------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------


I

В цей, колись заштатний городок, що сто©ть вiд Не-Парижа (так хтось
iронiчно назвав наше мiсто) за шiстсот, приблизно, кiлометрiв, Ганна i
Дмитрiй при©хали в серединi червня,- тодi, коли не тiльки виноградом, але
й абрикосами не пахтить наш степовий пiвдень. Товариш Вовчик прибув багато
пiзнiш, i саме того липневого дня, коли над рiкою пройшла гроза й випали
холоднi дощi. Вiн при©хав, як завжди, розхристаний та неуважний i, недовго
гадаючи, забiг по дорозi до "буфету найкращих фiалок I. Л. Карасика":
Дмитрiй в сво му листi (лист давно вже загублено) якось згадував це до
певно© мiри рiдне йому по звукозбiгу прiзвище.
- Так от що, дорогий джентльмене,- сказав вiн, чемно скидаючи панаму,-
менi потрiбна адреса мо©х друзiв.
- А хто ж вашi друзi?-поцiкавився I. Л. Карасик. Товариш Вовчик нiяк не
чекав тако© вiдповiдi й тому здивовано пiдкинув брови.
- Хiба ви не зна те мусь Карамазова й мадам Карамазову?
I. Л. Карасик заметушився i зробив винувате обличчя. "Братiв
Карамазових" вiн, можна сказати, читав, але йому й на думку не спадало, що
цi брати (чи там один брат) могли завiтати в його глухий край. Отже, вiн
вважа за потрiбне якомога скорiш затушувати свою непоiнформованiсть i,
пiдсунувши сво му несподiваному й химерному гостевi брудненького стiльця,
запропонувати йому плушку фiалки власного виробництва.
- Дуже дякую! - сказав товариш Вовчик, виймаючи з кишенi п'ятнадцять
копiйок.-Але ви мене не зрозумiли... Справа от у чому...
Далi вiн з'ясував, у чому справа, i ребус нарештi було розв'язано. I
одразу ж ясно стало, яке ма вiдношення I. Л. Карасик до Дмитрiя й Ганни
(буквально нiякого!) й скiльки вiн зна про них (рiшуче нiчого!). Тодi
товариш Вовчик попрохав пробачення за турботу й пiшов. Вiн пiшов далi й за
якусь годину найшов сво©х. Про "буфет найкращих фiалок" та комiчне
непорозумiння
вiн так i забув поiнформувати, але вiн тут же розповiв цiкаву iсторiю,
що допiру трапилась iз ним на рiчному пароплавi: iсторiю знайомства з
досить-таки пiкантними дамочками. Вiн так енергiйно розмахував руками, що
Ганна тiльки й могла зрозумiти: розмова йде про "тих же женщин".
- Одну звуть... не пам'ятаю як,- говорив товариш Вовчик,-а друга-тьотя
Клава. З ними такий серйозний в золотому пенсне батько... А втiм, може, й
не батько - я не поцiкавився.
- Так ти запевня ш, що цi дами мешкають недалеко вiд нас? - сказала
Ганна, кидаючи шитво.
- Саме це я й хочу сказати, Ганнусю! I ще я хочу сказати, що тьотя
Клава менi страшенно подобалась i що за якiсь два мiсяцi (вони теж
при©хали на два мiсяцi) я, мабуть, в не© остаточно закохаюсь.
Товариш Вовчик зареготав, зовсiм не до речi пiдморгнув сво ю бiлою
бровою Ганнi й, наспiвуючи арiю з "Князя Iгоря", пiшов митись.
- Ну й козлетон!-беручись за ушi, сказав Карамазов.Нiяк вiн не
погодиться, що йому спiвати не можна. Ганна спiдлоба подивилась на
Дмитрiя.
- Менi зда ться, що я не помиляюсь, називаючи тво©х нових знайомих
нахабками,- промовила вона.- Чи, може, ти дума ш, що це не вони зачепили
товариша Вовчика?
Ганна нарочито висловилась рiзко: вона викликала чоловiка на
одвертiсть.
Безперечно, вони,- спокiйно й лаконiчно сказав Карамазов.- Ти вгадала.
