Страница:
нахабство.
Але розмову вже скiнчили й умовлялись, де можна буде зустрiтись завтра.
Вже флоберiвськi дами зникли в темрявi абрикосового дворика, i товариш
Вовчик щось захоплено розповiда про тьотю Клаву. Тодi Дмитрiй раптом
згаду Ганну i вже не вiдчува до не© тi © злоби, що ©© пiзнав увечерi.
Йому навiть трохи заболiло серце, i вiн сказав:
- Ти, Вовчику, будь ласка, не говори Ганнi, де й -з ким ми блукали
сьогоднi.
- Чому це? - спитав лiнгвiст: вiн уже забув вечiрню розмову, коли сам
радив приятелевi ховяти вiд Ганни сво© зустрiчi з Агла ю.
- Я так хочу! - сказав Карамазов. - Ти це мусиш зробити для мене.
Товариш Вовчик здивовано подивився на Дмитрiя, декiлька разiв здвигнув
плечима, але згоду, звичайно, дав.
- Згоду я даю, - сказав вiн. - Але от що, друже: як це так трапилось,
що московськi дами зробились укра©нками?
- Це питання i мене дуже цiкавить.
- Цебто ти теж нiчого не зна ш? - спитав здивований лiнгвiст.
- Стiльки знаю, скiльки й ти.
- Дивно. Коли хочеш, загадково. Iй-бо... Ти як. гада ш?
- Я теж думаю, що загадково. I думаю, що цю загадковiсть дами нарочито
утворюють для, так би мовити, пiкантностi.
- Це менi, ©й-бо, подоба ться! - скрикнув iз задоволенням лiнгвiст. -
Чому не зробити з звичайно© випадково© зустрiчi iнтересну пригоду? Iнтрига
не тiльки в романi цiкава рiч, вона й в життi при мна розвага. ... - Ти, я
бачу, почина ш фiлософствувати, - усмiхнувся Карамазов.
Товариш Вовчик, звичайно, не погодився з цим твердженням i сказав, що
Дмитрiй все-таки анальфабет[7] I не розумi , що таке фiлософiя.
- А втiм, - промовив вiн, - я не про це. Я хочу про твою фортуну. Тобi
страшенно везе, непоганий.
- Ти не задоволений тьотею Клавою?
- Боже борони. Навпаки - з тьотею Клавою, безперечно, краще
зв'язатися... Зна ш, iз замiжньою жiнкою. багато безпечнiш.
Товариш Вовчик зареготав од задоволення i заплигав, як молоде теля.
...Коли вони сходили на свiй ганок, у пiвнiчнiй частинi заштатного
городка вже кричали раннi провiнцiальнi пiвнi.
V
На другий день вони знову зустрiлись: тепер вони зустрiчались кожного
вечора. На шостий день над дачним посьолком раптом розiрвалась гроза.
Хмари заволокли все небо, i цiлий день iшов краплистий дощ. По вулицях
стояли великi калюжi, й надзвичайно розмило дерев'янi тротуари. Тьотя
Клава прислала до Карамазових дiвчину з запискою й просила в нiй друзiв
сьогоднi не виходити. Лiнгвiст перечитав листа й, передаючи його Дмитрiю,
кинув:
- Я гадаю, що дiвчата мають рацiю саме так вирiшити. Ти як на це
дивишся?
- Як же тут дивитись, - сказав Карамазов. - Очевидно, краще не
придума ш.
Вiн, звичайно, збрехав, бо на його погляд година була не така вже
погана, щоб одмовлятись вiд весело© гулянки. Мовляв, можна було в
крайньому разi пороззуватись - це ж не город i не осiння пора.
- Але ти все-таки замислився? - сказав товариш Вовчик, провiряючи замки
в сво©й рушницi.
- I не думаю замислюватись, - ще раз збрехав Карамазов i зробив
декiлька нервових крокiв по кiмнатi.
Вiн нiяк не розумi , чому це йому трохи заскемiло серце. Невже тому, що
вiн сьогоднi не побачиться з Агла ю? Вiн же зустрiчався з нею вчора й
кожного дня зустрiча ться. Вiн, нарештi, побачиться з нею завтра й ще
багато разiв буде з нею бачитись. Як же розумiти цей несподiваний бiль?
В коридорi раптом заговорили, i в кiмнату ввiйшла Ганна.
- Ну, що ми, хлопцi, будемо сьогоднi обiдати? - спитала вона.
- Очевидно, котлети й пюре з сметаною, - поспiшно вiдповiв Дмитрiй.
Ганна уважно подивилась на чоловiка: вона не знала, жарту вiн чи й
справдi серйозно говорить.
- Чого ти витрiщила на мене очi? - сказав Карамазов. - Я ж тобi говорю:
котлети й пюре з сметаною.
- А я тобi говорю, - промовила Ганна, - що ти, Дiмi, сьогоднi в
поганому настро© i почина ш негарно жартувати зi мною.
- А я от говорю, - сказав Вовчик, кидаючи на лiжко свою рушницю, - що
ви й сьогоднi - я бачу - пола тесь... Це чортзна-що - не новий побут, а
якась карикатура на нього.
Карамазов вимушено всмiхнувся й простягнув свою руку лiнгвiстовi.
- Дякую, друже, за правду-матку i прошу пробачення, - сказав вiн. -
Дякуй i ти, моя мила Ганнусю... Хiба тобi не при мно вислухувати це вiд
безпартiйно© сволочi?
- Ти, будь ласка, не лайся, - пробурмотiв товариш Вовчик.
- Невже ти образився?.. Коли так, то другий раз прошу пробачення i
заявляю: я пожартував.
- Я знаю, що ти пожартував. Але все-таки, чому тобi таке зле обличчя?
- Я, бачиш, Вовчику, котлеток захотiв i пюре з сметаною.
Ганна зiрвалася з свого мiсця i пiдiйшла до столу.
- Дiмi! - сказала вона з розпукою. - Ну навiщо це? Навiщо ти робиш наше
життя безконечною мукою?
- Ах, Боже мiй, яка трагедiя! - поглузував Дмитрiй. Тодi товариш Вовчик
пiдбiг до свого приятеля й замахав руками.
- Слухай, друже... - ледве вимовив вiн вiд хвилювання. - Я... я думаю,
що ти не комунiст, а деспот! I я... таки донесу на тебе в... контрольну
комiсiю.
Карамазов зареготав. Вiн так непри мно зареготав, що лiнгвiст навiть
розгубився i подивився навкруги себе .здивованими очима.
- Ти дума ш на мене доносити в контрольну комiсiю? - спитав Дмитрiй. -
Прекрасно! Тiльки будь, друже, справедливою людиною i зразу донось на
мiльйон комунiстiв. Донось, нарештi, на всi сто п'ятдесят мiльйонiв
будiвникiв соцiалiзму, донось на самого себе, бо й ти такий же хам, як я,
паняй, нарештi, в небесну канцелярiю i донось на саму контрольну комiсiю.
- Дiмi, - сказала Ганна, - ти себе не поважа ш i не поважа ш ту партiю,
що до не© належиш. Не забувай, що товариш Вовчик все-таки позапартiйний.
- Ти гада ш, що такi питання треба ставити на ком'ячейцi?
- Саме це я й хочу сказати, Дiмi. Тiльки це. Карамазов раптом
втихомирився. Чи то спокiйний тон дружини вплинув на нього, чи щось iнше.
- Я ще раз прошу у вас пробачення, -- сказав вiн. - Я й справдi трохи
погарячився.
- Значить, ти визна ш, що Ганна ма рацiю стримувати тебе?
Дмнтрiй нiчого не вiдповiв. Вiн несподiвано застиг в однiй позi серед
кiмнати й так стояв кiлька хвилин. Ганнi навiть прийшла мисль, що вiн
захворiв. Вона пiдiйшла до чоловiка i взяла його за руку.
- Дiмi, чого ж ти мовчиш?.. Що з тобою, Дiмi?
- Нiчого особливого, Ганнусю, - спокiйно й серйозно промовив Карамазов.
- Я думаю зараз про наше фарисейство i думаю: чому? Чому ми не соромимось
говорити про пюре й котлетки? Чому ми, нарештi, не соромимось про©дати тут
народнi грошi... саме в той час, коли навкруги нас люди живуть у
неможливих злиднях, у таких злиднях, що аж ридати хочеться... Чому ми,
нарештi, бо©мось виносити гiрку правду на люди (хоч люди й без нас ©©
знають) i хова мо по сво©х ком'ячейках?
