого плаття й скинула на Карамазова
очi.
- Дмитрiй, iди-но ближче до мене, - сказала вона. - Ти хочеш
абрикосово© води?
- Дякуюi - кинув Карамазов i зупинився бiля дiвчини.
- Не хочеш?.. Ну, тодi я сама вип'ю.
Вона пiдiйшла до глечика й з ним сiла на сво попередн мiсце. Ковтаючи
невеличкими ковтками жовтувату воду, вона говорила йому про вгенiя
Валентиновича й раптом поцiкавилась його родинними справами. Словом, вона
хоче ще дещо взнати про нього й особливо ©i цiкавлять факти, так би
мовити, глибоко iнтимного характеру. Ну от, знову, припустiм: якi ж,
нарештi, в нього вза мовiдношення з дружиною? Вона його колись запевняла,
що вiн не любить свою Ганну, але це ж був тiльки жарт. Вона, звичайно,
нiчого не зна , а ©© дуже цiкавить, як вiн ставиться до сво © дружини.
Доки Аглая подавала запитання, так би мовити, "взагалi", Карамазов
готовий був ©й вiдповiдати. Але коли вона фамiльярно заговорила про Ганну,
йому непри мно стиснуло серце: вiн несподiвано образився за дружину.
Мовляв, чому це Аглая не да ©й спокою? За кiлька хвилин перед тим вiн не
мiг навiть припустити, що в нiм прокинеться таке почутгя. Але зараз воно
навiть затривожило його. Звичайно, вiн уже не любить, вiн сьогоднi навiть
ненавидить Ганну. Але з нею зв'язано такi гарнi хвилини, що вiн не може не
поважати ©© якоюсь сво рiдною повагою. У всякому разi, вiн рiшуче
одмовля ться згадувати сьогоднi ©© iм'я в присутностi Агла©, так принаймнi
диктують йому норми елементарно© етики.
- Може, Ганни ми не будемо чiпати? - спитав Карамазов. - Невже тобi не
обридло говорити про не©?
- Чому це? - дитячими очима подивилась на нього Аглая. - На мiй погляд,
вона все-таки цiкава женщина.
- Я гадаю, що ©й зовсiм не мiсце в нашiй розмовi.
- В нашiй розмовi? От тобi й ма ш! Чому це в нашiй розмовi?..
Аглая зрушила праве плече й сказала:
- Ти переконаний в цьому?.. Ну що ж, добре! Я ©© це буду чiпати.
Вона змовкла, мовчав i Карамазов. Розмова перервалась на дуже невдалому
мiсцi, i тому утворилось таке враження, нiби хтось когось i якось образив.
Дмитрiю прийшла мисль, що Аглая зрозумiла причину його небажання говорити
про Ганну, i йому стало нiяково. Чому й справдi не поiнтимничати?.
- Ти дуже хочеш знати, як я ставлюсь до Ганни? - спитав вiн.
Аглая бистрим рухом розправила на колiнах сво рожеве плаття,
подивилась кудись убiк, помовчала трохи й раптом сказала тихим, але
рiшучим i впертим голосом:
- Я це дуже хочу знати.
- Ну, так от: iз сво ю дружиною я вже давно в натягнутих вiдношеннях.
Приблизно рокiв три.
- Як розумiти тебе: ти вже розлюбив ©©, чи щось iнше треба мати на
увазi?
- Бачиш, - сказав Карамазов, - менi важко з'ясувати це. Сказати, що я
©© розлюбив, - не можна. Але й сказати, що я ©© люблю, теж не можна.
Аглая пiдвелася з стiльця, пiшла до канапи й запалила папiроску.
- Ти хочеш сказати, - промовила вона, - що ти ©© нiколи не любив?
- Цього я не хочу говорити, бо це зовсiм не так; я ©© сильно любив.
Справа тут багато складнiш. Тут... як би це сказати...
Вiн змовк i усмiхнувся: йому й самому смiшно стало, як важко вияснити
цю родинну iсторiю.
- Ну що ж далi? - засмiялась Аглая. - Як же далi, мiй глупенький
хлопчику?
Карамазова раптом знервувала ©© фамiльярнiсть, i вiн рiзко сказав:
- Далi я одмовляюсь говорити.
- Який ти чудний, Дiмi, - i Аглая подивилась на нього сумними очима, -
i яка ти, мiй глупиш, усе-таки нещасна людиьа... Так я зрозумiла тебе ще в
нашу першу зустрiч.
Дмитрiй засмiявся: йому страшенно подоба ться ця самовпевненiсть. Хто
це ©й наговорив такого абсурду про нього?.. Проте вiн на не© не
обража ться. Вона може говорити ще щось i в цьому ж таки дусi.
- Я, звичайно, можу говорити, - спокiйно сказала Аглая. - Але ти мусиш
покинути сво самолюбство й теж не бути таким самовпевненим. Словом,
постановимо так, що коса наскочила на камiнь. Сильна людина на таку ж
сильну... Хоч, правду казати, я в тобi нiчого не бачу нi вiд коси, нi вiд
камня.
Остання ©© фраза гострим болем вiдгукнулася в його серцi. Вiн нiчого не
ма нi вiд коси, нi вiд камня? Вiн - той, кого вона недавно вважала за
сильну вольову людину. Вона жарту чи правду говорить? Карамазов
розгубився i, як ображений хлопчисько, стояв перед Агла ю:
- Що це значить?
- Це значить, - сказала Аглая, - що не треба ображати людину, коли вона
цього не заслужила, - це раз. По-друге, цим менi хочеться сказати, що я
тебе знаю не гiрше, нiж ти сам себе зна ш.
- Що ж ти зна ш про мене? - майже з розпачем спитав Дмитрiй i тут же
вiдчув, що йому серце завмерло. - Ти ж, зда ться, вважала мене за сильну
людину?
- На жаль, так, як сам ти себе вважав, - промовила вона.
Аглая бачила, як вражали Карамазова ©© слова, але на цей раз вона,
очевидно, свiдомо робила ©х злими. Що ©© штовхало глузувати з нього?
Жiноча помста за його обережне вiдношення до Ганни чи щось iнше? В усякому
разi, вона на цей раз дала собi волю. Вона на цей раз наговорила йому
стiльки непри много, скiльки вiд не© вiн ще нiколи не чув.