Вiдповiдь, як i треба було чекати, не задовольнила женщину, i вона
зрушила брови. Та й як Ганнi не хмуритись? Вона дуже рада, що Дмитрiй
наважився нарештi. покинути гнилу Лопань i багато спокiйнiший став. Але не
можна й цього робити; не можна цiлих два тижнi блукати по ночах з якимись
випадковими мiщаночками й увесь час демонструвати свою безглузду
конспiрацiю. I справдi: чому вiн не хоче розмовляти з нею на допiру
зачеплену Вовчиком тему? Ганна зна , що це - чергове несерйозне
захоплення, але на цей раз вона чомусь бо©ться за репутацiю свого
чоловiка. Якимись пiдозрiлими здаються ©й цi дачницi, i вона знову
пригаду всi подробицi невеличко© сутички, що трапилась на тому ж таки
рiчному пароплавi.
Як пам'ята вона, Дмитрiй необережно зачепив лiктем одну з них,
зда ться, молодшу, з такими надзвичайно мигдалевими очима. Та повернулась
i назвала його ведмедем. Дiмi усмiхнувся й сказав, що вiн погоджу ться з
таким визначенням, та, на жаль, воно його зовсiм не обража . Вона спитала
чому. Вiн кинув якийсь парадокс i почав запевняти ©©, що тут поганого
нiчого нема, бо... й вся його нацiя трохи мамулувата. - Але хiба це
виправдання? - спитала вона. Тодi Дмитрiй стояв на сво му i якось дуже
романтично рекомендував свою кра©ну. Вiн говорив страшенно захоплено, й
жiнка з мигдалевими очима, раптом стиснувши йому руку, сказала, що вона
першого мужчину зустрiча з такою яснiстю думок. Ясностi, на жаль, нiяко©
не було, але Дмитрiю цей комплiмент подобався: в цьому Ганна вже цiлком
переконалась.
- Ну, добре, - зiтхнула вона, - я задоволена тво ю вiдповiддю.
Карамазов непривiтно зиркнув на дружину i зцiпив зуби. Йому вже обридло
це ниття, й вiн постановив припинити його.
- Чого тобi треба вiд мене? - спитав вiн. - Чи ти хочеш, щоб я собi
кулю пустив у лоб?
Ганна нарештi зрозумiла чоловiка й перевела розмову на iншу тему. Вона
навiть заспоко©лась, бо тодi не припускала, звичайно, що цi випадковi дами
зiграють в ©© життi неабияку роль.
Товариш Вовчик зупинився в тому ж будинковi, де й Дмитрiй. Йому дали
окрему кiмнату, що виходила вiкнами до абрикосового саду, й вiн був дуже
задоволений: бiльша iзольованiсть вiд друга, безперечно, зiпсувала б йому
дачний вiдпочинок. Крiм Вовчика, в квартирi Карамазових оселилася ще й
служниця Одарка: Ганна найняла ©© на два мiсяцi. Служниця варила обiд i
ходила на ринок за продуктами. Дмитрiю вона чомусь нагадувала вiдому
куховарку з не менш вiдомого "Смiху", й вiн, коли вона мовчки позирала на
нього, завжди почував себе якось нiяково. Одарка так химерно дивилась на
сво©х хазя©в, нiби вони й справдi щось негарне зата©ли в собi. Вона була
страшенно мовчазна, й вiд не© Карамазови чули тiльки коротке "слухаю".
Словом, з такого-то числа такого-то мiсяця в обивательське коло
заштатного городка влилась нова й цiлком органiзована сiм'я.
Але не дуже радiсно зустрiв ©© пiвдень. З моря бiг гарячий вiтер, i
провiнцiальнi вулицi буквально вигорiли. Увечерi повiтря дзвенiло комарами
й так палило обличчя, що не було жодно© можливостi вийти з кiмнати.
Iсторiя почалась в один iз таких вечорiв. Спалене сонце уже давно
зарилось у далеких пiсках, але вiкна й вiконницi i досi було зачинено
наглухо. В кiмнатi в пiвтемрявi (як це бува в романах) сидiла Ганна й
пожадливо, невеличкими ковтками, пила холодну воду. Дмитрiй i товариш
Вовчик лежали на канапах.