- Ну, ця вже сльоза й ця карамелька зовсiм не до дiла, - сказав
лiнгвiст. - У всякому разi, вони не можуть тебе характеризувати.
- I я думаю, - кинула Ганна, - що ти сьогоднi йдеш проти самого себе.
Хiба це не ти так вiдстою ш гасло; "сильному дорогу"?
Дмитрiй хотiв щось вiдповiсти, але в цей момент у кiмнату зайшла Одарка
й зупинилась на порозi.
- Я слухаю! - сказала вона. - Ви мене кликали?
- Що ви слуха те? - надзвичайно сумним голосом спитав Дмитрiй. - Невже
ви не вмi те говорити людською мовою?
Служка мовчки подивилась на свого хазя©на, ©© кам'янi очi застигли в
якiйсь однiй крапцi, i вся вона була якась штучно-дерев'яна, як статуя
спецiального призначення. Навiть Ганна вiдчула це i, зiрвавшись iз свого
мiсця, поспiшила випровадити Одарку за дверi.
- Я на не© спокiино не можу дивитись, - промовив Карамазов, коли
Одарчинi пiдошви зашелестiли в сiнях. - Вона мене сво ю мовчазнiстю так
iнодi тривожить, що я, ©й-богу, починаю боятись за свою голову: от-от
збожеволiю i кинусь кудись бiгти скаженим бiгом.
- Тобi, Дiмi, треба лiкуватись, - сказала Ганна. - Ти хворий, Дiмi!
- Лiкуватись? Це не те! Не те, моя люба! - зiтхнув Карамазов. - Справа
от у чому: iнодi бiжиш - i зупиня шся. Зупинився i сто©ш. Навкруги так
прекрасно - озеро, небо, димок синьо© далини, а "в i н" сто©ть i вилупив
на тебе баньки... Я говорю, Ганнусько, про наше чорне, пiанiно... про те,
шо в Харковi. Це не пiанiно, а якась жахлива примара. Заплющиш очi й
лежиш. I от раптом щось штовхне тебе, i ти подивишся, i бачиш, як з
пiанiно лiзе на тебе якась волохата iстота. Пiдлiзе - i сяде навпроти
тебе. Я довго мовчу й довго запевняю себе, що нiчого нема. Тодi волохата
iстота лiзе до мене на кровать. Саме тодi, Ганнусько, я кричу, щоб ти
запалила електрику. Але ти нiколи не встига ш запалити, бо волохата iстота
страшенно метка й хутко хова ться в пiанiно, а ти, Ганнусько, спросоння
страшенно мамулувата.
- I ти серйозно вiриш, що ця iстота живе в пiанiно? - спитав товариш
Вовчик.
- й-богу, не знаю! - якось жалiбно всмiхаючись, сказав Карамазов. - Як
комунiст, я ©й не вiрю, а як мешканець тако©-то кiмнати в мiстi Харковi, я
не можу не вiрити, бо майже кожного дня менi приходиться вночi тривожити
дружину.
- Тобi й справдi лiкуватись треба, - сказав товариш Вовчик.
- I ти про лiки? Чудаки ви страшеннi! й-богу, чудаки! - Карамазов
подивився на свого приятеля i несподiване зареготав. - Ой, якi ж ви
чудаки! Невже ти не помiтив, що я ввесь час дурня валяю? Очевидно, з мене
непоганий артист вийшов би.
- Ну тебе к чорту! - спалахнув лiнгвiст i хутко вийшов iз кiмнати.
Цiлий день, а потiм цiлу нiч Дмитрiю не давав покою образ дiвчини в
рожевому платтi й з голубою парасолькою, дiвчини, що так скоро назвала
його "милим", що так цiкаво говорила про старофранцузьке життя ("ти зна ш
поета Вiлйона?"), що вiдчула в наших нiчних базарних завулках безсмертного
Флобера, що, нарештi, в час його душевно© кризи явилась до нього такою
цiкавою спiвбесiдницею.
Заснув вiн, коли вже зовсiм розвиднилось. Сон його був неспокiйний, i
прокинувся вiн за якiсь двi години. Сонце вже високо стояло в чистому небi
й важким огнем палило йому голову. Перший погляд упав на Ганну. Вона
сидiла на канапi й держала в руках якогось листа, Дмитрiй зробив гримасу
незадоволення: це була записка вiд тьотi Клави. Ганна зиркнула на чоловiка
i спитала його спокiйним голосом:
- Вiдкiля цей лист, Дiмi?
- Прочитай уважнiш, i ти, мабуть, сама догада шся, - сказав вiн,
повертаючись до стiни.
- Це вiд тих же дам?
- Менi зда ться, що тобi нема нiякого дiла до мо©х листiв, - грубо
кинув Карамазов. - Хто тебе просив лазити в мiй паперовник?
Ганна здивовано подивилась на чоловiка.
- Я зовсiм випадково натрапила на цю записку, - сказала вона. - Менi
потрiбнi були грошi на цукор... i, значить, нiчого хвилюватись. Хiба ти
ранiш не дозволяв менi розпоряджатись сво©м майном без спецiальних на це
iнструкцiй? Чи, може, ти тепер щось ма ш ховати вiд мене? Так тодi треба
сказати - i тiльки.
Дмитрiй зиркнув на дружину. Вона так щиро говорила, ©й були такi сумнi
очi, що в нiм раптом прокинулось почуття огиди до себе.
- Ти мене пробач, Ганнусю, - сказав вiн. - Я й справдi рiзко
висловився... Але виною цьому настрiй: я сьогоднi спав дуже погано.
Карамазов обняв Ганну i став ласкати ©©. Вiн нарештi пiдтвердив ©©
припущення. Записка, звичайно, вiд "тих же дам". Але що ж тут такого?
Тьотя Клава (вiн майже несвiдомо заговорив саме про цю даму, не згадуючи
Агла©) така собi мiщаночка, i вiн це прекрасно розумi . Чи, може, вона
дума , що вiн все-таки закоха ться в не©? Тодi це зовсiм несерйозно.
Ганнi хутко забилось серце, i вона зупинила свiй тривожний погляд на
чоловiковi.
- I ти це правду говориш? - спитала вона.
- Що з тобою, Ганнусько? - сказав Карамазов. - Яку це правду ти ма ш на
увазi?
- А от таку, - зiтхнула Ганна. - Менi, Дiмi, i в голову не приходило в
чомусь серйозному запiдозрювати тебе, але зараз я дивуюсь тво©й
красномовностi.
- Ну, от уже й красномовнiсть не подоба ться. Карамазов держав у зубах
нiжно-смагляве вухо сво © дружини й розгублено дивився на стелю. Вiн
зрозумiв, що спросонку видав сам себе й що виправити вже не можна. I тому,
коли Ганна вперто повторила сво запитання: "ти це правду говориш?", у нiм
спалахнула злiсiь.
- Нi, - рiзко сказав вiн. - Я брешу!
Ганна добре знала чоловiка i чекала тако© вiдповiдi. Але вона знала й
те, що пiсля таких вибухiв вiн остаточно обезволю ться.
- Ах, Дiмi! Боже мiй, Дiмi! Що ти робиш iз собою? Справа ж зовсiм не в
цих дачницях. Невже ти гада ш, що я вже не вмiю поважати себе?
Дмитрiй слухав дружину й нiчого не чув. В цей момент вiн i не мiг чути,
бо мислi й почуття раптом покинули його i вiн лежав мертвим шматом м'яса.
Так iз ним завжди бувало пiсля сварки з Ганною.
- Ах, Дiмi! Ти зовсiм даремно так про мене дума ш. От познайом мене з
цими дачницями, i я тобi доведу це... Ти обiця ш познайомити?.. Ну?
- Я зроблю все... що хочеш, - сказав Дмитрiй. - Тiльки, будь ласка,
вийди вiдцiля.
Ганна не примусила довго прохати себе, i за якусь хвилину ©© вже не
було в кiмнатi. Тодi Карамазов вийняв iз чемодана купальний костюм i,
покликавши товариша Вовчика, пiшов iз ним до рiчки.
- Ти подивись на цi обличчя, що обминають нас, - сказав лiнгвiст,
посилаючи до нiг свого сетера. - Зверни увагу, як вони дивляться: ©й-богу,
як вороги. От психологiя! Коли при©хав на вiдпочинок, то обов'язково пан.
- Вони, очевидно, мають рацiю так думати.