- Ти, Дмитрiй Карамазов, - говорила вона, - страшенно самовпевнена
людина, але в той же час ти нiколи не довiря ш сво©м силам... Цi © ново©
характеристики ти вiд мене, мабуть, не сподiвався почути? Правда? Ти,
Дмитрiй Карамазов, любиш згадувати вiдвагу й волю, i ти, безперечно,
вiдважний i ма ш сильну волю. Але в той же час ти, Дмитрiй Карамазов,
великий боягуз i страшенно безвольна людина. Ти, Дмитрiй Карамазов,
вклоня шся перед культурою, i ти, безперечно, культурна людина. Але в той
же час ти, Дмитрiй Карамазов, страшенний невiглас. Словом, ти, Дмитрiй
Карамазов, недоносок тридцятих рокiв... бо й самi цi роки iсторик
схарактеризу тим же самим назвиськом... Ти, я гадаю, не обража шся на
мене за цю характеристику?
Йому ображаться, звичайно, нiчого, хоч - правду кажучи - характеристика
така ж жорстока, як i несподiвана. Але вiн усе-таки не розумi , навiщо
вона? Чому Це ©й прийшло в голову саме сьогоднi говорити йому такi
"комплiменти"? Вiн нiяк не може цього втямити.
- Ти не розумi ш? - сказала Аглая. - Шкода! А справа дуже проста. Милий
мiй, невже ти не розумi ш?
Невже ти не розумi ш, що я маю бажання покинути гру в темну?
- Тепер не розумiю, що ти хочеш сказати цi ю "грою в темну"? - промовив
Карамазов i вiдчув, як йому знову поверта ться колишнiй настрiй. Вiн
бадьоро подивився на не© i навiть спитав ©©, чи не зна вона, що це з ним.
Що це трапилось iз ним за якусь секунду?
- Я знаю, мiй милий, - сказала Аглая, помiтивши змiну настрою у свого
спiвбесiдника. - Але давай все-таки повернемось до тво©х фамiльярних
справ. Скажемо, так: коли ти зiйшовся з Ганною? Ну, коротенько.
- Коли я зiйшовся з Ганною?
Аглая не помилилась. Карамазов постановив зробити екскурс у минуле.
Настрiй зробив сво дiло, й вiн несподiвано навiть для самого себе почав.
Вiн почав iз того, що зустрiвся вiн iз сво ю дружиною в обложенiм мiстi,
коли воно з тоскою дивилось на пiвнiч. Тодi стояв глибокий холодний
вересень. Червона гвардiя вiдступала й, вiдступаючи, ледве стримувала
полки переможця. Снились далекi днi минулого: й городовий на розi, й голий
осiннiй парк, i якась музика в кiно - нудна й невесела. Вiн прийшов у
чека. В той час там готувались до побiгу. На пiдлозi валялись стоси
папiрцiв, ганчiрок i бiлизни. Вiн зупинився бiля дверей i дивився на
баришень, що рились у барахлi, напихаючи ним сво© саквояжi. Саме тодi до
нього й пiдiйшла Ганна (вiн потiм узнав, що це Ганна). Вона з тоскою
здавила свою голову й притиснулась до дверей. Тодi вiн вийняв iз кобури
браунiнга й пiдiйшов до однi © скринi, де вовтузились барахольщики. Вiн
вистрелив однiй баришнi в карк. Того ж дня чека розстрiляла ще кiлькох
мародерiв, i того ж дня Ганна зiйшлася з Дмитрi м.
- Це i все? - сказала Аглая, коли Карамазов зупинився. - Ти скiнчив
свою iсторiю?
- Мабуть, усе! - кинув Дмитрiй, знову вiдчувша ? якусь нiяковiсть ("i
справдi, навiщо ця зайва одверiтiсть?").
- Коли все, то менi й цього досить... Я вiд тебе бiльше нiчого не
потребую.
- Ну, так як же: люблю я свою дружину чи нi? - вимушено усмiхнувся
Карамазов.
- Про це ти почу ш за якiсь два-три тижнi, - цiлком серйозно сказала
Аглая. - А поки що давай i справдi перейдемо на iншу тему.
Вона взяла його голову й положила ©© на сво© колiна. Карамазов
здригнув: при©сний запах духiв i троянд туманив йому мозок. Бiла лапа
пiвденного сонця рiзала очi, й денна кiмнатна тиша викликала млость.
Дмитрiй майже несподiвано для себе почав обережно гладити Агла©не колiно,
й, можливо, тому, що вона нiяк не реагувала на це, вiн за кiлька хвилин
схопив в обiйми ©© ноги й, тихо скрикнувши, вп'явся зубами в ©© м'яке
тiло.
- Що з тобою? - суворо сказала Аглая i з силою вiдштовхнула його вiд
себе. - Що з тобою, Дiмi?
Карамазов пiдвiвся. Вiн блукав розгубленими очима по стелi, й
здавалось, що вiн от-от кинеться на пiдлогу й заб' ться в припадку
епiлепсi©.
- Що з тобою, Дмитрiй? - промовила Аглая вже ласкавим голосом. - Як ти
зважився на такий вчинок?.. I до того з жiнкою, що з нею порiвняно так
недавно познайомився? Зна ш, я не чекала вiд тебе тако© хоробростi!.. Чи,
може, ти мене прийняв за баришню легко© поведiнки? Ну?.. Чого ж ти мовчиш?
- Пробач менi! - ледве промовив Карамазов. - Я це зовсiм несподiвано
зробив.
Аглая поправила сво рожеве плаття, пiдвелася з канапи й сказала:
- А що буде, як я розповiм про це Ганнi? Ну? Дмитрiй не вiдповiдав.
Тодi Аглая пiдiйшла до нього i взяла його обличчя в сво© руки.
- Ну, нiчого, - сказала вона. - Я на тебе не ображаюсь. Бiльше того -
скажу одверто, - менi навiть при мно було, коли ти вкусив мене. Я
переконалась, що ти е такий палкий, яким намалювала тебе моя уява. Чу ш?..
Я не ображаюсь!