- Це неможливо! - сказала Ганна. - Це не вiдпочинок, а якась мука.
- Цiлком справедливо, моя Анет, - пiдтвердив товариш Вовчик. - Я
буквально те ж саме думаю.
Ганна мовчала. Тодi довгий Вовчик розкинув сво© довгi руки, подивився
на свого ловерака[1], що, важко дихаючи, лежав бiля його канапи, i сказав,
що вiн, як тiльки одкрито буде полювання, одразу ж плюне на цей городок i
на цiлий мiсяць залiзе в комишi.
- А що я мушу робити?
- А тобi я раджу забрати мо© вудочки й ловити рибку. Можна ще щось
придумати.
Дальша розмова протiкала в такому ж дусi i була така ж нудна, як i сама
спека. Треба було кинути балачки, i Ганна замовкла. Замовк i товариш
Вовчик.
Але Дмитрiй мовчав не тому, що йому було нудно, а тому, що в цей час
вiн уважно дивився на Ганну. Дружина здавалася йому сьогоднi не такою
безцвiтною, як якоюсь безвихiдною. I саме тому безвихiдною, що вона (в
цьому вiн уже цiлком переконався) не може не стояти йому на дорозi. Хiба
Ганна здiбна пiднятись до тих питань, що так тривожать його? Хiба вона
коли-небудь переможе свою обмеженiсть? Ганна все-таки типова миргородська
мiщаночка, i саме вона й не да йому зробитись цiльною й рiшучою людиною,
саме вона й перешкоджа йому протиставити себе рабськiй психiцi сво©х
дегенеративних землякiв. Хiба цi здивованi вишневi (обов'язково вишневi)
очi не характеризують ©©, що назива ться, "до отказу"? Хiба це не вона та
типова укра©нська жiнка, що, так ганебно випроводивши синiв Тараса Бульби
на Запорозьку Сiч, пiшла плодити безвольних людей?
- сть! - подумав Дмитрiй i тут же до болю вкусив свою губу: йому
раптом спало на думку покiнчити з Ганною.
Але вкусив вiн губу не тому, що насува ться щось трагiчне, а тому, що
згадав: така трагедiя, по сутi, була вже. Хiба це не Ганну вiн розстрiляв
колись, у часи громадянсько© вiйни, бiля якогось провiнцiального
монастиря?
- Зна ш що, Ганнусю, - раптом кинув Карамазов. - Я зараз думав про тебе
й подумав, що ти воскресла. Як це розумiти?
- Ти, Дiмi, страшенно неясно говориш, -сказала Ганна. - В чому там
справа?
Карамазов мовчав. Тодi товариш Вовчик повернувся на правий бiк i
промовив в'яло:
- "Укiнчений", як кажуть галичани, "фiльозоф".
- Покинь, Вовчику, сво© сентенцi©, - мало не скрикнула Ганна i знову
звернулась до чоловiка:-Чого ж ти мовчиш, Дiмi?
Але Карамазов i тепер не вiдповiдав. Вiн повернувся до кошика з
абрикосами й уважно розглядав його. Вiн зараз згадував сво©
унiверситетськi роки i свою буйну розкуйовджену голову з пiвденними
романтичними очима. Спогади завжди тривожать, i на ©хньому фонi дiйснiсть
становиться яснiшою. Вiн, зда ться, хотiв тодi кiнчати медичний факультет.
Але як це давно було! Кiлька слiв, i бiльше нiчого: febris catarrhalis,
зда ться, - простудна зимниця i febris gastrica - шлункове розстройство.
Потiм spiritus amoniaci causticus, pro pauperos[2] i... зда ться, все.
"Але все-таки: чому ж я ухиляюсь вiд головного?" -подумав про себе
Дмитрiй i, очевидно, подумав уголос, бо товариш Вовчик повернувся i
сказав, що його друг нагаду йому стару бабусю: вона теж вiчно щось
буркотить собi пiд нiс.