- Так, по-тво му, треба знищити всi будинки вiдпочинку?
- По-мо му, треба залишити цю тему, бо все одно з порожнiх фраз ми не
виберемось. Коли цi дикуни не хочуть вбачати в тобi трудово© людини й не
хочуть розумiти, що ця людина ма право за якийсь рiк чи то два роки
вiдпочити один мiсяць, то тво обурення проти них цiлком законне явище.
Але, з другого боку, цiлком законно й вони обурюються проти тебе, бо,
по-перше, ти не один, а таких, як ти, тисячi, по-друге, не всi цi тисячi
умiють коректно поводитись iз цими людьми й, по-трет , ми й справдi в
порiвняннi з ними - пани.
- Словом, i тут тупик? - сказав товариш Вовчик.
- Що ти хочеш цим вiдзначити?
- Те хочу вiдзначити, що ти й справдi трагiчна фiгура. Всюди ввижа ться
тобi сама безвихiднiсть.
- Очевидно, така вже вдача менi, - сказав Дмитрiй i широко позiхнув.
Вони пiдходили до рiчки. На пристанi суетились портовики i щось
вигружали з пiдвод. Пароплава ще не було, не було й вiтерця, так що рiка
стояла як дзеркало. Ранок був винятковий: пiсля дощiв ночi стали
холоднiти, i холодок нiчний затримувався на водi, аж поки сходило сонце.
- Ну, вже скоро почнемо полювати, - сказав товариш Вовчик i вiд
задоволення крякнув.
Карамазов одв'язав свiй каюк, i вони, вiдпливши сажнiв три вiд берега,
кинулись у воду.
I тодi ж хтось недалеко зареготав, Карамазов подивився i побачив у
купальних костюмах Аглаю i тьотю Клаву. Вони стояли на рiчному пляжi й
готувались лiзти в воду.
- Драстуйте, мо© голуб'ятка! - закричав товариш Вовчик.
- Здоров був, голубе! - вiдповiла йому криком тьотя Клава.
Дмитрiй вiдчув, що йому стало важко дихати. Вiн наздогнав свiй каюк i
влiз у нього. Цiлу нiч Аглая не давала йому спокою, цiлу нiч вiн мрiяв про
зустрiч iз нею (наче вiн не бачився з нею сто рокiв), i от на ранок вiн
раптом зустрiча ©© в купальному костюмi. В ньому в перший раз прокинувся
до не© справжнiй стривожений самець. Вiн безсоромно дивився на ©© таз, на
©© груди i нiяк не мiг одiрватись. Йому захотiлось зареготати й так дико,
як, очевидно, реготала первiсна людина. Йому навiть прийшла мисль
пiдпливти до флоберiвських дам i жартуючи схопити в сво© обiйми Аглаю.
- Ану покажи, як ти плава ш? - закричала Аглая, звертаючись до
Карамазова й так випинаючи груди, нiби вона збиралась летiти до нього.
- Ah, mon Dieu! que difes-vous la[8]. -крикнув товариш Вовчик.
- I ти тут, mоn ami? I ти? Que vous etes aimable de venir me surprendre
ainsi[9].
- Але компенсацiя, мадмуазель. J'espere que vous me ferez I'amitie de
diner avec moi[10]
- C'est une grave question qui demande reflexion[11]
- Будь ласка, подумайте. Бо я до обiду дiстав прекрасного вина.
Товариш Вовчик уже сидiв у каюку напроти Дмитрiя i поволi грiб до
пляжу.
- Ти зна ш, - сказав вiн, звертаючись до свого приятеля. - Я говорю про
загадковiсть, що за не© сховались нашi дами. ©© все-таки можна
розшифрувати.
- Яким же це чином?
- Дуже просто, - тихенько засмiявся лiнгвiст. - Ми ©х напо©мо добрим
мiцним вином - i вони нам усе розкажуть.
- Ти так дума ш?
- Я цього певний... Тим паче, що дами не вiд того, щоб колись iз нами
випити. Оце недавно тьотя Клава так прямо менi й сказала, що вона хоче
"кутнуть".
Карамазову ця мисль теж подобалась. Не тому, що йому хотiлось
"розшифрувати", як говорив товариш Вовчик, московських дам - ця
загадковiсть iз кожним днем його все менше й менше цiкавила, - а тому, що
сьогоднi вiн побачив прекрасне Агла©не тiло, тому, що йому захотiлось
кусати ©©. Йому метнулось у головi, що п'янка може утворити непогану
обстановку, i вiн уже напружено шукав мiсця для оргi©.
- Я бачу, що ти подiля ш мою думку, - сказав товариш Вовчик.
- Я ©© цiлком подiляю.
- Ну, так тодi допомагай менi, друже. Я думаю зараз атакувати наших дам
i сподiваюсь, що сьогоднi вночi ми будемо з ними пиячити,
- Але де ж ми з ними зiйдемось? - спитав Карамазов.
- Про це я вже подумав. Годинi о восьмiй ми сядемо в каюк, заберемо з
собою що треба й по©демо на Зелену Косу. Там можна буде навiть огнище
розвести.
На Зелену Косу? Прекрасно. Як це вiн про не© не подумав. Це ж такий
затишний куточок, що кращого й не треба. Там навiть можна буде й
заночувати... саме в копицях сiна.
- Ти добре придумав, - сказав Карамазов. - Я з охотою пiдтримаю тебе.
Товариш Вовчик ще раз вiд задоволення крякнув i змовк: вони вже були
бiля флоберiвських дам.
- Що ви там секретнича те? - спитала тьотя Клава, коли каюк легко сiв
на пiсок пляжу.
- Це я кажу Вовчиковi, - знайшовся Дмитрiй, - що пора вже вас
познайомити з мо ю дружиною.
- Ти це серйозно говориш? - спитала Аглая, примружуючи очi.
- Цiлком серйозно... i ми зробимо так: я вас познайомлю з Ганною, а ви
нас познайомите з чоловiком тьотi Клави.
Аглая поспiшила погодитись. Бiльше того: вона гада , що треба це
зробити сьогоднi увечерi.
- Тiльки не сьогоднi, - кинув товариш Вовчик i поiнформував дам про
свiй план щодо випивки.
Дами план прийняли, але Аглая сказала, що перш за все вона хоче
познайомитися iз Ганною.
- Чому це "перш за все"? - незадоволено спитав Дмитрiй. - На цю iсторiю
ще буде час.
- Але й на випивку буде час, - уперто сказала Аглая. Вона так рiшуче
стояла на сво му, що за кiлька хвилин Вовчик уже виходив iз себе. Тодi
дами несподiвано почали вдягатись i демонстративно покинули пляж.
- I на чорта тобi треба було говорити про це знайомство? - незадоволено
сказав лiнгвiст.
Але Карамазов i сам проклинав себе за необачнiсть. У всякому разi,
друзi вже знали Аглаю i зрозумiли, що нiяко© вечiрки не можна влаштувати,
доки вони не задовольнять цю капризну й уперту дiвчину.
VI
Звести Аглаю з Ганною вдалось тiльки на четвертий день пiсля розмови на
рiчному пляжi. Це трапилось увечерi бiля хвiртки, саме на тому мiсцi,
вiдкiля флоберiвськi дами починали чергову гулянку з сво©ми кавалерами.
Зустрiч була холодна, i це особливо вiдчули Ганна.
- Чого це ви так цура тесь громади? - спитала Аглая, беручи пiд руку
дружину Карамазова.
- Вiдкiля це ви взяли? - в свою чергу пiдвела брови Ганна.
- От тобi й ма ш! Скiльки вже часу живемо тут, а вас жодного разу не
бачили на вулицi. Хiба це не замкнутiсть?
- Ганна страшенна iндивiдуалiстка, - пожартував товариш Вовчик.
Тьотя Клава нi з того нi з сього засмiялась, дрiбненьким i негарним
смiшком.
- А я от думаю, що тут зовсiм iнша причина, - сказала Аглая. - Ти,
Дiмi, як дума ш?
Карамазов iздригнув. Вiн зовсiм не чекав, що Аглая буде так фамiльярно
поводитись iз ним у присутностi Ганни.
- Я вас прослухав, - червонiючи сказав вiн. - Про що ви там?
- Цебто я? - Ну да, ви!
- Ти подумай, тьотю Клаво, - засмiялась Аглая. - Вiн уже до мене
зверта ться на "ви".