Карамазову прийшла мисль, що дiвчина просто жарту з ним. Вона, мабуть,
i справдi не проти того, щоб вiн узяв ©©, але вiн, Карамазов, страшенно
мамулуватий мужчина й не зна , як поводитись iз такими цiкавими жiнками.
Треба бути бiльш рiшучим, впертим, i все буде гарно. Вiн узяв ©© руку й
спитав:
- Ти дозволя ш менi говорити з тобою так, як я того хочу?
- Будь ласка! - кинула Аглая, не одриваючви очей вiд його обличчя. - Що
ти дума ш менi сказати?
Дмитрiй пiдiйшов до вiкна. За вiкном в абрикосовому саду щось кричала
хазяйка подвiр'я й над одною з ваз дзижчала муха. На лiву вiконницю сiв
гипетський голуб i протуркотiв сво ласкаве "супруг".
- Ну, я тебе слухаю, - сказала Аглая. - Як ти там хочеш говорити зi
мною?
- Бачиш, - почав мамулувате Карамазов i почервонiв. - Я страшенно хотiв
би мати... тебе...
Аглая засвистiла. Боже мiй, як ©й не свистiти, коли Дмитрiй такий без
кiпця на©вний. Що значить "мати"? Чи не дума вiн, що вона так i кинеться
йому в обiйми? Нi, цe зовсiм несерйозно! I коли б хтось iнший сказав так,
вона б зумiла реагувати. Але йому вона радить тiльки покинути свою
"карамазовщину" й поважати себе i ©©.
- Ти зрозумiв мене? - сказала вона, кiнчаючи. - Ну, говори ж, Дiмi.
Вiн нiчого не вiдповiдав i мовчки дивився кудись у простiр. Вiн почував
себе дуже нiяково. Так пройшло .кiлька секунд. Але от раптом вiн зареготав
сильним i цiлком природним реготом.
- Зна ш що, - промовив вiн. - Дозволь менi поцiлувати твою голову.
Аглая з зацiкавленням подивилась на нього. Вона знову взяла в долонi
його обличчя й промовила ласкавим, майже матернiм голосом:
- Поцiлувати менi голову?.. I цього не треба робити.
- Клянусь тобi, - раптом скрикнув Карамазов. - Клянусь тобi, що в мене
й тiнi не залишилось поганого почуття до тебе.
- Я дуже рада, - сказала Аглая. - Я вiрю. Dante avait bien raison de
dire que L'Enfer est pave de bonnes resolutions[15]. Але я дозволю тобi це
зробити тiльки тодi, коли трапиться те, про що я зараз думаю.
- А про що ти зараз дума ш?
- Дiмi, не треба бути таким на©вним, а то я зовсiм розчаруюсь у тобi.
Ти зараз дуже подiбний до свого друга Вовчика.
Аглая пiдiйшла до глечика з абрикосовою водою i зробила з нього кiлька
ковткiв. Якось химерно вона виглядала зараз, i Карамазов вiдчув у нiй щось
надзвичайно рiдне. Йому здалось, що саме ©© вiн загубив колись, i вона
тепер прийшла до нього, така бажана, як нiхто i як нiщо. Карамазов дивився
в ©© очi, стежив за ©© рухами, i йому ввижалось, що цi очi й цi рухи вiн
бачив чи то увi снi не то наяву. Але коли це було наяву, то це було тисячу
рокiв тому. Йому навiть прийшла мисль, що вiн, Карамазов, жив в якiйсь
iншiй плотi ще далеко до Данте, що його допiру згадала Аглая.
- Чого це так довго нема наших вiд лiкаря? - раптом сказала дiвчина. -
Як ти дума ш, Дiмi?
- Очевидно, зуб виривають.
Карамазов вийняв портсигар i запалив нову папiросу. Повз вiкон iз
криком пробiгла дiтвора й зникла за рогом. Знову затуркотiв гипетський
тривожило його, все це вкупi пiдштовхувало його робити те, що iншого разу
вiн би, безперечно, не зробив. Вiн згадував сьогоднiшнiй ранок, згадував
Агла©не тiло, i йому хотiлось мучити Ганну - мучити за те, що вона не да
йому взяти це тiло... i взагалi так уперто сто©ть йому на дорозi.
- Ну, i хто ж буде пити? - безпорадно махнув рукою лiнгвiст, коли
крамар наповнив келихи.
- Хiба ти не дума ш? - сказала Аглая. - Ну так тодi давайте втрьох...
Ви, Ганно, теж, звичайно, не будете?
- Не буду.
- Добре... Який же нам тост придумати?.. Avancez un peu[12], - знову
звернулась вона до Ганни.
- Я погано розумiю французьку мову.
- Вона каже, - неохайно i з почуттям власно© гiдноi стi кинула тьотя
Клава, - щоб ви трохи подвинулись.
- Mille pardons за французьку мову. Але, messieurs, laissez-moi
seulement m'installer[13].
Аглая раптом перехилила келих i випила свою горiлку. Випила й тьотя
Клава та Карамазов.
- А тепер можна й тост придумати, - сказала Аглая пiсля другого келиха.
- Я випила, товариство, за вiдважних i вольових людей. Чу те? Я випила за
безумство хоробрих. Але не за те безумство, що виродилось у сорре
нтiвського мiщанина Пешкова, - я випила за те безумство, що привело
троглодита до стану вишукано© вропейсько© людини. Я випила за те
безумство, що не зна тупикiв i горить вiчним огнем стремлiння в невiдомi
кра©. Я випила за безумство конквiстадорiв... Ви мене, Ганно, розумi те?
Дозвольте вам одрекомендуватись. Я - нова людина нашого часу. Я - одна з
тих молодих людей, що як гриби виростають бiля ваших ком'ячейок i яких ви
не помiча те. Дмитрiй Карамазов, ти зна ш, хто перед тобою сидить? О, ти
не зна ш, як сказавши Гоголь хто сидить перед тобою. Це сидить твiй
антипод. Але ви мене все-таки, я бачу, не розумi те. Ах, друзi дорогi...
Давайте ще вип' мо за безумство.
Аглая знову перехилила келих. Обличчя ©й розчервонiлось, i очi блищали
химерним блиском. Карамазов iз захопленням дивився на дiвчину.