Ганна уважно подивилась на чоловiка. Тiльки-сьогоднi, саме в цей
момент, ©© глибоко затривожив вiн. й прийшла мисль, що повторю ться
зимова iсторiя. Правда, колишнiх сцен вона вже не спостерiга , тепер
Дмитрiй уже не б' ться головою об стiнку (а зимою вiн це частенько робив),
вiн уже не згаду раковину з калом, куди нiбито попала революцiя, бiльше
того - йому знову зрiдка загоряються очi, i вiн виглядить бадьоро й
весело. Але Ганнi така змiна декорацi© завжди здавалася не зовсiм
природною... I потiм, цi абстрактнi розмови про нацiю. Вона, звичайно,
далеко не проти того, щоб ©© кра©на вийшла на широку дорогу. Але навiщо
робити з цього iстерику? I, нарештi, це зовсiм нерозумне захоплення:
по-перше - воно може зробити з нього вiдсталу людину, по-друге-це просто
зрада соцiальним iдеалам.
- Дiмi! - промовила Ганна. - Я все-таки прошу тебе говорити яснiш. Що
ти хотiв менi сказати?
Карамазов зробив незадоволене обличчя (мовляв, чого вона прилипла до
нього?) i раптом занервувався.
- Iди ти до всiх чортiв! - скрикнув вiн i стукнув стiльцем об пiдлогу.
Тодi товариш Вовчик, що знав Дмитрiя не гiрше Ганни i знав, що зараз
може розiгратись сiмейна драма, поспiшив на допомогу i почав заспокоювати
друга:
- Ну, добре! Чого ти галасу ш?.. Ти ж таки, Дмитрiй, - культурна
людина.
Вовчик бiльше нiчого не сказав, але й цього було досить. Вовчик якось
прекрасно вплива на нерви i, мабуть, тому, що вiн якийсь не вiд свiту
цього: у нього нiколи не бува трагедiй i вiн так просто i ясно дивиться
на життя. Вiн, наприклад, прекрасний лiнгвiст, йому - науковому
спiвробiтниковi - пропонують уже професорську кафедру, але йому якось
перешкоджа бiльярдний кий (вiн неабияк гра на бiльярдi). I коли правду
говорити, то футбол багато бiльше цiкавить його, нiж уся ця лiнгвiстика,
що ©© вiн пiзнав так досконало.
- Я йду в сад! -сказала Ганна й вийшла з кiмнати.

II

Товариш Вовчик пiдвiвся, взяв на зуби зелений абрикос i крiзь цей
абрикос кинув незадоволено:
- Зна ш, друже, я не сказав би, що ти поводишся з дружиною
по-товариському.
- Ти так гада ш? - одвертим глумом розтягнув Карамазов.
- Що значить "гадаю", - спалахнув Вовчик. - Це - факт. Так, це факт,
шановний добродiю!.. I ви вiд нього не можете вiдмовитись.
Треба було чекати, що лiнгвiст тут же пiдкреслить сво незадоволення
французькою чи то англiйською фразою: так завжди було з ним, коли вiн
починав гнiватись. На цей раз його попередив Карамазов.
- Donnеs-moi votre pouls?[3] -сказав вiн, iронiчно простягаючи руку.
- Я прошу тебе не жартувати! - мало не скрикнув товариш Вовчик. - Я
вимагаю поставитись до мене серйозно. Скажи менi: ти любиш Ганну?
- От тобi й раз! А тобi яке дiло? Чи, може, ти ©© хочеш полюбити? Коли
так, то хай буде тобi вiдомо: я ©© ненавиджу.
- Ненавидиш? Чому ж ти тодi живеш iз нею? I... взагалi, яке ти ма ш
право дурити ©©?
Дмитрiй взяв зi столу папiроси й запалив сiрник. Обличчя йому раптом
зблiдло, вiн став раз у раз поширювати очi.
- А ти як дума ш: яке це право?
- Покинь, будь ласка, жартувати! - заверещав товариш Вовчик. - Я з
тобою серйозно говорю!
- I я з тобою серйозно говорю! - Карамазов зупинився, пiдвiвся з канапи
i сказав надiрваним голосом: - Але я бачу, що ти все-таки не розумi ш, за
що я ©© ненавиджу. Так зрозумiй же: я ©© ненавиджу за те, що вона тиха й
лагiдна, за те, що в не© ласкавi очi, за те, що вона безвiльна, за те, що
вона - нарештi - нездiбна вбити людини. Розумi ш тепер?