- Ха, ха! - знову розсипалась дрiбним i непри мним смiшком друга
флоберiвська дама.
Утворилось нiякове становище. Таке нiякове, що навiть товариш Вовчик
вiдчув це.
- Ви Дмитрiя не зрозумiли, - раптом спокiйним голосом сказала Ганна. -
Вiн пiд цим "ви" мав на увазi й вас, i мене.
- Ти, Дiмi, пiдтверджу ш це? - спитала Аглая i уважно, навiть з деякою
повагою подивилась на Ганну.
- Звичайно, - зрушив плечима Дмитрiй i вийняв Портсигара.
Вiн уже взяв себе в руки, i обличчя йому було спокiйне.
- Так от що, - сказала Аглая. - Чи не тому ви так рiдко виходите на
вулицю, що не хочете зустрiчатись iз мiщанками?.. Так би мовити, тiка те
вiд обивательського оточення? Я не помиляюсь?
- Я.тiльки не знаю, кого ви ма те за мiщан? - спокiйно спитала Ганна. :
- Кого я маю? Ну хоч би саму себе, тьотю Клаву й так далi.
- Я вас так мало знаю, що вважати вас за мiщан поки що не ризикую.
- Ну, а як узна те - тодi ризикнете? Ганна взяла свою косу й положила
©© на груди. Вона помовчала декiлька секунд i нарештi сказала:
- Тут i ризикувати нiчого. Коли ви мiщанки, то, значить, мiщанки... Але
я сподiваюсь, що маю справу з людьми iншого гатунку.
Тьотя Клава по-солдатськи скинула свою голубу парасольку на плече i
взяла праву руку "пiд козирок".
- Рад стараться, ваше-ство! - чiтко сказала вона, звертаючись до
товариша Вовчика.
Знову утворилось нiякове становище, Ганна, звичайно, зрозумiла, що
тьотя Клава глузу з не©, але тепер вона вже не зумiла розрядити напружену
атмосферу й мовчки дивилась убiк.
- Давайте покинемо цi розмови, - сказав товариш Вовчик.
- Навiщо це робити? - промовила Аглая. - Ця тема дуже цiкава... Ти,
Дiмi, як гада ш?
Карамазов нiчого не вiдповiв на це запитання i раптом зробив кiлька
крокiв убiк.
- Почекайте мене, будь ласка, хвилини двi. Я зараз буду тут.
- Це ж ти куди збира шся втекти? - не без iронi© сказала Аглая.
- Нiкуди я не думаю тiкати, - грубо кинув Карамазов. - Я йду в буфет
води напитись.
- А чому ти дума ш, що ми води не хочемо? Правда, Ганно?
- Так, i я хочу води, - сказала Карамазова.
- Ну, так тодi ходiмте всi, - незадоволено кинув Дмитрiй.
Вони вже стояли посеред базару, недалеко вiд "буфету найкращих фiалок
I. Л. Карасика". Саме в цей буфет i рушили вони.
- Я думаю, - сказала Аглая, сходячи на ганок, - що шановний I. Л.
Карасик угостить нас не тiльки фiалкою, але й святою водою?
- Про що ви говорите, баришня? - спитав крамар, люб'язно усмiхаючись.
- Я говорю про святу воду, цебто-про горiлку.
- Ви, очевидно, гада те, що я, крiм фiалки, продаю ще й горiлку з-пiд
поли? - ображено сказав I. Л. Карасик.
- Я не тiльки гадаю, алей певна, що це так. Крамар iз задоволенням
подивився на сво©х гостей i раптом заметушився бiля столикiв.
- Ну, коли ви так певнi, то хай буде по-вашому... Яко© ж вам горiлки
треба i скiльки ви ©© подужа те?
Компанiя зареготала: мовляв, так би й давно. I нiчого куражитись. Хiба
вони не знають, що I. Л. Карасик симпатична людина i, як усяка симпатична
людина, вмiв кожному прислужитись?
- Ми серйозно будемо пити горiлку? - сказав Карамазов (вiн хотiв
сказати "ти серйозно дума ш пити" iякось не мiг цього вимовити в
присутностi Ганни).
- Звичайно, серйозно! - сказала Аглая. - Чому ж не пити? Хiба ти не
пропонував менi влаштувати п'янку?
Карамазов почервонiв i звiв сво© брови. Цей цинiзм, що ним бравувала
сьогоднi Аглая, його вже починав нервувати. Вiн усiм корпусом зробив
рiзкий рух i одiйшов до дальнього столика. За ним пiшла й тьотя Клава з
Вовчиком: лiнгвiст теж був незадоволений.
- Дiмi - страшенний чудак, - говорила Аглая, взявши за руку Ганну, i
так говорила, нiби нiчого не трапилось. - Вранцi, зна те, ледве скандалу
не пiдняв, що я не хочу з ним пиячити... А зараз чомусь сам одмовля ться,
Ганна холодно подивилась на Аглаю.
- Я тiльки не розумiю, для чого це ви менi говорите, - сказала вона.
- Як для чого? Для того, щоб ви випили зi мною, бо менi зараз дуже
хочеться випити.
- А менi, на жаль, не хочеться. Давайте краще пiдемо на свiже повiтря.
- Ви зовсiм не п' те?.. Чи, може, тiльки зараз одмовля тесь?
- Чому ж не п'ю? - вимушено всмiхнулась Ганна. - Iнодi i я п'ю, але
сьогоднi я не хочу. Я гадаю, що й ви не ма те великого бажання: в таку
духоту не п'ють горiлки.
Аглая знову взяла Карамазову за руку i з спiвчуттям подивилась на не©.
- Що духота, то це ви правдиво говорите, -- сказала вона. - Але не в
однiй же духотi справа; я думаю, що вам усе-таки важко-вам, комунiстам.
-Чому ж нам важко?.. Ви зовсiм даремно спiвчува те.
- Невже вам можна пити горiлку? - з робленим здивуванням спитала Аглая.
- Звичайно, можна. Хiба ви не чули?.. Але, як-то кажуть, у мiру.
- Словом, золота серединка? Ну що ж, i це добре. Отже, зробiть менi
милiсть i випийте зi мною "в мiру".
Вона не дочекалась вiдповiдi i, пiдбiгши до крамаря, запропонувала йому
поставити на один iз столикiв пляшку горiлки. Потiм, пiдлетiвши до
компанi©, схопила Карамазова та товариша Вовчика за руки й потягла ©х до
Ганни.
- Я теж думаю, що зараз не варто пити, - сказав товариш Вовчик. - I
справдi духота страшенна.
- Ну от, i цей тi © ж спiва ... А що ти менi вранцi говорив?
Карамазов зиркнув на Аглаю, зробив рiшучий крок до крамаря.
- Чи нема у вас якогось кабiнету, де можна було б посидiти? - спитав
вiн.
- Як так нема! - нi з того нi з сього образився I Л. Карасик.
- Так би й давно! - сказала Аглая i, зда ться, п'ятий раз узяла Ганну
за руку. - Чудачок цей Дiмi, страшенно неврiвноважена натура... Ви вже
давно з ним живете?
Пiдiйшла до Ганни й тьотя Клава i теж узяла ©© за руку.
- Ви менi, ©й-богу, подоба тесь, - сказала вона. - Я завжди гнiвалась
на Дмитрiя, що вiн так iз вами поводиться.
- Я вас не розумiю! - кинула Ганна й розгублено подивилась на товариша
Вовчика: вона раптом вiдчула себе зацькованим звiрком.
- Ну, як же так? - промовила тьотя Клава. - Хiба це гарне поводження,
коли вiн тiльки сьогоднi спромiгся вивести вас на люди.
- Тут Дмитрiй нi при чому. Я сама нiкуди не хотiла виходити.
- Сама? Ну, це iнша справа. Товаришка Ганна, очевидно, вiдпочива ,
фунти, так би мовити, набира . Це - зовсiм непогано.
Вони вже сидiли в кабiнетi, i бiля них метушився крамар. Карамазов
перетворився. Коли за якiсь пiвгодини вiн був похмурий, то тепер на його
обличчi ввесь час грала весела усмiшка i вiн щедро розкидав дотепи та
сентенцi©. Агла©н цинiзм, що спершу його приголомшив, скоро став за те
джерело, яке напо©ло його чарiвною водою i дало йому, так би мовити,
"наплювательський" настрiй. Вiн добре знав, що Ганна давно вже рветься
додому, що флоберiвськi дами не дадуть ©й спокою, i, нарештi, знав, що
Але розмову вже скiнчили й умовлялись, де можна буде зустрiтись завтра.