- Iще я хочу сказати, друзi мо©, що хоч це и дивно, а породив мене не
хто iнший, як ваша ячейка. Це моя рiдна мама... Ну, от уявiть собi. Росте
десь, в якомусь, скажемо, "вузi" дiвчина. Дiвчина, що назива ться, кров iз
молоком. Вiд природи ©© покликано до кипучо© дiяльностi - не тi ©, що
комсомолить у пустопорожн ... ну, скажемо, якоюсь нудною доповiддю чи то
"собачим завулком", а тi ©, що, скажемо, Перовська. I от кличе ©© ячейка i
каже: "так от що, свiдома юнко, будеш ти у нас кандидаткою у комсомол...
Тво яке походження?"... А на чорта менi це походження? Не я ж робила
батька? А вiн мене зробив!
- Мабуть, тво походження все-таки темненьке, - сказав товариш Вовчик.
- А ви, Ганно, як дума те? Темненьке мо походження?
- Я думаю, що менi вже пора додому, - сказала Ганна й пiдвелась iз
стiльця.
- Нi, почекайте! Я ще не скiнчила. - Аглая грубо взяла за руку Ганну й
посадила ©©. - Так от. Що ж менi робити? Ви розумi те - мене вiд природи
покликано до кипучо© дiяльностi, i я хочу творити життя. Не так, як його
творите ви, Ганно, i не так, як ти, Дмитрiй Карамазов (вона знову випила
келих горiлки), а так, як ©© творили хоробрi на протязi тисячi рокiв...
Ви, звичайно, кажете, що я проповiдую iдеологiю ново© буржуазi© - хай буде
по-вашому. Але й буде по-мо му, бо ми-я й тисячi Аглай у спiдницях та
штанях - не можемо далi жити без повiтря.
- Вам, мабуть, дуже душно! - раптом зiронiзувала Ганна.
- Parbleu, j'etouffe. Je vous prie de baisser la glace, pour nous
donner un peu d'air[14].
- Я вам уже говорила, що я погано розумiю французьку мову.
- Вона говорить, - зi злiстю сказала тьотя Клава, - що вона задиха ться
i просить вас вiдчинити вiкно.
- А, це зовсiм iнша справа, - знову зiронiзувала Ганна.
Карамазов раптом зiрвався з мiсця i пiдiйшов до дружини.
- Ти, Ганно, очевидно, хочеш додому? - рiзко сказав вiн. - Так я можу
провести тебе.
- Я зовсiм не п'яна й тепер уже додому не збираюсь, - спокiйно
промовила Ганна. - Так я збираюсь! - кинув Карамазов. - Ходiм! Тьотя Клава
й Вовчик теж пiдвелись. Пiдвелася й Аглая.
- Я передчувала, що з цi © зустрiчi нiчого гарного не вийде, - сказала
тьотя Клава.
- А що ж мусило вийти? - на©вно спитав лiнгвiст. Дама легенько посiпала
його за нiс i подала свою руку для поцiлунку. Вона нарештi заспоко©лась i
сказала йому, щоб вiн завтра приходив до них iз Карамазовим: мовляв, чому
не про©хатись у город К. на кiлька годин. Словом, треба ще познайомитись
iз К. По©здка, мабуть, буде цiкава, бо година прекрасна й потiм, на
пароплавi можна набратись нових вражень. Товариш Вовчик погодився. Тодi
тьотя Клава взяла пiд руку Карамазова i зробила i йому таку ж пропозицiю.
Дмитрiй теж погодився i, скинувши на плече тьотi Клавину парасольку,
пропустив уперед Аглаю й Ганну: та, i друга цiлу дорогу йшли мовчки.
- А все-таки весело жити "на етом св т , господам" - сказала Аглая. -
Це, зда ться, тво©, Дiмi, слова?
Карамазов мовчав. Вiн замислився. Вiн думав про те, про що недавно
говорила Аглая, i мислi йому наздоганяли одна одну. Вiн i справдi
стикнувся з цiкавою дiвчиною. © йому тепер уперто лiзло в голову, що ця
зустрiч може скiнчитися маленькою драмою i що в цiй драмi головними
особами будуть, очевидно, тро : вiн, Аглая та Ганна,
- Товариство, - сказав товариш Вовчик. - А хто з вас розплачувався з I.
Л. Карасиком?
Лiнгвiстовi вiдповiла мовчанка: очевидно, нiхто про це й не подумав.
- Ну, таке вiдношення до крамаря я можу назвати тiльки свинством.
- Нiчого подiбного, - сказала тьотя Клава. - За I, Л. Карасика нiчого
турбуватись: коли вiн сьогоднi не взяв, то вiзьме завтра. I завтра йому
краще брати, бо завтра ви в нього ще щось купите.
- А воно й правда! - погодився лiнгвiст. - Розрахунок правильний.
Якийсь Перерепенко до цього нiколи не додума ться.
VII
Коли приятелi пiдiйшли на другий день до того будинку, де квартирували
дачницi, ©х зустрiла Аглая незадоволеним обличчям i сказала, що кавалерам
зовсiм не личить спiзнюватись на цiлих пiвгодини. Словом, тьотя Клава
розгнiвалась i по©хала сама. Аглая, звичайно, на них уже не гнiва ться i
просить ©х зайти в кiмнату. До речi, вони познайомляться iз Женею (мужчина
в золотому пенсне). У нього зараз страшенно болить якийсь зуб... очевидно,
зуб кастровано© мудростi.
- Прошу! - сказала Аглая й вiдчинила дверi. - Заходьте,
панове-товарнство!
На друзiв вiйнуло вишуканою парфюмерi ю. Пахла пудра, пахли духи, i
здавалось, що кожний закуток i кожна рiч цього помешкання набралась
при©сного запаху. На туалетному столi стояло кiлька ваз iз квiтами, на
вiкнах лежали французькi романи. Товариш Вовчик почав було розмову про
вчорашнiй вечiр. Але Аглая, очевидно, не мала охоти говорити про це.
- Менi зда ться, що я вчора така ж була, як i завжди, - сказала вона.