Лiнгвiст здивовано подивився на приятеля. Вiн зовсiм не чекав такого
рiшучого й несподiваного повороту в розмовi й, розгубившись, спитав
на©вно:
- А навiщо ©й убивати людину?
- Це, Вовчику, дуже складна iсторiя, - хворобливо всмiхнувся Дмитрiй, -
i я боюсь, що ти ©© не зрозумi ш. Ти, звичайно, вчена людина, але, як менi
вiдомо, на фiлологiчному факультетi таких питань не чiпали.
- Що ти хочеш цим сказати? - тоном ображеного промовив лiнгвiст.
- Буквально нiчого!.. А втiм, я хочу сказати от що: людину, Вовчику,
дуже нелегко вбити!.. Ти ще нiколи не вбивав... не на вiйнi, а так, у
звичайному побутi? Ну отi А я вбивав i знаю. Це дуже складна процедура. I
саме тому складна, що робиш це цiлком свiдомо, заранi знаючи, що не вбити
нiяк не можна.
- Ти, Дмитрiй, говориш нiсенiтницю?
- Нi, Вовчику, я говорю те, що думаю. I говорю давно вiдому iстину;
тiльки через убивство можна прийти до цiлковитого соцiального очищення...
Ти розумi ш, що я маю на увазi? В динамiцi прогресу соцiальну етику можна
мислити тiльки як перманентний "злочин". Я злочин беру в лапки, бо свiдоме
вбивство во iм'я соцiальних iдеалiв нiколи не вважав за злочин.
Товариш Вовчик ще з бiльшим здивуванням подивився на приятеля.
- З якого це часу ти почав так думати? - спитав вiн.
- Саме з того часу, коли я весело подивився на майбутн , коли в менi
знову з страшною силою заговорила воля до перемоги, коли я знову почав
безумно ненавидiти сво©х обмежених сучасникiв.
- Ти говориш зовсiм як пророк, - iронiчно кинув товариш Вовчик.
Карамазов холодно подивився на лiнгвiста i сказав:
- А ти думав, що я й справдi звичайна людина? Ах, який ти на©вний,
друже! Отже, поспiшай виправити свою помилку, бо Дмитрiй Карамазов
воiстину пророк. Справжнiй пророк, i тiльки через нього ти найдеш сенс у
цьому земному життi.
Дмнтрiй раптом зупинився. За якихось кiлька хвилин вiн пожовтiв. Рот
йому перекосився, i нижня губа дрижала.
- Але Дмитрiй Карамазов, - сказав лiнгвiст, - все-таки великий фразер i
проспiвав собi добрий панегiрик.
- Що ж робити, -криво всмiхнувся Карамазов. -На. свiтi ще нiколи так не
траплялось, щоб панегiрики складали тому, хто ©х уже не проспiвав сам
собi... так чи iнакше. Я спiваю собi цинiчно, але не в цьому ж справа.
Мета завжди виправдову засоби. Мiй цинiзм примушу тебе й iнших звертати
на мене увагу, менi ж цього й треба. А що я фразер, то ти теж правильно
пiдмiтив, - несподiвано погодився вiн. Звичайно, все це, мабуть, фрази, i
завтра я ©х, можливо, буду сам соромитись.
- Гм, чудеса! - сказав товариш Вовчик i раптом забiгав по кiмнатi. - I
охота тобi, Дмитрiй, фiлософствувати? Це ж така глупота, що ти й не
в'явля ш собi.
- Саме що глупота?
- Та от ця ж... i взагалi всяка фiлософiя!.. А втiм, я думаю, що ти
зовсiм не даремно фiлософству ш...
Лiнгвiст зробив помах сво©ми довгими руками, причмокнув i так побiдно
подивився сво©ми бiлими бровами, нiби вiн i справдi розвiнчав по меншiй
мiрi свого вчителя Потебню.
- Я тебе слухаю! - сказав Карамазов.
- Ну от. Тебе цiкавило коли-небудь таке питання, хто, як правило,
любить ударятись у фiлософiю?
- Цiкавило.