Вже флоберiвськi дами зникли в темрявi абрикосового дворика, i товариш
Вовчик щось захоплено розповiда про тьотю Клаву. Тодi Дмитрiй раптом
згаду Ганну i вже не вiдчува до не© тi © злоби, що ©© пiзнав увечерi.
Йому навiть трохи заболiло серце, i вiн сказав:
- Ти, Вовчику, будь ласка, не говори Ганнi, де й -з ким ми блукали
сьогоднi.
- Чому це? - спитав лiнгвiст: вiн уже забув вечiрню розмову, коли сам
радив приятелевi ховяти вiд Ганни сво© зустрiчi з Агла ю.
- Я так хочу! - сказав Карамазов. - Ти це мусиш зробити для мене.
Товариш Вовчик здивовано подивився на Дмитрiя, декiлька разiв здвигнув
плечима, але згоду, звичайно, дав.
- Згоду я даю, - сказав вiн. - Але от що, друже: як це так трапилось,
що московськi дами зробились укра©нками?
- Це питання i мене дуже цiкавить.
- Цебто ти теж нiчого не зна ш? - спитав здивований лiнгвiст.
- Стiльки знаю, скiльки й ти.
- Дивно. Коли хочеш, загадково. Iй-бо... Ти як. гада ш?
- Я теж думаю, що загадково. I думаю, що цю загадковiсть дами нарочито
утворюють для, так би мовити, пiкантностi.
- Це менi, ©й-бо, подоба ться! - скрикнув iз задоволенням лiнгвiст. -
Чому не зробити з звичайно© випадково© зустрiчi iнтересну пригоду? Iнтрига
не тiльки в романi цiкава рiч, вона й в життi при мна розвага. ... - Ти, я
бачу, почина ш фiлософствувати, - усмiхнувся Карамазов.
Товариш Вовчик, звичайно, не погодився з цим твердженням i сказав, що
Дмитрiй все-таки анальфабет[7] I не розумi , що таке фiлософiя.
- А втiм, - промовив вiн, - я не про це. Я хочу про твою фортуну. Тобi
страшенно везе, непоганий.
- Ти не задоволений тьотею Клавою?
- Боже борони. Навпаки - з тьотею Клавою, безперечно, краще
зв'язатися... Зна ш, iз замiжньою жiнкою. багато безпечнiш.
Товариш Вовчик зареготав од задоволення i заплигав, як молоде теля.
...Коли вони сходили на свiй ганок, у пiвнiчнiй частинi заштатного
городка вже кричали раннi провiнцiальнi пiвнi.
V
На другий день вони знову зустрiлись: тепер вони зустрiчались кожного
вечора. На шостий день над дачним посьолком раптом розiрвалась гроза.
Хмари заволокли все небо, i цiлий день iшов краплистий дощ. По вулицях
стояли великi калюжi, й надзвичайно розмило дерев'янi тротуари. Тьотя
Клава прислала до Карамазових дiвчину з запискою й просила в нiй друзiв
сьогоднi не виходити. Лiнгвiст перечитав листа й, передаючи його Дмитрiю,
кинув:
- Я гадаю, що дiвчата мають рацiю саме так вирiшити. Ти як на це
дивишся?
- Як же тут дивитись, - сказав Карамазов. - Очевидно, краще не
придума ш.
Вiн, звичайно, збрехав, бо на його погляд година була не така вже
погана, щоб одмовлятись вiд весело© гулянки. Мовляв, можна було в
крайньому разi пороззуватись - це ж не город i не осiння пора.
- Але ти все-таки замислився? - сказав товариш Вовчик, провiряючи замки
в сво©й рушницi.
- I не думаю замислюватись, - ще раз збрехав Карамазов i зробив
декiлька нервових крокiв по кiмнатi.
Вiн нiяк не розумi , чому це йому трохи заскемiло серце. Невже тому, що
вiн сьогоднi не побачиться з Агла ю? Вiн же зустрiчався з нею вчора й
кожного дня зустрiча ться. Вiн, нарештi, побачиться з нею завтра й ще
багато разiв буде з нею бачитись. Як же розумiти цей несподiваний бiль?
В коридорi раптом заговорили, i в кiмнату ввiйшла Ганна.
- Ну, що ми, хлопцi, будемо сьогоднi обiдати? - спитала вона.
- Очевидно, котлети й пюре з сметаною, - поспiшно вiдповiв Дмитрiй.
Ганна уважно подивилась на чоловiка: вона не знала, жарту вiн чи й
справдi серйозно говорить.
- Чого ти витрiщила на мене очi? - сказав Карамазов. - Я ж тобi говорю:
котлети й пюре з сметаною.
- А я тобi говорю, - промовила Ганна, - що ти, Дiмi, сьогоднi в
поганому настро© i почина ш негарно жартувати зi мною.
- А я от говорю, - сказав Вовчик, кидаючи на лiжко свою рушницю, - що
ви й сьогоднi - я бачу - пола тесь... Це чортзна-що - не новий побут, а
якась карикатура на нього.
Карамазов вимушено всмiхнувся й простягнув свою руку лiнгвiстовi.
- Дякую, друже, за правду-матку i прошу пробачення, - сказав вiн. -
Дякуй i ти, моя мила Ганнусю... Хiба тобi не при мно вислухувати це вiд
безпартiйно© сволочi?
- Ти, будь ласка, не лайся, - пробурмотiв товариш Вовчик.
- Невже ти образився?.. Коли так, то другий раз прошу пробачення i
заявляю: я пожартував.
- Я знаю, що ти пожартував. Але все-таки, чому тобi таке зле обличчя?
- Я, бачиш, Вовчику, котлеток захотiв i пюре з сметаною.
Ганна зiрвалася з свого мiсця i пiдiйшла до столу.
- Дiмi! - сказала вона з розпукою. - Ну навiщо це? Навiщо ти робиш наше
життя безконечною мукою?
- Ах, Боже мiй, яка трагедiя! - поглузував Дмитрiй. Тодi товариш Вовчик
пiдбiг до свого приятеля й замахав руками.
- Слухай, друже... - ледве вимовив вiн вiд хвилювання. - Я... я думаю,
що ти не комунiст, а деспот! I я... таки донесу на тебе в... контрольну
комiсiю.
Карамазов зареготав. Вiн так непри мно зареготав, що лiнгвiст навiть
розгубився i подивився навкруги себе .здивованими очима.
- Ти дума ш на мене доносити в контрольну комiсiю? - спитав Дмитрiй. -
Прекрасно! Тiльки будь, друже, справедливою людиною i зразу донось на
мiльйон комунiстiв. Донось, нарештi, на всi сто п'ятдесят мiльйонiв
будiвникiв соцiалiзму, донось на самого себе, бо й ти такий же хам, як я,
паняй, нарештi, в небесну канцелярiю i донось на саму контрольну комiсiю.
- Дiмi, - сказала Ганна, - ти себе не поважа ш i не поважа ш ту партiю,
що до не© належиш. Не забувай, що товариш Вовчик все-таки позапартiйний.
- Ти гада ш, що такi питання треба ставити на ком'ячейцi?
- Саме це я й хочу сказати, Дiмi. Тiльки це. Карамазов раптом
втихомирився. Чи то спокiйний тон дружини вплинув на нього, чи щось iнше.
- Я ще раз прошу у вас пробачення, -- сказав вiн. - Я й справдi трохи
погарячився.
- Значить, ти визна ш, що Ганна ма рацiю стримувати тебе?
Дмнтрiй нiчого не вiдповiв. Вiн несподiвано застиг в однiй позi серед
кiмнати й так стояв кiлька хвилин. Ганнi навiть прийшла мисль, що вiн
захворiв. Вона пiдiйшла до чоловiка i взяла його за руку.
- Дiмi, чого ж ти мовчиш?.. Що з тобою, Дiмi?
- Нiчого особливого, Ганнусю, - спокiйно й серйозно промовив Карамазов.
- Я думаю зараз про наше фарисейство i думаю: чому? Чому ми не соромимось
говорити про пюре й котлетки? Чому ми, нарештi, не соромимось про©дати тут
народнi грошi... саме в той час, коли навкруги нас люди живуть у
неможливих злиднях, у таких злиднях, що аж ридати хочеться... Чому ми,
нарештi, бо©мось виносити гiрку правду на люди (хоч люди й без нас ©©
знають) i хова мо по сво©х ком'ячейках?