- Безперечно! - поспiшив погодитись лiнгвiст i, положивши на вiкно
якийсь старомодний французький роман, що його встиг уже переглянути,
сказав:
- Ну, а де ж ваш мужчина в золотому пенсне?
- А от зараз ми його покличемо, - сказала Аглая, - вгенiю
Валентиновичу! Ану-бо йдiть сюди.
За дверима, що в другу кiмнату, хтось засуетився i, нарештi, мужчина в
золотому пенсне з'явився на порозi.
- вгенiй Валентинович, - одрекомендувала його Аглая. - Чоловiк тьотi
Клави.
Нова людина мовчки стиснула руки друзям i почала бiгати по кiмнатi,
ввесь час тримаючись за хворий зуб. Цей типовий iнтелiгент iз профсоюзу -
чемний i тендiтний, - вiн зараз забув гарний тон i не звертав уваги на
приятелiв. Карамазов уважно розглядав його й думав, що цей мужчина в
золотому пенсне обов'язково мусить бути вгенiй Валентинович, бо iнакше
його й назвати не можна. Не Iванович або Петрович i не Денис або Степан,
тiльки вгенiй Валентинович. Правда, можна було б його назвати ще
Валентином вгенiйовичем. Але, по сутi, це все одно.
- Ти, очевидно, диву шся, чому в мене так багато французьких романiв? -
спитала Аглая, звертаючись до Вовчика.
- Коли хочеш, я дуже дивуюсь, - сказав лiнгвiст. - Навiть страшенно
дивуюсь.
- А коли не хочу?
- Тодi я можу й не дивуватись. Словом, я маю бажання вгодити тобi... ти
як дума ш?
Аглая сказала Карамазову, що вона вже змiнила свiй погляд на Вовчика i
що тепер ©й вiн почина подобатись. Лiнгвiст подякував за комплiменте.
- Ну так все-таки: чому ж у тебе так багато французьких романiв? -
поцiкавився Карамазов.
- Це, бачиш, моя спадщина вiд прадiда. Вiн залишив менi дуже непогану
бiблiотеку.
- Чи не був твiй прадiд культурним помiщиком?
- Як би тобi сказати... Треба гадати, так. Власне, не зовсiм так, але
все-таки так.
- Може, ти менi назвеш його прiзвище? Чи не князь це, припустiм,
Волконський?
- Чому це обов'язково Волконський, а не якийсь Мазепа?
- Тому що як до першого, так i до другого ти ма ш таке вiдношення, яке
я маю до Чандзолiна, припустiм.
- Даремно ти так дума ш! - сказала Аглая i зробила хитреньке обличчя:
мовляв, вона зараз хоче помовчати, але згодом Карамазов не тiльки почу це
прiзвище, - вiн навiть трохи i здивований буде.
- Можливо, я й помиляюсь! - кинув Дмитрiй i тут же подумав, що Аглая
чим далi, то бiльш намага ться заiнтригувати його. I московське
походження, i ©© порiвняно чиста укра©нська мова, й, нарештi, культурний
прапрадiд - усе це пiдтверджу його припущення.
Товариш Вовчик захотiв висловити сво спiвчуття мужчинi в золотому
пенсне.
- Вам, мабуть, дуже болить зуб? - спитав вiн. - Я знаю, як болить зуб,
це щось жахливе.
- Мугу! - вiдповiв вгенiй Валентинович i знову схопився рукою за щоку.
- Мугу.
Тодi лiнгвiст ударив себе по колiнах i почав запевняти, що йому,
мужчинi в золотому пенсне, прямий сенс пiти до зубного лiкаря. Вовчик iз
цим лiкарем зустрiвся кiлька днiв тому i вважа , що це страшенно
симпатична люгина. Невже вгенiй Валентинович не хоче шукати допомоги в
названого ескулапа? Вовчик певний, що мужчина в золотому пенсне не
пошкоду . Ну... як?
- Звичайно, треба пiти туди, - сказала Аглая за свого родича, що крiм
"мугу" нiчого не мiг вимовити.
Ну й добре! Вони пiдуть до зубного лiкаря, i зуб на якусь годину покине
тривожити... Чи не хоче й Аглая пройтись? Може, тодi й Дмитрiй не проти?..
Словом, давайте пiдемо всi. Правда, надворi душно, але треба ж допомогти
людинi, вгенiй Валентинович гра в футбол? Нi? Нарештi, вiн, безперечно,
грае в шахи. Так?.. Ну й добре. Коли занiмi зуб, вони зiграють у шахи.
- Але коли ж ти поведеш вгенiя Валентиновича до лiкаря? - всмiхаючись,
нагадала Аглая.
Товариш Вовчик заметушився: мовляв, вiн це зробить iз великою охотою й
негайно. Словом, давайте збиратись.
- Ах, який ти балакучий, - сказала Аглая. - Чи не пора тобi взятись за
дiло? Женю ти, звичайно, поведеш сам, бо нема нiякого сенсу всiм нам
пектись на сонцi.
Товариш Вовчик iще бiльше засу тився. Вiн прекрасно розумi , що треба
негайно побачити ескулапа, i компанiя тут нi при чому. Вiн хапа свiй
капелюшок, одчиня дверi й пропуска в них у порив гарячого вiтру -
мужчину в золотому пенсне. вгенiй Валентинович бере в руку свою руду
борiдку й мало не вибiга . Таким чином, у кiмнатi порожнi i в нiй
залишаються Дмитрiй та Аглая.
- Ну, слава Богу, - кинула дiвчина й з полегшенням зiтхнула, - Так
обрид зi сво©м зубом, що хоч тiкай у Москву.
Карамазов нiчого не сказав, йому раптом тривожно забилось серце. До
вчорашнього дня вiн почував себе багато спокiйнiш. Звичайно, Аглая йому
одразу ж подобалась, звичайно, йому колись вирвалась фраза, що вiн хоче
зiйтись iз нею. Але то було тiльки туманне передчуття, i вiн, наприклад,
нiколи не шукав тем про кохання, вiн завжди говорив з Агла ю як iз
звичайним розумним товаришем.