Вiдповiдь, очевидно, не подобалась Вовчику, бо вiн став гаряче
запевняти товариша, що той нiколи цим не цiкавився, iнакше в нього не було
б таких сцен iз Ганною.
- Ну, добре, - нарештi кинув вiн. - Хто ж, по-тво му?
- Дикуни, очевидно! - спокiйно вiдповiв Карамазов. I тому, що вiн
вiдповiв спокiйно, i тому, що Вовчик не чекав тако© (на його погляд)
влучно© вiдповiдi, лiнгвiстовi, як i всякiй дорослiй дитинi, залишилось
тiльки розгубитись.
- Ну, i що ж? - спитав вiн безпорадним голосом.
- Я, мабуть, буду з цього правила винятком. Товариш Вовчик пiдiйшов до
вiкна й раптом промовив тихо:
- А ти, Дмитрiй, зна ш... не дурень.
- Дякую.
- Iй-богуi - несподiвано захоплюючись, пiдскочив лiнгвiст. - Я цiлком
серйозно говорю. Тисячi рокiв люди мудрують, а й досi не домiркувались до
такого парадоксу.
- Саме якого?.. Того, що з правила можна робити винятки?
- Покинь сво© дотепи! I справдi: хiба розквiт фiлософських дисциплiн не
характеризу те чи iнше суспiльство як недорозвинений органiзм?
- Цiлком справедливо, - сказав Карамазов. - Саме тому я й вважаю себе
за справжнього сина сво © нацi©.
Лiнгвiст уважно подивився на приятеля, спробував був зрозумiти його
реплiку й, не зрозумiвши, махнув рукою.
- Знову фiлософiя! -сказав вiн незадоволено й потрiпав по спинi свого
ловерака.
Розмова зайшла в якийсь тупик, i друзi ©© припинили. Вони говорили на
рiзних мовах, i тому продовжуванi суперечку було зовсiм недоцiльно. Навiть
недоцiльно було й починати ©©, бо уважний спостерiгач мiг би заранi
сказати, що вони нiколи нi до чого не договоряться. Знав це й Карамазов i
навiть тiшився з цього, бо бiльш серйозна розмова, безперечно, вiдбила б
вiд нього й Вовчика - десятого чи то двадцятого з його недовговiчних
друзiв. Вiн i зв'язався так мiцно з лiнгвiстом тiльки завдяки дитячим
здiбностям того приймати свiт цiлком безпосередньо.
Познайомились вони три роки тому на мiському стендi i з того часу
кожного лiта ©здять кудись на полювання. Вони використовують свою мiсячну
вiдпустку в серпнi мiсяцi i тiльки зрiдка, як-от у цьому роцi, дiстають
можливiсть побувати на Славутi i в липнi.
- Кого ти там визира ш? - спитав лiнгвiст, коли Карамазов пiдiйшов до
вiкна.
- Як би тобi сказати, - раптом вимушено усмiхнувся той. - Менi здалося,
що десь тут недалеко пройшла Аглая.
Товариш Вовчик пiдкинув сво© бiлi брови.
- Яка це Аглая? -спитав вiн. -Чи не дума ш ти грати роль божевiльного?
- Поки що важко сказати, мiй дорогий Вовчику... Це так звуть одну з тих
дам, що ти з ними познайомився на пароплавi.
- Так ти, виходить, уже знайомий з ними? Ну, i що ж?..
- Ну, i слухай. Саме в цей час чоловiк тьотi Клави дрiма , дами
мандрують до базару повз наш будинок.
- Ця поiнформованiсть мене рiшуче зворушу , - з захопленням сказав
лiнгвiст. - ©й-богу, з тебе вийшов би не зовсiм поганий ловелас... I це,
до речi, багато краще тво © фiлософi©.
Карамазов пiдiйшов до вiкна. Спека раптом почала спадати, i з рiки
прилетiв свiжий вiтрець. Якось химерно запахли абрикоси: запах був нiжний
i нагадував чомусь старий Прованс i старомоднi кабрiолети. Тодi й
дiйснiсть враз перетворилась на стилiзованi нiжно-голубi тони.