- Ну, ця вже сльоза й ця карамелька зовсiм не до дiла, - сказав
лiнгвiст. - У всякому разi, вони не можуть тебе характеризувати.
- I я думаю, - кинула Ганна, - що ти сьогоднi йдеш проти самого себе.
Хiба це не ти так вiдстою ш гасло; "сильному дорогу"?
Дмитрiй хотiв щось вiдповiсти, але в цей момент у кiмнату зайшла Одарка
й зупинилась на порозi.
- Я слухаю! - сказала вона. - Ви мене кликали?
- Що ви слуха те? - надзвичайно сумним голосом спитав Дмитрiй. - Невже
ви не вмi те говорити людською мовою?
Служка мовчки подивилась на свого хазя©на, ©© кам'янi очi застигли в
якiйсь однiй крапцi, i вся вона була якась штучно-дерев'яна, як статуя
спецiального призначення. Навiть Ганна вiдчула це i, зiрвавшись iз свого
мiсця, поспiшила випровадити Одарку за дверi.
- Я на не© спокiино не можу дивитись, - промовив Карамазов, коли
Одарчинi пiдошви зашелестiли в сiнях. - Вона мене сво ю мовчазнiстю так
iнодi тривожить, що я, ©й-богу, починаю боятись за свою голову: от-от
збожеволiю i кинусь кудись бiгти скаженим бiгом.
- Тобi, Дiмi, треба лiкуватись, - сказала Ганна. - Ти хворий, Дiмi!
- Лiкуватись? Це не те! Не те, моя люба! - зiтхнув Карамазов. - Справа
от у чому: iнодi бiжиш - i зупиня шся. Зупинився i сто©ш. Навкруги так
прекрасно - озеро, небо, димок синьо© далини, а "в i н" сто©ть i вилупив
на тебе баньки... Я говорю, Ганнусько, про наше чорне, пiанiно... про те,
шо в Харковi. Це не пiанiно, а якась жахлива примара. Заплющиш очi й
лежиш. I от раптом щось штовхне тебе, i ти подивишся, i бачиш, як з
пiанiно лiзе на тебе якась волохата iстота. Пiдлiзе - i сяде навпроти
тебе. Я довго мовчу й довго запевняю себе, що нiчого нема. Тодi волохата
iстота лiзе до мене на кровать. Саме тодi, Ганнусько, я кричу, щоб ти
запалила електрику. Але ти нiколи не встига ш запалити, бо волохата iстота
страшенно метка й хутко хова ться в пiанiно, а ти, Ганнусько, спросоння
страшенно мамулувата.
- I ти серйозно вiриш, що ця iстота живе в пiанiно? - спитав товариш
Вовчик.
- й-богу, не знаю! - якось жалiбно всмiхаючись, сказав Карамазов. - Як
комунiст, я ©й не вiрю, а як мешканець тако©-то кiмнати в мiстi Харковi, я
не можу не вiрити, бо майже кожного дня менi приходиться вночi тривожити
дружину.
- Тобi й справдi лiкуватись треба, - сказав товариш Вовчик.
- I ти про лiки? Чудаки ви страшеннi! й-богу, чудаки! - Карамазов
подивився на свого приятеля i несподiване зареготав. - Ой, якi ж ви
чудаки! Невже ти не помiтив, що я ввесь час дурня валяю? Очевидно, з мене
непоганий артист вийшов би.
- Ну тебе к чорту! - спалахнув лiнгвiст i хутко вийшов iз кiмнати.
Цiлий день, а потiм цiлу нiч Дмитрiю не давав покою образ дiвчини в
рожевому платтi й з голубою парасолькою, дiвчини, що так скоро назвала
його "милим", що так цiкаво говорила про старофранцузьке життя ("ти зна ш
поета Вiлйона?"), що вiдчула в наших нiчних базарних завулках безсмертного
Флобера, що, нарештi, в час його душевно© кризи явилась до нього такою
цiкавою спiвбесiдницею.
Заснув вiн, коли вже зовсiм розвиднилось. Сон його був неспокiйний, i
прокинувся вiн за якiсь двi години. Сонце вже високо стояло в чистому небi
й важким огнем палило йому голову. Перший погляд упав на Ганну. Вона
сидiла на канапi й держала в руках якогось листа, Дмитрiй зробив гримасу
незадоволення: це була записка вiд тьотi Клави. Ганна зиркнула на чоловiка
i спитала його спокiйним голосом:
- Вiдкiля цей лист, Дiмi?
- Прочитай уважнiш, i ти, мабуть, сама догада шся, - сказав вiн,
повертаючись до стiни.
- Це вiд тих же дам?
- Менi зда ться, що тобi нема нiякого дiла до мо©х листiв, - грубо
кинув Карамазов. - Хто тебе просив лазити в мiй паперовник?
Ганна здивовано подивилась на чоловiка.
- Я зовсiм випадково натрапила на цю записку, - сказала вона. - Менi
потрiбнi були грошi на цукор... i, значить, нiчого хвилюватись. Хiба ти
ранiш не дозволяв менi розпоряджатись сво©м майном без спецiальних на це
iнструкцiй? Чи, може, ти тепер щось ма ш ховати вiд мене? Так тодi треба
сказати - i тiльки.
Дмитрiй зиркнув на дружину. Вона так щиро говорила, ©й були такi сумнi
очi, що в нiм раптом прокинулось почуття огиди до себе.
- Ти мене пробач, Ганнусю, - сказав вiн. - Я й справдi рiзко
висловився... Але виною цьому настрiй: я сьогоднi спав дуже погано.
Карамазов обняв Ганну i став ласкати ©©. Вiн нарештi пiдтвердив ©©
припущення. Записка, звичайно, вiд "тих же дам". Але що ж тут такого?
Тьотя Клава (вiн майже несвiдомо заговорив саме про цю даму, не згадуючи
Агла©) така собi мiщаночка, i вiн це прекрасно розумi . Чи, може, вона
дума , що вiн все-таки закоха ться в не©? Тодi це зовсiм несерйозно.
Ганнi хутко забилось серце, i вона зупинила свiй тривожний погляд на
чоловiковi.
- I ти це правду говориш? - спитала вона.
- Що з тобою, Ганнусько? - сказав Карамазов. - Яку це правду ти ма ш на
увазi?
- А от таку, - зiтхнула Ганна. - Менi, Дiмi, i в голову не приходило в
чомусь серйозному запiдозрювати тебе, але зараз я дивуюсь тво©й
красномовностi.
- Ну, от уже й красномовнiсть не подоба ться. Карамазов держав у зубах
нiжно-смагляве вухо сво © дружини й розгублено дивився на стелю. Вiн
зрозумiв, що спросонку видав сам себе й що виправити вже не можна. I тому,
коли Ганна вперто повторила сво запитання: "ти це правду говориш?", у нiм
спалахнула злiсiь.
- Нi, - рiзко сказав вiн. - Я брешу!
Ганна добре знала чоловiка i чекала тако© вiдповiдi. Але вона знала й
те, що пiсля таких вибухiв вiн остаточно обезволю ться.
- Ах, Дiмi! Боже мiй, Дiмi! Що ти робиш iз собою? Справа ж зовсiм не в
цих дачницях. Невже ти гада ш, що я вже не вмiю поважати себе?
Дмитрiй слухав дружину й нiчого не чув. В цей момент вiн i не мiг чути,
бо мислi й почуття раптом покинули його i вiн лежав мертвим шматом м'яса.
Так iз ним завжди бувало пiсля сварки з Ганною.
- Ах, Дiмi! Ти зовсiм даремно так про мене дума ш. От познайом мене з
цими дачницями, i я тобi доведу це... Ти обiця ш познайомити?.. Ну?
- Я зроблю все... що хочеш, - сказав Дмитрiй. - Тiльки, будь ласка,
вийди вiдцiля.
Ганна не примусила довго прохати себе, i за якусь хвилину ©© вже не
було в кiмнатi. Тодi Карамазов вийняв iз чемодана купальний костюм i,
покликавши товариша Вовчика, пiшов iз ним до рiчки.
- Ти подивись на цi обличчя, що обминають нас, - сказав лiнгвiст,
посилаючи до нiг свого сетера. - Зверни увагу, як вони дивляться: ©й-богу,
як вороги. От психологiя! Коли при©хав на вiдпочинок, то обов'язково пан.
- Вони, очевидно, мають рацiю так думати.