Тепер не те. Вiн раптом вiдчув ©© присутнiсть у цьому городку, так би
мовити, фiзiологiчне, i це почуття почалось не вчора, а певнiше - в той
вечiр, коли йому з нею не вдалось зустрiтись, коли вiн так мучився цiлу
нiч. Навiть i не в той вечiр - це почалось iз першо© зустрiчi з нею на
пароплавi, тисячами невидимих психологiчних ниток вiн зв'язувався з нею до
вчорашнього дня, i вчорашнiй день був тiльки логiчним i неминучим
висновком. Хiба випадково вона показала йому сво тiло в купальному
костюмi? Хiба випадково вона вчора ввесь вечiр намагалась одрекомендувати
себе? Хiба випадково вiн почув цю апологiю безумства хоробрих на фонi
вранiшньо© зустрiчi, тi © зустрiчi, коли вона стояла на пляжi в потоках
сонця i демонструвала йому сво здорове рубенсiвське тiло? Нiчого
випадкового нема, всякий випадок зв'язано з тою чи iншою основою, i
обумовлю ться вiн певними причинами, i коли причини були, то iнакше й
трапитись не могло. I згадуючи ©i вчорашню розмову про безумство хоробрих,
йому до болю захотiлось бути таким же безумним. Йому захотiлось схопити ©©
в обiйми й закричати побiдним криком дикого переможця. Перед ним на мить
промайнули сумнi, осточортiлi очi його Ганни, i вiн уже бiльше нiчого не
бачив. Вiн зовсiм не думав про те, як вона прийме його ласки. На нього в
цей момент навiть не вплинула обстановка, що, безперечно, не вiдповiдала
його намiрам. Вiн уже нiчого не бачив, крiм цi © привабливо© дiвчини i ©©
мигдалевого погляду.
Карамазов нахабно подивився на Агла©н торс i зупинив на ньому сво© очi.
VIII
I вiн, очевидно, мав рацiю. Iнакше навiщо б служка зачиняла вiконницi?
Чи, може, Аглая хоче затримати спеку? Так нi, цього не може бути! Вона,
безперечно, шука пiвтемряви. Треба бути рiшучим, i тiльки.
В кiмнатi темнi тi ю денною темнотою, коли, й заплющивши очi,
вiдчува ш ясний безхмарний день i згорiлопорожнi вулицi заштатного
городка. Крiзь одну вiконницю лiзе вогняна лапа пiвденного сонця й,
полоснувши по вазах iз трояндами, легко ляга на стiну.
Аглая поправила декольте свого рожевого плаття й скинула на Карамазова
очi.
- Дмитрiй, iди-но ближче до мене, - сказала вона. - Ти хочеш
абрикосово© води?
- Дякуюi - кинув Карамазов i зупинився бiля дiвчини.
- Не хочеш?.. Ну, тодi я сама вип'ю.
Вона пiдiйшла до глечика й з ним сiла на сво попередн мiсце. Ковтаючи
невеличкими ковтками жовтувату воду, вона говорила йому про вгенiя
Валентиновича й раптом поцiкавилась його родинними справами. Словом, вона
хоче ще дещо взнати про нього й особливо ©i цiкавлять факти, так би
мовити, глибоко iнтимного характеру. Ну от, знову, припустiм: якi ж,
нарештi, в нього вза мовiдношення з дружиною? Вона його колись запевняла,
що вiн не любить свою Ганну, але це ж був тiльки жарт. Вона, звичайно,
нiчого не зна , а ©© дуже цiкавить, як вiн ставиться до сво © дружини.
Доки Аглая подавала запитання, так би мовити, "взагалi", Карамазов
готовий був ©й вiдповiдати. Але коли вона фамiльярно заговорила про Ганну,
йому непри мно стиснуло серце: вiн несподiвано образився за дружину.
Мовляв, чому це Аглая не да ©й спокою? За кiлька хвилин перед тим вiн не
мiг навiть припустити, що в нiм прокинеться таке почутгя. Але зараз воно
навiть затривожило його. Звичайно, вiн уже не любить, вiн сьогоднi навiть
ненавидить Ганну. Але з нею зв'язано такi гарнi хвилини, що вiн не може не
поважати ©© якоюсь сво рiдною повагою. У всякому разi, вiн рiшуче
одмовля ться згадувати сьогоднi ©© iм'я в присутностi Агла©, так принаймнi
диктують йому норми елементарно© етики.
- Може, Ганни ми не будемо чiпати? - спитав Карамазов. - Невже тобi не
обридло говорити про не©?
- Чому це? - дитячими очима подивилась на нього Аглая. - На мiй погляд,
вона все-таки цiкава женщина.
- Я гадаю, що ©й зовсiм не мiсце в нашiй розмовi.
- В нашiй розмовi? От тобi й ма ш! Чому це в нашiй розмовi?..
Аглая зрушила праве плече й сказала:
- Ти переконаний в цьому?.. Ну що ж, добре! Я ©© це буду чiпати.
Вона змовкла, мовчав i Карамазов. Розмова перервалась на дуже невдалому
мiсцi, i тому утворилось таке враження, нiби хтось когось i якось образив.
Дмитрiю прийшла мисль, що Аглая зрозумiла причину його небажання говорити
про Ганну, i йому стало нiяково. Чому й справдi не поiнтимничати?.
- Ти дуже хочеш знати, як я ставлюсь до Ганни? - спитав вiн.
Аглая бистрим рухом розправила на колiнах сво рожеве плаття,
подивилась кудись убiк, помовчала трохи й раптом сказала тихим, але
рiшучим i впертим голосом:
- Я це дуже хочу знати.
- Ну, так от: iз сво ю дружиною я вже давно в натягнутих вiдношеннях.
Приблизно рокiв три.
- Як розумiти тебе: ти вже розлюбив ©©, чи щось iнше треба мати на
увазi?
- Бачиш, - сказав Карамазов, - менi важко з'ясувати це. Сказати, що я
©© розлюбив, - не можна. Але й сказати, що я ©© люблю, теж не можна.
Аглая пiдвелася з стiльця, пiшла до канапи й запалила папiроску.
- Ти хочеш сказати, - промовила вона, - що ти ©© нiколи не любив?
- Цього я не хочу говорити, бо це зовсiм не так; я ©© сильно любив.
Справа тут багато складнiш. Тут... як би це сказати...