- Добре! - сказав Дмитрiй i легко зiтхнув. - Тiльки от що скажи менi,
Вовчику: як би ти подивився на мене, коли б я покинув Ганну й зiйшовся з
однi ю з цих дам... саме з Агла ю?
- Хiба ти вже встиг так далеко зайти?
- За якiсь два тижнi я взагалi нiкуди не мiг зайти. Я питаю тебе, так
би мовити... на всякий випадок.
Товариш Вовчик так голосно й так несподiвано зареготав, що навiть його
ловерак пiдскочив.
- От чудак! - скрикнув вiн. - Навiщо тобi робити це, коли ти можеш, i
не кидаючи Ганну... ну, як би сказати делiкатнiш... Ну, словом,
використати ©©... цю дiвчину.
Менi зда ться, й ця дiвчина, коли вона недура, погодиться на це.
- А як Ганна? Вона, на твiй погляд, теж погодиться? Лiнгвiст не
помiчав, що Карамазов говорить з ним несерйозно, й тому так вiдповiв:
- Цього я тобi не можу сказати. Хто ©© зна - жiноча душа, як-то кажуть,
темрява... Але ©й, менi зда ться, й не треба цього говорити.
- Цебто ти рекоменду ш дурити ©©?
- А хоч би й так!.. На мiй погляд, тут нiчого нема страшного i
образливого для не©.
Карамазов пiдiйшов до свого спiвбесiдника © взяв його за плече.
- Тек-с, - кинув вiн. - Не сказав би я, мiй вчений друже, що ти вмi ш
логiчно мислити. В попереднiй розмовi ти обурювався на мене, що я хочу
якось там дурити Ганну, а зараз сам рекоменду ш зраджувати ©©.
Товариш Вовчик нiчого не встиг вiдповiсти, бо в цей момент у кiмнату
ввiйшла Ганна i сказала, що лiнгвiста хтось кличе. Карамазов пiдiйшов до
кошика з абрикосами, мовчки взяв один абрикос i, зиркнувши на дружину,
перевiв свiй погляд на згорiло-голубе небо. Вiн одразу догадався, хто
виклика його друга. I дiйсно: бiля хвiртки товариш Вовчик побачив тих
дачникiв, що нахабно познайомились iз ним на рiчному пароплавi. Власне,
тут були не всi: батька (чи як його?) не було. Була тьотя Клава i Аглая.

III

- Здрастуйте, тьотю Клаво! Здрастуйте, Агла ! Товариш Вовчик
розшаркався так галантно, нiби вiн i справдi був славетним ловеласом.
- Доброго здоров'я, mon ami[4], - сказала тьотя Клава й, недовго
думаючи, упевненим i рiшучим рухом узяла його пiд руку.
Та женщина, що ©© лiнгвiст назвав Агла ю, поки що не думала
фамiльярничати з Вовчиком i тiльки запропонувала йому одколоти та
використати одну iз запашних троянд, що висiли на ©© грудi. Товариш Вовчик
зробив це з задоволенням, i вони поволi пiшли згорiлою i порожньою вулицею
заштатного городка.
- Ви сюди надовго при©хали? - спитала тьотя Клава.
- Товариш Вовчик уже говорив нам, - сказала Аглая. - Вiн теж при©хав на
два мiсяцi.
- Так, - пiдтвердив лiнгвiст. - Ви не помиля тесь, Але...
Вiн хотiв щось спитати й, не спитавши, змовк. Власне, вiн не знав, як
спитати: його здивувала тьотя Клава - вона говорила з ним так розв'язне,
нiби вона знала його, по меншiй мiрi, з дитячих лiт.
- А як ви дума те, - сказала тьотя Клава. - Чому це Дмитрiй в останнi
роки такий нервовий став?
- Цебто який... роки? - Вовчик хотiв поцiкавитись, який Дмитрiй, як
вона встигла так добре взнати найiнтнмнiше життя Карамазова, вiдкiля вона,
нарештi, зна про цi "роки", але фамiльярний тон його спiвбесiдницi
остаточно збив лiнгвiста з пантелику, i вiн рiшуче заплутався.
- Ви не косноязичний? - поцiкавилась тьотя Клава. Аглая зареготала.