- Так, по-тво му, треба знищити всi будинки вiдпочинку?
- По-мо му, треба залишити цю тему, бо все одно з порожнiх фраз ми не
виберемось. Коли цi дикуни не хочуть вбачати в тобi трудово© людини й не
хочуть розумiти, що ця людина ма право за якийсь рiк чи то два роки
вiдпочити один мiсяць, то тво обурення проти них цiлком законне явище.
Але, з другого боку, цiлком законно й вони обурюються проти тебе, бо,
по-перше, ти не один, а таких, як ти, тисячi, по-друге, не всi цi тисячi
умiють коректно поводитись iз цими людьми й, по-трет , ми й справдi в
порiвняннi з ними - пани.
- Словом, i тут тупик? - сказав товариш Вовчик.
- Що ти хочеш цим вiдзначити?
- Те хочу вiдзначити, що ти й справдi трагiчна фiгура. Всюди ввижа ться
тобi сама безвихiднiсть.
- Очевидно, така вже вдача менi, - сказав Дмитрiй i широко позiхнув.
Вони пiдходили до рiчки. На пристанi суетились портовики i щось
вигружали з пiдвод. Пароплава ще не було, не було й вiтерця, так що рiка
стояла як дзеркало. Ранок був винятковий: пiсля дощiв ночi стали
холоднiти, i холодок нiчний затримувався на водi, аж поки сходило сонце.
- Ну, вже скоро почнемо полювати, - сказав товариш Вовчик i вiд
задоволення крякнув.
Карамазов одв'язав свiй каюк, i вони, вiдпливши сажнiв три вiд берега,
кинулись у воду.
I тодi ж хтось недалеко зареготав, Карамазов подивився i побачив у
купальних костюмах Аглаю i тьотю Клаву. Вони стояли на рiчному пляжi й
готувались лiзти в воду.
- Драстуйте, мо© голуб'ятка! - закричав товариш Вовчик.
- Здоров був, голубе! - вiдповiла йому криком тьотя Клава.
Дмитрiй вiдчув, що йому стало важко дихати. Вiн наздогнав свiй каюк i
влiз у нього. Цiлу нiч Аглая не давала йому спокою, цiлу нiч вiн мрiяв про
зустрiч iз нею (наче вiн не бачився з нею сто рокiв), i от на ранок вiн
раптом зустрiча ©© в купальному костюмi. В ньому в перший раз прокинувся
до не© справжнiй стривожений самець. Вiн безсоромно дивився на ©© таз, на
©© груди i нiяк не мiг одiрватись. Йому захотiлось зареготати й так дико,
як, очевидно, реготала первiсна людина. Йому навiть прийшла мисль
пiдпливти до флоберiвських дам i жартуючи схопити в сво© обiйми Аглаю.
- Ану покажи, як ти плава ш? - закричала Аглая, звертаючись до
Карамазова й так випинаючи груди, нiби вона збиралась летiти до нього.
- Ah, mon Dieu! que difes-vous la[8]. -крикнув товариш Вовчик.
- I ти тут, mоn ami? I ти? Que vous etes aimable de venir me surprendre
ainsi[9].
- Але компенсацiя, мадмуазель. J'espere que vous me ferez I'amitie de
diner avec moi[10]
- C'est une grave question qui demande reflexion[11]
- Будь ласка, подумайте. Бо я до обiду дiстав прекрасного вина.
Товариш Вовчик уже сидiв у каюку напроти Дмитрiя i поволi грiб до
пляжу.
- Ти зна ш, - сказав вiн, звертаючись до свого приятеля. - Я говорю про
загадковiсть, що за не© сховались нашi дами. ©© все-таки можна
розшифрувати.
- Яким же це чином?
- Дуже просто, - тихенько засмiявся лiнгвiст. - Ми ©х напо©мо добрим
мiцним вином - i вони нам усе розкажуть.
- Ти так дума ш?
- Я цього певний... Тим паче, що дами не вiд того, щоб колись iз нами
випити. Оце недавно тьотя Клава так прямо менi й сказала, що вона хоче
"кутнуть".
Карамазову ця мисль теж подобалась. Не тому, що йому хотiлось
"розшифрувати", як говорив товариш Вовчик, московських дам - ця
загадковiсть iз кожним днем його все менше й менше цiкавила, - а тому, що
сьогоднi вiн побачив прекрасне Агла©не тiло, тому, що йому захотiлось
кусати ©©. Йому метнулось у головi, що п'янка може утворити непогану
обстановку, i вiн уже напружено шукав мiсця для оргi©.
- Я бачу, що ти подiля ш мою думку, - сказав товариш Вовчик.
- Я ©© цiлком подiляю.
- Ну, так тодi допомагай менi, друже. Я думаю зараз атакувати наших дам
i сподiваюсь, що сьогоднi вночi ми будемо з ними пиячити,
- Але де ж ми з ними зiйдемось? - спитав Карамазов.
- Про це я вже подумав. Годинi о восьмiй ми сядемо в каюк, заберемо з
собою що треба й по©демо на Зелену Косу. Там можна буде навiть огнище
розвести.
На Зелену Косу? Прекрасно. Як це вiн про не© не подумав. Це ж такий
затишний куточок, що кращого й не треба. Там навiть можна буде й
заночувати... саме в копицях сiна.
- Ти добре придумав, - сказав Карамазов. - Я з охотою пiдтримаю тебе.
Товариш Вовчик ще раз вiд задоволення крякнув i змовк: вони вже були
бiля флоберiвських дам.
- Що ви там секретнича те? - спитала тьотя Клава, коли каюк легко сiв
на пiсок пляжу.
- Це я кажу Вовчиковi, - знайшовся Дмитрiй, - що пора вже вас
познайомити з мо ю дружиною.
- Ти це серйозно говориш? - спитала Аглая, примружуючи очi.
- Цiлком серйозно... i ми зробимо так: я вас познайомлю з Ганною, а ви
нас познайомите з чоловiком тьотi Клави.
Аглая поспiшила погодитись. Бiльше того: вона гада , що треба це
зробити сьогоднi увечерi.
- Тiльки не сьогоднi, - кинув товариш Вовчик i поiнформував дам про
свiй план щодо випивки.
Дами план прийняли, але Аглая сказала, що перш за все вона хоче
познайомитися iз Ганною.
- Чому це "перш за все"? - незадоволено спитав Дмитрiй. - На цю iсторiю
ще буде час.
- Але й на випивку буде час, - уперто сказала Аглая. Вона так рiшуче
стояла на сво му, що за кiлька хвилин Вовчик уже виходив iз себе. Тодi
дами несподiвано почали вдягатись i демонстративно покинули пляж.
- I на чорта тобi треба було говорити про це знайомство? - незадоволено
сказав лiнгвiст.
Але Карамазов i сам проклинав себе за необачнiсть. У всякому разi,
друзi вже знали Аглаю i зрозумiли, що нiяко© вечiрки не можна влаштувати,
доки вони не задовольнять цю капризну й уперту дiвчину.
VI
Звести Аглаю з Ганною вдалось тiльки на четвертий день пiсля розмови на
рiчному пляжi. Це трапилось увечерi бiля хвiртки, саме на тому мiсцi,
вiдкiля флоберiвськi дами починали чергову гулянку з сво©ми кавалерами.
Зустрiч була холодна, i це особливо вiдчули Ганна.
- Чого це ви так цура тесь громади? - спитала Аглая, беручи пiд руку
дружину Карамазова.
- Вiдкiля це ви взяли? - в свою чергу пiдвела брови Ганна.
- От тобi й ма ш! Скiльки вже часу живемо тут, а вас жодного разу не
бачили на вулицi. Хiба це не замкнутiсть?
- Ганна страшенна iндивiдуалiстка, - пожартував товариш Вовчик.
Тьотя Клава нi з того нi з сього засмiялась, дрiбненьким i негарним
смiшком.
- А я от думаю, що тут зовсiм iнша причина, - сказала Аглая. - Ти,
Дiмi, як дума ш?
Карамазов iздригнув. Вiн зовсiм не чекав, що Аглая буде так фамiльярно
поводитись iз ним у присутностi Ганни.
- Я вас прослухав, - червонiючи сказав вiн. - Про що ви там?
- Цебто я? - Ну да, ви!
- Ти подумай, тьотю Клаво, - засмiялась Аглая. - Вiн уже до мене
зверта ться на "ви".