Вiн змовк i усмiхнувся: йому й самому смiшно стало, як важко вияснити
цю родинну iсторiю.
- Ну що ж далi? - засмiялась Аглая. - Як же далi, мiй глупенький
хлопчику?
Карамазова раптом знервувала ©© фамiльярнiсть, i вiн рiзко сказав:
- Далi я одмовляюсь говорити.
- Який ти чудний, Дiмi, - i Аглая подивилась на нього сумними очима, -
i яка ти, мiй глупиш, усе-таки нещасна людиьа... Так я зрозумiла тебе ще в
нашу першу зустрiч.
Дмитрiй засмiявся: йому страшенно подоба ться ця самовпевненiсть. Хто
це ©й наговорив такого абсурду про нього?.. Проте вiн на не© не
обража ться. Вона може говорити ще щось i в цьому ж таки дусi.
- Я, звичайно, можу говорити, - спокiйно сказала Аглая. - Але ти мусиш
покинути сво самолюбство й теж не бути таким самовпевненим. Словом,
постановимо так, що коса наскочила на камiнь. Сильна людина на таку ж
сильну... Хоч, правду казати, я в тобi нiчого не бачу нi вiд коси, нi вiд
камня.
Остання ©© фраза гострим болем вiдгукнулася в його серцi. Вiн нiчого не
ма нi вiд коси, нi вiд камня? Вiн - той, кого вона недавно вважала за
сильну вольову людину. Вона жарту чи правду говорить? Карамазов
розгубився i, як ображений хлопчисько, стояв перед Агла ю:
- Що це значить?
- Це значить, - сказала Аглая, - що не треба ображати людину, коли вона
цього не заслужила, - це раз. По-друге, цим менi хочеться сказати, що я
тебе знаю не гiрше, нiж ти сам себе зна ш.
- Що ж ти зна ш про мене? - майже з розпачем спитав Дмитрiй i тут же
вiдчув, що йому серце завмерло. - Ти ж, зда ться, вважала мене за сильну
людину?
- На жаль, так, як сам ти себе вважав, - промовила вона.
Аглая бачила, як вражали Карамазова ©© слова, але на цей раз вона,
очевидно, свiдомо робила ©х злими. Що ©© штовхало глузувати з нього?
Жiноча помста за його обережне вiдношення до Ганни чи щось iнше? В усякому
разi, вона на цей раз дала собi волю. Вона на цей раз наговорила йому
стiльки непри много, скiльки вiд не© вiн ще нiколи не чув.
- Ти, Дмитрiй Карамазов, - говорила вона, - страшенно самовпевнена
людина, але в той же час ти нiколи не довiря ш сво©м силам... Цi © ново©
характеристики ти вiд мене, мабуть, не сподiвався почути? Правда? Ти,
Дмитрiй Карамазов, любиш згадувати вiдвагу й волю, i ти, безперечно,
вiдважний i ма ш сильну волю. Але в той же час ти, Дмитрiй Карамазов,
великий боягуз i страшенно безвольна людина. Ти, Дмитрiй Карамазов,
вклоня шся перед культурою, i ти, безперечно, культурна людина. Але в той
же час ти, Дмитрiй Карамазов, страшенний невiглас. Словом, ти, Дмитрiй
Карамазов, недоносок тридцятих рокiв... бо й самi цi роки iсторик
схарактеризу тим же самим назвиськом... Ти, я гадаю, не обража шся на
мене за цю характеристику?
Йому ображаться, звичайно, нiчого, хоч - правду кажучи - характеристика
така ж жорстока, як i несподiвана. Але вiн усе-таки не розумi , навiщо
вона? Чому Це ©й прийшло в голову саме сьогоднi говорити йому такi
"комплiменти"? Вiн нiяк не може цього втямити.
- Ти не розумi ш? - сказала Аглая. - Шкода! А справа дуже проста. Милий
мiй, невже ти не розумi ш?
Невже ти не розумi ш, що я маю бажання покинути гру в темну?
- Тепер не розумiю, що ти хочеш сказати цi ю "грою в темну"? - промовив
Карамазов i вiдчув, як йому знову поверта ться колишнiй настрiй. Вiн
бадьоро подивився на не© i навiть спитав ©©, чи не зна вона, що це з ним.
Що це трапилось iз ним за якусь секунду?
- Я знаю, мiй милий, - сказала Аглая, помiтивши змiну настрою у свого
спiвбесiдника. - Але давай все-таки повернемось до тво©х фамiльярних
справ. Скажемо, так: коли ти зiйшовся з Ганною? Ну, коротенько.
- Коли я зiйшовся з Ганною?
Аглая не помилилась. Карамазов постановив зробити екскурс у минуле.
Настрiй зробив сво дiло, й вiн несподiвано навiть для самого себе почав.
Вiн почав iз того, що зустрiвся вiн iз сво ю дружиною в обложенiм мiстi,
коли воно з тоскою дивилось на пiвнiч. Тодi стояв глибокий холодний
вересень. Червона гвардiя вiдступала й, вiдступаючи, ледве стримувала
полки переможця. Снились далекi днi минулого: й городовий на розi, й голий
осiннiй парк, i якась музика в кiно - нудна й невесела. Вiн прийшов у
чека. В той час там готувались до побiгу. На пiдлозi валялись стоси
папiрцiв, ганчiрок i бiлизни. Вiн зупинився бiля дверей i дивився на
баришень, що рились у барахлi, напихаючи ним сво© саквояжi. Саме тодi до
нього й пiдiйшла Ганна (вiн потiм узнав, що це Ганна). Вона з тоскою
здавила свою голову й притиснулась до дверей. Тодi вiн вийняв iз кобури
браунiнга й пiдiйшов до однi © скринi, де вовтузились барахольщики. Вiн
вистрелив однiй баришнi в карк. Того ж дня чека розстрiляла ще кiлькох
мародерiв, i того ж дня Ганна зiйшлася з Дмитрi м.
- Це i все? - сказала Аглая, коли Карамазов зупинився. - Ти скiнчив
свою iсторiю?
- Мабуть, усе! - кинув Дмитрiй, знову вiдчувша ? якусь нiяковiсть ("i
справдi, навiщо ця зайва одверiтiсть?").