Товариш Вовчик почервонiв i став запевняти, що "нiчого подiбного". Вiн
просто не чекав тако© симпатично© поiнформованостi в справах дому
Карамазових.
- Тодi, може, ви зна те, - сказала тьотя Клава, - як дума провести
Дiмi (вона так i сказала "Дiмi") цi два мiсяцi? Цебто-бiля Ганнино©
спiдницi чи бiля Агла©?
Це запитання переходило вже всякi можливi межi, але товариш Вовчик на
цей раз не збентежився. Вiн рiшив, що коли тьотя Клава так фамiльярнича з
домом Карамазових, то вона, очевидно, одержала вiдповiдне право на це вiд
самого Дмитрiя. Вiн сказав, що вiдповiдати на це запитання не буде й
рекоменду спитати його друга.
- Так би й давно! - з полегшенням зiтхнувши, сказала тьотя Клава. -
Хiба ви не бачите, що нас дво , а ви один... Тiльки глядiть, не приведiть
сюди й Ганни.
- Ви хочете, щоб я зараз... негайно привiв Дмитрiя? - спитав
недогадливий лiнгвiст.
- Ах, Боже мiй, - сказала Аглая. - C'est un grand malheur de n'avoir
pas ete bien eleve[5].
- Воiстину! Велике нещастя не бути гарно вихованим, - пiдтвердила i
тьотя Клава.
Тодi товариш Вовчик кинувся з усiх нiг до хвiртки, i дами самi
залишились пiд провiнцiальними акацiями.
- От що, - сказала тьотя Клава, - Вовчика я беру собi, тво©м тепер
назавжди лишиться Дмитрiй.
- Я не заперечую, - кинула Аглая й розкусила сво©ми прекрасними зубами
листок з акацi©.
Вже майже зовсiм стемнiло. Витикались зорi. З недалекого моря пiшов
теплий вiтер. Аглая виводила на пiску сво ю голубою парасолькою якiсь
i роглiфи, тьотя Клава дивилась у ридикюль, власне, в дзеркало, що було в
ридикюлi, i пудрилась мiнiатюрною пуховкою.
- Дозвольте взнати, скiльки вам рокiв? - усмiхнулась сама собi тьотя
Клава.
- Очевидно, не бiльш двадцяти семи, - сказала Аглая.
- Ти вгадала, менi двадцять сiм. I як пiкантно, що я вже тьотя i що в
мене така доросла племiнниця... Тобi, зда ться, двадцять три?
- I ти вгадала!
Тьотя Клава поправила спецiальним олiвцем брову й засвистiла арiю з
"Баядерки". Потiм дами ще перекидались легкими фразами i раз у раз
позирали в той бiк, куди пiшов Вовчик.
Були вони в рожевих серпанкових платтях, стягнутих у талi© поясками, i
мали в руках голубi парасольки. Тьотя Клава виглядала багато безтурботнiш,
в ©© свiтло-сiрому поглядi зовсiм нема того ледве вловимого зайчика
впертостi й рiшучостi, що зрiдка плига в мигдалевих очах Агла©, але зате
станом тьотя Клава трохи солiднiш.
Аглая вийняла з ридикюля маленьку папiроску, запалила ©© й спитала:
- Ти сказала Женi (справа йшла про чоловiка тьотi Клави), що ми ранiш
першо© не прийдемо?
- Звичайно, сказала... Я вiд нього взагалi нiчого не ховаю.
- I все-таки не ревну ? - усмiхнулась Аглая.
- I все-таки... не знаю. Чорт ©х розбере, цих мужчин; на обличчi одне,
а на серцi, може, щось iнше.
Потiм тьотя Клава зробила рухом парасольки диск, пiймала поглядом
срiбно-синiй слiд метеора й промовила:
- Ти, Аго, не думай, що Женя взагалi нездiбний переживати душевних
драм. У наш вiк, кажуть, навiть корова вмi зiтхати.
- Ти, тьотю Клаво, не помиля шся. Мiй Дмитрiй пiдтверджу це на кожному
кроцi. Я дуже шкодую, що ти не чу ш наших розмов. Аглая так упевнено й
безапеляцiйно сказала "мiй Дмитрiй", що навiть тьотя Клава всмiхнулась.