- Ха, ха! - знову розсипалась дрiбним i непри мним смiшком друга
флоберiвська дама.
Утворилось нiякове становище. Таке нiякове, що навiть товариш Вовчик
вiдчув це.
- Ви Дмитрiя не зрозумiли, - раптом спокiйним голосом сказала Ганна. -
Вiн пiд цим "ви" мав на увазi й вас, i мене.
- Ти, Дiмi, пiдтверджу ш це? - спитала Аглая i уважно, навiть з деякою
повагою подивилась на Ганну.
- Звичайно, - зрушив плечима Дмитрiй i вийняв Портсигара.
Вiн уже взяв себе в руки, i обличчя йому було спокiйне.
- Так от що, - сказала Аглая. - Чи не тому ви так рiдко виходите на
вулицю, що не хочете зустрiчатись iз мiщанками?.. Так би мовити, тiка те
вiд обивательського оточення? Я не помиляюсь?
- Я.тiльки не знаю, кого ви ма те за мiщан? - спокiйно спитала Ганна. :
- Кого я маю? Ну хоч би саму себе, тьотю Клаву й так далi.
- Я вас так мало знаю, що вважати вас за мiщан поки що не ризикую.
- Ну, а як узна те - тодi ризикнете? Ганна взяла свою косу й положила
©© на груди. Вона помовчала декiлька секунд i нарештi сказала:
- Тут i ризикувати нiчого. Коли ви мiщанки, то, значить, мiщанки... Але
я сподiваюсь, що маю справу з людьми iншого гатунку.
Тьотя Клава по-солдатськи скинула свою голубу парасольку на плече i
взяла праву руку "пiд козирок".
- Рад стараться, ваше-ство! - чiтко сказала вона, звертаючись до
товариша Вовчика.
Знову утворилось нiякове становище, Ганна, звичайно, зрозумiла, що
тьотя Клава глузу з не©, але тепер вона вже не зумiла розрядити напружену
атмосферу й мовчки дивилась убiк.
- Давайте покинемо цi розмови, - сказав товариш Вовчик.
- Навiщо це робити? - промовила Аглая. - Ця тема дуже цiкава... Ти,
Дiмi, як гада ш?
Карамазов нiчого не вiдповiв на це запитання i раптом зробив кiлька
крокiв убiк.
- Почекайте мене, будь ласка, хвилини двi. Я зараз буду тут.
- Це ж ти куди збира шся втекти? - не без iронi© сказала Аглая.
- Нiкуди я не думаю тiкати, - грубо кинув Карамазов. - Я йду в буфет
води напитись.
- А чому ти дума ш, що ми води не хочемо? Правда, Ганно?
- Так, i я хочу води, - сказала Карамазова.
- Ну, так тодi ходiмте всi, - незадоволено кинув Дмитрiй.
Вони вже стояли посеред базару, недалеко вiд "буфету найкращих фiалок
I. Л. Карасика". Саме в цей буфет i рушили вони.
- Я думаю, - сказала Аглая, сходячи на ганок, - що шановний I. Л.
Карасик угостить нас не тiльки фiалкою, але й святою водою?
- Про що ви говорите, баришня? - спитав крамар, люб'язно усмiхаючись.
- Я говорю про святу воду, цебто-про горiлку.
- Ви, очевидно, гада те, що я, крiм фiалки, продаю ще й горiлку з-пiд
поли? - ображено сказав I. Л. Карасик.
- Я не тiльки гадаю, алей певна, що це так. Крамар iз задоволенням
подивився на сво©х гостей i раптом заметушився бiля столикiв.
- Ну, коли ви так певнi, то хай буде по-вашому... Яко© ж вам горiлки
треба i скiльки ви ©© подужа те?
Компанiя зареготала: мовляв, так би й давно. I нiчого куражитись. Хiба
вони не знають, що I. Л. Карасик симпатична людина i, як усяка симпатична
людина, вмiв кожному прислужитись?
- Ми серйозно будемо пити горiлку? - сказав Карамазов (вiн хотiв
сказати "ти серйозно дума ш пити" iякось не мiг цього вимовити в
присутностi Ганни).
- Звичайно, серйозно! - сказала Аглая. - Чому ж не пити? Хiба ти не
пропонував менi влаштувати п'янку?
Карамазов почервонiв i звiв сво© брови. Цей цинiзм, що ним бравувала
сьогоднi Аглая, його вже починав нервувати. Вiн усiм корпусом зробив
рiзкий рух i одiйшов до дальнього столика. За ним пiшла й тьотя Клава з
Вовчиком: лiнгвiст теж був незадоволений.
- Дiмi - страшенний чудак, - говорила Аглая, взявши за руку Ганну, i
так говорила, нiби нiчого не трапилось. - Вранцi, зна те, ледве скандалу
не пiдняв, що я не хочу з ним пиячити... А зараз чомусь сам одмовля ться,
Ганна холодно подивилась на Аглаю.
- Я тiльки не розумiю, для чого це ви менi говорите, - сказала вона.
- Як для чого? Для того, щоб ви випили зi мною, бо менi зараз дуже
хочеться випити.
- А менi, на жаль, не хочеться. Давайте краще пiдемо на свiже повiтря.
- Ви зовсiм не п' те?.. Чи, може, тiльки зараз одмовля тесь?
- Чому ж не п'ю? - вимушено всмiхнулась Ганна. - Iнодi i я п'ю, але
сьогоднi я не хочу. Я гадаю, що й ви не ма те великого бажання: в таку
духоту не п'ють горiлки.
Аглая знову взяла Карамазову за руку i з спiвчуттям подивилась на не©.
- Що духота, то це ви правдиво говорите, -- сказала вона. - Але не в
однiй же духотi справа; я думаю, що вам усе-таки важко-вам, комунiстам.
-Чому ж нам важко?.. Ви зовсiм даремно спiвчува те.
- Невже вам можна пити горiлку? - з робленим здивуванням спитала Аглая.
- Звичайно, можна. Хiба ви не чули?.. Але, як-то кажуть, у мiру.
- Словом, золота серединка? Ну що ж, i це добре. Отже, зробiть менi
милiсть i випийте зi мною "в мiру".
Вона не дочекалась вiдповiдi i, пiдбiгши до крамаря, запропонувала йому
поставити на один iз столикiв пляшку горiлки. Потiм, пiдлетiвши до
компанi©, схопила Карамазова та товариша Вовчика за руки й потягла ©х до
Ганни.
- Я теж думаю, що зараз не варто пити, - сказав товариш Вовчик. - I
справдi духота страшенна.
- Ну от, i цей тi © ж спiва ... А що ти менi вранцi говорив?
Карамазов зиркнув на Аглаю, зробив рiшучий крок до крамаря.
- Чи нема у вас якогось кабiнету, де можна було б посидiти? - спитав
вiн.
- Як так нема! - нi з того нi з сього образився I Л. Карасик.
- Так би й давно! - сказала Аглая i, зда ться, п'ятий раз узяла Ганну
за руку. - Чудачок цей Дiмi, страшенно неврiвноважена натура... Ви вже
давно з ним живете?
Пiдiйшла до Ганни й тьотя Клава i теж узяла ©© за руку.
- Ви менi, ©й-богу, подоба тесь, - сказала вона. - Я завжди гнiвалась
на Дмитрiя, що вiн так iз вами поводиться.
- Я вас не розумiю! - кинула Ганна й розгублено подивилась на товариша
Вовчика: вона раптом вiдчула себе зацькованим звiрком.
- Ну, як же так? - промовила тьотя Клава. - Хiба це гарне поводження,
коли вiн тiльки сьогоднi спромiгся вивести вас на люди.
- Тут Дмитрiй нi при чому. Я сама нiкуди не хотiла виходити.
- Сама? Ну, це iнша справа. Товаришка Ганна, очевидно, вiдпочива ,
фунти, так би мовити, набира . Це - зовсiм непогано.
Вони вже сидiли в кабiнетi, i бiля них метушився крамар. Карамазов
перетворився. Коли за якiсь пiвгодини вiн був похмурий, то тепер на його
обличчi ввесь час грала весела усмiшка i вiн щедро розкидав дотепи та
сентенцi©. Агла©н цинiзм, що спершу його приголомшив, скоро став за те
джерело, яке напо©ло його чарiвною водою i дало йому, так би мовити,
"наплювательський" настрiй. Вiн добре знав, що Ганна давно вже рветься
додому, що флоберiвськi дами не дадуть ©й спокою, i, нарештi, знав, що