- Коли все, то менi й цього досить... Я вiд тебе бiльше нiчого не
потребую.
- Ну, так як же: люблю я свою дружину чи нi? - вимушено усмiхнувся
Карамазов.
- Про це ти почу ш за якiсь два-три тижнi, - цiлком серйозно сказала
Аглая. - А поки що давай i справдi перейдемо на iншу тему.
Вона взяла його голову й положила ©© на сво© колiна. Карамазов
здригнув: при©сний запах духiв i троянд туманив йому мозок. Бiла лапа
пiвденного сонця рiзала очi, й денна кiмнатна тиша викликала млость.
Дмитрiй майже несподiвано для себе почав обережно гладити Агла©не колiно,
й, можливо, тому, що вона нiяк не реагувала на це, вiн за кiлька хвилин
схопив в обiйми ©© ноги й, тихо скрикнувши, вп'явся зубами в ©© м'яке
тiло.
- Що з тобою? - суворо сказала Аглая i з силою вiдштовхнула його вiд
себе. - Що з тобою, Дiмi?
Карамазов пiдвiвся. Вiн блукав розгубленими очима по стелi, й
здавалось, що вiн от-от кинеться на пiдлогу й заб' ться в припадку
епiлепсi©.
- Що з тобою, Дмитрiй? - промовила Аглая вже ласкавим голосом. - Як ти
зважився на такий вчинок?.. I до того з жiнкою, що з нею порiвняно так
недавно познайомився? Зна ш, я не чекала вiд тебе тако© хоробростi!.. Чи,
може, ти мене прийняв за баришню легко© поведiнки? Ну?.. Чого ж ти мовчиш?
- Пробач менi! - ледве промовив Карамазов. - Я це зовсiм несподiвано
зробив.
Аглая поправила сво рожеве плаття, пiдвелася з канапи й сказала:
- А що буде, як я розповiм про це Ганнi? Ну? Дмитрiй не вiдповiдав.
Тодi Аглая пiдiйшла до нього i взяла його обличчя в сво© руки.
- Ну, нiчого, - сказала вона. - Я на тебе не ображаюсь. Бiльше того -
скажу одверто, - менi навiть при мно було, коли ти вкусив мене. Я
переконалась, що ти е такий палкий, яким намалювала тебе моя уява. Чу ш?..
Я не ображаюсь!
Карамазову прийшла мисль, що дiвчина просто жарту з ним. Вона, мабуть,
i справдi не проти того, щоб вiн узяв ©©, але вiн, Карамазов, страшенно
мамулуватий мужчина й не зна , як поводитись iз такими цiкавими жiнками.
Треба бути бiльш рiшучим, впертим, i все буде гарно. Вiн узяв ©© руку й
спитав:
- Ти дозволя ш менi говорити з тобою так, як я того хочу?
- Будь ласка! - кинула Аглая, не одриваючви очей вiд його обличчя. - Що
ти дума ш менi сказати?
Дмитрiй пiдiйшов до вiкна. За вiкном в абрикосовому саду щось кричала
хазяйка подвiр'я й над одною з ваз дзижчала муха. На лiву вiконницю сiв
гипетський голуб i протуркотiв сво ласкаве "супруг".
- Ну, я тебе слухаю, - сказала Аглая. - Як ти там хочеш говорити зi
мною?
- Бачиш, - почав мамулувате Карамазов i почервонiв. - Я страшенно хотiв
би мати... тебе...
Аглая засвистiла. Боже мiй, як ©й не свистiти, коли Дмитрiй такий без
кiпця на©вний. Що значить "мати"? Чи не дума вiн, що вона так i кинеться
йому в обiйми? Нi, цe зовсiм несерйозно! I коли б хтось iнший сказав так,
вона б зумiла реагувати. Але йому вона радить тiльки покинути свою
"карамазовщину" й поважати себе i ©©.
- Ти зрозумiв мене? - сказала вона, кiнчаючи. - Ну, говори ж, Дiмi.
Вiн нiчого не вiдповiдав i мовчки дивився кудись у простiр. Вiн почував
себе дуже нiяково. Так пройшло .кiлька секунд. Але от раптом вiн зареготав
сильним i цiлком природним реготом.
- Зна ш що, - промовив вiн. - Дозволь менi поцiлувати твою голову.
Аглая з зацiкавленням подивилась на нього. Вона знову взяла в долонi
його обличчя й промовила ласкавим, майже матернiм голосом:
- Поцiлувати менi голову?.. I цього не треба робити.
- Клянусь тобi, - раптом скрикнув Карамазов. - Клянусь тобi, що в мене
й тiнi не залишилось поганого почуття до тебе.
- Я дуже рада, - сказала Аглая. - Я вiрю. Dante avait bien raison de
dire que L'Enfer est pave de bonnes resolutions[15]. Але я дозволю тобi це
зробити тiльки тодi, коли трапиться те, про що я зараз думаю.
- А про що ти зараз дума ш?
- Дiмi, не треба бути таким на©вним, а то я зовсiм розчаруюсь у тобi.
Ти зараз дуже подiбний до свого друга Вовчика.
Аглая пiдiйшла до глечика з абрикосовою водою i зробила з нього кiлька
ковткiв. Якось химерно вона виглядала зараз, i Карамазов вiдчув у нiй щось
надзвичайно рiдне. Йому здалось, що саме ©© вiн загубив колись, i вона
тепер прийшла до нього, така бажана, як нiхто i як нiщо. Карамазов дивився
в ©© очi, стежив за ©© рухами, i йому ввижалось, що цi очi й цi рухи вiн
бачив чи то увi снi не то наяву. Але коли це було наяву, то це було тисячу
рокiв тому. Йому навiть прийшла мисль, що вiн, Карамазов, жив в якiйсь
iншiй плотi ще далеко до Данте, що його допiру згадала Аглая.
- Чого це так довго нема наших вiд лiкаря? - раптом сказала дiвчина. -
Як ти дума ш, Дiмi?
- Очевидно, зуб виривають.
Карамазов вийняв портсигар i запалив нову папiросу. Повз вiкон iз
криком пробiгла дiтвора й зникла за рогом. Знову затуркотiв гипетський